Наукові засади інноваційних механізмів державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління

НАУКОВІ ЗАСАДИ ІННОВАЦІЙНИХ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПІДГОТОВКОЮ СТУДЕНТІВ УПРАВЛІНСЬКИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

КОМАР Юрій Миколайович

Донецьк 2009

загальна ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

державний управлінський персонал атрибутивність

Актуальність теми. Докорінні зміни в соціальному, економічному, духовному розвитку українського суспільства відбуваються на фоні стрімкої глобалізації, суттєвих інформаційно-технологічних зрушень і входження національної вищої школи в європейський освітній простір. Це зумовлює необхідність підготовки нової генерації фахівців, зокрема управлінських спеціальностей, здатних ефективно працювати в різноманітних сферах управління і органах державної влади. Проте система державного управління підготовкою цих категорій спеціалістів, на думку провідних учених і практиків, має істотний недолік - відсутність сучасних механізмів державного впливу, а отже незадовільне управління процесом підготовки студентів управлінських спеціальностей.

Актуальність теми дослідження визначається, насамперед, значною чисельністю цієї категорії студентів - понад 200 тис. чол. (біля 10% загальної кількості студентів) і тим, що підготовка кваліфікованих фахівців державного управління є досить складною проблемою, що ґрунтується на особливих підходах до їх професійної підготовки.

У контексті досліджуваної теми використані фундаментальні праці вітчизняних і зарубіжних вчених з теорії соціального та державного управління і менеджменту: В.В.Альохіна, І.І.Бажина, В.П.Бєлогурова, М.Г.Білопольського, А.О.Богданова, В.В.Буреги, М.Д.Виноградського, В.Г.Герасимчука, В.М.Данюка, Й.С.Завадського, Ю.М.Канигіна, І.А.Маркіної, Є.Г.Панченка, І.В.Петенко, В.А.Подсолонка, О.П.Степанова, Д.М.Стеченка, Ф.І.Хміля, Г.В.Щокіна (Україна); Г.В.Атаманчука, В.Г.Афанасьева, О.С.Віханського, А.П.Єгоршина, Е.М.Короткова, В.І.Кноррінга, С.Н.Князєва, В.І.Мухіна, Б.Т.Пономаренка, В.А.Розанової, Р.А.Фатхутдінова (Російска федерація, Білорусь); М.Альберта, Р.Блейка, П.Друкера, Г.Кунца, М.Мескона, М.Мінсберга, О'Доннелла, Г.Райта, П.Сорокіна, Р.Фалмера, Ф.Хедоурі, С.Янга (Західна Європа і США) та ін.

Ґрунтовне дослідження основних теоретико-методологічних аспектів підготовки студентів, зокрема управлінського спрямування, здійснено в працях вчених-педагогів: А.М. Алексюка, В.П. Андрущенка, С.І. Архангельського, Г.А.Атанова, В.П.Беха, Г.А.Дмитренка, В.С.Журавського, В.Л.Козакова, К.В.Корсака, В.Г.Кременя, В.В.Крижка, Т.А.Стефановської, В.В.Ягупова та ін.

Вивченню комплексу проблем стосовно різних складових механізмів державного управління, зокрема підготовкою управлінського персоналу присвячена наукова та науково-практична діяльність вітчизняних науковців: В.Б.Авер'янова, В.М.Бабаєва, В.Д.Бакуменка, Л.В.Беззубко, М.М.Білинської, В.Г.Воронкової, Н.Т.Гончарук, Г.К.Губерної, А.О.Дєгтяра, Д.І.Дзвінчука, О.В.Долгальової, В.В.Дорофієнка, Д.В.Карамишева, Я.С.Клейнера, М.Х.Корецького, В.М.Лобаса, В.І.Лугового, В.К.Майбороди, С.В.Майбороди, В.Я.Малиновського, В.М.Мартиненка, А.Ф.Мельник, Т.В.Мотренка, Н.Р.Нижник, О.Ю.Оболенського, В.М.Огаренка, В.М.Олуйка, Ю.М.Осипова, Л.А.Пашко, В.Л.Пілюшенка, О.С.Поважного, С.Ф.Поважного, Н.Г.Протасової, С.М.Серьогіна, А.С.Сіцінського, Ю.П.Сурміна, В.І.Токаревої, Н.М.Ушакової, С.К.Хаджирадєвої, В.В.Цвєткова, О.І.Черниш, О.І.Шапоренко та ін.

Віддаючи належне науковій та практичній значимості праць, в яких розглядаються окремі аспекти і механізми державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей, необхідно зазначити, що у вітчизняній та зарубіжній літературі відсутній цілісний аналіз досліджуваної проблеми, що поєднував би в собі висвітлення її науково-практичних засад у контексті комплексного, системного і атрибутивного наукових підходів.

Малодослідженою залишається багато теоретико-методологічних питань, пов'язаних з визначенням суті і особливостей інноваційних механізмів державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей, їх структури, основних ознак, меж функціонування і системоутворюючих факторів. Не розроблено концепцію інноваційних механізмів державного управління підготовкою цієї категорії студентів і методичні підходи до визначення їх ефективності. Нинішні вади системи підготовки студентів управлінських спеціальностей значною мірою зумовлені малоефективними державними механізмами управління нею.

Актуальність цієї проблематики на тлі недостатнього розроблення методологічних, теоретичних і практичних аспектів формування інноваційних механізмів державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей спонукало автора до дослідження цієї проблеми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематики науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління: 99.06.01 «Інноваційний і стратегічний менеджмент в регіональному управлінні» (1999 - 2006 рр.,) (номер державної реєстрації 0102U001295) і Української академії бізнесу та підприємництва «Дослідження характеристик навчально-методичної літератури для підготовки фахівців системи управління, бізнесу та підприємництва та розробка рекомендацій з її удосконалення» (2007 - 2008 рр.), (номер державної реєстрації 0107U01111). У межах цих досліджень автор, будучи керівником тем щодо формування наукових засад інноваційних механізмів державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей, обґрунтував пропозиції щодо оптимізації механізмів державного управління підготовкою цієї категорії студентів, які були обговорені на міжнародних і галузевих конференціях та прийняті до впровадження у системі управлінської освіти України.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - обґрунтування наукових засад інноваційних механізмів державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей в контексті модернізації управлінської освіти.

Для досягнення поставленої мети було визначено такі завдання:

систематизувати наукові підходи, загальну методологію і методи дослідження інноваційних механізмів державного управління, обґрунтувати необхідність його проведення в контексті комплексного, системного і атрибутивного наукових підходів, з використанням системних методів аналізу;

визначити теоретико-методологічні засади формування інноваційних механізмів державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей в контексті державного атрибутивного управління;

провести системний аналіз державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей для поглиблення теорії атрибутивності на основі визначення п'яти її аспектів прояву та розробки класифікації системи атрибутів категорії «управління»;

удосконалити класифікацію інноваційних механізмів державного управління управлінською освітою, яка визначає основні ознаки інноваційності механізмів;

систематизувати професійні якості управлінського персоналу, характер і особливості його підготовки і професійної діяльності, узагальнити концептуальні засади формування і розвитку управлінського типу мислення студентів управлінських спеціальностей;

провести комплексний аналіз сучасних механізмів державного впливу на підготовку студентів управлінських спеціальностей у виді систем: акредитації, державних стандартів, контролю знань та інформаційних засобів впливу з метою визначення їх відповідності критеріям, що дозволяють їх віднести до категорії інноваційних;

обґрунтувати науково-теоретичні засади формування інноваційних механізмів державного управління в контексті системного моделювання, створення атрибутивної концептуальної моделі-основи і системи макро і мікрорівневих моделей для підготовки управлінського персоналу;

запропонувати інноваційні механізми державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей на засадах атрибутивної навчальної книги і циклу дисциплін з основ навчання студента;

розробити концепцію інноваційних механізмів державного управління системою безперервної освіти управлінського персоналу;

обґрунтувати теоретико-методичні підходи визначення ефективності запровадження результатів дослідження і досягнення довготривалого ефекту синергетичного типу.

Об'єктом дослідження є система державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей.

Предметом дослідження є наукові засади інноваційних механізмів державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дисертаційної роботи склали: комплексний, системний і атрибутивний підходи наукового пізнання, загальнонаукові і спеціальні методи досліджень, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах державного управління, управлінської і споріднених з ними наук, які дозволяють визначати якісні і кількісні характеристики проблеми, що досліджується.

Інформаційну й теоретико-фактологічну базу дослідження становили Конституція України, закони та інші нормативно-правові акти України в галузі державного управління і системи підготовки студентів управлінських спеціальностей, монографії з досліджуваної проблеми, публікації в наукових періодичних виданнях, довідкова література, статистичні матеріали, результати наукових досліджень науково-дослідних інститутів і вищих навальних закладів України. Джерелами первісної інформації є матеріали досліджень, проведених за участю автора.

У процесі дослідження сутності інноваційних механізмів державного управління використано загальнонаукові методи: наукової абстракції, аналізу та синтезу, історичності та логічності, індукції та дедукції. Системно-структурний аналіз застосовувався при розробці низки класифікацій з різних аспектів проблеми дослідження; системний й концептуально-порівняльний аналіз - при визначенні стану висвітлення проблеми у працях вітчизняних та зарубіжних авторів, а також при співставленні традиційної і кредитно-модульної систем контролю знань студентів; системне моделювання - при проектуванні атрибутивної концептуальної моделі-основи, системи макрорівневих атрибутивних моделей і навчальних атрибутивних моделей; логіко-структурний аналіз - з метою розкриття структури, зв'язків і впливу механізмів державного управління на систему, що досліджуються.

Наукова новизна одержаних результатів. Головний результат дослідження - створений цілісний інноваційний механізм державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей, в основу якого покладено комплексний, системний і атрибутивний наукові підходи. Створення такого механізму стало можливим у зв'язку з одержанням результатів дослідження, наукових положень та розробок, що визначають наукову новизну дисертаційної роботи і реалізується в наступних положеннях:

вперше:

обґрунтовано доцільність введення в систему наукового пізнання нового наукового підходу - атрибутивного, який сфокусований на дослідженні атрибутивних, тобто троїстих сутнісних утворень найвищого рівня системності і ідентифікується з троїстою природою буття. У цьому його головна перевага над іншими системними науковими підходами, об'єктами дослідження яких є системи з довільною кількістю підсистем. Внаслідок своєї троїстої сутнісної природи система комплексного, системного і атрибутивного підходів обрана теоретико-методологічною базою наукового пізнання і покладена в основу створення інноваційних механізмів державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей.

доведено необхідність активізації інноваційних механізмів державного впливу на основі запровадження державного атрибутивного управління, як органічного поєднання процесу, науки і мистецтва державного управління управлінською освітою, які в комплексі забезпечують свідомий, цілеспрямований і організований вплив на інноваційний розвиток цієї освітньої системи, з метою її модернізації.

сформовано інноваційні механізми управлінського впливу на підготовку студентів управлінських спеціальностей в контексті системного моделювання. У зв'язку з цим запропонована атрибутивна модель-основа, в форматі якої створена система макро- і мікрорівневих атрибутивних моделей. Доведено, що атрибутивність у моделях державного управління може проявлятися в трьох аспектах: структурному, процесуальному і структурно-процесуальному.

удосконалено:

класифікацію інноваційних механізмів державного управління управлінською освітою, яка визначає основні ознаки інноваційності механізмів: функціональне призначення механізмів, ознаки державного управління, кількість підсистем в системі управління, ступінь системності механізмів, інноваційний потенціал механізмів;

діючі інноваційні механізми державного управління управлінською освітою у виді атрибутивних систем: стандартів управлінської освіти, акредитації, контролю знань студентів та інформаційних засобів впливу;

концепцію інноваційних механізмів державного управління системою безперервної освіти управлінського персоналу, яка належить до класу атрибутивних систем зі структурно-процесуальною атрибутивністю;

теоретико-методичні підходи визначення ефективності впровадження механізмів державного управління, які дозволяють визначити ті, що належить до класу інноваційних. На основі цього за допомогою розробленої синергетичної решітки можна досліджувати вектори інформаційно-енергетичних потоків від взаємодії атрибутивних моделей (систем) і скеровувати їх таким чином, щоб отримувати високу ефективність.

дістало подальший розвиток:

поглиблення теорії атрибутивності на основі визначення п'яти аспектів її прояву, які дозволяють сформувати досконалу управлінську систему інноваційних механізмів державно-управлінського впливу та методичний підхід до розробки сутнісної класифікації системи атрибутів категорії «управління» з висвітленням його трьох ієрархічних рівнів: існування, присутності і впливу, які охоплюють управлінський простір універсаму Природи;

концептуальні засади формування і розвитку управлінського типу мислення шляхом створення для студентів управлінських спеціальностей професійної управлінської мови у виді системи символів і знаків та узагальнення комплексу факторів, які формують основні ознаки майбутнього фахівця в галузі управління і сприяють досягненню успіху в професійній діяльності. Серед них особливого значення для студента набувають дисципліни: з самоуправління навчанням, теорії управління і синергетики;

інноваційні механізми державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей на засадах атрибутивної навчальної книги і циклу дисциплін з основ навчання студента. З урахуванням цього запропоновано розпочати створення кафедр «Основи навчання і науки» у провідних вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації управлінського профілю.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати дослідження знайшли відображення на всіх рівнях державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей.

Практична цінність отриманих наукових результатів підтверджується тим, що на їхній основі автором розроблено рекомендації щодо запровадження інноваційних механізмів державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей, значна частина яких пройшла експертизу і має позитивні відзиви, які містяться в довідках про впровадження: Міністерство освіти і науки України (довідка про впровадження № 5 від 25. 12. 2007 р.), Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва (довідка №9033 від 30.11.2007р.), Книжкова палата України імені Івана Федорова (довідка про впровадження №172/08 від 27.06.2008 р.), Управління освіти і науки Донецької облдержадміністрації (довідка про впровадження №01/22-1719/1 від 06.06. 2008 р.), Консорціум з удосконалення менеджмент-освіти в Україні (довідка про впровадження №8/6-10 від 10.06. 2008 р.)

Основні теоретичні положення наукового дослідження використано у навчальному процесі у провідних вищих навчальних закладах управлінського профілю: Донецькому державному університеті управління (акт про впровадження № 01-12/589-а від 12.06.2008 р.), Хмельницькому університеті управління та права (акт про впровадження №547/08 від 20.06.2008 р.), Українській академії бізнесу та підприємництва, м. Київ (акт про впровадження №163-1/01-26 від 17.06.2008 р.), Національній академії управління, м. Київ (акт про впровадження №06-08/142 від 18.06. 2008 р.). Донецькому інституті ринку та соціальної політики (акт про впровадження №10/321 від 05.06.2008 р.),

Вийшли з друку сім навчально-методичних посібників з грифом Міністерства освіти і науки України, в яких подано науково-методичне забезпечення підготовки студентів управлінських спеціальностей на основі використання атрибутивних навчальних моделей.

Напрацьовані загальнотеоретичні підходи дають можливість привести до одного знаменника результати окремих досліджень з проблематики інноваційних механізмів державного управління і можуть бути використані для подальшого розвитку теорії і практики механізмів державного управління в аналогічних системах різних контурів: у системі освіти, науки, в окремих галузях виробництва тощо. Вони послугують не тільки підвищенню ефективності професійної підготовки вітчизняних студентів управлінських спеціальностей, а й студентів інших напрямів і спеціальностей.

Особистий внесок здобувача. Усі основні положення та висновки дисертаційної роботи розроблені автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї і положення, які є результатом особистої праці здобувача. Вклад у сумісні роботи висвітлено у списку опублікованих праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та методологічні положення і результати, які викладено в дисертації, доповідалися автором на конференціях професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідних робіт Української академії бізнесу та підприємництва (2001 - 2008 рр., м. Київ), на научно-практической конференции „Донбасс: прошлое, настоящее, будуще” (1995 г, г. Донецк), на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Удосконалення концепції приватної освіти в Україні та проблеми організації науково-дослідної роботи в приватних ВУЗах” (1995 р., м. Харків), Міжнародній науковій конференції “Концептуальні проблеми модернізації вищої освіти” (1998 р., м. Донецьк), Науково-практичній конференції „Теорія і практика сучасного менеджменту: проблеми та шляхи їх вирішення” (2002 р., м. Тернопіль), Науково-практичній конференції „Інноваційний менеджмент у системі модернізації управління освітою” (2004 р., м. Донецьк), ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції „Стан розвитку й шляхи удосконалення виробництва, науки і освіти” (2004 р., м. Слов'янськ), Міжнародній науково-практичній конференції «Ефективні методи управління промисловим підприємством» (2005 р., м. Донецьк), Всеукраїнській науково-методичній конференції „Підготовка фахівців вищої кваліфікації для XXІ століття” (2005 р., м. Донецьк), ІV Всеукраїнській науково-практичній конференції „Роль менеджмент-освіти в контексті розвитку механізмів державного регулювання соціально-економічних процесів” (2006 р., м. Святогірськ), ІІІ Міжнародній конференції „Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту” (2006 р., м. Донецьк), Всеукраїнському науково-методичному семінарі „Управління якістю підготовки менеджерів” (2006 р., м. Харків), VІІ Міжнародному науковому конгресі «Державне управління та місцеве самоврядування» (2007 р., м. Харків), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Управління людськими ресурсами: проблеми теорії і практики» (2007 р., м. Київ), Міжнародному управлінському форумі „Управління сьогодні та завтра” (2008 р., м. Хмельницький).

Публікації. Основні положення і результати дослідження опубліковано у 55 наукових працях ( 31 стаття у фахових виданнях), з яких одна особиста монографія, 14 статей у наукових журналах, 17 статей у збірниках наукових праць, - 18 у матеріалах конференцій. Серед публікацій, які додатково відображають наукові результати дисертації - 7 навчальних і навчально-методичних посібників з грифом Міністерства освіти і науки України, з яких три одноосібних. Загальний обсяг публікацій 112, д.а., з яких особисто автору належить 68,0 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 434 сторінки, обсяг основного тексту - 356 сторінок. У роботі розміщено 45 таблиць та 34 рисунки (з них 12 таблиць та 12 рисунків займають 36 окремих сторінок), 6 додатків на 28 сторінках. Список використаних джерел містить 507 найменувань на 50 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі "Теоретико-методологічні основи державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей” проведено обґрунтування вибору наукових підходів, методів і загальної концепції дослідження, визначено основні категорії державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей, здійснено аналіз наукових праць вітчизняних та зарубіжних авторів за темою дослідження, запропоновано класифікацію системи державного управління підготовкою цієї категорії студентів і її системоутворюючих факторів. Це дає можливість висвітлити ступінь наукового розроблення проблеми і визначити загальну методологію проведення дослідження.

Обґрунтовано доцільність проведення дослідження в контексті комплексного, системного і атрибутивного наукових підходів, які мають системну природу і належать до одного класу - класу систем. Тому разом вони утворюють цілісну, закінчену систему наукових підходів атрибутивного типу, яка внаслідок своєї троїстої, сутнісної природи є методологічною основою системи наукового пізнання і належать до утворень високого рівня системності.

Характеристика комплексного, системного і атрибутивного наукових підходів показала, що серед них особливе місце займає атрибутивний науковий підхід, який ідентифікується з троїстою природою буття.

На відміну від інших видів системних наукових підходів, атрибутивний підхід сфокусований на дослідженні атрибутивних, тобто троїстих сутнісних утворень найвищого рівня системності. У цьому його головна перевага над іншими системними науковими підходами (структурним, організаційним, функціональним, структурно-функціональним, вітальним тощо), об'єктами дослідження яких є системи з довільною кількістю підсистем. Тому атрибутивний науковий підхід належить до найвищого і найдосконалішого ієрархічного рівня наукових системних підходів.

Це новий спосіб наукового пізнання і практичної діяльності, що вимагає розгляду сутнісних компонентів системи в їх нерозривній єдності як цілісного закінченого утворення. Центральне поняття атрибутивного підходу складає загальнофілософська категорія "атрибут" - необхідна, невід'ємна ознака, суттєва, постійна властивість системи, без якої вони не можуть ні існувати, ні мислитися.

Лінгвістичний аналіз категорії „атрибут” з використанням наукового методу - квантифікації показав, що в ньому відображена не довільна, а чітко визначена кількість суттєвих ознак системи - три. Для обгрунтування цього наведено категорію „атрибут” у квантифікованому виді з використанням трьох кванторів “А - три - бут”. Квантор “А„ означає певне явище, процес, систему тощо. Квантор “Три„ відображає число 3. Квантор „Бут” означає скорочений варіант філософської категорії „буття” - об'єктивної реальності, що існує поза свідомістю людини і незалежно від неї.

Доведено, що універсум Природи побудований на суцільній троїстій єдності часу, простору і руху, які у подальшій декомпозиції також утворюють троїсті структури: час - минулий, теперішній, майбутній; простір - довжина, ширина, висота; рух - напрям, швидкість, мета. Ці троїсті системи (атрибути Буття) визнані і широко використовуються в системі наукових знань переважною більшістю філософських шкіл. Величезний практичний досвід, численні наукові дослідження, а також наведені вище міркування свідчать про те, що основу Буття, тобто всього сущого складає суцільна система троїстої єдності.

Таким чином, в основі кількісної оцінки атрибутів лежать цілісні троїсті утворення, які за впорядкованістю, організованістю і розвитком максимально наближені до їх Природи. Відповідно до цього зміст атрибутивного наукового підходу, його фундамент завжди складають троїсті сутнісні системи. Це дає можливість суттєво звужувати поле пошуку і концентруватись на виявленні у системі трьох сутнісних підсистем, а також раніше невідомих елементів чи зв'язків.

Зазначені наукові підходи відіграють першорядну роль у системі наукових знань, а використання кожного з них визначається конкретними умовами проведення дослідження. Було б методологічною помилкою протиставляти атрибутивний науковий підхід комплексному або системному, тому що вони мають системну природу, належать до одного класу - класу систем і органічно доповнюють один одного.

У дослідженні доведено, що комплексне застосування цих наукових підходів дає можливість не тільки суттєво поглибити теоретико-методологічні основи формування інноваційних механізмів державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей, а й удосконалити контури різної природи: економічні, політичні, технічні, екологічні тощо. Це сприяє збагаченню знань у багатьох галузях науки і отриманню синергетичного ефекту.

Важливо, що незалежно від своєї природи державне управління - це завжди процес, у якому наявні три підсистеми: початок, середина і закінчення, котрі є його атрибутами. У цьому знаходить своє відбиття процесуальний аспект атрибутивності державного управління. Другий його аспект характеризується тим, що в переважній більшості системи складаються із трьох атрибутивних підсистем. Це відображає структурний аспект атрибутивності. Можливе утворення структурно-процесуальної атрибутивності.

На основі теоретичних узагальнень розроблена характеристика атрибутів управлінського впливу і визначені три сфери його функціонування: в неживій природі, в біологічних системах і людському суспільстві.

Доведено, що найскладніші процеси управління відбуваються у людському суспільстві, зокрема в системі державного управління, оскільки вони потребують управління діяльністю людей, об'єднаних у групи, колективи, класи з їх різноманітними інтересами.

Характерними ознаками цієї ієрархічної системи є: наявність трирівневої структури, поступовий розвиток і ускладнення управління в міру підвищення ієрархічності його рівнів, їх підпорядкування єдиному алгоритму функціонування.

Це дало змогу розробити класифікацію системи атрибутів категорії «управління». Вона має три класи управління найвищого рівня: існування, присутності і впливу, які в свою чергу, утворюють вищий і високий рівні атрибутів, також побудованих на суцільній троїстій єдності. Така трирівнева ієрархічна структура управління властива не лише різним типам систем, а й суспільствам і суспільним сферам у цілому, де виділяються три основні рівні - вищий, середній і нижчий.

Визначено, що сутність системного державного управління полягає у здійсненні системного (одночасного) впливу суб'єкта на його основні державно-управлінські підсистеми з метою забезпечення в умовах плинного середовища стійкості системи і досягнення відповідної мети.

Управлінський системний вплив суб'єкта державного управління на його об'єкт може здійснюватись у виді одночасної дії різної кількості механізмів: одного, двох, трьох, чотирьох і більше. У праці доведено, що серед зазначених механізмів найбільший потенціал мають троїсті механізми державно-управлінського впливу, які за складом підсистем і порядком їх розташування відповідають основним вимогам атрибутивності.

Прикладом атрибутивного державно-управлінського механізму є одночасний вплив суб'єкта на об'єкт управління за трирівневим ієрархічним принципом: базовий рівень - ”процес державного управління”, середній рівень - „наука державного управління”, вищий рівень - ”мистецтво державного управління”.

В основу цієї системи покладений процес державного управління - це форма його виявлення, що є сукупністю стадій, які виступають якісними характеристиками практичної реалізації функцій державного управління.

Важливе значення має наука державного управління - це система знань про раціональну організацію апарату управління і найефективніші засоби, форми і методи його роботи, які дають можливість досягати максимальних результатів за найменших затрат сил і ресурсів.

І найбільше значення відіграє мистецтво державного управління - спроможність і вміння державних службовців творчо підходити до визначення та реалізації організаційних цілей через застосування управлінської науки в практиці державного управління на підставі особистого життєвого досвіду чи через спеціальне навчання, наявності навичок, інтуїції, здібностей і з урахуванням конкретних особливостей функціонування об'єкта і суб'єкта державного управління.

Таким чином, пропонується інноваційний механізм державного впливу на основі державного атрибутивного управління, як органічного поєднання процесу, науки і мистецтва державного управління управлінською освітою, які в комплексі забезпечують свідомий, цілеспрямований і організований вплив на інноваційний розвиток цієї освітньої сфери, з метою іі модернізації.

Основою цієї ієрархічної системи є процес державного управління, який має кількісну оцінку, існує стільки, скільки існує держава, досвід його удосконалення накопичувався тисячоліттями. Тому в системі державно-управлінських категорій саме процес державного управління можна вважати найзагальнішою категорією, від якої беруть початок, розвиваються і удосконалюються усі інші управлінські категорії.

Роль і значення державного атрибутивного управління полягає в тому, що основні його підсистеми (процес, наука і мистецтво) утворюють єдину, органічну цілісність у виді закінченої, досконалої управлінської системи. Тому в загальній класифікації основних видів державного управління (ситуаційне, програмно-цільове, системне і навіть креативне) саме державне атрибутивне управління повинно займати найвищий щабель в ієрархічній державно-управлінській драбині.

Проведено аналіз науково-теоретичних праць вітчизняних та зарубіжних авторів з питань державного управління вищою, зокрема управлінською освітою на основі системного підходу, з використанням порівняльного аналізу. За результатами аналізу не виявлено жодного дослідження з проблеми впливу інноваційних механізмів державного управління на підготовку студентів управлінських спеціальностей. Це свідчить про актуальність вибраного напряму дослідження і вказує на те, що потрібна державна програма проведення комплексних досліджень у напрямі формування інноваційних механізмів державного впливу на управлінську освіту.

Розроблена класифікація системи державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей у виді багатоаспектної системи з чотирма класифікаційними рівнями: субстанційний, будови, функціонування і розвитку, які конкретизуються 30-ма оціночними показниками.

Визначені системоутворюючі чинники цієї управлінської системи і проведена їх класифікація за п'ятьма підставами. На їх основі зроблено висновок, що ця управлінська освітня система належить до класу найскладніших, масштабних організаційних систем, яка динамічно розвивається. Тому її подальший ефективний розвиток зв'язаний із застосуванням атрибутивних систем і інноваційних механізмів державно-управлінського впливу.

Показано, що використання як гіпотези системи атрибутів у найскладніших і універсальних системах державного управління створює реальні можливості для формування аналогічних концептуальних підходів в управлінських структурах нижчих ієрархічних рівнів, зокрема і в системі державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей.

У другому розділі “Теоретико-методологічні засади інноваційних механізмів державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей” уточнено сутність і особливості категорій «механізми державного управління», доведено необхідність їх формування на інноваційній основі; подано визначення категорії “інноваційні механізми державного управління”; запропоновано низку класифікацій інноваційних механізмів; подано узагальнюючу характеристику основних аспектів атрибутивності.

Систематизація теоретичних праць провідних вітчизняних і зарубіжних учених, щодо розуміння суті, особливостей і основних ознак механізмів державного управління дає підстави стверджувати, що вони є складовою частиною системи державотворення, в форматі якої реалізується свідома, цілеспрямована організація державотворчого процесу.

Суб'єкти, об'єкти і механізми державного управління належать до класу складних систем. Тому цілісне теоретичне вчення про сучасний інноваційний механізм державного управління, зокрема підготовкою студентів управлінських спеціальностей, ще тільки формується.

У результаті того, що механізм вбудований у державно-управлінську систему, завжди бідніший за неї кількісно і якісно, проте це - діючий механізм, здатний репрезентувати її в цілому через реалізацію мети. У форматі цієї системи обов'язково реалізується свідома, цілеспрямована організація державотворчого процесу. Але наявність у механізмі державного управління людської і нелюдської субстанції зумовлює високу невизначеність його іманентних зв'язків і вірогідну лінію загальної поведінки. Цим він істотно відрізняється від управлінських процесів і технологій.

Враховуючи недостатнє теоретичне обгрунтування і складність інноваційних механізмів державного управління у процесі дослідження необхідно: 1) спиратись на комплексний, системний, а де можливо - на атрибутивний підхід, як теорію і методологію системного пізнання; 2) широко використовувати синергетику як теорію самоорганізації соціальних систем; 3) розглядати державні механізми в розширених рамках системи державного управління, де всі її елементи сприймаються як єдиний цілісний механізм.

Для кращого осмислення цієї управлінської категорії розроблена класифікація ознак інноваційних механізмів системи державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей, яка визначає основні підстави інноваційності механізмів (рис. 1).

Для віднесення механізмів державного управління управлінською освітою до класу інноваційних необхідно, щоб вони мали:

найхарактерніші ознаки державного управління: масштабність, універсальність, ієрархічність, підзаконність, виконавчо-розпорядчий і організуючий характер;

розгалужену систему механізмів державного впливу у складі: управлінського, правового, організаційного, економічного, соціального, мотиваційного, інформаційного, фінансового;

досконалу систему державного управління, в основному, за рахунок використання атрибутивних (троїстих) сутнісних підсистем;

високий ступінь системності на основі оптимального використання комплексних, системних і атрибутивних інноваційних механізмів державного управління, утворюючи цілісний інноваційний механізм системності.

високий інноваційний потенціал за рахунок комплексного використання радикальних, модифікаційних і комбінованих механізмів державного управління.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Класифікація інноваційних механізмів державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей.

Дослідження показали, що інноваційні механізми системи державного управління управлінською освітою характеризуються різними аспектами прояву атрибутивності: атрибутивність системи державного управління, атрибутивність суб'єкта державного управління, атрибутивність об'єкта державного управління, атрибутивність мети, атрибутивність наукових підходів і методів дослідження державного управління.

Доведено, що в основу механізмів системи державного управління управлінською освітою в цілому, її суб'єктів, об'єктів і системоутворюючих факторів покладено суцільні троїсті сутнісні системи. Ця її важлива ознака уможливила базову класифікацію інноваційних механізмів, логіка побудови якої зв'язана з використанням механізмів лише атрибутивного типу, що належать до високого рівня системності.

Таким чином, інноваційний механізм державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей - це цілісна система принципово нових засобів організації управлінських процесів та важелів державно-управлінського впливу, спрямованих на інноваційний розвиток і ефективну реалізацію цілей управлінської освіти, з метою її модернізації і отримання високої ефективності.

У дисертації доведено, що подальший ефективний розвиток механізмів державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей на інноваційній основі можливий за умови створення єдиного, цілісного механізму, зокрема атрибутивного типу з використанням ідентичних наукових підходів і методів дослідження. Це створює реальні можливості досягнення високих кінцевих результатів від запровадження інноваційних механізмів державного управління підготовкою цієї категорії студентів і отримання синергетичного ефекту.

У третьому розділі “Взаємозв'язок суб'єктів, об'єктів і механізмів управлінської освіти” проведено аналіз категорій „управлінський персонал” і “управлінський тип мислення”; розглянуто стан розвитку управлінської освіти і взаємозв'язок її суб'єктів, об'єктів і механізмів державного управління, визначені основні вимоги до фахівців галузі управління, зокрема до керівників майбутнього.

Для виконання широкого кола управлінських функцій і завдань у різних галузях виробництва існує окрема, узагальнена категорія - „управлінський персонал” - це фахівці широкого профілю, які організують, налагоджують і контролюють діяльність підлеглих їм працівників, користуючись сучасними науковими методами управління і одночасно самі виконують певний обсяг управлінських функцій. До цієї категорії належить широке коло управлінців, які можуть працювати на всіх рівнях управління в різних галузях: державній службі, освіті, науці, культурі тощо.

Враховуючи, що ефективність інноваційних механізмів державного управління безпосередньо залежить від комплексу якостей керівника, в роботі визначено низку основних ознак фахівця сфери управління і подано комплекс механізмів, за допомогою яких цього можна досягти у процесі навчання студентів управлінських спеціальностей. Причому особливе місце у цьому комплексі належить факторам, пов'язаним з навчанням студента управлінню власною діяльністю, теорією управління і синергетикою. Сформульовано найважливіші ознаки керівників майбутнього, розроблено низку вимог і критеріїв, виконання яких дає змогу віднести їх до представників національної державно-управлінської еліти.

Для підготовки управлінців нової генерації з розвиненим системним, структурно-логічним мисленням, здатних вирішувати складні управлінські завдання, доцільно в процесі підготовки студентів управлінських спеціальностей обрати системно-діяльнісний підхід. Розглядаючи мислення студента з позицій системно-діяльнісного підходу, слід зазначити, що воно сформоване на основі використання системних видів наукового підходу. З урахуванням цього розроблено класифікацію процесу мислення особистості в контексті комплексного, системного і атрибутивного підходів, яку доцільно використовувати для створення методик викладання, формування навчальних моделей, розроблення класифікацій і таке інше.

Проведено обґрунтування необхідності формування і розвитку у цієї категорії студентів системного типу мислення, який досягається через вивчення основних елементів процесу мислення: типів, типологій, форм, видів, операцій, особливостей мислення і їх використання для вирішення складних управлінських завдань. Це дає можливість суттєво підвищити ефективність механізмів державного впливу на підготовку студентів управлінських спеціальностей.

Для істотного покращення інноваційних механізмів системи державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей необхідно створити професійну управлінську мову у виді системи символів і знаків. Це надасть змогу фахівцям у галузі державного управління «читати» структурно-логічні схеми, оцінювати їх якість і визначати їхні кількісні параметри, передбачити напрями руху інформації і ті перешкоди, які заважають ефективному проведенню державотворчих процесів.

Показано, що наявна система підготовки студентів управлінських спеціальностей є розгалуженою мережею вищих навчальних закладів, філій та факультетів в Україні, комплексом відповідних державно-громадських органів управління нею і є важливою складовою частиною національної системи вищої освіти. У цій системі суб'єктами державного управління є центральні і регіональні органи державної влади, які мають певну компетенцію і здійснюють управлінський вплив на вищі навчальні заклади управлінського профілю. Ці вищі навчальні заклади складають основу управлінської освіти і здійснюють підготовку за напрямами ”Менеджмент” і ”Державне управління” з 12 управлінських спеціальностей.

Загальна чисельність студентів управлінських спеціальностей складає понад 200 тис. осіб (біля 10% загальної чисельності студентів), з яких переважна більшість навчається за напрямом „Менеджмент”. 75% цієї категорії студентів навчаються за програмами підготовки бакалаврів, 17,4% - спеціалістів і лише 5,5% - магістрів. На денній формі навчається 47,7% студентів, на заочній - 51,9% і лише 0,4% - на вечірній. Слід зазначити, що біля ѕ студентів з напряму ”Державне управління”, навчаються за магістерськими програмами без відриву від виробництва, що не дає можливості повною мірою реалізувати наукову і виховну функції.

Доведено, що в системі управлінської освіти чільне місце посідає Донецький державний університет управління (ДонДУУ). Це вищий навчальний заклад управлінського профілю, метою діяльності якого є досягнення європейських і світових стандартів у галузі управлінської освіти. Враховуючи це, в роботі подана характеристика діяльності університету, запропоновано десять основних принципів і умов, завдяки виконанню яких можна віднести його до вищих навчальних закладів управлінського профілю інноваційного типу.

У дисертації показано, що об'єкти управління - вищі навчальні заклади управлінського профілю складаються з трьох підсистем «кафедра», «деканат» і «ректорат». Тому вони характеризуються ієрархічністю і значною складністю. Це означає, що інноваційні механізми державного управління повинні легко проникати до найглибших рівнів вищих навчальних закладів управлінського профілю (викладачів, студентів, навчальних дисциплін тощо) і охоплювати усю сукупність об'єктів державного управління цієї освітньої системи.

На основі узагальнення суб'єктів і об'єктів державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей сформовано інноваційні механізми державного управління управлінською освітою.

У четвертому розділі “Становлення і функціонування інноваційних механізмів системи державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей” проаналізовано діючі інноваційні механізми державного управління управлінською освітою у виді систем: стандартів управлінської освіти, акредитації, контролю знань студентів та інформаційних засобів впливу з позицій їх належності до інноваційних механізмів державного управління атрибутивного типу.

У дисертації доведено, що важливими складовими інноваційних механізмів державно-управлінського впливу на систему підготовки студентів управлінських спеціальностей є система стандартів вищої управлінської освіти і система акредитації. В основу обґрунтування цього покладена класифікація, яка дає змогу до класу інноваційних відносити механізми, що здатні відтворювати п'ять найхарактерніших ознак інноваційних механізмів державного управління.

Важливо те, що система стандартів вищої освіти і система акредитації належать до інноваційних механізмів атрибутивного типу. Так, система стандартів вищої освіти має державний стандарт, галузевий стандарт і стандарт вищого навчального закладу. У цій атрибутивній системі вищий ієрархічний рівень займає державна компонента, яка визначає перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями; перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців, а також вимоги до освітніх рівнів вищої освіти.

Середній рівень атрибутивної системи державних стандартів вищої освіти займає галузева компонента, яка базується на державній компоненті. Це система нормативних і навчально-методичних документів за певними напрямами підготовки та спеціальностями.

Базовий (нижчий) ієрархічний рівень атрибутивної системи державних стандартів вищої освіти складає варіативна компонента вищого навчального закладу, яка доповнює галузевий стандарт спеціалізаціями у межах відповідної спеціальності та конкретизує вимоги до змісту освіти.

Запропоновані наукові засади інноваційних механізмів системи акредитації, які відображають два аспекти прояву атрибутивності. Перший аспект - акредитація подається як інноваційний механізм державно-управлінського впливу атрибутивного типу у складі трьох атрибутивних підсистем: ліцензування, діяльність ліцензованого вищого навчального закладу і акредитація.

Другий аспект - акредитація розглядається як інноваційний механізм системи державного управління атрибутивного типу, яку можна подати у виді трьох підсистем: керуючої (суб'єкт державного управління), керованої (об'єкт управління) і підсистеми взаємозв'язку (рис. 2)

Керуючою підсистемою є органи акредитації, а керованою - вищі навчальні заклади (їх підрозділи), що подають заявку на проведення акредитаційної експертизи.

У цій держано-управлінській системі відбувається взаємодія основних елементів акредитаційної структури - виконавчих органів (громадських експертних рад і експертних комісій), координуючих органів (Державної акредитаційної комісії, її органів) і Міністерства освіти і науки України, з одного боку, і вищих навчальних закладів та їх підрозділів, з іншого боку. В результаті такої взаємодії відповідні органи і об'єкти акредитації беруть участь у прийнятті управлінських рішень, починаючи від формування і закінчуючи його затвердженням.

Запропоновані пріоритетні напрями активізації і розвитку інноваційних механізмів державного управління на основі удосконалення системи стандартів вищої освіти і системи акредитації. Подана характеристика загальносистемних і спеціальних принципів системи акредитації і запропонована методика обґрунтування зміни статусу вищого навчального закладу у процесі проведення його акредитації.

Для визначення стану традиційної системи контролю знань студентів управлінських спеціальностей і удосконалення її відповідно до вимог Болонського процесу проведено порівняльний аналіз традиційної і кредитно-модульної системи контролю знань студентів управлінських спеціальностей у контексті атрибутивного підходу.

У зв'язку з цим визначено, що традиційна (вітчизняна) система контролю знань має позитивні і негативні боки і складається із двох підсистем: поточного та підсумкового контролю, що є її методологічним недоліком. Кредитно-модульна система контролю знань також складається з двох підсистем: поточного і проміжного контролю, що є її методологічним недоліком. Таким чином в обох системах контролю знань є принципові недоліки методологічного характеру, пов'язані із їх процесуальною незавершеністю. Це зумовлює необхідність створення під патронажем органів державної влади управління вищою освітою, досконалішої концептуальної моделі контролю в контексті атрибутивності, яка б відповідала вимогам Болонського процесу і враховувала позитивний досвід національної системи оцінювання знань.

Розроблена система інформаційного забезпечення державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей, яка складається з трьох інформаційно-управлінських підсистем: суб'єкт, об'єкт державного управління і зовнішнє середовище. Кожна з них характеризується декількома видами різнопланової управлінської інформації, яка по-різному впливає на певні функції державного управління освітою.

Для обґрунтування умов функціонування інноваційних механізмів державного управління інформаційним забезпеченням проаналізовано характеристики понад 350 джерел вітчизняної навчальної літератури теоретичного і практичного спрямування і 35 навчальних посібників закордонних авторів для підготовки фахівців з управління та менеджменту. Встановлено, що переважна її більшість має недоліки методологічного і методичного характеру і не відповідає сучасним вимогам. Водночас, принципові недоліки у концепції створення навчальної літератури призводять до необґрунтованого збільшення обсягу і як наслідок - ціни.

Слід зазначити, що в типових навчальних планах вищої школи і в Державних стандартах вищої освіти відсутній цикл навчальних дисциплін, який би вводив студента-початківця у навчання, закладав його підґрунтя і активно впливав на саморозвиток, формування творчого потенціалу, мотивував до ефективного навчання. Іншими словами, у системі механізмів державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей не приділяється належної уваги основам навчання цієї категорії студентів.

Водночас відсутня низка дисциплін з синергетики і державно-управлінського циклу: „Синергетичні засади державного управління”, „Державне атрибутивне управління”, „Дослідження систем державного управління”, „Творчий підхід в державному управлінні” тощо. Це є суттєвим недоліком механізмів системи державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей.

Сформовано нові інноваційні механізми управлінського впливу на підготовку студентів управлінських спеціальностей: концепція атрибутивної навчальної книги і цикл дисциплін з основ навчання студента. Розроблені концептуальні основи створення навчальної літератури із застосуванням двох технологій: „з початку ” і „з кінця”.

Запропоновано концептуальні основи створення атрибутивної навчальної книги, яка залежно від призначення може містити або повний спектр троїстих систем, або в широких межах змінювати їх склад і кількість. Внаслідок суцільної атрибутивності саме цьому класу підручників належить визначальна роль як дієвому механізму державного управління підготовкою студентів управлінських спеціальностей.