Теоретичні основи формування та застосування криміналістичних методик

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук

Спеціальність 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Теоретичні основи формування та застосування криміналістичних методик

Щур Богдан Володимирович

Харків - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі криміналістики Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор Шепітько Валерій Юрійович, Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», завідувач кафедри криміналістики, академік Національної академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки України

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Лукашевич Віталій Григорович, Приватний гуманітарний університет, перший проректор, заслужений юрист України;

доктор юридичних наук, професор Лук'янчиков Євген Дмитрович, Національний політехнічний університет України «КПІ», професор кафедри інформаційного та підприємницького права;

доктор юридичних наук, доцент Пчолкін Валерій Дмитрович, Навчально-науковий інститут права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ, завідувач кафедри кримінального процесу

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Ю. Шепітько

Анотація

криміналістичний розслідування злочин

Щур Б.В. Теоретичні основи формування та застосування криміналістичних методик. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. - Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». - Харків, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню загальнотеоретичних проблем криміналістичної методики. Визначено місце та роль криміналістичної методики в системі криміналістики, її тенденції та перспективи розвитку. Встановлено функціональне призначення криміналістичних методик та розроблено підстави їхньої класифікації. Висвітлено проблеми побудови окремої криміналістичної методики, розкрито її структуру та зміст, надано інтерпретацію структурним елементам криміналістичної методики (криміналістичній характеристиці злочинів, типовим тактичним операціям, заходам усунення протидії розслідуванню злочинів та ін.). Сформульовано принципи побудови та застосування окремої криміналістичної методики.

Розкрито можливості реалізації окремих криміналістичних методик та поставлено питання про необхідність їх державної реєстрації. Аргументовано доцільність уніфікації окремих криміналістичних методик та створення відповідної бази знань для слідчих працівників, розроблення державної інформаційної системи «Криміналістичні методики» або використання ресурсів АРМ-слідчого.

Запропоновано проекти двох нормативно-правових актів: «Порядку атестації та державної реєстрації окремих криміналістичних методик» та «Порядку ведення Реєстру окремих криміналістичних методик».

Ключові слова: державна реєстрації криміналістичних методик, криміналістична методика, методичні рекомендації, окрема криміналістична методика, предмет розслідування, реалізації окремих криміналістичних методик, розслідування злочинів, слідчі технології.

Аннотация

Щур Б.В. Теоретические основы формирования и применения криминалистических методик. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность. - Национальный университет «Юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого», Харьков, 2011.

Диссертация посвящена исследованию общетеоретических проблем криминалистической методики, рассмотрению ее сущности, места и роли в системе криминалистики. Проанализировано развитие научных представлений о криминалистической методике, уделено внимание ее современному состоянию, тенденциям и перспективам развития. Исследованы различные подходы к пониманию процесса расследования преступлений, его направлений, предмета, уровней и этапов. Определена система источников криминалистических методических рекомендаций.

Предприняты попытки в исследовании функциональной направленности частных криминалистических методик, вычленении их функций (описательно-информационной, познавательно-прагматической, прогностическо-эвристической, дидактической (учебной)) и формулировании соответствующей интерпретации. Осуществлена дифференциация криминалистических методик и определены критерии их классификации на виды в зависимости от: сферы реализации, криминалистических значимых признаков в определенном виде преступлений, криминалистических значимых признаков, выходящих за пределы вида преступления, наличия связей между отдельными видами преступлений.

Рассмотрены некоторые проблемы, касающиеся построения частной криминалистической методики. Исследованы структурные элементы и содержание частной криминалистической методики. Особое внимание уделено - криминалистической классификации преступлений, криминалистической характеристике преступлений, типовым тактическим операциям, мерам по устранению противодействия расследованию со стороны заинтересованных лиц. Сформулированы принципы построения (системность, научная обоснованность методических рекомендаций и следственных технологий, структурированность частной криминалистической методики, ее алгоритмичность и объективность формирования) и применения (законность использования методических рекомендаций и следственных технологий, их этичность, этапность, избирательность и индивидуальность (конкретность)) частных криминалистических методик.

Проанализировано современное состояние относительно реализации частных криминалистических методик в деятельности органов досудебного следствия. Рассмотрены возможности в формализации следственной деятельности, ее алгоритмизации и программирования, унификации криминалистических методик. Поставлен вопрос о целесообразности государственной регистрации криминалистических методик, создании государственной информационной системы «Криминалистические методики» или использовании ресурсов АРМ-следователя. Разработаны и предложены проекты двух нормативно-правовых актов: «Порядка аттестации и государственной регистрации частных криминалистических методик» и «Порядка ведения Реестра частных криминалистических методик».

Ключевые слова: государственная регистрация криминалистических методик, криминалистическая методика, методические рекомендации, частная криминалистическая методика, предмет расследования, реализация частных криминалистических методик, расследование преступлений, следственные технологии.

Summary

Shchur B.V. Theoretical grounds of formation and application of forensics methods. - Manuscript.

Thesis for a Doctors degree in Law speciality 12.00.09 - Criminal Procedure and Forensic Science; Forensic Examination; Operational Search Actions . - National University “Yaroslav the Wise Law Academy of Ukraine”. - Kharkiv, 2011.

General theoretical problems of forensic methods are analysed in the thesis. The place and role of forensic methods in the forensic system; their trends and development prospects are studied. Functional appropriation of forensic methods and grounds for their classification are worked out. The problems of creating special forensic methods, their structure and content are covered; the interpretation of forensic methods structure elements (forensic crime characteristics; typical tactical operations; measures of preventing investigations obstructions etc.) is suggested. The principles of formation and application of specific forensic methods are developed.

The potentialities of implementing specific forensic methods are described and the problem of their state registration is examined. Relevance of unification of specific of forensic methods and creation of an adequate database for investigations, development of the state information “Forensic Methods” or use of computer-equipped investigator's workplace are rationalised.

Two drafts of normative legal acts are suggested: “On Procedure of Attestation and State Registration of Specific Forensic Methods” and “On Procedure of Specific Forensic Methods Registration Control”

Key words: state registration of forensic methods, forensic methods, methodological recommendations, a specific forensic methods, investigation object, implementation of specific forensic methods, crime investigations, investigation technologies.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Розбудова соціальної, демократичної та правової держави в Україні передбачає визнання пріоритету загальнолюдських цінностей, реального захисту прав людини та громадянина. В сучасний період відбувається реформування органів кримінальної юстиції з метою підвищення ефективності їхньої діяльності, оптимізації розкриття та розслідування злочинів. Запровадження дієвого механізму протидії злочинним проявам має ґрунтуватися на останніх досягненнях наукової думки, синтезі науки і практики боротьби зі злочинністю, використанні інновацій. У цьому відношенні пріоритетним напрямком є розроблення і пропонування окремих криміналістичних методик та їх впровадження в слідчу діяльність.

Криміналістична методика є важливою складовою частиною криміналістики, яка являє собою певний синтез знань, що мають сприяти розслідуванню різних категорій злочинів, встановленню істини по справі. Проблеми криміналістичної методики певним чином досліджувалися у спеціальних літературних джерелах. При цьому приділялася увага як загальним проблемам криміналістичної методики, так і розробленню її окремих методик.

Значний внесок у розроблення теоретичних засад криміналістичної методики внесли відомі вчені-криміналісти: Т.В. Авер'янова, Р.С. Бєлкін, О.Я. Баєв, О.М. Васильєв, І.О. Возгрін, А.Ф. Волобуєв, Т.С. Волчецька, В.К. Гавло, В.А. Журавель, Є.П. Іщенко, О.Н. Колесниченко, В.П. Колмаков, І.М. Комаров, В.О. Коновалова, І.М. Лузгін, В.Г. Лукашевич, Є.Д. Лук'янчиков, Г.А. Матусовський, В.Д. Пчолкін, М.В. Салтевський, В.В. Тіщенко, В.Ю. Шепітько, А.В. Шмонін, М.П. Яблоков та ін. Разом з тим ціла низка проблем криміналістичної методики залишається нерозробленою або відноситься до дискусійних. Існують також й складнощі в реалізації окремих криміналістичних методик в практичній діяльності органів досудового слідства, необхідність їхньої уніфікації та стандартизації.

Зазначені обставини обумовлюють необхідність комплексного підходу до формування наукових засад криміналістичної методики та проблем практичної реалізації методичних рекомендацій.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація підготовлена згідно з планом наукових досліджень кафедри криміналістики Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» за напрямком «Актуальні проблеми правосуддя, зміцнення законності і організації боротьби зі злочинністю в Україні» в межах цільової комплексної програми «Криміналістичні та науково-технічні проблеми удосконалення діяльності правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю» (номер державної реєстрації 0106u002294). Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Львівського державного університету внутрішніх справ від 2 березня 2006 року, протокол № 7.

Мета і завдання дослідження. Дисертаційне дослідження має за мету формування наукових засад криміналістичної методики та застосування її положень в діяльності органів досудового слідства та суду. Для досягнення зазначеної мети були поставлені та вирішені такі завдання:

1) на підставі вивчення ґенези наукових уявлень про криміналістичну методику та її функціонального призначення встановити її місце в системі криміналістики;

2) визначити засоби криміналістичної методики та механізми практичної реалізації її положень;

3) запропонувати технологічний підхід щодо розслідування злочинів та сформулювати поняття «слідчі технології»;

4) дослідити тенденції та перспективи розвитку криміналістичної методики;

5) розглянути різні підходи щодо розуміння розслідування злочинів та виокремити види слідчої діяльності, етапи, рівні та предмет розслідування;

6) проаналізувати джерела криміналістичних методичних рекомендацій;

7) визначити ознаки та сформулювати визначення поняття «криміналістична методика» та «окрема криміналістична методика»;

8) здійснити аналіз видів криміналістичних методик та розробити їх класифікацію;

9) визначити функціональну спрямованість окремих криміналістичних методик та виокремити їхні функції;

10) дослідити внутрішню структуру окремої криміналістичної методики та запропонувати їх доцільні структурні елементи;

11) встановити роль криміналістичної класифікації злочинів в диференціації криміналістичних методик;

12) визначити місце криміналістичної характеристики злочинів в структурі окремої криміналістичної методики та її функціональне призначення;

13) здійснити аналіз завдань розслідування та встановити роль типових тактичних операцій як структурного елемента окремої криміналістичної методики;

14) встановити місце заходів усунення (нейтралізації) протидії розслідування в системі окремої криміналістичної методики;

15) розглянути принципи побудови та застосування окремої криміналістичної методики;

16) проаналізувати стан реалізації окремих криміналістичних методик та запропонувати певні напрямки у підвищенні ефективності їхнього застосування;

17) розробити процедуру державної реєстрації окремих криміналістичних методик;

18) визначити можливості розроблення (функціонування) та впровадження в практичну діяльність «Автоматизованого робочого місця слідчого (АРМ-слідчого)».

Об'єктом дослідження є правовідносини у слідчій (судовій) діяльності щодо формування та реалізації криміналістичних методик.

Предметом дослідження є теоретичні основи формування та застосування криміналістичних методик.

Методи дослідження. Методологічні засади дисертації становлять фундаментальні положення теорії пізнання та загальної теорії криміналістики. Під час дослідження було використано систему наукових методів: формально-юридичний (для аналізу кримінального та кримінально-процесуального законодавства, а також розроблення та пропонування відповідних нормативно-правових актів щодо атестації, державної реєстрації та ведення реєстру окремих криміналістичних методик); функціональний (для визначення механізмів оптимізації розслідування злочинів, можливостей реалізації окремих криміналістичних методик); порівняльний (для порівняння наукових концепцій щодо розуміння криміналістичної методики та її категорій); історичний (для вивчення історичного розвитку наукових уявлень про криміналістичну методику та її етапів становлення); системно-структурний (для розгляду окремих елементів криміналістичної методики, структури процесу розслідування, визначення системи окремих криміналістичних методик тощо); конкретно-соціологічний (з метою проведення анкетування та інтерв'ювання слідчих, вивчення і узагальнення слідчої практики).

Емпіричну базу дисертаційного дослідження складають: результати вивчення 200 кримінальних справ з окремих категорій злочинів та анкетування 300 слідчих МВС, СБУ та прокуратури України, аналіз опублікованої слідчої і судової практики, даних судової статистики.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація являє собою перше у вітчизняній криміналістичній літературі комплексне монографічне дослідження проблем формування та застосування криміналістичних методик та розроблення їх теоретичних засад. У дисертаційному дослідженні міститься низка теоретичних положень і практичних рекомендацій, які сформульовані із урахуванням сучасних тенденцій криміналістики та слідчої (судової) практики. Сформульовано також важливі пропозиції щодо вирішення концептуальних проблем реалізації окремих криміналістичних методик з метою оптимізації діяльності органів кримінальної юстиції.

До найбільш значущих результатів, які відображають новизну дисертаційної роботи і виносяться на захист, належать такі положення, у тому числі:

вперше:

1) здійснено обґрунтування технологічного підходу до процесу розслідування злочинів. Запропоновано термін «слідча технологія» як різновид криміналістичних технологій. Сформульовано авторське визначення поняття слідчої технології;

2) розкрито зміст та визначено сутність предмета розслідування злочинів. Розглянуто предмет розслідування у двох аспектах: ідеальна модель (передбачувана сукупність обставин); процес визначення кола обставин по конкретній кримінальній справі, їх встановлення, формування;

3) виокремлено суттєві ознаки криміналістичної методики (системність, інтегративність, інформаційність, комплексність) та окремої криміналістичної методики (комплексність та системність криміналістичних методичних рекомендацій, інформаційність пропонованої моделі, спрямованість на оптимальне розкриття та розслідування певного виду злочинів) і сформульовано авторське визначення цих понять;

4) встановлено функціональну спрямованість криміналістичних методик та визначено такі їх функції: описово-інформаційну; пізнавально-прагматичну; прогностично-евристичну; дидактичну (навчальну);

5) запропоновано виокремлювати в структурі окремої криміналістичної методики такий елемент, як заходи усунення протидії розслідуванню злочинів (певна система методичних рекомендацій);

6) здійснено розподіл принципів криміналістичної методики на принципи побудови (формування) методики та принципи її застосування;

7) запропоновано здійснювати атестацію та державну реєстрацію окремих криміналістичних методик. Розроблено проекти двох нормативно-правових актів: «Порядку атестації та державної реєстрації окремих криміналістичних методик» та «Порядку ведення Реєстру окремих криміналістичних методик»;

8) зроблено пропозицію щодо необхідності створення державної інформаційної системи «Криміналістичні методики»;

удосконалено:

1) положення щодо визначення сутності та змісту методичних рекомендацій в криміналістиці;

2) класифікацію криміналістичних методик та визначено найбільш важливі критерії їхнього поділу;

3) структуру окремих криміналістичних методик та запропоновано її елементний склад;

4) підходи до прагматичної ролі криміналістичної характеристики злочинів та її структурного наповнення, кореляційних зв'язків поміж елементами характеристики;

5) положення про сутність та зміст протидії розслідування злочинів та необхідність їх урахування в криміналістичній методиці;

6) питання побудови окремих криміналістичних методик на певних принципах;

набули подальшого розвитку:

1) положення про тенденції розвитку криміналістичної методики та визначення її напрямів наукових розроблень;

2) підходи щодо розуміння процесу розслідування злочинів та визначення різних характеристик слідчої діяльності;

3) структурні складові розподілу процесу розслідування на рівні та етапи;

4) питання про джерела криміналістичних методик (методичних рекомендацій);

5) підходи щодо диференціації криміналістичних методик та створення їхньої класифікації за різними критеріями;

6) положення відносно доцільності використання криміналістичної класифікації злочинів у диференціації криміналістичних методик;

7) уявлення про типізацію тактичних операцій, виокремлення проміжних (тактичних) завдань та їх роль в структурі окремої криміналістичної методики;

8) проблеми оптимізації слідчої діяльності на підставі її алгоритмізації та побудови певних програм або створення відповідної бази знань;

9) підходи відносно уніфікації окремих криміналістичних методик, їх видів, структури, можливостей реалізації.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в даному дослідженні запропоновано принципово новий підхід у формуванні та реалізації окремих криміналістичних методик, закладено підґрунтя до атестації та державної їх реєстрації. Робота має комплексний характер і практичне спрямування на вдосконалення діяльності органів досудового слідства та суду. Вирішення цієї важливої наукової проблеми на дисертаційному рівні стимулюватиме подальше розроблення окремих криміналістичних методик та оптимізацію діяльності органів кримінальної юстиції.

Сформульовані в дисертаційному дослідженні положення, висновки і пропозиції можуть бути використані:

- у науково-дослідницькій роботі - для подальшої розробки загальнотеоретичних проблем криміналістичної методики та формування нових видів окремих методик;

- у правотворчій діяльності - з метою удосконалення чинного законодавства та прийняття спеціальних нормативно-правових актів, спрямованих на встановлення належної атестації та державної реєстрації окремих криміналістичних методик;

- у практичні діяльності органів кримінальної юстиції - як оптимальні криміналістичні методики у вигляді державної інформаційної системи, що має сприяти підвищенню рівня розкриття та розслідування окремих категорій злочинів;

- у навчальному процесі - при викладанні курсу «Криміналістика», спеціальних курсів криміналістичного спрямування, а також підготовці розділів підручників, навчальних та довідкових посібників.

Особистий внесок здобувача полягає у розробленні нового підходу до формування та застосування криміналістичних методик та розробленні відповідних теоретичних засад. Дисертаційне дослідження підготовлене самостійно. У працях опублікованих у співавторстві відзначається важливий внесок здобувача. Зокрема, у навчальному посібнику «Боротьба з фальшивомонетництвом в Україні» / за ред. Б.В. Щура - здобувачем визначено загальні підходи до структури криміналістичної характеристики та методики розслідування фальшивомонетництва; у навчальному посібнику «Інформатика та інформаційні технології» здобувачем аргументовано значимість технологічного підходу та визначено роль інформаційних технологій у практичній юридичній діяльності; у навчальних посібниках «Оперативно-розшукове документування» / Б.В. Щур, Л.Ф. Гула, В.П. Захаров, О.В. Кондратюк, А.М. Кравченко та «Оперативно-розшукова діяльність (особлива частина) / за ред. Б.В. Щура - визначається роль оперативно-розшукових заходів у проведенні оперативно-тактичних операцій як певного елемента криміналістичної методики; у навчально-методичному посібнику «Кримінальний процес» / за ред. Р.І. Благути, Ю.А. Коміссарчук, Б.В. Щура - пропонуються процедури проведення окремих слідчих дій; у підручнику «Спеціальна техніка» / Керницький І.С., Щур Б.В., Хараберюш І.Ф. та ін.; за ред. І.С. Керницького - визначаються особливості використання спеціальної техніки з метою розкриття злочинів; у методичних матеріалах «Криміналістика» / Бараняк В.М., Пряхин Є.В., Щур Б.В. - надано дані щодо загальнотеоретичних проблем криміналістичної методики; у статті «Фальсифікація доказів: поняття, причини, шляхи подолання» (у співавторстві з В.Ю. Шепітьком) - здобувачем безпосередньо виокремлено причини та сформульовано шляхи подолання даного негативного явища в процесі розслідування злочинів (реалізації криміналістичної методики).

Апробація результатів дослідження. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі криміналістики Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», подане й обговорене на її засіданнях, схвалене нею та рекомендоване до захисту. Результати дослідження неодноразово доповідалися на різних наукових, науково-практичних заходах, а також відомчих і міжвідомчих нарадах практичних працівників правозастосовних органів.

Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднювалися, зокрема на таких міжнародних та регіональних конференціях: міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми криміналістики» (Харків, 2003); науково-практичній конференції «Кримінально-правова охорона життя та здоров'я особи» (Харків, 2004); міжнародній науково-практичній конференції «Криміналістика XXI століття» (Харків, 2010); міжнародній науково-практичній конференції «Психологічні аспекти національної безпеки: організована злочинність» (Львів, 2010); звітній конференції факультету з підготовки слідчих Львівського державного університету внутрішніх справ (Львів, 2010); міжнародній науково-практичній конференції «Організована злочинність - загроза національній безпеці України» (Львів, 2010).

Висновки та пропозиції дисертанта знайшли свої втілення в розробленні двох нормативно правових актів: «Порядку атестації та державної реєстрації окремих криміналістичних методик» та «Порядку ведення Реєстру окремих криміналістичних методик». На адресу Міністерства внутрішніх справ України надіслано доповідну записку щодо основних результатів дисертаційного дослідження та проблем формування, застосування та реєстрації криміналістичних методик. Окремі пропозиції автора знайшли своє застосування у практичній діяльності органів досудового слідства в системі МВС України, що підтверджується відповідним актом впровадження.

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються також у навчальному процесі Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», Львівського державного університету внутрішніх справ та Львівського національного університету імені Івана Франка під час читання лекцій і проведення практичних занять з криміналістики, що підтверджується актами впровадження результатів дослідження у навчальний процес.

Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення в опублікованих автором 37 наукових та навчально-методичних працях, з яких 1 одноосібна монографія «Теоретичні основи формування та застосування криміналістичних методик» (2010 р., 20 д.а.), 7 навчальних, навчально-методичних посібників та підручників, 26 статтях, з них 24 наукові статті надруковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, 3 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (428 найменувань на 54 с.) та 4 додатків (на 27 с.). Загальний обсяг дисертації становить 407 с., з них основного тексту 324 с.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовуються актуальність і ступінь розробленості теми дисертаційного дослідження, його мета та завдання, визначаються об'єкт, предмет та методологічні засади, наукова новизна одержаних результатів, їх теоретична та практична значущість, рівень їхньої апробованості та відповідно форми впровадження.

Розділ 1. «Криміналістична методика в системі криміналістики» складається з п'яти підрозділів, у яких визначаються загальнотеоретичні проблеми криміналістичної методики, її історичний розвиток, тенденції, сучасний стан, розкривається сутність криміналістичної методики та джерела її формування, а також висвітлюються питання щодо розуміння процесу розслідування злочинів, його предмета, напрямків і етапів.

У підрозділі 1.1 «Розвиток наукових уявлень про криміналістичну методику. Сутність методичних (криміналістичних) рекомендацій і предмет криміналістики» піддано аналізу різні концептуальні підходи до формування та становлення криміналістичної методики, її розуміння у декількох аспектах. Визначено місце криміналістичної методики як важливої частини (розділу) в системі криміналістики. Підкреслено, що криміналістична методика є динамічною системою, яка розвивається.

Звернено увагу на змістовну складову криміналістичної методики - методичні рекомендації, які є комплексами взаємопов'язаних типових порад, апробованих слідчою практикою і пропонованих до застосування в розслідуванні окремих видів злочинів, що спрямовані на оптимізацію слідчої діяльності. На думку автора, здійснення розслідування не обмежується лише методичними рекомендаціями щодо окремих видів злочинів. Таке розслідування передбачає використання певних технологій (слідчих технологій). Дана позиція ґрунтується на результатах анкетування слідчих МВС, СБУ та прокуратури України. Зокрема, більшість практичних працівників (62 %) вважають за доцільне здійснення дослідження саме технологічного боку розслідування злочинів.

Під час дослідження визначено місце слідчих технологій в структурі криміналістичних технологій. Термін «слідча технологія» є новою категорією в криміналістиці. Вона є різновидом криміналістичних технологій (інформаційних технологій, експертних технологій, технологій проведення окремих слідчих дій тощо) і тому має відповідати усім їх суттєвим ознакам. Така технологія визначає найбільш оптимальний рух кримінальної справи при розслідуванні злочину, послідовність виконання слідчих дій, оперативно-розшукових або організаційно-технічних заходів, систему використовуваних криміналістичних засобів та їх режим. Слідча технологія - це певний процес, послідовність реалізації слідчої діяльності, застосування криміналістичних засобів (прийомів, способів, рекомендацій, операцій) при розслідуванні окремого виду (підвиду) злочинів, спрямований на досягнення об'єктивної істини по справі.

У підрозділі 1.2 «Сучасний стан, тенденції та перспективи розвитку криміналістичної методики» обґрунтовано її роль і сформульовано найбільш важливі напрямки розроблення та реалізації криміналістичних методичних рекомендацій. На теперішній час наукові розроблення з криміналістичної методики здійснюються за кількома напрямами: 1) подальше формування методологічних засад криміналістичної методики - її загальних положень (концептуальних підходів, принципів, функцій, структури тощо); 2) створення окремих криміналістичних методик (відносно категорій, видів, підвидів злочинів та ін.); 3) розроблення криміналістичних методик щодо різних видів діяльності: слідчої, судової, прокурорської, адвокатської; 4) пропонування окремих засобів криміналістичної методики - методичних рекомендацій, методів, прийомів, технологій тощо.

Про активний розвиток криміналістичної методики свідчать її тенденції. Важливою тенденцію криміналістичної методики є розроблення диференційованих систем методичних рекомендацій для оптимізації діяльності органів досудового слідства і можливості у здійсненні програмування процесу розслідування злочинів. Своєрідною тенденцією розвитку криміналістичної методики є також розширення її меж. Криміналістичні методики в сучасних умовах розроблюються не лише для розслідування певних видів (груп) злочинів, а й в інших сферах пізнавальної діяльності (судовій, прокурорській, адвокатській).

Акцентовано увагу на певних тенденціях підготовки дисертаційних праць з криміналістичної методики та визначенні відповідної динаміки. Встановлено місце даної тематичної спрямованості у структурі криміналістичної науки.

У підрозділі 1.3 «Проблема визначення предмета, напрямків та етапів розслідування» розглядається сутність процесу розслідування злочинів як основи для формування окремих криміналістичних методик. Здійснено аналіз різних підходів щодо розуміння розслідування (функціональний, системно-діяльнісний, системний, інформаційний тощо). «Різні підходи» до розслідування злочинів - це вивчення складного об'єкта (явища) з різних його боків. Під час дослідження визначено та надано характеристики різним видам слідчої діяльності: пізнавальної, конструктивної, комунікативної, посвідчувальної. За результатами анкетування слідчих МВС, СБУ та прокуратури України, проведеного нами, встановлено, що на їх думку, пізнавальна діяльність слідчого має такі особливості: 1) здійснюється спеціальним суб'єктом (зазначили 8 % слідчих); 2) спрямована на вирішення конфлікту (9 %); 3) проводиться у формі доказування (25 %); 4) здійснюється після вчинення злочину (6 %); 5) спрямована на одержання інформації (15 %); 6) передбачає застосування спеціальних методів (7 %); 7) засоби здійснення діяльності передбачені в кримінально-процесуальному законі (10 %); 8) передбачає оцінку фактів та явищ (11 %).

У роботі аргументовано за необхідне виокремлювати таке поняття, як предмет розслідування - його змістовну сторону, сукупність обставин, які встановлюються під час розслідування. При цьому, предмет розслідування може бути розглянуто у двох аспектах: 1) ідеальна модель (передбачувана сукупність обставин); 2) процес визначення кола обставин по конкретній кримінальній справі, їх встановлення, формування. Предмет розслідування як ідеальна модель може диференціюватися залежно від видової спрямованості злочинів і тому, має бути врахованим в окремих криміналістичних методиках. Мова фактично йде про такий елемент криміналістичної методики, як «обставини, що підлягають встановленню».

Проаналізовано різні підходи до етапності процесу розслідування. Проведений аналіз етапів розслідування засвідчує, що розподіл цього процесу на певні частини (періоди) має загалом процесуальне значення. З іншої точки зору, це має й певне криміналістичне значення, оскільки пов'язане з обранням найбільш доцільних методів, прийомів та засобів.

У підрозділі 1.4 «Джерела криміналістичних методичних рекомендацій» висвітлюються певні вихідні положення, на яких ґрунтуються окремі криміналістичні методики. Необхідно зазначити, що криміналістична методика і криміналістичні методичні рекомендації мають розглядатися як загальне та окреме. Тому їх джерела теж мають відповідне підпорядкування, а окремі криміналістичні методичні рекомендації можуть бути заснованими на достатньо своєрідних джерелах (специфічній галузі права, узагальненні певних злочинних проявів чи даних наукового напрямку).

У роботі докладно досліджені окремі джерела криміналістичних методичних рекомендацій. Виокремлено та надано характеристики найбільш важливим з них: кримінальне та кримінально-процесуальне право; наукові знання; слідча та судова практика.

Під час опитування практичних працівників органів досудового слідства було поставлено за мету встановити джерела криміналістичних методичних рекомендацій на їх переконання. Результати анкетування слідчих МВС, СБУ та прокуратури України показують, що на думку цих співробітників до таких джерел ними були віднесені: положення закону (зазначили 21 % опитаних); слідча практика (36 %); наукові положення (15 %); право (12 %); судова практика (16 %). Аналіз одержаних даних засвідчує, що практичні працівники у цьому аспекті на перше місце ставлять «слідчу практику». Така позиція має підґрунтя, оскільки під час розроблення методичних рекомендацій необхідно виходити із реальної практики і розробляти положення для практики.

У підрозділі 1.5 «Поняття та ознаки криміналістичної методики» на підставі наукового аналізу сформульовано авторські визначення понять «криміналістична методика» та «окрема криміналістична методика».

Проаналізовано різні підходи до визначення поняття «криміналістична методика», а також до широкого та вузького її трактування. У вузькому розумінні криміналістична методика - це методика розслідування окремих видів злочинів. Тобто сферою її діяльності є процеси розслідування і звернена вона до діяльності органів досудового розслідування. Фактично мова йде про класичне розуміння криміналістичної методики. У широкому розумінні криміналістична методика - це не тільки методика розслідування, а й методика судового розгляду кримінальних справ тієї чи іншої категорії, методики кримінального захисту або державного обвинувачення. Підкреслено потребу у формуванні методик судового розгляду кримінальних справ.

Визначення поняття криміналістичної методики передбачає встановлення її найбільш суттєвих ознак. Проведений аналіз визначень поняття «криміналістична методика» показує, що автори по різному розглядають її сутність, називають такі властивості, що не дозволяють відмежувати її від інших категорій криміналістики, або вважають, що методика - це сама слідча діяльність.

Під час дослідження обґрунтовано необхідність та виокремлено такі ознаки криміналістичної методики: її системність, інтегративність, інформаційність та комплексність. Проведений аналіз літературних джерел та ознак криміналістичної методики дозволив дійти висновку, що криміналістична методика - це система інтегрованих наукових положень і сформованих на їх основі комплексів методичних рекомендацій та слідчих технологій у вигляді типових інформаційних моделей, спрямованих на оптимальне здійснення розслідування та попередження (запобігання) злочинів. Пропоноване визначення є визначенням поняття криміналістичної методики у її вузькому розумінні.

Визначення поняття окремої криміналістичної методики має ґрунтуватися на її суттєвих ознаках: 1) комплексності та системності криміналістичних (методичних) рекомендацій; 2) інформаційності пропонованої моделі; 3) спрямованості на оптимальне розкриття та розслідування певного виду злочинів. Під час даного дослідження ставилося за мету з'ясувати у практичних співробітників досудового слідства як вони розуміють окрему криміналістичну методику. Результати анкетування слідчих МВС, СБУ та прокуратури України засвідчують, що на їх переконання криміналістична методика являє собою: сукупність спеціальних засобів, прийомів та методів (27 %); систему методичних рекомендацій щодо розслідування злочинів (37 %); систему кримінально-правових, кримінологічних та інших ознак (23 %); комплекс техніко-криміналістичних та тактичних порад (13 %). Важливим є те, що більшість практичних працівників правильно звернули увагу на те, що окрема криміналістична методика - це система методичних рекомендацій щодо розслідування злочинів. На нашу думку, окрема криміналістична методика - це комплекс методичних рекомендацій та слідчих технологій у вигляді типових інформаційних моделей, спрямованих на розкриття та розслідування певного виду або групи злочинів та їх запобігання.

Розділ 2. «Призначення та роль криміналістичної методики в оптимізації досудового слідства» має два підрозділи, в яких виокремлюються та досліджуються види окремих криміналістичних методик, а також визначається їх функціональна спрямованість.

У підрозділі 2.1 «Види криміналістичних методик і підстави їх класифікації» зазначається, що пропоновані на сьогодні методики не є однозначними за можливостями свого застосування, мають різний рівень узагальнень і практичного спрямування. Поділ криміналістичних методик на види повинен мати практичну спрямованість, яка б дозволяла їх ефективно використовувати під час здійснення слідчої діяльності.

На підставі наукового аналізу та вивчення пропонованих в криміналістичній літературі видів криміналістичних методик дозволило дисертанту розробити їх класифікацію: 1) залежно від сфери реалізації (криміналістичні методики розслідування та криміналістичні методики судового розгляду); 2) залежно від виду злочинів (видові криміналістичні методики): методика розслідування вбивств; методика розслідування крадіжок; методика розслідування шахрайства; методика розслідування зґвалтування та ін.; 3) залежно від криміналістично значущих ознак у певному виді злочинів (підвидові криміналістичні методики або «мікрометодики»): методика розслідування вбивств за відсутності трупа; методика розслідування вбивств при наявності інсценування; методика розслідування вбивств на замовлення; методика розслідування вбивств з розчленуванням трупа тощо; 4) залежно від криміналістично значущих ознак, що виходять за межі виду злочину (групові криміналістичні методики): методика розслідування злочинів, що вчиняються організованими групами; методика розслідування злочинів, що вчиняються неповнолітніми; методика розслідування злочинів, особами з аномаліями психіки та ін.; 5) залежно від наявності зв'язків між окремими видами злочинів (комплексні криміналістичні методики): методика розслідування кримінальної корупційної діяльності; методика розслідування осередків злочинів тощо.

До перспективних напрямків в криміналістиці може бути віднесено створення комплексних криміналістичних методик. У цьому випадку існують реальні взаємозв'язки між злочинами, які вчинені. Тому й їх розслідування потребує певних комплексних підходів. Висловлені міркування підтверджуються й результатами анкетування слідчих МВС, СБУ та прокуратури України. Зокрема, на думку практичних працівників органів досудового слідства, доцільно розробляти та пропонувати слідчій практиці такі види криміналістичних методик: комплексні криміналістичні методики (вказали 35 % проанкетованих); видові криміналістичні методики (26 %); міжвидові (групові) криміналістичні методики (21 %); підвидові криміналістичні методики (мікрометодики) (18 %). Тобто значна кількість слідчих (35 %) висловилася саме за необхідність розроблення комплексних криміналістичних методик.

У підрозділі 2.2 «Функції окремих криміналістичних методик» розглянуто їх спрямування та визначено функціональне навантаження. Встановлено певну залежність між функціями криміналістики (як науки) та криміналістичною методикою (як її частиною).

Вивчення спеціальної криміналістичної літератури та слідчої практики, а також з'ясування сутності окремої криміналістичної методики дозволило виокремити такі її функції: 1) описово-інформаційну - відображає фактично первинний їх рівень, що пов'язано із накопиченням певної інформації, системи криміналістичних знань в її структурі, вона надає уявлення про розглядуваний вид (групу) злочинів, а також можливі засоби впливу на ситуацію, що склалася; 2) пізнавально-прагматичну - передбачає їх застосування з метою оптимального розслідування певного виду (або групи) злочинів; 3) прогностично-евристичну - зумовлена тим, що використовуючи типове фактично здійснюється передбачення можливого результату, відбувається розслідування індивідуального (конкретного) злочину; 4) дидактичну (навчальну) - передбачає можливість вивчення її основних положень, набуття певних умінь та навичок під час вивчення криміналістики або відповідних спецкурсів.

Результати анкетування слідчих МВС, СБУ та прокуратури України показують, що практичні працівники вважають, що окрема криміналістична методика має виконувати різні функції. Зокрема, опитані слідчі назвали: прогностичну функцію (14 %); описову функцію (21 %); пізнавальну функцію (33 %); регулятивну функцію (25 %); інше (6 %).

Функції окремих криміналістичних методик визначають їх основні напрямки реалізації та теоретико-практичну значущість. У роботі надано відповідну інтерпретацію та наукове пояснення цим функціям.

Розділ 3. «Проблеми побудови окремої криміналістичної методики» складається з шести підрозділів, в яких розглядається її структура, визначаються принципи побудови та застосування, а також розкривається зміст окремих структурних елементів цієї методики.

У підрозділі 3.1 «Структура і зміст окремої криміналістичної методики» встановлюється, що побудова окремих криміналістичних методик має здійснюватися відповідно до її структури. Проведений аналіз позицій науковців засвідчує їх різні підходи до структури криміналістичної методики, її елементів, змісту, послідовності використання. Під час опитування слідчих МВС, СБУ та прокуратури України теж з'ясовувалося питання щодо структурних складових окремої криміналістичної методики. Результати їхнього анкетування показують, що на думку практичних працівників до елементів структури окремої криміналістичної методики мають бути віднесені: 1) криміналістична характеристика злочинів (зазначили 22 % опитаних); 2) криміналістична класифікація злочинів (15 %); 3) обставини, що підлягають з'ясуванню (23 %); 4) виявлення ознак злочину (10 %); 5) дії до порушення кримінальної справи (0 %); 6) початковий етап розслідування (0 %); 7) наступний етап розслідування (0 %); 8) завершальний етап розслідування (0 %); 9) типові слідчі ситуації (8 %); 10) система типових версій (9 %); 11) профілактичні дії слідчого (7 %); 12) заходи усунення протидії розслідуванню (6 %). Підходи слідчих певним чином здивували, оскільки вони не віднесли до елементів окремої криміналістичної методики етапи розслідування. Мова мала йти не про етапність розслідування злочинів, а про ті дії, які мають провадитися на кожному з цих етапів. Саме комплекси цих дій є важливими елементами окремої криміналістичної методики, це те, що має виконувати конкретний слідчий при розслідуванні певного виду злочинів.

Вивчення наукових позицій щодо структури окремих криміналістичних методик та практики їх застосування дозволяє запропонувати таку їхню структуру: 1) криміналістична характеристика певного виду (групи) злочинів; 2) обставини, що підлягають з'ясуванню; 3) попередні дії слідчого до порушення кримінальної справи; 4) типові слідчі ситуації та система версій початкового етапу розслідування; 5) проміжні завдання та комплекси слідчих дій і оперативно-розшукових заходів початкового етапу розслідування; 6) типові слідчі ситуації та система версій наступного етапу розслідування; 7) проміжні завдання та комплекси слідчих дій та оперативно-розшукових заходів наступного етапу розслідування; 8) заходи усунення протидії розслідуванню злочинів; 9) профілактична діяльність слідчого.

У підрозділі 3.2 «Криміналістична класифікація злочинів та її роль в диференціації криміналістичних методик» дисертант наголошує на тому, що наукове підґрунтя до розроблення криміналістичної класифікації злочинів було закладено в 70-80-х рр. XX ст. (В.К. Гавло, І.Ф. Герасимов, В.О. Образцов та ін.), і розкриває зміст даної наукової категорії. Прагматична роль криміналістичної класифікації злочинів, на думку автора, полягає у тому, що вона є основою для вироблення цілеспрямованих наукових рекомендацій та розроблення окремих криміналістичних методик. При цьому криміналістична класифікація злочинів передбачає врахування криміналістично значущих ознак.

У роботі наведено різні підходи щодо криміналістичної класифікації злочинів. Автором зроблено зостереження про те, що спроби створити криміналістичні класифікації злочинів за криміналістичними критеріями є схвальними і потребують подальших наукових досліджень. Однак, не можна обмежуватися у класифікаційних побудовах лише криміналістичними ознаками (критеріями), а необхідно виходити з кримінально-правової класифікації злочинів, яка у цьому сенсі, фактично є базовою.

У підрозділі 3.3 «Прагматична функція криміналістичної характеристики злочинів» проведено критичний аналіз дискусійних поглядів на її сутність та зміст, зроблено висновок про її суттєве значення в структурі окремої криміналістичної методики. Розглянуто також й суміжні категорії, які використовуються в сучасній криміналістичній літературі: «криміналістична теорія розслідування» (Г.А. Густов), «криміналістична характеристика кримінального переслідування» (С.Л. Кисленко), «типова криміналістична характеристика судового розгляду виду або групи злочинів» (В.К. Гавло), «криміналістична характеристика злочинів у судовому розгляді» (І.І. Когутич). Висловлено аргументи проти позиції про те, що криміналістичну характеристику не можна вважати новою науковою категорією (А.В. Шмонін). Оскільки мова йде не про будь-яку характеристику злочинної діяльності (злочину), а саме про криміналістичну характеристику, яка має охоплювати систему криміналістично значущих ознак певного виду і спрямована на розкриття та розслідування злочинів. Звичайно, що накопичення певних криміналістичних знань згодом й призвело до формування нової криміналістичної категорії - «криміналістична характеристика злочинів». Інша справа, що захоплення криміналістичною характеристикою призвело до того, що деякі науковці почали пропонувати «поверхневі», «описові» моделі, які не засновувалися на результатах вивчення достатньої кількості кримінальних справ того чи іншого виду, і тому не відображали закономірні (так звані кореляційні) зв'язки поміж її елементами.

Результати анкетування слідчих МВС, СБУ та прокуратури України показують, що практичні співробітники по-різному розуміють роль криміналістичної характеристики злочинів. На їх думку роль криміналістичної характеристики полягає: у побудові типових програм і моделей розслідування злочинів (зазначили 28 %) опитаних); у наданні опису злочинів (43 %); у визначенні напряму розслідування (29 %). Ці показники свідчать, що досить велика кількість слідчих (43 %) відводить криміналістичній характеристиці лише описову роль.

В криміналістичній літературі відсутні єдині підходи щодо структури криміналістичної характеристики злочинів та визначення її елементного складу. Проведене узагальнення наукових поглядів на структуру та зміст криміналістичної характеристики злочинів, а також вивчення результатів опитування слідчих працівників дозволяє до її елементів віднести такі: 1) спосіб злочину (спосіб приготування, спосіб учинення, спосіб приховування злочину); 2) предмет злочинного посягання; 3) умови вчинення злочину (час, місце, обстановка); 4) знаряддя та засоби вчинення злочину; 5) особа злочинця; 6) особа потерпілого (жертви); 7) сліди злочину. Найменування пропонованих елементів мають умовне значення і поєднують певні типові криміналістично значущі ознаки. Підкреслено, що структурність криміналістичної характеристики злочинів має суттєве теоретичне й практичне значення. Визначено існування різного характеру залежностей між окремими елементами криміналістичної характеристики.

У підрозділі 3.4 «Типові тактичні операції як структурний елемент окремої криміналістичної методики» акцентовано увагу на тому, що процес розслідування злочинів передбачає вирішення різного роду завдань за допомогою криміналістичних засобів, серед яких особливе місце посідають тактичні операції. Такі елементи криміналістичної методики, як початковий та наступний етапи повинні охоплювати не тільки можливість проведення окремих слідчих дій та їх тактику, а й погоджені комплекси цих дій, а також необхідні оперативно-розшукові, організаційно-технічні та інші заходи. На нашу думку, справедливим є підхід тих учених-криміналістів, які розглядають тактичні операції як частину окремої криміналістичної методики (М.О. Селіванов, І.М. Комаров та ін.).

Наведено аргументи та підтримано позицію про те, що розроблення та використання тактичних операцій завжди пов'язано із постановленням та вирішенням проміжних (або локальних) завдань розслідування. Оптимізація процесу розслідування зумовлена тим, що існує необхідність у вичленовуванні системи таких завдань, які б кореспондувалися з відповідними типовими тактичними операціями.

У підрозділі 3.5 «Заходи усунення протидії розслідуванню злочинів в системі окремої криміналістичної методики» пропоновано за необхідне вичленовування даного структурного елемента. Саме така постановка проблеми є справедливою, оскільки розслідування будь-яких видів злочинів передбачає реагування на протидію розслідуванню злочинів. Обрання злочинцями видів і форм протидії зумовлене розвитком злочинності і являє собою реакцію на діяльність по розкриттю та розслідуванню злочинів.

...