Теоретичною основою дослідження стали наукові праці щодо особливостей історичного формування та розвитку міжнародної фінансової системи, а також визначення змісту самого її поняття; аналізу змісту поняття міжнародних фінансових організацій та дослідженню основних підходів до їх класифікації, особливостей регулювання питань членства держав у сучасних міжнародних фінансових організаціях; теоретико-правового аналізу співвідношення суверенітету держав-членів ММУО з повноваженнями окремих складових внутрішньоорганізаційного механізму ММУО, а також ознак наднаціонального характеру окремих МФО; особливостей регламентації користування ММУО (МФО) привілеями та імунітетами, досліджувалися у працях таких вітчизняних та іноземних вчених як: П. Алєксандров, Г.Н. Анулова, М.В. Бобін, А.В. Бобков, Г.Е. Бувайлик, І. Барковский, П.Н. Бірюков, В.Г. Буткевич, К.А. Бекяшев, М.В. Буроменський., Є.А. Васильєв, Г.М. Вельямінов, С.А. Войтович, В.Н. Гуцуляк, Н.Ю. Єрпилєва, О.В. Задорожній, О.Г. Зайцева, А.В. Дадалко, В.А. Дадалко, М.Л. Ентін, І.Д. Злобін, Н.А. Ушаков, В.В. Ковалевський, Ю.Г. Козак, Л.Н. Красавіна, В.В. Круглов, Ю.М. Колосов, М.А. Коралев, Е.С. Крівчикова, В.С. Кузнєцов, Е.Л. Кузьмін, Т.І. Левицький, Л.А. Лєвіна, Ю.Н. Малєєв, А.А. Моїсеєв, В.В. Мицик, В.І. Муравйов, В.І. Менжинський, В.Ф. Опришко, А.Н. Талалаєв, Г.І. Тункін, Л.Д. Тимченко, В.М. Репецький, К.Я. Чижов, Є.А. Шибаєва, В.М. Шумілов, а також К. Амерасінгх, Е.Х. Аречага, М.Дж. Бейкер, Ш. Розен, Д.В. Боуета, П. Жюйар, Д. Карро, Я. Клабберс, Й. Парк, М. Пебро, А. Пезенті, Х. Уайл, Дж. Голд, Ф. Кіргіс, Л. Оппенгейм, Н. Сінгх, В. Фрідман, Г. Шермерс та інших.

Однак праці більшості з названих авторів, які торкаються даної теми, не розкривають повною мірою особливостей правосуб'єктності МФО, а також не містять чіткого визначення змісту самого її поняття; особливостей регламентації користування ММУО (МФО) привілеями та імунітетами. Все це й зумовлює актуальність дисертаційного дослідження, його наукове та практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках планових наукових досліджень кафедри міжнародного права Львівського національного університету імені Івана Франка „Міжнародно-правовий захист прав людини: теорія, сучасність, перспективи” (реєстраційний №01050004926).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є визначення правового статусу сучасних універсальних та регіональних міжнародних фінансових організацій та проведення аналізу реалізації складових їх міжнародної правосуб'єктності.

Досягнення поставленої мети здійснювалось через постановку та вирішення таких основних завдань:

- визначити та проаналізувати особливості історичного формування та розвитку міжнародної фінансової системи, що в подальшому вплинули на визначення правової природи універсальних та регіональних міжнародних фінансових організацій;

- проаналізувати поняття міжнародних фінансових організацій в контексті дослідження основних підходів до їх класифікації;

- розглянути правову природу та особливості установчих актів сучасних універсальних та регіональних міжнародних фінансових організацій;

- дослідити особливості регулювання питань членства держав у сучасних міжнародних фінансових організаціях;

- провести аналіз поняття міжнародної правосуб'єктності міжнародних міжурядових організацій;

- дослідити ознаки наднаціонального характеру окремих сучасних міжнародних фінансових організацій;

- провести теоретико-правовий аналіз співвідношення суверенітету держав-членів міжнародних міжурядових організацій з повноваженнями окремих органів внутрішньоорганізаційного (інституційного) механізму ММУО;

- визначити особливості регламентації користування міжнародними фінансовими організаціями привілеями та імунітетами;

- дати аналіз договірної правоздатності міжнародних фінансових організацій на сучасному етапі;

- окреслити загальні риси, а також окремі особливості внутрішньоорганізаційного механізму сучасних міжнародних фінансових організацій;

- вивчити основні засади та правове регулювання співробітництва України з універсальними та регіональними міжнародними фінансовими організаціями.

Об'єктом дослідження є теоретичний та практичний аспекти відносин, які виникають в процесі реалізації правових норм, що регламентують правовий статус міжнародних валютно-фінансових організацій універсального та регіонального характеру у міжнародному праві.

Предметом дослідження є норми, що регламентують основні особливості правового статусу сучасних міжнародних фінансових організацій та специфіку їх міжнародної правосуб'єктності.

Методи дослідження. Наукова обґрунтованість сформульованих висновків визначається широкою сукупністю методів наукового пізнання. Методологічне підґрунтя дисертації склали філософські, загальнонаукові методи пізнання, а також спеціальні методи правової науки. Використання цих методів здебільшого мало комплексний характер. Дослідження побудовано на принципі наукового плюралізму. В процесі дослідження широко використовувався діалектичний метод пізнання, що зокрема дало змогу розглядати юридичні питання у їх взаємозв'язку з політичними та іншими чинниками. За допомогою історичного методу було досліджено ґенезу розвитку міжнародного фінансового права та вплив на нього міжнародних фінансових організацій. Серед загальнонаукових методів пізнання важливе значення мало використання формально-логічних методів та прийомів обробки інформації: аналізу, синтезу, аналогії, індукції, дедукції, екстраполяції, моделювання та абстрагування. Їх використання в ході теоретичного аналізу положення науки та практики дали змогу встановити основні вимоги до суб'єкта міжнародного права і провести аналіз міжнародної правосуб'єктності МФО. Водночас використання формально-юридичного методу дало змогу зосередити увагу на питанні правового статусу МФО. Застосовуючи метод порівняння, було розкрито природу цих організацій. За допомогою системного методу, було показано їх місце в системі міжнародного фінансового права. У ході дослідження використовувалися спеціальні наукові методи. Так, використання методу нормативно-догматичного аналізу дало змогу тлумачити юридичні тексти міжнародних договорів, установчих документів МФО. Метод прогнозування дав змогу передбачити можливі варіанти зміни правового статусу МФО в міжнародному праві.

Наукова новизна одержаних результатів роботи полягає у тому, що дана робота є першим комплексним дисертаційним дослідженням, у якому запропоновані теоретичні положення та висновки з приводу визначення правового статусу міжнародних фінансових організацій та особливостей їх міжнародної правосуб'єктності, а також їх співробітництва з державами-членами та Україною. У рамках проведеного дослідження досягнуті результати, що мають наукову новизну, виносяться на захист і запропоновані автором вперше:

1) дано визначення особливостей правової природи установчих актів МФО як міжнародних договорів sui generis. Відзначено, що крім загальних особливостей, які властиві всім установчим актам міжнародних організацій (МО), статутні документи МФО мають і свої особливості порівняно з установчими актами інших МО по відношенню до внутрішньої компетенції їх держав-членів. У свою чергу, це зумовлює відсутність жорсткої регламентації установчими актами МФО як питань процедури формулювання застережень до них, так і процедури вирішення спорів держав-сторін стосовно питань тлумачення положень установчих актів, а також відсутність детальної регламентації процедури внесення поправок до їх текстів;

2) з'ясовано, що набуття членства держави-кандидата в МФО вирізняється наявністю певного кола процедурних обмежень, а також залежністю від членства цієї держави у Бреттон-Вудській системи. А це передбачає можливість автоматичного позбавлення держави переваг співпраці з усіма організаціями групи СБ (МБРР, МФК та МАР) у випадку виникнення конфлікту інтересів з МВФ;

3) обґрунтовано, що відсутність в установчих актах МФО спеціальних вимог щодо держав-кандидатів на вступ у кожному конкретному випадку створює для керуючого органу можливість розробляти для суб'єкта, що бажає набути членства в ній, різні критерії ad hoc, які можуть лише опосередковано стосуватися цілей діяльності цієї МФО;

4) обґрунтовано положення про те, що навіть після припинення членства в МФО держава протягом тривалого періоду може зберігати відносини з МФО щодо виконання своїх зобов'язань за позиками та гарантіями, прийнятими до виходу з цієї міжнародної фінансової організації. Це обумовлено тим, що установчі акти МФО не фіксують початковий період з моменту створення організацій або моменту набуття членства в організаціях, протягом якого державі не дозволено виходити з них;

5) встановлено, що установчі акти МФО, хоча формально не передбачають інших видів членства, окрім повного членства, однак норми та внутрішні правила цих організацій передбачають такі форми членства, як асоційоване або часткове, до яких вдаються у випадках коли МФО стратегічно зацікавлена у збереженні відносин із певною державою;

6) з'ясовано, що МФО може володіти ознаками наднаціональності, сутність якої полягає у можливості вирішення проблем забезпечення узгодженості дій держав у сфері регулювання фінансових відносин та зближення національної фінансової політики різних держав через призму умов гарантування компетентними МФО загальної обов'язковості правил поведінки суб'єктів у відповідних сферах регулювання;

7) визначено, що наднаціональний характер окремих МФО несе в собі загрозу надмірного розширення їх окремими державами-членами сфери своїх дій далеко за межі територіального верховенства;

8) доведено, що договірна правоздатність МФО характеризується тим, що установчими актами МФО універсального та регіонального характеру вона визначається лише у загальній формі, що створює передумови для використання дорозумлюваної компетенції;

9) розкрито особливості того, що загальним недоліком установчих актів міжнародних фінансових організацій є відсутність їх регулювання, пов'язаного із типологізацією міжнародних договорів МФО, що ускладнює практичне розмежування зобов'язань МФО, особливо за умов спільного фінансування ними одних проектів.

Дістали подальшого розвитку:

1) теза про те, що важливість покладених на сучасні МФО завдань зумовлює специфіку їх правового статусу порівняно з іншими міжнародними міжурядовими організаціями (ММУО), і визначає окремі особливості співвідношення волі МФО та суверенної волі їх держав-членів;

2) твердження про те, що елементи наднаціональності такої МФО як Міжнародний валютний фонд (МВФ) полягають у вирішенні питання контролю за політикою держав-членів у сфері валютних курсів і визначення спеціальних принципів, якими повинні керуватися всі держави-члени щодо цієї сфери регулювання, зокрема те, що жодна держава-член не накладає обмежень на здійснення платежів та переказів за поточними міжнародними операціями без їх обов'язкового затвердження МВФ. Крім цього, керівний орган МВФ наділений повноваженнями щодо самостійного встановлення паритетів валют держав-членів, особливо коли МВФ заперечує проти запропонованого його державою-членом паритету;

3) положення про те, Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) у порівнянні з МВФ, володіє доволі невираженими елементами над національності. Так, Угода про МБРР, врегульовуючи з-поміж інших також і питання членства в Банку, процедуру формування статутного капіталу, надання позик, не містить жодної норми, яка б наділяла МБРР правом самостійно приймати обов'язкові для виконання державами-членами рішення, що торкались би питань їх внутрішньої компетенції;

4) характеристика нормативно-правової регламентації привілеїв та імунітетів МФО, а також їх персоналу, через призму дворівневості їх регламентації, їх детальне визначення положеннями установчих актів МФО, територіальної сфери дії та чіткої функціональної природи;

5) характеристика співпраці України з міжнародними фінансовими організаціями з метою вирішення питань щодо фінансування проектів у різних сферах діяльності як стратегічної та орієнтованої на цільові інвестиції.

Теоретичне та практичне значення дисертації полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки і теоретичні положення можуть сприяти подальшому розвитку науки міжнародного права, зокрема права міжнародних організацій та міжнародного фінансового права. Її результати можуть бути використані для подальших наукових досліджень проблем, пов'язаним із правовим статусом міжнародних фінансових організацій, а саме їх наднаціонального статусу, наявності дорозумлюваної компетенції, особливості їх привілеїв та імунітетів.

Практична значимість отриманих результатів може проявлятися у наступних аспектах:

- у науково-освітньому (застосування у навчальному процесі при викладанні курсів „Міжнародне публічне право”, „Міжнародне економічне право”, „Міжнародне фінансове право” та „Право міжнародних організацій”);

- правотворчому (під час розробки міжнародно-правових документів у сфері міжнародного фінансового права та права міжнародних організацій);

- інформаційно-аналітичному (в ході поширення міжнародно-правових знань та їхнього застосування для аналізу роботи МФО та їх відносин з Україною);

- практичному (в роботі органів зовнішніх зносин України та інших держав в процесі укладання міжнародних угод з МФО, та співробітництву України з універсальними та регіональними міжнародними фінансовими організаціями; будь-які співпраці з цими організаціями тощо).

Особистий внесок здобувача. Всі основні наукові дослідження за темою дисертації здійснені автором самостійно. Формулювання положень, котрі характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне і практичне значення його результатів є особистим внеском здобувача у дослідженні означуваної проблеми.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дослідження обговорювались на засіданні кафедри міжнародного права факультету міжнародних відносин Львівського національного університету ім. Івана Франка, а також апробовано на 10 конференціях: XIII Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Ломоносов-2006” (м. Москва, 12-15 квітня 2006 р.), I Міжнародній (V Всеукраїнській) науково-практичній конференції „Глобальна економічна система” (м. Чернівці, 27-29 квітня 2006 р.), VI Міжнародній науково-практичній конференції „Право і суспільство: актуальні проблеми взаємодії - шляхи Європейської інтеграції (м. Вінниця, 18-19 травня 2006 р.), III Міжнародній науково-практичній конференції „Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво” (м. Луцьк, 18-19 травня 2006 р.), I Міжнародній науково-практичній конференції „Наукова індустрія Європейського континенту - 2006” (м. Дніпропетровськ, 1-15 грудня 2006 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта - 2007” (м. Дніпропетровськ, 3-15 січня 2007 р.), III Міжнародній конференції аспірантів, студентів та здобувачів „Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (м. Луцьк, 23-24 березня 2007 р.), XIV Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Ломоносов-2007”(м. Москва, 11-14 квітня 2007 р.), Міжнародній науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку”. (м. Київ, 1-4 березня 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Дні науки-2007” (м. Запоріжжя, 12-15 жовтня 2007 р.), XV Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Ломоносов-2008” (м. Москва, 8-11 квітня 2008 р.).

Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 5 статей у фахових наукових виданнях.

Структура й обсяг дисертації обумовлена метою, завданнями та предметом дослідження, відповідає логіці наукового пошуку і вимогам ВАК України. Дисертація складається зі вступу, переліку умовних позначень, трьох розділів, які об'єднують вісім параграфів, висновків та списку використаних джерел (всього 286 джерел). Повний обсяг дисертації становить 221 сторінок.

Стратегією 2007-2009 рр. пріоритетними напрямами співробітництва ЄБРР та України щодо фінансування проектів визначено галузі енергетики та енергозбереження, розвитку муніципальної інфраструктури, транспорту, зв'язку та дорожнього сектору. Подальший розвиток співробітництва України з ЄБРР забезпечуватиме найширше використання можливостей Банку для здійснення ринкових перетворень, залучення його фінансових ресурсів одночасно з іншими стратегічними інвесторами до роботи над проектами з високими рівнями ризику, для запровадження сучасних методів фінансового менеджменту і корпоративного управління.

Співпраця Європейського інвестиційного банку з Україною, головною метою діяльності ЄІБ є забезпечення досягнення визначених Радою ЄС стратегічних цілей шляхом надання цільових інвестицій. Стосовно співпраці з державами, які не є членами ЄС, ЄІБ керується наданими йому Радою ЄС мандатами. Новий мандат ЄІБ на період 2007-2013 рр. був прийнятий у грудні 2006 року рішенням Ради міністрів ЄС (2006/1016/EC) та охоплював діяльність ЄІБ не лише в країнах Східної Європи (Україна, Молдова, Білорусь), а також і в Росії та країнах Південного Кавказу (Грузія, Вірменія, Азербайджан)

У співробітництві з Україною Чорноморський банк торгівлі та розвитку першочерговий наголос робить на фінансуванні проектів торговельної діяльності МСП як провідного рушія економічного розвитку більшості країн Чорноморського регіону - на фінансування їх діяльності відведено основну частину фондів ЧБТР.

Метою діяльності ЧБТР є забезпечення ефективної підтримки процесу переходу держав-членів до економічного процвітання народів регіону, а також фінансування та сприяння регіональним проектам, та здійснення інших банківських послуг згідно з проектами державного та приватного секторів у державах-членах та торговими відносинами між державами-членами.

Значну увагу у своїй діяльності ЧБТР звертає на забезпечення справедливого та рівного розподілу фінансування проектів розвитку. Діяльність ЧБТР спрямована на забезпечення активізації економічного розвитку держав регіону, на підтримку розвитку як малого підприємництва, так і державних підприємств держав-членів Організації чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС). ЧБТР підтримує регіональні торговельні та інвестиційні проекти, забезпечує фінансування комерційних трансакцій та проектів, які сприятимуть встановленню міцніших економічних зв'язків між державами Чорноморського регіону.

ВИСНОВКИ

У висновках проведено теоретичне узагальнення і дано нове вирішення наукового завдання, що полягає у комплексному дослідженні специфіки правової природи міжнародних фінансових організацій у порівнянні з іншими міжнародними міжурядовими організаціями.

Сьогодні в умовах світової фінансової кризи роль міжнародних фінансових організацій набуває нового актуального значення. Тенденції зростання взаємозалежності світового ринку та національної економіки держав світу зумовлюють необхідність тісного співробітництва держав з різноманітними міжнародними фінансовими організаціями (МФО), які є одними з безпосередніх операторів міжнародних фінансових відносин, сприяють повноцінній інтеграції держави в міжнародну фінансову систему і міжнародну економічну систему загалом. Ця прогалина певною мірою заповнюється проведеним дослідженням і зробленими в роботі висновками.

Правова природа установчих актів МФО як міжнародних договорів sui generis, визначає той факт, що до них застосовуються усі основні принципи права міжнародних договорів, та вказує на їх особливість як інституту права міжнародних організацій - права МФО. Цей інститут визначає внутрішню компетенцію держав-членів МФО, що зумовлено: відсутністю жорсткої регламентації процедури висловлення застережень до установчих актів МФО; наявністю значної кількості застережень, зроблених державами-сторонами цих міжнародно-правових актів при їх підписанні або під час приєднання до них; чіткою регламентацією процедури вирішення спорів стосовно питань тлумачення того чи іншого положення установчих актів та детальною регламентацію процедури внесення поправок до їх текстів.