Організаційно-правові засади діяльності поліції (міліції) Німеччини, Польщі та України: порівняльно-правовий аналіз

Офіційні опоненти:

Проневич А.С. Организационно-правовые основы деятельности полиции (милиции) Германии, Польши и Украины: сравнительно-правовой анализ. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2011.

Диссертация посвящена анализу организационно-правовых основ деятельности полиции (милиции) Германии, Польши и Украины в контексте реализации либеральной доктрины государственно-правового строительства. Дана общая характеристика теоретико-методологических основ деятельности полиции (милиции) в системе органов публичной власти современного государства. Раскрыта социальная и правовая природа института полиции (милиции), выявлены апробированные подходы к артикуляции дефиниции "полиция" ("милиция"). Авторское определение категории "полиция" ("милиция") зиждется на признании особой значимости социальной миссии и уникальности правовой природы полиции (милиции).

Охарактеризованы сущностные признаки полицейской деятельности как специфического вида государственно-управленческой деятельности. Выявлены и классифицированы основополагающие правовые принципы, задачи, функции и методы деятельности полиции (милиции).

Исследована сущность национальных доктрин обеспечения публичной безопасности и генеральных полицейских клаузул, определено значение учредительных (титульных) комплексных нормативно-правовых актов для организационно-правового обеспечения деятельности полиции (милиции). Сформулированы обоснованные предложения по разработке отечественной полицейско-правовой парадигмы, основанной на примате либеральных ценностей, децентрализации полицейской деятельности, признании необходимости наделения персонала милиции (полиции) дискреционных полномочий и исчерпывающей артикуляции оснований для применения легитимного принуждения должностными лицами органов правопорядка.

Осуществлена институционно-правовая характеристика профильных "полицейских" центральных органов исполнительной власти (министерств). Проанализирована специфика правового статуса полицейских учебных заведений, а также подходы к организации начальной подготовки и повышению квалификации персонала немецкой и польской полиции.

Рассмотрены организационно-правовые основы превентивной и интервенционной деятельности органов правопорядка. В контексте анализа приоритетной направленности превентивной деятельности выявлены инновационные формы и методы разъяснительно-превентивной деятельности полиции (милиции), определена сущность польского национального стандарта реализации участковым инспектором полиции функции офицера первого контакта", рассмотрен опыт партнерского взаимодействия между полицией и населением на локальном (территориальном) уровне, проанализированы организационно-правовые основы привлечения общественности к осуществлению полицейской деятельности. В контексте исследования цивилизованного стандарта реализации государственной монополии на принуждение выработаны предложения по усовершенствованию доктрины "полицейской интервенции" как совокупности официальных установок по поводу условий, оснований и порядка применения физической силы, специальных средств и огнестрельного оружия персоналом милиции (полиции).

Проанализированы отдельные аспекты кадрового обеспечения деятельности немецкой и польской полиции. Обоснован тезис о целесообразности квалификации формы занятости аттестованного персонала полиции (милиции) как государственно-служебных отношений административно-правового характера. поліція влада правовий

Сформулированы основанные на европейском опыте полицейского строительства концептуальные положения по усовершенствованию организационно-правовых основ деятельности органов внутренних дел Украины и апробации новейших стандартов правоохранительной (полицейской) деятельности.

Ключевые слова: полиция (милиция), органы правопорядка, полицейско-правовая теория (доктрина), полицейское право, полицейская деятельность, национальная полицейская система, публичная безопасность, публичный порядок, разъяснительно-превентивная деятельность полиции (милиции), меры непосредственного принуждения.

Pronevych O.S. Organizational and Legal Grounds of Police (Militia) of Germany, Poland and Ukraine: a Comparative Legal Analysis. - Manuscript.

Thesis for a doctor's degree by specialty 12.00.07. - administrative law and procedure; financial law; informational law. - Kharkiv National University of Internal Affairs. - Kharkiv, 2011.

Thesis is devoted to the analysis of organizational and legal grounds of police (militia) of Germany, Poland and Ukraine in the context of the liberal doctrine of state and lawmaking. A general description of theoretical and methodological grounds of police (militia) in public authorities of modern state is given. Social and legal nature of police (militia) institute is disclosed, stable approaches of articulation the definition "police" ("militia") are identified. Essential features of policing as a specific kind of state-management activity are ascertained. Fundamental legal principles, tasks, functions, forms and methods of police (militia) are identified and classified. Modern conceptions of police law are characterized, current problems of methodological nature are outlined, and grounds for the reception of police (militia) law as a subbranch of administrative law are ascertained.

Conceptual propositions on improving organizational and legal grounds of internal affairs agencies activity of Ukraine and implementation of modern standards of law enforcement (police) activity are formulated based on the European experience of police building.

Key words: police (militia), law enforcement, police and legal theory (doctrine), police law, policing, national police system, public safety, public order, explanatory and preventive activity of police (militia), measures of direct compulsion.

- встановлення герменевтичного зв'язку між сучасними національними поліцейсько-правовими доктринами і опрацювання масиву джерел поліцейського права Німеччини та Польщі дозволило уперше забезпечити комплексну нормативно-доктринальну інтерпретацію засад діяльності поліції (міліції) у системі органів публічної влади сучасної держави;

- уперше визначено необхідність і сформульовано науково обґрунтовані пропозиції щодо розробки національної поліцейсько-правової парадигми (генеральної поліцейської клаузули), ґрунтованої на приматі ліберальних цінностей, децентралізації поліцейської діяльності, визнанні необхідності наділення персоналу міліції (поліції) дискреційними повноваженнями і вичерпній артикуляції підстав для застосування легітимного примусу посадовими особами органів охорони правопорядку;

- уперше обґрунтовано необхідність модернізації вітчизняної моделі охорони правопорядку шляхом децентралізації поліцейської діяльності, правова легітимізація якої можлива за рахунок закріплення родової категорії "адміністративна поліція", що у функціональному сенсі може означати сукупність органів публічної адміністрації (служб, інспекцій) і недержавних формувань, уповноважених на реалізацію поліцейських функцій охоронного, контрольного або наглядового характеру;

- сутність дефініції "поліція" ("міліція") уперше охарактеризовано крізь призму визнання особливої значущості соціальної місії та унікальності правової природи поліції як спеціалізованого інституту виконавчої влади, водночас уповноваженого на реалізацію негативної функції держави, що передбачає можливість обмеження прав і свобод людини (поліцейської інтервенції), та виконання позитивних завдань у сфері правоохорони (надання допомоги населенню у захисті від загроз). Поліція (міліція) розглядається як ключова формація, наділена загальною компетенцією у сфері охорони правопорядку та уповноважена на здійснення фахового нагляду за недержавними суб'єктами поліцейської діяльності (муніципальною поліцією, охоронними фірмами, детективними агентствами, громадськими формуваннями з охорони публічного порядку);

- на підставі аналізу організаційно-правових засад діяльності поліції (міліції) Німеччини та Польщі уперше виокремлено загальні тенденції еволюції сучасних поліцейських систем (гармонізації поліцейського законодавства суб'єктів федерації, приватизації окремих завдань поліції (міліції), муніципалізації поліцейської діяльності, децентралізації управління поліцією (міліцією), уніфікації форм і методів оперативно-службової діяльності, пріоритетності проактивної діяльності, стандартизації поліцейської освіти, вичерпного правового регулювання і алгоритмізації дій персоналу поліції (міліції), фемінізації поліції (міліції), дотримання принципу соціального представництва при наборі на службу до поліції (міліції), гуманізації поліцейської діяльності тощо);

- на основі аналізу концепції партнерської взаємодії між поліцією (міліцією) та населенням уперше доведено, що дільничні інспектори поліції (міліції) як "офіцери першого контакту" є втілювачами ідей соціально-орієнтованої проактивної філософії поліцейської діяльності;

- у контексті пошуку шляхів вдосконалення правоохоронної (поліцейської) діяльності уперше наголошено на нагальній необхідності запровадження інституту добровільної поліцейської служби як оптимальної форми самоорганізації населення у сфері охорони публічного порядку;

- уперше сформульовано ґрунтовані на європейському досвіді поліцейського будівництва концептуальні положення щодо вдосконалення організаційно-правових засад діяльності органів внутрішніх справ України і впровадження новітніх стандартів правоохоронної (поліцейської) діяльності;

- уперше запропоновано вжиття низки адаптованих до умов діяльності територіальних органів внутрішніх справ України практичних заходів з використанням апробованих у Німеччині та Польщі інноваційних форм роз'яснювально-превентивної діяльності;

- узагальнення зарубіжних підходів до формування понятійно-категоріального апарату у галузі поліцейського права дозволило удосконалити правову категорію "поліція" ("міліція"), що визначена як державна мілітаризована формація, уповноважена на здійснення адміністративної юрисдикції і застосування заходів безпосереднього примусу з метою забезпечення публічної безпеки, охорони публічного порядку, протидії та превенції протиправних діянь і соціальних патологій, надання допомоги фізичним і юридичним особам в усуненні існуючих небезпек (загроз) для охоронюваного блага;

- удосконалено доктринальні положення щодо сутності і значення поліцейської діяльності, визначення ролі і місця поліції (міліції) у системі органів публічної влади та доцільності обмеження повноважень поліції (міліції) виконанням чотирьох стратегічних завдань (захисту суспільства від небезпек (загроз), захисту прав і свобод людини, запобігання і припинення злочинів та адміністративних правопорушень; надання допомоги населенню);

- проаналізовано існуючі погляди щодо теоретико-методологічних засад юридичної поліцеїстики, внаслідок чого удосконалено класифікацію правових принципів, завдань, функцій, форм і методів діяльності поліції (міліції);

- удосконалено інституційно-правову характеристику профільних "поліцейських" центральних органів виконавчої влади (міністерств) і концептуальні положення щодо розмежування компетенції органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері охорони правопорядку, а також федеральних (загальнонаціональних), земельних (регіональних) і місцевих (локальних) органів управління поліцією (міліцією);

- у контексті з'ясування сутності цивілізованого стандарту реалізації державної монополії на примус удосконалено чинну доктрину "поліцейської інтервенції", тобто офіційних установок щодо умов, підстав і порядку застосування фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї персоналом поліції (міліції);

- удосконалено існуючі погляди на засади кадрового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ і підходи до організації відомчої системи початкової підготовки та підвищення кваліфікації персоналу;

- при з'ясуванні перспектив рецепції поліцейського права дістало подальшого розвитку обґрунтування необхідності його виокремлення як підгалузі адміністративного права, галузі юридичної науки і навчальної дисципліни, а також доцільності кодифікації міліцейського (поліцейського) законодавства України;

- здійснений компаративний аналіз джерел поліцейського права Німеччини та Польщі сприяв подальшому розвитку положення щодо визнання комплексних титульних законів системоутворюючими елементами правової основи діяльності поліції (міліції) та кваліфікації модельних законів про поліцію (міліцію) як дієвого засобу гармонізації поліцейського законодавства у рамках федеративної держави або міжнародної організації;

- за рахунок аналізу німецької та польської доктрин поліцейського права дістали подальшого розвитку окремі засадничі поліцейсько-правові категорії ("внутрішня безпека", "публічна безпека", "публічний порядок", "захист від небезпек" тощо);

- розгляд особливостей конфігурації національних поліцейських систем Німеччини та Польщі зумовив подальший розвиток положення про безпосередню залежність організаційної побудови поліції (міліції) від форми державного устрою;

- набуло подальшого розвитку визначення актуальних проблем у сфері охорони правопорядку, що негативно впливають на стан забезпечення прав і свобод людини та реалізацію поліцейської функції держави як функції публічного управління із захисту публічної безпеки та порядку, а також усунення загроз як для суспільства у цілому, так й для кожної людини;

- дістали подальшого розвитку теоретичні положення щодо співвідношення превенції (роз'яснювально-превентивної діяльності) та інтервенції (застосування легітимних заходів примусу) у діяльності поліції (міліції);

- на основі розгляду специфіки державно-службових відносин у поліції Німеччини та Польщі дістала подальшого розвитку наукова теза щодо обґрунтованості кваліфікації форми зайнятості атестованого персоналу поліції (міліції) як службових відносин адміністративно-правового характеру, яким властива диспозиційність.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що:

- у науково-дослідній сфері отримані результати можуть бути основою для подальшого дослідження проблем адміністративної діяльності органів внутрішніх справ України;

- у сфері правотворчості - висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані у дисертації, можуть бути використані для підготовки та удосконалення законодавчих і підзаконних актів, зокрема, Закону України "Про міліцію" (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у діяльність Головного штабу МВС України від 3 червня 2011 р. №1/3-363);

- у правозастосовній діяльності - впровадження отриманих результатів сприятиме підвищенню ефективності практичної діяльності підрозділів органів внутрішніх справ України (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у практичну діяльність територіальних підрозділів ГУМВС України в Харківській області від 21 березня 2011 р.);

- у навчальному процесі - матеріали дисертації доцільно використовувати для підготовки підручників і навчальних посібників з дисциплін "Адміністративне право", "Адміністративне право зарубіжних країн", "Поліцейське право", "Порівняльне поліцейське право", "Міжнародне поліцейське право", а також довідника "Поліція європейських країн" (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес Харківського національного університету внутрішніх справ від 21 березня 2011 р.);

- у правовиховній сфері - положення і висновки дисертації можуть бути використані у роботі з підвищення рівня правової та професійної культури державних службовців і службовців органів місцевого самоврядування, громадян.

Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, що містяться у дисертації. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, усі сформульовані положення і висновки обґрунтовано на підставі власних досліджень.

При підготовці у співавторстві статті "Значення порівняльно-правових досліджень для підвищення професіоналізму персоналу ОВС" дисертантом виокремлено тенденцію "європеїзації поліцейської роботи", охарактеризовано сутність концепції проактивної діяльності поліції (міліції), обґрунтовано особливу соціальну значущість інституту дільничних інспекторів поліції (міліції). У колективному навчальному посібнику "Порівняльне правознавство" одноосібно підготовлено тему 12 "Порівняльне поліцейське право", де обґрунтовано теоретико-методологічні засади функціонування інституту поліції (міліції), з'ясовано особливості організаційної побудови та правового регулювання діяльності поліції окремих країн.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження оприлюднювалися на міжнародних та всеукраїнських наукових (науково-практичних) конференціях (семінарах), а саме: щорічній міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій пам'яті професора К.Г. Федорова (Запоріжжя, 2001); щорічній міжнародній науково-практичній конференції "Запорізькі правові читання" (Запоріжжя, 2002); міжнародній науковій конференції пам'яті П.І. Новгородцева (Луганськ, 2003); міжнародній конференції "Поліція Європи ХХІ століття - розвиток у напрямі якості" (Варшава, Польща, 2003); міжнародній науково-практичній конференції "Співробітництво держави та громадськості з питань протидії торгівлі людьми" (Євпаторія, 2004); ХІ-ій історико-правовій конференції "Місцеві органи державної влади та самоврядування: історико-правовий аспект" (Суми, 2004); організованому спільно Радою Європи, МВС України та Національним університетом внутрішніх справ семінарі "Поліцейська етика" (Харків, 2005); організованому спільно Гельсінкським Фондом з прав людини (Варшава, Польща), Харківською правозахисною групою та Інститутом "Відкрите суспільство" (Будапешт, Угорщина) семінарі "Методика викладання прав людини" (Харків, 2005); семінарі "Формування та реалізація державної політики у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України" (Харків, 2005); міжнародній науково-практичній конференції "Реформування поліції в Центральній та Східній Європі" (Харків, 2005); науково-практичному семінарі "Поліція і права людини" (Легіоново-Щитно, Польща, 2006); міжнародній науково-теоретичній конференції "Використання світового досвіду підготовки поліцейських в процесі реформування системи освіти МВС України" (Дніпропетровськ, 2006); міжнародній науково-практичній конференції "Інформаційне суспільство в Україні: інформаційно-правова культура, освіта, наука" (Суми, 2008); міжнародній науково-практичній конференції "Боротьба з торгівлею людьми" (Донецьк, 2008); міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми державного будівництва та місцевого самоврядування на сучасному етапі" (Харків, 2009); україно-німецькій міжнародній науково-практичній конференції "Забезпечення громадської безпеки правоохоронними органами під час проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 року" (Донецьк, 2009); ІІІ-ій міжнародній науково-практичній конференції "Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави" (Одеса, 2011); міжнародній науково-практичній конференції "Підготовка працівників міліції (поліції): державні і міжнародні стандарти" (Донецьк, 2011); науково-практичній конференції "Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності" (Кіровоград, 2011) тощо.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв'язок з науковими планами та програмами, окреслюються мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані, що свідчать про апробацію результатів дослідження та публікації.

Розділ 1 "Теоретико-методологічні засади діяльності поліції (міліції) у системі органів публічної влади сучасної держави" складається з п'яти підрозділів, в яких досліджено соціальну та правову природу поліції (міліції).

У підрозділі 1.1 "Поняття "поліція" ("міліція") в адміністративному (поліцейському) праві сучасних держав" підкреслено, що поняття "поліція" є полісемантичним явищем та базовою категорією сучасної поліцейсько-правової теорії. На різних етапах еволюції середньовічної держави ця категорія вживалася для позначення "стану упорядкованого суспільства", "управління державними справами", "доброго порядку" тощо. Сучасне її розуміння сформувалося в умовах ствердження буржуазної держави під впливом прецедентного за характером "Кройцберг-рішення" Вищого адміністративного суду Пруссії від 14 червня 1882 р., внаслідок чого діяльність поліції як "інструменту примусу, контролю і самостійної державної установи" була обмежена сферою захисту від небезпеки (загрози) для охоронюваного державою суспільного блага, а основним завданням визнано забезпечення публічної безпеки і порядку.

На підставі аналізу зарубіжного поліцейського законодавства встановлена відсутність традиції уніфікованого формально-правового визначення категорії "поліція" ("міліція"). Констатовано, що "поліція" ("міліція") кваліфікується як "орган", "служба", "корпус", "формація" або "організація". Наголошено на доцільності використання категорії "формація", що підкреслює елемент воєнізації поліції (міліції).

Виокремлено три основні кваліфікуючі ознаки поліції (міліції), а саме: належність до інститутів державної виконавчої влади (зумовлює її "виконавчу" природу); інтегративний характер, що зумовлює включення до її складу окремих об'єднаних родовим поняттям "поліція" ("міліція") спеціалізованих служб (органів) у структурі відповідального за забезпечення внутрішньої (публічної) безпеки профільного міністерства (визначає організаційний аспект); належність до правоохоронної системи, суб'єкти якої уповноважені державою на примусове припинення посягань на права і свободи громадян, а також чинний правопорядок ("силовий" компонент).

У підрозділі 1.2 "Поліцейська діяльність як вид державно-управлінської діяльності" встановлено, що у дореволюційній поліцеїстиці було відсутнє чітке визначення дефініції "поліцейська діяльність". Натомість особлива увага акцентувалася на прикладному значенні "влади поліції" як державного інструменту забезпечення щастя і безпеки громадян, охорони публічного порядку, піклування про загальний добробут, забезпечення особистих і майнових благ. Як наслідок, у контексті формування буржуазної парадигми діяльності поліції більшість монархій тривалий час прагнула уникнути радикальних змін у поліцейській галузі, дотримуючись ідеологеми щодо визначення поліції як універсальної контролюючої інстанції.

Констатовано, що сучасна поліцейсько-правова теорія ґрунтується на постулаті щодо наявності у держави повноваження придушувати волю окремих осіб заради досягнення публічного інтересу. Регулятивний вплив держави на соціальні процеси здійснюється у межах реалізації поліцейської функції, що є напрямом державної діяльності, у рамках якої забезпечується захист суспільства від протиправних посягань. Поліцейська функція держави реалізується через поліцейську діяльність з використанням вузькоспеціалізованих юридичних засобів і методів (поліцейських заходів).

Наголошено на доцільності тлумачення поліцейської діяльності як виду державно-управлінської діяльності, що реалізується уповноваженими на застосування державного примусу озброєними формаціями. Визнано, що характерними ознаками поліцейської діяльності є: належність до видів соціальної діяльності; реалізація у вигляді усвідомленого і цілеспрямованого впливу суб'єкта на об'єкт, не пов'язаний з ним відносинами підпорядкування (субординації); основоположне значення категорії "охорона", що передбачає захист суспільства від загроз (небезпек); наглядово-примусова спрямованість, що зумовлює можливість застосування специфічних методів (засобів) адміністративного нагляду та адміністративного примусу; професійна природа і публічний характер; формальна визначеність і неприпустимість порушення законних процедур.

У підрозділі 1.3 "Принципи діяльності поліції (міліції) як основоположний елемент поліцейсько-правової теорії" визначено об'єктивну необхідність відходу від вузьконормативного (позитивістського) тлумачення принципів організації та діяльності поліції (міліції), що цілком узгоджується з ліберальною правовою доктриною, яка визнає фундаментальні права людини загальноцивілізаційною цінністю, а правовим началом у концентрованому вигляді, - природні та невідчужувані права людини. Тому при визначенні теоретичної бази правотворчості у поліцейсько-правовій галузі правовими принципами мають бути визнані не лише офіційно закріплені у законодавстві основоположні ідеї (правові норми), але й об'єктивно існуючі закономірності, суспільно визнані керівні ідеї правосвідомості, традиції та етичні правила, які сформувалися у сфері поліцейської діяльності та сприяють підвищенню ефективності функціонування інституту поліції (міліції).

Водночас визнано доцільним артикулювати правові принципи правозастосовної діяльності поліції (міліції) як основоположні ідеї (положення), що мають характер безумовних вимог, закріплюються у законах і підзаконних нормативно-правових актах (деонтологічних кодексах, статутах тощо) та є керівними началами для органів і посадових осіб, уповноважених на забезпечення публічної безпеки та охорону публічного порядку.

Запропоновано принципи діяльності поліції (міліції) класифікувати на загальноправові (такі, що поширюються на діяльність усього конгломерату державних органів виконавчої влади) та спеціальні (властиві виключно інституту поліції (міліції)).

У підрозділі 1.4 "Завдання, функції, форми та методи діяльності поліції (міліції): нормативно-доктринальна інтерпретація" встановлено, що стратегічна мета діяльності поліції (міліції) полягає у забезпеченні публічної безпеки та охороні публічного порядку. Зміст завдань поліції (міліції) складають часткові цілі, досягнення яких передбачається для отримання основного результату діяльності. Натомість функціями є самостійні, відносно відособлені види державно-службових дій, необхідні для реалізації її соціальної місії. Завдання визначальні по відношенню до функцій, оскільки функція є практичною реалізацією завдання. Із завдань також витікають обов'язки, що зумовлюють перелік прав поліції (міліції).

Наголошено, що визначення завдань поліції (міліції) здійснюється з використанням як стратегічних (загальних), так й конкретних правових положень. Якщо у першому випадку вони значною мірою мають декларативний характер, то в іншому випадку безпосередньо вказуються варіанти дій, реалізація яких потенційно може забезпечити ефективну охорону суспільного блага. Запропоновано таку класифікацію завдань поліції (міліції): загальні (стратегічні) завдання, завдання у сфері забезпечення особистої та майнової безпеки, завдання у сфері захисту суспільства і держави від злочинних та інших посягань, завдання у сфері охорони публічного порядку, завдання соціального (гуманітарного) характеру, завдання особливого характеру. Наголошено, що одним з пріоритетів реформування поліцейських систем є "приватизація завдань поліції (міліції)".

Запропоновано виокремити такі функції поліції (міліції): адміністративну (родова функція) з диференціацією на спеціальні функції (адміністративно-регламентарну, адміністративно-виконавчу і адміністративно-репресивну); оперативно-розшукову; кримінально-процесуальну (слідчу); превентивно-соціальну; охоронну.

Зазначено, що функції поліції (міліції) реалізуються у конкретних діях уповноважених суб'єктів, які знаходять зовнішній прояв у формах діяльності як об'єктивованого виразу сутності дій суб'єктів. Наголошено на доцільності розмежування форм діяльності поліції (міліції) у залежності від характеру та юридичних наслідків на організаційні (профілактичні виховні заходи) і правові (нормативно-правові акти, що встановлюють правила поведінки).

Запропоновано метод діяльності поліції (міліції) визначити як спосіб організаційного та правового впливу на суспільні відносини з боку органів (посадових осіб) поліції (міліції) при охороні суспільного блага, запобіганні і припиненні протиправних посягань, наданні допомоги населенню в усуненні загроз. З'ясовано, що в оперативно-службовій діяльності поліцією (міліцією) використовуються як загальні методи державного управління, так й спеціальні методи.

У підрозділі 1.5 "Сучасні концепції поліцейського права та перспективи його рецепції в Україні" охарактеризовано стан наукової дискусії щодо поліцейсько-правової проблематики та обґрунтовано можливість виокремлення підгалузі поліцейського (міліцейського) права в галузі адміністративного права України. Наголошено на об'єктивній зумовленості рецепції поліцейського права дуалістичним характером виконавчої влади, що складається з регулятивно-управлінської та поліцейської підсистем. Визнана обґрунтованість дефініціювання поліцейського права як сукупності правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері поліцейської діяльності як специфічної форми реалізації поліцейської функції держави.

Наголошено на адміністративно-правовій природі норм поліцейського права, що регламентують суспільні відносини у сфері поліцейської діяльності та об'єднуються у цілісне утворення ознаками охорони та адміністративного примусу. До цієї категорії доцільно віднести норми, де визначаються права, обов'язки і відповідальність органів поліції (міліції) щодо охорони публічного порядку і забезпечення публічної безпеки, а також права, обов'язки і відповідальність громадян у сфері підтримання правопорядку.

Розділ 2 "Інституційно-правове забезпечення функціонування національних поліцейських систем Німеччини та Польщі" складається з трьох підрозділів, де визначено ієрархію джерел поліцейського права, охарактеризовано організаційну побудову національних поліцейських систем та досліджено правові засади оперативно-службової діяльності поліції (міліції).

У підрозділі 2.1 "Ієрархія джерел поліцейського права Німеччини та Польщі" підкреслено, що правову основу діяльності поліції (міліції) складає сукупність ієрархічно розташованих законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, виданих органами державної влади, а також актів органів місцевого самоврядування, ухвалених у межах їх компетенції, і міжнародно-правових актів, ратифікованих представницькими органами.

На підставі аналізу досвіду Німеччини та Польщі встановлено, що основоположним нормативно-правовим актом для діяльності поліції (міліції) є конституція, а системоутворюючим елементом правової основи діяльності поліції є комплексні титульні закони, де визначена адміністративна правосуб'єктність поліції. З'ясовано, що кожна з держав має відчутну специфіку у підходах до правового регулювання діяльності поліції. Так, у Німеччині відсутній єдиний закон про поліцію, де було б закріплено уніфіковані стандарти організації та діяльності поліцейських відомств суб'єктів федерації. Натомість існує 16 земельних законів про поліцію, гармонізація змісту яких забезпечена шляхом дотримання доктринальних засад поліцейської діяльності, сформульованих у проекті Взірцевого єдиного закону про поліцію федерації і земель, що виконує функцію повнотекстового внутрідержавного модельного закону.