Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 343.915

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук

Злочинність кримінально активної частини молоді та її запобігання в Україні

Спеціальність 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Денисов Сергій Федорович

Запоріжжя - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Класичному приватному університеті (м. Запоріжжя).

Науковий консультант - доктор юридичних наук, доцент МАТВІЙЧУК Валерій Костянтинович, Національна академія управління, перший проректор.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України НАВРОЦЬКИЙ Вячеслав Олександрович, Львівський державний університет внутрішніх справ, декан юридичного факультету;

доктор юридичних наук, професор САВЧЕНКО Андрій Володимирович, Національна академія внутрішніх справ, начальник кафедри кримінального права;

доктор юридичних наук, професор ТРУБНИКОВ Василь Михайлович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, заступник декана з наукової роботи, завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін.

Захист відбудеться “08” липня 2011 р. о 9⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.07 Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 124.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 114.

Автореферат розісланий “07” червня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.П. Рябчинська.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Зміни в політичному, економічному, соціальному й духовному житті суспільства зумовлюють потребу у всебічній реформі правової системи України з метою зміцнення основ гуманізму, забезпечення соціальної справедливості, поваги до людини, рівності всіх перед законом і неминучої відповідальності кожного за протиправні дії. Прогресивний розвиток суспільства та його просування до певного ідеалу неможливі без належного забезпечення охорони прав і свобод членів такого суспільства на всіх рівнях і в усіх сферах життєдіяльності, особливо такої його верстви, як молодь.

Охорона морального й фізичного розвитку молоді постійно потребує особливої уваги, що відображено в документах, зокрема, Загальній Декларації прав людини 1948 р., Конвенції про права дитини 1989 р., Законах України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” 1993 р., “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю” 2001 р., “Про охорону дитинства” 2001 р., Постанові Верховної Ради України “Декларація про загальні засади державної політики України стосовно сім'ї та жінок” 1999 р., Указах Президента України “Про національну програму “Діти України” 1996 р., “Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики” 2001 р., Загальнодержавній програмі підтримки молоді на 2004-2008 рр. тощо.

Негативні процеси, які, як наслідки, супроводжують глобальні зміни в політичній, економічній, соціальній сферах життєдіяльності суспільства й держави, безпосередньо торкаються молоді. Підтвердженням цього є зростання негативних проявів серед молоді віком до 29 років (особливо корисливої та насильницької), наркоманії, токсикоманії, проституції, бездоглядності тощо. Дослідження кримінальної активності осіб молодіжного віку на основі статистичних даних ускладнюється тим, що опублікована кримінальна статистика МВС України не містить класифікованих відомостей про зареєстровані суспільно небезпечні діяння залежно від віку осіб, що їх вчинили, крім неповнолітніх. Разом з тим, інформаційні довідки органів прокуратури, суду, Державної пенітенціарної служби України, дослідження науковців дають підстави стверджувати про збільшення щороку злочинів, які вчинені особами молодіжного віку. Порівняно з 1990 р. молодіжна злочинність за останні 20 років зросла майже вдвічі. Крім того, за даними Державної пенітенціарної служби України, в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах утримується близько 156 тис. громадян, на обліку підрозділів кримінально-виконавчої інспекції перебуває 163 тис. засуджених до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі. Криміногенний склад засуджених до позбавлення волі досить складний, оскільки більше ніж 50% - це засуджені молодіжного віку, з підвищеною агресивністю, жорсткістю поведінки, безапеляційні та амбіційні, а значна їх частина (38,9%) має певні нервові та психічні розлади.

Питанням протидії молодіжної злочинності, особливо злочинності неповнолітніх, присвятили свої праці такі вітчизняні та зарубіжні науковці-кримінологи, як: О.М. Бандурка, Ю.В. Баулін, А.М. Бойко, І.Г. Богатирьов, В.І. Борисов, Ф.Г. Бурчак, В.О. Глушков, В.В. Голіна, В.К. Грищук, Л.М. Давиденко, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, В.М. Дрьомін, В.П. Ємельянов, А.П. Закалюк, В.С. Зеленецький, А.Ф. Зелінський, О.Г. Кальман, О.Г. Колб, М.В. Костицький, О.М. Костенко, О.М. Литвак, О.М. Литвинов, П.П. Михайленко, А.Й. Міллер, А.А. Музика, В.О. Навроцький, М.І. Панов, А.В. Савченко, В.В. Сташис, Є.Л. Стрєльцов, В.Я. Тацій, В.П. Тихий, В.М. Трубников, А.П. Тузов, В.О. Туляков, І.К. Туркевич, М.І. Хавронюк, В.І. Шакун, Н.С. Юзікова, Н.М. Ярмиш та ін. У країнах СНД розвиток теоретичних і практичних засад молодіжної злочинності пов'язаний з науковою діяльністю Ю.М. Антоняна, Г.А. Аванесова, М.М. Бабаєва, Ю.Д. Блувштейна, М.І. Вєтрова, Я.І. Гілінського, А.І. Долгової, А.Е. Жалінського, Г.І. Забрянського, К.Є. Ігошева, І.І. Карпеця, М.С. Крутера, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнєцової, В.А. Лелекова, В.В. Лунєєва, Г.М. Міньковського, Е.П. Побєгайла, В.П. Рєвіна, О.Б. Сахарова, С.Л. Сібірякова, М.О. Стручкова, О.М. Яковлєва та ін. У їхніх працях закладено теоретичні основи для формування та розвитку теоретичних засад осмислення молодіжної злочинності як кримінально-правового феномену й вироблення практичних рекомендацій щодо її профілактики та подолання. Зусиллями цих учених розкрито особливості злочинності неповнолітніх, віктимологічні аспекти в поведінці молоді, способи вчинення групових злочинів, роль і значення соціального середовища для формування злочинця тощо. Цим проблемам також присвячено численні дослідження педагогів, психологів, соціологів. Але це не виключає необхідності самостійної розробки багатьох питань, які пов'язані зі злочинністю кримінально активної частини молоді та теоретичним і практичним забезпеченням запобігання цій злочинності. У вітчизняній кримінології ця категорія праць перебуває лише на рівні поодиноких публікацій, немає серйозних монографічних досліджень, в Україні проблеми молодіжної злочинності розглядалися лише у двох дисертаційних роботах, а саме Н.М. Пісоцької (2001 р.) та Н.В. Яницької (2000 р.).

Отже, актуальність проблеми запобігання злочинності кримінально активної частини молоді, яка не має напрацювання в юридичній літературі, стосовно негативних наслідків цієї злочинності для суспільства вбачається автором у формуванні низки передумов криміналізації молодого покоління, яке зростає на “нормативно-ціннісному” базисі кримінальної субкультури й стає практично “вилученим” з контингенту правослухняних громадян України, що обертається значними моральними і матеріально-фізичними збитками для держави й суспільства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1767/2006 р., Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 р. № 1911-р.

Дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи Класичного приватного університету за темою “Кримінально-правова охорона суспільних відносин та запобіжний вплив на злочинність” (державний реєстраційний номер 0105U002568), а також Координаційного плану наукових досліджень з проблем кримінології Національної академії правових наук України (Інформаційний бюлетень № 9, 2007 р.).

Тема дисертації затверджена вченою радою Гуманітарного університету “Запорізький інститут державного та муніципального управління” (протокол № 4 від 27.12.2006 р.).

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є побудова моделі ієрархічної супідрядності засадничих чинників злочинності кримінально активної частини молоді та концептуальних і практичних засад кримінологічного запобігання дії цих чинників.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

- сформувати методологічні засади дослідження молодіжної злочинності та її складової - злочинності кримінально активної частини молоді;

- розкрити поняття, особливості та тенденції розвитку молодіжної злочинності як загальносоціального, кримінально-правового й кримінологічного явища;

- сформулювати поняття злочинності кримінально активної частини молоді;

- визначити місце молодіжної злочинності в цілому та злочинності кримінально активної частини молоді зокрема в структурі загальної злочинності;

- дати загальну характеристику злочинності кримінально активної частини молоді та розкрити кількісно-якісні показники;

- виявити потреби теорії та практики в комплексному дослідженні злочинності кримінально активної частини молоді й обґрунтувати її вікові межі;

- з'ясувати характеристику та виявити механізм формування злочинності кримінально активної частини молоді: корисливої, насильницької, корисливо-насильницької, групової та організованої;

- виявити основні кримінологічні ознаки та структуру особи злочинця молодіжного віку;

- визначити особливості типології деформації злочинців молодіжного віку та встановити детермінанти молодіжної злочинності й злочинності кримінально активної частини молоді;

- провести емпіричне дослідження та визначити макро-, мезо- та мікродетермінанти злочинності кримінально активної частини молоді в Україні;

- побудувати комплексну ієрархічну модель детермінації злочинності кримінально активної частини молоді;

- встановити характер і ступінь впливу субкультурних детермінант на руйнівну поведінку осіб молодіжного віку;

- вказати напрями впровадження програм запобігання злочинності кримінально активної частини молоді та управлінських рішень для профілактичних заходів;

- систематизувати досвід застосування доктринальних та практичних засад методів, засобів і моделей запобігання злочинності кримінально активної частини молоді;

- розробити пропозиції та рекомендації щодо кримінологічного запобігання злочинності кримінально активної частини молоді (заходи загальносоціального, кримінологічного й індивідуального запобігання).

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі вивчення молодіжної злочинності та запобігання їй.

Предметом дослідження є злочинність кримінально активної частини молоді та запобігання їй в Україні.

Методи дослідження обрано з огляду на поставлену мету, об'єкт і предмет дослідження. Методологічною основою дисертації є науковий метод пізнання, який використано в усіх розділах роботи. Крім загальнонаукових (аналіз, синтез, індукція, дедукція, теоретичного моделювання, історичного порівняння), у роботі застосовано етіогенетичний метод та метод логічного моделювання, які дали змогу здійснити реконструкцію факторів генези злочинних проявів у молодіжному середовищі. Історико-порівняльний, порівняльно-правовий (компаративний), типологічного узагальнення та якісного аналізу статистики використано для аналізу стану, структури й динаміки злочинності, порівняння норм чинного законодавства зарубіжних держав з положеннями КК України стосовно досліджуваної проблеми, для аналітичного огляду напрацьованих у кримінології наукових джерел та оцінювання відповідних показників кількісно-якісного вимірювання злочинності загалом і молодіжної злочинності зокрема; логіко-семантичний метод - при визначенні понятійного апарату досліджуваної проблеми (розділ 1); формально-логічний (догматичний) метод - при аналізі положень статей КК України; системно-структурний і функціональний - при виявленні місця окремих видів злочинів у структурі молодіжної злочинності; статистичний - під час вивчення матеріалів правозастосовної практики; конкретно-соціологічний - під час анкетування працівників судових і правоохоронних органів (розділ 2); методи моделювання, якісного аналізу та типологізації - для виокремлення кримінологічних ознак злочинця молодіжного віку, а також класифікації мотивів і виділення окремих груп кримінально активної частини молоді (розділ 3); метод структурно-функціонального моделювання - для створення опитувального інструментарію (експертної анкети), необхідного для визначення факторного навантаження детермінант і корелятів (умов та супутніх обставин) злочинності кримінально активної частини молоді; метод кореляційно-факторного аналізу - для обробки отриманих емпіричних даних та їх інтерпретації, необхідної для побудови ієрархічної комплексної моделі детермінації молодіжної злочинності в Україні (розділ 4); метод логічного структурно-функціонального моделювання в поєднанні з методом експертного опитування й кореляційно-факторного аналізу - для побудови ланцюгів детермінації зростання та якісного ускладнення молодіжної злочинності в контексті процесів девіалізації, які спричиняються збоями на рівні політичної системи загалом, кримінальної політики та практики кримінального правозастосування (розділ 4); методи аналізу законодавства і правозастосовної практики - для дослідження заходів загальносоціальної, спеціально-кримінологічної та індивідуальної превенції молодіжної злочинності, простеження етіології формування диспозицій злочинності кримінально активної частини молоді в контексті збоїв у системі соціалізації (освіти та виховання), структурування робочого й вільного часу (інститути праці та дозвілля), кримінальної девіалізації мікрооточення (сім'ї) й особистісно-типологічних параметрів, що стають програмно-налаштовуючими чинниками злочинних діянь (розділ 5).

Емпіричну базу дослідження становлять статистичні дані ДСА України за 2005-2010 рр., МВС України про зареєстровані злочини у 1995-2010 рр., Державної пенітенціарної служби України, а також матеріали 1411 кримінальних справ, розглянутих у 2000-2010 рр. судами міст Бердянська, Запоріжжя, Дніпропетровська, Донецька, Чернігова, Черкас, Києва та АР Крим; а також матеріали судової та слідчої практики; результати анкетування 1020 засуджених (які відбували покарання в місцях позбавлення волі чи утримувались у СІЗО). молодіжний злочинність кримінальний правовий

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація стала першим в українській кримінологічній науці комплексним монографічним дослідженням проблем злочинності кримінально активної частини молоді та запобігання їй в Україні. У роботі запропоновано та обґрунтовано низку нових понять і положень, які мають суттєве значення для формування кримінологічної теорії детермінації молодіжної злочинності, визначення теоретичних основ та концептуальних настанов для практики запобігання й протидії цьому різновиду злочинності, зокрема:

уперше:

- визначено авторське поняття “молодіжна злочинність”, розкрито її зміст та види, показано відмежування від інших близьких понять і на цій основі дано визначення поняття “злочинність кримінально активної частини молоді” як такого, що слугує для позначення якісно-кількісної специфіки злочинів, вчинених на певній території представниками певної підгрупи молоді - вікового контингенту 18-29 років;

- обґрунтовано вікові межі молодіжної злочинності, а саме: молодь як вікову групу у віці 14-35 років, оскільки саме ця група має свої особливості розвитку й соціально-психологічні риси; зазначено, що найбільш небезпечною кримінально активною частиною молоді необхідно вважати осіб віком від 18 до 29 років, на відміну від осіб неповнолітніх (від 14 до 18 років), які внаслідок свого фізичного та психічного розвитку не набули стійких кримінально активних якостей;

- визначено місце молодіжної злочинності та злочинності кримінально активної частини молоді в структурі загальної злочинності у двох вимірах: теоретико-кримінологічному; практико-кримінологічному, що забезпечують удосконалення технологій боротьби із задекларованою злочинністю в напрямі розширення засобів і методів запобігання та ресоціалізації молодих злочинців;

- встановлено кількісно-якісні характеристики злочинності цієї групи молоді, які свідчать про те, що її частка злочинів є найвищою й характеризується тим, що кожен п'ятий вчинений злочин належить до категорії тяжких, а інтенсивність зазначеної злочинності в містах набагато вища, ніж у сільській місцевості;

- виявлено основні кримінологічні ознаки корисливих, насильницьких та корисливо-насильницьких злочинів, що вчинюються особами молодіжного віку; встановлено, що профільні ознаки молодого злочинця вкладаються в певну ієрархічну систему, що складається з духовно-моральних, психотипологічних (психофізіологічних), патопсихологічних, соціально-демографічних та гендерних ознак. До основних кримінологічних рис молодого злочинця слід віднести: зневагу до морально-правових цінностей суспільства, правовий нігілізм або ж морально-етичний максималізм (за принципом “усе або нічого”, що призводить до вчинення злочинів на ґрунті спостереження за недоліками й вадами інших людей і прогалин у діяльності правоохоронних органів); прояви вербальної та поведінкової агресії щодо людей, які є слабшими або ж залежними в будь-якому відношенні (віковому, соціальному, професійному тощо);

- подано характеристику та виявлено механізми формування злочинності кримінально активної частини молоді; відзначено, що корисливі злочини найбільш поширені серед кримінально активної частини молоді, питома вага насильницьких злочинів, характерна для цієї групи, дорівнює 10%, групова та організована злочинність вирізняється своєю особливою зухвалістю й агресивністю стосовно суспільства і його підвалин;

- визначено основні профільні кримінологічні ознаки та структуру особи злочинця молодіжного віку, які складаються з духовно-моральних, психофізичних, патопсихологічних, гендерних, соціально-демографічних властивостей; зазначено, що їм притаманні нігілізм, морально-етичний релятивізм, інфантильність тощо;

- запропоновано типологію злочинця, який належить до кримінально активної частини молоді залежно від вчинених злочинів: корисливий, насильницький, корисливо-насильницький; зазначено, що найбільш поширеними типами таких злочинців є: тотально спрямований, ситуативно скерований, середовищно скерований;

- подано та обґрунтовано комплексну ієрархічну модель детермінації молодіжної злочинності, яка охоплює чинники й фонові умови макро-, мезо- та мікрорівнів. На основі емпіричного дослідження встановлено, що найсуттєвіший приріст молодіжної злочинності відбувається за рахунок інформаційно-психологічних чинників та чинників, пов'язаних з недостатнім структуруванням вільного часу різних контингентів молоді. Зазначено, що факторні детермінанти молодіжної злочинності складають ієрархічну систему, рівні якої є супідрядними за ступенем тотальності впливу та генералізованості;

- доведено, що макро-, мезо- та мікросередовищні детермінанти злочинності кримінально активної частини молоді характеризуються двома основними видами: спричинення й зумовлення. Зазначено, що до них необхідно відносити передумови та умови злочину, які створюють фон для визрівання злочинної мотивації молодої людини;

- визначено комплексну ієрархічну модель детермінації злочинності, яка являє собою систему зв'язків між дисфункціями вищих рівнів нормативно-правової регуляції щодо мезо-, мікрофункцій правової соціалізації кримінально активної частини молоді;

- встановлено характер і ступінь впливу субкультурних детермінантів на руйнівну поведінку осіб молодіжного віку. Зазначено, що основними з них є такі: зневага до морально-правових цінностей, суспільства, правовий нігілізм або морально-етичний максималізм, прояви вербальної та поведінкової агресії щодо людей, які є слабшими або залежними в будь-якому відношенні, потяг до алкоголізму, наркоманії тощо;

- запропоновано напрями формування та впровадження програм кримінологічного запобігання злочинності кримінально активної частини молоді та управлінські рішення для профілактичних заходів, які випливають зі світової практики, достатні для запобігання злочинності кримінально активної частини молоді та враховують досвід застосування моделей - парадигм, а саме: репресивно-превенційну, превенційно-наглядову, соціально-педагогічну та пропагандистсько-ідеологічну. Наголошено, що варто приділяти основну увагу соціально-педагогічній і пропагандистсько-ідеологічній моделям як найбільш ефективним;

- виявлено роль зовнішнього середовища та інших факторів у формуванні різних типів злочинця молодіжного віку; обґрунтовано висновок про те, що для цієї категорії осіб найбільш важливим у механізмі вчинення ними злочинів є етап мотивації протиправної поведінки. Показано основні специфічні провідники механізму агресивної поведінки молоді. Запропоновано типологію молодих злочинців за критерієм екзо-ендогенної (тотальної й часткової) детермінації та встановлено залежність тотально спрямованих молодих злочинців від чинників макрорівня (сімейно-групових і психотипологічних), ситуативно скеровуваних молодих злочинців - від чинників макрорівня (інформаційно-психологічні чинники) та мезорівня (працевлаштування, дозвілля й структурування вільного часу); імпульсивно скеровуваних молодих злочинців - від чинників мезорівня; середовищно скеровуваних - від чинників макрорівневої детермінації (політико-ідеологічно-правових);

- встановлено основні закономірності формування стійкої злочинної поведінки в осіб молодіжного віку внаслідок перебування їх у місцях позбавлення волі, впливу злочинного світу та “тюремної” субкультури, які вступають у суперечність із сучасними соціальними умовами й моральними стандартами суспільства;

- сформульовано та обґрунтовано практичну необхідність системи правового забезпечення запобігання деформації осіб молодіжного віку, що гарантує їх нормальне формування й розвиток, захист їх законних прав і інтересів; узагальнено позитивний досвід недержавних організацій у роботі з неблагополучними сім'ями, впливу громадськості та релігії на формування поведінки молоді, вітчизняного й зарубіжного досвіду з удосконалення діяльності із запобігання злочинності кримінально активної частини молоді;

удосконалено:

- наукові положення, згідно з якими молодіжну злочинність можна розглядати як явище прихованої імпульсивно-протестної поведінки, спрямованої проти норм кодифікованого права й низької ефективності нарощування вольового державного впливу як інструменту зниження молодіжної злочинності;

- аргументацію положення, що домінантну групу молодіжних злочинів утворюють так звані імпульсивні злочини, в основу яких покладено специфічні мотиваційні програми, які ціннісно виправдовують імпульсивну злочинну поведінку;

- обґрунтування потреби вжиття ряду законодавчих та організаційних заходів, спрямованих на реформування політики держави у сфері охорони соціального становлення, розвитку молоді в Україні й запобігання злочинності кримінально активної частини молоді правоохоронними органами;

дістали подальшого розвитку:

- положення про те, що чим більш нетолерантною є соціальна мораль та правова ідеологія щодо некримінальних девіацій молоді, тим з більшою ймовірністю формуються злочинні диспозиції у свідомості та поведінці молодих людей. Відмінність від результатів попередніх наукових досліджень полягає в уточненні специфічних ракурсів застосування реститутивної превенції у сфері проявів молодіжної злочинності, коли засоби виховного соціально-педагогічного, психологічного або медичного впливу виявляють свою більшу дієвість і створюють толерантну налаштованість молодої людини на засоби її виправлення;

- аргументація, згідно з якою злочинність молоді є фоново детермінованою й водночас зумовленою кримінальною субкультурою, що може мати ті чи інші масштаби впливовості залежно від послаблення соціального контролю. Фонова зумовленість молодіжної злочинності пояснюється значною кількістю злочинів, що вчинюються молодими людьми з ірраціональних мотивів, без чіткого усвідомлення необхідності злочину для особистості в цілому; доведено, що найчастіше молода людина вчинює злочин на імпульсивно-ситуативній основі, тобто молоді люди частіше бувають кримінально-девіалізованими, ніж кримінально-девіантофільними;

- формулювання мікросоціальних чинників індивідуального запобігання злочинності кримінально активної частини молоді, основними з яких є заходи переконання, соціальної допомоги, примусу.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в роботі висновки та пропозиції використані у:

- законотворчій діяльності - Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією при підготовці проектів законів щодо реалізації державної молодіжної політики, розробці різнопланових державних програм боротьби з молодіжною злочинністю та заходів з оптимізації профілактичної й превентивної діяльності правоохоронних органів у зазначеній сфері (довідка про впровадження результатів дослідження № 03/101-11 від 16.03.2011 р.);

- правозастосовчій діяльності - при вирішенні судовими та правоохоронними органами проблемних питань із встановлення особливостей кримінальної відповідальності молоді, застосування покарань до осіб молодіжного віку, а також для підвищення ефективності діяльності суб'єктів кримінологічної профілактики (акт впровадження результатів дослідження у діяльність апеляційного суду Запорізької області № 127 від 11.12.2010 р.; акт впровадження результатів дослідження у діяльність органів прокуратури № 215 від 29.12.2010 р.; акт впровадження результатів дослідження у діяльність органів обласного управління юстиції у Запорізькій області № 167 від 17.11.2010 р.);

- навчальному процесі - в Класичному приватному університеті при проведенні лекцій, семінарських і практичних занять з курсу “Кримінологія” та спецкурсів навчальних дисциплін у магістратурі та аспірантурі “Кримінологічне прогнозування та запобігання молодіжної злочинності”, “Програмування протидії молодіжної злочинності” у вищих юридичних навчальних закладах і на юридичних факультетах, а також під час підготовки підручників, навчальних і методичних посібників (довідка про впровадження результатів дослідження № 15-10 від 10.12.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Положення, які викладені в дисертації та виносяться на захист, розроблені автором особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам, у дисертації не використовуються. Висновки й положення дисертації мають самостійний характер.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки дисертації доповідалися та обговорювалися на:

- міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Аще возможно, будьте в мире со всеми” (Запоріжжя, 1997 р.); “Наукова думка в Україні: соціальні, економічні і правові аспекти” (Запоріжжя, 1997 р.); “Актуальні проблеми попередження, розкриття та розслідування злочинів органами внутрішніх справ” (Запоріжжя, 1998 р.); “Україна ХХ століття: історія та право” (Київ, 1998 р.); “Боротьба з торгівлею жінками: проблеми вдосконалення законодавства та завдання органів внутрішніх справ” (Харків, 1999 р.); “Проблеми боротьби з організованою злочинністю (на матеріалах Харківської та Полтавської областей)” (Харків, 1999 р.); “Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності” (Дніпропетровськ, 1999 р.); “Актуальні проблеми попередження, розкриття та розслідування злочинів органами внутрішніх справ” (Запоріжжя, 2000 р.); “Органи внутрішніх справ на початку третього тисячоліття: проблеми протидії злочинності” (Дніпропетровськ, 2000 р.); “Новий Кримінальний кодекс України: проблеми впровадження” (Харків, 2001 р.); “Проблеми боротьби з насильницькою злочинністю” (Харків, 2001 р.); European conference on child abuse & neglect ВООЗ, ISPKAN (Стамбул, 2001 р.); “Питання застосування нового Кримінального кодексу України” (Харків, 2001 р.); “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства” (Запоріжжя, 2002 р.); II European Society Criminology Congress “Sharing Borders Sharing a discipline”, University of the Castilla la Mancha, (Toledo, 2002 р.); “Пріоритетні напрямки діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю в сучасних умовах” (Дніпропетровськ, 2002 р.); Third Conference of the European Society of Criminology “Crime and Crime Control in an Integrating Europe” (Helsinki, 2003 р.); “Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства” (Запоріжжя, 2004 р.); “Проблеми коментування Кримінального закону (до 3-річниці прийняття КК України)” (Львів, 2004 р.); “Теоретичні та практичні проблеми організації досудового слідства” (Запоріжжя, 2005 р.); “Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства” (Дніпропетровськ, 2004 р.); “Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості” (Львів, 2005 р.); “Противодействие молодежной преступности” (Санкт-Петербург, 2005 р.); “Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення” (Львів, 2006 р.); “Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення” (Львів, 2007 р.); “Международные проблемы борьбы с организованной преступностью” (Уфа, 2007 р.); “XX International Baltic Criminological seminar” (Saint-Petersburg, 2007 р.); 7^th Annual Conference of the European Society of Criminology (Bologna, 2007 р.); “Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення” (Львів, 2007 р.); “Від громадянського суспільства - до правової держави” (Харків, 2007 р.); “Вплив покарань на злочинність” (Луганськ, 2007 р.); “Вдосконаленню кримінально-виконавчого законодавства - громадську, експертну і наукову підтримку” (Чернігів, 2007 р.); “Слідча діяльність: проблеми теорії та практики” (Дніпропетровськ, 2008 р.); “Управлінські правові та психологічні аспекти запобігання масовим порушенням громадського порядку та проявам тероризму” (Київ, 2008 р.); “Свобода особистості: філософсько-правове розуміння та механізм забезпечення” (Запоріжжя, 2008 р.); “Проблеми якості інформації про злочинність” (Луганськ, 2008 р.); “Сучасна кримінологія: проблеми розвитку та протидії злочинності” (Запоріжжя, 2009 р.); “Забезпечення прав і свобод людини і громадянина в діяльності ОВС України за сучасних умов” (Київ, 2009 р.); “Проблеми та перспективи розвитку вітчизняного права” (Дніпропетровськ, 2010 р.); “Актуальні проблеми юридичної науки 2010” (Київ, 2010 р.); “Боротьба з правопорушеннями у молодіжному середовищі: вітчизняний та міжнародний досвід” (Донецьк, 2010 р.);

- міжнародному симпозіумі “Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення. Прогалини у кримінальному законодавстві” (Львів, 2008 р.);

- міжнародних та всеукраїнських науково-практичних семінарах: “Злочини проти особистої волі людини” (Харків, 2000 р.); “Проблеми застосування кримінального законодавства: теорія та практика” (Дніпропетровськ, 2002 р.); “Інформаційне забезпечення боротьби з організованою злочинністю” (Одеса, 2002 р.); “Застосування кримінального законодавства органами внутрішніх справ: проблеми теорії і практики” (Дніпропетровськ, 2004 р.); “Застосування кримінального законодавства органами внутрішніх справ: проблеми теорії і практики” (Дніпропетровськ, 2005 р.); “Кримінологічні читання, присвячені 80-річчю з дня народження видатного українського кримінолога д. ю. н., проф. Зелінського А.Ф. Актуальні проблеми кримінології та кримінальної психології” (Одеса, 2006 р.); “Реформування кримінального та кримінально-виконавчого законодавства - головний чинник корегування політики України у сфері виконання кримінальних покарань” (Запоріжжя, 2006 р.); “Актуальні проблеми протидії злочинності в Запорізькій області” (Запоріжжя, 2008 р.).

Публікації. Основні положення дослідження викладено в 67 наукових публікаціях, з яких 25 - статті у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг наукових публікацій - 67,48 авт. арк.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, що містять п'ятнадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел, що містить 587 найменувань, та додатків. Загальний обсяг роботи - 441 сторінка, з яких основний текст - 361 сторінка.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; визначено зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами, його мету, завдання, об'єкт і предмет, методи, наукову новизну, практичне значення одержаних результатів; подано дані про їх апробацію.

Перший розділ “Методологічні та теоретичні проблеми кримінологічного дослідження злочинності кримінально активної частини молоді” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Основні методологічні підходи та загальнотеоретичні концепції щодо проблем молодіжної злочинності” висвітлено соціальну сутність та еволюцію молодіжної злочинності. З метою всебічного вивчення проблем злочинної поведінки молоді, більш чіткого визначення сутності, межі, ґенези досліджуваного явища проведено аналіз наявних теоретичних підходів у цій сфері, багато з яких залишається актуальними стосовно сучасної практики.

Вивчення світових історичних пам'яток, а також законодавства та звичаєвого права, яке діяло на території України, дає підстави стверджувати, що в усі часи існували суттєві особливості молоді як найактивнішої категорії населення країни. Це найбільш динамічна, адаптована частина суспільства, яка швидко та гостро реагує на зміни політичної й соціально-економічної ситуації, активно включається в діяльність держави.

Спираючись на семантичну концепцію злочинності, констатовано, що під молодіжною злочинністю треба розуміти властивість молоді відтворювати злочини в кореляційній взаємозалежності з причинами їх девіантної поведінки. Молодіжна злочинність - сукупність злочинів, вчинених за певний проміжок часу на певній території особами у віці 14-35 років, і сукупність учасників цих злочинів у тому самому віці.

Молодіжна злочинність має специфічні особливості та являє собою самостійний об'єкт кримінологічного дослідження. Вона є основою для відтворення загальної злочинності; характеризується динамічністю, найбільш тісно корелює зі станом соціального контролю й більш чутливо реагує на зміни в соціальному середовищі. В умовах змін у суспільстві, соціальних, економічних, політичних перетворень злочинність серед молоді зазнала негативних якісних та кількісних змін, що актуалізують проблеми комплексного дослідження процесів, які відбуваються в молодіжному середовищі, у суспільстві, та їх впливу на стан злочинності серед молоді.

У підрозділі 1.2. “Обґрунтування поняття злочинності кримінально активної частини молоді” визначено та розглянуто найбільш суттєві наукові терміни для визначення поняття кримінально активної частини молоді, зокрема: “активність”, “асоціальна поведінка”, “соціальне відхилення”, “кримінальна активність”, “особа злочинця”. Також розглянуто особистісні та індивідуальні характеристики, які утворюють складну ієрархічну систему особи молодого злочинця.

З позиції вивчення генезису соціальних відхилень методологічно важливим є розмежування соціальних відхилень у суспільстві як об'єктивного суспільного явища, що виступає у вигляді системи антицінностей, способів девіантної поведінки, з одного боку, і соціально значущих якостей індивіда як суб'єктивного відображення існуючих соціальних норм, цінностей, вимог, устремлінь, способів мотивацій, особистісної інтерпретації, переломлення суспільних естетичних ідеалів через особистісні психологічні й моральні тощо - з іншого. Виходячи із сутнісних характеристик цього явища, виділено два аспекти вивчення соціальних відхилень: 1) соціальний, чи соціально-психологічний, аналіз як соціального явища, що виражається у відносно масових і стійких формах людської діяльності; 2) психолого-педагогічний, психологічний і психіатричний, медичний аналіз вчинків і дій конкретного індивіда.

Визначено, що злочинна активність молоді не тільки порушує позитивні соціокультурні складові суспільства, а й руйнує закладену правомірну поведінку суб'єкта.

Встановлено, що кримінально активна частина молоді - це соціодемографічна підгрупа молоді, яка характеризується такими ознаками: досягненням віку повноліття; наявністю певного рівня освіти; наявністю дієздатності, що зумовлює часткову або повну незалежність свідомості та поведінки молодої людини від інших суб'єктів соціалізації, навчання, виховання тощо; підвищеним рівнем активності, що виявляється в ігноруванні морально-правових цінностей; антисоціальною спрямованістю; зростанням ризику виявлення криміногенної девіалізованості, девіантофільності, делінквентних та кримінально караних діянь. Звідси випливає авторське розуміння злочинності кримінально активної частини молоді як поняття, що слугує для позначення якісно-кількісної специфіки злочинів, вчинених на території різних держав (міждержавних утворень та спільнот або ж територіальних складових держави: регіонів, областей, районів тощо) представниками певної підгрупи молоді - вікового контингенту 18-29 років.

Підрозділ 1.3. “Місце молодіжної злочинності у структурі загальної злочинності” присвячено аналізу місця молодіжної злочинності, яка належить до найбільш масштабних і небезпечних кримінальних феноменів. Вказано, що вона займає значну частину обсягу злочинності в цілому, відрізняється в більшості випадків найвищою інтенсивністю зростання, негативними структурними змінами. У країнах ЄС, Росії, США актуалізується вивчення підходів до аналізу досвіду запобігання молодіжній злочинності, насамперед, враховуючи той факт, що злочинність, у тому числі молодіжна, є єдиним світовим феноменом. Висвітлено проблеми боротьби з молодіжною злочинністю та її невід'ємною складовою - злочинністю кримінально активної частини молоді.

Проблема дослідження молодіжної злочинності в структурі загальної злочинності актуалізується у двох вимірах: а) теоретико-кримінологічному, де постає питання про зміну ціннісних і нормативно-регулятивних засад кримінально-правової доктрини (кримінально-правової та кримінально-виконавчої політики) і чинного законодавства в сегменті, пов'язаному зі злочинністю кримінально активної частини молоді; б) практико-кримінологічному (спеціально-кримінологічного та індивідуального запобігання), де постає питання про зміну й удосконалення технологій боротьби з молодіжною злочинністю в напрямі розширення блоку засобів і методів юридично-соціально-педагогічної превенції, а також профілактики й ресоціалізації молодих злочинців після відбуття ними кримінального покарання в установах виконання покарань.

Другий розділ “Кримінологічна характеристика злочинності кримінально активної частини молоді” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Кількісно-якісні показники та загальна характеристика злочинності кримінально активної частини молоді” підкреслено, що злочинність унаслідок генетичного зв'язку із соціальними процесами, які відбуваються в суспільстві, впливає на всі сфери функціонування держави, оскільки кримінальна статистика, навіть при всій її відносній достовірності, дає змогу зробити однозначний висновок про тісну кореляцію між станом злочинності і станом суспільних процесів.

Аналіз стану злочинності кримінально активної частини молоді, оцінювання її рівня, динаміки, структури здійснено на основі статистичних даних про виявлені та зареєстровані в органах внутрішніх справ злочини. Щодо якісних характеристик досліджуваної злочинності визначено, що щорічно частка тяжких і особливо тяжких злочинів залишається досить високою, незважаючи на її незначний спад (на 1,7%) з 2009 р. Разом з тим, насильницька злочинність продовжує залишатися найбільш небезпечною, до того ж серед молоді зростає її зухвалий характер, жорстокість, агресивність. Кількість тяжких і особливо тяжких злочинів у 2010 р. порівняно з попереднім роком збільшилася на 18%, їхня питома вага щороку зростає. Разом з тим корислива злочинність у 2010 р. порівняно з 2005 р. збільшилася на 27,7%. Занепокоєність викликають негативні тенденції в структурі злочинності кримінально активної частини молоді, характерними ознаками яких є збільшення групової та організованої злочинності, наявність озброєності. Привертають увагу також два моменти. По-перше, зростання насильницьких злочинів, у тому числі проти життя й здоров'я, при явному ослабленні боротьби з хуліганством. По-друге, поширення крадіжок, питома вага яких зросла з 60,6 до 64,1%. Вік більшості злочинців коливається в межах від 20 до 35 років, причому пік припадає на 29 років, що ще раз підтверджує висновок про підвищену суспільну небезпеку злочинності кримінально активної частини молоді.

Встановлено та узагальнено особливості злочинності кримінально активної частини молоді. До якісних (структурних) характеристик злочинності молоді можна віднести такі: частка неповнолітніх у загальній злочинності є відносно невеликою (8-13%); одночасно частка злочинів, вчинених кримінально активною частиною молоді (від 18 до 29 років), є найвищою; злочинність кримінально активної частини молоді, порівняно зі злочинністю зрілою, характеризується тим, що кожен п'ятий вчинений злочин належить до категорії тяжких; структура досліджуваної злочинності молоді за видами злочинів мало чим відрізняється від структури всієї злочинності (крадіжки, грабежі, розбої, незаконні заволодіння транспортними засобами, хуліганства, тілесні ушкодження, зґвалтування тощо); інтенсивність молодіжної злочинності в містах значно вища, ніж у сільській місцевості; така група молоді, як неповнолітні, вчиняє злочини в основному за місцем проживання, навчання або роботи, більше ніж 50% з них - після 20 години до 01 години ночі; чим молодь старша за віком, тим більш віддалене вчинення злочинів від місця проживання, навчання або роботи, а час вчинення злочинів зміщується до нічного та ранкового; злочини осіб молодого віку мають здебільшого груповий характер, а в злочинах юнацької молоді переважає імпульсивна та ситуативна детермінованість; рецидив у злочинності неповнолітніх становить близько 12-15%, а в осіб від 18 до 29 років - 18-29%; останнім часом (починаючи з 1993 р.) відбуваються зміни в мотивації злочинної поведінки молоді, що виражаються в домінуванні корисливої мотивації. Усе частіше при цьому застосовується вогнепальна та холодна зброя, снодійні речовини; для насильницької молодіжної злочинності, особливо підліткової та юнацької віком від 16 до 23 років, є характерними жорстокість, знущання над жертвою, прояви цинізму, імпульсивність дій.

У підрозділі 2.2. “Характеристика корисливої злочинності кримінально активної частини молоді” подано аналіз даних кримінально-правової статистики корисливих злочинів, що вчинені досліджуваною категорією осіб, її кількісно-якісні показники. Відзначено, що корисливі злочини найбільш поширені серед кримінально активної частини молоді, особливо крадіжки, оскільки в сучасних кризових умовах соціально-економічні проблеми перед молоддю постають досить гостро. Причому вони стосуються не тільки бідних, а й заможних людей. Неможливість забезпечення елементарних потреб здебільшого впливає на малозабезпечені прошарки, оскільки рівень життя заможного населення недосяжний для більшості. Водночас суспільний еталон, підтримуваний засобами масової інформації, спонукає окремих громадян до задоволення потреби, наприклад, у розкішному житті тощо. Відповідно до експертних оцінок, від 21 до 48% корисливих злочинів (у середньому близько третини) вчиняється через нестатки.

Констатовано, що найвищий рівень кількості вчинених злочинів у загальній злочинності як за радянських часів, так і сьогодні - це злочини проти власності, а неповнолітні та молодь - це найбільш активні вікові групи, які вчинюють крадіжки й грабежі. До найбільш поширених злочинів, що вчинені кримінально активною частиною молоді, належить крадіжка. Так, таємне викрадення чужого майна (ч. 1 ст. 185 КК) вчинили більше ніж 8,5 тис. осіб (віком від 18 до 25 років - 5151 особа; віком від 25 до 30 років - 3396 осіб). Найбільше вчинено злочинів, пов'язаних з такою кваліфікуючою ознакою, як проникнення в житло, інше приміщення чи сховище або завдання значної шкоди потерпілому: 12 374 злочини вчинені особами віком від 18 до 30 років (віком від 18 до 25 років - 7779 осіб; віком від 25 до 30 років - 4595 осіб). Друге місце серед злочинів проти власності посідають грабежі, вчинені особами віком від 18 до 30 років, особливо грабіж, поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або вчинений повторно, або за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 186 КК). Особами молодого віку від 18 до 30 років вчинено 4968 злочинів.

Загальну кримінологічну характеристику стану корисливої злочинності кримінально активної частини молоді подано в тексті роботи.

У підрозділі 2.3. “Характеристика насильницької злочинності кримінально активної частини молоді” зазначено, що за поширеністю ці види злочинів посідають друге місце. Їх розвиток відбувається не лише в напрямі кількісного зростання, а й зростання їх тяжкості, застосування більш кваліфікованих способів вчинення.

Аналіз структури злочинності кримінально активної частини молоді показує, що питома вага насильницьких злочинів - близько 10%, проте вони становлять велику суспільну небезпеку; 86% убивств і 90% випадків хуліганства вчинені особами в нетверезому (алкогольному чи наркотичному) стані. Серед молодих злочинців цієї групи 93% становлять чоловіки і 7% - жінки; 55% - особи без постійного джерела доходу; 71% не мають навіть неповної середньої освіти. Змінилися якісні характеристики насильницьких злочинів кримінально активної частини молоді. Частішими стали групові бійки й хуліганські прояви, навмисні групові вбивства та зґвалтування. У ряді випадків вони відрізняються зухвалістю й цинізмом, тому що підлітки та більш доросла молодь не мають усталених поглядів на життя і прагнуть до наслідування сильних і авторитетних членів злочинної групи. Більш розгорнуту кримінологічну характеристику стану насильницької злочинності кримінально активної частини молоді подано в тексті роботи.

Насильницьку злочинність кримінально активної частини молоді відзначають такі негативні тенденції, як: поширення умисних злочинів (особливо умисних тяжких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень та вбивств), широке використання вогнепальної зброї, частішання випадків незаконного позбавлення волі, торгівлі людьми тощо, нарешті, прояв жорстокості, мучення, катування та агресії як самоцілі. Особливо слід відзначити, що такі злочині дії найчастіше вчинюються особами віком від 18 до 29 років. Для них характерні знущання над особистістю, особлива зухвалість, високий ступінь агресії та жорстокість.

Загальновідомим правилом є доведення в процесі розслідування й розгляду кримінальної справи фактів жорстокості, катувань, мордування, наруги над людьми й інших проявів знущань над потерпілими, проте при вивченні кримінальних справ встановлено, що тільки за десятою частиною ці обставини спеціально оцінювалися в завершальних актах слідчого й суду. Така незавершеність оцінки дій насильницького злочинця в подальшому провокує частину осіб молодіжного віку продовжувати злочинну діяльність.

У підрозділі 2.4. “Кримінологічний аналіз групової та організованої злочинності кримінально активної частини молоді” подано кримінологічну характеристику групової, організованої злочинності кримінально активної частини молоді. Найбільша кількість засуджених за вчинення злочинів у групах - 16 і 17-річні (питома вага дорівнює майже 70% від усіх неповнолітніх), найвищу соціальну небезпеку становлять особи у віці 18-29 років. Кримінально активна молодіжна групова та організована злочинність відрізняються своєю особливою зухвалістю й агресивністю стосовно суспільства і його підвалин. Вона є свого роду викликом суспільству, не здатному задовольнити певні соціальні потреби окремих молодих людей, прагненням створити своє альтернативне суспільство з більш слушними правилами й вимогами. Ця злочинність є наслідком упровадження злочинних або близьких до злочинних навичок і традицій у колі молоді та неповнолітніх.

Зазначено, що особливість молодіжних злочинних угруповань полягає в тому, що їх рушійною силою є формування психологічних особливостей кожної особи в момент її соціалізації. Прагнення бути визнаним, повноцінним членом певної соціальної спільності - це елементи механізму, що лежать в основі формування злочинних угруповань. Однак тільки таким прагненням пояснити появу молодіжних злочинних угруповань не можна, тому що воно властиве будь-якій людині й, по суті, є стимулом соціальної діяльності. Для осіб, які прагнуть стати членами молодіжних злочинних угруповань, характерно те, що вони, як правило, або є ізгоями в суспільстві й тому не можуть нормально пройти процес соціалізації, або мають які-небудь особливості психічного розвитку. Іншою особливістю молодіжних злочинних угруповань є агресивність їх членів. Вона часто буває результатом неадекватного сприйняття навколишньої дійсності. Причин високого рівня агресії в поведінці молодих людей, що входять до складу злочинних угруповань, може бути дві: перша - пов'язана з протестом проти суспільства, яке відхилило молоду особу, а тому є ненависним, ворожим для неї; друга - полягає в тому, що молода особа ще не пройшла процесу соціалізації. Проте не тільки агресивність характеризує молодих людей, об'єднаних у злочинні угруповання. Агресія не має яких-небудь стримувальних механізмів, вона настільки сильна, що ніякі інші психічні механізми не в змозі її приборкати. Не можуть їй протистояти й механізми соціального контролю, такі, наприклад, як відповідальна мораль, суть якої полягає в тому, що будь-який член суспільства обмежує свої природні спонукання в тому випадку, якщо вони завдають шкоди іншим цінностям. У членів злочинних молодіжних угруповань немає компенсаторного механізму, який пристосовує інстинктивну спадщину до вимог культурного життя й утворює з ним функціонально єдину систему.