Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський регіональний інститут державного управління

Національної академії державного управління при президентові України

УДК 35.088.6

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Реформування системи професійного навчання державних службовців в Україні в контексті досвіду країн східної Європи та пострадянського простору

25.00.03 - державна служба

Харченко Олег Анатолійович

Дніпропетровськ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник - доктор наук з державного управління, доцент ГОНЧАРУК Наталія Трохимівна, Секретаріат Кабінету Міністрів України, Управління адміністративної реформи, начальник Управління.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, доцент ЛИПОВСЬКА Наталія Анатоліївна, Академія митної служби України, професор кафедри державної служби та митної справи;

кандидат наук з державного управління СЛЮСАРЕНКО Олена Миколаївна, Інститут вищої освіти Академії педагогічних наук України, вчений секретар. реформування професійний сертифікація

Захист відбудеться «12» листопада 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.866.01 у Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 49044, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 29, к. 104.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 29).

Автореферат розісланий «09» жовтня 2009 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради В.М. Дрешпак

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Процеси оновлення системи державного управління, зокрема, модернізації державної служби України, що відбуваються на сучасному етапі державотворення, ставлять нові вимоги до професійних і особистісних якостей державних службовців, рівня їх професіоналізму та компетентності. Тому питання удосконалення діючої нині системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців в Україні, перетворення її на випереджуючу безперервну професійну освіту фахівців даної галузі набуває особливого значення. На цей час персонал державної служби недостатньо підготовлений до інноваційної діяльності, здійснення суспільних реформ. Існуючі підходи до професійного навчання державних службовців не повною мірою відповідають сучасним вимогам, європейським стандартам і пріоритетам нової державної кадрової політики.

Необхідність вирішення даної проблеми обумовлює актуальність вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду реформування системи професійного навчання державних службовців. Особливого значення для України набуває дослідження практики реформування та модернізації систем професійної освіти державних службовців у країнах Східної Європи та пострадянського простору в контексті можливостей адаптації цього досвіду до соціально-політичних умов України з урахуванням національних особливостей.

У сучасній Україні стала цілком очевидною необхідність створення оновленої системи професійного навчання державних службовців. Саме тому важливо визначити нові концептуальні підходи до створення цієї системи, з'ясувати, що вкладається в поняття єдиної державної системи професійного навчання державних службовців, які повинні бути її цілі, завдання, структура, види, форми, роль суб'єктів і об'єктів процесу навчання, принципи та зміст навчання. Інноваційний характер державного управління актуалізує розробку та втілення в практику моделі випереджаючого професійного навчання державних службовців.

У розробці теоретико-методологічних засад функціонування та розвитку системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців відіграли значну роль наукові праці таких українських і зарубіжних дослідників, як: Г. Атаманчук, В. Бакуменко, О. Воронько, Н. Гончарук, Д. Гринвуд, С. Дубенко, В. Карпичев, В. Князєв, В. Кремень, С. Крисюк, В. Куценко, Н. Липовська, В. Луговий, П. Надолішній, Н. Нижник, В. Майборода, О. Мельников, Т. Мотренко, О. Оболенський, В. Олуйко, Г. Опанасюк, О. Пархоменко-Куцевіл, К. Поллітт, Л. Прокопенко, Н. Протасова, О. Пухкал, А. Рачинський, І. Розпутенко, В. Романов, С. Серьогін, Н. Синицина, О. Слюсаренко, Дж. Томпкинс, О. Турчинов, Ю. Шаров, І. Шпекторенко, Г. Щокiн та ін. Напрацьовані ними науково-теоретичні положення щодо розвитку системи навчання кадрів для державного управління, реформування, організації та функціонування державної служби є базовими для розробки концептуальних засад реформування системи професійного навчання державних службовців і адаптації відповідного зарубіжного досвіду до умов України.

Разом із тим аналіз сучасної наукової літератури засвідчив, що в науковому плані проблема адаптації зарубіжного досвіду професійного навчання державних службовців в Україні на сьогодні залишається малодослідженою. Теоретико-методологічні засади реформування системи професійного навчання державних службовців розглядаються епізодично, без системного, комплексного підходу, науково обґрунтованих висновків, пропозицій i рекомендацій. З огляду на це вибір теми дослідження визначається об'єктивною необхідністю забезпечення реформування й модернізації державної служби i нагальною потребою розвитку i вдосконалення форм, видів, методів i технологій підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців в Україні.

3в'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах науково-дослідних робіт Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України «Створення організаційно-правових засад кадрової ротації як одного із дієвих елементів підготовки кадрів та попередження можливих корупційних проявів в державних органах» (номер державної реєстрації 0108U003404) і «Кадрова політика у сфері державної служби в умовах інтеграційних та глобалізаційних процесів» (номер державної реєстрації 0109U000469), що є складовими комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України «Державне управління та місцеве самоврядування» (номер державної реєстрації РК0199U002827) і в яких автор брав участь як науковий співробітник.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у науковому обґрунтуванні напрямів реформування системи професійного навчання державних службовців в Україні в контексті досвіду країн Східної Європи та пострадянського простору.

Для досягнення зазначеної мети в дисертаційній роботі були поставлені такі завдання:

- проаналізувати сучасний стан дослідження проблеми професійного навчання державних службовців у науковій літературі;

- розкрити сутність поняття та змісту реформування системи професійного навчання державних службовців в Україні;

- визначити цілі, завдання та принципи систем професійної освіти державних службовців у країнах Східної Європи та пострадянського простору, проаналізувати й узагальнити досвід їх реформування та вивчити можливість його впровадження в Україні;

- проаналізувати законодавчі та нормативно-правові основи забезпечення професійної освіти державних службовців у країнах Східної Європи та пострадянського простору;

- визначити місце та роль системи професійної освіти в професіоналізації державних службовців у країнах Східної Європи та пострадянського простору;

- обґрунтувати основні напрями реформування та сформулювати конкретні пропозиції щодо вдосконалення системи професійного навчання державних службовців в Україні;

- розробити модель випереджаючого професійного навчання державних службовців в Україні.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що складаються в процесі реформування системи професійного навчання державних службовців в Україні.

Предмет дослідження - реформування системи професійного навчання державних службовців в Україні в контексті досвіду країн Східної Європи та пострадянського простору.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що узагальнення досвіду реформування системи освіти державних службовців в країнах Східної Європи та пострадянського простору, впровадження запропонованих автором висновків і рекомендацій дасть змогу вдосконалити аналогічну систему в Україні, що буде сприяти підвищенню результативності державного управління, ефективності державної служби України та її наближенню до стандартів Європейського Союзу.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є комплекс загальнонаукових (історичного, компаративного, аналізу і синтезу, системного підходу, моделювання, порівняння й аналогії, експертного оцінювання тощо) і спеціальних методів. За допомогою історичного та компаративного методу проаналізовано вітчизняний і зарубіжний досвід реформування системи освіти державних службовців з точки зору його нормативно-правового й організаційного забезпечення. Системний підхід використовувався для вирішення більшості завдань дослідження, у тому числі для аналізу систем професійної освіти державних службовців у країнах Східної Європи та пострадянського простору. Метод структурно-функціонального аналізу дав змогу дослідити організаційну структуру та зміст системи професійного навчання державних службовців як складової професіоналізації персоналу державної служби. Метод моделювання було використано в процесі розробки моделі випереджаючого професійного навчання державних службовців в Україні.

Застосування сукупності цих та інших методів, опрацювання широкої джерельної бази дали змогу забезпечити всебічність вивчення проблеми та достовірність отриманих висновків.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є науковою працею, в якій автором вирішено актуальне наукове завдання - обґрунтовано теоретико-методологічні засади реформування системи професійного навчання державних службовців в Україні з використанням досвіду країн Східної Європи та пострадянського простору. У результаті проведених наукових досліджень у дисертаційній роботі

вперше:

- здійснено комплексний аналіз і узагальнено досвід реформування систем професійної освіти державних службовців країн Східної Європи та пострадянського простору, обґрунтовано можливість його впровадження в Україні, з урахуванням, з одного боку, наближення систем професійного навчання зазначених країн до вимог Болонського процесу, а з іншого - трансформації систем державного управління, реформування та адаптації державної служби України до принципів ЄС;

- розроблено модель випереджаючого професійного навчання державних службовців в Україні як систему сучасних ідей і переваг, ціннісних орієнтацій та установок, організаційно-технологічних пріоритетів, адекватних українській і світовій освітній ситуації, що спрямована на вдосконалення існуючої системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців;

удосконалено:

- засоби поєднання загальних завдань Європейської інтеграції та модернізації органів державного управління зі спеціальними завданнями реформування державної служби і системи професійного навчання державних службовців в Україні, завдяки чому забезпечується ефективність навчального процесу, стажування, контролю знань, розподілу випускників, навчання за замовленням органів державної влади і т.д.;

- концептуальні засади реформування системи професійного навчання державних службовців з урахуванням зарубіжного досвіду, соціально-економічного стану країни, цілей і завдань модернізації державної служби, базуючись на системі цінностей демократичного суспільства в єдності з ціннісними орієнтаціями особистості, що дало можливість сформулювати пропозиції й рекомендації органам державної влади щодо подальшого розвитку чинної системи професійного навчання державних службовців в Україні;

дістали подальшого розвитку:

- обґрунтування потреби в перегляді цілей, завдань, структури та змісту професійного навчання державних службовців в Україні з урахуванням випереджаючого та інноваційного характеру державного управління;

- визначення змісту понять «професія», «професіоналізм державного службовця», «професіоналізація державної служби», «випереджаюче навчання державних службовців», «реформування системи професійного навчання державних службовців»;

- обґрунтування необхідності врахування тенденції до зближення національних систем професійної освіти державних службовців у країнах Східної Європи та пострадянського простору на основі оптимального поєднання різних підходів, адаптованих до історичних, національних, ментальних та інших чинників;

- обґрунтування актуальності та цінності зарубіжного досвіду реформування системи освіти державних службовців в умовах інтеграції України в європейський освітній простір і необхідності обережного та вибіркового ставлення до перспектив його адаптації до вітчизняної системи професійного навчання державних службовців;

- розробки щодо напрямів реформування системи професійного навчання державних службовців: удосконалення нормативно-правових основ забезпечення професійного навчання та освітньо-кваліфікаційних стандартів; адаптація професійного навчання державних службовців в Україні до стандартів Європейського Союзу; фундаменталізація та випереджаючий характер навчального процесу; ротація кадрів державної служби; удосконалення кадрового забезпечення системи професійного навчання державних службовців.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані результати дозволяють визначити раціональні елементи й слабкі сторони практики підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, дають змогу критично оцінити спадщину, отриману в цій галузі, сприяють поглибленому вивченню можливостей творчого використання зарубіжного досвіду в процесі професійного навчання державних службовців в Україні.

Результати дисертаційного дослідження, його висновки, пропозиції та практичні рекомендації впроваджуються в діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних установ і організацій Дніпропетровської області (довідка Управління державної служби Головного управління державної служби України в Дніпропетровській області № 625/08-150 від 22.09.2008 р.), Орловської області (акт про впровадження Орловської регіональної академії державної служби № 1249 від 03.10.2008 р.; довідка Управління освіти та молодіжної політики Департаменту соціальної політики Орловської області № 3120 від 25.07.2008 р.) та в навчальному процесі під час підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців у Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (довідка № 03/1-5-16/2-616/1 від 07.07.2008 р.).

Отримані в дисертаційній роботі практичні результати можуть бути використані в діяльності органів державної влади під час організації професійного навчання державних службовців, у навчальному процесі вищих навчальних закладів за програмами підготовки магістрів в освітній галузі «Державне управління», а також у системі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців.

Особистий внесок здобувача. Основні положення та результати дисертаційного дослідження отримані автором самостійно. У дисертації не використовувалися ідеї або розробки інших дослідників, у співавторстві з якими були підготовлені окремі публікації. У надрукованій спільно з Н.Т. Гончарук науковій статті автором проведено аналіз теоретико-методологічного аспекту ролі знань і управління в сучасних умовах.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертаційного дослідження обговорювались на 10 вітчизняних і міжнародних наукових, науково-практичних конференціях, міжнародних конгресах, зокрема, на ІІІ, ІV, V наукових конференціях «Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України» (Дніпропетровськ, 2006, 2007, 2008); науковій конференції «Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні» (Київ, 2006); міжрегіональній науково-практичній конференції «Россия и Европа: потенциал и перспективы развития в контексте наследия идей Н.Я. Данилевского и Ф.И. Тютчева» (Брянськ, 2006); міжвузівській і міжнародній науково-практичних конференціях «Развитие региона в новой системе социальных, экономических и политических отношений XXI века» (Смоленськ, 2007, 2008); міжнародній науковій конференції «Региональная социально-ориентированная политика: особенности и эффективность на различных уровнях территориальной организации» (Орел, 2007); науково-практичній конференції «Теорія та практика державної служби» (Дніпропетровськ, 2008), IV Загальноросійській науково-практичній конференції молодих вчених та студентів «Управление и общество» (Тамбов, 2009). Свідченням цього є публікація тез доповідей у матеріалах науково-практичних конференцій і статей у збірниках наукових праць.

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 13 наукових праць, із них: 3 статті у наукових фахових виданнях, 2 статті в інших наукових виданнях, 8 - тези доповідей у матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 225 сторінок, з яких 180 сторінок основного тексту (з них ілюстрацій, що займають повну сторінку - 1). Робота містить 4 таблиці, 17 рисунків та 3 додатки. Список використаних джерел складається з 337 найменувань.

Основний зміст роботи

У розробці теоретико-методологічних засад функціонування та розвитку системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців відіграли значну роль наукові праці таких українських дослідників, як: В. Бакуменко, Н. Гончарук, В. Князєв, В. Кремень, В. Луговий, Н. Нижник, В. Майборода, О. Мельников, Т. Мотренко, О. Оболенський, В. Олуйко, Н. Протасова, А. Рачинський, В. Ребкало, С. Серьогін, Ю. Шаров та ін.

Шляхи підвищення професіоналізму державних службовців в своїх роботах розглядали А. Деркач, Г. Зінченко, Н. Липовська, О. Пархоменко-Куцевіл, Б. Пономаренко, С. Хаджирадєва, А. Шидов, А. Яблокова та ін. Проблемами управління освітою державних службовців займалися Ю. Алферов, Д. Дзвінчук, С. Жарая, Н. Коломiнський, В. Луговий, В. Щетiнiн, Г. Щокiн та ін.

Питання змісту навчання в системі освіти державних службовців розглядались у наукових доробках В. Бакуменка, В. Куценка, В. Рача, О. Оболенського, О. Мельникова, Н. Нижник, Н. Синициної та ін.

Зарубіжний досвід становлення та функціонування системи освіти державних службовців розглядали В. Бакушев, Г. Опанасюк, С. Озірська, Ю. Полянський, І. Розпутенко, О. Слюсаренко, Є. Уткін та ін.

Разом із тим теоретичні основи реформування системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, як основних компонентів їх безперервної освіти та професіоналізації державної служби, розроблені на цей час недостатньо. Малодослідженими залишаються питання практики: організації діяльності навчальних закладів з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, можливостей впровадження новітніх форм і технологій навчання, добору, кваліфікації та досвіду, підготовки викладацького складу, оцінювання ефективності навчання, оптимізації управління системою навчання державних службовців в Україні з урахуванням отриманого досвіду держав Східної Європи та країн пострадянського простору.

Доведено, що реформа системи навчання державних службовців являє собою явище історичне: потреба в ній виникає лише тоді, коли для неї існують об'єктивні передумови; необхідні перетворення регулюються законодавчими актами та контролюються спеціальними державними органами. Реформування системи професійного навчання державних службовців нерозривно пов'язано зі становленням державної служби України, є складовою її кадрового забезпечення. Реальність є такою, що становлення самої державної служби та системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для неї відбувається в умовах зміни парадигми суспільного розвитку, типу культури, моральних орієнтирів.

Система професійного навчання державних службовців є організаційно-програмним комплексом, який складається з набору взаємопов'язаних суб'єктів, об'єктів і процедур, що забезпечують виконання державного замовлення, досягнення відповідних обсягів і якості підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців.

Структура закладів професійної освіти в Україні змінюється разом з реформуванням структури державної служби. Для України характерною ознакою в підготовці державних службовців є поєднання елементів централізованої та децентралізованої систем навчання. В Україні переважає централізована система підготовки з одним головним навчальним закладом, який має філіали (регіональні інститути), але саме центральна інституція визначає концептуальні основи підготовки. Разом з тим, активно впроваджуються елементи децентралізованої системи підготовки державних службовців, які передбачають широкі можливості для змін та інновацій.

У результаті дослідження встановлено, що система безперервної професійної освіти державних службовців повинна передбачати: надання фахівцям спеціальної підготовки в галузі державного управління; підготовку фахівців, що мають вищу освіту й надання кваліфікації в галузі державного управління; постійне підвищення кваліфікації фахівців у галузі державного управління; стимулювання державних службовців до свідомої самоосвіти в галузі їхньої професійної діяльності.

В умовах реформування суспільства великого значення набуває перепідготовка та підвищення кваліфікації державних службовців як форми, що дозволяє швидко й гнучко реагувати на суспільні зміни та охопити підготовкою значну кількість працівників державного апарату (насамперед, керівних кадрів).

Дослідження показало, що система професійного навчання державних службовців в Україні розвивається в напрямі вирішення завдання європейської інтеграції, забезпечення просування по службі та особистісно-орієнтованого розвитку персоналу. Підвищується роль міжнародних організацій і навчальних закладів, що готують кадри для державного апарату. Зростає роль громадського контролю за системою освіти.

У другому розділі - «Реформування системи професійної освіти державних службовців в країнах Східної Європи та пострадянського простору» - розглянуто методологію реформування системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, яка передбачає вирішення таких завдань, як визначення цілей, принципів і змісту навчання, структурну побудову системи, організацію і забезпечення її життєдіяльності (нормативно-правове регулювання, кадрове, науково-методичне, організаційне, технічне, фінансове забезпечення).

Зазначається, що реформування системи професійної освіти державних службовців в країнах Східної Європи та пострадянського простору проводиться з дотриманням умов Болонської декларації, що дозволяє досягати значних результатів у створенні єдиного освітнього простору.

Аналіз систем професійної освіти державних службовців у країнах Східної Європи та пострадянського простору свідчить про те, що для них, як i для України, доцільним є оцінювання якості підготовки кадрів для державного апарату з погляду їх відповідності чи невідповідності гуманістичним принципам, підходу, орієнтованому на особистість, індивідуальним планам кар'єрного розвитку персоналу. Вдосконалюється раціональне співвідношення змісту й форм підготовки державних службовців, що розширює їх можливості щодо засвоєння знань, створює умови для найповнішого вияву та розвитку їхніх здібностей. Позитивною особливістю підготовки державних службовців є оновлення форм, методів та прийомів навчання, їх спрямованості на потреби професійної діяльності та актуалізацію особистісного розвитку.

Доведено, що нормативно-правова база з питань забезпечення професійної освіти державних службовців країн Східної Європи та пострадянського простору ґрунтується на законодавстві, яке розвивається в єдиному для різних країн напрямі з урахуванням національних традицій, має єдину інформаційну та науково-методичну базу. Для України є також цікавою практика більшості нових демократичних країн щодо законодавчого закріплення у сфері державної служби «системи безперервної освіти державних службовців», коли кар'єрне зростання кожного з них ставиться в залежність від того, наскільки ефективне і якісне його професійне зростання.

У результаті проведеного соціологічного дослідження «Управління професійним розвитком державних і муніципальних службовців» (2005 р., N=652, об'єкт дослідження - державні та муніципальні службовці Белгородської області РФ) доведено, що професіоналізація державної служби в державах пострадянського простору, зокрема в Росії, має свої специфічні особливості, позитивні і негативні сторони, а також, що в процесі навчання та професійного становлення державних службовців дуже мало уваги надається формуванню навиків приймати нестандартні рішення та брати на себе відповідальність за їх реалізацію.

Аналіз даних проведеного дослідження свідчить про необхідність підвищення якості управління системою підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, а також про пошук шляхів удосконалення самого процесу навчання.

Дослідження підтвердило тенденцію залежності рівня професіоналізації державної служби від того, наскільки професійна підготовка державних службовців ведеться відповідно до потреб самої державної служби. Зростає важливість підготовки керівників і службовців у сфері людських ресурсів, освоєння методів щоденної роботи та мовної підготовки.

У третьому розділі - «Напрями реформування системи професійного навчання державних службовців в Україні» - розкрито стан і перспективи розвитку організаційно-правових основ забезпечення професійного навчання державних службовців в Україні, обґрунтовано основні напрями реформування системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, розроблено модель випереджаючого професійного навчання державних службовців в Україні.

Встановлено, що становлення єдиної загальнодержавної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців в Україні здійснюється на конституційних положеннях, засадах законодавства про державну службу, освіту та стандартах Європейського Союзу. У цілому нормативно-правова база забезпечення професійного навчання державних службовців в Україні постійно оновлюється відповідно до потреб держави та суспільства.

В Україні створено організаційну структуру - мережу навчальних закладів, які здійснюють професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування. Нормативно-правовою базою забезпечено безперервність головним чином післядипломної освіти державних службовців, зокрема, підвищення їхньої кваліфікації закріплено законодавчо. У той же час, потребує реформування управління системою професійного навчання державних службовців, вирішення ряду проблем щодо статусу її закладів, зокрема, регіональних центрів підвищення кваліфікації, питання фінансування підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і контролю за якістю наданих освітніх послуг і отриманих знань.

Аналіз накопиченого у країнах Східної Європи та пострадянського простору досвіду реформування законодавчо-правових та організаційних основ професійної освіти державних службовців дозволяє врахувати як їх досягнення, так і помилки, а також переконатися в можливості адаптації зарубіжного досвіду в Україні.

Прагнучи інтегруватись до європейського співтовариства, Україна шукає власну модель державного управління та підготовки кадрів, що передбачає, передусім, пріоритет загальнолюдських цінностей, реалізацію принципу верховенства права, дотримання норм професійної етики. Результати аналізу свідчать, що швидшій інтеграції до європейського простору заважає те, що в системі вищої школи країн пострадянського простору, у тому числі й в Україні, домінує освіта підтримуючого типу, яка має прагматичний характер та орієнтована на підготовку фахівців до дій в таких конкретних ситуаціях, які часто зустрічаються. Інтегративні процеси потребують переходу до випереджаючої, інноваційної, професійно-особистісно-орієнтованої освіти, метою якої виступає проблемно-орієнтований професіоналізм, компетентність і ефективність фахівця.

Виходячи з цього, випереджаюче професійне навчання керівників і спеціалістів державної служби як система сучасних ідей і переваг, ціннісних орієнтацій, організаційно-технологічних пріоритетів, адекватних українській і світовій освітній ситуації представлене в структурній моделі (рис.). Випереджаюче навчання вимагає зміни ролей викладачів і слухачів, як рівноправних суб'єктів особистісно-орієнтованої системи професійного навчання державних службовців. Це визначається переходом до продуктивного мислення та розвитку інтелекту, що можливе тільки в умовах творчої співпраці та співтворчості, введення ролі викладача-наставника. При цьому розповсюдження знань здійснюється за допомогою інформаційних технологій.

До випереджаючих технологій навчання насамперед віднесені: технології реального аналізу майбутнього; між- і трансдисциплінарність; орієнтація професійного навчання на кардинальні зміни в інституті державної служби; розробка інноваційних навчальних програм; управління освітніми ризиками й алгоритмами; інноваційна самоорганізація навчання; технології «непрямої» управлінської дії; проектування креативного інформаційно-освітнього середовища; технології рефлексій професійного навчання; формування інформаційної культури майбутнього; можливості та перспективи мережних інформаційних структур; навчання в мережних режимах та інші.

У роботі серед основних принципів проектування технологій випереджаючого професійного навчання державних службовців виокремлено такі: наукова та практична обґрунтованість випередження; професійне виконання випереджаючих програм; інформаційне наповнення випереджаючого навчання; позитивне суспільне сприйняття нововведень; інтегральність, гнучкість, варіативність, адаптивність; надійність у досягненні випереджаючих навчальних цілей і завдань.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Важливим є закріплення правил конструювання навчальних програм з модулів, реалізація їх відповідно до принципів: інноваційності; випередження; цілісності системи знань, що динамічно змінюється в системі навчання, із збереженням фундаментальності і науковості; безперервності і спадкоємності процесу освіти.

Виходячи з цього, результатом освітнього продукту випереджаючого професійного навчання має стати: концептуальне, випереджаюче, конструктивно-організуюче знання; уміння, що забезпечують виживання, функціонування та розвиток соціальної системи (інституту, організації) в екстремальних умовах; оперативно актуалізовані, зокрема нетрадиційні технологічні, інструментально-операційні навички антикризового управління.

На підставі дослідження доведено, що випереджаюче навчання - це проблема, яку цілком можна вирішити, якщо будуть реалізовані її першочергові складові:

- визначення державної та суспільної стратегічної потреби в кадрах управління відповідного рівня та якості (державне та соціальне замовлення);

- постановка й обґрунтування стратегічних і оперативних цілей і моделей випереджаючого навчання (навчальна стратегія);

- визначення типу освітніх структур і технологічного супроводу, змісту, методів і форм навчання (технологічна парадигма);

- розробка випереджаючих навчальних програм (програмна стратегія);

- корінні зміни в державних освітніх стандартах у галузі державного управління (освітній стандарт);

- підбір і відбір професорсько-викладацького складу з урахуванням вимог стратегічного, ситуативного антикризового управління, їх спеціалізована підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації (кадрова стратегія);

- організація, контроль, стимулювання й управління якістю навчального процесу (навчальна стратегія і тактика);

- проведення моніторингових досліджень навчально-наукового процесу, визначення горизонтів освітнього прогнозу (дослідницька стратегія).

Висновки

У дисертаційній роботі на підставі дослідження теоретико-методологічних засад реформування системи освіти державних службовців в країнах Східної Європи та пострадянського простору вирішено актуальне наукове завдання - обґрунтовано основні напрями реформування, сформульовані конкретні пропозиції щодо вдосконалення системи професійного навчання державних службовців в Україні та розроблено модель випереджаючого професійного навчання державних службовців в Україні. Отримані в процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізовані мета й завдання дослідження дають змогу зробити такі основні висновки та практичні рекомендації:

1. Аналіз наукової літератури показав, що теоретичні основи реформування системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, як основних компонентів їх безперервної освіти та професіоналізації державної служби, розроблені на теперішній час недостатньо. Суттєві прогалини існують у концептуальному обґрунтуванні функціонування, розвитку i взаємодії складових даної системи. Малодослідженими залишаються питання практики: організації діяльності навчальних закладів з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, можливостей впровадження новітніх форм і технологій навчання, добору, кваліфікації та досвіду, підготовки викладацького складу, оптимізації управління з урахуванням отриманого досвіду держав Східної Європи та країн пострадянського простору. На основі аналізу наукових і правових джерел щодо реформування системи освіти державних службовців в країнах Східної Європи та пострадянського простору показано, що європейська інтеграція призвела на континенті не тільки до взаємопроникнення і взаємовпливу економічних, соціальних, політичних, культурних і правових систем різних країн континенту, а й суттєво позначилася на функціонуванні інститутів державної служби в усіх державах Європейського Союзу. Зокрема, поступово відбувається вироблення такої освітньої парадигми в системі навчання державних службовців, котра має одночасно задовольнити нові запити держави і суспільства. При цьому існує тенденція до зближення національних систем освіти державних службовців, коли в умовах перехідного періоду змінюється парадигма суспільного розвитку, тип культури, духовно-етичні орієнтири.

2. Дослідження особливостей сучасного стану й тенденцій розвитку системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців уможливило дати авторське тлумачення базових понять стосовно системи професійного навчання державних службовців, у тому числі таких понять, як «професія», «професіоналізм державного службовця», «професіоналізація державної служби», «випереджаюче навчання державних службовців», «реформування системи професійного навчання державних службовців». Зокрема, суть поняття «реформування системи професійного навчання державних службовців» визначено як діяльність з перетворення соціальних відносин в освітній області та результат нової структурної організації системи навчання державних службовців, її зміни та розвитку, що передбачає новий цикл соціальних перетворень. Реформа системи навчання державних службовців являє собою явище історичне: потреба в ній виникає лише тоді, коли для неї існують об'єктивні передумови; необхідні перетворення регулюються законодавчими актами та контролюються спеціальними державними органами. Реформування системи професійного навчання державних службовців нерозривно пов'язане зі становленням державної служби України, є складовою її кадрового забезпечення.

3. В умовах інтеграції в Європейський простір у країнах Східної Європи виникла потреба в перегляді цілей, завдань, структури та змісту державного управління та його виокремлення в самостійну сферу наукових досліджень і галузь освіти державних службовців. Законодавством цих країн закріплено правові й організаційні основи академічної автономії вищих шкіл. При цьому соціальна природа професійного навчання державних службовців обумовлює гуманістичну спрямованість і демократичність змісту їх освіти, що має втілення у фундаментальній, багатопрофільній, гнучкій підготовці, її індивідуалізації, поєднанні професійної та різнопланової гуманітарної підготовки, яка має безперервний і випереджаючий характер.

4. Аналіз досвіду реформування системи освіти державних службовців у країнах Східної Європи та на пострадянському просторі продемонстрував, що демократизація державного управління відбувається динамічно там, де професійна освіта державних службовців розглядається у взаємозв'язку та взаємодоповнюваності гуманістичних, етичних, моральних аспектів професіоналізації державної служби, робиться наголос на гуманістичній спрямованості освіти державних службовців, оволодінні духовними i, насамперед, моральними цінностями суспільства, коли під час навчання формуються особистісні цінності державного службовця. Підкреслюється важливість створення умов для найповнішої самореалізації особистості державного службовця.

5. Узагальнення досвіду законодавчого та нормативно-правового забезпечення професійної освіти державних службовців у країнах Східної Європи та пострадянського простору свідчить про те, що він ґрунтується на законодавстві, яке розвивається в єдиному для цих країн напрямі з урахуванням національних традицій, має схожі цілі, завдання, принципи, методи і форми здійснення професійного навчання державних службовців. Впровадження цього досвіду сприятиме удосконаленню процедур ліцензування, акредитації, посиленню конкурентоспроможності ВНЗ у наданні освіти у галузі державного управління; гнучкості навчальних програм; створенню єдиної спільної системи ціннісних орієнтацій, етичних принципів, вдосконаленню професійної культури державних службовців і впровадженню їх у підготовку державних службовців; посиленню мотивації керівників щодо навчання персоналу; регулярному підвищенню кваліфікації професорсько-викладацького складу системи навчання; подальшому розвитку матеріально-технічної бази навчальних закладів.

6. Аналіз систем освіти державних службовців в країнах Східної Європи та пострадянського простору свідчить про те, що для них основоположну роль в професіоналізації державної служби виконує система підготовки державних службовців, яку слід розглядати одночасно як мережу освітніх установ і як єдину загальнодержавну систему навчально-освітньої діяльності, основним завданням якої є забезпечення високого професіоналізму державних службовців з метою ефективного виконання їх завдань і функцій. Позитивною особливістю підготовки державних службовців є оновлення форм, методів і прийомів навчання, їх спрямованості на потреби професійної діяльності й актуалізацію особистісного розвитку. Європейськими країнами створений єдиний освітній простір, у якому навчальні заклади відповідають перед державою за рівень підготовки, що вони забезпечують. Показано, що в умовах створення загальноєвропейського простору, будуючи свою модель освіти державних службовців на засадах Болонського процесу, нові незалежні держави Східної Європи та пострадянського простору беруть за основу одну із моделей навчання державних службовців (як правило, французьку, англосаксонську, німецьку або північноамериканську), та шукають оптимальне поєднання різних підходів, адаптуючи їх відповідно до історичних, національних, ментальних чинників власних держав та народів. Тобто при всій актуальності й цінності зарубіжного досвіду реформування системи освіти державних службовців необхідно здійснювати обережно й вибірково ставитися до перспектив його імплементації в умовах нових національних держав, які утворилися на пострадянському просторі, що вимагає урахування своєрідності суспільної свідомості й сталого менталітету, національних і культурних традицій, потреб реформування системи професійного навчання державних службовців, у тому числі й в Україні.

7. На основі системного підходу визначені основні напрями реформування системи професійного навчання державних службовців: удосконалення нормативно-правових основ забезпечення професійного навчання та освітньо-кваліфікаційних стандартів; адаптація професійного навчання державних службовців в Україні до стандартів Європейського Союзу; фундаменталізація та випереджаючий характер навчального процесу; ротація кадрів державної служби; удосконалення кадрового забезпечення системи професійного навчання державних службовців.

8. Доведено, що в Україні необхідно розробити, прийняти та впровадити в практику державної служби Закон України «Про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців».

Розроблено практичні рекомендації, що стосуються нормативно-правових і організаційних аспектів забезпечення процесу реформування системи професійного навчання державних службовців в Україні:

- особистісно-орієнтоване направлення професійного навчання державних службовців при диференційованому спрямуванні програм навчання на вищий, середній і нижчий рівень персоналу;

- удосконалення переліку галузей освіти, програм підготовки фахівців, потенційно спрямованих на державну службу, у вищих навчальних закладах України з одночасною оптимізацією структури спеціальностей освітньої галузі «Державне управління» відповідно до сучасних потреб державного управління та державної служби;

- запровадження процедури сертифікації різнопланових програм професійного навчання службовців, розвитку й урізноманітнення форм і видів підвищення кваліфікації, формування та підготовки кадрового резерву;

- удосконалення порядку формування та забезпечення державного замовлення на професійну підготовку та післядипломну освіту державних службовців, з поступовим впровадженням децентралізованої системи фінансування освітніх послуг;

- упровадження системи різноступеневої професійної освіти державних службовців та спрямування молоді на державну службу шляхом створення спеціалізованих гімназій, ліцеїв, шкіл, класів, коледжів і проведення розгалуженої профорієнтаційної роботи;

- запровадження досвіду проведення оцінювання професійної компетентності державних службовців на відповідність посадам, які вони обіймають незалежною кваліфікаційною комісією державної служби за участю представників профільних ВНЗ, громадських організацій, органів державної влади;

- створення організаційно-правових і фінансово-економічних засад запровадження в державній службі України системи післядипломної освіти та використання стажування як самостійного виду додаткової професійної освіти державного службовця, складової частини його професійної перепідготовки або підвищення кваліфікації, передбачивши при цьому удосконалення шляхом уніфікації нормативно-правових документів порядку надання навчальних відпусток та форм звітності за ними.

9. Розроблено модель випереджаючого професійного навчання державних службовців в Україні, як систему сучасних ідей і переваг, ціннісних орієнтацій, організаційно-технологічних пріоритетів, адекватних українській і світовій освітній ситуації. Впровадження моделі випереджаючого професійного навчання державних службовців як базисної стратегії подальшого розвитку державно-управлінської діяльності буде сприяти формуванню корпусу інноваційно спрямованих керівників не лише в системі державної служби, але й у політичній сфері, що дасть їм можливість впливати на формування не лише змісту, а й структури державного управління в плані додання йому адаптивної гнучкості та динамічності в умовах реформування.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Харченко О. Розвиток державної служби Росії на сучасному етапі / Олег Харченко // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. / редкол.: С.М. Серьогін (голов. ред.) [та ін.]. - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 3 (25). - С. 213-222.

2. Харченко О. Особливості та проблеми професійної підготовки державних і муніципальних службовців Росії / Олег Харченко // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. / редкол.: С.М. Серьогін (голов. ред.) [та ін.]. - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 4 (26). - С. 192-201.

3. Харченко О. Підготовка вищих керівних кадрів у сфері державної служби: синергетичний підхід / Олег Харченко, Наталія Гончарук // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. / редкол.: С.М. Серьогін (голов. ред.) [та ін.]. - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2007. - Вип. 3 (29). - С. 202-210. - Авторські - С. 202-205.

4. Харченко О. Повышение квалификации государственных и муниципальных служащих: характерные недостатки и пути решения / Олег Харченко // Развитие региона в новой системе социальных, экономических и политических отношений ХХІ века : межвузов. науч.-практ. конф. : сб. науч. ст. в 2-х ч. - Ч. I. - Смоленск : СФ ОРАГС, Маджента, 2007. - С. 190-195.

5. Харченко О. Зарубежный опыт реформирования системы обучения государственных служащих / Олег Харченко // Международная научно-практическая конференция «Развитие региона в системе социальных, экономических и политических отношений ХХІ века» : сб. науч. ст. - Смоленск : Универсум, 2008. - С. 306-317.

6. Харченко О. Западноевропейский опыт подготовки кадров для государственной службы / Олег Харченко // Россия и Европа: потенциал и перспективы развития в контексте наследия идей Н.Я. Данилевского и Ф.И. Тютчева : материалы межрегион. науч.-практ. конф. / под общ. ред. Т.С. Болховитиной. - Брянск : БФ ОРАГС, 2006. - С. 357-367.

7. Харченко О. Проблема обізнаності державних службовців з інституціями та стандартами Європейського Союзу / Харченко О. // Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України : матеріали наук.-практ. конф., 18 трав. 2006 р. - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2006. - С. 165-168.

8. Харченко О. Підготовка державних службовців до роботи в умовах адаптації державної служби України до стандартів Європейського Союзу / Харченко О. // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 31 трав. 2006 р. - К. : НАДУ, 2006. - С. 306-308.

9. Харченко О. Становление и развитие системы дополнительного профессионального образования гражданских государственных служащих в России / Олег Харченко // Государственное и муниципальное управление в социологическом контексте : матер. междунар. конф. молодых ученых «Региональная социально-ориентированная политика: особенности и эффективность на различных уровнях территориальной организации» (10 апр. 2007 г.) / под общ. ред. А.А. Хохлова. - Орел : Изд-во ОРАГС, 2007. - С. 48-57.

10. Харченко О. Впровадження європейського досвіду професійної підготовки державних і муніципальних службовців / Харченко О. // Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України : матеріали 4-ї регіональної наук.-практ. конф. / за заг. ред. Л.Л. Прокопенка. - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2007. - С. 178-180.

11. Харченко О. Формування нової системи цінностей у державних службовців у контексті адаптації державної служби України до стандартів ЄС / Харченко О. // Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України : матеріали 5-ї регіон. наук.-практ. конф., 15 трав. 2008 р. / за заг. ред. Л.Л. Прокопенка. - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2008. - С. 170-172.

12. Харченко О.А. Основні напрями реформування загальнонаціональної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців / Харченко О.А. // Теорія та практика державної служби : матеріали наук.-практ. конф., 19-20 верес. 2008 р. / за заг. ред. С.М. Серьогіна. - Д. : ДРІДУ НАДУ, 2008. - С. 232-234.

13. Харченко О. А. Кадровая политика в области подготовки государственных служащих Украины / Харченко О.А. // Управление и общество : материалы IV Всероссийской науч.-практ. конф. молодых ученых и студентов «Управление и общество» / под общ. ред. О.Н. Андреевой, Е.М. Лукиновой. - Тамбов : Изд-во Чеснокова А.В., 2009. - С. 92-97.

Анотації

Харченко О.А. Реформування системи професійного навчання державних службовців в Україні в контексті досвіду країн Східної Європи та пострадянського простору. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.03 - державна служба. - Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії управління при Президентові України. - Дніпропетровськ, 2009.

У дисертації здійснено дослідження проблеми реформування системи професійного навчання державних службовців в Україні. Вивчено досвід підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців в країнах Східної Європи та пострадянського простору й обґрунтовано можливість його впровадження в умовах інтеграції України до європейського освітнього простору та тенденції до зближення національних систем професійної освіти державних службовців у країнах Східної Європи та пострадянського простору.

Основними напрямами реформування системи професійного навчання державних службовців в Україні визначено: удосконалення нормативно-правових основ забезпечення професійного навчання та освітньо-кваліфікаційних стандартів; адаптація професійного навчання державних службовців в Україні до стандартів Європейського Союзу; фундаменталізація та випереджаючий характер навчального процесу; ротація кадрів державної служби; удосконалення кадрового забезпечення системи професійного навчання державних службовців. Розроблено модель випереджаючого професійного навчання державних службовців в Україні.