Організаційно-господарські правовідносини

Наголошується, що абсолютно-відносні майнові організаційно-господарські правовідносини є складними, оскільки контрагентами суб'єктів господарювання у них виступають одночасно як невизначене коло суб'єктів організаційно-господарських повноважень, так і власники, з якими ці суб'єкти господарювання перебувають у відносних правовідносинах. У частині, яка опосередковує зв'язок суб'єкта з власником, дані правовідносини виступають як організаційно-господарські зобов'язання (ч. 2 ст. 176 ГК України).

Конкретизовано, що зміст абсолютних організаційно-господарських правовідносин з ведення власної господарської діяльності обумовлено правами та обов'язками абсолютного характеру суб'єкта господарювання. Будь-який орган виконавчої влади, місцевого самоврядування чи інший суб'єкт організаційно-господарських повноважень повинен не перешкоджати суб'єктові господарювання в реалізації його прав.

Запропоновано немайнові абсолютні організаційно-господарські правовідносини поділяти на такі: пов'язані з охороною і захистом права інтелектуальної власності суб'єкта господарювання; пов'язані з використанням об'єктів права інтелектуальної власності у господарській діяльності названого суб'єкта.

Розділ 3. "Організаційно-господарські зобов'язання" складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. "Поняття та ознаки організаційно-господарських зобов'язань" виявлено загальні та специфічні ознаки зазначених зобов'язань. Обґрунтовано, що загальними їх ознаками є відносний характер та особливий юридичний зв'язок між учасниками, суть якого полягає у наявності права вимоги в управненої сторони і відповідного обов'язку у сторони зобов'язаної. Специфічними ознаками цих зобов'язань є: специфічна сфера існування - процес регулювання господарської діяльності та управління нею, особливий суб'єктний склад - суб'єктові господарювання завжди протистоїть суб'єкт організаційно-господарських повноважень, управлінсько-господарський (організаційний) характері дій (утримання від дій), які є об'єктами зобов'язань. Підкреслено, що організаційно-господарським зобов'язанням притаманний організаційно-майновий характер в тій мірі, в якій вони опосередковують організацію процесу переміщення майна в економіці, оптимізують цей процес, надають йому цілеспрямований характер відповідно до цілей і завдань економічної (господарської) діяльності. Відзначено, що у сфері господарювання мають місце організаційні договори, які не володіють усіма переліченими ознаками організаційно-господарських зобов'язань, і тому не можуть бути визнані такими у розумінні ГК України.

У підрозділі 3.2. "Роль і місце організаційно-господарських зобов'язань у сучасній економіці" з урахуванням виявлених вище ознак охарактеризовано окремі групи вказаних зобов'язань, у тому числі:

- зобов'язання, передбачені ч.ч. 2, 4 ст. 176 ГК України (зокрема, договірні і недоговірні зобов'язання у системах холдингових, національних або державних акціонерних компаній);

- договірні організаційно-господарські зобов'язання (угоди про умови користування нафтогазоносними надрами, про розподіл продукції, концесійні угоди, угоди приватизації та оренди державного і комунального майна);

- недоговірні організаційно-господарські зобов'язання (соціально-комунальні зобов'язання суб'єктів господарювання, врегульовані ч. 1 ст. 177 ГК України, зобов'язання з примусового поділу суб'єкта господарювання - монопольного утворення та ін).

Обґрунтовано, що категорія організаційно-господарського зобов'язання відображає економіко-правове явище реального життя, коли суб'єкт організаційно-господарських повноважень, реалізуючи свою господарську компетенцію вступає у зобов'язальні правовідносини із суб'єктом господарювання. Специфіка такого зобов'язання обумовлена його спрямованістю на задоволення публічних інтересів, обов'язки і права сторін сформульовані або конкретизовані за їх участю і враховують публічний інтерес та інтерес суб'єкта господарювання. Ці обов'язки і права деталізуються відповідно до конкретної ситуації, реальних обставин їх виконання, що сприяє досягненню оптимального варіанту правомірної корисної поведінки і оптимальних позитивних результатів. Юридична форма господарського зобов'язання виступає способом оптимального здійснення певної організаційно-господарської (управлінсько-господарської) дії.

У підрозділі 3.3. "Виконання, зміна і припинення організаційно-господарських зобов'язань" аналізуються умови належного виконання таких зобов'язань.

Підкреслено, що застосування окремих підстав припинення зобов'язань, передбачених ЦК України (передання відступного та ін.), щодо організаційно-господарських зобов'язань значно обмежене, але допустиме за умови, якщо вони не порушують права та інтереси інших осіб, публічні інтереси, або іншим чином не суперечать змісту і характеру зобов'язань.

Відзначено, що встановлені ГК України (ст. ст. 188, 206) правила розірвання сторонами зобов'язань стосуються і недоговірних організаційно-господарських зобов'язань, але лише тих, що опосередковують реалізацію диспозитивних правових норм, і не можуть бути поширені щодо зобов'язань, які виникають із закону, акту управління господарською діяльністю чи іншої підстави, в силу якої вони є обов'язковими до виконання зобов'язаною стороною. правовідносини господарювання легалізація майно

Встановлено, що порядок і умови виконання, зміни і припинення господарських зобов'язань у законодавстві не відображають у достатній мірі особливості зобов'язань організаційно-господарських, і потребують подальшої теоретичної розробки з метою вдосконалення законодавства.

У підрозділі 3.4. "Забезпечення виконання організаційно-господарських зобов'язань" охарактеризовано чотири групи засобів забезпечення виконання таких зобов'язань: заходи захисту прав учасників господарських відносин; заходи відповідальності вказаних учасників; види забезпечення, які звичайно застосовуються у діловому обігу; специфічні господарсько-правові засоби.

Відзначено, що відшкодування збитків і застосування штрафних санкцій може бути застосовано до будь-якого з учасників договірних або недоговірних організаційно-господарських зобов'язань. З метою уніфікації штрафних санкцій та підвищення їх ролі як засобу забезпечення договірних зобов'язань обґрунтовані і сформульовані пропозиції доповнення ч. 2 ст. 231 ГК України.

Оперативно-господарські санкції можуть бути засобом забезпечення лише договірних організаційно-господарських зобов'язань. Відзначено також встановлені законодавством заходи оперативного впливу на правопорушників, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку (залишення державним реєстратором без розгляду документів, які подані з порушеннями, відмова Мінприроди у наданні спеціального дозволу на користування надрами за наявності відповідних підстав тощо). Підкреслено, що ці заходи не є оперативно-господарськими санкціями, але мають змістовну схожість з ними і використовуються як засоби забезпечення виконання організаційно-господарських зобов'язань. Обґрунтовано внесення змін до Типового договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства), які надаватимуть сторонам такого договору можливість встановлення оперативно-господарських санкцій.

Наголошується, що адміністративно-господарські санкції як засоби забезпечення виконання організаційно-господарських зобов'язань в найбільшій мірі адекватні вказаним зобов'язанням. Застосовуються вони для забезпечення, як правило, недоговірних зобов'язань, хоча має місце використання їх і у договірних (угоди про умови користування нафтогазоносними надрами тощо).

Відзначена прийнятність використання поруки і застави як засобів забезпечення недоговірних організаційно-господарських зобов'язань.

Розділ 4. "Організаційно-господарські правовідносини, пов'язані з утворенням суб'єктів господарювання і регулюванням функціональних видів господарської діяльності" складається з п'яти підрозділів.

У підрозділі 4.1. "Організаційно-господарські правовідносини, пов'язані з утворенням і легалізацією суб'єктів господарювання" відзначено, що при утворенні суб'єкта господарювання його власники (засновники) реалізують належні їм відповідні абсолютні права через абсолютні організаційно-господарські правовідносини, які є одним з різновидів відповідних правовідносин з ведення власної господарської діяльності. Ці правовідносини відносно нетривалі, за нормальних умов вони припиняються і перетворюються у відносні з подачею документів для державної реєстрації суб'єкта.

Обґрунтовано, що відносини, які виникають при проведенні державної реєстрації суб'єкта господарювання, опосередковуються організаційно-господарськими зобов'язаннями. Такими ж зобов'язаннями опосередковуються й інші наступні елементи легалізації суб'єктів господарювання - ліцензування і патентування окремих видів господарської (підприємницької) діяльності, отримання документів дозвільного характеру, реєстрація в органах пенсійного фонду, у податкових, митних та інших органах тощо.

За критерієм безпосереднього об'єкта серед організаційно-господарських зобов'язань з ліцензування господарської діяльності виділено такі основні складові зобов'язання: з видачі ліцензії, з проведення конкурсу на отримання ліцензії у встановлених випадках, із здійснення контролю за додержанням ліцензійних умов, з анулювання ліцензії, з переоформлення ліцензії та інші. Серед організаційно-господарських зобов'язань з патентування господарської діяльності за цим критерієм виділено: зобов'язання з отримання (придбання) торгового патенту, зобов'язання з контролю за здійсненням видів діяльності, що підлягають патентуванню, та використанням торгового патенту тощо.

У підрозділі 4.2. "Організаційно-господарські правовідносини у сфері господарського планування" обґрунтовано, що планування господарської діяльності суб'єкта господарювання будь-якої форми власності опосередковується двома видами організаційно-господарських правовідносин: абсолютним з планування власної діяльності таким суб'єктом, яке є складовим комплексних правовідносин з ведення власної господарської діяльності, та організаційно-господарським зобов'язанням між цим суб'єктом і виконавчим органом відповідної місцевої ради з розгляду, узгодження та внесення пропозицій щодо плану діяльності цього суб'єкта. Друге з названих правовідносин запропоновано відобразити у ГК України у формі відповідного обов'язку суб'єктів господарювання та встановити санкції для його забезпечення.

Обґрунтовано, що планування господарської діяльності суб'єктів господарювання державної форми власності опосередковується також через:

- організаційно-господарське зобов'язання з державного замовлення щодо державних комерційних підприємств, яке повинно бути врегульоване як двостороннє, оскільки має передбачати право вказаного підприємства на врахування його інтересів при доведенні до нього державного замовлення і відповідний обов'язок суб'єкта організаційно-господарських повноважень. Доводиться, що зазначене зобов'язання є договірним, і тому повинно бути оформлене згідно з вимогами ст. 183, 186 ГК України, зокрема шляхом підписання сторонами єдиного документа;

- організаційно-господарське зобов'язання з виробничого завдання щодо казенних підприємств, яке також повинно бути врегульоване як двостороннє;

- абсолютні організаційно-господарські правовідносини із складання та виконання річного фінансового плану;

- організаційно-господарське зобов'язання із затвердження річного фінансового плану.

Обґрунтовано, що планування господарської діяльності комунальних унітарних підприємств опосередковується абсолютними організаційно-господарськими правовідносинами з планування такої діяльності та організаційно-господарськими зобов'язаннями за участю такого підприємства та органу місцевого самоврядування. Планування господарської діяльності підприємств об'єднань громадян та релігійних організацій опосередковується абсолютними організаційно-господарськими правовідносинами з планування власної господарської діяльності цими суб'єктами та організаційно-господарськими зобов'язаннями з планування такої діяльності за їх участю та участю відповідних суб'єктів організаційно-господарських повноважень.

У підрозділі 4.3. "Організаційно-господарські правовідносини із здійснення державного контролю у сфері господарювання і застосування адміністративно-господарських санкцій" проаналізовано та охарактеризовано відносини, що складаються при здійсненні контролю та застосуванні вказаних санкцій на ринку цінних паперів та ринках інших фінансових послуг, у сферах технічного регулювання і стандартизації, ціноутворення, рекламної діяльності, у галузях електроенергетики, поштового зв'язку і телекомунікацій, харчової промисловості та інших між суб'єктами господарювання та органами, які уповноважені здійснювати цей контроль і застосовувати названі санкції, - органами загальної та спеціальної господарської компетенції. Доводиться, що ці відносини є організаційно-господарськими зобов'язаннями.

Відзначено, що зобов'язання із здійснення контролю розрізняються в залежності від конкретної сфери чи галузі економіки, від особливостей здійснення окремих видів контролю та окремих стадій його здійснення, від особливостей правового регулювання тощо, але при всіх відмінностях вони однотипні - організаційно-господарські зобов'язання із здійснення контролю у сфері господарювання. Аналогічні зобов'язання із застосування адміністративно-господарських санкцій розрізняються в залежності від конкретної санкції та особливостей її застосування. Зазначені зобов'язання у більшості випадків виступають логічним продовженням зобов'язань із здійснення контролю у сфері господарювання, безпосереднім чином пов'язані, але не співпадають з ними, і мають відмінності у характеристиках.

У підрозділі 4.4. "Організаційно-господарські правовідносини у сферах приватизації, оренди, концесії державного та комунального майна" відзначено, що організаційно-господарське зобов'язання приватизації державного (комунального) майна в цілому складне, комплексне і являє собою ієрархічну систему складових організаційно-господарських зобов'язань, зокрема: з подання заяви про приватизацію, яке ускладнюється і деталізується у разі приватизації на конкурентних засадах (зобов'язання з приватизаційного аукціону, конкурсу, з проведення конкурсу з продажу пакету акцій відкритого акціонерного товариства тощо); з укладення і виконання приватизаційного договору; з контролю за виконанням умов приватизації, у тому числі складове зобов'язання із застосування заходів господарсько-правової відповідальності. Відзначено, що потребує вдосконалення ст. 11 Закону "Про приватизацію державного майна", яка встановлює порядок приватизації.

Щодо відносин оренди державного та комунального майна обґрунтована належність їх до категорії організаційно-господарських зобов'язань. Відзначено, що державні та комунальні підприємства як орендодавці щодо окремих об'єктів не є суб'єктами організаційно-господарських повноважень згідно з ГК України, але у даному випадку їм делеговані відповідні організаційно-господарські повноваження орендодавця. Зобов'язання оренди державного та комунального майна складне, комплексне і, як правило, включає: недоговірне зобов'язання з прийняття і розгляду орендодавцем заяви про укладення договору оренди; недоговірне зобов'язання з проведення конкурсу за наявності двох або більше таких заяв; складне договірне зобов'язання оренди, до якого входять елементарні зобов'язання з нарахування і сплати орендних платежів, з нарахування і використання амортизаційних відрахувань та інші.

Доводиться, що концесійні відносини носять організаційно-господарський характер і опосередковуються відповідним організаційно-господарським зобов'язанням, яке є складним, комплексним і включає: недоговірне зобов'язання з організації і проведення концесійного конкурсу, договірне концесійне зобов'язання, зобов'язання із здійснення концесієдавцем контролю за дотриманням концесіонером умов концесійного договору тощо.

У підрозділі 4.5. "Організаційно-господарські правовідносини у сфері обмеження монополізму і захисту конкуренції" відзначено, що виконання органами Антимонопольного комітету їхніх завдань і функцій, реалізація ними своїх повноважень опосередковуються відповідними організаційно-господарськими зобов'язаннями, основними з яких є: із здійснення вказаними органами контролю за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства; із застосування ними заходів відповідальності та інших заходів впливу до суб'єктів господарювання - порушників; з надання цими органами суб'єктам господарювання дозволів на узгоджені дії; з надання ними вказаним суб'єктам дозволів на економічну концентрацію. Обґрунтовано, що управненою стороною в зобов'язаннях з надання дозволів на узгоджені дії та на економічну концентрацію є суб'єкти господарювання, які звертаються за отриманням дозволу, зобов'язаною стороною - органи Антимонопольного комітету, а у відповідних випадках Кабінет Міністрів України.

Розділ 5. "Організаційно-господарські правовідносини в окремих галузях економіки" складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 5.1. "Організаційно-господарські правовідносини у гірничодобувній промисловості" обґрунтовано, що основними такими правовідносинами (зобов'язаннями) є: недоговірні - з надання у користування ділянок надр, з прийняття рішення про введення в дослідно-промислову розробку родовища або окремого покладу нафти і газу (між Мінпаливенерго та суб'єктом господарювання - користувачем нафтогазоносними надрами), із здійснення контролю за виконанням названим суб'єктом умов дозволу та угоди про умови користування надрами, із застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єкта господарювання - правопорушника; договірні - з угоди про умови користування надрами, з угоди про розподіл продукції.

Відзначено, що більшість з перелічених зобов'язань можуть бути представлені як сукупність окремих складових елементарних зобов'язань, як ієрархічні системи з декількома рівнями. Так, складне організаційно-господарське зобов'язання з надання у користування ділянки надр включає, зокрема, такі зобов'язання: з надання спеціального дозволу на користування надрами; з проведення конкурсу на надання дозволу на користування ділянкою надр; з продовження строку дії такого дозволу та ін.

Показано, що окрему групу організаційно-господарських правовідносин у гірничодобувній промисловості складають ті, що опосередковують відносини між національними акціонерними компаніями відповідних галузей (НАК "Надра України", НАК "Нафтогаз України"), з одного боку, та дочірніми підприємствами цих компаній, з другого, а також відносини між державними холдинговими компаніями у вугільній промисловості та корпоративними підприємствами, холдингові корпоративні пакети акцій (часток, паїв) яких належать цим компаніям. Відзначено, що НАК "Надра України", НАК "Нафтогаз України" за юридичною природою є холдинговими компаніями.

У підрозділі 5.2. "Організаційно-господарські правовідносини у галузі будівельної діяльності" відзначено, що ці правовідносини складаються між суб'єктами господарювання вказаної галузі та суб'єктами організаційно-господарських повноважень. Основними з останніх є Мінрегіонбуд, місцеві органи містобудування і архітектури, у тому числі ті, що здійснюють державний архітектурно-будівельний контроль, органи місцевого самоврядування, а також особливі суб'єкти - приймальні комісії.

Обґрунтовано, що основними видами організаційно-господарських зобов'язань у вказаній галузі є зобов'язання, що виникають: із заяви щодо намірів забудови земельної ділянки; із затвердження проекту будівництва; з надання дозволу на виконання підготовчих робіт; з надання дозволу на виконання будівельних робіт; з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, яке є складним і об'єднує чотири організаційно-господарських зобов'язання - з утворення приймальної комісії, з фактичного прийняття об'єкта в експлуатацію, з усунення недоліків об'єкта, з видачі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації та встановленим вимогам; із здійснення державного контролю у галузі будівельної діяльності; із застосування адміністративно-господарських санкцій у цій галузі.

Запропоновано доповнити гл. 33 ГК України "Капітальне будівництво" статтею 316-1 "Організаційні засади здійснення будівельної діяльності".

У підрозділі 5.3. "Організаційно-господарські правовідносини у галузі телекомунікацій" відзначено, що такі правовідносини складаються між суб'єктами господарювання вказаної галузі та суб'єктами організаційно-господарських повноважень. Основними з останніх суб'єктів є Мінтрансзв'язку, Держзв'язку, Національна комісія з питань регулювання зв'язку (НКРЗ), Державна інспекція зв'язку та територіальні інспекції зв'язку.

Обґрунтовується, що організаційно-господарськими правовідносинами у названій галузі є такі. По-перше, специфічні для галузі організаційно-господарські зобов'язання, що виникають: з реєстрації суб'єкта господарювання як оператора або провайдера, яке опосередковує процедуру отримання доступу до ринку телекомунікацій; з розподілу та використання номерного ресурсу, яке є складним і включає чотири зобов'язання - з виділення оператору номерного ресурсу, з видачі оператору дозволу на використання номерного ресурсу, з нагляду НКРЗ за використанням номерного ресурсу, з вилучення в оператора номерного ресурсу; з погодження Держзв'язку застосування засобів телекомунікацій; з регулювання НКРЗ взаємодії операторів при взаємоз'єднанні телекомунікаційних мереж, яке є складним і включає складові зобов'язання - із звернення оператора - учасника взаємоз'єднання до НКРЗ, з виконання операторами - учасниками взаємоз'єднання рішення НКРЗ; з розподілу і використання радіочастотного ресурсу для здійснення діяльності у сфері телекомунікацій тощо. По-друге, організаційно-господарські зобов'язання загального типу, що мають галузеві особливості (з ліцензування господарської діяльності, із здійснення державного контролю, зокрема контролю за якістю телекомунікаційних послуг, із застосування адміністративно-господарських санкцій тощо).

Висновки

Дисертація містить наукові положення та науково обґрунтовані результати у галузі теорії господарського права, що розв'язують важливу наукову та прикладну проблему розробки концепції організаційно-господарських правовідносин - центральної ланки організаційної складової механізму правового регулювання господарської діяльності, спрямованої на вдосконалення управління господарською діяльністю, її організації та регулювання, забезпечення правового господарського порядку. Для розв'язання вказаної проблеми проаналізовано організаційно-господарські правовідносини як один з основних видів господарських правовідносин, запропонована концепція вказаних правовідносин, сформульовані наступні основні теоретичні та практичні висновки.

1. Організаційно-господарські правовідносини виступають як специфічний результат впливу норм господарського права на фактичні організаційно-господарські відносини, що складаються у процесі організації суспільного виробництва, розподілу та обміну, як засіб реалізації вказаних норм, стадія в процесі їх реалізації. Організаційно-господарські правовідносини визначають юридичні права та обов'язки учасників фактичних відносин у регулюванні господарської діяльності та управлінні нею, і тим самим забезпечують їх реалізацію відповідно до законодавства. В цьому полягає їх роль як центральної ланки організаційної складової механізму правового регулювання господарської діяльності.

2. Поняття управління господарською діяльністю в умовах сучасного ринку має поєднувати управління окремими господарськими системами (підсистемами) та суб'єктами господарювання з управлінням єдиною господарською системою держави (національною економікою). Це забезпечує єдність і спрямованість управління на всіх рівнях в межах усієї держави, його зв'язок з організацією і регулюванням економічних процесів. У ГК України доцільно закріпити поняття господарського управління як діяльності, цілеспрямованої на організацію та створення умов ефективного господарювання у відповідності до вимог суспільного господарського порядку, що здійснюється на всіх рівнях національної економічної системи органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, наділеними господарською компетенцією, а також громадянами, громадськими та іншими організаціями, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. У ГК України слід також відобразити, що організаційно-господарські відносини та організаційно-господарські зобов'язання складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі як управління господарською діяльністю, так і регулювання такої діяльності.

3. Відмежування організаційно-господарських відносин, і господарських відносин у цілому, від цивільних повинно здійснюватися на легальній основі, виходячи із закріплених у ГК і ЦК України предметів їх правового регулювання, розкритих і збагачених положеннями цих Кодексів про цілі, загальні засади і принципи такого регулювання. Критеріями відмежування господарських (організаційно-господарських) відносин від адміністративних є, по-перше, наявність господарської компетенції у відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта організаційно-господарських повноважень і, по-друге, здійснення цим суб'єктом названих повноважень (реалізація зазначеної компетенції) безпосередньо щодо суб'єкта господарювання. При цьому господарською слід вважати компетенцію вказаного органу, якщо вона повністю або переважно цілеспрямована на організацію господарської діяльності, регулювання її та управління нею. Органи, наділені такою компетенцією, доцільно позначити терміном "господарські органи".

4. Поняття суб'єкта організаційно-господарських повноважень, який обов'язково є однією із сторін організаційно-господарських правовідносин, включає наділені господарською компетенцією щодо суб'єктів господарювання органи державної влади (Кабінет Міністрів України, міністерства, державні комітети, інші відомства, місцеві державні адміністрації, їх управління, відділи) та органи місцевого самоврядування (сільські, міські, селищні, районні і обласні ради, виконавчі органи рад, їх управління, відділи), а також громадян, громадські об'єднання та організації, їх органи, інші недержавні структури, які є засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Суб'єктами організаційно-господарських повноважень виступають у відповідних відносинах об'єднання підприємств, національні і державні акціонерні компанії, які поєднують ознаки суб'єктів господарювання та суб'єктів організаційно-господарських повноважень, а також наділені окремими організаційно-господарськими повноваженнями певні види суб'єктів господарювання.

5. Загальним об'єктом організаційно-господарських правовідносин є в цілому процес організації та здійснення господарської діяльності. Груповим (родовим) об'єктом окремих груп таких правовідносин виступають конкретні види господарсько-управлінської діяльності. Безпосереднім об'єктом окремих організаційно-господарських правовідносин є фактичні дії з організації, управління або регулювання господарської діяльності, реальна поведінка їх учасників. Зміст вказаних правовідносин охоплює комплекс прав та обов'язків сторін, спрямованих на досягнення єдиного організаційно-економічного результату у сфері управління і регулювання господарської діяльності.

6. Підставами виникнення, зміни і припинення організаційно-господарських правовідносин є: безпосередньо закон або інший нормативно-правовий акт, акт управління господарською діяльністю, господарський договір чи інша угода, порушення вимог закону, створення об'єктів інтелектуальної власності, заява чи звернення суб'єкта господарювання до суб'єкта організаційно-господарських повноважень, інші дії або події, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

7. Складні (зокрема комплексні) організаційно-господарські правовідносини в цілому являють собою ієрархічні системи складових правовідносин з декількома рівнями, тобто об'єднують підсистеми таких правовідносин, а на найнижчому рівні - елементарні правовідносини.

8. Класифікація організаційно-господарських правовідносин за інтегрованим критерієм (за складом і ступенем конкретизації суб'єктів та предметно-об'єктним) дозволяє виділити такі їх види: абсолютні майнові, абсолютно-відносні майнові, абсолютні з ведення власної господарської діяльності, відносні зобов'язальні (організаційно-господарські зобов'язання), немайнові абсолютні. Класифікація організаційно-господарських правовідносин за функціональними видами господарської діяльності та галузями економіки дозволяє виділити їхні види, що переважно стосуються: утворення і легалізації суб'єктів господарювання, здійснення державного контролю за господарською діяльністю і застосування адміністративно-господарських санкцій, господарського планування, приватизації, оренди, концесії державного та комунального майна, обмеження монополізму і захисту конкуренції, а також організаційно-господарські правовідносини у галузях промисловості, будівельної діяльності, транспорту, зв`язку, телекомунікацій, торгівлі, рекреаційної діяльності та в інших сферах і галузях економіки.

9. Абсолютні організаційно-господарські правовідносини (майнові та немайнові) представлені двома підвидами правовідносин відповідно до їхнього об'єкту: перший пов'язаний з охороною і захистом прав власника, другий - з реалізацією його прав. Повноваження власника у сфері господарювання в залежності від значущості і місця реалізації окремих повноважень у процесі організації та здійснення господарської діяльності поділяються на цілевизначальні, засновницькі, регулятивні, управлінські, контрольні, охоронні.

10. Кваліфікаційними ознаками організаційно-господарських зобов'язань є: загальні - відносний характер, особливий юридичний зв'язок між учасниками (право вимоги управненої сторони і відповідний обов'язок сторони зобов'язаної); специфічні - специфічна сфера існування (процес регулювання господарської діяльності та управління нею), особливий суб'єктний склад (одним з учасників є суб'єкт організаційно-господарських повноважень, другим - суб'єкт господарювання), управлінсько-господарський (організаційний) характер їх дій (утримання від дій), що виступають об'єктами цих зобов'язань. Категорія організаційно-господарського зобов'язання відображає економіко-правове явище реального життя, коли суб'єкт організаційно-господарських повноважень реалізуючи свою господарську компетенцію вступає у зобов'язальні відносини із суб'єктом господарювання з метою оптимального вирішення економічних, соціальних чи інших завдань. Специфіка такого зобов'язання обумовлена його спрямованістю на задоволення публічних інтересів, обов'язки і права сторін конкретизовані за їх участю і враховують як публічний інтерес, так і інтерес суб'єкта господарювання.

11. При утворенні суб'єкта господарювання його власники (засновники) реалізують належні їм відповідні абсолютні права (організаційно-установчі повноваження) через абсолютні організаційно-господарські правовідносини з утворення такого суб'єкта. Відносини, що складаються при легалізації суб'єкта господарювання (державній реєстрації, ліцензуванні і патентуванні окремих видів господарської діяльності, отриманні документів дозвільного характеру, реєстрації в органах пенсійного фонду, у податкових, митних та інших органах тощо) є організаційно-господарськими зобов'язаннями.

12. При плануванні господарської діяльності суб'єкта господарювання будь-якої форми власності та організаційно-правової форми складаються два види організаційно-господарських правовідносин: абсолютні із здійснення планування власної діяльності таким суб'єктом, які є складовими комплексних правовідносин аналогічного типу з ведення ним власної господарської діяльності, та організаційно-господарські зобов'язання між цим суб'єктом і виконавчим органом місцевої ради щодо розгляду, узгодження та внесення пропозицій до плану діяльності цього суб'єкта. При плануванні діяльності суб'єктів господарювання державної форми власності додатково складаються організаційно-господарські зобов'язання з державного замовлення - щодо комерційних підприємств, з виробничого завдання - щодо казенних, із затвердження річного фінансового плану, а також абсолютні організаційно-господарські правовідносини із складання та виконання вказаного плану.

13. Відносини, що складаються при здійсненні контролю за господарською діяльністю та застосуванні адміністративно-господарських санкцій, відносини у сферах приватизації, оренди, концесії державного та комунального майна, у сфері обмеження монополізму і захисту конкуренції є організаційно-господарськими зобов'язаннями. При цьому зобов'язання приватизації, оренди, концесії названого майна в цілому складні, комплексні, і являють собою ієрархічні системи складових організаційно-господарських зобов'язань. Основними видами названих зобов'язань у сфері обмеження монополізму і захисту конкуренції є такі: із здійснення контролю за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, із застосування заходів відповідальності та інших заходів впливу, з надання дозволів на узгоджені дії, з надання дозволів на економічну концентрацію

14. Основними групами суб'єктів організаційно-господарських повноважень у гірничодобувній промисловості є центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які наділені господарською компетенцією безпосередньо щодо суб'єктів господарювання, і ця їхня компетенція здійснюється ними у процесі управління та регулювання господарської діяльності. Основними організаційно-господарськими зобов'язаннями у цій галузі є такі: недоговірні - з надання у користування ділянок надр, із здійснення контролю за виконанням суб'єктом господарювання - надрокористувачем умов дозволу на користування надрами і угоди про умови користування надрами, із застосування адміністративно-господарських санкцій; договірні - з угоди про умови користування надрами та з угоди про розподіл продукції. Окрема група організаційно-господарських правовідносини у гірничодобувній промисловості складається між національними акціонерними та державними холдинговими компаніями, з одного боку, та дочірніми підприємствами цих компаній, з другого.

15. Основними групами суб'єктів організаційно-господарських повноважень у галузі будівельної діяльності є центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, які наділені господарською компетенцією у цій галузі і здійснюють тут організаційно-господарські повноваження, а також комісії з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Основними видами організаційно-господарських зобов'язань у цій галузі є такі: із заяви щодо намірів забудови земельної ділянки, із затвердження проекту будівництва, з надання дозволу на виконання підготовчих робіт, з надання дозволу на виконання будівельних робіт, з прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, із здійснення державного контролю, із застосування адміністративно-господарських санкцій. Главу 33 ГК України доцільно розпочати статтею 316-1 "Організаційні засади здійснення будівельної діяльності".

16. Серед суб'єктів організаційно-господарських повноважень у галузі телекомунікацій основну групу становлять органи державної влади, які наділені господарською компетенцією щодо суб'єктів господарювання і вступають з цими суб'єктами в організаційно-господарські відносини у процесі управління і регулювання господарської діяльності у цій галузі. Основними організаційно-господарськими зобов'язаннями у галузі телекомунікацій є такі: з реєстрації суб'єкта господарювання як оператора або провайдера телекомунікацій, з розподілу та використання номерного ресурсу, з погодження застосування засобів телекомунікацій, з регулювання НКРЗ взаємодії операторів при взаємоз'єднанні телекомунікаційних мереж, з розподілу і використання радіочастотного ресурсу для здійснення діяльності у сфері телекомунікацій, з ліцензування господарської діяльності у цій галузі, із здійснення державного контролю, із застосування адміністративно-господарських санкцій.

За результатами дослідження розроблені пропозиції щодо внесення змін і доповнень до ГК України, ЦК України, Закону України "Про приватизацію державного майна" та деяких підзаконних актів.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Віхров О.П. Організаційно-господарські правовідносини / О.П. Віхров. - К.: Видавничий дім "Слово", 2008. - 512 с.

2. Віхров О.П. Господарський Кодекс України і теорія господарських зобов'язань / О.П. Віхров // Економіка та право. - 2003. - № 2. - С. 54-58.

3. Віхров О.П. Щодо співвідношення Цивільного та Господарського кодексів України / О.П. Віхров // Право України. - 2003. - № 10. - С. 135-139.

4. Віхров О. Правове регулювання відносин на ринку послуг мобільного зв'язку / О. Віхров // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 11. - С. 6-9.

5. Віхров О.П. Роль і місце організаційно-господарських зобов'язань у сучасній економіці / О.П. Віхров // Право України. - 2004. - № 4. - С. 53-56.

6. Віхров О. До питання щодо ознак організаційно-господарських зобов'язань / О. Віхров // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 7. - С. 48-51.

7. Віхров О.П. Про назву і зміст навчальної дисципліни "Господарське право" / О.П. Віхров // Проблеми господарського права і методика його викладання: зб. наук. праць / НАН України. Ін-т економіко-правових досліджень. - Донецьк: ТОВ "Юго-Восток, ЛТД", 2006. - С. 370-378.

8. Віхров О.П. Господарське право як навчальна дисципліна / О.П. Віхров // Право України. - 2006. - № 12. - С. 34-38.

9. Віхров О. Суб'єкти організаційно-господарських повноважень як учасники відносин у сфері господарювання / О. Віхров, С. Віхров // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 12. - С. 120-124.

10. Віхров О. До питання про господарсько-правовий статус холдингових компаній / О. Віхров, Н. Ібрагімова // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 5. - С. 41-45.

11. Віхров О. Організаційно-господарські правовідносини: загальне та особливе / О. Віхров // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 9. - С. 100-103.

12. Віхров О.П. Господарські правові відносини: сутність і функціональне призначення / О.П. Віхров // Економіка та право. - 2007. - № 2 (18). - С. 87-91.

13. Віхров О.П. Управління господарською діяльністю як категорія господарського права / О.П. Віхров // Право України. - 2007. - № 12. - С. 47-52.

14. Віхров О. Правовідносини у сфері планування діяльності суб'єктів господарювання / О. Віхров // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 4. - С. 11-15.

15. Віхров О.П. Організаційно-господарські правовідносини, пов'язані з використанням надр / О.П. Віхров // Напрями оновлення господарського законодавства України: зб. наук. праць / НАН України. Ін-т економіко-правових досліджень. - Донецьк: ТОВ "Юго-Восток, ЛТД", 2008. - С. 175-187.

16. Віхров О.П. Про розмежування господарських та адміністративних відносин / О.П. Віхров // Економіка та право. - 2008. - № 1(20). - С. 57-62.

17. Віхров О.П. Юридичні факти як підстави виникнення, зміни і припинення господарських правовідносин / О.П. Віхров // Право України. - 2008. - № 7. - С. 53-57.

18. Віхров О.П. Об'єкт у структурі господарських правовідносин / О.П. Віхров // Вісник Академії правових наук України: зб. наук. праць. - Харків: Право, 2008. - № 2 (53). - С. 141-148.

19. Віхров О. Організаційно-господарські правовідносини у галузі будівельної діяльності / О. Віхров // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 10. - С. 34-38.

20. Віхров О.П. Договірні форми організаційно-господарських зобов'язань / О.П. Віхров // Вісник господарського судочинства. - 2008. - № 5. - С. 105-109.

21. Віхров О.П. Організаційно-господарські правовідносини у галузі телекомунікацій / О.П. Віхров, І.О. Віхрова // Часопис Київського університету права. - 2008. - № 3 - С. 179-184.

22. Віхров О.П. Класифікація господарських правовідносин: загальнотеоретичний підхід / О.П. Віхров // Вісник Академії правових наук України. - 2008. - № 4 (55). - С. 134-142.

23. Віхров О. Правовідносини з планування господарської діяльності державних і комунальних підприємств / О. Віхров // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 1. - С. 33-37.

24. Віхров О.П. Деякі питання відшкодування збитків і застосування штрафних санкцій як засобів забезпечення виконання господарських зобов'язань / О.П. Віхров // Відповідальність у сфері господарювання: сучасний стан і перспективи розвитку: зб. наук. праць / НАН України. Ін-т економіко-правових досліджень. - Донецьк: ТОВ "Юго-Восток, ЛТД", 2009. - С. 28-36.

25. Хозяйственное право: учебник / [Мамутов, Г.Л. Знаменский, К.С. Хахулина и др. ] ; под ред. В.К. Мамутова. - К.: Юринком Интер, 2002. - 912 с.

26. Віхров О.П. Правове регулювання господарських відносин в окремих галузях економіки: курс лекцій / О.П. Віхров. - Чернігів: КП "Видавництво "Чернігівські обереги", 2003. - 172 с.

27. Віхров О.П. Господарське право. Спеціальна частина: навч. посіб. / О.П. Віхров. - К.: Видавничий дім "Слово", 2004. - 344 с.

28. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / [Мамутов, Знаменський Г.Л., Хахулін В.В. та ін.] ; за заг. ред В.К. Мамутова. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 688 с.

29. Віхров О.П. Правове регулювання функціональних видів господарської діяльності : курс лекцій / О.П. Віхров. - Чернігів: КП "Видавництво "Чернігівські обереги", 2006. - 172 с.

30. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / [Беляневич, Вінник О.М., Щербина В.С. та ін. ] ; за заг. ред. Г.Л. Знаменського, В.С. Щербини. - [2-е вид.]. - К.: Юрінком Інтер, 2008. - 720 с.

31. Хозяйственный кодекс Украины: Научно-практический комментарий; под общ. ред. А.Г. Бобковой. - Харьков: Издатель ФЛ-П Вапнярчук Н.Н., 2008. - 1296 с.

32. Віхров О.П. Господарські (організаційно-господарські) правовідносини в механізмі правового регулювання господарської діяльності / О.П. Віхров // Право та економіка: генезис, сучасний стан та перспективи розвитку: міжнар. наук.-практ. конф. (Одеса, 30 трав. 2008 р.). / ОНУ ім. І.І. Мечникова. - Одеса: Астропринт, 2008. - С. 75-80.

33. Віхров О.П. Щодо законодавчого визначення поняття управління господарською (підприємницькою) діяльністю / О.П. Віхров // Veda a technologie: krok do budoucnosti - 2008: materialy IV mezinarodni vedecko - prakticka konference. - Dil 6. Pravni vedy: Praha. - Praha : Publishing House "Education and Science" s. r. o., 2008. - S. 21-25.

34. Віхров О.П. Заходи юридичної відповідальності як засоби забезпечення виконання господарських зобов'язань / О.П. Віхров // Трансформація юридичної відповідальності на сучасному етапі розвитку суспільства: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Донецьк, 12 черв. 2008 р.). - Донецьк: ДонУЕП, 2008. - С. 16-19.

35. Віхров О.П. Правове регулювання господарських відносин в аспекті євроінтеграційних процесів / О.П. Віхров // Реформування держави і права в контексті євроінтеграції: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. "Україна в євроінтеграційних процесах" (Київ, 23-24 лют. 2008 р.). - К.: Київ. міжнар. ун-т, 2008. - С. 129-133.

36. Віхров О.П. Недоговірні організаційно-господарські зобов'язання / О.П. Віхров // Экономико-правовые исследования в ХХІ веке: история, современное состояние и перспективи совершенствования хозяйственного законодательства: материалы Первой междунар. науч.-практ. интернет-конф. (Донецк, 16-18 февр. 2009 г.). - Донецк: Вебер, 2009. - С. 22-25.

Размещено на Allbest.ru