Система фінансового права: теоретичні проблеми розвитку і трансформації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

УДК 347.73

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

Система фінансового права: теоретичні проблеми розвитку і трансформації

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Лукашев Олександр Анатолійович

Харків - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі фінансового права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор Кучерявенко Микола Петрович, Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», завідувач кафедри фінансового права, академік Національної академії правових наук України.

Офіційні опоненти: фінансовий право фонд

доктор юридичних наук, професор Воронова Лідія Костянтинівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри адміністративного та фінансового права, академік Національної академії правових наук України;

доктор юридичних наук, доцент Заверуха Ірина Богданівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри адміністративного та фінансового права;

доктор юридичних наук, доцент Орлюк Олена Павлівна, НДІ інтелектуальної власності НАПрН України, директор, член-кореспондент Національної академії правових наук України.

Захист відбудеться 02 червня 2011 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національному університеті «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розіслано 29 квітня 2011 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В. Ю. Шепітько

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Соціально-економічні зміни, що відбуваються в Україні, безпосередньо впливають на стан правового регулювання відносин у сфері публічних фінансів. Суттєві зміни в організації фінансової діяльності, стрімкий розвиток фінансового законодавства зумовлюють необхідність наукового аналізу теоретичних основ фінансово-правового регулювання. Проведення дослідження системи фінансового права є своєчасним з огляду на два моменти. По-перше, у вітчизняній фінансово-правовій науці дотепер відсутні спеціальні монографічні дослідження, присвячені комплексному вивченню системно-структурних проблем фінансово-правової галузі. По-друге, у пострадянський період сформувався принципово новий тип фінансово-правового регулювання, фінансове право як галузь зазнало кардинальних змін, які стали віддзеркаленням соціально-економічних трансформацій.

Однією з найбільш принципових і водночас дискусійних проблем фінансово-правової теорії на сучасному етапі є побудова моделі системи фінансового права. Проблема системи фінансово-правової галузі має не лише науково-теоретичний характер. Її вирішення дозволить сформулювати пропозиції стосовно перспективної законотворчої діяльності, а також оптимізувати викладання навчальних дисциплін фінансово-правового циклу, унеможливити дублювання навчального матеріалу. Формування сучасної концепції системи фінансового права є необхідним для перегляду структури підручників з фінансового права та інших фінансово-правових дисциплін.

Теоретичні проблеми побудови системи фінансового права як самостійної галузі досліджувались багатьма науковцями, серед яких слід виділити О. М. Ашмаріну, В. В. Бесчеревних, А. В. Бризгаліна, Д. В. Вінницького, В. М. Вишновецького, Л. К. Воронову, О. М. Горбу-нову, О. Ю. Грачову, Т. С. Єрмакову, І. Б. Заверуху, С. В. Запольского, Б. М. Іванова, М. В. Карасьову, М. П. Кучерявенка, А. А. Нечай, О. П. Ор-люк, П. С. Пацурківського, Г. В. Петрову, М. І. Піскотіна, Н. Ю. Пришву, Ю. А. Ровинського, Л. А. Савченко, Е. Д. Соколову, Р. Й. Халфіну, Н. І. Хімічеву, О. І. Худякова, С. Д. Ципкіна та ін.

При здійсненні дослідження використані праці науковців у галузі теорії права та інших правових наук, що мають вагоме значення для розкриття теми дисертації, а саме: С. С. Алексєєва, О. А. Бабошина, М. Й. Байтіна, С. М. Братуся, В. М. Горшеньова, О. С. Йоффе, Д. А. Кери-мова, О. О. Красавчикова, О. О. Кутафіна, В. П. Мозоліна, Д. І. Петрова, С. В. Поленіної, І. С. Самощенка, Ю. К. Толстого, М. Д. Шаргородського, В. М. Шерстюка, В. Ф. Яковлева та ін.

Важливе методологічне значення у розробленні концепції системи фінансового права мали роботи вчених, які зробили значний внесок у розвиток загальної теорії систем і системного підходу як методу наукового пізнання: Р. Л. Акофа, П. К. Анохіна, В. Г. Афанасьєва, Л. фон Берталанфі, І. В. Блауберга, В. М. Садовського, В. С. Тюхтіна, Е. Г. Юдина та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена на кафедрі фінансового права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» відповідно до комплексної цільової програми «Права людини та проблеми організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в умовах становлення громадянського суспільства» (номер державної реєстрації №0106u002285).

Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні вченої ради Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» (протокол № 8 від 21.03.2003 року).

Мета і завдання дисертаційного дослідження полягає у визначенні системи фінансового права, сутності та значення фінансової системи, фінансової діяльності та публічних фондів щодо формування комплексу фінансово-правових норм, з'ясуванні особливостей структурних елементів фінансово-правової галузі, розробці рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання фінансових відносин.

Відповідно до поставленої мети в процесі роботи над дисертацією вирішувалися такі основні завдання:

- охарактеризувати поняття, структуру та ознаки фінансової системи України та визначити місце кожного з її елементів;

- з'ясувати співвідношення понять фінанси, фінансова діяльність, фінансова система та обґрунтувати похідність структури фінансово-правової галузі від системи фінансових відносин;

- дослідити поняття системи фінансового права, розглянути основні системоутворюючі чинники, які визначають сукупність елементів фінансово-правової галузі як цілісну, складну систему;

- охарактеризувати зміст інституційних утворень в структурі фінансового права, класифікувати фінансово-правові інститути та обґрунтувати перспективи їх подальшого розвитку;

- з'ясувати підстави виокремлення бюджетного та податкового права як підгалузей фінансового права, розкрити принципи їх взаємодії;

- обґрунтувати критерії розмежування фінансового та банківського права;

- розглянути особливості фінансово-правової норми та охарактеризувати вихідні риси, що визначають її галузеву специфіку;

- сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного фінансового законодавства.

Об'єктом дослідження виступають теоретико-правові аспекти концепції системи галузі фінансового права на сучасному етапі.

Предметом дослідження є теоретичні проблеми розвитку і трансформації системи фінансового права.

Методи дослідження. Методологічна основа дисертації зумовлюється багатоплановістю обраної проблеми та ґрунтується на комплексно-системному, інтегративно-синтезному підходах та виявляється у застосуванні різноманітних методів пізнання залежно від конкретних аспектів дослідження.

В основу роботи покладено універсальні загальнонаукові методи (аналітичний, синтетичний, логічний, діалектичний тощо). Аналіз, синтез, логічне узагальнення і наукова абстракція використовувалися при формуванні базових правових категорій наукового дослідження, з'ясуванні їх сутності та особливостей. Діалектичний метод, як основний спосіб об'єктивного та всебічного пізнання правової дійсності, забезпечив розгляд наявної проблематики поглядів на структуру фінансового права крізь призму взаємодії та взаємообумовленості усіх соціальних процесів, суспільних явищ у цій сфері. Системно-структурний та функціональний аналіз забезпечили пізнання завдяки врахуванню таких якостей системи, як інтегративність, компонентність, співвідношення цілого і частини, структури і функцій, здійснення класифікації складових елементів системи фінансового права.

Порівняльно-правовий метод використовувався при аналізі чинного вітчизняного та зарубіжного законодавства, яким регулюються фінансові відносини (перш за все Російської Федерації), а також міжнародно-правових актів. Він дав змогу узагальнити наукові концепції провідних вітчизняних і зарубіжних учених, які були присвячені теоретичним та практичним проблемам системи фінансового права, визначити фактичний зміст і основні тенденції розвитку наукових поглядів щодо її структури. Використання історико-правового методу сприяло з'ясуванню еволюції юридичної думки щодо сутності фінансово-правового регулювання, дослідженню його специфічних проявів. Спеціально-юридичний (формально-догматичний) метод дозволив провести змістовний аналіз сучасного стану законодавчих положень, сформулювати пропозиції щодо усунення наявних теоретико-правових суперечностей та законодавчих колізій.

Теоретичні висновки дисертації ґрунтуються на наукових напрацюваннях загальної теорії систем, теорії держави і права, фінансового, адміністративного, конституційного права та інших галузевих юридичних наук.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація являє собою перше у вітчизняній фінансово-правовій літературі комплексне монографічне дослідження теоретичних проблем розвитку і трансформації системи фінансового права. Автором наведені теоретичні положення, а також розроблені практичні рекомендації щодо подальшого вдосконалення чинного фінансового законодавства України.

У результаті проведеного дослідження дисертантом сформульовано такі основні наукові результати, які мають наукову новизну та практичну значимість:

вперше:

1) доведено, що незважаючи на об'єктивну економічну єдність фінансових відносин, зумовлену сферою їх реалізації - фінансовою діяльністю держави, предмет фінансового права не є юридично однорідним, про що свідчить відсутність єдиного суб'єктного складу різних видів фінансових відносин;

2) встановлено, що юридична неоднорідність фінансових відносин є детермінуючим чинником автономізації окремих підгалузей та інститутів фінансового законодавства, свідченням чого є відсутність спроб загальної галузевої кодифікації;

3) визначено поняття фінансово-правових системоутворюючих категорій та їх значення для з'ясування предмета і системи галузі фінансового права. Розкрито зміст та виявлено взаємозв'язок між системоутворюючими категоріями, а також охарактеризовано особливості їх впливу на виокремлення предмета фінансово-правової галузі та побудову її системи;

4) обґрунтовується теза щодо відсутності у фінансовому праві загальної частини, спільної для всіх фінансово-правових підгалузей та інститутів, оскільки в цій галузі фактично відсутні групи взаємопов'язаних інститутів, які регулюють всю сукупність відносин у сфері публічних фінансів;

5) визначено, що галузева особливість фінансового права полягає в тому, що кожен з елементів (підгалузей та інститутів) має чітко виражену власну загальну частину;

6) доведено, що особливістю побудови системи фінансового права є поєднання двох моделей - інституційної (побудована система підгалузей та інститутів фінансового права, в основу якої покладено критерій економічної єдності фінансових відносин) та пандектної (в основу покладено визначення внутрішньої структури підгалузей та інститутів, які мають власну загальну та особливу частини);

удосконалено:

1) обґрунтування критеріїв розмежування предмета фінансово- правового та банківського регулювання, виходячи з відсутності підстав включення банківського права до системи фінансового права лише на підставі імперативного методу регулювання банківських відносин та на підставі цього робиться висновок, що до предмета фінансового права можуть бути включені лише ті відносини, які опосередковують рух публічних грошових коштів;

2) характеристику фінансової системи як сукупності трьох підсистем, які відбивають найбільш оптимальний розподіл з огляду на повноту вираження її змісту: а) сукупності публічних грошових фондів; б) сукупності інструментів, які використовуються в процесі формування, розподілу та використання коштів публічних грошових фондів; в) системи суб'єктів відносин на різних стадіях фінансової діяльності;

3) тезу про співвідношення бюджетного і податкового права з урахуванням того, що бюджетне і податкове право хоча і є невід'ємними елементами системи фінансового права, проте відповідають усім критеріям галузі права, оскільки їх предмет становлять юридично однорідні відносини;

4) характеристику основного завдання для законодавця та фінансово-правової науки в умовах дії Бюджетного і Податкового кодексів України, яке полягає в створенні підстав для їх взаємодії з метою забезпечення оптимального функціонування сфери публічних фінансів;

набули подальшого розвитку:

1) наукове уявлення про природу фінансової відповідальності як системного явища, яке включає кілька видів відповідальності суб'єктів фінансових правовідносин (зокрема бюджетну та податкову відповідальності);

2) аналіз взаємозв'язку предмета та метода фінансово-правового регулювання, зокрема, на прикладі визначення системи фінансового права доведено, що підгалузі та інститути фінансового права виявляють предметну єдність, тоді як метод регулювання фінансових відносин є похідною категорією, оскільки в процесі здійснення фінансової діяльності держава використовує різні методи впливу на поведінку суб'єктів фінансових відносин;

3) аргументація законодавчого закріплення механізму фінансово-правової відповідальності на користь подальшого вдосконалення інститутів бюджетної і податкової відповідальності, виходячи з того, що «фінансово-правова відповідальність» може розглядатися як комплексне теоретичне поняття, яке включає самостійні види відповідальності за вчинення бюджетних, податкових правопорушень та інших видів порушень норм, що регулюють суспільні відносини у сфері публічних фінансів;

4) підхід до комплексності законодавчого регулювання, яка має певні закономірні об'єктивні підстави: єдність суспільних відносин, на яких зосереджено вплив приписів норм законодавства, в умовах чого галузева специфіка, з одного боку, виокремлює із цілісної сукупності суспільних відносин ті, що притаманні саме цій галузі, з другого боку, формує певні напрями та засади комплексності законодавства;

5) висновок щодо недоцільності включення до фінансового права норм, які регулюють відносин із застосування банками штрафних санкцій, адже такі штрафи пов'язані з невиконанням зобов'язань, що виникають з договірних відносин та не є предметом фінансово-правового регулювання;

6) пропозиція включення до загальної частини фінансового права норм, які встановлюють правові основи грошової системи як форми організації грошового обігу, оскільки саме в загальній частині фінансового права містяться норми, що встановлюють правові основи фінансової діяльності держави;

7) характеристика правового регулювання обігу бюджетних коштів як різновиду публічних, що дозволяє перейти до більш спеціалізованого утворення -- підгалузі бюджетного права, коли подальша спеціалізація (у межах предмета фінансово-правової галузі) дозволяє чітко сформувати інститут державного бюджету, місцевих бюджетів, міжбюджетних відносин тощо;

8) аналіз податкового права як більш складного ніж фінансово-правовий інститут, утворення, яке в умовах кодифікації податкового законодавства набуває ознак підгалузі фінансового права, що має складну структуру.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів зумовлюється актуальністю і новизною висвітлених у дисертації проблем, пропозиціями щодо їх розв'язання, а також обґрунтуванням автором своєї позиції з низки дискусійних питань щодо структурування фінансово-правової галузі.

Сформульовані в дисертаційному дослідженні положення,висновки і пропозиції можуть бути використані:

- у науково-дослідницькій роботі - для подальшої розробки теоретичних проблем системи фінансового права, проведення фундаментальних досліджень з метою підготовки наукового обґрунтування вдосконалення чинного фінансового законодавства України;

- у правотворчій діяльності - в процесі підготовки змін до Бюджетного і Податкового кодексів України, при розробці проектів законів України та інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини в сфері публічних фінансів;

- у правозастосовній діяльності суб'єктів фінансової діяльності - з метою уникнення колізій норм актів бюджетного та податкового законодавства;

- у навчальному процесі - при підготовці розділів підручників і навчальних посібників з навчальних дисциплін «Фінансове право», «Бюджетне право», «Податкове право», «Банківське право», а також під час їх викладання у вищих навчальних закладах.

Особистий внесок здобувача полягає в розробці теоретичних проблем системи фінансового права, виокремленні її елементів, дослідженні особливостей їх взаємодії. Дисертаційне дослідження підготовлене автором самостійно. У працях, опублікованих у співавторстві, відзначається важливий внесок здобувача. Зокрема, у підручнику «Фінансове право» / Г. В. Бех, О. О. Дмитрик, І. Є. Криницький та ін.; за ред. М. П. Кучерявенка та навчальному посібнику «Фінансове право» / за ред. М. П. Кучерявенка - здобувачем обґрунтовано тезу щодо системного характеру відповідальності за порушення фінансового законодавства; у навчальних посібниках «Налоговое право Украины» / под ред. Н. П. Кучерявенко, «Податкове право» / Г. В. Бех, О. О. Дмитрик, Д. А. Кобильнік та ін.; за ред. М. П. Кучерявенка, «Податкове право України» / за ред. М. П. Кучерявенка - досліджено природу податкової відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності; у роботах «Научно-практический комментарий Бюджетного кодекса Украины» / Бех Г. В., Воронова Л. К., Кучерявенко Н. П. и др.; под. общ. ред. Н. П. Кучерявенко та «Науково-практичний коментар до Бюджетного кодексу України» / кол. авторів [заг. ред., передм. Ф. О. Ярошенка] дисертантом визначено місце інститутів державного фінансового контролю та відповідальності за порушення бюджетного законодавства в системі бюджетного права; у навчальному посібнику «Податкові спори: виникнення, природа, засоби врегулювання» / С. В. Буряк, П. В. Мельник, Ф. О. Ярошенко та ін.; за ред. С. В. Буряка здобувачем досліджено проблему колізій норм податкового законодавства як підстави виникнення податкових спорів; у постатейному коментарі Податкового кодексу України / В В. Білоус, Л. К. Воронова, О. О. Головашевич та ін.; за ред. М. П. Кучерявенка - проаналізовано структуру Податкового кодексу України та обґрунтовано пропозиції щодо його вдосконалення в частині структурного розмежування інститутів фінансової відповідальності та забезпечення виконання обов'язку по сплаті податків і зборів.

Апробація результатів дослідження. Результати проведеного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри фінансового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, де була виконана дисертація. Окремі положення та результати дисертаційного дослідження оприлюднені автором на наступних конференціях: міжнародній науковій конференції «Финансово-правовая доктрина постсоциалистического государства» (м. Чернівці, 23-24 вересня 2003 року; науковій конференції молодих вчених та здобувачів «Нове законодавство України та питання його застосування» (м. Харків, 26-27 грудня 2003 року); науково-практичній конференції «Господарське судочинство: подальше його вдосконалення та проблемні питання розгляду спорів, пов'язаних із державним регулюванням економічних відносин» (м. Харків, 20-21 жовтня 2004 року); міжнародній науково-практичній конференції «Проблемы развития аудита в странах с переходной зкономикой» (м. Баку, 12 жовтня 2004 року); всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених і здобувачів «Конституція України - основа побудови правової держави і громадянського суспільства» (м. Харків, 26-27 червня 2006 року); всеукраїнській науково-практичній конференції «Теоретичні та практичні проблеми реалізації Конституції України» (м. Харків, 29-30 червня. 2006 року); науковій конференції молодих учених і здобувачів «Актуальні проблеми правознавства» (м. Харків, 20-21 жовтня 2004 року); міжнародній науково-практичній конференції «Современное законотворчество: теория и практика (к 100-летию Государственной Думы России)» (м. Москва, 22-23 грудня 2005 року); міжнародній науково-практичній конференції «Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права» (м. Ірпінь, 23-24 листопада 2007 року); всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Юридична наука очима молодих вчених» (м. Харків, 16-17 травня 2008 року); міжнародній науково-практичній конференції «Система фінансового права» (м. Одеса, 27-28 травня 2009 року); міжнародній науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Юридична осінь 2009 року» (м. Харків, 13 листопада 2009 року); круглому столі «Дискусійні питання теорії фінансового права. Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права» (м. Ірпінь, 15 травня 2009 року); міжнародній науково-практичній конференції «Системообразующие категории в финансовом праве: состояние и перспективи трансформации» (м. Харків 15-16 квітня 2010 року); міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми правового регулювання фінансово-кредитних відносин в умовах кризи: практика правозастосування і шляхи її вдосконалення» (м. Суми, 4-5 червня 2010 року).

Публікації. Основні висновки та окремі положення дисертаційного дослідження викладені у 58 публікаціях, у тому числі: 1 монографії, 1 підручнику та 8 навчальних посібниках, 3 науково-практичних коментарях, 22 наукових статтях у фахових наукових виданнях, 8 статтях у наукових виданнях, які додатково відображають результати наукового дослідження та 15 тезах доповідей на науково-практичних конференціях, круглих столах та наукових семінарах.

Структура дисертації. Структура роботи обумовлена логікою проблеми, обраної для дослідження, його метою і поставленими завданнями. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що поєднують 11 підрозділів, висновків, списку використаної літератури (418 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 413 сторінок, з яких обсяг основного тексту - 374 сторінки.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, ступінь розробленості проблем дисертаційного дослідження, його мета та завдання, визначено об'єкт, предмет та методологічні засади, положення наукової новизни, їх теоретична та практична значущість, апробація та форми впровадження положень, які виносяться на захист.

Розділ 1 «Вихідні засади фінансово-правового регулювання» складається з трьох підрозділів, які включають шість пунктів, у яких визначено загальнотеоретичні засади фінансово-правового регулювання, спрямованість галузевого впливу та обумовленість його особливостями предмета та метода фінансового права.

У підрозділі 1.1. «Публічно-правова природа фінансів» зроблено акцент на тому, що поняття фінансів як узагальнюючої категорії передбачає врахування її комплексного значення. Звернено увагу на комплексність наукової категорії, оскільки складно уявити характеристику фінансів без аналізу їх на межі економічних і правових досліджень. Фундаментальні характеристики економічного змісту цього поняття збагачують як науку в цілому, так і дають певний поштовх у визначеності, спрямованості, обумовленості меж правового впливу.

Обґрунтовано, що періодизація розвитку фінансів пов'язана з категорією інтересу. Виходячи з цього, виокремлено два етапи. Перший етап, коли фінанси задовольняли приватні інтереси, та другий етап - на якому зміст фінансів пов'язувався з реалізацією державного інтересу. На першому етапі завдяки фінансовим важелям реалізовувались та забезпечувались приватні інтереси, які обслуговували спочатку ще несистематичні акти обміну, розподілу продуктів. При цьому змінювались і форми фінансових еквівалентів, існувала велика кількість підстав для конфліктів між учасниками фінансових відносин, протиріч у реалізації приватних інтересів. На другому етапі в ці відносини як учасник втручається держава, яка організовує фінансові відносини і забезпечує певні форми та гарантії їх існування. Фінанси виникають на стадії розподілу та перерозподілу сукупного суспільного продукту, що обумовлює похідний, залежний зміст фінансів та фінансових ресурсів від поведінки учасників відносин на стадії виробництва, від того, що на цьому етапі створено і що необхідно розподіляти. Саме в цьому і полягає зміст фінансової діяльності.

Підрозділ 1.2. «Системоутворюючі категорії у фінансово-правовому регулюванні» присвячено аналізу місця та значення найбільш принципових фінансово-правових конструкцій для побудови фінансово-правової галузі. Зазначено, що правовий аспект змісту фінансової діяльності передбачає погляд на неї як на врегульовану правовими нормами діяльність. Така діяльність виражає формування, розподіл і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів для забезпечення певної мети. Метою є фінансування функцій держави, соціально-економічних завдань, управління, обороноздатності, діяльності державних органів. Фінансова діяльність гарантує надходження коштів до відповідних галузей суспільного виробництва. При цьому наголошено, що особливістю фінансової діяльності в міжгалузевому розумінні є поєднання всіх методів управління. Якщо відносно публічних фінансів ідеться про імперативні методи впливу, то стосовно фінансів фізичних осіб навряд чи можна застосовувати виключно їх. Об'єктивною необхідністю є логічне поєднання різних методів. У разі виконання імперативних фінансових обов'язків перед державою поведінка таких осіб урегульована в режимі влади та підпорядкування. Коли ж фізичні особи витрачають власні кошти, об'єктивно користуючись власною волею та бажанням, стаючи суб'єктами цивільних правовідносин, то послідовним має бути режим диспозитивного регулювання.

Доведено необхідність розмежування стадій суспільного виробництва та стадії руху фінансових ресурсів, на що насамперед і спрямоване фінансово-правове регулювання. Формування та використання коштів як зміст фінансової діяльності не суперечить природі цієї категорії. У той же час і фінансова діяльність, і обіг фінансових ресурсів спрямовані на забезпечення функціонування суспільного виробництва. Фінансова діяльність теж виступає як динамічний механізм і включає стадії власне виробництва, розподілу, обміну та споживання. Саме ці чотири стадії і виражають рух суспільного сукупного продукту.

Аргументовано, що узагальнюючий критерій класифікації публічних грошових фондів необхідно пов'язувати з розмежуванням типів інтересів та засобів їх реалізації. Виходячи з цього, логічним є виділення в системі публічних фондів коштів фондів коштів держави, фондів коштів органів місцевого самоврядування, консолідованих фондів коштів. Стосовно останніх підкреслено, що за їх рахунок відбувається консолідація коштів, які спрямовуються на фінансування загальних суспільних інтересів.

Визначено, що фінансове гарантування виконання функцій держави здійснюється за рахунок державних фінансів, державних грошових фондів. Їх рух виражається через динаміку фінансових відносин щодо формування, розподілу та витрачання суспільного сукупного продукту, тієї його частки, яка залишається у розпорядженні держави. Саме завдяки цьому і забезпечується реалізація державних завдань та функцій.

У підрозділі 1.3. «Предмет та метод фінансового права» акцентується увага на дискусійних питаннях визначення предмета фінансового права, на фоні аналізу яких формується авторська позиція. Зазначено, що фінансові правовідносини, виступаючи різновидом правовідносин, характеризуються всіма їх ознаками: виникають на підставі фінансово-правової норми; виступають як форма реалізації фінансово-правової норми; мають вольовий характер; обумовлені інтересами держави; гарантуються державним примусом тощо. Однак, варто враховувати, що ці ознаки формалізуються в умовах впливу на фінансову діяльність у специфічному вигляді, завдяки низці засобів та форм, що притаманні виключно фінансово-правовому регулюванню. Ідеться про зміст інтересу, який реалізується, співвідношення видів інтересів, природу примусу в окремих інститутах фінансово-правової галузі тощо.

Сутнісною ознакою фінансових правовідносин є їх майновий характер при врахуванні того, що таким майном виступають гроші, а точніше - публічні грошові фонди. Це обумовлюється економічним змістом фінансових правовідносин, які виникають, змінюються і припиняються саме при формуванні, розподілі й використанні фондів коштів, необхідних для існування держави, забезпечення потреб суспільства та територіальних громад. Акцент на майновому характері фінансово-правових відносин не повинен виводити з поля зору важливість організаційного значення цього різновиду правовідносин.

Визначено, що одним із важливих напрямів удосконалення фінансово-правового регулювання є оптимізація правового регулювання механізму відповідальності суб'єктів фінансових правовідносин. Зважаючи на це до пріоритетних завдань науки фінансового права на сучасному етапі її розвитку необхідно віднести розробку галузевої концепції відповідальності. При цьому як у теоретичному, так і в практичному плані особливої значущості набуває вирішення питання про природу фінансово-правової відповідальності з урахуванням системи фінансово-правової галузі, співвідношення інститутів відповідальності на рівні окремих її структурних елементів.

Доведено, що на сучасному етапі розвитку фінансового законодавства відсутні перспективи прийняття єдиного галузевого кодифікованого акта. Ця ситуація цілком логічна, оскільки обов'язковою передумовою кодифікації певного нормативного масиву є юридична однорідність відповідної групи суспільних відносин. Кодифікація бюджетного і податкового законодавства в Україні є свідченням об'єктивної тенденції, спільної для держав СНД. На рівні всієї сукупності нормативно-правових актів фінансового законодавства кодифікація не має практичного сенсу, оскільки не призведе до якісно нового стану фінансового законодавства.

Розділ 2 «Системність фінансово-правової галузі» охоплює дослідження низки проблем, пов'язаних з характеристикою фінансового права як системи різних рівнів. Цей розділ містить чотири підрозділи, які включають сім пунктів.

У підрозділі 2.1. «Співвідношення фінансової системи, системи фінансового права та системи фінансового законодавства» досліджуються складові фінансової системи як сфери фінансово-правового впливу та з'ясовується, яким чином на підставі цього будується система фінансово-правових норм. Стадійність фінансових відносин має два аспекти. По-перше, це залежність фінансових відносин від відносин окремої стадії суспільного виробництва -- відносин розподілу (на стадії виробництва, обміну та споживання фінансові відносини існують лише як певні орієнтири). По-друге, стадійність щодо фінансових відносин, що пов'язана з рівнем внутрішнього структурування, коли виділяються стадії руху публічних грошових коштів.

Обґрунтовано, що фінансове законодавство виступає як складна, високоорганізована система. Абсолютний збіг предмета регулювання йде на рівні деяких складових частин системи фінансового права. Так, фактично, збігається предмет регулювання бюджетного права та бюджетного законодавства в системі бюджетного права як підгалузевого фінансово-правового утворення. Таким же чином можна охарактеризувати і співвідношення системи податкового законодавства та системи податкового права як підгалузі фінансового права. У той же час у режимі фінансово-правового регулювання можна виокремити лише деякі складові, які стосуються банківського регулювання та співвідносяться з цілісною галуззю банківського законодавства. У цій ситуації фінансово-правовий аспект такої складової системи фінансового права буде стосуватися лише незначної частки системи банківського законодавства.

Визначено, що до галузевого фінансового законодавства треба включати бюджетне та податкове законодавство (поряд з іншими інституційними масивами фінансово-правових норм). Зважаючи на це податкове та бюджетне законодавство не утворюють галузеві сукупності норм, а система фінансового законодавства має дуже специфічну форму закріплення та структурування. Співставляючи галузь права та галузь законодавства, треба виходити з того, що сукупність фінансово-правових норм як галузеве утворення має об'єктивний характер, тоді як галузь фінансового законодавства є відображенням діяльності правотворчих органів, суб'єктивного розуміння природи фінансово-правових відносин на сучасному етапі та уміння чітко й послідовно відобразити їх у конкретному нормативному приписі.

У підрозділі 2.2. «Фінансове право як системна конструкція в регулюванні руху публічних грошових коштів» проведено аналіз пандектної та інституційної моделі в побудові системи фінансового права. При цьому досліджено проблему формування загальної частини як фінансового права в цілому, так і окремих його інститутів і підгалузей. Динамічний аспект розвитку системи фінансово-правових норм обумовлює два напрями аналізу. По-перше, фінансове право являє собою єдину цілісну систему. По-друге, сучасні динамічні тенденції обумовлюють появу нових елементів у межах фінансово-правової галузі, які з часом мають підстави трансформації у самостійні галузі права.

Зазначено, що найближчим часом навряд чи можна очікувати того, що будь-який інститут фінансового права шляхом об'єднання з окремими інститутами іншої галузі права трансформується в нове галузеве утворення. Фінансове право має своєрідний предмет регулювання, що обумовлює існування відокремленої групи однорідних фінансово-правових норм. Фінансово-правова галузь взаємодіє з іншими галузями права, проте це не призводить до розвитку нових галузевих утворень.

Система фінансового права є концептуальною основою, яка має відповідну форму виразу фінансово-правових норм -- систему фінансового законодавства. Їх тісний зв'язок не виключає і певних відмінностей за такими напрямами: а) вихідним елементом (фінансово-правова норма -- для системи фінансового права; нормативний акт -- як первинний елемент системи фінансового законодавства); б) співвідношенням (система фінансового права має об'єктивний зміст, тоді як система фінансового законодавства формалізує об'єктивність фінансово-правових приписів, тобто система фінансового права -- зміст; система фінансового законодавства -- форма).

У підрозділі 2.3. «Комплексність впливу фінансово-правових норм» доведено, що при структуруванні галузевих утворень логічно виходити з позиції не введення нових галузей права, а більш ретельної диференціації структурних підрозділів уже існуючих галузей. Перспективним при цьому визнано аналіз видів та системи підгалузей та різновидів інститутів (складних, простих тощо) у межах однієї галузі права. Традиційно комплексні правові інститути характеризуються як інститути однієї галузі, які включають ряд елементів іншого методу правового регулювання. У той же час комплексність законодавчого регулювання має і певні закономірні об'єктивні підстави. Найбільш принциповою з них визнано єдність суспільних відносин, на яких зосереджено вплив приписів норм законодавства. Галузева специфіка, яка полягає в однорідності предмета правового регулювання, з одного боку, виокремлює із цілісної сукупності суспільних відносин ті, що притаманні саме цій галузі, а з другого - формує певні напрями та засади комплексності законодавства.

Вказано, що особливістю фінансових відносин є їх майнова природа, яка виражає динамізм як у русі специфічної форми майна - грошових коштів, так і специфічного власника - держави. Предметом фінансового права є фінансові відносини на всіх етапах руху публічних грошових коштів. При цьому наголошено, що цей єдиний, однорідний предмет фінансово-правової галузі деталізується на рівні структурних елементів - підгалузей та інститутів.

Доведено, що підставою розмежування галузевого та комплексного утворення є однорідність предмета правового регулювання. Галузь права, виокремлюючи певний тип суспільних відносин і характеризуючись юридичною однорідністю та єдністю юридичного змісту, формує й однорідний режим впливу на відповідну групу відносин притаманними виключно їй засобами. Об'єднання норм на засадах комплексності виключає таку однорідність, підставою якої є взаємодія декількох галузевих типів регулювання. Однорідної конструкції в цих умовах бути не може. При цьому комплексність галузі права чи правового інституту має доводитись об'єднанням предметів регулювання та впливом на них єдиного методу регулювання. Водночас комплексність галузей законодавства має підстави поєднання формалізованих засобів визначення державної волі (яка набуває форми законів, указів, постанов тощо).

Особливостям співвідношення впливу фінансово-правових та інших галузевих норм присвячено підрозділ 2.4. «Реалізація фінансово-правового регулювання на межі галузевого впливу». У ньому аргументовано недоцільність включення до предмета фінансового права відносин із застосування банківськими установами штрафних санкцій. У режимі фінансово-правового регулювання штрафи застосовують податкові органи, контрольно-ревізійні та інші органи фінансового контролю. Штрафи, які застосовують банки, перш за все пов'язані з невиконанням зобов'язань, що виникають з договірних відносин та не є предметом фінансово-правового регулювання. Зважаючи на це норми, що регулюють такі відносини, не слід включати до системи фінансового права. Констатувати наявність фінансово-правового регулювання в системі правового регулювання банківських відносин можливо лише в разі безпосереднього зв'язку цих відносин із процесом формування, розподілу та використання публічних грошових фондів. Прикладом участі комерційних банків у фінансовій діяльності держави може бути їх залучення до касового обслуговування виконання державного та місцевих бюджетів, яке існувало в Україні до запровадження казначейської форми обслуговування виконання бюджетів.

Визначено, що до предмета фінансового права слід включати лише ті відносини за участю банків та інших фінансово-кредитних установ, які виникають у сфері фінансової діяльності держави. При цьому, виокремлення в системі фінансового права інституту правового регулювання банківських відносин (банківського кредитування чи банківських розрахунків) не може ґрунтуватися лише на особливому статусі банківських установ та їх функціях. Статус окремого суб'єкта, у тому числі банка, є недостатнім критерієм для визнання фінансово-правовим інститутом групи норм, що регулюють окремі аспекти його діяльності.

Розділ 3 «Структурні елементи фінансово-правової галузі» охоплює чотири підрозділи, до яких включено сім пунктів.

Підрозділ 3.1. «Правова норма як вихідний елемент системи фінансового права» присвячено аналізу природи та характеру фінансово-правової норми. Як складна конструкція предмет галузевого регулювання може бути узгоджений та скорегований лише з вичерпною системою правових норм, які входять до цієї галузі. Водночас суспільні відносини, які складають предмет галузевого регулювання, не є однопорядковими. Деталізуючи систему фінансового права необхідно виходити з аналізу ознак однорідності, що дозволяє виокремити предмет підгалузей та інститутів. Подальша деталізація дозволяє класифікувати та виділити вже базові інститути або субінститути. Характеризуючи останні, виокремлено первісний елемент системи фінансового права - фінансово-правову норму.

Аргументовано, що фінансово-правового регулювання спрямовано на організацію руху публічних грошових коштів, що обумовлює особливості предмету фінансового права. Досконалість правового впливу передбачає виділення чітких та оперативних засобів організації цього руху через певні інститути. Правове регулювання бюджетних коштів як різновиду публічних дозволяє перейти до більш спеціалізованого утворення -- підгалузі бюджетного права. Подальша деталізація (у межах предмета фінансово-правової галузі) дозволяє чітко сформувати інститут державного бюджету, місцевих бюджетів, міжбюджетних відносини тощо. При цьому виходимо на рівень окремих фінансово-правових норм, які спеціалізовані в напрямі відповідної деталізації фінансово-правового за змістом, але суто інституційного, базового поняття. Наприклад, окрема норма визначає поняття бюджету. Визначаючи поняття цього централізованого фонду, вона залишається засобом регулювання фінансово-правових відносин у бюджетній сфері. Тобто через рух з рівня галузі до рівня окремої фінансово-правової норми відбувається деталізація галузевого предмета, який виступає цілісним, завершеним утворенням на рівні галузі фінансового права.

Доведено, що функціональна класифікація фінансово-правових норм дозволяє виявити в їх системі два великих угруповання: правила поведінки та відправні норми. Перша група фінансово-правових приписів безпосередньо встановлює правила поведінки учасників фінансових відносин. Вони встановлюють як дозвільні, так і зобов'язуючі правові конструкції, за допомогою яких держава встановлює вид і міру певних дій суб'єктів, які забезпечують послідовність стадій руху публічних грошових коштів. Відправними нормами є норми Конституції України, які мають фундаментальне значення для регулювання відносин у сфері публічних фінансів.

Зазначено, що закріплюючи правовий статус учасників фінансових відносин на основі влади і підпорядкування, фінансова правосуб'єктність передбачає певне протистояння владної і зобов'язаної особи, коли правосуб'єктність першої формується переважно через закріплення прав, а другої -- обов'язків. Фінансове право регулює рух публічних грошових коштів і цілком природно, що саме власник (або уповноважена, створена ним особа) зосереджує права по контролю і управлінню за переміщенням своїх грошей. Галузева правосуб'єктність зобов'язаної особи покликана закріпити безумовне виконання приписів держави. Саме тому воно досягається переважно через зосередження обов'язків у даному виді правосуб'єктності.

У підрозділі 3.2. «Фінансово-правові інститути» вказано, що простий фінансово-правовий інститут безпосередньо об'єднує близькі за змістом групи фінансово-правових норм. У його межах не існує будь-яких опосередкованих нормативних утворень. Між фінансово-правовою нормою та простим фінансово-правовим інститутом немає інших перехідних ланок, і послідовно в ієрархії галузевих структурних елементів після фінансово-правової норми розташовано саме простий фінансово-правовий інститут. Наприклад, безпосередньою складовою бюджетного права виступає інститут бюджетного регулювання, який забезпечує функціонування механізму міжбюджетних трансфертів.

Складний фінансово-правовий інститут передбачає об'єднання декількох простих фінансово-правових інститутів. Правові інститути як сукупність нормативних приписів можуть об'єднуватись у більш об'ємні, складніші елементи. Не завжди таке об'єднання передбачає появу підгалузі. Воно може привести і до об'єднання в інститути на вищому рівні, і до виникнення складного правового інституту. Розвиток бюджетного та податкового регулювання за часів незалежності України призвів до появи низки платежів, які характеризуються принциповими особливостями: податки, збори, мита. Однією спільною рисою серед них є обов'язковість, тоді як за призначенням, метою, напрямами формування фондів це різні платежі. Зважаючи на це обґрунтовано висновок стосовно співіснування різних за обсягом і значенням інститутів у межах фінансово-правової галузі, які можуть об'єднуватися в більш складні елементи.

У підрозділі 3.3. «Підгалузі в системі фінансового права» досліджено особливості бюджетного та податкового права як підгалузей фінансового права. Доведено, що сьогодні сформовані достатні підстави, щоб розглядати податкове право як більш складне, ніж фінансово-правовий інститут, утворення, а саме як підгалузь. Складний фінансово-правовий інститут перебуває на проміжній стадії між простим фінансово-правовим інститутом та підгалуззю фінансового права. З одного боку, він передбачає внутрішню структурованість за базовими фінансово-правовими інститутами, з другого -- сам виступає як внутрішня складова підгалузі. У податковому праві міститься декілька складних інститутів, які характеризують справляння певних типів податків: інститут непрямого оподаткування, інститут прямих податків (майнових та прибуткових), інститут місцевих податків та зборів і т. д. У кожному із цих складних інститутів можна виокремити базові інститути, які регулюють справляння окремого податку. Зокрема, складний інститут непрямого оподаткування включає два базових інститути: податку на додану вартість та акцизного податку.

Доводячи існування підгалузей у системі фінансового права, виокремлено ознаки, яким повинні задовольняти такі об'єднання фінансово-правових норм. В узагальненому вигляді -- це певна деталізація, уточнення галузевих ознак на нижчому рівні. Такі властивості повинні характеризувати предмет, метод, систему норм, стан законодавства. Виходячи з цього доведено існування у фінансовому праві двох підгалузей: бюджетного та податкового права. При характеристиці їх співвідношення принциповим аспектом визнано момент виконання обов'язку по сплаті податку чи збору. Предметом податкового права є всі відносини до перерахування платником грошових коштів з метою погашення власних податкових зобов'язань. До такої події все це є предметом податково-правового регулювання, яке здійснюється нормами податкового права. Після цього подальший рух грошових коштів є предметом бюджетно-правового регулювання.

Дістало наукового опрацювання питання взаємодії підгалузей бюджетного та податкового права в процесі регулювання фінансової діяльності держави. В умовах законодавчого встановлення принципу автономізації бюджетного-правового та податково-правового регулювання фундаментального значення набувають правові позиції Конституційного Суду України, сформульовані в Рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та Рішенні від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), якими закладено принципи взаємодії бюджетного та податкового права як підгалузей фінансового права.

Підрозділ 3.4. «Галузь фінансового права» присвячено формуванню цілісного уявлення про сукупність фінансово-правових норм, яка об'єднується на галузевому рівні. Визнано, що на зовнішньому рівні фінансове право в контексті системності розглядається як внутрішня складова цілісної системи права. Фінансово-правова галузь є об'єктивною складовою в системі галузевих утворень, за якою закріплюється відповідне функціональне завдання правового регулювання. Останнє фактично і відображає природу тих відносин, які виокремлюються як предмет регулювання. Внутрішній рівень обумовлює системний погляд на всі угруповання, які перебувають у межах цілісної галузі фінансового права. У цьому разі йдеться не лише про розподіл фінансового права на складові (підгалузі, інститути), а й про з'ясування сукупності зв'язків, які на цьому рівні обумовлюють єдність такої системи, і сукупності зв'язків, що поєднують їх у єдиний раціонально діючий механізм правового впливу. Цей рівень системності фінансового права обумовлює логіку, послідовність розміщення підгалузей та інститутів, які б своїм предметом охопили весь комплекс однорідних фінансових відносин.

Визначено, що юридична неоднорідність бюджетних, податкових та інших відносин, що виникають у сфері публічних фінансів, є об'єктивним чинником, який зумовлює труднощі кодифікації фінансового законодавства та формування відносно відокремленої загальної частини фінансового права. Проте в даному випадку слід говорити не про відсутність єдиної галузі або про комплексний характер фінансового права. Фінансове право є правовою галуззю, що має самостійний предмет правового регулювання. Але при цьому не можна також ігнорувати специфіку галузевого предмета правового регулювання, його різноманітність. Тому в науці фінансового права актуальною залишається проблема пошуку універсальної системоутворюючої фінансово-правової категорії, яка має виконувати консолідуючу та координуючу функції в системі фінансово-правового регулювання. Зважаючи на це доведено, що такою категорією є «фінансова система», оскільки саме на формування, розподіл та використання коштів публічних грошових фондів (фондову складову фінансової системи) спрямована вся система фінансово-правового регулювання.

Окрему увагу приділено аналізу сукупності правових норм, які регулюють фінансово-контрольні відносини, що на сьогодні становить інститут загальної частини фінансово-правової галузі. При цьому наголошено, що така сукупність не містить родових норм, які регулюють дії усіх контролюючих органів за дотриманням фінансово-правових норм, приналежних до різних структурних елементів (підгалузей та інститутів) фінансового права. Вказано, що у чинному фінансовому законодавстві відсутнє узагальнене визначення фінансового контролю, його форм, методів. Інститут фінансового контролю виступає механічним об'єднанням норм, які регулюють видові контрольні дії (бюджетний контроль, податковий контроль, валютний контроль), і його не можна характеризувати як певне уособлення інституційних проявів конструкції фінансового контролю на рівні загальної частини фінансово-правової галузі.

Аргументовано, що методологічним критерієм побудови особливої частини фінансового права має бути принцип відповідності фінансово-правових інститутів кількості фінансово-економічних інститутів, які формуються на основі публічного грошового фонду, що, у свою чергу, є ланкою фінансової системи держави. Якщо ланка фінансової системи представлена певною сукупністю фондів (бюджетна система), то їй повинна кореспондувати відносно відособлена сукупність взаємозалежних фінансово-правових інститутів, тобто підгалузь фінансового права (бюджетне право).

Висновки

За результатами дисертаційного дослідження здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми - розроблення теоретичних основ формування системи фінансового права. На підставі проведеного аналізу сформульовано такі основні висновки та пропозиції, що мають важливе теоретичне і практичне значення: