Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ РЕФОРМУВАННЯ СУДОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

ОБРУСНА Світлана Юріївна

Харків - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України Бандурка Олександр Маркович, Харківський національний університет внутрішніх справ, ректор.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Калаянов Дмитро Петрович, Одеський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри управління та інформаційно-технічного забезпечення ОВС;

доктор юридичних наук, доцент Бевзенко Володимир Михайлович, Херсонський юридичний інститут, заступник начальника з наукової роботи;

доктор юридичних наук, доцент Кравцова Тетяна Миколаївна, Сумська філія Харківського національного університету внутрішніх справ, професор кафедри юридичних дисциплін.

Захист відбудеться 26 лютого 2011 р. о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий 26 січня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Р.С. Мельник

АНОТАЦІЇ

Обрусна С.Ю. Адміністративно-правові засади реформування судової системи України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2011.

Дисертацію присвячено з'ясуванню сутності, шляхів та особливостей реформування судової системи України як виду адміністративно-політичної діяльності, визначенню особливостей управління у цій сфері, з'ясуванню його принципів, правових засад та системи.

У дисертації проведено історико-правовий аналіз процесу адміністративно-правового регулювання вітчизняної судової системи, визначено теоретико-методологічні і правові засади управлінської діяльності у судовій сфері та її реформуванні.

Подано правову характеристику сучасної судової системи України, визначено адміністративно-правові засади забезпечення її функціонування, вказано напрямки демократизації судового управління, визначено місце і роль суддівського корпусу в системі судового управління, зміст та гарантії його діяльності.

Сформульовано низку пропозицій теоретичного та практичного характеру, спрямованих на удосконалення адміністративно-правових засад реформування судової системи України.

Ключові слова: адміністративно-правові засади, управління, судове управління, судова система, судова реформа, суддівський корпус.

Обрусна С.Ю. Административно-правовые основы реформирования судебной системы Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2011.

Диссертация посвящена определению сущности, путей и особенностей реформирования судебной системы Украины в современных условиях. В работе проведен историко-правовой анализ административно-правового регулирования становления и развития отечественной правовой системы, определен механизм административно-правового регулирования отечественных судебных реформ, в особенности судебной реформы 1864 г., дана характеристика его составляющих, исследованы направления и содержание реформирования, субъекты и объекты этого процесса, факторы, имеющие на него как позитивное, так и негативное влияние, дана оценка проведенным судебным реформам.

Проанализированы теоретико-методологические и правовые основы управленческой деятельности в области судебной власти, исследовано судебное управление как особый вид социального управления, определены его социальные и административные черты, содержание, принципы, система и ее составляющие. Особое внимание посвящено управленческой деятельности в области реформирования судебной системы, определено ее понятие, виды, направления, обосновано использование понятия «системная судебная реформа», определены этапы реформирования.

Дана характеристика нормативно-правовому обеспечению судебной системы и судебной реформы, проведен его теоретико-правовой анализ, исследованы содержание и механизм принятия нормативно-правовых актов.

Исходя из анализа существующих правовых систем, судебных систем и их элементов исследован зарубежный опыт судебного управления в области формирования судейского корпуса, функционирования органов судейского сотоварищества, нормативно-правового обеспечения, определены возможности использования зарубежного опыта в ходе реформирования судебной системы Украины.

Особое место в диссертации занимает анализ современной судебной системы Украины и направлений ее реформирования. Акцентировано внимание на конституционно-правовых основах формирования и судебной системы независимой Украины, определены и проанализированы принципы организации и деятельности судебной власти и судебной системы, произведена их классификация. Исследованы административно-правовые основы обеспечения функционирования судебной системы.

Обоснована необходимость демократизации судебного управления, которая может осуществляться путем делегирования полномочий государственных органов органам судейского самоуправления. Проанализированы принципы, черты особенности судейского самоуправления. Особое внимание посвящено анализу форм и методов самоуправления.

Отдельный раздел работы посвящено анализу судейского корпуса, определения его места в системе судебного управления. Уточнено понятие «судейский корпус», определены его юридическое значение и сущность. Сформулировано и проанализировано понятие «правовой статус судейского корпуса», определены его виды по содержанию, дана его характеристика общего, специального, отраслевого и индивидуального правовых статусов.

Судейский корпус определен как субъект и объект судебного управления. Управленческие отношения исследованы в двух аспектах: широком (по факту участия субъектов в системе управления) и узком - как связи, которые постоянно существуют между субъектами и объектами. Определено понятие государственно-управленческого влияния на формирование судейского корпуса, этапы его формирования.

Сформулировано понятие гарантий деятельности судейского корпуса, определена система мероприятий, которые необходимо осуществить для обеспечения гарантий судейского корпуса.

В диссертации сформулирован ряд конкретных предложений и рекомендаций, направленных на совершенствование административно-правовых основ реформирования судебной системы Украины, в том числе по уточнению ряда законодательных и подзаконных актов.

Ключевые слова: административно-правовые основы, управление, судебное управление, судебная система, судебная реформа, судейский корпус.

правовий судовий управління адміністративний

Obrusna S.Yu. Administrative and legal principles of reformation of Ukrainian judicial system. - Manuscript.

Dissertation submitted for Doctor of Law, speciality 12.00.07 ? administrative law and process; finance law; information law. Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, 2011.

Dissertation is devoted to the defining of essence, ways and peculiar features of Ukrainian judicial system reformation as a specific kind of administrative and political activity, to the determination of administrative features in this sphere, to finding out of their principles, law bases and the system of administration, ways of reformation in today's living conditions.

Dissertation represents historical and law analysis of administrative and legal process of home judicial system adjusting; theoretical, methodological and legal principles of administrative activity in judicial sphere are outlined; law description of Ukrainian modern judicial system is given in the process of its reformation; administrative and law principles of its functioning are underlined; tendencies of democratization of judicial administration are indicated, place and role of judiciary as well as maintenance and guarantees of its activity in the system of judicial management are described, suggestions to changes and additions in a current legislation are formulated.

Keywords: administrative and legal principles, administration, judicial administration, judicial system, judicial reform, judiciary.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення та розвиток України як правової держави відбувається в умовах реформування різних сфер суспільного життя, органів державної влади у тому числі й судової системи. Одним із завдань реформування судової системи є забезпечення гарантованого Конституцією України права на судовий захист. Вагомим напрямком забезпечення справедливого правосуддя, у якому реалізується судова влада, є належне управління судовою системою, що нині, в умовах її реформування, зазнає суттєвих змін. Управління судовою реформою має свої особливості, що визначаються характером державних завдань та функцій, принципів, методів та форм управлінської діяльності. Ці та низка інших обставин обумовлюють доцільність розгляду управління судовою реформою як окремого виду адміністративно-політичної діяльності держави.

Визначення сутності та особливостей адміністративно-правових засад реформування судової системи України нині не отримало належного теоретико-правового опрацювання. У вітчизняних наукових джерелах указані питання розглядаються фрагментарно, без комплексного підходу, лише як окремий напрямок адміністративно-політичної діяльності держави. У зв'язку з цим сутність та особливості управління судовою реформою залишаються практично не дослідженими, а концептуальні підходи до даної проблеми відзначаються суперечливістю та непослідовністю, що не сприяє формуванню єдиної наукової концепції та практичному вирішенню адміністративно-правового забезпечення проведення судової реформи.

Загальнотеоретичні проблеми управління адміністративно-політичною діяльністю в Україні досліджували відомі вчені-адміністративісти В. Б. Авер'янов, О. М. Бандурка, Ю. П. Битяк, О. П. Гетманець, І. П. Голосніченко, Р. А. Калюжний, С. В. Ківалов, В. В. Комаров, Т. О. Коломоєць, В. К. Колпаков, А. Т. Комзюк, В. В. Конопльов, Т. М. Кравцова, К. Б. Левченко, Н. П. Матюхіна, Р. С. Мельник, В. П. Пєтков, О. Ю. Синявська тощо. Окремі аспекти адміністративно-правового регулювання судової реформи досліджували як науковці, так і юристи-практики, зокрема В. Д. Бринцев, В. Ф. Бойко, В. Т. Кривенко, О. М. Коротун, М. І. Козюбра, Р. О. Куйбіда, В. Т. Маляренко, В. Ф. Опришко, В. В. Онопенко, Д. М. Притика, В. С. Стефанюк, А. А. Стрижак.

Однак, незважаючи на широкий спектр досліджень проблем реформування судової системи, низка питань управління судовою реформою залишилися поза увагою дослідників або видаються дискусійними. Це стосується, насамперед, розуміння таких категорій, як судова система, судове управління, судова реформа; з'ясування особливостей такого специфічного виду управління, як судове управління; визначення системи органів, що здійснюють управлінські функції у судовій сфері; правової характеристики його суб'єктів та об'єктів. Крім того, нині відсутня науково обґрунтована і системно визначена теорія судового управління, а у відносинах між органами державної влади та суддівського самоврядування недостатньо урегульовано системний зв'язок вказаного виду управлінської діяльності. Потребує наукового обґрунтування та практичного вдосконалення процес проведення реформування в судовій сфері.

Таким чином, необхідність проведення ефективної судової реформи, спрямованої на вдосконалення організації судового управління в цілому, його демократизації та розширення гарантованого Конституцією України права на судовий захист і на доступ до правосуддя, переосмислення місця та значення державного управління в судовій системі, відсутність комплексного дослідження саме адміністративно-правових засад реформування судової системи України обумовлюють актуальність обраної теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до вимог Закону України «Про пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки», п. 5 Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2005-2010 рр. (по відділенню кримінально-правових наук), затверджених 18 червня 2004 р. загальними зборами Національної академії правових наук України, а також п. 3.1 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 12 грудня 2005 р.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі аналізу наукових положень адміністративного права і теоретичних положень державного управління, системи правового регулювання та практики управлінської діяльності в ході проведення судової реформи в Україні, історичного та зарубіжного досвіду розвитку судового управління визначити зміст механізму адміністративно-правового регулювання відносин, що виникають у сфері судової системи та її реформування, сутність, принципи, правові засади та особливості даного виду управлінської діяльності, види його суб'єктів та об'єктів, тобто виробити концепцію реформування судової системи з використанням адміністративно-правових засобів.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність послідовного вирішення таких дослідницьких завдань:

- охарактеризувати механізм адміністративно-правового регулювання становлення та розвитку судової системи на території України в історичній ретроспективі та визначити можливості використання минулого досвіду в процесі реформування сучасної судової системи;

- з наукових позицій визначити судове управління як особливий вид соціального управління з урахуванням сучасних методологічних підходів;

- уточнити поняття судового управління, визначити його місце у правовій системі та співвідношення з адміністративним правом України;

- охарактеризувати управлінську діяльність у сфері реформування судової системи;

- з'ясувати стан правового забезпечення функціонування судової системи України, визначити проблеми та шляхи їх вирішення в сучасних умовах;

- узагальнити зарубіжний досвід судового управління та вказати на можливості його використання під час реформування судової системи України;

- системно з використанням сучасних методів пізнання охарактеризувати принципи організації та функціонування судової влади і судової системи в умовах її реформування;

- визначити адміністративно-правові засади забезпечення функціонування судової системи та її реформування;

- виокремити напрямки демократизації судового управління в сучасних умовах діючої судової системи;

- розробити модель реформування судової системи України з урахуванням теоретичних положень науки адміністративного права;

- охарактеризувати суддівський корпус України як суб'єкт та об'єкт управлінської діяльності в судовій системі, визначити його місце в системі судового управління;

- виробити пропозиції теоретичного та практичного характеру, спрямовані на вдосконалення адміністративно-правових засад реформування судової системи України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають, змінюються та припиняються в процесі адміністративно-правового регулювання проведення судової реформи в Україні.

Предметом дослідження є адміністративно-правові засади реформування судової системи України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації стали сучасні загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. Їх застосування обумовлено системним підходом до наукового дослідження, метою та особливостями порушеної проблеми, що дає можливість досліджувати її в єдності їх соціального змісту та юридичної форми. Серед загальнонаукових методів використано діалектичний метод, що полягає в переході від загальних положень до конкретних ситуацій та особливостей даного дослідження. У ході аналізу нормативно-правових актів (п. 2.3), поглядів учених на окремі питання (п. 2.2), формулювання відповідних дефініційних конструкцій (розділи 1-4) застосовано логіко-семантичний метод.

У ході дослідження адміністративно-правових засад розвитку судової системи в межах території України (розділ 1) та за кордоном (розділ 2) застосовано порівняльно-правовий та історико-правовий методи. Під час дослідження теоретичних напрацювань науковців у сфері судового управління (розділ 2) використано системно-структурний, формально-логічний методи. Під час дослідження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність судової влади, застосовано формально-юридичний та системно-структурний методи (п. 2.3). Для вирішення завдань дослідження механізму адміністративно-правового регулювання функціонування та реформування судової системи, практики застосування чинного законодавства у даній сфері (розділи 1-3) використано методи аналізу та синтезу, формальної логіки, органічної єдності теорії та практики тощо. Логіка та специфіка залучення саме цього методологічного інструментарію зумовлені особливостями об'єкта та предмета дослідження, підбору та опрацювання емпіричної та джерельної бази.

Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, міжнародно-правових актах, вітчизняних законодавчих та підзаконних нормативно-правових актах, що регулюють організаційно-правові засади функціонування судової системи України. Крім того, використано законодавство України минулих років, а також законодавство зарубіжних країн (США, Франції, Італії, Іспанії, Російської Федерації, Республіки Білорусь тощо). Інформаційну та емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності судів, апарату суду, статистичні матеріали, політико-правова публіцистика, довідкові видання.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що у роботі комплексно, з використанням сучасних методів пізнання, здобутків вітчизняної та зарубіжної правничої науки сформульовано низку нових положень і висновків щодо вдосконалення адміністративно-правових засад реформування судової системи України. На підставі проведеного дослідження обґрунтовано нові концептуальні теоретичні та практичні положення, запропоновані здобувачем особисто. До найбільш значущих можна віднести такі:

- вперше з'ясовано історико-правові аспекти механізму адміністративно-правового регулювання становлення, розвитку й функціонування вітчизняної судової системи та вказано на можливості використання історичного досвіду в процесі реформування сучасної судової системи;

- удосконалено визначення поняття «судове управління», під яким запропоновано розуміти особливий вид соціального управління, що поєднує в собі ознаки державного управління та самоуправління і включає діяльність з організаційного керівництва судами, організаційного забезпечення функціонування судів, здійснення відповідними державними органами установчих функцій щодо судової влади відповідно до Конституції і законів України за неухильного дотримання принципу незалежності суддів, їх підзвітності і підкорення тільки закону;

- удосконалено поняття управління в суді як підзаконної цілеспрямованої організуючої діяльності, спрямованої на задоволення потреб суду як організації, що здійснює юрисдикцію, не втручаючись у вирішення питань підготовки і процесу розгляду конкретних судових справ;

- запропоновано модель реформування судової системи України з урахуванням теоретичних положень науки адміністративного права, теорії управління та інших наук, що передбачає як процес реформування (принципи, коло суб'єктів і об'єктів, управлінські дії), так і його зміст;

- удосконалено визначення поняття «судова реформа» як управлінського процесу, спрямованого на зміни в судовій сфері, пов'язані з перебудовою всіх інститутів судової системи, та її удосконалення;

- удосконалено поняття «адміністративно-правові засади реформування судової системи» та визначено його як сукупність адміністративно-правових норм, що визначають основні цінності, принципи, завдання, форми та методи розвитку нормотворчої і розпорядчої діяльності органів державної влади з метою вдосконалення судової системи, оптимізації її внутрішньоорганізаційної діяльності щодо забезпечення належного виконання покладених на неї завдань, функцій і повноважень;

- вперше запропоновано дефініцію «системна судова реформа» та визначено її як комплекс поступових змін, які забезпечують перебудову всіх інститутів судової системи, взаємопов'язані з іншими реформами в соціально-економічному та суспільно-політичному житті держави і сприяють переходу суспільної системи від одного якісного стану до іншого, більш прогресивного, що здійснюється мирним шляхом;

- удосконалено підходи до класифікації нормативно-правових актів сфери судового управління за субординаційною ознакою (політико-правові та нормативно-правові акти) і класифікацію нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері судової влади;

- дістало подальшого розвитку положення про необхідність запозичення зарубіжного досвіду управління судовою сферою з обов'язковим урахуванням вітчизняного історичного досвіду, національної ментальності, суспільно-політичних та соціально-економічних факторів тощо;

- дістало подальшого розвитку положення про віднесення низки норм законодавства про судоустрій до сфери адміністративного матеріального та процесуального права;

- дістала подальшого розвитку система принципів організації і функціонування судової влади та судової реформи, у межах якої запропоновано виділити загальну та спеціальну підсистеми;

- вперше запропоновано дотримання принципу реординації в організаційній діяльності судової влади в сучасних умовах, що реалізується шляхом, з одного боку, надання громадянам (як підвладним об'єктам) права вимагати від керівних, владних суб'єктів належної поведінки щодо забезпечення їх прав і свобод, а з іншого - покладання на цих суб'єктів чітких обов'язків щодо неухильного виконання зазначених вимог громадян;

- удосконалено механізм адміністративного регулювання засад судового реформування та зміст адміністративно-правових відносин у судовій сфері, що мають зовнішньовладний та внутрішньовладний характер;

- дістало подальшого розвитку положення про те, що демократизація судового управління виявляється шляхом делегування певної частини прав і повноважень органам суддівського самоврядування, під яким слід розуміти самостійне колективне вирішення професійними суддями через виборні органи або безпосередньо їх колективами питань внутрішньої діяльності судів і суддівського корпусу, що відбувається у встановлених законом межах;

- удосконалено коло суб'єктів управлінської діяльності у сфері судової системи України, зокрема суддівський корпус, органи суддівського самоврядування, органи Державної судової адміністрації України і Міністерства юстиції України, та розмежовано їх повноваження;

- сформульовано низку конкретних пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення адміністративно-правового регулювання управління в судовій сфері та її реформування, у тому числі щодо уточнення положень законодавчих та підзаконних актів, зокрема Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що:

- у науково-дослідній сфері результати, викладені в дисертації, можуть бути спрямовані на подальше вдосконалення механізму правового регулювання функціонування та реформування судової системи, розроблення наукових досліджень проблем судової реформи;

- у сфері правотворчості - висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки й уточнення низки законодавчих та підзаконних актів у сфері судового управління та реформування судової системи України;

- у правозастосуванні використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність практичної управлінської діяльності уповноважених адміністративних посадових осіб судової системи. Дисертантом підготовлено рекомендації щодо удосконалення внутрішнього судового управління, кадрової роботи та впроваджено їх у практичну діяльність територіального управління державної судової адміністрації у Черкаській області та працівників апарату місцевих судів Черкаської області шляхом участі у практичному семінарі (акт впровадження у практичну діяльність територіального управління державної судової адміністрації у Черкаській області від 21липня 2010 р.). Окремі результати дослідження впроваджено у практичну діяльність апарату апеляційного суду Черкаської області (акт впровадження від 16 серпня 2010 р.), Черкаського окружного адміністративного суду (акт впровадження від 20 серпня 2010 р.), Смілянського міськрайонного суду шляхом участі у службових нарадах (акт впровадження від 6 вересня 2010 р.).

- у навчальному процесі - матеріали дисертації доцільно використовувати під час підготовки підручників та навчальних посібників з дисципліни «Адміністративне право»; вони вже використовуються під час проведення занять із зазначеної дисципліни та низки фахових правознавчих дисциплін у Харківському національному університеті внутрішніх справ (акт впровадження у навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 10 вересня 2010 р.);

- у правовиховній сфері - висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, застосовані в ході проведення роз'яснювальної роботи в судових органах з метою формування у посадових осіб та працівників цих органів високої професійної та правової культури.

Особистий внесок здобувача. Виконане дослідження здійснено дисертантом самостійно, з урахуванням новітніх здобутків юридичної науки й зокрема адміністративного права. Усі викладені в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі власних досліджень автора. У співпраці опубліковано наукову статтю «Адміністративна система України: поняття, структура, проблеми функціонування» (здобувачем охарактеризовано структуру адміністративної системи сучасної України). У дисертації ідеї та розробки, що належать співавтору, не використовувались.

Апробація результатів дослідження. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом шляхом участі у міжнародних, всеукраїнських, регіональних, міжвузівських конференціях, теоретичних семінарах, круглих столах, наукових читаннях, зокрема: «Сьомі осінні юридичні читання» (Хмельницький, 2008); «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (Луцьк, 2009); «Наука - 2009: теоретичні та прикладні дослідження» (Черкаси, 2009); «Запорізькі правові читання» (Запоріжжя, 2009); «Дні науки - 2009» (Київ, 2009); «Наука - 2010: проблеми та перспективи розвитку» (Черкаси, 2010); «Запорізькі правові читання» (Запоріжжя, 2010); «Актуальні питання реформування правової системи України» (Луцьк, 2010); «Політико-правові і соціально-моральні форми розвитку державної служби та запобігання корупції в Україні» (Черкаси, 2010), а також на засіданнях кафедри адміністративного права Харківського національного університету внутрішніх справ. Результати дисертаційної роботи з проблем запровадження інноваційних методів управління в судах оприлюднено шляхом участі в науково-практичному семінарі для керівників апарату місцевих судів загальної юрисдикції Черкаської області, що проводився на базі модельного Чорнобаївського районного суду (акт впровадження від 15 вересня 2010 р.).

Публікації. Результати дисертації відображені в монографії «Адміністративно-правові засади судової реформи в Україні: теорія, історія, сучасність» (Харків, 2010), 22 статтях, 21 з яких опубліковано у наукових виданнях, визначених ВАК України як фахові, 1 - у нефаховому науковому виданні, а також у 8 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, шістнадцяти підрозділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 430 сторінок. Список джерел складається із 370-ти найменувань і займає 48 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації‚ визначено її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, розкрито мету і завдання‚ об'єкт і предмет‚ методи дослідження‚ окреслено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів‚ особистий внесок здобувача‚ подано відомості про апробацію результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Становлення та розвиток механізму адміністративно-правового регулювання судової системи в межах території України: історико-правовий аналіз» присвячено з'ясуванню історико-правових особливостей судових систем та судового управління, адміністративно-правового регулювання судових реформ держав, які існували в межах території України, що хронологічно охоплює ХІ-ХХ ст.

У підрозділі 1.1 «Формування адміністративно-правових відносин у судовій системі в межах території України у ХІ-ХVІІІ століттях» на основі аналізу правових джерел охарактеризовано розвиток судової системи у вказаний період за такими напрямками: визначення історичних етапів його формування та їх характерних рис; аналіз органічних і функціональних складових механізму адміністративно-правового регулювання; їх характеристика. Водночас акцентовано увагу на те, що історія судової системи надає цінний фактичний матеріал для сучасних законодавців, що сприятиме вдосконаленню сучасної судової системи на основі вітчизняного правового досвіду.

У ході дослідження механізму адміністративно-правового регулювання формування судової системи в українських землях визначено періоди та підперіоди, для яких характерні спільні (відокремленість суду від адміністрації, його становість) та відмінні (здійснення управління судовою системою великим князем, центральними органами управління, поєднанням впливу князя, центральних органів виконавчої влади та самоврядних органів) ознаки. Судова система будувалася спочатку за принципом територіальності, з часом - за принципами територіальності та спеціалізації. У механізмі адміністративно-правового регулювання формування судової системи вказаної доби простежуються як органічні, так і функціональні складові, що характеризуються певними особливостями.

Відзначено, що період від середини ХVІ ст. до середини ХVІІ ст. - час входження значної частини українських земель до складу Речі Посполитої - характеризувався ліквідацією українських державних інститутів, у тому числі й судової влади, та запровадженням судової системи польського зразка, визначено її вплив на подальше функціонування судової системи.

Період із середини ХVІІ ст. до ХVІІІ ст. визначено як козацько-гетьманський. Процес становлення судової системи вказаного періоду був позначений низкою судових реформ, результатом яких стало функціонування так званих «козацьких» та «статутних» судів. Судова система Запорізької Січі та Української козацької держави перебувала у стані активного і динамічного формування і набула під впливом національно-визвольної боротьби ознак гласності, демократизму та публічності. Разом із тим значна кількість станових судових органів, недостатність упорядкованості судової системи та систематизованості джерел судочинства та судоустрою, поступове втручання органів російської самодержавної адміністрації в компетенцію судів призвело до зменшення судової автономії та послаблення авторитету судів Гетьманщини. У кінці ХVІІІ ст. через інкорпорацію більшості українських земель до складу Російської імперії діючу судову систему було ліквідовано і запроваджено судоустрій російського зразка. Указані чинники мали значний вплив на процес формування судової системи в подальші роки.

У підрозділі 1.2 «Адміністративно-правові засади судової реформи 1864 року» зазначено, що в серії вітчизняних реформ судової системи особливе місце посідає реформа 1864 р., сутність якої полягала не лише в докорінній зміні процесуального законодавства, а й у кардинальній реорганізації судоустрою. Доцільність осмислення сутності судової реформи 1864 р. спричинена схожістю процесів, які відбувалися у другій половині ХІХ ст., із процесами, що відбуваються сьогодні, - трансформація устрою суспільства, державно-правових інститутів, зміна рівня суспільної свідомості, забезпечення правових гарантій захисту прав людини, правове регулювання нових економічних відносин, зміцнення політичного порядку, створення нових судових інституцій тощо.

Дослідження адміністративно-правових засад судової реформи 1864 р. проведено за такими напрямками: аналіз механізму адміністративно-правового регулювання та його складових елементів; визначення їх впливу на організацію, порядок підготовки і проведення судового реформування вказаного періоду.

У даному підрозділі зазначено, що в механізмі адміністративно-правового регулювання судової реформи 1864 р. простежуються всі його етапи: регламентація суспільних відносин, виникнення суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, їх фактична реалізація й виконання. Відзначено, що визначальним фактором, який сприяв реформі, була поява в адміністрації людей, які могли підготувати і провести реформу, - чиновників-юристів, чиновників-управлінців, що прагнули надати своїй діяльності риси професії; таким чином, реформа - не початок, а кульмінація змін у середовищі самих чиновників. Аналіз проектів судової реформи, пропонованих чиновниками різного рівня, свідчить, що вони, ставши суб'єктами управлінського процесу, безпосередньо брали участь у реформуванні і визначали його характер.

На основі аналізу нормативно-правових актів визначено низку проблемних питань впровадження судової реформи: поширення не на всю імперію, а лише на ті її губернії, де вводилися органи місцевого самоврядування, що було пов'язано з обранням мирових суддів та присяжних повірених; запровадження судової реформи поетапно та із значним відставанням від центру в губерніях, які не позбулися ознак тих держав, до складу яких вони раніше входили, або власних національних. До таких належали і губернії Правобережної України, де реформа впроваджувалася із значним запізненням і відмовою від низки основних ідей.

На основі аналізу нормативно-правових актів, свідчень сучасників та подальших наукових розвідок зроблено висновок, що механізм адміністративно-правового регулювання судової реформи 1864 р. мав низку особливостей, зумовлених специфікою управлінської діяльності вказаного періоду. Наголошено, що досліджувані проблеми є актуальним як у власне науковому контексті, так і з погляду завдань, що вирішуються в напрямку сучасного судового реформування.

У підрозділі 1.3 «Управління судовою системою в період відродження української державності (1917-1920 рр.)» аналіз судоустрою, управління судовою системою розглянуто у взаємозв'язку зі становленням державних інститутів, правової системи даного періоду, оскільки значний вплив на їх формування мали становлення законодавчої і виконавчої гілок, особлива внутрішня суспільно-політична ситуація, несприятливі зовнішньополітичні фактори. Указані чинники, безумовно, впливали й на формування судової гілки влади, становлення судової системи та управління нею. Аналіз нормативно-правової бази свідчить, що організація проведення судової реформи здійснювалась органами виконавчої влади у тісній співпраці із законодавчою гілкою.

Можна констатувати, що судова система Української Народної Республіки доби Центральної Ради була заснована на нових прогресивних засадах, які мали відповідати інтересам демократичної держави, про що свідчать прийняті нормативно-правові акти, підходи до формування судових органів, зокрема інститут виборності та змінюваності суддів, засади конкурсу та змагальності. Разом із тим, судову реформу не було завершено. В силу об'єктивних і суб'єктивних причин у державі не вдалося створити дієвий судовий апарат у всеукраїнських межах.

У дисертації відзначено, що судова система Гетьманату П. Скоропадського формувалася в умовах функціонування держави, яка базувалася на поєднанні монархічних, республіканських і диктаторських засад та зазнавала впливу окупаційного режиму, що ускладнювало, а інколи й унеможливлювало здійснення судами своїх функцій.

Директорія УНР також не мала єдиного погляду щодо перспектив державного будівництва. Непослідовність щодо вибору напрямків державного будівництва, відсутність єдиної програми законодавчого забезпечення державотворення призвели до того, що проголошені принципи та ідеї (Конституція УНР, принцип поділу влади тощо) залишились не реалізованими, а державотворчий процес, у тому числі й формування судової системи, - не завершеними.

На основі аналізу нормативно-правових актів, суспільно-політичних подій зроблено висновок про негативну роль у формуванні державних інститутів, у тому числі й судової влади, протистояння внутрішніх громадських та політичних сил та зовнішньополітичної ситуації тощо.

У підрозділі 1.4 «Державне управління судовою системою в радянський період (1920-1991 рр.)» судову систему та управління нею досліджено з урахуванням особливостей державного устрою, суспільно-політичної ситуації, ідеологічних чинників, нерозривного зв'язку із названою епохою, яка визначала їх риси та особливості. Початок юридичного оформлення судоустрою пов'язаний із прийняттям низки нормативно-правових актів, що проголошували ліквідацію старої судової системи та побудову нової. Відзначено, що судова система та управління нею в перші роки становлення радянської влади відображали відповідний рівень державного будівництва та суспільно-політичного життя вказаної доби: формування судових органів було тісно пов'язане з державними та партійними структурами, судова гілка влади самостійно не існувала.

Наголошено, що протягом 20-х-30-х рр. ХХ ст. судова система УСРР зазнала суттєвих перетворень, що зумовлювалося зміною політичного курсу та переходом до нової економічної політики. Подальший розвиток судової системи визначали конституційні та законодавчі акти, які проголошували низку демократичних принципів, що у практичній діяльності судів фактично не працювали.

Аналіз нормативно-правових актів свідчить, що у кінці 50-х -початку 60-х років ХХ ст. було визначено нові засади реформування судової системи. Зміни стосувалися передусім організації та діяльності її низової ланки. Названі заходи, з одного боку, вказували на демократизацію судової системи та участь у процесі формування суддівського корпусу громадськості, а з іншого - мали певне ідеологічне спрямування та проходили за участю партійного керівництва відповідних рівнів. Загалом судова система і судове управління досліджуваного періоду, хоча й мали низку позитивних рис, зазнавали впливу загальних тенденцій, що відбувалися в державному житті: жорстка централізація державного механізму, командно-адміністративний стиль управління, панування бюрократичної номенклатури, персоналізація влади, ідеологічний тиск тощо.

У дисертації вказано, що з початком перебудовчих процесів, які розпочалися у 80-х рр. ХХ ст. назріла потреба докорінної перебудови й судових органів. Ситуацію в судовій системі названого періоду визначено як кризову, на що вказують такі риси: невизнання принципу розподілу влади, що зумовило залежність судів від партійних органів та органів державного управління; обвинувальний ухил суду; приниження ролі суду у вирішенні правових спорів і захисті прав людини через суттєву обмеженість предмета судової юрисдикції; недемократична система оскарження судових рішень, залежність права на перегляд судових рішень від розсуду чиновників, прокуратури і судів; залежний статус суддів.

Розділ 2 «Теоретико-методологічні та адміністративно-правові засади управлінської діяльності у судовій системі України» присвячено загальній характеристиці судового управління як особливого виду адміністративно-політичної діяльності, з'ясуванню сутності, принципів, нормативно-правових засад та системи управління в зазначеній сфері, визначенню адміністративно-правових засад реформування судової системи, сутності та особливостей управлінської діяльності у сфері її реформування, сутності та можливостей використання зарубіжного досвіду судового управління в ході реформування судової системи України.

У підрозділі 2.1 «Судове управління як особливий вид соціального управління: теоретико-методологічний аспект» акцентовано увагу на теоретико-методологічних засадах судового управління. Вказано на можливість використання в судовій сфері загально-методологічного, конкретно-методологічного та спеціально-методологічного рівнів щодо пізнання управлінських об'єктів під час дослідження управлінської діяльності.

Відзначено, що для аналізу судової управлінської діяльності можуть застосовуватись конкретно-історичний, комплексний та аспектний методологічні підходи, які використовуються при дослідженні проблем управління в цілому. Наголошено на доцільності використання засобів системного підходу та його аспектів: структурного, функціонального, прогнозуючого.

Зроблено висновок про доцільність використання вказаних методологічних підходів, що сприятиме розумінню сутності, особливостей управління судовою сферою, виробленню нових підходів до його організації, удосконаленню функціонування судової системи та судової влади в цілому. На основі аналізу наукових джерел охарактеризовано поняття судового управління, особливості, структуру, на підставі чого сформульовано його визначення.

Проведений аналіз теоретичних напрацювань у галузі соціального управління, державного управління, адміністративного права дозволив зробити висновок про соціальну та адміністративно-правову природу судового управління. На соціальну природу вказують принципи, відповідні риси, визначені цілі, управлінські функції, методи реалізації тощо. Сама сутність державно-управлінських відносин у системі органів правосуддя, їх особливості та види, суб'єкти і об'єкти, внутрішня організація судової системи визначають адміністративно-правову природу судового управління.

Адміністративно-правові відносини у сфері судової системи мають як зовнішньовладний (зовнішньосистемний), коли виникають при вирішенні судом конкретних адміністративних чи конституційних справ, так і внутрішньовладний (внутрішньосистемний), коли стосуються самоорганізації судової системи.

Систему судового управління визначено як сукупність підсистем: інституційної, нормативно-правової, функціонально-структурної, комунікативної, професійно-кадрової та професійно-культурної. Виходячи з цього, систему судового управління варто аналізувати, застосовуючи сукупність методологічних підходів: інституційного, функціонально-структурного, елітологічного та культурологічного. Зроблено висновок про сприяння вказаних методологічних підходів розумінню сутності, особливостей судового управління, його організації, удосконаленню функціонування судової системи й судової влади в цілому та успішному проведенню судової реформи.

У підрозділі 2.2 «Управлінська діяльність у сфері реформування судової системи» вказано на доцільність вживання поняття «реформа» на позначення змін у судовій сфері, пов'язаних із перебудовою всіх інститутів судової системи. Наголошено на вагомому значенні для успішного проведення реформи управлінської діяльності як комплексу системних заходів, спрямованих на регулювання процесу реформування. Виходячи з цього, сформульовано поняття адміністративно-правових засад реформування судової системи.

У дисертації вказано на необхідність інтегрованого, комплексного розгляду проблем управлінської діяльності процесами реформування, що забезпечить вироблення теоретичних підходів до розуміння механізму процесу реформування, управління процесом реформ, критеріїв оцінювання їх ефективності, і зрештою має сприяти їх успішному проведенню.

Як методологічний інструментарій для розроблення реформ запропоновано застосовувати системний підхід, що визначає системний характер реформування, при якому всі складові реформи охоплені єдиною реформаторською ідеологією, зміни мають послідовний характер, здійснюються поетапно і поступово; за неможливості повномасштабної судової реформи варто виділяти в ній окремі пріоритети і втілювати їх почергово, відповідно до єдиного стратегічного плану.

Відзначено, що процес здійснення реформи може проходити суперечливо внаслідок: а) політичної неструктурованості суспільства; б) недостатньої наукової обґрунтованості реформи; в) розбалансованості взаємодії гілок влади; г) суб'єктивності окремих «реформаторів»; д) залишковості орієнтацій частини населення на тоталітарні підходи та цінності; ж) суперечливих впливів зовнішньополітичного та економічного факторів.

Наголошено також на наявності таких зовнішніх і внутрішніх факторів прискорення процесу реформування, як: а) ефективна зовнішньополітична діяльність держави, зміцнення її міжнародного авторитету; б) залучення інвестицій; в) вирішення низки економічних проблем; г) взаємодія гілок влади; д) узгоджена стратегія реформ; е) розуміння і підтримка курсу на рівні масової свідомості населення тощо.

Визначено принципи управління процесом реформування: системний взаємозв'язок з іншими державними реформами; нормативно-правове забезпечення реформи; поєднання державних і самоврядних засад; наявність однозначного за тлумаченням без наявних правових колізій законодавства; вагоме наукове підґрунтя; наявність чітко розподілених функцій та повноважень між органами судової влади, іншими державними органами, повноваження яких прямо стосуються до судової діяльності.

Вироблено модель проведення реформи, що складається з наступних етапів: початковий (підготовчий) етап; правотворчий етап; етап впровадження; етап коригування.

У підрозділі 2.3 «Нормативно-правове забезпечення функціонування судової системи: теоретико-правовий аналіз» проаналізовано існуючі підходи до класифікації нормативно-правових актів, запропоновано власне її бачення, проведено аналіз нормативно-правових актів, що регулюють функціонування судової влади та судової системи з врахуванням положень загальної теорії права, адміністративного права та інших галузей.

У дослідженні наголошено на комплексному характері законодавства, яке забезпечує функціонування судової влади і судової системи, оскільки воно містить норми низки галузей права. Відзначено, що управління судовою системою з точки зору правового впливу забезпечується переважно нормами адміністративного права, які закріплюють і впорядковують значну кількість внутрішньоорганізаційних відносин у діяльності судів, що вказує на можливість класифікації нормативно-правові актів за функціонально-цільовим та структурно-організаційним критеріями. У дисертації класифікацію нормативно-правових актів подано за субординаційною, або ієрархічною, ознакою, що відображає їх юридичну чинність.

Сформульовано висновок, що аналіз нормативно-правових актів, які забезпечують функціонування судової системи, і власне класифікація необхідні для вдосконалення адміністративно-правових засад управління судовою системою України, що особливо важливо в період проведення судової реформи.

У підрозділі 2.4 «Зарубіжний досвід судового управління та можливості його використання при реформуванні судової системи України» дослідження судового управління в зарубіжних країнах проведено виходячи з таких напрямків: місце і роль судової влади у системі розподілу влад; взаємодія з іншими гілками влади; здійснення судового управління; характеристика судової системи та суддівського корпусу окремих зарубіжних країн та групи країн, що належать до певних правових систем. За основу дослідження взято аналіз країн англо-американської та романо-германської правових систем.

Підвалиною законодавчої регламентації судової влади і судової системи у більшості зарубіжних країн є конституція, що регламентує визначення судової влади як однієї зі складових системи розподілу влад; основні принципи організації та діяльності судової системи; правовий статус суддів; судові гарантії прав і законних інтересів громадян. Вказані конституційні засади судової влади детально розвинуті в законах про судоустрій.

Простежено тенденцію посилення управлінської ролі органів суддівського самоврядування в cудовому управлінні, зокрема щодо формування суддівського корпусу та кар'єри суддів, призначення на посаду, дисциплінарної відповідальності, реорганізації окремих судів, інспектування судів тощо.

Відзначено, що сучасні судові системи розвиваються в контексті історичних умов конкретних держав та досягнутого рівня соціально-економічного розвитку. Значну роль у формуванні сучасних судових систем відігравали і відіграють як внутрішні (традиції, звичаї, менталітет народу, рівень побутової, професійної, політичної правосвідомості), так і зовнішні (ступінь інтеграційного включення держави у європейську і світову спільноту, визнання і впровадження на внутрішньому державному рівні демократичних принципів і стандартів організації судової влади) чинники.

З позиції особливостей судового управління визначено наявність двох основних систем: європейської континентальної та англо-американської - та розглянуто досвід організації судового управління в англо-американській судовій системі на прикладі США, оскільки судове управління цієї країни відображає низку типових рис, що відображають західноєвропейську правову традицію.

...