Депеналізація як елемент пенальної політики України

Дисертантом встановлено принципову близькість норм про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, що міститься в КК України, з відповідними нормами кримінально-правового законодавства зарубіжних країн. На підставі критичного аналізу зарубіжного законодавства здобувачем розроблено пропозиції з удосконалення національного законодавства про кримінальну відповідальність, що регламентує порядок та умови застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

ВИСНОВКИ

Одержані в ході проведеного дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дають можливість зробити основні висновки й рекомендації, що мають теоретичне й практичне значення.

Зокрема, сформульовано низку підсумкових узагальнень дослідження:

1. Пенальна політика України - це інституційний вимір правової політики держави у сфері протидії злочинності, який має своїм предметом мету, оптимальні вид і розмір покарання за злочин, розробляє положення щодо призначення та звільнення від покарання та його відбування, формує засоби протидіючого впливу на злочинність під час реалізації покарання та знаходить своє відображення в нормах кримінально-правового, кримінально-виконавчого, кримінально-процесуального й кримінологічного законодавства України і практиці їх застосування.

2. Структурно пенальна політика України складається з чотирьох сфер: кримінально-правової, кримінально-виконавчої, кримінально-процесуальної та кримінологічної. Перед кожною сферою пенальної політики України стоїть конкретне завдання, які у комплексі розкривають зміст існування інституту покарання у кожній із зазначених сфер та характеризують інститут покарання як базовий для пенальної політики.

3. Депеналізація - це напрям кримінально-правової сфери пенальної політики України, який здійснюється уповноваженими органами державної влади та полягає у внесенні змін та доповнень до КК України, якими передбачається більш м'який вид чи (та) розмір покарання як в положеннях Загальної частини, так і в санкціях статей (частин статей) Особливої частини, призначенні більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, звільненні від покарання та його відбування.

4. Історія розвитку депеналізації в Україні складається з таких періодів: князівського (882-1349 рр.), перебування українських земель у складі Литви, Польщі, Речі Посполитої (1349-1648 рр.), автономії України у складі Росії (1648-1764 рр.), перебування України у складі Австрійської (Австро-Угорської) й Російської імперій (1764-1917 рр.), відродження і розбудови української державності (1917-1921 рр.), Української СРР (РСР) (1921-1991 рр.), незалежної держави України до ухвалення нового КК України (1991-2001 рр.), сучасного (з 2001 р. й дотепер).

5. Нормативно-правову основу депеналізації складають Конституція України; закони України; чинні міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; Укази Президента України, акти Державного департаменту України з питань виконання покарань; рішення Конституційного Суду України; постанови Пленуму Верховного Суду України; практика Європейського суду з прав людини.

6. До факторів, що обумовлюють застосування депеналізації, відносяться такі: соціальні; міжнародно-правові; кримінально-правові; кримінально-виконавчі; психологічні та економічні.

7. В основі депеналізації знаходиться система принципів, яка спрямована на забезпечення адекватного та справедливого застосування кримінально-правової репресії стосовно особи, яка вчинила злочин.

8. Найбільш повно взаємозв'язок депеналізації з кримінально-виконавчою сферою пенальної політики України простежується у переході від прогресивної системи відбування покарання до депеналізації. Для кримінології, як підґрунтя кримінологічної сфери пенальної політики держави, депеналізація є предметом дослідження у зв'язку із проблемою протидії злочинності. Одним із перспективних заходів кримінологічного забезпечення депеналізації має стати пропаганда положень кримінально-правового законодавства стосовно осіб, які відбувають покарання.

• 9. Запропоновано здійснити нормативне закріплення низки положень, які випливають зі здійсненого дослідження, а саме:
• 9.1. У ч. 3 ст. 61 та в ч. 1 ст. 98 КК України передбачити можливість застосування до неповнолітніх покарання у виді обмеження волі;

9.2. У ч. 1 ст. 75 передбачити можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням осіб, яким суд призначає покарання у виді позбавлення волі на певний строк;

9.3. У ч. 3 ст. 75 КК України вказати, що іспитовий строк встановлюється судом тривалістю до п'яти років;

9.4. Ч.1 ст. 76 КК України доповнити п. 6, в якому передбачити ще один вид обов'язку, який може покласти суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, а саме: обов'язок працевлаштуватися (для засуджених, які не мають роботи) та виплачувати щомісячно грошову суму у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на здійснення за ним нагляду;

9.5. Ч. 2 ст. 78 КК України викласти у такій редакції: «Якщо після відбуття не менш ніж половини іспитового строку засуджений своєю поведінкою довів своє виправлення, суд має право скасувати іспитовий строк та зняти судимість з засудженого».

9.6. Ч. 2 ст. 98 КК України викласти у такій редакції: «Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю можуть застосовуватися до неповнолітніх як основні, так і як додаткові покарання»;

9.7. У ч. 1 ст. 100 КК України передбачити, що покарання у виді громадських робіт може бути призначене неповнолітньому у віці від 14 до 18 років;

9.8. Передбачити можливість застосування УДЗ щодо осіб, які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі;

9.9. Внести зміни до п. 3 ч. 3 ст. 81 та п. 3 ч. 4 ст. 82 КК України, в яких додати після слова «умовно-достроково» словосполучення «або якій невідбуту частину покарання було замінено більш м'яким»;

9.10. До матеріального елементу підстави УДЗ включити вимогу відшкодування у межах можливого матеріальної шкоди, завданої злочином;

9.11. Ч. 4 ст. 81 КК України викласти у такій редакції: «У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання умисного злочину суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу»;

9.12. Доповнити ст. 81 КК України ч. 5 такого змісту: «У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання злочину через необережність судом вирішується питання про скасування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання»;

9.13. Перелік майна, яке не підлягає конфіскації за судовим вироком, викласти у такій редакції:

«Не підлягають конфіскації такі види майна та предмети, що належать засудженому на правах особистої власності чи є його часткою в спільній власності, необхідні для засудженого й осіб, які перебувають на його утриманні:

1. Жилий будинок, квартира або окремі їх частини, якщо засуджений чи його родина постійно в них мешкають.

2. Земельні ділянки, на яких розташовані будинок і господарські будівлі, що не підлягають конфіскації, а також земельні ділянки, необхідні для ведення особистого підсобного господарства.

3. В осіб, основним заняттям яких є сільське господарство:

а) господарські будівлі й домашня худоба в кількості, необхідній для задоволення потреб його родини, а також корм для худоби;

б) насіння, потрібне для чергових посівів (осіннього й весняного), та незнятий урожай.

4. Предмети домашнього вжитку, начиння, одягу:

а) одяг, взуття, білизна, кухонний посуд, які були в ужитку. Може бути конфісковано хутряний та інший цінний одяг, столові сервізи, предмети, вироблені з дорогоцінних металів, а також ті, що мають художню цінність;

б) меблі, мінімально необхідні для засудженого та членів його сім'ї;

в) усі дитячі речі.

5. Продукти харчування та гроші в кількості, необхідній для засудженого, його родини, осіб, що перебувають на його утриманні.

6. Паливо, потрібне для приготування їжі й опалювання жилого приміщення родини.

7. Інвентар, необхідний для продовження професійних чи наукових занять засудженого, за винятком випадків, коли засудженого вироком суду позбавлено права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю чи коли інвентар використовувався для вчинення злочину.

8. Транспортні й технічні засоби, спеціально застосовувані для пересування інвалідів.

9. Міжнародні, державні нагороди та призи, якими нагороджено засудженого».

9.14. У ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження» до першої черги задоволення претензій до засудженого за рахунок його майна, що підлягає конфіскації, додати відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином.

1. Назимко Є.С. Актуальні питання розвитку кримінально-правової та кримінологічної галузей пенальної політики України: монографія / Є.С. Назимко, І.Ю. Карпушева, О.В. Сасов // Під редакцією М.В. Палія. - Донецьк: «ВІК», 2010. - 342 с.

2. Назымко Е.С. Понятие, признаки, система и назначение наказания по уголовному законодательству Украины и Республики Казахстан: Учебное пособие / М.В. Палий, Е.Н. Бегалиев, Е.С. Назымко, А.Т. Байсеитова, О.В. Юношев // Под ред. В.Н. Бесчастного. - К.: КНТ, 2009. - 232 с.

3. Назимко Є.С. Депеналізація: сучасний стан та розвиток / Є.С. Назимко // Адвокат. - 2008. - № 5. - С. 43-47.

4. Назимко Є. Питання існування кримінально-процесуальних норм в санкціях Кримінального кодексу України / Є.С. Назимко // Юридична Україна. - 2008. - №8. - С. 90-94.

5. Назимко Є.С. Види депеналізації та підстави її класифікації / Є.С. Назимко // Адвокат. - 2008. - № 8. - С. 24-27.

6. Назымко Е.С. Понятие пенальной политики и ее место среди направлений правовой политики государства в сфере противодействия преступности / Е.С. Назымко // Человек: преступление и наказание. - 2008. - № 2 (61). - С. 50-53.

7. Назимко Є.С. Щодо оптимізації міри покарання, передбаченого в санкції статті 395 Кримінального Кодексу України / Є.С. Назимко // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - №12. - С. 148-152.

8. Назимко Є.С. Нормативно-правова основа депеналізації в Україні / Є.С. Назимко // Наше Право. - 2008. - № 4. ч. 2 - С. 35-39.

9. Назимко Є.С. Періодизація історії депеналізації в Україні / Є.С. Назимко // Південноукраїнський правничий часопис. - 2008. - № 3. - С. 229-230.

10. Назимко Є.С. Пропозиції щодо вдосконалення Переліку майна, яке не підлягає конфіскації за судовим вироком / Є.С. Назимко // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - №1. - С. 108-111.

11. Назимко Є.С. Взаємозв'язок депеналізації з прогресивною системою відбування покарань / Є.С. Назимко // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - №2. - С. 149-153.

12. Назимко Є.С. Фактори, що обумовлюють застосування депеналізації / Є.С. Назимко // Вісник Академії адвокатури України. - 2009. - № 2. - С. 90-96.

13. Назымко Е.С. Место депенализации в пенальной политике Украины / Е.С. Назымко // Предупреждение преступности. - 2009. - №4. - С. 70-71.

14. Назимко Є.С. Поняття санкцій статей (санкцій частин статей) Особливої частини Кримінального кодексу України / Є.С. Назимко, Ю.С. Коллер // Форум права. - 2009. - № 3. - С. 461-464 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-3/09neckku.pdf

15. Назимко Є. Формальний елемент підстави застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання: порівняльно-правовий аналіз та аргументація доцільності певних змін до кримінального законодавства України / Є. Назимко // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - №2. - С. 126-129.

16. Назимко Є. Матеріальний елемент підстави застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання: порівняльно-правовий аналіз / Є. Назимко // Юридична Україна. - 2010. - №3. - С. 93-98.

17. Назимко Є.С. Короткий аналіз історії розвитку депеналізації в Україні (період з 882 р. до 1764 р.) / Є.С. Назимко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Спеціальний випуск. - 2010. - №2. ч. 2. - С. 119-128.

18. Назимко Є.С. Деякі аспекти взаємозв'язку депеналізації з кримінально-виконавчою галуззю пенальної політики України / Є.С. Назимко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. - 2010. - №2. - С. 116-123.

19. Назимко Є.С. Реформування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням у світлі сучасних тенденцій гуманізації пенальної політики України / В.П. Філонов, Є.С. Назимко // Право України. - 2010. - №3. - С. 184-190.

20. Назимко Є.С. Інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням: реформування з урахуванням зарубіжного досвіду / Є.С. Назимко // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2010. - № 4-5. - С. 218-224.

21. Назимко Є.С. Окремі питання законодавчого забезпечення та реалізації депеналізації в Україні з 1764 р. і до наших днів / Є.С. Назимко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - 2010. - № 2. - С. 44-52.

22. Назимко Є.С. Оптимізація міри покарання в санкціях ст. 199 КК України, як кримінально-правовий спосіб впливу на економічну злочинність / Є.С. Назимко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Спеціальний випуск. - 2010. - №5. - С. 29-32.

23. Назимко Є.С. Вплив громадських організацій на виправлення злочинця під час відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк / Є.С. Назимко, М.В. Курочка // Права людини у філософському, політологічному, соціологічному та правовому вимірах. Тези ІІ Міжнародної наукової конференції. - Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2006. - С. 172-175.

24. Назимко Є.С. Вдосконалення превенційного впливу норм розділу Х Кримінального кодексу України / Є.С. Назимко // Європейське і національне кримінальне право: шляхи та перспективи розвитку. Треті юридичні читання. Матеріали міжнародної наукової конференції студентів та аспірантів. Укладачі: Є.Л. Стрельцов, І.С. Доброход. За загальною редакцією Є.Л. Стрельцова, доктора юридичних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України. Одеса, 2007 р. - С. 188-189.

25. Назимко Є.С. Диференціація та індивідуалізація репресії як принцип депеналізації / Є.С. Назимко // Проблеми кримінального права, процесу та криміналістики: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса, 9 жовтня 2009 р.). - Одеса: Фенікс, 2009. - С. 184-186.

26. Назимко Є.С. До перспектив розвитку законодавства про звільнення вiд вiдбування покарання з випробуванням / Є.С. Назимко // Правова полiтика Української держави [текст]: Матерiали Мiжнародної науково-практичної конференцiї, присвяченої 70-рiччю Прикарпатського нацiонального унiверситету iменi Василя Стефаника. Том 2. / 19-20 лютого 2010 року - Iвано-Франкiвськ: Прикарпатський нацiональний унiверситет iменi Василя Стефаника, 2010. - C. 264-266.

27. Назимко Є.С. Міжнародно-правові засади проведення депеналізації в Україні / Є.С. Назимко // Теорія і практика сучасного права: збірник матеріалів конференції. - Херсон: Айлант, 2010. - Т.1. - С. 133-135.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Академія адвокатури України. - Київ, 2011.

Дисертація присвячена дослідженню депеналізації як елемента пенальної політики України. Надано визначення понять «пенальна політика України» та «депеналізація». Встановлено, що депеналізація є напрямом кримінально-правової сфери пенальної політики України. Висвітлено історико-правовий аспект розвитку депеналізації. Надано класифікацію депеналізації. Досліджено фактори, що обумовлюють застосування депеналізації. Проаналізовано кримінально-правове законодавство зарубіжних країн щодо застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Досліджено взаємозв'язок депеналізації з прогресивною системою відбування покарання. Окрему увагу приділено такому виду кримінологічного забезпечення депеналізації, як пропаганда положень кримінально-правового законодавства стосовно осіб, які відбувають покарання. Встановлено особливості застосування депеналізації стосовно неповнолітніх. Сформульовано обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення національного кримінально-правового законодавства та практики його застосування.

Ключові слова: право, політика, пенальна політика, інститут покарання, структура пенальної політики України, кримінально-правова сфера, депеналізація, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, санкція КК України.