Адміністративно-правові засади управлінської діяльності керівників органів виконавчої влади
Аналіз сучасної організаційної та іншої ролі керівників органів виконавчої влади, які мають статус державних службовців в процесі підготовки, прийняття і реалізації управлінського рішення. Реалізація методів управління в умовах реформування суспільства.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.08.2015 |
| Размер файла | 74,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Зазначається, що при дослідженні управлінської діяльності, яка відбувається в органах виконавчої влади, постає питання розкриття змісту наступного поняття - «державне управління», що, як зазначається в науковій літературі, є «основою вітчизняного адміністративного права».
Враховуючи аналіз існуючих категорій, при визначенні цього поняття слід загострити увагу не тільки на цілеспрямованості, а і на системності процесу державного управління, на певних суспільно-корисних цілях його здійснення, що є характерним для складних управлінських процесів. Виходячи з цього пропонуємо визначати поняття «державно-управлінська діяльність» так: це суспільно значущий вид управлінської діяльності уповноважених законом осіб, які, використовуючи посадові повноваження, здійснюють цілеспрямований системний вплив як на колектив, окремих працівників певного органу державної влади, так і на зовнішні об'єкти управління (юридичних та фізичних осіб) з метою вирішення поставлених перед ними завдань.
Важливою передумовою для більш глибокого вивчення предмета дисертаційного дослідження є розуміння поняття «державно-управлінська діяльність у сфері виконавчої влади». На думку автора, це складний суспільно значущий вид державно-управлінської діяльності, спрямований на завдання цілеспрямованого, системного впливу на внутрішньосистемні і позасистемні об'єкти управління, внаслідок чого між ними утворюються і реалізуються адміністративно-правові відносини. Це вказує на те, що державно-управлінська діяльність у сфері виконавчої влади є елементом загальної управлінської системи владних органів, а основою правового регулювання відносин, що виникають за їх участю, є норми адміністративного права.
Оскільки державно-управлінська діяльність в органах виконавчої влади відбувається під час реалізації низки функцій, також проводиться аналіз існуючих визначень «функції управління» та, використовуючи їх, пропонує визначення поняття «функції управлінської діяльності в органах виконавчої влади» із таким змістом - це виділені види державно-управлінської діяльності, які пов'язані між собою єдиною кінцевою метою - позитивно впливати на стан конкретної управлінської системи і через це на соціально-економічні процеси у певній сфері суспільної діяльності.
У підрозділі 1.2 «Поняття, ознаки та види керівників органів виконавчої влади» проводиться аналіз суб'єктів здійснення управлінської діяльності в органах виконавчої влади - керівників, що мають статус державних службовців. Аналізуються такі поняття, як «посадова особа державної служби», «службова особа», «представники влади» як за вітчизняним законодавством, так і за законодавством інших країн. З урахуванням визначень фахівців, що містяться в науковій літературі, у яких однією з особливостей правового статусу посадової особи органу виконавчої влади є те, що вона є представником саме державної влади, поняття «посадова особа» може бути визначене так: це державний службовець, який постійно чи тимчасово наділений повноваженнями із вчинення юридично-значимих дій з підготовки управлінського рішення, а також наступної його реалізації. У свою чергу, це дозволяє врахувати отриманий нами висновок стосовно того, що адміністративно-господарська функція є однією із специфічних функцій категорії керівників під час формулювання і такого поняття як «керівник», заклавши до нього такий зміст: керівник - це посадова особа, яка має право приймати управлінське рішення і здійснювати адміністративно-господарські дії.
Розглядаються класифікації керівників за: а) групами (найчастіше пропонується її здійснювати за допомогою таких критеріїв, як: обсяг владних повноважень, їх природа і місце в системі службової ієрархії. Так, за обсягом владних повноважень пропонується розрізняти: керівників; заступників керівників; службовців, які виконують організаційно-розпорядчі функції на підставі спеціальних актів, акцентовано увагу на тому, що виконання управлінських функцій на підставі спеціальних актів може відбуватися і без зайняття керівної посади); б) видами (визначається через їх місце і роль в органі виконавчої влади - керівників традиційно поділяють на лінійних і функціональних).
Відзначається, що незважаючи на певне законодавче закріплення, дане питання залишається дискусійним серед українських правознавців.
На наш погляд, не слід відкидати апробовану міжнародною практикою схему утворення в органах виконавчої влади особливого прошарку політичних діячів і виховання окремого «класу» професійних політично-нейтральних функціонерів. Ми виходимо з того, що в умовах адміністративної, інших суспільно значущих реформ, а також необхідності оперативно долати негативні наслідки світової фінансово-економічної кризи, керівникам, які роками поступово проходили кар'єрні сходинки, зазвичай бракує сучасних знань, практики роботи у новому ринковому середовищі, здатності до нестандартних рішень. Передбачається, що залучені керівники зможуть надати управлінській діяльності більшого динамізму і, як наслідок, підвищити її ефективність.
Підрозділ 1.3 «Принципи управлінської діяльності керівників органів виконавчої влади» присвячений дослідженню принципів, що дозволяють мінімізувати помилки управлінської діяльність керівників органів виконавчої влади. Зазначається, що принципи управлінської діяльності керівників, виходячи із особливого їх статусу, мають базуватися на принципах двох видів: державного управління і державної служби.
Порівняльний аналіз змісту наукових джерел минулого та більш сучасних дозволяє дійти висновку, що у визначенні принципів державного управління вже відбулись суттєві зміни. Перш за все, усунено надмірну політизованість в державному управлінні. Головуюче місце сьогодні посідають принципи законності і ті, що відповідають змісту ринкових перетворень. Організаційні же принципи, хоча і отримали інші назви, проте, значною мірою, зберегли свій зміст і актуальність.
Розкриваються принципи сучасної управлінської діяльності, що утворюють певну систему, в якій їх, на думку автора, доцільно об'єднати у такі групи: методологічні (науковості; системності; комплексності), ідеологічні (законності і демократизму; пріоритету прав і свобод людини; економічності і ефективності; відповідальності; гласності; політичного нейтралітету), кар'єрні (професіоналізму і компетентності; рівного доступу до державної служби; обов'язковості виконання службових рішень; єдності основних вимог) і організаційні (делегування повноважень; єдиноначальності; колегіальності). У правовій державі, що обрала ринкову орієнтацію в економіці, головуючими принципами управлінської діяльності керівників мають стати принципи науковості, законності, економічності і ефективності, системності, комплексності, гласності. Проте не втрачають актуальності і перевірені практикою управлінської діяльності такі організаційні принципи, як делегування повноважень, єдиноначальності і колегіальності.
У розділі 2 «Адміністративно-правове регулювання механізму управлінської діяльності в органах виконавчої влади» розглядається механізм управлінської діяльності, регламентація основних повноважень керівників і прийняття ними управлінських рішень.
Підрозділ 2.1 «Поняття механізму управлінської діяльності в органах виконавчої влади та основні його елементи» присвячений аналізу основних елементів механізму управлінської діяльності у вітчизняних органах виконавчої влади: розглядаються мета існування і покладені на них основні завдання; компетенція та функції з державного управління; організаційна структура, що відповідає визначеним функціям; правове, кадрове, інформаційне та інше ресурсне забезпечення; системи управління якістю - ДСТУ 150 9001:2001, а також самі керівники, які, застосовуючи методи управління, приводять в дію цей механізм.
Це дозволило сформулювати дефініцію «методу управління у сфері виконавчої влади» - це спосіб впливу на об'єкти управлінської діяльності з метою забезпечення ефективного процесу підготовки суспільно значущих управлінських рішень, наступного їх виконання, а також розв'язання поточних проблем.
Автор робить висновок, що у загальному плані правове регулювання управлінської діяльності керівників відбувається на основі: Конституції України; законів України «Про державну службу», «Про Кабінет Міністрів України» та інших. А у більш конкретному - стосовно діяльності окремих центральних і інших органів виконавчої влади, підзаконних актів, зокрема: указів Президента України; постанов Кабінету Міністрів України; адміністративних актів внутрішньовідомчого характеру. Проте, на відміну від практики багатьох країн, правова база управлінської діяльності керівників в Україні ще не містить достатньої процедурної частини, норми якої здатні певною мірою уніфікувати і підпорядкувати їх роботу єдиним принципам.
Проведений аналіз змісту основних елементів механізму управлінської діяльності керівників дозволяє запропонувати таке визначення «механізму управлінської діяльності в органах виконавчої влади» - це взаємодія сукупності певних елементів, які, в межах законодавчо визначених повноважень і з урахуванням реальних умов, приводяться в дію керівниками з метою завдання комплексного впливу на об'єкти їх управлінської діяльності і, завдяки цьому, ефективного виконання перспективних та поточних завдань держави.
Підрозділ 2.2 «Адміністративно-правова регламентація основних повноважень керівників органів виконавчої влади як елемент механізму їх управлінської діяльності» присвячений аналізу елементу, що займає визначальне місце у механізмі управлінської діяльності. Актуальність дослідження питань відносно компетенції та повноважень в органах виконавчої влади зумовлюється необхідністю прискорення запровадження системи управління якістю, оскільки її ефективне використання, певною мірою, гарантуватиме поступове скорочення кількості неправових вказівок; організацію контролю і оцінку управлінської діяльності керівника; притягнення до персоналізованої юридичної відповідальності; більш об'єктивний добір на ці посади; активізацію правосвідомості. Запровадження системи управління якістю передбачає чітке з'ясування змісту понять «компетенція» і «повноваження».
Ефективна реалізація повноважень, передбачених службовим статусом керівника на певному управлінському рівні, дає можливість зусиллями суб'єктів управлінської діяльності досягти головної мети управління - бажаного, можливого чи необхідного стану розвитку того чи іншого рівня управлінської системи.
Співвідношення між функціями і повноваженнями, що акумулюються у службовому статусі керівника, автор визначає як співвідношення між загальними і локальними величинами: функція спрямовує управлінську діяльність, а повноваження вказують на засоби її реалізації.
Вивчення міжнародної практики дозволяє зробити висновок про те, що оптимізація службового статусу керівника відбувається завдяки закладенню до системи управління якістю відповідної регламентації і формалізації службових дій.
На прикладі регламентів Головдержслужби та його територіальних органів, Мінвуглепрому, МОЗ та МНС України розглядається доцільність і перспектива практичного запровадження регламентів в Україні.
Як підсумок, слід зазначити, що положення посадових регламентів і загалом система управління якістю повинні відповідати нормам права, і стає очевидною нагальність вирішення проблеми із усунення ряду законодавчих прогалин в цій сфері.
У підрозділі 2.3 «Процес підготовки і прийняття управлінських рішень керівниками органів виконавчої влади» зазначається, що підвищення ефективності функціонування органу виконавчої влади значною мірою залежить від оптимізації процесу управління. Це, в умовах світової фінансово-економічної кризи, має супроводжуватись діалектизацією правового мислення.
Через виокремлення та характеристику етапів підготовки, прийняття і організації виконання управлінського рішення, що складають цикл управління, який є безперервним, пропонується запровадження таких дієвих способів, як «мозкові атаки» і ділові ігри.
Відправним моментом в процесі підготовки управлінського рішення є дослідження, аналіз і оцінка управлінської ситуації, що склалась в органі виконавчої влади, і на основі цього визначення мети його прийняття. Саме така черговість знижує небезпеку негативних наслідків від можливого суб'єктивізму в управлінській діяльності.
Обґрунтовується, що процес обрання оптимального варіанта управлінського рішення є основною формою управлінської діяльності керівника. Саме на цій стадії процесу управління виявляється провідний зміст роботи і закладаються основні підстави для запровадження персональної юридичної відповідальності керівників.
Розділ 3 «Організаційно-правові аспекти вдосконалення управлінської діяльності керівників органів виконавчої влади» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 3.1 «Стиль керівництва як засіб інтенсифікації управлінської діяльності» аналізується сукупність усіх елементів, а також суб'єктів здійснення виконавчої влади, дії яких здатні наповнити управлінську діяльність реальним змістом та вжити усіх заходів для успішного виконання державних завдань. Зазначається, що вміння маневрувати стилями керівництва свідчить про якісну теоретичну і практичну підготовку керівника.
Практика засвідчує, що оптимальний результат може дати вміла комбінація різних стилів керівництва, серед яких основними вважаються авторитарний (директивний), ліберальний та демократичний стилі.
Автор виокремлює загальний, конкретний та індивідуальний стилі керівництва, проводить типологію стилів керівництва (залежно від ряду чинників виділяються такі стилі: дистанційний; контактний; делегуючий; проблемний, цілепостановочний).
За результатами проведеного аналізу автор запропонував поняття «стиль керівництва» із таким змістом: - це сукупність стійких методів впливу на внутрішній чи зовнішній об'єкт управлінської діяльності з метою ефективного виконання державних завдань, а також розв'язання поточних проблем.
Акцентується увага на універсальності стилю керівництва, як інструментарію реалізації посадових повноважень, оскільки він «працює» як для виконання стратегічних завдань, так і для оперативного усунення внутрішніх проблем, що виникають на підпорядкованому управлінському рівні. Розкривається різниця між стилем керівництва та методами управління.
Підрозділ 3.2 «Впровадження новітніх форм та способів оптимізації рівня кадрового забезпечення», на підставі аналізу міжнародного досвіду, визначає основні напрями удосконалення механізму залучення, добору і розстановки кадрів відповідно до їх реальних здібностей.
Автор вважає, що однією з суттєвих умов, здатних покращити підготовку керівних кадрів, є запровадження певної системи принципів добору кадрів на керівні посади із правовим механізмом їх додержання. До цієї системи пропонується віднести принципи: законності, системності, комплексності, професіоналізму, науковості, урахування психологічних якостей та економічності.
Обґрунтовується, що трансформація принципів управлінської діяльності керівників об'єктивно трансформує і принципи добору цих кадрів. Додержання вищевикладеної системи принципів забезпечення управлінської діяльності керівними кадрами державної служби в органах виконавчої влади, на нашу думку, допоможе скоротити кількість випадків протекціонізму, плинність кадрів; підвищити загальну культуру управлінської діяльності.
У підрозділі 3.3 «Система оцінок управлінської діяльності в органах виконавчої влади» автор наголошує на тому, що оцінка управлінської діяльності керівників - є одним із засобів досягнення більш високого рівня її наукової організації. Найбільш поширеною є пропозиція виділити два види таких оцінок: попередню (документальну), що проводиться в процесі добору керівних кадрів, і поточну (підсумкову), яка відбувається у ході управлінської діяльності керівників. Сьогодні підсумкова оцінка, переважно у формі атестації, отримує закріплення у службових документах і, як наслідок, породжує правові наслідки.
Актуалізується підхід, згідно з яким оцінку якості управлінської діяльності автор розглядає як один з чинників оптимізації процесу управління в органах виконавчої влади, де оцінка управлінської діяльності виконує подвійну функцію: і контролю, і стимулювання.
На підставі розгляду методів оцінки управлінської діяльності в органах виконавчої влади запропоновано систему міжатестаційних оцінок за такими трьома основними напрямами: професійний рівень, організаторські та педагогічні здібності, особисті властивості і стан здоров'я. Саме вони найбільш об'єктивно відбивають якість управлінської діяльності керівників.
Відносно термінологічного апарату щодо оцінки управлінської діяльності керівників, то він, на наше переконання, потребує подальшого розвитку. Зокрема, враховуючи, що оцінка такої діяльності позначається на їх кар'єрі, є необхідність визначення поняття «кар'єра керівника» - це процес поетапного набуття більш високого рівня професіоналізму і компетентності, у ході якого, як правило, відбувається поступове посадове просування і закріплення належного соціального статусу.
Атестаційна процедура має передбачати оцінку управлінської діяльності керівників за системою показників, що ідентифікує не тільки набутий попередніми роками професійний досвід, організаційні здібності і особисті якості, а і їх позитивну динаміку за період між атестаціями. Це стимулюватиме процес постійного підвищення рівню професіоналізму та набуття інших необхідних якостей в управлінській діяльності; зміцнить загальну виконавську дисципліну в органах виконавчої влади.
У Висновках, одержаних автором на основі комплексного дослідження теоретичних та практичних питань сучасного правового регулювання управлінської діяльності керівників проаналізовано значний масив норм чинного законодавства з питань реалізації адміністративно-правових засад управлінської діяльності і норм перспективного законодавства, що дало змогу відпрацювати конкретні пропозиції для усунення низки проблем, які уповільнюють адміністративну реформу в Україні. Крім того, у контексті дослідження розглянуті окремі норми права інших країн на предмет з'ясування можливості і доцільності впровадження аналогічних правових конструкцій у національне правове поле. На підставі цього сформульовано теоретичні положення та рекомендації, що відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки, зокрема:
1. Уточнено існуючі та розроблено ряд нових базових правових понять з питань управлінської діяльності в органах виконавчої влади, які пропонується закріпити у законодавстві, зокрема: «державно-управлінська діяльність у сфері виконавчої влади», «функції управлінської діяльності в органах виконавчої влади», «посадова особа», «керівник», «метод управління у сфері виконавчої влади», «правовий статус керівника», «стиль керівництва», «культура управлінської діяльності», «механізм управлінської діяльності в органах виконавчої влади», «кар'єра керівника» і «атестація керівника».
2. Запропоновано підпорядкувати управлінську діяльність керівників принципам, керуючись положеннями теорії державного управління, а також принципами державної служби і ідеями, проголошеними адміністративною реформою в Україні.
3. Відпрацьовано поняття щодо механізму управлінської діяльності керівників в сучасних умовах та основних, найбільш значущих його елементів.
4. Запропоновано розробити та прийняти відомчі і на їх основі посадові регламенти із визначенням в них змісту, меж посадових повноважень, персональної юридичної відповідальності та інших аспектів управлінської діяльності.
5. Пропонується запровадити у практику сучасні принципи кадрового добору (законності, системності, комплексності, професіоналізму, науковості, урахування психологічних якостей та економічності) на керівні посади державної служби в органи виконавчої влади.
6. Обґрунтовано внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів, які регулюють питання атестації кадрів державної служби, її керівників, а також системи показників для оцінки їх управлінської діяльності за такими трьома основними напрямами: професійний рівень, організаторські та педагогічні здібності, особисті властивості і стан здоров'я. Саме вони найбільш об'єктивно відбивають якість управлінської діяльності керівників.
Сформульована і низка локальних висновків, які допомогли розкрити тему дослідження, а саме: конкретний історичний період об'єктивно зумовлює пріоритетність тих чи інших функцій управлінської діяльності і певну еволюцію їх змісту. Так, зважаючи на уповільнення ринкових і адміністративної реформ в Україні, негативні наслідки світової фінансово-економічної кризи сьогодні необхідно підвищену увагу приділити таким функціям управлінської діяльності, як: аналіз (для збалансування усіх груп внутрішніх і зовнішніх інтересів, які впливають на виконання владних функцій); регулювання (для досягнення більшої оперативності і гнучкості управлінської діяльності); координація (для прискорення вирішення ряду спільних для органів виконавчої влади питань); контроль (для відстеження службової дисципліни і доцільності, з точки зору суспільних інтересів, управлінських рішень); виховання (для утвердження нових ціннісних орієнтацій, які відповідають ідеалам правової держави.
В умовах адміністративної реформи органи виконавчої влади трансформуються в управлінські системи нового типу - із статусним розподілом їх керівників на політичних діячів і тих, що мають статус державних службовців. Ці дані мають відбитися у системі управління якістю кожного органу виконавчої влади, забезпечивши більш чітку регламентацію їх управлінської діяльності з метою недопущення дублювання функцій і забезпечення належної прозорості процесу реалізації владних повноважень; для прискорення запровадження в органах виконавчої влади системи управління якістю та регламентів як її невід'ємної складової слід усунути законодавчі прогалини відносно провадження в справах про дисциплінарні проступки державних службовців, а також розробити та затвердити Адміністративно-процедурний кодекс із визначенням в ньому випадків, коли є необхідність у вчиненні додаткових процедурних дій (витребування документів або інформації, проведення слухань, експертиз, тощо), ретельно формалізувавши відповідну процедуру. Формалізація відносин між керівниками і об'єктами їх управлінської діяльності є важливою умовою організації і планомірно-плідного функціонування органу виконавчої влади; для поліпшення проекту нового Закону України «Про державну службу» (від 4 липня 2006 р.) необхідно, зокрема доопрацювати ст. 21, в якій йдеться про переведення державного службовця на інше місце роботи, а саме: визначити зміст запропонованого поняття «рівнозначна посада», а також конкретизувати ті випадки відмови державного службовця від такого переведення, які будуть тягнути припинення дії службового контракту і наступне його звільнення з роботи; у питаннях правового регулювання управлінської діяльності не слід перебільшувати роль норм тих чи інших галузей права, а варто застосовувати комплексний підхід. Це відповідає акумульованому змісту провідних методів управління: адміністративних, економічних і психологічних.
Урахування для теоретичних і практичних цілей отриманих в цій роботі висновків і пропозицій, на нашу думку, може позитивно позначитися на якості норм чинного законодавства з питань реалізації адміністративно-правових засад управлінської діяльності, а також нормах перспективного законодавства; сприяти входженню України до правового простору демократичних ринкових держав.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Мельничук М.В. Визначення принципів управлінської діяльності керівників органів виконавчої влади / М.В. Мельничук // Вісник господарського судочинства. 2006. №6. С. 221-226.
2. Мельничук М.В. Визначення змісту поняття «державне управління» та специфіка цього виду людської діяльності в органах виконавчої влади / М.В. Мельничук // Підприємництво, господарство і право. 2007. №4. С. 73-76.
3. Мельничук М.В. Правове забезпечення управлінської діяльності керівників органів виконавчої влади / М.В. Мельничук // Вісник господарського судочинства. 2008. №3. С. 169-173.
4. Мельничук М.В. Визначення поняття «посадова особа органу виконавчої влади» та «керівник органу виконавчої влади» / М.В. Мельничук // Підприємництво, господарство і право. 2008. №7. С. 40-42.
5. Мельничук М.В. Питання співвідношення посад голів місцевих державних адміністрацій з посадами їх заступників // Матеріали ІІ Всеукраїнської наук.-практ. конф. «Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні» / М.В. Мельничук. К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2006. С. 190-192.
6. Мельничук М.В. Питання правового статусу керівників центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом // Матеріали ІІ Міжнародної наук.-практ. конф. «Наукові дослідження - теорія і експеримент 2006» / М.В. Мельничук. - Полтава, 2006. С. 57-59.
7. Мельничук М.В. Визначення змісту поняття «функції управління» виконавчої гілки влади // Матеріали ІІІ Міжнародної наук.-практ. конф. «Проблеми та перспективи розвитку підприємництва в Україні» / М.В. Мельничук. К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2007. С. 174-175.
8. Мельничук М.В. Визначення змісту поняття «управлінська діяльність» // Зб. тез наукових доповідей за матеріалами ІІІ Міжнародної конференції аспірантів, студентів та здобувачів «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» / М.В. Мельничук. Л.: Волин. держ. ун-т ім. Лесі Українки, 2007. С. 107-108.
9. Мельничук М.В. Теоретико-термінологічний аспект визначення поняття: «стиль керівництва»// Зб. тез доповідей Всеукраїнської конференції з адміністративного права «Перспективи та проблеми адміністративної реформи в Україні» / М.В. Мельничук. З.: ЗНУ, 2007. С. 67-69.
10. Мельничук М.В. Визначення змісту поняття «державне управління» //Матеріали Всеукраїнської наук.-теорет. конф. присвяченій 12 річниці заснування Академії муніципального управління «Організаційні і правові аспекти реформування державної влади на сучасному етапі в Україні»/ М.В. Мельничук. К.: Акад. муніц. упр., 2007. С. 135-138.
АНОТАЦІЯ
Мельничук М.В. Адміністративно-правові засади управлінської діяльності керівників органів виконавчої влади. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Інститут законодавства Верховної Ради України. - Київ, 2009.
Дисертаційне дослідження присвячено комплексному аналізу системи організаційних відносин, які складаються в органах виконавчої влади при здійсненні державного управління керівниками, що мають статус державних службовців та розробці основних шляхів її удосконалення.
Розглянуто теоретико-методологічні засади управлінської діяльності керівників органів виконавчої влади, адміністративно-правове регулювання механізму управлінської діяльності в органах виконавчої влади, а також організаційно-правові аспекти вдосконалення управлінської діяльності керівників органів виконавчої влади. В дисертації висловлюються пропозиції щодо внесення змін та доповнень до законодавства України про державну службу, з метою удосконалення системи формування кадрів органів виконавчої влади.
Ключові слова: виконавча влада, адміністративно-правове регулювання, керівник, правовий статус керівника, стиль керівництва, атестація керівника.
АННОТАЦИЯ
Мельничук М.В. Административно-правовые основы управленческой деятельности руководителей органов исполнительной власти. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Институт законодательства Верховной Рады Украины.- Киев, 2009.
Диссертационное исследование посвящено комплексному анализу системы организационных отношений, которые складываются в органах исполнительной власти при осуществлении государственного управления руководителями, имеющими статус государственных служащих и разработке основных путей ее нормативного и практического усовершенствования.
Уточнены существующие и разработаны ряд новых базовых правовых понятий по вопросам управленческой деятельности в органах исполнительной власти, а именно «государственно-управленческая деятельность в сфере исполнительной власти», «функции управленческой деятельности в органах исполнительной власти», «должностное лицо», «руководитель», «метод управления в сфере исполнительной власти», «правовой статус руководителя», «стиль руководства», «культура управленческой деятельности».
Предложено подчинить управленческую деятельность руководителей принципам, руководствуясь положениями теории государственного управления, принципами государственной службы и идеями, провозглашенными административной реформой в Украине.
Отработано административно-правовое регулирование относительно механизма управленческой деятельности руководителей в современных условиях и основных его, наиболее значимых элементов.
Разработаны ведомственные и на их основе должностные регламенты с определением в них содержания, границ должностных полномочий, персональной юридической ответственности и ряд других аспектов управленческой деятельности.
Предлагается внедрить, на основе зарубежного опыта, в практику современные принципы кадрового отбора на руководящие должности государственной службы в органы исполнительной власти.
...Подобные документы
Характерні ознаки державних органів, їх класифікація та сфери діяльності. Місце органів виконавчої влади в системі державних органів України. Правовий статус, компетенція та основні функції органів виконавчої влади, її структура та ієрархічні рівні.
реферат [25,7 K], добавлен 10.08.2009Поняття виконавчої влади. Проблеми органів виконавчої влади. Система органів виконавчої влади. Склад та порядок формування Кабінету Міністрів України. Правовий статус центральних та місцевих органів виконавчої влади. Статус і повноваження міністерства.
курсовая работа [54,4 K], добавлен 13.12.2012Поняття та види центральних органів виконавчої влади. Міністерства, керівники яких входять до складу Кабінету Міністрів України. Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері Державного Управління. Адміністративно-правовий статус МВС України.
контрольная работа [59,2 K], добавлен 06.06.2009Органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права. Правове регулювання інформаційного забезпечення органів виконавчої влади. Порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні ЗМІ.
курсовая работа [24,3 K], добавлен 05.01.2007Правове регулювання інформаційного забезпечення органів виконавчої влади. Загальні засади та порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні аудіовізуальними та друкованими засобами масової інформації.
курсовая работа [35,6 K], добавлен 15.02.2012Функціональні характеристики і технологія прийняття управлінських рішень. Міжгалузева координація дій місцевих органів державної влади при здійсненні своїх повноважень. Організаційно-правовий механізм підвищення ефективності державного управління.
магистерская работа [244,4 K], добавлен 23.04.2011Аналіз історії становлення та розвитку поняття виконавчої влади, класифікація основних її конституційних моделей. Дослідження системи органів виконавчої влади України, характер їх конституційно-правового регулювання та конституційні принципи організації.
автореферат [33,6 K], добавлен 11.04.2009Вищий орган виконавчої влади. Функції Кабінету Міністрів. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом. Аграрні правовідносини як предмет аграрного права. Відповідальність та кваліфікація злочину "Незаконне зберігання наркотичних засобів".
контрольная работа [17,5 K], добавлен 28.02.2014Огляд основних проблем оцінювання якості взаємодії громадськості з органами виконавчої влади. Аналіз підходів до процесу покращення функціонування механізмів їх співпраці. Визначення показників ефективності діяльності органів виконавчих установ у ЗМІ.
статья [17,5 K], добавлен 17.08.2017Конституційний статус та ієрархічний характер системи місцевих органів виконавчої влади. Склад і структура місцевих державних адміністрацій, їх компетенція. Основні галузеві повноваження, взаємовідносини з іншими владними та громадськими інституціями.
реферат [33,5 K], добавлен 05.12.2009Поняття і правове положення органів виконавчої влади, їх класифікація та типи, права та обов’язки, місце та види міністерств в загальній структурі. Повноваження міністерств, особливості статусу їх керівників. Головні територіальні органи міністерств.
курсовая работа [40,1 K], добавлен 25.10.2014Кабінет Міністрів як вищий орган у системі органів виконавчої влади, який здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства. Регламент Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій.
контрольная работа [45,7 K], добавлен 02.04.2011Рівень організуючого впливу виконавчої влади на суспільні процеси. Поглиблення досліджень управлінської проблематики. Структура державного управління. Президент України і його повноваження. Законодавчий орган державної влади України і його функції.
контрольная работа [43,5 K], добавлен 20.03.2009Дослідження процесуальної діяльності уповноважених державних органів, прийняття норм матеріального, цивільного, кримінального, адміністративного права. Характеристика адміністративно-процедурної та адміністративно-юрисдикційної діяльності органів влади.
реферат [31,0 K], добавлен 28.04.2011Знайомство з проблемами реалізації методів адміністративно-правового регулювання. Розгляд функцій і обов'язків органів виконавчої влади. Загальна характеристика основних напрямків розвитку адміністративно правового регулювання на сучасному етапі.
курсовая работа [69,7 K], добавлен 10.03.2015Сутність органів влади; їх формування та соціальне призначення. Загальна характеристика конституційної системи України. Особливості органів виконавчої, судової та законодавчої влади. Поняття, види, ознаки державної служби та державного службовця.
курсовая работа [289,7 K], добавлен 24.03.2014Поняття і принципи державного управління суспільством. Розподіл влади як загальний принцип здійснення державної влади. Особливості управління різними сферами суспільного життя. Система органів виконавчої влади та управління: суть, функції та призначення.
реферат [27,6 K], добавлен 26.12.2013Кабінет Міністрів України — вищий орган в системі органів виконавчої влади України. Місце Кабміну у системі виконавчої влади, порядок його формування та склад. Зміна балансу гілок влади в Україні після прийняття Закону "Про Кабінет Міністрів України".
реферат [26,3 K], добавлен 09.02.2009Поняття та механізми сервісно-орієнтованої держави, її характерні ознаки. Складові елементи зазначеного механізму: система органів виконавчої влади, сукупність правових норм, що регламентують структуру системи органів виконавчої влади та її розвиток.
статья [21,2 K], добавлен 24.04.2018Забезпечення органами державної виконавчої влади регулювання та управління фінансами в межах, визначених чинним законодавством та Конституцією України. Діяльність держави у сфері моделювання ринкових відносин. Принцип балансу функцій гілок влади.
контрольная работа [214,7 K], добавлен 02.04.2011
