Локальні нормативно-правові акти сільськогосподарських кооперативів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класичний приватний університет

УДК 349.422.2 (477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Локальні нормативно-правові акти сільськогосподарських кооперативів

12.00.06 - земельне право; аграрне право;

екологічне право; природоресурсне право

Білека Аліна Анатоліївна

Запоріжжя - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Класичному приватному університеті (м. Запоріжжя)

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент Заставська Лариса Павлівна, Класичний приватний університет, доцент кафедри трудового, земельного та господарського права Інституту права імені Володимира Сташиса

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Семчик Віталій Іванович, Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, завідувач відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права;

кандидат юридичних наук, доцент Гаєцька-Колотило Ярина Зіновіївна, Львівський державний університет внутрішніх справ, доцент кафедри господарсько-правових дисциплін.

Захист відбудеться 27 травня 2011 р. о 12⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.07 Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 124.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 114.

Автореферат розісланий 26 квітня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.О. Армаш

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Необхідність формування соціально орієнтованої багатовекторної ринкової економіки в Україні зумовила виникнення ряду пріоритетних напрямів державної аграрної політики, одним із яких є подальша реалізація земельної та аграрної реформ, покращення методів господарювання тощо. Важливим правовим засобом належного здійснення заходів з реформування суспільних відносин в аграрному секторі економіки є науково обґрунтована, взаємоузгоджена система аграрного та пов'язаного з ним законодавства України, що передбачає вдосконалення останнього не лише з погляду розширення сфер правового регулювання аграрних ринкових відносин, а й стосовно забезпечення їх розвитку, збалансування інтересів держави та сільськогосподарських товаровиробників, збагачення аграрно-підприємницьких відносин та організаційно-правових форм їх реалізації. Проблеми вдосконалення аграрного кооперативного законодавства певною мірою торкаються не менш важливого питання про перспективи розвитку або існування взагалі кооперативного сектора у сільському господарстві України, особливо виробничої кооперації.

Правове становище сучасних сільськогосподарських кооперативів в Україні є недостатньо визначеним, незважаючи на прийняття спеціального Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» та загально-кооперативного закону. Врегулювання окремих аспектів діяльності кооперативів нормами Цивільного та Господарського кодексів все ж не ліквідує повністю законодавчі прогалини щодо становища сільськогосподарських кооперативів, особливо обслуговуючих. А це зумовлює необхідність застосування переваг локального правового регулювання у закріпленні становища сільськогосподарських кооперативів, врахуванні особливостей внутрішньокооперативних відносин у конкретному сільськогосподарському кооперативі. Центральна роль у цьому, без сумніву, належить Статуту як «конституції» цих юридичних осіб та Правилам внутрішнього розпорядку.

Наукові основи кооперації створювали і розвивали багато поколінь учених і практиків різних країн: Ф. Оуен, Ш. Фурье, М. Чернишевський, Ф. Райфайзен, М. Туган-Барановський, В. Тотоміанц, О. Анциферов, С. Бородаєвський, М. Левитський, Б. Мартос, К. Мацієвич та інші науковці, які з'ясували сутність, економічну і правову природу кооперативних організацій. Подальшого розвитку кооперативні ідеї здобули у працях А. Енгельгардта та Н. Кондратьєва, А. Совєтова, І. Стебута, А. Єрмолова та А. Чаянова. Еволюцію української кооперації - від першоджерел і до середини XX ст. - глибоко проаналізовано у фундаментальній монографічній праці І. Витановича, історико-теоретичним аспектам української сільськогосподарської кооперації присвячено монографію В. Марочка.

Інтерес до проблематики сільськогосподарської кооперації у правовому аспекті спостерігається і серед науковців України. Ця тема плідно розвинута відомими вченими-фахівцями у галузі аграрного, земельного та кооперативного права: В. Семчиком, Н. Титовою, М. Шульгою, Ю. Шемшученком, В. Янчуком, О. Погрібним, Ю. Вовком, В. Носіком, В. Уркевичем, С. Василюком, В. Янчуком, В. Кодавбовичем, П. Кулиничем, М. Мацьком, О. Пащенко, Б. Поляковим, А. Римаруком, О. Соніним, Т. Проценко, В. Федоровичем, Я. Гаєцькою-Колотило, О. Вівчаренко, В. Гайворонським, В. Гуревським, В. Жушманом, І. Каракашем, О. Гафуровою та іншими українськими вченими.

Економічну сутність кооперативів, у тому числі й сільськогосподарських, проблеми їх становлення та розвитку в Україні досліджували: В. Зіновчук, П. Саблук, В. Гончаренко, В. Юрчишин, Ю. Лузан, Л. Молдован, Ф. Горбонос, А. Крисальний, М. Малік, М. Михалюк, Т. Чорнопищук, О. Онищенко, В. Проценко та ін.

Значний науковий інтерес до проблем сільськогосподарської кооперації виявляють науковці-правники Російської Федерації та інших країн СНД. Ця тема досліджена Т. Абовою, А. Акежановим, З. Бєляєвою, О. Івановим, М. Козирем, Г. Бистровим, І. Казьміним, О. Галіновською, В. Дем'яненко, Ш. Ісмаїловим, Н. Дорофєєвою, І. Кузьмич, О. Мініною, Л. Островським, Е. Павловою, Л. Сироватською, Б. Поляковим, М. Сторожевим та ін.

Наукову цінність мають праці представників науки кооперативного права зарубіжних країн, зокрема Дж. Баарди, Д. Бартона, Д. Гоффа, Д. Інгелсбі, Г. Мюнкнера, М. Шаарса та інших, присвячені кооперації.

Для розкриття теми роботи, безумовно, непересічне значення мають наукові здобутки українських та російських учених-правників у галузі трудового права: Р. Кондратьєва, П. Пилипенка, В. Прокопенка, Н. Болотіної, І. Зуба, Б. Стичинського, Г. Чанишевої, В. Ротаня, В. Єрьоменко, В. Тарасової, С. Архіпова, Л. Антонової, Т. Кашаніної, А. Шугаєва та ін.

Важливу теоретичну основу становлять праці таких видатних правознавців у галузі цивільного та господарського права, як: А. Камінка, І. Тарасов, Г. Шершеневич, С. Братусь, О. Йоффе, О. Красавчиков, Ю. Толстой, В. Бєлов, О. Дзера, О. Вінник, Я. Гританс, В. Долинська, О. Кібенко, І. Красько, І. Кучеренко, В. Луць, Р. Майданик, Н. Пахомова, Н. Саніахметова, І. Спасибо-Фатєєва, Є. Харитонова, І. Шиткіна, В. Щербина, О. Щербина та ін.

Проте наукові інтереси вітчизняних і зарубіжних науковців переважно зосереджувались на дослідженні правового становища сільськогосподарських кооперативів, з'ясуванні окремих аспектів їх організації та діяльності тощо. Аналіз же юридичної природи локального регулювання відносин у сільськогосподарських кооперативах досі залишається достатньо теоретично не вирішеною проблемою у сучасній українській та зарубіжній аграрно-правовій думці. Хоча свого часу ідея локального нормативно-правового регулювання активно розвивалась представниками науки колгоспного, а згодом сільськогосподарського та трудового права.

На сьогодні у дослідженні локальних нормативно-правових актів та локального нормативно-правового регулювання загалом залишається цілий пласт проблем як теоретичного, так і прикладного значення. Подальша перспектива досліджень у цій площині вимагає системного галузевого аналізу локальних нормативно-правових актів, у тому числі й локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських кооперативів, які є одними з найбільш поширених та перспективних організаційно-правових форм господарювання у сільському господарстві України та зарубіжних країн. Особливої актуальності в сучасних умовах формування ринкової організаційної структури сільського господарства набувають проблеми розробки загальної теорії локального правового регулювання аграрних кооперативних відносин, які поступово стають значно ширшою, аніж трудові відносини, сферою регулювання локальних норм права.

В Україні комплексне дослідження локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських кооперативів на дисертаційному рівні проведено вперше.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення та висновки дисертації одержано в межах науково-дослідної теми Класичного приватного університету «Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів» (номер державної реєстрації 0102U003195). Особисто здобувачем досліджувався розвиток сучасного локального нормативно-правового регулювання в сільськогосподарських кооперативах у процесі переходу до ринкових відносин.

Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у проведенні науково-теоретичного аналізу змісту локального правового регулювання внутрішньокооперативних відносин у сільськогосподарських кооперативах, з'ясуванні його особливостей, аналізі локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських кооперативів різних типів; формулюванні наукових висновків і обґрунтуванні конкретних пропозицій, що стосуються вдосконалення локального аграрно-кооперативного законодавства України на підставі вивчення аграрного і кооперативного законодавства України, Російської Федерації, Республіки Білорусь.

Реалізація мети передбачає вирішення таких завдань:

- дослідити вплив ринкових відносин в економіці України на розвиток локального правового регулювання у сільськогосподарських кооперативах;

- здійснити теоретичне дослідження поняття і особливостей локальних нормативно-правових актів, їх видів і форм;

- з'ясувати поняття та юридичну природу локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських кооперативів, виділити їх особливості;

- проаналізувати види і форми локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських кооперативів;

- з'ясувати поняття та юридичну природу основних локальних нормативно-правових актів сільськогосподарського кооперативу - Статуту та Правил внутрішнього розпорядку;

- виокремити спільне та особливе у правовому становищі окремих типів сільськогосподарських кооперативів, а відповідно, і в їх локальних нормативно-правових актах;

- проаналізувати чинне законодавство України у сфері регулювання аграрних кооперативних відносин, виявити шляхи його подальшого вдосконалення, зробити загальні висновки з проблеми дослідження та внести конкретні пропозиції щодо вдосконалення локального нормативно-правового регулювання у сільськогосподарських кооперативах України в умовах становлення ринкової економіки.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, врегульовані нормами аграрного кооперативного права, зокрема, й локальними, що зумовлюють сутність сільськогосподарської кооперації та її організаційно-правових форм у сучасних економічних умовах, особливості внутрішньокооперативних зв'язків тощо.

Предмет дослідження - законодавство України про сільськогосподарську кооперацію, теоретичні наукові праці, що стосуються сільськогосподарської кооперації, аграрне кооперативне законодавство зарубіжних країн, локальні нормативно-правові акти окремих сільськогосподарських кооперативів та практика функціонування останніх в Україні.

Методи дослідження. У процесі дослідження використано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (історичний, діалектичний, метод системного аналізу, формально-логічний, структурно-функціональний, комплексний) та спеціальні методи дослідження (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм). За допомогою діалектичного методу досліджувався розвиток наукових поглядів на поняття «локального правового регулювання» (підрозділ 1.1), «локальної норми права» (підрозділи 1.1, 1.2), «локального нормативно-правового акта» (підрозділи 1.1, 1.2), «сільськогосподарської кооперації» (підрозділ 1.2), «сільськогосподарського кооперативу» (підрозділ 1.2) тощо. Організаційно-правові форми сільськогосподарської кооперації в Україні розглядаються у взаємозв'язку з історичними умовами, у яких вони існували (розділ 2). Застосування методу системного аналізу дало змогу визначити місце і роль сільськогосподарських кооперативів та їх об'єднань серед інших організаційно-правових форм господарювання (підрозділи 1.2, 1.3). Шляхом аналізу та синтезу було досліджено теоретичні й практичні положення про сільськогосподарську кооперацію та локальні нормативно-правові акти сільськогосподарських кооперативів (підрозділ 1.2, розділи 2, 3). За допомогою порівняльно-правового методу було проаналізовано міжнародні принципи кооперації, кооперативне законодавство зарубіжних країн, що дало можливість сформулювати пропозиції щодо запозичення окремих його норм у вітчизняну законодавчу систему (розділи 1, 2, 3). Для виявлення відповідності норм права суспільним відносинам застосовувався метод тлумачення правових норм (розділи 2, 3).

Нормативну базу дослідження становлять Конституція України; Земельний, Цивільний, Господарський кодекси України та інші нормативно-правові акти, що входять до загального чи галузевого законодавства і тією чи іншою мірою регламентують особливості становища сільськогосподарських кооперативів. Особливу увагу приділено аналізу норм сучасної системи кооперативного законодавства України, зокрема, законам України: «Про кооперацію», «Про сільськогосподарську кооперацію».

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:

уперше:

- комплексно обґрунтовано необхідність розглядати поняття локального нормативно-правового регулювання у вузькому та широкому значенні;

- запропоновано та сформульовано авторське бачення концептуально нового підходу до локального нормативно-правового регулювання відносин у сільськогосподарських кооперативах з виокремленням його напрямів розвитку;

- висловлено пропозиції щодо необхідності прийняття Взірцевого (Примірного) статуту сільськогосподарського виробничого кооперативу, Взірцевих (Примірних) правил внутрішнього розпорядку сільськогосподарських виробничих кооперативів та Взірцевих (Примірних) правил внутрішнього розпорядку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;

- зроблено висновок, що локальна аграрно-кооперативна правотворчість у сучасних умовах фактично відіграє роль методу правового регулювання, завдяки якому долаються прогалини у законодавчому централізованому регулюванні аграрно-кооперативних відносин;

удосконалено:

- існуючі наукові погляди на понятійно-категорійний апарат, зокрема: локальне правове регулювання, локальні норми права, локальний нормативно-правовий акт, систему локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських кооперативів;

- наповнення та конкретизацію змісту локальних нормативно-правових актів з акцентуванням на правах членів сільськогосподарських кооперативів;

набули подальшого розвитку:

- науковий погляд на визнання пріоритетного значення сільськогосподарської кооперації в Україні серед інших видів кооперації;

- питання класифікації системи аграрно-кооперативного законодавства України;

- наукова позиція щодо розвитку аграрного законодавства та особливої ролі в цьому процесі аграрно-кооперативних локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських кооперативів, зокрема Статутів та Правил внутрішнього розпорядку.

- аргументація позиції про те, що поєднання централізації та децентралізації у правовому регулюванні притаманні не лише і не стільки трудовому праву, а в сучасних умовах навіть більшою мірою аграрному й кооперативному праву.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що одержані висновки дають можливість обґрунтувати нові концептуальні підходи до вирішення теоретичних проблем організаційно-правових форм сільськогосподарської кооперації; створюють теоретичну основу для вдосконалення чинного законодавства України про кооперацію, прийняття Взірцевих (Примірних) статутів різних сільськогосподарських кооперативів тощо. Положення дисертації та публікації з проблематики дослідження можуть бути корисними при розробці навчальних посібників і методичних матеріалів, при проведенні лекцій та семінарських занять з навчальних курсів аграрного й кооперативного права, науково-дослідній роботі, а також у практичній діяльності при створенні, функціонуванні та ліквідації сільськогосподарських кооперативів в Україні, оформленні внутрішньокооперативних відносин.

Одержані результати дослідження становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес у:

- науково-дослідній сфері - основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальших досліджень внутрішньокооперативних відносин, їх локального правового забезпечення та закріплення статусу сільськогосподарських кооперативів загалом;

- правотворчості - висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для підготовки й удосконалення ряду законодавчих актів з питань регулювання діяльності сільськогосподарських кооперативів;

- правозастосовній діяльності - використання одержаних результатів дасть змогу на науковій правовій основі організовувати діяльність сільськогосподарських кооперативів (довідка про впровадження в діяльність сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» Вільнянського району Запорізької області № 24 від 01.10.2010 р.);

- навчальному процесі - результати можуть бути використані під час викладання навчальних дисциплін: «Аграрне право», «Кооперативне право», «Земельне право» (довідка про впровадження № 13-10 від 01.10.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Викладені в дисертації положення, які становлять новизну дослідження, розроблені здобувачем самостійно. Наукові ідеї та розробки, що належать авторам опублікованих праць, у дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на міжнародних, всеукраїнських, регіональних наукових конференціях, зокрема: «Сучасні проблеми розвитку економіки агропромислового комплексу: соціально-економічні та правові аспекти» (м. Запоріжжя, 2000 р.); «Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання» (м. Запоріжжя, 2000 р.); «Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання» (м. Харків, 2001 р.); «Національний кооперативний рух та структурні зміни в економіці України XXI століття» (м. Київ, 2001 р.), «Актуальні проблеми державного управління і місцевого самоврядування» (м. Запоріжжя, 2002 р.); «Динаміка наукових досліджень 2003» (м. Дніпропетровськ, Одеса, Львів, 2003 р.); «Наука і освіта «2004» (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); «Динаміка наукових досліджень «2004» (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); «Екологічне законодавство України: стан та перспективи розвитку» (м. Харків, 2007 р.); «Свобода особистості: філософсько-правове розуміння та механізм забезпечення» (м. Запоріжжя, 2008 р.); «Актуальні проблеми правового забезпечення екологічної безпеки, використання та охорони природних ресурсів» (м. Харків, 2009 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 наукових праць загальним обсягом 3,8 д. а., з них: одна монографія, 4 статті у наукових фахових виданнях, 3 статті в інших виданнях, 5 - матеріали науково-практичних конференцій.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 194 сторінки, список використаних джерел (429 найменувань) займає 40 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі визначено актуальність та стан розробки проблеми, що досліджується; її зв'язок з навчальними планами, темами, об'єкт та предмет дослідження, мета й завдання дослідження, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, дані щодо їх апробації.

Розділ 1 - «Поняття локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських кооперативів, їх види і форми» - включає три підрозділи.

У підрозділі 1.1 «Загальна характеристика локальних нормативно-правових актів» охарактеризовано етапи розвитку локального нормативно-правового регулювання. Досліджено проблеми співвідношення централізації і децентралізації у правовому регулюванні аграрно-кооперативних відносин. Доведено взаємозалежність процесу демократизації суспільства із розширенням свободи розсуду самих суб'єктів правових відносин (як громадян, так і юридичних осіб), що виявляється в їх локальній правотворчості.

Сучасний етап демократизації суспільства дає змогу відійти від всеохоплюючого, всеосяжного централізованого правового регулювання. Локальне правове регулювання, як елемент правового регулювання взагалі, у суспільстві базується на загальних принципах права. Локальні норми органічно входять до правових інститутів і галузей вітчизняного права, встановлюють підвищений рівень соціальної захищеності людини. Вони є невід'ємною складовою нормативно-правового регулювання, відображають його суто демократичний характер. Локальне правове регулювання має розглядатися як фактор забезпечення динамічності нормативно-правової системи.

На підставі аналізу наукових поглядів, чинного законодавства сформульовано висновок про те, що локальне нормативно-правове регулювання - це вияв демократизації суспільства, невід'ємна складова правової системи, органічно їй притаманна, що опосередковує цілеспрямовану діяльність з правового оформлення суспільних відносин на підставі закону, відповідно до закону, на його виконання; має похідний характер, спеціальний суб'єктний склад і здійснюється через органи управління юридичної особи; врегульовує комплекс внутрішніх відносин, виражає волю та враховує інтереси членів (учасників) юридичної особи, гармонізує їх з інтересами суспільства, уособлює собою недержавну, проте державно дозволену, делеговану сферу правового регулювання.

У підрозділі 1.2 «Роль локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських кооперативів як джерел аграрного права» з'ясовано, що спостерігається тенденція до розширення змісту комплексної, спеціалізованої та інтегрованої галузі аграрного права України за рахунок збільшення кола аграрних суб'єктів та виникнення нових правових інститутів.

З урахуванням чинного законодавства України визначено місце та роль кооперативних суб'єктів господарювання, їх специфічні риси, а також здійснено загальну характеристику їх правового становища з урахуванням їхньої соціально-економічної природи, яка значною мірою відображається і опосередковується у прийнятих ними локальних нормативно-правових актах.

Доведено, що локальному нормативно-правовому регулюванню у сільськогосподарських кооперативах властиві такі специфічні ознаки:

1) локальне нормативно-правове регулювання історично притаманне кооперативній системі, враховуючи демократичні кооперативні засади функціонування кооперативів та насамперед мету їх створення;

2) локальне нормативно-правове регулювання можна визначити як цілеспрямовану діяльність сільськогосподарських кооперативів з правового опосередкування внутрішньокооперативних відносин, яке здійснюється переважно на підставі спеціального законодавства про сільськогосподарську кооперацію;

3) локальне нормативно-правове регулювання у сільськогосподарських кооперативах має похідний характер не лише щодо загальнодержавного, а й щодо спеціального правового регулювання;

4) у сільськогосподарських кооперативах специфічний не лише склад локального правового регулювання: а) за суб'єктним складом; б) здійснення через рішення органів управління сільськогосподарського кооперативу, - а й предмет цього регулювання - широке коло внутрішньокооперативних відносин: земельних, трудових, майнових тощо, які базуються на членстві;

5) локальне нормативно-правове регулювання у сільськогосподарських кооперативах є прикладом самоорганізації і саморегуляції сільськогосподарських кооперативів, що відповідає їх юридичній демократичній природі як особливої організаційно-правової форми аграрного господарювання;

6) локальні нормативно-правові акти сільськогосподарських кооперативів можуть містити також первинні норми у випадку, якщо ці відносини не врегульовані на рівні спеціального законодавства (наприклад, земельні відносини у сільськогосподарських кооперативах) й усунути законодавчі прогалини неможливо іншим способом - шляхом аналогії закону чи аналогії права; ринковий локальний сільськогосподарський аграрний

7) межі локального регулювання визначаються межами сільськогосподарського кооперативу;

8) напрями локального правового регулювання в кооперативних відносинах ширші порівняно з трудовим правом. У кооперативних відносинах при локальному нормативно-правовому регулюванні врегульовуються не лише трудові членські відносини, а весь комплекс внутрішньокооперативних відносин, причому приймаються нормативно-правові акти шляхом безпосереднього волевиявлення через рішення вищого органу управління - загальних зборів;

9) результатом локального нормативно-правового регулювання є прийняття внутрішньокооперативних локальних нормативно-правових актів, які у сільськогосподарських кооперативах виражені, насамперед, у формі Статутів та Правил внутрішнього розпорядку.

Аргументовано, що в умовах становлення в Україні сучасних ринкових відносин спостерігається закономірне зростання ролі та розширення змісту локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських кооперативів, що пояснюється дією таких чинників:

1) локальна нормотворчість у сільськогосподарських кооперативах значною мірою зумовлена саме характером та механізмом формування відносин власності у кооперативі;

2) у процесі організації та здійснення виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських кооперативів виникають і функціонують земельні, трудові, майнові, організаційні, управлінські та інші відносини.

Наголошено, що центральне місце належить земельним і трудовим відносинам як найбільш специфічним для сільськогосподарського виробництва і таким, що потребують конкретизації та спеціалізації відповідно до умов конкретного сільськогосподарського кооперативу. А враховуючи відсутність централізованих норм, які б регулювали названі відносини, призначення локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських кооперативів полягає у первинному правовому регулюванні цих відносин, що необхідно вважати засобом усунення прогалин у законодавстві, чого не можна зробити ані шляхом застосування аналогії закону, ані аналогії права. За своїм характером трудові відносини, які складаються в сільськогосподарському кооперативі, поділяються на відносини у сфері організації праці; відносини з дотримання дисципліни праці; відносини з оплати праці; відносини з охорони праці тощо. Специфіка трудових відносин у сільському господарстві враховується і визначається нормами аграрного, здебільшого локального, а не трудового законодавства. У зв'язку з цим у сучасних умовах істотно підвищується значення статутних локально-правових норм в усіх аграрних суб'єктах і в сільськогосподарських кооперативах зокрема. Основу внутрішніх аграрно-кооперативних відносин значною мірою становлять майнові відносини, які за своєю правовою природою і характером є достатньо різноманітними та спеціалізованими.

Обґрунтовано висновок, що комплексний характер внутрішніх аграрно-кооперативних відносин визначає сферу застосування локальних нормативно-правових актів у регулюванні правового становища сільськогосподарських кооперативів з тенденцією до її розширення. Сучасні локальні нормативно-правові акти, особливо в сільськогосподарських кооперативах, які формуються і діють на демократичних принципах, повинні мати епіцентром свого змісту конкретизовані стосовно загального і спеціального законодавства суб'єктивні права й обов'язки членів цих кооперативів.

У підрозділі 1.3 «Види і форми локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських кооперативів» запропоновано класифікацію локальних аграрно-кооперативних нормативно-правових актів за такими критеріями: за юридичною силою, за порядком набуття юридичної сили; за органами, що їх приймають; за предметом регулювання, за змістом (колом відносин, що врегульовані локальним нормативно-правовим актом); за сферою дії, за терміном дії тощо.

При цьому наголошується, що юридична сила локальних нормативно-правових актів залежить від компетенції органів управління сільськогосподарським кооперативом, які їх приймають. Статут сільськогосподарського кооперативу має найвищу юридичну силу і першорядне значення в системі локальних нормативно-правових актів цього кооперативу, порівняно з іншими, які приймаються на його основі (правила, положення тощо).

Незважаючи на певну різноманітність локальних нормативно-правових актів у сільськогосподарських кооперативах, їх основними правовими формами є Статут і Правила внутрішнього розпорядку. Це зумовлено правовою демократичною природою сільськогосподарських кооперативів, демократичністю управління цією організацією, здебільшого трудовим характером цього об'єднання (найбільшою мірою виявляється у виробничих кооперативах) та пайовими засадами формування земель і майна кооперативу.

Другий розділ - «Статут сільськогосподарського кооперативу як його основний локальний нормативно-правовий акт» - включає два підрозділи.

У підрозділі 2.1 «Поняття та юридична природа Статуту сільськогосподарського кооперативу» аналізуються різні позиції, які склалися щодо розуміння правової природи цього документа.

Статут встановлює принципові положення виробничої і організаційно-господарської діяльності кооперативу, визначає принципи відносин кооперативу в особі його органів управління з його членами, посадовими особами, особами, які працюють у кооперативі за трудовим договором тощо. Разом з тим він не має на меті детальне регламентування всіх відносин, що становлять предмет його регулювання. Положення Статуту слугують юридичною базою для подальшої нормотворчої і правозастовчої діяльності сільськогосподарського кооперативу. Локальні кооперативно-правові акти, акти застосування Статуту приймають на основі та на виконання приписів цієї «конституції» сільськогосподарського кооперативу і мають на меті конкретизацію його нормативних положень та втілення їх в життя.

Статут сільськогосподарського кооперативу розробляють і приймають його засновники (члени), а відтак, він є носієм їх колективної волі та інтересів у врегулюванні різноманітних питань, що стосуються діяльності цього кооперативу.

Змістовне наповнення Статуту відіграє важливу роль у становленні сільськогосподарського кооперативу.

Права й обов'язки членів сільськогосподарського кооперативу відображають особливості внутрішніх відносин у таких кооперативах, гарантуються Конституцією України, регулюються аграрно-кооперативним законодавством і деталізуються та спеціалізуються у Статутах та інших локальних нормативно-правових актах цих суб'єктів господарювання.

Таким чином, Статут сільськогосподарського кооперативу доцільно розуміти як основний комплексний локальний нормативно-правовий акт, який закріплює комплексну правосуб'єктність сільськогосподарського кооперативу, набуває юридичної сили з моменту державної реєстрації цього кооперативу, регулює найважливіші внутрішньогосподарські відносини та є правовою базою для прийняття інших внутрішньокооперативних локальних нормативно-правових актів.

Юридичне значення Статуту полягає у тому, що, по-перше, розробка і прийняття Статуту є обов'язковою передумовою створення юридичної особи - сільськогосподарського кооперативу та відповідно, вказує на законність й обґрунтованість його існування; по-друге, факт реєстрації сільськогосподарського кооперативу, у свою чергу, слугує підтвердженням дотримання порядку прийняття Статуту і правомірності всіх положень, які містяться в ньому, відповідності їх чинному законодавству; по-третє, Статут засвідчує факт, внаслідок якого кооператив набуває правоздатності як юридична особа, а тому вважається локальним нормативно-правовим актом, регулятором внутрішніх відносин конкретного сільськогосподарського кооперативу.

У підрозділі 2.2 «Статути сільськогосподарського виробничого кооперативу та сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу: теоретичні та практичні засади» аналізуються особливості Статутів сільськогосподарських виробничих та обслуговуючих кооперативів з урахуванням специфіки членських внутрішньокооперативних відносин. На сьогодні саме на рівні Статуту конкретного сільськогосподарського кооперативу є можливість доповнити, деталізувати і конкретизувати перелік прав та обов'язків членів конкретних сільськогосподарських кооперативів, оскільки в Законі України «Про сільськогосподарську кооперацію» дається лише перелік основних прав членів сільськогосподарських кооперативів.

Відзначено, що створенню та функціонуванню в Україні справжніх сільськогосподарських кооперативів (як виробничих, так і обслуговуючих), досягненню ними основної мети - задоволення матеріальних та інших потреб своїх членів шляхом конкретизації та спеціалізації їхніх прав може сприяти прийняття Взірцевих (Примірних) статутів сільськогосподарських кооперативів.

Прийняття таких взірцевих документів є особливо важливим для розвитку сільськогосподарських виробничих кооперативів, у яких належна конкретизація та спеціалізація прав їхніх членів, у першу чергу трудових та земельних, є запорукою їх успішного функціонування.

Третій розділ - «Правила внутрішнього розпорядку сільськогосподарського кооперативу як локальний нормативно-правовий акт» - складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Поняття та юридична природа Правил внутрішнього розпорядку сільськогосподарського кооперативу» Правила внутрішнього розпорядку розглядаються як локальний нормативно-правовий акт, який має найбільшу після Статуту ступінь універсальності. Цей локальний нормативно-правовий акт на основі Статуту сільськогосподарського кооперативу регламентує організацію виробництва і праці, правовий режим робочого часу, часу відпочинку, застосування заохочень, порядок притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, питання охорони праці й обслуговування особистих потреб членів сільськогосподарського кооперативу, а також відносини з працівниками, які можуть залучатися до роботи у сільськогосподарському кооперативі за трудовим договором. Зазначені Правила доповнюють і конкретизують ряд положень Статуту сільськогосподарського кооперативу.

Цей акт приймає вищий орган управління сільськогосподарського кооперативу у порядку локальної нормотворчості, він містить обов'язкові для виконання правила поведінки (норми), дотримання яких забезпечується як засобами переконання, так і засобами примусу.

Позитивною радянською практикою було прийняття Примірних правил внутрішнього розпорядку колгоспу, які мали рекомендаційний характер.

У Правилах внутрішнього розпорядку лаконічно, концентровано та в доступній формі мають бути викладені основні положення, що характеризують внутрішній розпорядок кооперативу з урахуванням його місцевих конкретних умов. У цьому контексті вони є основним нормативним актом.

Для Правил внутрішнього розпорядку, як і для будь-яких інших нормативно-правових актів, має бути характерною така риса, як стабільність, тобто їх дія має бути гарантована впродовж певного проміжку часу - кількох років. Однак деякі положення в разі необхідності можуть уточнюватися і доповнюватися, причому ці зміни повинні затверджуватись загальними зборами членів кооперативу. Лише після цього вони набирають чинності.

Правила внутрішнього розпорядку передбачають лише основні права й обов'язки членів кооперативу, здебільшого у трудовій сфері, але не тільки ті, що зумовлені комплексністю внутрішньокооперативних відносин, тісним поєднанням трудових і земельних відносин тощо.

У підрозділі 3.2 «Правила внутрішнього розпорядку сільськогосподарських виробничих кооперативів та сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів як локальний нормативно-правовий акт» розкрито зміст членських трудових відносин, відмежовано їх від відносин, в основі яких лежить наймана праця.

Наголошено, що підготовка Взірцевих (Примірних) Правил внутрішнього розпорядку для сільськогосподарських виробничих кооперативів та Примірних Правил внутрішнього розпорядку для сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів з урахуванням специфіки трудових членських відносин у цих кооперативах здатна певною мірою вирішити проблему ефективного правового регулювання трудових, земельно-трудових тощо відносин цих суб'єктів господарювання.

Висновки

У дисертації подано теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання вдосконалення локального нормативно-правового регулювання діяльності сільськогосподарських кооперативів. Отримані в процесі дослідження результати дають змогу сформулювати такі висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.

Сучасний етап демократизації об'єктивно передбачає розширення сфери саморегуляції певних сфер суспільних відносин. Враховуючи демократичну природу сільськогосподарських кооперативів, їх створення та функціонування виключно в інтересах своїх членів, практика локального правового регулювання внутрішньогосподарських аграрно-кооперативних відносин повинна сприяти подальшому розвитку сільськогосподарських кооперативів в Україні.

Ефективність локального правового регулювання внутрішньокооперативних відносин може бути досягнута, зокрема, шляхом підготовки і прийняття Взірцевих (Примірних) документів - Взірцевого (Примірного) Статуту та Взірцевих (Примірних) правил внутрішнього розпорядку) тощо з урахуванням особливостей правового статусу сільськогосподарських виробничих та обслуговуючих кооперативів.

Поєднання централізації і децентралізації правової регламентації притаманне не лише трудовому праву, а й аграрному та кооперативному праву. Локальні нормативно-правові акти, як акти саморегуляції, мають ще більше значення в аграрних кооперативних відносинах, ніж у трудових (у трудовому праві). Їх зміст і структура далеко виходять за рамки регулювання аграрних трудових відносин і включають у себе, крім того, і регламентацію земельних, майнових, організаційних, управлінських відносин у сільськогосподарських кооперативах у певному їх поєднанні з їх централізованим правовим регулюванням.

Локальне нормативно-правове регулювання - це невід'ємна складова правової системи, елемент демократизації суспільства, органічно їй притаманний, який виконує цілеспрямовану діяльність з правового опосередкування суспільних відносин на підставі закону, має похідний характер щодо загальнодержавного правового регулювання, представляє недержавну сферу правового регулювання; специфічний за суб'єктним складом і здійснюється через органи управління юридичних осіб (в даному випадку - сільськогосподарських кооперативів); є виявом їх самоорганізації та саморегуляції як соціальних утворень, має своїм предметом специфічні внутрішньоорганізаційні, внутрішньокооперативні відносини, регламентування яких у централізованому порядку неможливе або недоцільне, а також виражає волю і враховує інтереси членів сільськогосподарського кооперативу й гармонізує їх з інтересами суспільства та своїм результатом має прийняття локальних нормативно-правових актів.

Локальні правові норми - це особливий самостійний спеціалізований різновид правових норм, що характеризуються більшою динамічністю, а тому є більш ефективними; мають спеціальних суб'єктів вираження колективної волі щодо їх прийняття (органи управління юридичної особи) та поширення їх дії (члени (учасники) юридичної особи, наймані працівники - колектив підприємства, установи, організації); створюють загальнообов'язкові правила поведінки для них; є обов'язковими і для юрисдикційних органів, які вирішують спори, що виникають з відносин, які врегульовані цими нормами; не повинні виходити за межі правоздатності відповідних юридичних осіб, встановленої законом; мають похідний характер, проте можуть бути і первинними (власними), тобто заповнювати прогалини законодавчого регулювання, охороняються державою.

Аграрно-кооперативне законодавство характеризується в сучасних умовах випереджальним локальним регулюванням, яке виникає як реакція на недоліки діючої державної нормативно-правової системи. При цьому локальними засобами або компенсується відсутність загальнодержавних норм і таким чином відбувається заповнення прогалин у правовому регулюванні, або навіть певною мірою викристалізовуються певні корективи, що можуть буди внесені до актів централізованих державних органів, які відстають від сучасного реагування на потреби економічного розвитку. Наприклад, відсутність загальних норм, які повинні врегульовувати певні відносини у сільськогосподарських кооперативах, зумовлює необхідність заповнювати ці прогалини у локальному порядку, і тоді локальні норми ми можемо справедливо назвати первісними (наприклад, норми, які регулюють земельні, трудові відносини у сільськогосподарських кооперативах у Статуті кооперативу, Правилах внутрішнього розпорядку).

У сільськогосподарському кооперативному законодавстві регулювання трудових відносин локальними нормами найбільш характерне для сільськогосподарських виробничих кооперативів, оскільки участь працею членів кооперативу у діяльності сільськогосподарських виробничих кооперативів (на відміну від обслуговуючих) є їх обов'язком. Між тим навіть у сільськогосподарських виробничих кооперативах локальне регулювання далеко не обмежується сферою лише трудових відносин, як це наявне в трудовому законодавстві. Його сфера значно ширша. У цьому полягає головна відмінність змісту локального правового регулювання у трудовому й аграрному праві.

У локальному правовому регулюванні суб'єкт регулювання виступає одночасно і об'єктом регулювання (коли локальний нормативно-правовий акт приймають члени сільськогосподарського кооперативу). Зазначене дає змогу розглядати локальне правове регулювання як самоорганізацію і саморегуляцію сільськогосподарським кооперативом своєї діяльності відповідно до власних інтересів, які зумовлені інтересами його членів.

Локальний нормативно-правовий акт сільськогосподарського кооперативу - це правова форма вираження децентралізованих правових норм загального та спеціального законодавства про сільськогосподарську кооперацію у вигляді офіційного юридичного документу органів управління сільськогосподарського кооперативу, що конкретизують, деталізують та спеціалізують їх зміст та певною мірою є засобом усунення законодавчих прогалин відповідно до умов кожного сільськогосподарського кооперативу.

Сільськогосподарська локальна кооперативна норма як один із засобів подолання прогалин у праві має перевагу порівняно із аналогією права й аналогією закону, оскільки втілює волевиявлення суб'єктів знизу, спрямована на встановлення конкретного способу регулювання відносин.

Прийняття сільськогосподарських кооперативних актів є не лише правом, а й у деяких випадках обов'язком сільськогосподарських кооперативів чи інших суб'єктів локальної правотворчості.

Статут сільськогосподарського кооперативу - це основний комплексний локальний внутрішньогосподарський нормативно-правового акт, який має вищу юридичну силу стосовно інших локальних нормативно-правових актів, закріплює основи діяльності, мету, завдання, правовий статус тощо конкретного сільськогосподарського кооперативу, приймається зборами засновників сільськогосподарського кооперативу і набуває чинності з моменту реєстрації сільськогосподарського кооперативу як юридичної особи; є правовою базою для прийняття інших внутрішньокооперативних локальних нормативно-правових актів.

Зарубіжний досвід локального регулювання аграрно-кооперативних відносин підкреслює необхідність та ефективність участі у ньому кооперативних об'єднань. Вони стають центром сільськогосподарського кооперативного регулювання, генерують сільськогосподарську кооперативну культуру, розробляють вимоги та стандарти стосовно діяльності своїх членів тощо.

Дія сільськогосподарських кооперативних актів є найбільш ефективною в умовах громадянського суспільства, що передбачає високий рівень правової культури та самоорганізації громадян. Функціонування в суспільстві великої кількості недержавних інститутів, метою діяльності яких є виявлення та аналіз нагальних суспільних проблем, охорона та захист індивідуальних і колективних прав своїх членів, залучення громадськості та широкого професійного загалу до публічного обговорення цих проблем надає можливість виробити на сільськогосподарському кооперативному рівні такі шляхи їх вирішення, які згодом можуть стати загальноприйнятною загальнообов'язковою нормою.

Правила внутрішнього розпорядку - локальний нормативно-правовий акт, який має найбільший після Статуту ступінь універсальності. Цей локальний нормативно-правовий акт на основі Статуту сільськогосподарського кооперативу регламентує організацію виробництва і праці, порядок використання робочого часу, часу відпочинку, застосування заохочень, порядок притягнення до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, питання охорони праці й обслуговування особистих потреб членів сільськогосподарського кооперативу, а також відносини з працівниками, які можуть залучатися до роботи у сільськогосподарському кооперативі за трудовим договором. Зазначені Правила доповнюють і конкретизують окремі положення Статуту сільськогосподарського кооперативу.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографія

Нацюк А.А. Про правове забезпечення земельної та аграрної реформ / А.А. Нацюк // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання : монографія : у 2 т. / [за ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва]. - К. : ІАЕ, 2001. - Т. 2. - С. 823-824. (Особистий внесок: здобувачем обґрунтовано роль локальних нормативно-правових актів у процесі реалізації земельної та аграрної реформ).

Статті у фахових виданнях:

Нацюк А.А. Значення локальних нормативно-правових актів у процесі реформування аграрних відносин / А.А. Нацюк // Держава і право : збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. - Вип. 10. - С. 397-406.

Титова Н.І. До поняття та характеристики аграрного законодавства України / Н.І. Титова, А.А. Нацюк // Держава і право : збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2001. - Вип. 11. - С. 393-398. (Особистий внесок: здобувачем удосконалено поняття аграрного законодавства).

Нацюк А.А. Система локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських кооперативів / А.А. Нацюк // Держава та регіони. Серія: Право. - 2008. - № 2. - С. 21-26.

Білека А.А. До проблеми статутного правового регулювання прав та обов'язків членів сільськогосподарських кооперативів / А.А. Білека // Держава та регіони. Серія: Право. - 2010. - № 3. - С. 37-40.

Статті в інших виданнях:

Нацюк А.А. До поняття сільськогосподарської кооперації / А.А. Нацюк // Держава та регіони. Серія: Право. - 2001. - № 2. - С. 49-54.

Нацюк А.А. До проблеми локального правового регулювання відносин у сільськогосподарських кооперативах / А.А. Нацюк // Держава та регіони. Серія: Право. - 2002. - № 2 (6). - С. 58-63.

Нацюк А.А. Локальні нормативно-правові акти сільськогосподарських кооперативів: поняття та особливості / А.А. Нацюк // Держава та регіони. Серія: Право. - 2004. - № 2. - С. 138-145.

Матеріали конференцій:

Нацюк А.А. Загальна характеристика Правил внутрішнього розпорядку сільськогосподарського кооперативу як локального нормативно-правового акту / А.А. Нацюк // Динаміка наукових досліджень «2003» : матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції (Дніпропетровськ , Одеса, Львів, 20-27 жовтня 2003 р.). -Т.2: Право. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2003. - С. 65-67.

Нацюк А.А. Про Статут сільськогосподарського кооперативу / А.А. Нацюк // Наука і освіта «2004» : матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції (Дніпропетровськ, 10-25 лютого 2004 р.).-Т. 50: Право. -Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2004. - С. 47-48.

Нацюк А.А. Класифікація локальних нормативно-правових актів сільськогосподарських кооперативів та її критерії / А.А. Нацюк // Динаміка наукових досліджень «2004» : матеріали III Міжнародної науково-практичної конференції (Дніпропетровськ, 21-30 червня 2004 р.). - Т. 4: Право. - Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2004. - С. 63-65.

Нацюк А.А. До проблеми удосконалення правової регламентації охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів у статутах сільськогосподарських кооперативів / А.А. Нацюк // Екологічне законодавство України: стан та перспективи розвитку : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (Харків, 13-14 грудня 2007 р.) / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого ; Науково-дослідний інститут державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України ; Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області. - Х. : Право, 2008. - С. 127-130.

Білека А.А. До питання про правове регулювання земельних відносин у статутах сільськогосподарських виробничих кооперативів / А.А. Білека // Актуальні проблеми правового забезпечення екологічної безпеки, використання, відтворення та охорони природних ресурсів : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (Харків, 9-10 жовтня 2009 р.) / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого ; Науково-дослідний інститут державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України. - Х., 2009. - С. 111-113.

...