Державне управління процесами підготовки та прийняття управлінських рішень у системі охорони здоров’я України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ ПІДГОТОВКИ ТА ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ У СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

25.00.02 - механізми державного управління

ГРИГОРОВИЧ Василь Романович

КИЇВ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник - доктор біологічних наук, професор ЖАЛІЛО Любов Іванівна, Національна академія державного управління при Президентові України, професор кафедри управління охороною суспільного здоров'я.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, доцент ЯРОШ Наталія Петрівна, Національна академія державного управління при Президентові України, професор кафедри соціальної і гуманітарної політики;

кандидат наук з державного управління ВИНОГРАДОВ Олег Всеволодович, Секретаріат Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, заступник завідувача Секретаріату.

Захист відбудеться 21 червня 2011 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.01 у Національній академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Ежена Потьє, 20, к. 212.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії державного управління при Президентові України (03057, м. Київ-57, вул. Ежена Потьє, 20).

Автореферат розісланий 20 травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.П. Рачинський

АНОТАЦІЇ

Григорович В.Р. Державне управління процесами підготовки та прийняття управлінських рішень у системі охорони здоров'я України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Національна академія державного управління при Президентові України. - Київ, 2011.

У дисертаційному дослідженні узагальнено та вирішено актуальне наукове завдання, що полягає в розробці теоретико-методологічних засад удосконалення державного управління процесами підготовки та прийняття стратегічних управлінських рішень у системі охорони здоров'я України. Обгрунтовано започаткування в регіональних і загальнодержавних стратегічних програмах розвитку охорони здоров'я розвиток в Україні персоналізованої медицини та лікування рідкісних захворювань. Проведено всебічний аналіз сучасного стану можливості впровадження бюджетно-страхової моделі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування та підґрунтя для її нормативно-правового забезпечення. Запропоновано підхід до дослідження складових комплексного механізму державного управління системою охорони здоров'я з використанням таких методів, як системний підхід, статистичний аналіз, стратегічне планування та прогнозування, індикативне планування. Розроблено та запропоновано сучасну управлінську модель системи формування, прийняття та контролю рішень щодо суспільного здоров'я та обсягів медичної допомоги населенню з урахуванням зворотного зв'язку за результатами постійного моніторингу громадської та експертної думки.

Ключові слова: державне управління, механізми державного управління, процес підготовки та прийняття рішень, система охорони здоров'я України.

Григорович В. Р. Государственное управление процессами подготовки и принятия управленческих решений в системе здравоохранения Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. - Киев, 2011.

В диссертации обобщено и решено актуальное научное задание, которое заключается в разработке теоретико-методологических принципов усовершенствования государственного управления процессами подготовки и принятия стратегических управленческих решений в системе здравоохранения Украины. Обоснована необходимость развития персонализированной медицины и лечения редких заболеваний в региональных и общегосударственных стратегических программах здравоохранения в Украине. Проведен всесторонний анализ современного состояния возможности внедрения бюджетно-страховой модели общеобязательного государственного социального медицинского страхования и основы для ее нормативно-правового обеспечения.

Обосновано, что усовершенствование организации ведомственного и вневедомственного контроля (привлечение независимых медицинских профессиональных ассоциаций, общественных организаций пациентов) за процессами подготовки, принятия и внедрения стратегических управленческих решений является базовым условием существенного повышения их эффективности. Система контроля за процессом разработки, принятия и внедрения управленческих решений должна функционировать беспрерывно, что даст возможность управленцам получать своевременную информацию для принятия эффективных решений относительно улучшения общественного здоровья и предоставления населению адекватной медицинской помощи.

Доказано, что наиболее оптимальным вариантом практической реализации эффективного использования ограниченных финансовых ресурсов отрасли здравоохранения является развитие института семейного врача как менеджера процессов повышения эффективности и обоснованности использования определенных объемов и видов медицинской помощи. В задания, которые стоят перед врачом общей практики - семейной медицины, входят формирование оптимального маршрута обследования и лечения пациента, и тем самым, управление потоками и объемами медицинской помощи, а значит и влияние на распределение финансовых, человеческих и материальных ресурсов.

Положительный международный опыт использования модели медицинского менеджера на базовом уровне, уровне первичного контакта пациента с врачом указывает на необходимость развития этого направления и в Украине. Особое практическое значение имеет управление фондами в интегрированной системе медицинских учреждений на территориальном уровне в условиях использования инновационных управленческих и информационных технологий.

Предложен подход исследования составляющих комплексного механизма государственного управления системой здравоохранения с использованием таких методов, как системный анализ, статистический анализ (в том числе и по регионам Украины), стратегическое планирование и прогнозирование, индикативное планирование.

Доказано, что социально-экономический мониторинг является эффективной методологией изучения и улучшения общественного здоровья. Он базируется на самостоятельных нормативных, организационно-технологических и статистических источниках, а также на материалах специальных научных исследований, результатах практических наблюдений за прогностическими факторами, что дает возможность управлять динамикой состояния общественного здоровья. Подчеркивается, что при систематическом социологическом мониторинге выявляются особенности динамики формирования здоровья в отдельных общественных группах населения, что дает возможность вырабатывать дифференцированные здравоохранительные подходы. Структурированный социально-экономический мониторинг является действенным механизмом повышения эффективности территориальных программ социально-экономического развития.

Разработана и предложена современная управленческая модель системы формирования, принятия и контроля решений относительно общественного здоровья и объемов медицинской помощи населению с учетом обратной связи по результатам постоянного мониторинга общественного и экспертного мнений.

Ключевые слова: государственное управление, механизмы государственного управления, процесс подготовки и принятия решений, система здравоохранения Украины.

Grigorovich V. R. Public administration the processes of preparation and acceptance of administrative decisions in the system of health protection of Ukraine. - Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of sciences of public administration on speciality 25.00.02 - mechanisms of public administration. - National Academy of Public Administration, Office of the President of Ukraine. - Kyiv, 2011.

In dissertation generalized and an actual scientific task is decided, which consists in development of theoretical and methodological principles of improvement of public administration the processes of preparation and acceptance of strategic decisions in the system to the health protection of Ukraine. It is suggested to put beginning to development of personal medicine and treatment of rare diseases in the regional and national strategic programs of health protection in Ukraine. The comprehensive analysis of the modern state of possibility of introduction of budget-insurance model of obligatory state social medical security and basis is conducted for its norm-law providing. Offered approach research of constituents of complex mechanism of public administration the system of health protection with the use of such methods, as is a system analysis, statistical analysis (including on the regions of Ukraine), strategic planning and prognostication, indicative planning. Developed and offered modern administrative model of the system of forming, acceptance and control of decisions in relation to a public health and volumes of medicare to the population with by the account of feed-back on results the permanent monitoring of public and expert opinions.

Key words: public administration, mechanisms of public administration, process of preparation and making decision, system of health promotion of Ukraine.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі становлення української державності та прагнення України до членства в Європейському Союзі, в умовах здійснення масштабних реформ адміністративної, політичної, соціальної та іншої спрямованості відбувається пошук шляхів щодо підвищення ефективності формування та прийняття управлінських рішень у діяльності органів державної влади. Політичні й соціально-економічні перетворення в українському суспільстві, утвердження демократичних засад громадянського суспільства вимагають формування нової сучасної концепції функціонування сфери охорони здоров'я, наукового обґрунтування й удосконалення державного управління в системі підготовки та прийняття управлінських рішень щодо перебудови галузі охорони здоров'я відповідно до суспільних потреб та з урахуванням кращих зразків зарубіжного досвіду. Саме тому дослідження комплексного механізму державного управління галуззю охорони здоров'я, процесів підготовки і прийняття управлінських рішень щодо підтримки суспільного здоров'я, можливості надання якісної та ефективної медичної допомоги кожному громадянинові суспільства є актуальними і складними проблемами в державному управлінні системою охорони здоров'я України.

Актуальність дослідження значною мірою зумовлюється необхідністю пошуку сучасної моделі формування та прийняття управлінських рішень з надання медичної допомоги населенню України з огляду на інформатизацію суспільства, появу високовартісних технологій, зростання потреб пацієнтів у якісній медичній допомозі, децентралізацію управління, дефіцит фінансування галузі. У таких умовах державне управління системою підготовки та прийняття рішень є не тільки перспективним напрямом стратегічного управління охороною здоров'я, а й тією його складовою, від розв'язання характерних теоретичних і практичних проблем якої залежить подолання в галузі тривалих системних кризових явищ.

Про важливість наукового пошуку у сфері державного управління охороною здоров'я як системою свідчать численні наукові праці українських авторів В.Д.Бакуменка, М.М.Білинської, О.В.Виноградова, Ю.В.Вороненка, Л.І.Жаліло, Н.П.Кризини, Б.П.Криштопи, В.М.Лєхан, В.Ф.Москаленка, Я.Ф.Радиша, І.В.Розпутенка, В.М.Рудого, В.А.Скуратівського, І.М.Солоненка, В.П.Трощинського, Н.П.Ярош та інших науковців. Проте, незважаючи на широкий спектр їхніх досліджень і не применшуючи вагомості й значущості внеску вказаних учених, слід зазначити, що певні теоретичні та практичні аспекти системи охорони здоров'я України потребують подальшого розвитку.

Так, актуальність дослідження складових механізмів державного управління галуззю охорони здоров'я зумовлюється тим, що проблема забезпечення можливостей системного підходу, статистичного аналізу, методів стратегічного планування та прогнозування, індикативного (рекомендаційного) планування до вивчення проблем підтримки суспільного здоров'я та надання медичної допомоги населенню поки що не набула свого належного значення у сфері державної політики в галузі охорони здоров'я України та ще не стала предметом окремого комплексного дослідження.

Викладене вище і зумовило вибір теми дослідження, визначило його мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематики досліджень Національної академії державного управління при Президентові України (далі - Національна академія) в межах комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” за темою науково-дослідної роботи “Розробка принципів нової технології підготовки рішень в управлінні охороною здоров'я” (ДР № 0101U002899), у рамках якої автором як виконавцем з'ясовано, що для процесу формування обґрунтованих управлінських рішень з охорони громадського здоров'я необхідний постійний моніторинг соціально-гігієнічних показників на окремій адміністративній території, особливостей надання медичної допомоги, показників медико-соціальної ефективності та запровадження системи зворотного зв'язку.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне обґрунтування оптимізації державного управління процесами підготовки та прийняття управлінських рішень у системі охорони здоров'я України щодо підтримки суспільного здоров'я і розроблення на цій основі сучасної моделі формування і реалізації управлінських рішень.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

проаналізувати стан дослідження проблем стратегічного планування, прогнозування та індикативного планування щодо розвитку та реформування систем охорони здоров'я, державного управління процесами підготовки, прийняття та контролю управлінських рішень у системі охорони здоров'я як українськими, так і зарубіжними дослідниками;

розкрити сутність поняття “ліки-сироти”, що є складовою нової парадигми сучасної медицини - лікування рідкісних захворювань;

провести соціологічне опитування населення окремих міст Київської області щодо задоволеності громадян профілактичною діяльністю, спрямованою на попередження захворювань та надання медичної допомоги в амбулаторно-поліклінічних і стаціонарних підрозділах цих закладів;

визначити основні напрями оптимізації системи державного управління процесами підготовки та прийняття рішень у сфері охорони здоров'я в Україні;

удосконалити організаційно-функціональну модель інформаційного забезпечення державного управління системою підготовки та прийняття управлінських рішень у сфері охорони здоров'я України щодо підтримки суспільного здоров'я;

обґрунтувати необхідність моніторингу стану суспільного здоров'я і надання медичної допомоги як механізму державного управління охороною здоров'я та на цій основі удосконалити процес розробки управлінських рішень;

розробити практичні рекомендації з реалізації напрямів удосконалення державного управління процесами підготовки та прийняття управлінських рішень у сфері охорони здоров'я щодо збереження, зміцнення та відновлення індивідуального і популяційного здоров'я в Україні.

Об'єкт дослідження - процес підготовки, прийняття та контролю управлінських рішень у системі охорони здоров'я України.

Предмет дослідження - державне управління процесами підготовки, прийняття та контролю управлінських рішень у системі охорони здоров'я України щодо підтримки суспільного здоров'я та надання медичної допомоги населенню.

Методи дослідження. Для досягнення мети й завдань було використано комплекс взаємопов'язаних та взаємодоповнюючих загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, спрямованих на отримання об'єктивних та достовірних результатів.

Для аналізу документальних і наукових джерел, вивчення рівня розробки проблеми у вітчизняній та зарубіжній літературі, еволюції політики держави щодо підтримки суспільного здоров'я застосовувалися історичний і логічний методи. Дослідження динаміки становлення та розвитку системи охорони здоров'я та надання медичної допомоги в Україні, їх довгострокових тенденцій і закономірностей з метою обґрунтування відповідних управлінських рішень проведено за допомогою системного підходу, методу статистичного аналізу, методів стратегічного планування, прогнозування та індикативного планування. Метод цільового соціологічного опитування та експертних оцінок використовувався для вивчення думки населення, окремих управлінців, медичних працівників та пацієнтів щодо шляхів реформування системи охорони суспільного здоров'я та надання медичної допомоги.

Методи наукової абстракції, експертних оцінок та описового моделювання й узагальнення, а також прогностичний метод застосовувалися для формулювання висновків, рекомендацій і пропозицій щодо обґрунтування шляхів оптимізації системи прийняття рішень та визначення стратегічних напрямів державної політики України в галузі охорони здоров'я.

Інформаційною основою дослідження слугували законодавчі та нормативні акти вищих державних органів влади, наукова література, зокрема монографії, статті зарубіжних і вітчизняних учених у періодичних виданнях, результати власних досліджень дисертанта, досліджень вітчизняних і зарубіжних центрів, офіційні публікації Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ).

Наукова новизна отриманих результатів полягає в розробленні наукових положень, що в сукупності розв'язують важливе наукове завдання в галузі державного управління щодо підвищення ефективності механізмів управління системою підготовки та прийняття управлінських рішень у сфері охорони здоров'я України, спрямованих на покращення стану громадського здоров'я, захисту громадян від фінансового ризику на випадок захворювання, підвищення економічної ефективності діяльності галузі та задоволення потреб громадян у послугах з охорони здоров'я та медичного забезпечення.

На основі отриманих результатів у дисертації

уперше:

у галузі науки державного управління проведено системне комплексне дослідження механізмів державного управління формуванням, прийняттям та контролем за впровадженням управлінських рішень щодо суспільного здоров'я та медичної допомоги населенню, з'ясовані причини їх невідповідності сучасним суспільним потребам, що дало змогу запропонувати напрями їх розвитку, а саме впровадження зворотного зв'язку за результатами моніторингу громадської та експертної думки; урахування особливостей регіональної стратифікації за основними показниками стану громадського здоров'я, прогнозування їх динаміки та використання стратегічного планування щодо попередження погіршення стану здоров'я окремих територіальних громад, а також індикативного планування щодо суспільно необхідних очікуваних результатів (концепція бенчмаркінгу);

обгрунтовано необхідність ураховувати під час розробки довготривалих перспективних програм розвитку сфери охорони здоров'я на загальнодержавному та регіональному рівнях надання медичної допомоги пацієнтам з рідкісними захворюваннями як одного із ключових стратегічних напрямів підвищення медико-соціальної ефективності управлінських рішень;

удосконалено:

основні напрями розвитку системи державного управління процесами підготовки та прийняття рішень у сфері охорони здоров'я в Україні, зокрема щодо удосконалення організації відомчого й позавідомчого контролю підготовки та прийняття стратегічних управлінських рішень шляхом залучення незалежних медичних професійних асоціацій разом з представниками громадських об'єднань пацієнтів до їх формування та впровадження;

систему безперервного контролю за підготовкою та прийняттям управлінських рішень щодо ефективності надання медичної допомоги населенню на основі запровадження постійного зворотного зв'язку, що дасть змогу фахівцям-управлінцям галузі оперативно отримувати необхідну інформацію для прийняття управлінських рішень відповідно до суспільних потреб;

організаційно-функціональні засади системи інформаційного забезпечення моніторингу надання медичної допомоги населенню (зокрема на етапі первинної медико-санітарної допомоги інституту лікаря загальної практики - сімейної медицини) як складової інформаційного механізму системи інформаційно-правового забезпечення населення та як складової процесу підтримки управлінських рішень щодо розвитку та реформування вітчизняної галузі охорони здоров'я;

дістали подальшого розвитку:

- понятійно-категоріальний апарат державного управління охороною здоров'я, зокрема розкрито сутність поняття “ліки-сироти”, що є складовою нової парадигми сучасної медицини - лікування рідкісних захворювань. Ліки-сироти - це медичний продукт, призначений для діагностики, профілактики і лікування рідкісних захворювань, що не має комерційних перспектив, але відповідає потребам збереження, зміцнення та відновлення індивідуального і популяційного здоров'я.

Практичне значення отриманих результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що основні теоретичні положення й висновки роботи доведені до рівня конкретних пропозицій, мають форму, придатну для застосування в практичній діяльності, можуть бути використані для обґрунтування та розробки заходів державної політики щодо розвитку галузі охорони здоров'я відповідно до суспільних потреб.

Наукові висновки й рекомендації стосовно підготовки та прийняття управлінських рішень з реформування та розвитку системи охорони здоров'я використовуються: у частині диференційованого застосування окремих механізмів державного управління у сфері охорони громадського здоров'я відповідно до суспільних потреб під час формування управлінських рішень Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров'я у законотворчій роботі (довідка від 3 березня 2010 р. № 04-24/9-291); у процесі впровадження моделі розроблення та реалізації управлінських рішень щодо суспільного здоров'я Міністерством охорони здоров'я України під час розробки галузевих нормативних документів (довідка від 25 січня 2010 р. № 1.06/3); щодо удосконалення процесу формування управлінських рішень Черкаською міською державною адміністрацією під час розробки управлінських документів (акт упровадження від 2 лютого 2010 р.); у процесі розроблення, схвалення, реалізації та моніторингу ефективності управлінських рішень відповідно до потреб територіальної громади в послугах з охорони здоров'я Київською міською державною адміністрацією під час розробки управлінських документів (акт упровадження від 27 жовтня 2009 р.).

Наведені в дисертації теоретичні положення, фактичні дані, узагальнення й висновки можуть застосовуватись у процесі викладання навчальних дисциплін у системі підготовки та підвищення кваліфікації управлінських кадрів з охорони здоров'я, зокрема в контексті дисциплін “Теорія і практика державного управління охороною здоров'я” та “Економіка охорони здоров'я”.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою. Висновки і результати, у тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, отримані й сформульовані автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації викладено і оприлюднено на науково-практичних конференціях: “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (Одеса, 2008); “Європейські орієнтири муніципального управління” (Київ, 2009); “Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку” (Київ, 2010).

Теоретичні положення, наукові висновки дослідження обговорювалися на методологічних семінарах і засіданнях кафедри управління охороною суспільного здоров'я Національної академії.

Публікації. Основні положення дослідження викладено у восьми наукових працях, у тому числі у чотирьох статтях у наукових фахових виданнях з державного управління.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 327 сторінок, з них - 218 основного тексту. Дисертація містить 15 рисунків, 14 таблиць, 5 додатків, список використаних джерел, що налічує 265 найменувань, у тому числі 8 іноземними мовами.

державний управління соціальний медичний

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету і завдання дослідження, його об'єкт і предмет, ступінь наукової розробленості теми, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, визначено особистий внесок здобувача та ступінь апробації результатів дослідження.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади підготовки та прийняття стратегічних рішень розвитку і реформування системи охорони здоров'я в Україні” - на основі системного аналізу праць вітчизняних і зарубіжних авторів висвітлюється ступінь наукової розробки теми, осмислюються концептуальні підходи до управління системою підготовки та прийняття стратегічних рішень щодо розвитку і реформування системи охорони здоров'я.

Дослідженням установлено, що у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі проблема державного управління охороною здоров'я є важливим предметом теоретичних та прикладних досліджень у соціальній сфері суспільних відносин. Стратегічне планування економічного й соціального розвитку таких основних структурних складових соціальної сфери, як охорона здоров'я, освіта, науково-інноваційний, спортивно-оздоровчий, житлово-комунальний, телекомунікаційний комплекси спрямовано на досягнення суспільно необхідного результату шляхом вжиття цілого комплексу заходів структурно-організаційної, науково-інноваційної, маркетингової, економічної, фінансової та соціальної спрямованості. В умовах обмеженого фінансування перед органами державного управління і закладами охорони здоров'я в стратегічному періоді часу мають бути реалізовані такі першочергові завдання, як збереження існуючої мережі установ, кадрового потенціалу та досягнутого рівня безоплатної медичної допомоги громадянам.

Визначено, що стратегічне планування розвитку охорони здоров'я на державному й регіональному рівнях повинно передбачати вирішення таких завдань, як створення ринку медичних послуг, виходячи із забезпечення реальної можливості вибору громадянами медичної установи і лікаря; підвищення якості медичного обслуговування та профілактичних заходів; реорганізація мережі медичних установ, у тому числі їх роздержавлення; забезпечення стабільності фінансування системи охорони здоров'я, фармацевтичної й медичної промисловості; розробка й впровадження розширеного набору медичних послуг; організація діяльності санітарної міліції для оперативного контролю над якістю продовольчих товарів; ліквідація умов виникнення епідемій тощо.

У роботі акцентована увага на тому, що в процесі реорганізації діяльності сфери охорони здоров'я на районному, обласному та загальнодержавному рівнях в Україні керівникам органів державного управління та закладів галузі доцільно використовувати досвід Проекту Європейського Союзу “Фінансування та управління у сфері охорони здоров'я в Україні” (2004-2006 рр.), у рамках якого були обгрунтовані й успішно апробовані в пілотних регіонах, зокрема в рамках адміністративних районів Житомирської та Харківської областей, інноваційні управлінські підходи щодо перебудови галузі, зокрема розмежування розпорядників коштів державного і місцевих бюджетів від виробників медичних послуг, зміна організаційно-правових засад закладів охорони здоров'я: від бюджетних установ до комунальних підприємств та запровадження договірних відносин між замовником і виробниками послуг.

Накопичений практичний досвід проведення реформ на місцевому рівні в Україні вказує на те, що можливі два стратегічних підходи щодо покращення ефективності та якості медичного обслуговування в Україні. Перший з цих підходів існує в межах чинного законодавства про місцеве самоврядування та положень Бюджетного кодексу України і може бути реалізований шляхом прийняття необхідних управлінських рішень на обласному, міському, районному рівнях та на рівні громад. Другий підхід пов'язаний з упровадженням системи загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування (ЗДСМС), основними принципами якої є багатоканальний механізм формування консолідованого бюджету на охорону здоров'я, підвищення прозорості розподілу фінансових ресурсів на основі механізму договірних відносин, перехід від постатейного кошторису оплати виробників послуг до методу глобального бюджету, клініко-статистичних груп та з розрахунку на одного жителя, покращення якості медичного обслуговування. Запровадження ЗДСМС буде базуватись на відповідному законі України, окремі основні принципи якого вже апробовані на практиці, зокрема стосовно еволюції організаційно-правових форм закладів охорони здоров'я від бюджетних установ до комунальних підприємств (автономізація постачальників медичних послуг) та запровадження системи державних закупівель цих послуг на договірній основі.

У контексті обґрунтування стратегії спрямування управлінських рішень щодо покращення стану індивідуального та популяційного здоров'я в Україні інноваційною концептуальною моделлю охорони здоров'я є концепція індивідуалізованої медицини, що виникла та розвинулась на початку 80-х рр. ХХ ст. у США. Цей напрям активно впроваджується як у розвинених країнах, так і в тих, що розвиваються, й співіснує із загальноприйнятою концепцією лікування соціально значущих захворювань з використанням життєво необхідних лікарських засобів. У розвинених країнах світу цей напрям упродовж останніх років входить до найбільш важливих пріоритетних напрямів розвитку системи охорони громадського здоров'я. Лікування рідкісних захворювань - нова парадигма сучасної медицини, в основі якої перебуває конкретний пацієнт, який має певне рідкісне захворювання. Ключовими поняттями цієї парадигми є “рідкісне захворювання” і “ліки-сироти”. Поріг віднесення захворювання до рідкісного відрізняється в різних країнах і коливається від 1:1500 до 1:2500 населення країни. Ліки-сироти - це медичний продукт, призначений для діагностики, профілактики й лікування рідкісного захворювання, що не має комерційних перспектив, але відповідає потребам громадського здоров'я. Підтримка організацій пацієнтів, що страждають на рідкісні захворювання, та прийняття законодавчих положень, що регламентують їх взаємодію з медичними, соціальними установами і органами державної влади - одне з важливих сучасних завдань у системі охорони суспільного здоров'я, що чекає на своє вирішення в Україні. Раннє виявлення і своєчасно розпочата терапія рідкісних захворювань дає можливість економити великі кошти на лікування на пізніх стадіях захворювань. Діагностика і лікування рідкісних захворювань є джерелом інновацій у медицині.

У розділі наголошується, що у зв'язку із суспільними дискусіями та пошуком стратегії реформування системи охорони здоров'я в Україні істотне значення має вивчення досвіду розвинених країн світу та накопичений досвід реформування систем охорони здоров'я в країнах СНД. З'ясовано, що системи організації охорони здоров'я окремих країн характеризуються різноманітністю і національною специфікою. Обгрунтовано, що система охорони здоров'я, заснована на домінуванні державного регулювання, соціальному страхуванні та солідарному принципі побудови (коли вклад громадянина в суспільний добробут не повинен визначати його доступ до охорони здоров'я), є однією з найбільш досконалих європейських систем охорони здоров'я населення, що поєднує позитивні риси як державної, так і приватної системи охорони здоров'я. Відзначено також, що в предметі оцінки ефективності систем охорони здоров'я немає ясності й сталих критеріїв. Тому, можливо, найбільш адекватна оцінка ефективності охорони здоров'я визначається не внутрішніми характеристиками самої системи, а постійним моніторингом оцінки якості медичних послуг і задоволення потреб громадян у медичному і профілактичному обслуговуванні.

Аналіз джерел також показав, що діяльність систем охорони здоров'я країн СНД має подібний характер. Це недостатнє державне фінансування, низька якість медичної допомоги, високий рівень співоплати медичних послуг громадянами, у тому числі й неформальної, низький рівень оплати праці медичних працівників, і, як наслідок, обмежена доступність населення до якісних медичних послуг. Зазначено, що введення обов'язкового медичного страхування у таких країнах, як Російська Федерація, Казахстан, Молдова, Киргизстан та інших забезпечило перспективний розвиток систем охорони здоров'я, хоча і не привело до швидких суттєвих змін в показниках здоров'я населення.

У розділі також виокремлено та проаналізовано основні проблемні питання сучасного стану галузі охорони суспільного здоров'я в Україні, можливості покращення її фінансування та проведення системних реформ. До основних проблемних питань галузі віднесені недостатній обсяг бюджетного фінансування галузі, тенденція до підвищення загального рівня захворюваності та від'ємний демографічний показник приросту населення.

Однією з найбільш важливих сучасних проблем у галузі державного управління є розробка нових методів фінансування медичної галузі на основі врахування закономірностей її розвитку. Показано, що хоча Україна має досить розвинену інфраструктуру медичних закладів і за їх кількістю щодо кількості населення випереджає країни Європейського Союзу, але при цьому рівень захворюваності, інвалідності та смертності в Україні вищий, ніж у розвинених країнах. Це пояснюється тим, що в зазначених країнах система охорони здоров'я діє головним чином як профілактична і зосереджує свою увагу і практичну діяльність не тільки на лікуванні, а насамперед на запобіганні захворюванням, що, власне, має стати стратегічним і для України.

Головним чинником, що зумовлює необхідність радикального реформування системи охорони здоров'я, є неможливість, з одного боку, забезпечити в існуючих умовах належне державне фінансування галузі, а з другого - запровадити ефективні моделі для повноцінної конкуренції на ринку медичних послуг. Основні напрями системного реформування галузі були визначені ще у Концепції розвитку охорони здоров'я населення України (2000 р.). Передусім пропонується суттєво розширити позабюджетні джерела фінансування охорони здоров'я: загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування, добровільне медичне страхування, кошти територіальних громад, цільові медичні збори, добровільні внески та пожертви юридичних та фізичних осіб тощо. За рахунок державного та місцевих бюджетів, а також коштів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування передбачається забезпечувати гарантований обсяг безоплатних медичних послуг, який визначається як базовий стандарт якості загальнодоступної медичної допомоги. Передбачається розвиток державно-комунальної моделі надання медичної допомоги і створення двох секторів медичної допомоги: сектора загальнодоступної медичної допомоги та сектора додаткових можливостей у сфері охорони здоров'я.

Однак ключовим елементом реформи сфери охорони здоров'я має стати запровадження загальнообов'язкового медичного страхування. Механізм фінансування такої системи передбачає створення Національного фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування. Цей Фонд формуватиметься за рахунок страхових внесків роботодавців для страхування працюючих, а також бюджетних та інших джерел. Застраховані громадяни матимуть право на отримання медичної допомоги на всій території України згідно з базовим або територіальним стандартами медичної допомоги, а також на вільне прикріплення до лікаря первинної медико-санітарної ланки. Розрахунки із закладами охорони здоров'я мають здійснюватися Національним фондом та територіальними фондами соціального страхування.

У другому розділі -“Розвиток механізмів державного управління відповідно до потреб охорони громадського здоров'я під час формування управлінських рішень” - обґрунтовано концептуальні підходи та методологію проведення дисертаційного дослідження щодо вивчення механізмів управління та регулювання в системі охорони здоров'я як складових процесу розробки, схвалення та реалізації управлінських рішень.

Науково-теоретичне обґрунтування комплексності механізму державного управління системою охорони здоров'я з наступною його декомпозицією на складові, взаємодія та взаємозалежність складових між собою та можливість, у свою чергу, подальшої декомпозиції на складові нижчого рівня, а також застосування при цьому для складових різного рівня таких сучасних методів дослідження, як системний та статистичний аналіз, методів стратегічного планування та прогнозування, індикативного планування - багатогранна і дуже складна проблема для вивчення як на загальнодержавному рівні, так і в окремих регіонах. Її розв'язання передбачає розробку спеціальної комплексної програми досліджень з використанням системного підходу, що сприятиме послідовному вирішенню цілої низки специфічних завдань, визначенню конкретних предметів й об'єктів дослідження на різних рівнях. Застосований автором підхід до вивчення складових механізмів управління та регулювання галузі охорони здоров'я під час прийняття управлінських рішень стосується як державного, так і регіонального рівнів, і є певним внеском у розв'язання означеної вище складної комплексної проблеми.

У розділі проведений аналіз змісту, основних складових та структури механізмів державного управління, що використовуються у сфері охорони здоров'я. Розглянуто окремі класифікації механізмів державного управління. Зокрема, аналіз існуючих визначень дає змогу зробити висновок про те, що механізм державного управління - це механізм як система, призначена для практичного здійснення державного управління та досягнення поставлених цілей, яка має визначену структуру, методи, важелі, інструменти впливу на об'єкт управління з відповідним правовим, нормативним та інформаційним забезпеченням. Склад механізму державного управління окремою сферою суспільного розвитку змінюватиметься залежно від особливостей тієї чи іншої сфери. Залежно від того, які саме проблеми і як розв'язуються із застосуванням конкретного державного механізму управління, цей механізм може бути складним (комплексним) і включати в себе кілька самостійних механізмів. Узагальнена класифікація механізмів державного управління включає поділ механізмів державного управління не тільки за функціональним призначенням, а й за рівнями управління: вищого, обласного та місцевого. Існує також поділ механізмів державного управління залежно від суб'єктів державного управління, які їх застосовують. Відповідно до цього механізми державного управління можуть бути такі, що використовуються Президентом України, органами законодавчої, виконавчої та судової влади, а також органами місцевого самоврядування. На основі аналізу результатів узагальненого підходу до класифікації механізмів державного управління визначено структуру комплексного механізму державного управління, до якого належать п'ять основних (рівнозначних між собою) механізмів: правовий, адміністративний, фінансовий, організаційний та інформаційний.

Для проведення аналізу та вибору стратегії державної політики щодо перебудови системи охорони здоров'я необхідна взаємодія механізмів державного управління, пристосування їх до конкретних суспільних потреб та можливостей. Дійсно, для дослідження певних складних явищ та процесів у системі охорони здоров'я та інших соціальних сферах суспільного життя, дуже частим є використання поєднання досліджень кількох механізмів: організаційно-економічного, адміністративно-правового, економіко-організаційно-правового та низки інших. Разом механізми державного управління забезпечують концептуальну структуру, яка дає можливість приймати рішення щодо можливих шляхів перебудови галузі залежно від конкретної ситуації, при цьому необхідно чітко встановити їх зв'язок з результатами діяльності галузі.

Отже, механізми державного управління - це практичні заходи, засоби, важелі, стимули, за допомогою яких органи державної влади впливають на суспільство, виробництво, соціальну систему з метою досягнення поставлених цілей. Комплексний механізм державного управління визначається як “система адміністративних, фінансових, організаційних, інформаційних і правових засобів цілеспрямованого впливу органів державного управління”. Схема реального механізму державного управління містить цілі, рішення, впливи та дії.

Визначено і розглянуто такі основні механізми державного управління, що справляють найбільший вплив на діяльність галузі охорони здоров'я в умовах її перебудови відповідно до специфічних потреб та за обмежених ресурсів: фінансування галузі, організація системи охорони здоров'я, розміщення фінансових ресурсів, а саме його контрактний механізм, методи оплати виробників медичних послуг, регулювання діяльності з метою оптимального поєднання державного впливу і ринкових механізмів та соціальний маркетинг. Під організаційним механізмом державного управління в системі охорони здоров'я розуміється прямий або опосередкований вплив органів державної влади та органів місцевого самоврядування на структуру, функції, зовнішню і внутрішню взаємодію постачальників послуг з охорони здоров'я та медичного забезпечення. Цей механізм включає заходи, що стимулюють конкуренцію, децентралізацію управління та прямий контроль постачальників, які здійснюють надання медичних послуг через державну систему охорони здоров'я, а також визначення пріоритетів для програмно-цільового фінансування та запровадження нових організаційних форм підвищення ефективності діяльності галузі. Особливо слід зауважити, що до складу організаційного механізму галузевого управління, крім його компонентів (об'єкти, суб'єкти, цілі, завдання, функції, методи управління, організаційні структури та результати функціонування), доцільно віднести також потреби й інтереси суспільства та зворотний зв'язок, за допомогою якого об'єкти управління мають змогу впливати на суб'єкт управління, удосконалюючи тим самим механізм управління. Під зворотним зв'язком слід розуміти вплив результатів постійного соціологічного моніторингу громадської та експертної думки на якість прийнятих управлінських рішень у галузі охорони здоров'я. Отже, необхідне залучення громадськості до формування прийнятних управлінських рішень та активної участі їхніх представників у формуванні нової моделі охорони здоров'я.

Визначено, що перспективним для сучасних досліджень у сфері охорони громадського здоров'я є системний підхід як універсальний метод дослідження соціальних систем, а його основні принципи виступають теоретичним підгрунтям для розробки дієвої довго- та середньострокової стратегії розвитку сфери охорони здоров'я. Це дасть змогу комплексно оцінити суспільні потреби щодо охорони громадського здоров'я на державному, регіональному чи місцевому рівнях та удосконалити державну політику і механізми її реалізації; розробляти науково обґрунтовані стратегічні управлінські рішення.

У третьому розділі - “Напрями удосконалення державного управління процесами розробки та реалізації управлінських рішень щодо охорони громадського здоров'я” - обґрунтовуються напрями підвищення ефективності державного управління процесами підготовки та прийняття управлінських рішень у системі охорони здоров'я України.

Оптимізація процесів підготовки та прийняття управлінських рішень - це ступінь відповідності прийнятих заходів чинним медичним стандартам, пристосованості до потреб пацієнтів, раціональному використанні коштів та досягненні відповідних результатів. Упровадження принципів покращення управлінських рішень у системі охорони здоров'я вимагає застосування комплексного підходу, зокрема економічних та професійних стимулів, розробки інформаційно-комунікативних механізмів поширення інформації, механізму зворотного зв'язку з громадськістю для розробників управлінських рішень.

У багатьох країнах світу удосконалення системи підготовки та прийняття управлінських рішень стало однією з основних проблем удосконалення системи охорони здоров'я в цілому. Сучасні підходи до управління надання медичної допомоги можуть бути значною мірою реалізовані через вплив на складові його забезпечення шляхом механізму бюджетного і страхового фінансування, запровадження стандартів лікувального процесу та визначення задоволеності пацієнтів медичною допомогою, яка надається. У розділі наголошується на необхідності вдосконалення законодавчої бази охорони здоров'я для забезпечення еволюційного переходу до нових форм і методів здійснення державної політики в цій сфері, ураховування потреби входження України у європейський та світовий медичний простір.

Відзначено, що механізм адміністративно-правового регулювання відносин у сфері охорони здоров'я населення включає сукупність форм, методів та інструментів, за допомогою яких держава впливає на діяльність об'єктів і суб'єктів охорони здоров'я з метою створення оптимальних умов для функціонування системи надання медичної допомоги й охорони здоров'я та вирішення завдань зміцнення й охорони індивідуального і громадського здоров'я населення.

В умовах ринкової економіки проблема прийняття управлінських рішень тісно пов'язана з урахуванням економічних перетворень у системі охорони здоров'я. Однак ринкові перетворення в охороні здоров'я спричинені й відбуваються під впливом внутрішніх реформ, а саме запровадження медичного страхування і розвитку платних послуг. Проте перехід галузі на ринкові відносини передбачає значну підготовчу роботу: розробку концептуально-методологічних засад та принципів функціонування охорони здоров'я в умовах ринку, вироблення ефективної економічної стратегії державного управління охороною здоров'я, механізмів ціноутворення та забезпечення якості медичного забезпечення.

Зазначено, що ринкові відносини у сфері охорони здоров'я не можуть мати стихійний, нерегульований характер і що їх дія має бути обмежена. З'ясовано необхідність чіткого розмежування напрямів діяльності в системі охорони здоров'я, де на досягнення найкращих медико-соціальних результатів необхідно спрямовувати ринкові економічні механізми.

Загалом перехід охорони здоров'я на ринкові відносини передбачає також зміни в господарському механізмі галузі. Для того, щоб прагнення до вигідних видів медичної допомоги не позначалася згубно на системі охорони здоров'я в цілому дієвий господарський механізм самої охорони здоров'я має поєднувати: централізоване бюджетне фінансування провідних лікувальних і навчальних медичних центрів країни; фінансування за рахунок місцевих бюджетів профілактичної роботи; фінансування за рахунок страхових внесків інших видів медичної допомоги; переведення окремих видів медичної допомоги на платну основу.

Обгрунтована необхідність створення моніторингу здоров'я населення в Україні на базі нових комп'ютерних технологій державної міжгалузевої ієрархічної системи збирання, обробки, зберігання й подання інформації, що забезпечує динамічну оцінку суспільного здоров'я й інформаційну підтримку прийняття управлінських рішень, спрямованих на його поліпшення. Основними напрямами розвитку інформатизації охорони здоров'я визначені такі: моніторинг стану здоров'я населення, створення єдиного інформаційного простору, єдиного державного медичного реєстру, інформатизація управлінської діяльності тощо.

Завдяки процесу широкого впровадження комп'ютерної техніки поступово створюється розподільчий медичний реєстр населення на базі поліклінік, диспансерів, медичних санітарних частин. Персоніфікований облік наданих медичних послуг і причин звернення громадян за медичною допомогою створює унікальну основу збирання й обробки медико-статистичної й економічної інформації. У багатьох регіонах країни впроваджені системи оперативного моніторингу за рівнем інфекційних захворювань. Таким чином, у країні вже є певний статистичний потенціал, що може бути основою для побудови системи моніторингу здоров'я населення й соціально-гігієнічного моніторингу.

Відзначено, що соціально-гігієнічний моніторинг являє собою високу за рівнем і продуктивністю систему вивчення й поліпшення здоров'я населення, що опирається як на самостійні нормативні, організаційно-технологічні й статистичні джерела, так і на матеріали спеціальних наукових досліджень, результати науково-практичних спостережень за рухом умов і факторів прогностичного характеру, що дає змогу вирішувати питання про час і масштаби втручання в процеси збереження і зміцнення здоров'я населення. Підкреслюється, що за допомогою систематичних соціологічних досліджень можуть будуть виявлені особливості ставлення окремих груп населення до свого здоров'я та поведінки в оздоровчій кампанії. Структурований і проведений у значно більших діючих межах моніторинг може стати стабілізуючим механізмом у програмах соціального розвитку й підвищення ефективності охорони здоров'я.

Визначено, що найбільш оптимальним варіантом практичної реалізації ефективного використання фінансових коштів охорони здоров'я та медичної допомоги для населення є інститут сімейного лікаря - лікаря загальної практики, який виконує зазвичай роль базового менеджера. В його завдання входить формування найбільш оптимального маршруту обстеження і лікування своїх пацієнтів і, тим самим, керування потоками й обсягами медичної допомоги, а отже, і вплив на розподіл фондів і зниження нераціональних витрат. Особливу практичну значущість позиції керування фондами в інтегрованій системі медичних закладів (району, міста) надає її нова концептуальна основа, яка включає застосування сучасних інформаційних і управлінських технологій.

Моніторинг медико-демографічної ситуації, показників функціонування та ресурсного потенціалу медичних закладів сприяє інформаційному забезпеченню процесу управління галузі. Ефективність кожного раціонального управлінського рішення прямо пропорційна точності та коректності інформації, на основі якої воно прийняте. Варто зазначити, що головним джерелом інформації є саме система управлінського обліку, більша частина якої спрямована на отримання коректних і своєчасних даних про кошторис медичних послуг, наданих пацієнтам.