Механізми державного управління реформуванням та розвитком підприємств житлово-комунального господарства в регіоні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький державний університет управління

УДК 352. 338. 46 (477)

- доктор наук з державного управління, професор Серьогін Сергій Михайлович, Дніпропетровський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (м. Дніпропетровськ), директор;

- доктор наук з державного управління, професор Лазор Олег Ярославович, Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (м. Львів), завідувач кафедри управління персоналом та державної служби;

- доктор економічних наук, професор Качала Тамара Миколаївна, Черкаський державний технологічний університет (м. Черкаси), проректор з наукової роботи.

Захист відбудеться 15 вересня 2009 року об 11. 00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11. 107. 01 у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, пр-т Б. Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Автореферат розісланий 14 серпня 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Я.С. Клейнер

Анотації

Логвиненко В.І. Механізми державного управління реформуванням та розвитком підприємств житлово-комунального господарства в регіоні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25. 00. 02 - Механізми державного управління. - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2009.

У роботі науково обґрунтовано класифікаційні ознаки, які характеризують соціальну сутність державного управління, визначено житлово-комунальне господарство як об'єкт державного управління. Проаналізовано соціально-економічний розвиток регіону в контексті визначення проблем надання житлово-комунальних послуг населенню. Визначено вплив органів державної влади на розвиток публічно-приватного партнерства в житлово-комунальному господарстві. Розроблено методичні підходи до організації та проведення моніторингу цінової та тарифної політики на підприємствах житлово-комунального господарства Донецької області, а також методичні підходи до проведення моніторингу реформи муніципального водопостачання. Запропоновано основні напрями удосконалення механізмів державного управління реформуванням та розвитком підприємств житлово-комунального господарства в регіоні.

Ключові слова: державне управління, регіональне управління, механізми державного управління, реформування, розвиток, публічно-приватне партнерство, ресурсозбереження, житлово-комунальне господарство, моніторинг.

Логвиненко В.И. Механизмы государственного управления реформированием и развитием предприятий жилищно-коммунального хозяйства в регионе. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора наук по государственному управлению по специальности 25. 00. 02 - Механизмы государственного управления. - Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2009.

В работе научно обоснованы классификационные признаки, характеризующие социальную сущность государственного управления, которая присуща также управлению жилищно-коммунальным хозяйством, а именно: управление является способом существования социальной организации, ее имманентным элементом; особой социальной функцией, возникающей в ответ на потребности самого общества как самоуправляемой системы и сопровождает всю его историю, постепенно приобретая политический характер и соответствующие государственные формы в обществе социального расслоения; содержание управления нельзя отрывать от среды его функционирования; социальное управление сводится к благоустройству и развитию общественных отношений; материальное содержание управления как социальной функции сказывается, прежде всего, на организаторской деятельности и это одна из главных черт государственного управления.

Определены научно-методические основы оценки эффективности регионального управления функционированием ЖКХ, а также методология формирования систем управления, обеспечивающих рост эффективности производства жилищно-коммунальных услуг.

Проанализировано социально-экономическое развитие региона в контексте определения проблем предоставления жилищно-коммунальных услуг населению, рассмотрено состояние и проблемы развития жилищно-коммунального хозяйства в Украине и регионах в контексте зарубежного опыта и проанализирована действенность механизмов управления государственными программами развития жилищно-коммунального хозяйства. Проанализированы модели, которые функционируют в европейских странах. Первая модель - британская, предполагающая приватизацию жилищно-коммунальных объектов. Вторая модель - немецкая, в основе которой лежит акционирование предприятий и организаций отрасли, но основной пакет акций принадлежит муниципалитету. Третья - французская - соединение муниципальной собственности на объекты ЖКХ и управление ими со стороны частного бизнеса на условиях долгосрочных договоров аренды и совокупных инвестиционных соглашений.

Определено влияние органов государственной власти на развитие публично-частного партнерства в ЖКХ. Обоснованы условия привлечения частного сектора в жилищно-коммунальную сферу: формирование концептуальных основ развития отрасли на долгосрочную перспективу; прогнозируемость тарифной политики на средне- и долгосрочную перспективу; определение принципов бюджетной поддержки отрасли на период приведения тарифов на жилищные услуги к экономически обоснованному уровню; развитие современных механизмов публично-частного партнерства (приватизация, концессия, аренда, управление, совместная деятельность), в том числе механизмов социального партнерства бизнеса и власти; совершенствование нормативно-правового регулирования в этой сфере.

Проанализированы финансово-бюджетные инструменты развития жилищно-коммунального хозяйства в регионе и на этой основе определены методы реформирования управления жилищным хозяйством в виде создания объединений совладельцев многоквартирных домов.

Разработаны методические подходы к организации и проведению мониторинга ценовой и тарифной политики на предприятиях ЖКХ Донецкой области, а также методические подходы к проведению мониторинга реформы муниципального водоснабжения. Сформирован эффективный организационно-экономический механизм ресурсосбережения на предприятиях жилищно-коммунального хозяйства.

Предложены рекомендации по совершенствованию нормативно-законодательной базы и реформированию предприятий жилищно-коммунального хозяйства региона, разработана концепция ценообразования в сфере жилищно-коммунального хозяйства. Предложены пути внедрения новых организационных форм и систем регионального управления развитием жилищно-коммунального хозяйства, а также кадровое и информационное обеспечение программы реформирования и развития жилищно-коммунального хозяйства в регионе. Разработана система контроля за процессами реформирования и развития жилищно-коммунального хозяйства в регионе.

Ключевые слова: государственное управление, региональное управление, механизмы государственного управления, реформирование, развитие, публично-частное партнерство, ресурсосбережение, жилищно-коммунальное хозяйство, мониторинг.

Logvinenko V.I. Tools of the state administration of reformaing and development of the housing and communal services enterprises in the region. - Manuscript.

Thesis for the scientific degree of Doctor of science on public administration on speciality 25. 00. 02 - Mechanisms of state governance. - Donetsk state University of management of Ukraine's Ministry of education and science, Donetsk, 2009.

Scientific ground for the classification signs characterizing social essence of the state administration is given. Housing and communal services as an object of the state administration are defined. Social economic development of the region is analyzed, the problems of rendering housing and communal services to population are stated. The ascendancy of the state authorities on development of the public and private partnership in the housing and communal services is defined. Principal approaches towards organization and monitoring of price and tariff policy at the enterprises of the housing and communal services of Donetsk region are developed. Also methodical approaches towards monitoring of the municipal water supply reform are offered. Main directions of improvement of state administration tools in reforming and development of housing and communal services enterprises in the region are offered.

Key words: state administration, regional government, tools of state administration, reformation, development, public private partnership, resource saving, housing and communal services, monitoring.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблема реформування житлово-комунального господарства (ЖКГ), з якою пов'язують інтенсивний його розвиток, залишається невирішеною. Усі спроби вирішити її традиційними методами закінчуються безрезультатно.

Реформи в сфері житлово-комунального господарства України тривають уже понад 14 років, розпочавшись з ухвалення у 1995 р. Верховною Радою України Концепції розвитку житлово-комунального господарства та Концепції державної житлової політики, основні принципи яких були враховані в Законі України "Про загальнодержавну програму реформування та розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки". Між тим, до сьогодні стан житлового фонду продовжує погіршуватися, небезпечними для цивілізованої держави є його енергоекономічні характеристики, викликає занепокоєння технічний стан інфраструктури у сфері тепло-, водопостачання та водовідведення, надійність та якість послуг з обслуговування житла знижується. Така динаміка розвитку галузі в умовах її тривалого "реформування", свідчить про необґрунтованість обраних підходів та обумовлює необхідність внесення до чинної Програми реформування системних змін, які дадуть змогу реалізувати структурні реформи та побудувати нову економічну модель створення, експлуатації й розвитку житлового фонду України і забезпечити його надійне та якісне обслуговування з урахуванням інтересів споживачів.

Функціонуванню житлово-комунального комплексу присвячено ряд досліджень, які висвітлені в працях таких вчених і практиків, як О. Амосов, В. Алексєєв, В. Бабаєв, Л. Беззубко, А. Близнюк, О. Бобровська, В. Воротинцев, В. Дорофієнко, І. Запатріна, Т. Качала, Р. Крамаренко, З. Коровіна, Н. Коніщева, О. Лук'янченко, В. Маслак, Н. Насонкіна, І. Осипенко, Н. Олейник, В. Пила, О. Попов, В. Рибак, О. Рибалко, Г. Сенчук, Ю. Хіврич. Але з ряду питань і зокрема тих, що стосуються удосконалення механізмів державного управління реформуванням і розвитком підприємств житлово-комунального господарства України в сучасних умовах, їх ще проведено недостатньо.

Значний внесок в теоретичні та практичні дослідження впливу держави на розвиток соціально-економічної інфраструктури регіонів зробили такі вчені, як Б. Адамов, В. Бакуменко, В. Гончаров, Г. Губерна, О. Долгальова, Г. Козаченко, О. Лазор, Р. Ларіна, В. Лобас, О. Мордвінов, О. Новікова, В. Огаренко, В. Пілюшенко, О. Поважний, С. Поважний, Я. Радиш, С. Серьогін, Д. Стеченко, О. Черниш, М. Чумаченко та інші.

Нові умови господарювання, демократизація суспільства, вимагають розробки й обґрунтування напрямів удосконалення механізмів державного управління реформуванням і розвитком ЖКГ на основі демонополізації, конкурентоспроможності, публічно-приватного партнерства, максимальної економії паливно-енергетичних, матеріальних і трудових ресурсів та нових систем управління як підприємствами, так і галуззю в цілому. Вказані обставини визначили вибір теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематики Донецького державного університету управління, зокрема, в межах наукових тем "Підвищення ефективності використання виробничого потенціалу в соціальній сфері", "Інноваційний і стратегічний соціальний менеджмент у регіональному управлінні" та "Розробка науково-методичних основ та інструментальних засобів прийняття управлінських рішень в органах влади та управління з використанням сучасних інформаційних технологій" (номери держреєстрації відповідно 0102u01294, 0102U001295 та 0102U001293, 2006-2009 рр.). У межах цих тем автором дослідження розроблено теоретичні положення і практичні рекомендації, направлені на обґрунтування напрямів вдосконалення державного управління реформуванням і розвитком підприємств житлово-комунального господарства в регіоні.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування наукових підходів до державного управління реформуванням та розвитком підприємств житлово-комунального господарства в регіоні і розробка основних напрямів удосконалення механізмів державного управління цим процесом.

Для досягнення мети було поставлено такі завдання:

здійснити комплексний аналіз теоретичних і методичних основ механізмів державного і регіонального управління житлово-комунальним господарством в сучасних умовах;

визначити стан та проблеми розвитку житлово-комунального господарства в Україні та регіонах в контексті зарубіжного досвіду;

оцінити вплив органів державної влади та органів місцевого самоврядування на розвиток публічно-приватного партнерства в ЖКГ;

розробити пропозиції щодо удосконалення механізму функціонування об'єднань співвласників багатоквартирних будинків;

запропонувати концепцію системного моніторингу цінової та тарифної політики на підприємствах ЖКГ регіону;

обґрунтувати методичні підходи щодо проведення моніторингу реформи муніципального водопостачання;

розробити пропозиції щодо подальшого розвитку механізму удосконалення нормативно-законодавчої бази з регулювання відносин у сфері ЖКГ;

запропонувати концептуальні засади ціноутворення у сфері житлово-комунального господарства;

обґрунтувати шляхи впровадження нових організаційних форм та систем механізму регіонального управління реформуванням та розвитком підприємств ЖКГ;

обґрунтувати напрями удосконалення системи підготовки кадрів для реформування та розвитку підприємств ЖКГ;

запропонувати механізм контролю за процесами реформування та розвитку підприємств ЖКГ в регіоні.

Об'єктом дисертаційного дослідження є державне управління функціонуванням житлово-комунального господарства в Україні.

Предметом дослідження є механізми державного управління реформуванням і розвитком житлово-комунального господарства та напрями їх удосконалення.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні того, що реформування та розвиток житлово-комунального господарства в Україні можливі лише за умов реформування механізмів державного управління та місцевого самоврядування. При цьому реформування галузі ЖКГ передбачається здійснювати на засадах демонополізації, створення конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг, розвитку публічно-приватного партнерства, а також заміни вертикальних схем управління підприємствами галузі на горизонтальні.

Методи дослідження. Науково-теоретичною та методологічною базою дисертаційного дослідження є системне загальнотеоретичне осмислення об'єктивних процесів розвитку житлово-комунального господарства у період формування ринкових відносин. Ряд аспектів функціонування житлово-комунального господарства аналізується на прикладі Донецької області. Дослідження базується на теоретичному положенні про те, що в умовах переходу до ринкового механізму господарювання перед державними виконавчими органами постає завдання підсилення комплексної дії досягнення високих кінцевих результатів за рахунок використання інтенсивних, якісних чинників зростання, для прискорення науково-технічного розвитку, поліпшення якості житлово-комунальних послуг (робіт, продукції), підвищення ефективності діяльності підприємств житлово-комунального господарства. Для вирішення цієї проблеми запропоновано інформаціологічний підхід, який базується на вивченні конкретного виду будь-яких масових явищ, процесів природи і суспільства і розкриває логіку наукового відображення об'єкта і впливу держави на його перетворення. На засадах такого підходу та з використанням відомих методів і виконано дисертаційне дослідження.

При розкритті соціально-економічної природи житлово-комунальної галузі використано методи статистичного і системного аналізу; при аналізі складових системи державного регулювання тарифів на житлово-комунальні послуги - методи порівняльного економічного аналізу; для побудови моделі формування регіональних стратегій розвитку підприємств житлово-комунального господарства використано метод структурно-логічного моделювання; методи експертних оцінок та статистичної обробки отриманих результатів, а також методи прогнозування - при розгляді тенденцій розвитку економічної діяльності підприємств житлово-комунального господарства; методи графічні - при побудові графіків і рисунків; методи логічного узагальнення результатів використано при формуванні висновків.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження були вітчизняні та зарубіжні публікації, відображені в них результати теоретичних і методичних розробок, законодавчі та нормативно-правові акти з питань державного управління, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, статистичні матеріали Держкомстату України, Донецького обласного управління статистики. У процесі роботи над дисертацією використовувалися результати досліджень зарубіжних і вітчизняних соціологів, економістів, спеціалістів з державного управління.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в науковому обґрунтуванні запропонованих напрямів удосконалення механізмів державного управління реформуванням та розвитком підприємств житлово-комунального господарства, які розкриваються в наступних положеннях:

уперше:

обґрунтовано класифікаційні ознаки, які характеризують соціальну сутність механізму державного управління функціонуванням ЖКГ і визначають його як об'єкт державного управління, який поєднує в собі складний і різноманітний комплекс підгалузей, взаємопов'язаних єдиними господарськими та соціальними проблемами, цілями та задачами;

аргументовано, що одним з ключових напрямів реформування галузі має стати розвиток механізму публічно-приватного партнерства у цій сфері. У зв'язку з цим обґрунтовано основні ознаки цього партнерства, визначено форми участі приватного сектора у розвитку житлово-комунальної інфраструктури, розподіл ризиків в залежності від форм партнерства у зв'язку з чим запропоновано внести зміни до відповідних законів України;

запропоновано концептуальні засади механізму ціноутворення у сфері житлово-комунального господарства, які визначають пріоритетні напрями та завдання щодо вдосконалення ціноутворення у сфері житлово-комунальних послуг, забезпечення захисту прав споживачів на отримання ними товарів та послуг належної якості в достатньому обсязі та за економічно обґрунтованими цінами, створення умов для збалансованого розвитку підприємств житлово-комунального господарства та системного правового розв'язання існуючих у цій сфері проблем;

удосконалено:

методологічні підходи до реалізації програм ресурсозбереження та енергоефективності, які мають розпочинатися саме з житлово-комунальної сфери на основі енергоаудиту і набути пріоритетного статусу у державній політиці на сучасному етапі розвитку економіки;

механізм функціонування об'єднань співвласників багатоквартирних будинків (ОСББ) на засадах соціально-реконструйованого знання (визначення бачення проблем), економії ресурсів (зменшення витрат на житло), влади (можливість контролю, скорочення ланцюжка "замовник-виконавець"), якості (підвищення якості послуг), удосконалення нормативно-правової бази (паспортизації прибудинкових ділянок та передача їх ОСББ, оренди нежитлових приміщень, переведення ОСББ з неприбуткової форми діяльності в прибуткову);

механізм підготовки кадрів для сфери житлово-комунального господарства шляхом впровадження інноваційного освітнього проекту сутність якого полягає в реалізації наступних завдань: дослідження кадрового забезпечення будівництва і житлово-комунального господарства; складання переліку освітніх програм на вимогу ринку праці; реалізація освітніх програм навчальними закладами; створення регіональних програм "Кадри будівництва" і "Кадри житлово-комунального господарства" та їх реалізація; пропозиції до розробки Загальнодержавної цільової програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для будівництва та ЖКГ; моніторинг реалізації проекту і на цій основі прийняття корегувальних дій;

дістали подальшого розвитку:

концептуальні підходи до організації системного моніторингу цінової та тарифної політики на підприємствах ЖКГ регіону, які складаються з підготовчого етапу; проведення експертної оцінки цінової та тарифної політики; проведення експертного аналізу, розробки методики розрахунку нижньої межі тарифів і які дають можливість органам місцевої влади залучати до процесів формування цін/тарифів представників громадськості, здійснювати належний громадський контроль використання коштів, отриманих за надання житлово-комунальних послуг; створюють підґрунтя для усунення зловживань у цій сфері та зниження соціальної напруги; стимулюють запровадження механізму енергозбереження та залучення інвестицій у розвиток житлово-комунальної інфраструктури;

методичні підходи до проведення моніторингу реформи муніципального водопостачання, сутність яких полягає в аналізі фізичного стану інфраструктури муніципального водопостачання та основних тенденцій розвитку; аналізі фізичного стану підприємств муніципального водопостачання, правового та інституційного стану сектора муніципального водопостачання; аналізі економічного стану підприємств сектора міського водопостачання; вивченні соціальних аспектів реформування сектора міського водопостачання; розробці регулятивної документації з реформування системи водопостачання; формуванні структури інформаційної бази реформування системи водопостачання; визначенні інноваційних проектів для реформування систем питного водопостачання, а також джерел їх фінансування;

механізм удосконалення нормативно-законодавчої бази з регулювання відносин у сфері ЖКГ, які створюють можливості появи в галузі недержавних структур - малих підприємств, кооперативів, спільних підприємств, що створює конкуренцію в наданні житлово-комунальних послуг, а також розширення їх номенклатури і поліпшення якості обслуговування населення;

організаційні структури управління житлово-комунальним господарством на регіональному та місцевому рівнях на засадах концептуальної моделі застосування корпоративних підходів до управління житлово-комунальною сферою, яка дозволяє створити цілісний погляд на розбудову галузі і об'єднати дії міста у напрямку радикальної перебудови житлово-комунального господарства, вирішення просторових, територіально-сконцентрованих економічних, правових, соціальних, кадрових та інших численних спеціалізованих питань із розвитку галузі;

механізм контролю за процесами реформування та розвитку підприємств ЖКГ в регіоні, основу якого складає регіональна інформаційно-аналітична система моніторингу виконання завдань Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства Донецької області на 2008-2011 роки, а також системи адміністративного та громадського контролю, які передбачають реорганізацію організаційної структури Головного управління житлово-комунального господарства Донецької облдержадміністрації і створення робочої групи при голові облдержадміністрації з питань надання практичної допомоги виконкомам міських рад та райдержадміністраціям щодо реалізації Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства Донецької області на 2005-2011 роки.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що опрацьовані в ній теоретичні положення і методичні підходи до реалізації складових механізмів державного управління реформуванням і розвитком підприємств житлово-комунального господарства було використано в роботі Донецької обласної державної адміністрації при підготовці нової редакції Програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства Донецької області на 2005-2011 роки, затвердженої рішенням обласної ради від 15. 09. 2005 р. №4/30-682 (акт про впровадження № 15/48 від 15. 02. 2009 р.), Шахтарського міськвиконкому при проведенні функціонального обстеження, аналізі тарифної і цінової політики діючих підприємств житлово-комунального господарства м. Шахтарськ (акт про впровадження № 11/02-09 від 17. 02. 2009 р.), Ясинуватської райдержадміністрації при розробці рекомендацій щодо організації житлово-комунального обслуговування населення, підприємств і організацій Ясинуватського району Донецької області (акт про впровадження № 117/02 від 24. 02. 2009 р.), Луганської обласної державної адміністрації при корегуванні Програми реформування і розвитку підприємств житлово-комунального господарства Луганської області (акт про впровадження №52/09-03 від 10. 03. 2009 р.), Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики Верховної Ради України при обговоренні змін та доповнень в Закони України стосовно житлово-комунального господарства (акт про впровадження № 8/03-2009 від 16. 03. 2009 р.), Секретаріату Президента України при підготовці Указу Президента України "Про Концепцію ціноутворення у сфері житлово-комунальних послуг" (акт про впровадження №6-04/09 від 07. 04. 2009 р.).

Теоретичні положення дисертації використані при викладанні навчальних дисциплін у Донецькому державному університеті управління (акт про впровадження №113/04 від 08. 04. 2009 р.), а також в Донбаській національній академії будівництва та архітектури (акт про впровадження № 7/04-2009 від 09. 04. 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, положення, розробки та висновки дисертаційного дослідження є підсумком особистих досліджень автора. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані ті ідеї і положення, що є особистим внеском здобувача. Конкретний внесок здобувача в ці праці зазначено у списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались та опубліковані в матеріалах наукових конференцій: ІV міжнародній науково-практичній конференції "Місто, регіон, держава: проблеми розподілу повноважень" (м. Донецьк, 2007 р.), на науково-практичній конференції "Шляхи активізації інноваційної діяльності в Україні" (м. Київ, 2007 р.), на І міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні питання реформування житлово-комунального господарства в Україні" (мм. Макіївка - Слов'янськ, 2008 р.), на IV міжнародній науково-практичній конференції "Наука: теорія та практика - 2008" (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), на V Всеукраїнській науково-практичній конференції "Роль менеджмент-освіти в контексті розвитку механізмів державного управління соціально-економічним розвитком регіону" (м. Слов'янськ, 2008 р.), на VII міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми планування виробництва в ринкових умовах" (м. Хмельницький, 2008 р.), на Ювілейній міжнародній науково-практичній конференції "СТРОИТЕЛЬСТВО-2009" (м. Ростов-на-Дону, 2009 р.) та на ІІ міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні питання реформування житлово-комунального господарства в Україні" (мм. Макіївка-Слов'янськ, 2009 р.)

Публікації. За результатами дослідження за темою дисертації опубліковано 38 публікацій загальним обсягом 115,8 д. а. (особисто авторові належить 50,6 д. а.), з них 1 особиста монографія, 5 монографій у співавторстві, 22 статті - у наукових фахових виданнях, 2 статті в інших виданнях, з них 10 у наукових журналах, 14 - у збірниках наукових праць, 8 тез доповідей на наукових конференціях.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, які викладено на 411 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 72 рисунка, 33 таблиці, які наведено на 76 сторінках, 4 додатки - на 59 сторінках. Список використаної літератури складається із 287 джерел, які наведено на 28 сторінках.

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади державного і регіонального управління житлово-комунальним господарством в сучасних умовах" науково обґрунтовано класифікаційні ознаки, які характеризують соціальну сутність державного управління, визначено науково-методичні основи оцінки ефективності регіонального управління функціонуванням ЖКГ, а також методологію формування систем управління ЖКГ, які забезпечують зростання ефективності виробництва житлово-комунальних послуг.

Доведено, що від часу проголошення незалежності країни й досі навіть не визначено її соціально-економічну орієнтацію, владні структури діють емпірично, вельми нераціональним способом проб і помилок. Відірваність від життя багатьох програм і рішень, брак науково обґрунтованого прогностичного підходу, невизначеність функцій та повноважень державних структур, вкрай низька відповідальність майже усіх ланок господарського механізму поставили країну на межу катастрофи. Вказані обставини вимагають особливої уваги до проблем управління з боку державних інститутів та, природно, науки. У міру створення і розвитку нового апарату державного управління мають розширюватися та поглиблюватися наукові уявлення у цій галузі, оскільки змінюється не тільки конкретика його діяльності, але й найбільш типові риси та властивості, що має першорядне значення для розвитку як теорії, так і практики державного управління.

Визначено, що потрібна нова концепція державного управління, яка виходила б з об'єктивних потреб переходу до цивілізованого ринку і враховувала б специфічні умови становлення української держави. Та для цього необхідно методологічно правильно визначити сутність і поняття управління, оскільки тільки державне управління забезпечує функціонування і розвиток суспільства як єдиного цілого. Нові функції і завдання держави перехідного періоду зумовлюють інший зміст її управлінської діяльності, і отже, визначають нові форми, методи управління, систему та структуру органів державного управління.

Поступове роздержавлення та демонополізація економіки, запуск ринкового механізму саморегулювання проте не звільняє державу від необхідності здійснювати широкі економічні, соціально-культурні та інші загальні та спеціальні функції, а зобов'язує виконувати їх в інших формах і іншими методами, ніж раніше: шляхом сприяння утворенню ринку капіталу, житла, цінних паперів, прогнозуванням, проведенням податкової, кредитної і дотаційної політики, пільговим квотуванням, заохоченням науково-технічного прогресу та ін. Тобто державне управління не має нічого спільного з директивними методами командно-адміністративного управління.

Визначено класифікаційні ознаки, які характеризують соціальну сутність державного управління, яка притаманна також управлінню житлово-комунальним господарством. Сутність цих ознак полягає, перш за все, у визначенні суспільства як соціальної організації, яка самоуправляється і постійно перебуває в русі, не може існувати без наявності безперервного управління. Тому державне управління є способом існування соціальної організації, її іманентним елементом, а також особливою соціальною функцією, що виникає з потреби самого суспільства як самокерованої системи і супроводить усю історію суспільства, набираючи політичного характеру та відповідних державних форм в ситуації соціального розшарування. При аналізі сутності державного управління не можна ігнорувати його політичного аспекту.

Кожному типу соціальної організації, конкретно-історичному суспільству притаманні свій зміст, свої специфічні процеси, форми і методи управління. Тому зміст державного управління не можна відривати від середовища його функціонування.

Класифікаційні ознаки характеризують також матеріальний зміст державного управління як соціальну функцію, що виявляється передусім в організаторській діяльності і, в свою чергу, є однією з головних рис державного управління. Організуюча діяльність реалізується шляхом об'єднання, узгодження, регулювання, координації, контролю, а також владно-регулюючими примусовими заходами держави. Організаційний зміст державного управління найбільш чітко виражається в плануванні колективних зусиль та розподілі обов'язків їх учасників у досягненні конкретних цілей, в розпорядженні, тобто в регулюванні повсякденної діяльності колективів, в контролі за ходом здійснення поставленої мети, в організаційному забезпеченні усіх стадій управлінського процесу.

У цьому контексті мета є найважливішою характеристикою державного управління - його призначення. Власне задля певних досягнень і здійснюється державне управління. Не можна вважати управлінням безцільні перетворення, оскільки вони є беззмістовними. Отже, якщо говорити про причини сьогоднішньої політичної, економічної та моральної кризи у нашому суспільстві, то, мабуть, головною й визначальною причиною її є відсутність наукової обґрунтованості дій державних органів і осіб, що очолюють управлінську піраміду, а також відсутність в них чітко окреслених, зрозумілих цілей, нових моделей суспільного розвитку.

Тільки динамічне цілепокладання і цілеспрямовані дії можуть забезпечити прогрес суспільства. Так званий період застою колишнього радянського суспільства відзначався наявністю негативних зворотних зв'язків не лише у структурному відношенні, а й у функціональному - статичністю завдань управління, неприйнятих народом, збереженням їх попередньої змістовної наповненості і неврахування вимог зміни зовнішнього середовища, суспільного застою, а не розвитку, що суперечить самій природі людського суспільства.

Таким чином, державне управління - це, насамперед, організація дій з координації, об'єднання в систему зусиль групи людей, елемент системи суспільних відносин, характер і зміст якої залежать від їх сутності. У свою чергу державне управління зводиться до впорядкування та розвитку суспільних відносин.

З переходом у постіндустріальне суспільство, з розвитком науково-технічної революції, необхідністю реформування і розвитку такої соціально важливої сфери як житлово-комунальне господарство, зростає питома вага управління цими процесами. За цих умов людина має розкрити усі свої творчі потенції, аби успішно виконати нові функції і соціальні обов'язки, а її роль як соціальної істоти та участь в управлінні людьми не тільки не зменшуватиметься, а, навпаки, зростатиме.

Упорядкування суспільних відносин, збереження їхньої сталості та доцільності у розвитку для конкретно-історичного суспільства забезпечується організуючою роллю державного управління, але для практичного переведення управлінського впливу у напрямку, що визначається соціальними завданнями, для забезпечення належної соціальної поведінки індивідів, потрібен авторитет та влада. І в соціальній організації державне управління виступає як організуючий процес реалізації влади, як її динаміка. Немає суспільства без управління, як і немає управління в суспільстві без провідної волі, влади, авторитету. Таким чином, влада виступає як функціональна властивість, іманентна якість соціальної організації, і реалізується вона через соціальне управління. Це означає, що управління у царині суспільних відносин має здійснюватися на основі підпорядкованості, єдності волі учасників спільної діяльності. Сукупна воля підпорядковує собі індивідуальні волі, володар нав'язує свою волю підвладному, керує діями та вчинками індивідів, тобто здійснює управління людьми.

Практичне здійснення управлінських процесів щодо реформування та розвитку житлово-комунального господарства залежить від наявних соціальних умов, а останні в кінцевому рахунку обумовлені матеріальними умовами життя суспільства.

Усі ці ознаки, які характеризують соціальну сутність державного управління, дають підстави визначити житлово-комунальне господарство як об'єкт державного управління.

Науково-методичні підходи щодо оцінки ефективності регіонального управління функціонуванням ЖКГ дали змогу визначити основні чинники інтенсифікації житлово-комунального комплексу, зокрема: прискорення науково-технічного процесу на підприємствах ЖКГ; активізація людського чинника, зміцнення дисципліни, порядку і організованості в усіх ланках житлово-комунального господарства; корінна зміна організаційно-економічного механізму управління житлово-комунальним господарством; поліпшення використання виробничого потенціалу; вдосконалення інвестиційної і структурної політики; поліпшення оновлення основних фондів об'єктів комунального господарства з урахуванням досягнень науки і техніки; проведення активної соціальної політики.

Обґрунтовано методологію формування систем управління ЖКГ, які забезпечують зростання ефективності виробництва житлово-комунальних послуг на основі постійного зростання в них потреби у зв'язку з об'єктивним підвищенням рівня благоустрою житлового фонду кожного міста. Усе це пояснює об'єктивне зростання кількості підприємств ЖКГ, які будуть конкурувати на ринку послуг, що, в свою чергу, зумовлює відповідну зміну кількості міських і районних органів управління ЖКГ. Остання, природно, вплине на зміну масштабів координаційної діяльності обласного управління ЖКГ і потребуватиме відповідної зміни його структури. Отже, кількісні і якісні зміни ЖКГ можуть служити причиною удосконалення організаційних структур як муніципальних органів управління ЖКГ, так і регіональних органів.

У другому розділі "Оцінка стану організації державного управління функціонуванням і розвитком житлово-комунального господарства" проаналізовано соціально-економічний розвиток Донецького регіону в контексті визначення проблем надання житлово-комунальних послуг населенню, розглянуто стан та проблеми розвитку житлово-комунального господарства в Україні та регіонах в контексті зарубіжного досвіду та зроблено аналіз дієвості механізмів управління державними програмами розвитку житлово-комунального господарства.

Визначено, що житлова проблема в Україні є однією з найболючіших для громадян України і значною мірою впливає на впевненість людей у майбутньому, продуктивність праці, стан здоров'я та тривалість життя. Згідно з дослідженням, невирішеність житлової проблеми займає друге місце серед причин відкладання народження першої/наступної дитини, поступаючись лише труднощам матеріального забезпечення.

Реально сегмент самозабезпечення житлом охоплює лише 10% населення, з них лише 3% можуть купувати і будувати житло з будь-якими технічними, кількісними і ціновими характеристиками, 7% - будувати і купувати житло в кредит. Для 80% населення перспективи оновлення чи поліпшення житлових умов залишаються невизначеними.

У результаті аналізу соціально-економічного розвитку регіону в контексті визначення проблем надання житлово-комунальних послуг населенню визначено, що стримуючим чинником розвитку конкурентного середовища у сфері надання житлово-комунальних послуг залишається збитковість підприємств галузі, яка пов'язана з тим, що чинні тарифи не відшкодовують повною мірою витрати на виробництво послуг. Основні чинники, які істотно ускладнюють фінансовий стан галузі, залишаються незмінними: це неповне відшкодування тарифами виробничих витрат житлово-комунальних підприємств, недостатній рівень оплати послуг споживачами, високі питомі витрати енерго- і матеріальних ресурсів.

За І квартал 2009 р. у регіоні підприємства галузі отримали в цілому збитки в сумі 101,2 млн. грн., з них: збиткові: комунальна теплоенергетика - 76,3 млн. грн., водопровідно-каналізаційне господарство - 31,4 млн. грн., міськелектротранспорт - 4,9 млн. грн.; прибутковою виявилася підгалузь утримання житла - 11,5 млн. грн.

За поточний рік загальна сума дебіторської заборгованості підприємств галузі збільшилася на 262,0 млн. грн. і на 01. 04. 2009 р. складає 1 млрд. 643,3 млн. гривень, у тому числі: заборгованість населення - 1 млрд. 386,0 млн. грн.

З початку 2009 р. рівень розрахунків населення складає 80%, у тому числі розрахунки: за послуги теплопостачання - 78,1%; за послуги водопостачання і водовідведення - 79,3%; за послуги з утримання будинків і прибудинкових територій; (квартирна плата) - 87,3%. При цьому 42,2% міст і районів мають розрахунки нижче за середньообласний рівень, а 57,8% - вище за середньообласний (рис. 1).

Рис. 1. Сплата населенням житлово-комунальних послуг (середньообласний рівень) на 01. 04. 2009 р.

Загальний обсяг кредиторської заборгованості на 01. 04. 2009 р. складає 1 млрд. 335,8 млн. грн.. У загальній сумі кредиторської заборгованості питома вага заборгованості за енергоносії 67,6 % (газ - 814,4 млн. грн., електроенергія - 89,2 млн. грн.) (рис. 2).

Рівень тарифів для населення в порівнянні з раніше діючими збільшився: на послуги з теплопостачання - на 88 %; водопостачання і водовідведення - на 73 %; послуги з утримання житла - на 100 %.

Рис. 2. Структура кредиторської заборгованості

Переглянуті тарифи відшкодовують витрати: у водопостачанні - на 74,5%; у водовідведенні - на 78,3 %; у теплопостачанні - на 78,5 %; з обслуговування житла - на 84,1%. (рис. 3)

Рис. 3. Рівень відшкодування збитків діючими на 01. 04. 2009 р. тарифами

Через відсутність належного фінансування і недосконалу тарифну політику протягом останніх років має місце значне погіршення технічного стану комунальної інфраструктури, яке посилюється відсутністю законодавчих актів, що регламентують діяльність керуючих компаній, відсутністю галузевих стандартів якості надання житлових послуг, відсутністю методик перерахунку за неякісно та несвоєчасно надані послуги, неврегульованістю взаємовідносин з виробниками послуг, недосконалістю механізму формування та затвердження тарифів.

Сьогодні законодавчо не врегульоване питання надання інформації житловим організаціям відділами РАГС про природну міграцію населення та БТІ про зміни власників квартир, що спричиняє багато проблем - від фінансових (підвищення обсягів нереальних прибутків та оподаткування) до безпеки життя та майна мешканців будинків. Присутність на ринку житлово-комунальних послуг керуючих компаній значною мірою спрощує саму схему надання цих послуг.

У останні роки спостерігається деяке скорочення черги на житло, що, однак, не можна вважати заслугою влади та відповідних органів управління. Це пов'язано з тим, що за умов, коли потреби черговиків щорічно задовольняються на 1,4-1,6%, при постановці на облік можна сподіватися отримати квартиру не раніше, ніж через 65-67 років.

Відсутність державного регулювання на ринку житла обумовила появу низки диспропорцій, які унеможливлюють реалізацію державної програми підтримки населення у вирішенні житлових проблем. Ціни на житло в Україні зростали значно швидше, ніж доходи населення, і є штучно завищеними. Відсутність податку на нерухомість та обмежень надмірної рентабельності будівельних організацій і операцій з нерухомістю призвело до використання житлового фонду в якості інструмента накопичення коштів.

На українському ринку житла виникла парадоксальна ситуація: загальна вартість житла внаслідок зростання цін досягла 400% від ВВП. Водночас у США аналогічний показник дорівнює 160%, в Австралії - 337% ВВП.

Низьким залишається коефіцієнт еластичності пропозиції житла від ціни. Так, за 2006 р. пропозиція житла у Києві зросла на 8,3 %, вартість житла - на 67,3 %. Щорічне зростання вартості квадратного метра житла на території України становило близько 25%, різниця середніх цін на житло у Києві та в Україні в цілому щорічно збільшувалася орієнтовно на 126 дол. США за 1 кв. м. Коефіцієнт чутливості зростання цін на житло залежно від доходів громадян у Києві дорівнює 0,4, тобто зростання доходів на 10% призводить до зростання цін на житло на 4%.

Зазначені показники свідчать про формування на ринку житла чітко визначених рис фінансової піраміди, що приводить до негативних наслідків для національної економіки в цілому.

Проаналізовано коефіцієнт доступності житла, який розраховано Інститутом демографії та соціальних досліджень НАНУ. Він визначає кількість років, необхідних середньостатистичному домогосподарству для придбання стандартного житла при нинішньому рівні доходів за умови, що всі доходи домогосподарства будуть спрямовані на накопичення для придбання житла (тобто споживання дорівнює нулю).

Розрахований за відповідних умов коефіцієнт доступності житла для українців складав у 2007 р. 10,3, тобто середній родині з трьох осіб необхідно понад 10 років для того, щоб придбати житло (табл. 1).

Таблиця 1. Коефіцієнт доступності житла за регіонами України у 2007 р.

Хоча за показником забезпеченості населення житлом Україна знаходиться на рівні деяких зарубіжних країн, проблемними залишаються питання низької якості житла, його благоустрою, наявності значних обсягів застарілого житла та житла, що знаходиться в аварійному стані.

Стан та проблеми розвитку ЖКГ в Україні в контексті зарубіжного досвіду показали, що в Україні відсутній реальний механізм ресурсо- та енергозбереження в житловому фонді і його фінансування. Рівень оснащення житлового фонду приладами регулювання і обліку споживання енергоресурсів залишається дуже низьким. Відсутня чіткість у визначенні відповідальності за їх придбання і установку, а також фінансування і межі відстежування.

Аналіз дієвості механізмів управління державними програмами розвитку житлово-комунального господарства показав, що державна політика щодо реформування і підтримки ЖКГ на сьогодні спрямована лише на розробку і прийняття різного роду програм. У першу чергу мова йде про Закони України "Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки" і "Про житлово-комунальні послуги". Але слід зазначити, що бюджетні асигнування держави на сьогодні не відповідають нагальним проблемам необхідності забезпечення позитивних зрушень у цій сфері, що знижує дієвість механізмів державного управління реформуванням і розвитку підприємств ЖКГ.

У третьому розділі "Вплив органів державної влади на розвиток публічно-приватного партнерства в ЖКГ" визначено взаємодію органів державної влади та місцевого самоврядування у вирішенні питань реформування ЖКГ, проаналізовано фінансово-бюджетні інструменти розвитку житлово-комунального господарства в регіоні та на цій основі визначено основу реформування управління житловим господарством у вигляді створення об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Обґрунтовано, що одним з ключових напрямів реформування галузі має стати розвиток публічно-приватного партнерства у цій сфері. Держава та приватні інвестори мають розподілити між собою не лише прибутки, які планується отримати від надання житлово-комунальних послуг, але й ризики, пов'язані з діяльністю у цій сфері, співпрацювати з питань розвитку законодавства, що регулює діяльність з придбання, обслуговування житла та надання житлово-комунальних послуг, зміни свідомості населення, виховання психології власника, підвищення культури енерго- та ресурсоспоживання у житловому фонді. Форми участі приватного сектора у розвитку житлово-комунальної інфраструктури показано на рис. 4.

Визначено основні ознаки публічно-приватного партнерства: наявність спільних цілей і чітко визначеного державного інтересу; поєднання зусиль та коштів для досягнення спільної мети; розподіл витрат і ризиків, а також використання отриманих результатів; рівноправний характер відносин; фіксація зобов'язань між сторонами у офіційних документах.

Рис. 4. Форми участі приватного сектора у розвитку житлово-комунальної інфраструктури

Досліджено переваги залучення приватного бізнесу в сферу житлово-комунального господарства: зменшення ризику неефективного витрачання коштів; ефективне управління державною/комунальною власністю; збільшення податкових надходжень до бюджету; передача більш ефективних технологій від інвесторів державному/ комунальному сектору; переваги щодо збереження навколишнього середовища через використання інноваційних технологій енергозбереження; створення конкурентного середовища в житлово-комунальній сфері, що стимулює ринкову поведінку, здатності та інновації; звільнення населення від прихованих ризиків, пов'язаних з виконанням проекту. Для кожного конкретного проекту має бути обрана своя форма публічно-приватного партнерства з урахуванням мети залучення приватного капіталу та збалансованого розподілу ризиків між сторонами (рис. 5), де ВТО, ВОТ, ВОО, DBOT - форми концесійних угод.

Рис. 5. Розподіл ризику в залежності від форми партнерства

Визначено, що проблемними питаннями розвитку публічно-приватного партнерства у житлово-комунальному господарстві України, які потребують розв'язання, є: заполітизованість галузі в умовах політичної нестабільності; відсутність достатніх важелів впливу держави на суб'єктів ринку комунальних послуг; недосконалість законодавчого забезпечення; непідготовленість органів місцевого самоврядування до використання сучасних механізмів публічно-приватного партнерства для розвитку ЖКГ; недосконала бюджетна підтримка ЖКГ з точки зору стимулювання приватних інвестицій.