Організаційно-господарські правовідносини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут економіко-правових досліджень

УДК 346.12

Спеціальність 12.00.04 - господарське право,

господарсько-процесуальне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ГОСПОДАРСЬКІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Віхров Олександр Петрович

Донецьк - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економіко-правових досліджень Національної академії наук України (м. Донецьк).

Науковий консультант - доктор юридичних наук, професор, академік НАН України Мамутов Валентин Карлович, Інститут економіко-правових досліджень НАН України, директор (м. Донецьк)

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, Заслужений діяч науки і техніки України Опришко Віталій Федорович, завідувач кафедри правового регулювання економіки Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана МОН України (м. Київ)

- доктор юридичних наук, старший науковий співробітникЗамойський Ігорь Євгенович, завідувач кафедри господарського права і процесу Донецького університету економіки та права (м. Донецьк)

- доктор юридичних наук, професор Вінник Оксана Мар'янівна, професор кафедри господарського права Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ).

Захист відбудеться "12" листопада 2009 року об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.02 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: вул. Університетська, 77, м. Донецьк, 83048.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: вул. Університетська, 77, м. Донецьк, 83048.

Автореферат розісланий "9" жовтня 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Грудницька С.М.

Анотації

Віхров О.П. Організаційно-господарські правовідносини. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 - господарське право, господарсько-процесуальне право. - Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2009.

Дисертація містить науково обґрунтовану концепцію організаційно-господарських правовідносин як центральної ланки організаційної складової механізму правового регулювання господарської діяльності. Проаналізовано їх поняття та природа, місце в системі господарських правовідносин, склад (суб'єкти, об'єкти, зміст), підстави виникнення, виявлено та охарактеризовано види. Окремо досліджено організаційно-господарські зобов'язання, особливості їх виконання і засоби забезпечення. Розглянуто основні організаційно-господарські правовідносини, пов'язані з утворенням і легалізацією суб'єктів господарювання, із здійсненням державного контролю і застосуванням адміністративно-господарських санкцій, у сферах господарського планування, приватизації, оренди, концесії державного та комунального майна, обмеження монополізму і захисту конкуренції, а також у гірничодобувній промисловості, у галузях будівельної діяльності, телекомунікацій. Обґрунтовано пропозиції по вдосконаленню господарського законодавства.

Ключові слова: господарська діяльність, господарські відносини, організаційно-господарські відносини, організаційно-господарські правовідносини, організаційно-господарські зобов'язання, суб'єкти господарювання, суб'єкти організаційно-господарських повноважень, управління господарською діяльністю, регулювання господарської діяльності.

Вихров А.П. Организационно-хозяйственные правоотношения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.04 - хозяйственное право, хозяйственно-процессуальное право. - Институт экономико-правовых исследований НАН Украины, Донецк, 2009.

Диссертация содержит научно обоснованную концепцию организационно-хозяйственных правоотношений как центрального звена организационной составляющей механизма правового регулирования хозяйственной деятельности. Отдельное такое правоотношение представлено как предлагаемая государством модель поведения участника хозяйственной деятельности, которая включает совокупность его прав и обязанностей по организации этой деятельности.

Хозяйственное управление определено как целенаправленная деятельность по организации и созданию условий эффективного хозяйствования в соответствии с требованиями общественного хозяйственного порядка, которая осуществляется на всех уровнях национальной экономической системы органами исполнительной власти и местного самоуправления, наделенными хозяйственной компетенцией, а также гражданами и организациями, которые выступают учредителями субъектов хозяйствования либо осуществляют относительно них организационно-хозяйственные полномочия на основе отношений собственности.

На основе положений ХК Украины проведено отграничение организационно-хозяйственных правоотношений от гражданских и административных.

Проанализирован состав организационно-хозяйственных правоотношений как совокупность их элементов - субъектов, объектов, содержания. К категории субъектов организационно-хозяйственных полномочий отнесены наделенные хозяйственной компетенцией органы государственной власти и местного самоуправления, а также граждане, общественные объединения и организации, их органы, другие негосударственные структуры, которые являются учредителями субъектов хозяйствования либо осуществляют относительно них организационно-хозяйственные полномочия на основе отношений собственности.

Сформирован перечень оснований возникновения, изменения и прекращения организационно-хозяйственных правоотношений, осуществлен анализ отдельных из этих оснований, их классификация и систематизация. Проведена классификация организационно-хозяйственных правоотношений и выделенны основные их виды. Предложена классификация указанных правоотношений по видам хозяйственной деятельности и отраслям экономики. Организационно-хозяйственные правоотношения являются преимущественно сложными, комплексными. Отдельное такое правоотношение представляет собой иерархическую систему направленных на достижение единого результата составных правоотношений с несколькими уровнями, объединяет подсистемы и на самом низшем уровне элементарные правоотношения.

Предложены квалификационные признаки организационно-хозяйственных обязательств: общие - относительный характер и соответствующая юридическая связь между участниками; специфические - особая сфера существования (процесс регулирования и управления хозяйственной деятельностью), особый субъектный состав (субъекту хозяйствования всегда противостоит субъект организационно-хозяйственных полномочий), управленческо-хозяйственный (организационный) характер действий (воздержания от действий), которые являются объектами этих обязательств. По названным признакам выделены и охарактеризованы отдельные виды указанных обязательств. Рассмотрены особенности их исполнения и прекращения, средства обеспечения исполнения.

Охарактеризованы организационно-хозяйственные правоотношения, связанные с созданием и легализацией субъектов хозяйствования, с осуществлением государственного контроля и применением административно-хозяйственных санкций, в сферах хозяйственного планирования, приватизации, аренды, концессии государственного и коммунального имущества, ограничения монополизма и защиты конкуренции, а также в отраслях горнодобывающей промышленности, строительной деятельности, телекоммуникаций, обоснованы предложения по усовершенствованию хозяйственного законодательства.

Ключевые слова: хозяйственная деятельность, хозяйственные отношения, организационно-хозяйственные отношения, организационно-хозяйственные правоотношения, организационно-хозяйственные обязательства, субъекты хозяйствования, субъекты организационно-хозяйственных полномочий, управление хозяйственной деятельностью, регулирование хозяйственной деятельности.

Vikhrov A. P. Organizational and economic legal relations. - Manuscript.

Doctoral thesis for a Doctor of law degree; speciality 12.00.04 - Economic Law, Economic and Formal Law. - Institute of Economic and Legal Research of the NAS of Ukraine, Donetsk, 2009.

The thesis gives a doctrinally substantiated concept and essence of organizational and economic legal relations and as a central link of organizational constituant part in the mechanism of legal regulation of economic activities. The writer of the thesis analisys their place in the system of economic legal relations, composition (subjects, objects, contents), reasons of their origin; reveals and characterises their types. Organizational and economic obligations, peculiarities of their implementation and the means of their ensuring are treated separately. The candidate for the doctoral degree researches principle organizational and economic legal relations connected with establishment and legalization of management entities; with fulfilment of state control and application administrative sanctions in the spheres of economic planning, privatization, lease, concession of state and communal property, monopoly restriction and competition protection and also in the fields of use of mineral wealth, construction activities, telecommunications; and he presents well-grounded proposals on improvement of economic legislation to regulate relations in the above-mentioned spheres and fields.

Key words: economic activities, economic relations, organizational and economic relations, organizational and economic legal relations, organizational and economic obligations, management entities, entities of organizational and economic authorities, economic activities management, economic activities regulation.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. В умовах сучасного ринку безпосередньо практичного значення набувають питання укріплення правових основ господарювання, визначення оптимального співвідношення державного регулювання і саморегулювання, формування цілісної і взаємоузгодженої системи відносин регулювання господарської діяльності та управління нею. Подальший розвиток ринкової економіки потребує своєчасного та адекватного вдосконалення форм і засобів впливу держави на економічні процеси.

Правові засади регулювання макроекономічних процесів у поєднанні з ринковим саморегулюванням закладені Господарським кодексом (далі - ГК) України та іншим законодавством. Переведення їх у площину конкретних, реальних відносин, що складаються відповідно до правових приписів, сприятиме утвердженню правового господарського порядку, реалізації державної економічної і соціальної політики, задоволенню та оптимальному узгодженню інтересів суб'єктів господарювання і споживачів.

Здійснення безпосереднього регулятивного та управлінського впливу на діяльність суб'єктів господарювання втілюється у конкретних, реальних організаційно-господарських відносинах, що складаються між названими суб'єктами та органами державної влади, місцевого самоврядування, іншими суб'єктами організаційно-господарських повноважень. Правове регулювання вказаних відносин здійснюється через відповідні організаційно-господарські правовідносини, які визначають місце учасників реальних відносин у регулюванні господарської діяльності та управлінні нею, конкретизують юридичні права, обов'язки, відповідальність цих учасників, забезпечують їх реалізацію відповідно до законодавства. Утвердження таким чином правового господарського порядку у відносинах "по-вертикалі" є надзвичайно актуальним у сучасних умовах застосування непрямих форм і методів регулювання економіки, що особливо потребують опосередкованості правом. Місце, яке займають організаційно-господарські правовідносини в механізмі правового регулювання господарської діяльності, обумовлює практичне значення дослідження їх як категорії господарського права.

Дослідження зазначених правовідносин у період доринкової економіки та на початку ринкових перетворень проводилися В.К. Мамутовим, О.А. Красавчиковим, Г.Л. Знаменським, І.А. Танчуком, В.С. Мартем'яновим, В.Ф. Опришком та іншими правознавцями. Після прийняття ГК України окремі питання цих правовідносин розглядалися, зокрема, у монографічних дослідженнях О.А. Беляневич, О.П. Подцерковного, О.В. Шаповалової. В цілому ж комплексне дослідження організаційно-господарських правовідносин в умовах сучасної ринкової економіки не проводилося. Проблема вказаних правовідносин набуває актуального наукового і практичного значення і потребує глибокого і системного теоретичного опрацювання, розробки і впровадження рекомендацій з практичної реалізації відповідних положень господарського законодавства з метою більш ефективного вирішення економічних і соціальних завдань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до планів науково-дослідних робіт Інституту економіко-правових досліджень НАН України за темою "Основи правового регулювання економіки України" (держреєстрація № 0108U000191), у рамках якої автором як співвиконавцем вирішене питання організаційно-господарських правовідносин та обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання господарської діяльності.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка науково обґрунтованої концепції організаційно-господарських правовідносин, встановлення їх сутності, місця і ролі у механізмі правового регулювання господарської діяльності, визначення напрямів системного вдосконалення сфери застосування цих правовідносин з урахуванням існуючих потреб управління, організації та регулювання господарської діяльності, вимог правового господарського порядку. Відповідно до визначеної мети поставлені такі основні завдання дослідження:

визначення сутнісних особливостей та правової природи організаційно-господарських правовідносин у їхньому зв'язку з фундаментальною загальнотеоретичною категорією правовідносин, галузевою категорією господарських правовідносин, законодавчими категоріями господарських (організаційно-господарських) відносин і господарської діяльності;

з'ясування змісту та уточнення співвідношення понять управління господарською діяльністю, її організації, які лежать в основі легального визначення організаційно-господарських відносин, а також тісно пов'язаного з ними поняття регулювання такої діяльності;

з'ясування співвідношення організаційно-господарських відносин з цивільними, адміністративними та іншими відносинами, виявлення критеріїв відмежування організаційно-господарських відносин від суміжних;

аналіз структури організаційно-господарських правовідносин - їх суб'єктного складу, об'єктів, змісту, а також аналіз юридичних фактів як підстав виникнення, зміни і припинення цих правовідносин;

визначення критеріїв класифікації організаційно-господарських правовідносин, виділення окремих їх видів;

здійснення аналізу і характеристика особливостей абсолютних та абсолютно-відносних організаційно-господарських правовідносин;

виявлення кваліфікаційних ознак організаційно-господарських зобов'язань, з'ясування їх місця і ролі у сучасній економіці та характеристика їхніх особливостей;

з'ясування особливостей виконання, зміни і припинення організаційно-господарських зобов'язань та засобів забезпечення їх виконання;

аналіз основних видів організаційно-господарських правовідносин за функціональними видами господарської діяльності - пов'язаних з утворенням і легалізацією суб'єктів господарювання, у сферах господарського планування, здійснення державного контролю за господарською діяльністю і застосування адміністративно-господарських санкцій, приватизації, оренди, концесії державного та комунального майна, обмеження монополізму і захисту конкуренції; обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання відповідних фактичних організаційно-господарських відносин;

аналіз основних видів організаційно-господарських правовідносин в окремих галузях економіки - у гірничодобувній промисловості, у галузях будівельної діяльності та телекомунікацій; обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання фактичних організаційно-господарських відносин у цих галузях.

Об'єктом дослідження є сукупність суспільних відносин, що складаються у процесі організації та здійснення господарської діяльності та обумовлюють її організаційну складову.

Предметом дослідження виступають організаційно-господарські правовідносини як один з основних видів господарських правовідносин, організаційна складова механізму правового регулювання господарської діяльності.

Методологічну основу дослідження складають загальнофілософський метод матеріалістичної діалектики, а також методи наукового пізнання - загальнонаукові (системно-структурний, аналітико-синтетичний, формально-логічний, моделювання, історичний), спеціальні міждисциплінарні (синергетичний, праксеологічний) та спеціальні юридичні (методи тлумачення норм права, порівняльно-правовий). Застосування системно-структурного та аналітико-синтетичного методів дало можливість виявити місце організаційно-господарських правовідносин (і відповідних зобов'язань) у системі галузевих господарських правовідносин (зобов'язань) і правових відносин у цілому, проаналізувати склад зазначених правовідносин, здійснити їх класифікацію та охарактеризувати види. Формально-логічний метод використовується у виявленні специфічних досліджуваних ознак правовідносин у порівнянні з суміжними адміністративно-правовими та цивільно-правовими. Метод моделювання використано при розкритті співвідношення організаційно-господарських правовідносин з організаційно-господарськими відносинами. За допомогою історичного методу проаналізована еволюція наукових поглядів щодо зазначених відносин (і зобов'язань). Синергетичний підхід відображений, зокрема, в економіко-правовій характеристиці організаційно-господарських відносин. Застосування висновків праксеології лежить в основі аналізу названих правовідносин в окремих сферах і галузях економіки, в обґрунтуванні висновків і практичних рекомендацій. Методи тлумачення норм права використані при розкритті офіційного змісту законодавчих категорій, що досліджуються в роботі (організаційно-господарські відносини, суб'єкт організаційно-господарських повноважень та інші), порівняльно-правовий - при аналізі вітчизняного та зарубіжного законодавства.

Науково-теоретичною базою дослідження окрім вищезазначених авторів є роботи таких вітчизняних і зарубіжних вчених - юристів та економістів, як: Т.Є. Абова, В.Б. Авер'янов, С.С. Алексєєв, Ю.П. Битяк, А.Г. Бобкова, А.Г. Биков, О.М. Вінник, Ю.І. Гревцов, Б. Гурне, І.В. Дойников, В.В. Копєйчиков, М.В. Цвік, І.Є. Замойський, О.Р. Зельдіна, О.В. Дзера, О.С. Іоффе, В.М. Кампо, В.К. Колпаков, Є.Б. Кубко, В.В. Лаптєв, Д.Х. Липницький, Л.А. Лунц, В.В. Луць, І.Р. Михасюк, В.С. Мілаш, Н.Р. Нижник, І.Б. Новицький, Є.Б. Пашуканіс, О.П. Рябченко, Н.О. Саніахметова, О.Ф. Скакун, І.В. Спасибо-Фатєєва, Ю.К. Толстой, В.Ю. Уркевич, Р.О. Халфіна, Н.Ю. Хаманєва, О.І. Харитонова, В.В. Хахулін, О.О. Чувпило, Ю.С. Шемшученко, В.С. Щербина, О.І. Ющик, Л.С. Явич та ін.

Нормативну основу дослідження склали акти чинного господарського, адміністративного, цивільного та іншого законодавства України, окремі нормативно-правові акти Російської Федерації, Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, емпіричну основу - практика діяльності суб'єктів господарювання та суб'єктів організаційно-господарських повноважень, судова практика.

Наукова новизна отриманих результатів підтверджується тим, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці системним господарсько-правовим дослідженням організаційно-господарських правовідносин, в якому встановлено їх сутність, місце і роль як центральної ланки організаційної складової механізму правового регулювання господарської діяльності, визначено напрями вдосконалення сфери застосування цих правовідносин з урахуванням існуючих потреб управління, організації та регулювання господарської діяльності, вимог правового господарського порядку.

Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в теоретичних положеннях і висновках, основними з яких є такі.

Вперше:

визначена роль організаційно-господарських правовідносин у механізмі правового регулювання господарської діяльності як центральної ланки організаційної складової цього механізму, засобу реалізації норм господарського права, стадії в процесі їх реалізації; обґрунтовано, що окремі організаційно-господарські правовідносини являють собою пропоновані державою моделі поведінки учасників господарської діяльності, які включають сукупність їх прав і обов'язків щодо організації цієї діяльності;

запропоновано визначення поняття господарського управління як діяльності, цілеспрямованої на організацію та створення умов ефективного господарювання у відповідності до вимог суспільного господарського порядку, що здійснюється на всіх рівнях національної економічної системи органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, наділеними господарською компетенцією, а також громадянами, громадськими та іншими організаціями, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності;

обґрунтовано, що організаційно-господарські відносини та організаційно-господарські зобов'язання складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі як управління господарською діяльністю, так і її регулювання;

відмежовано від адміністративних відносин організаційно-господарські як відносини за участю суб'єктів господарювання, в яких суб'єкт організаційно-господарських повноважень наділений господарською компетенцією і здійснює названі повноваження (реалізує зазначену компетенцію) безпосередньо щодо суб'єкта господарювання;

запропоновано термін "господарські органи" для ідентифікації органів, загальна або спеціальна компетенція яких повністю або переважно носить господарський характер, тобто цілеспрямована на організацію господарської діяльності, регулювання її та управління нею;

обґрунтовано, що легальне поняття суб'єктів організаційно-господарських повноважень охоплює органи державної влади та місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією щодо суб'єктів господарювання, громадян, громадські об'єднання та організації, їх органи, інші недержавні структури, які є засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності, а також об'єднання підприємств різних видів, національні та державні акціонерні компанії, які поєднують у собі ознаки суб'єктів господарювання і суб'єктів організаційно-господарських повноважень;

сформовано перелік юридичних фактів - підстав виникнення, зміни і припинення організаційно-господарських правовідносин, до якого включені: закон або інший нормативно-правовий акт, акт управління господарською діяльністю, господарський договір чи інша угода, порушення вимог закону, створення об'єктів інтелектуальної власності, заява чи звернення суб'єкта господарювання до суб'єкта організаційно-господарських повноважень та інші;

запропоновано кваліфікаційні ознаки організаційно-господарських зобов'язань, а саме: 1) загальні: відносний характер, особливий юридичний зв'язок між учасниками - право вимоги управненої сторони і відповідний обов'язок сторони зобов'язаної; 2) специфічні: специфічна сфера існування - процес регулювання господарської діяльності та управління нею; особливий суб'єктний склад - одним із учасників є суб'єкт організаційно-господарських повноважень, другим суб'єкт господарювання; управлінсько-господарський (організаційний) характер дій (утримання від дій), що виступають об'єктами цих зобов'язань;

доводиться, що відносини, які складаються при здійсненні легалізації суб'єктів господарювання (державній реєстрації, ліцензуванні і патентуванні окремих видів господарської діяльності, отриманні документів дозвільного характеру, реєстрації в органах пенсійного фонду, у податкових, митних та інших органах тощо), при здійсненні контролю за господарською діяльністю та застосуванні адміністративно-господарських санкцій, у сферах приватизації, оренди, концесії державного та комунального майна, обмеження монополізму і захисту конкуренції є організаційно-господарськими зобов'язаннями;

обґрунтовано, що при плануванні господарської діяльності суб'єкта господарювання складаються такі організаційно-господарські правовідносини: абсолютні із здійснення планування власної діяльності таким суб'єктом, відносні між цим суб'єктом і виконавчим органом місцевої ради щодо розгляду, узгодження та внесення пропозицій до плану діяльності цього суб'єкта; а при плануванні діяльності державних підприємств - також відносні з державного замовлення (щодо комерційних підприємств), з виробничого завдання (щодо казенних підприємств), із затвердження річного фінансового плану та абсолютне із складання та виконання вказаного плану;

аргументовано, що основними організаційно-господарськими зобов'язаннями у гірничодобувній промисловості є такі, що виникають: 1) недоговірні - з надання у користування ділянок надр, із здійснення контролю за виконанням суб'єктом господарювання - надрокористувачем умов дозволу на користування надрами і угоди про умови користування надрами, із застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єкта господарювання - правопорушника; 2) договірні - з угоди про умови користування надрами, з угоди про розподіл продукції; окрема група організаційно-господарських правовідносин у гірничодобувній промисловості складається між національними акціонерними, державними холдинговими компаніями, з одного боку, та дочірніми підприємствами цих компаній, з другого;

обґрунтовано, що основними видами організаційно-господарських зобов'язань у галузі будівельної діяльності є такі, що виникають: із заяви щодо намірів забудови земельної ділянки, із затвердження проекту будівництва, з надання дозволу на виконання підготовчих робіт, з надання дозволу на виконання будівельних робіт, з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, із здійснення державного контролю, із застосування адміністративно-господарських санкцій;

аргументовано, що основними організаційно-господарськими зобов'язаннями у галузі телекомунікацій є такі, що виникають: з реєстрації суб'єкта господарювання як оператора або провайдера телекомунікацій, з розподілу та використання номерного ресурсу, з погодження застосування засобів телекомунікацій, з регулювання НКРЗ взаємодії операторів при взаємоз'єднанні телекомунікаційних мереж, з розподілу і використання радіочастотного ресурсу для здійснення діяльності у сфері телекомунікацій, з ліцензування господарської діяльності у цій галузі, із здійснення державного контролю, із застосування адміністративно-господарських санкцій.

Удосконалено:

доктринальне поняття господарської діяльності з уточненням того, що нею є виробництво продукції (товарів), виконання робіт, надання послуг, розподіл їх та обмін ними, організація процесу вказаного виробництва, розподілу, обміну - засновані на використанні майна учасників господарських відносин і спрямовані на задоволення потреб та інтересів цих учасників у поєднанні з потребами та інтересами суспільства в цілому;

визначення господарської системи як сукупності організаційно пов'язаних суб'єктів господарювання та суб'єктів організаційно-господарських повноважень, що здійснюють управління цією системою, і яка в якості підсистеми входить до єдиної економічної системи держави;

поняття управління господарською діяльністю стосовно того, що в умовах ринку воно має поєднувати управління окремими господарськими системами (підсистемами) та суб'єктами господарювання з управлінням єдиною господарською системою держави (національною економікою), що забезпечує єдність і спрямованість управління на всіх рівнях в межах усієї держави, його зв'язок з організацією і регулюванням економічних процесів;

систематизацію повноважень власника у сфері господарювання шляхом введення критерію значущості і місця реалізації окремих повноважень у процесі організації та здійснення господарської діяльності (цілевизначальні, засновницькі, регулятивні, управлінські, контрольні, охоронні).

Дістали подальший розвиток:

загальнотеоретичне положення про співвідношення понять відносин та правовідносин стосовно організаційно-господарських шляхом обґрунтування висновку, що організаційно-господарські правовідносини виступають специфічним результатом впливу норм господарського права на фактичні організаційно-господарські відносини, які складаються у процесі організації суспільного виробництва, розподілу та обміну;

визначення об'єкта господарських правовідносин, стосовно того, що загальним об'єктом організаційно-господарських правовідносин є в цілому процес організації та здійснення господарської діяльності; груповим (родовим) об'єктом окремих груп таких правовідносин виступають конкретні види господарсько-управлінської діяльності; безпосереднім об'єктом окремого із таких правовідносин є фактичні дії з організації, управління або регулювання господарської діяльності, реальна поведінка його учасників;

загальнотеоретичне положення щодо комплексних правовідносин як різновиду складних з поширенням його на сферу господарювання і обґрунтуванням висновку, що складні, зокрема комплексні, господарські (організаційно-господарські) правовідносини в цілому являють собою ієрархічні системи складових з декількома рівнями, тобто об'єднують підсистеми таких правовідносин, а на найнижчому рівні - елементарні правовідносини;

класифікація господарських правовідносин за інтегрованим критерієм (складом і ступенем конкретизації суб'єктів та предметно-об'єктним) в частині конкретизації її щодо організаційно-господарських правовідносин з виділенням таких їх видів: абсолютні майнові, абсолютно-відносні майнові, абсолютні з ведення власної господарської діяльності (майнові і немайнові), відносні зобов'язальні (організаційно-господарські зобов'язання), немайнові абсолютні;

класифікація господарських правовідносин за функціональними видами діяльності та галузями економіки в частині конкретизації її щодо організаційно-господарських правовідносин з виділенням їхніх видів, що переважно стосуються: утворення і легалізації суб'єктів господарювання, здійснення державного контролю за господарською діяльністю і застосування адміністративно-господарських санкцій, господарського планування, приватизації, оренди, концесії державного та комунального майна, обмеження монополізму і захисту конкуренції, а також організаційно-господарських правовідносин у галузях промисловості, будівельної діяльності, транспорту, зв`язку, телекомунікацій, рекреаційної діяльності, в інших галузях економіки.

Теоретичне та практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що дисертація містить наукові положення та науково обґрунтовані результати у галузі теорії господарського права, що розв'язують важливу наукову та прикладну проблему розробки концепції організаційно-господарських правовідносин - центральної ланки організаційної складової механізму правового регулювання господарської діяльності. Одержані результати розширюють предметну базу як загальнотеоретичних господарсько-правових галузевих досліджень, так і правового регулювання господарської діяльності в окремих сферах і галузях економіки. Висновки і пропозиції дисертації можуть бути використані: в подальших теоретичних дослідженнях; при визначенні основних напрямів подальшого розвитку теорії господарського права; при підготовці висновків і рекомендацій щодо вдосконалення і модернізації господарського законодавства та практики його реалізації; при підготовці науково-практичних видань, підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій для науковців, юристів-практиків, викладачів, аспірантів і студентів юридичних та економічних спеціальностей.

Положення дисертації використані для вдосконалення навчального процесу у Київському славістичному університеті Департаменту регіональних підрозділів та перспективного розвитку при викладанні дисциплін "Господарське право", "Господарське законодавство", "Підприємницьке право" (довідка № 137/08 від 02.07.2008 р.), а також Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка МОН України (довідка № 04-11/878 від 15.10.2008 р.). Результати роботи впроваджені в діяльності Виконавчого комітету Чернігівської міської ради (довідка № 3-16/962 від 06.10.2008 р.), Фонду комунального майна Чернігівської міської ради (довідка № 7-1/1235 від 06.10.2008 р.), Дочірнього підприємства "Чернігівнафтогазгеологія" Національної акціонерної компанії "Надра України" (довідка № 02/1-90 від 28.10.2008 р.), Чернігівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (довідка № 07-04/2951 від 06.10.2008 р.), Архітектурної майстерні "АТТІК" (довідка № 007-А-1 від 25.09.2008 р.) при проведенні наукового консультування.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. У працях, опублікованих у співавторстві, авторові належить обґрунтування категорії суб'єктів організаційно-господарських повноважень як учасників організаційно-господарських відносин, зокрема холдингових компаній, характеристика та доопрацювання основних організаційно-господарських правовідносин у галузі телекомунікацій.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації висвітлювалися на: ІV, V, VІ та VІІІ науково-практичних конференціях викладачів, співробітників та студентів Чернігівського державного інституту економіки і управління (Чернігів, 1999, 2001, 2002, 2004); науково-методичній конференції "Проблеми вищої юридичної освіти в Україні" (Харків, 2002); Круглому столі "Рекомендації щодо внесення змін до законодавства у зв'язку з прийняттям Господарського і Цивільного кодексів України" (Донецьк, 2003); Міжнародній науково-практичній конференції "Господарське законодавство України: практика застосування і перспективи розвитку в контексті європейського вибору" (Донецьк, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми господарського права і методика його викладання" (Донецьк, 2006); звітній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу Київського славістичного університету "Актуальні проблеми слов'янознавства" (Київ, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми розвитку підприємництва у ринковій економіці" (Жовті Води, 2008); ХІІІ Міжнародній науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу "Україна в євроінтеграційних процесах" (Київ, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції "Право та економіка: генезис, сучасний стан та перспективи розвитку" (Одеса, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції "Трансформація юридичної відповідальності на сучасному етапі розвитку суспільства" (Донецьк, 2008); науково-практичній конференції "Верховенство права на міжнародному та національному рівнях" (Київ, 2008), Першій міжнародній науково-практичній інтернет-конференції "Економіко-правові дослідження у ХХІ сторіччі: історія, сучасний стан і перспективи вдосконалення господарського законодавства" (Донецьк, 2009).

Публікації. Основні положення та результати дисертації викладені в індивідуальній монографії "Організаційно-господарські правовідносини" обсягом 29,8 д.а., 23 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, включених до переліків, затверджених ВАК України, загальним обсягом 11,65 д.а., а також у матеріалах і тезах науково-практичних, науково-методичних конференцій та круглих столів, у навчальних і навчально-методичних виданнях та науково-практичних коментарях до Господарського кодексу України.

Структура та обсяг дисертації обумовлені метою та завданням дослідження. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, що включають 21 підрозділ, висновків. Обсяг дисертації складає 467 сторінок комп'ютерного тексту. Дисертація містить список використаних джерел із 557 найменувань і додатки.

Основний зміст дисертації

Розділ 1. "Організаційно-господарські правовідносини як вид господарських правовідносин" складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. "Організаційно-господарські правовідносини як наукова категорія" подається загальна характеристика названих правовідносин та визначається їх місце у зв'язку із загальною категорією правових відносин і галузевою категорією господарських правовідносин. Проблема правовідносин розглядається в аспекті їх функціонального призначення у процесі правового регулювання. Правовідносини представлені як вид суспільних відносин, що виникають у результаті впливу норм права на фактичні, реальні відносини у суспільстві і виступають ланкою, яка опосередковує (регулює) зв'язок між нормами права і відповідними фактичними відносинами. Функціональним призначенням правовідносин є визначення учасників фактичних відносин, їхніх взаємних прав та обов'язків, умов, засобів і наслідків їх реалізації. Наводиться короткий огляд розвитку наукових поглядів вчених-юристів щодо організаційно-господарських правовідносин.

Встановлено, що організаційно-господарські правовідносини виступають як специфічний результат впливу норм господарського права на фактичні відносини, що складаються у процесі організації суспільного виробництва, розподілу та обміну. Вказані правовідносини трансформують правові норми у права та обов'язки учасників зазначеного процесу, служать правовою формою, в якій повинен здійснюватися і головним чином здійснюється цей процес. Аргументується, що організаційно-господарські правовідносини виступають центральною ланкою організаційної складової механізму правового регулювання господарської діяльності, "ланкою-посередником" між господарсько-правовими нормами та господарськими відносинами як практичним результатом реалізації цих норм.

У підрозділі 1.2. "Організаційно-господарські правовідносини, організаційно-господарські відносини і господарська діяльність" досліджено діалектичний взаємозв'язок між науковою категорією "організаційно-господарські правовідносини" і законодавчими категоріями "організаційно-господарські відносини" та "господарська діяльність". Підкреслено значення класифікації господарських відносин у ГК України, що дає ключ до розуміння сутності цих відносин як єдиної цілісної категорії, до розуміння місця організаційно-господарських відносин у системі господарських відносин.

На основі аналізу легальних і доктринальних понять господарської діяльності, з урахуванням суспільно-економічного характеру останньої та органічного зв'язку безпосереднього господарювання з організацією процесу виробництва, розподілу і обміну товарів (робіт, послуг) обґрунтовано удосконалення визначення такої діяльності. Показано, що організаційна складова господарської діяльності в умовах сучасного ринку в Україні по-різному проявляється на різних рівнях господарювання: на загальнонаціональному (галузевому), на місцевому (регіональному), на рівні суб'єктів господарювання.

У підрозділі 1.3. "Роль і місце організаційно-господарських правовідносин у державному регулюванні економіки та управлінні нею" центральне місце займають питання теоретичного осмислення і уточнення юридичного змісту понять управління господарською діяльністю, її організації та регулювання. За основу взято положення теорії господарського права, згідно з якими господарське управління розглядається як управління господарськими системами, що здійснюється центрами таких систем.

Обґрунтовано сучасне розуміння господарської системи як сукупності організаційно пов'язаних підприємств, об'єднань, інших суб'єктів господарювання та суб'єктів організаційно-господарських повноважень, що здійснюють управління цією системою, і яка в якості підсистеми входить до єдиної економічної системи держави. Підкреслено, що економічна система України з переходом на ринкові засади не втратила свій характер як системи. Відповідно і управління господарською діяльністю допустимо розглядати як управління господарською системою держави в цілому (національною економікою), управління окремими господарськими системами - підсистемами цієї загальної системи, та управління автономними суб'єктами господарювання.

Запропоновано закріпити в ГК України поняття господарського управління як діяльності, цілеспрямованої на організацію та створення умов ефективного господарювання у відповідності до вимог суспільного господарського порядку, що здійснюється на всіх рівнях національної економічної системи органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, наділеними господарською компетенцією, а також громадянами, громадськими та іншими організаціями, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Обґрунтовано висновок, що різниця між управлінням господарською діяльністю та її регулюванням не носить принциповий характер і полягає у розстановці відповідних акцентів. Враховуючи підвищення в умовах ринку ролі регулятивного впливу на економіку, обґрунтовано і сформульовано пропозиції щодо внесення доповнень до ч. 6 ст. 3 та ч. 1 ст. 176 ГК України з метою відображення, що організаційно-господарські відносини та організаційно-господарські зобов'язання складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень як у процесі управління господарською діяльністю, так і у процесі її регулювання.

У підрозділі 1.4. "Організаційно-господарські відносини як складова предмету господарського права" відмежування організаційно-господарських (і господарських у цілому) відносин (і правовідносин) від цивільних здійснено на легальній, офіційній основі, виходячи із закріплених у ГК і ЦК України предметів їх правового регулювання, розкритих і збагачених положеннями цих Кодексів про цілі, загальні засади і принципи такого регулювання, які різноспрямовані та істотно різняться.

На основі аналізу абз. 6 ч. 1 ст. 4 ГК України обґрунтовано легальні критерії відмежування організаційно-господарських відносин від адміністративних. Організаційно-господарськими є відносини, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування, по-перше, наділений господарською компетенцією і, по-друге, здійснює організаційно-господарські повноваження (реалізує названу компетенцію) безпосередньо щодо суб'єкта господарювання. Обґрунтовано, що не можуть бути визнані господарськими (організаційно-господарськими) відносини у сфері господарювання, які складаються між органами державної влади, органами місцевого самоврядування без безпосередньої участі суб'єктів господарювання. Господарською запропоновано вважати компетенцію, яка повністю або переважно цілеспрямована на організацію господарської діяльності, регулювання її та управління нею. Запропоновано визначити органи, наділені такою компетенцією, як господарські органи, що в достатній мірі відображає основний предмет і сферу їхньої діяльності, відповідно ідентифікує їх і є зручним для вживання. Підкреслено, що саме тут пролягає визначена ГК України межа між господарськими та адміністративними відносинами, а також відповідними галузями права.

Розділ 2. "Склад, підстави виникнення та види організаційно-господарських правовідносин" складається з п'яти підрозділів.

У підрозділі 2.1. "Суб'єкти (учасники) організаційно-господарських правовідносин", в основу якого покладено визначений у ч. 6 ст. 3 ГК України суб'єктний склад організаційно-господарських відносин, охарактеризовано окремі види суб'єктів господарювання та суб'єктів організаційно-господарських повноважень як учасників організаційно-господарських правовідносин.

На основі аналізу норм ГК України (ст. 2; ч. 6 ст. 3; ч. 1, 2 ст. 8; ч. 5 ст. 22; ч. 1 ст. 24) обґрунтовано висновок, що під поняттям суб'єкта організаційно-господарських повноважень у ГК розуміються в узагальненому вигляді дві групи суб'єктів: по-перше, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією щодо суб'єктів господарювання, і, по-друге, громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Підкреслено, що не може вважатися суб'єктом організаційно-господарських повноважень орган державної влади або місцевого самоврядування, який безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єктів господарювання (зокрема, Верховна Рада, Президент України), і саме у цьому полягає різниця між поняттям органу керівництва економікою, яке склалося в теорії господарського права, і сучасною законодавчою категорією суб'єкта організаційно-господарських повноважень. Показано, що орган виконавчої влади та місцевого самоврядування є органами господарського керівництва і одночасно наділені організаційно-господарськими повноваженнями щодо конкретних суб'єктів господарювання. Суб'єктами організаційно-господарських повноважень виступають у відповідних відносинах об'єднання підприємств, національні і державні акціонерні компанії, а також наділені окремими організаційно-господарськими повноваженнями певні види суб'єктів господарювання.

У підрозділі 2.2. "Об'єкти та зміст організаційно-господарських правовідносин" характеристика об'єкта ґрунтується на моністичному підході, який виходить з того, що об'єктом правовідносин можуть бути тільки вчинки, діяння суб'єктів, їхня поведінка, тобто фактичні суспільні відносини, оскільки тільки вони здатні реагувати на дію права, на вплив правовідносин. Враховуючи зв'язок організаційно-господарських правовідносин з господарською діяльністю в цілому, а не тільки з її організаційною стороною, обґрунтовано, що загальним об'єктом цих правовідносин є в цілому процес організації та здійснення господарської діяльності. Груповим (родовим) об'єктом окремих груп таких правовідносин виступають конкретні види господарсько-управлінської діяльності. Безпосереднім об'єктом окремих організаційно-господарських правовідносин є конкретні відносини з організації, управління або регулювання господарської діяльності, фактичні дії, реальна поведінка його учасників. За суб'єктною спрямованістю в залежності від характеру і змісту окремих організаційно-господарських правовідносин їх об'єктами можуть виступати або правова поведінка зобов'язаного суб'єкта, що в цілому характерно для зобов'язальних правовідносин, або власна поведінка управленого суб'єкта, яка також, як правило, поєднується з відповідною поведінкою контрагента.

Відзначено, що зміст організаційно-господарських правовідносин охоплює комплекс прав та обов'язків сторін, спрямованих на досягнення єдиного організаційно-економічного результату у сфері управління і регулювання господарської діяльності.

У підрозділі 2.3. "Юридичні факти як підстави виникнення, зміни і припинення організаційно-господарських правовідносин" досліджено вказані юридичні факти, проведена їх класифікація за гносеологічною природою, юридичною природою дій, тривалістю в часі та структурою. Підкреслена необхідність враховувати наявність правових презумпцій і фікцій. Сформовано перелік підстав виникнення, зміни і припинення організаційно-господарських правовідносин, до якого включено: безпосередньо закон або інший нормативно-правовий акт, акт управління господарською діяльністю, господарський договір чи інша угода, порушення вимог закону, створення об'єктів інтелектуальної власності, заява чи звернення суб'єкта господарювання до суб'єкта організаційно-господарських повноважень, інші дії або події, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері організації господарювання. Здійснено аналіз окремих з цих підстав.

У підрозділі 2.4. "Класифікація організаційно-господарських правовідносин" вказані правовідносини на загальнотеоретичному рівні класифіковано: в залежності від характеру впливу на поведінку суб'єктів - на регулятивні та охоронні, за характером юридичного обов'язку - на активні і пасивні, за генетичним та функціональним зв'язком - на матеріально-правові і процесуально-правові (процесуально-регулятивні та процесуально-охоронні), за структурою юридичного змісту - на прості та складні, за складом і ступенем індивідуалізації суб'єктів - на відносні та абсолютні. Підкреслено, що організаційно-господарські правовідносини є переважно складними, зокрема комплексними. Окремі такі правовідносини в цілому являють собою ієрархічні системи спрямованих на досягнення єдиного певного результату складових правовідносин з декількома рівнями, які об'єднують підсистеми, а на найнижчому рівні елементарні правовідносини. З цієї причини окремі характеристики складних правовідносин та їх складових можуть не співпадати.

На галузевому рівні за інтегрованим критерієм (складом і ступенем конкретизації суб'єктів та предметно-об'єктним) виділено такі види організаційно-господарських правовідносин: абсолютні майнові, абсолютно-відносні майнові, абсолютні з ведення власної господарської діяльності (майнові і немайнові), відносні зобов'язальні (організаційно-господарські зобов'язання), немайнові абсолютні. Запропонована класифікація організаційно-господарських правовідносин за функціональними видами господарської діяльності та галузями економіки.

У підрозділі 2.5. "Абсолютні та абсолютно-відносні організаційно-господарські правовідносини" охарактеризовано ці правовідносини. Абсолютні майнові організаційно-господарські правовідносини представлено двома їх видами: з охорони і захисту прав власника, з реалізації останнім його організаційно-установчих повноважень. Запропоновано систематизацію повноважень власника у сфері господарювання в залежності від їх значущості і місця в процесі організації та здійснення господарської діяльності (цілевизначальні, засновницькі, регулятивні, управлінські, контрольні, охоронні). Підкреслено, що абсолютні майнові організаційно-господарські правовідносини є такими потенційно, будь-які суб'єкти організаційно-господарських повноважень при здійсненні управлінських функцій щодо суб'єкта господарювання - власника повинні утримуватися від порушення його права власності, не заважати йому в реалізації організаційно-установчих повноважень.