Правовий режим конфіденційної інформації: цивільно-правовий аспект
Комплексне дослідження правового режиму конфіденційної інформації як нетипового об’єкта цивільного права. Розгляд міжнародних стандартів, яким повинна відповідати конфіденційна інформація. Пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.08.2015 |
| Размер файла | 50,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ
УДК: 347.47
Спеціальність 12.00.03 - цивільне право та цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
ПРАВОВИЙ РЕЖИМ КОНФІДЕНЦІЙНОЇ ІНФОРМАЦІЇ:
ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
Дідук Алла Григорівна
Харків - 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі цивільно-правових дисциплін Навчально-наукового інституту права, економіки та соціології при Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент, Жуков Віктор Іванович, Міжнародний Соломонів університет, професор кафедри приватного права
Офіційні опоненти:
доктор юридичних наук, доцент, Кохановська Олена Велеонінівна, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, професор кафедри цивільного права
кандидат юридичних наук, доцент, Крижна Валентина Миколаївна, Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого, доцент кафедри цивільного права № 2.
Захист відбудеться 22.11.2008 року о 13 годині на засіданні
Спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 в Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр.50-річчя СРСР, 27.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр.50-річчя СРСР, 27.
Автореферат розісланий 20.10.2008 р.
Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради В.Є. Кириченко
Анотації
Дідук А.Г. Правовий режим конфіденційної інформації: цивільно-правовий аспект. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес, сімейне право, міжнародне приватне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2008.
Дисертація містить комплексне дослідження правового режиму конфіденційної інформації як нетипового об'єкта цивільного права. Автором досліджено поняття терміна інформація як така (per se) з урахуванням позиції вчених у сфері точних наук, оскільки він є базовим для інших її видів, зокрема конфіденційної інформації - комерційної таємниці і ноу-хау. Виходячи із позиції розуміння інформації як повідомлення, яке містить (в собі) відомості, виявлено та описано притаманні їй властивості, з якими закон може пов'язати певні правові наслідки. Розглянуто міжнародні стандарти, яким повинна відповідати конфіденційна інформація, зокрема комерційна таємниця і ноу-хау, та проаналізовано зарубіжне законодавство, що регулює вказані види інформації, і чинне законодавство України. Виходячи із специфіки нетипового об'єкта цивільного права, розкрито зміст "права доступу" до конфіденційної інформації як більш адекватного терміна на відміну від "права на" інформацію. Зроблено висновок про те, що суб'єктивного права на конфіденційну інформацію не існує, а мова повинна йти про захист "охоронюваного законом інтересу" особи, яка фактично контролює цю інформацію.
У роботі сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України стосовно конфіденційної інформації (комерційної таємниці і ноу-хау). законодавство цивільний право
Ключові слова: інформація як така, конфіденційна інформація, комерційна таємниця, ноу-хау, недобросовісна конкуренція, фактична монополія, "право доступу", "охоронюваний законом інтерес".
Дидук А.Г. Правовой режим конфиденциальной информации: гражданско-правовой аспект. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс, семейное право, международное частное право. - Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2008.
Диссертационное исследование посвящено разработке научно обоснованных рекомендаций относительно развития и повышения эффективности законодательства в сфере охраны интереса лица, которое фактически контролирует конфиденциальную информацию.
Была проанализирована информация как объект гражданского права. На основании этого из существующих теорий об объекте гражданского права избрана теория объекта-действия ("чужого"), как наиболее подходящая для исследования нетипичного объекта - информации (конфиденциальной информации). Рассматривались известные понятия информации как таковой (per se) в сфере точных наук, а также описанные учеными в этой области знаний свойства-признаки информации, с которыми закон может связать правовые последствия. После уяснения физической природы информации как таковой было рассмотрено понятие информации как объекта в науке гражданского права, исходя из различных концепций: проприетарной, исключительных прав и фактической монополии. Диссертант отстаивает позицию, согласно которой информация - это не просто "документированные или публично оглашенные сведения…" (ст. 200 ГК Украины, ст. 1 Закона Украины "Об информации"), а "сообщение, содержащее (в себе) сведения", вместе с тем возможно и конфиденциальные, возможно и документированные. Также автором рассмотрены понятия конфиденциальной информации, а также коммерческой тайны и ноу-хау в науке гражданского права и в законодательстве Украины.
Исходя из этого, сделан вывод о том, что информация (конфиденциальная информация) - нетипичный объект гражданского права, обладающий признаками, которые неизвестны классическим объектам гражданского права. Отдельно аргументировано позицию автора, согласно которой на конфиденциальную информацию не может возникать право собственности (владение, пользование, распоряжение) или субъективное право, а только фактическая монополия.
Охарактеризовано законодательство о конфиденциальной информации, в частности коммерческой тайне и ноу-хау как зарубежное, так и национальное. Сделано вывод о том, что в странах континентальной (пандектной) системы права отрицается концепция права собственности на конфиденциальную информацию, а последняя рассматривается как информация, основанная на фактической монополии. Очевидно, законодателю Украины следует исходить именно из данной концепции.
Также рассмотрено этапы становления и развития национального законодательства о конфиденциальной информации. В частности, было проанализировано эволюцию законодательного регулирования коммерческой тайны и ноу-хау в разные периоды исторического развития государства. Затем исследованию подверглось действующее законодательство Украины, которое содержит нормы об информации, конфиденциальной информации в виде коммерческой тайны и ноу-хау. При этом такие нормы часто являются непоследовательными и имеют некоторые несоответствия между собой. В связи с этим диссертант считает целесообразным принятие специального закона о коммерческой тайне, который занял бы место в системе законодавства на уровне меньшей посылки, в отношении к большей - Гражданскому кодексу Украины (ст.ст. 505-508).
Проанализировано содержание "права доступа" к конфиденциальной информации как более адекватного термина сути данного нетипичного объекта. Автор диссертации пришел к выводу о том, что субъективного права на конфиденциальную информацию нет. Здесь можно говорить только о защите "охраняемого законом интереса" лица, которое фактически контролирует конфиденциальную информацию в виде коммерческой тайны и ноу-хау.
В работе сформулированы предложения по усовершенствованию законодательства Украины в отношении конфиденциальной информации вообще и коммерческой тайны, ноу-хау, в частности.
Ключевые слова: информация как таковая, конфиденциальная информация, коммерческая тайна, ноу-хау, недобросовестная конкуренция, фактическая монополия, "право доступа", "охраняемый законом интерес".
Diduk A.G. Legal Regime of Confidential Information: Civil and Legal Aspect. - Manuscript.
Thesis for a candidate's degree by specialty 12.00.03 - civil law and civil procedure; family law; international private law. - Kharkiv National University of Internal Affairs, Kharkiv, 2008.
This thesis is a complex research of legal regime of confidential information (commercial secrecy and know-how) as a not typical object of civil law. The author researched the notion "information as it is" taking into consideration attitude of scientists working in the field of exact science, because it is basic for other kinds of information, in particular confidential information - commercial secrecy and know-how. Considering information as a message that contains data, some characteristics having particular legal consequences by the law were found and described. International standards to which confidential information (commercial secrecy and know-how) must correspond have been considered; foreign legislation that regulates stated kinds of information and Ukrainian legislation in power has been analyzed. According to not typical object of civil law, content of "the right for access" to confidential information (commercial secrecy and know-how) as more adequate comparing to "the right for information", has been revealed. A conclusion that there is no subjective right for confidential information (commercial secrecy and know-how) has been made. They have to talk about protection of person's "interest under law" that legally controls this information.
Propositions of developing Ukrainian legislation in power in the field of confidential information (commercial secrecy and know-how) are stated in this research.
Key words: "information as it is", "confidential information", "commercial secrecy", "know-how", "unfair competition", "actual monopoly", "the right for access", "interest under law".
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. При дослідженні правового режиму інформації, конфіденційної інформації (комерційної таємниці і ноу-хау) Автор розглядає конфіденційну інформацію тільки у вигляді комерційної таємниці і ноу-хау. доцільно виходити не стільки із норм, закріплених в чинному законодавстві України, які є недосконалими щодо регулювання інформаційних відносин, а з юридичної природи даного об'єкта. Відповідно норми чинного законодавства повинні бути адекватними саме юридичній природі інформації, конфіденційної інформації.
В Україні єдиного підходу щодо розуміння юридичної природи інформації (конфіденційної інформації) не вироблено. Певною мірою це пояснюється тим, що інформація не є класичним об'єктом цивільного права. Немає єдності у визначенні терміна "інформація" навіть серед всесвітньо відомих вчених у сфері точних наук, які безпосередньо вивчають інформацію.
У науці цивільного права та в законодавстві України на даний час домінує поняття, що інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі (ст. 200 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України і ст. 1 Закону України "Про інформацію"). Саме виходячи із даної точки зору законодавець України сформулював похідне правове положення, згідно з яким інформація і всі її різновиди, тобто "відомості" - є об'єктом права власності. Відповідно інформацією, конфіденційною інформацією можна "володіти, користуватись і розпоряджатись" (ст. 30, 38 Закону України "Про інформацію").
Дисертант не поділяє такого поняття щодо інформації як такої (per se) і вважає, що воно неадекватно відображає дане об'єктивне явище у природі, суспільстві і, відповідно, в праві.
Аналіз судової практики, яка стала предметом дослідження, також свідчить про те, що учасники інформаційних правовідносин, а на випадок спорів і учасники судових процесів, органи юрисдикції мають значні труднощі, коли їм необхідно застосувати ту чи іншу норму права, диспозиція якої містить термін "інформація", "конфіденційна інформація", "комерційна таємниця", "ноу-хау". Про це свідчить і рівень вітчизняних наукових розробок щодо вказаних видів інформації.
Наразі теоретичні засади інформаційно-правових явищ в Україні складають монографії: Кохановської О.В. "Теоретичні проблеми інформаційних відносин у цивільному праві", Носіка Ю.В. "Права на комерційну таємницю в Україні", Петрова Є. В. "Інформація як об'єкт цивільно-правових відносин". Окремі аспекти правового регулювання відносин, які виникають щодо інформації, конфіденційної інформації висвітлені у наукових працях Азімова Ч. Н., Бачіло І. Л., Бєгової Т. І., Венгерова А.Б., Дозорцева В.А., Жукова В. І., Капіци Ю. М., Копилова В.А., Коссака В.М., Крижної В. М., Кулініч О. О., Підопригори О. А., Підопригори О. О., Погуляєва С. Ю., Розенберга В., Саніахметової Н. О., Северіна В. А., Селіванова М. В., Сергеєва О.П., Сіренка І. А., Сляднєвої Г. О., Топалової Л. Д., Харитонова Є. О., Чобота О.А., Шершеневича Г.Ф., Шишки Р.Б., Штумпфа Г. та ін.
Проведений аналіз наукової літератури, щодо розуміння науковою спільнотою цивілістів України фундаментального положення про інформацію як "відомості", дає підстави стверджувати, що легальне визначення інформації та конфіденційної інформації не ставиться під сумнів. У більшості робіт вітчизняних учених інформація (конфіденційна інформація) розглядається з позиції "речового права власності", а комерційна таємниця і ноу-хау однозначно як об'єкти права інтелектуальної власності, на які існує суб'єктивне право, з чим дисертант не погоджується.
На підставі отриманих результатів дослідження дисертант спираючись на фундаментальні положень про інформацію як таку (per se), отримані всесвітньо відомими вченими у сфері точних наук (Н. Вінер, К. Шеннон, Л. Бріллюен, В. Глушков, Ж. Буассель) обґрунтовує тезу про те, що інформація - це не "…відомості", а "повідомлення, яке містить відомості", котрі можуть бути у тому числі і конфіденційними, і документованими. Серед учених-цивілістів такої точки зору дотримуються В.А. Дозорцев, В. І. Жуков.
Окреслена проблема в дисертації вирішується з урахуванням відповідних Директив ЄС та інших міжнародних нормативних актів, які мають важливе значення для гармонізації українського законодавства про інформацію, конфіденційну інформацію і, зокрема комерційну таємницю та ноу-хау, до європейських стандартів, в яких інформація розглядається саме з позиції доступу до повідомлення.
Викладаючи матеріал дисертаційного дослідження, автор використовує терміни: "право інтелектуальної власності", "право на" інформацію (конфіденційну інформацію), "суб'єктивне право", захист "суб'єктивного права на" конфіденційну інформацію як умовні поняття, які не є адекватними суті даного правового явища. На думку дисертанта, адекватними будуть терміни: "фактична монополія" на інформацію (конфіденційну інформацію), "право доступу" до інформації (конфіденційної інформації), "охоронюваний законом інтерес" щодо конфіденційної інформації.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з розділом 9 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006 - 2010 роки. Робота спрямована також на реалізацію основних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом Президента України від 14 вересня 2000 р. № 1072.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення та опис властивостей, об'єктивно притаманних інформації як такій (per se), з якими норми цивільного права, на рівні гіпотези та диспозиції, можуть пов'язати певні правові наслідки. На цій основі визначити: 1) правовий режим конфіденційної інформації та 2) "право доступу" до конфіденційної інформації.
Для досягнення поставленої мети вирішуються наступні завдання: з'ясувати фізичну природу, поняття і зміст інформації як такої (per se) необхідної і достатньої для науки цивільного права; виявити і описати властивості, об'єктивно притаманні інформації як такій (per se) на підставі даних точних наук; дослідити правову природу, поняття і зміст інформації (конфіденційної інформації) як об'єкта цивільного права; виявити ознаки комерційної таємниці і ноу-хау, проаналізувати їх співвідношення; дослідити зміст "права доступу" до інформації, конфіденційної інформації з огляду на фізичну природу інформації як такої (per se); визначити специфіку способів захисту конфіденційної інформації як нетипового об'єкта цивільного права; описати правові завдання, пов'язані з інтеграцією національного законодавства в галузі охорони конфіденційної інформації до міжнародних стандартів.
Об'єктом дослідження є інформація як така (per se), конфіденційна інформація у вигляді комерційної таємниці і ноу-хау, з огляду на авторську позицію щодо концептуальних положень науки цивільного права відносно інформації як нетипового об'єкта цивільного права.
Предметом дослідження є властивості-ознаки, об'єктивно притаманні інформації як такій (per se) та конфіденційній інформації у вигляді комерційної таємниці і ноу-хау, з якими норми цивільного права можуть пов'язати певні правові наслідки, сукупність яких і створює їх правовий режим.
Методи дослідження. У ході проведення дослідження використовувались як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання: діалектичний, формально-догматичний, історичний, порівняльно-правовий, системно-структурний та ін. За допомогою діалектичного методу встановлено сутність інформації, конфіденційної інформації, зокрема комерційної таємниці і ноу-хау, їх співвідношення. Історичний і порівняльно-історичний методи покладені в основу вивчення генезису поняття конфіденційної інформації, тенденцій її розвитку. Формально-догматичний метод (формальної логіки) сприяв розробці поняття інформації, конфіденційної інформації у вигляді комерційної таємниці і ноу-хау, виявленню та усуненню розбіжностей у їх понятійному апараті, що застосовується в теорії цивільного права і деяких нормах права. З допомогою цього методу вдалося дослідити зміст терміна "право на" інформацію, конфіденційну інформацію у двох аспектах: 1) як "право в сфері належного", так зване "чисте право", де досліджувалися норми права, їх елементи, субординація норм, нормативні зв'язки і їх співвідношення; 2) як "право в сфері сущого", де вивчалися причинно-наслідкові зв'язки, які виникають при застосуванні норм права, що спричиняють певні правові наслідки. Дисертант використав дані, які були описані вченими у сфері точних наук, для виявлення властивостей-ознак, об'єктивно притаманних інформації як такій (per se), з якими закон може пов'язати певні правові наслідки. Методом порівняльно-правового аналізу було досліджено нормативно-правові акти України і зарубіжних країн. Оперування системно-структурним методом дозволило окреслити місце інформації і, зокрема комерційної таємниці та ноу-хау в системі цивільного права. На основі методу аналізу і синтезу проведено узагальнення юридичної практики з даної проблеми.
Наукова новизна одержаних результатів. Пріоритет авторської концепції полягає у тому, що дана робота є першим в Україні комплексним дослідженням правової природи нетипового об'єкта цивільного права - інформації, конфіденційної інформації у вигляді комерційної таємниці і ноу-хау, описаної з урахуванням даних точних наук про фізичну природу інформації як такої (per se). Такий підхід уможливив отримання дисертантом як нових, так і з елементами новизни основних наукових положень та висновків, а саме:
1. Уперше піддано обгрунтованій критиці усталене в доктрині цивільного права та законодавстві України визначення інформації як "документованих або публічно оголошених відомостей…" (ст. 200 ЦК України і ст. 1 Закону України "Про інформацію"), бо таке розуміння її є неадекватним фізичній природі інформації як такої (per se).
Отримані результати дослідження, з урахуванням даних точних наук про фізичну природу інформації як такої (per se), дають підстави для іншого концептуального уявлення щодо інформації як об'єкта цивільного права загалом, та конфіденційної інформації, зокрема.
Інформація - це повідомлення, яке містить відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.
2. Одержало подальший розвиток положення про те, що легальне визначення конфіденційної інформації не розкриває її суті і дає хибне уявлення про неї як про "відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб" (ст. 30 Закону України "Про інформацію"). Таке визначення суперечить як фізичній природі інформації як такої (per se), так і пандектній системі права.
З урахуванням відстоюваної дисертантом позиції, запропоновано авторське визначення конфіденційної інформації як повідомлення, що містить незагальновідомі та нелегкодоступні відомості, внаслідок обмеження до нього доступу особою, яка фактично контролює таку інформацію.
3. Набуло подальшого розвитку положення про те, що на інформацію, конфіденційну інформацію не може виникати "речове право власності" (володіння, користування, розпорядження), на якому базується Закон України "Про інформацію" (ст. 38). Обґрунтовується це тим, що інформація (відповідно і конфіденційна інформація) як нетиповий об'єкт цивільного права, - нематеріальна за своєю природою, у тому розумінні, що до неї не можна доторкнутись як до речі (res) чи її не можна відчувати, відповідно нею і не можна володіти (в розумінні corpus - animus), користуватись або розпоряджатись як, наприклад, річчю.
4. Заперечується положення, згідно з яким вся без винятку комерційна таємниця є об'єктом права інтелектуальної власності - ст.ст. 420, 505-508 ЦК України. Стверджується теза про те, що не кожна в зазначеному переліку комерційна таємниця може відповідати критеріям ст. 418 ЦК України "Поняття права інтелектуальної власності". Поняття комерційної таємниці ширше за змістом ніж поняття права інтелектуальної власності, а тому і не кожна комерційна таємниця або ноу-хау апріорі повинна визнаватися об'єктом права інтелектуальної власності.
5. Удосконалено, з урахуванням вимог європейських стандартів, визначення ноу-хау як неохоронюваної законом інформації (виробничої, технічної та іншої), яка є секретною, у тому значенні, що вона як єдине ціле або у точній сукупності та поєднанні її компонентів не є загальновідомою чи легкодоступною, а також є суттєвою, тобто важливою і корисною для осіб, які фактично її контролюють, та визначеною, тобто описаною або зафіксованою таким чином, щоб можна було перевірити її відповідність критеріям секретності та суттєвості.
6. Обгрунтовується позиція, що термін "право на" інформацію, конфіденційну інформацію є умовним, а не точним науковим формулюванням. З огляду на природу інформації та враховуючи її властивості, доцільно застосовувати термін "право доступу" до конфіденційної інформації, виходячи із положення про те, що конфіденційною вона може стати тільки за відомих умов як, наприклад, комерційна таємниця (ст. 505 ЦК України).
7. Набуло подальшого розвитку твердження про достовірність теорії фактичної монополії щодо конфіденційної інформації у вигляді комерційної таємниці і ноу-хау як більш адекватної властивостям вказаних об'єктів. На відміну від запатентованого винаходу комерційна таємниця або ноу-хау охороняються непрямим чином, а саме - законодавством про добросовісну конкуренцію щодо спорів між підприємцями і законодавством про відшкодування шкоди відносно спорів між непідприємцями. Як відомо, закони України про добросовісну конкуренцію засновані на концепції фактичної монополії, що відповідає моделі пандектної системи права, а закони України про інформацію - на концепції права власності, у тому числі й суб'єктивного права, як у країнах англо-американської системи права.
8. Уперше піддається аргументованій критиці положення щодо існування суб'єктивного права на інформацію (ст. 302 ЦК України) та виключного майнового права інтелектуальної власності на комерційну таємницю (ст. 506 ЦК України). Обґрунтовується позиція про "охоронюваний законом інтерес" особи, яка фактично обмежує доступ до інформації як конфіденційної, наприклад, комерційної таємниці. По-перше, така особа не має легальної монополії на неї, відповідно і абсолютного захисту, а по-друге, у загальноприйнятій категорії юридичних прав і інтересів, останні захищаються правовими нормами, без включення цих інтересів до сфери суб'єктивних прав або права власності.
9. Обгрунтовується позиція, згідно з якою "охоронюваний законом інтерес" особи, яка фактично контролює конфіденційну інформацію, може захищатись у суді відповідно до ст. 16 ЦК України: позовами про визнання "охоронюваного законом інтересу" та позовами про присудження "охоронюваного законом інтересу".
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в її спрямованості на усунення прогалин у законодавстві та рекомендацій щодо приведення його у відповідність до міжнародних стандартів. Окремі теоретичні положення дисертації, висновки та отримані результати можуть бути використані у навчальному процесі, при викладанні курсу цивільного права в навчальних закладах України. З огляду на дискусійний характер окремих положень дисертації, вони можуть стати підґрунтям для проведення подальших наукових досліджень з правових проблем конфіденційної інформації, а саме комерційної таємниці і ноу-хау. Також практичний аспект отриманих результатів дозволяє використовувати їх у судовій та іншій юридичній практиці України, а також в законотворчій та правозастосовній діяльності.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Дисертація підготовлена на кафедрі цивільно-правових дисциплін ННІ ПЕС Харківського національного університету внутрішніх справ, де неодноразово було проведено її обговорення і рецензування. Основні наукові висновки та отримані результати пройшли апробацію на науково-практичних конференціях: "Актуальні проблеми правового захисту інтелектуальної власності в Україні" (Харків, НУВС, 21 березня 2003 р.); "Актуальні проблеми цивільного права та процесу" (пам'яті проф. О.А. Пушкіна, Харків, НУВС, 21 травня 2005 р.); круглому столі "Охоронюваний законом інтерес в цивільному праві та процесі" (Харків, ХНУВС, 16 грудня 2005 р.); "Актуальні проблеми цивільного права та процесу" (пам'яті проф. О.А. Пушкіна, Харків, ХНУВС, 27 травня 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми цивільного права та процесу" (пам'яті проф. О.А. Пушкіна, Харків, ХНУВС, 26 травня 2007 р.); X міжнародній науково-практичній конференції "Новітні тенденції і стратегії розвитку міжнародної торгівлі: фінансово-економічний та правовий аспекти" (Київ, Українська академія зовнішньої торгівлі, 30 травня 2007 р.); "Проблеми цивільного права та процесу" (пам'яті проф. О.А. Пушкіна, Харків, ХНУВС, 31 травня 2008 р.). Отримані автором результати використовувалися в лекціях і на семінарах, проведених для студентів ННІ ПЕС Харківського національного університету внутрішніх справ, а також для практичних працівників.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження відображені у п'яти наукових статтях, опублікованих у виданнях, визнаних ВАК України фаховими для юридичних наук, та тезах науково-практичних конференцій.
Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження і складається із вступу, трьох розділів, які об'єднують десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. У дисертації використано 365 джерел і нормативно-правових актів України та зарубіжжя. Обсяг рукопису становить 199 сторінок машинописного тексту.
Основний зміст роботи
У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, мета і завдання дослідження, визначаються об'єкт і предмет, а також методи дослідження, наукова новизна одержаних результатів, теоретичне і практичне значення, апробація та впровадження результатів дослідження, публікації та структура дисертації.
Розділ 1. Інформація як об'єкт цивільного права складається із 6 підрозділів і присвячений дослідженню правової природи інформації та конфіденційної інформації у вигляді комерційної таємниці і ноу-хау як нетипових об'єктів цивільного права, з урахуванням позиції представників точних наук щодо інформації як такої (per se).
Підрозділ 1.1. Поняття терміна "правовий режим" у науці цивільного права присвячений теоретичному рівню розробки категорії "правовий режим". Як зазначали вчені О.О. Красавчиков та О.С. Іоффе, загального поняття правового режиму об'єктів цивільно-правових зв'язків насправді немає і бути не може. Висувається гіпотеза, що під правовим режимом у цивільному праві слід розуміти "урахування" законодавцем природних властивостей і ознак, притаманних об'єкту. Саме з цими властивостями цивільне законодавство може пов'язати певні правові наслідки. Якщо застосувати дану гіпотезу до об'єкта нашого дослідження - інформації, конфіденційної інформації, то з урахуванням їх властивостей можна змоделювати відповідну поведінку осіб. При цьому відкрита (загальновідома) інформація не має чітко визначеного правового режиму. Правовий режим конфіденційної інформації визначається завдяки її незагальновідомості та нелегкодоступності, шляхом фактичного надання або обмеження неправомірного доступу до неї третіх осіб (встановлення режиму, який умовно можна назвати "доступності-недоступності").
Підрозділ 1.2. Теорії про об'єкт цивільного права: нетипові об'єкти присвячено аналізу існуючих теорій з метою вибору одного з напрямків для дослідження нетипових об'єктів для цивільного права, до яких автор дисертації відносить інформацію, конфіденційну інформацію. Найбільш придатною у даному випадку є теорія об'єкта-дії, зокрема "чужої" дії (Я.М. Магазінер, О.С. Іоффе), яка береться як вихідна посилка. Ця теорія дозволяє, по-перше, відобразити в нормах права властивості даного нетипового об'єкта, які йому об'єктивно притаманні, і, по-друге, має більшу "вирішувальну" здатність (В. І. Жуков). Під "вирішувальною" здатністю дисертант має на увазі можливість однозначного розмежування предмета спору, предмета позову і його підстави, в тому числі й пов'язаного з інформацією, конфіденційною інформацією. Із теорії об'єкта-дії ("чужої" дії) виходить, що необхідно розрізняти два об'єкти правовідносин: "юридичний об'єкт" і "матеріальний об'єкт". "Юридичним об'єктом" є дія зобов'язаної особи у відносних правовідносинах або дії всіх третіх осіб у абсолютних правовідносинах. Під "матеріальним об'єктом", але стосовно нетілесних (інформації, конфіденційної інформації), дисертант має на увазі "права на" ці об'єкти, зокрема "право доступу" до інформації, конфіденційної інформації.
Підрозділ 1.3. Поняття інформації як такої в точних науках присвячено саме розгляду фізичної природи інформації як такої (per se) та виявленню об'єктивно притаманних їй властивостей, описаних фахівцями у сфері точних наук, які безпосередньо вивчають інформацію. Тому тільки вони можуть розкрити зміст поняття інформації як такої (per se).
Виходячи із математичної теорії інформації кількість відомостей, сприйнятих із повідомлення стороною складають суть поняття інформації як такої (теорія інформації К. Шеннона); також інформація розуміється як зміст повідомлення і як міра складності об'єкта (алгоритмічний підхід Колмогорова). Отже, саме математична теорія інформації дозволяє виявити властивості інформації, з якими закон може зв'язати певні правові наслідки. Такою властивістю інформації є її "кількісний вимір". І саме така властивість не була врахована законодавцем при виведенні загального поняття інформації.
Використання терміна "інформація" у сфері правового регулювання суспільних відносин повинно базуватися на тих даних про інформацію як таку (per se), які відображають її основну функцію у суспільстві, а саме - функцію "повідомлення, яке містить (в собі) відомості". Тобто, "Інформація" = "Повідомлення". При цьому схема інформаційного процесу виглядає наступним чином: об'єкт властивості об'єкта відомості про властивості об'єкта повідомлення, яке містить відомості про властивості об'єкта = кількості сприйнятих із повідомлення відомостей, або = інформації (В.З. Коган).
У підрозділі 1.4. Поняття інформації як об'єкта в науці цивільного права - досліджуються концептуальні підходи вчених-цивілістів, які склалися щодо інформації, конфіденційної інформації та їх місця у системі цивільного права.
1.4.1. Інформація як відомості. У науці цивільного права та в законодавстві України домінує поняття, що інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі" (ст. 200 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про інформацію"). Дисертант не погоджується із таким визначенням, яке неадекватне фізичній природі інформації як такої, оскільки не враховані всі притаманні їй природні властивості, що мають особливе значення для визначення правового режиму інформації. Саме поняття "відомості" застосовується в більш широкому значенні, ніж термін "інформація", що є помилкою. Так, наприклад, у Цивільному кодексі Української РСР (1963 р.) не використовувався термін "інформація", хоча в ст. 7 "Захист честі і гідності" значився термін "відомості". Але він трактувався там більш широко, оскільки не звужувався декількома ознаками, введеними нині у правову формулу: "...документовані (1) або публічно оголошені (2) відомості про події (3) та явища (4), що відбуваються у суспільстві (5), державі (6) та навколишньому середовищі (7)" (ст. 200 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про інформацію").
1.4.2. Інформація як повідомлення. У розуміння суті інформації здобувач пропонує закласти в цивільному праві інше концептуальне уявлення про інформацію як об'єкт цивільного права взагалі та конфіденційну інформацію зокрема, а саме, що інформацією є повідомлення, яке містить відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. При цьому автор виходив із схеми, яка, на його думку, адекватно відображає її фізичну та соціальну природу. Відповідно, інформація - це природне явище, яке завжди протікає від "джерела до фіналу", а саме: завжди є той чи інший "об'єкт є властивості об'єкта можуть бути відомості про властивості об'єкта як і повідомлення, яке містить (в собі) відомості про властивості цього об'єкта. Сприйняте в кінці-кінців людиною повідомлення завжди містить (у собі) відомості (дані) про властивості того чи іншого об'єкта. У цьому ланцюгу " … > повідомлення…" і є інформація як така, в тому числі й конфіденційна (при певних умовах, ст. 505 ЦК України). Відповідно, конфіденційній інформації, зокрема комерційній таємниці і ноу-хау притаманні "свої" властивості у відповідному режимі доступу до неї.
1.4.3. Фактична монополія на інформацію. Дисертант піддає аргументованій критиці концепцію права власності на інформацію, конфіденційну інформацію, якою можна володіти, користуватись та розпоряджатись (ст. 38 Закону України "Про інформацію"). Зокрема, у судовій практиці України і зарубіжних країн не існує віндикаційних позовів щодо витребування із чужого незаконного володіння інформації, конфіденційної інформації. Хибною також є позиція законодавця щодо віднесення комерційної таємниці до об'єктів права інтелектуальної власності (ст. 420 ЦК України). У всіх цих об'єктів різний механізм правового регулювання. На комерційну таємницю (як і на ноу-хау) не існує ні абсолютного, ні виключного права (в їх класичному розумінні). Виключне право являє собою юридичну монополію і є монопольним правом у тому розумінні, що належить одній особі. Юридична суть даного права міститься якраз у забороні всім тих дій, вчинення яких складає виключне набуття суб'єкта права. Що ж стосується конфіденційної інформації, на неї законом не встановлено монополію. Наприклад, особа, яка фактично контролює комерційну таємницю, повинна вжити адекватні існуючим обставинам заходи для збереження її секретності (ст. 505 ЦК України). Тобто така особа може тільки фактично обмежити неправомірний доступ до даної інформації третіх осіб та зберігати її в режимі конфіденційної. З огляду на сказане, комерційну таємницю і ноу-хау доцільно віднести до нетипових об'єктів цивільного права, заснованих на фактичній монополії.
У підрозділі 1.5. Виявлення та опис властивостей інформації, з якими закон може пов'язати правові наслідки проведено аналіз за аналогією класифікації матеріальних речей - типових для цивільного права об'єктів. За такого підходу інформація в цивільно-правовому сенсі характеризується нематеріальним характером і наявністю природних властивостей, які суттєво відрізняються від класичних об'єктів цивільного права (речей). Очевидно науковцям-цивілістам слід критично поставитись до інформації як об'єкта цивільного права і при цьому врахувати об'єктивно притаманні інформації як такій (per se) властивості, описані фахівцями точних наук у сфері інформації: 1) ідеальність і субстанціональна несамостійність інформації; 2) нематеріальний характер інформації та самостійність інформації (об'єкт нетілесний) по відношенню до свого матеріального носія (об'єкт тілесний); 3) кількісна визначеність інформації; 4) системність інформації; 5) селективність інформації; 6) наступність інформації; 7) трансформованість інформації; 8) здатність інформації до відображення, копіювання, збирання, збереження, накопичення та "стиснення";
9) невичерпність і неспоживність інформації; 10) збереження інформації за суб'єктом, який її передає; 11) універсальність інформації; 12) комплексна якість інформації.
Таким чином, інформація має "свої", притаманні тільки їй ознаки, які мають важливе значення для визначення її правового режиму.
У підрозділі 1.6. Поняття конфіденційної інформації (комерційної таємниці і ноу-хау) в науці цивільного права та в законодавстві України здійснено аналіз цих понять та розглянуто критерії або умови, згідно з якими інформація визнається комерційною таємницею чи ноу-хау.
1.6.1. Поняття конфіденційної інформації. Закон України "Про інформацію" дає уявлення про конфіденційну інформацію як про відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб (ст. 30). Таке визначення суперечить природі інформації і пандектній системі права, яка заперечує право власності на інформацію. Крім цього, приведене визначення конфіденційної інформації має складності у практичному застосуванні, оскільки не містить критерії, за якими можна буде віднести інформацію до режиму конфіденційної. З огляду на фізичну природу інформації як такої (per se) дисертант пропонує розуміти під конфіденційною інформацією повідомлення, яке містить незагальновідомі та нелегкодоступні відомості, внаслідок обмеження до нього доступу особою, яка фактично контролює таку інформацію.
1.6.2. Поняття комерційної таємниці. У законодавстві України легальне визначення комерційної таємниці закріплено в ст. 505 Цивільного кодексу України, де міститься і ряд вимог, сукупність яких дозволяє віднести її до такого виду інформації: 1) секретність, яка включає незагальновідомість та нелегкодоступність; 2) комерційна цінність; 3) застосування необхідних заходів для збереження її секретності. Зазначені вимоги відповідають міжнародним нормам, зокрема Угоді Світової організації торгівлі про торгові аспекти прав інтелектуальної власності (Угода TRIPS) та Модельним положенням про захист від недобросовісної конкуренції (ВОІВ).
1.6.3. Поняття ноу-хау. У національному законодавстві, як і в міжнародному, однозначного поняття ноу-хау не існує. Тому в юридичній літературі склалося декілька підходів до його розуміння: 1) ноу-хау включає в себе знання, навики, виробничий, науковий або інший досвід, в тому числі й конфіденційного характеру; 2) ноу-хау розглядається як секрети виробництва або інша конфіденційна інформація. З огляду на фізичну природу даного об'єкта та враховуючи європейські стандарти, дисертант пропонує розуміти під ноу-хау неохоронювану законом інформацію (виробничу, технічну та іншу), яка є секретною в тому значенні, що вона як єдине ціле або у точній сукупності та поєднанні її компонентів не є загальновідомою чи легкодоступною, а також є суттєвою, тобто важливою і корисною для осіб, які фактично її контролюють, та визначеною, тобто описаною або зафіксованою таким чином, щоб можна було перевірити її відповідність критеріям секретності та суттєвості. Відповідно критеріями ноу-хау є: 1) секретність; 2) суттєвість; 3) визначеність, що відповідає вимогам ЄС.
1.6.4. Розмежування понять "комерційна таємниця" і "ноу-хау". Тут розглядаються точки зору, які існують в юридичній літературі щодо співвідношення зазначених понять. Дисертант приходить до висновку, що слід розрізняти поняття "комерційна таємниця" і "ноу-хау", які часто ототожнюються, в тому числі і з терміном "секрети виробництва". Ноу-хау і секрети виробництва співвідносяться між собою як загальне та окреме, оскільки секрети виробництва, як правило, складають основу ноу-хау. При цьому ноу-хау може включати і іншу неохоронювану законом інформацію, яка розцінюється особою як ноу-хау.
Що ж стосується поняття комерційної таємниці, то воно ширше за змістом ніж ноу-хау, тому є поняттям родовим, а ноу-хау та секрети виробництва - видовими. При цьому хоча комерційна таємниця і ноу-хау є різновидами конфіденційної інформації, вони мають певні специфічні ознаки, які відрізняють їх одне від одного. Відповідно, при застосуванні законодавства про комерційну таємницю і ноу-хау слід враховувати не закони (загальні та спеціальні), а норми права (загальні та спеціальні) (В. І. Кухар, В.В. Афанасьєв, В. І. Жуков).
Розділ 2. Характеристика законодавства про конфіденційну інформацію (комерційну таємницю і ноу-хау) містить три підрозділи і присвячений аналізу законодавства про конфіденційну інформацію, зокрема комерційну таємницю і ноу-хау з урахуванням вимог ЄС та закордонного досвіду. Також у цьому розділі розглянуто етапи становлення та перспективи розвитку національного законодавства щодо конфіденційної інформації (комерційної таємниці і ноу-хау).
Підрозділ 2.1. Гармонізація законодавства України про конфіденційну інформацію (комерційну таємницю і ноу-хау) відповідно до європейських стандартів. Згідно з Угодою про партнерство та співробітництво між Україною і Європейським Співтовариством та їх державами-учасниками від 14.06.1996 р., пріоритетними сферами адаптації законодавства України до законодавства ЄС є правила конкуренції і зокрема нерозкрита інформація або комерційна таємниця (за законодавством України). У зв'язку з цим національне законодавство про інформацію, конфіденційну інформацію має бути приведено у відповідність до Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу від 18.03.2004 р., яке повинно здійснюватися з обов'язковим урахуванням acquies communautaire.
2.1.1. Вимоги ЄС та міжнародних нормативних актів до конфіденційної інформації (комерційної таємниці і ноу-хау). Важливе значення для встановлення міжнародних стандартів охорони конфіденційної інформації, зокрема комерційної таємниці і ноу-хау мають вимоги Директив ЄС та інших міжнародних правових актів, серед яких важливе місце займають Угода про торгові аспекти прав інтелектуальної власності (далі - Угода TRIPS) та Північно-американська угода про вільну торгівлю (далі - Угода NAFTA), а також Модельні положення про захист проти недобросовісної конкуренції ВОІВ (далі - Модельні положення). У підрозділі було проаналізовано міжнародні стандарти, яким повинна відповідати конфіденційна інформація, а саме комерційна таємниця і ноу-хау. Відповідно до таких стандартів інформація, конфіденційна інформація розглядається з позиції повідомлення (в тому числі і комерційне повідомлення), щодо якого встановлюється "право доступу" і здійснюється захист законних інтересів.
Критерії надання правової охорони нерозкритій інформації (згідно Угоди TRIPS) або закритій інформації (згідно Модельним положенням) ідентичні вимогам, які висуваються до комерційної таємниці (за законодавством України). Згідно з європейськими стандартами, зокрема Регламентом Комісії ЄС № 772/2004, ноу-хау визначається як сукупність незапатентованої практичної інформації, яка отримана завдяки досвіду та випробуванням, та є: а) секретною, тобто незагальновідомою чи легкодоступною; б) суттєвою, тобто важливою та корисною для виробництва контрактної продукції; в) визначеною, тобто описаною у вичерпно повний спосіб для того, щоб можна було перевірити її відповідність критеріям секретності та суттєвості.
2.1.2. Недобросовісна конкуренція. Охорона конфіденційної інформації здійснюється у рамках боротьби з недобросовісною конкуренцією, передбаченою статтею 10bis Паризької конвенції з охорони промислової власності. Відповідно до статті 10ter у процесі забезпечення ефективного захисту від недобросовісної конкуренції така охорона забезпечується наступним чином: особи, які законно контролюють конфіденційну інформацію, наділяються правом перешкоджати розкриттю, отриманню або використанню такої інформації без їх згоди іншими особами, якщо останні робили це способами, які суперечать чесній комерційній практиці. У поняття способу, що суперечить чесній комерційній практиці, Угода TRIPS вкладає порушення договору, порушення довіри, спонукання до порушення; набуття закритої інформації третіми особами, які знали або допустилися грубої необережності, не дізнавшись, що дії, які суперечать чесній торговій практиці, були допущені в процесі такого набуття.
Підрозділ 2.2. Зарубіжний досвід законодавчого регулювання конфіденційної інформації (комерційної таємниці і ноу-хау). У даному підрозділі аналізуються положення законів окремих країн та відомі доктрини й концепції для визначення базових посилок підходу до інформації, конфіденційної інформації, з огляду на існуючі там теорії: "права власності на інформацію" та "фактичної монополії". Зроблено це на прикладі двох сімей правових систем: романо-германської та англо-американської. Порушення конфіденційної інформації розглядається міжнародним законодавством зарубіжних країнах обох правових систем як факт недобросовісної конкуренції. При цьому слід зауважити, що закони про недобросовісну конкуренцію країн континентальної (пандектної) системи права засновані на теорії конфіденційності (фактичної монополії).
2.2.1. Романо-германська сім'я правових систем. Всередині романо-германської сім'ї виділяють дві правові системи: 1) романську, де провідною є національна правова система Франції і 2) германську, де провідною є національна правова система Германії. Чинне законодавство України, і зокрема Цивільний кодекс, побудовані по моделі германської (пандектної) системи права, яка заперечує речову концепцію права власності на конфіденційну інформацію і розглядає її як інформацію, засновану на фактичній монополії. Очевидно, законодавцю України слід відштовхуватися саме від концепції фактичної монополії на конфіденційну інформацію, а не від концепції права власності.
2.2.2. Англо-американська сім'я правових систем. У країнах англо-американської правової сім'ї (прецедентного права) регулювання конфіденційної інформації включає окремі елементи речових та зобов'язальних прав, а також судові прецеденти. Так, ділові секрети, секрети виробництва, торгові секрети, фірмові секрети і т. д. були визнані формою власності. При цьому судова практика притримується двох основних теорій щодо вказаної інформації: теорії власності, заснованої на праві позивача, та теорії конфіденційності, заснованої на недопустимості розголошення такої інформації певною особою (фактична монополія). Однак термін "власність" тут використовується не в класичному його розумінні, а тільки як умовний.
У підрозділі 2.3. Становлення та розвиток законодавства про конфіденційну інформацію (комерційну таємницю і ноу-хау) в Україні проаналізовано етапи і періоди формування та розвитку цього законодавства.
2.3.1. Еволюція законодавчого регулювання конфіденційної інформації (комерційної таємниці і ноу-хау) в Україні. Виникнення законодавства про конфіденційну інформацію пройшло складні етапи формування. Зокрема дореволюційний період характеризувався появою торгової таємниці, промислової таємниці, фабричної таємниці, які дозволяли промисловцям захищати свої майнові інтереси. Правові норми, які були направлені на охорону даних секретів, були закріплені у російському Уложенні про покарання 1845 р. Однак тільки кримінально-правовими засобами охорони конфіденційної інформації законодавець дореволюційної Росії не обмежувався. І саме у цей період було закладено основи виникнення майнової (цивільно-правової) відповідальності у випадку порушення інтересу особи, яка контролювала таку інформацію. Згодом у законодавчих актах Російської імперії міцно утвердилося поняття "промислова таємниця", яка вперше стала використовуватися як засіб захисту від недобросовісної конкуренції. Оскільки охорона такої інформації здійснювалася тільки фактично, шляхом збереження її в секреті (фактична монополія), на відміну від винаходу, на який видавався патент.
...Подобные документы
Правові норми і теорії, що визначають положення, ознаки, поняття та елементи режимів службової таємниці і персональних даних та їх співвідношення. Правові режими інформації з обмеженим доступом та конфіденційної інформації. Принцип безперервного захисту.
статья [20,3 K], добавлен 14.08.2017Поняття "правового режиму" об’єкту цивільного права. Класифікація та різновиди об’єктів цивільного права за правовим режимом. Нетипові об’єкти цивільного права, їх характеристика: інформація та результат творчої діяльності, нетипові послуги та речі.
курсовая работа [131,5 K], добавлен 26.04.2011Правовий статус, поняття та зміст інформації з обмеженим доступом. Охорона державної таємниці в Україні. Поняття та зміст банківської та комерційної таємниці. Правова охорона персональних даних. Захист конфіденційної інформації, що є власністю держави.
курс лекций [159,8 K], добавлен 16.12.2010Неправомірне збирання, розкриття, використання комерційної таємниці. Захист інформації в засобах і мережах їх передачі і обробки, організація роботи з нею. Перелік нормативних актів. Положення про конфіденційну інформацію та комерційну таємницю ТОВ "ХХХ".
контрольная работа [31,0 K], добавлен 04.03.2011Стабільність як умова ефективності законодавства України про кримінальну відповідальність. Структура чинного Кримінального Кодексу України. Основні недоліки чинного КК та пропозиції щодо його удосконалення. Застосування кримінально-правових норм у країні.
курсовая работа [33,5 K], добавлен 12.08.2016Поняття речей і правовий режим їх, цивільно-правового обігу. Класифікація речей та її правове значення. Захист майнових прав на речі та специфіка цих засобів стосовно нерухомого майна. Чітке уявлення про природу речей, їх цивільно-правовий обіг, класифіка
курсовая работа [29,9 K], добавлен 12.05.2004Поняття інформації, основні принципи інформаційних відносин в Україні. Види інформації та їх конституційно-правове регулювання. Правовий статус друкованих та аудіовізуальних засобів масової інформації, взаємовідносини держави і друкованих ЗМІ в Україні.
реферат [34,3 K], добавлен 23.02.2011Авторське право як складова частина цивільного права. Джерела авторського права в Україні. Визначення об’єкта та правове становище об’єктів авторського права. Цивільно-правовий, кримінально-правовий, адміністративно-правовий захист авторського права.
курсовая работа [76,2 K], добавлен 29.06.2015Аналіз чинного правового забезпечення статусу посади керівників у митних органах України з позиції співвідношення законодавства митниці та законів про державну службу. Дослідження адміністративно-правового статусу працівників органів доходів і зборів.
статья [23,4 K], добавлен 11.09.2017Розгляд теоретичних питань правового регулювання відносин щодо захисту комерційної таємної інформації. Особливості суспільних відносин, які виникають у зв’язку з реалізацією права інтелектуальної власності суб’єкта господарювання на комерційну таємницю.
реферат [26,0 K], добавлен 21.10.2010Цивільно-правові відносини в сфері здійснення та захисту особистих немайнових та майнових прав фізичних осіб. Метод цивільного права та чинники, що його зумовлюють. Характерні риси імперативного елементу цивільно-правового методу правового регулювання.
курсовая работа [99,0 K], добавлен 13.04.2014Дослідження питання існування інституту забезпечення позову. Аналіз чинного законодавства щодо його правового закріплення. Розгляд та характеристика основних відмінностей правового регулювання забезпечення позову у господарському та цивільному процесах.
статья [22,2 K], добавлен 07.02.2018Дослідження принципів регулювання підстав відмови у державній реєстрації друкованих засобів масової інформації. Аналіз даної проблеми та судової практики. Розробка та обґрунтування шляхів удосконалення чинного законодавства у даній правовій сфері.
статья [28,4 K], добавлен 18.08.2017Суспільні відносини, виникнення й етапи розвитку релігійних організацій на території України, їх правовий стан на сьогодні. Розгляд цивільно-правового статусу релігійних організацій як юридичних осіб, їх основні права та обов'язки, порядок реєстрації.
курсовая работа [44,8 K], добавлен 26.08.2012Класифікація цінних паперів та форми їх функціонування. Склад і принципи формування чинного, цивільного законодавства про ринок цінних паперів. Принципи формування чинного, цивільного законодавства про ринок цінних паперів та форми саморегуляції ринку.
дипломная работа [123,9 K], добавлен 22.06.2010Загальна інформація про Антарктику. Проблема встановлення правового режиму Антарктики. Основні положення договору про Антарктику 1959 року. Нейтралізація і демілітаризація Антарктики. Сутність конвенції про збереження морських живих ресурсів Антарктики.
контрольная работа [24,4 K], добавлен 28.11.2010Розгляд правового механізму відшкодування майнової та моральної шкоди від злочинних посягань, яким є цивільний позов. Аналіз підходів вчених щодо ролі прокурора як посадової особи, що бере участь у провадженні по цивільному позову в кримінальному процесі.
статья [22,2 K], добавлен 10.08.2017Історія розвитку цивільно-правового інституту послуг. Послуга як одна з фундаментальних категорій договірного права. Особливості продукту особистих матеріальних послуг. Настання відповідальності за неналежне виконання послуги з сурогатного материнства.
дипломная работа [111,4 K], добавлен 22.03.2011Теоретико-правові аспекти цивільного права як науки. Концепція приватного та цивільного права. Предмет та методологія науки цивільного права. Сучасні завдання цивілістичної науки в Україні. Місце цивільного права в сучасній правовій системі України.
курсовая работа [52,5 K], добавлен 16.05.2017Дослідження системи законодавства. Визначення взаємозв’язків системи права і системи законодавства. Дослідження систематизації нормативно-правових актів. Розгляд системи законодавства та систематизації нормативного матеріалу на прикладі України.
курсовая работа [53,1 K], добавлен 21.12.2010
