Визначені форми взаємодії міліції і органів місцевого самоврядування, а саме: спільні громадські пункти охорони порядку; спільні наради і семінари, науково-теоретичні й науково-практичні конференції; поточні робочі зустрічі; планування спільних заходів; спільний (комплексний) аналіз криміногенної обстановки; взаємний обмін інформацією; обмін досвідом;прийняття спільних (регіональних) нормативних актів; спільне укладення договорів по охороні громадського порядку; надання взаємної допомоги; взаємне використання сил і засобів; мобілізація коштів; спільний аналіз матеріалів преси, скарг та інших звернень громадян, прийняття відносно них узгоджених рішень.

Зазначено, що сьогоднішнє реформування органів внутрішніх справ має зворотній ефект. Замість модифікації та оптимізації функцій міліція отримала надмірне навантаження, що впливає на якість її роботи. Тому в Україні має бути вироблена стратегія попередження щодо запобіганням порушенням прав і свобод громадян. В основі такої стратегії повинна лежати: відносна незалежність діяльності міліції і суспільства; механізм консенсуса міліції і громадськості у гарантуванні охорони прав і свобод людини і громадянина; цивільний контроль за цією охороною і захистом; законодавчого закріплення взаємодії міліції та населення з питань захисту у сфері правоохорони; напрацювання та впровадження нових форм і методів захисту прав і свобод людини; пропагування і зміцнення моральних цінностей та законності; взаємна довіра населення і міліції; забезпечення правового та політичного виховання за допомогою телекомунікацій; підвищення рівня відповідальності за порушення вимог передбачених нормативно-правовими актами всіх гілок влади і органів місцевого самоврядування; удосконалення законодавства та його своєчасне розповсюдження в суспільстві.

Підкреслюється, що забезпечення правопорядку і законності в державі не обходяться без участі громадян. Держава зацікавлена в розвитку творчої ініціативи, соціальної і політичної активності громадян. Вирішення тих чи інших проблем, що вимагають багато часу та зусиль, можливе лише у тісній співпраці з громадськістю, місцевими органами влади, засобами масової інформації. У зв'язку з цим зроблено висновок, що підтримка громадян і органів місцевого самоврядування - одне з неодмінних умов ефективної діяльності міліції у боротьбі з правопорушниками.

Основними організаційними формами сприяння в забезпеченні правопорядку силами громадян можуть бути: безпосередня реалізація своїх прав на захист від протиправних посягань у порядку реалізації норм цивільного, адміністративного і кримінального законодавства; сприяння правоохоронним органам у поширенні вивчення правових норм, проведенні роботи з попередження злочинів та інших правопорушень, у тому числі шляхом позаштатного співробітництва; членство або участь у громадських об'єднаннях правозахисної спрямованості, статутні цілі яких передбачають сприяння правоохоронним органам; участь в загонах сприяння міліції, самозахисту; участь у роботі громадських пунктів охорони порядку; участь у роботі добровільних народних дружин; участь у роботі козацьких загонів; надання іншої допомоги правоохоронним органам у формах, не заборонених законодавством України.

Громадяни сприяють правоохоронним органам, зокрема міліції, у забезпеченні правопорядку, як індивідуально - на добровільній основі, за контрактом, так і колективно, опосередковано і безпосередньо, або учасники взаємодії здійснюють спільні заходи, що характеризуються єдністю завдань, місця, часу, безпосереднього керівництва.

До основних напрямків взаємодії міліції з органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями віднесено: вивчення стану громадського порядку на закріпленій території, використовуючи різні форми роботи, у тому числі проведення соціологічних опитувань, бесід із населенням, спільних з дільничними інспекторами міліції прийомів громадян, робота з різними документами, відомостями та ін.; розроблення і внесення на розгляд відповідних державних органів і органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення, інших зацікавлених осіб пропозицій з питань посилення охорони громадського порядку і профілактики правопорушень на відповідній території; сприяння встановленню постійної взаємодії та обміну досвідом роботи з охорони громадського порядку і профілактики правопорушень з іншими зацікавленими особами; сприяння іншим правоохоронним органам та організаціям у забезпеченні охорони громадського порядку, залучення до цього місцевих мешканців; діяльність з пропаганди правових знань серед населення. У цих цілях сприяти організації виступів на правові теми працівникам органів внутрішніх справ і прокуратури, використовувати інші форми підвищення правової культури населення; виявлення осіб, що порушують громадський порядок, забезпечення проведення з цими особами профілактичної роботи, організація обговорення поведінки таких осіб на зборах; координація діяльності органів самоорганізації населення, громадських формувань і трудових колективів по проведенню індивідуальної виховної роботи з правопорушниками; проведення окремих заходів щодо здійснення адміністративного нагляду за особами, звільненими з місць позбавлення волі; надання допомоги органам місцевого самоврядування, органам самоорганізації населення, громадським формуванням у проведенні зборів мешканців району для обговорення питань про зміцнення громадського порядку; вести спільний прийом громадян з питань охорони громадського порядку; заслуховування повідомлень та звітів членів таких об'єднань про виконання обов'язків і виконання запланованих заходів щодо зміцнення громадського порядку і профілактики правопорушень; подавати клопотання до відповідних адміністрацій, державних органів, підприємств, установ і організацій про заохочення громадян, що активно беруть участь у роботі з охорони громадського порядку та боротьби з правопорушеннями.

Зроблено висновок, що проблема неналежної взаємодії міліції і населення полягає в недовірі громадян у здатності її працівників захистити їх від протиправних дій, у випадках коли вони постануть в якості свідків або просто повідомлять про вчинений злочин або інше правопорушення. Інша сторона даної проблеми полягає у тому, що громадяни не вірять у здатність міліції забезпечити відшкодування їм матеріального збитку, викликаного протиправними діями.

Підкреслено, що на сьогодні практично відсутня правова база щодо взаємодії міліції, органів місцевого самоврядування та громадських правоохоронних формувань, законодавчі та інші правові акти не відображають усіх проблем правового забезпечення щодо погодження дій у конкретних умовах.

У підрозділі 3.2 „Правова регламентація та організація взаємодії міліції із засобами масової інформації” акцентується увага на тому, що багатопланову роль ЗМІ в суспільстві визначає адміністративно-правове регулювання суспільних відносин, що виникають у процесі співпраці з ними усіх без винятку правоохоронних органів. Особливо актуальна ця проблема для правоохоронних структур, діяльність яких досить таки закрита і пов'язана з вирішенням конфліктів, що завжди привертають увагу журналістів. Інституційні зміни в цій сфері зажадали ґрунтовного переосмислення, переоцінки діяльності ЗМІ, зміни напрямків і форм взаємодії з ними державних органів, зокрема міліції.

Зроблено висновок, що ЗМІ - необхідний інструмент демократичного розвитку міліції, оскільки в сучасних умовах правоохоронна система не в змозі без них функціонувати. міліція правоохоронний самоврядування

Зміст поняття "взаємодія міліції зі ЗМІ" слід розглядати як рівноправну, стійку, взаємовигідну, ділову співпрацю щодо протидії злочинності, зміцненню законності та реалізації функцій органів внутрішніх справ.

Відзначено, що в Україні на сьогодні взаємодія міліції зі ЗМІ не є чимось стійким і постійним, здійснюється найчастіше періодично, що призводить до загострення конфліктних ситуацій в інформаційній сфері. Сучасна ситуація навколо діяльності органів внутрішніх справ призводить до зіткнення інформаційних інтересів правоохоронних інститутів зі ЗМІ, що особливо гостро виявляється у сфері безпеки, зокрема під час проведення ОВС операцій по звільненню заручників, контртерористичних операцій, припинення діяльності незаконних злочинних формувань і груп.

Існує слабкість адміністративно-правового регулювання діяльності ЗМІ, яка полягає у неефективній регламентованості діяльності представників ЗМІ у сфері правопорядку. Нерідкі помилки працівників ЗМІ за таких умов, викликані прагненням "об'єктивно" і швидко освітити події, що відбуваються, часто додатково ускладнюють ефективність діяльності міліції, ставлять під загрозу життя людей.

ЗМІ зайняли своє місце у висвітленні діяльності правоохоронної системи і відіграють чималу роль у їх функціонуванні. Виокремлено наступні напрямки взаємодії міліції із ЗМІ: формування правосвідомості населення; своєчасне інформування про стан правопорядку і прийнятих міліцією заходів для боротьби зі злочинністю і підтримки правопорядку; формування громадської думки щодо злочинності; вплив на умови злочинності, умови здійснення окремих видів злочинів і адміністративних правопорушень; мобілізація населення на боротьбу зі злочинністю; формування позитивної громадської думки про діяльність міліції.

Зазначається, що для ефективної взаємодії міліції зі ЗМІ необхідно: розвивати конструктивну співпрацю; проводити державну політику, спрямовану на підвищення громадянської свідомості і політичної грамотності населення в сфері правопорядку; розвивати систему інформаційного забезпечення діяльності ЗМІ в процесі взаємодії з ними міліції; удосконалювати практичне застосування положень про ЗМІ в нормативно-правових актах, з огляду на специфіку діяльності ЗМІ при висвітленні подій і дій міліції.

Зроблено висновок, що не дивлячись на те, що законодавством України цензура забороняється, це не означає, що забороняються певні обмеження на право знати інформацію. Чинне законодавство України справедливо передбачає обмеження свободи засобів масової інформації, застосоване з метою захисту основ конституційного ладу, моральності, здоров'я, прав і законних інтересів інших осіб, забезпечення оборони країни і безпеки держави.

Слід також зазначити, що в процесі взаємодії міліції зі ЗМІ не лише встановлюються певні обмеження в діяльності засобів масової інформації і закріплюються відповідальність за їх порушення, але й забезпечуються дієвість зазначених обмежень за допомогою юридичних засобів держави. У сфері виконавчої влади основними засобами подібного роду є адміністративний контроль і нагляд. Контроль за дотриманням загальних вимог законодавства здійснюється органами, що реєструють ЗМІ; за дотриманням умов державної акредитації працівників редакцій ЗМІ - органом, що здійснює державну акредитацію; за дотриманням законодавства про рекламу - спеціально уповноваженими органами виконавчої влади. Нагляд за дотриманням ліцензійних вимог і умов здійснюється органами, що займаються ліцензуванням.

У підрозділі 3.3 „Цивільний контроль за діяльністю міліції в системі правоохоронних органів держави” зазначається, що специфічне призначення контролю дозволяє говорити про його самостійність та дає можливість відокремити його від інших видів діяльності не лише в науковому, але й і в організаційному плані, як при створенні спеціальних контролюючих органів, так і при визначенні їхньої компетенції. Аналіз законодавства України підтверджує, що контроль ведеться на всіх рівнях управлінської діяльності, різниться за масштабами і залежно від місця, яке посідає відповідний орган в системі правоохоронних органів держави. Особливостями контролю є те, що суспільні відносини при його реалізації виступають варіантом відносин влади-підпорядкування, що характерно для адміністративно-правового регулювання, також, державний контролю реалізується не лише за діяльністю підрозділів і їхніх посадових осіб, але й за окремо взятими напрямками діяльності міліції щодо своєчасності й ефективності виконання конкретних норм правових актів.

В підрозділі охарактеризовано основні елементи цивільного контролю, до яких віднесені: мета і завдання контролю; суб'єкт контролю; об'єкт контролю; механізм реалізації контролю; принципи, форми та методи контролю; механізм взаємодії й координації суб'єктів контролю між собою й іншими органами держави; механізм оцінки ефективності контролюючих заходів.

Центральне місце у підрозділі відведено характеристиці повноважень суб'єктів зовнішнього та внутрішнього цивільного контролю за діяльністю міліції.

У підрозділі проведено розмежування між цивільним та державним контролем, у зв'язку з чим зроблено висновок, що перший із них ширший за змістом, оскільки охоплює собою і такі види контролю, як: державний, громадський внутрівідомчий, міжвідомчий та судовий.

Державний контроль за діяльністю міліції, - це законна діяльність системи компетентних державних органів і посадових осіб із виявлення, стримування й недопущення відхилень від дотримання вимог нормативно-правових актів, встановлення умов і особливостей, які впливають на вдосконалення діяльності підконтрольних об'єктів.

Зроблено висновок, що основною метою контролю є виявлення можливих недоліків і відхилень, що з'явилися в роботі або діяльності контрольованої одиниці, виникнення й наявність яких викликає негативні економіко-організаційні та інші наслідки, а ефективний контроль дозволяє вчасно виявляти та усувати негативні явища в діяльності міліції, пояснювати причини виникнення, визначати заходи щодо попередження. Результатом цих дій повинно стати раціональне та економічне використання матеріальних, інформаційних та інших ресурсів підрозділів міліції.

Обґрунтована необхідність проекту відповідного нормативного правового акта у вигляді інструкції або типового положення про проведення контролю в системі органів внутрішніх справ.

Запропоновано шляхи удосконалення цивільного контролю, серед яких: використання досвіду застосування форм і методів контролю, розповсюдженого Міжнародною організацією вищих контролюючих органів (ІNTOSAІ); чітке визначення місця й ролі кожного контролюючого органу та нормативно-правове регулювання їхнього адміністративно-правового статусу, що дозволять запобігти паралелізму та дублюванню в їх діяльності.

Розділ 4 „Удосконалення організаційно-правового забезпечення діяльності міліції в системі правоохоронних органів держави” присвячено уточненню ролі та значення нормативно-правових актів МВС України в регулюванні діяльності міліції, характеристиці відносин в діяльності органів внутрішніх справ, розгляду правового і соціального захисту працівників міліції в системі правоохоронних органів держави.

У підрозділі 4.1 „Нормативно-правові акти МВС України в правоохоронної діяльності міліції: поняття, суть, особливості застосування” наголошується на тому, що питання правової регламентації організації та діяльності міліції стають більш актуальними, оскільки вдосконалюються процеси демократизації суспільства, громадська думка звільняється від контролю з боку держави, більш широкої гласності набувають прорахунки, що мають місце в діяльності правоохоронних органів у цілому і міліції, зокрема.

Нормативно-правовий акт МВС України - це прийнятий і оформлений з дотриманням встановленої чинним законодавством процедури Міністром внутрішніх справ України або особою, яка виконує його обов'язки, в односторонньому порядку офіційний письмовий документ на основі та на виконання положень законів, яким встановлюються, змінюються або скасовуються правила загальнообов'язкової поведінки об'єктів управління, окремого напрямку діяльності служб і підрозділів МВС України, дія якого не обмежується одноразовим застосування.

Нормативно-правові акти МВС України: реалізують завдання і функції Міністерства як державного органу виконавчої влади у сфері внутрішніх справ; окреслюються конкретні завдання, права й обов'язки, повноваження і відповідальність учасників суспільних відносин у сфері правопорядку; забезпечується правове регулювання діяльності непідвідомчих підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності, громадських об'єднань і окремих громадян; формуються основні положення взаємодії між різними органами правоохоронної системи держави; встановлюються, в необхідних випадках, обмеження і заборони, спеціальні обов'язки або надаються спеціальні повноваження; здійснюються правоохоронні функції управлінського характеру (наприклад, встановлення певного правового режиму) і передбачаються юридичні гарантії охорони відносин у сфері правопорядку; деталізуються, конкретизуються та організаційно забезпечуються норми вищої юридичної чинності з метою більш ефективної дії законів у конкретному виді діяльності; здійснюється застосування норм права як підстава для видання індивідуальних актів. Маємо на увазі припинення неправомірної поведінки, застосування заходів адміністративної відповідальності до правопорушників, а також застосування заохочувальних заходів стосовно фізичних осіб і колективів, що відзначилися під час виконання трудового, службового або громадянського обов'язку у сфері правопорядку.

Зроблено висновок, що, з одного боку, нормативно-правові акти МВС України є основною юридичною формою, у якій опосередковуються результати діяльності Міністерства щодо реалізації своїх повноважень у сфері внутрішніх справ, з іншого - активно впливають на розвиток нормативної правової бази організації і діяльності міліції.

Виділено загальні ознаки нормативно-правового акту МВС України, серед яких: має державно-владний характер, у зв'язку з чим обов'язковий для виконання; є підзаконним, оскільки за юридичною чинністю має меншу юридичну силу, а отже повинен відповідати та не суперечити вищим правовим актам; приймається в односторонньому порядку і носить імперативний характер; спрямований на створення певного правового результату; видається у вигляді письмового юридичного документу; приймається з тих питань, що відносяться до компетенції МВС України, або при делегуванні нормотворчих повноважень.

Значення нормативно-правових актів МВС України полягає у тому, що за їх допомогою: визначаються та реалізуються завдання і функції Міністерства як державного органу виконавчої влади у сфері внутрішніх справ; визначаються найбільш загальні, типові правила поведінки в підконтрольній йому сфері; окреслюються конкретні завдання, права й обов'язки, а також відповідальність учасників суспільних відносин у сфері правопорядку; формуються основні положення взаємодії між різними органами правоохоронної системи держави; встановлюються обмеження і заборони, спеціальні обов'язки або надаються спеціальні повноваження.

Наприкінці підрозділу зроблено висновок, що для удосконалення правового забезпечення діяльності міліції необхідно розробити та прийняти Концепцію удосконалення правового забезпечення організації і діяльності системи Міністерства внутрішніх справ України, яка б розкрила сучасний стан правового забезпечення організації і діяльності системи МВС України; визначила мету, завдання, основні напрямки удосконалення правового забезпечення організації і діяльності системи МВС України; шляхи удосконалювання організації правової роботи в системі МВС України; етапи реалізації самої Концепції.

У підрозділі 4.2 „Правове врегулювання відносини в діяльності міліції: поняття, види, специфічні ознаки та значення” наголошується, що міліція є учасником великої кількості відносин (конституційних, адміністративних, кримінально-правових, цивільних, фінансових, службово-трудових та інших). Особливості відносин за участю міліції пов'язані із: великою кількістю джерел правового регулювання; завданнями, що реалізуються органами міліції в процесі їх правоохоронної діяльності; складом суб'єктів цих правовідносин (однієї із їх сторін завжди виступає орган міліції); характером діяльності міліції, що полягає в єдиноначальності і службовій дисципліні; характером об'єктів відносин, які міліція охороняє та захищає.

Акцентується увага на тому, що в системі ОВС існують різні види відносин, важливе місце серед яких займають адміністративні, особливістю яких є сфера їх виникнення, специфіка адміністративно-правового регулювання (імперативність і однобічність волевиявлення суб'єктів управління) та зміст адміністративно-правових норм.

Адміністративно-правові відносини в діяльності міліції - це особлива форма вираження державно-управлінських відносин в сфері охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю, завжди мають державно-владний характер, виникають, змінюються і припиняються за наявності юридичних фактів, передбачених нормами адміністративного права.

Об'єктом адміністративно-правових відносин у діяльності органів внутрішніх справ є поведінка, діяльність учасників таких відносин, іноді це матеріальні й духовні блага, послуги та особисті немайнові блага.

Суб'єктами адміністративно-правових відносин є ОВС, інші державні та недержавні правоохоронні органи і організації, їх апарати, окремі посадові особи та громадяни; іноземні громадяни і особи без громадянства, суб'єкти підприємницької діяльності. Причому правове становище суб'єктів одного рівня неоднакове. Наприклад, правосуб'єктивність громадян різна залежно від статі, віку, стану здоров'я (не всі призиваються на військову службу). Особливим адміністртивном статусом наділяється окрема категорія іноземних громадян (біженці).

Конституційні відносини за участю міліції - це владні відносини, врегульовані нормами конституційного права, що гарантують охорону прав і свобод людини і громадянина.

Особливістю конституційних відносин, учасниками яких є міліція, є їх особливий юридичний зміст. Права і обов'язки суб'єктів конституційних відносин за участю міліції можуть бути такими, які передбачені нормами прямої дії, і ті, реалізація яких забезпечується нормами інших галузей права.

Особливостями кримінально-процесуальних відносин, що виникають у досудовому провадженні міліції, є те, що в них основними суб'єктами виступають: начальник слідчого відділу, слідчий, орган дізнання, особа, що провадить дізнання. Інші працівники міліції не наділені у кримінально-процесуальних відносинах державно-владними повноваженнями і беруть участь у них за спеціальним дорученням вищезгаданих суб'єктів; вони виникають у чітко визначених законом випадках; кримінально-процесуальні відносини мають спеціальний дозвільний тип правового регулювання та носять забезпечувальний характер, служать розвитку кримінально-правових відносин.

Оперативно-розшукові відносини за участю міліції входять до процесуальних, але не належать до жодної із уже, сформованих галузей права; носять владний характер межі якого визначені законом; є багатосуб'єктивними; призначені для встановлення й конкретизації кримінально-правових відносин; співвідносяться з кримінально-процесуальними; отримана в процесі їх реалізації інформація може бути використана в різних сферах.

Цивільно-правові відносини мають певну специфічність, пов'язану з особливостями діяльності міліції оскільки це орган державного управління, наділений владними повноваженнями.

До цивільно-правових відносин за участю міліції застосовуються загальні норми цивільного законодавства без будь-яких змін, пов'язаних з особливим правовим статусом цих органів. Зокрема, у випадку виникнення розбіжностей щодо виконання договорів, суперечки вирішуються в порядку, передбаченому цивільним законодавством.

Службово-трудові відносини займають особливе місце у структурі основних видів відносин, що виникають у діяльності міліції; у даних відносинах як позивачі виступають безпосередньо працівники міліції, а інтереси Міністерства внутрішніх справ України й підпорядкованих йому підрозділів представляють працівники юридичних служб; аналіз судової практики свідчить про те, що: а) законодавство, що регламентує службово-трудові відносини, є недосконалим; б) регулюються службово-трудові відносини Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та іншими нормативними актами замість Кодексу.

Особливості правовідносин за участю міліції пов'язані з великою кількістю джерел правового регулювання; завданнями, що реалізуються міліцією у процесі своєї діяльності; складом суб'єктів цих відносин (однією зі сторін завжди виступає міліція); особливості організації й діяльності міліції, що полягають у дотриманні єдиноначальності та службової дисципліни; особливості закріплення юридичних обов'язків і суб'єктивних прав; особливості об'єкта правовідносин, у яких беруть участь органи внутрішніх справ, де поведінка сторін є безпосереднім об'єктом, а все інше опосередковане.

Слід підкреслити, що ми свідомо не торкалися деяких груп суспільних відносин у системі МВС України, тому що вони не є основними в діяльності міліції і не відображають специфіки їхніх завдань.

У підрозділі 4.3 „Правовий і соціальний захист працівників міліції: поняття, форми, роль, поліпшення застосування” зазначається, що на відміну від громадян, що не перебувають на державній службі, для працівників міліції передбачені певні обмеження та заборони, що обумовлює відповідне законодавче закріплення підвищених гарантій їх правового та соціального захисту.

До ознак державного захисту працівників міліції віднесено такі: він складається із сукупності конкретних заходів (правових, економічних, соціальних, організаційних та інших); такі заходи визначаються органами державної влади і реалізуються відповідно до визначених процедур; основною метою державного захисту є забезпечення морального, матеріального і фізичного благополуччя працівників міліції, а також створення належних умов для ефективного виконання ними своїх обов'язків і реалізації прав; дія деяких заходів державного захисту, поширюється не тільки на працівників міліції, але й на членів їхніх родин, а іноді і на інших осіб.

Зазначені вище ознаки дали змогу визначити державний захист працівників міліції, як діяльність держави щодо прийняття і застосування заходів правового, економічного, організаційного характеру, спрямованих на створення сприятливих умов для ефективного виконання працівниками міліції своїх прав і обов'язків, а також відновлення порушених прав, усунення небезпеки їхнього порушення, та забезпечення особистої безпеки і підтримки гідного рівня життя членів їхніх родин.

Соціальний захист працівників міліції визначено, як систему соціальних гарантій, що забезпечують задоволення матеріальних і духовних потреб та компенсують певні обмеження, встановленні законодавством щодо цієї категорії осіб. Соціальний захист працівників міліції прямо пов'язаний з його соціальним статусом, престижем професії. Від соціального захисту залежить авторитет персоналу міліції, її престиж у свідомості суспільних прошарків населення.

ВИСНОВКИ

Здійснений аналіз теоретичних засад, специфіки правового регулювання і практичної діяльності міліції дозволяє сформулювати низку положень та висновків, які в сукупності утворюють єдину концепцію правоохоронної діяльності міліції. Насамперед, у дослідженні акцентовано увагу на тому, що держава для повноцінного здійснення своїх завдань і реалізації функцій повинна мати різноманітні органи і організації, які у своїй сукупності утворюють відповідну систему, різновидом якої є система правоохоронних органів України, утворення та функціонування яких безпосередньо пов'язане з реалізацією державою правоохоронної функції, яка тією чи іншою мірою властива усім органам державної влади і є складовим елементом діяльності інших органів, організацій, установ і посадових осіб, що обумовлено конституційними вимогами дотримання законності, забезпечення охорони правопорядку, інтересів суспільства, прав і свобод громадян. Однак ця діяльність для більшості органів та організацій не є основною.

Наголошено, що на відміну від інших систем державних органів (виконавча, судова), система правоохоронних органів держави не має чіткої організаційної побудови. Об'єднуючим її чинником є функціональний критерій - правоохоронна діяльність, для здійснення якої вона і створена. У зв'язку з цим обґрунтовано доцільність розробки та прийняття Закону України „Про правоохоронну діяльність”, у якому повинні бути: сформульовані поняття правоохоронної діяльності та правоохоронного органу; визначено систему правоохоронних органів; закріплено їх загальний правовий статус, а також правовий статус їх працівників; врегульовано механізм взаємодії між ними. Низку пропозицій із зазначених питань автор подає у дисертації.

Суб'єктами системи правоохоронних органів є: державні органи, органи місцевого самоврядування, окремі посадові особи та громадські організації, що здійснюють свою діяльність у сфері правопорядку, наділені правом застосування юридичних та громадських заходів впливу щодо забезпечення законності і правопорядку, боротьби зі злочинністю та іншими правопорушеннями.

Підкреслено, що основним суб'єктом правоохоронної системи держави є державний правоохоронний орган, якому відповідно до функціональної спрямованості притаманні такі специфічні ознаки: вони уповноважуються законом для здійснення правоохоронної функції, у зв'язку з чим наділені відповідною правоохоронною компетенцією; здійснюють свою діяльність із додержанням встановлених законом правил і процедур; мають право застосовувати заходи державного примусу до осіб, які вчинили правопорушення; законні та обґрунтовані рішення, прийняті державними правоохоронними органами, обов'язкові для виконання посадовими особами та громадянами, а їх невиконання призводить до відповідальності; їх діяльність супроводжується одночасним вирішенням наступних питань: порядок утворення органу; характер і зміст його компетенції; територіальний масштаб компетенції; місце органу в організаційній структурі державного управління, механізм взаємодії його з іншими органами.

Аналіз практики правоохоронної діяльності міліції дозволив зробити висновок, що її особливість полягає в соціальній ролі та призначенні у системі правоохоронних органів держави як провідного суб'єкта забезпечення внутрішньої безпеки держави, що обумовлює її організаційну структуру, завдання, функції та повноваження її структурних підрозділів, а також використання ними відповідних форм і методів правоохоронної діяльності.

Під міліцією запропоновано розуміти державний озброєний орган виконавчої влади, покликаний охороняти та захищати життя і здоров'я людини, її права, свободи і законні інтереси, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, який для забезпечення наданих йому повноважень наділений правом застосування заходів примусу, у межах та в порядку, передбачених законодавчими та підзаконними актами України.

Обґрунтовано необхідність розробки та прийняття Концепції реформування міліції, яка повинна відображати світогляд політичної еліти держави з питань соціальної ролі міліції, її місця в суспільстві, уточнення її цілей, завдань, форм і методів діяльності у сфері забезпечення правопорядку. Автор подає власні пропозиції із зазначених питань, а також наголошує, що в основі такої Концепції повинна лежати ідея повернення міліції до її історичної назви „поліція”, надання міліції організаційної цілісності й системності.

Характеристика законодавчих та підзаконних актів з питань взаємодії міліції з іншими органами правоохоронної системи України, з органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, засобами масової інформації, дозволила зробити висновок, що їх основним призначенням є упорядкування адміністративно-правових відносин у цій сфері шляхом визначення суб'єктів такої взаємодії та їх повноважень, її напрямків та форм.

Зроблено висновок, що основна проблема неналежної співпраці міліції з населенням полягає у зневірі громадян у здатності працівників органів внутрішніх справ захистити їх від протиправних дій у випадках, коли вони мають постати в якості свідків або просто повідомлять про вчинений злочин. Інший бік даної проблеми полягає у тому, що громадяни не вірять у здатність міліції забезпечити відшкодування їм матеріальних збитків, заподіяних протиправними діями.

Визначено та систематизовано основні напрямки взаємодії міліції з органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, серед яких: вивчення стану громадського порядку на закріпленій території; розроблення і внесення до відповідних державних органів і органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення, іншим зацікавленим особам пропозицій з питань посилення охорони громадського порядку і профілактики правопорушень на відповідній території; сприяння встановленню постійної взаємодії та обміну досвідом роботи з охорони громадського порядку і профілактики правопорушень з іншими зацікавленими особами; сприяння іншим правоохоронним органам та організаціям у забезпеченні охорони громадського порядку, залучення до цієї справи місцевих мешканців; діяльність з пропаганди правових знань серед населення; виявлення осіб, що порушують громадський порядок, забезпечення проведення з цими особами профілактичної роботи, організація обговорення поведінки таких осіб на зборах мешканців району та інших засіданнях; нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі.

Автором розроблено декілька положень, що регламентують взаємодію міліції з органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, а саме: Положення про проведення мирних зборів та інших масових заходів, Положення про залучення громадян до охорони громадського порядку, Положення про громадські пункти охорони порядку, Положення про козацькі загони сприяння міліції в охороні громадського порядку, які використовуються в ГУМВС України у Харківській області та органах місцевого самоврядування м. Харкова.

Нормативно-правовий акт МВС України визначено як виданий з дотриманням встановленої законодавством процедури, міністром внутрішніх справ України або особою, яка виконує його обов'язки, в односторонньому порядку підзаконний письмовий документ, що має державно-владний характер, яким встановлюються, змінюються або скасовуються правові норми, що стосуються широкого кола осіб або окремих напрямків діяльності й розраховані на багаторазове застосування у сфері внутрішніх справ.

Для удосконалення правового забезпечення діяльності міліції необхідно розробити та прийняти Концепцію удосконалення правового забезпечення організації й діяльності системи Міністерства внутрішніх справ України, яка б розкрила сучасний стан правового забезпечення організації й діяльності системи МВС України; визначила мету, завдання, основні напрямки удосконалення правового забезпечення організації та діяльності системи МВС України; шляхи удосконалення організації правової роботи в системі МВС України; етапи реалізації самої Концепції.

Запропоновано напрямки удосконалення кадрового забезпечення діяльності міліції, серед яких: створення нової системи науково-аналітичного та інформаційного забезпечення координації кадрових процесів; прийняття та удосконалення нормативно-правової бази роботи з персоналом; розвиток нової системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації персоналу; реформа духовно-моральних основ в органах внутрішніх справ; виховання серед особового складу патріотизму та високих морально-етичних якостей.

Насамкінець хочемо висловити сподівання, що висвітлення нами проблем (суб'єктивного і об'єктивного характеру) як у правоохоронній (зовнішній), такі і внутрішньоорганізаційній діяльності сучасної міліції, а особливо врахування висловлених у процесі дослідження пропозицій та рекомендацій щодо їх розв'язання, підвищити допоможе поліпшити ефективність її функціонування, привести її у відповідність до міжнародних вимог і стандартів поліцейської діяльності, а отже - в цілому сприятиме зміцненню законності та правопорядку в нашій країні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ за темою дисертації:

1. Ковальська В. В. Організаційно-правові засади діяльності міліції в системі правоохоронних органів держави : монографія. / В. В. Ковальська. -- Харків : ТД Золота миля, 2008. -- 504 с.

2. Ковальська В. В. Методи прийняття управлінських рішень в ОВС : монографія / В. В. Ковальська -- Харків : ТИТУЛ, 2006. -- 280 с.

3. Ковальська В. В. Нормативно-правове регулювання та механізм взаємодії правоохоронних органів держави / В. В. Ковальська // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. -- Серія «Право» -- 2008. -- № 3. -- С.62-66.

4. Ковальська В. В. Взаємодія ОВС з органами місцевого самоврядування / В. В. Ковальська // Наше право. -- 2006. -- № 4. -- С.11-15.

5. Ковальська В. В. Контроль в органах внутрішніх справ: поняття, види, форми, стадії проведення / В. В. Ковальська // Актуальні проблеми державного управління. -- 2008. -- № 1. -- С. 262-270.

6. Ковальська В. В. Правоохоронна діяльність міліції / В. В. Ковальська // Наше право. -- 2007. -- № 4. -- С. 26-31.

7. Ковальська В. В. Дисциплінарна відповідальність працівників міліції: історія правового регулювання, сучасний стан, перспективи розвитку / В. В. Ковальська // Вісник Академії прокуратури України. -- 2006. -- № 4. -- С. 33-39.

8. Ковальська В. В. Механізм взаємодії міліції із засобами масової інформації / В. В. Ковальська // Південноукраїнський правовий часопис. -- 2008. -- № 3. -- С.140-144.

9. Ковальська В. В. Поняття, ознаки та значення нормативно-правового акту МВС України / В. В. Ковальська // Форум права. -- 2008. -- № 2. -- С. 237-242.

10. Ковальська В. В. Україна -- правова держава / В. В. Ковальська // Наше право. -- 2007. -- № 1. -- С. 10-13.

11. Ковальська В. В. Державний контроль за діяльністю міліції / В. В. Ковальська // Наше право. -- 2007. -- № 4, ч.2. -- С. 96-101.

12. Ковальська В. В. Поняття системи правоохоронних органів держави та конституційні принципи її організації і функціонування / В. В. Ковальська // зб. наук. пр. Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди. -- 2008. -- Вип. 10. -- С. 118-124.

13. Ковальська В. В. Механізм сучасної держави: поняття, структура та складові частини / В. В. Ковальська // Наше право. -- 2006. -- № 3, 2ч. -- С. 76-79.

14. Ковальська В. В. Співпраця міліції і ЗМІ у сфері правопорядку / В. В. Ковальська // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління. -- Т. 11. -- Вип. 22, ч.2 -- 2008. -- С. 272-279.

15. Ковальська В. В. Громадський контроль за діяльністю міліції / В. В. Ковальська // Наше право. -- 2008. -- № 2, ч.2. -- С. 36-39.

16. Ковальська В. В. Спільне вирішення завдань держави, органами місцевого самоврядування і ОВС / В. В. Ковальська // Вісник Академії адвокатури України. -- 2008. -- Вип. 12. -- С. 25-31.

17. Ковальська В. В. Державна влада: поняття, риси, співвідношення з механізмом держави / В. В. Ковальська // Наше право. -- 2006. -- № 1. -- С. 16-20.

18. Ковальська В. В. Організаційно-правові аспекти реформування діяльності міліції в системі правоохоронних органів держави / В. В. Ковальська // Підприємництво, господарство і право. -- 2008. -- № 8. -- С. 40-43.

19. Ковальська В. В. Елементи механізму сучасної правової держави / В. В. Ковальська // Наше право. -- 2008. -- № 1. -- С. 56-60.

20. Ковальська В. В. Правова регламентація взаємодії міліції із засобами масової інформації / В. В. Ковальська // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. -- 2008. -- Вип. 41 -- С. 206-213.

21. Ковальська В. В. Місце та роль міліції, як органу виконавчої влади, в системі правоохоронних органів держави / В. В. Ковальська // Форум права. -- 2008. -- № 3. -- С. 224-228.

22. Ковальська В. В. Цивільний контроль за діяльністю міліції / В. В. Ковальська // Наше право. -- 2008. -- № 2. -- С. 21-26.

23. Ковальська В. В. Адміністративно-правові засади взаємодії органів внутрішніх справ із засобами масової інформації в системі правоохоронних органів держави / В. В. Ковальська // Підприємництво, господарство і право. -- 2008. -- № 9. -- С. 32-36.

24. Ковальська В. В. Правовий захист працівників міліції: поняття, форми, правова регламентація / В. В. Ковальська // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. -- 2008. -- Вип. 43 -- С. 172-181.

АНОТАЦІЯ

Ковальська В.В. Міліція в системі правоохоронних органів держави (адміністративно-правові аспекти) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Інститут законодавства Верховної Ради України, Україна, Київ, 2009.

Дисертацію присвячено з'ясуванню правових та організаційних питань становлення, розвитку і функціонування міліції як невід'ємного елемента системи правоохоронних органів держави, що обумовило необхідність уточнення сутності правоохоронної функції держави та суб'єктів її реалізації, з'ясування особливостей адміністративно-правового статусу міліції; розгляд проблемних питань організації діяльності міліції як державного органу виконавчої влади, характеристику взаємодії міліції з іншими правоохоронними органами держави, з органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, засобами масової інформації.

В дисертації з'ясовується сутність та уточнюється значення цивільного та державного контролю за діяльністю поліції як правоохоронного органу держави, надаються пропозиції щодо підвищення їх дієвості, визначається місце та значення кадрового, матеріально-технічного, фінансового та інформаційного забезпечення діяльності міліції, формулюються пропозиції щодо внесення конкретних змін і доповнень до чинного законодавства та відповідних підзаконних актів із зазначених питань.

Ключові слова: міліція, органи внутрішніх справ, правоохоронна функція, правоохоронні органи, правоохоронна діяльність, взаємодія, цивільний контроль, правовий і соціальний захист.

АННОТАЦИЯ

Ковальская В.В. Милиция в системе правоохранительных органов государства (административно-правовые аспекты) - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора юридических наук за специальностью 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Институт законодательства Верховной Рады Украины, Украина, Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию правовых и организационных вопросов становления, развития и функционирования милиции как неотъемлемого элемента системы правоохранительных органов государства.

В частности, получило дальнейшее развитие уточнение сущности и значения правоохранительной функции государства, определены его особенности, что позволило отграничить ее от других подобных по смыслу и направлением государственных функций, а также обосновать вывод о целесообразности нормативного закрепления системы правоохранительных органов государства. Усовершенствован перечень признаков правоохранительных органов, в связи с чем, определена их система, сформулировано их понятие, а также уточнено соотношения между такими категориями, как „система правоохранительных органов” и „правоохранительная система”.

Продолжена характеристика места, значения и особенностей правоохранительной деятельности современной милиции, следствием чего стали выделение ее специальных признаков, уточнения понятия „милиция”, усовершенствования ее организационной структуры, а также пересмотр ее роли и назначения в системе правоохранительных органов государства. Впервые, особенности административно-правого статуса милиции рассмотрены через совокупность таких его элементов, как цели, задачи, функции, полномочия и ответственность милиции, которые в комплексе указывают на ее роль, как субъекта правоохранительной деятельности.

Получило дальнейшего развития рассмотрение проблемных вопросов организации деятельности милиции как государственного органа исполнительной власти, основное внимание, во время которого уделено усовершенствованию действующего порядка образования, реорганизации, прекращения деятельности структурных подразделений милиции. Усовершенствованы направления и формы взаимодействия милиции с другими правоохранительными органами государства, с органами местного самоуправления и общественными организациями, средствами массовой информации, обосновано место и значение координации таким взаимодействием, а также проведено между ними разграничение.

Впервые основные элементы гражданского контроля охарактеризованы во взаимосвязи его: целей и задач; субъектов и объектов контроля; механизма его реализации; принципов, форм и методов контроля; механизма взаимодействия и координации субъектов контроля между собою и другими органами государства; механизма оценки эффективности контролирующих мероприятий.

В новом аспекте определено место и влияние кадрового, материально-технического, финансового и информационного обеспечения на деятельность современной милиции, а также их значения, как необходимых условий и гарантий эффективного выполнения правоохранительных задач и функций, предложены пути их усовершенствования.

Получило дальнейшего развития выяснения сущности и значения нормативно-правовых актов МВД Украины в регулировании деятельности милиции, в связи с чем, усовершенствованы их понятия, уточнен перечень специальных признаков, в новом аспекте определено их значение. Продолжена характеристика проблемных вопросов правовой и социальной защиты работников милиции, предложены новые определения их теоретических понятий, уточнены признаки и предложены перспективные пути их решения.

Сформулирован ряд конкретных предложений и рекомендаций, направленных на усовершенствование правового регулирования деятельности современной милиции Украины, в том числе относительно уточнения ряда законодательных и подзаконных актов.

Ключевые слова: милиция, органы внутренних дел, правоохранительная функция, правоохранительные органы, правоохранительная деятельность, взаимодействие, гражданский контроль, правовая и социальная защита.

SUMMARY

Koval'skaya V.V. Militia in the system of law enforcement authorities of the state: legal and organizational questions of becoming, development and functioning. - Manuscript.

Dissertation on the competition of scientific degree of doctor of legal sciences by the speciality 12.00.07 (an administrative law and process; financial law; informational low). - Kyiv international university , Ukraine, Kiev, 2009.

Dissertation is devoted research of legal and organizational questions of becoming, development and functioning of militia as an inalienable element of the system of law enforcement authorities of the state. In particular, clarification of essence and value of law-enforcement function of the state got further development, its features are certain, that allowed to divide it from other similar on sense and by direction of state functions, and also to ground a conclusion about expedience of normative fixings of the system of law enforcement authorities of the state. The list of signs of law enforcement authorities is improved, in this connection, their system is certain, their concept is formulated, and also are specified by such categories, as a „system of law enforcement authorities” and „law-enforcement system”.

Description of place is continued, value and features of law-enforcement activity of modern militia, by investigation what extraction of its special features, clarifications of concept „militia”, improvements of its organizational structure, and became also a revision of its role and setting in the system of law enforcement authorities of the state. First, the features of administrative-right status of militia are considered through an aggregate such its elements, as aims, tasks, functions, plenary powers and responsibility of militia, which in a complex specify on its role, as subject of law-enforcement activity.

Got further development a consideration of problem questions of organization of activity of militia as a public organ of executive power, basic attention, during which it is spared the improvement of operating order of education, reorganization, stopping of activity of structural subdivisions of militia.

Directions and forms of co-operation of militia are improved with other law enforcement authorities of the state, with the organs of local self-government and public organizations, by mass medias, a place and value of co-ordination such co-operation is grounded, and also differentiating is conducted between them.

First the basic elements of civil control are described in intercommunication of next: aims and tasks; subjects and control objects; mechanism of his realization; principles, forms and control methods; mechanism of co-operation and co-ordination of control subjects between different organs of the state; mechanism of estimation of efficiency of supervisory measures.

In a new aspect offered a place and influence of the skilled, material and technical, financial and informative providing is certain on activity of modern militia, and also their value, as necessary terms and guarantees of effective implementation of law-enforcement tasks and functions.

Got further development of finding out of essence and value of normative-legal acts MIA of Ukraine in adjusting of activity of militia, in this connection, their concepts are improved, the list of the special signs is specified. Their value is certain in a new aspect. Description of problem questions of legal and social defense of workers of militia is continued, offered the new decisions of their theoretical concepts, signs and the perspective ways of their decision.

The row of concrete suggestions and recommendations, directed on the improvement of the legal adjusting of activity of modern militia of Ukraine is formulated, including in relation to clarification of row of legislative and legal acts.

Keywords: militia, organs of internal affairs, law-enforcement function, law enforcement authorities, law-enforcement activity, co-operation, civil control, legal and social defense.

Размещено на Allbest.ru