Автором виділяється стержнева характеристика способу терористичного насильства - жорстокість. При вчинені злочину терористичного спрямування злочинці переходять ту межу жорстокості, яка в іншій ситуації була б цілком достатня для досягнення поставленої мети.

У підрозділі 4.4 «Субкультура терористичного співтовариства (групи чи організації)» стверджується, що це особлива система і структура певних відносин терористів, що склалися на основі специфічно-ціннісних орієнтації та діяльності у відносно відособленому від суспільства середовищі. Це спосіб життя і поведінки, в яких неформальними нормами, установками, регулюються злочинні традиції, звичаї, ритуали, правила тощо, і відображаються у зовнішніх атрибутах. При цьому підкреслюється, що терористичне співтовариство є достатньо організованою контркультурою, внутрішні взаємостосунки учасників достатньо врегульовані, узгоджені між собою і сприяють виробленню та реалізації єдиного рішення. В цьому розумінні розглядається девіантна, антигромадська субкультура цих злочинців.

Виділяється субкультура професійних терористів, які є учасниками організації. В особи такого типу сконцентровані виразні кримінально-терористичні властивості, а звідси - мета, погляди, цінності. У субкультурі, представленій як терористичне співтовариство, завжди існує жорсткий контроль за кожним його членом, особливо культивується стан готовності до вчинення терористичного акту.

У сучасних умовах спостерігається тенденція активізації цільового залучення осіб для вчинення конкретних терористичних актів. Найчастіше йдеться про терористів - самогубців (як правило, з психічними дефектами, що не виключають осудності), яким навіюють уявний патріотизм і релігійний фанатизм, ненависть до успішних людей тощо. Досвідчені терористи спрямовують дії залучених і керують ними, залишаючись неушкодженими, уникаючи у такий спосіб відповідальності за вчинений акт.

У підрозділі 4.5 «Професіоналізм терористичної діяльності, її озброєність і рецидивні злочини терористів» підкреслюється, що кримінальний професіоналізм і озброєність терористів тісно пов'язані одне з одним, а також із рецидивною злочинністю.

Кримінологічна, філософсько-правова характеристика осіб, які вчиняють терористичні злочини на професійному рівні, відрізняється особливостями. Зокрема, слід виділяти професійно організовані терористичні акти. Терористи-професіонали характеризуються, в основному, тими ж ознаками, що і особа терориста взагалі, однак на них покладається виконання більш складних завдань. Кримінальний професіоналізм завжди пов'язаний зі злочинною спеціалізацією. Професійні терористи при вчиненні злочинів діють або одноосібно (поодинці), або групами (незалежно одна від одної або пов'язані між собою). Виділяється специфіка терористичного професіоналізму, коли, відбувши покарання за вчинення терористичного акту, злочинці знову повертаються до терористичної діяльності. Отже, йдеться про злочини, вчинювані раніше судимими особами, для яких характерний кримінальний професіоналізм. Звернена увага на те, що у рецидивному терористичному злочині відчутна «кваліфікована рука» і «автор» - небезпечна для суспільства особа. Такий терорист має відповідний статус, своєрідну пошану серед терористів і тих, хто його підтримує.

Дисертантом відзначено, що проблему особи терориста завжди слід пов'язувати з наявністю того чи іншого виду зброї. У спеціальних публікаціях, зазвичай, йдеться про особу озброєного злочинця і робиться акцент на тому, що така особа характеризується певними ознаками. Насамперед, вона володіє специфічними навичками, зокрема, вмінням користуватися повітряним судном, застосовувати зброю, вибухівку тощо і, що найголовніше, способом вчинення злочину. Особа озброєного терориста є носієм специфічних навичок, комплексу потреб та інтересів, мотивів, тісно пов'язаних зі способом вчинення терористичного злочину.

Розділ 5 «Філософські проблеми правового регулювання боротьби з тероризмом» складається з шести підрозділів, у яких висвітлюються різні аспекти міжнародної співпраці в антитерористичному контексті, розглядаються принципи та методи контртерористичної діяльності в сучасних умовах, зокрема силовий варіант протистояння міжнародному тероризму, досліджуються проблеми правового регулювання боротьби з міжнародним тероризмом, аналізуються законодавчі акти щодо боротьби з тероризмом у деяких країнах світу.

У підрозділі 5.1 «Основні напрями міжнародної співпраці в антитерористичному контексті» констатується, що глобальні проблеми сучасного світу, нові виклики і загрози змушують шукати адекватні відповіді. Саме відповіді, а не реакції на ці загрози, тому що здебільшого спостерігається дещо запізніле реагування, не завжди своєчасне, що уподібнюється з реакцією - імпульсом, для якої характерне рефлекторне, неадекватне усвідомлення усієї глибини терористичної загрози світу.

Зараз, коли існує безліч точок дотику в найрізноманітніших сферах політичного, економічного та культурного життя, більшість цивілізованих країн однією з таких вважає запобігання акціям терористів. Це, передусім, призводить до створення широкої платформи для вирішення багатьох загальнолюдських завдань, але одночасно вимагає коригування підходів до їх вирішення, особливо в такій вразливій сфері, як національна безпека.

У дослідженні констатується, що у нинішній час в рамках СНД склалася певна система протидії тероризму - укладено ряд договорів, існують спільні програми, функціонують десятки організацій, пріоритетними напрямами діяльності яких є створення єдиної концепції, єдиного правового поля у сфері боротьби з міжнародним тероризмом.

У підрозділі 5.2 «Принципи та методи контртерористичної діяльності в сучасних умовах» стверджується, що антитерористична боротьба повинна здійснюватися за умов дотримання принципу правових основ і норм міжнародного права й національно-державного законодавства. Правове поле антитерористичної боротьби дозволяє забезпечити широку підтримку народів і держав, недопущення її використання з метою досягнення корисливих вузьконаціональних цілей.

Автором відзначається необхідність удосконалення системи антитерористичної боротьби. Прогнозування проявів тероризму на сучасному етапі включає вирішення найбільш актуальних проблем, а саме: аналіз військово-політичної ситуації у різних регіонах планети й оцінку тенденцій розвитку міжнародних зв'язків і відносин; моделювання різних варіантів співвідношення політичних сил на міжнародній арені, їхніх інтересів і протиріч між ними; визначення наслідків дій терористів і вироблення ефективних заходів щодо локалізації їхнього руйнівного впливу на життєдіяльність суспільства; передбачення появи нових загроз для національної безпеки й можливостей їхньої реалізації терористичними групами чи організаціями; вивчення спрямованої діяльності кримінальних сил та їхніх зв'язків з тероризмом, а також джерел підтримання терористичної діяльності.

У підрозділі 5.3 «Силовий варіант протистояння міжнародному тероризму як один із чинників антитерористичної боротьби» зазначено, що проблема міжнародного тероризму та боротьба проти неї надала нового значення іншим важливим проблемам міжнародного життя. У світовій практиці правове та легітимне застосування сили можливе тільки при відповідному рішенні Ради Безпеки ООН, яка згідно зі Статутом ООН (Розділ VII) та концепцією колективної безпеки, визначає наявність загрози акту агресії та встановлює факт порушення миру і, відповідно вирішує, яких заходів слід вжити в тій чи іншій ситуації для підтримання та відновлення міжнародного миру і безпеки, а потім здійснює їх або організовує проведення таких заходів, у тому числі й військових.

Незважаючи на те, що ст. 51 Статуту ООН проголошує право всіх держав на самооборону у випадку збройного нападу, у п. 4. ст. 2 державам-учасницям однозначно заборонено застосовувати чи погрожувати силою одна одній. Допускаючи тільки два винятки: дії в порядку самооборони відповідно до ст. 51 та застосування заходів військового характеру, санкціонованих РБ ООН на основі Розділу VII у порядку реагування на «будь-яку загрозу, будь-яке порушення миру чи акт агресії».

Резюмується, що більшість експертів дотримується жорсткої позиції щодо необхідності врахування при розробці «критеріїв втручання» для застосування сили, наступних факторів: 1) об'єктивне визначення ступеня загрози міжнародному миру та безпеці, що дозволяло б Раді Безпеки ухвалити рішення на основі Глави VII Статуту ООН; 2) вичерпність мирних засобів щодо врегулювання конфлікту; 3) чітке визначення засобів, мети та реального шансу щодо її досягнення у випадку здійснення можливої силової акції; 4) рішення Ради Безпеки - обов'язкова умова.

У підрозділі 5.4 «Аналіз законодавчих актів щодо боротьби з тероризмом у деяких країнах світу» зазначається, що розробка і розвиток антитерористичного законодавства у різних державах світу пов'язані, перш за все, зі станом і конкретними тенденціями, особливостями криміногенної ситуації в конкретній країні, наявністю політичної волі її керівництва протистояти тероризму, своєрідністю політичної ситуації, традицій і культури, наявністю певних міжнародно-правових зобов'язань, що вимагають, насамперед, імплементації відповідних нормативно-правових положень.

Оскільки тероризм багатоманітний за своєю природою, рушійними силами, цілями та проявами, він по-різному проявляє себе в різних країнах і регіонах світу. Отже, виходячи із конкретних умов, слід передбачити створення такої ж багатоманітної за формами і сферами впливу та дії системи заходів протидії.

У результаті вивчення відповідних положень законодавства окремих держав, виділяються деякі закономірності правової регламентації боротьби з тероризмом, а саме: кодифікування нормативних актів у сфері боротьби з тероризмом сприяє його ефективнішому застосуванню; законодавство окремих країн своєчасно реагує на зміни в міжнародній договірній практиці у цій сфері, відображаючи всі її позитивні аспекти; держави передбачають підвищену міру відповідальності та покарання за вчинення терористичних актів і участь в терористичній діяльності; кримінальне переслідування за акти насильства, вчинювані відносно осіб, яким надано право на спеціальний захист, передбачається нормами надзвичайного антитерористичного законодавства.

У підрозділі 5.5 «Нормативно-правове регулювання боротьби з тероризмом в Україні» підкреслюється, що розгляд національного механізму боротьби з тероризмом показав наявність в Україні широкої законодавчої бази, яка надає можливість для ефективної протидії терористичній загрозі. Однак це не означає, що не варто здійснювати на науковому рівні пошуку моделі, яка змогла б об'єднати в собі «логіку паперів» і реальні заходи її застосування. Це можливо тільки за умови, що українське суспільство і, перш за все, представники правлячої еліти, удосконалюватимуть вже чинний механізм протидії тероризму і створять ефективнішу модель, здатну вивести з-під терористичного удару його безпосередніх жертв або пом'якшити резонанс наслідків (соціально реабілітувати таких постраждалих осіб, надати правовий і соціальний захист особам, які брали участь у боротьбі з тероризмом).

Антитерористичне законодавство - термін дещо умовний, оскільки певна частина чинного законодавства (окремі норми конституційного, кримінального, кримінально-виконавчого, міжнародного права) є, власне, антитерористичною. Залежно від спрямованості та предмета регулювання, таке законодавство поділяється на три групи:

1) нормативно-правові акти, які визначають ознаки терористичних злочинів та встановлюють відповідальність за їх вчинення, правові та організаційні основи боротьби з цим небезпечним явищем;

2) нормативно-правові акти, які регулюють діяльність державних органів та їх окремих підрозділів щодо безпосередньої роботи у сфері протидії тероризму, координації, здійснення контролю та нагляду за нею;

3) чинні міжнародні договори у сфері боротьби з тероризмом, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У підрозділі 5.6 «Проблеми правового регулювання боротьби з міжнародним тероризмом» підкреслюється, що незважаючи на велику кількість міжнародно-правових актів, існування органів і структур, які координують боротьбу з міжнародним тероризмом, міжнародне право з певних причин досі немає універсальної угоди, якою б визначалося поняття «міжнародний тероризм», його правова природа і відповідальність за вчинення.

Акумулювання закордонних джерел, що стосуються боротьби з тероризмом, дозволило виділити три основні підходи щодо цієї проблеми:

1) у ряді країн тероризм розглядають як винятково кримінально-карані діяння, боротьбу з якими повинні вести тільки правоохоронні органи;

2) деякі фахівці пов'язують тероризм лише із зовнішньополітичною діяльністю окремих держав, їх прихованих або відомих представників, які підтримуються тими або іншими державами (наприклад, спонсорами тероризму); у цьому випадку відповідальність за злочин покладається на зовнішньополітичні відомства;

3) іноді тероризм вважають своєрідною формою бойових дій і, як наслідок, відповідальність за протидію покладається на збройні сили та їхні структури.

Виходячи з цього, труднощі з досягнення багатосторонніх угод пояснюються тим, що: по-перше, тероризм - явище багатопланове, яке по-різному проявляється не тільки в різних регіонах світу, а й у межах окремих держав; по-друге, владні структури кожної окремої країни, вирішуючи питання безпеки, формуючи внутрішню і зовнішню політику, керуються своїми національними інтересами, які є різними для кожної країни.

Розділ 6 «Реалізація державної політики України щодо запобігання проявам міжнародного тероризму» складається з трьох підрозділів, у яких висвітлюється діяльність правоохоронних органів з попередження терористичних актів, розкриваються організаційні проблеми боротьби з тероризмом та її основні напрями, досліджується соціальний контроль у системі протидії тероризму та захисті громадян від терористичних загроз.

У підрозділі 6.1 «Діяльність правоохоронних органів щодо попередження терористичних актів» доводиться, що спеціальні (кримінологічні) заходи допускають проведення правоохоронними органами, першочергово Антитерористичним центром при Службі безпеки України і органами внутрішніх справ, безпосередньої роботи, спрямованої на превенцію, усунення і нейтралізацію криміногенних чинників, що впливають на зростання загрози тероризму. Проте вирішення цього завдання залежить більшою мірою не від реалізації переважно репресивних, «силових» заходів, а від успішного проведення загальносоціальних заходів, створення цивілізованої правової держави і громадянського суспільства, здорової ринкової економіки.

Спеціальне попередження правоохоронними органами проявів тероризму великою мірою залежить від створення чинних на довгостроковій основі груп правоохоронних і контролюючих служб на загальнодержавному і регіональному рівнях для реалізації спільних комплексних програм. Разом із безпосередньою боротьбою правоохоронних органів з тероризмом, значення має контроль міліції, СБУ за обігом зброї, перевірки фактів порушення законодавства про господарську, підприємницьку, фінансову діяльність, нагляд прокуратури.

У підрозділі 6.2 «Організаційні проблеми боротьби з тероризмом та її основні напрями» розкривається загальна організація боротьби з тероризмом, яка включає: інформаційно-аналітичну діяльність, прогнозування, визначення стратегії, правове регулювання тощо. Це зводиться до конкретних напрямів протидії: виявлення і реєстрація усіх терористичних актів, зокрема пов'язаних з іншими злочинами, облік виконавців і потерпілих; профілактика тероризму, превенція і припинення терористичних актів, що готуються; їх розкриття, розшук та викриття виконавців; забезпечення невідворотності покарання; ліквідація терористичних груп чи організацій; розкриття злочинів, пов'язаних з іншими діяннями, організованою злочинністю, корупцією, торгівлею зброєю, наркобізнесом.

Особливе значення має виявлення терористичних груп, їх роз'єднання, ліквідація. Слід виділяти і такі злочинні групи, які через свою кримінальну діяльність схильні до терористичних злочинів, контактують із терористичними групами, організаціями і окремими терористами, надають їм сприяння, допомогу.

На індивідуальному рівні діяльність щодо боротьби з тероризмом ще більше конкретизується, персоналізується, тобто полягає у виявленні окремих терористів, організаторів, координаторів, виконавців.

Керівництво діяльністю боротьби з тероризмом - це організація та мобілізація людських і матеріальних ресурсів для вирішення як поточних, так і перспективних завдань у цій конкретній сфері. Основні напрями керівництва _ спрямовуючий, організуючий, координуючий, контролюючий. У будь-якому випадку, керівництво діяльністю щодо боротьби з тероризмом, як і будь-яке інше керівництво, що претендує на позитивні результати, повинно бути компетентним, мати практичний досвід, уміти адекватно діяти в складних ситуаціях.

У підрозділі 6.3 «Соціальний контроль у системі протидії тероризму та захисту громадян від терористичних загроз» стверджується, що основною функцією соціальної профілактики тероризму виступає соціальний контроль за проявами цього явища. Нормативний метод регулювання і охорони суспільних відносин допускає існування контрольних механізмів, за допомогою яких визначається відповідність поведінки людей соціальним нормам, стимулюється позитивна, корисна для суспільства діяльність, попереджується і карається негативна, шкідлива.

На рівні суспільства загалом діють як формальний (інституціоналізований), так і неформальний (неінституціоналізований) соціальний контроль за тероризмом. До першого - належить контроль з боку системи юстиції (зокрема, силових відомств), а до другого - громадська думка, що склалася в результаті соціального досвіду.

Йдеться про регулювальну функцію соціального контролю за тероризмом, про вплив громадської думки на відповідну ситуацію, на врахування цієї думки, зафіксованої в суспільній свідомості. Соціальний контроль, таким чином, долучений і реалізується в системі заходів протидії тероризму. Його основа у такому разі - це система норм, які засуджують будь-які терористичні прояви і, водночас, відображають інтереси громадян, суспільства та держави.

Підкреслюється соціальний контроль і на груповому та індивідуальному рівнях. У боротьбі з тероризмом повинні брати участь не тільки державні органи, а й усі соціальні інститути. Не тільки тероризм протистоїть суспільству, а й суспільство протидіє тероризму. У цьому розумінні між окремою людиною і державою виникають специфічні відносини, коли держава захищає свого громадянина від проявів тероризму, а громадянин - сприяє державі в боротьбі з цим явищем. Взаємовигідні інтереси держави і людини очевидні.

тероризм кримінальний насильство злочин

ВИСНОВКИ

Актуальність філософсько-правового осмислення міжнародного тероризму у правовому вимірі з акцентуванням на розв'язанні проблеми деконструювання філософії тероризму крізь призму природного та позитивного права повністю підтвердилась. У результаті проведеного дослідження автором сформульовано низку висновків, які мають наукове і прикладне значення:

1. Міжнародний тероризм є органічним породженням сучасного світопорядку та інструментом боротьби різних геополітичних сил, породженням процесу глобалізації, його «зворотний компонент».

На основі комплексного аналізу теоретико-методологічних підходів до розуміння міжнародного тероризму, запропоновано авторське визначення останнього як еманації Зла в буття людства, спроби перетворення деструктивної ілюзії на дійсність завдяки суспільно небезпечній діяльності, яка супроводжується максимальним резонансом та полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні або загрозі застосування насильства і спрямована на привернення уваги до певних поглядів, одержання, утримання влади у суспільстві або тиск на владні структури з метою прийняття (неприйняття) ними бажаних для терористів рішень.

2. Міжнародний тероризм є багатогранним, багатоаспектним і полікаузальним явищем зі складною структурою та широкими мотиваційними компонентами. Сучасний тероризм (тероризм початку XXI сторіччя) є наслідком деконструктивних елементів глобалізації. З тероризмом межують процеси та явища, що характеризуються використанням збройного насильства, в ході яких застосовуються прийоми та засоби, схожі з тими, що використовують терористи.

3. Міжнародний тероризм є проявом міжгрупового конфлікту. Дослідження феномена тероризму дозволяє стверджувати, що сучасний тероризм є проявом конфлікту між культурами і типами культур. Новітні прояви міжнародного тероризму частіше за все асоціюються з поняттям асиметричного конфлікту, що, на відміну від симетричного, є дисфункціональним і потребує негайного усунення.

4. Сучасний тероризм класифіковано за родовими та видовими ознаками: соціально-політичний (соціально-революційний та соціально-реакційний), етнополітичний (сепаратистський, інтеграційний, репресивний), світоглядний (релігійний, атеїстичний, антиглобалістський тощо) та технологічний (із застосуванням зброї масового ураження, комп'ютерних систем та комунікаційних мереж тощо). Вказані види тероризму розподілено на підвиди за такими критеріями: територія вчинення, рівень організації, об'єкти вчинення, види цілей, види діяльності, засоби вчинення.

5. Основними детермінантами активізації тероризму в умовах глобалізаційної динаміки є: соціогуманітарні (зіткнення модерністської і традиційної культур; поширення культурної експансії провідних країн світу; підвищення ролі та значення засобів масової інформації, які значною мірою сприяють формуванню іміджу терористів тощо); соціально-економічні (швидкоплинний розвиток і поглиблення різниці між багатими й бідними у внутрішньодержавному і міжнародному масштабах; бажання перерозподілу певних життєвих та природних ресурсів; комерціалізація всіх сторін життя тощо), релігійні (тоталітаризація релігійної свідомості; квазірелігійний характер терористичної діяльності тощо), етнічні (ксенофобія; зверхнє ставлення до представників інших етносів; існування таємних і напівтаємних сепаратистських організацій тощо), психологічні (деструктивний модус буття; відмінності в менталітеті; своєрідна групова мораль тощо).

6. Філософія тероризму не відповідає ані постулатам природного права, ані засадам позитивного права, а також не корелює ні з природно-правовою, ні з позитивно-правовою доктринами. Не витримуючи об'єктиваційного іспиту, світоглядний базис тероризму виступає як квазіфілософія, яка безпідставно претендуючи на те, аби вважатися філософією, базованою на загальнолюдських цінностях, насправді становить завуальоване філософування, призначене на світоглядному рівні обслуговувати ті чи інші політичні програми. Являючи собою спотворення постулатів релігійного (канонічного, Божого) права та будучи втілювана терористичними методами, ця квазіфілософія заявляє про себе як така, що не вписується не лише у рамки позитивного, а й природного права.

7. Національні державні кордони стали вузькими для терористів, організації, що здійснювали тактику насильницьких дій, перетворилися в певний аналог до корпоративних об'єднань зі своєю чітко вибудованою ієрархічною структурою.

Мережеві організації, до яких належать і терористичні, реалізують концептуальне цілепокладання: якщо один кластер мережі зруйновано, решта може продовжити функціонування. Становлення таких мережевих структур кардинально трансформувало самі умови глобального протистояння. Мережеві структури, уникаючи прямого силового протистояння, зорієнтовані, передусім, на підрив наявних центрів світового панування. При цьому терористичні акти почали набувати системного характеру, а терористичні співтовариства синхронізувати свої дії. Це дає підстави стверджувати про глобалізацію тероризму.

8. Вивчення тенденцій, що впливають на розвиток сучасного тероризму як негативного соціально-політичного явища показує, що сьогодні він перетворився на багатоплановий та надзвичайно небезпечний і довготривалий чинник. Цей чинник вкрай негативно позначається на розвитку світового співтовариства, справляє на нього істотний вплив, що дестабілізує ситуацію у різних регіонах планети, гальмуючи елементарні цивілізаційні процеси, поглиблюючи соціально-економічні кризи, доводячи до стагнаційного рівня можливості вирішення життєво важливих проблем суспільства, держави і особи.

9. Якщо у минулому під терором розуміли дії проти окремих осіб або груп, то тепер широкого розповсюдження набув терор проти народів і держав, здійснюваний не тільки добре організованими і технічно оснащеними структурами, зокрема державними і міжнародними, а й державами-агресорами проти інших країн, «винних», на їх думку, в потуранні терористам. Таким чином, з плином часу змінювалося уявлення про суть, мету, суб'єктів і об'єкти терористичних дій. Емоційне розуміння того факту, що терор не має виправдання, часто не дозволяє усвідомити, що він має об'єктивні причини. Боротьба з міжнародним тероризмом залишається у наш час не тільки практичною проблемою, а й предметом поглиблених наукових досліджень, вирішення яких багато в чому визначатиме шляхи подальшого розвитку багатьох країн світу. При цьому забезпечення захисту особи, суспільства і держави від терористичної діяльності - процес перманентний. З часом змінюються лише масштаби, форми діяльності і прояви тероризму, а він, як явище суспільно-політичного життя, залишається незмінним за своєю суттю. Це вимагає постійного моніторингу ситуації, безперервного наукового осмислення шляхів боротьби зі злочинцями в обстановці, що реально склалася.

10. У нових умовах слід переглянути багато панівних у минулому поглядів на способи і методи забезпечення безпеки, встановлення і підтримання стабільності на регіональному та глобальному рівнях. Як найважливіше завдання розглядається надійне протистояння міжнародному тероризму. Для того щоб така протидія була ефективною, необхідна консолідація всіх розсудливих сил на планеті.

11. У сучасних умовах світові війни і відкриті конфлікти між державами, як інструмент перерозподілу світу або захоплення територій, відходять у минуле. В умовах глобалізації визначальною стає боротьба за сфери впливу і ринки збуту, за першість у глобальній світовій економічній системі, інколи вона набуває локального характеру. Для цієї мети, разом з економічними важелями, деякі держави використовують терористичні методи, які називають «війною низької інтенсивності».

Міжнародний тероризм стає прототипом майбутніх воєн, виступаючи активною формою таємної війни і ефективним інструментом зовнішньої політики. Терористичні способи ведення війни мають порівняно низький ризик як у політичній, так і в матеріальній площинах, оскільки вартість фінансування цих дій є значно меншою від витрат, потрібних для повноцінного оснащення і навчання регулярної армії, здатної вести бойові дії. Такий компонент, як війна з низьким ризиком, неодмінно враховується в сучасних умовах, коли ядерна війна практично неможлива і не може мати переможців, сучасний тероризм стає однією з форм зовнішньої політики.

12. Не можна боротися з тероризмом, розглядаючи його поза злочинністю, окремо від загальної криміногенної ситуації в тій чи іншій державі. Тероризм - це частина злочинності, а якщо мати на увазі ще і пов'язані з тероризмом злочини, то доволі вагома частина. Вивчаючи в цьому розумінні тероризм, необхідно проводити відповідні кримінологічні дослідження.

Саме кримінологія має у своєму розпорядженні арсенал засобів і методів аналізу й узагальнення явищ, у тому числі і особливо суспільно небезпечних. При цьому, кримінологія виробила свій погляд на управління процесами боротьби зі злочинністю. Коли справа стосується організації боротьби з тероризмом, одне з її завдань, - зміцнення зв'язків із наукою управління. Кримінологія й управління з єдиних позицій систематизують відносини «злочинність - тероризм» й управління у сфері боротьби з тероризмом як виду (сегменту) злочинності. При цьому розробляється спільна для цих наук концепція.

Центральне місце у тандемі «кримінологія і управління» займає проблема соціальної зумовленості й обґрунтованості кримінологічних управлінських рішень, що дозволяє стверджувати про основи кримінологічного управління процесами боротьби з тероризмом. Управлінські рішення повинні бути конкретними і торкатися саме тероризму. Акцент завжди повинен зміщуватися у бік протидії тероризму. Ці рішення мають бути конкретними і визначати, що потрібно робити і як це повинно бути виконано.

13. Зміст управлінських рішень, що стосуються організації боротьби з тероризмом, повинен співвідноситися з криміногенною ситуацією і соціальною реальністю. Тільки за таких умов можна розраховувати на їх ефективність. Такі рішення повинні базуватися на результатах наукових досліджень не тільки у сфері кримінології, кримінального права, кримінального процесу, криміналістики, оперативно-розшукової діяльності, а й філософії права, соціології, економіки, деяких інших галузей знань.

14. Здійснювані заходи у сфері боротьби з міжнародною терористичною загрозою ще не відповідають за свою адекватністю і результативністю потенційним та неочікуваним небезпекам. Превентивні заходи, здебільшого, носять розрізнений характер і не встигають за розвитком терористично-кримінальних процесів через певні ідеологічні розбіжності, формалізовані процедури ухвалення рішень, слабку взаємодію між численними міжнародними як урядовими, так і громадськими організаціями. «Мозкові» штаби мережевих транснаціональних кримінальних організацій у своїх діях часто бувають консолідованішими, мобільнішими, інформованішими та енергійнішими.

15. Систему антитерористичної боротьби, яка являє собою важливий елемент забезпечення національної безпеки, пропонується розглядати на трьох рівнях: міжнародному, регіональному та державному. Обґрунтовано, що система антитерористичної боротьби має базуватися на принципах філософсько-правового наукового й об'єктивного підходу до дослідження і оцінки всієї сукупності явищ, охоплюваних поняттям «тероризм»; неприпустимості політики «подвійних» стандартів в оцінці тероризму; реалістичного прогнозування сучасного тероризму; критичного аналізу історичного досвіду боротьби з тероризмом; правових основ і норм (міжнародного права й національно-державних законодавств); наступальності, безперервності й безкомпромісності. На філософсько-правових засадах запропоновано практичні способи протидії тероризму в умовах світу, що глобалізується (розвиток міжнародного співробітництва, удосконалення нормативно-правової бази, створення трансрегіонального інтерактивного інформаційного кіберпростору, оптимізація інституційної складової боротьби з тероризмом, координація дій силових структур держави, удосконалення системи контролю за тероризмом тощо). Наголошується, що ефективну боротьбу з тероризмом неможливо вести винятково силовими методами та завдяки державним інститутам. У боротьбу з тероризмом свій внесок має зробити і громадянське суспільство.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Монографія

1. Канцір В. С. Тероризм у сучасному глобалізаційному просторі : філософсько-правовий вимір : монографія / Володимир Степанович Канцір. - Львів : Край, 2011. - 558 с.

Рецензія: Микієвич М. М. Рецензія на монографію Канціра В. С. «Тероризм у сучасному глобалізаційному просторі : філософсько-правовий вимір» / М.М. Микієвич // Митна справа. - 2011. - № 1. - Ч. 2. - С. 155-156.

2. Навчальний посібник

1. Тероризм : теоретико-правові проблеми : науково-практичний посібник / [Р. І. Благута, В. К. Грищук, В. С. Канцір, І. В. Красницький, О. К. Марін, В. В. Шишко, Б. В. Щур]; за заг. ред. проф. В. К. Грищука. - Львів : ЛьвДУВС, 2010. - 375 с. (у співавторстві).

3. Статті у наукових фахових виданнях

1. Канцір В. С. Міжнародний тероризм - проблема наукового визначення В. С. Канцір // Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького університету управління та права. - Хмельницький, 2009. - Вип. 2. - С. 220-226.

2. Канцір В. С. Сутнісні характеристики сучасного тероризму / В. С. Канцір // Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького університету управління та права. - Хмельницький, 2009. - Вип. 3. - С. 184-190.

3. Канцір В. С. Політичний тероризм як специфічний феномен сучасної соціальної реальності / В. С. Канцір // Науково-виробничий журнал «Держава та регіони». - Запоріжжя : Класичний приватний університет. - 2009. - № 4. - С. 86-91. - (Серія право).

4. Канцір В. С. Політико-психологічні особливості міжнародного тероризму / В. С. Канцір // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. - Одеса : Юридична література, 2009. - Вип. 47. - С. 313-319.

5. Канцір В. С. Аналіз наукових підходів щодо визначення поняття сучасного тероризму / В. С. Канцір // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. - Київ: КНУ, 2009. - № 80. - С. 30-34. - (Юридичні науки).

6. Канцір В. С. Мотивація терористичної діяльності в сучасних умовах / В. С. Канцір // Митна справа. - 2009. - № 4. - Ч. 2. - С. 127-132.

7. Канцір В. С. Психолого-правовий портрет особи терориста / В. С. Канцір // Митна справа. - 2009. - № 5. - Ч. 2. - С. 86-92.

8. Канцір В. С. Логічне обґрунтування мислення та емоцій сучасного терориста / В. С. Канцір // Часопис Київського університету права. - Київ, 2009. - № 4. - С. 292-296.

9. Канцір В. С. Терористична група як соціально-психологічна ідентичність / В. С. Канцір // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць. - Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2009. - Вип. 489. - С. 96-101. - (Серія правознавство).

10. Канцір В. С. Міжнародний тероризм як засіб протиправного досягнення мети / В. С. Канцір // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - Запоріжжя, 2010. - № 1. - С. 162-171.

11. Канцір В. С. Виникнення й передумови поширення тероризму як соціально-психологічного явища : історико-правовий аспект / В. С. Канцір // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ: зб. наук. праць. - Львів, 2010. - Вип. 3. - С. 12-22. - (Серія юридична).

12. Канцір В. С. Тлумачення сутності міжнародного тероризму як соціального явища / В. С. Канцір // Науково-практичний журнал «Наше право». - Київ. - 2010. - Ч. 2. - № 2. - С. 78-83.

13. Канцір В. С. Тероризм як небезпечна форма злочинного посягання / В. С. Канцір // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : зб. наук. праць Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. Дідоренка. - Донецьк, 2010. - № 1. - С. 148-153.

14. Канцір В. С. Спільні риси та характерні відмінності понять «тероризм» і «терор» : філософсько-правові аспекти / В. С. Канцір // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. - Львів, 2010. - Вип. 2. - С. 413-424. - (Серія юридична).

15. Канцір В. С. Транснаціональний тероризм як фактор впливу на міжнародні відносини / В. С. Канцір // Форум права. - 2010. - № 1. - С. 147-152. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : [http://www.nbuv.gov.ua].

16. Канцір В. С. Соціально-економічні передумови міжнародного тероризму / В. С. Канцір // Вісник Львівського університету. - Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2010. - Вип. 50. - С. 268-275. - (Серія юридична).

17. Канцір В. С. Типологічні ознаки сучасного тероризму / В. С. Канцір // Питання боротьби зі злочинністю : зб. наук праць Інституту вивчення проблем злочинності Національної академії правових наук України - Х. : Право, 2010. - Вип. 19. - С. 77-89.

18. Канцір В. С. Тероризм як ознака соціально-психологічної кризи суспільства / В. С. Канцір // Право України. - 2010. - № 3. - С. 197-203.

19. Канцір В. С. Державний тероризм : сутність та сучасні прояви / В. С. Канцір // Митна справа. - 2010. - № 3. - Ч. 2. - С. 30-35.

20. Канцір В. С. Сутнісний та змістовний аспекти політичного тероризму / В. С. Канцір // Часопис Київський університет права НАН України. - Київ, 2010. - № 2. - С. 266-270.

21. Канцір В. С. Агресивна поведінка особи як потенційна схильність до тероризму / В. С. Канцір // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - Ужгород, 2010. - Вип. 13. - Ч. 2. - С. 332-337. - (Серія право).

22. Канцір В. С. Наукознавча інтерпретація тероризму як системно-соціального явища / В. С. Канцір // Підприємництво, господарство і право. - Київ, 2010. - № 11. - С. 7-10.

23. Канцір В. С. Терористична діяльність і національна безпека / В. С. Канцір // Держава і право : збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 49. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2010. - С. 449-456.

24. Канцір В. С. Організаційні аспекти боротьби з тероризмом та її основні напрями / В. С. Канцір // Підприємництво, господарство і право. - Київ, 2011. № 2. - С. 139-143.

25. Канцір В. С. Міжнародний тероризм як прояв деструктивної правосвідомості / В. С. Канцір // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. - Львів, 2011. - Вип. 1. - С. 159-168. - (Серія юридична).

4. Тези наукових доповідей та повідомлень

1. Канцір В. С. Деякі підходи щодо визначення поняття «тероризм»: матеріали круглого столу [«Проблеми державотворення та правотворення в Україні (в контексті порівняльного правознавства та права на приватність)»]; (м. Львів, 22 травня 2009 р.) / Львівський державний університет внутрішніх справ. - Львів : ЛьвДУВС, 2009. - С. 91-95.

2. Канцір В. С. Терористична діяльність як прояв деструктивної правосвідомості : тези доповідей учасників круглого столу [«Порівняльне правознавство: загальнотеоретичні та галузеві аспекти»] (м. Львів, 22 травня 2009 р.) / Львівський державний університет внутрішніх справ. - Львів : ЛьвДУВС, 2009. - С. 71-74.

3. Канцір В. С. Роль України у вирішенні проблем глобального тероризму: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням в умовах проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу», (м. Львів, 20 листопада 2009 року) / Львівський державний університет внутрішніх справ. Львів : ЛьвДУВС, 2009. - С. 144-147.

4. Канцір В. С. Підходи щодо типологізації сучасного тероризму : матеріали учасників Всеукраїнського круглого столу [«Проблеми державотворення та правотворення в Україні»], (м. Львів, 5 березня 2010 року) / Львівський державний університет внутрішніх справ. - Львів : ЛьвДУВС, 2010. - С. 295-298.

5. Канцір В. С. Спонукальні мотиви терористичної діяльності в сучасних умовах : збірник тез науково-педагогічних працівників, ад'юнктів, здобувачів та курсантів факультету економічної безпеки Львівського державного університету внутрішніх справ [«Загальні проблеми правотворення в Україні»], (м. Львів, 26 березня 2010 р.) / Львівський державний університет внутрішніх справ. - Львів : ЛьвДУВС, 2010. - С. 45-49.

6. Канцір В. С. Тероризм як одна із форм злочинного посягання на громадську безпеку : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції [«Особливості розвитку правової держави в умовах активізації євроінтеграційних процесів: проблеми теорії і практики»], (м. Київ, НАУ, 18 лютого 2010 р.). - К. : Університет «Україна», 2010. - С. 93-98.

7. Канцір В. С. Тероризм як особливий різновид насильства та його види: тези доповідей учасників [«Звітна науково-практична конференція юридичного факультету»], (м. Львів, 19 лютого 2010 р.). - Львів : ЛьвДУВС, 2010. - С. 24-29.

8. Канцір В. С. Тероризм як джерело та наслідок конфліктів і кризових ситуацій у суспільстві : тези V Міжнародної наукової конференції студентів та молодих вчених [«Від громадянського суспільства - до правової держави»], (м. Харків, 26 - 27 лютого 2010 р.). - Харків : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2010. - С. 422-424.

9. Канцір В. С. Наукознавча інтерпретація міжнародного тероризму : матеріали II Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених та студентів [«Закарпатські правові читання»], (м. Ужгород, 29-30 квітня 2010 р. : у 2 т.). - Ужгород : ЗакДУ, 2010. - Т. 1. - С. 40-43.

10. Канцір В. С. Сучасний тероризм в умовах глобалізації : матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції. Зб. наукових праць [«Держава і право в умовах глобалізації : реалії перспективи»] (м. Сімферополь, 16-17 квітня 2010 р.). - Сімферополь : КРП «Видавництво «Кримнавчпеддержвидав», 2010. - С. 19-20.

11. Канцір В. С. Терористична діяльність як загроза національній безпеці держави : Міжнародна наукова конференція [«Дев'яті осінні читання»], (м. Хмельницький, 12-13 листопада 2010 р.) / Хмельницький університет управління та права. - Хмельницький : ХУУП, 2010. - С. 25 - 27.

12. Канцір В. С. Транснаціональний тероризм як один із чинників дестабілізації державних режимів, деформації міжнародних відносин : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції [«Актуальні проблеми адміністративного права та адміністративної діяльності»] (м. Донецьк, 10 грудня 2010 року). - Донецьк : Донецький юридичний інститут ЛДУВС ім. Е. О. Дідоренка, 2010. - С. 165-170.

АНОТАЦІЯ

Канцір В. С. Філософія міжнародного тероризму: правовий вимір. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.12 - філософія права. - Львівський державний університет внутрішніх справ. - Львів, 2011.

У дисертації проведено комплексне наукове дослідження тероризму як складного і суперечливого системно-соціального явища.

Розкрито основні теоретико-методологічні підходи щодо дослідження міжнародного тероризму. Досліджено основні види, поняття, категорії та сутнісні характеристики терористичних проявів у глобалізованому світі. Розкрито концепти і перспективи наукового осмислення міжнародного тероризму.

Із позицій філософії права досліджено розуміння сутності міжнародного тероризму як системного соціального явища, розкрито трансдисциплінарність синергетичного методу вивчення цього явища, проаналізовано соціально-економічні та психологічні передумови виникнення тероризму як соціального феномена, зроблено філософсько-правову характеристику осіб, які вчиняють терористичні акти. Деконструйовано світоглядний базис міжнародного тероризму крізь призму природного та позитивного права. Узагальнено та проаналізовано філософські проблеми правового регулювання боротьби з тероризмом через аналіз законодавчих актів у деяких країнах світу та вивчено міжнародно-правовий досвід протидії тероризму.

Ключові слова: міжнародний тероризм, деконструювання філософії міжнародного тероризму, форми насильства, державний тероризм, політичний тероризм, злочини терористичного спрямування, терористичне співтовариство, мережеві організації, професіоналізм терористичної діяльності, антитерористична боротьба.

АННОТАЦИЯ

Канцир В. С. Философия международного терроризма: правовое измерение. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.12 - философия права. - Львовский государственный университет внутренних дел. - Львов, 2011.

В диссертации проведено комплексное научное исследование терроризма как сложного и противоречивого системно-социального явления.

Раскрыты основные теоретико-методологические подходы к исследованию международного терроризма. Исследованы основные виды, понятия, категории и сущностные характеристики террористических проявлений в глобализированном мире. Раскрыты концепты и перспективы научного осмысления международного терроризма.

С позиций философии права исследовано понимание сущности международного терроризма как системного социального явления, раскрыта трансдисциплинарность синергетического метода изучения этого явления, проанализированы социально-экономические и психологические предпосылки возникновения терроризма как социального феномена, создана философско-правовая характеристика лиц, которые совершают террористические акты. Деконструировано мировоззренческий базис международного терроризма сквозь призму естественного и позитивного права.

На основе анализа научной литературы, посвященной исследованию международного терроризма, констатируется, что существует несколько обстоятельств, которые способствуют возникновению и распространению международного терроризма, при этом в качестве фундамента - соответствующая социально-политическая и экономическая среда в мире.

Диссертантом определено, что мифологема «терроризм» в контексте информационно-семиотического подхода - обобщающее понятие, которое обозначает комплексное социально-политическое и социокультурное явление, которое основывается на перманентном демонстративном запугивании социума и власти с помощью жестких политически мотивированных насильственных актов, направленных против безоружных гражданских лиц, которые не имеют непосредственного отношения к конфликту.

Утверждается, что терроризм и преступления террористического направления принадлежат к сложным действиям и состоят из нескольких актов поведения: совершение или угроза совершения действий, направленных на запугивание; выдвижение требований; принуждение к исполнению требований. Такие преступления могут быть совершены и в том случае, если в их основе будет бездействие или угроза бездействия как средство запугивания и принуждения к исполнению каких-либо требований.

Обобщены и проанализированы философские проблемы правового регулирования борьбы с терроризмом через анализ законодательных актов в некоторых странах мира и изучен международно-правовой опыт противодействия терроризму. Систему антитеррористической борьбы, которая представляет собой составную часть национальной безопасности, предлагается рассматривать на международном, региональном и государственном уровнях. Подчеркивается, что невозможно вести эффективную борьбу с терроризмом исключительно силовыми методами или благодаря государственным институтам. В борьбе с терроризмом свой взнос должно сделать также гражданское общество.

Ключевые слова: международный терроризм, деконструирование философии международного терроризма, формы насилия, государственный терроризм, политический терроризм, преступления террористического направления, террористическое сообщество, сетевые организации, профессионализм террористической деятельности, антитеррористическая борьба.

SUMMARY

Kantsir V. S. Philosophy of international terrorism: legal dimension. - Manuscript.

Thesis for the degree of Doctor of Science in Law by specialty 12.00.12 - philosophy of law. - Lviv State University of Internal Affairs. - Lviv, 2011.

The thesis is devoted to integrated investigation of terrorism as the complicated and contradictory system social phenomenon.

The basic theoretic-methodological approaches to international terrorism investigation are disclosed. The main types, concepts, categories and essential characteristics of terrorist displays in globalized world are examined. The concepts and perspectives of scientific comprehension of international terrorism are revealed. International terrorism is examined in the informational-semiotic and mythological contexts. From the positions of philosophy of law the understanding of international terrorism essence is explored, the transdisciplinarity of synergetic method for investigation of this phenomenon is analyzed, social, economic and psychological premises of terrorism origin as the social phenomenon are analyzed, philosophical legal description of persons who commit terrorist acts is made. It was been deconstructed world outlooking basis of international terrorism through prism of natural and juridical law.

Philosophical problems of legal regulation of combating terrorism by means of legislative acts analysis in some countries of the world are summarized and analyzed, and international legal experience of combating terrorism is examined.

Key words: international terrorism, philosophy's deconstructing of international terrorism, forms of violence, state terrorism, political terrorism, crimes with terrorist tendency, terrorist community, net organizations, professionalism of terrorist activities, antiterrorism struggle.

Размещено на Allbest.ur