Актуальність теми дослідження. Становлення України як правової, демократичної держави передбачає, перш за все, створення досконалого виборчого законодавства. Таке законодавство дозволить прискорити запровадження демократичних та прогресивних конституційних засад. Сьогодні в Україні запланована та здійснюються масштабні політична та правова реформи. Вважаємо, що основою цих реформ є удосконалення виборчого законодавства. Дискусії стосовно майбутнього виборчого законодавства, проекти Виборчих кодексів, які сьогодні широко обговорюються в суспільстві, очікування висновків Венеціанської комісії щодо експертизи проекту закону України "Про вибори", - все це свідчить про необхідність розробки доктринальної концепції сучасного національного виборчого права з урахуванням вітчизняного досвіду процесуально-правового регулювання виборів і міжнародних виборчих стандартів щодо їх організації і проведення.

Одним із аспектів вирішення існуючих проблем є удосконалення інституту адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення. Існування проблеми підтверджується ще й порівняно низькими показниками статистики притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення порушень виборчого законодавства (у 2004 році було складено 67 протоколів про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, у 2005 р. - 7, у 2006 р. - 34, у 2007 р. - 46, у 2008 р. - 21, у 2009 р. - 37) на тлі численних повідомлень про такі факти у ЗМІ, звітах міжнародних спостерігачів та неурядових міжнародних та правозахисних організацій. Слід зазначити, що відсутня будь-яка статистична інформація щодо категорії осіб, які вчиняють такі правопорушення, але аналіз практики діяльності суб'єктів виборчого процесу дозволяє стверджувати, що значний їх відсоток становлять посадові особи суб'єктів виборчого процесу.

У цьому контексті важливого значення набуває дослідження адміністративної відповідальності посадових осіб як спеціальних суб'єктів за порушення виборчого законодавства.

Питання виборів та виборчого права, адміністративної відповідальності та її видів, сутності, ознак, ролі та значення адміністративної відповідальності як правового інституту в різні часи були об'єктом дослідження багатьох учених. В Україні проблеми правового регулювання виборів та виборчого процесу досліджували вчені і практики в галузі теорії держави і права та конституційного права, зокрема: В.В. Алсуф'єв, В.Д. Бабкін, Ф.Г. Бурчак, Р.К. Давидов, П.Б. Євграфов, В.М. Кампо, С.В. Ківалов, О.Б. Ковальчук, М.І. Козюбра, В.В. Копєйчиков, О.Л. Копиленко, Р.П. Князевич, В.В. Кравченко, Л.Т. Кривенко, О.В. Лавринович, Р.М. Максакова, М.І. Малишко, Л.П. Медіна, Г.О. Мурашин, О.Г. Мурашин, М.П. Орзіх, Н.Г. Плахотнюк, В.Ф. Погорілко, М.М. Рябець, С.Г. Рябов, А.О. Селіванов, С.Г. Серьогіна, В.І. Співак, М.І. Ставнійчук, Т.В. Стешенко, В.Я. Тацій, Ю.М. Тодика, О.Ю. Тодика, Є.А. Тихонова, О.Ф. Фрицький, М.В. Цвік, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученко, Л.П. Юзьков, О.І. Ющик та інші.

Питанням сутності адміністративної відповідальності присвячені праці В.Б. Авер'янова, О.П. Альохіна, С.С. Алексєєва, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, К.С. Бєльського, Ю.П. Битяка, О.А. Веденєєва, І.О. Галагана, В.К. Гіжевського, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Ю.А. Денисова, Є.В. Додіна, В.В. Долежана, Р.А. Калюжного, А.П. Клюшніченка, Л.В. Коваля, Т. О Коломоєць, Ю.М. Козлова, В.К. Колпакова, М.І. Корнієнка, С.О. Кузніченка, Д.М. Лук'янця, І.О. Лугового, В.В. Маклакова, В.М. Манохіна, А.А. Манжули, В.М. Марчука, О.І. Миколенка, Д.М. Овсянка, С.В. Пєткова, О.Ю. Синявської, В.І. Олефіра, В.Ф. Опришка, І.С. Самощенка, М.С. Студенікіної, В.Д. Сущенка, Ю.О. Тихомирова, О.М. Якуби та ін.

Однак існуючі дослідження щодо зазначеної проблеми мають фрагментарний характер, тобто лише в тій чи іншій частині торкаються цього питання, що й зумовлює актуальність обраної теми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у межах теми науково-дослідної роботи кафедри адміністративного та господарського права економіко-правового факультету ОНУ імені І.І. Мечникова "Дослідження проблем співвідношення приватноправових чинників соціально-економічних відносин" (державний номер 0106U008142).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розроблення науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення адміністративної відповідальності за порушення виборчого законодавства та системи адміністративних стягнень, що застосовуються до посадових осіб за вчинення порушень у зазначеній сфері, визначення стану, закономірностей та тенденцій правового й організаційного забезпечення захисту конституційних прав особи на вільне волевиявлення на підставі аналізу наукових розробок, узагальнення правозастосовчої практики, вітчизняного та зарубіжного досвіду.

Досягнення визначеної мети зумовило виконання таких основних завдань:

розкрити ґенезу відповідальності посадових осіб за порушення процедури виборів на території сучасної України;

встановити особливості поняття та виділити ознаки і види посадових осіб - суб'єктів виборчого процесу;

розкрити правові основи адміністративної відповідальності посадових осіб за порушення виборчого законодавства;

розглянути систему суб'єктів владних повноважень щодо застосування до порушників виборчого законодавства адміністративно-примусових заходів;

виявити проблеми реалізації системи адміністративних стягнень, що застосовуються до посадових осіб за порушення виборчого законодавства;

встановити особливості провадження у справах про порушення виборчого законодавства зі спеціальним суб'єктом правопорушення;

окреслити шляхи запозичення позитивного міжнародного досвіду застосування відповідальності за порушення виборчого законодавства;

запропонувати напрями удосконалення заходів адміністративного запобігання вчинення посадовими особами правопорушень у сфері виборчого законодавства;

розробити систему заходів і внести конкретні пропозиції організаційно-правового характеру, спрямовані на підвищення ефективності інституту відповідальності посадових осіб за порушення виборчого законодавства.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають під час діяльності компетентних суб'єктів у сфері притягнення до адміністративної відповідальності за порушення виборчого законодавства.

Предмет дослідження - адміністративна відповідальність посадових осіб за порушення виборчого законодавства.

Методи дослідження. Методологія дослідної роботи ґрунтувалась на принципах єдності теорії й практики, дотримання об'єктивності щодо емпіричного вивчення предметів і явищ. Зокрема, порівняльно-правовий метод дослідження використовувався при дослідженні та аналізі норм чинного адміністративного та кримінального законодавства (підрозділи 1.3, 2.1, 2.2, 2.3), практики правового захисту конституційних прав особи в Україні та за кордоном (підрозділ 3.1); соціологічний - у процесі збору та накопичення наукової інформації про об'єкт і предмет дослідження (розділи 1-3); системно-структурний - під час аналізу організаційних і тактичних основ діяльності компетентних суб'єктів у сфері застосування адміністративних стягнень за порушення виборчого законодавства (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.2); статистичний - для збору, вивчення та аналізу статистичних даних щодо притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб за порушення виборчого законодавства (розділи 2-3), матеріалів адміністративної практики (підрозділи 2.2, 2.,3, 3.2); логіко-юридичний - для розробки науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства та відомчих нормативних актів (розділи 2-3).

Нормативна основа дослідження - Конституція України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти вищих органів державної влади й управління України, окремі документи міжнародно-правового характеру, що стосуються питань діяльності державних органів у сфері здійснення народного волевиявлення.

Емпірична основа дослідження - дані про загальну кількість фактів застосування адміністративних стягнень за порушення виборчого законодавства, їх динаміку за 2001-2010 рр.; дані конкретних соціологічних досліджень вітчизняних і зарубіжних дослідників у сфері вивчення проблеми порушення виборчого законодавства; матеріали аналізу проведеного анкетування у Кіровоградській та Одеській областях (350 респондентів).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в українській юридичній науці комплексним дослідженням адміністративної відповідальність посадових осіб за порушення виборчого законодавства, виконаним з урахуванням нових ідей і тенденцій розвитку суспільних відносин у цій сфері, а також із визначенням напрямів розвитку законодавства з метою підвищення ефективності діяльності суб'єктів виборчого законодавства. Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:

уперше:

на підставі ґрунтовного аналізу праць дослідників різних історичних періодів зроблено висновок про певну періодизацію такого становлення на теренах сучасної України: перший - додержавний, другий - період існування Київської Русі; третій (початок ХV - кінець ХVІІ ст.) - доба визвольних змагань українського народу за свою незалежність; четвертий (кінець ХVІІ - початок XХ ст.) - становлення та закріплення права Російської імперії; п'ятий (початок ХХ ст.) - період існування УНР; шостий (20-ті роки ХХ ст. - 1991 р.) - перебування в складі СРСР; сучасний - з1991 р. до теперішнього часу.

запропоновано класифікацію суб'єктів протидії порушенням виборчого законодавства, за критерій обрано рівень компетентності: до першого рівня належать органи й установи, які прямо визначені у чинному законодавстві та для яких ця функція є однією з головних у їхній діяльності; до другого рівня працівники органів та установ, що за родом своєї діяльності можуть фіксувати факти правопорушень у сфері виборчого процесу; до третього рівня запропоновано віднести неурядові організації, діяльність яких спрямована на захист прав і свобод людини;

удосконалено:

поняття "адміністративна відповідальність посадових осіб за правопорушення у сфері виборчого процесу", яке розуміється як регламентована адміністративно-деліктними нормами реакція з боку уповноважених суб'єктів на діяння посадової (службової) особи, які виявились у порушенні нею виборчого законодавства або невиконанні покладених на неї обов'язків щодо здійснення народного волевиявлення та встановленого порядку його забезпечення, що полягає у застосуванні до посадової (службової) особи заходів державного примусу у вигляді адміністративних стягнень;

понятійно-категорійний апарат у сфері відповідальності за порушення виборчого законодавства, зокрема досліджено такі поняття, як: "посада", яку пропонується розуміти як визначену структурою і штатним розписом первинну структурну одиницю державного або громадського органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень"; "публічна служба", яку розуміють як діяльність особи на посаді в державних органах, установах, підприємствах, організаціях, що передбачає виконання організаційно-розпорядчих та/чи адміністративно-господарських обов'язків; "спеціальний суб'єкт правопорушення у сфері виборчого законодавства", під яким розуміють особу, яка обіймає посаду в одному із суб'єктів виборчого процесу, що реалізують чи забезпечують реалізацію виборчих прав громадян, та яка наділена повноваженнями організаційно-розпорядчого характеру;

теоретичні та практичні основи діяльності суб'єктів владних повноважень, що вправі застосовувати до порушників виборчого законодавства заходи адміністративного примусу: запропонована їх класифікація, критерієм розмежування обрано компетенцію та юрисдикцію - до першої групи віднесено суб'єкти, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення (районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді)). До другої - суб'єкти, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення за правопорушення, що посягають на здiйснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення (посадові особи органів внутрішніх справ, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, її представники в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії, комісії з референдуму, кандидати, уповноважені особи, офіційні спостерігачі);

адміністративно-правові основи протидії порушенням виборчого законодавства в Україні, а саме: здійснено аналіз чинного законодавства у сфері дотримання основних прав і свобод людини та громадянина в контексті гарантування здійснення вільного народного волевиявлення. Запропоновано внести зміни до чинного законодавства, зокрема до глави 15-А КУпАП, що передбачали б відповідальність посадових осіб за відмову у наданні громадянину можливості взяти участь у виборах;

набули подальшого розвитку:

процесуальний порядок притягнення до адміністративної відповідальності посадової особи, яка порушила виборче законодавство: зазначено, що особливостями провадження у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення є значна кількість осіб, що мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення (серед яких є не визначені чітко - "інші члени виборчої комісії"), що на практиці іноді призводить до складання обопільних протоколів між представниками різних політичних сил;

класифікація адміністративно-правових заходів запобігання вчинення посадовими особами правопорушень у сфері виборчого законодавства: запропоновано поділити їх на дві групи: заходи адміністративного попередження щодо посадових осіб, які вчиняють правопорушення; заходи адміністративного попередження, які спрямовані на посадових осіб органів, на які покладено обов'язки щодо контролю за здійсненням виборчого процесу;

система спеціальних суб'єктів адміністративної відповідальності за порушення виборчого законодавства, до яких можна віднести: посадових осіб, на яких покладено обов'язок подання відомостей про виборців, складання списку виборців, надання списку виборців виборчим комісіям; посадових (службових) осіб засобів масової інформації; власників засобів масової інформації; творчих працівників засобів масової інформації; голів виборчих комісій, їх заступників, секретарів або інших уповноважених членів виборчої комісії; посадових осіб господарюючих суб'єктів; посадових осіб органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування; осіб, яким законом заборонено участь у передвиборній агітації;

теоретичні положення про юридичний склад адміністративних правопорушень, передбачені главою 15-А КУпАП. Зокрема, розкрито особливості кваліфікації складів проступків у сфері безпеки виборчого законодавства, проаналізовано елементи складів зазначених проступків, факультативні ознаки об'єктивної сторони та особливості родо-видового об'єктів.

виборче законодавство адміністративна відповідальність

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані та використовуються:

у правотворчій діяльності - результатом дослідження є вироблення пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів, які регламентують правове забезпечення захисту конституційних прав громадян на вільне волевиявлення;

у правозастосовній діяльності - теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть застосовуватися правоохоронними й іншими державними органами під час забезпечення реалізації виборчих прав громадян;

у навчальному процесі - під час викладання та вивчення курсів "Конституційне право України", "Конституційні свободи, права та обов'язки громадян", "Адміністративна відповідальність", "Адміністративна діяльність ОВС", "Організація та тактика діяльності міліції громадської безпеки", "Основи управління ОВС" (Акт впровадження від 25.05.2011), "Адміністративне право України", "Адміністративне судочинство", "Адміністративний процес та адміністративна відповідальність", (Акт впровадження від 1.06.2011), "Правознавство" (Акт впровадження від 2.06.2011), а також у науково-дослідній роботі курсантів, студентів і слухачів вищих навчальних закладів України.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження оприлюднювалися у виступах і тезах на науково-практичних конференціях та семінарах різного рівня, таких як: "Прийняття управлінських рішень органами місцевого самоврядування" (м. Кіровоград, 2007 р.), "Актуальні проблеми діяльності ОВС" (м. Кіровоград, 2008 р.)"Сучасні проблеми розвитку державності та протидія злочинності" (м. Кіровоград, 2010 р.), "Актуальні проблеми відбування покарання в Україні" (м. Кіровоград, 2010 р.), "Національні інтереси та проблеми забезпечення безпеки в Україні" (м. Кіровоград, 2010 р.), "Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров'я (MicroCAD-2011)" (м. Харків, 2011 р.), "Протидія злочинності неповнолітніх: досвід та сучасні проблеми" (м. Кіровоград, 2011 р.), "Актуальні проблеми забезпечення громадської безпеки" (м. Кіровоград, 2011 р.), "Сучасні проблеми розвитку державності та протидія злочинності" (м. Кіровоград, 2011 р.).

Публікації. Основні положення, висновки, пропозиції й рекомендації, викладені в дисертації, опубліковані у п'яти наукових статтях, з яких чотири - у фахових виданнях, та у дев'яти матеріалах доповідей на науково-практичних конференціях і семінарах різного рівня. Загальний обсяг публікацій становить 2,4 авт. арк.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків, додатків (10 сторінок), списку використаних джерел (275 найменувань). Загальний обсяг дисертації - 218 сторінок, з яких основного тексту - 178 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його об'єкт, предмет, мету й завдання, методи дослідження, зв'язок із науковими планами та програмами, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, подано відомості про публікації, зазначено форми апробації та впровадження здобутих результатів.

Розділ 1 - "Теоретико-правові основи адміністративної відповідальності посадових осіб за порушення виборчого законодавства" - включає три підрозділи.

У підрозділі 1.1 "Історичні аспекти відповідальності посадових осіб за порушення процедури виборів" розглянуто вибори як складне, багатоаспектне явище, яке нерозривно пов'язано з існуванням людства.

Зауважено, що аналіз історії розвитку сучасного суспільства свідчить про існування різних видів відповідальності за порушення процедури виборів. Запропоновано один з аспектів відповідальності посадових осіб за порушення виборчого законодавства розглядати через призму суспільних відносин у різні часи. На підставі ґрунтовного аналізу праць дослідників різних історичних періодів зроблено висновок про певну періодизацію такого становлення на теренах сучасної України: перший - додержавний, другий - період існування Київської Русі; третій (початок ХV - кінець ХVІІ ст.) - доба визвольних змагань українського народу за свою незалежність; четвертий (кінець ХVІІ - початок XХ ст.) - становлення та закріплення права Російської імперії; п'ятий (початок ХХ ст.) - період існування УНР; шостий (20-ті роки ХХ ст. - 1991 р.) - перебування в складі СРСР; сучасний - з1991 р. до теперішнього часу. Кожен із названих періодів характеризується особливостями юридичної відповідальності як у цілому, так і посадових осіб, зокрема, за порушення виборчого законодавства. Це виявляється, перш за все, в тому, що протягом значного періоду не існувало чіткого поділу у системі покарання за порушення виборів на кримінальні та штрафні (адміністративні). У багатьох випадках їх застосування супроводжувалося неспіврозмірним завданням фізичної (майнової) шкоди винуватцю у вчиненому проступку.

Зазначено, що вітчизняною особливістю є той факт, що в різні часи територія України перебувала у складі різних держав, що значно впливало на становлення інституту відповідальності за порушення виборчого законодавства.

У підрозділі 1.2 "Поняття та види посадових осіб - суб'єктів виборчого процесу" проаналізовано поняття "посадова особа" з позиції суб'єкта адміністративної відповідальності за порушення виборчого законодавства.

Досліджено поняття та співвідношення термінів "вибори", "виборче право", "виборче законодавство", "виборчий процес", "виборча процедура" у контексті адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення.

Запропоновано главу 15-А КУпАП, доповнити ст.212-7 примітками, у яких законодавчо закріпити термін "посада", та викласти її в такій редакції - "це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного або громадського органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень".

Запропонована класифікація посадових осіб на два види: посадові особи публічної служби та служби в громадських (приватних) організаціях.

Досліджено термін "публічна служба", яку пропонується розуміти як діяльність особи на посаді в державних органах, установах, підприємствах, організаціях. що передбачає виконання організаційно-розпорядчих та/чи адміністративно-господарських обов'язків. На підставі аналізу спеціальних суб'єктів правопорушення у сфері виборчого процесу безпосередньо в диспозиціях статей КУпАП визначено перелік посадових осіб, до яких можна віднести: посадових осіб, на яких покладено обов'язок подання відомостей про виборців, складання списку виборців, надання списку виборців виборчим комісіям (ст.212-7); посадових (службових) осіб засобів масової інформації (ст.212-9, 212-11, 212-18, 212-20); власників засобів масової інформації (ст.212-9, 212-11, 212-18); творчих працівників засобів масової інформації (ст.212-9, 212-18); голів виборчих комісій, їх заступників, секретарів або інших уповноважених членів виборчої комісії (ст.212-8, 212-16, 212-17, 212-18, 212-20); посадових осіб господарюючих суб'єктів (ст.212-12, 212-13, 212-14, 212-16, 212-18, 212-19); посадових осіб органів виконавчої влади (ст.212-18, 212-19); посадових осіб органів місцевого самоврядування (ст.212-18, 212-19); осіб, яким законом заборонено участь у передвиборній агітації (ст.212-10).

Запропоновано визначено терміну "спеціальний суб'єкт правопорушення у сфері виборчого законодавства", під яким розуміють особу, яка обіймає посаду в одному із суб'єктів виборчого процесу, що реалізують чи забезпечують реалізацію виборчих прав громадян, та яка наділена повноваженнями організаційно-розпорядчого характеру.

У підрозділі 1.3 "Правові основи адміністративної відповідальності посадових осіб за порушення виборчого законодавства" здійснено аналіз чинного законодавства у сфері дотримання конституційних прав і свобод людини та громадянина в контексті здійснення вільного народного волевиявлення.

Запропоновано під адміністративною відповідальністю посадових осіб за правопорушення у сфері виборчого процесу розуміти регламентовану адміністративно-деліктними нормами реакцію з боку уповноважених суб'єктів на діяння посадової (службової) особи, які виявились у порушенні нею виборчого законодавства або невиконанні покладених на неї обов'язків щодо здійснення народного волевиявлення та встановленого порядку його забезпечення, що полягає у застосуванні до посадової (службової) особи заходів державного примусу у вигляді адміністративних стягнень.

Наголошено, що в Україні відбувається процес створення дієвої законодавчої бази протидії порушенням виборчого законодавства, яка б забезпечувала пріоритет міжнародного права над національним законодавством та дотримання всіх міжнародних стандартів. Зазначено, що основна проблема у досліджуваній сфері сьогодні пов'язана із правозастосуванням та правоохороною прийнятих норм права. Насамперед це пов'язано з відсутністю взаємодії суб'єктів виборчого процесу, належного реагування на скоєні правопорушення, заполітизованості виборчого процесу, випадками застосування "адмінресурсу" та значними проявами правового нігілізму в суспільстві.

Розділ 2 - "Особливості адміністративної відповідальності посадових осіб за порушення виборчого законодавства" складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 "Система суб'єктів владних повноважень, що вправі застосовувати до порушників виборчого законодавства заходи адміністративного примусу" досліджено нормативно-правову базу діяльності компетентних суб'єктів здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення.

Запропоновано класифікацію суб'єктів протидії порушенням (або порушенню) виборчого законодавства: за рівнем юрисдикції: до першого рівня належать органи й установи, які прямо визначені у чинному законодавстві та для яких ця функція є однією з головних у їхній діяльності; до другого рівня - працівники органів та установ, що за родом своєї діяльності можуть фіксувати факти правопорушень у сфері виборчого процесу; до третього рівня запропоновано віднести неурядові організації, діяльність яких спрямована на захист прав і свобод людини, дотримання виборчого законодавства. За процесуальною компетенцією: до першої групи віднесено суб'єкти, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення (районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді)). До другої - суб'єкти, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення за правопорушення, що посягають на здiйснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення (посадові особи органів внутрішніх справ, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, її представники в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, голова, заступник голови, секретар, інші члени виборчої комісії, комісії з референдуму, кандидати, уповноважені особи, офіційні спостерігачі).

Зауважено, що основна критика на адресу політики України у сфері здійснення виборчого процесу концентрується саме навколо проблем координації зусиль різних структур, неспіврозмірного покарання за вчинення порушень виборчого законодавства через недостатнє судове переслідування правопорушників, застосування адміністративного ресурсу тощо. Зазначено, що існують серйозні недоліки у діяльності органів державної влади, які за своїми функціональними обов'язками забезпечують правопорядок у цій сфері.

Значну увагу приділено дослідженню форм взаємодії суб'єктів владних повноважень, що вправі застосовувати до порушників виборчого законодавства заходи адміністративного примусу. Основною метою їх взаємодії визначено сприяння підвищенню ефективності їхньої діяльності під час проведення заходів із попередження та припинення проявів виборчого законодавства шляхом розробки комплексу детермінаційних заходів різного рівня і виконання узгоджених дій, спрямованих на своєчасне виявлення ознак та припинення фактів порушень виборчого законодавства. Зазначено, що досліджувану проблему можна вирішити лише за допомогою комплексу заходів та ефективної взаємодії всіх суб'єктів здійснення попередження порушень виборчого законодавства на різних рівнях.

Як одній із форм протидії порушення виборчого законодавства, приділено увагу питанню навчання керівників виборчих дільниць шляхом запровадження єдиної централізованої системи професійної підготовки членів виборчих комісій на академічній основі із встановленням єдиних стандартів навчального процесу.

У підрозділі 2.2 "Адміністративні стягнення, що застосовуються до посадових осіб за порушення виборчого законодавства" розкрито інститут адміністративної відповідальності через поняття юридичної відповідальності, висвітлено його місце та роль у регулюванні суспільних відносин у сфері охорони конституційних прав і свобод людини та громадянина.

На підставі аналізу чинного законодавства України та значного обсягу наукової правничої літератури проаналізовано елементи юридичного складу адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення: об'єкт, суб'єкт, об'єктивну та суб'єктивну сторону.

Розкрито особливості системи адміністративних стягнень, що можуть застосовуватися до посадових осіб за порушення виборчого законодавства. Зокрема встановлено, що вона складається із спеціальних та факультативних норм. До спеціальних необхідно віднести норми, передбачені главою 15-А "Адмiнiстративнi правопорушення, що посягають на здiйснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення" КУпАП та низкою законів України ("Про вибори народних депутатів України", "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", "Про вибори Президента України"). До факультативних - норми, що можуть мати окремі ознаки порушення виборчого законодавства і які можуть бути вчинені як окремо, так і в поєднанні зі спеціальними.

Значну увагу приділено суб'єкту зазначеного виду правопорушень, зокрема досліджено дискусійне питання щодо відповідальності юридичних осіб за порушення чинного законодавства.

Визначено, що відповідальність посадових осіб за цей вид адміністративного правопорушення має свою особливість - насамперед, вона пов'язана з тим, що порушення виборчого законодавства може мати ознаки кримінального злочину.

У підрозділі 2.3 "Особливості провадження у справах про порушення виборчого законодавства зі спеціальним суб'єктом правопорушення" розкрито поняття адміністративного провадження та охарактеризовано його стадії у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення.

З'ясовано, що стадії адміністративного провадження у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, є окремими частинами провадження, кожна з яких має власні специфічні завдання, відрізняється колом учасників, а їх результати закріплюються у відповідних процесуальних документах. Запропоновано розрізняти такі стадії процесуальної діяльності у зазначених вище справах: порушення справи; адміністративне розслідування; розгляд справи; винесення рішення у справі; оскарження (опротестування) постанови у справі про адміністративне правопорушення; виконання рішення, застосування адміністративного стягнення.

У цілому провадження у справах про адміністративні проступки у сфері порушення виборчого законодавства можна визначити як нормативно врегульований комплекс взаємозалежних і взаємозумовлених процесуальних дій повноважних суб'єктів із застосування адміністративної відповідальності за порушення виборчого законодавства.

Зауважено, що адміністративно-юрисдикційне провадження у справах щодо цього виду адміністративних правопорушень має свою особливість і характеризується складністю встановлення факту адміністративного правопорушення, збору доказів та інших фактичних даних, які встановлюють наявність або відсутність правопорушення, чіткого виконання передбачених строків провадження тощо.

Зазначено, що особливостями здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, є значна кількість осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, компетенція деяких із них окремо не визначена (наприклад, "інші члени виборчої комісії"), що з урахуванням політичної складової виборів на практиці іноді призводить до порушення встановленого порядку, обмеження або зриву вільного волевиявлення громадян.

Встановлено, що однією із проблем у досліджуваній сфері є невиконання постанов про накладення адміністративного стягнення. З'ясовано причини, що призводять до цього. Основними з них є: прогалини в адміністративно-деліктному законодавстві; відсутність контролю органу, що виніс постанову; недоліки в діяльності органів адміністративні юрисдикції; порушення правил оформлення матеріалів адміністративної справи; відсутність належної практики суб'єктів виборчого процесу, що пов'язано з періодичністю проведення виборів, неможливістю виконання постанови через низку чинників. Сформульовано конкретні пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства з цього питання.

Розділ 3 "Удосконалення адміністративної відповідальності за порушення виборчого законодавства посадовими особами" складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 "Міжнародний досвід застосування відповідальності за порушення виборчого законодавства" зазначено, що для вдосконалення інституту адміністративної відповідальності у сфері порушення виборчого законодавства цінним є врахування досвіду інших держав, зокрема провідних країн-членів ЄС та держав пострадянського простору - Республіки Білорусь, Російської Федерації, Казахстану тощо.

Наголошено, що впровадженню такого досвіду в чинне вітчизняне законодавство повинен передувати його всебічний науковий аналіз, а здобуті знання та методи потребують професійної адаптації до національної специфіки.

Застосування контент-аналізу дало змогу виділити аспекти, які становлять науковий і практичний інтерес для вдосконалення чинного законодавства у сфері попередження порушень виборчого законодавства та протидії їм, зокрема відповідальності за вчинення цього виду правопорушень: необхідність застосування широкого спектра видів адміністративних стягнень за порушення виборчого законодавства до посадових осіб, зокрема й альтернативних, що в комплексі з диференційованим підходом до ситуації дає можливість ефективно застосовувати державно-владний примус; необхідність створення досконалої нормативно-правової бази застосування адміністративних стягнень; вдосконалення взаємодії суб'єктів забезпечення виборчого процесу; під час застосування заходів адміністративно-примусового характеру пріоритетними повинні бути адміністративно-запобіжні заходи. Зокрема, позитивно оцінюється: урегулювання питання адміністративної відповідальності юридичних осіб за порушення виборчого законодавства (Російська Федерація); обмеження, за винятком періодів передвиборних кампаній, політичної реклами (Німеччина, Іспанія); заборона платної політичної реклами у ЗМІ (Франція); існування Виборчого кодексу (Білорусь, Молдова, Франція), яким досить детально регламентовані як заборони, так і передбачені конкретні санкції щодо кожного етапу виборчого процесу. У висновку, із певним застереженням, проаналізовано питання про встановлення адміністративної (Австрія, Бельгія, Італія, Нідерланди) та кримінальної (Пакистан) відповідальності за ухилення від участі у виборах; визнання регулювання в галузі політичної реклами, зокрема з боку комерційних організацій, неконституційним (США).

У підрозділі 3.2 "Адміністративно-правові заходи запобігання вчиненню посадовими особами правопорушень у сфері виборчого законодавства" проаналізовано та розкрито систему заходів адміністративно-правового характеру щодо запобігання вчиненню посадовими особами правопорушень у сфері виборчого законодавства.

Зазначено, що заходи запобігання, як заходи адміністративного примусу, відрізняються від засобів припинення адміністративних правопорушень і адміністративних стягнень тим, що їх використання не пов'язане із застосуванням примусу. Це попереджувальні, профілактичні заходи. Як і будь-які інші адміністративно-попереджувальні заходи, заходи запобігання порушенням виборчого законодавства мають на меті не допустити вчинення особами протиправних діянь.

Запропоновано адміністративно-правові заходи запобігання порушенням виборчого законодавства посадовими особами поділити на дві групи: заходи адміністративного попередження щодо посадових осіб, які реалізують чи забезпечують реалізацію виборчих прав громадян; заходи адміністративного попередження, спрямовані на суб'єктів протидії порушенням виборчого законодавства.

Так, до першої групи належать: проведення роз'яснювальної роботи серед суб'єктів виборчого процесу із питань конституційного, виборчого та антикорупційного законодавства; навчання керівників виборчих дільниць (членів виборчих комісій) шляхом запровадження єдиної централізованої системи професійної підготовки членів виборчих комісій на академічній основі із встановленням єдиних стандартів навчального процесу; опублікування в засобах масової інформації статистичних даних про кількість вчинюваних порушень виборчого законодавства, притягнення винних осіб до кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності; висвітлення в засобах масової інформації конкретних справ щодо вчинення посадовими особами порушень виборчого законодавства та притягнення їх до відповідальності; проведення кіно-, фото- і звукофіксації виборчого процесу.

До другої групи заходів запропоновано віднести ті, що спрямовані на попередження зловживання з боку осіб - суб'єктів протидії порушенням виборчого законодавства, на які покладено обов'язки щодо контролю за здійсненням виборчого процесу: вивчення причин та передумов вчинення порушень виборчого законодавства та інші заходи, спрямовані на попередження зазначених правопорушень; заміна (ротація) кадрів, проведення оновлення апарату, поповнення його новими кадрами. Зазначено, що відповідальність таких осіб повинна бути підвищеною, порівняно з відповідальністю осіб першої групи.

У підрозділі 3.3 "Напрями вдосконалення законодавства України щодо адміністративної відповідальності за порушення виборчого законодавства" визначено недоліки в діяльності суб'єктів виборчого процесу, окреслено перспективи вдосконалення системи адміністративного впливу за вчинення адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення.

Наведено результати анкетування, яке проводилося у Кіровоградській та Одеській областях. Зроблено висновок, що діяльність державних органів, на які покладено обов'язки щодо забезпечення виборчого процесу, потребує вдосконалення його за окремими напрямами. Зауважено, що в Україні назріла необхідність прийняття кодифікованого акту у виборчому праві (наприклад, Виборчого кодексу), що дозволить значно підвищити ефективність діяльності державних органів та гарантування дотримання конституційних прав громадян на вільне волевиявлення.

На підставі проведеного дослідження, аналізу наукової літератури та нормативно-правової бази в досліджуваній сфері запропоновано низку змін до чинного законодавства.

Висновки