Правове регулювання праці жінок – працівників органів внутрішніх справ України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

УДК 349.2 - 055.2:351.74

Правове регулювання праці жінок - працівників органів внутрішніх справ України

12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Шульженко Ігор Владиславович

Харків 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник:

кандидат юридичних наук, доцент Гоц Василь Якович, Харківський національний університет внутрішніх справ, завідувач кафедрою трудового, екологічного та земельного права.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Іншин Микола Іванович, Харківський Національний університет внутрішніх справ, начальник науково-дослідної лабораторії з розроблення законодавчих та інших нормативних актів;

кандидат юридичних наук, доцент Вєтухова Ірина Анатоліївна, Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого, доцент кафедри трудового права.

Захист відбудеться “06” червня 2009 р. о “13” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий “ 06” травня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Є. Кириченко

правовий жінка внутрішній

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На початку XX століття однією із сфер суспільної діяльності жінок стала правоохоронна діяльність. Використовуючи конституційне право на труд, певна кількість жінок в Україні проходить службу в органах внутрішніх справ, забезпечуючи охорону громадського порядку та виявлення і розкриття злочинів.

Такий вид професійної діяльності жінок, як служба в органах внутрішніх справ (далі - ОВС) завжди висував цілий ряд економічних, соціальних, демографічних та правових проблем і потребував додаткового дослідження. Варто зазначити, що в нинішній час, в умовах ринкової економіки, жорстокої конкуренції на ринку праці та економічної кризи ці проблеми ще більше загострилися.

Правове регулювання праці жінок - працівників ОВС має свої особливості тому, що здійснюється як загальним трудовим законодавством, норми якого передбачають додаткові гарантії, пільги та переваги працюючим жінкам, так і спеціальним законодавством про проходження служби в ОВС, яке передбачає додаткові правові обмеження для працівників ОВС з урахуванням специфіки професійної діяльності.

Аналіз нормативно-правових актів, що регулюють працю жінок - працівників ОВС свідчить про наявність в них певних колізій і недоліків, які призводять до низької якості правового регулювання професійної діяльності жінок - працівників ОВС, недостатнього їх соціального захисту, порушенню гендерного законодавства, а у підсумку, і до незадоволення самих жінок - працівників ОВС своїм соціальним станом. Це незадоволення нерідко відбивається на якості виконання службових обов'язків працівниками ОВС жіночої статі.

Жінки, які бажають реалізувати своє право на працю, шляхом проходження служби в підрозділах ОВС, зазнають значних труднощів, незважаючи на те, що для них передбачені спеціальні правові гарантії у трудових правовідносинах. Вирішення проблеми правового регулювання праці жінок - працівників ОВС має важливе соціальне та правове значення, продиктоване принципом рівності всіх громадян.

Хоча окремі сторони проблеми правового регулювання діяльності жінок - працівників органів внутрішніх справ і досліджувались у працях О. А. Абрамової, Д. Н. Бахраха, Р. І. Денісова, В. О. Дроздова, Н. І. Єропкіна, Т. В. Іванкіної, Т. А. Іванової, А. П. Коренєва, В. Г. Кутушева, В. В. Лазарєва, О. В. Лавріненка, Е. А. Правдіної, М. А. Покровської, А. І. Ставцевої, В. Н. Толкунової, Н. А. Чередніченко та інших, але в незалежній Україні ще не проводилося комплексне дисертаційне дослідження, яке б визначало теоретичні основи та особливості правового регулювання праці жінок - працівників органів внутрішніх справ.

За останній час в Україні було проведено чимало дисертаційних досліджень в галузі правового регулювання праці працівників ОВС, але у цих дослідженнях практично не згадувалось про особливості правового регулювання праці жінок, що проходять службу в органах внутрішніх справ, або вони були присвячені проблемам правового та соціального захисту жінок - працівників ОВС.

Особливості правового регулювання праці жінок - працівників ОВС залишаються поки ще за рамками наукового аналізу. Існують деякі сформовані висновки та пропозиції вчених щодо правового регулювання праці жінок - працівників ОВС, але вони інколи протилежні один одному і далеко несумісні з реаліями ринкової економіки. Варто зазначити, що незадоволеність якістю правового регулювання праці жінок - працівників ОВС виявляють не тільки представники науки, але і практики. Вищевикладене свідчить про актуальність теоретичного осмислення та практичну значимість проблеми правового регулювання праці жінок - працівників ОВС.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою Радою Харківського національного університету внутрішніх справ. Практичні та теоретичні питання теми дисертації досліджувалися відповідно до планів науково-дослідної роботи кафедри трудового, земельного та екологічного права. Тема дисертаційного дослідження обрана відповідно до п. 3.5 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр. та відповідає Пріоритетним напрямкам наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС на період 2004-2009 рр.

Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційної роботи є розробка пропозицій щодо усунення прогалин і суперечностей у законодавстві, яке регулює працю жінок - працівників ОВС.

Відповідно до зазначеної мети дисертантом вирішувалися наступні завдання:

- провести узагальнення юридичної літератури з проблем правового регулювання праці жінок - працівників ОВС;

- виявити та проаналізувати історичні та соціальні передумови необхідності особливого правового регулювання праці жінок;

- обґрунтувати доцільність надання правових гарантій у вигляді пільг та переваг працюючим жінкам за трудовим законодавством України;

- на підставі порівняльного аналізу здійснити класифікацію міжнародних стандартів і законодавства України у галузі правового регулювання праці жінок;

- визначити критерії єдності та диференціації правового регулювання праці жінок - працівників ОВС України;

- обґрунтувати диференціацію правового регулювання праці жінок - працівників ОВС за статевою ознакою та за ознакою специфіки професійної діяльності;

- розробити пропозиції щодо внесення необхідних змін та доповнень в нормативно-правові акти України, які регулюють порядок проходження служби жінками в ОВС України.

Об'єктом дисертаційного дослідження є службово-трудові правовідносини за участю жінок - працівників органів внутрішніх справ.

Предметом дисертаційного дослідження є особливості правового регулювання праці жінок - працівників органів внутрішніх справ України в умовах ринкової економіки та євроінтеграції України.

Методи дослідження. При написанні роботи застосовувались як загальнонаукові методи, так і спеціальні правові методи дослідження. Зокрема: діалектичний, системно-структурний, історичний, класифікаційний, порівняльно-правовий та формально-юридичний методи.

Методологічну основу складають основні положення матеріалістичної діалектики - як загального методу пізнання закономірностей розвитку природи та суспільства. Системно-структурний метод використовувався при визначенні структури дисертаційної роботи. За допомогою історичного методу проведено аналіз історичних передумов особливого правового регулювання праці жінок - працівників ОВС, що дозволило визначити перспективи розвитку правового регулювання праці жінок - працівників ОВС. Класифікаційний метод використовувався в процесі класифікації міжнародних стандартів правового регулювання праці жінок та забезпечення гендерної рівності у трудових правовідносинах. Порівняльно-правовий метод надав змогу здійснити порівняльний аналіз міжнародно-правових норм та норм чинного законодавства України у галузі регулювання праці жінок - працівників ОВС. Формально-юридичний метод використовувався для обґрунтування необхідності прийняття нових правових норм і приписів щодо регулювання праці жінок - працівників ОВС.

Використання зазначеного методологічного та теоретичного інструментарію дозволило вирішити намічені завдання, одержати науковий результат, новизна якого відображена у положеннях, що виносяться на захист. Основні положення та висновки, викладені в роботі, ґрунтуються на аналізі норм міжнародного трудового права, чинного трудового законодавства України, а також на аналізі наукових праць у сфері трудового права, теорії права та інших галузей юридичної науки України.

Науково-теоретичною основою дослідження є наукові праці з теорії права, трудового права, права соціального забезпечення, адміністративного права та інших галузей права М. Г. Александрова, О. А. Абрамової, М. Й. Бару, Н. Б. Болотіної, В. С. Венедиктова, І. А. Вєтухової, Г. С. Гончарової, В. Я. Гоца, П. І. Жигалкіна, В. В. Жернакова, І. В. Зуба, М. І. Іншина, Д. А. Карпенка, І. Я. Кисельова, О. В. Кузніченко, Л. І. Лазор, О. В. Лавріненка, А. Р. Мацюка, Г. В. Мєрцалової, Є. О. Монастирського, В. І. Нікітинського, А. Ю. Пашерстніка, О. С. Пашкова, В. І. Прокопенка, О. І. Процевського, В. Г. Ротаня, О. В. Смирнова, Л. О. Сироватської, В. М. Толкунової, К. П. Уржинського, Г. І. Чанишевої, В. Й. Штифанова та ін.

Нормативну базу дослідження становлять: Конституція України, нормативні акти Організації Об'єднаних Націй, Міжнародної Організації Праці, Європейського Союзу, Ради Європи, держав колишнього СРСР, Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства внутрішніх справ України.

Емпіричну основу дисертації становлять постанови Пленуму Верховного суду України.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що робота є одним із перших комплексних досліджень теоретичних і практичних проблем правового регулювання праці жінок - працівників органів внутрішніх справ України. У межах здійсненого автором дослідження одержано такі результати, що мають наукову новизну:

- дістало подальшого розвитку обґрунтування історичних та соціальних передумов особливого правового регулювання праці жінок як окремої категорії працівників;

- удосконалено класифікацію міжнародних стандартів правового регулювання праці жінок та забезпечення гендерної рівності у трудових правовідносинах;

- дістали подальшого розвитку додаткові стійкі фактори диференціації правового регулювання праці жінок;

- дістав подальшого розвитку історичний досвід України та закордонних держав використання праці жінок в органах внутрішніх справ;

- визначено зв'язок між спеціальним правовим статусом жінок - працівників ОВС та критеріями диференціації правового регулювання праці жінок - працівників ОВС;

- дістала подальшого розвитку диференціація правового регулювання праці жінок за статевою ознакою та за ознакою специфіки умов праці в ОВС;

- вперше запропоновано визначити на рівні відомчого наказу МВС, перелік підрозділів та служб на які повинні прийматися переважно жінки з метою забезпечення їх конкурентоспроможності у галузі працевлаштування;

- вперше обґрунтована диференціація правового регулювання праці жінок - працівників ОВС за статево-професійною ознакою.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні висновки та рекомендації дисертації спрямовані на поглиблення правових знань щодо особливостей правового регулювання праці жінок - працівників ОВС. Окремі висновки та пропозиції, що містяться в роботі, можуть бути враховані при підготовці нового Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, а також при внесенні змін і доповнень до Закону України “Про міліцію”.

Матеріали дисертації можуть бути використані для підготовки нових підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій з курсу “Трудове право України”, коментарів до законодавства України про працю, а також у навчальному процесі в навчальних закладах Міністерства освіти та науки України та Міністерства внутрішніх справ України.

Апробація результатів дисертації. Робота виконана і обговорена на кафедрі трудового, земельного та екологічного права Харківського національного університету внутрішніх справ.

Результати наукових досліджень, висновки і пропозиції доповідалися на науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки” (м. Сімферополь, травень 2003 р.); VIII міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта, 2005” (Дніпропетровськ, лютий 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції “The Science: theory and practice” (Дніпропетровськ, липень 2005 р.); II Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу - 2005” (Дніпропетровськ, вересень 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції „Правове забезпечення сфери державного управління та місцевого самоврядування (Запоріжжя, жовтень 2006 р.); I Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи працевлаштування випускників вищих навчальних закладів” (Донецьк, жовтень 2006 р.); II Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегические вопросы мировой науки - 2007” (Дніпропетровськ, лютий 2007 р.); IV mezinarodni vedecko-prakticka conference “Vedecky prumysl evropskeho kontinentu -2007” (Прага, 2007 р.); III Всеукраїнській науково-практичній конференції „Проблеми і перспективи працевлаштування випускників вищих навчальних закладів” (Донецьк, листопад 2008 р.), а також на регіональному науково-практичному семінарі „Вплив загальної декларації прав людини 1948 року на сучасний стан захисту прав, свобод та законних інтересів громадян України” (Донецьк, грудень 2008 р.).

Результати дослідження також апробовані автором у навчальному процесі в ході проведення лекційних, семінарських і практичних занять з курсу “Трудове право України” для студентів та курсантів Донецького юридичного інституту МВС Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка та студентів Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського.

Публікації. Основні положення і результати дисертації висвітлені у семи наукових статтях, які опубліковані у фахових юридичних виданнях, затверджених Вищою атестаційною комісією України та десятьох тезах доповідей за матеріалами науково-практичних конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Структура дисертації відображає мету та завдання дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, які об'єднують вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 198 сторінок. Список використаних джерел складається із 237 найменувань і займає 26 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, розкривається стан наукової розробленості проблеми. Визначаються мета, завдання і предмет дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів. Вказуються відомості про апробацію результатів дисертаційного дослідження і кількість наукових публікацій автора.

Розділ перший “Правове регулювання праці жінок (національні та міжнародно-правові аспекти)” містить три підрозділи.

У підрозділі 1.1. “Історичні та соціальні передумови особливого правового регулювання праці жінок” відстоюється теза, що історичні та соціальні передумови особливого правового регулювання праці жінок виділяють їх як окремого соціального суб'єкта, який потребує додаткових гарантій, пільг та переваг у трудових правовідносинах.

Проаналізовані нормативно-правові акти, які регулювали працю жінок наприкінці XVIII - початку XIX століття у Швейцарії, Німеччини, Австрії, Бельгії та Російській імперії і стали початком зародження трудового права, як окремої галузі. Здійснено аналіз нормативно-правових актів, що регулювали працю жінок в Україні починаючи з 1917 року.

Виокремлено соціальні передумови правового регулювання праці жінок: виконання жінками соціальної ролі матері, вихователя дитини і домогосподарки; менша конкурентоспроможність жінок на ринку праці порівняно з чоловіками; активна діяльність жіночих організацій, направлена на забезпечення своїх соціально-економічних прав; фізичні особливості жіночого організму; фізіологічні особливості жіночого організму, пов'язані з дітонародженням; стан активного материнства; більша вразливість жіночого організму від впливу негативних виробничих факторів порівняно з чоловічим; наявність в Україні негативної тенденції збільшення смертності порівняно з народжуваністю населення.

У підрозділі 1.2. “Гарантії, пільги та переваги, що надаються працюючим жінкам за трудовим законодавством України та закордонних держав” обґрунтовано, що в Україні створена нормативна база, яка додатково регулює працю жінок, як окремих суб'єктів трудових правовідносин з огляду на те, що українська економіка потребує широкого використання жіночої праці у промисловості, сільському господарстві, на державній службі, а також у правоохоронній діяльності.

Автор, аналізуючи трудове законодавство України і дослідження вчених у галузі правового регулювання праці жінок, зазначає, що правові гарантії, які надаються жінкам у трудових правовідносинах за цільовою ознакою поділяються на дві групи: по-перше, гарантії, що забезпечують рівність і заборону дискримінації; по-друге, гарантії, що надають жінкам додаткові пільги та переваги у трудових правовідносинах.

На основі аналізу трудового законодавства України автор здійснив класифікацію гарантій, що надають жінкам додаткові пільги та переваги у трудових правовідносинах за такими ознаками, як: виробничі, географічні і геологічні фактори; волевиявлення жінки, як суб'єкта трудових правовідносин; вид норми права; галузева належність норми права; суб'єктивний фактор.

Дисертант, звертаючи увагу на соціально-економічні зміни, які здійснилися в Україні за останні роки, перш за все - перехід економіки від адміністративно-планових відносин до ринкових, вважає, що гарантії, пільги і переваги, які надаються жінкам у трудових правовідносинах, потребують глибокого аналізу і переосмислення. Законодавець, з метою захисту жіночого організму від небезпечних виробничих факторів, до гарантій, пільг та переваг, що надаються жінкам у трудових правовідносинах, відносить переважно положення трудового законодавства, які регулюються нормами - вилученнями. Ці норми виділяють жінок в окрему категорію працівників, для яких встановлюються гарантії у формі певних заборон (ст. 174; ст. 176 КЗпП України) та обмежень (ст. 175; ст. 177 КЗпП України). На думку дисертанта, такий метод правового регулювання був ефективний в умовах адміністративно - планової економіки. Але, нажаль, в умовах ринкових відносин, норми - вилучення, які містять заборони і обмеження для жінок у трудових правовідносинах, знижують їх конкурентоспроможність на ринку праці.

Дисертант погоджується з пропозиціями М. І. Данченка, О. С. Пашкова та В. Г. Ротаня про доцільність розробки переліку робіт і професій, які повинні бути зайняті переважно жінками, для підвищення їх конкурентоспроможності на ринку праці. Але зазначає, що вищевказані пропозиції не матимуть позитивного ефекту, якщо держава не стимулюватиме роботодавців шляхом впровадження податкових пільг або інших дотацій.

Автор приходить до висновку, що формування ринкових відносин в Україні призвело до того, що жіночий труд зі всіма пільгами стає менш вигідним для роботодавця, ніж чоловічий. Аналізуючи трудове законодавство України, країн Європейського Союзу, Великобританії, Японії та США, щодо регулювання праці жінок автор зазначає, що Українське законодавство передбачає найбільш тривалі відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

У підрозділі 1.3. “Міжнародні стандарти правового регулювання праці жінок та забезпечення гендерної рівності у трудових правовідносинах” зазначається, що вітчизняне законодавство з питань регулювання трудових відносин прагне бути аналогом міжнародного трудового законодавства, а враховуючи політику України спрямовану на євроінтеграцію, і аналогом законодавства Європейського Союзу. У системі сучасного міжнародного трудового права значне місце приділяється міжнародним стандартам правового регулювання праці жінок та забезпечення гендерної рівності у трудових правовідносинах.

Нормотворча діяльності Верховної Ради України, Президента України та Кабінету Міністрів України свідчить про тенденцію приведення законодавства України в галузі регулювання праці жінок у відповідність до міжнародних стандартів. Аналізуючи міжнародні стандарти у галузі трудового права, автор приходить до висновку, що завдяки гендерному руху, в останній час спостерігається тенденція на скасування норм, які забороняють працю жінок на важких та шкідливих роботах, на роботах у нічний час, надурочних роботах. Але, водночас, норми міжнародного трудового права та трудового права інших держав передбачають додаткові правові гарантії у вигляді пільг та переваг для жінок, що виконують материнську функцію.

Дослідник здійснює класифікацію норм, які містять міжнародні стандарти правового регулювання праці жінок за територіальною та цільовою ознакою. За територіальною ознакою вони поділяються на норми світового і регіонального рівня. За цільовою ознакою вони поділяються на: норми, що забезпечують рівність і заборону дискримінації у трудових правовідносинах; норми, що надають додаткові гарантії, пільги та переваги працюючим жінкам, враховуючи фізичні особливості жіночого організму та більшу його вразливість від негативних факторів порівняно з чоловічим; норми, що надають додаткові гарантії, пільги та переваги працюючим жінкам, враховуючи фізіологічні особливості жіночого організму, пов'язані з дітонародженням і станом активного материнства. Така класифікація має не тільки наукову, а й практичну значимість тому, що сприяє процесу імплементації норм міжнародного трудового права, які регулюють працю жінок, у національну систему права України.

Розділ другий “Історія виникнення та галузева приналежність правових норм, що регулюють працю жінок - працівників ОВС” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Історія виникнення правового регулювання праці жінок - працівників ОВС” визначені причини та основні історичні етапи прийняття жінок на службу до міністерства внутрішніх справ.

Автор звертає увагу на те, що незважаючи на потужну нормативну базу, спрямовану на покращення правового положення працюючих жінок, в Україні на теперішній час, відсутній нормативно-правовий акт або окремий його розділ, який би регулював трудові відносини жінок - працівників ОВС, а також відносини, щодо забезпечення гендерної рівності при проходженні служби жінками в органах внутрішніх справ.

Відзначено, що правове регулювання праці жінок - працівників органів внутрішніх справ - це вироблений за допомогою правових норм, правовідносин, індивідуальних приписів результативний нормативно-правовий вплив на службово-трудові відносини в галузі найманої праці, де роботодавцем виступає Міністерство внутрішніх справ України, а найманим працівником - жінка - атестований співробітник міліції.

Дисертант на підставі архівних нормативних актів аналізує історію правового регулювання прийняття жінок на службу до органів внутрішніх справ України, а також історію виникнення службово-трудових правовідносин з жінками у поліціях інших держав.

Автор приходить до висновку, що основною причиною широкого використання жіночої праці в Міністерстві внутрішніх справ, на всіх етапах історичного розвитку Російської імперії, стала мобілізація чоловіків у часи військових дій із органів внутрішніх справ. Таким чином, некомплект персоналу міністерства внутрішніх справ поповнювався за рахунок співробітників жіночої статі.

Дисертант, досліджуючи перші випадки прийняття жінок на службу до поліції США, Німеччини, Австрії, Великобританії, Франції, а також кількість жінок, що проходять службу в поліціях країн Європейського союзу, Великої Британії, США, Норвегії, Швейцарії, Австралії, Ізраїлю, Хорватії, Швеції приходить до висновку, що основною причиною залучення жінок до служби в поліціях зарубіжних країн стало використання жінок - поліцейських на канцелярській роботі, а також під час розслідування злочинів, здійснених жінками або дітьми.

У підрозділі 2.2. “Галузева приналежність правових норм, що регулюють працю жінок - працівників ОВС України” розглядаються три концепції щодо галузевої приналежності правових норм, які регулюють порядок проходження державної служби в органах внутрішніх справ. Одні правники вважають, що служба в міліції, як особливий вид державної служби, виходить за рамки трудових правовідносин, і тому, регулюється нормами адміністративного права, а норми, що регулюють службово-трудові правовідносини працівників ОВС мають адміністративно-правову природу. Інші фахівці вважають, що норми трудового права використовуються у правовому регулюванні праці співробітників ОВС, хоча трудове право на цих співробітників не розповсюджується, за винятком випадків передбачених в законі (наприклад, норми про прийняття та звільнення зі служби, про випробування, переведення, переміщення, робочий час та час відпочинку, поновлення на службі, надання пільг працівникам, що виконують материнську функцію). Тобто прихильники цієї концепції вважають, що регулювання державної служби, у тому числі в органах внутрішніх справ, знаходиться на стику двох галузей права - трудового й адміністративного права.

Автор на основі аналізу праць таких фахівців, як: В. С. Венедиктов, В. Я. Гоц, О. В. Кузніченко, О. В. Лавріненко, С. В. Попов, В. І. Щербіна схиляється до висновку, що служба в органах внутрішніх справ є різновидом державної служби, а службово-трудові правовідносини регулюються нормами трудового права.

Розділ третій “Особливості правового регулювання праці жінок - працівників ОВС України” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. “Єдність і диференціація правового регулювання праці жінок - працівників ОВС України” визначається, що єдність правового регулювання праці жінок - працівників ОВС безпосередньо пов'язана з уніфікацією законодавства про працю, яка усуває невиправдані випадки диференціації і забезпечує єдине застосування трудового законодавства. Єдність правового регулювання праці жінок - працівників ОВС здійснюється централізованими нормами і полягає у закріпленні в Конституції України, КЗпП України та інших нормативно-правових актах юридичних гарантій, передбачених для всіх найманих працівників.

Юридичні гарантії, що надаються жінкам - працівникам ОВС, а також жінкам - кандидатам на службу до ОВС, які обумовлюють єдність правового регулювання містяться у нормах статей 1, 24, 43 Конституції України, ст.ст. 2-1, 3, 5, 5-1, 9, 22, 25, 40, 41, 50 КЗпП України, ст. 4 Закону України від 16 грудня 1993 року “Про державну службу”, ст.ст. 16, 17 Закону України від 8 вересня 2005 року “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, ст.ст. 2, 3 Закону України “Про відпустки”, ст. 12 Закону України “Про оплату праці” та в інших нормативних актах, що регулюють трудові правовідносини.

Основним галузевим кодифікованим нормативним актом, що забезпечує єдність правового регулювання трудових правовідносин і містить норми прямої дії - є КЗпП України.

Виходячи із змісту ст. 43 Конституції України, яка передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, автор зазначає, що однією з загальних юридичних гарантій права жінок на працю в органах внутрішніх справ України - є свобода укладання трудового контракту про службу в ОВС України.

Для жінки - кандидата на службу до ОВС свобода укладення трудового контракту означає, закріплене в нормах трудового права, надання можливості проходити службу в ОВС України з урахуванням власних бажань, інтересів і знань, а для керівника ОВС свобода укладення трудового контракту про службу полягає у можливості відібрати найбільш підходящу за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоров'я працівницю.

Наступною загальною юридичною гарантією, яка передбачена законодавством України при виникненні службово-трудових правовідносин з жінками - кандидатами на службу до ОВС України є, заборона необґрунтованої відмови у прийнятті на службу до ОВС (ч. 1 ст. 22, ст. 5-1 КЗпП України).

Аналізуючи точки зору фахівців, щодо критеріїв необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу, дисертант визначає, що необґрунтованою буде немотивована відмова у прийнятті на службу до ОВС за наявності вакансії у певному органі внутрішніх справ, а також мотивована відмова з посиланням на обставини, що не належать до ділових якостей працівника, або обмежень передбачених законодавством.

Виходячи із змісту ст. 3 КЗпП України, яка передбачає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, дисертант зазначає, що трудове законодавство України гарантує кандидатові на службу в ОВС право оскаржити неправомірну відмову у прийнятті на службу у вищестоящій орган внутрішніх справ, прокуратуру чи суд, встановлює правову відповідальність посадових осіб ОВС за незаконну відмову в прийнятті на службу в ОВС, забороняє відмовляти в прийнятті на службу працівників ОВС, направлених у порядку переведення з іншого органу або інших міністерств та відомств, передбачає можливість встановлення режиму роботи з неповним робочим часом при прийнятті на службу по узгодженню з керівником органу внутрішніх справ з обов'язковим забезпеченням певних гарантій, передбачених чинним трудовим законодавством (тривалість щорічної відпустки, нарахування спеціального трудового стажу та ін.).

У підрозділі проаналізовано точки зору правників, щодо критеріїв диференціації правового регулювання найманої праці. Обґрунтовано, що критерії диференціації правового регулювання праці жінок - працівників ОВС визначаються змістом їх спеціального правового статусу, який має комплексний характер і складається із спеціального правового статусу працюючої жінки і спеціального правового статусу працівника ОВС України.

Визначено, що основними критеріями диференціації правового регулювання праці жінок - працівників ОВС виступають стать, виконання материнської функції і специфічні умови праці (служби) в ОВС України.

Аналізуючи чинне законодавство про проходження служби в ОВС, дисертант здійснює класифікацію правових норм, що регулюють службово-трудові відносини жінок - працівників ОВС на норми - вилучення, норми - доповнення і норми - пристосування.

У підрозділі 3.2. “Стать та виконання материнської функції як підстави диференціації правового регулювання праці жінок - працівників ОВС України” автор доводить, що диференціація правового регулювання праці жінок - працівників ОВС України за статевою ознакою здійснюється як загальним трудовим законодавством, так і спеціальним законодавством про проходження служби в ОВС.

Дисертант, аналізуючи критерії диференціації правового регулювання праці жінок визначені В. М. Толкуновою та І. А. Вєтуховою, а також медичні дослідження, пропонує віднести до додаткових критеріїв правового регулювання жіночої праці фізичні особливості жіночого організму та більшу його вразливість від негативних виробничих факторів. Фізичні особливості жіночого організму враховуються при прийнятті на службу до ОВС кандидатів жіночої статі (наказ МВС України № 1444 від 25.11.2003р., передбачає зниження вимог щодо фізичної підготовки для жінок - кандидатів на службу до ОВС порівняно з чоловіками).

Автор зазначає, що в процесі диференціації правового регулювання праці жінок - працівників ОВС України за статевою ознакою наступають не тільки позитивні правові наслідки (встановлення додаткових гарантій, пільг та переваг), а й негативні (встановлення обмежень та заборон).

Дослідник, аналізуючи спеціальне законодавство про проходження служби в ОВС України, виокремлює норми, які є дискримінаційними і містять підстави, які обмежують право жінок на працю в органах внутрішніх справ. Такі норми містяться у п. 4 Положення про проходження служби, який передбачає, що рядовий і молодший начальницький склад органів внутрішніх справ комплектується на договірних засадах особами чоловічої статі …, а в необхідних випадках і жінками, а також у п. 84 Наказу МВС України № 85 від 06.02.2001 р., який передбачає, що вагітні жінки, незалежно від терміну вагітності є тимчасово непридатними для служби в органах внутрішніх справ і до прийняття в навчальні заклади МВС України.

Вищевказані підстави є дискримінаційними за статевою ознакою і суперечать статті 24 Конституції України та статтям 22 і 184 КЗпП України.

Автор приходить до висновку, що проблемою правового регулювання виникнення службово-трудових відносин з жінками - кандидатами на службу до ОВС України є наявність колізії між нормами загального трудового законодавства і нормами спеціального законодавства про проходження служби в органах внутрішніх справ. Загальне трудове законодавство забезпечує додаткові правові гарантії для жінок, які виконують материнську функцію, а спеціальне законодавство про проходження служби передбачає додаткові обмеження для жінок при прийнятті на службу до ОВС України. Таким чином, стать та виконання материнської функції є підставами диференціації правового регулювання праці жінок - працівників ОВС України.

Аналізуючи норми викладені у ст. 182-1 КЗпП України, ст. 19 Закону України „Про відпустки” та пунктах 17 і 61 Положення про проходження служби, дослідник пропонує доповнити пункт 49 Положення про проходження служби таким видом соціальної відпустки, як додаткова відпустка працівникам, що мають дітей.

У підрозділі 3.3. “Специфіка умов праці як підстава диференціації правового регулювання праці жінок - працівників ОВС” обґрунтовано, що специфіка умов праці (служби) в ОВС обумовлена завданнями, які покладаються на міліцію відповідно до ст. 2 Закону України ”Про міліцію”. Умови праці (служби) в ОВС пов'язані з професійним ризиком для життя і здоров'я, передбачають можливість, у випадках передбачених законом, застосування зброї, значні фізичні і психологічні навантаження, виконання службових обов'язків у нічний та надурочний час, вихідні, святкові та неробочі дні.

Визначено, що специфіка умов праці в ОВС передбачає диференціацію правового регулювання праці, яка полягає: по-перше, у додаткових вимогах до кандидатів на службу, які передбачені спеціальним законодавством про проходження служби в ОВС; по-друге, у додаткових підставах відмови у прийнятті на службу; по-третє, у особливій процедурі прийняття на службу до органів внутрішніх справ України; по-четверте, у додаткових підставах припинення трудових правовідносин; по-п'яте, у особливій процедурі звільнення з ОВС; по-шосте, у наданні додаткових правових гарантій для працівників ОВС, передбачених спеціальним законодавством про проходження служби, які компенсують специфіку умов праці.

Автор вважає, що законодавчою колізією припинення трудових правовідносин з жінками - працівниками ОВС є наявність норм спеціального законодавства, що передбачають додаткові підстави звільнення працівників ОВС за негативними підставами (службова невідповідальність; порушення дисципліни; скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) і норм загального законодавства про працю, які в імперативному порядку забороняють звільнення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох (у випадках, передбачених законодавством, до шести) років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Дисертант пропонує, зазначену колізію вирішити шляхом доповнення ст. 184 КЗпП нормою, яка б забороняла звільнення вище перерахованих категорій працюючих жінок, за виключенням: повної ліквідації підприємства, установи, організації, або припинення діяльності роботодавцем - фізичною особою, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням; систематичного невиконання працівницею без поважних причин обов'язків покладених на неї трудовим договором (контрактом); прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; появі на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; вчинення за місцем роботи розкрадання (у тому числі дрібного); вчинення працівницею, яка виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Автор виокремлює особливості припинення службово-трудових правовідносин з жінками - працівниками ОВС, які враховують одночасно і стать і специфіку професійної діяльності в ОВС. Тобто виокремлює комплексну диференціацію правового регулювання припинення службово-трудових правовідносин за статево-професійною ознакою, яка полягає у тому, що для жінок - працівників ОВС із числа рядового і молодшого начальницького складу передбачене зниження граничного віку перебування на службі порівняно з чоловіками з 45 до 40 років. Отже, при застосуванні цієї норми одночасно враховується і специфіка професійної діяльності, шляхом пільгового зниження віку перебування на службі, порівняно з пенсійним віком, передбаченим Законом України “Про державну службу”, і стать працівника ОВС, шляхом зниження для жінок пільгового віку перебування на службі ще на п'ять років.

Дослідник вважає, що це положення в сучасних умовах не має позитивного ефекту для жінки - працівника ОВС тому, що подальше продовження служби надає працівникові міліції певні блага. При збільшенні строку служби збільшується заробітна плата (грошове утримання) і, як наслідок, збільшується пенсійне забезпечення. І тому, зниження граничного віку перебування на службі для жінок, порівняно з чоловіками, у даному випадку є недоцільним. Крім того, при наявності сорокалітнього віку працівник міліції може не мати права на пенсію при недостатньому спеціальному трудовому стажі (вислузі років). Враховуючи вищевикладене, дисертант пропонує доповнити Закон України “Про міліцію” та Положення про проходження служби нормою, яка б забороняла звільняти працівників ОВС за такою підставою, як досягнення граничного віку перебування на службі, якщо працівник ОВС не має права на пенсійне забезпечення.

ВИСНОВКИ

У висновках сформульовано наступні результати проведеного дослідження:

1. Історичними передумовами особливого правового регулювання праці жінок є прийняття наприкінці XVIII початку XIX століття у Швейцарії, Німеччини, Австрії, Бельгії та Російській імперії нормативно-правових актів, які виокремлювали працюючих жінок у спеціальну категорію працівників шляхом надання додаткових гарантій, пільг та переваг у трудових правовідносинах. До соціальних передумов особливого правового регулювання праці жінок відносяться: виконання жінками соціальної ролі матері, як вихователя дитини і домогосподарки; менша конкурентоспроможність жінок на ринку праці порівняно з чоловіками; активна діяльність жінок, направлена на забезпечення своїх соціально-економічних прав; фізичні особливості жіночого організму; фізіологічні особливості жіночого організму, пов'язані з дітонародженням; стан активного материнства; більша вразливість жіночого організму від негативного впливу виробничих факторів порівняно з чоловічим; наявність в Україні негативної тенденції збільшення смертності порівняно з народжуваністю населення.

2. Гарантії, передбачені для працюючих жінок чинним законодавством, що не допускають працю жінок у нічний час (ст. 175 КЗпП), забороняють залучення жінок, що мають дітей віком до трьох років до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направлення їх у відрядження (ст. 176 КЗпП), а також гарантії, які забороняють в імперативному порядку звільнення жінок, що виконують материнську функцію (ст. 184 КЗпП) навіть за порушення трудової дисципліни і інші негативні дії, суперечать реаліям ринкової економіки. Вищеперераховані гарантії потребують перегляду тому, що вони, з одного боку, знижують конкурентоспроможність жінок на ринку праці, а з іншого є невигідними роботодавцю.

3. Норми, що містять міжнародні стандарти правового регулювання праці жінок, класифікуються за територіальною та цільовою ознакою. Така класифікація має не тільки наукову, а й практичну значимість тому, що сприяє процесу імплементації норм міжнародного трудового права, які регулюють працю жінок, у національну систему права України.

4. До додаткових стійких факторів диференціації правового регулювання праці жінок, крім визначених раніше у науковій літературі (фізіологічні особливості жіночого організму, пов'язані з його материнською функцією; стан активного материнства працюючої жінки; соціальна функція жінки-матері по вихованню малолітніх дітей, психофізіологічні особливості організму дівчини-підлітка, наявність дітей; родинний стан; стан здоров'я дітей; кількість дітей в сім'ї, вік дітей; полегшення умов праці; наявність немовлят; умови підвищеного ризику для здоров'я), автор відносить фізичні особливості жіночого організму, а також більшу вразливість жіночого організму від негативних виробничих факторів.

5. Правове регулювання проходження жінками державної служби в органах внутрішніх справ має певну історію. Основною причиною широкого використання жіночої праці в Міністерстві внутрішніх справ України, на всіх етапах історичного розвитку, стала мобілізація чоловічого населення для потреб армії із органів внутрішніх справ. Таким чином, некомплект персоналу МВС поповнювався за рахунок співробітників жіночої статі.

Історичний досвід закордонних держав також вказує, що в багатьох країнах широко застосовувалася праця жінок у правоохоронних органах, а основною причиною залучення жінок до служби в поліціях зарубіжних країн стало використання жінок - поліцейських на канцелярській роботі, а також під час розслідування злочинів, здійснених жінками або дітьми.

6. Служба в органах внутрішніх справ є різновидом державної служби, а службово-трудові правовідносини між органом внутрішніх справ та жінкою - працівником ОВС регулюються нормами трудового права, які класифікуються на норми - вилучення, норми - доповнення і норми - пристосування.

7. Єдність правового регулювання праці жінок - працівників ОВС безпосередньо пов'язана з уніфікацією законодавства про працю, яка усуває невиправдані випадки диференціації і забезпечує єдине застосування законодавства про працю. Єдність правового регулювання праці жінок - працівників ОВС здійснюється централізованими нормами і полягає у закріпленні в Конституції України, КЗпП України та інших нормативно-правових актах юридичних гарантій, передбачених для всіх найманих працівників.

8. Критерії диференціації правового регулювання праці жінок - працівників ОВС визначаються змістом їх спеціального правового статусу, який має комплексний характер і складається із спеціального правового статусу працюючої жінки і спеціального правового статусу працівника ОВС України. Основними критеріями диференціації правового регулювання праці жінок - працівників ОВС виступають стать, виконання материнської функції і специфічні умови праці (служби) в ОВС України.

9. В процесі диференціації правового регулювання праці жінок - працівників ОВС України за статевою ознакою наступають не тільки позитивні правові наслідки (встановлення додаткових гарантій, пільг та переваг), а й негативні (встановлення обмежень та заборон). Чинне законодавство про проходження служби в ОВС України містить елементи дискримінації за статевою ознакою при виникненні службово-трудових правовідносин з жінками, які бажають проходити службу в ОВС України.

10. Для забезпечення конкурентоспроможності жінок при прийнятті на службу до ОВС запропоновано на рівні відомчого наказу МВС передбачити перелік підрозділів в органах внутрішніх справ, до яких повинні прийматися переважно жінки: по-перше, підрозділи роботи з неповнолітніми; по-друге, підрозділи по роботі з персоналом; по-третє, відділи віз та реєстрацій. Впровадження такої пропозиції підвищить конкурентоспроможність жінок при прийнятті в ОВС України, а також ефективність покладених на міліцію завдань.

11. Запропоновано внести доповнення до Закону України “Про міліцію” шляхом прийняття статті, яка б забезпечувала гендерну рівність при проходженні служби в ОВС України.

12. Диференціація правового регулювання праці жінок - працівників ОВС за такою ознакою, як специфіка умов праці полягає: по-перше, у додаткових вимогах до кандидатів на службу, які передбачені спеціальним законодавством про проходження служби в ОВС; по-друге, у додаткових підставах відмови у прийнятті на службу; по-третє, у особливій процедурі прийняття на службу до органів внутрішніх справ України; по-четверте, у додаткових підставах припинення трудових правовідносин; по-п'яте, у особливій процедурі звільнення з ОВС; по-шосте, у наданні додаткових правових гарантій для працівників ОВС, передбачених спеціальним законодавством про проходження служби, які компенсують специфіку умов праці в ОВС.

13. Законодавчою колізією припинення трудових правовідносин з жінками - працівниками ОВС є наявність норм спеціального законодавства, які передбачають додаткові підстави звільнення жінок - працівників ОВС з ініціативи керівника ОВС (службова невідповідальність; порушення дисципліни; скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) і норм загального законодавства про працю, які в імперативному порядку забороняють звільнення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (у випадках, передбачених законодавством, до шести років - ч. 6 ст. 179 КЗпП), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

14. Визначено, що комплексна диференціація за статево-професійною ознакою полягає при застосуванні норм, які передбачають, що для жінок - працівників ОВС із числа рядового і молодшого начальницького складу знижується граничний вік перебування на службі порівняно з чоловіками з 45 до 40 років (п. 5 Положення про проходження служби). Отже, при застосуванні цієї норми одночасно враховується і специфіка професійної діяльності, шляхом пільгового зниження віку перебування на службі, порівняно з пенсійним віком, передбаченим Законом України “Про державну службу”, і стать працівника ОВС, шляхом зниження для жінок пільгового віку перебування на службі ще на п'ять років.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шульженко І. В. Правове регулювання праці жінок (національні та міжнародно-правові аспекти) // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. пр. - Донецьк: ДІВС МВС при ДонНУ, 2002. - № 4. - С. 175 - 184.

2. Шульженко І. В. Правові та соціальні передумови правового регулювання праці жінок // Вісник Національного університету внутрішніх справ. Випуск 23. - Х. - 2003. - С. 260 - 264.

3. Шульженко І. В. Соціальні передумови правового регулювання праці жінок // Актуальні проблеми науки трудового права в сучасних умовах ринкової економіки: Матеріали науково-практичної конференції; м. Сімферополь, 19-20 травня 2003 р. / За ред. Проф. В.С. Венедиктова. - Харків: Нац. ун-т внутр. Справ, 2003. - С. 89-91.

4. Шульженко І. В. Пільги та переваги жінкам у галузі зайнятості та працевлаштування // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. пр. - Донецьк: ДЮІ МВС при ДонНУ, 2004. - № 2. - С. 219-229.

5. Шульженко І. В. Проблеми гендерної рівності в галузі зайнятості // Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції „Наука і освіта 2005”. Том 46. Право. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 40-42.

6. Шульженко І. В., Цис О. І. Гарантії забезпечення трудових прав жінок, що поєднують працю з материнством // Materials of final international scientifically-practical conference “The Science: theory and practice. Vol 20. Economic sciences. - Praha: Publishing House”Education and Science” s.r.o.; Prague, Czechia - Dnepropetrovsc, Ukraine - Belgorod, Russian, 2005. - P. 75-77.

7. Шульженко І. В. Юридичні гарантії прийняття жінок на службу до ОВС України // Матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції “Науковий потенціал світу - 2005”. Том 14. Право. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 43-45.

8. Шульженко І. В. Захист трудових прав жінок при прийнятті на службу в органи внутрішніх справ України // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 4 т. / Гуманітарний університет „ЗІДМУ”, 5-6 жовтня 2006; Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. - Запоріжжя: ГУ „ЗІДМУ”, 2006. - Т. 2. - С. 389-390.

9. Шульженко І. В. Стать як підстава диференціації правового регулювання зайнятості молодих фахівців // Проблеми і перспективи працевлаштування випускників вищих навчальних закладів: Матеріали першої Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2006. - С. 141-143.

10. Шульженко І. В. Диференціація правового регулювання праці за статевою ознакою // Право України - 2007.- № 4. - С. 71-74.

11. Шульженко І. В. Виникнення службово-трудових відносин з жінками - кандидатами на службу до ОВС України // Право України - 2007. - № 6. - С. 65-68.

12. Шульженко І. В. Особливості припинення трудових відносин з жінками - працівниками органів внутрішніх справ України // Вісник Донецького національного університету. Серія В. Економіка і право. - 01. - 2007. - С. 501-506.

13. Шульженко І. В. Проблеми гендерної рівності при прийнятті жінок на службу до органів внутрішніх справ України // Материалы II Международной научно-практической конференции “Стратегические вопросы мировой науки - 2007”. - Том 5. Экономические науки. Право. - Днепропетровск: Наука и образование, 2007. - С. 75-78.

14. Шульженко І. В. Диференціація правового регулювання праці неповнолітніх дівчат в умовах ринкових відносин // Materialy IV mezinarodni vedecko-prakticka conference «Vedecky prumysl evropskeho kontinentu - 2007». - Dil 10. Pravni vedi: Praga. Publishing Hous «Eduction and Science ». - 2007. - С. 31 - 34.

...