Договірні зобов’язання про передання майна у власність: цивільно-правові аспекти

Досліджуються особливості дарування прав вимоги. Дарування права вимоги до самого себе є прощенням боргу і може бути вчиненим, якщо не порушує прав третіх осіб. При даруванні прав вимоги до третіх осіб, окрім випадків, коли такі права нерозривно пов'язані з особою дарувальника, правова спрямованість договору дарування може не досягатися, якщо боржник не виконає зобов'язання перед обдарованим. У такому разі обдарованому доцільно надати право на відмову від дарування та відшкодування понесених ним витрат, якщо такі були здійснені.

Розділ 4 „Зміст договірних зобов'язань про передання майна у власність, пов'язаних з реалізацією інших інтересів сторін” включає чотири підрозділи.

У підрозділі 4.1. „Зміст договірних зобов'язань з ренти” аналізуються права та обов'язки сторін з договору ренти. Дисертантка поділяє наукову позицію про реальний, односторонньо зобов'язуючий, відплатний та особливо довірчий характер договору. Обґрунтовується, що договір безстрокової ренти носить ризиковий характер, тоді як договору ренти, укладеному на певний строк, така характеристика не властива. З метою уникнення неоднозначності у тлумаченні змісту ст. 732 ЦКУ та внесення чіткості у практичному її застосуванні її слід викласти в такій редакції: „Договір ренти укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню”.

Установлення у ст. 735 ЦКУ права застави одержувача ренти на майно, передане під її виплату, не є ефективним видом забезпечення виконання договору. Більш доцільним є накладення заборони на відчуження майна, переданого під виплату ренти, заборони на передання його в заставу без згоди одержувача. На підставі письмової згоди одержувача на відчуження майна чи передання його у заставу нотаріус знімає заборону відчуження. Запропоновано відповідні доповнення до чинного законодавства.

Підрозділ 4.2. „Зміст договірних зобов'язань з довічного утримання (догляду)”. Договір довічного утримання (догляду) спрямований на передання майна у власність, однак ця мета в договорі не єдина. Відчужувач за договором прагне отримати догляд, його інтерес спрямований і на особу набувача. Таке поєднання інтересів сторін знаходить своє відображення у правовій регламентації договору. Договір довічного утримання (догляду) є реальним договором, односторонньо зобов'язуючим, відплатним, триваючим, ризиковим з притаманним йому особливо довірчим характером. Аналізуються особливості прав та обов'язків сторін з договору. Обґрунтовується доцільність встановлення договірної неустойки за прострочення у наданні утримання в обсягах і в порядку, встановлених договором, з внесенням відповідних доповнень до ст. 754 ЦКУ.

У підрозділі 4.3. „Зміст договірних зобов'язань зі спадкового договору” аналізуються права та обов'язки сторін, що виникають зі спадкового договору. Спадковий договір є консенсуальним, односторонньо зобов'язуючим, відплатним, триваючим, ризиковим, особливо довірчим. На забезпечення інтересів набувача за договором пропонується доповнити ст. 1307 ЦКУ нормою такого змісту: договір, спрямований на відчуження майна, визначеного у спадковому договорі, є нікчемний. Це посилило б гарантії інтересів набувача. Обґрунтовано, що відчужувач не має права на час дії спадкового договору продавати, дарувати, міняти майно, укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину з унесенням відповідних змін до ст. 1307 ЦКУ.

Проблематичним залишається питання контролю за виконанням спадкового договору після смерті відчужувача. Відчужувач може вказати особу, яка буде здійснювати контроль за виконанням набувачем його розпоряджень після смерті. Якщо ж така особа в договорі не визначена, то доцільним є покладення такого контролю на певні державні органи, наприклад, органи соціального захисту чи органи місцевого самоврядування за останнім місцем проживання відчужувача. У разі, якщо набувач за спадковим договором зобов'язувався поховати відчужувача і не зробив цього, особи, які фактично здійснили поховання повинні мати право на відшкодування понесених витрат. Якщо ж набувач не виконує розпоряджень відчужувача після його смерті то особи, яким стало відомо про такі факти повинні мати змогу звернутися до відповідних органів, наділених правом контролю за виконанням спадкових договорів або безпосередньо до суду про спонукання набувача до належного виконання взятих на себе обов'язків або про позбавлення права власності на майно, набуте ним за спадковим договором.

Підрозділ 4.4. „Зміст договірних зобов'язань про участь у Фонді фінансування будівництва”. Договір про участь у Фонді фінансування будівництва за спрямованістю інтересу особи, що приєднується до договору, спрямований на набуття права власності шляхом інвестування коштів у житлове будівництво. Договір є публічним, реальним, взаємно зобов'язуючим, відплатним, укладається за приєднанням до пропонованих умов. Розгляд цієї договірної конструкції виключно як договору управління майном не сприяє гарантії захисту інтересів осіб, які бажають інвестувати кошти у будівництво житла. Обґрунтовується доцільність поширення на відносини сторін відповідних положень про передання майна у власність. Для посилення гарантій захисту осіб, які приєднуються до публічної пропозиції укласти договір на умовах Правил ФФБ, пропонується визначити у законі процедуру участі довірителя на етапі здачі-приймання об'єкта інвестування в експлуатацію; закріпити право довірителя на усунення виявлених недоліків об'єкта із зазначенням строків для їх усунення; учаснику ФФБ надати право заявляти вимоги про відшкодування завданих збитків, у тому числі упущеної вигоди, у разі непередання йому у власність об'єкта інвестування або у разі передання об'єкта, що не відповідає якісним характеристикам чи умовам договору, до управителя на підставі договору про участь у ФФБ, так і до забудовника на підставі прямої вказівки закону. Необхідною є пряма законодавча вказівка, за якою власник житла має право заявити претензії щодо прихованих недоліків об'єкта протягом гарантійних строків до управителя ФФБ, учасником якого він був.

Розділ 5 „Виконання договірних зобов'язань з передання майна у власність і правові наслідки їх невиконання та неналежного виконання” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 5.1. „Виконання обов'язків з передання майна у власність і правові наслідки їх невиконання та неналежного виконання” аналізуються способи, строки, момент виконання та підтвердження виконання відчужувачем договірного обов'язку з передання майна у результаті якого припиняється право власності у відчужувача з наступним виникненням його у набувача. Сутність виконання договірних зобов'язань про передання майна у власність полягає у здійсненні договірними контрагентами обов'язків з передання майна у власність (господарське відання, оперативне управління) і забезпеченні набувачеві повної можливості для реалізації абсолютного права власності чи права, обтяженого на підставі закону або договору та виконанні зустрічних до передання майна обов'язків, що забезпечують еквівалентність передання.

Розглядаються правові наслідки передання товару з порушенням умови щодо його якості, кількості, асортименту, комплектності тощо. У ст. 681 ЦКУ установлено, що до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків. Видається, що початком перебігу позовної давності є момент відмови продавця у задоволенні вимог покупця, адже саме з цим моментом пов'язане порушення права покупця. А, отже, у ст. 681 ЦКУ достатньо лише встановити спеціальну позовну давність щодо вимог у зв'язку з недоліками проданого товару. Початок її перебігу та сам перебіг має визначатися за загальними правилами глави 19 ЦКУ.

У підрозділі 5.2. „Виконання обов'язків, зустрічних до передання майна у власність і правові наслідки їх невиконання та неналежного виконання” досліджується виконання договірних обов'язків стороною, яка отримує майно у власність на підставі договору та правові наслідки їх порушення.

З договорів купівлі-продажу виникає грошове зобов'язання, за яким покупець-боржник зобов'язаний передати певну суму - ціну договору - продавцю-кредитору. У разі прострочення покупця щодо оплати товару, продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 ЦКУ). Розмір процентів визначається договором, законом або іншими актами цивільного законодавства. Підлягають застосуванню і норми ст. 625 ЦКУ. Стягнення процентів на підставі ст. 536 ЦКУ та ст. 625 ЦКУ має різну правову природу. У першому випадку йдеться про проценти за користування чужими грошовими коштами, у другому - про пеню як вид неустойки, що підлягає стягненню в разі порушення грошового зобов'язання. Враховуючи, що за ст. 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, проценти стягуються незалежно від вини.

За договором дарування обдарований не вчиняє жодних, зустрічних до передання майна, обов'язків. У договорах ренти зустрічним до передання майна обов'язком є обов'язок виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі. Аналогічно в договорах довічного утримання (догляду) таким зустрічним обов'язком є обов'язок набувача забезпечувати відчужувача утриманням та/або доглядом довічно. За спадковим договором право власності набувача пов'язується з моментом смерті відчужувача. Тому виконання розпоряджень відчужувача за його життя здійснюється на власний ризик набувача.

У підрозділі 5.3. „Особливості застосування видів забезпечення виконання зобов'язань з передання майна у власність” досліджуються загальні та спеціальні види забезпечення виконання договірних обов'язків. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань з передання майна у власність можуть застосовуватися різні види забезпечень, передбачених нормами глави 49 ЦКУ. Законодавчо встановлені види забезпечення можуть доповнюватися договірними видами, встановленими на розсуд сторін. Окремі види забезпечення виконання, як от завдаток, неустойка, порука, гарантія, широко використовуються в договірних зобов'язаннях з передання майна у власність. Інші, наприклад, застава, притримання. є менш ефективними чи нераціональними для забезпечення їх виконання.

Одним з найбільш поширених видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка. Нормативними актами встановлене право на стягнення неустойки у разі невиконання чи неналежного виконання обов'язків з договорів поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, у випадках, встановлених Законом «Про захист прав споживачів» - з договору роздрібної купівлі-продажу. Аналіз договірної практики свідчить, що сторони практично не передбачають умовами конкретного договору стягнення неустойки у тих випадках, коли така можливість надається диспозитивними нормами.

Порука як вид забезпечення виконання зобов'язання широко застосовується в договорах купівлі-продажу з розстроченням або відстроченням платежу. Встановлення поруки як трьохстороннього правочину породжує забезпечувальне правовідношення, змістом якого є права та обов'язки усіх його сторін: кредитора, боржника та поручителя.

Завдаток - один з найпоширеніших видів забезпечення виконання зобов'язань з договорів купівлі-продажу, зокрема, купівлі-продажу нерухомого майна. Обгрунтовується, що фіксація умови про завдаток у попередньому договорі видається цілком прийнятною.

Застосування притримання як виду забезпечення у договірних зобов'язаннях з передання майна у власність об'єктивно виключається з огляду на ту обставину, що за загальним правилом право власності у покупця виникає з моменту передання майна. У ст. 665 ЦКУ встановлені правові наслідки відмови продавця передати товар за договором купівлі-продажу. Виключається можливість застосування притримання і у договорах ренти, довічного утримання (догляду) та у спадковому договорі.

У підрозділі 5.4. „Проблеми захисту прав сторони договору у разі невиконання та неналежного виконання конртагентом договірних обов'язків” досліджуються особливості застосування способів захисту цивільних прав, установлених у ст. 16 ЦКУ, при порушенні договірних обов'язків. У сфері правового захисту сторонам надана можливість у договорі визначити конкретні та такі, що відповідають особливостям відносин між ними, способи захисту. На підставі аналізу чинного законодавства та наукових поглядів на проблему захисту прав та інтересів особи у зобов'язальних правовідносинах встановлено, що між засобами захисту та засобами відповідальності існують істотні відмінності, зокрема у їх функціональному призначенні, у підставах застосування, у характері наслідків для правопорушника.

Визначені особливості цивільної відповідальності: її майновий характер, „горизонтальний” характер відповідальності один перед одним на відміну від відповідальності перед суспільством у публічних відносинах, відповідність розміру відповідальності розміру заподіяних збитків або шкоди, компенсаційний (еквівалентний) характер, застосування рівних за обсягом засобів відповідальності до різних учасників цивільного обороту за однотипні правопорушення; ініціативний характер її застосування. Загальним засобом цивільної відповідальності є стягнення збитків. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Національне законодавство не передбачає можливості судового встановлення розміру збитків, що підлягають відшкодуванню, у разі неможливості визначити їх розмір. Проблематичним є доказування розміру упущеної вигоди. Пропонується на законодавчому рівні встановити правило, відповідно до якого упущена вигода у разі неможливості визначення її розміру з розумним ступенем достовірності, підлягає стягненню з винної сторони у розмірі не менш як 20 відсотків від розміру завданих прямих збитків.

Запропоновано у договорах купівлі-продажу, що є договорами приєднання (у роздрібній купівлі-продажі) законодавчо закріпити право покупця у разі невиконання чи неналежного виконання договору продавцем, окрім відшкодування збитків, стягнути неустойку. На сьогодні неустойка в договорах купівлі-продажу носить виключно договірний характер і підлягає стягненню з винної сторони у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання лише за умови, що таке право зафіксоване в договорі. Як свідчить практика договірних відносин сторони практично не фіксують такої умови в договорах. Оскільки в договорах приєднання умови договору встановлюються однією зі сторін (роздрібна купівля-продаж), а інша сторона лише приєднується до запропонованого договору в цілому, то законодавче встановлення неустойки на випадок їх невиконання збалансовує інтереси сторін і буде додатковою гарантією прав сторони, що приєднується до договору купівлі-продажу. Доцільно законодавчо надати право на стягнення неустойки стороні, що укладає договір за приєднанням до пропонованих умов, незалежно від сфери застосування договору.

У підрозділі 5.5. „Припинення договірних зобов'язань про передання майна у власність” аналізуються загальні та спеціальні підстави припинення договірних зобов'язань про передання майна у власність. Обґрунтовується необхідність законодавчого регулювання випадків заборони передання відступного як підстави припинення зобов'язання. Зокрема, специфіка предмету договорів постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, контрактації сільськогосподарської продукції виключає можливість передання відступного відповідно постачальником чи виробником. Укладення та виконання договорів поставки для задоволення пріоритетних державних потреб виключає можливість передання відступного, оскільки таке може позначитися на поповненні державних матеріальних запасів, фондів, страхових резервів тощо. Проблематичним видається передання відступного як підстави припинення зобов'язання, що виникло з договору, укладеного за приєднанням до пропонованих умов. Передання відступного не може порушувати прав та інтересів третіх осіб, на користь яких укладений договір.

Доцільно встановити прямі заборони на передання відступного у спеціальних нормативних актах чи нормах ЦКУ, що регламентують окремі види зобов'язань, а у ст. 600 ЦКУ обмежитися загальною вказівкою: зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо), крім випадків, встановлених законом.

Доцільно поширити недопустимість зарахування зустрічних вимог як підстави припинення зобов'язання, що виникає з договорів ренти та спадкового договору із урахуванням їх особливо довірчого, ризикового характеру.

Досліджуються особливості відмови від договору та її правові наслідки у зобов'язаннях з передання майна у власність. Право на відмову від передання дарунка за консенсуальним договором дарування, якщо після укладення договору майновий стан дарувальника істотно погіршився (ст. 724 ЦКУ), є винятком із загального правила про недопустимість односторонньої відмови від договору. Варто передбачити норму, згідно з якою, у разі умислу чи грубої необережності зі сторони дарувальника, який відмовляється від договору, обдарований має право на відшкодування понесених збитків. Обґрунтовано недоцільність застосування терміну „розірвання” договору дарування, оскільки може йтися про право дарувальника вимагати повернення дарунка від обдарованого (відміни дарування) з відповідними уточненнями ст. 727 ЦКУ.

Право платника безстрокової ренти на відмову від договору ренти є винятком із загального правила, встановленого у ст. 615 ЦКУ. Беззастережне визнання за платником безстрокової ренти права на відмову від договору підвищує ризики одержувача ренти. Доцільно законодавчого передбачити окремі правові наслідки відмови від договору шляхом закріплення права одержувача ренти вимагати викупу майна, що передавалося під виплату ренти безвідплатно. Якщо ж майно передавалося за плату, то викупна ціна може бути визначена як певна умовна величина, наприклад, та ж річна сума ренти. Слід усунути логічну суперечність норм ч. 2 та 3 ст. 741 ЦКУ та поміняти місцями правові наслідки розірвання договору ренти, якщо майно передавалося на відплатних та безвідплатних засадах.

Із урахуванням законодавчих змін щодо особи відчужувача за договором довічного утримання (догляду) запропоновано як альтернативний правовий наслідок у разі розірвання договору набувачем у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання надати суду право зобов'язати відчужувача провести часткове відшкодування понесених витрат із внесенням відповідних доповнень до ст. 756 ЦКУ.

Законодавчо не визначені наслідки розірвання спадкового договору. Це питання має важливе значення у тих випадках, коли спадковий договір розривається на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача. За відсутності прямої законодавчої вказівки можливим є застосування правових наслідків, установлених у ст. 652 ЦКУ. У такому разі суд має враховувати тривалість та затратність виконання вказівок відчужувача для набувача, можливість компенсації йому частини понесених витрат з врахуванням тривалості та добросовісності виконання обов'язків за договором.

ВИСНОВКИ

договір передання майно власність

У дисертації здійснене теоретичне узагальнення і нове вирішення законодавчих, наукових та практичних проблем у виникненні, виконанні, забезпеченні виконання та припиненні договірних зобов'язань з передання майна у власність, в обґрунтуванні нових шляхів вирішення науково-практичних проблем, що виникають у процесі їх функціонування. Результати дослідження у разі їх впровадження у законодавство та у правозастосувальну діяльність дозволять оптимізувати цивільний оборот у досліджуваному сегменті суспільних відносин і посилять гарантії охорони та захисту прав учасників цих відносин.

Основні наукові здобутки дисертантки, окрім тих теоретичних та прикладних, що висвітлені вище, відображені у таких пропозиціях щодо удосконалення цивільного законодавства в означеній сфері:

1. Виключити ч. 2 ст. 190 ЦКУ, а її редакцію викласти наступним чином: „майном як об'єктом цивільних прав визнаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки”.

2. Уточнити редакцію ч. 2 ст. 207 ЦКУ: „Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо документи, у яких зафіксована воля сторони (сторін), підписані нею (ними).

Документи, у яких фіксується правочин, вчинений юридичною особою, підписують особи, уповноважені на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюються печаткою”.

3. Доповнити ст. 208 ЦКУ „Правочини, які належить вчиняти у письмовій формі” пунктом 4 наступного змісту: „правочини з майновими правами”, а пункт 4 цієї статті відповідно вважати пунктом 5.

4. Уточнити назву ст. 233 ЦКУ: „Правові наслідки правочину, який вчинений під впливом тяжкої обставини або з явною неспівмірністю зустрічних зобов'язань” та доповнити її ч. 2 такого змісту: „Правочин, який вчинений з явною неспівмірністю зустрічних зобов'язань, може бути визнаний судом недійсним”. Частину 2 ст. 233 ЦКУ, таким чином, вважати частиною 3.

5. Доповнити ст. 600 ЦКУ ч. 2 наступного змісту: „2 Не допускається передання відступного у договорах ренти, довічного утримання (догляду), спадковому договорі”.

6. Доповнити п. 3 ст. 602 ЦКУ: „Не допускається зарахування зустрічних вимог щодо договору довічного утримання (догляду), ренти, спадкового договору”.

7. Пропонується законодавчо визначити у ст. 626 ЦКУ консенсуальний та реальний договори: „Консенсуальним є договір, який вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторін з істотних умов договору у формі, визначеній законом чи домовленістю сторін;

Реальним є договір, який вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторін з істотних умов договору у формі, визначеній законом чи домовленістю сторін та передання майна, вчинення іншої дії. Передання майна, вчинення іншої дії здійснюється в порядку і в строки, погоджені сторонами”.

У відповідних нормах прямо зазначити про реальний характер договорів ренти, довічного утримання та інших договорів. які визначаються словесною формою „передає”.

8. Доповнити ст. 634 ЦКУ ч. 4 наступного змісту: „У разі невиконання чи неналежного виконання умов договору стороною, що запропонувала укладення договору за приєднанням до пропонованих умов, потерпіла сторона має право на стягнення, окрім завданих збитків, неустойки”.

8. Доповнити ст. 705 ЦКУ ч. 3 наступного змісту: „Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару, переданого за договором найму-продажу, переходить до покупця з моменту передання товару, якщо інше не встановлено договором або законом”.

10. Доповнити ст. 721 ЦКУ ч. 3 наступного змісту: „Дарувальник зобов'язаний попередити обдарованого про всі права третіх осіб на дарунок. У разі невиконання цієї вимоги обдарований має право на відшкодування понесених збитків та моральної шкоди”.

11. Доповнити ч. 1 ст. 723 ЦКУ нормою наступного змісту: „Відкладальна обставина не може обмежувати особу у здійсненні нею своїх прав та інтересів, не може суперечити моральним засадам суспільства”.

Уточнити норму ч. 2 ст. 723 ЦКУ, виключивши з тексту слово „відшкодування” та викласти її наступним чином: „У разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини, встановлених договором дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому, обдаровуваний має право вимагати від дарувальника передання дарунка або його вартості”.

12. Доповнити ст. 725 ЦКУ ч. 2 наступного змісту: „обсяг виконання обов'язку обдарованим на користь третьої особи не може перевищувати вартості дарунка”. Частину 2, таким чином, вважати частиною 3.

13. Викласти назву ст. 727 ЦКУ - „Відміна дарування”, а в тексті статті замість розірвання договору зазначити про право дарувальника вимагати повернення дарунка.

14. Викласти ст. 732 ЦКУ у такій редакції: „1. Договір ренти укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню”.

15. Викласти ст. 733 ЦКУ у такій редакції:

„1. Одержувачем ренти може бути фізична особа.

Одержувачем ренти може бути некомерційна юридична особа, якщо це не суперечить закону та меті її діяльності.

2. Платником ренти може бути повнолітня дієздатна фізична особа.

Юридична особа може бути платником ренти за умови, що це не суперечить закону та меті її діяльності”.

16. Викласти перше речення ч. 2 ст. 735 ЦКУ у такій редакції:

„2. Платник ренти не має права на час дії договору продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором ренти, укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину ”.

17. Уточнити ч. 2 та 3 ст. 741 ЦКУ та викласти їх у такій редакції:

„2. Якщо майно було передано у власність платника ренти безвідплатно, у разі розірвання договору ренти одержувач ренти має право вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти та вартості переданого майна.

3. Якщо майно було передано у власність платника ренти за плату, у разі розірвання договору ренти одержувач ренти має право вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти”.

18. Уточнити ч. 1 та 2 ст. 746 ЦКУ, виклавши їх у такій редакції:

„1. Відчужувачами у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути фізична особа, подружжя, фізичні особи, які спільно проживають однією сім'єю і яким майно належить на праві спільної сумісної власності незалежно від їх віку та стану здоров'я.

2. Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа.

Юридична особа може бути набувачем у договорі довічного утримання (догляду) за умови, що це не суперечить закону та меті її діяльності”.

16. Доповнити ст. 754 ЦКУ ч. 3 такого змісту: „за прострочення у наданні або ненадання утримання в обсягах і в порядку, встановлених договором, набувач сплачує відчужувачу неустойку. Розмір та порядок сплати неустойки визначається договором”. Ч. 3 вважати ч. 4 цієї статті.

19. Доповнити п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦКУ і викласти цю норму у такій редакції: „1. Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:

1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини, а також у разі порушення моральних норм набувачем щодо відчужувача або третьої особи, на користь якої укладено договір”.

20. Доповнити ст. 755 ЦКУ ч. 3 такого змісту: „Договір довічного утримання (догляду), за яким передано майно, що належало на праві спільної сумісної власності, припиняється зі смертю останнього співвласника, якщо договором не встановлено інше”.

21. Доповнити ч. 2 ст. 756 ЦКУ після слів „право власності на частину майна” словами „або зобов'язати відчужувача провести часткове відшкодування понесених витрат” і далі по тексту.

22. Уточнити норму ч. 2 ст. 963 ЦКУ і викласти її у наступній редакції: „володілець лише складського свідоцтва має право розпоряджатися товаром з дозволу володільця заставного свідоцтва”.

23. Пропонується ст. 1303 ЦКУ викласти у наступній редакції:

„1. Відчужувачем у спадковому договорі може бути подружжя, один з подружжя або інша особа, особи, яким майно належить на праві спільної сумісної власності.

Відчужувачем може бути повнолітня дієздатна фізична особа.

2. Набувачем у спадковому договорі може бути повнолітня дієздатна фізична особа.

Юридична особа може бути набувачем у спадковому договорі за умови, що це не суперечить закону та меті її діяльності”.

24. Уточнити ч. 1 ст. 1307 ЦКУ і викласти її в наступній редакції: „Відчужувач не має права на час дії спадкового договору продавати, дарувати, міняти майно, укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину”.

Доповнити ч. 1 ст. 1307 ЦКУ нормою такого змісту: „Договір, спрямований на відчуження майна, визначеного у спадковому договорі, є нікчемним”.

25. Доповнити ст. 1308 ЦКУ ч. 3 такого змісту: „Заінтересовані особи мають право вимагати відшкодування понесених витрат та/або припинення права власності набувача за спадковим договором у разі невиконання чи неналежного виконання ним розпоряджень відчужувача після його смерті”.

26. Доповнити ч. 9 ст. 17 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” і викласти її у наступній редакції: „без участі торговця цінними паперами можуть здійснюватися такі операції: дарування та спадкування цінних паперів, їх передання за договорами ренти, довічного утримання (догляду), спадковим договором”.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

Монографія:

1. Яворська О. С. Договірні зобов'язання про передання майна у власність: цивільно-правові аспекти : [монографія] / Яворська Олександра Степанівна. - Тернопіль : Підручники і посібники, 2009. - 384 с.

Навчальні посібники, науково-практичні коментарі:

1. Яворська О. С. Акціонерне право : навч. посібник / Луць В. В., Сивий Р. Б., Яворська О. С. ; за заг. ред. В. В. Луця, О. Д. Крупчана. - К. : Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2004. - 256 с.

2. Яворська О. С. Правове регулювання відносин власності за цивільним законодавством України : [навч. посібник] / Яворська О. С. - К. : Атіка, 2008. - 256 с.

3. Яворська О. С. Коментар до глав: 12-15, 23-29, 54 (§ 1-3), 64, 66, 67, 82 (§ 2, 3) / О. С. Яворська // Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / [кол. авторів: Бек Ю. Б., Богдан Й. Г., Яворська О. С. та ін.] ; за ред. В. М. Коссака. - [2-е вид., змінене і доп.]. - К. : Істина, 2008. - С. С. 163-183, 274-330, 541-587, 698-704, 725-763, 903-913.

Статті, що опубліковані у виданнях, визначених ВАК України фаховими:

1. Яворська О. Приватизація житла потребує законодавчого вирішення / А. Левик, О. Яворська // Право України. - 2000. - № 11. - С. 99-101.

2. Яворська О. Проблеми законодавчого визначення діяльності на ринку цінних паперів / О. Яворська // Вісник Львівського університету. Серія «Юридична». - 2000. - Вип. 35. - С. 287-290.

3. Яворська О. Поняття і сутність юридичної особи в сучасних умовах / О. Яворська // Вісник Львівського університету. Серія «Юридична». - 2001. - Вип. 36. - С. 302-306.

4. Яворська О. Межі здійснення права приватної власності на житло: проблеми і перспективи / А. Левик, О. Яворська // Право України. - 2001. - № 9. - С. 69-70.

5. Яворська О. С. Вексельне право і його особливості / О. С. Яворська // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України : Вісник Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ. - 2001. - Вип. VІ. - С. 104-109.

6. Яворська О. Проблеми виникнення права приватної власності за давністю володіння (набувальна давність) / Олександра Яворська // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 1. - С. 33-36.

7. Яворська О. Законодавче регулювання реприватизації, доприватизації житла / А. Левик, О. Яворська // Право України. - 2002. - № 3. - С. 116-118.

8. Яворська О. Цивільні відносини: нові підходи у правовому регулюванні / Олександра Яворська // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 3. - С. 26-28.

9. Яворська О. С. Право власності юридичних осіб / О. С. Яворська // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права : наук. часопис. - 2002. - № 2. - С. 105-109.

10. Яворська О. Проблемні питання правового регулювання діяльності акціонерних товариств / О. Яворська // Вісник Львівського національного університету. Серія «Юридична». - 2003. - Вип. 34. - С. 273-280.

11. Яворська О. Проблеми правосуб'єктності закритих акціонерних товариств: чинне та нове цивільне законодавство / Олександра Яворська, Роман Сивий // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 3. - С. 54-61.

12. Яворська О. С. Правовий статус господарських товариств за цивільним законодавством України / О. С. Яворська // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України : Вісник Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2004. - Вип. ХІІІ. - С. 71-78.

13. Яворська О. Корпоративні відносини за новим цивільним законодавством: вирішені чи нові проблеми / О. Яворська // Вісник Львівського національного університету. Серія «Юридична». - 2004. - Вип. 39. - С. 282-289.

14. Яворська О. Закриті акціонерні товариства в Україні: проблеми та перспективи правового регулювання корпоративних відносин / Олександра Яворська, Роман Сивий // Юридична Україна. - 2004. - № 5. - С. 40-48.

15. Яворська О. Особливості правового регулювання договірних відносин купівлі-продажу нерухомого майна / О. Яворська // Вісник Львівського національного університету. Серія «Юридична». - 2007. - Вип. 44. - С. 192-197.

16. Яворська О. С. Передання майна у власність за спадковим договором / О. С. Яворська // Університетські наукові записки : Часопис Хмельницького університету управління та права. - 2008. - Вип. 1. - С. 62-67.

17. Яворська О. Особливості передання майна у власність за договорами ренти / Олександра Яворська // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 9. - С. 73-78.

18. Яворська О. Особливості дарування як способу безвідплатного передання майна у власність / О. Яворська // Вісник Львівського національного університету. Серія «Юридична». - 2008. - Вип. 46. - С. 135-143.

19. Яворська О. Особливості застосування завдатку у договорах купівлі-продажу нерухомого майна / Олександра Яворська // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 8. - С. 16-20.

20. Яворська О. С. Проблеми правового регулювання договірних відносин про участь у Фондах фінансування будівництва / О. С. Яворська // Університетські наукові записки : Часопис Хмельницького університету управління та права. - 2009. - Вип. 1. - С. 83-88.

21. Яворська О. Роль та значення судової практики в правовому регулюванні цивільних відносин / О. Яворська // Вісник Львівського національного університету. Серія «Юридична». - 2009. - Вип. 49. - С. 151-157.

22. Яворська О. Новели правового регулювання за Законом України „Про акціонерні товариства” / Олександра Яворська // Юридична Україна. - 2009. - № 8. - С. 66-70.

23. Яворська О. С. Договір довічного утримання: проблеми теорії та практики / О. С. Яворська // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія «Юридична». - 2009. - Вип. 3. - С. 124-136.

24. Яворська О. Договори приєднання: проблеми правового регулювання / О. Яворська // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 10. - С. 93-96.

25. Яворська О. С. Дилерські договори з цінними паперами / О. С. Яворська // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2009. - Спецвипуск. - С. 272-277.

Статті, виступи, тези наукових доповідей, у яких додатково відображені наукові результати дослідження:

1. Яворська О. Речові права за римським правом і сучасний рівень законодавчого регулювання / О. Яворська // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали VІІІ Регіональної наук.-практ. конф. (Львів, 13-14 лютого 2002 р.). - Львів : Юрид. фак-т Львівського нац. ун-ту імені Івана Франка, 2002. - С. 156-159.

2. Яворська О. Проблемні питання правового регулювання ринку цінних паперів та діяльності акціонерних товариств / О. Яворська // Захист прав інвесторів у світлі нового Цивільного кодексу : матеріали семінару (Львів, 16-18 квітня 2003 р.). - Львів : Юрид. фак-т Львівського нац. ун-ту імені Івана Франка, 2003. - С. 58-72.

3. Яворська О. Захист прав власників цінних паперів / О. Яворська // Проблемы толкования и реализации законодательства в Украине и задачи адвокатуры : материалы Региональной науч.-практ. конф. (Симферополь, март 2003 г.). - Симферополь: КРП „Изд-во „Крымучпедгиз”, 2003. - С. 28-31.

4. Яворська О. Договір ренти. Договір довічного утримання (догляду) / Олександра Яворська // Нотар-ХХІ. - 2003. - № 4 (14). - С. 35-45.

5. Яворська О. Нові види цінних паперів за цивільним законодавством України / О. Яворська // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали Х Регіональної наук.-практ. конф. (Львів, 5-6 лютого 2004 р.). - Львів : Юрид. фак-т Львівського нац. ун-ту імені Івана Франка, 2004. - С. 271-273.

6. Яворська О. Правове регулювання відносин власності за новим цивільним законодавством / О. Яворська // Міжнародна науково-практична конференція [«Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики»], (Харків, 29-39 квітня 2004 р.). - К. : АПрН України, НДІ приватного права і підприємництва, НДІ інтелектуальної власності, Національна юридична академія ім. Я. Мудрого, 2004. - С. 243-246.

7. Яворська О. Цінний папір / Олександра Яворська // Нотар-ХХІ. - 2004. - № 1 (15). - С. 30-37.

8. Яворська О. Особливості приватної власності на нерухомість / Олександра Яворська // Нотар-ХХІ. - 2004. - № 3-4 (17-18). - С. 4-13.

9. Яворська О. Право власності на житло / О. Яворська // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали ХІ Регіональної наук.-практ. конф. (Львів, 3-4 лютого 2005 р.). - Львів : Юрид. фак-т Львівського нац. ун-ту імені Івана Франка, 2005. - С. 190-193.

10. Яворська О. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків / О. Яворська // Збірник наукових статей : за матеріалами ІІ Міжвузівської наук.-практ. конф. [«Актуальні питання реформування правової системи України»], (Луцьк, 27-28 травня 2005 р.). - Луцьк : Видавець ПП Іванюк В. П., 2005. - Ч. ІІ. - С. 90-93.

11. Яворська О. Договір роздрібної купівлі-продажу: проблеми законодавчого регулювання / О. Яворська // Розвиток цивільного законодавства України: шляхи подолання кодифікаційних протиріч : матеріали Міжнародної наук.-практ. конф. (Київ, 28-29 вересня 2006 р.) - К. : Київський нац. ун-т імені Тараса Шевченка, 2006. - С. 279-283.

12. Яворська О. Право на житло: цивільно-правові засоби його реалізації / Олександра Яворська // Юридична газета. - 2006. - № 22 (82). - 23 листопада.

13. Яворська О. С. Особливості передачі майна у власність за окремими цивільними договорами / О. С. Яворська // Наукові записки. Серія „Право”. - Острог : Вид-во Національного ун-ту „Острозька академія”, 2006. - Вип. 7. - С. 216-225.

14. Яворська О. Особливості набуття права власності на нерухоме майно / О. Яворська // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали ХІІІ Регіональної наук.-практ. конф. (Львів, 8-9 лютого 2007 р.). - Львів : Юрид. фак-т Львівського нац. ун-ту імені Івана Франка, 2007. - С. 364-367.

15. Яворська О. С. Договірне право як регулятор цивільних відносин / О. С. Яворська // Розвиток підприємництва в Україні: економіко-правове забезпечення : матеріали Міжнародної наук.-практ. конф., 13-14 грудня 2007 р., Львів / відп. ред. О. Є. Кузьмін. - Львів : НВФ „Українські технології”, 2007. - С. 328-336.

16. Яворська О. Модель реального та консенсуального договору в цивільному праві / О. Яворська // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали ХІV Регіональної наук.-практ. конф. (Львів, 6 лютого 2008 р.). - Львів : Юрид. фак-т Львівського нац. ун-ту імені Івана Франка, 2008. - С. 179-181.

17. Яворська О. С. Договірне право як регулятор цивільних відносин / О. С. Яворська // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України: економіко-правове забезпечення розвитку підприємництва в Україні : зб. наук. праць. - Львів : Ін-т регіональних досліджень НАН України, 2008. - Вип. 6 (74). - С. 148-158.

18. Яворська О. С. Договори про передання майна у власність в системі цивільних договорів / О. С. Яворська // Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи : зб. тез доповідей на наук.-практ. конф. (Тернопіль, 11 квітня 2008 р.). - Тернопіль : ТзОВ „Терно-граф”, 2008. - С. 398-401.

19. Яворська О. Договір про участь у Фонді фінансування будівництва як правова форма залучення інвестицій у житлове будівництво / О. Яворська // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали ХV Регіональної наук.-практ. конф. (Львів, 4-5 лютого 2009 р.). - Львів : Юрид. фак-т Львівського нац. ун-ту імені Івана Франка, 2009. - С. 227-229.

20. Яворська О. С. Закон „Про акціонерні товариства”: нові підходи чи нові проблеми? / О. С. Яворська // Развитие государственности и права в Украине: реалии и перспективы : сб. науч. трудов по материалам 1 Международной науч.-практ. конф. (Симферополь, 24 апреля 2009 г.). - Сімферополь : КРП „Изд-во „Крымучпедгиз”, 2009. - Ч. 1. - С. 350-353.

АНОТАЦІЯ

Яворська О. С. Договірні зобов'язання про передання майна у власність: цивільно-правові аспекти. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Інститут держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України. - Київ, 2011.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню договірних зобов'язань про передання майна у власність. Досліджено функції та місце цивільного договору у регулюванні зобов'язальних відносин сторін. Досліджено систему договорів про передання майна у власність, наведено їх класифікацію за різними критеріями. Проаналізовано порядок укладення, форми, суб'єктний склад договорів, правовий режим майна, майнових прав, цінних паперів, що можуть передаватися за договорами.

Досліджено зміст договірних зобов'язань, що виникають з договорів, безпосередньо спрямованих на передання майна у власність: купівлі-продажу (роздрібна купівля-продаж, купівля-продаж нерухомого майна, майнових прав, цінних паперів), дарування. У договорах ренти, довічного утримання (догляду), спадковому договорі, договорі про участь у фонді фінансування будівництва передання майна у власність поєднується з реалізацією інших інтересів сторін (потреба в отриманні рентних платежів, догляді тощо), що зумовлює специфіку їх правового регулювання.

Досліджено особливості виконання обов'язків з передання майна у власність, обов'язків, зустрічних до них та правові наслідки їх невиконання. Проаналізовано види забезпечення виконання договірних обов'язків та специфічні види, що притаманні окремим договірним конструкціям (договорам ренти, довічного утримання, спадковому договору). Проаналізовано способи захисту прав особи у зобов'язальних відносинах. Досліджено загальні та спеціальні підстави припинення договірних зобов'язань.

Ключові слова: купівля-продаж, дарування, рента, довічне утримання, спадковий договір, майнові права, право власності.

АННОТАЦИЯ

Яворская А. С. Договорные обязательства о передаче имущества в собственность: гражданско-правовые аспекты. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Институт государства и права им. В. М. Корецкого Национальной академии наук Украины. - Киев, 2011.

Диссертация посвящена комплексному исследованию договорных обязательств о передаче имущества в собственность. Исследовано функции и значение гражданского договора в механизме регулирования обязательственных отношений сторон. Исследована система гражданских договоров о передаче имущества в собственность как правовых оснований возникновения соответствующих обязательств и предложена их классификация по различным критериям. Предложена классификация договорных обязательств о передаче имущества в собственность: в зависимости от направленности правового результата на такие, которые ведут к непосредственному возникновению права собственности (права хозяйственного ведения, оперативного управления) у приобретателя или у обеих сторон и такие, при помощи которых, кроме передачи имущества в собственность, достигаются и другие, не менее важные для одной из сторон, интересы (потребность в уходе, выполнении специальных распоряжений и др.); по характеру субъективного права приобретателя исполнение договорных обязательств о передаче имущества в собственность ведет к установлению абсолютного права собственности у приобретателя, к установлению права хозяйственного ведения или оперативного управления, к установлению права собственности с ограничениями, установленными законом или договором; в зависимости от способа передачи имущества выполнение исследуемых обязательств обеспечивают реальную или номинальную передачу имущества в собственность (хозяйственное ведение, оперативное управление), а также передачу имущественных прав.

Предложена классификация способов передачи имущества на исполнение договорных обязательств в зависимости от вида имущества: непосредственное вручение имущества с обеспечением приобретателю полной возможности для осуществления права собственности, права хозяйственного ведения, оперативного управления; номинальная передача имущества по актам сдачи-приема, инвентаризационным актам; передача товарораспорядительных документов; зачисление на счет собственника у хранителя обесдвижимых ценных бумаг и ценных бумаг, выпущенных в бездокументарной форме; полный индосамент ценных бумаг; вручение приобретателю документов, которые подтверждают факт существования и содержание имущественного права.

Проанализированы способы заключения, формы гражданских договоров, проблемы гражданско-правового статуса физических, юридических лиц, государства, муниципальных образований в обязательственных правоотношениях. Обоснованы конкретные предложения по уточнению субъектного состава договоров ренты, пожизненного содержания, наследственного договора. Выделены особенности отдельных видов имущества (объектов недвижимости, ценных бумаг, имущественных прав) как предметов договоров о передаче имущества и особенности возникновения права собственности на них. Обосновано, что не все виды имущественных прав могут передаваться за договором. В таком качестве могут быть обязательственные права, передача же вещественных прав в собственность на основании договора может привести к значительным практическим трудностям. Обращено внимание на момент возникновения права собственности на имущество, приобретенное по договору. Указано на различную правовую природу факта государственной регистрации права собственности на недвижимость, приобретенную по различным правовым основаниям. С целью унификации правовых подходов доказано, что момент возникновения права собственности на недвижимость целесообразно увязывать именно с моментом государственной регистрации прав на недвижимость.

Исследовано содержание обязательственных отношений, возникающих из договоров, непосредственно направленных на передачу имущества в собственность (купля-продажа, в частности купля-продажа недвижимости, имущественных прав, ценных бумаг, дарения). В договорах ренты, пожизненного содержания, наследственном договоре, договоре об участии в фонде финансирования строительства передача имущества в собственность осуществляется в тесной взаимосвязи с реализацией других интересов сторон (необходимость получения рентных платежей как источника доходов к существованию, нуждаемость в уходе и т. д.). Эти обстоятельства определяют специфику правового регулирования договорных отношений.

Определяющей стадией в динамике обязательственного правоотношения является стадия исполнения сторонами взаимных обязанностей. Их исполнение проанализировано в тесной взаимосвязи с правовыми последствиями неисполнения либо ненадлежащего исполнения договорных обязательств. Указано на особенности гражданско-правовой ответственности: ее имущественный характер; „горизонтальный” характер ответственности в отличие от публичной ответственности перед обществом; соответствие размера ответственности размеру причиненных убытков; применение равных по объему средств ответственности к разным участникам гражданского оборота за однотипные правонарушения; инициативный характер применения ответственности. Предложено в законодательном порядке установить право стороны, которая присоединяется к договору на предлагаемых условиях, на взыскание неустойки в случаях нарушения договора стороной, предлагающей к заключению условия договора. Проанализированы общие и специальные виды обеспечения исполнения договорных обязательств. Исследованы проблемы защиты прав сторон обязательственного правоотношения в случаях нарушения договора. Проанализированы общие и специальные основания прекращения договорных обязательств о передаче имущества в собственность.

Обоснованы и сформулированы конкретные предложения по дополнению, изменению, усовершенствованию действующего законодательства по различным вопросам регулирования договорных отношений о передаче имущества в собственность.

Ключевые слова: купля-продажа, дарение, рента, пожизненное содержание, наследственный договор, имущественные права, право собственности.

SUMMARY

Yavorska O. S. Contract obligations directed to acquiring the right of property: civil aspects. - Manuscript.

The dissertation to competition for academic degree of Doctor of law sciences in specialty 12.00.03 - Civil law and Civil procedure; Family law; International private law. - V. M. Koretsky Institute of State and Law of the National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2011.

The dissertation deals with complex research of contract obligations directed to acquiring the right of property. There have been made system analysis of social regulators of obligatory relations. These are civil legislation, customs, statutes, acts of legal persons regulating their activity.

Civil contract is an independent regulator of parties relations. There have been researched the system of contracts directed to acquiring the right of property as well as their classification under different criteria. There has also been analyzed legal status of the parties to the contracts, legal regime of estate, property rights, securities which can be subject-matter of different contracts.

There have been analyzed peculiarities of fulfilling obligations on acquiring the right of property and legal consequences of their non-fulfillment. There also have been analyzed means of maintenance for contract obligations' fulfillment on acquiring the right of property and specific kinds inherent in separate contract constructions (contract of rent, contract of life maintenance, contract of inheritance).

There have been researched in the dissertation peculiarities of contract obligations arising from contracts directly directed to acquiring the right of property: buying-purchasing, (retail buying-purchasing of real estate, securities, and property rights), donation. Acquiring the right of property under contract of rent, contract of life maintenance, contract of inheritance, contract of participation in building investment is combined with realization of other parties' interests (necessity in receiving rent payments, getting cared), which result in the specific of their legal regulation.

...