Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України

УДК: 351. 863 (477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Адміністративно-правові засади протидії організованій транснаціональній злочинності

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Пожидаєв Геннадій Павлович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Науковий керівник:доктор юридичних наук, професор Арістова Ірина Василівна, Сумський національний аграрний університет, завідувач кафедри адміністративного та інформаційного права

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасному світу властиві тенденції глобалізації та інтеграції не тільки позитивних процесів та явищ, але й негативних. Особливу небезпеку для світового співтовариства, і насамперед для країн з перехідною економікою, становить транснаціональна організована злочинність. Темпи її приросту набагато вищі темпів приросту іншої злочинності. Наразі міжнародні злочинні організації ефективно використовують міжнародну політичну ситуацію, а також глобальну фінансову кризу, яка сприяє проведенню спільних злочинних акцій у багатьох сферах бізнесу та становить загрозу національній та міжнародній безпеці. Проблема забезпечення національної безпеки на початку ХХІ століття стає дуже важливою для багатьох держав світу, у тому числі й для України. Враховуючи новітні тенденції розвитку організованої транснаціональної злочинності, виявлення її нових якостей, пов'язаних із посиленням системного характеру корумпованості органів державної влади на різних структурних рівнях та активізацією включення представників правоохоронних органів у систему кримінальних корумпованих зв'язків, політики, практики та фахівці різних напрямів правоохоронної діяльності й управління (учені-криміналісти, кримінологи, працівники правоохоронних та судових органів) усвідомлюють необхідність пошуку принципово нових нестандартних рішень щодо удосконалення протидії цій глобальній небезпеці.

На сьогодні відомі наукові дослідження окремих проблем державного і відомчого управління у сфері боротьби із злочинністю; належним чином висвітлюються кримінально-правові, кримінологічні, психологічні, інформаційні та оперативно-розшукові аспекти протидії злочинності. Водночас у вітчизняній юридичній науці недостатньо відображено адміністративно-правові засади протидії саме організованій транснаціональній злочинності, а також загальна стратегія державного управління щодо удосконалення протидії цьому виду злочинності. Відзначаючи існування наукових досліджень у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності, які проводяться фахівцями в різних галузях права, вважаємо за необхідне констатувати відсутність комплексних напрацювань в означеній сфері, у тому числі належної інтеграції наукових знань із кримінального, адміністративного, міжнародного права, загальної теорії управління, теорії держави і права. Таким чином, усвідомлення важливості урахування управлінського трактування напрямів посилення протидії організованій транснаціональній злочинності, а отже, необхідність розробки та удосконалення адміністративно-правових засад протидії організованій транснаціональній злочинності як невід'ємної складової системи забезпечення національної безпеки України, з одного боку, та відсутність комплексних наукових досліджень з цієї проблематики - з іншого, обумовлюють актуальність теми роботи, її важливе теоретичне та практичне значення.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 5.3 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р. Робота виконана також відповідно до пріоритетних напрямів наукових досліджень Національного університету біоресурсів і природокористування України в контексті проведення у нашій державі адміністративно-правової реформи, зокрема відповідно до плану Комплексного наукового проекту «Актуальні проблеми організації і функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні» (номер державної реєстрації 0105U002565), в якому автор брав безпосередню участь.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу праць науковців, міжнародного досвіду, чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації визначити сутність та особливості адміністративно-правових засад протидії організованій транснаціональній злочинності як невід'ємної складової системи забезпечення національної безпеки України, виробити науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації із зазначених питань.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі основні завдання:

-уточнити поняття та види організованої транснаціональної злочинності;

-визначити поняття, мету, принципи, засоби та правове забезпечення протидії організованій транснаціональній злочинності;

-висвітлити концептуальні та адміністративно-правові засади державного управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності;

-встановити сутність, особливості та зміст державного управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності;

-охарактеризувати функції управління, уточнити їх роль у протидії організованій транснаціональній злочинності;

-з'ясувати форми та методи управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності;

-встановити склад суб'єктів управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності, охарактеризувати особливості їх адміністративно-правового статусу;

-з'ясувати місце та визначити особливості адміністративно-правового статусу органів внутрішніх справ поміж інших суб'єктів управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності;

-розкрити значення та особливості адміністративно-правових засад подолання корупції серед суб'єктів протидії організованій транснаціональній злочинності;

-окреслити адміністративно-правові та організаційні засади міжнародного співробітництва суб'єктів державного управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності, а також надати пропозиції щодо його удосконалення;

-виробити конкретні пропозиції та рекомендації з досліджуваних питань.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають під час протидії організованій транснаціональній злочинності.

Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні, адміністративно-правові засади та відповідні нормативно-правові акти щодо протидії організованій транснаціональній злочинності у сучасних умовах, а також шляхи виведення зазначеної протидії на якісно новий рівень.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження постає сукупність методів та прийомів наукового пізнання, як загальнонаукових, так і спеціальних: діалектичний, історичний, логічний, системний аналіз, статистичний, системно-структурний, порівняльно-правовий, логіко-семантичний, документального аналізу та ін. Головним виступає загальнонауковий діалектичний метод пізнання адміністративно-правових засад протидії організованій транснаціональній злочинності, який дозволяє розглянути їх у взаємозв'язку окремих елементів, виявити усталені напрямки і закономірності в цілому. Застосування методів і прийомів наукового пізнання спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат (розділи 1, 2). Порівняльно-правовий метод використано для аналізу адміністративно-правового статусу суб'єктів державного управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності (підрозділ 2.1). Системно-структурний метод використано для уточнення сутності організованої транснаціональної злочинності, форм та методів протидії цьому суспільно-небезпечному явищу, суб'єктів управління та їх функцій щодо удосконалення протидії організованій транснаціональній злочинності (підрозділи 1.2, 1.4, 1.5, 2.1, 2.2). Статистичний і документальний аналіз застосовувались для визначення рівня небезпеки розвитку організованої транснаціональної злочинності, недоліків адміністративно-правового та інституційного забезпечення протидії їй (розділи 1, 2).

Науково-теоретичне підґрунтя дослідження склали наукові праці фахівців у галузі загальної теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права, інших галузевих правових наук: В. Б. Авер'янова, І. В. Арістової, Г. В. Атаманчука, О. М. Бандурки, В. Т. Білоуса, Ю. П. Битяка, А. Н. Волобуєва, І. П. Голосніченка, В. Л. Грохольського, В. С. Гуславського Н. О. Гуторової, Р.А. Калюжного, С. В. Ківалова, Л. В. Коваля, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, Я. Ю. Кондратьєва, О.В.Копана, А. Л. Коренєва, В. М. Кудрявцева, В. І. Курила, О. М. Литвака, Н. Р. Нижник, В. С. Овчинського, В. М. Плішкіна, О. П. Рябченко, В. Ф. Сіренка, О. Ф. Скакун, Ю. М. Старілова, В. Я. Тація, Ю. О. Тихомирова.

Положення та висновки дисертації ґрунтуються на нормах Конституції України, міжнародних, законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, які постають правовою базою протидії організованій транснаціональній злочинності, якісної взаємодії відповідних органів державної влади України та різноманітних міжнародних інституцій у сфері протидії злочинності. Інформаційну і емпіричну основу дослідження становлять політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у застосуванні авторського підходу до дослідження теоретичних і прикладних питань розробки адміністративно-правових засад удосконалення протидії організованій транснаціональній злочинності в Україні і визначається тим, що дисертація є одним з перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексним дослідженням цієї проблематики у форматі монографічної роботи. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

- запропоновано та обґрунтовано доцільність розробки та впровадження нової моделі удосконалення протидії організованій транснаціональній злочинності, яка ґрунтується на формуванні системи управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності та стратегії системної протидії організованій транснаціональній злочинності, яка передбачає розробку системи цілеспрямованих заходів як правоохоронного, так і управлінського характеру, зумовлених необхідністю забезпечення національної безпеки України;

-для удосконалення державного управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності запропоновано відповідне адміністративно-правове та інституційне забезпечення, яке ґрунтується на: формуванні відповідної державної політики в означеній сфері як одного із основних принципів державного управління; системному світорозумінні (у тому числі державного управління в означеній сфері); конструктивній взаємодії суб'єктів та об'єкта управління; сучасній парадигмі адміністративного права - людиноцентриській концепції державного управління; загальновизнаних принципах і стандартах світової спільноти, у тому числі поваги до прав людини та міжнародного співробітництва;

-розроблено концепцію щодо визначення органів управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності, а саме: запропоновано системну форму організації суб'єктів державного управління; обґрунтовано доцільність включення двох невід'ємних складових в означену систему: органи загальної компетенції; органи спеціальної компетенції; розглянуто проблеми розмежування між ними компетенції залежно від виду організованої транснаціональної злочинності, питання забезпечення якісної взаємодії, а також адміністративно-правові механізми їх розв'язання;

-обґрунтовано необхідність прийняття Закону України «Про організаційно-правові основи протидії організованій транснаціональній злочинності», запропоновано його концептуальні положення;

удосконалено:

- поняття та визначення основних ознак організованої транснаціональної злочинності; уявлення про причини її виникнення, тенденції поширення, що дало змогу зробити висновок про необхідність посилення управлінського впливу на сферу протидії злочинності, виходячи із необхідності забезпечення національної безпеки України та використовуючи при цьому як наявний арсенал методології державного управління, так і можливості адміністративного законодавства;

- підхід щодо управлінського трактування діяльності ОВС України, який виявляється у активізації ролі цих органів у забезпеченні усталеного розвитку системи суб'єктів державного управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності шляхом ініціювання розробки адміністративно-правових заходів щодо впровадження концепції якісної взаємодії суб'єктів державного управління, а також управління міжнародним співробітництвом в означеній сфері;

- розуміння значення реалізації Концепції подолання корупції в Україні, яке полягає як у посиленні управлінського впливу на одну із складових сфери протидії організованій транснаціональній злочинності - сферу протидії корупції - за допомогою запропонованих адміністративно-правових заходів, так і в удосконаленні діяльності самих суб'єктів державного управління шляхом розробки та реалізації відповідної кадрової політики, створення антикорупційного законодавства, недотримання якого зумовлює невідворотне настання підстав для притягнення до юридичної відповідальності;

дістали подальшого розвитку:

-розуміння протидії організованій транснаціональній злочинності як сфери суспільних відносин, яка диференціюється залежно від видів організованої транснаціональної злочинності та яка, як об'єкт управління, потребує не лише загального управлінського впливу, але і спеціальних управлінських заходів, що враховують особливості протидії існуючим видам злочинності;

- зміст державного управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності, зокрема: визначено роль функцій управління в упорядкуванні основних відносин, що виникають у ході протидії різним видам організованої транснаціональної злочинності;

- визначення суб'єктів протидії корупції у правоохоронних органах як суб'єктах державного управління та відповідні адміністративно-правові та організаційні заходи протидії;

- розробка адміністративно-правових та організаційних засад міжнародного співробітництва суб'єктів державного управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності;

- концепція управління міжнародним співробітництвом у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності, зокрема визначена роль Департаменту з питань діяльності правоохоронних органів Апарату Ради національної безпеки і оборони України у цьому процесі.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

-у науково-дослідній сфері - основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки методологічних, адміністративно-правових та організаційних засад протидії організованій транснаціональній злочинності;

-у правотворчості - висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, може бути використано для підготовки і уточнення низки законодавчих та підзаконних актів з питань адміністративно-правового забезпечення протидії організованій транснаціональній злочинності, що здійснюється відповідними суб'єктами, задля забезпечення національної безпеки України;

-у правозастосовчій діяльності - використання одержаних результатів дозволить підвищити ефективність протидії організованій транснаціональній злочинності (про що є відповідний акт впровадження);

-у навчальному процесі - матеріали дисертації доцільно використовувати при підготовці підручників та навчальних посібників з дисциплін «Адміністративне право», «Адміністративна діяльність ОВС», «Управління в ОВС» (про що є відповідний акт впровадження).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень науки адміністративного права, всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора.

Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення» (м. Сімферополь, 7-8 грудня 2006 р.); науково-практичній конференції «Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики» (м. Київ, 22 грудня 2006 р.); VII Міжнародному науковому конгресі «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 29-30 березня 2007 р.); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених» (м. Харків, 25 травня 2007 р.), а також на теоретичних семінарах та засіданнях кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у трьох наукових статтях, які опубліковані у фахових юридичних виданнях та трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура і обсяг дисертації. Структура дисертації відображає мету та завдання дослідження. Робота складається із вступу, двох розділів, які об'єднують дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 244 сторінки. Список використаних джерел складається із 278 найменувань і займає 25 сторінок. Чотири додатки займають 9 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами‚ мета і завдання‚ об'єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 «Методологічні засади протидії організованій транснаціональній злочинності» присвячено обґрунтуванню доцільності використання методології державного управління та відповідного адміністративно-правового й інституційного забезпечення задля удосконалення протидії організованій транснаціональній злочинності, з огляду на тенденції її розвитку та необхідність гарантування національної безпеки України.

У підрозділі 1.1 «Поняття та види організованої транснаціональної злочинності: загально-правова характеристика» закцентовано увагу на тому, що під час характеристики організованої злочинності мова повинна йти не тільки про окремі злочини, вчинювані організованими злочинними формуваннями, а й про їх поєднання у межах організованої злочинної діяльності. Базуючись на понятті «організована злочинність», сформульовано узагальнююче поняття організованої транснаціональної злочинності, а також визначено її основні ознаки.

За основу класифікації транснаціональних злочинів запропоновано взяти такий критерій, як їх спрямування на об'єкт правоохорони, на основі чого стало можливим виокремити наступні види організованої транснаціональної злочинності: наркобізнес; протизаконний обіг зброї; відмивання грошей; організовані форми нелегальної міграції; торгівля людьми; торгівля людськими органами; контрабанда; тероризм; корупція, які охарактеризовано з точки зору їх загрози національній безпеці України. Загально-правова характеристика організованої транснаціональної злочинності дозволила з'ясувати причини її виникнення, тенденції поширення, а також побачити наявність та важливість управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності.

У підрозділі 1.2 «Протидія організованій транснаціональній злочинності: поняття, мета, принципи, засоби, правове забезпечення» наголошено, що поняття «протидія організованій транснаціональній злочинності» відображає весь комплекс заходів впливу на таку злочинність, включаючи вплив на соціальні передумови виникнення транснаціональної злочинності, причини та умови її поширення, правоохоронну діяльність щодо виявлення, розкриття та розслідування таких діянь, притягнення винних у їх вчиненні осіб до відповідальності. Розглянуто вузьке та широке трактування цього поняття.

Доведено, що протидія організованій транснаціональній злочинності є складною і багатоаспектною діяльністю, адже вона має свою систему, свої цілі, завдання, напрями, об'єкт, суб'єкти, засоби, принципи, правильне визначення яких є запорукою ефективності цієї діяльності. Дослідження показали, що протидія цій злочинності повинна базуватися на таких основних принципах: верховенства права; законності; системності; комплексності; практичної спрямованості; науковій обґрунтованості; взаємодії владних структур з інститутами суспільства і населенням; міжнародного співробітництва, які піддано у підрозділі ґрунтовній характеристиці.

Обґрунтовано, що сферу протидії організованій транснаціональній злочинності доцільно розглядати як системне утворення, невід'ємними складовими якого постають підсистеми протидії різним видам цієї злочинності, що вимагає належного погодження, координації та упорядкування індивідуальних та групових зусиль, тобто відповідного управління. Запропоновано розробити стратегію системної протидії організованій транснаціональній злочинності, яка передбачає систему цілеспрямованих, взаємопов'язаних та різноманітних заходів (як правоохоронного, так і управлінського характеру), а також необхідність посилення управлінського впливу на зазначену сферу, використовуючи при цьому як наявний арсенал методології державного управління, так і можливості адміністративного законодавства щодо визначення правового статусу суб'єктів протидії цій злочинності, основних засад взаємодії та координації між ними, а також контролю та нагляду за їх правоохоронною діяльністю.

У підрозділі 1.3 «Державне управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності: концептуальні та адміністративно-правові засади» обґрунтовано, що управлінські відносини посідають самостійне та вагоме місце в системі протидії транснаціональній злочинності, мають певні особливості, а також для своєї реалізації потребують створення відповідної організаційної структури та якісного адміністративно-правового забезпечення.

Управлінську діяльність у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності визначено як цілеспрямовану діяльність органів державного управління, метою якої є створення умов, в яких унеможливлюється вчинення злочинів транснаціонального характеру. Обґрунтовано доцільність системного розуміння державного управління в означеній сфері, до елементів якого віднесено: суб'єкти управління - відповідні органи державної влади України, управлінські повноваження яких прямо чи опосередковано сприяють протидії організованій транснаціональній злочинності; об'єкт управління - сфера протидії організованій транснаціональній злочинності; взаємозв'язки між суб'єктом та об'єктом управління - суб'єктно-об'єктні відносини.

Охарактеризовано принципи державного управління в означеній сфері, які об'єднано у дві групи (загальносистемні та специфічні), визначено особливості державного управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності, а також зроблено узагальнюючий висновок про основні закономірності функціонування цієї сфери та об'єктивні потреби її трансформування на якісно новий рівень, що можливе шляхом реалізації відповідних адміністративно-правових заходів та засобів впливу на організовану транснаціональну злочинність, які, у свою чергу, повинні базуватися на розроблених теорією державного управління та наукою адміністративного права концептуальних засадах.

У підрозділі 1.4 «Функції управління та їх роль в протидії організованій транснаціональній злочинності» з'ясовано понятійний апарат та класифікацію функцій управління. Відповідно до основних стадій процесу управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності, обґрунтовано доцільність дослідження перш за все функцій організації, взаємодії, координації, контролю, прогнозування та планування як найбільш загальних. Визначено місце та роль зазначених функцій управління в удосконаленні протидії організованій транснаціональній злочинності, виявлено їх особливості. Наголошено, що вирішення проблеми протидії цій злочинності можливе лише за умови комплексного застосування функції управління, що дасть змогу досягти бажаних результатів.

Доведено необхідність усвідомлення, що саме функції управління потребують відповідних органів управління, і тому вельми важливо зважено створювати нові чи реформувати існуючі державні органи, повноваження яких поширюються на здійснення управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності. Наприклад, з метою реалізації функції координації запропоновано при Раді національної безпеки і оборони України створити спеціальний структурний підрозділ, основним завданням якого повинно стати вивчення, прогнозування та планування протидії організованій транснаціональній злочинності, узгодження та координування правоохоронних заходів суб'єктів протидії організованій транснаціональній злочинності, до роботи у якому доцільно було б залучити не тільки правоохоронців, юристів, але й кримінологів, економістів, психологів та соціологів.

У підрозділі 1.5 «Форми та методи управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності» у ході аналізу широкого кола наукових праць з'ясовано, що формами державного управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності є: правові, структурні та процесуальні, які й піддано ґрунтовній характеристиці. Акцентовано увагу на важливості застосування та удосконалення правової форми управління, передусім нормативно-правових актів адміністративного законодавства.

Дослідивши вироблені в науковій літературі класифікації методів управління, зроблено висновок про те, що практично всі автори підкреслюють значення саме адміністративних (прямих) та економічних (непрямих) методів державного управління. Такий розподіл методів підтримано і при виборі методів державного управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності. Обґрунтовано, що протидія такій злочинності буде ефективною лише за умови комплексного використання усіх відомих форм та методів державного управління.

Розділ 2 «Адміністративно-правове та інституційне забезпечення протидії організованій транснаціональній злочинності» присвячено виробленню адміністративно-правових засад та заходів удосконалення протидії організованій транснаціональній злочинності.

У підрозділі 2.1 «Суб'єкти управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності та особливості їх адміністративно-правового статусу» наголошено на тому, що необхідними елементами державного управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності є його адміністративно-правове та інституційне забезпечення, тлумачення якого надано у роботі.

Виходячи із існування системного ефекту, за якого ефективність управлінського впливу системи значно більша, ніж сума ефективності управлінського впливу її складових, запропоновано системне бачення суб'єктів державного управління у зазначеній сфері, яких об'єднано у дві групи: органи загальної компетенції; органи спеціальної компетенції; охарактеризовано їх повноваження та визначено особливості їх адміністративно-правового статусу.

Проведені дослідження щодо особливостей адміністративно-правового статусу суб'єктів державного управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності (суб'єктів спеціальної компетенції) переконливо доводять наступне. Дійсно, названі суб'єкти державного управління здійснюють свій управлінський вплив переважним чином на конкретну частину цієї сфери. Водночас існують і такі складові сфери протидії організованій транснаціональній злочинності, удосконалення функціонування яких вимагає об'єднання адміністративно-правових повноважень і Служби безпеки України, і органів прокуратури України, і Державної прикордонної служби, і Державної митної служби, і Міністерства внутрішніх справ України - йдеться, наприклад, про підвищення ефективності боротьби з тероризмом, корупцією, відмивання брудних грошей та ін. Такі приклади наочно засвідчують необхідність створення усталеної системи суб'єктів державного управління, забезпечення якісної взаємодії складових системи.

У підрозділі 2.2 «Місце ОВС України у адміністративно-правовому та інституційному забезпеченні протидії організованій транснаціональній злочинності» досліджено підстави для розробки якісно нової концепції управлінської діяльності ОВС України та її адміністративно-правового забезпечення в умовах глобалізації злочинності.

Визначено особливості ОВС України як спеціалізованого суб'єкта протидії організованій транснаціональній злочинності, головною з яких названо те, що об'єктом їх правоохоронної діяльності є переважна більшість видів зазначеної злочинності. Підкреслено особливе значення пошуку ефективних підходів щодо переведення правоохоронної діяльності ОВС України на якісно новий рівень. Зроблено висновок, що саме конструктивне використання можливостей управлінського впливу та нової концепції адміністративного права на зазначені вище складові сфери протидії організованій транснаціональній злочинності сприятимуть ОВС України у знаходженні належного місця у системі суб'єктів державного управління в означеній сфері. транснаціональний злочинність протидія

Наголошено, що ОВС України мають ініціювати розробку та впровадження якісно нової моделі взаємодії складових системи суб'єктів державного управління, передусім суб'єктів із спеціальною компетенцією. Зроблено висновок, що досвід міжнародного співробітництва ОВС України з Інтерполом, Європолом, відповідною структурою у межах СНД дає усі підстави органам внутрішніх справ України ініціювати розширення та поглиблення міжнародного співробітництва у рамках усієї системи суб'єктів державного управління.

У підрозділі 2.3 «Організаційно-правові заходи реалізації Концепції подолання корупції» відстоюється позиція, що зважений комплексний підхід до розробки відповідних заходів реалізації Концепції сприятиме удосконаленню усієї системи державного управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності: і суб'єктів, і об'єкта управління, і зв'язків між ними, і суб'єктів протидії. Обґрунтовано, що з огляду на реальність існування взаємозв'язку між корупцією та організованою транснаціональною злочинністю, його треба розглядати не лише як функціональну закономірність, але й як вирішальний специфічний криміногенний чинник, що обумовлює криміналізацію всієї системи суспільних відносин у державі. Така ситуація вимагає дієвого впливу з боку держави на прояви корупції, який виявляється у застосуванні системи заходів політичного, економічного, організаційного та адміністративно-управлінського характеру, що їх запропоновано та досліджено у роботі.

Підтримано пропозицію щодо необхідності врахування чотирьох основних чинників, що визначають ефективність протидії корупції. З'ясовано стан справ стосовно використання цих чинників, а також надано пропозиції щодо їх конструктивного впровадження в управлінську діяльність суб'єктів державного управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності.

Особливу увагу приділено розробці адміністративно-правових заходів щодо протидії корупції в діяльності правоохоронних органів, які постають тими суб'єктами управління, що мають приймати законні управлінські рішення та передусім поважати права і свободи людини, які є невід'ємною складовою національної безпеки України. Досліджено шляхи ефективної співпраці органів державної влади України та громадянського суспільства у справі протидії корупції, питання як удосконалення адміністративно-правового забезпечення протидії корупції, так і розробки дієвого механізму щодо посилення відповідальності у разі неналежного виконання положень відповідних нормативно-правових актів.

У підрозділі 2.4 «Міжнародне співробітництво суб'єктів державного управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності: адміністративно-правові та організаційні засади» розділяється позиція, що удосконалення протидії організованій транснаціональній злочинності значною мірою пов'язано із ефективною організацією міжнародного співробітництва, яке постає обов'язком держав світу відповідно до Статуту ООН. Виходячи із того, що співробітництво держав у цій сфері є однією із спеціальних його форм, було досліджено його особливості, спираючись передусім на норми окремого інституту міжнародного права - міжнародне співробітництво щодо протидії транснаціональній злочинності, а також на норми національного законодавства - адміністративного, кримінального та ін.

Аналіз існуючих наукових напрацювань (В. С. Гуславський, М. Н. Курко, О. І.Леженіна) дозволив дійти висновку щодо доцільності та перспективності науково обґрунтованого міждержавного управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності. При цьому йдеться як про суто державне (національне) управління, так і зважену координацію зусиль у межах усієї міжнародної спільноти. Вважаємо, що конструктивною постає пропозиція щодо доцільності здійснення управлінського впливу на міжнародне співробітництво в означеній сфері, що може реалізовуватися у ході міждержавного управління.

У роботі проаналізовано найважливіші документи основних суб'єктів наддержавного управління - ООН та Інтерполу, які є міцним правовим підґрунтям для управлінської діяльності національних суб'єктів. Обґрунтовано існування активної позиції ОВС України щодо міжнародного співробітництва з різними суб'єктами наддержавного управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності, визначено та проаналізовано адміністративно-правові та організаційні заходи, що здійснювалися ОВС України. Запропоновано усім суб'єктам державного управління в означеній сфері активізувати свій управлінський потенціал, розробку відповідних адміністративно-правових заходів щодо управління процесом співробітництва та взаємодії з різноманітними суб'єктами наддержавного управління.

Обґрунтовано доцільність посилення керуючої ролі Департаменту з питань діяльності правоохоронних органів Апарату РНБО України у процесі міжнародного співробітництва у досліджуваній сфері. Наголошено на необхідності розвитку нормотворчої та договірної діяльності з боку органів державної влади України.

Висновки

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на нове вирішення наукового завдання щодо визначення та удосконалення адміністративно-правових засад протидії організованій транснаціональній злочинності, що виявляється у наступному.

1. Розробка і впровадження нової моделі якісної протидії організованій транснаціональній злочинності в сучасних умовах глобалізації злочинності як загрози національній безпеці України, що ґрунтується на формуванні національної системи управління у зазначеній сфері. Це передбачає розробку системи цілеспрямованих заходів як правоохоронного, так і управлінського характеру. Останні використовують існуючий арсенал методології державного управління, спираючись на сучасну парадигму адміністративного права - людиноцентриську концепцію державного управління, можливості адміністративного законодавства, а також на загальновизнані принципи і стандарти міжнародного права - повага до прав людини, міжнародне співробітництво.

2. Наукове значення вирішення зазначеного завдання полягає у поглибленні досліджень щодо розробки адміністративно-правового забезпечення державного управління в адміністративно-політичній сфері. Практична цінність роботи зумовлена розробкою та впровадженням відповідних положень дисертації в діяльність Державного науково-дослідного інституту МВС України, Лінійного управління на Південно-Західній залізниці УМВС України на транспорті задля обґрунтування адекватної політики правоохоронних органів України у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності, розробки ефективних управлінських рішень та відповідних нормативно-правових актів у зазначеній сфері.

3. Запропоновано узагальнююче визначення поняття організованої транснаціональної злочинності: це система злочинів, учинених за певний період у межах організованої злочинної діяльності наднаціональних злочинних організацій або організованих груп без обмежень кордонами країн, з метою задоволення протиправним шляхом своїх корисливих чи інших злочинних інтересів.

4. Сформульовано основні ознаки організованої транснаціональної злочинності: це злочини, які вчинюються на території однієї країни громадянами іншої країни; діяльність поширюється на територію двох чи більше держав; члени організованої групи є громадянами двох чи більше держав; приготування, планування та координація злочинів відбуваються з території іншої держави; високий ступінь небезпеки злочину для більш ніж однієї держави.

5. Виокремлено види організованої транснаціональної злочинності. Наголошено, що кожен із видів постає суттєвою загрозою національній безпеці України, а отже, потребує випереджаючої реакції з боку держави та суспільства.

6. Виходячи із необхідності ефективного забезпечення національної безпеки України, а також враховуючи використання злочинним середовищем сучасних засобів управління, у роботі запропоновано системне бачення управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності. Наголошено, що удосконалення системи управління у зазначеній сфері вимагає удосконалення кожної складової - суб'єктів, об'єкта та зв'язків між ними.

7. Аналіз мети, принципів та засобів, елементів механізму протидії організованій транснаціональній злочинності, державної політики у цій сфері, відповідного правового забезпечення, а також діяльності державних органів, завданням яких є протидія цій злочинності, уможливив висновок про доцільність розглядати сферу протидії організованій транснаціональній злочинності як системного утворення, невід'ємними складовими якого постають підсистеми протидії різним видам організованої транснаціональної злочинності; про необхідність розробки стратегії системної протидії організованій транснаціональній злочинності, що потребує належного правового та інституційного забезпечення, яке враховує особливості протидії існуючим видам злочинності.

8. З'ясовано місце та роль функцій управління в удосконаленні протидії організованій транснаціональній злочинності. Встановлено, що функції управління у зазначеній сфері мають такі особливості: є зовнішнім проявом властивостей об'єкта управління - сфери протидії організованій транснаціональній злочинності; мають комплексно застосовуватися суб'єктами державного управління у досліджуваній сфері; реалізуються певними методами; характеризують зміст діяльності щодо управління у цій сфері.

9. Запропоновано суб'єктам державного управління звернути особливу увагу на функцію прогнозування, оскільки її якісна реалізація сприятиме випереджаючій протидії. З метою здійснення своїх адміністративно-правових повноважень, суб'єкти управління повинні розробити відповідну стратегію, довгострокову програму у вигляді відповідного нормативно-правового акта, яким, на нашу думку, могла б стати Концепція протидії організованій транснаціональній злочинності.

10. Запропоновано розглядати адміністративно-правове та інституційне забезпечення протидії організованій транснаціональній злочинності необхідним елементом державного управління в означеній сфері. У роботі відстоюється позиція, що забезпечення національної безпеки України в умовах глобалізації організованої злочинності вимагає комплексного використання різноманітних організаційно-правових механізмів (передусім правоохоронного та управлінського), адекватних зазначеній сучасній загрозі.

11. Суб'єктами державного управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності доцільно вважати відповідні органи державної влади України, управлінські повноваження яких прямо чи опосередковано сприяють цій протидії. Таких суб'єктів запропоновано об'єднати у дві групи: 1) органи загальної компетенції, якими є: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, судові органи, громадські організації та окремі громадяни; 2) органи спеціальної компетенції: Міністерство внутрішніх справ України, Генеральна прокуратура України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України, Державна митна служба України, Державна податкова адміністрація України, Державна контрольно-ревізійна служба України, органи і установи виконання покарань, розвідувальний орган Міністерства оборони України, Служба зовнішньої розвідки України. Доведено необхідність створення та розбудови системи суб'єктів державного управління у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності.

12. Досліджено повноваження суб'єктів державного управління у зазначеній сфері та визначено особливості їх адміністративно-правового статусу й необхідність забезпечення їх якісної взаємодії як складових системи суб'єктів державного управління. Розглянуто проблеми розмежування компетенції між ними залежно від виду злочинності, а також адміністративно-правові механізми їх розв'язання.

13. Обґрунтовано, що головна особливість ОВС України як спеціалізованого суб'єкта протидії організованій транснаціональній злочинності насамперед полягає у тому, що об'єктом їх правоохоронної діяльності є переважна більшість видів досліджуваної злочинності (наркобізнес, протизаконний обіг зброї, відмивання грошей, організовані форми нелегальної міграції, торгівля людьми, торгівля людськими органами, корупція). Винятком лише є контрабанда та тероризм, щодо яких міжвідомчими нормативними актами (наказами МВС України, ДПС України та СБУ) визначені конкретні напрями та форми співпраці вказаних відомств.

14. Доведено, що ОВС України як суб'єкт державного управління має активізувати свою роль у забезпеченні усталеного розвитку відповідної системи суб'єктів державного управління у досліджуваній сфері. Базуючись на існуючих наукових напрацюваннях, надано пропозиції щодо напрямків управлінської діяльності ОВС України та їх адміністративно-правового забезпечення задля здійснення адекватної протидії цій загрозі.

15. Дослідження показали, що розробка організаційно-правових заходів реалізації Концепції подолання корупції сприятиме як посиленню управлінського впливу на одну із складових сфери протидії організованій транснаціональній злочинності - протидію корупції, так і удосконаленню діяльності суб'єктів протидії та відповідних суб'єктів державного управління.

16. Запропоновано суб'єктів протидії корупції у правоохоронних органах об'єднати у дві групи: 1) позавідомчі (наприклад, органи прокуратури чи СБУ відносно вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією працівниками ОВС); 2) відомчі, тобто спеціалізовані підрозділи, які виявляють факти корупції у своєму ж відомстві (наприклад, в ОВС такими є підрозділи внутрішньої безпеки).

17. Акцентовано увагу на необхідності ефективного управління міжнародним співробітництвом у сфері протидії організованій транснаціональній злочинності. Зроблено висновок про доцільність покладення керівної та координаційної ролі щодо міжнародного співробітництва на Департамент з питань діяльності правоохоронних органів Апарату Ради національної безпеки і оборони України.

18. Визначено місце та роль ОВС України у міжнародному співробітництві з Інтерполом, у реалізації Спільної стратегії ЄС щодо України, Плану дій Україна - ЄС у сфері юстиції та внутрішніх справ, Плану заходів із виконання обов'язків та зобов'язань України, що випливають з її членства в Раді Європи, у співробітництві із Європейським комітетом із проблем злочинності Ради Європи щодо ратифікації відповідних конвенцій Ради Європи, у співробітництві з Бюро із координації боротьби з організованою злочинністю країн СНД, з Радою міністрів внутрішніх справ країн-членів СНД щодо розробки сучасного нормативно-правового забезпечення, удосконалення форм взаємодії та співпраці, розробки новітнього інформаційного забезпечення для оперативного обміну інформацією.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Пожидаєв Г. П. Міжнародні та національні механізми управління щодо забезпечення боротьби з організованою транснаціональною злочинністю / Г. П. Пожидаєв // Право і безпека. - 2006. № 5. - С. 37-39.

2. Пожидаєв Г. П. Поняття боротьби з організованою злочинністю, управлінський підхід / Г. П. Пожидаєв // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2007. - Вип. 37. - С.210-218.

3. Пожидаєв Г. П. Функції управління та їх роль в удосконаленні боротьби з організованою транснаціональною злочинністю / Г. П. Пожидаєв // Форум права. - 2007. - № 2. - С. 174-178 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-2/07pgpotz.pdf.

4. Пожидаєв Г. П. Адміністративно-правове регулювання боротьби з корупцією в Україні / Г. П. Пожидаєв // Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики: зб. матеріалів науково-практичної конференції, 22 грудня 2006 р. - К.: КНУВС. - С. 206-208.

5. Пожидаєв Г. П. Управлінська діяльність ОВС України у сфері боротьби з організованою транснаціональною злочинністю: шляхи удосконалення / Г. П. Пожидаєв // Державне управління та місцеве самоврядування: тези VII Міжнар. наук. конгресу, 29-30 березня 2007 р. - X.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. - С. 99-101.