Адміністративно-правове регулювання сфери банківського кредитування в Україні
Дослідження адміністративно-правового статусу органів, які здійснюють регулювання та нагляд у сфері банківського кредитування. Аналіз юридичної природи форм державного регулювання сфери банківського кредитування і правової природи примусу в цій сфері.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.08.2015 |
| Размер файла | 58,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
УДК 342.9.07 : 336.71
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Адміністративно-правове регулювання сфери банківського кредитування в Україні
Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право
Баришніков Андрій Григорович
Запоріжжя - 2009
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Класичному приватному університеті.
Науковий керівник - кандидат юридичних наук, Нагребельний Володимир Петрович, заступник директора Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, член-кореспондент Академії правових наук України.
Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, доцент Орлюк Олена Павлівна, Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності Академії правових наук України, директор (м. Київ);
кандидат юридичних наук, доцент Чернадчук Віктор Дмитрович, Українська академія банківської справи НБУ, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін та банківського права (м. Суми).
Захист відбудеться “09” грудня 2009 р. о 900 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.127.07 Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 124.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 114.
Автореферат розісланий “ 06 ” листопада 2009 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.О. Армаш.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дослідження. Проголошення України демократичною, соціальною та правовою державою на конституційному рівні є визначальним орієнтиром для подальшого розвитку нашої країни, однак це потребує не тільки формування державної влади з урахуванням цих засад, а й практичного вирішення владою на нинішньому етапі багатьох важливих для суспільства завдань. Зокрема, вдосконалення механізмів реалізації захисту прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, забезпечення законності у сфері банківського кредитування за допомогою правових норм, які за змістом є адміністративними.
Важливу роль при цьому держава відводить особливому центральному органу державного управління - Національному банку України, який покликаний реалізовувати функції держави у фінансово-кредитній системі. Відмічаючи важливість центральних банків для економіки, усі розвинуті країни Європи визначають їх особливий статус, підкреслюючи незалежність та самостійність як їх головні ознаки.
Одним з провідних компонентів ринкової економіки виступають банківські установи, а здійснення ними кредитних операцій є реальним інструментом економічного розвитку держави та суб'єктів господарювання. Поряд із цим сьогодні вітчизняному банківському ринку притаманні процеси поглинання, перетворення та диверсифікації, певною мірою зумовлені ризиками, що супроводжують здійснення банками кредитних операцій, необхідністю вимірювання, контролю та управління ними. Іншою стороною цих процесів є захист інтересів вкладників та інших кредиторів банків.
У наукових працях з питань банківського права наголошується на необхідності подальшого розвитку та реформування банківського законодавства України, його гармонізації з урахуванням проголошеного Україною курсу на європейську інтеграцію, що потребує оновлення змісту норм галузевого законодавства та суміжних з ним галузей, однією з яких є адміністративне право. Нормальний розвиток фінансового ринку та, зокрема, ринку банківських капіталів багато в чому залежить від рівня законності в цій сфері, який, у свою чергу, перебуває в залежності від достатнього рівня законодавчих актів, обсягу та чіткості нормативних конструкцій, досконалості правового регулювання, серед якого важливе місце займає адміністративно-правове регулювання.
У зв'язку з викладеним у контексті актуальності теми дисертації варто відзначити, що сьогодні у вітчизняній правовій науці відсутній комплексний аналіз питань адміністративно-правового впливу на сферу банківського кредитування.
Обґрунтовані в дисертаційному дослідженні теоретичні висновки та практичні рекомендації ґрунтуються на працях учених-адміністративістів: В.Б. Авер'янова, В.Г. Афанасьєва, Г.В. Атаманчука, Ю.П. Битяка, Д.М.Бахраха, І.Л. Бачило, І.П. Голосніченка, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, Є.Б. Кубко, Б.П. Курашвілі, Б.М. Лазарєва, Д.М. Лук'янця, С.В. Пєткова, В.С. Пікельної, А.О. Селіванова, О.Ю. Синявської, Л.П. Юзькова; вчених науки конститу-ційного права Ю.О. Тихомирова, О.Ф. Фрицького; вчених науки фінансового та банківського права: Л.К. Воронової, І.Б. Заверухи, В.Л. Кротюка, В.П. Нагребельного, О.П. Орлюк, С.В. Очкуренко, В.Д. Чернадчука та Г.Ю. Шемшученка; вчених, що займалися проблемами організації і здійснення контролю в державному управлінні: О.Ф. Андрійко, В.М. Гаращука, Д.В. Лучечко, О.І. Сушинського, В.С. Шестак та ін.
Особливе значення при проведенні дослідження мали ідеї, обґрунтовані в працях вітчизняних та зарубіжних учених-економістів: Б.П. Адамика, В.П. Гетьмана, Г.О. Дорошенко, Л.В. Конопатської, А.Т. Ковальчука, К.І. Петренко, А.О. Сігайова, Р.А. Гриценко, В.І. Грушко, С.М. Лаптєва, В.І. Міщенко, А.І. Степаненко, А.П. Яценюка, К. Мастропаскуа, Р.С. Портера, В. Поліцатто, М. Роккаса; спеціальні праці, присвячені окремим аспектам здійснення банками кредитної діяльності: О.М. Галенко, В.Д. Лагутіна, В.Д. Ларичева, В.М. Кравець, Г.Г. Мумінової-Савіної, С.В. Очкуренко, В.В. Пивоварова, Е. Морсмана та багатьох інших, які стали фундаментальною базою для подальшого дослідження питань, що розглядаються у дисертаційному дослідженні.
Разом з тим необхідно відзначити відсутність комплексних досліджень в українській правовій науці питань адміністративно-правового регулювання сфери банківського кредитування як самостійної та вагомої складової ринку фінансових послуг, діяльності фінансових установ. Тему даної дисертаційної роботи обрано саме через недостатній обсяг досліджень адміністративно-правового регулювання та юридичного режиму функціонування його механізму у сфері банківського кредитування, а також через важливе значення цього регулювання для подальшого якісно нового правового регулювання суспільних відносин у цій сфері з урахуванням сучасних реалій та практики розвинутих європейських країн.
Невирішеність окреслених питань зумовили вибір теми, її актуальність та цільову спрямованість дисертації.
Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає та узгоджена з науково-дослідної роботою відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України “Проблеми правового забезпечення реформування державного управління (адміністративної реформи) в Україні” (номер державної реєстрації РК 0102U001602); тему роботи скоординовано в Управлінні планування та координації правових досліджень Академії правових наук України (номер державної реєстрації 414).
Роботу виконано в рамках теми науково-дослідної діяльності кафедри конституційного та адміністративного права Інституту права імені Володимира Сташиса Класичного приватного університету “Актуальні проблеми адміністративно-правового регулювання діяльності публічної влади в Україні” (номер державної реєстрації 0108U008955).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є аналіз організаційно-правових засад та правової природи державного регулювання сфери банківського кредитування в Україні, його адміністративно-правового аспекту, розробка рекомендацій щодо організації ефективного регулювання вказаної сфери, а також внесення пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства в зазначеній сфері та практики його застосування.
Для досягнення мети дисертаційної роботи було поставлено наступні завдання:
- проаналізувати сучасні доктринальні положення та систему правових норм, якими визначається сутність кредитної діяльності банків та правова природа її адміністративно-правового регулювання;
- визначити особливості сфери банківського кредитування як об'єкта адміністративно-правового регулювання;
- вивчити адміністративно-правовий статус органів, які здійснюють регулювання та нагляд у сфері банківського кредитування, у тому числі - функцій та компетенції в цій сфері, розробити рекомендації щодо оптимізації їхньої діяльності;
- провести системний аналіз елементів механізму адміністративно-правового регулювання сфери банківського кредитування;
- дослідити юридичну природу форм та методів державного регулювання сфери банківського кредитування, правову природу примусу в цій сфері;
- сформулювати пропозиції з удосконалення законодавства у сфері адміністративно-правового регулювання сфери банківського кредитування.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з регулюванням сфери банківського кредитування нормами, що входять до галузі адміністративного права.
Предмет дослідження - адміністративно-правовий механізм та відповідні норми, які забезпечують адміністративно-правове регулювання сфери банківського кредитування, практика його застосування в цій сфері суспільних відносин, система наукових поглядів, розробок та концепцій за обраною темою.
Методи дослідження. В дисертаційному дослідженні використано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання, застосування яких дало змогу всебічно дослідити об'єкт дослідження. Серед загальнонаукових методів використано діалектичний та формально-логічний - для дослідження основних доктринальних положень та нормативних конструкцій змісту кредитної діяльності банків, їх співвідношення, поглиблення понятійного апарату (підрозділи 1.1, 1.3); логіко-юридичний - для проведення аналізу сутності та змісту адміністративно-правового регулювання кредитної діяльності банків (підрозділ 1.3), систематизації фактологічного матеріалу та нормативно-правової бази (підрозділи 1.3, 2.1), системно-структурний використано для здійснення класифікації заходів адміністративного примусу НБУ та елементів механізму адміністративно-правового регулювання сфери банківського кредитування (підрозділи 1.2, 1.3), методи структурного та функціонального аналізу - при дослідженні елементів правової природи органів регулювання сфери банківського кредитування, їх практичної реалізації, визначенні основних складових регулювання кредитної діяльності банків. Використання спеціальних наукових методів: порівняльно-правового аналізу (підрозділи 1.2, 1.3, 2.2), доктринального тлумачення правових норм (підрозділ 2.2) та узагальнення юридичної практики дало змогу проаналізувати сутність і функціональне призначення адміністративно-правового регулювання сфери банківського кредитування, особливості його реалізації та статус його суб'єктів. При систематизації наукових поглядів і викладенні матеріалу в дисертаційному дослідженні використано принцип об'єктивності. адміністративний правовий банківський
Науково-теоретичну базу дисертаційного дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних учених з адміністративного права та процесу, теорії управління, банківського права, банківського нагляду й аудиту. При підготовці дисертації використано теоретичні напрацювання в науці теорії держави і права, теорії фінансів та кредиту, наукові розробки галузей цивільного та господарського права.
Висновки дисертаційного дослідження базуються на положеннях Конституції України, порівняльному аналізі діючого законодавства України, практики його застосування та офіційного тлумачення у рішеннях Конституційного Суду України. Інформаційна база дослідження включає також, окрім вказаних вище, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів та Національного банку України, що регулюють опосередковано та безпосередньо відносини у сфері діяльності банків, суміжні правовідносини, довідкову літературу та законопроекти.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є першим у вітчизняній правовій науці дисертаційним дослідженням проблем адміністративних засад, суб'єктного складу та практичної реалізації державного регулювання сфери банківського кредитування в Україні.
У дисертації на основі проведеного комплексного дослідження адміністративно-правового регулювання сфери банківського кредитування вперше сформульовано ряд висновків, рекомендацій та пропозицій, які відповідають змістовним ознакам наукової новизни:
вперше:
- спираючись на положення сучасної теорії адміністративного права виділено мету, завдання, механізм адміністративно-правового регулювання сфери банківського кредитування, його елементи та особливості;
- визначено, що системну цілісність сфери банківського кредитування як об'єкта наукового пізнання становлять суспільні відносини, які формуються, виникають та змінюються з приводу позичкового капіталу. Їх учасниками залежно від якісної однорідності та рівня взаємодії є певні особи (посадові особи банків - позичальники, в управлінських відносинах - службовці НБУ - керівники банків). З урахуванням вимог формальної логіки до змісту поняття (вимоги гомогенності) всю сукупність суспільних відносин та правовідносин, які виникають між вкладниками, банками та позичальниками щодо кредиту (позичкового капіталу) та позички як його поверхневої форми, вираженої грошовими коштами (як речовим змістом цього капіталу), як об'єкта адміністративно-правового регулювання, було окреслено словосполученням “сфера банківського кредитування” та розкрито його особливості;
- запропоновано для практичних цілей регулювання сфери банківського кредитування вирішити питання про прийняття галузевого стандарту (Стандарт банківського кредитування), яким визначити (на рівні технології) положення кредитного механізму, процеси та відносини, що їх супроводжують (які в міжнародній практиці відносять до “м'якого права” (soft law)); доповнити чинне законодавство нормами-дефініціями “ризикова операція, що становить загрозу неплатоспроможності” та “державний нагляд у сфері фінансових послуг”.
удосконалено:
- теоретико-практичне трактування змісту понять “банківський нагляд” та “банківське регулювання”, надано пропозиції щодо законодавчого закріплення оновленого змісту цих понять у нормах чинного законодавства;
- положення щодо розмежування та практичного закріплення функцій і підпорядкування внутрішньої ревізії та внутрішнього аудиту банків як важливих інформативних заходів і засобів отримання адекватної та оперативної інформації про фінансово-економічний стан банку, які здійснюються в межах пруденційного нагляду згідно з вторинним законодавством ЄС у сфері адміністративно-правового регулювання банківського сектору;
- вироблено пропозиції, спрямовані на вдосконалення адміністративно-правового регулювання сфери банківського кредитування, зокрема, його правових основ, змісту та форм, реформування відносин адміністративної відповідальності, шляхом внесення змін до Законів “Про банки і банківську діяльність”, “Про НБУ”, КУпАП та інших нормативних актів.
дістало подальшого розвитку:
- розуміння публічно-правової сутності кредитної діяльності банків в Україні та інституційної (адміністративної) частини норм регулювання сфери банківського кредитування, якими передбачено: по-перше, створення належної правової бази для функціонування інституту банківського кредитування; по-друге, створення правової бази для функціонування банківського нагляду;
- теоретичні положення щодо правового статусу Національного банку України, за якими він виступає основним суб'єктом адміністративно-правового регулювання сфери банківського кредитування, однак є лише “носієм” виконавчої влади, оскільки здійснює адміністративно-правове регулювання сфери банківського кредитування шляхом використання певних повноважень цієї гілки влади.
Практичне значення одержаних результатів полягає у використані дисертантом авторських розробок та висновків під час практичної роботи в банківських установах. Пропозиції щодо запровадження внутрішньої кредитної політики, форми та методи нагляду за активними операціями на підставі оцінки ризиків використовуються Запорізьким обласним управлінням ВАТ “Державний Ощадний банк України” (акт впровадження від 02.09.2009 р.).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Інституту права імені Володимира Сташиса Класичного приватного університету при викладанні дисциплін “Адміністративне право”, “Фінансове право”, “Банківське право” (акт впровадження від 02.11.2009 р.).
Висновки та концептуальні підходи, які викладені у дисертаційному дослідженні, можуть застосовуватися в законопроектній діяльності, зокрема, при розробці законопроектів “Про основні засади здійснення контролю за діяльністю суб'єктів господарювання в Україні”, “Про систему державного фінансового контролю в Україні” та “Про кредитування”, змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, використані у практичній діяльності фахівців служби банківського нагляду Національного банку України та відповідних відділів комерційних банків.
Матеріали дисертаційного дослідження також можуть використовуватися у навчальному процесі при викладенні курсів “Адміністративне право”, “Банківське право”, враховані при підготовці відповідних статей, підручників та навчальних посібників. Більшість положень дисертаційного дослідження мають теоретичне та прикладне значення для фахівців служби банківського нагляду НБУ та працівників банківських установ, які щоденно вирішують складні питання функціонування банківського нагляду в Україні.
Особистий внесок здобувача. Основні положення й висновки дисертації розроблено автором особисто. Наукові розробки, що належать співавторам, у дисертаційній роботі не використовувались.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на кафедрі конституційного та адміністративного права Інституту права імені Володимира Сташиса Класичного приватного університету та у відділі проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України.
Наукове значення основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: Міжрегіональній науково-практичній конференції, присвяченій пам'яті д.ю.н., проф. Коваля Л.В. (м. Запоріжжя, 2001 р.); Міжнародній науковій конференції, присвяченій 175-річчю з дня народження Георгія Андрузького “Україна: шляхами віків” (м. Київ, 2002 р.); Міжнародній конференції, присвяченій пам'яті проф. К.Г. Федорова (м. Запоріжжя, 2002 р.); “Тиждень науки” (м. Запоріжжя, 2003 р.); ХІІ-ій міжвузівській студентській конференції “Наука і вища освіта” (м. Запоріжжя, 2004 р.), “Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні” (м. Острог, 2005 р.), “Актуальні проблеми права Росії та країн СНД” (Росія, м. Челябінськ, 2007 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у дванадцяти публікаціях, чотири з яких опубліковано у фахових виданнях з юридичних наук, тезах доповідей на шести конференціях. Загальний обсяг публікацій становить 3,8 друк. арк.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які поділяються на шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 210 сторінок, з них - 180 сторінок основного змісту; 30 сторінок - список використаних джерел (311 найменувань).
Основний зміст роботи
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; викладено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено об'єкт і предмет дослідження; сформульовано мету й завдання дослідження; розкрито наукову новизну одержаних результатів, теоретичне і практичне значення роботи; подано відомості про апробацію результатів роботи та публікації за темою дисертації.
Розділ 1 - “Загальна характеристика адміністративно-правового регулювання сфери банківського кредитування” - складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню сутності сфери банківського кредитування, системи суб'єктів, зміст форм та методів адміністративно-правового регулювання сфери банківського кредитування з урахуванням специфіки кредитної діяльності банків і норм, які охоплюються адміністративним правом.
У підрозділі 1.1 “Сфера банківського кредитування як об'єкт адміністративно-правового регулювання” проаналізовано існуючі в економічній і юридичній науці погляди стосовно понять кредиту та позичкового капіталу в контексті змісту досліджуваного явища як об'єкта адміністративно-правового регулювання.
Акцентовано увагу на нетотожності сфер економіки та права за предметним спрямуванням, змістом (матеріальною основою існування) і компонентами понять, якими вони оперують, з позицій формальної логіки.
Дисертант підкреслює, що об'єктом права є суспільні відносини, які виникають між суб'єктами (кредитором і позичальником) з приводу капіталу, змістом яких є сукупність прав на дію та обов'язків до дії. Відстоюється точка зору, що поняття “кредит” відображає економічну сторону явища, а її юридичну сторону розкриває поняття “кредитування”. Невідповідність змісту поняття “кредит” у правовому формулюванні фактичному змісту кредитних відносин зумовлює їх відображення лише з позицій правовідносин та майнового зобов'язання як правовідносин власності на майно, які виникають з моменту укладання відповідного договору та стосуються лише речового змісту позичкового капіталу (грошей як носія) за ст. 1054 ЦК України.
Автор обґрунтовує позицію, за якою зведення правового регулювання кредитних відносин виключно до зобов'язальних правовідносин зумовлює однобічність правового регулювання (господарсько- та цивільно-правового), нівелює існування інших видів (адміністративно- та фінансово-правового).
У ході дослідження змісту основних понять у сфері кредитної діяльності банків підкреслено неможливість побудови єдиного наукового ємного та точного поняття, адекватного змісту кредитним відносинам банків, оскільки зміст досліджуваних відносин є неоднорідним (гетерогенним). Автором використано словосполучення “сфера банківського кредитування”, яке повністю охоплює всю сукупність суспільних відносин та правовідносин, що виникають між вкладниками, банками й позичальниками щодо позичкового капіталу та кредиту як його поверхової форми, вираженої грошовими коштами (речовим змістом цього капіталу).
Дисертант відзначає міжгалузевий характер законодавства, що регулює банківську діяльність, його комплексність, оскільки воно містить норми кількох галузей права, які регулюють різні за своїм видовим змістом суспільні відносини порівняно самостійної сфери суспільного життя. Підкреслено, що предметом регулювання комплексних галузей законодавства, на відміну від галузей права, є не вид, а сфера суспільних відносин, яка поєднує різні їх види.
Зроблено висновок, що в контексті розуміння сфери банківського кредитування як об'єкта регулювання нормами адміністративного права з неї виключаються певні суспільні відносини (правовідносини), які опосередковуються договорами відповідного змісту, мають ознаки внутрішньо-господарських відносин, та характеризуються автономністю суб'єктів.
У підрозділі 1.2 “Суб'єкти адміністративно-правового регулювання сфери банківського кредитування” досліджуються ключові теоретичні положення щодо суб'єктів (регуляторів) ринку фінансових послуг у контексті об'єкта дослідження.
Дисертант підкреслює, що в архітектурі нагляду за фінансовим сектором (ринку банківської діяльності) провідне місце займає Національний банк України, інші регулятори - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦП та ФР), Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг) - здійснюють лише певні (фрагментарні) функції регулювання цього сегмента фінансового ринку в частині регулювання випуску та обігу цінних паперів та їх похідних, операцій банків з ними, які за змістом мають характер кредитних.
У ході дослідження державного апарату дисертантом акцентується увага на характеристиці первинного елемента - державного органу, яким є НБУ, що створений для здійснення певного виду державної діяльності, уособлює управлінські державно-владні повноваження, здійснюючи їх у встановлених законодавством формах. Наголошено, що цьому державному органу (публічній інституції) притаманні владні повноваження (функції владарювання), за якими він має право встановлювати формально-обов'язкові правила поведінки та домагатись встановленими законодавством засобами їх здійснення.
Поняттям “орган державного управління” позначають усі державні органи, які користуються державно-владними повноваженнями, здійснюють управління суспільними справами шляхом певного втручання, використовуючи повноваження, притаманні виключно органам виконавчої влади. За функціональним поділом влади (одним з яких є організація виконання законів), відбувається концентрація правового регулювання процедур реалізації відповідних функцій в адміністративному праві. Владно-розпорядчі повноваження щодо організації виконання законів НБУ може здійснювати виключно в межах владних контурів виконавчої гілки влади, тому він є суб'єктом (носієм) владних повноважень, які регулюються саме нормами адміністративного права.
В рамках дослідження дисертант обґрунтовує думку про те, що НБУ є цілком самостійним суб'єктом адміністративних правовідносин (має статус самостійного учасника), характеризується зовнішньою відокремленістю та має право здійснювати розпорядчу функцію від імені держави.
Водночас за Маастрихтськими угодами країн-членів ЄС він зберігає позасистемний статус, зберігаючи самостійність і незалежність від системи органів виконавчої влади, що є феноменом правового статусу НБУ, та виступає лише як носій виконавчої влади, здійснюючи певне втручання в кредитно-фінансову сферу шляхом використання певних повноважень виконавчої влади поза межами цієї гілки влади, у вигляді державного управління.
Як основний спосіб (форма) реалізації функцій НБУ автор виокремлює нормотворчу діяльність (нормотворчу компетенцію), оскільки саме встановлення норм права виступає основною специфічною ознакою цього державного органу. На виконання нормотворчої компетенції НБУ має право видавати нормативно-правові акти у вигляді постанов, інструкцій, правил, положень, які затверджуються у формі постанов Правління НБУ та є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами на території України. Саме Правління НБУ повністю відтіняє особливості його владного статусу, проявляючи покладені на нього функції зовні як управління.
Дисертант вважає, що прояви державного управління, що реалізуються НБУ у кредитно-банківській сфері (владно-розпорядчі повноваження), охоплюються саме адміністративно-правовим регулюванням. Водночас діяльність НБУ відрізняється від інших органів державного управління тим, що його функції не мають безпосереднього характеру, в управлінських правовід-носинах між ним та банками відсутнє пряме підпорядкування останніх першому, але воно є опосередкованим, функціональним та реалізується НБУ через обсяг певних закріплених законодавством функцій.
Реалізуючи цивільно-правовий статус шляхом укладення договорів, НБУ виступає як окрема державна організація, яка здійснює економічну діяльність на базі державної власності. У поєднанні статусу державного органу зі статусом державної організації полягає феномен дуалізму правового статусу НБУ, який зумовлений багатоплановістю правовідносин, в яких він безпосередньо приймає участь як суб'єкт, значущістю його функцій та місця в кредитно-фінансовій сфері держави. Наявність у НБУ такого правового статусу дає йому змогу брати участь в управлінському процесі та сприяти досягненню нормативно встановленої мети.
У підрозділі 1.3. “Поняття, функції, зміст та форми адміністративно-правового регулювання сфери банківського кредитування” розглянуто сукупність певних функцій та форм управління, за допомогою яких здійснюється певний вплив НБУ на зазначене коло суспільних відносин.
Дисертант відстоює позицію, за якою адміністративно-правове регулювання є органічним продовженням реалізації економічної політики держави та тісно пов'язане з грошово-кредитним регулюванням НБУ.
Підкреслено, що для правового регулювання визначальний характер має мета, яка структурує цю діяльність. Ефективність правового регулювання полягає в розгортанні мети зверху вниз, відтак важливим у формуванні правового регулювання є наявність системоутворюючої мети (головної ідеї).
На думку дисертанта, висхідним у розумінні сутності адміністративно-правового регулювання сфери банківського кредитування є механізм імперативно-нормативного упорядкування організації й діяльності суб'єктів та об'єктів управління й формування стійкого правового порядку їх функціонування.
Основним призначенням і проявами адміністративно-правового регулю-вання є тривалість циклу послідовно вчинюваний дій, спонукання суб'єктів права діяти самостійно, здійснювати свої права та виконувати обов'язки в рамках встановлених режимів і процедур з метою забезпечення стабільності їх функціонування.
Дисертант підкреслює, що предметом адміністративно-правового регулювання в цьому разі є якісно однорідні суспільні відносини (дії суб'єктів), що складаються у сфері банківського кредитування, зміст яких й визначає особливості правового регулювання. Цілком виправданим є розгляд цього виду регулювання сфери банківського кредитування як одного з елементів адміністративно-правового впливу на суспільні відносини, які пов'язані з організацією та функціонуванням цієї сфери.
Проведене дослідження дозволило виділити елементи механізму адміністративно-правового регулювання сфери банківського кредитування: а) адміністративні норми (юридичні норми) як основа правового регулювання, якими за змістом є відповідні закони та постанови Правління НБУ; б) юридичні факти як передбачені в адміністративних нормах конкретні обставини, здатні викликати правові наслідки; в) адміністративно-правові відносини як результат регулюючого впливу адміністративно-правових норм на сферу банківського кредитування; г) акти реалізації адміністративних норм та засоби забезпечення їхнього виконання - державний примус; д) акти застосування адміністративно-правових норм у вигляді індивідуальних актів, пов'язані з юридично-владною діяльністю НБУ.
У ході дослідження встановлено особливості адміністративно-правового регулювання сфери банківського кредитування: а) воно не є “класичним”, оскільки між НБУ та комерційними банками відсутні “класичні” відносини субординації (підпорядкування), вони є опосередкованим підпорядкуванням (функціональним); б) правові акти НБУ, які він видає в порядку відомчої нормотворчості, є не лише локальними, але й загальнообов'язковими, оскільки їх дія поширюється на необмежене коло осіб, що випливає зі змісту конституційного статусу цього державного органу.
Розглядаючи місце та значення державного примусу в діяльності НБУ порівняно з європейською практикою, дисертант також підтверджує його адміністративно-правову природу.
Вирішуючи питання про взаємну зумовленість мети та результатів діяльності НБУ як державного органу, дисертант вважає, що цілі виступають як програмуючим елементом його діяльності, так і спонукають необхідність досягнення кінцевого результату у вигляді здійснення певних дій та конкретних заходів. Цільовою програмою діяльності НБУ як органу державного управління є ідеологія банківського нагляду та законодавчо встановлена мета.
Запропоновано переглянути практичну реалізацію головної мети банківського нагляду, оскільки на сьогодні вона реалізується по-різному, та включити до неї нагляд на підставі оцінки ризиків шляхом викладення законодавчої норми-дефініції “банківський нагляд” у новому формулюванні.
В ході аналізу основних функцій НБУ дисертант було виокремлено функції банківського нагляду й регулювання НБУ, за якими він є органом регулювання банківської діяльності і фактично здійснює банківське регулювання та нагляд. Останні для більш детального аналізу автором поділено на складові: функцію банківського нагляду та контролю; функцію банківського регулювання; функцію моніторингу (яку виділено в науковому плані).
За результатами з'ясування змісту банківського нагляду наведено його визначення як системи упорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність, законодавства України, стану законності й дисципліни під час проведення ними операцій, встановлених нормативів та вимог щодо контролю за ризиками, з метою відвернення ризиків у банківській системі, забезпечення її стабільності, та захисту інтересів вкладників і кредиторів банків.
Підкреслено, що функцією банківського регулювання опосередковано поєднуються інші функції НБУ - нагляду та контролю через встановлення ним власних регуляторних норм; доведено, що ця функція охоплює правотворчість НБУ за різними напрямами: діяльність банків; загальні принципи банківської діяльності; порядок здійснення банківського нагляду; порядок встановлення відповідальності за різні порушення банківського законодавства, виявлені в діяльності банків. Проведений аналіз змісту банківського регулювання дав змогу стверджувати, що зміст цього поняття має бути розширений за рахунок включення до нього не тільки правотворчості, а й безпосередньої практичної діяльності НБУ у певних формах: адміністративного та індикативного регулювання.
Дисертантом визначено банківське регулювання як одну з функцій Національного банку України, що полягає у створенні правових норм, якими здійснюється регулювання діяльності банків, визначаються загальні принципи банківської діяльності, встановлюється порядок здійснення банківського нагляду і відповідальність за порушення банківського законодавства, та безпосередньому здійсненні державного регулювання діяльності банків у формах, встановлених законодавством України.
Розділ 2 - “Розвиток форм та змісту адміністративно-правового регулювання сфери банківського кредитування” - складається з трьох підрозділів. У ньому автор досліджує основні напрями можливого вдосконалення змісту адміністративно-правового регулювання НБУ активних (кредитних) операцій на рівні нормативно-правого регулювання, у контексті форм і методів регулятивної діяльності НБУ, включаючи застосування заходів адміністративного примусу, удосконалення змісту яких розглядається окремо.
У підрозділі 2.1 “Правові основи адміністративно-правового регулювання сфери банківського кредитування: аспекти вдосконалення” дисертантом проаналізовано можливості вдосконалення адміністративно-правового регулювання НБУ кредитної діяльності банків на рівні чинного законодавства.
Відмічено, що інституційне регулювання кредитної форми банківської діяльності передбачає: 1) створення належної правової бази для функціонування інституту банківського кредитування; 2) створення правової бази для функціонування банківського нагляду. За законодавчим визначенням банківський нагляд є системою, спрямованою на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких НБУ здійснює наглядову діяльність законодавства України та встановлених нормативів.
Проаналізувавши зазначене положення в контексті рішення Конститу-ційного Суду № 12-рп/98 (яким було чітко окреслено елементи системи законодавства), дисертант відмічає, що для цілей банківського нагляду слід використовувати лише законодавство, яким нормативно-правові акти НБУ не охоплюються. Дисертант зауважує, що законодавцем у тексті одного акта - Законі “Про Національний банк України” було виокремлено дві форми можливого зовнішнього виразу правотворчості - законодавство та нормативно-правові акти, але не вирішено складне питання про їх взаємне співіснування.
Принципи кредитування, проведення банками кредитної політики та інші важливі питання кредитного процесу, на думку дисертанта, повинні регулюватися саме приписами закону. Це необхідно для здійснення банківсь-кого нагляду на правовій основі з огляду на конституційний принцип законності. У дисертаційному дослідженні автором запропоновано авторську концепцію Закону “Про кредитування”. Це важливо з огляду на необхідність подальшого вдосконалення банківського нагляду за активними операціями банків, безпосередньо стосується організації кредитних операцій банків та необхідно для уніфікації правового регулювання банківського кредитування.
Також у цьому контексті в роботі проаналізовано ряд питань щодо можливості запровадження до сфери банківської діяльності Стандартів банківського кредитування, якими будуть врегульовані правила та процедури здійснення кредитування як процесу, послуги фінансового характеру та цілий ряд суміжних питань.
Необхідність змін в адміністративно-правовому регулюванні кредитної діяльності банків автором обґрунтовано з позицій тенденцій розвитку банківського нагляду у відокремленому від НБУ вигляді та нагляду за фінансовим ринком у цілому (на зразок юридично самостійних єдиних органів нагляду за банківським, страховим сектором та сектором цінних паперів, створених Норвегією (1986), Данією (1988), Швецією (1991), Японією та Кореєю (1998), Англією (1997), Німеччиною (2002), Швейцарією (2008).
У підрозділі 2.2 “Вдосконалення змісту та форм адміністративно-правового регулювання банківського кредитування” дисертантом, виходячи з проведеного попереднього аналізу запропоновано шляхи вдосконалення регулювання, нагляду й контролю у сфері банківського кредитування.
Запровадження в систему банківського нагляду НБУ нагляду на підставі оцінки ризиків перетворює НБУ з ревізора в наглядовця в буквальному значенні цього слова, змінює інформативність та якість банківського нагляду в цілому. Автор відмічає такі можливі аспекти його вдосконалення: 1) запровадження нагляду на підставі оцінки ризиків саме законодавчою нормою; 2) вдоскона-лення існуючих методик та методології оцінки кредитних ризиків; 3) органам нагляду необхідно сприяти запровадженню в банківських установах на рівні керівництва посад для окремих спеціалістів, основним напрямком роботи яких є аналітична діяльність з питань внутрішньобанківської оцінки ризиків; 4) сприяння органами нагляду у створенні в банківських установах дієвих систем адміністрування кредитів та управління активами, інструментів підвищення якості вже наданих кредитів шляхом проведення взаємних консультацій та переговорів; 5) переоцінка важливості підрозділів банків з питань аналізу та управління ризиками (підрозділів внутрішньої ревізії та внутрішнього аудиту банку) та створення належних правових умов для їх взаємного співіснування; 6) встановлення чіткого окреслення бази для визначення рівня ризику кожної з існуючих банківських операцій (та кредитних зокрема), закріплення поняття ризикової операції на рівні законодавства.
У підрозділі 2.3 “Реформування адміністративної відповідальності у сфері банківського кредитування” обґрунтовано положення, пов'язані з удосконаленням примусових заходів, які застосовуються у сфері банківського кредитування.
В дисертації сформульовано й обґрунтовано наступні зміни, які доцільно внести до існуючої диспозиції ст. 166-5 КУпАП (“Порушення банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку”): 1) визначити на законодавчому рівні поняття ризикової операції, що становить загрозу платоспроможності: це надання керівником банку чи фінансової установи згоди в обумовленій формі або прийняття відповідного рішення про здійснення банком або іншою особою, що відповідно до законодавства є об'єктом наглядової діяльності Національного банку України, банківської операції або надання фінансової послуги, яка становить реальну загрозу для її загального фінансового стану, негативно впливає на можливість подальшої ефективної діяльності; 2) встановити критерії здійснення ризикових операцій, які є достатніми для застосування адміністративного стягнення - автором запропоновано закріпити їх на рівні формули співвідношення між банківськими кредитами та депозитами зі значеннями, бажаними для НБУ з позицій адміністративно-правового регулювання щодо кожного сегменту ринку, кредитування інсайдерів та надання “великих” кредитів; 3) у сфері банківського кредитування доцільно застосовувати адміністративні стягнення саме за порушення вимог законодавства, якими дисертант пропонує визнати Закон України “Про кредитування”; 4) необхідно вирішити питання про характер розміру штрафу - превентивний (виховний) розмір чи стримування.
Наголошено, що оскільки виникнення проблемних кредитів спричиняється здебільшого діями самих позичальників, то існуючі положення КУпАП доцільно було б доповнити відповідною диспозицією, проект якої наведено в роботі. Враховуючи реалії практики, для України актуальним є встановлення адміністративної відповідальності вже за встановлений факт надання позичальником банку для отримання кредитних коштів завідомо неправдивих відомостей про фінансовий стан (платоспроможність), господарське становище, відсутність кредитів в інших фінансових установах. Обґрунтовано можливість надання банкам, їх установам та фінансовим установам права передачі відповідних документів до територіальних управлінь НБУ для вирішення питань про притягнення до адміністративної відповідальності цих позичальників з правом цих управлінь накладення адміністративних стягнень. Наведено конкретний перелік документів, які є достатніми для вирішення вказаних питань.
Висновки
У висновках автором сформульовано найсуттєвіші результати дослідження, наведено теоретичні узагальнення, науково-практичні висновки й пропозиції, які стосуються адміністративно-правового регулювання НБУ сфери банківського кредитування.
1. Обґрунтовано положення про функціонування кредиту у двох різних площинах: економічній, де він розглядається як позичковий капітал, де формуються суспільні відносини відповідного змісту, та юридичній, де кредитом є грошові кошти (поверхова форма позичкового капіталу), з приводу якого виникають правовідносини.
2. Аргументовано точку зору щодо неможливості формулювання єдиного наукового ємного та точного поняття, за допомогою якого можна було б описати всю сукупність суспільних відносин та правовідносин, пов'язаних з кредитною діяльністю банків, з позицій вимог формальної логіки до змісту поняття. Підкреслено, що об'єктом адміністративно-правового регулювання виступає сфера банківського кредитування, яка охоплює суспільні відносини, які виникають між банками та позичальниками, банками та НБУ.
3. Автор робить висновок про неможливість ототожнення понять кредиту та кредитного зобов'язання через те, що за змістом правове регулювання в такому випадку охоплює лише певну частину всієї сукупності кредитних відносин - зобов'язальні правовідносини, що зводить правове регулювання у цій сфері до цивільно- та господарсько-правового, формує ілюзію однобічності й достатності існуючого правового регулювання, нівелює фактично існуючі інші види правового регулювання (адміністративно- та фінансово-правове).
4. Обґрунтовано, що основним суб'єктом адміністративно-правового регулювання сфери банківського кредитування є Національний банк України. Він є особливим державним органом, якому притаманні владні повноваження (функції владарювання); водночас його можна назвати лише носієм виконавчої влади, оскільки він здійснює адміністративно-правове регулювання сфери банківського кредитування шляхом використання певних повноважень органів виконавчої влади, владно-розпорядчі повноваження НБУ може здійснювати лише в межах владних контурів виконавчої гілки влади. Разом з тим НБУ притаманний позасистемний статус від цієї гілки влади відповідно до Маастрихтських угод країн-членів Європейського Союзу.
5. Дисертантом акцентовано увагу на тому, що НБУ також має право виступати у якості рівноправного суб'єкта цивільних та господарських правовідносин як державна організація з адміністративним статусом. Таким чином, у Національному банку України поєднуються статуси як державного органу, так і державної організації, що є феноменом дуалізму його правового статусу.
6. Доведено, що висхідним у розумінні сутності адміністративно-правового регулювання сфери банківського кредитування є механізм імперативно-нормативного упорядкування організації та діяльності суб'єктів та об'єктів управління й формування стійкого правового порядку їх функціонування. Основним призначенням та проявами адміністративно-правового регулювання є тривалість циклу послідовно вчинюваних дій, спонукання суб'єктів права діяти самостійно, здійснювати свої права та виконувати обов'язки в рамках встановлених режимів та процедур з метою забезпечення стабільності їх функціонування.
7. Предметом адміністративно-правового регулювання сфери банківського кредитування виступають якісно однорідні суспільні відносини (дії суб'єктів), що складаються у сфері банківського кредитування, зміст яких й визначає особливості правового регулювання. Безпосередньо зміст механізму адміністративно-правового регулювання сфери банківського кредитування включає наступні елементи: а) адміністративні норми (правові норми) як основа правового регулювання, якими за змістом є відповідні закони та постанови Правління НБУ; б) юридичні факти як передбачені в адміністративних нормах конкретні обставини, які здатні викликати правові наслідки; в) адміністративно-правові відносини як результат регулюючого впливу адміністративно-правових норм на сферу банківського кредитування; г) акти реалізації адміністративних норм та засоби забезпечення їхнього виконання - державний примус; д) акти застосування адміністративно-правових норм у вигляді індивідуальних актів, пов'язаних з юридично-владною діяльністю НБУ.
8. Встановлено особливості цього регулювання: а) воно не є “класичним”, оскільки між НБУ та комерційними банками відсутні “класичні” відносини субординації (підпорядкування) - вони є опосередкованим підпорядкуванням (функціональним); б) правові акти НБУ, які він видає в порядку відомчої нормотворчості, є не лише локальними, але й загальнообов'язковими, оскільки їх дія поширюється на необмежене коло осіб, що випливає зі змісту конституційного статусу цього державного органу.
9. Підкреслено, що зміст адміністративно-правового регулювання знаходить своє практичне втілення у функціях банківського регулювання та банківського нагляду. У наукових цілях автором виділено також функції моніторингу та контролю. Банківське регулювання охоплює функцію нагляду, якою поглинаються функція контролю (яка функціонує в межах нагляду), та функція моніторингу.
10. Проведений аналіз засвідчив необхідність подальшої уніфікації дефінітивних норм банківського законодавства “банківське регулювання” та “банківський нагляд”. У роботі наведено їх визначення та обґрунтовано положення, у якому напрямі доцільною є їх уніфікація; наголошено, що необхідність приведення змісту вказаних дефінітивних норм зумовлена тлумаченням правничого терміна “законодавство” у рішенні Конституційного Суду України № 12-рп/98 (справа про тлумачення терміну “законодавство”).
11. Дисертантом запропоновано доповнити Закон України “Про банки і банківську діяльність” дефінітивною нормою “ризикова операція, що становить загрозу неплатоспроможності”, якою визнати надання керівником банку чи фінансової установи згоди в обумовленій формі або прийняття відповідного рішення про здійснення банком або іншою особою, що відповідно до законодавства є об'єктом наглядової діяльності Національного банку України, банківської операції або надання фінансової послуги, яка становить реальну загрозу для її загального фінансового стану, негативно впливає на можливість подальшої ефективної діяльності. У вигляді критеріїв такої операції запропоновано ввести формулу співвідношення між банківськими кредитами та депозитами, значення якої є бажаним для НБУ в певний період з метою регулювання рівня допустимих ризиків. Доцільність таких змін зумовлена практичною необхідністю усунення існуючих прогалин у правовому регулюванні в цій сфері.
12. У контексті практичних цілей регулювання сфери банківського кредитування автором запропоновано вирішити питання про прийняття галузевого Стандарту банківського кредитування, яким на рівні технологій стандартизувати положення кредитного механізму, процесів та відносин, що його супроводжують. Автором також запропоновано модель організації адміністративно-правового регулювання сфери банківського кредитування.
13. Обґрунтовано необхідність прийняття Закону України “Про кредитування”, яким можна унормувати увесь спектр питань організації та здійснення кредитної діяльності як банками, так і іншими суб'єктами, уніфікувати її правове регулювання. Це викликано як практичними потребами існуючої практики банківського нагляду та регулювання, так і вимогами судової практики в цій сфері, яка також продовжує формуватися сьогодні.
14. Зроблено висновок щодо доцільності подальшої диференціації існуючої диспозиції ст. 166-5 КУпАП шляхом включення до її змісту кваліфікованих складів правопорушення та відповідних розмірів санкцій за їх вчинення. Висловлено пропозиції щодо подальшого вдосконалення чинного КУпАП та включення до нього диспозиції “Надання неправдивих відомостей позичальником для отримання кредиту” (ст. 166-9 КУпАП), у якій передбачити підстави притягнення позичальників до адміністративної відповідальності за вчинення таких дій.
15. Наведено перелік документів, які є достатніми для встановлення факту надання неправдивих відомостей позичальником для отримання кредиту. В організаційному плані у випадках встановлення факту недостовірності наданої позичальником у довідках та формах інформації доцільним є надання установам банків (банкам), фінансовим установам права передачі відповідних документів до територіальних управлінь НБУ для вирішення питання про накладення на позичальника адміністративного стягнення.
16. Внесено пропозиції щодо необхідності подальшого реформування концептуальних засад інституту адміністративної відповідальності в контексті ефективності застосування адміністративних стягнень за порушення керівними особами банків (їх установ) банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ або здійснення ризикових операцій шляхом запровадження співмірності розміру штрафу вигодам від правопорушення, переходу від невеликого штрафу з превентивним (виховним) розміром до наповнення його новим характером - стримування.
...Подобные документы
Сутність, правова природа та особливості господарських правовідносин, що виникають у сфері банківського кредитування. Дослідження сучасної системи засобів забезпечення виконання господарських кредитно-банківських зобов’язань, оцінка їх ефективності.
автореферат [29,7 K], добавлен 13.04.2009Форми та методи банківського регулювання та нагляду. Порядок створення комерційних банків, відкриття філій, представництв та відділень. Інспектування комерційних банків в Україні. Реорганізація комерційних банків, ліквідація в разі неплатоспроможності.
дипломная работа [101,3 K], добавлен 30.03.2011Особливості законодавчого регулювання надання послуг у сфері освіти країн Європейського Союзу та інших країн Центральної Європи. Система законодавства про освіту країн СНД. Практика застосування правового регулювання сфери освіти у США та країн Азії.
дипломная работа [258,1 K], добавлен 08.08.2015Характеристика та аналіз формування органів місцевої міліції в Україні. Зміст адміністративно-правових відносин та механізм регулювання органами місцевої міліції. Встановлення статусу керівника органу місцевої міліції, його роль в управлінні персоналом.
автореферат [22,7 K], добавлен 11.04.2009Характеристики адміністративної діяльності. Особливості адміністративно-правового регулювання кримінально-виконавчої сфери. Особливості адміністративно-правового регулювання у сфері виконання покарань. Управління в органах та установах виконання покарань.
статья [19,0 K], добавлен 14.08.2017Знайомство з проблемами реалізації методів адміністративно-правового регулювання. Розгляд функцій і обов'язків органів виконавчої влади. Загальна характеристика основних напрямків розвитку адміністративно правового регулювання на сучасному етапі.
курсовая работа [69,7 K], добавлен 10.03.2015Стан, принципи та напрями адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки України. Міжнародно-правовий досвід адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки. Науково обґрунтовані пропозиції щодо підвищення її ефективності.
дипломная работа [76,7 K], добавлен 07.07.2012Різні точки зору вчених на поняття, роль й місце державних управлінських послуг у механізмі адміністративно-правового регулювання суспільних відносин. Міжнародний досвід та нормативно-правове регулювання адміністративних послуг, їх класифікація.
курсовая работа [52,1 K], добавлен 30.07.2011Інститут інтелектуальної власності. Економіко-правовий зміст та структура інтелектуальної власності. Аналіз правотворення у сфері інтелектуального розвитку країни. Пріоритетні напрями оптимізації правового регулювання сфери інтелектуальної діяльності.
реферат [44,3 K], добавлен 27.09.2014Державне регулювання сфери сільського господарства. Повноваження державних органів, які здійснюють регулювання сільського господарства. Мінагрополітики України як центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, його завдання та функції.
курсовая работа [39,6 K], добавлен 12.04.2013Регулювання відносин у сфері діяльності транспорту як пріоритетний напрямок внутрішньої політики держави. Комплексне дослідження правових проблем державного регулювання транспортної системи. Пропозиції щодо вдосконалення транспортного законодавства.
автореферат [70,1 K], добавлен 16.03.2012Поняття та сутність іноземних інвестицій в Україні, як об’єкту правовідносин в сфері інвестування. Механізм правового регулювання та основні категорії в сфері іноземного інвестування. Перспективи розвитку правового регулювання інвестицій в Україні.
дипломная работа [117,8 K], добавлен 14.02.2007Сфера правового регулювання. Управління та право як фундаментальні суспільні явища. Загальні вимоги до форм правового регулювання. Способи правового регулювання управління. Варіанти покращення правового регулювання державного управління в Україні.
реферат [23,0 K], добавлен 28.05.2014Сучасний зміст і значення елементів та механізму правового регулювання, його сфери та межі. Характеристика методів і типів правового регулювання в Україні, можливості та необхідність їх вдосконалення. Основні ознаки ефективного правового регулювання.
курсовая работа [61,6 K], добавлен 07.07.2009Поняття та зміст державного регулювання в сфері встановлення земельних сервітутів. Правовий режим земель охоронних зон в Україні. Державне регулювання та реєстрація правових відносин в сфері встановлення обмежень у використанні земельних ділянок.
магистерская работа [120,4 K], добавлен 19.11.2014Державне регулювання підприємницької діяльності: його поняття та проблемні моменти. Основні засоби регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів. Порядок та термін реєстрації, підстави для її скасування. Ліцензування, стандартизація та сертифікація.
курсовая работа [36,0 K], добавлен 05.12.2009Поняття ліцензування - засобу державного впливу на господарську діяльність, що використовується в цій якості поряд з іншими засобами державного регулювання економіки. Методи державної діяльності в сфері ліцензування та завдання органів, що її здійснюють.
реферат [20,8 K], добавлен 21.11.2010Землі як об'єкти використання та охорони. Суб'єкти, об'єкти та форми правового регулювання використання та охорони земель в Україні, завдання держави в цій сфері. Види і зміст контролю та юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства.
дипломная работа [131,6 K], добавлен 13.04.2012Поняття та мета правового регулювання, його предмет та методи, засоби та типи. Співвідношення правового регулювання та правового впливу. Складові елементи механізму правового регулювання і стадії його реалізації, ефективність в сфері суспільних відносин.
курсовая работа [29,3 K], добавлен 28.10.2010Вивчення природи правових застережень. Закономірності раціональної юридичної діяльності зі створення, тлумачення та реалізації права в Україні. Розгляд характерних особливостей природи правових застережень. Функція індивідуалізації регулювання права.
статья [27,0 K], добавлен 11.09.2017
