Кримінальна відповідальність за експлуатацію дітей

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ

УДК 343.62:343.4

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ЗА ЕКСПЛУАТАЦІЮ ДІТЕЙ

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

КАЛМИКОВ ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському державному університеті внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, МВС України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, доцент, заслужений юрист України Хавронюк Микола Іванович,Верховний Суд України, заступник керівника апарату - начальник правового управління.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Музика Анатолій Ананійович, Державний науково-дослідний інститут митної справи, заступник директора з наукової роботи;

кандидат юридичних наук, професор Куц Віталій Миколайович, Національна академія прокуратури України, професор кафедри кримінального права та кримінології.

Захист відбудеться «12» квітня 2011 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.122.01 в Академії адвокатури України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Академії адвокатури України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27.

Автореферат розісланий «11» березня 2011 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат юридичних наук, доцент О.П. Кучинська



АНОТАЦІЯ

Калмиков Д.О. Кримінальна відповідальність за експлуатацію дітей. - Рукопис. покарання експлуатація кримінальний відповідальність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Академія адвокатури України, Київ, 2011.

Дисертацію присвячено комплексному аналізу кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей. Досліджено основний і кваліфіковані склади злочину, передбаченого ст. 150 КК України; визначено особливості дії положень КК України, що регламентують кримінальну відповідальність за експлуатацію дітей; розглянуто основні аспекти малозначності експлуатації дітей; проаналізовано кримінальну відповідальність за готування до експлуатації дітей і за замах на експлуатацію дітей; вивчено питання, пов'язані з покаранням за експлуатацію дітей та призначенням покарання за цей злочин; здійснено дослідження підстав для звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання за експлуатацію дітей. Внесено пропозиції щодо вдосконалення чинного КК України.

Ключові слова: експлуатація дітей, використання праці, особа, яка не досягла віку, із якого законодавством дозволяється працевлаштування, прибуток, шкідливе виробництво.



АННОТАЦИЯ

Калмыков Д.А. Уголовная ответственность за эксплуатацию детей. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Академия адвокатуры Украины, Киев, 2011.

Диссертация посвящена комплексному анализу уголовной ответственности за эксплуатацию детей.

В диссертации исследованы признаки основного состава преступления, предусмотренного ст. 150 УК Украины. Определены родовой объект преступлений, объединенных в ІІІ разделе Особенной части УК Украины и основной непосредственный объект состава преступления «эксплуатация детей». Раскрыто содержание деяния «эксплуатация детей» и способа его совершения. Исследована субъективная сторона эксплуатации детей, определена форма и содержание вины, с которой может быть совершено данное преступление. Проанализированы подходы к определению субъекта эксплуатации детей и разработаны правила квалификации эксплуатации детей, совершенной должностным лицом с использованием своего служебного положения. Обоснована необходимость закрепления в ст. 150 УК Украины признаков, которые раскрывали бы принудительный характер этого деяния. Доказано, что использование добровольного труда ребенка на опасной для его здоровья работе является общественно опасным деянием, которое также должно быть уголовно наказуемым. Установлено, что под использованием труда детей в ст. 150 УК Украины следует понимать целенаправленную деятельность человека по обеспечению и стимули рованию принудительной физической или интеллектуальной деятельности ребенка.

Отдельный раздел диссертации посвящен анализу квалифицированных составов преступления, предусмотренного ст. 150 УК Украины, а также технике их регламентации в уголовном законодательстве Украины.

В работе также рассмотрены вопросы, связанные с особенностями действия во времени и пространстве положений уголовного закона относительно ответственности за эксплуатацию детей. Исследована эксплуатация детей, которая из-за малозначительности не представляет общественной опасности. Проанализирована уголовная ответственность за приготовление к эксплуатации детей и покушение на данное преступление. Изучено наказание за эксплуатацию детей и вопросы, связанные с назначением наказания за это преступление. Раскрыты основания освобождения виновных лиц от уголовной ответственности и от наказания за эксплуатацию детей.

Доказано, что санкции ст. 150 УК Украины: не соответствуют общественной опасности описанных в диспозициях этих норм преступлений; не согласованны с санкциями норм, которые предусматривают однородные по характеру и степени общественной опасности деяния; не учитывают степени формализованности диспозиций этих норм; не предусматривают альтернативы в выборе основных видов наказаний; а также имеют другие недостатки содержательного и технического характера. Сформулированы обязательные правила назначения наказания лицам, совершившим эксплуатацию детей.

Ключевые слова: эксплуатация детей, использование труда, лицо, которое не достигло возраста, с которого законодательством разрешается трудоустройство, вредное производство.



ANNOTATION

Dmitriy O. Kalmykov. Criminal Liability for Exploitation of Children. - Manuscript.

Dissertation for awarding a Scientific Degree of the Candidate of Legal Sciences in Speciality 12.00.08 - Criminal Law and Criminology; Criminal Executive Law. - The Academy of Advocacy of Ukraine, Kyiv, 2011.

The dissertation covers the complex analysis of criminal liability for exploitation of children. Main and qualified legal structures of a crime provided by the art. 150 of the Criminal Code of Ukraine are researched; the peculiarities of legal influence of the criminal law provisions on criminal liability for exploitation of children are defined; main aspects of insignificance are considered; criminal liability for a preparation for exploitation of children and an attempt of children exploitation are analyzed; problems concerning punishment and its imposition for exploitation of children are analyzed; grounds for discharge from criminal liability and grounds for discharge from serving punishment for exploitation of children are researched. Some propositions for improvement of the effective Criminal Code of Ukraine are formulated.

Key words: exploitation of children, use of labor, person who are under legally employable age, profit, hazardous production.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Згідно з положеннями Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року та Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, прийнятих Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй, дитина внаслідок фізичної та розумової незрілості потребує спеціальної охорони й піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. До одного з основних засобів такого захисту міжнародне співтовариство зараховує визнання права дитини на захист від економічної експлуатації, примусової праці, виконання будь-якої роботи, яка може становити небезпеку для здоров'я, бути перешкодою в одержанні освіти чи заподіювати шкоду її здоров'ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному або соціальному розвиткові.

Український законодавець підтримав зазначену загальносвітову тенденцію, закріпивши в ч. 2 ст. 52 Конституції України положення про те, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом, а приписами частин 3, 5 ст. 43 Основного Закону України категорично заборонив використання примусової праці дітей і праці дітей на небезпечних для їхнього здоров'я роботах.

Утім, не зважаючи на комплекс міжнародних і національних заборон, кількість фактів протизаконного використання праці дітей як в Україні, так і за її межами є вражаючою. За даними Міжнародної організації праці, наприкінці ХХ століття в усьому світі понад 250 мільйонів дітей віком від 5 до 14 років працювали попри законодавчу заборону та небезпеку цього явища. Близько половини з них працювали щодня протягом усього року. Дослідженням, проведеним Державним комітетом статистики України у співпраці з Міжнародною організацією праці, було встановлено, що в 1999 - 2000 роках середньомісячна чисельність дітей, які працюють в Україні, становила 456 тисяч осіб, із яких 48% - це діти у віці, у якому офіційно працювати заборонено, до того ж майже половина з таких дітей працювала у віці від 7 до 12 років .

Така ситуація засвідчувала неспроможність існуючих правових засобів ефективно протидіяти незаконному використанню праці дітей і зумовлювала необхідність ужиття більш рішучих заходів у боротьбі з розгляданим антисоціальним явищем. Саме тому в ст. 150 нового Кримінального кодексу України (далі - КК) уперше в історії українського законодавства було передбачено кримінальну відповідальність за експлуатацію дітей, які не досягли віку, із якого дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку.

Водночас, незважаючи на правильне рішення українських парламентаріїв щодо боротьби із суспільно небезпечним використанням праці дітей засобами кримінально-правового впливу, назвати цю боротьбу ефективною навряд чи можна. Так, за результатами проведеного у вересні 2010 року опитування дітей Луганщини віком від 7 до 16 років установлено, що, як мінімум, праця кожного сьомого з них використовується сторонніми особами з порушенням норм трудового законодавства, а кожного п'ятнадцятого - із застосуванням фізичного чи психічного примусу. І це не дивно, адже за більше ніж 9 років чинності ст. 150 КК України до кримінальної відповідальності за фактом вчинення експлуатації дітей у Луганській області було порушено лише одну кримінальну справу, а загалом в Україні - 146. Викладені обставини свідчать про наявність певних проблем законодавчого або правозастосовного характеру в цій сфері, а отже, й зумовлюють необхідність комплексного дослідження кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей з метою пошуку шляхів більш ефективного застосування положень ст. 150 КК України та розроблення пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства України у сфері боротьби з суспільно небезпечними формами використання праці дітей.

Наступною обставиною, яка свідчить про актуальність дослідження обраної теми, є те, що питанням кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей у вітчизняній кримінально-правовій літературі приділено недостатньо уваги. Їх аналіз міститься здебільшого на сторінках науково-практичних коментарів і підручників з кримінального права. Вагомий внесок у дослідження кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей зробили, зокрема, такі науковці, як М.І. Бажанов, В.І. Борисов, Т.В. Варфоломеєва, М.Й. Коржанський, В.О. Корнієнко, І.Г. Поплавський, С.І. Селецький, О.С. Сотула, Є.Л. Стрельцов, С.Д. Шапченко, О.П. Шем'яков, М.І. Хавронюк та І.В. Хохлова. Окремі аспекти складу злочину, передбаченого ст. 150 КК України, було розглянуто в публікаціях М.О. Колесник та А.М. Орлеана.

Лише нещодавно явище експлуатації дітей і юридичний склад злочину, передбаченого ст. 150 КК України, стали предметом більш ґрунтовних досліджень. Зокрема, у 2008 році успішно захищено дві дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: І.М. Доляновською за темою «Кримінальна відповідальність за експлуатацію дітей (аналіз складу злочину)» та О.В. Паньчук за темою «Кримінологічна характеристика експлуатації дітей». Проте багато важливих питань кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей, що потребують негайного вирішення, залишилися поза увагою цих науковців. Крім того, деякі з обстоюваних ними положень, а також висунутих пропозицій видаються недостатньо арґументованими або ж дискусійними (зокрема висновки І.М. Доляновської про те, що основним безпосереднім об'єктом складу злочину, передбаченого ст. 150 КК України, є трудові права дітей; що життя дитини належить до додаткових об'єктів цього злочину; що тілесна недоторканність дитини є предметом злочину «експлуатація дітей»; що під заподіянням істотної шкоди для здоров'я дитини слід розуміти не лише завдання їй фізичної шкоди, а й шкоди моральної, яка полягає у втраті соціальних зв'язків дитини та, відповідно, деформації моральних норм; а також пропозиція декриміналізувати діяння, передбачене ч. 1 ст. 150 КК України, через малозначність).

Суперечлива ж слідча та судова практика застосування відповідних положень кримінального закону, численні помилки, допущені правозастосовними органами під час кваліфікації дій винних осіб, звільнення їх від кримінальної відповідальності та від покарання, а також під час призначення покарання додатково підтверджують актуальність теми дисертації, її науково-теоретичну та практичну значущість.

Для проведення повного й усебічного аналізу кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей у дослідженні широко використовувалися загальнотеоретичні положення науки кримінального права, розроблені такими вченими, як Ю.В. Александров, П.П. Андрушко, М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, Я.М. Брайнін, В.К. Грищук, О.О. Дудоров, М.Й. Коржанський, В.М. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнєцова, В.М. Куц, В.Т. Маляренко, М.І. Мельник, А.А. Музика, В.О. Навроцький, А.А. Піонтковський, В.В. Сташис, Є.Л. Стрельцов, С.А. Тарарухін, В.Я. Тацій, А.Н. Трайнін, Є.В. Фесенко, П.Л. Фріс, М.І. Хавронюк, С.Д. Шапченко, С.С. Яценко та інші.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано на кафедрі кримінального права Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка відповідно до Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010 - 2014 років, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2010 року № 347 (п. 6 «Запобігання, виявлення, припинення та розслідування окремих видів злочинів»), розділу 3 Плану проведення науково-дослідної роботи Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка на 2011 рік і спрямовано на реалізацію положень Концепції Загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини на 2006 - 2016 роки», схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2006 року № 229-р; Концепції запобігання та викоренення найгірших форм праці дітей, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 червня 2003 року № 364-р; Державної програми подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006 - 2010 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 року № 623; Закону України «Про права дитини». Тему дослідження затверджено рішенням вченої ради Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (протокол № 12 від 30 липня 2010 року).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є з'ясування сучасного стану кримінально-правової охорони дітей від експлуатації, комплексний науковий аналіз проблем кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей, формування на цій основі науково обґрунтованих пропозицій і надання рекомендацій щодо вдосконалення кримінального законодавства України у сфері боротьби з суспільно небезпечними проявами використання праці дітей, а також практики його застосування.

Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі основні завдання:

- здійснити кримінально-правовий аналіз основного складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 150 КК України, з урахуванням відповідних положень міжнародного законодавства, Конституції та трудового законодавства України;

- дослідити кваліфіковані склади експлуатації дітей і техніку їх регламентації в законі про кримінальну відповідальність;

- визначити й дослідити особливості дії в часі та просторі положень КК України, що реґламентують кримінальну відповідальність за експлуатацію дітей;

- розглянути основні аспекти малозначності експлуатації дітей;

- проаналізувати кримінальну відповідальність за готування до експлуатації дітей і за замах на експлуатацію дітей;

- дослідити питання, пов'язані з покаранням за експлуатацію дітей та призначенням покарання за цей злочин;

- здійснити системне кримінально-правове дослідження підстав для звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання за експлуатацію дітей;

- вивчити й узагальнити матеріали слідчої та судової практики застосування ст. 150 КК України;

- на основі комплексного дослідження кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей, проведеного з урахуванням досягнень вітчизняної кримінально-правової науки, виявити наявні в цій сфері проблеми, запропонувати шляхи їх вирішення, сформулювати теоретичні положення та практичні рекомендації щодо вдосконалення КК України.

Об'єкт дослідження - сукупність суспільних відносин, пов'язаних з експлуатацією дітей, які не досягли віку, із якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку.

Предмет дослідження - кримінальна відповідальність за експлуатацією дітей.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та вирішення завдань під час аналізу предмета дослідження використовувалися такі загальнонаукові та спеціально-наукові методи: аналізу - під час розгляду всіх питань кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей, що потребували процедури поділу цілого на частини; синтезу - у ході дослідження проблем кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей, для вирішення яких використовувалася процедура об'єднання кількох елементів у єдине ціле (зазвичай під час формулювання понять); індукції - для формулювання висновків щодо існуючої практики застосування положень кримінального закону, спрямованих на протидію експлуатації дітей, за результатами аналізу наявного емпіричного матеріалу; дедукції - у процесі вивчення питань, пов'язаних з дією в часі та просторі ст. 150 КК України, малозначністю експлуатації дітей і незакінченими видами експлуатації дітей; абстрагування - для виявлення окремих тенденцій у практиці застосування ст. 150 КК України; конкретизації - під час визначення змісту понять «істотна шкода здоров'ю дитини», «істотна шкода фізичному розвитку дитини» та «істотна шкода освітньому рівню дитини»; моделювання - для характеристики механізму заподіяння істотної шкоди фізичному розвиткові дитини, установлення всіх можливих випадків, коли експлуатацію дітей слід кваліфікувати як експлуатацію кількох дітей, як експлуатацію дітей, що завдала істотної шкоди фізичному розвиткові дитини; системного аналізу - під час установлення місця та значення ст. 150 КК України в загальній системі норм кримінального законодавства та системі норм розділу ІІІ Особливої частини КК України, а також для встановлення змісту: а) цінностей, що є основним безпосереднім об'єктом експлуатації дітей; б) діяння «експлуатація дітей»; в) злочину «експлуатація дітей, поєднана з використанням дитячої праці у шкідливому виробництві» тощо; юридичний (догматичний) метод - під час розкриття змісту юридичних термінів, що використовуються в чинній редакції ст. 150 КК України, формулювання юридичних понять, з'ясування змісту ознак юридичного складу експлуатації дітей, побудови запропонованих юридичних конструкцій тощо; соціологічний - у процесі дослідження матеріалів правозастосовної практики, проведення анкетування дітей, суддів, працівників правоохоронних органів і науковців, опрацювання статистичних даних.

Емпіричну базу дослідження складають: матеріали 85 кримінальних справ, порушених за ознаками злочину, передбаченого ст. 150 КК України, за період з 1 вересня 2001 року до 1 вересня 2010 року (58% від загальної кількості таких справ); статистична інформація, надана Департаментом інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України та Державною судовою адміністрацією України за 2001 - 2010 роки; результати анкетування 32 суддів місцевих судів Луганської області, 11 суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Луганської області, 55 працівників правоохоронних органів Луганщини, 10 науковців і 180 дітей віком від 7 до 16 років.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших комплексних досліджень кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей і першим монографічним дослідженням, у якому проаналізовано особливості дії в часі та просторі положень кримінального закону щодо відповідальності за експлуатацію дітей; експлуатацію дітей, яка через малозначність не становить суспільної небезпеки; кримінальну відповідальність за готування до експлуатації дітей і за замах на неї; покарання за експлуатацію дітей та призначення покарання за вчинення цього злочину; звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання за експлуатацію дітей, а також узагальнено матеріали слідчої та судової практики застосування приписів ст. 150 КК України.

До найбільш важливих положень, які відображають наукову новизну дисертаційної роботи та виносяться на захист, слід віднести те, що в ній:

уперше:

- обґрунтовано доцільність закріплення в ст. 150 КК України ознак, які б розкривали примусовий характер цього діяння, і водночас доведено, що використання хоч і добровільної праці дитини, але на небезпечній для її здоров'я роботі характеризується суспільною небезпечністю і також потребує кримінально-правової заборони. Запропоновано доповнити розділ ЙЙ Особливої частини КК України новою статтею 137-1 «Використання добровільної праці дитини на небезпечній для її здоров'я роботі»;

- установлено, що використання в диспозиції ст. 150 КК України законодавчої конструкції «діти, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування», є неправильним з теоретичної точки зору і таким, що перешкоджає застосуванню цієї статті на практиці. Запропоновано використовувати в аналізованій статті терміни «дитина» і «малолітній», зміст яких чітко визначено в сімейному законодавстві. Крім того, у назві та тексті ч. 1 ст. 150 КК України слово «дітей» слід замінити словом «дитини», оскільки експлуатація, яка вичиняється щодо двох або більше дітей, є кваліфікованим видом цього злочину;

- доведено, що під використанням праці дітей у ст. 150 КК України розуміється цілеспрямована діяльність людини із забезпечення та стимулювання примусової фізичної або розумової діяльності дитини;

- розроблено правила кваліфікації експлуатації дітей, вчиненої службовою особою, а також запропоновано передбачити в ч. 2 ст. 150 КК України кримінальну відповідальність за вчинення експлуатації дітей «службовою особою з використанням службового становища»;

- доведено, що закріплення корисливого мотиву та мети отримання прибутку як обов'язкових ознак складу злочину, передбаченого ст. 150 КК України, є науково необґрунтованим і практично недоцільним, оскільки вони майже не впливають на суспільну небезпеку відповідного діяння;

- установлено, що експлуатація дітей, яка завдала істотної шкоди фізичному розвиткові дитини, - це експлуатація, наслідком якої є заподіяння потерпілому тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, поєднаного з порушенням нормального процесу становлення й зміни морфологічних чи функціональних властивостей організму дитини або порушенням її нормального морфофункціонального стану;

- у контексті аналізу кваліфікованих складів експлуатації дитини обґрунтовано, що: 1) використання неозначено-кількісного числівника «кілька» у ч. 2 ст. 150 КК України суперечить правилам законодавчої техніки щодо точності юридичних формулювань і потребує заміни словами «два чи більше»; 2) оцінне поняття «істотна шкода для здоров'я» викликає певні труднощі в розумінні його змісту, тому запропоновано замінити слова «істотна шкода для здоров'я» словами «середньої тяжкості чи тяжке тілесне ушкодження»; 3) істотна шкода фізичному розвиткові дитини як кваліфікуюча ознака експлуатації дітей: а) є наслідком істотної шкоди здоров'ю дитини, що передбачена в цьому ж кваліфікованому складі злочину як альтернативний наслідок; б) не впливає ні на ступінь суспільної небезпечності вчиненого, ні на його кваліфікацію, у зв'язку з чим запропоновано виключити з диспозиції ч. 2 ст. 150 КК України слова «фізичному розвитку». Крім того, обґрунтовано необхідність: а) опису експлуатації дітей, яка заподіяла істотну шкоду освітньому рівню дитини, за допомогою конструкції «дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони порушили право дитини на отримання повної загальної середньої освіти»; б) заміни конструкції «поєднані з використанням дитячої праці в шкідливому виробництві» словами: «якщо вони полягають у використанні праці дитини на небезпечній для її здоров'я роботі»;

- арґументовано, що кримінальна відповідальність за готування до злочину, передбаченого ст. 150 КК України, de lege lata може наставати лише у випадках, коли особа умисно створює умови для вчинення експлуатації кількох дітей або експлуатації дітей, поєднаної з використанням дитячої праці на шкідливому виробництві, якщо таке діяння не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі винного;

- установлено, що за вчинення експлуатації дітей вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до 7 років, кримінальним законодавством не передбачено жодного покарання, а також доведено, що санкції ст. 150 КК України: 1) є такими, що не відповідають типовій суспільній небезпеці описаних у диспозиціях цих норм злочинів (є занадто суворими); 2) не узгоджені з санкціями норм, які передбачають однорідні за характером і ступенем суспільної небезпечності діяння; 3) не враховують ступеня формалізованості диспозицій цих норм; 4) не передбачають необхідної альтернативи у виборі основних видів покарань; 5) мають інші недоліки змістовного та технічного характеру. Сформульовано правила призначення покарання особам, які вчинили експлуатацію дітей;

удосконалено:

- зміст основного безпосереднього об'єкта експлуатації дітей, під яким пропонується розуміти волю дитини як можливість вчиняти будь-які дії або утримуватися від них, не порушуючи цією поведінкою прав, свобод і законних інтересів фізичних або юридичних осіб, суспільства або держави;

- дефініцію поняття «експлуатація дітей», яке в диспозиції ст. 150 КК України означає свавільне (з використанням примусу) привласнення продуктів праці дітей власниками засобів виробництва;

- визначення змісту кваліфікованих видів експлуатації дітей: «експлуатація кількох дітей» - одночасна експлуатація двох чи більше потерпілих або експлуатація двох чи більше потерпілих, вчинена в різний час, але за умови, що експлуатація саме двох чи більше потерпілих охоплюється єдиним умислом винного; «експлуатація дітей, що заподіяла істотну шкоду для освітнього рівня дитини» - експлуатація, яка призвела до багаторазового пропуску дитиною занять у загальноосвітньому навчальному закладі або навчальному закладі системи загальної середньої освіти; «експлуатація дітей, поєднана з використанням дитячої праці у шкідливому виробництві» - експлуатація дитини на небезпечній для її здоров'я роботі;

дістали подальшого розвитку:

- арґументи на користь того, що дитина в складі злочину, передбаченого ст. 150 КК України, є потерпілим від злочину як особа будь-якої статі, праця якої використовується з порушенням приписів ст. 188 Кодексу законів про працю України;

- положення про те, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 150 КК України, може бути вчинено лише з прямим умислом, а корисливий мотив і мета отримання прибутку de lege lata є обов'язковими ознаками суб'єктивної сторони його юридичного складу;

- позиція, згідно з якою експлуатація дітей, що завдала істотної шкоди здоров'ю дитини, - це експлуатація, яка заподіяла потерпілому з необережності тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в правотворчості, правозастосовній діяльності, науково-дослідній роботі та навчальному процесі.

Зокрема, як випливає з листа Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 17 грудня 2010 року № 04-19/14-2780, висловлені автором пропозиції щодо вдосконалення КК України в частині протидії незаконному використанню праці дітей, буде враховано в подальшій законодавчій роботі Комітету. Результати дисертаційного дослідження вже використовуються у навчальному процесі (зокрема під час проведення занять у Луганському державному університеті внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка), про що свідчить акт впровадження у навчальний процес від 14 грудня 2010 року.

Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації положення, що складають її наукову новизну, розроблені автором особисто. Власні теоретичні розробки здобувача в науковій праці, опублікованій у співавторстві, становлять 20%. Наукові ідеї та розробки співавтора опублікованої праці в дослідженні не використовувались.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, а також були оприлюднені автором на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми вдосконалення кримінального, кримінально-виконавчого та адміністративного законодавства у сфері захисту прав дітей» (м. Кіровоград, 21 - 22 червня 2007 року); на міжнародній науковій Інтернет-конференції «Проблеми реформування кримінальної юстиції: український контекст і міжнародний досвід» (м. Луганськ, 25 лютого - 5 березня 2010 року); на міжнародній науково-практичній конференції «Механізм кримінально-правового впливу: український і зарубіжний досвід» (м. Одеса, 9 - 10 квітня 2010 року); на всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми правотворення в сучасній Україні» (м. Алушта, 29 квітня - 1 травня 2010 року).

Публікації. Основні результати дисертації висвітлено в 11 публікаціях, із яких: 9 - статті, опубліковані в наукових фахових виданнях України, 2 - тези виступів у інших виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які включають одинадцять підрозділів, висновків (до кожного розділу та загальних до всієї роботи), шістнадцяти додатків і списку використаних джерел (464 найменування). Повний обсяг рукопису дисертації становить 309 сторінок, із яких основний текст - 196 сторінок, додатки - 73 сторінки, список використаних джерел - 40 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність та ступінь розробленості; визначено зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами; сформульовано об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження; показано наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію та публікацію; надано іншу інформацію загального характеру.

Розділ 1 «Аналіз основного складу злочину "експлуатація дітей"» складається з чотирьох підрозділів.

Підрозділ 1.1 «Об'єкт складу злочину "експлуатація дітей"» присвячений аналізу питань, пов'язаних з антисоціальною спрямованістю злочину, передбаченого ст. 150 КК України.

Поділяючи та застосовуючи підхід до розуміння родового об'єкта складу злочину як цінностей, що характеризуються якісною однорідністю та взаємопов'язаністю, охороняються єдиним комплексом кримінально-правових норм та об'єднуються в окремому розділі Особливої частини КК України, автор доходить висновку, що родовим об'єктом злочинів, об'єднаних у розділі ІІІ Особливої частини КК України, є сукупність цінностей, зафіксованих у назві цього розділу, а саме воля, честь і гідність людини.

Комплексний і критичний аналіз низки існуючих позицій щодо основного безпосереднього об'єкта експлуатації дітей дозволив дисертантові зробити висновок про те, що проблемність цього питання зумовлена, з одного боку, неоднозначністю ознак, закріплених у диспозиції ст. 150 КК України, а з іншого - тим, що більшість криміналістів, визначаючи зміст основного безпосереднього об'єкта експлуатації дітей, використовують лише філологічний (лінгвістичний) метод тлумачення змісту диспозиції ст. 150 КК України. Ураховуючи ці особливості, а також застосовуючи філологічний, системний, історико-політичний та інші доцільні методи тлумачення змісту розгляданої статті, здобувач доводить, що основним безпосереднім об'єктом складу злочину, передбаченого ст. 150 КК України, є воля дитини як можливість учиняти будь-які дії або утримуватися від них, не порушуючи цією поведінкою прав, свобод і законних інтересів фізичних або юридичних осіб, суспільства або держави.

Обґрунтовано, що експлуатація дітей є безпредметним злочином, адже в диспозиції ст. 150 КК України не передбачено обов'язкового впливу винного на ті чи інші речі матеріального світу, з певними властивостями яких закон про кримінальну відповідальність пов'язує наявність в діях особи ознак досліджуваного складу злочину.

Звернуто увагу на те, що обов'язковою ознакою складу злочину «експлуатація дітей» є потерпілий, яким може бути дитина, котра не досягла віку працевлаштування, тобто особа будь-якої статі, праця якої використовується з порушенням приписів ст. 188 Кодексу законів про працю України.

У підрозділі 1.2 «Об'єктивна сторона складу злочину "експлуатація дітей"» насамперед звернуто увагу на те, що об'єктивна сторона складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 150 КК України, має дві обов'язкові ознаки: 1) діяння, зміст якого становить явище експлуатації дітей; 2) спосіб учинення злочину, який полягає у використанні праці дітей, які не досягли віку, із якого законодавством дозволяється працевлаштування.

За допомогою системи методів тлумачення норм права дисертантом з'ясовано, що в диспозиції ст. 150 КК України під діянням «експлуатація дітей» розуміється свавільне (з використанням примусу) привласнення продуктів праці дітей власниками засобів виробництва.

Спосіб учинення злочину, передбаченого ст. 150 КК України, полягає у використанні праці дитини. З'ясування його змісту з урахуванням місця розташування ст. 150 КК України в системі норм Особливої частини КК України дозволило дисертанту довести, що під використанням праці дітей слід розуміти цілеспрямовану діяльність людини із забезпечення та стимулювання примусової фізичної або розумової діяльності дитини.

Момент закінчення розгляданого злочину, як показав аналіз диспозиції ст. 150 КК України, нерозривно пов'язаний не лише з фактом використання винним праці потерпілого, а й з моментом виникнення у винного мети отримання прибутку від такої праці. У реальній дійсності ці два явища можуть виникати як одночасно, так і в будь-якій послідовності, а отже, і момент закінчення цього злочину в одних випадках слід пов'язувати з моментом початку виконання потерпілим роботи, а в інших - з моментом виникнення у винного мети отримання прибутку від вже використовуваної роботи такої дитини. З об'єктивної ж сторони експлуатація дітей є закінченою, коли дитина фактично почала виконувати роботу.

У підрозділі 1.3 «Суб'єкт складу злочину "експлуатація дітей"» доведено, що ним може бути лише людина, яка, з одного боку, на момент учинення експлуатації дітей досягла 16-річного віку, а з іншого - має такий рівень психічного здоров'я, який забезпечує їй можливість: а) усвідомлювати, що виконувані нею дії забезпечуватимуть та стимулюватимуть примусову фізичну або розумову діяльність дитини, яка не досягла віку працевлаштування; б) усвідомлювати, що примушуючи дитину працювати, вона завдає шкоди її волі; в) керувати своїми діями щодо забезпечення та стимулювання примусової фізичної або розумової діяльності дитини.

Установлено, що питання кримінальної відповідальності службових осіб за вчинення експлуатації дітей як у теорії, так і на практиці розв'язується по-різному. Усебічно розглянувши цю проблему, автор виробив таке правило: якщо службова особа, використовуючи службові повноваження, експлуатує кількох дітей або на шкідливому виробництві, або якщо ці дії заподіяли істотну шкоду здоров'ю, фізичному розвиткові, освітньому рівню дитини (кваліфікуючі ознаки ст. 150 КК України), але при цьому така експлуатація не спричинила тяжких наслідків (особливо кваліфікуюча ознака ст. 365 КК України), то такі дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 150 та частинами 1 або 2 ст. 365 КК України. У всіх інших випадках учинена службовою особою експлуатація дітей, що зумовлена її службовим становищем і пов'язана з її службовими повноваженнями, має кваліфікуватися лише за відповідною частиною ст. 365 КК України та додаткової кваліфікації за ст. 150 КК України не потребує.

Акцентовано увагу на тому, що систематична експлуатація дитини батьками, опікунами або піклувальниками свідчить про злісне невиконання цими особами обов'язків із догляду за дитиною та в разі спричинення тяжких наслідків потребує додаткової кваліфікації за ст. 166 КК України.

У підрозділі 1.4 «Суб'єктивна сторона складу злочину "експлуатація дітей"» установлено, що злочин, передбачений ст. 150 КК України, може бути вчинений лише з прямим умислом. Відповідно психічне ставлення особи, яка вчиняє експлуатацію дітей, характеризується: а) усвідомленням суспільно небезпечного характеру цього діяння; б) передбаченням настання істотної шкоди волі дитини; в) бажанням настання цієї шкоди. Доведено, що інтелектуальна ознака умислу в досліджуваному складі злочину не передбачає усвідомлення особою протиправності свого діяння, оскільки усвідомлення суспільно небезпечного характеру експлуатації дітей можливе й без усвідомлення протиправності вчинюваного.

Доведено, що інтелектуальна ознака умислу в складі злочину, описаного у ч. 1 ст. 150 КК України, не передбачає усвідомлення особою протиправності свого діяння.

З'ясовано, що мета як обов'язкова ознака суб'єктивної сторони розгляданого складу злочину полягає в бажанні винного отримати прибуток від праці потерпілого, що використовується. Вона може виявлятися у двох формах: а) намірі винного отримати будь-які доходи, не зазнаючи при цьому жодних витрат; б) намірі винного отримати доходи, які перевищують пов'язані з ними витрати.

Корисливий мотив разом з умисною виною та метою отримання прибутку є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 150 КК України.

Установлено, що, на думку законодавця, саме корисливий мотив та мета отримання прибутку є головними критеріями, які визначають суспільну небезпеку використання праці дитини, котра не досягла віку працевлаштування. Така позиція зазнала критики, адже суспільна небезпека експлуатації дітей полягає не в тому, що «роботодавець» отримає прибуток від використовуваної праці дитини, і навіть не в тому, що дитина не отримає достатньої винагороди за виконану працю, а в тому, що використання примусової праці дитини завдає істотної шкоди її волі. У зв'язку з цим висловлено думку, що закріплення корисливого мотиву та мети отримання прибутку як обов'язкових ознак складу злочину, передбаченого ст. 150 КК України, є науково необґрунтованим та практично недоцільним.

Розділ 2 «Аналіз кваліфікованих складів злочину "експлуатація дітей"» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Експлуатація кількох дітей» проаналізовано зазначений кваліфікований склад злочину та доведено, що експлуатація кількох дітей передбачає одночасну експлуатацію двох чи більше потерпілих або експлуатацію двох чи більше потерпілих, учинену в різний час, але за умови, що експлуатація саме двох чи більше потерпілих охоплюється єдиним умислом винного.

Підрозділ 2.2 «Експлуатація дітей, що спричинила істотну шкоду здоров'ю, фізичному розвитку або освітньому рівню дитини» присвячено комплексному аналізу ознак цього кваліфікованого виду експлуатації дітей.

Підтримано та додатково обґрунтовано позицію тих науковців, які під експлуатацією дітей, що завдала істотної шкоди здоров'ю дитини, пропонують розуміти експлуатацію, яка заподіяла потерпілому з необережності тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Установлено, що експлуатація дітей як один із зовнішніх чинників може завдати шкоди фізичному розвиткові дитини лише тоді, коли вона попередньо завдала шкоди її здоров'ю, адже шкода фізичному розвиткові дитини є наслідком шкоди її здоров'ю. Для вирішення ж питання про те, яка шкода фізичному розвиткові дитини є істотною, автор виробив таке правило: якщо шкоду фізичному розвиткові дитини виявилася в незначних (неістотних) порушеннях стану її здоров'я, то ця шкода є неістотною, а якщо шкода фізичному розвиткові дитини є результатом істотного порушення стану її здоров'я - істотною. Виходячи з цього правила, а також установленого змісту терміна «фізичний розвиток дитини», дисертант довів, що експлуатацію дітей, яка завдала істотної шкоди фізичному розвиткові дитини, слід розуміти як експлуатацію, наслідком якої стало заподіяння потерпілому з необережності тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, поєднаного з порушенням нормального процесу становлення та зміни морфологічних чи функціональних властивостей організму дитини або порушенням її нормального морфофункціонального стану.

Обґрунтовано, що під експлуатацією дітей, яка завдала істотної шкоди освітньому рівню дитини, слід розуміти експлуатацію, що призвела до багаторазового пропуску дитиною занять у загальноосвітньому навчальному закладі або навчальному закладі системи загальної середньої освіти. Питання про ступінь шкідливості багаторазового пропуску дитиною занять у зазначених навчальних закладах для індивідуального процесу підвищення освітнього рівня дитини має вирішуватися в кожному окремому випадку з урахуванням конкретних обставин справи (фактичної кількості пропущених дитиною занять за певний період; кількості занять, які дитина повинна була відвідати за цей період; ступеня впливу цих пропусків на індивідуальний процес підвищення знань конкретної дитини; класу (курсу), у якому мав місце багаторазовий пропуск занять; ступеня значущості пропущених занять для подальшого навчання та професійної діяльності дитини тощо).

У підрозділі 2.3 «Експлуатація дітей, поєднана з використанням дитячої праці на шкідливому виробництві» усебічно розглянуто ознаки цього кваліфікованого складу злочину й обґрунтовано, що експлуатація дітей, поєднана з використанням дитячої праці на шкідливому виробництві має місце тоді, коли експлуатація дітей відбувається на небезпечних для їх здоров'я роботах, а саме: важких роботах; роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці; підземних роботах; роботах, пов'язаних з підійманням або переміщенням речей, маса яких перевищує встановлені для дітей граничні норми, або на інших роботах, що за своїм характером чи умовами, у яких вони виконуються, можуть завдати шкоди здоров'ю дитини.

Розділ 3 «Урахування окремих положень Загальної частини кримінального права України при застосуванні статті 150 Кримінального кодексу України» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Особливості дії закону про кримінальну відповідальність за експлуатацію дітей» передусім зазначено, що дію ст. 150 КК України в часі слід розуміти як таку, яка почалася з моменту набрання цією статтею чинності (1 вересня 2001 року) і припиниться з втратою нею чинності. Норми ст. 150 КК України не мають зворотної (ретроактивної) дії в часі і, відповідно, не поширюються на діяння, скоєні до набуття чинності КК України, тобто до 1 вересня 2001 року.

Установлено, що за територіальним принципом дії кримінального закону в просторі особи, які вчинили експлуатацію дітей на території України, підлягають кримінальній відповідальності за ст. 150 КК України.

Згідно з принципом громадянства дії кримінального закону в просторі громадяни України та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, котрі вчинили експлуатацію дітей за межами України, підлягають кримінальній відповідальності за ст. 150 КК України, оскільки, як свідчить аналіз міжнародних нормативно-правових актів, іншого не передбачено міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України. При цьому для правильної оцінки дій громадян України та осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні та які з метою отримання прибутку використовують працю дітей на території інших держав, необхідно кожного разу встановлювати зміст бланкетної диспозиції ст. 150 КК України, виходячи з приписів чинного на їх території трудового законодавства.

Визначено, що положення ст. 150 КК України не діють у просторі на підставі універсального (космополітичного) та реального принципів.

У підрозділі 3.2 «Експлуатація дітей, що через малозначність не становить суспільної небезпеки. Кримінальна відповідальність за готування до експлуатації дітей і за замах на експлуатацію дітей» з'ясовано, що малозначність закінченої експлуатації дітей має місце тоді, коли в діях особи формально наявні всі ознаки складу злочину, передбаченого ст. 150 КК України, але ці дії завдають неістотної шкоди волі дитини та не завдають і не можуть завдати істотної шкоди здоров'ю дитини, її фізичному розвиткові, освітньому рівню, честі та гідності. Під малозначністю ж незакінченої експлуатації дітей слід розуміти дії особи, які формально містять ознаки складу готування до експлуатації дітей чи замаху на експлуатацію дітей, але завдають або можуть завдати лише неістотної шкоди основним безпосереднім об'єктам цих злочинів та не завдають і не можуть завдати істотної шкоди додатковим. Діяння, яке визнається малозначним, не лише об'єктивно, а й суб'єктивно має бути спрямоване на завдання саме неістотної шкоди основним об'єктам зазначених складів злочину та не спрямоване взагалі або спрямоване на завдання лише неістотної шкоди додатковим.

Обґрунтовано, що кримінальна відповідальність за готування до злочину, передбаченого ст. 150 КК України, настає лише у випадках, коли особа умисно створює умови для вчинення експлуатації кількох дітей або експлуатації дітей, поєднаної з використанням дитячої праці на шкідливому виробництві, якщо таке діяння не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі винного.

Звернено увагу на те, що під замахом на експлуатацію дітей слід розуміти цілеспрямовані дії особи щодо забезпечення та/або стимулювання фізичної чи розумової діяльності дитини, якщо ця дитина не почала виконувати роботу з причин, що не залежали від волі винного.

У підрозділі 3.3 «Покарання за експлуатацію дітей і призначення покарання за цей злочин» за допомогою комплексного аналізу мети кримінального покарання, загальних і спеціальних правил його призначення, проведеного з урахуванням санкцій, передбачених ст. 150 КК України, відповідних положень Загальної частини КК України та роз'яснень Верховного Суду України автором вироблено систему правил призначення покарання винним у вчиненні експлуатації дітей.

Установлено, що неповнолітнім віком від 16 до 18 років, жінкам, які мають дітей віком від 7 до 14 років, особам, котрі досягли пенсійного віку, військовослужбовцям строкової служби та інвалідам першої і другої груп за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 150 КК України, суд може призначити покарання лише у вигляді арешту на строк від 1 до 6 місяців (неповнолітнім - від 15 до 45 діб) з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 1 до 3 років. За вчинення ж експлуатації дітей вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до 7 років, законодавцем не передбачено жодного покарання, адже основні покарання, передбачені в санкції цієї норми, не застосовуються до цих категорій осіб. Тому доведено, що санкції ст. 150 КК України мають передбачити й такі види основних покарань, які можна застосовувати до будь-яких категорій осіб, у тому числі й до зазначеної.

З'ясовано, що в судовій практиці реальне призначення кримінального покарання за експлуатацію дітей має місце лише в поодиноких випадках. Утім, навіть у цих випадках на підставі ст. 69 КК України суди не призначають додаткового покарання, передбаченого в санкціях ст. 150 КК України як обов'язкове, а також переходять до більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкціях ст. 150 КК України, - штрафу. Розміри цих штрафів незначні - у межах від 510 гривень до 1700 гривень.

Залежно від кількості видів основного покарання санкція ч. 1 ст. 150 КК України є альтернативною, а ч. 2 ст. 150 КК України - безальтернативною; залежно від ступеня визначеності розмірів покарань санкції частин 1 і 2 ст. 150 КК України є відносно визначеними, а залежно від вказівки на додаткові покарання обидві розглядані санкції є імперативно кумулятивними. Зробивши системний аналіз санкцій ст. 150 КК України, дисертант довів: вони не відповідають типовій суспільній небезпеці описаних у диспозиціях цих норм злочинів (є занадто суворими); не узгоджені з санкціями норм, які передбачають однорідні за характером і ступенем суспільної небезпечності діяння; не враховують ступінь формалізованості диспозицій цих норм і не передбачають необхідної альтернативи у виборі основних видів покарань.

У підрозділі 3.4 «Звільнення від кримінальної відповідальності та звільнення від покарання за експлуатацію дітей» насамперед звернуто увагу на те, що в 55% кримінальних справ, у яких винність осіб у вчиненні експлуатації дітей не ставиться під сумнів, суди звільняють винних від кримінальної відповідальності.

Констатовано, що в усіх випадках застосування положень ст. 48 КК України (а це 49% від загальної кількості звільнених від кримінальної відповідальності за вчинення експлуатації дітей) мало місце порушення норм чинного законодавства, адже в жодній із досліджених кримінальних справ судами не було встановлено таких об'єктивних змін після вчинення злочину, які б свідчили про те, що вчинена експлуатація дітей втратила суспільну небезпечність або винна особа перестала бути суспільно небезпечною. Звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили експлуатацію дітей, досить часто відбувається на підставі законів України про амністію (33% від загальної кількості звільнених від кримінальної відповідальності за вчинення експлуатації дітей).

...