Обмеження майнових прав фізичних осіб (цивільно-правовий аспект)

Розділ 3. «Правові принципи та основоположні ідеї встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Концептуальні першооснови розробки правових принципів та ідей встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб та методологія їх формування» розглядаються теоретичні підходи до визначення принципів у праві та виявляється можливість розроблення відповідних їм ідей встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб.

У пункті 3.1.1. «Концептуальні підходи до розробки правових принципів та основоположних ідей встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб» піддається критиці підхід Р.І. Кондратьєва, О.О. Гернего, згідно з яким джерелом принципу права визнаються в першу чергу правові норми. Критикується підхід Н.Г. Александрова, за яким вважається, що принципи ані регулюють суспільні відносини, ані формують правила поведінки. Підтримується позиція Л.С. Явича, А.М. Васильєва, що принципи права втілюються в нормах законодавства, існують на рівні правозастосування і відображають певні ідеї, які панують у цивільному праві.

Обстоюється підхід, що врахування ідей встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб, що відповідають правовим принципам, значною мірою впливатиме на правове регулювання таких обмежень з урахуванням притаманних їм особливостей.

У пункті 3.1.2. «Загальна методологія формування правових принципів та основоположних ідей встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб» приділено увагу методології формування ідей встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб.

Наголошується, що при застосуванні обмежень майнових прав фізичних осіб важливим є рівень інтелектуального розвитку людини, її вихованість та інші критерії, що сприяють чи ускладнюють втілення відповідних обмежень у суспільне життя. Утім це є проблемою, розв'язання якої є завданням не лише правової науки. Тому при формуванні ідей встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб в цивілістиці методологічно правильним є зосередження саме на правових аспектах та явищах, що їх стосуються.

Методологічно важливим при формуванні ідей встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб є досягнення такого рівня узагальнень, концентрації, синтезу знань про них, щоб вони відображали основні уявлення про зазначені обмеження, надавали можливість їх застосування для правового регулювання. Слід цілісно уявляти обмеження майнових прав фізичних осіб, для чого враховувати їхній зміст, правову природу, закономірності розвитку та спрямованість у правовій державі, зважати на аспект їхньої дії в механізмі правового регулювання, брати до уваги пріоритети та передумови, які впливають на їх встановлення.

У підрозділі 3.2. «Виявлення основоположних ідей встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб» відображаються сформульовані на основі проаналізованих підходів та методологічних засад основоположні ідеї встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб:

- пропорційність обмежень майнових прав фізичних осіб. Ця ідея полягає в тому, що обмеження не можуть невиправдано ускладнювати здійснення фізичною особою свого майнового права. При встановленні зазначених обмежень має додержуватися природа суб'єктивного цивільного права, зберігатися його сутність, забезпечуватися задоволення приватного інтересу. Ця ідея пов'язана з необхідністю недопущення надмірних обмежень майнових прав фізичних осіб, що явно не відповідають за характером та ступенем ускладнення прав фізичної особи тій меті, заради якої встановлюються такі обмеження.

Наведена ідея відображає необхідність сприяти розвитку майнових прав фізичних осіб в усіх випадках, коли це не вступає в суперечність з інтересами суспільства чи правами інших вповноважених осіб;

- обґрунтованість обмежень майнових прав фізичних осіб передбачає врахування при їх встановленні передумов та пріоритетів, що зумовлюють такі обмеження. Обґрунтованість обмежень майнових прав фізичних осіб виступає противагою їх довільному встановленню, передбачає необхідність оцінки важливості підстав і цілей, для охорони яких встановлюються такі обмеження.

Обґрунтування обмежень майнових прав фізичних осіб з правової точки зору здатне створити такий механізм регулювання, за якого встановлення цих обмежень буде виваженим, а самі вони стануть чітко усвідомлюватися фізичними особами, права яких обмежуються;

- правомірність обмежень майнових прав фізичних осіб та визначення їх законом передбачає можливість існування лише тих обмежень, які засновані на праві і визначені відповідно з цим у законі.

Правомірність встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб тяжіє до ідеалів та ідей правової держави, які закладені в її основі. Вони всебічно відображають сутність права, заснованого на справедливості, взаємному доповненні й узгодженості прав та інтересів різних осіб і суспільства.

Визначення обмежень майнових прав фізичних осіб у законі забезпечує універсальність обмежень та охорону прав фізичних осіб, зважаючи на найвищий рівень їх правового регулювання;

- соціальна спрямованість обмежень майнових прав фізичних осіб зумовлюється тим, що Україна згідно з її Конституцією є соціальною державою, отже, соціум, суспільні інтереси мають братися до уваги при формуванні таких обмежень.

Право не є відірваним від соціуму, від суспільства, а, навпаки, нерозривно з ним пов'язане. Ця теза має враховуватися щодо обмежень майнових прав фізичних осіб, оскільки людина є елементом соціуму, а її права у правовій державі мають всебічно розвиватися. Цим пояснюється необхідність існування соціальної спрямованості основоположних правових ідей та їх теоретичного обґрунтування у правовій державі.

Розділ 4. «Специфіка окремих обмежень майнових прав фізичних осіб» складається з п'яти підрозділів.

У підрозділі 4.1. «Класифікація обмежень майнових прав фізичних осіб» наведено різні класифікації обмежень майнових прав фізичних осіб. За джерелами встановлення їх класифіковано на такі, що встановлено Конституцією України, ЦК України, Законами України.

Загальні обмеження стосуються всього інституту, наприклад права власності (ч. 7 ст. 319 ЦК України), спеціальні обмеження роз'яснюють, уточнюють, конкретизують окремі з них щодо певної сфери цивільних правовідносин, наприклад, ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» - щодо використання природних ресурсів.

Залежно від дії у часі закон в одних випадках вказує на тимчасовість окремих обмежень (ст. 6 Закону України «Про надзвичайний стан»), в інших випадках такі обмеження пов'язані за часом їхньої дії з чинністю законодавчих актів, якими вони встановлені.

За колом осіб обмеження майнових прав поділяються на універсальні та індивідуальні. Індивідуальні обмеження майнових прав не є характерними в цивільному праві, однак вони зустрічаються (Закон України «Про передачу колекції образотворчого мистецтва Акціонерного товариства «Градобанк» у державну власність»). Універсальні обмеження майнових прав стосуються всіх чи певної групи фізичних осіб.

Стосовно охоронюваного законом інтересу виділено обмеження майнових прав фізичних осіб, що встановлені в інтересах приватних осіб, та такі, що встановлені в публічних інтересах.

За інститутами цивільного права виділено обмеження права власності, обмеження в договірному праві, обмеження щодо недоговірних зобов'язань та обмеження у спадковому праві. Звісно, існують інші обмеження, наприклад, щодо строків позовної давності. Втім, такі обмеження не є характерними лише щодо майнових прав фізичних осіб, оскільки ускладнюють можливість захисту також особистих немайнових прав. Інші, наприклад обмеження дієздатності, на слушну думку окремих вчених (Д.І.Мейера, І.О.Покровського), належать до правового статусу осіб, що має розглядатись окремо від обмежень суб'єктивних прав. Отже, інституціональний підхід до класифікації обмежень майнових прав фізичних осіб найповніше охоплює основні такі обмеження, є найбільш наближеним до системи цивільного права, відтак є теоретично та практично значущим.

У підрозділі 4.2. «Обмеження майнових прав фізичних осіб щодо права власності» досліджуються обмеження права власності в контексті обмежень майнових прав фізичних осіб.

За відправну прийнято позицію вчених (В.П.Камишанського, Д.В.Бусуйок), згідно з якою обмеження права власності не можна розглядати відокремлено від права власності, відповідні обмеження є складовою правовідносин власності.

Критикується суто інструментальний підхід до встановлення обмежень права власності та окремих його повноважень (володіння, користування, розпорядження майном) у зв'язку з тим, що він дозволяє в ряді випадків встановлювати такі обмеження без належного правового обґрунтування. На відміну від цього розгляд обмежень права власності фізичних осіб в контексті обмежень їх майнових прав дозволяє враховувати природні передумови виникнення цих обмежень, відповідні їм пріоритети та основоположні ідеї їх встановлення.

За проявами встановлення обмежень права власності фізичних осіб в законі проаналізовано і виявлено специфіку обмежень власника у його діяльності; обмежень, пов'язаних із неможливістю використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства; обмежень права власності, що зобов'язують власника допустити до користування його майном інших осіб у випадках, передбачених законом; обмежень щодо здійснення права власності на національні, культурні та історичні цінності тощо.

Виявлено пріоритети, які з огляду на загальнотеоретичні основи обмежень майнових прав фізичних осіб й проаналізовані норми законодавства мають враховуватись при встановленні обмежень права власності. Ними є: дотримання соціальної функції власності; необхідність охорони прав, свобод та гідності громадян, інтересів суспільства; запобігання погіршенню властивостей окремих речей; охорона законних прав та інтересів сусідів власника.

У підрозділі 4.3. «Обмеження майнових прав фізичних осіб у договірному праві» сформульовано основні положення щодо обмежень майнових прав фізичних осіб у договірному праві.

Виявлено пріоритети, що мають враховуватися при встановленні обмежень майнових прав фізичних осіб у договірному праві. До них належать: необхідність забезпечення цивільного обороту; належного суб'єктного складу договірних відносин; охорона майнових прав «слабкої» сторони; додержання права переважної купівлі.

Царина свободи договору виявляється там, де сторони не порушують імперативних норм договірного права, отже загальним обмежувачем договірної свободи є імперативні норми закону, що корегують розсуд сторін у договірних відносинах.

Серед обмежень у договірному праві визначено обмеження щодо обов'язкового укладення договорів. Зазначається існування обмежень, пов'язаних із дотриманням вимог відносно ліцензування діяльності, необхідності квотування чи сертифікації товару. Такі обмеження встановлені в суспільних інтересах для захисту вітчизняного товаровиробника, охорони здоров'я населення, забезпечення належної якості товарів, робіт та послуг.

Розкриваються обмеження щодо змісту договору, які виявляються щодо його істотних умов, зокрема, предмета та ціни.

Визначено обмеження в суб'єктному складі, які також впорядковують договірні відносини, сприяють визначенню осіб, які можуть чи не можуть брати участь у певних договорах, наприклад, деякі договори можуть укладатися лише за участю підприємців. Щодо окремих договорів існують обмеження в суб'єктному складі, згідно з якими стороною може бути лише фізична особа (довічне утримання).

У підрозділі 4.4. «Обмеження майнових прав фізичних осіб щодо недоговірних зобов'язань» розглядаються основні детермінанти обмежень майнових прав фізичних осіб, що стосуються позадоговірних зобов'язань.

Виявлено загальні чи родові обмеження, що стосуються всіх недоговірних зобов'язань (обмеження щодо виникнення недоговірних зобов'язань), та спеціальні обмеження майнових прав фізичних осіб, які виявляються стосовно окремих недоговірних зобов'язань чи їх груп.

Розглянуто природні риси, що визначають обмеження щодо виникнення недоговірних зобов'язань. Аналізується «делікт створення небезпеки», визначений Д.В.Бобровою. З'ясовано, що обмеження прав особи, що створює небезпеку, зумовлені таким пріоритетом як необхідність усунення загрози життю та здоров'ю людини.

Виявлено обмеження щодо суб'єктного складу осіб, які мають відшкодувати завдану шкоду. Визначено, що в окремих випадках це може бути Автономна Республіка Крим або орган місцевого самоврядування. Розглянуто обов'язок держави, яка в окремих недоговірних зобов'язаннях має відшкодувати шкоду. Це відшкодування шкоди визначено як «lex specialis» зважаючи на відповідні обмеження.

Розглянуто обмеження обсягу цивільної відповідальності за завдані збитки. Тут існують деякі обмеження майнових прав фізичних осіб щодо отримання компенсації за завдану шкоду постраждалою особою. Зокрема, відповідно до правообмежувальних конструкцій досліджуються правила про відповідальність особи, що діяла у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. Встановлено, що пріоритетом встановлення обмежень щодо права на отримання майнової компенсації постраждалою особою у цих зобов'язаннях є необхідність справедливого її визначення з можливістю зменшення через обставини спричинення шкоди.

Загалом пріоритетами, що зумовлюють встановлення обмежень у недоговірних зобов'язаннях є: усунення загрози життю та здоров'ю людини; перешкоджання знищенню, пошкодженню або привласненню чужого майна; справедливе визначення майнової компенсації за завдання шкоди з можливістю її зменшення через майновий стан особи, що спричинила шкоду, та обставини спричинення шкоди.

У підрозділі 4.5. «Обмеження майнових прав фізичних осіб у спадковому праві» виявлено обмеження, що стосуються майнових прав фізичних осіб у спадковому праві, а також пріоритети, що зумовлюють встановлення таких обмежень.

Визначені обмеження, яким піддаються майнові права фізичних осіб щодо складу та обсягу спадщини. Відповідно до правообмежувальних конструкцій розглянуто можливість успадкування певного майна (вогнепальної зброї та іншого, на володіння яким потрібен дозвіл). Необхідність забезпечення суспільної безпеки та додержання вимог щодо оборотоздатності речей є пріоритетними при встановленні таких обмежень.

Розглядається проблема обмежень свободи заповідальних розпоряджень, яка була порушена свого часу ще В.І.Серебровським. З'ясовано, що задля дотримання вимог моральності, збереження сутності спадкових правовідносин та з міркувань суспільної справедливості встановлено окремі обмеження свободи заповіту, що зокрема, пов'язано з піклуванням про обов'язкових спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку незалежно від змісту заповіту. Досліджено досвід Німеччини, Англії, Франції в цьому питанні, відзначається в цілому узгоджений з європейським підхід українського законодавства до його вирішення.

Досліджено з точки зору обмежень майнових прав фізичних осіб заповіт подружжя. Неможливість зміни такого заповіту пережившим з подружжя розглядається як обмеження його майнових прав.

Визначено пріоритети, що зумовлюють встановлення обмежень у спадковому праві: необхідність належного визначення складу та обсягу спадщини, усунення «негідних» спадкоємців; додержання вимог щодо оборотоздатності речей; дотримання суб'єктного складу спадкових правовідносин; охорона майнових прав членів сім'ї спадкодавця (передусім неповнолітніх та непрацездатних) та інших визначених законом осіб.

Розділ 5. «Проблеми ефективності механізму правового регулювання щодо обмежень майнових прав фізичних осіб» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 5.1. «Проблеми ефективності механізму правового регулювання щодо обмежень майнових прав фізичних осіб на сучасному етапі розвитку цивільного права України» приділено увагу вирішенню існуючих проблем ефективності обмежень майнових прав фізичних осіб.

Сприйнято позицію вчених (Л.С.Явича, А.С.Пашкова, Р.З.Лівшица), які вказували на зв'язок ефективності правового регулювання з його метою. Остання має відповідати об'єктивним закономірностям розвитку суспільства, рівню культури, правосвідомості фізичних осіб.

З'ясовано, що в загальному сенсі дії механізму правового регулювання суспільних відносин метою встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб є забезпечення здійснення суб'єктивного цивільного права з урахуванням прав інших уповноважених осіб та суспільних інтересів. Із філософсько-правової точки зору метою обмежень майнових прав фізичних осіб є збалансування прав різних осіб з тим, щоб право такої особи не стикалося з правом іншої особи, інтересами суспільства та не виникало суперечок при їх здійсненні.

Відзначено, що соціальна ефективність норм права, якими встановлюються обмеження, залежить від сприйняття таких норм фізичними особами, для чого необхідне виважене їх встановлення з огляду на пріоритетність прав фізичних осіб перед обмеженнями. Юридична ефективність норм права про обмеження виявляється на таких рівнях: а) правового регулювання, який залежить від застосування законодавцем засобів правового регулювання відповідно до поставлених цілей та впровадження в цьому механізмі обмежень як засобів, що ускладнюють здійснення суб'єктивного цивільного права; б) правозастосування, яке залежить від того, наскільки чітко акти застосування права будуть сприяти впровадженню норм про обмеження у життя. Судові рішення як акти застосування права до того ж виконують виховну функцію, стимулюють до додержання особами обмежень, встановлених у законі.

У підрозділі 5.2. «Підвищення ефективності механізму правового регулювання щодо обмежень майнових прав фізичних осіб» розглядаються заходи, які слід застосувати для вдосконалення обмежень майнових прав фізичних осіб при їх правовому регулюванні.

Відзначається, що для ефективної дії обмежень у правовій нормі потрібним є їх вдосконалення з тим, щоб вони відповідали соціальним, економічним, організаційним умовам, в яких ці норми будуть діяти. Досягнення ефективності обмежень майнових прав фізичних осіб передбачає чітку та системну побудову норм, що їх встановлюють; врегулювання внутрішніх суперечностей і усунення конкуренції різних обмежень; втілення різноманітних (а не лише крайніх - заборонювальних) засобів впливу, що здатні забезпечити нормальне здійснення суб'єктивних цивільних прав.

Доводиться, що відсутність у законі вказівок на можливість втручання органів державної влади у здійснення майнових прав фізичних осіб має розцінюватися як неможливість застосування цими органами обмежувальних заходів щодо особи.

Для підвищення ефективності обмежень майнових прав фізичних осіб в актах застосування права потрібне чітке закріплення сфери дії, процедури прийняття та визначення актів застосування права, що видаються державними органами та посадовими особами щодо впровадження обмежень майнових прав фізичних осіб. Необхідно закріпити в законі реальну відповідальність та компенсації, якщо через прийняття акта, яким встановлені незаконні обмеження, фізична особа не змогла повною мірою здійснити своє майнове право.

Доведено, що правосвідомість фізичних осіб та її вплив на ефективність обмежень майнових прав перебувають у прямій залежності між собою. Юридичні засоби тісно пов'язані із соціальними, інформаційними (серед яких популяризація правових знань), які через правосвідомість впливають на особу та спонукають її до правомірної поведінки.

Якщо правосвідомість особи не вихована належним чином, невиконання нею приписів, якими встановлені обмеження, повинно спиратися на застосування санкцій як заходів примусу до особи, що не сприймає обмеження і порушує встановлені державою правові норми.

Висновки

У дисертації подано теоретичне узагальнення проблем обмежень майнових прав фізичних осіб (цивільно-правовий аспект), розроблено новий напрямок цивілістичної науки, що містить гносеологічні аспекти таких обмежень, розкриває їхню систему та основоположні ідеї їх встановлення, передумови й пріоритети, які мають враховуватися при встановленні обмежень майнових прав фізичних осіб.

Основні наукові теоретичні та практичні результати роботи виявляються у наступному:

1. Для цивілістичних досліджень найбільш прийнятною є концепція позитивного правового регулювання, згідно з якою державою встановлені в нормах законодавства межі та обмеження суб'єктивних цивільних прав, що певним чином ускладнює можливість здійснення окремих із них. Адже правове регулювання спрямоване не лише на задоволення приватного інтересу окремої особи, а також на рівне забезпечення прав усіх суб'єктів цивільного права та суспільних інтересів.

При проведенні цивілістичних досліджень обмежень майнових прав фізичних осіб можуть братися до уваги окремі елементи загальнофілософської ідеї обмежень прав осіб, але при цьому слід враховувати особливості розуміння цієї категорії різними галузями знань.

2. Можливість уповноваженої особи без обмежень здійснювати своє право здатна призвести до свавілля, негативного впливу на стабільність, стійкість та змогу інших суб'єктів цивільного права здійснювати свої майнові права, що є неприпустимим у правовій державі. Тому саме в умовах правової держави потрібними є розробка та встановлення ефективного механізму обмежень майнових прав, який буде здатний забезпечити баланс їхніх майнових інтересів і протиставлених їм прав інших уповноважених осіб, інтересів суспільства. Такі обмеження мають сприяти стабільності, нормальному розвитку майнових прав фізичних осіб, належному забезпеченню їх здійснення. Обмеження майнових прав фізичних осіб здатні стримувати неправомірну поведінку цих осіб заради суспільних інтересів та прав інших уповноважених осіб.

3. Сформульовано положення про періодизацію обмежень майнових прав фізичних осіб протягом еволюції приватного права з часів Стародавнього Риму до сьогодні у чотири основні етапи, а саме:

1) становлення обмежень майнових прав фізичних осіб у Стародавньому Римі. На цьому етапі закріплено основні обмеження майнових прав фізичних осіб: на користь держави (встановлювалися для збереження майнових основ рабовласницького ладу) та на користь приватних осіб (закріплено обмеження на користь сусідів власника);

2) дореволюційний (до 1917 р.) етап встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб у Російський імперії характеризується відмовою від чіткого формульного підходу до обмежень, що існував за часів Стародавнього Риму, втіленням соціальних концепцій при встановленні обмежень, упровадженням європейських традицій розвитку приватного права. Розроблено обмеження прав на користь приватних осіб та в суспільних інтересах;

3) радянський етап встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб відзначається тим, що основу обмежень майнових прав фізичних осіб становили державні інтереси як пріоритетні, розвиток прав осіб та приватний інтерес мали другорядне значення;

4) етап становлення приватноправових засад обмежень майнових прав фізичних осіб в Україні (з початку 90-х років ХХ ст. до цього часу). Даний період характеризується скасуванням обмежень кількості житлової площі, що може перебувати у власності осіб, розвитком договорів з відчуження житла, скасуванням обмежень на перебування у власності фізичних осіб засобів виробництва та іншого мана. При цьому збереглися обґрунтовані обмеження щодо оборотоздатності окремих видів майна: зброї, наркотичних та лікарських засобів, деякого іншого майна.

4. Передумовою встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб, що залишилася незмінною з часів Стародавнього Риму протягом усього періоду розвитку цивільного права, є необхідність охорони прав уповноважених осіб та суспільних інтересів. Її слід враховувати при встановленні таких обмежень. Зазначена передумова є вихідною для формування пріоритетів, заради яких встановлюються обмеження майнових прав фізичних осіб у цивільному законодавстві.

5. Пріоритетами, заради яких встановлюються обмеження майнових прав фізичних осіб у цивільному законодавстві, є такі:

а) загальні, що мають загальногалузевий характер: охорона основ конституційного ладу, забезпечення обороноздатності держави та її безпеки, суспільної моральності, здоров'я, прав та законних інтересів інших осіб, охорони навколишнього природного середовища;

б) спеціальні - враховують специфіку окремих інститутів цивільного права чи є характерними для окремої групи цивільних правовідносин:

- щодо обмежень права власності - дотримання соціальної функції власності; охорона прав, свобод та гідності громадян, інтересів суспільства; неможливість погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі; охорона інтересів сусідів власника;

- щодо обмежень у договірному праві - необхідність забезпечення цивільного обороту, належного суб'єктного складу договірних відносин; охорона майнових прав «слабкої» сторони; додержання права переважної купівлі;

- щодо обмежень у недоговірних зобов'язаннях - усунення загрози життю та здоров'ю людини; перешкоджання знищенню, пошкодженню або привласненню чужого майна; справедливе визначення майнової компенсації за заподіяння шкоди з можливістю її зменшення через майновий стан особи, що спричинила шкоду, та обставини спричинення шкоди;

- щодо обмежень у спадковому праві - обмеження свободи заповіту; належне визначення складу та обсягу спадщини, необхідність усунення «негідних» спадкоємців; додержання вимог щодо оборотоздатності речей; належне визначення суб'єктного складу спадкових правовідносин; охорона майнових прав членів сім'ї спадкодавця (передусім неповнолітніх та непрацездатних), інших осіб;

- щодо обмежень, які є характерними для окремої групи цивільних правовідносин (наприклад, існують за надзвичайного стану), - необхідність забезпечення діяльності державних установ, забезпечення харчування та проживання постраждалого населення та підрозділів, що беруть участь у ліквідації наслідків надзвичайного стану.

6. Джерелом встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб є Конституція та закони України. Підзаконні акти можуть лише визначати відповідно до закону порядок їх здійснення, але не можуть встановлювати таких, що не визначені у законі обмежень майнових прав фізичних осіб. Суд застосовує цивільне законодавство, зокрема щодо обмежень майнових прав фізичних осіб, але не наділений правом встановлювати обмеження, які не передбачені в законі. Для сторін договору закон може визначати певні обмеження через імперативні норми, а учасники договірного процесу мусять їх дотримуватися.

7. Обмеження майнових прав фізичних осіб належать до механізму правового регулювання. Цей механізм має свою специфіку стосовно обмежень майнових прав фізичних осіб й зводиться до такого: виходячи із суспільних інтересів чи прав інших осіб, фізичні особи, майнові права яких обмежуються, піддаються з правової точки зору певному утиску, що впливає на можливість здійснення цих прав.

8. У механізмі правового регулювання обмеження майнових прав фізичних осіб визначають способи впливу на суспільні відносини, які ускладнюють здійснення суб'єктивного цивільного права через існуючі форми правового регулювання, що закріплені в нормах права. Акти застосування права сприяють упровадженню окремих обмежень майнових прав фізичних осіб і є елементом реалізації права у визначених законом випадках (коли необхідною є згода відповідних державних органів на придбання об'єктів культурної спадщини, через рішення суду, які застосовують норми про обмеження).

9. У цивільному законодавстві обмеження майнових прав фізичних осіб можуть встановлюватися через зобов'язуючі норми права, а також мати характер заборон. Дозвіл у нормі цивільного законодавства може бути сформульовано таким чином, що в ньому буде матись на увазі певне обмеження майнових прав фізичних осіб.

10. Правові санкції та обмеження у праві взаємодіють у механізмі охорони майнових прав фізичних осіб і пов'язані між собою. Спільним між обмеженнями та санкціями є їхня спрямованість на досягнення правомірної поведінки особи. Різниця між обмеженнями та санкціями полягає в тому, що обмеження не є елементом відповідальності, не наділені властивістю покарання як санкції. Обмеження майнових прав фізичних осіб діють у механізмі правового регулювання через ускладнення здійснення права, а санкції - через накладення майнової відповідальності. Співвідношення обмежень із санкціями полягає в тому, що порушення норм, які містять обмеження, може стати підставою для застосування санкції.

11. Категорії «обмежень майнових прав фізичних осіб» та «речові права на нерухоме майно» не слід ототожнювати. Різниця полягає в тому, що обмеження права власності породжують для власника необхідність в утриманні від певних дій, які можуть порушити права іншої особи, що випливають із сервітуту. На відміну від цього, права на чужі речі надають іншій особі - сервітуарію певні повноваження щодо чужого майна.

12. Обмеження майнових прав фізичних осіб мають базуватися на таких основних ідеях, як: пропорційність; обґрунтованість; правомірність та визначення їх законом; соціальна спрямованість. Застосування цих основоположних ідей при правовому регулюванні сприяє охороні прав фізичних осіб, здатне забезпечити їх належне здійснення з дотриманням прав усіх суб'єктів цивільного права.

13. Перспективною та практично значущою для виявлення особливостей окремих обмежень майнових прав фізичних осіб відповідно до системи цивільного права України є їхня класифікація стосовно основних цивільно-правих інститутів, що регулюють майнові права (права власності, договірного права, позадоговірних зобов'язань, спадкового права). Класифікація обмежень майнових прав фізичних осіб за часом дії, за ступенем індивідуальної визначеності, за ступенем сформульованості тощо дозволяє виявити деякі з них (наприклад, обмеження, що встановлюються за режиму надзвичайного стану), визначити певні риси таких обмежень.

14. Нині залишається проблемою системне закріплення обмежень майнових прав фізичних осіб у цивільному законодавстві України з урахуванням передумов та пріоритетів, заради додержання яких такі обмеження встановлюються.

Закріплення обмежень майнових прав фізичних осіб у цивільному законодавстві необхідно здійснити як на рівні загальних норм, так і щодо окремих інститутів цивільного права. По-перше, мають бути сформульовані та законодавчо закріплені загальні норми про обмеження майнових прав фізичних осіб, що спираються на засади цивільного законодавства і принципи цивільного права та враховують узгоджені з ними передумови та пріоритети, заради додержання яких такі обмеження встановлюються. По-друге, стосовно інститутів цивільного права мають бути встановлені спеціальні норми щодо окремих обмежень майнових прав фізичних осіб. В окремих законах, наприклад у Законах України «Про іпотеку», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», «Про правовий режим надзвичайного стану» та інших, мають бути чітко встановлені окремі обмеження майнових прав фізичних осіб з урахуванням особливостей певної групи цивільних правовідносин. Ці обмеження не повинні суперечити одне одному, мають належним чином врегульовувати всі майнові цивільні правовідносини.

15. Для підвищення ефективності дії обмежень майнових прав фізичних осіб у механізмі правового регулювання слід впровадити такі заходи:

а) посилити якість законотворчості, згідно з чим закон має чітко встановлювати коло прав та обов'язків суб'єктів, щодо яких встановлюються обмеження, особливості здійснення прав, які обмежені, визначати зміст цих обмежень;

б) досягти невідворотності дії закону щодо обмежень через акти застосування права. Це завдання має втілюватися в життя завдяки актам застосування права, які повинні спиратися на закон з урахуванням існуючих обмежень, що є важливим як при захисті порушених прав осіб у судах, так і щодо сприяння впровадженню обмежень правозастосовними органами;

в) застосовувати різні форми правового регулювання - від встановлення правил та лімітів у дозвільній нормі до визначення суто заборонювальних заходів залежно від мети встановлення обмежень;

г) встановити санкції за неправомірне обмеження майнових прав фізичних осіб. Слід доповнити ст. 6 ЦК України частиною 7: «Шкода, спричинена особі через встановлення обмежень, не передбачених законом, компенсується їй у повному обсязі»;

д) враховувати принципи права та основоположні ідеї встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб, тобто закріплення таких обмежень має бути пропорційним з огляду на забезпечення здійснення цих прав та повинно сприяти охороні прав учасників цивільних відносин, важливих суспільних інтересів.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

Монографії, підручники, науково-практичні посібники, брошури

1. Мічурін Є.О. Обмеження майнових прав фізичних осіб (теоретико-правовий аспект): Монографія. - Х.: Юрсвіт, 2008. - 484 с.

2. Мічурін Є.О. Обмеження майнових прав фізичних осіб (загальні положення): Монографія. - Х.: Юрсвіт, 2007. - 220 с.

3. Житлове законодавство України: стан та шляхи удосконалення: Монографія / За заг. ред. М.К.Галянтича. - К.: КВІЦ, 2006 (у співавторстві); особистий внесок - у Розділ X §1 «Загальні положення обмеження права на житло» - С. 450-460.

4. Цивільне право України: Підручник. У 2-х ч. Ч. 1. / За заг. ред. Р.Б.Шишки, В.А.Кройтора. - Х.: Вид-во ХНУВС, 2008 (у співавторстві); особистий внесок - у Главу 18 §11 «Обмеження права власності» - С. 407-411.

5. Мічурін Є.О. Правочини з житлом: Наук. - практ. посібник. Видання трете, перероблене та доповнене. - Х.: Юрсвіт, 2007. - Підрозділ 2.6. «Обмеження щодо правочинів з житлом» - С. 116-120.

6. Мічурин Є.О. Обмеження права на житло. - К.: Академія правових наук України, НДІ Приватного права та підприємництва, 2006. - 48 с.

7. Мічурін Є.О. Еволюція цивілістичних поглядів щодо обмежень майнових прав фізичних осіб на нерухомість. - К.: Академія правових наук України, НДІ Приватного права та підприємництва, 2006. - 44 с.

Статті у наукових фахових виданнях

1. Мічурін Є.О. Обмеження цивільних прав: обґрунтування напрямків наукового пошуку // Право і безпека. - 2006. - Т.5. - №2. - С. 101-104.

2. Мічурін Є.О. Обмеження прав осіб щодо володіння, користування, розпорядження майном // Право України. - 2006. - №12. - С. 103-108.

3. Мічурін Є.О. Проблематика обмежень майнових прав фізичних осіб в аспекті адаптації українського законодавства до стандартів Європейського Союзу // Вісник національного університету внутрішніх справ. - 2006. - Вип. 34. - С. 244-251.

4. Мічурін Є.О. Передумови виникнення обмежень майнових прав фізичних осіб // Право і безпека. - 2006. - Т.5. - №4. - С. 118-121.

5. Обмеження майнових прав фізичних осіб з приводу житла: вихідні положення // Право і безпека. - 2006. - Т.5. - №5. - С. 121-124.

6. Мічурін Є.О. До природи обмежень майнових прав фізичних осіб// Форум права. - 2006. - №3. - С.81-86. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2006-3/06meopfo.pdf

7. Обмеження майнових прав фізичних осіб у Давньому Римі // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - №2. - С. 29-32.

8. Мічурін Є.О. Обмеження майнових прав фізичних осіб (ретроспективний аналіз цивільного права дореволюційного періоду) // Вісник харківського національного університету внутрішніх справ. - 2007. - Вип. 36. - С. 335-343.

9. Мічурін Є.О. Підходи до обмежень майнових прав осіб у радянський період: теоретико-правовий аналіз // Право України. - 2007. - №2. - С. 141-146.

10. Мічурін Є.О. Обмежені речові права та обмеження права власності // Південноукраїнський правничий часопис (Вісник Одеського інституту внутрішніх справ). - 2007. - №1. - С.99-102.

11. Мічурін Є.О. Розвиток ідеї обґрунтованості обмежень майнових прав фізичних осіб // Юридична Україна. - 2007. - №5. - С. 62-65.

12. Мічурін Є.О. Підходи до формування поняття обмежень майнових прав фізичних осіб // Форум права. - 2007. - №2. - С.151-157. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-2/07meomfo.pdf

13. Мічурін Є.О. Особливості окремих обмежень майнових прав фізичних осіб щодо житла // Вісник харківського національного університету внутрішніх справ. - 2007. - Вип. 37. - С. 274-280.

14. Мічурін Є.О. Співвідношення обмежень майнових та особистих немайнових прав // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - №10. - С. 63-67.

15. Мічурін Є.О. Місце обмежень майнових прав фізичних осіб в системі цивільного права України // Право України. - 2007. - №10. - С. 114-117.

16. Мічурін Є.О. Система ідей встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб // Форум права. - 2007. - №3. - С.151-157. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-3/07meomfo.pdf

17. Мічурін Є.О. Встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб у цивільному законодавстві // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Збірник наукових праць. - 2007. - № 2. - С. 252-260.

18. Мічурін Є.О. Формування обмежень житлових прав фізичних осіб у сучасних умовах // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди. - Серія «Право». - 2007. - Вип. 8.- С. 53-59.

19. Мічурін Є.О. Чинники, що впливають на встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб у сучасному цивільному законодавстві // Право України. - 2007. - № 12. - С. 116-120.

20. Мічурін Є.О. Обмеження майнових прав фізичних осіб у механізмі правового регулювання цивільних відносин // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - №7. - С. 57-61.

21. Мічурін Є.О. Обмеження майнових прав фізичних осіб у спадковому праві // Вісник харківського національного університету внутрішніх справ. - 2008. - Вип. 41. - С. 289-295.

22. Мічурін Є.О. Класифікація обмежень майнових прав фізичних осіб // Право України. - 2008. - №4. - С. 124-130.

23. Мічурін Є.О. Обмеження майнових прав фізичних осіб та їх охорона // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - №8. - С. 3-5.

24. Мічурін Є.О. Детермінізм обмежень майнових прав фізичних осіб у правовій державі // Вісник харківського національного університету внутрішніх справ. - 2008. - Вип. 42. - С. 227-232.

Статті в інших виданнях

1. Мичурин Е.А. Ограничения права распоряжения имуществом в наследственном праве / В кн. «Цивилистические записки: Вып. 8: Актуальные проблемы наследственного и международного права». / Под науч. ред. проф. В.А. Рыбакова, А.Я.Гришко. - М: Издательская группа «Юрист», 2006. - С. 214-217.

2. Мичурин Е.А. Особенности залога имущественных прав и его ограничения // Нотаріат для Вас. - 2006. - №11. - С. 17-20.

3. Мічурін Є.О. Укладення правочинів з житлом (садибою) та відповідні обмеження // Нотаріат для Вас. - 2007. - №4. - С. 58-60.

4. Мичурин Е.А. Проблемные вопросы государственной регистрации вещных прав на недвижимое имущество и их ограничений// Нотаріат для Вас. - 2007. - №6. - С. 38-40

5. Мічурін Є.О. Обмеження щодо укладення правочинів з житлом за участі осіб, які не досягли повноліття: аспекти нотаріальної процедури // Нотаріат для Вас. - 2007. - №7-8. - С. 9-14.

6. Мічурін Є.О. Нерухомість з особливим правовим режимом: правове регулювання, обмеження, особливості здійснення права власності та відчуження // Нотаріат для Вас. - 2008. - №3. - С. 46-51.

7. Мічурін Є.О. Обмеження майнових прав фізичних осіб щодо права власності в законодавстві України // Нотаріат для Вас. - 2008. - №6. - С. 25-

8. Мичурин Е.А. Доктринальные подходы и регулирование украинским законодательством некоторых ограничений имущественных прав // Цивилист. - 2008. - № 1. - С. 102-107.

9. Мічурін Є.О. Обмеження майнових прав осіб у договірному праві // Нотаріат для Вас. - 2008. - №9. - С. 36-52.

Тези наукових доповідей і повідомлень

1. Мічурін Є.О. Деякі риси щодо природи обмежень цивільних прав // Актуальні проблеми цивільного права та процесу: Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої пам'яті професора Олександра Анатолійовича Пушкіна, Харків. 21 трав. 2005. - Харків: НУВС. - 2005. - С. 166-168.

2. Мичурин Е.А. Ограничения при заключении договора социального найма жильця // Актуальные проблемы частноправового регулирования: Материалы международной V научной конференции молодых ученых, Самара, 22-23 апр. 2005. - Самара: Самарский государственный университет. - 2005. - С. 332-335.

3. Мичурин Е.А. Ограничения в гражданском праве: общие подходы к формированию // Актуальные проблемы правоприменительной деятельности: теория и практика: Материалы ежегодной научно-практической конференции, 27-28 окт. 2005. - Ульяновск: Ульяновский государственный университет, 2005. - С. 250-254.

4. Мічурін Є.О. До питання про визначення обмежень майнових прав фізичних осіб, що встановлені та не встановлені державою // Актуальні проблеми цивільного права та процесу: Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої пам'яті професора Олександра Анатолійовича Пушкіна, 27 трав. 2006. - Харків, ХНУВС, 2006. - С. 97-100.

5. Мичурин Е.А. Ограничения в договорном праве // Частно-правовые проблемы взаимодействия материального и процессуального права. Материалы международной научно-практической конференции, 15-16 сент. 2006. - Ульяновск: Ульяновский государственный университет, 2006. - С. 177-179.

6. Мічурін Є.О. Обмеження прав осіб у договорах щодо користування житлом // Правові проблеми реалізації житлових прав громадян: Зб. наук. праць (за матеріалами круглого столу, 15 черв. 2006). - К.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2006. - С. 36-40.

7. Мічурін Є.О. Підходи щодо обмежень житлових прав фізичних осіб в умовах реформування житлового законодавства // Реформування житлового законодавства: проблеми та перспективи. Зб. наук. праць (за матеріалами круглого столу), 16 груд. 2006 / Редкол.: М.К.Галянтич, О.Д.Крупчан, Є.О.Мічурін та ін. - Х.: НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, ХНУВС, 2006. - С. 45-48.

8. Мічурін Є.О. Нагальна потреба розробки цивілістичної доктрини обмежень майнових прав фізичних осіб // Регулирование личных неимущественных и имущественных отношений граждан в Гражданском кодексе Украины: Материалы круглого стола (6 фев. 2007). / Отв. ред. Е.В.Зверева. - Донецк: ДонУЭП, 2007. -С.27-30.

9. Мічурін Є.О. Виключність та обґрунтованість обмежень майнових прав фізичних осіб як провідні ідеї їх встановлення // Проблеми цивільного права та процесу (пам'яті проф. О.А. Пушкіна): Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (26 трав. 2007). / За ред. В.А. Кройтора, Р.Б. Шишки, Є.О. Мічуріна. - Харків: ХНУВС, 2007. - С. 48-49.

10. Мичурин Е.А. Установление ограничений имущественных прав физических лиц в общественных интересах//Актуальные проблемы частноправового регулирования: Материалы международной VII научной конференции молодых ученых (г. Самара, 27-28 апр. 2007). / Отв. ред. Ю.С.Поваров, Н.П.Кабытов. - Самара: Универс-групп, 2007. - С. 72-73.

11. Мічурін Є.О. Обмеження майнових прав фізичних осіб і позитивні обов'язки // Проблеми здійснення охорони прав учасників цивільних правовідносин: Зб. доповідей та тез повідомлень учасників міжнародної науково-практичної конференції, м. Макіївка, 21-22 верес. 2007. / Ред. кол. Р.Б.Шишка, Р.В.Мавліханова. - Макіївка-Харків: Макіївський економіко-гуманітарний інститут, ХНУВС, НДІ Приватного права і підприємництва АПрН України, 2007. - С. 73-74.

12. Мічурін Є.О. Обмеження довільного втручання державної влади у майнові права фізичних осіб // Організаційні і правові аспекти реформування державної влади на сучасному етапі в Україні: Матеріали Всеукраїнської науково-теоретичної конференції (29 берез. 2007). / За заг. ред. О.П.Литвина. - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2007. - С. 174-176.

13. Мічурін Є.О. Обмеження майнових прав учасників господарських товариств // Проблеми цивільного права і процесу: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції присвяченій пам'яті проф. О.А.Пушкіна (Харків, 23 трав. 2009 р.). - Х.: ХНУВС, 2009. - С. 76-78.

Наведені публікації у повному обсязі відображають основні результати дисертації.

Анотації

Мічурін Є.О. Обмеження майнових прав фізичних осіб (цивільно-правовий аспект). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

У дисертації комплексно досліджено проблеми обмежень майнових прав фізичних осіб (цивільно-правовий аспект). Висвітлено підґрунтя щодо існування обмежень майнових прав фізичних осіб у сучасному цивільному праві та основні доктринальні підходи. Розглянуто розвиток обмежень майнових прав фізичних осіб з часів Стародавнього Риму і до сьогодні, включаючи дореволюційний (до 1917 р.) період, а також радянські часи. Доведено необхідність правомірного та обґрунтованого встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб у сучасний період.

Виявлено передумови та пріоритети встановлення обмежень майнових прав фізичних осіб, сформульовано принципи, на яких вони мають ґрунтуватися, дано поняття, розроблено їхню класифікацію. Розглянуто окремі види обмежень майнових прав фізичних осіб, виявлено їхню специфіку. Приділено увагу проблемам їх ефективності. Сформульовано практичні рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства України.

Ключові слова: обмеження майнових прав фізичних осіб, обмеження, обмеження у договірному праві, обмеження у спадковому праві, обмеження щодо позадоговірних зобов'язань.

Мичурин Е.А. Ограничения имущественных прав физических лиц (гражданско-правовой аспект). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук. Специальность 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

В диссертации комплексно исследованы проблемы ограничений имущественных прав физических лиц (гражданско-правовой аспект). Уделяется внимание общетеоретическим проблемам таких ограничений: выявлению их правовой природы, формированию категориального аппарата. Выявлено соотношение ограничений и пределов осуществления субъективных гражданских прав, обязанностей, санкций, обременений.

Рассматривается развитие ограничений имущественных прав физических лиц, начиная с Древнего Рима и до сегодняшнего дня, в том числе в дореволюционный (до 1917 г.) период, а также в советское время. Выявлены ограничения имущественных прав физических лиц, дошедшие до наших дней, их предпосылки.

Доказана необходимость правомерного и обоснованного установления ограничений имущественных прав физических лиц в современный период.

Предпосылками возникновения ограничений имущественных прав физических лиц названы общественная необходимость и права иных лиц. Выделено факторы, влияющие на установление ограничений имущественных прав физических лиц. Ограничения имущественных прав физических лиц рассматриваются как элемент системы правового регулирования. Обосновывается необходимость установления таких ограничений на высшем, законодательном уровне. Сформулированы принципы, на которых основываются ограничения имущественных прав физических лиц, проведена их классификация. Рассмотрена специфика отдельных ограничений имущественных прав физических лиц. Уделено внимание проблемам эффективности ограничений имущественных прав физических лиц. Обращено внимание на необходимость системного закрепления ограничений имущественных прав физических лиц в нормах гражданского законодательства. Выделяется проблема «конфликта ограничений», предлагаются пути его разрешения.

Ключевые слова: ограничения имущественных прав физических лиц, ограничения, ограничения права собственности, ограничения в договорном праве, ограничения в наследственном праве, ограничения относительно недоговорных обязательств.

Michurin E.O. Restriction property rights of physical persons (the civil law aspect). - Manuscript.

Dissertation for acquisition of the academic degree of the Doctor of Legal Sciences in the specialization 12.00.03 - Civil Law and Civil Procedure; Family Law; International Private Law. - The Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2009.

In the dissertation the problems of restrictions of property rights of physical persons (civil-law aspect) are in a complex investigated. Bases of existence of restrictions of property rights of physical persons in modern civil law and the basic doctrinal approaches are covered. Development of restrictions of property rights of physical persons from times of Old Rome, in pre-revolutionary (till 1917) the period, and also in Soviet times is considered. Necessity of the lawful and proved establishment of restrictions of property rights of physical persons for the modern period is proved. Preconditions and factors of an establishment of restrictions of property rights of physical persons are revealed, principles on which they should be based are formulated, is given concepts, classification is executed. Separate kinds of restrictions of property rights of physical persons are considered, their specificity is revealed. The attention is given to problems of their efficiency. Practical recommendations for improvement of the current legislation of Ukraine are formulated.

Key words: restriction of property rights of physical persons, restrictions, restriction of the property right, restriction in the conventional law, restriction in the law of succession, restriction extra-contractual obligations.

Размещено на Allbest.ru

...