Державно-управлінські механізми адаптації до професійної діяльності (на прикладі звільнених працівників органів внутрішніх справ України)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія державного управління при Президентові України

УДК 351.84:35.08

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Державно-управлінські механізми адаптації до професійної діяльності (на прикладі звільнених працівників органів внутрішніх справ України)

25.00.02 - механізми державного управління

Онищук Світлана Василівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник - доктор політичних наук, професор Сьомін Сергій Валерійович, Національна академія державного управління при Президентові України, професор кафедри державного управління і менеджменту.

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, старший науковий співробітник Сіцінський Анатолій Станіславович, Національний університет державної податкової служби України, заступник начальника факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції з наукової роботи;

кандидат наук з державного управління Мисів Любомир Володимирович, Секретаріат Президента України, завідувач сектору з ідеологічної роботи відділу ідеологічного забезпечення департаменту внутрішньополітичних питань Головної служби з внутрішньополітичних питань та регіонального розвитку.

Захист відбудеться 17 грудня 2009 р. о 16 год на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.01 у Національній академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20, к. 212.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії державного управління при Президентові України (03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20).

Автореферат розісланий 16 листопада 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.П.Рачинський

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На сьогодні питання вироблення ефективних науково обґрунтованих механізмів реалізації державної кадрової політики стало нагальною потребою нашого суспільства, найважливішою запорукою українського державотворення. Професійно навчені кадри є найбільш цінним соціальним елементом суспільства і держави, носієм їх менталітету й історичного досвіду.

Розроблення та впровадження науково обґрунтованого комплексного підходу до ефективного залучення кадрового потенціалу держави до забезпечення інноваційного соціально-економічного розвитку України неможливе без використання високопрофесійного управлінського персоналу та нового типу апарату, здатного приймати ефективні рішення і забезпечувати успіх радикальних перетворень. Для цього необхідно, передусім, створити ефективну технологію укомплектування персоналом органів державного управління (шляхом добору і розстановки кадрів, формування кадрового резерву, стажування, підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації та стимулювання управлінської ініціативи), зокрема з числа звільнених працівників органів внутрішніх справ (ОВС). Саме такий підхід відповідає європейському демократичному рівню суспільного розвитку.

У цьому контексті справді “золотим ресурсом” держави виступають звільнені працівники ОВС України. Більшість із них мають відповідну соціально значущу освітню підготовку, цінний адміністративний та господарський досвід. Крім того, вони змогли на практиці перевірити свої знання та вміння керувати людьми, очолювати управлінські структури та нести відповідальність за зроблене.

На наше глибоке переконання, адаптація звільнених працівників ОВС до професійної діяльності в управлінських структурах, зокрема в органах державного управління та місцевого самоврядування, виступає одним із ефективних інструментів модернізації всієї системи державного управління в Україні. При цьому процес адаптації звільнених працівників ОВС до роботи в органах державної влади та місцевого самоврядування вимагає необхідного ідеологічного та науково-технологічного забезпечення. А це, у свою чергу, зумовлює потребу розробити та впровадити демократичні форми державно-управлінських механізмів комплектування апарату державного управління (відповідно до умов суспільного розвитку), відпрацювати оптимальні механізми кадрового добору службовців на певну посаду в органи державної влади з числа звільнених працівників ОВС.

Обов'язковою умовою створення такого механізму комплектування державного апарату є розробка відповідної нормативно-правової бази, яка б дала змогу усунути суб'єктивізм, волюнтаризм та протекціонізм у кар'єрному просуванні по службі, проголосити нову ідеологію формування управлінської еліти, знайти оптимальний стиль управління державою.

Саме такий підхід сприятиме оптимізації державно-управлінських механізмів кадрового забезпечення органів влади, раціональному використанню людського потенціалу на користь ефективного функціонування державного та приватного секторів економіки, а також забезпечить додаткові соціальні гарантії людям, які змушені змінювати роботу та спосіб життя.

У сучасній науковій літературі, насамперед психологічної і соціологічної спрямованості, досліджується досить широке коло питань щодо особливостей професійної та особистісної адаптації до різних сфер життєдіяльності суспільства.

Окремі соціально-психологічні аспекти адаптації до нових умов праці й життя представлені в межах психологічної науки такими вченими, як: Л.М.Аболін, Л.І.Анциферов, Ф.Б.Березін, Л.С.Виготський, В.К.Вілюнас, Р.М.Грановська, А.Г.Здравомислов, Л.І.Казміренко, П.В.Макаренко, Ю.П.Поваренков, Л.Н.Собчик, Є.Т.Соколова та ін.

У межах соціологічної науки феноменом адаптації займалися В.А.Абабков, Е.М.Борісова, Т.Н.Вершиніна, Я.С.Гінзбург, В.В.Гончаров, Т.І.Заславська, Л.В.Корель, Г.П.Логінова, А.А.Налчаджан, Н.Н.Трубніков, М.А.Шабанова та ін.

Проблеми адаптації звільнених працівників у різних сферах суспільного життя і нових виробничих умовах виступали предметом дослідження у працях таких науковців, як: Н.В.Андрєєв, Г.М.Андрєєва, Н.Б.Болотіна, В.С.Венедиктова, М.І.Іншина, Л.М.Князькова, О.В.Лавріненко, А.В.Тимченко, Е.Г.Федотова та ін.

Окремим теоретичним аспектам, пов'язаним із діяльністю ОВС, були присвячені праці Ю.В.Александрова, М.І.Ануфрієва, О.М.Бандурки, В.С.Венедиктова, Н.С.Гук, М.І.Іншина, О.В.Лавриненка, Н.П.Матюхіної, В.І.Щербини та інших учених-юристів.

Питанням адаптації звільнених працівників у військово-безпековій сфері в межах західноєвропейської науки були присвячені роботи таких учених, як: Ж.Аберг, С.Арнесон, С.Баретт, А.Бандура, П.Варе, С.Дукеман, К.Евінг, А.Етціоні, А.Інкелес, К.Корунка, Р.Ленйон, Ж.Спенс, М.Спіро, А.Фурнхам, С.Херкнесс, Р.Шведер та ін.

На особливу увагу заслуговують напрацювання вітчизняних науковців у галузі державного управління, в яких ґрунтовно досліджені питання теоретичних, організаційних та правових засад державного управління і державної служби в Україні. Ними вдосконалено понятійний апарат, створено наукове підґрунтя подальших досліджень за напрямами модернізації кадрової політики, соціально-психологічного супроводу й системного комплексного аналізу розвитку управлінської діяльності. Серед них: В.С.Авер'янов, В.Д.Бакуменко, Ю.П.Битяк, О.А.Воронько, Д.І.Дзвінчук, С.Д.Дубенко, В.М.Князєв, В.А.Козаков, О.Д.Крупчан, Г.І.Леліков, Н.І.Липовська, В.І.Луговий, М.І.Мельник, Л.В.Мисів, Т.В.Мотренко, П.І.Надолішній, І.Ф.Надольний, Н.Р.Нижник, І.І.Нинюк, О.Ю.Оболенський, В.М.Олуйко, Т.І.Пахомова, Л.А.Пашко, І.В.Розпутенко, В.М.Рижих, С.М.Серьогін, А.С.Сіцінський, О.І.Сушинський, С.В.Сьомін, В.А.Яцюк. Теоретичні розробки та практичні рекомендації цих авторів заклали основу й визначили окремі проблемні аспекти, які виступають предметом вивчення в межах даного дисертаційного дослідження.

Однак, незважаючи на наукові досягнення наведених учених, у їхніх працях лише фрагментарно висвітлюються деякі аспекти феномену адаптації до управлінської діяльності, а сама адаптація розглядається опосередковано в контексті більш глобальних дослідницьких проблем.

Загалом актуальність дисертаційного дослідження зумовлена відчутним дефіцитом наукових розробок у сфері вивчення адаптації звільнених працівників до нових умов професійної діяльності, а також об'єктивною значимістю цього питання для розвитку науки державного управління в цілому та кадрової роботи зокрема.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження підготовлено на кафедрі державного управління і менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України в межах комплексного наукового проекту “Державне управління та місцеве самоврядування” (код 0301090 “Прикладні розробки у сфері державного управління”) і науково-дослідної роботи “Розроблення єдиної системи управління персоналом в системі державної служби та служби в органах місцевого самоврядування” (ДР № 0108U002028).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне обґрунтування державно-управлінських механізмів адаптації звільнених працівників ОВС України до нових умов професійної діяльності, а також розробка практичних рекомендацій щодо використання кадрового потенціалу зазначених осіб на роботі в органах державної влади та місцевого самоврядування. Відповідно до мети були поставлені такі завдання:

- систематизувати основні дослідницькі підходи до вивчення адаптації як науково-практичного феномену в межах різних предметних галузей;

- розкрити зміст сутності та процесу адаптації звільнених працівників у межах сучасних дослідницьких підходів;

- дослідити зарубіжний досвід адаптації звільнених працівників органів правопорядку та запропонувати шляхи й механізми його адаптації до вітчизняних реалій;

- проаналізувати морально-психологічні та соціально-економічні особливості адаптації звільнених працівників ОВС до нових умов професійної діяльності, зокрема в органах державної влади і місцевого самоврядування;

- ідентифікувати основні проблеми працевлаштування та адаптації звільнених працівників ОВС у сфері підприємництва;

- обґрунтувати необхідність упровадження науково обґрунтованих механізмів адаптації звільнених працівників ОВС як засобів підвищення ефективності реалізації кадрової політики в Україні;

- розробити та запропонувати варіанти впровадження авторської структурно-логічної схеми державно-управлінських механізмів адаптації звільнених працівників ОВС України до нових умов професійної діяльності.

Об'єкт дослідження - особливості адаптації звільнених працівників до нових виробничих та соціальних умов.

Предмет дослідження - державно-управлінські механізми адаптації звільнених працівників органів внутрішніх справ України до нової професійної діяльності.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що розробка та впровадження ефективних державно-управлінських механізмів адаптації звільнених працівників ОВС України дадуть змогу більш раціонально використовувати кадровий потенціал держави, значно покращити кадрове забезпечення органів державної влади та місцевого самоврядування.

Методи дослідження. З метою розв'язання поставленого в дисертації наукового завдання було застосовано комплексний системний підхід, який дав змогу використати в процесі аналізу різноманітні наукові напрацювання вітчизняних і зарубіжних дослідників, аналітичні матеріали та статистичні дані МВС України, Головдержслужби України, а також власний авторський досвід. У роботі застосовувалися такі емпіричні та теоретичні методи наукового дослідження, як: аналізу та синтезу - для пізнання визначальних ознак процесу адаптації до певної професійної діяльності, особливостей перебігу самого процесу, його відмінностей залежно від об'єктивних та суб'єктивних причин, специфіки адаптації в різному професійному середовищі; індукції та дедукції - для формування більш об'єктивної оцінки загальної характеристики стану кадрової політики як загалом в Україні, так і в окремих міністерствах та відомствах, а також вивчення особливостей роботи з персоналом в установах різних форм власності.

З метою опрацювання найбільш ефективних форм та методів використання кадрового потенціалу тих, хто звільняється з органів МВС, в інтересах держслужби, розробки й впровадження відповідної структурної схеми використовувався метод моделювання.

Систематизація раніше накопичених знань та пошук нових наукових результатів щодо якісного покращення кадрової політики в органах державної влади України здійснювалися за допомогою методу гіпотез та припущень.

Історичний підхід дав змогу дослідити питання виникнення, формування та розвитку феномену адаптації до певної професійної діяльності в хронологічній послідовності, що допомогло виявити найсуттєвіші закономірності, суперечності, внутрішні й зовнішні зв'язки морально-психологічних особливостей, професійного досвіду, фахової підготовки, професійної деформації тощо. Крім того, цей підхід використовувався під час вивчення та розкриття основних наукових підходів до проблеми адаптації в історії західноєвропейської науки.

Системний підхід застосовувався при вивченні можливостей використання кадрового потенціалу звільнених працівників ОВС в органах державної влади. Адаптація колишніх співробітників МВС до роботи в державних органах розглядалася у взаємозв'язку та взаємодії з іншими внутрішніми та зовнішніми складовими роботи з персоналом, такими як підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації державних службовців.

Багатоплановість наукової проблеми потребувала застосування комплексного методу дослідження в єдності історико-хронологічного, проблемно-логічного, порівняльного та структурно-функціонального аналізу.

З метою уникнення упереджених оцінок щодо процесів та явищ, які відбувалися і відбуваються у сфері кадрової політики, та об'єктивного аналізу сучасного стану державно-управлінського апарату дослідження здійснювалося на засадах української державності, об'єктивності, ідеологічної багатоманітності й політичної толерантності.

Завдяки реалізації наведених вище методів вдалося цілісно проаналізувати державно-управлінські механізми адаптації звільнених працівників ОВС до нових умов професійної діяльності.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційне дослідження є першою в Україні спробою розробити цілісний авторський підхід до обґрунтування та впровадження ефективних державно-управлінських механізмів адаптації звільнених працівників ОВС України до нових виробничих і соціальних умов, зокрема до роботи в органах державної влади та місцевого самоврядування.

У роботі вперше:

- сформульовано визначення і запропоновано ввести в понятійний апарат науки державного управління такі поняття, як: “адаптація звільненого персоналу до нових виробничих та соціальних умов”, “адаптація звільнених працівників ОВС до роботи в органах державної влади та місцевого самоврядування”, “готовність звільненого працівника ОВС до роботи в органах державної влади та місцевого самоврядування”;

- розроблено й обґрунтовано авторську структурно-логічну схему державно-управлінських механізмів адаптації до роботи в органах державної влади та місцевого самоврядування, яка складається, зокрема, з трьох етапів: І - відбір кандидатів за визначеними критеріями; ІІ - цілеспрямована підготовка звільненого працівника ОВС до служби в органах влади; ІІІ - впровадження професійно підготовлених осіб на конкретні посади в органи державної влади. Також передбачено подальший кадровий супровід впроваджених осіб, моніторинг їхньої професійної діяльності, корекцію тощо;

- визначено основні принципи адаптації звільнених працівників ОВС у сфері підприємництва: вільний вибір професії й місця роботи; індивідуальний підхід до вибору професії і напряму підприємницької діяльності; максимальне використання свого інтелектуального розвитку, досвіду і навичок роботи; складність адаптаційного періоду в системі підприємництва; принцип реалістичності і реалізація внутрішніх ресурсів під час організації підприємницької діяльності; принцип взаємодії і сприяння працевлаштуванню та вирішення інших життєво важливих питань. З урахуванням зазначеного вище доведено, що основою успіху адаптації має стати отримана в органах внутрішніх справ професійна підготовка і особисті якості, сформовані в процесі служби;

удосконалено:

- дослідження статусу звільнених працівників ОВС, згідно з чим доведено, що статус державного службовця ОВС включає в себе відповідні права та обов'язки, правоохоронні функції, які здійснюють державні службовці ОВС від імені й за дорученням держави в інтересах народу України, а також обґрунтовано соціально-правовий статус працівника ОВС;

- підходи до підвищення ефективності реалізації кадрової роботи у сфері державного управління, відповідно до чого виділено основні типи стилів діяльності звільнених працівників ОВС, оволодіння якими допоможе їм більш успішно управляти своєю кар'єрою в органах державної влади та місцевого самоврядування, а також основні елементи адаптації звільнених працівників (попередні знання, набутий досвід, особисті якості, необхідні якості, притаманні державним службовцям тощо);

дістали подальшого розвитку:

- ідеї систематизації дослідницьких підходів до вивчення феномену адаптації, представлені в межах різних предметних галузей; відповідно до чого доведено, що найбільш розробленою зазначена проблема є в межах психологічної, соціологічної науки та менеджменту;

- дослідження особливостей адаптації звільнених працівників ОВС до нових виробничих та соціальних умов, що дало змогу ідентифікувати основні чинники загальнодержавного, економічного та психологічного характеру, які й зумовлюють досить велику плинність кадрів з органів МВС України як за власним бажанням, так, і з негативних мотивів;

- актуальні напрями вдосконалення організаційно-правового забезпечення державно-управлінських механізмів адаптації звільнених працівників ОВС України до нових виробничих та соціальних умов.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблена автором і запропонована для впровадження цілісна структурно-логічна схема державно-управлінських механізмів адаптації звільнених працівників ОВС до нових умов професійної діяльності має всі підстави пройти апробацію в органах державного управління та місцевого самоврядування. Теоретичні положення й практичні рекомендації дослідження доведені до рівня конкретних пропозицій і можуть бути використані в діяльності Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства праці та соціальної політики України, інших суб'єктів державної влади під час розробки проектів законодавчих та підзаконних актів України, покликаних регулювати процес адаптації звільнених працівників ОВС до роботи в органах державної влади та місцевого самоврядування. Матеріали дослідження можуть застосовуватися під час викладання у вищих навчальних закладах МВС України відповідних нормативних та факультативних дисциплін.

Крім того, теоретичні та практичні напрацювання за темою роботи були використані у процесі підготовки звітних матеріалів науково-дослідних робіт Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України “Створення організаційно-правових засад кадрової ротації як одного із дієвих елементів підготовки кадрів та попередження можливих корупційних проявів в державних органах” (ДР № 0108U003404) і “Морально-етичні засади розвитку державної служби України: європейський та вітчизняний досвід” (ДР № 0107U002397) (акт про впровадження від 23 червня 2009 р.); у навчальному процесі Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ під час проведення лекційних, семінарських і практичних занять з курсантами та слухачами заочної форми навчання при викладанні курсів “Адміністративна діяльність ОВС”, “Державне управління у сфері соціального забезпечення” та “Управління в ОВС” (акт про впровадження від 1липня 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею. Висновки і рекомендації дослідження отримані здобувачем особисто. У дисертації не використовувалися ідеї або розробки, що належать С.В.Сьоміну, у співавторстві з яким було опубліковано окремі наукові праці.

Апробація результатів дисертації. Одержані в процесі дослідження результати апробовані у виступах на науково-практичних конференціях, зокрема на міжнародному управлінському форумі “Управління сьогодні та завтра” (Хмельницький, 2008), на науково-практичній конференції за міжнародною участю “Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід” (Київ, 2008), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми застосування цивільного, трудового та екологічного законодавства працівниками органів внутрішніх справ” (Івано-Франківськ, 2008) та науково-практичній конференції за міжнародною участю “Демократичне врядування: наука, освіта, практика” (Київ, 2009).

Результати дисертаційного дослідження були обговорені та отримали схвалення на розширеному засіданні кафедри державного управління і менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України (протокол № 2 від 8 вересня 2009 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано вісім наукових праць, з них сім у наукових фахових виданнях з державного управління, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 258 сторінок, з них 214 сторінок основного тексту. Дисертація містить 9 рисунків, 11 додатків. Список використаних джерел налічує 336 найменувань.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, охарактеризовано її наукову розробленість, визначено мету й завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, визначено наукову новизну одержаних результатів, їх теоретичне та практичне значення, наведено дані щодо апробації дисертації та публікацій, у яких висвітлено результати дослідження.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні підходи до аналізу адаптації в системі кадрової роботи” - подано розуміння адаптації як науково-практичного феномену. Розкрито сутність адаптації звільнених працівників, представленої в контексті сучасних дослідницьких підходів.

Проблема адаптації є найбільш фундаментально дослідженою в межах психологічної науки, де вона має свою онтогносеологічну відмінність, яка зводиться до розгляду індивідуально-типологічних та гностичних механізмів психологічної адаптації індивіда. Відповідно до цього, в межах психологічної науки розроблено низку аспектів, які розкривають різні сторони адаптації: взаємодію особистості із соціальним середовищем; єдність свідомості та діяльності; ціннісно-смислову орієнтацію людини; механізми адаптації до стресових ситуацій; функціональну сферу потреб особистості; організацію та риси особистості. адаптація звільнений працівник кадровий

У межах соціологічної науки адаптація розглядається як складний суспільний процес, що включає систему економічних, соціальних, психологічних, ідеологічних і загальнокультурних чинників, які зумовлюють соціалізацію індивіда, в результаті чого у процесі адаптації активно змінюються як особистість, так і середовище, внаслідок чого між ними встановлюються відносини адаптованості.

З позицій загальної теорії менеджменту та державного управління найбільший інтерес становить виробнича адаптація, оскільки саме вона виступає, з одного боку, важливим інструментом оптимізації управлінської діяльності, а з другого - інструментом формування професійних якостей, які є вкрай необхідними для працівника саме в конкретній сфері суспільної діяльності.

Адаптація звільненого персоналу до нових виробничих та соціальних умов являє собою складний процес, який поєднує насамперед чинники загальнодержавного характеру, економічного та психологічного, кожен із яких відіграє важливу роль для успішної адаптації зазначеної категорії громадян до нових умов життя та праці.

Розглянуто морально-психологічні та соціально-економічні аспекти адаптації працівників після звільнення. З'ясовано, що дослідження процесу морально-психологічної адаптації можна здійснити шляхом аналізу п'яти комплексних чинників та їх аспектів.

1. Енергетичний чинник, що показує ресурсні можливості організму, їх спроможність забезпечити функціонування основних систем організму в умовах підвищення енерговитрат.

2. Середовищний чинник - віддзеркалює відносини людини та тих зовнішньо-предметних умов, що її оточують.

3. Діяльнісний чинник виявляє здатність людини виконувати дії, які визначають зміст відповідної діяльності. По-перше, це передбачає засвоєння нових дій, по-друге, - подолання вже напрацьованих навичок, які в нових умовах є недоцільними, по-третє, - часові витрати на виконання цих дій.

4. Соціальний чинник - відображає входження людини в нове соціальне середовище. Соціальний аспект професійної адаптації характеризується, з одного боку, ступенем прийняття людиною норм та правил життя в новій соціальній спільноті, а з другого - ступенем прийняття цієї людини соціальним оточенням.

5. Індивідуально-особистісний чинник встановлює той загальний результат професійної адаптації, коли людина відчуває психологічний комфорт від ситуацій свого життя, праці, приймає їх як конструктивно значущі, що відкривають перспективи подальшого розвитку.

Виявлені основні проблеми, які сьогодні переживають звільнені працівники розумової сфери діяльності, адаптуючись до нових виробничих та соціальних умов. Передусім це проблема працевлаштування і пов'язані з цим відповідність нової роботи психологічному складу і потребам людини, отриманим у процесі освіти трудовим навичкам людини, та відповідність рівня оплати праці запитам і потребам людини.

Розроблені рекомендації щодо покращання соціально-економічної та соціально-психологічної адаптації звільнених працівників. Для поліпшення соціально-економічної адаптації звільнених працівників необхідно: удосконалити, а в деяких випадках навіть відновити систему перекваліфікації, професійного переорієнтування. Відповідним державним структурам необхідно тісніше і більш ефективно співпрацювати в галузі прогнозування ситуації на ринку праці та планування кількості й складу випуску майбутніх фахівців. Також потрібно усунути розрив між вимогами ринку праці та рівнем перепідготовки фахівців. Що стосується поліпшення соціально-психологічної адаптації звільненого персоналу, необхідно: підвищувати роль і значущість різних видів служб зайнятості, надавати психологічну підтримку звільненим працівникам на всіх стадіях їх професійної переорієнтації та в процесі пошуку роботи, активно розвивати технології соціально-педагогічної і професійної спрямованості.

У другому розділі - “Адаптація звільнених працівників органів внутрішніх справ як механізм кадрової політики” - здійснено аналіз адаптації звільнених працівників ОВС як механізму кадрової політики, відповідно до чого розкриті інституційні засади, стан та особливості адаптації звільнених працівників ОВС в Україні. Розглянуто підприємництво як одну із сфер адаптації звільнених працівників ОВС, що історично сформувалась на пострадянському просторі. Проаналізовано західноєвропейський досвід адаптації звільнених працівників органів правопорядку та запропоновано шляхи його адаптації до вітчизняних реалій.

Шляхом порівняння з діяльністю державних службовців у роботі розкрито зміст діяльності ОВС, який визначається базовими принципами, що регламентують їх функціонування, та завданнями, які покладаються на відповідні структури, розкривають характер діяльності ОВС, а відповідно до цього визначають статус такого працівника.

Як і в державних службовців, статус працівника ОВС включає відповідні права та обов'язки, правоохоронні функції, які здійснюють державні службовці ОВС від імені й за дорученням держави в інтересах народу України. Відповідно до цього в роботі розкрито соціально-правовий статус працівника ОВС, під яким розуміється сукупність прав, зумовлених реально існуючими суспільними відносинами і закріпленими в законодавчих та інших нормативно-правових актах, свобод, обов'язків, законних інтересів, а також юридична відповідальність та гарантії соціально-правового захисту як громадянина, так і суб'єкта державно-управлінської діяльності.

Статус державного службовця ОВС має складний, багатогранний характер: з одного боку, працівник є представником органу державної виконавчої влади, посадовою особою, а з другого - особою найманої праці - суб'єктом службово-трудових відносин, які виникають у процесі проходження державної служби в органах міліції.

З огляду на недосконалу нормативну базу, яка визначає правовий статус посадової особи ОВС, запропоновано розробити новий Закон України “Про державну службу в ОВС”, де б дістали відображення такі положення: поняття державної служби в ОВС та її межі; визначення завдань, принципів державної служби в ОВС, класифікація вимог до неї, визначення поняття посадової особи, керівника і представника влади ОВС, питання поширення випадків застосування судового захисту державних службовців у разі їх незгоди з висновками атестації, притягнення до дисциплінарної відповідальності, недотримання їх гарантій, соціальний захист працівника ОВС тощо.

Запропоновано визначення поняття “звільнений співробітник ОВС”, під яким розуміється особа, яка сформувалася під час служби в органах міліції і, володіючи всією майстерністю даної спеціальності, вона після звільнення зі служби набуває нового для себе статусу, стикається з різними проблемами, які необхідно здолати для належного пристосування до нових соціальних та виробничих реалій. Звільнений співробітник міліції є носієм уже набутих під час служби в ОВС певних знань, навичок та вмінь, оскільки після звільнення він частково зберігає свій соціальний статус, хоча й втрачає формальний зв'язок з органами.

Аргументовано, що адаптація звільнених працівників ОВС є важливою складовою реалізації успішної кадрової політики суспільства. Це, у свою чергу, зумовлено тим, що звільнений працівник ОВС слугує необхідною умовою, елементом і навіть об'єктивною передумовою для практичного розв'язання оперативно-службових і кадрових проблем держави.

У дисертаційній роботі розглянуто зарубіжний досвід ефективного використання потенціалу офіцерського складу на державній та цивільній службі після звільнення в запас або відставку. Ця проблема є важливою складовою соціально-економічної політики багатьох держав. На її розв'язання в країнах-членах НАТО та ЄС виділяються значні кошти. У всіх розвинутих країнах існує законодавча база та державно регульовані механізми, що гарантують звільненим працівникам органів правопорядку отримання професійної підготовки, працевлаштування та забезпечення належними житловими умовами. Найбільш активно практичним вирішенням зазначених проблем на території України займаються два громадських об'єднання: Міжнародний фонд соціальної адаптації (МФСА) і “Авангард”.

Історично на пострадянському просторі звільнені працівники силових структур здебільшого працевлаштовувалися у сфері підприємництва. Цьому безпосередньо сприяла широка спеціалізація їх професійної праці, зокрема в ОВС. Перехід колишніх міліціонерів до підприємницьких структур, з одного боку, безумовно, став ефективною формою адаптації звільнених працівників ОВС, а з другого боку - безпосередньо впливає на особливості розвитку підприємницької діяльності.

Визначено основні принципи адаптації звільнених працівників ОВС у системі підприємництва, до яких, зокрема, віднесено: вільний вибір професії й місця роботи; індивідуальний підхід до вибору професії і напряму підприємницької діяльності; максимальне використання свого інтелектуального розвитку, досвіду і навичок роботи; складність адаптаційного періоду в системі підприємництва; принцип реалістичності і реалізація внутрішніх ресурсів під час організації підприємницької діяльності; принцип взаємодії і сприяння працевлаштуванню та вирішення інших життєво важливих питань.

Обґрунтовано, що однією з форм адаптації звільнених працівників ОВС до системи підприємництва є соціально-економічна адаптація (професійна орієнтація, перепідготовка, працевлаштування і соціально-психологічна реабілітація звільнених у відставку чи запас працівників ОВС), яка найбільш повно розкриває сутність та специфіку їх реалізації у сфері підприємництва.

Третій розділ - “Державно-управлінські механізми вдосконалення кадрової роботи зі звільненими працівниками ОВС України” - присвячено аналізу основних механізмів удосконалення державної політики щодо працевлаштування звільнених працівників ОВС. Розглянуто адаптацію звільнених працівників міліції у сфері державного управління та місцевого самоврядування як один з механізмів реалізації кадрової політики в Україні, а також визначено пріоритети і організаційно-правові напрями вдосконалення адаптації звільнених працівників ОВС до нових соціальних і виробничих умов.

Адаптація звільнених працівників ОВС базується на можливості використання таких складових елементів: 1) попередні знання; 2) набутий досвід; 3) особисті якості; 4) необхідні якості, притаманні державним службовцям.

Одним із дієвих інструментів оновлення кадрового складу системи державного управління є адаптація звільнених працівників ОВС до роботи на посадах державних службовців та в органах місцевого самоврядування. Це зумовлює потребу виробити демократичні форми комплектування апарату державного управління (відповідно до умов суспільного розвитку), відпрацювати оптимальні механізми кадрового добору службовців на певну посаду в органах державної влади з числа звільнених працівників ОВС.

Обов'язковою умовою такого процесу є розробка та впровадження сучасної моделі науково обґрунтованої кадрової політики в органах влади та місцевого самоврядування. Її основними напрямами мають стати: чітке визначення цілей і завдань, принципів функціонування інституту державної служби та органів державної влади, забезпечення їх ефективної діяльності. Будучи головним суб'єктом кадрової політики та найбільшим наймачем кваліфікованого персоналу управління, держава покликана вдосконалювати всі механізми формування, розподілу та раціонального використання людських ресурсів, що є об'єктом кадрової політики на різних рівнях організації суспільства: центральному, регіональному, галузевому, місцевому.

Розроблена структурно-логічна схема процесу формування готовності звільненого працівника ОВС до роботи в органах державної влади та місцевого самоврядування. Вона розкриває всі елементи, які необхідні для того, щоб звільнений працівник ОВС відповідав новим вимогам професійної діяльності та на належному рівні здійснював управлінську діяльність (див. рисунок).

Вирішення завдань, пов'язаних із залученням професійно навченого, морально і психологічно готового персоналу, який був звільнений з ОВС, в інтересах державної служби та місцевого самоврядування, має відбуватися за відповідною науково обґрунтованою, чіткою структурно-логічною схемою. Її важливість засвідчують такі аргументи:

1) залучення звільнених працівників ОВС не може здійснюватися шляхом виконання “коротких програм”. Воно розраховано на тривалий період і вимагає постійного розвитку “людських ресурсів”, їх раціонального використання в особливих умовах, а саме: кризового стану суспільства і значної невизначеності в процесі прийняття управлінських рішень;

2) необхідно чітко сформулювати основну мету й оперативні завдання залучення звільнених працівників ОВС до роботи в органах державної влади та місцевого самоврядування. Це дасть змогу значно підвищити ефективність добору, супроводу, корекції процесу адаптації та оптимізує його матеріально-технічне забезпечення;

3) залучення звільнених працівників ОВС повинно проводитися комплексно не лише в часі, змісті, а й географічно - діалектично поєднавши всі три рівні: центральний, регіональний та місцевий.



Рис. 1. Структура процесу формування готовності звільнених працівників ОВС до роботи в органах державної влади

Виділено такі основні пріоритети залучення звільнених працівників ОВС до роботи в органах державної влади та місцевого самоврядування:

- оптимізація загальної чисельності держслужбовців через підвищення професіоналізму, оволодіння суміжними спеціальностями, інтенсифікацію виробничого навантаження тощо;

- забезпечення стабільності кадрового складу, боротьба з плинністю фахівців;

- суттєве покращення якості підбору кандидатів до роботи в органах державного управління;

- забезпечення об'єктивної комплексної оцінки професійно-особистісних якостей;

- формування однорідного кадрового складу за рівнем професійної підготовки, морально-психологічних та етичних якостей;

- створення умов професійного зростання на державній службі, адекватних професійно-особистісному потенціалу держслужбовців.

Розроблена авторська структурно-логічна схема механізмів адаптації звільнених працівників ОВС до роботи в органах державної влади та місцевого самоврядування, яка складається із трьох етапів: І - відбір кандидатів за визначеними критеріями; ІІ - цілеспрямована підготовка звільненого працівника ОВС до служби в органах влади; ІІІ - впровадження професійно підготовлених осіб на конкретні посади в органи державної влади, що передбачає подальший кадровий супровід впроваджених осіб, моніторинг професійної діяльності, корекцію тощо.

Реалізація кадрової політики у сфері державного управління шляхом адаптації звільнених працівників ОВС включає механізми формування кадрів, управління професійною кар'єрою, нагромадження досвіду державних службовців, коригування професійного складу персоналу, раціональне використання його можливостей та здібностей, передбачає визначення стратегії управлінської діяльності відповідно до соціально-економічних імперативів сучасності, створення багатоваріантної системи розв'язання кадрових проблем, наявність конкретної програми реалізації державно-управлінських рішень, здатність швидко реагувати на зміни суспільного розвитку, а також забезпечувати оптимальність державно-управлінської стратегії керівного персоналу в перехідний період, швидко і точно діяти на основі “алгоритмів мислення” та поведінки, розробляти інноваційні проекти з метою забезпечення ефективності державного управління.

Доведено, що адаптація звільнених працівників ОВС до роботи в органах державної влади та місцевого самоврядування являє собою процес упровадження та пристосування професійно підготовлених звільнених у запас чи відставку працівників органів внутрішніх справ в органах державної влади, що передбачає засвоєння ними установлених норм і умов на новій посаді.

Висновки

У дисертації розроблені наукові положення та отримані результати, які в сукупності вирішують актуальне наукове завдання щодо визначення та здійснення цілісного аналізу державно-управлінських механізмів адаптації до професійної діяльності на прикладі звільнених працівників органів внутрішніх справ в Україні, відповідно до чого розкрито основні теоретико-методологічні підходи до аналізу адаптації в системі кадрової роботи, розглянуто адаптацію звільнених працівників ОВС як механізм кадрової політики, визначено основні механізми вдосконалення кадрової роботи зі звільненими працівниками органів внутрішніх справ України.

Апробація одержаних наукових результатів, їх використання в практиці підтверджують гіпотезу та методологію, покладену в основу дослідження. Поставлену мету досягнуто, основні завдання виконано, що дає змогу сформулювати такі висновки та рекомендації:

1. Системний аналіз літературних джерел за темою дослідження показав, що проблема адаптації звільнених працівників органів внутрішніх справ сьогодні з огляду на актуальність та опосередковану наукову розробленість не має належного науково-теоретичного та практичного обґрунтування. Питання державного регулювання адаптації звільнених працівників до нових умов професійної діяльності досліджені недостатньо. Окремі наукові праці висвітлюють лише певні аспекти зазначеної проблеми, мають фрагментарний характер. Ця проблема не стала предметом окремого системного комплексного дослідження в галузі науки “Державне управління”. Найбільш розробленою зазначена проблема є в межах психологічної, соціологічної наук та менеджменту. Результати аналізу свідчать про наявність наукових та науково-методичних праць як вітчизняних, так і зарубіжних учених, що висвітлюють історію виникнення та розвитку поняття “адаптація”.

2. Проаналізовано ґенезу поняття “адаптація”, розкрито особливості його розгляду в межах різних наук з акцентом на різні суттєві характеристики, що дало змогу ідентифікувати зміст адаптації як індивідуально-типологічний та гностичний механізм психологічної адаптації індивіда; розроблено низку аспектів, які розкривають різні сторони адаптації: взаємодія особистості із соціальним середовищем; єдність свідомості та діяльності; ціннісно-смислова орієнтація людини; механізми адаптації до стресових ситуацій; функціональна сфера потреб особистості; організація та риси особистості.

3. Проведено аналіз основних теоретико-методологічних підходів до проблеми адаптації звільнених працівників у контексті сучасних вітчизняних та західноєвропейських наукових шкіл, розкрито зміст та особливості статусу звільнених працівників органів внутрішніх справ, обґрунтовано соціально-правовий статус працівника органів внутрішніх справ, доведено, що статус державного службовця органів внутрішніх справ має складний, багатогранний характер: з одного боку, працівник є представником органу державної виконавчої влади, посадовою особою, а з другого - особою найманої праці - суб'єктом службово-трудових відносин, які виникають під час проходження державної служби в органах внутрішніх справ.

4. Дослідження зарубіжного досвіду адаптації звільнених у запас працівників органів правопорядку засвідчує, що означена проблема є важливою складовою соціально-економічної політики держави. На її вирішення в країнах-членах НАТО та ЄС виділяються значні кошти. Фактично в усіх зарубіжних країнах існують законодавча база та механізми, що гарантують звільненим працівникам органів правопорядку отримання професійної підготовки, працевлаштування та забезпечення житлом. Аналіз адаптації звільнених працівників органів правопорядку в деяких зарубіжних країнах свідчить про значний досвід використання потенціалу офіцерського складу на державній та цивільній службі після їх звільнення в запас або відставку. Практичним вирішенням таких питань на території України займаються два громадських об'єднання: Міжнародний фонд соціальної адаптації (МФСА) і “Авангард”. Основним партнером у процесі реалізації програм соціальної адаптації на півдні України є Мелітопольський інститут державного та муніципального управління “Класичний приватний університет” (МІДМУ “КПУ”). Участь МІДМУ “КПУ” у двох міжнародних програмах соціальної адаптації (“Україна - ОБСЄ” та “Україна - Норвегія”) дала можливість звільненим працівникам правопорядку пройти перепідготовку з потрібних їм спеціальностей, які мають попит на ринку праці.

5. Зроблено висновок, що програми держави з адаптації звільнених працівників органів правопорядку недосконалі й не мають практичного застосування, а відсутність фінансування та матеріальної бази взагалі не дає змоги займатися програмами перепідготовки офіцерів на належному професійному рівні. Тому лише тісна співпраця України з іноземними державами, запозичення кращого світового та європейського досвіду у сфері адаптації звільнених працівників органів правопорядку до нових професійних умов дадуть змогу оптимізувати державну діяльність у цьому напрямі та розробити принципи державного регулювання суспільних, міжнародних та сімейних впливів на долю звільнених у запас працівників органів правопорядку, визначати перспективу розвитку цієї проблеми в майбутньому.

6. Проаналізовано морально-психологічні та соціально-економічні особливості пристосування звільнених працівників до нових умов професійної діяльності. Виявлені основні проблеми, які сьогодні переживають звільнені працівники розумової сфери діяльності. Передусім це проблема працевлаштування. Від того, як пройде цей етап соціального становлення, залежить не тільки майбутнє людини, а і майбутнє її близьких. Це також нова робота, яка б відповідала психологічному складу і потребам людини, а також освіті та трудовим навичкам особи. І кінцевим чинником є рівень оплати праці, що зможе відповідати запитам і потребам людини.

7. Здійснено рекомендації щодо поліпшення соціально-економічної та соціально-психологічної адаптації звільнених працівників. Для цього потрібно насамперед удосконалити, а в деяких випадках навіть відновити систему перекваліфікації, професійного переорієнтування. Відповідним державним структурам необхідно тісніше і більш ефективно співпрацювати в напрямі прогнозування ситуації на ринку праці та плануванні кількості й складу випуску майбутніх фахівців. Також потрібно усунути розрив між вимогами ринку праці та рівнем перепідготовки фахівців. Що стосується поліпшення соціально-психологічної адаптації звільненого персоналу, необхідно: підвищувати роль і значущість різних видів служб зайнятості, надавати психологічну підтримку звільненим працівникам на всіх стадіях їх професійної переорієнтації та в процесі пошуку роботи, а також активно розвивати технології соціально-педагогічної і професійної спрямованості.

8. У процесі дослідження виявлено, що проблема адаптації та працевлаштування звільнених працівників органів внутрішніх справ є найбільш гострою, на відміну від усіх попередніх етапів реформування Міністерства внутрішніх справ України. Визначено основні проблеми адаптації працівників ОВС, звільнених у запас чи відставку, у сфері підприємництва. Передусім це проблеми організаційно-виробничого та ринкового характеру. Найсуттєвішими проблемами, з якими стикаються звільнені в запас чи відставку працівники органів внутрішніх справ, є проблеми у сфері державного регулювання. Це недоопрацювання в частині зміни нормативно-правової бази; недостатня взаємодія та координація програм; розбіжність в інтересах підприємців з числа працівників органів внутрішніх справ та влади; тиск з боку податкової інспекції; негнучкість фіскальної та кредитно-грошової політики тощо. На основі цього виділено основні принципи адаптації працівників ОВС, звільнених у запас чи відставку, в системі підприємництва: вільний вибір професії й місця роботи; індивідуальний підхід до вибору професії і напряму підприємницької діяльності; максимальне використання свого інтелектуального розвитку, досвіду і навичок роботи; складність адаптаційного періоду в системі підприємництва; принцип реалістичності і реалізація внутрішніх ресурсів під час організації підприємницької діяльності; принцип взаємодії і сприяння працевлаштуванню та вирішення інших життєво важливих питань. З урахуванням зазначеного вище доведено, що основою успіху адаптації має стати отримана в органах внутрішніх справ професійна підготовка і особисті якості, сформовані в процесі служби.

9. Проведений аналіз ефективності кадрової ситуації в органах державного управління дав нам змогу виділити основні пріоритети державної кадрової політики, це: відмова від утримування надмірної чисельності держслужбовців; суттєве покращення підбору кадрів у сферу державного управління; відбір кандидатів серед колишніх співробітників органів внутрішніх справ; забезпечення стабільності кадрового складу, боротьба з плинністю фахівців; забезпечення об'єктивної комплексної оцінки професійно-особистісних якостей державних службовців; забезпечення однорідності кадрового складу за рівнем професійної підготовки; забезпечення умов професійного зростання в органах державної влади, адекватних професійно-особистісному потенціалу держслужбовців.

10. Важливою умовою реалізації кадрової політики у сфері державного управління має виступати створення високоефективної технології демократичного добору кадрів з числа звільнених працівників органів внутрішніх справ, відповідно до цього має бути відпрацьована ефективна технологія конкурсного прийому на державну службу, а також оновлення апарату органів державного управління, розроблений стиль його комплектування, техніка кар'єрного зростання та кар'єрного стимулювання спеціально для звільнених працівників. Адже звільнені працівники органів внутрішніх справ являють собою важливий кадровий потенціал, управлінський ресурс держави, покликаний забезпечувати реалізацію й ефективну раціоналізацію функцій державного управління, використовуючи свої професійні здібності в процесі управління державою.

11. Розроблена та запропонована структурно-логічна схема державно-управлінських механізмів адаптації до роботи в органах державної влади та місцевого самоврядування, яка складається із трьох етапів: І - відбір кандидатів за визначеними критеріями; ІІ - цілеспрямована підготовка звільненого працівника органів внутрішніх справ до служби в органах влади; ІІІ - впровадження професійно підготовлених осіб на конкретні посади в органи державної влади. Зазначене передбачає їх подальший кадровий супровід, моніторинг професійної діяльності, корекцію тощо.

Розроблені наукові положення в контексті дисертаційного дослідження дали змогу запропонувати окремі практичні рекомендації для органів державної влади України:

1. З огляду на недосконалу нормативну базу, яка визначає правовий статус посадової особи органів внутрішніх справ, варто було б розробити новий Закон України “Про державну службу в органах внутрішніх справ”, де дістали б своє відображення такі положення, як: поняття державної служби в органах внутрішніх справ та її межі; визначення завдань, принципів державної служби в органах внутрішніх справ, класифікація вимог до неї, визначення поняття посадової особи, керівника і представника органів внутрішніх справ, питання поширення випадків застосування судового захисту державних службовців у разі їх незгоди з висновками атестації, притягнення до дисциплінарної відповідальності, недотримання їх гарантій, соціальний захист працівників органів внутрішніх справ.

2. В Україні сьогодні вкрай необхідно належно відпрацювати технологію адаптації звільнених працівників органів внутрішніх справ як механізм кадрового забезпечення державного управління на принципово нових засадах. З цією метою доцільно проводити єдину державну кадрову політику, науково обґрунтувавши потребу державних органів та їх апарату у фахівцях шляхом розробки ефективної системи перепідготовки та підвищення кваліфікації звільнених працівників органів внутрішніх справ.

...