Кримінальна відповідальність за зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби: соціальна обумовленість та склад злочину

26. Мотив та мета вчинення діянь, передбачених ст. 130 КК, на кваліфікацію не впливають, однак з огляду на їхній тісний зв'язок з інтелектуальними та вольовими моментами вини, мають значення для встановлення обставин вчинення злочину, характеристики особи винного, дослідження обставин, що пом'якшують та обтяжують кримінальну відповідальність і, у кінцевому рахунку - враховуються при призначенні покарання.

27. Суб'єкт розглядуваного злочину відноситься до спеціальних. При цьому, крім загальних ознак, він характеризується двома додатковими ознаками: перша додаткова ознака вказує на наявність у особи вірусу імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини; друга - передбачає наявність знання особи про існування у неї або в її організмі збудників вказаних інфекційних хвороб, а також, принаймні у загальних рисах, встановлені законодавством вимоги профілактики поширення наявної інфекційної хвороби. У разі вчинення дій, що безпосередньо спрямовані на зараження іншої особи (ч. 4 ст. 130 КК), суб'єкт злочину може і не бути інфікованою особою (носієм хвороби), тобто є загальним.

28. Сутнісна риса особи, яка відображає можливість у більшості випадків визнання особи вказаного злочину обмежено осудною, є важливою складовою кримінально-правової характеристики злочину, передбаченого ст. 130 КК. Вона має враховуватися при призначенні покарання особі, яка буде визнана винною у вчинені злочину, а також може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

29. При вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 130 КК, можуть мати місце обтяжуючі кримінальну відповідальність обставини, що зазначені у ч. 2 ст. 130 КК (зараження іншої особи), або особливо обтяжуючі кримінальну відповідальність обставини, що зазначені у ч. 3 ст. 130 КК (зараження двох або більше осіб чи неповнолітнього).

30. Внаслідок особливостей, притаманних об'єкту, об'єктивній стороні, суб'єктивній стороні та суб'єкту, злочин, передбачений ч. 4 ст. 130 КК, має самостійний склад, із своїми ознаками.

31. Пропонується така редакція ст. 130 КК:

«Стаття 130. Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншою невиліковною інфекційною хворобою

1. Свідоме порушення вимог профілактики поширення вірусу імунодефіциту людини чи інших невиліковних інфекційних хвороб, що є небезпечними для життя людини особою, яка знала про те, що вона є носієм цих хвороб, -карається …

2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило зараження іншої особи, - карається …

3. Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, що спричинило зараження двох чи більше осіб або неповнолітнього, або смерть потерпілої особи, або інші тяжкі наслідки, -карається …

4. Умисне зараження іншої особи вірусом імунодефіциту людини чи іншою невиліковною інфекційною хворобою, що є небезпечною для життя людини, - карається …

5. Умисне зараження, передбачене частиною четвертою цієї статті, що спричинило смерть потерпілої особи чи інші тяжкі наслідки, -карається ….»

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Михайлов В. Є. Безпосередній об'єкт злочину, передбаченого ст. 130 КК України / В. .Є. Михайлов // Вісн. Акад. прав. наук України. - 2009. - № 2 (57). - С. 169-177.

2. Михайлов В. Є. Теоретичні та практичні проблеми визнання особи суб'єктом злочину зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 130 КК України) / В. Є. Михайлов // Питання боротьби зі злочинністю : зб. наук. пр. ІВПЗ АПрН України. - Вип. 16. - Х. : Кроссроуд, 2009. - С. 226-233.

3. Михайлов В. Є. Щодо кваліфікуючих ознак зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби / В. Є. Михайлов // Проблеми законності : республік. міжвід. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. - Х. : Нац. юрид. акад. України, 2009. - Вип. 102. - С. 263-271.

4. Михайлов В. Є. Суб'єктивна сторона зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 130 КК України) / В.Є. Михайлов // Вісн. Акад. прав. наук України. - 2010. - № 2 (61). - С. 217-225.

5. Михайлов В. Є. Щодо криміналізації зараження вірусом імунодефіциту людини / В. Є. Михайлов // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення: матеріали міжнар. наук. практ. конф., 13-15 квітня 2007 р.: у 2-х ч. - Львів : Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2007. - Ч. 2. - С. 93-96.

6. Михайлов В. Є. Об'єкт зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 130 КК України) / В. Є. Михайлов // Теоретичні основи забезпечення якості кримінального законодавства та правозастосовчої діяльності у сфері боротьби зі злочинністю в Україні: матеріали наук. конф., 15 травня 2009 р. - Х. : Право, 2009. - С. 95-98.

7. Михайлов В. Є. Питання визначення змісту об'єктивної сторони зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби / В.Є. Михайлов // Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів і військових формувань України: ІІ Всеукр. наук. практ. конф. [серія юридичні науки], (Хмельницький, 20 листопада 2009 року) / Державна прикордонна служба України, НАДПСУ. - Хмельницький : Вид. Націон. акад. Держ. прикорд. служби України, 2009. - С. 57-58.

Анотація

Михайлов В. Є. Кримінальна відповідальність за зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби: соціальна обумовленість та складу злочину. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового степеню кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». - Харків, 2011.

У дисертації досліджені проблеми кримінальної відповідальності за зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини (ст. 130 КК України). З'ясовані соціально-історичні, нормативні та кримінологічні чинники встановлення та подальшого збереження кримінальної відповідальності за цей злочин; проаналізовані об'єктивні та суб'єктивні ознаки, а також обставини, що обтяжують кримінальну відповідальність.

Доведено, що чинна редакція ст. 130 КК України не в повній мірі відповідає сучасним теоретичним уявленням про правову регламентацію відповідальності за зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, та не може ефективно застосовуватись правоохоронними органами для протидії цьому явищу. Автором доповнено та уточнено як об'єктивні ознаки злочину, так і обставини, що обтяжують відповідальність.

На підставі виконаного дослідження сформульовано низку теоретичних висновків та пропозицій щодо удосконалення редакції ст. 130 КК.

Ключові слова: життя, здоров'я, стан душевного та соціального благополуччя, заходи профілактики, зараження, інфекційна хвороба.

Аннотация

Михайлов В. Е. Уголовная ответственность за заражение вирусом иммунодефицита человека или иной неизлечимой инфекционной болезнью: социальна обусловленность и состав преступления. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Национальный университет «Юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого». - Харьков, 2011.

В диссертации исследованы проблемы уголовной ответственности за заражение вирусом иммунодефицита человека или иной неизлечимой инфекционной болезнью опасной для жизни человека (ст. 130 УК Украины). Определены социально-исторические, нормативные и криминологические факторы установления и дальнейшего сохранения уголовной ответственности за это преступление. При исследовании указанных факторов установлено, что охрана жизни и здоровья человека от опасности заражения тяжелыми инфекционными заболеваниями длительное время пребывала вне законодательного регулирования. Первые предпосылки решения этого вопроса связаны с Уставом о наказаниях, назначаемых мировыми судьями (1864 г). Норма ст. 130 УК Украины находится в системе норм, объединенных единством объекта уголовно-правовой охраны - общественными отношениями по обеспечению жизни и здоровья личности. Решающим фактором установления уголовной ответственности за указанное преступления является его общественная опасность, на степень которой, главным образом, влияют: социальная ценность общественных отношений, динамика развития общественно опасного явления, тяжесть и неустранимость причиняемого вреда. В работе проанализировано содержание объективных и субъективных признаков, а также обстоятельств, отягчающих уголовную ответственность. В частности определено, что в ст. 130 УК закреплено два самостоятельных состава преступления (ч. 1 и ч. 4 ст. 130 УК). Согласно части 1, содержание деяния заключается в нарушении субъектом правил профилактики инфекционных болезней, а части 4 - совершение действий, непосредственно направленных на заражение другого лица, наряду со случаями умышленного нарушения указанных правил. Инфекционные болезни, в отличие от распространенной точки зрения, рассматриваются в качестве обстановки, а не средства совершения преступления. При этом учитывается отсутствие у виновного лица возможности влиять на перемещение патогенных микроорганизмов в пространстве иначе, чем путем соблюдения правил профилактики. Субъективная сторона преступления, предусмотренного ч. 1 ст. 130 УК, представлена прямым умыслом, отношение виновного к отягчающим обстоятельствам, указанным в ч. 2 и ч. 3 данной статьи, является неосторожным, а при совершении преступления, предусмотренного ч. 4 ст. 130 УК, субъект действует с прямым или косвенным умыслом. Субъект преступления - специальный. При этом специальными признаками являются наличие в организме лица возбудителя соответствующего инфекционного заболевания (носительства или болезни), осведомленность лица о таковом наличии, а также, достаточно в общих чертах, о предусмотренных законодательством требованиях профилактики распространения данного инфекционного заболевания.

Автор полагает, что редакция ст. 130 КК Украины не в полной мере отвечает теоретическим представлениям о правовой регламентации ответственности за заражение вирусом иммунодефицита человека или иной неизлечимой инфекционной болезнью, опасной для жизни человека, и поэтому не может эффективно применятся правоохранительными органами с целью противодействия этому явлению. При этом предложены дополнения и уточнения как объективных признаков преступления, так и отягчающих обстоятельств.

По результатам исследования сформулирован ряд теоретических выводов и предложений в части совершенствования редакции ст. 130 УК Украины.

Ключевые слова: жизнь, здоровье, состояние душевного и социального благополучия, средства профилактики, заражение, инфекционная болезнь.

Annotation

V. Ye. Mihailov. Criminal Liability for Contaminating with Human Immunodeficiency Virus or Other Incurable Disease: Social Conditions and Corpus Delicti. - Manuscript.

Dissertation to seek PhD in Law Degree, Major 12.00.08 - Criminal Law and Criminology; Correctional Law. - National University «Law Academy of Ukraine named after Yaroslav Mudry». - Kharkiv, 2011.

This looks at the problems of criminal liability for contaminating with human immunodeficiency virus or other incurable disease that endangers human health (art. 130 of the Criminal Code of Ukraine). He author establishes social, historic, legislative and criminological factors for the establishment and further maintaining of the criminal liability for this crime, he analyses the content of both objective and subjective crime features as well as circumstances that aggravate criminal liability.

It is proved that current wording of art. 130 of the Criminal Code of Ukraine does not fully adhere to the modern theoretic vision of the legal reglamentation of liability for contaminating with human immunodeficiency virus or other incurable disease that endangers the human health. It cannot be effectively used by the law enforcement to counteract this phenomenon. The author supplemented and clarified both objective crime features and circumstances that aggravate criminal liability.

Based on the undertaken research the dissertation offers a number of theoretic findings and suggestions as to the improvements to art. 130 of the Criminal Code.

Key words: life, health, mental and social welfare, preventive measures, contamination, infectious disease.

Размещено на Allbest.ru