Удосконалення державної політики в сфері житлового будівництва в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧОРНОМОРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ПЕТРА МОГИЛИ

УДК 354:338.2

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В СФЕРІ ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА УКРАЇНИ

Спеціальність 25.00.02 - механізми

державного управління

Пивоваров Костянтин Володимирович

МИКОЛАЇВ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Академії муніципального управління Міністерства будівництва та житлово-комунального господарства України.

Науковий керівник: доктор наук з державного управління, доцент КОНДРАШОВ Олександр Миколайович, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва, начальник.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, доцент ПЛАКІДА Віктор Тарасович, Постійне Представництво Президента України в АР Крим, перший заступник Постійного Представника Президента України в АР Крим;

кандидат економічних наук, доцент ТУБОЛЕЦЬ Ірина Іванівна, Дніпропетровська державна фінансова академія, доцент кафедри фінансів.

Захист відбудеться 25 червня 2011 р. о 13 ⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 38.053.03 у Чорноморському державному університеті імені Петра Могили за адресою: 54003, м. Миколаїв, вул. 68 Десантників, 10, к.107.

Із дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Чорноморського державного університету імені Петра Могили (54003, м. Миколаїв, вул. 68 Десантників, 10).

Автореферат розісланий 19 травня 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

д.держ.упр., доц. Л.В. Антонова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах назріла необхідність цілеспрямованої діяльності держави у напрямі розвитку тих галузей економіки, які можуть забезпечити мультиплікативний ефект у суміжних сферах і, як наслідок, економічне зростання країни. Однією з таких галузей є житлове будівництво, а ринок житла може бути одним з основних факторів економічного розвитку і зростання добробуту населення. Проте слід враховувати, що створення ефективного механізму житлового будівництва вимагає чіткого визначення ролі держави в цьому секторі економіки.

Актуальність питання розробки нових підходів до вдосконалення державної політики житлового будівництва зумовлена, перш за все, тим, що сформовані форми і методи управління не дозволяють досягнути поставлених цілей соціально-економічного розвитку, а саме - підвищення забезпечення житлом та поліпшення житлових умов населення.

Житлове будівництво є матеріальною основою для підвищення рівня та якості життя населення, що проголошене в Україні метою довгострокової соціально-економічної політики держави. Сьогоднішня ситуація дозволяє констатувати недостатню ефективність регулювання ринкових відносин у сфері житлового будівництва, що пов'язано з неузгодженістю соціально-економічної політики на різних рівнях її реалізації (житлової, земельної, демографічної, інвестиційно-будівельної, бюджетно-податкової).

Це вимагає додаткових досліджень сучасних тенденцій розвитку житлового будівництва з метою вдосконалення форм, методів та інструментів державного впливу на трансформаційно-ринкові процеси у сфері житлового будівництва в напрямі підвищення якості та доступності житла.

Дослідження питань розвитку державної політики житлового будівництва, ефективності його відтворення в комплексі заходів забезпечення стратегічного планування його розвитку достатньо повно відображені в багатьох наукових роботах. Серед авторів цих праць слід особливо виділити таких учених, як А. Ачкасов, О. Білянський, П. Борщевський, В. Геєць, Г. Груба, Б. Данилишин, М. Єрмошенко, І. Запатріна, Ю. Кальниш, Є. Клюшниченко, О. Кондрашов, М. Корецький, І. Коркуна, І. Кучеренко, Р. Ларіна, В. Мамутов, Ю. Манцевич, Т. Момот, В. Нудельман, Г. Онищук, К. Паливода, І. Павлов, Л. Пісьмаченко, В. Плакіда, Д. Плеханов, І. Туболець, Л. Чернюк, Л. Чернишов та ін.

Сучасні концепції і методи вдосконалення механізму управління житловим будівництвом відображені в роботах А. Асаула, Ю. Вінслава, А. Беркути, І. Мазура та ін. Серед зарубіжних розробок у сфері управління будівництвом слід виділити дослідження Р. Арчібальда, Ф. Бег'юлі, К. Грея, Е. Ларсона.

Теоретичною основою для дисертаційного дослідження послужили роботи зарубіжних авторів, таких як: М. Фуджіта, М. Темпль, Ф. Фабоцці та ін. При написанні роботи були вивчені праці вітчизняних і зарубіжних учених, що займаються виявленням проблем формування і розподілу капіталу і доходів, дослідженням економічної суті кредиту й іпотеки - А. Сміта і Д. Ріккардо, М. Фрідмена, А. Ганна, В. Леонтьева, Дж. Кейнса і Е. Хансена.

Проте, незважаючи на значний обсяг досліджень з даної проблеми, в них не ставляться акценти на необхідності вдосконалення форм, методів та інструментів державного управління розвитком сфери житлового будівництва у напрямі стимулювання пропозиції на ринках житла з метою задоволення підвищеного попиту на нове житло високої якості та забезпечення його доступності для основної частини населення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Академії муніципального управління “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (номер державної реєстрації 0108U008164). Внесок автора полягає в розробці теоретико-методичних засад державного регулювання в сфері житлового будівництва України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методичних засад та практичних рекомендацій щодо удосконалення державної політики в сфері житлового будівництва України.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення комплексу таких завдань:

- обґрунтувати теоретичні засади розвитку житлового будівництва як матеріальної основи реалізації соціально-економічної політики держави;

- розкрити концептуальні основи вдосконалення державної політики як інструменту стимулювання розвитку житлового будівництва;

- проаналізувати підходи і прийоми реалізації земельної політики у сфері житлового будівництва;

- здійснити оцінку впливу державної політики розвитку сфери житлового будівництва на показники якості життя;

- визначити вплив соціальних пріоритетів розвитку на підходи до реформування сфери житлового будівництва;

- розробити рекомендації щодо посилення системи державного регулювання у сфері житлового будівництва;

- визначити принципи соціальноорієнтованого розвитку сфери житлового будівництва;

- обґрунтувати основні напрями удосконалення державної політики в сфері житлового будівництва економічної політики у сфері житлового будівництва.

Об`єктом дослідження є державна житлова політика України.

Предметом дослідження є удосконалення державної політики в сфері житлового будівництва України.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження став системний підхід до вивчення відносин між основними учасниками на ринку житлового будівництва, що базується на працях класиків економічної науки, сучасних теоріях державного регулювання економіки, фундаментальних положеннях економіки будівництва, роботах вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем управління перехідними процесами й сферою житлового будівництва на різних рівнях його організації, вітчизняному і зарубіжному досвіді у галузі управління будівельною діяльністю, основах теорії державного управління в частині формування ефективної системи інструментів і методів регулювання соціальноорієнтованого розвитку сфери житлового будівництва.

Для вирішення поставлених завдань були використані такі методи і прийоми наукового дослідження: системний (при обґрунтуванні напрямів удосконалення державної політики у сфері житлового будівництва), нормативний (в дослідженні якості життя населення та забезпеченості житлом), методи економічного, логічного та порівняльного аналізу (для оцінки впливу державної політики розвитку сфери житлового будівництва на показники якості життя та аналізу державних програм підтримки житлового будівництва в Україні).

Інформаційно-аналітичною та методичною базою дослідження стали статистичні матеріали та нормативно-інструктивні положення Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства будівництва та житлово-комунального господарства України, Міністерства фінансів України, Світового банку, Інституту економіки та прогнозування НАН України, Державної установи “Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України”, Інституту стратегічних досліджень, Інституту регіональних досліджень НАН України, Програми розвитку ООН та ін.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі здійснено теоретико-методологічне обґрунтування та сформульовано методичні та практичні рекомендації щодо удосконалення державної політики у сфері житлового будівництва в Україні. Основні наукові результати, які характеризуються науковою новизною, полягають у наступному:

вперше:

- запропоновано комплексний підхід до розвитку житлового будівництва в контексті підвищення якості життя населення, що включає наступні взаємопов'язані напрями реалізації соціально-економічної політики держави: житлову політику в частині реформування ЖКГ, регулювання ринку житла, стимулювання житлових інвестицій; земельну політику; політику у сфері стимулювання інвестиційно-будівельної діяльності, що дозволяє враховувати, з одного боку, особливості розвитку та функціонування житлового будівництва як галузі матеріального виробництва, а з іншого боку - процеси трансформаційного реформування в сполучених з ним сферах реалізації державної політики;

удосконалено:

- процес розробки та включення заходів з розвитку житлового будівництва в систему заходів реалізації соціально-економічної політики держави, заснований на аналізі системи показників сприятливості середовища проживання і врахуванні комплексу різних видів політик (житлової, земельної, інвестиційно-будівельної, демографічної) при формуванні програм економічного і соціального розвитку;

- механізм державної житлової політики в умовах ринкової економіки через систематизацію форм, методів, основних напрямів та інструментів, що дозволило визначити їх переваги та сформувати основні напрями удосконалення соціально-економічної політики в сфері житлового будівництва, до яких, зокрема, віднесено комплекс заходів: щодо стимулювання зниження собівартості будівництва житла (вдосконалення нормативно-правової бази житлового будівництва в частині зниження адміністративних бар'єрів, вдосконалення земельної політики великих міст, стимулювання інновацій і інвестиційно-будівельної діяльності, розвиток супутніх житловому будівництву галузей промисловості, реформування ЖКГ); щодо стимулювання пропозиції якісного житла на ринку житлової нерухомості (вдосконалення системи іпотечного кредитування, розширення обсягів будівництво державного (муніципального) житла);

- механізм раціонального землекористування в системі управління міським господарством шляхом обґрунтування його базових принципів: визначення напрямів землекористування й охорони земель на території міста й розробка відповідних комплексних програм; виділення нових ділянок під забудову тільки за умови раціонального й комплексного їхнього використання; розробка єдиної методики визначення еколого-економічних нормативів використання земель; повний контроль за станом екологічної обстановки на території міста; планування й фінансування заходів щодо охорони міських земель;

дістали подальшого розвитку:

- механізм удосконалення програмно-цільового підходу до розвитку житлового будівництва з урахуванням його соціальної орієнтації за рахунок конкретизації в його складі інструментів регулювання попиту на ринку житла та підвищенні ролі інструментів впливу на пропозицію якісного житла;

- принципи вдосконалення механізму підвищення ефективності державного управління розвитком ринку житлового будівництва, що відображають комплексність механізму, ефективність його розвитку, науковість, прозорість і демократичність його управління, дотримання яких дозволяє цілеспрямовано управляти процесом розвитку ринку житлового будівництва.

Практична значимість одержаних результатів визначається розробкою на основі авторської концепції рекомендацій для Міністерства будівництва та житлово-комунального господарства України щодо підвищення ефективності соціально-економічної політики у сфері житлового будівництва за рахунок вдосконалення інструментів стимулювання пропозиції на ринку житла та розширення будівництва державного (муніципального) житла, що сприятиме підвищенню доступності житла, рівня та якості життя населення (довідка від 09.03.2011 р. № 16-09/191/0/8-15).

Результати наукових досліджень також використані Комітетом Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики у процесі підготовки нормативно-правових актів щодо удосконалення державної політики в сфері житлового будівництва. Зокрема, внесено пропозиції щодо удосконалення механізму державної житлової політики в умовах ринкової економіки через систематизацію її форм, методів, основних напрямів та інструментів, а також сформульовано основні напрями удосконалення соціально-економічної політики в сфері житлового будівництва, до яких віднесено комплекс заходів як щодо стимулювання зниження собівартості будівництва житла, так і щодо стимулювання пропозиції якісного житла на ринку житлової нерухомості (довідка від 03.03.2011 р. № 04-13).

Теоретичні положення та наукові результати дисертаційної роботи використано викладачами Академії муніципального управління при розробці основних навчальних модулів для слухачів усіх форм навчання магістерської підготовки (довідка від 09.03.2011 р. № 08-24).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, а нові наукові результати, які винесені на публічний захист, отримані одноосібно автором.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертації доповідались і обговорювались на конференціях, конгресах і семінарах, зокрема: “Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: влив на національну економіку та окремий бізнес” (м. Дніпропетровськ, 2010 р.), “Розвиток легкої промисловості в умовах активізації євроінтеграційних процесів” (м. Київ, 2010 р.), “Стратегія розвитку фінансово-економічних та соціальних відносин: регіональний аспект” (м. Харків, 2010 р.), “Сучасні тенденції розвитку менеджменту” (м. Запоріжжя, 2010 р.), “Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (м. Харків, 2010 р.), “Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави” (м. Дніпропетровськ, 2010 р.).

Публікації. Результати проведених досліджень, теоретичні та методичні положення викладені у 11 друкованих роботах загальним обсягом 3,7 друк. арк. які належить особисто автору, серед них 5 статей у наукових фахових виданнях з державного управління.

Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел, що налічує 184 найменувань. Робота викладена на 190 сторінках, з яких 171 сторінку займає основний текст, дослідження містить 3 таблиці, 8 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, предмет і об'єкт, сформульовано завдання дослідження, розкрито методику вивчення проблеми, відображено наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів.

У першому розділі - “Теоретико-методичні засади формування державної політики у сфері житлового будівництва” - досліджено теоретичні засади розвитку житлового будівництва як матеріальної основи реалізації соціально-економічної політики держави; розкрито концептуальні основи вдосконалення державної політики як інструменту стимулювання розвитку житлового будівництва, проаналізовано підходи і прийоми реалізації земельної політики у сфері житлового будівництва.

Одним з ключових факторів, що становлять матеріальну основу для підвищення якості життя населення в напрямі забезпечення сприятливого середовища проживання, є розвиток житлового будівництва. Відповідно забезпечення якісного середовища проживання, яке сприяє покращенню якості життя населення, опирається на стимулювання розвитку житлового будівництва й торкається різних видів політик, що входять до складу соціально-економічної політики держави на різних рівнях її реалізації - житлова, земельна, будівельно-інвестиційна політика та ін.

Ефективно працююча будівельна галузь здатна створювати мультиплікативний ефект, пов'язаний з пожвавленням виробництва в дотичних до будівництва галузях, ростом зайнятості населення, а також збільшенням доходів бюджетів усіх рівнів, забезпечувати матеріальну основу для підвищення якості життя. Житлове будівництво володіє мультиплікативним ефектом на зростання економіки, що пояснюється тим, що воно характеризується більш високим взаємозв'язком з іншими галузями економіки. Тісний взаємозв'язок будівельного комплексу з множиною суміжних галузей економіки дає величезний мультиплікативний ефект за рахунок підвищення попиту в інших галузях і, як наслідок, сприяє збільшенню економічного росту країни в цілому.

Крім того, характерною рисою житлового будівництва є взаємодія не тільки із суміжними галузями будівельного виробництва, але й сприяння виникненню мультиплікативного ефекту на галузі легкої промисловості, що пояснюється зростанням граничної схильності до споживання при придбанні житла населенням.

В усьому світі стан забезпеченості житлом характеризується не кількістю побудованих квадратних метрів, а рівнем доступності житла. В Україні індекс доступності житла є доволі низьким, що пояснюється проблемою платоспроможного попиту населення.

Організаційно-економічний механізм розвитку ринку житлового будівництва являє собою взаємодіючий комплекс нормативно-правових, економічних, організаційних, фінансових та інших методів і способів впливу на учасників ринку житлового будівництва, представлений у вигляді сукупності принципів, форм, методів та інструментів управлінського впливу на процес розвитку ринку житлового будівництва.

Серед найважливіших принципів побудови механізму розвитку ринку житлового будівництва можна виділити наступні: балансу інтересів, гласності, моніторингу. Нами пропонується використовувати також наступні принципи вдосконалення організаційно-економічного механізму управління розвитком ринку житлового будівництва: принцип комплексності, ефективності, субсидіарності, науковості, системності, синергії, прозорості й демократичності в управлінні розвитком ринку житлового будівництва.

Державне регулювання житлової сфери передбачає процес створення інституціонального середовища на основі інституціоналізації відносин власності в сфері житла. Держава повинна створювати правові інструменти, що полегшують економічний розвиток. Це означає таку зміну правових інститутів, яка дозволила б зробити володіння власністю повсюдним і безперечним, коли кожен міг би бути впевнений в одержанні законних вигод від вкладення капіталу.

Житлова політика являє собою сукупність форм і методів державного впливу на житлову сферу - житлове будівництво й ринок житла - для досягнення певних цілей і передбачає розробку концепції, форм і методів державного впливу.

Житлова політика повинна поєднувати принципи бюджетного фінансування й ринкового саморегулювання. Механізм реалізації житлової політики містить у собі систему форм і методів державного впливу. У ринковій економіці державна житлова політика розвивається за двома напрямами: політика стимулювання пропозиції житла і політика стимулювання попиту з метою підвищення попиту на житло з боку бідних і середніх домогосподарств.

Політика стимулювання пропозиції реалізується через будівництво державного та муніципального житла, державне субсидування будівництва тощо. Політика стимулювання попиту може реалізуватись через програми допомоги з метою забезпечення родин з низькими й середніми доходами житлом, у рамках яких передбачається безпосереднє будівництво житла або надання їм допомоги в його оплаті, а також субсидування домогосподарств із низьким рівнем доходів з наданням їм права вільного вибору житла - житлові купони, які реалізуються при оренді житла (квартирні сертифікати й житлові ваучери).

У сучасних умовах при плануванні будівництва все більшого значення набувають екологічні й економічні характеристики земельних ділянок міського середовища, а також районів, у яких вони розташовуються.

Можливість на практиці впроваджувати ефективні економічні механізми в сфері управління нерухомістю обмежена відсутністю систематизованих і достовірних відомостей про земельні ділянки й інші об'єкти нерухомості, сучасних автоматизованих систем й інформаційних технологій їх обліку й оцінки. Розв'язання цих проблем дасть можливість реалізувати конституційні норми й гарантії права власності на землю й іншу нерухомість, активізувати залучення землі й іншої нерухомості в цивільний оборот, створити основу для збереження природних властивостей і якостей земель у процесі їх використання, сформувати базу економічно обґрунтованого оподатковування в частині нерухомого майна, а також удосконалювати систему управління нерухомістю, що перебуває в державній власності.

З точки зору потреб розвитку будівельної галузі важливе значення має процедура землевпорядкування в частині формування земельних ділянок як об'єктів нерухомого майна. Необхідним є містобудівне забезпечення максимально ефективного використання території поселень, яке повинно включати взаємозалежні процеси зонування, розробку системи документації містобудівного планування, проектування й формування ділянок як об'єктів нерухомості, підготовлених для залучення в оборот.

Важливим є також вибір методів, які використовуються при управлінні землекористуванням. При цьому особливу значимість останнім часом з погляду споживачів отримують екологічні характеристики як самих районів будівництва житлових будинків, так і будівельних матеріалів і технологій, які використовуються у процесі будівництва. У зв'язку із цим доцільно виділити наступну систему інструментів і методів регулювання раціонального землекористування у великих містах, що так само здійснює стимулюючий вплив на врахування екологічних факторів у розвитку житлового будівництва (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Система інструментів і методів державного регулювання раціонального землекористування у великих містах

Стратегічним напрямом надання земельних ділянок під житлову забудову повинно стати підвищення ролі й ефективності конкурентних механізмів надання земельних ділянок у власність, створення єдиних об'єктів нерухомості з рівними правами на земельну ділянку й на всі розташовані на ньому будівлі.

У другому розділі - “Аналіз державної політики розвитку житлового будівництва в Україні” - проаналізовано законодавче забезпечення житлового будівництва та державні програми підтримки житлового будівництва в Україні, здійснено оцінку впливу державної політики розвитку сфери житлового будівництва на показники якості життя, досліджено вплив соціальних пріоритетів розвитку на підходи до реформування сфери житлового будівництва.

В Україні на сьогоднішній день із залученням державних коштів реалізується цілий ряд затверджених урядом спеціальних програм забезпечення житлом окремих категорій громадян, що потребують поліпшення житлових умов відповідно до законодавства, серед яких програма забезпечення житлом військовослужбовців, програма молодіжного житлового кредитування, програма „Власний дім” індивідуального житлового будівництва у сільській місцевості, концепція державної програми „Соціальне житло”, житлові програми АТ ХК „Київміськбуд” та АКБ „Аркада”.

Проте, аналіз показує, що ці програми не виконуються в повному обсязі, оскільки вони є нежиттєздатними. До основних причин їх невиконання відносять:

- націленість на фінансування, перш за все, забудовників, а не споживачів;

- переважне кредитування в іноземній валюті, що наприкінці 2008 р. загнало в глухий кут навіть тих споживачів, які намагалися самостійно профінансувати будівництво власного житла;

- ризик зіткнення із шахрайськими схемами та недовіра до правоохоронних органів щодо захисту законних прав людей при колективному будівництві житла;

- відсутність вимог щодо технологій будівництва, їхньої енергоефективності, а також відчуженість споживачів програм від процесу будівництва, позбавленість їх права вибору забудовника, матеріалів.

Сучасна житлова проблема в Україні є надзвичайно гострою. Придбання житла сьогодні є неможливим для основної частини населення України, оскільки рівень доходів переважної більшості громадян не дозволяє купувати житло не тільки за ринковими цінами, а й за собівартістю. Крім того, відчувається гострий дефіцит житла як з точки зору його фізичної нестачі, так і з точки зору задоволення платоспроможного попиту.

Умови проживання населення в Україні не можна вважати задовільними. Недостатній рівень забезпеченості населення житлом за кількісними показниками обтяжується не менш серйозною проблемою низької якості житлових приміщень. Особливо гостро постає ця проблема в селах, де більшість будинків не обладнана елементарними зручностями.

Рівень доступності житла залишається низьким порівняно з розвиненими країнами і потребує продуманого механізму забезпечення населення України житлом, об'єднання зусиль органів державної влади, підприємств, організацій та населення.

В останні роки у житловому будівництві склалася важка ситуація. Обсяг будівельних робіт, виконаних підприємствами галузі власними силами, скоротився майже вдвічі. За обсягами введення житла країна скотилася до рівня 2003 р. Особлива небезпека ситуації полягає в тому, що із загальної кількості розпочатих житлових об'єктів майже 2/3 призупинено або законсервовано. Будівництво нових об'єктів практично не розпочиналося. Ймовірно, що в найближчому майбутньому ринок відреагує на відсутність будівельного заділу зростанням цін на житло. Пропозиція явно не задовольнятиме попит. Сучасна криза в економіці викликана, насамперед, звуженням грошової маси. Подолати її можливо лише за державного сприяння.

Розвиток житлового будівництва має першочергове значення для підвищення рівня та якості життя населення. Ключовими інтегрованими показниками, які характеризують якість життя і стосуються житлового будівництва, є наступні: забезпеченість житлом; якість житла; благоустрій і розвиненість інфраструктури території житлового фонду (забезпеченість об'єктами охорони здоров'я, освіти, торгівлі, дозвілля, екологічно чистими територіями - парками, садами і т.д.).

Потреба розвитку житлового будівництва зумовлена високою його соціальною значимістю, що проявляється в безпосередньому впливі на рівень і якість життя в населення й забезпечення сприятливого середовища проживання. Розвиток житлового будівництва в руслі підвищення рівня та якості життя вимагають участі національного центру як через удосконалювання законодавчої й нормативно-правової бази в житловій сфері, стимулювання проведення на місцях ряду організаційних заходів, так і через безпосереднє спрямування коштів державного бюджету для розв'язання деяких основних завдань.

В Україні в докризовий період спостерігався підвищений попит на малогабаритне житло, що пояснюється пошуком найбільш ліквідних форм зберігання заощаджень населення. В умовах нестабільності валютних курсів житло виступає як найбільш надійний і ліквідний актив. У передкризовий період на ринку житла постійно ріс попит на квартири готельного типу. Внаслідок наявності платоспроможного попиту на малогабаритне житло відбулися зміни в структурі пропозиції на первинному ринку житла.

У сучасних умовах в Україні державна політика в сфері житлового будівництва повинна бути спрямована, з одного боку, на стимулювання зниження собівартості будівництва житла, а з іншого боку, на підвищення платоспроможного попиту на якісне житло. Зниження собівартості будівництва житла є недостатньою умовою підвищення його доступності, оскільки на формування попиту на ринку житла істотний вплив справляють трансформаційні процеси, підвищення вимог населення як до якості самого житла, так і до розвиненості інфраструктури житлового фонду, а також його дефіцит, який є головною характеристикою пропозиції на сучасному ринку житла.

У третьому розділі - “Напрями удосконалення державної політики у сфері житлового будівництва” - встановлено необхідність посилення системи державного регулювання у сфері житлового будівництва, обгрунтовано принципи соціальноорієнтованого розвитку сфери житлового будівництва, основним напрямом удосконалення соціально-економічної політики у сфері житлового будівництва визначено будівництво державного житла.

Оскільки ситуація з житловим фінансуванням в Україні за рахунок іпотечних кредитів, що пропонуються населенню, усе ще залишається незадовільною, то цілком очевидним є те, що головну роль у виборі кредитно-фінансової політики й фінансово-інвестиційних схем повинна відігравати держава. Правильний вибір житлової політики для нашої країни є стратегічним розв'язком, що визначає ефективне становлення й розвиток інституту іпотеки в державі, є важливим фактором створення стабільної кредитно-фінансової системи.

У дисертації запропоновано комплексний підхід до розвитку житлового будівництва, що включає наступні основні напрями (рис. 2).

Ефективна організація житлового фінансування передбачає розвиток не тільки різних форм кредитування населення на покупку житла, але й одночасний розвиток фінансування житлового будівництва. Організація довгострокового фінансування будівництва житла може стати ключовим інструментом державної житлової політики, здатним пом'якшити не тільки житлову проблему, але й гостроту демографічної ситуації. Серед основних джерел фінансування житлового будівництва, безсумнівно, слід виділити бюджетне фінансування, спрямоване на покупку побудованого житла і його перепродаж населенню з низькими доходами на тривалий строк під малі відсотки.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Комплексний підхід до реформування сфери житлового будівництва з урахуванням соціальних пріоритетів розвитку

Досить привабливим джерелом довгих інвестиційних ресурсів для фінансування житлового будівництва можна вважати кошти недержавного пенсійного фонду. Важливою умовою використання накопичувальних часток і довічних виплат, що формують довгостроковий інвестиційний ресурс, є державна гарантія схоронності засобів для всіх учасників даної системи.

З метою розв'язання проблеми залучення фінансових ресурсів у житлове будівництво необхідно також, на наш погляд, дати масовий розвиток концесійному будівництву житла.

Розвиток ринку орендного житла дозволить швидко розв'язати проблему розселення населення по окремих квартирах, стабілізувати ціни на ринку нерухомості, а також буде сприяти розвитку іпотечного кредитування.

Для подальшого розвитку житлового будівництва, а також для зниження надмірної забудови міст досить привабливим видається будівництво малоповерхових будинків за прикладом закордонних країн. Застосування закордонних технологій для будівництва таких будинків може частково розв'язати проблему доступного житла у всіх регіонах країни за досить короткі строки.

Удосконалення управління житловим будівництвом як на національному, так і регіональному рівнях, з урахуванням його соціальної орієнтації, вимагає, у першу чергу, коректування ряду чинних цільових програм підвищення доступності житла. В роботі запропоновано механізм удосконалення програмно-цільового підходу до розвитку житлового будівництва регіону з урахуванням його соціальної орієнтації (рис.3).

При цьому необхідно відмітити, що без втручання держави, без застосування серйозних стабілізуючих і стимулюючих заходів для розвитку житлового сектора економіки проблему забезпечення населення житлом розв'язати не можна. І тільки успішна організація й регулювання довгострокового фінансування будівництва житла державою може стати ключовим інструментом житлової політики. Ефективність фінансових механізмів розв'язання житлової проблеми може стати визначальним фактором економіко-соціальних перетворень у країні.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Механізм удосконалення програмно-цільового підходудо розвитку житлового будівництва регіону з урахуванням його соціальної орієнтації

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення процесів формування та реалізації державної політики у сфері житлового будівництва в Україні та запропоновано основні напрями щодо її удосконалення. В результаті проведеного дослідження зроблено наступні висновки.

1. Встановлено, що підвищення рівня і якості життя населення тісно пов'язане із завданням забезпечення якісного середовища існування людини, що в контексті даного дослідження розглядається як одна зі складових інтегрального показника “якість життя”. В широкому розумінні “якість життя” також є складним поняттям, що включає в себе наступні елементи: екологічну чистоту навколишнього середовища; наявність і доступність якісного житла (також включає екологічну компоненту); достатню забезпеченість населення об`єктами соціальної інфраструктури (охорони здоров'я, освіти, культури, мистецтва, спорту тощо).

Розвиток житлового будівництва є одним із ключових факторів, що визначають матеріальну основу підвищення якості життя через забезпечення сприятливого середовища існування. Забезпечення якісного середовища проживання опирається на стимулювання розвитку житлового будівництва і зачіпає різні види політик, що входять до складу соціально-економічної політики держави на різних рівнях її реалізації: житлову політику (реформування ЖКГ, регулювання ринку житла, житлові інвестиції), земельну політику, інвестиційно-будівельну політику, що вимагає аналізу основних тенденцій розвитку галузі житлового будівництва і вироблення основних напрямів його стимулювання з використанням інструментарію даних політик. житловий будівництво політика землекористування

2. Визначено, що ринок житла та житлові інвестиції є об'єктами регулювання житлової політики як одного з напрямів державної економічної політики. Житлова політика являє собою сукупність форм і методів державного впливу на житлову сферу - житлове будівництво і ринок житла - для досягнення поставлених цілей і передбачає розробку концепції, форм і методів цього впливу. Механізм реалізації житлової політики включає в себе наступну систему форм і методів державного впливу: пряма бюджетна підтримка (пільгові бюджетні позички, субсидії), податкове стимулювання (податкові пільги, кредити), грошово-кредитні інструменти (процентна ставка, кредитна експансія, іпотечне кредитування). У ринковій економіці державна житлова політика розвивається за двома напрямами: політика стимулювання пропозиції житла і політика стимулювання попиту з метою підвищення попиту на житло з боку бідних і середніх домогосподарств.

Політика стимулювання пропозиції реалізується за допомогою будівництва державного житла і здійснюється у формах: капітальних субсидій; субсидій з експлуатації житла для покриття різниці між квартплатою і фізичними витратами експлуатації житла; субсидій на ремонт і оновлення старих будинків; відбору мешканців, які мають право користуватися державним житлом. Будівництво муніципального житла знижує попит на приватне житло для сімей з низькими доходами. У короткостроковій перспективі всі споживачі житла виграють від будівництва державного житла: одні сім'ї переселяються в субсидовані державні будинки, інші - менше платять за оренду житла в приватному секторі. У довгостроковій перспективі зниження квартплати внаслідок будівництва державного житла призводить до зниження прибутковості приватного, тому пропозиція низькоякісного житла на ринку спадає. Реакція приватного ринку житла виражається в зменшенні обсягів нового приватного будівництва, а також посилюється відхід з ринку низькоякісного житла.

3. Запрпоновано субсидування приватного житла як альтернативу будівництву державного та муніципального житла. Державне субсидування будівництва є поширеним методом нівелювання негативних зовнішніх ефектів функціонування ринку житла і одним з основних елементів державного регулювання. Система державних субсидій класифікується наступним чином: допомога в будівництві інфраструктури, що знижує вартість будівництва житла в подальшому; різні види субсидій позичальнику на стадії будівництва, придбання будматеріалів; субсидування ставки урядової позики для кредитних інститутів, видача гарантій банкам та страхування іпотечних кредитів; субсидування приватних власників житла при капітальному ремонті у формі іпотечного кредиту за пільговими схемами; субсидії кондомініуму первинного внеску або капітального ремонту; субсидування іпотечного кредиту для населення, що є найпоширенішим видом субсидування. Держава надає населенню програми допомоги з метою забезпечення житлом сімей з низькими та середніми доходами, в рамках яких передбачається безпосереднє будівництво житла або надання їм допомоги в його оплаті.

4. Головну роль у реалізації поставлених завдань у рамках державної житлової політики відведено ринковим суб'єктам діяльності, які виробляють товари та надають послуги у житловій сфері, а також забезпечують інфраструктуру ринку житла. Прийняття законодавчих та нормативно-правових актів, реалізація заходів кредитно-фінансової, податкової, антимонопольної політики повинні бути спрямовані на усунення бар'єрів на шляху конкуренції, входження на ринок нових підприємців, підтримку розвитку малого та середнього бізнесу, зниження ризиків підприємницької діяльності в житловій сфері. Місцевим органам державної влади і самоврядування має бути надана науково-методична допомога у підготовці нормативних актів з питань житлової політики в межах компетенції відповідних органів, що розвивають і конкретизують положення державної житлової політики. Це включає розробку модельних договорів соціального найму та найму державного житлового фонду, правил і процедур, пов'язаних з обліком громадян, які потребують поліпшення житлових умов і т.п. У забезпеченні прав громадян на житло значна роль має належати безоплатним бюджетним субсидіям на придбання житла. Розширення пропозиції державного і муніципального житла на умовах найму для категорій черговиків, які не відповідають критеріям надання житла за договором соціального найму, має призвести до зближення цін на ринках приватного та муніципального орендного житла. Це, у свою чергу, зробить найм у приватному секторі доступним для більш широких верств населення.

5. Встановлено, що особливості використання земельних ресурсів відіграють одну з ключових ролей при розміщенні об`єктів будівництва. Важливого значення набуває специфікація прав власності на землю. У зв'язку з цим величезну роль у формуванні ринку землі та нерухомості грають інститути, що визначають права земельної власності, до яких, перш за все, відноситься земельний кадастр. Можливість на практиці впроваджувати ефективні економічні механізми в сфері управління нерухомістю обмежена відсутністю систематизованих і достовірних відомостей про земельні ділянки й інші об'єкти нерухомості, сучасних автоматизованих систем та інформаційних технологій їх обліку та оцінки. Важливими є також методи, які використовуються при управлінні землекористуванням. При цьому особливої значущості останнім часом з точки зору споживачів набувають екологічні характеристики як самих районів будівництва житлових будинків, так і будівельних матеріалів і технологій, що використовуються в процесі будівництва.

6. Запропоновано реалізовувати процес житлового будівництва шляхом здійснення в певній послідовності сукупності заходів: визначення системи показників якості життя населення; визначення системи показників, що характеризують сприятливість середовища проживання населення; визначення фактичних значень показників сприятливості середовища проживання населення; визначення рівня сприятливості середовища проживання диференціальним методом і відхилення фактичних значень від показників, прийнятих за базу (значення соціальних показників, досягнутих у попередньому періоді, загальнодержавні, міжнародні стандарти); виявлення причин негативних і позитивних відхилень від фактичних значень показників, що характеризують сприятливість середовища проживання, від базових показників; визначення резервів (можливостей) поліпшення даних показників за рахунок усунення виявлених негативних причин та використання позитивних факторів; визначення можливостей поліпшення показників за рахунок бюджетних коштів (в залежності від рівня виявленої проблеми - місцевого, державного); визначення можливостей поліпшення показників за рахунок позабюджетних, залучених, позичкових коштів; встановлення цільових значень показників сприятливості середовища проживання з урахуванням усіх реальних можливостей та обмежень; визначення загального розміру фінансових і матеріальних коштів, необхідних для досягнення цільових значень показників сприятливого середовища проживання;формування умов і комплексу заходів, що забезпечують досягнення цільових значень показників сприятливого середовища існування, включення їх до комплексу заходів щодо практичної реалізації соціально-економічної політики (правова, інформаційна, технічна, кадрова підготовка); перевірка готовності до реалізації розроблених напрямів житлової, земельної, демографічної політик, рішення про їх практичне здійснення.

7. Встановлено, що коло завдань, які вимагають детального розгляду, розв'язання та фінансування з метою забезпечення сприятливого середовища проживання населення і пов'язані з розвитком житлового будівництва, є досить широким і визначається цілим комплексом супутніх і взаємопов'язаних питань соціального, екологічного, адміністративного, економічного, правового характеру. Це зумовлює необхідність їх об'єднання в рамках єдиного національного проекту.

У роботі запропоновано комплексний підхід до розвитку житлового будівництва з урахуванням соціальних пріоритетів, що включає такі основні напрями: вдосконалення системи іпотечного кредитування; збільшення нового будівництва; зниження адміністративних бар'єрів, розвиток системи оцінки житла і земельних ресурсів. При вирішенні проблеми доступності житла, особливий акцент робиться на першому напрямі, що передбачає створення фондів (формування ринку “довгих” грошей); розвиток ринку цінних паперів з іпотечним покриттям; створення системи страхування іпотечних кредитів.

8. Обґрунтовано необхідність у сучасних умовах здійснення заходів державної політики у сфері житлового будівництва щодо стимулювання зниження собівартості будівництва житла та стимулювання пропозиції на ринку нерухомості. Стимулювання зниження собівартості будівництва житла може бути реалізоване шляхом регулювання розвитку будівельного ринку (вдосконалення нормативно-правової бази житлового будівництва щодо зниження адміністративних бар'єрів, вдосконалення земельної політики великих міст, стимулювання інновацій в інвестиційно-будівельній діяльності, розвиток супутніх житловому будівництву галузей промисловості, реформування ЖКГ). Зниження собівартості будівництва житла є необхідною, але недостатньою умовою підвищення його доступності, оскільки на формування попиту на ринку житла істотно впливають трансформаційні процеси, підвищення вимог населення як до якості самого житла, так і до розвиненості інфраструктури житлового фонду, а також глобальний його дефіцит.

Основним напрямом вдосконалення державної політики у сфері житлового будівництва, що забезпечує його доступність, повинно стати стимулювання пропозиції на ринку нерухомості за рахунок будівництва державного житла. На наш погляд, вирішення проблеми підвищення доступності житла вимагає не скільки нарощування темпів будівництва житла взагалі, скільки зміни структури нового житла за рахунок збільшення частки так званого державного (муніципального) або соціального житла. У зв'язку з цим вдосконалення управління житловим будівництвом як на національному, так і місцевому рівнях, з урахуванням його соціальної орієнтації, передбачає, в першу чергу, коригування ряду чинних цільових програм підвищення доступності житла. При цьому в рамках цих програм, поряд з удосконаленням вже широко використовуваних інструментів субсидування та іпотечного кредитування, необхідно передбачити окрему підпрограму “Будівництво державного (муніципального) житла, що надається на умовах договору соціального найму”, яка повинна включати в себе такі групи заходів: розробку системи критеріїв та показників рівня життя населення для визначення пільгових категорій населення, які мають право на отримання державного житла на умовах договорів соціального найму; розробку та вдосконалення нормативно-правової бази будівництва державного (муніципального) житла; розробку пакета документів, що регламентують процедури організації будівництва державного житла за участю приватних будівельних компаній на конкурсній основі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

1. Пивоваров К.В. Державна житлова політика у взаємодії учасників інноваційного розвитку регіону [Електронний ресурс] / К.В. Пивоваров // Державне управління: удосконалення та розвиток. - 2009. - №4. - Режим доступу до журналу: http: // www.dy.nayka.com.ua

2. Пивоваров К.В. Функціонування управлінських механізмів у державній житловій політиці / К.В. Пивоваров // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - № 5. - С.10-14.

3. Пивоваров К.В. Державне регулювання інноваційного розвитку житлового господарства / К.В. Пивоваров // Економіка та держава. - 2010. - № 5. - С.93-96.

4. Пивоваров К.В. Нарощування обсягів житлового будівництва у регулюванні інвестиційного забезпечення ринку житла / К.В. Пивоваров // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія “Управління” Вип. 1/2011. Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. - 2011. - С.316-324.

5. Пивоваров К.В. Історичні аспекти світових тенденцій розвитку житлового будівництва / К.В. Пивоваров // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія “Управління” Вип. 2/2011. Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. - 2011. - С. 302-303.

Матеріали конференцій

6. Пивоваров К.В. Вплив процесів на потреби населення в забезпеченні житлом як на рівні держави так і на рівні регіону / К.В. Пивоваров // ІІІ Симпозіум “Стратегія розвитку фінансово-економічних та соціальних відносин: регіональний аспект”, 11-12 листопада 2010 р. - Харків: ХІФ, 2010. - С. 456-457.

7. Пивоваров К.В. Залучення і акумуляція всіх видів інвестиційних ресурсів в житлове будівництво / К.В. Пивоваров // Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: влив на національну економіку та окремий бізнес: міжнар. наук.-практ. конф., 7-8 жовтня 2010 р.: [у 3 т.]. - Дніпропетровськ: Біла К.О., 2010. - Т. 2. - С.79-81.

8. Пивоваров К.В. Державне управління інвестиціями у житлове будівництво як найгостріша соціально-економічна проблема в Україні / К.В. Пивоваров // Розвиток легкої промисловості в умовах активізації євроінтеграційних процесів: міжнар. наук.-практ. конф., 29 жовтня 2010 р. - К.: РВПС України НАН України, 2010. - С.77-79.

9. Пивоваров К.В. Раціональний механізм розподілу інвестицій та фінансових ресурсів у капітальне житлове будівництво / К.В. Пивоваров // Сучасні тенденції розвитку менеджменту: міжрег. наук. конф., 9 грудня 2010 р. - Запоріжжя: ЗНУ, 2010. - С. 157 - 158.

10. Пивоваров К.В. Концептуальні завдання держави щодо підвищення ефективності житлового будівництва / К.В. Пивоваров // Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи: всеукр. наук.-практ. інтернет-конференція, 10 листопада 2010 р.: [у 2 т.]. - Харків: ХНТУСГ, 2010. - Т. 2. - С. 166 - 169.

11. Пивоваров К.В. Інвестиційна політика будівництва житла / К.В. Пивоваров // Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави: міжнар. наук.-практ. конф., 11-12 листопада 2010 р.: [у 2 т.]. - Дніпропетровськ: Біла К.О., 2010. - Т. 1. - С.62-64.

АНОТАЦІЇ

Пивоваров К.В. Удосконалення державної політики в сфері житлового будівництва в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Чорноморський державний університет імені Петра Могили. - Миколаїв, 2011.

У дисертації досліджено теоретико-методологічні та науково-практичні аспекти державної політики у сфері житлового будівництва. На основі теоретичних узагальнень запропоновано комплексний підхід до розвитку житлового будівництва з урахуванням соціальних пріоритетів. Обґрунтовано необхідність у сучасних умовах здійснення заходів державної політики у сфері житлового будівництва одночасно щодо стимулювання зниження собівартості будівництва житла та стимулювання пропозиції на ринку нерухомості. Систематизовано форми, методи, основні напрями та інструменти механізму державної житлової політики в умовах ринкової економіки. Обґрунтовано базові принципи механізму раціонального землекористування в системі управління міським господарством.

...