Розслідування умисних вбивств: теорія та практика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класичний приватний університет

УДК 343.985

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

Спеціальність 12.00.09 - Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Розслідування умисних вбивств: теорія та практика

Саінчин Олександр Сергійович

Запоріжжя - 2011

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Класичному приватному університеті, (м. Запоріжжя).

Науковий консультант - доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України Лукашевич Віталій Григорович, Класичний приватний університет, проректор.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Волобуєв Анатолій Федотович, Полтавський інститут економіки і права Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», завідувач кафедри правознавства; доктор юридичних наук, професор Лук'янчиков Євген Дмитрович, Національний технічний університет «КПІ», професор кафедри інформаційного та підприємницького права; доктор юридичних наук, доцент Слінько Сергій Вікторович, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри кримінального процесу.

Захист відбудеться «20» червня 2011 р. о 9.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.07 Класичного приватного університету за адресою: 69002, Запоріжжя, вул. Жуковського 70-б, ауд. 401 п.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, Запоріжжя, вул. Жуковського 70-б, ауд. 124.

Автореферат розісланий «20» травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.О. Армаш.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Протягом останніх років на території України відбувається інтенсивна ескалація кримінального насильства. Розвиток ринкових відносин в економіці супроводжується зростанням тяжких кримінальних злочинів, а також істотними змінами в структурі й динаміці злочинності.

Одним із проявів цієї негативної тенденції є значне зростання злочинності в цілому і збільшення особливо тяжких злочинів проти особи, таких як умисні вбивства, зокрема. Так, кількість зареєстрованих вбивств за останні 15 років в Україні збільшилося майже на 7-12%. Найбільше їх вчиняється в Київській, Харківській, Донецькій і Одеській областях. Незважаючи на зусилля правоохоронних органів у боротьбі з ними, істотного зниження цих злочинів поки не спостерігається. Особливу тривогу викликає зростаючий професіоналізм і організованість злочинних проявів, використання злочинцями корупційних зв'язків під час підготовки, вчинення та приховування вбивств. Домінуючою тенденцією стає їхня корислива спрямованість. Зростає кількість вбивств, учинених із застосуванням вогнепальної зброї, вибухових пристроїв і речовин. У 1995-2010 рр. була виявлена тенденція до зростання умисних вбивств, учинених на сексуальному ґрунті та поєднаних із розчленовуванням трупа. За вказаний час їхня кількість у різні роки зросла в 2,7 раза. У два й більше разів збільшилася кількість умисних вбивств новонароджених і малолітніх дітей. Аналіз статистичних даних і матеріалів кримінальних справ на півдні України (Одеської, Миколаївської та Херсонської областей) показує, що в зазначених регіонах за вказаний період зареєстровано більше ніж 11 тис. злочинів, пов'язаних із позбавленням людини життя. З них вбивства на замовлення зросли майже вдвічі, у 4 рази зросли вбивства, вчинені з особливою жорстокістю, і в 3 рази збільшилися умисні вбивства, пов'язані зі зґвалтуванням.

Водночас, розкриття й розслідування умисних вбивств становить для органів дізнання й слідства серйозні труднощі. Зокрема, аналіз статистичних даних показує, що кожного року в Україні залишаються нерозкритими 9-10% умисних вбивств. Великою мірою це пов'язано з особливим характером зазначеної категорії злочинів: продуманістю, а не спонтанністю їхнього здійснення, ретельністю підготовки, участю в реалізації задуму ряду осіб тощо. Так, для виконання задуманого вбивства дедалі частіше складається план його підготовки, здійснення й приховання, залучаються люди зі злочинним досвідом або особи, які пройшли спеціальну підготовку, що робить його розкриття та розслідування ще більш складним. До цього слід додати недостатню кількість, а щодо деяких видів злочину ще й відсутність, наукових розробок і практичних рекомендацій, що враховують специфіку розкриття та розслідування окремих категорій умисних вбивств.

У криміналістиці традиційно, починаючи з відомих розробок Г. Гроса, C.O. Голунського, М.П. Макаренка, приділялася певна увага розслідуванню вбивств. Так, за радянських часів у працях криміналістів і судових медиків (B.C. Бурданової, Л.Г. Відонова, Г.А. Густова, А.К. Звірбуля, В.П. Колмакова, В.О. Коновалової, Г.І. Кочарова, О.М. Ларіна, Г.М. Мудьюгіна, М.В. Попова, М.О. Селіванова, В.І. Теребілова, К.І. Тетієва, В.Ф. Червакова, В.І. Шиканова, Я.М. Яковлева та інших) були сформульовані вихідні положення методики розслідування вбивств, які покладені в основу підручників і навчальних посібників з криміналістики того часу. За своїм змістом ці дослідження являють собою практичні рекомендації відносно провадження окремих (невідкладних) слідчих дій. Але кардинальні соціальні, економічні та політичні зміни, що відбуваються в сучасній Україні, певним чином впливають на механізми вчинення названого виду злочинів. Змінилося також правове регулювання діяльності правоохоронних органів, зокрема, їхньої оперативно-розшукової діяльності й використання її результатів у доказуванні.

Окремі проблеми розкриття та розслідування умисних вбивств у сучасних умовах привертали увагу відомих вітчизняних науковців. За темами розслідування окремих видів вбивств виконані кандидатські дисертаційні роботи О.Ю. Булулукова (м. Харків, 1997 р.), А.В. Старушкевича (м. Київ, 1998 р.), І.В. Борисенка (м. Харків, 1999 р.), В.І. Боярова (м. Київ, 2000 р.), С.Ф. Здоровка (м. Харків, 2002 р.), М.В. Костенка (м. Харків, 2003 р.), В.В. Семеногова (м. Харків, 2004 р.), В.Л. Синчука (м. Харків, 2004 р.), О.О. Андрєєва (м. Харків, 2007 р.), І.В. Кубарєва (м. Харків, 2007 р.), Ю.Б. Комаринської (м. Київ, 2010 р.), А.М. Чорного (м. Київ, 2010 р.). Але слід констатувати, що багато питань як теоретичного, так і практичного плану залишилися поза увагою дослідників.

На початку розслідування далеко не завжди можна визначити вид вбивства, дати однозначну правову й криміналістичну оцінку події, що сталася. А отже, і правильно визначити напрям та обрати відповідну тактичну схему його розслідування. У методиках розслідування окремих різновидів вбивств існує низка проблемних питань комплексного характеру, що вимагають свого дослідження з урахуванням сучасних факторів, які детермінують як вчинення злочинів, так і їхнє розслідування.

Потреби слідчої й судової практики вимагають комплексного підходу в оновленні криміналістичних методик. Зокрема, потребують свого подальшого дослідження теоретичні основи розкриття й розслідування умисних вбивств: визначення криміналістичної класифікації й характеристики злочинів зазначеного виду, побудова на сучасному методологічному підґрунті окремої видової методики розслідування умисних вбивств. Також потребують подальшого опрацювання рекомендації щодо організаційно-тактичних особливостей конкретних методик розкриття окремих видів умисних вбивств: таких, що вчиняються на сексуальному ґрунті; дітовбивств; вбивств при інсценуванні іншого злочину; вбивств за допомогою зброї та вибухових пристроїв; поєднаних із розчленуванням трупа; вбивств, скоєних на замовлення, - на основі узагальнення типових слідчих ситуацій, типових версій, організаційно-тактичних алгоритмів діяльності на початковому етапі розслідування зазначених видів вбивств.

Таким чином, підвищена соціальна небезпека та наявна тенденція до зростання умисних вбивств, їхнє низьке розкриття, існуючі недоліки в організації та тактичному забезпеченні розслідування, що пов'язані з недостатньою теоретичною розробкою та методичним забезпеченням цих злочинів й обумовили актуальність і значущість обраної теми та визначення завдань дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось відповідно до напрямів, визначених Комплексною програмою профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 p. № 1767, плану науково-дослідної діяльності кафедри кримінального процесу та криміналістики інституту права імені Володимира Сташиса Класичного приватного університету «Організаційно-правове, науково-методичне й інформаційне забезпечення досудового слідства та судового провадження» (номер державної реєстрації 0108U002323). Тема перезатверджена вченою радою Класичного приватного університету (протокол № 2 від 27.10.2010 р.).

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є розробка методологічних й організаційно-тактичних проблем розслідування умисних вбивств, формування на цій основі концептуальних теоретичних положень його видової методики, виділення особливостей методик розслідування окремих видів названого злочину

Багатоплановість і комплексність реалізації зазначеної мети зумовили необхідність вирішення таких завдань:

1. Вивчити стан теоретичної й методичної розробки криміналістичних аспектів проблеми розслідування умисних вбивств як системного соціального об'єкта і предмета криміналістичного дослідження й на цій основі:

1.1 Дослідити та систематизувати теоретичні засади криміналістичної класифікації умисних вбивств.

1.2 Визначити криміналістичні підстави та здійснити класифікацію умисних вбивств.

1.3 Уточнити криміналістичне значення понять «розкриття» та «розслідування» злочинів.

1.4 З'ясувати загальні принципи та уточнити організаційно-тактичні завдання розслідування умисних вбивств.

1.5 Сформулювати теоретичні засади розробки видової методики розслідування умисних вбивств і на цій основі запропонувати її структуру та зміст.

1.6 Визначити структуру та зміст видової криміналістичної характеристики умисних вбивств, дослідити взаємозв'язки її окремих елементів і можливості їхнього використання для висунення версій.

1.7 Узагальнити практику застосування спеціальних знань під час розслідування умисних вбивств, виявити типові недоліки, окреслити проблемні питання та сформулювати відповідні рекомендації.

2. Виділити криміналістичні аспекти слідчої діяльності та розробити науково-методичні основи розслідування окремих видів умисних вбивств. На базі узагальнення слідчої практики визначити особливості криміналістичної характеристики, типових слідчих ситуацій, системи загальних і окремих версій, упорядкувати організаційно-тактичні програми (алгоритми) початкового етапу розслідування окремих видів умисних вбивств:

2.1 Вбивств, пов'язаних із розчленуванням трупа.

2.2 Вбивств, учинених на сексуальному ґрунті.

2.3 Вбивств матір'ю своєї новонародженої дитини.

2.4 Вбивств на замовлення.

2.5 Вбивств, вчинених із застосуванням вибухових пристроїв.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, в межах яких реалізується процес розслідування умисних вбивств - діяльність відповідних правоохоронних органів, а також певні закономірності, що пояснюють пізнавально-методичні й організаційно-тактичні особливості цієї діяльності.

Предметом дослідження є криміналістична теорія окремої видової методики розслідування умисних вбивств; злочинна діяльність з підготовки, вчинення й приховування умисних вбивств та практика роботи правоохоронних органів з їхнього розслідування.

Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети й завдань дослідження, об'єкта і предмета. Під час дослідження використовувався комплекс загальних та спеціально-наукових методів і прийомів наукового пізнання соціальних і правових явищ. Це дало можливість вивчити проблему в єдності її змісту та юридичної форми, здійснити системний аналіз діяльності правоохоронних органів із розкриття та розслідування умисних вбивств. Під час дослідження застосовувалися також методи формальної логіки (аналіз, синтез, індукція, дедукція) - для дослідження нормативних актів, матеріалів кримінальних справ, аналітичних матеріалів, концепцій, точок зору авторів з окремих питань, класифікацій тощо, що входять до предмета дослідження (розділ 1, глави 1, 2, 3, 4); історичний метод - при дослідженні появи та розвитку окремих теорій, концепцій, поглядів учених-криміналістів із проблем методики розслідування вбивств (криміналістичної характеристики злочинів, етапів розслідування, структури методики розслідування тощо) (розділ 1, глави 1, 2, 3, 4); порівняльно-правовий метод - при дослідженні окремих норм кримінального, кримінально-процесуального права України, Росії та деяких інших країн (розділ 1, глави 1, 4); системно-структурний метод було використано при дослідженні механізму вчинення умисних вбивств і побудови типових тактичних операцій (розділ 2); статистичні методи - в ході узагальнення кримінальних справ, збору та обробки даних, отриманих із статистичної звітності, анкетування та інтерв'ювання практичних працівників тощо (розділ 2).

Нормативною базою дослідження є Конституція України, ратифіковані міжнародно-правові документи, чинне кримінальне, кримінально-процесуальне законодавство України, інші закони України, відомчі нормативно-правові акти МВС і Генеральної прокуратури України, що регулюють слідчу й оперативно-розшукову діяльність правоохоронних органів.

Теоретичною основою дисертації виступають наукові досягнення в галузі філософії, логіки, кримінології, кримінального, кримінально-процесуального права, криміналістики, оперативно-розшукової діяльності, юридичної психології, а також інших галузей наукових знань, що стосуються питань висвітлення механізму злочинної діяльності й організації розкриття й розслідування умисних вбивств.

Емпіричну базу дослідження становлять: узагальнені матеріали слідчої й судової практики: проаналізовано понад 500 кримінальних справ і матеріалів з умисних вбивств за 1995-2010 рр., проведено опитування 250 слідчих, керівників МВС та прокуратури, використано статистичні дані та аналітичні матеріали Генеральної прокуратури й МВС України з питань досудового слідства за останні десять років.

У дисертаційному дослідженні використаний також особистий багаторічний досвід роботи дисертанта в оперативно-розшукових підрозділах карного розшуку та спеціальному підрозділі боротьби з організованою злочинністю МВС України.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першою у вітчизняній літературі монографічною працею, у якій із позицій системно-діяльнісного підходу комплексно досліджується проблема розслідування умисних вбивств різних категорій. У роботі вдосконалено існуючі й сформульовано нові концептуальні положення щодо механізму вчинення умисних вбивств і методики їхнього розслідування, що відносяться до загальної теорії криміналістики та її розділу - криміналістичної методики.

Проведене дослідження дало змогу сформулювати низку положень і висновків, котрі відповідають вимогам наукової новизни та мають значення для теорії криміналістики й правоохоронної практики, а саме:

уперше:

- визначено на основі загальнофілософського вчення про структуру людської діяльності криміналістичний зміст професійної діяльності з розслідування умисних вбивств із відокремленням у його структурі оперативно-розшукового та кримінально-процесуального аспектів;

- виділено на основі аналізу типових механізмів - способів учинення, підготовки й приховання умисних вбивств - їхні ознаки, що використовуються як підстави для класифікації цих злочинів на дві групи - вчинені за умов очевидності та за умов неочевидності;

- сформульовано концептуальні положення розробки видової методики розслідування умисних вбивств, визначено її структуру та зміст. Розглядаючи розслідування умисних вбивств як багатопланову інформаційно-пізнавальну та організаційно-тактичну діяльність, автор рекомендує систему заходів і умов її забезпечення розробляти у вигляді відповідних типових програм - криміналістичних алгоритмів, що базуються на визначених типових слідчих ситуаціях, етапах розслідування, різновидів вбивств, що спрямовані на послідовне й комплексне вирішення конкретних завдань розслідування вбивств певного виду;

- визначено структуру та зміст видової криміналістичної характеристики умисних вбивств, зокрема її структуру визначено виходячи зі структури предметної діяльності й умов, що забезпечують останню, а також зі специфіки цих злочинів. Її елементами виокремлено відомості стосовно особливостей суб'єкта (особи злочинця); особи потерпілого і його зв'язок зі злочинцем; обстановки вчинення; способів підготовки, вчинення й приховування; характерних слідів («слідової картини») вбивств. Показано можливості її використання під час висування версій;

- визначено специфіку розкриття та розслідування, а також розроблено організаційно-тактичні програми (алгоритми) дій, спрямовані на оптимізацію початкового етапу розслідування окремих категорій умисних вбивств, пов'язаних із розчленуванням трупа; вчиненому на сексуальному ґрунті; матір'ю своєї новонародженої дитини; вчинених на замовлення; із застосуванням вибухових пристроїв. З урахуванням найбільш імовірних версій і слідчих ситуацій обґрунтовано методичні рекомендації дій на наступному етапі розслідування, визначено обсяг і форми взаємодії слідчого, органів дізнання та прокуратури під час розслідування умисних вбивств;

- визначено, відповідно до типових ситуацій, основні тактичні завдання (напрями) розслідування умисних вбивств і тактичні операції як засоби їхнього вирішення, обґрунтовано необхідність проведення таких операцій. Розкрито зміст таких тактичних операцій при розслідуванні умисних вбивств, як «особа вбитого”, «свідки», «особа вбивці», «затримання вбивці», «співучасники», «зброя» тощо;

- визначено типові слідчі ситуації, пов'язані з характером первинної інформації, в разі виявлення трупа новонародженої дитини або зникнення дитини чи вагітності жінки, досліджено й узагальнено типові версії щодо особи злочинця, мотиву, місця вчинення, способу приховання тощо, сформульовано рекомендації щодо організаційно-тактичного алгоритму дій (тактичних операцій) на початковому етапі розслідування цих злочинів;

удосконалено:

- класифікацію умисних вбивств, учинених на сексуальному ґрунті, яку пропонується проводити за декількома підставами: особливостями особи злочинця; характером рецидиву; віком злочинця; зв'язком «убивця - потерпілий»; особливостями мотивації; способом приховування злочину; місцем вчинення; кількістю сексуальних вбивств; у зв'язку із вчиненням інших статевих злочинів;

- загальні підходи та організаційно-тактичні завдання розслідування умисних вбивств;

- криміналістичну характеристику окремих категорій умисних вбивств (пов'язаних із розчленуванням трупа; вчинених на сексуальному ґрунті; матір'ю своєї новонародженої дитини; вчинених на замовлення; із застосуванням вибухових пристроїв);

- особливості планування й організації розслідування окремих категорій умисних вбивств (пов'язаних із розчленуванням трупа; вчинених на сексуальному ґрунті; матір'ю своєї новонародженої дитини; вчинених на замовлення; із застосуванням вибухових пристроїв), а також тактики проведення окремих слідчих дій;

- основні організаційно-методичні заходи розслідування такого різновиду вбивств, як вбивства із розчленуванням трупа, та запропоновано шляхи їхньої оптимізації;

- основні організаційно-методичні заходи розслідування вбивств, учинених на сексуальному ґрунті, та запропоновано шляхи їхньої оптимізації;

- уточнено положення щодо відмітних рис особи суб'єкта вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини;

- основні організаційно-методичні засоби розслідування вбивств на замовлення та запропоновано шляхи їхньої оптимізації;

- уточнено перелік питань, що входять до предмета доказування вбивств, учинених із застосуванням вибухових пристроїв, і сформульовано рекомендації щодо планування й проведення окремих тактичних операцій;

набуло подальшого розвитку:

- концепція криміналістичної характеристики злочинів як системи відомостей про елементи злочинної діяльності, котра здобуває свою специфіку залежно від певних груп злочинів, що дає змогу створити їхню інформаційну модель;

- положення щодо типових слідчих ситуацій під час розслідування певних різновидів умисних вбивств, визначено кількісно-якісні характеристики первинної криміналістично значущої інформації й особливості її джерел;

- аналітичні методи встановлення особи злочинця в справах про вбивства, вчинених за умов неочевидності;

- пропозиції щодо більш ефективного застосування спеціальних знань під час розслідування умисних вбивств;

- рекомендації щодо особливостей тактики проведення окремих слідчих дій, спрямованих на встановлення особи потерпілого та злочинця під час розслідування вбивств із розчленуванням трупа;

- рекомендації щодо особливостей тактики проведення окремих слідчих дій, спрямованих на встановлення особи злочинця під час розслідування вбивств, учинених на сексуальному ґрунті;

- рекомендації щодо особливостей тактики проведення окремих слідчих дій, спрямованих на встановлення виконавця та замовника під час розслідування вбивств на замовлення;

- положення щодо способів підготовки, вчинення та приховування слідів вбивств, учинених із застосуванням вибухових пристроїв.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані у:

- науково-дослідній діяльності - для подальших досліджень, присвячених вдосконаленню методик розслідування окремих видів вбивств;

- практичній діяльності - з метою сприяння підвищенню ефективності діяльності органів досудового слідства з розкриття та розслідування умисних вбивств;

- навчальному процесі - під час викладання відповідних розділів криміналістики, а також для підготовки відповідних навчальних і методичних посібників, підручників, курсів лекцій.

Особистий внесок здобувача. Виконане дослідження здійснено самостійно. Положення й висновки, що викладені в дисертації та виносяться на захист, розроблені автором особисто. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам, у дисертації не використовувалися. У зміст роботи не включалися напрацювання автора, отримані під час підготовки дисертаційного дослідження на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені на міжнародних і всеукраїнських науково-теоретичних і науково-практичних конференціях: «Питання застосування нового Кримінального кодексу України» (м. Харків, 2001 р.); «Судовий захист прав людини: національний і європейський досвід» (м. Одеса, 2001 р.); «Сучасні проблеми юридичної науки і правозастосовчої діяльності” (м. Харків, 2001 р.); «Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю” (м. Донецьк, 2002 р.); «Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства» (м. Запоріжжя, 2002 р.); «Боротьба з наркобізнесом проблеми та шляхи їх вирішення» (м. Одеса, 2002 р.); «155-річний досвід підготовки правознавців на півдні України» (м. Одеса, 2002 р.); «Інформаційне забезпечення боротьби з організованою злочинністю» (м. Одеса, 2002 р.); «Новий кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення» (м. Київ - Харків, 2002 р.); «Застосування міжнародного права у внутрішньому правопорядку України» (м. Дніпропетровськ, 2003 р.); «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 2003 р.); VI (58) звітна наукова конференція професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА (м. Одеса, 2003 р.); «Трансформація ринкових відносин в Україні: організаційно-правові та економічні проблеми» (м. Одеса, 2003 р.); «Україна наукова 2003» (м. Дніпропетровськ, 2003 р.); «Ідея правової держави: історія і сучасність» (м. Луганськ, 2003 р.); III наукові читання, присвячені 90-річчю із дня народження доктора юридичних наук, професора В.П. Колмакова (м. Одеса, 2003 р.); «Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою» (м. Київ, 2003 р.); «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 2004 р.); «Наука і освіта 2004» (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); «Реформування правової системи України: проблеми і перспективи розвитку в контексті Європейських інтегративних процесів» (м. Київ, 2004 р.); «Тіньова економіка в інфраструктурі організованої злочинності» (м. Одеса, 2004 р.); «Ефективність правових заходів у протидії організованим формам злочинності» (м. Одеса, 2005 р.); Наукова конференція професорсько-викладацького складу ОНЮА (м. Одеса, 2005 р); «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, 2005 р.); «Криміналістичні та процесуальні проблеми, що виникають під час проведення слідчих дій» (м. Донецьк, 2006 р.); «Другі Прибузькі юридичні читання» (м. Миколаїв - Одеса, 2006 р.); «Актуальні проблеми розвитку державності та правової системи Україні» (м. Львів, 2007 р.); «Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах» (м. Запоріжжя, 2009 р.); «Дізнання та досудове слідство в органах внутрішніх справ: сучасний стан та шляхи удосконалення» (м. Харків, 2010 р.).

Матеріали дисертаційного дослідження використано для складання методичних рекомендацій щодо розслідування вбивств, що були направлені до Генеральної прокуратури України (акт впровадження від 22.08.2005 р.), Міністерства внутрішніх справ України для впровадження в практику й знайшли своє застосування в діяльності слідчих і оперативно-розшукових підрозділів УУР УМВД в Одеській області (акт впровадження від 28.08.2005 р.). Упровадження результатів дисертаційного дослідження також було здійснено в 2005 р. в органах та підрозділах прокуратури Одеської та Миколаївській областей, в апеляційному суді Одеської області, що підтверджується відповідними актами впровадження.

Результати дослідження застосовувалися в навчальному процесі при викладанні загального курсу криміналістики та спецкурсів із методики розслідування окремих видів злочинів: у Національній академії внутрішніх справ України (акт впровадження від 30.08.2005 р.), Одеській національній юридичній академії та в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова (акти впровадження від 2005 р.), Запорізькому національному університеті (акт впровадження від 06.09.2010 р.), Запорізькому юридичному інституті Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 10.09.2010 р.), Херсонському державному університеті (акт впровадження від 07.02.2011 р.), Херсонському юридичному інституті НУВС (акт впровадження від 21.01.2011 р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 2 монографіях, трьох розділах навчального посібника, 79 наукових статтях і тезах доповідей та повідомлень на наукових і науково-практичних конференціях, із них 44 - у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 2 розділів, що об'єднують 9 глав, 14 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (430 найменування) та 34 додатків. Загальний обсяг дисертації становить 463 сторінок, у тому числі основного тексту - 360 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність і рівень розробленості теми дисертаційного дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету й завдання, наукову новизну, практичну значущість одержаних результатів, сформульовано основні положення та висновки, що виносяться на захист, наведено відомості про апробацію результатів дослідження, структуру й обсяг дисертації.

Розділ 1 - «Теоретичні основи розслідування умисних вбивств» - складається із чотирьох глав.

У першій главі «Криміналістична класифікація умисних вбивств», що містить два підрозділи, визначаються теоретичні засади та значення критеріїв криміналістичної класифікації злочинів. Класифікація розглядається як результат застосування типологічного методу, що дає змогу розподілити множинність об'єктів на підмножини (підкласи) за певними ознаками.

Базуючись на дослідженнях поняття діяльності у вітчизняній філософії та психології, а також у кримінології й криміналістиці проводиться аналіз понять «злочин», «злочинна діяльність», «розкриття та розслідування злочинів» і робиться висновок про те, що кожний умисний злочин (вбивство) може розглядатися як діяльність, що складається з її підготовки, вчинення й приховування. Поряд із цим автор виділяє випадки, коли юридичному оцінюванню підлягає низка злочинних діянь, детермінованих відповідними потребами, мотивами, цілями, способом життя суб'єкта, що утворюють (формують) злочинну діяльність.

Злочинну діяльність автор розглядає як систему, виділяючи в ній такі структурні елементи: 1) суб'єкт (особу злочинця); 2) потреби та інтереси, що зумовлюють мотив і мету злочину; 3) об'єкт, на який спрямовуються дії суб'єкта; 4) процес (механізм) здійснення діяльності; 5) результат діяльності. Розумова діяльність суб'єкта, його злочинний і життєвий досвід використовуються ним для вибору об'єкта, постановки проміжних і кінцевих завдань, оцінювання власних сил і можливостей, умов, досягнутого результату, удосконалення й корегування своїх дій, впливу на поведінку інших осіб тощо.

Учинення умисних вбивств розглядається дисертантом як певна система дій особи, що детермінується певними факторами. Першим системоутворювальним фактором окресленої категорії злочинів виступає мотив дій суб'єкта. Другим фактором є мета - задоволення своїх матеріальних, фізіологічних чи інших потреб. Третім фактором є спосіб вчинення вбивства, який обирається суб'єктом залежно від своїх нахилів і можливостей (суб'єктивні умови), а також існуючої обстановки (об'єктивні умови). Головним завданням криміналістичного дослідження зазначеної діяльності є вивчення її механізму й закономірних зв'язків між його елементами, котрі визначають процеси слідоутворення, з формулюванням відповідних теоретичних положень і практичних рекомендацій із розслідування.

Виявлено тенденцію до вдосконалювання своєї діяльності особою, що вчиняє умисні вбивства. З кожним новим епізодом ця діяльність стає все більш продуманою, у діях злочинців виявляються риси професіоналізму.

Перш за все, це стосується вбивств на замовлення, коли злочинці застосовують вогнепальну зброю, вибухові пристрої, отруту. Окремі особи чи групи, що вчиняють умисні вбивства, можуть найматися для обслуговування організованих злочинних угруповань або ставати їхніми структурними підрозділами.

Аналізуючи погляди окремих науковців на класифікацію злочинів, дисертант поділяє точку зору тих вчених, які пропонують в основу криміналістичної класифікації злочинів покласти криміналістичні критерії, зокрема, спосіб вчинення злочину. Такий підхід, на його погляд, є більш продуктивним, оскільки дає змогу розробляти методики розслідування не тільки окремих видів злочинів, а й більш вузьких груп злочинів, що відповідає потребам слідчої практики. Основними критеріями, за якими проводилася криміналістична класифікація умисних вбивств, були елементи предметної злочинної діяльності - предмет посягання, обстановка вчинення злочину (просторово-часові та інші умови дійсності), механізм (спосіб) учинення, наслідки й результат злочину, а також особливості суб'єкта (особи злочинця), мотиви та цілі його вчинків, особливості особи потерпілого.

Зазначений підхід дав можливість відокремити окремі групи вбивств (за мотивом, метою й способом учинення), що мають спільну інформаційно-слідову картину, і розробити на єдиному методологічному підґрунті різного рівня методики розслідування - видові та окремі, що спрямовані на більш ефективне застосовування криміналістичних рекомендацій у діяльності правоохоронних органів. При побудові криміналістичних моделей механізму вчинення умисних вбивств та розробці програм їхнього розслідування автор спирається на дві великі групи злочинів: учинених за умов очевидності (очевидні вбивства) та вчинені за умов неочевидності (неочевидні вбивства). До перших автор відносить умисні вбивства, вчинені на підґрунті сімейно-побутових конфліктів, коли встановлена особа вбитого, а вбивця затриманий безпосередньо на місці злочину або з'явився з повинною, є очевидці злочину. До інших віднесені вбивства, вчинені з наступним приховуванням особи потерпілого (трупа), знищенням слідів злочину, а іноді й трупа. До цієї категорії вбивств автор відносить ті, на початку розслідування яких слідчий стикається з інформаційною невизначеністю, наприклад, виявлення трупа (його частин) поза житлом (на вулиці, у полі, у лісі), не встановлено особу потерпілого, відсутні очевидці. Тому неочевидні вбивства більш проблематичні в розслідуванні, оскільки вчиняються, як правило, за досить ретельно розробленими планами дій (включають підготовку, вчинення та приховування вбивства), із застосуванням холодної або вогнепальної зброї, вибухівки, отрути та інших спеціально підготовлених знарядь. До цієї категорії умисних вбивств віднесені: вбивства, вчинені на замовлення; на сексуальному підґрунті; із застосуванням вибухових пристроїв; з розчленуванням трупа; вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини, а також вбивства, приховані інсценуванням.

Наведена в дисертації класифікація умисних вбивств лягла в основу розробки авторської концепції побудови видової методики розслідування умисних вбивств, їхньої видової криміналістичної характеристики, з'ясування особливостей формування типових слідчих ситуацій, постановки завдань розслідування, побудови загальних й окремих версій, вибору доцільного напряму розслідування.

У другій главі «Побудова видової методики розслідування умисних вбивств», що містить чотири підрозділи, знайшли відображення проблеми криміналістичного аспекту визначення загальних принципів та завдань розслідування, теоретичних засад розробки видової методики розслідування умисних вбивств, уточнення її структури та змісту.

На основі використання положень, викладених у працях багатьох учених-криміналістів, проаналізовано різні аспекти розслідування (пізнавальний, інформаційний, організаційний, тактичний) та зроблено висновок, що розробку методик розслідування окремих категорій злочинів (умисних вбивств) доцільно здійснювати на основі криміналістичного змісту слідчої діяльності, що репрезентує систему інформаційно-пізнавальних, організаційно-тактичних та інших заходів, які підпорядковані завданням і вимогам кримінального судочинства.

Розглядаючи розслідування злочинів як різновид предметної людської діяльності, що за формою та змістом є складною динамічною системою, основна функція якої полягає в ефективному протистоянні злочинній діяльності, розслідування злочину є специфічною пізнавальною діяльністю, що спрямована на встановлення конкретного акту соціальної поведінки окремих осіб. Характерними особливостями такого пізнання є його ретроспективність, здійснення в установленій формі уповноваженими на це суб'єктами за допомогою засобів процесуального доказування, а також його адресність й обмеженість у часі процесуальними термінами. Таке пізнання здійснюється шляхом виявлення й дослідження слідів-відображень, що несуть інформацію про властивості, структуру та інші ознаки взаємодіючих об'єктів та особливості самої взаємодії.

У роботі дисертант виділяє та аналізує основні чинники, що зумовлюють особливості інформаційних процесів розслідування умисних вбивств, зокрема: 1) неочевидність (відсутність) джерел інформації; 2) фрагментарність інформації, що здобувається; 3) необхідність постійної перевірки й оцінювання даних, що надходять, для визначення їхньої достовірності та допустимості; 4) перешкоджання отриманню повної й об'єктивної інформації зацікавленими особами; 5) короткочасність зберігання інформації з об'єктивних причин; 6) труднощі з визначенням правильної оцінки (декодуванням) одержаної інформації; 7) труднощі з належним процесуальним оформленням процесу виявлення джерел інформації, її засвідчення, фіксації, особливо в ході оперативно-розшукової діяльності, введенням її в кримінальний процес тощо. Інформаційні процеси проаналізовано за традиційною схемою роботи з доказами: пошук і виявлення; сприймання й фіксація; обробка; використання інформації.

На основі дослідження розслідування умисних вбивств як багатопланової інформаційно-пізнавальної та організаційно-тактичної діяльності, що об'єднує систему заходів і умов із забезпечення оптимальної діяльності суб'єктів розслідування, узагальнено практику застосування традиційних методів забезпечення якісної організації розслідування - планування й управління, виділено типові помилки та прорахунки і формулювало відповідні рекомендації, що спрямовані на їхню оптимізацію. Рекомендації автора також стосуються розробки типових програм розслідування у вигляді систематизованого переліку та опису криміналістичних алгоритмів, що базуються на визначених слідчих ситуаціях, етапах розслідування, різновидах вбивств і спрямовані на послідовне й комплексне вирішення конкретних завдань розслідування вбивств певного виду.

Зважаючи на відсутність єдиного законодавчого критерію щодо розмежування понять «розкриття» та «розслідування» злочинів, дисертант аналізує різні точки зору з цього питання і пропонує розкриття, з одного боку, розглядати як діяльність органів дізнання й досудового слідства зі збирання й дослідження доказової інформації стосовно обставин події злочину і його суб'єктів, а з іншого - як результат діяльності цих органів, тобто сукупність інформації, зібраної на певний момент розслідування. У такому контексті співвідношення понять «розкриття» і розслідування», їхнє змістовне розуміння та субординацію автор, підтримуючи позицію І.Ф. Герасимова та В.Г. Танасевича, інтерпретує таким чином: розкриття злочину характеризує відношення до факту злочину: відомий цей факт - розкрито його, невідомий - не розкрито; розслідування злочину характеризує юридичну діяльність, що забезпечує розкриття злочину й доказування у встановленому порядку його обставин для прийняття відповідного рішення. Розкриття злочину в такому розумінні подається як слідча ситуація, що виникає, наприклад, під час затримання злочинця на місці пригоди (з речовими доказами), у разі з'явлення злочинця з каяттям, коли особа затримана, але не всі обставини справи ще досліджені. Тому в криміналістичному розумінні розкриття злочину може бути здійснене на різних етапах розслідування, оскільки воно досягається на досудовому слідстві, є попереднім рішенням задачі розкриття злочину й викриття винного органом досудового слідства.

Досліджуючи принципи як загальні вихідні положення розробки видової методики розслідування умисних вбивств, дисертант зосереджує увагу на: а) розгляді об'єкта методики розслідування - злочину - з позицій системно-діяльнісного підходу; б) використанні для дослідження злочинів умов і способів їхнього вчинення, особливостей механізму слідоутворення та розробки адекватних рекомендацій з їхнього розслідування, даних і новітніх досягнень інших наук, у тому гуманітарного, природничого та технічного циклів; в) використанні (екстраполяції в теорію розкриття злочинів) узагальненого досвіду слідчої практики; г) урахуванні криміналістичної класифікації і криміналістичної характеристики злочинів; д) визначенні обставин, що підлягають встановленню; е) урахуванні специфіки етапів розслідування; ж) виділенні й оцінюванні типових слідчих ситуацій, що виникають на різних етапах розслідування; з) виділенні відповідних типових завдань організаційно-методичного та тактичного характеру з урахуванням оптимальних програм їхнього вирішення; і) визначенні специфічних тактичних і технічних прийомів під час проведення тактичних операцій та окремих слідчих дій.

Окремо досліджено ситуативність побудови методики розслідування й зроблено такі висновки: 1) конкретна слідча ситуація створюється за рахунок наявної на конкретний момент розслідування криміналістично значущої інформації про подію в цілому, її окремі обставини, особу злочинця; 2) оцінювання слідчої ситуації доцільно пов'язувати з характером джерел інформації, а також із часом, що минув із моменту вчинення злочину й до моменту надходження повідомлення про цей злочин; 3) оцінка наявної інформації повинна зумовлювати постановку організаційно-тактичних завдань, висунення слідчих версій, вибір системи слідчих дій і оперативно-розшукових заходів за типовими програмами розслідування; 4) слідча ситуація - явище динамічне і тому вимагає постійного аналізу і коректування версій і завдань, що ставляться, а отже, і програми розслідування.

На основі дослідження типових слідчих ситуацій, що виникають під час розслідування умисних вбивств, виділено їхні характерні та істотні риси, що дає змогу сформулювати адекватні тактичні завдання й рекомендувати відповідну програму діяльності з розслідування злочинів певної категорії. В окремих методиках, поділяючи позицію В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, В.А. Журавля, пропонується виділяти й аналізувати типові слідчі ситуації стосовно етапів розслідування, розрізняючи вихідні ситуації, що складаються на момент порушення кримінальної справи; проміжні або наступні ситуації, що виникають у ході й після вирішення початкових завдань розслідування на його подальшому й завершальному етапах.

Означений підхід зумовив структуру видової методики розслідування умисних вбивств, яка складається із криміналістичної характеристики злочину, типових слідчих ситуацій та напрямів розслідування (типових версій та організаційно-тактичних завдань), типових тактичних операцій - відповідних алгоритмів розслідування (системи організаційних, слідчих і оперативно-розшукових заходів), перспективних типових ситуацій, що прогнозуються на наступному етапі розслідування, та програми їхнього вирішення.

У третій главі «Криміналістична характеристика умисних вбивств», яка складається з п'яти підрозділів, визначено поняття й структуру криміналістичної характеристики злочинів та її значення в методиці розслідування. Увагу приділено, зокрема, способам учинення умисних вбивств, інсценуванню як способу приховування вбивств, обстановці вчинення вбивств і типовим слідам, а також особі злочинця та потерпілого.

У роботі на основі аналізу праць учених-криміналістів з означеної проблеми досліджено зміст, структуру й значення загального поняття криміналістичної характеристики злочинів і обґрунтовано її авторське бачення. Зокрема, набуло розвитку точка зору І.Ф. Герасимова, що в теоретичному аспекті криміналістична характеристика злочинів - це наукове поняття (концепція), призначенням якої є системно-структурне вивчення та узагальнення криміналістично значущих відомостей щодо певної категорії злочинів, що має сприяти розробці ефективних наукових рекомендацій з їхнього розкриття. Саме криміналістична характеристика дає змогу отримати досить повне й правильне уявлення про відповідний об'єкт дослідження - певний вид умисних вбивств й орієнтувати слідчого на цілеспрямований пошук слідів, які вказують на механізм і обставини події та особу злочинця. Практичне значення криміналістичної характеристики окремих видів умисних вбивств, на думку автора, полягає, по-перше, у тому, що вона дає слідчому змогу використовувати знання про типові риси та особливості певного виду злочину в цілому, а також про його окремі ознаки, елементи й характер зв'язку між ними, скласти типову слідову картину; по-друге, створює можливість на початковому етапі розслідування, який часто характеризується дефіцитом потрібної інформації, використовувати її дані для побудови загальних та окремих версій, допомагає визначити правильний напрям розслідування; по-третє, відкриває можливість встановлення та використання кореляційних залежностей і зв'язків між її елементами для пошуку і прогнозування місця знаходження необхідних джерел інформації та їхнього змісту, а надалі і для виявлення невідомих обставин злочину, що розслідується.

На основі проведеного аналізу криміналістична характеристика умисних вбивств визначається як загальна модель окресленої категорії злочинів, що відображає особливості змісту й взаємозв'язку її елементів і сприяє оптимальному вирішенню завдань, які властиві розслідуванню цих злочинів. Структура криміналістичної характеристики умисних вбивств визначено виходячи зі структури предметної діяльності й умов, що забезпечують останню, а також зі специфіки цих злочинів. Визначено, що її елементами є відомості стосовно: а) особливостей суб'єкта (особи вбивці); б) особи потерпілого і його зв'язку з убивцею; в) обстановки вчинення вбивств; г) способів підготовки, вчинення й приховування вбивств; д) характерних слідів («слідової картини») вбивств.

Особа злочинця досліджувалася комплексно. Аналізу піддавалися криміналістично значущі властивості злочинця стосовно його біологічних (статевих, анатомічних, вікових, фізіологічних), психічних (інтелектуальних, емоційних, вольових), соціальних (соціальне становище, рід занять, сімейний стан, місце проживання, кримінальне минуле тощо) ознак. Так, результати проведеного дослідження свідчать, що 84% осіб, які вчинили умисні вбивства, були чоловіками віком від 18 до 65 років, 58% осіб не працювали або мали тимчасові заробітки, 12% осіб - не мали середньої освіти, 31% осіб уже мали злочинний досвід, а 84% вбивств на замовлення та за допомогою вибухових пристроїв були вчинені в співучасті.

Окремо досліджувалася особа потерпілого. Особливу увагу зосереджено на виявленні даних, які вбивця враховує під час підготовки, вчинення й приховування злочину і які, відповідно, мають бути враховані під час розслідування вбивства. До них належать біологічні (стать, вік, анатомічні й фізіологічні особливості) та соціальні дані (освіта, професія, захоплення, спосіб життя, соціальні зв'язки), які аналізувалися відносно розслідування вбивств, учинених на сексуальному підґрунті, вбивств матір'ю своєї новонародженої дитини, вбивств на замовлення.

Обстановка вчинення умисних вбивств досліджувалася в напрямах аналізу просторово-матеріальної обстановки місця підготовки, вчинення та приховування злочину; характеристики часу їхнього вчинення; погодних та інших природно-кліматичних умов; соціально-побутових і психологічних відносин між учасниками події; поведінки потерпілих і свідків безпосередньо під час вчинення злочину. При цьому на базі узагальнення кримінальних справ було встановлено, що злочинець може: а) активно впливати (і впливає) на обстановку з метою створення сприятливих умов для здійснення задуманого злочину; б) використовувати певні сприятливі умови й пристосовувати свої дії до тих умов, що склалися; в) знаходити знаряддя й засоби подолання перешкод вчиненню злочину. Встановлено, що вбивця прагне використати обстановку так, що вона, по-перше, максимально сприяла досягненню злочинної мети, а по-друге, відповідала б умовам залишення мінімальної кількості слідів учиненого ним злочину, що могли б бути використані для його встановлення (ідентифікації). Це виявляється, наприклад, у виборі ним місця вбивства з урахуванням можливостей безпечного зникнення з нього, а також можливостей створення умов, коли труп неможливо ідентифікувати (розчленування, спотворювання обличчя тощо).

Способи підготовки, вчинення й приховування вбивств як один із найбільш інформаційно значущих елементів криміналістичної характеристики цих злочинів, досліджувався в тісному взаємозв'язку із властивостями особи злочинця й потерпілого, предметом посягання й обстановкою злочину. Способи вбивства розподілено на дві великі групи залежно від характеру знарядь, які використовувалися для позбавлення життя, і, відповідно, їхніх слідів, що залишилися. Зокрема, до способів вбивств, пов'язаних із заподіянням тілесних ушкоджень і виділенням крові, віднесено: побиття, у тому числі з використанням різних предметів для нанесення ударів (кийків, пляшок, арматури тощо); нанесення колото-різаних тілесних ушкоджень (із використанням колючо-ріжучих предметів); нанесення вогнепальних тілесних ушкоджень (використання бойової, спортивної, мисливської тощо зброї); нанесення тілесних ушкоджень із використанням вибухових пристроїв; заподіяння тілесних ушкоджень із використанням транспортного засобу (наїзд); нанесення тілесних ушкоджень шляхом скидання з висоти. До способів вбивств, не пов'язаних із заподіянням тілесних ушкоджень і виділенням крові, віднесено асфіксію; утоплення; отруєння; ураження електрострумом; використання високої або низької температури; використання радіоактивних речовин; позбавлення харчування (негодування дитини, старої людини тощо). Було зазначено, що кожна з названих груп способів вбивства залишає характерні, саме притаманні для неї сліди у вигляді: 1) тілесних ушкоджень (зовнішніх і внутрішніх), що викликають втрату крові та настання смерті; 2) спричинення таких змін в організмі людини, які викликають припинення функціонування окремих життєво важливих органів і настання смерті.

Окрему увагу приділено дослідженню способів приховування вбивств, зокрема, інсценуванню злочину, що полягає у створенні такої обстановки наслідків вбивства, які вказують на: 1) вчинення вбивства іншою особою; 2) некримінальний характер настання смерті (самовбивство, нещасний випадок тощо). У зв'язку з цим визначено типові ознаки інсценування.

Четверта глава «Застосування спеціальних знань під час розслідування умисних вбивств» складається з трьох підрозділів і присвячена дослідженню проблем участі спеціалістів різних категорій на початковому етапі розслідування, видам та особливостям призначення окремих судових експертиз та особливостям оцінювання висновків експерта при проведенні комплексних експертиз.

Дослідження робіт відомих криміналістів і узагальнення судово-слідчої практики дали автору змогу уточнити визначення поняття й форми використання спеціальних знань, а також розкрити особливості призначення окремих видів експертиз: судово-медичної, спрямованої на встановлення причини смерті та характеру й механізму тілесних ушкоджень; судово-психіатричної (осудність чи неосудність); криміналістичних, спрямованих на дослідження речових доказів (трасологічної, балістичної, експертизи матеріалів та речовин, портретної, а також вибухово-технічної, хімічної, біологічної та деяких інших). Розглянуто особливості проведення досить проблематичної комплексної експертизи, під час якої треба застосувати спеціальні знання фахівців із різних, іноді неоднорідних, галузей науки та техніки. Для вирішення проблем експертної практики запропоновано нормативно-правовим шляхом вирішити питання щодо: 1) визначення правового статусу провідного експерта як організатора та керівника діяльності комісії експертів та статус експертів, які є членами експертної комісії; 2) визначення порядку формування висновків виконавців комплексної експертизи; 3) встановлення порядку проведення міжвідомчих експертиз та визначення провідної установи.