Державне регулювання аграрного ринку України в умовах глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

Державне регулювання аграрного ринку України в умовах глобалізації

25.00.02 - механізми державного управління

Майстро Сергій Вікторович

Запоріжжя - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, м. Харків.

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор

АМОСОВ Олег Юрійович,

Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України,

перший заступник директора.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, професор

БІЛИНСЬКА Марина Миколаївна,

Національний університет біоресурсів і

природокористування,

завідувач кафедри державного управління;

доктор економічних наук, професор

ОЛІЙНИК Олександр Васильович,

Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва,

завідувач кафедри фінансів;

доктор наук з державного управління, доцент

ІЛЬЯШЕНКО Вікторія Анатоліївна,

Класичний приватний університет,

доцент кафедри державного управління та адміністративного менеджменту.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З проголошенням незалежності України і переходом від централізованої планової адміністративно-командної економіки до ринкової, розвитком світогосподарських зв'язків питання державного регулювання економіки набуває великого значення й потребує докорінної трансформації, сприяння інтеграції національної економіки (у тому числі аграрного ринку) в глобальну економічну систему.

Державне регулювання аграрного ринку характеризується особливостями, пов'язаними із сезонним характером виробничого циклу в сільському господарстві, його високою залежністю від природно-кліматичних факторів, диспаритетом цін на продукцію сільського господарства й промисловості, нееластичністю попиту на продовольчі товари й сировину, залежністю від сфери переробки сільськогосподарської сировини та фондовиробничих галузей, обмеженістю каналів реалізації сільськогосподарської продукції через нерозвиненість інституціональної структури аграрного ринку. Отже, існують об'єктивні причини й передумови державного регулювання аграрного ринку.

Існуюча в Україні система державного регулювання здебільшого стримує вирішення проблем результативної взаємодії суб'єктів аграрного ринку, формування механізмів відповідної їх підтримки, створення й розвитку ринкової та соціальної інфраструктури. Як наслідок, необхідне подальше вдосконалення системи державного регулювання, орієнтованої на створення умов для ефективного функціонування підприємств аграрного ринку, розробка відповідних механізмів впливу держави на ринкове середовище, що й обумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження, його структурну побудову, наукове і практичне значення.

В сучасних умовах відбувається переосмислення концепцій державного регулювання економіки у зв'язку із глобалізацією економіки і кардинальна трансформація механізмів економічного регулювання в напрямку становлення глобально інтегрованої регулюючої системи.

Серед значної кількості зарубіжних вчених, які зробили суттєвий внесок у розвиток методології державного управління, провідне місце займають Е. Бем-Баверк, Д. Бьюкенен, Ф. Візер, М. Вебер, Т. Веблен, Д. Голбрейт, М. Еванс, Л. Ерхард, Дж. М. Кейнс, А. Лаффер, А. Лернер, А. Маршал, К. Менгер, В. Ойкен, М. Олсон, В. Ойнекен, Д. Рікардо, Д. Робінсон, П. Самуэльсон, А. Сміт, Дж. Стігліц, М. Фелдстайн, М. Фрідман, М. Фелдстайн, Ф. Хайєк, Й. Шумпетер та інші.

Серед вітчизняних вчених теоретико-методологічними та практичними аспектами державного управління займаються такі вчені, як О. Амосов, В. Бакуменко, Л. Беззубко, С. Біла, М. Білинська, Є. Воробйов, В. Воротін, А. Гальчинський, В. Геєць, Б. Данилишин, А. Дєгтяр, Л. Дідківська, О. Долгальова, О. Іваницька, Д. Карамишев, В. Князєв, В. Корженко, В. Дорофієнко, О. Крюков, Ю. Куц, І. Лукінов, І. Малий, В. Мамонова, В. Мартиненко, Н. Мельтюхова, А. Мерзляк, І. Михасюк, О. Мордвінов, П. Надолішний, Н. Нижник, В. Огаренко, Г. Одінцова, І. Розпутенко, Ю. Сурмін, В. Тертичка, О. Черниш, Ю. Шаров та інші.

Питаннями визначення ролі і місця держави в глобальній економіці та вдосконалення механізму регулювання зовнішньоекономічних відносин між країнами займаються такі вчені, як М. Алле, І. Бураковський, Я. Бхагваті, І. Валерстайн, В. Власов, М. Делегин, М. Жук, Ю. Козак, В. Лукашевич, Д. Лук'яненко, Дж. С. Мілль, С. Осика, Б. Олін, В. П'ятницький, М. Портер, Дж. Сорос, Э. Хекшер, А. Філіпенко, Ю. Яковець та інші.

Дослідженням проблем формування, розвитку та державного регулювання аграрного ринку займаються такі вчені, як В. Амбросов, Г. Андрусенко, Л. Анічин, Л. Антоненко, П. Гайдуцький, А. Даниленко, О. Дацій, М. Дем'яненко, Ф. Зінов'єв, В. Ільяшенко, І. Кириленко, Ю. Коваленко, М. Корецький, М. Латинін, М. Лобас, Т. Лозинська, Є. Майовець, П. Макаренко, М. Малік, В. Месель-Веселяк, Л. Михайлова, О. Могильний, О. Олійник, Б. Панасюк, Б. Пасхавер, С. Рижук, П. Саблук, В. Ситник, І. Сіваченко, В. Ткаченко, А. Третяк, О. Ульянченко, М. Хорунжий, Г. Черевко, О. Шапоренко, В. Шиян, О. Шпичак, В. Юрчишин, В. Яблонський та інші.

Разом з тим, незважаючи на важливість і цінність проведених досліджень, малоопрацьованими залишаються системні підходи до визначення чіткої концепції вдосконалення державного регулювання національного аграрного ринку в умовах глобалізації. Подальшого методологічного забезпечення потребує обґрунтування необхідності трансформації системи державної підтримки підприємств аграрного ринку в умовах членства України в СОТ та вирішення проблеми оптимального поєднання державного та ринкового механізмів регулювання галузі під впливом суперечливих глобалізаційних процесів. Все це вимагає розробки теоретико-методологічного забезпечення державного регулювання процесу становлення й функціонування національного аграрного ринку в умовах глобалізації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі економічної політики Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України в рамках науково-дослідних робіт: “Державне регулювання процесів економічного і соціального розвитку аграрної сфери регіону” (номер державної реєстрації 0102U001591) як складової частини комплексного наукового проекту “Державне управління і місцеве самоврядування”; "Удосконалення механізмів державного впливу на розвиток економіки аграрної сфери і формування продовольчого ринку регіону” (номер державної реєстрації 0105U002741); "Інвестиційна складова сталого розвитку регіону” (реєстраційний номер 0108U000263), у процесі виконання яких автором було проаналізовано результативність впливу держави на розвиток національного аграрного ринку та запропоновано концептуальні підходи щодо удосконалення механізму державного регулювання, який враховує глобальні тенденції розвитку світового аграрного ринку.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні підходів щодо удосконалення механізму державного регулювання аграрного ринку України в умовах глобалізації, визначенні форм, методів, інструментів, принципів діяльності органів державного управління щодо налагодження взаємодії з суб'єктами аграрного ринку з метою забезпечення інтенсивного розвитку аграрного ринку.

Для досягнення поставленої мети передбачено вирішення таких завдань:

- систематизувати теоретико-методологічні підходи та теоретичні концепції щодо визначення сутності і ролі державного регулювання аграрного ринку на різних історичних етапах становлення економічних формацій;

- визначити функціональну роль процесів глобалізації й зовнішньоекономічної лібералізації як сучасних факторів розвитку світового й національного аграрного ринку;

- дослідити та уточнити сутнісні характеристики основних понять щодо державного регулювання аграрного ринку та глобалізаційних процесів;

- розкрити сутність та систематизувати складові механізму державного регулювання аграрного ринку;

- обґрунтувати теоретико-методологічні підходи до оцінки ефективності державного регулювання аграрного ринку в умовах глобалізації;

- проаналізувати сучасний стан та перспективи розвитку секторів аграрного ринку, в т.ч. ринку земель сільськогосподарського призначення, в умовах членства України в СОТ;

- оцінити стан та результативність впливу держави на розвиток національного аграрного ринку в сучасних умовах;

- узагальнити основні тенденції розвитку світового аграрного ринку у контексті вирішення глобальних проблем та викликів сучасності;

- виявити та систематизувати особливості функціонування механізму державного регулювання аграрного ринку в різних країнах;

- обґрунтувати напрямки трансформації системи державного регулювання аграрного ринку в умовах інтеграційних процесів та членства України в СОТ та інших глобальних регіональних формуваннях;

- дослідити стан та особливості інтеграційних процесів на аграрному ринку України;

- оцінити рівень інвестиційної привабливості національного аграрного ринку в умовах глобалізації;

- розробити пропозиції й рекомендації щодо удосконалення організаційної структури управління механізмом державного регулювання аграрного ринку в умовах глобалізації;

- обґрунтувати концептуальні підходи щодо формування стратегії розвитку національного аграрного ринку в умовах глобалізації;

- обґрунтувати напрямки державного регулювання аграрного ринку в умовах глобальної продовольчої кризи та світової фінансово-економічної кризи.

Об'єктом дослідження є державне регулювання аграрного ринку в умовах глобалізації.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні аспекти функціонування та трансформації механізму державного регулювання аграрного ринку в умовах глобалізації.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дисертаційного дослідження слугують фундаментальні положення економічної теорії та теорії державного управління, інших гуманітарних та соціальних наук, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань теоретико-методологічного забезпечення державного регулювання в економічній сфері та функціонування механізмів державного регулювання аграрного ринку. Методологія дисертаційного дослідження передбачає діалектичний характер взаємозв'язку розвитку глобальної економіки, інтеграційних процесів, структурно-трансформаційних змін в світовому господарстві з формуванням і функціонуванням національного аграрного ринку.

Дисертаційне дослідження ґрунтується на використанні системного підходу, який полягає в комплексному дослідженні механізму державного регулювання аграрного ринку як єдиного цілого із узгодженим функціонуванням усіх його складових. Крім того, у роботі застосовувались методи, які використовуються як на емпіричному, так і теоретичному рівнях, а саме: порівняльний аналіз - для дослідження методологічних підходів, концепцій, розробок і пропозицій провідних вітчизняних та зарубіжних вчених та виявлення закономірностей, відмінностей, особливостей та спільних характеристик у застосуванні механізмів державного регулювання аграрного ринку в різних країнах; логіко-семантичний - для поглиблення понятійного апарату при визначенні основних складових механізму державного регулювання аграрного ринку; логічного моделювання та конструювання - для класифікації чинників зовнішнього і внутрішнього економічного середовища, що впливають на державне регулювання аграрного ринку; історичний метод - для дослідження генезису та розвитку методології державного регулювання, еволюції механізму державного регулювання аграрного ринку у хронологічній послідовності; формалізації - для дослідження ефективності системи державного регулювання аграрного ринку, її механізмів, суб'єктів та об'єктів шляхом відображення їх структури і змісту з використанням спеціальної символіки; монографічний метод - для вивчення передового досвіду державного регулювання аграрного ринку в різних країнах; статистичного аналізу - для виявлення темпів змін окремих показників, ступеня їх впливу на динаміку розвитку аграрного ринку; аналізу та синтезу - для оцінки динаміки, структури та результативності механізмів реалізації державної аграрної політики; соціологічних досліджень - з метою виявлення рівня обізнаності суб'єктів господарювання щодо особливостей функціонування аграрного ринку в умовах глобалізації та членства України в СОТ; системно-аналітичний - для аналізу законодавчих актів та інших нормативних документів; спостереження та теоретичного узагальнення - для розкриття причин, які дестабілізують аграрний ринок в умовах світової фінансово-економічної кризи; абстрактно-логічний - для узагальнення теоретичних положень, встановлення причинно-наслідкових зв'язків і формування висновків та пропозицій.

Інформаційними джерелами дослідження стали закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові документи Міністерства аграрної політики, програмні документи державних органів України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, дані ННЦ «Інститут аграрної економіки» УААН, монографії і статті вітчизняних і зарубіжних авторів, матеріали анкетування, особисті дослідження автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних, науково-практичних засад та концептуальних підходів щодо удосконалення механізму державного регулювання аграрного ринку України в умовах глобалізації.

Новизна наукових результатів конкретизується в наступних положеннях:

Уперше:

- розроблено концептуальні підходи до стратегії розвитку національного аграрного ринку в умовах глобалізації, в якій визначено стратегічну мету, цілі, принципи, умови реалізації, етапи та рівні регулювання аграрного ринку;

- обґрунтовано концептуальні підходи до формування інвестиційно-інноваційної моделі, зовнішньоекономічної моделі (на основі оптимального поєднання лібералізму та протекціонізму) та еколого-соціально-економічної моделі розвитку сільських територій як складових реалізації державної стратегії розвитку аграрного ринку в умовах глобалізації;

- обґрунтовано необхідність спрямування державного регулювання на формування і розвиток „біопаливних” і „органіко-екологічних” кластерів, як комплексного механізму інтенсифікації аграрного виробництва на екологічній основі (охорона навколишнього середовища, раціональне використання природних ресурсів), підвищення рівня енергетичної безпеки країни та сталого соціально-економічного розвитку сільських територій;

- запропоновано інтегрований коефіцієнт ефективності державного регулювання аграрного ринку в умовах глобалізації на основі розробленої багаторівневої системи оцінки рівня розвитку аграрного ринку за кількісними та якісними показниками, структурованими у восьми групах;

Удосконалено:

- теоретичне обґрунтування щодо застосування міждисциплінарного методологічного підходу для досліджень аграрного ринку в умовах глобалізації та членства України в СОТ;

- теоретико-методичні підходи щодо визначення напрямків поглиблення інтеграційних процесів, як механізму підвищення рівня конкурентоспроможності підприємств національного аграрного ринку в умовах глобалізації;

- теоретико-методичні підходи щодо необхідності поєднання ринкових, державних і наднаціональних механізмів регулювання аграрного ринку в контексті існуючих неспроможностей ринку та неспроможностей держави;

- організаційно-функціональні засади державного механізму управління агропромисловим комплексом, спрямованого на створення інституцій захисту внутрішнього ринку та національних експортерів на зовнішньому ринку в рамках процедур СОТ; інституцій, які сприятимуть посиленню інвестиційно-інноваційної складової розвитку аграрного ринку, підвищенню ефективності використання бюджетних коштів, стимулюванню розвитку сільських територій;

- теоретико-методичні підходи до напрямів трансформації системи державного управління розвитком національного аграрного ринку відповідно до нових глобальних умов господарювання, які передбачають сприяння переходу всієї вертикалі аграрного управління від галузевого (вертикального) принципу регулювання до функціонального (горизонтального), а також залучення до регуляторного процесу громадських організацій та професійних союзів (асоціацій);

Дістало подальший розвиток:

- узагальнення теоретичних концепцій державного регулювання економіки та аграрного ринку, що дало можливість дійти висновку щодо зміни ролі держави в регулюванні аграрних відносин, і в умовах глобалізації необхідне посилення втручання держави у взаємовідносини економічних суб'єктів аграрного ринку з метою забезпечення справедливого розподілу обмежених ресурсів, доходів суспільства, соціальної справедливості та екологічності соціально-економічного розвитку;

- сучасні підходи щодо шляхів підвищення ефективності механізму державного регулювання аграрного ринку у напрямку підтримки споживачів, еколого-соціально-економічного розвитку сільських територій (заходи "зеленої скриньки"), поступової відмови від методів регулювання прямої дії з метою погодження з вимогами СОТ та урахування глобальних тенденцій;

- визначення змісту понять „аграрний ринок”, „механізм державного регулювання аграрного ринку”, „інфраструктура аграрного ринку”, „аграрно-промислово-фінансова група”; „інноваційна діяльність на аграрному ринку”, „аграрний кластер”.

- розуміння сутності глобалізації як суперечливого процесу, який характеризується транснаціоналізацією, лібералізацією, регіоналізацією, інтеграцією, сприяє процесам поглиблення світового поділу праці та призводить до збільшення розриву у рівні економічного розвитку між найрозвиненішими та найбіднішими країнами, особливо в умовах глобальної продовольчої кризи та світової фінансово-економічної кризи;

- систематизація нормативно-правових та регуляторних актів щодо проведення земельної реформи, становлення ринку земель сільськогосподарського призначення та пропозиції щодо його запровадження;

- узагальнення глобальних тенденцій та систематизація концептуальних підходів до функціонування системи державного регулювання аграрного ринку в різних країнах та запропоновано напрямки їх використання в Україні.

Практичне значення одержаних результатів полягає в поглибленні та доповненні існуючих знань, теоретико-методологічних підходів щодо застосування механізму державного регулювання аграрного ринку в умовах глобалізації.

Концептуальні підходи щодо стратегії розвитку національного аграрного ринку, на основі комплексної реалізації трьох складових: інвестиційно-інноваційної стратегії, зовнішньоекономічної стратегії (на основі оптимального поєднання лібералізму та протекціонізму), еколого-соціально-економічної стратегії розвитку сільських територій використовуються Верховною Радою України в законотворчій діяльності. Схвалено пропозиції щодо необхідності законодавчого стимулювання створення аграрно-промислово-фінансових груп, як необхідної складової підвищення рівня конкурентоспроможності національних агровиробників (довідка № 3/417 від 17.11.2008 р.).

Розроблена багаторiвнева система показників для характеристики рівня розвитку національного аграрного ринку в умовах глобалізації та запропонований інтегрований коефіцієнт ефективності державного регулювання аграрного ринку використовуються в практичній діяльності структурних підрозділів Міністерства аграрної політики. Пропозиції щодо удосконалення організаційної структури управління Мінагрополітики України враховано при створенні Департаменту розвитку аграрного ринку. Схвалено пропозиції щодо доцільності створення в структурі МінАП департаменту з стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності та департаменту антидемпінгових розслідувань і захисту внутрішнього ринку для захисту національних інтересів (довідка № 19-1/180 від 26.05.2009 р.).

Концептуальні підходи щодо еколого-соціально-економічної стратегії розвитку сільських територій підвищення рівня життя та розв'язання проблеми бідності сільського населення розглянуто і використовуються в практичній діяльності Департаменту стратегії соціального розвитку Міністерства праці та соціальної політики України. Схвалено пропозиції автора щодо створення і розвитку „біопаливних” і „органіко-екологічних” кластерів, як необхідної складової сталого соціально-економічного розвитку сільських територій на екологічній основі та реалізації активної соціальної політики на селі (довідка № 47/10/136-09 від 20.05.2009 р.).

Концептуальні підходи щодо стратегії розвитку національного аграрного ринку на основі комплексної реалізації трьох складових: інвестиційно-інноваційної стратегії, зовнішньоекономічної стратегії (на основі оптимального поєднання лібералізму та протекціонізму), еколого-соціально-економічної стратегії розвитку сільських територій, теоретико-методологічні підходи щодо доцільності формування та розвитку кластерів на регіональному рівні, систему кількісних і якісних показників комплексної оцінки ефективності державного регулювання аграрного ринку в умовах глобалізації та членства України в СОТ використовуються в діяльності Харківської обласної державної адміністрації під час розробок програм соціально-економічного розвитку Харківської області (довідка № 01-46 / 5614 від 06.04.2009 р.).

Пропозиції щодо доцільності створення відділу антидемпінгових розслідувань і захисту внутрішнього ринку, а також сектору соціологічних досліджень та зв'язків з громадськістю, як механізму всебічної освітньо-роз'яснювальної роботи серед суб'єктів аграрного ринку щодо особливостей аграрних перетворень в умовах членства України в СОТ, схвалено Головним управлінням агропромислового розвитку Харківської облдержадміністрації (довідка № 08-28-63 від 19.02.2009 р.) та прийняті до впровадження Управлінням агропромислового розвитку Полтавської райдержадміністрації (довідка № 01 - 08 / 23 від 20.01.2009 р.).

Державною податковою адміністрацією в Харківській області схвалено пропозиції автора щодо: запровадження податкових пільг для формування та функціонування «біопаливних» і «органіко-екологічних» кластерів, а також вертикально та горизонтально інтегрованих підприємств в аграрній сфері; необхідності стимулювання виробництва біопалива (як механізму підвищення рівня національної енергетичної безпеки) шляхом звільнення виробників від сплати податку на прибуток на період становлення ринку біопалива з подальшим реінвестуванням отриманих коштів. Схвалено рекомендації щодо доцільності перерозподілу і збільшення податкових надходжень в місцеві бюджети, як важливої складової розвитку сільських територій і підвищення рівня життя сільського населення (довідка № 251/10/13-036 від 23.01.2009 р.).

Розроблена багаторiвнева система кількісних і якісних показників для характеристики рівня розвитку національного аграрного ринку в умовах глобалізації та членства України в СОТ та запропонований інтегрований коефіцієнт ефективності державного регулювання аграрного ринку використовуються Зіньківською районною радою Полтавської області під час розробки та прийняття регуляторних актів. Схвалено також пропозиції щодо доцільності створення і розвитку „біопаливних” і „органіко-екологічних” кластерів, як комплексного механізму інтенсифікації аграрного виробництва на екологічній основі та сталого соціально-економічного розвитку сільських територій і прийнято до впровадження на регіональному рівні (довідка № 01 - 27 / 144 від 02.06.2009 р.).

Результати дослідження використані в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України при розробці програм та викладанні дисциплін «Державне управління в економічній сфері», «Конкурентна політика», «Державне регулювання економіки та економічна політика» за програмою пiдгoтовки мaгiстрів державного yпpaвлiння, а також «Економіка пiдпpиємства» за програмою підготовки спецiaлicтiв за спеціальністю «Упpавлiння персоналом i економіка прaцi» (акт про впровадження № 01-847/06-03 від 15.05.2009 р.).

Основні положення та висновки можуть бути використані в практичній діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, спрямовані на забезпечення продовольчої, енергетичної та екологічної безпеки, при розробці програм розвитку галузей аграрного ринку, формуванні та розвитку інфраструктури аграрного ринку, при розробці регіональних програм соціально-економічного розвитку.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею і містить одержані автором нові результати в галузі науки державного управління, які у сукупності сприяють розв'язанню наукової проблеми взаємодії механізмів ринкового і державного регулювання аграрного ринку і підвищенню рівня його конкурентоспроможності в умовах глобалізації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднені на міжнародних наукових конгресах: "Державне управління та місцеве самоврядування" (м. Харків, 2004, 2006, 2007, 2008, 2009), "Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования" (г. Минск, 2005), "Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування" (м. Київ, 2007), "Региональные аспекты развития агропромышленного комплекса в Южном Федеральном округе (опыт, проблемы и перспективы реализации национального проекта)” (г. Ростов-на-Дону, 2007), "Актуальные проблемы государственного и муниципального управления: содержание и механизмы трансформации" (г. Курск, 2007), „Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія, практика" (м. Львів, 2007), "Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації" (м. Одеса, 2008), "Демократичне врядування у контексті глобальних викликів та кризових ситуацій" (Львів, 2009); на науково-практичних конференціях: "Міжбюджетні відносини та податкова політика в Україні" (м. Харків, 2004), "Регіональна політика на сучасному етапі державотворення: проблеми децентралізації, ризики та перспективи впровадження" (м. Одеса, 2006), «Стан та перспективи економічного розвитку регіону в умовах удосконалення інституціональної структури суспільства» (м. Одеса, 2007), „Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України” (м. Харків, 2007), «Пріоритети економічного та соціального розвитку регіонів України» (м. Одеса, 2008), "Інвестиційна складова сталого розвитку регіону" (м. Харків, 2008), "Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України" (м. Дніпропетровськ, 2007, 2009); на тематичних семінарах: "Актуальні питання державного управління" (м. Харків, 2005), "Удосконалення механізмів державного впливу на розвиток економіки аграрної сфери і формування продовольчого ринку регіону" (м. Феодосія, 2005).

Публікації. Основні положення і результати дослідження висвітлено в 51 публікації (26 статей у фахових виданнях), з яких 1 особиста і 2 колективні монографії, 1 стаття в науковому журналі, 28 - у збірниках наукових праць, 19 - в матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій, що належать особисто автору, становить 32,5 д. а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, п'яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Вона викладена на 512 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 31 рисунок, 29 таблиць, які наведено на 61 сторінці, 17 додатків - на 21 сторінці. Список використаних джерел налічує 557 найменувань, які наведено на 52 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі надано загальну характеристику роботи, обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, зазначено її зв'язок з напрямами наукових досліджень Національної академії державного управління при Президентові України, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, представлено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо їх впровадження та апробації.

У першому розділі - «Науково-теоретичні та методологічні основи державного регулювання аграрного ринку в умовах глобалізації» - систематизовано методологічні підходи й концепції державного регулювання економіки, розглянуто теоретико-методологічні засади функціонування механізму державного регулювання аграрного ринку в умовах глобалізації, уточнюються сутнісні характеристики категорій "аграрний ринок", "державне регулювання аграрного ринку", "механізм державного регулювання".

Об'єктивність та достовірність наукового дослідження сучасного аграрного ринку може бути досягнута лише за умови “інтеграції” методології суспільних наук, оскільки суспільство та економіка в цілому дедалі більше стають єдиною органічною цілісністю, де не тільки економічні, а й політичні, соціальні, культурні, антропологічні, екологічні складові взаємно корелюються, тісно переплітаючись між собою. Тому, на наш погляд, у питаннях дослідження особливостей функціонування аграрного ринку та визначення його суті потрібно використовувати міждисциплінарний методологічний підхід.

Це дозволяє сформулювати авторське визначення поняття аграрного ринку (функціонально-компонентну структуру якого наведено на рис. 1) як системи політико-економічних, соціально-екологічних, культурно-освітніх та інших відносин між суб'єктами ринку: домогосподарствами, різними типами підприємств, організацій та компаній (у тому числі ТНК), державою, наднаціональними органами, які здійснюються у сферах виробництва, розподілу, обміну й споживання аграрної продукції та аграрних послуг відповідно до законів товарного виробництва, грошового обігу та суспільного розвитку.

Важливим є питання оптимальної взаємодії між механізмом ринкового саморегулювання і державного регулювання, яке залежить від співвідношення попиту та пропозиції на аграрному ринку. Державне регулювання аграрного ринку доцільно розглядати як сукупність цілей, функцій, форм, методів, принципів та інструментів, за допомогою яких держава (суб'єкт регулювання) впливає на об'єкти регулювання та ринкову кон'юнктуру з метою створення належних умов для функціонування ринку і ліквідації його “провалів”, сприяє розвитку та координує діяльність усіх сфер аграрного ринку, забезпечує захист національних інтересів у політичному, соціально-економічному, санітарно- ветеринарному, природно-екологічному та інших напрямках.



Рис. 1. Функціонально-компонентна структура аграрного ринку

Основні складові механізму державного регулювання аграрного ринку, який доцільно розглядати як спосіб застосування заходів впливу суб'єкта регулювання щодо оптимального доповнення (за необхідності) дії ринкового механізму, для подолання наслідків “провалів” ринку та деформацій аграрного ринку, і забезпечення необхідного рівня національної безпеки - економічної, продовольчої, екологічної, сировинної, енергетичної, виконання поставлених перед суспільством цілей та завдань, наведено на рис. 2.

Надаючи важливого значення принципу системності, вважаємо, що ефективність державного регулювання аграрного ринку в умовах глобалізації повинна базуватись на системі показників, які було виокремлено нами у 8 групах: 1. Система показників ефективності державної підтримки конкурентоспроможності аграрного сектора та рівня продовольчої безпеки країни в умовах членства України в СОТ; 2. Система показників ефективності державного регулювання розвитку сільського господарства (II сфера АПК); 3. Система показників ефективності державного регулювання розвитку фондовиробничих та переробних галузей (I та III сфери АПК); 4. Система показників ефективності державного регулювання розвитку інфраструктури аграрного ринку (IV сфера АПК); 5. Система показників ефективності державного регулювання розвитку регіонального аграрного ринку; 6. Система показників ефективності державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств аграрного ринку; 7. Система показників ефективності державного регулювання соціально-економічного розвитку сільських територій; 8. Система показників ефективності державного регулювання природно-екологічних та санітарно-ветеринарних заходів.

Для оцінки ефективності державного регулювання аграрного ринку в умовах глобалізації пропонується визначати інтегрований коефіцієнт КЕ_ДР, у якому акумулюються значення інших показників (індексів їх зміни) з восьми вищенаведених блоків показників, який за допомогою індексного методу дає можливість комплексно визначити ефективність державного регулювання аграрного ринку в динаміці у порівнянні з базовим періодом. При цьому, перша частина формули використовується для оцінки показників, зростання яких має позитивне значення (наприклад, зростання рівня заробітної плати), друга частина - для оцінки показників, зростання яких має негативний ефект (наприклад, приріст заборгованості по заробітній платі).

де КЕ_ДР - інтегрований коефіцієнт ефективності державного регулювання аграрного ринку в умовах глобалізації; Пб і Пі - значення показників, які характеризують рівень розвитку аграрного ринку в базовому (б - му) та порівнюваному (і - му) періодах; п - кількість показників, які використовуються у розрахунках.



Рис. 2. Складові механізму державного регулювання аграрного ринку

Сучасній світовій економіці притаманні процеси глобалізації, а тому функціонування національних ринків, у тому числі аграрного, відбувається в умовах лібералізації міжнародних зв'язків. Це вимагає прискореного формування повноцінного національного аграрного ринку, здатного забезпечити збалансування попиту та пропозиції, підвищити дохідність підприємств та платоспроможність споживачів, прискорити розвиток сільських територій. Процес формування національного аграрного ринку перебуває на стадії становлення, а тому лише частково забезпечує виконання покладених на нього функцій і завдань.

Вади ринку повинні нейтралізуватися заходами державної економічної й соціальної політики. В умовах глобальної фінансово-економічної кризи аграрний ринок потребує посилення регуляторного впливу держави.

У другому розділі - «Стан і результативність державного регулювання національного аграрного ринку» - визначено вплив глобалізації на формування та функціонування національного аграрного ринку в розрізі різних його секторів; визначено напрямки формування і реалізації державної політики розвитку ринку сільськогосподарської продукції та продовольства, ринку земель сільськогосподарського призначення; проаналізовано внутрішні фактори і виявлено резерви підвищення ефективності розвитку аграрного ринку; виокремлено проблеми формування, розвитку та визначено напрямки державного регулювання інфраструктури аграрного ринку.

Одна з головних проблем національного аграрного ринку - низький рівень купівельної спроможності споживачів, а відповідно, й попиту на аграрну продукцію. З іншого боку - це свідчить про наявний значний потенціал щодо збільшення споживання продуктів харчування. Тому підвищення добробуту населення є пріоритетним напрямком забезпечення продовольчої безпеки та інтенсивного розвитку аграрного ринку України. Тим більше, що за рівнем виробництва основних видів продовольства Україна перебуває на рівні провідних країн світу і практично за всіма позиціями має 100 % самозабезпеченості (виробництво до внутрішнього використання на території України), 2008 р.: зерно - 198,2 %, молоко та молочні продукти - 107,6 %, овочі та продовольчі баштанні - 107,4 %, яйця - 104,4 %, картопля - 102,2 %, плоди, ягоди й виноград - 72,2 %, м'ясо та м'ясопродукти - 81,0 %.

Державна регуляторна політика на ринку сільськогосподарської продукції та продовольства повинна полягати в оперативному відстеженні балансів формування й використання продукції, в створенні й підтримці на необхідному рівні стратегічних її запасів, проведенні інтервенційних операцій для недопущення різкого коливання цін на внутрішньому ринку. Головне завдання державного регулювання ринку сільськогосподарської продукції та продовольства полягає в тому, щоб забезпечити баланс інтересів всіх суб'єктів ринку: виробників, переробників, трейдерів, споживачів, держави, а також не допустити неконтрольованого експорту та імпорту сировини та продуктів переробки.

Для забезпечення потреб аграрного ринку державі необхідно стимулювати виробництво в Україні високопродуктивної сільськогосподарської техніки (забезпеченість сільгосппідприємств технікою становить: тракторами - 44,5 %, зернозбиральними комбайнами - 36,6 %, кукурудзозбиральними комбайнами - 32,1 %. Тобто з урахуванням зносу та щорічного списання вказаних видів машин, щорічні поставки господарствам мали б становити 18 - 25 тис. тракторів і понад 4 тис. зернозбиральних комбайнів); підвищувати технічний рівень вітчизняної сільськогосподарської техніки на основі використання в її конструкціях елементної бази провідних зарубіжних фірм; стимулювати створення спільних з провідними світовими виробниками підприємств з випуску новітньої техніки; збільшувати обсяги лізингових операцій, в тому числі через НАК „Украгролізинг” з направленням коштів на поставку лізингової сільськогосподарської техніки та сучасного обладнання для підприємств машинобудування; розширювати обсяги підтримки сільгоспвиробників на придбання техніки шляхом відшкодування 30% вартості техніки вітчизняного виробництва.

Ефективними заходами державного регулювання ринку паливно-мастильних матеріалів для підприємств аграрного ринку є регулювання експортного мита й акцизу на нафтопродукти, створення та подальші інтервенції нафтопродуктів з державного стратегічного резерву нафти й нафтопродуктів, диверсифікація джерел поставок нафти і нафтопродуктів на внутрішній ринок, зменшення обсягів споживання нафтопродуктів за рахунок збільшення виробництва і споживання біопалива (Україна здатна виробляти близько 4 млн. т біодизеля, 1 млн. т біометанолу, 5 млрд. м³ біогазу, що повністю покриває потреби галузі в енергоресурсах).

Збереження конкурентоспроможності галузей з виробництва мінеральних добрив та засобів захисту рослин (цей ринок в Україні є імпортозалежним, оскільки вітчизняні виробники забезпечують лише 20 % попиту) можливе за умов стимулювання запровадження інноваційної моделі розвитку, енергозбереження, застосування у виробництві продукції вітчизняної сировини, створення вертикально-інтегрованих компаній.

Створення нової системи земельних відносин, забезпечення рівності прав власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави, забезпечення гарантій прав власності на землю (біля 80 % земель сільськогосподарського призначення розпайовані, і 6,9 млн. громадян отримали земельні паї) є ключовим питанням аграрної реформи в Україні. Держава не повинна стримувати розвиток ринку земель сільськогосподарського призначення. При цьому її роль полягає в наданні інституціональної, організаційної та технічної підтримки становленню прозорого земельного ринку.

Метою земельної реформи повинно стати максимально можливе суміщення власника землі (виключно національного) й товаровиробника. Поступове збільшення кількості землі у власності національних виробників аграрної продукції необхідно розглядати як поступовий процес, який сприятиме подальшій капіталізації аграрних підприємств і створить передумови збільшення прибутковості товаровиробників на основі повноцінного включення сільськогосподарських угідь у виробництво та запровадження ринку іпотечних кредитів, в тому числі на довгостроковій основі. Економічно обґрунтована концентрація земель в ефективних власників (агропромислових холдингах) - один зі шляхів підвищення їх конкурентоспроможності та подальшого інтенсивного розвитку національного аграрного ринку в умовах глобалізації.

Розвиток аграрного ринку України в сучасних умовах глобалізації доводить необхідність докорінної перебудови всієї системи економічних відносин, яка охоплює виробництво, розподіл, обіг і споживання аграрної продукції. Передумовою виникнення більшості проблем функціонування аграрного ринку України є недосконалість аграрної інфраструктури, яка не сприяє побудові гармонійних відносин між виробником, посередником, споживачем та державою.

Інфраструктурою аграрного ринку доцільно вважати систему інституцій на регіональному, національному та глобальному рівнях, яка формує взаємовигідні зв'язки між ринками сільськогосподарської та агропромислової продукції, продовольчим ринком, ринками землі та робочої сили, сприяючи вільному процесу ринкового товарообміну, його прозорості, стабільності, детінізації, забезпечує максимізацію прибутків виробників аграрної продукції (продовольства) та мінімізацію витрат кінцевих її споживачів. Державна підтримка розвитку аграрної інфраструктури (ці заходи належать до «зеленої скриньки» і не обмежуються нормами Світової організації торгівлі) є необхідною умовою конкурентного розвитку аграрного ринку в умовах членства України в СОТ.

У третьому розділі - «Особливості та суперечності розвитку аграрного ринку в умовах глобалізації» - розглянуто місце та роль аграрного ринку в вирішенні глобальних проблем та викликів сучасності: демографічної, продовольчої, екологічної, енергетичної, сировинної; визначено сутність та основні напрями трансформації системи державного регулювання аграрного ринку в зарубіжних країнах; проаналізовано напрямки та результативність державного регулювання національного аграрного ринку в умовах світової фінансово-економічної кризи.

Основними глобальними проблемами є: швидке зростання народонаселення (за прогнозами експертів ООН, до кінця 2100 р. кількість населення планети становитиме 12-13 млрд. осіб); зміна клімату внаслідок процесу глобального потепління і його негативний вплив на аграрне виробництво; подорожчання енергетичних ресурсів і, як наслідок, виробництво біопалива з сільськогосподарської сировини; використання генетично модифікованих організмів (ГМО) в сільськогосподарському виробництві й харчовій промисловості; погіршення екологічного стану навколишнього середовища через господарську діяльність людини.

Розв'язання глобальних проблем потребує поєднання політичних, науково-технічних, соціально-економічних складових в єдиний глобальний механізм, основу якого повинні становити узгоджені колективні дії всіх членів світової спільноти, незалежно від рівня їхнього розвитку. Координація зусиль сторін, що беруть участь у розв'язанні глобальних проблем, повинна, зокрема, ґрунтуватись на пріоритетності розвитку світового аграрного ринку як основи вирішення багатьох сучасних загроз для цивілізації.

Міжнародні економічні відносини реалізуються за посередництвом суб'єктів глобального ринку (зокрема аграрного), до яких належать: держави (органи законодавчої та виконавчої влади), міжнародні організації, ТНК, міжнародні продовольчі компанії (МПК), транснаціональні банки (ТНБ), асоціації виробників та ін. Особливістю цих суб'єктів системи міжнародних економічних відносин є те, що не тільки держава є регулятором цих відносин. Міжнародні організації виконують регуляторні функції на наднаціональному рівні та мають значний вплив на розвиток світової економіки. Механізм взаємодії суб'єктів глобального аграрного ринку наведено на рис. 3. аграрний ринок глобалізація інвестиційний

До основних організацій з регулювання глобального аграрного ринку належать: Організація ООН з питань продовольства та сільського господарства (ФАО), Всесвітня продовольча програма (ВПП), Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (МФСР), Всесвітня продовольча рада (ВПР), Світова організація торгівлі (СОТ).

Україна повинна прагнути до активної участі в міжнародних організаціях, до якомога ефективнішого використання позитивних наслідків співпраці з ними й обстоювати власні національні інтереси. Участь у міжнародних організаціях та програмах потрібно розглядати з точки зору підвищення конкурентоспроможності національних виробників та захисту внутрішнього ринку на основі правил та норм цих інституцій.

Якщо раніше в зовнішніх відносинах держава безальтернативно монополізувала роль виразника економічних інтересів національних виробників, а механізм регулювання міжнародних відносин ґрунтувався, перш за все, на національному інтересі, то в умовах глобалізації з'явилися суб'єкти міжнародних відносин, перш за все транснаціональні компанії (ТНК), міжнародні продовольчі компанії (МПК), які мають потужну політичну підтримку і за своїми фінансово-економічними, організаційними можливостями часто перевершують можливості конкретної держави й часто трансформують її діяльність у власних інтересах (як правило, інтереси ТНК відповідають інтересам країн їх базування, тобто високорозвинутих країн).

Тому, глобалізація об'єктивно призводить до розмивання регуляторних функцій національних держав, які вже не можуть, як раніше, захищати національну економіку від небажаних зовнішніх впливів. Як наслідок, держава, як суб'єкт регулювання, опиняється під все більшим впливом наднаціональних, міждержавних й транснаціональних інституцій та вже не є головним і єдиним органом, який самостійно визначає політику і напрямки розвитку національної економіки, в тому числі аграрного ринку. Відбувається еволюція місця, ролі та функцій держави та її перетворення в одну зі складових глобального механізму регулювання аграрного ринку, який включає, крім національної держави, міжнародні інституції та міждержавні угоди.

Рис. 3. Механізм взаємодії суб'єктів глобального аграрного ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

При цьому сучасні міжнародні торговельні угоди, часто обмежують здатність країн, що розвиваються, захищати й розвивати національний аграрний ринок. Положення погіршується ще тим, що розвинені країни продовжують і навіть збільшують субсидування власного аграрного сектора.

До того ж в рамках СОТ правила торгівлі сільськогосподарською продукцією, які фактично «виписані під розвинені країни», надають їм можливість встановлювати обмеження на доступ імпортної продукції на внутрішній ринок, субсидувати власних сільгоспвиробників, стимулювати експорт аграрної продукції за допомогою експортних субсидій.

Тому, незважаючи на існуючі погляди, ніби в умовах глобалізації зникають національні бар'єри, що перешкоджають розвитку міжнародного поділу праці й забезпеченню якісно нового рівня розвитку продуктивних сил і міжнародної торгівлі, що робить більш доступними нові технічні досягнення, прогресивні технології, інформацію науково-технічного характеру для всіх держав, насправді більшість країн, до яких належить і Україна, не в змозі належною мірою всім цим скористатися, особливо це стосується аграрного ринку.

При цьому, успіхи аграрних підприємств розвинутих країн зобов'язані не стільки розвитку ринкових відносин, скільки обмеженню дії ринкових механізмів саморегулювання з використанням зовнішніх важелів впливу як на внутрішній, так і на глобальний аграрний ринок. Ці заходи підвищують рівень конкурентоспроможності підприємств аграрного ринку в розвинутих країнах та часто призводять до їх банкрутства в країнах, що розвиваються.

Розвинуті країни прагнуть відкриття аграрних ринків інших країн, (в тому числі за допомогою правил і норм СОТ), закриваючи при цьому внутрішні ринки (шляхом використання нетарифних обмежень), що в умовах глобальної конкуренції приводить до стагнаційного (з яскраво вираженим сировинним спрямуванням) розвитку аграрного ринку в країнах, що розвиваються.

Механізм державного регулювання аграрного ринку в розвинутих країнах спрямований на посилення регуляторної ролі держави та протекціонізму, підтримку прибутків фермерів, забезпечення населення доступними та якісними продуктами харчування, розвиток сільських територій та аграрної інфраструктури, сприяння становленню крупнотоварного виробництва, проведення природоохоронних заходів.

Тому досвід зарубіжних країн дає підстави дійти висновку про необхідність поступової переорієнтації заходів державного регулювання національного аграрного ринку у напрямку застосування програм підтримки розвитку сільських територій, споживчого попиту на українську сільськогосподарську продукцію та продовольство, стимулювання крупнотоварного виробництва, реалізацію екологічних проектів.

В умовах світової фінансово-економічної кризи на державному рівні необхідно вживати активних правових, організаційних, фінансово-економічних, адміністративних заходів, направлених на підтримку підприємств аграрному ринку. Закордонний досвід свідчить, що практично всі розвинені країни, які намагаються розробити й імплементувати антикризові заходи у сучасних умовах, йдуть навіть на значне збільшення бюджетного дефіциту для підтримки економічної активності в базових галузях економіки, чого не було зроблено в Україні. В регуляторних рішеннях відсутня системність, а дії, спрямовані на подолання наслідків кризи, часто носять декларативний характер і не підкріплені відповідними фінансовими ресурсами.

В умовах глобальної фінансово-економічної кризи, існує потреба в посиленні державного регулювання аграрного ринку, що дозволить: уникнути ухилення від сплати податків, тінізації та бартеризації аграрної економіки, зловживань у сфері зовнішньоекономічних відносин; підвищити ефективність захисту інтересів національних підприємств аграрного ринку на зовнішньому ринку; запровадити жорсткий контроль за використанням бюджетних коштів, спрямованих підприємствам аграрного ринку; здійснювати оперативний адміністративний контроль за дотриманням антимонопольного та екологічного законодавства. В умовах значного зменшення бюджетного фінансування, головним напрямком державних антикризових заходів повинно стати стимулювання банківської системи до кредитування підприємств аграрного ринку, для чого необхідно застосовувати сучасні монетарні інструменти.

В умовах світової фінансово-економічної кризи аграрний ринок повинен стати одним з локомотивів розвитку української економіки. Тому що, навіть в умовах кризи, попит на продовольство в світі залишається досить стабільним і має довгострокову тенденцію подальшого зростання. У свою чергу, Україна має всі необхідні ресурси та значний потенціал для нарощування обсягів аграрного виробництва.

У четвертому розділі - «Інтеграційні процеси як складова конкурентного розвитку аграрного ринку в умовах глобалізації» - проаналізовано тенденції регіоналізації та напрямки розвитку інтеграційних процесів на аграрному ринку; визначено концептуальні підходи щодо трансформації механізму державного регулювання аграрного ринку в умовах членства України в СОТ; визначено рівень інвестиційної привабливості національного аграрного ринку в умовах глобалізації.

...