Адміністративно-правові основи забезпечення національної безпеки України

Розділ 4 „Національна безпека як категорія правової науки” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 4.1. „Правові основи загальної теорії національної безпеки” обґрунтовано необхідність формування даної теорії, розкрито її ознаки. Підкреслюється, що уявлення про національну безпеку, її сутність, зміст, складові елементи, методи забезпечення в різні часи характеризувалися не лише політичною ситуацією, але й тим рівнем розвитку науки, який існував на конкретному проміжку часу. Нині більшість проблем, що виникають при дослідженні національної безпеки, обумовлені відсутністю сформованої парадигми національної безпеки, прагненням дослідників аналізувати окремі частини системної проблеми, що не є продуктивним. Одним із конструктивних шляхів розв'язання даної проблеми вбачається формування теоретичної системи знань про національну безпеку, для означення якої дисертантом пропонується вживати термін „націобезпекознавство”.

Національну безпеку пропонується розглядати крізь призму таких основних елементів: визначити мету, завдання, функції, принципи та методологію наукового напряму; окреслити його місце в системі наук і роль при формуванні системи знань про національну безпеку; встановити кореляційні зв'язки між самим націобезпекознавством та прикладними теоріями національної безпеки і тим самим закласти підвалини до організації управління знаннями у сфері національної безпеки; намітити алгоритми формування системи національної безпеки, вичленити складові елементи та взаємозв'язки між ними, встановити системоутворюючі елементи; відповідно до окреслених складових елементів розробити модель системи забезпечення національної безпеки та основні напрями її функціонування, застосовуючи методологію системного і синергетичного підходів.

Головна мета загальної теорії національної безпеки як навчальної дисципліни полягає у формуванні моделі системи знань про національну безпеку. Відповідно до окресленої мети формується комплекс завдань даного напряму, які були об'єднані нами в п'ять таких груп: теоретико-методологічні; функціонально-організаційні; ресурсні; методичні; технологічні. У роботі розкривається зміст кожної з них та окреслюються функції пропонованого наукового напряму. Зокрема: теоретико-пізнавальна, онтологічна, методологічна, аксіологічна, гносеологічна, евристична, критична, світоглядна, ідеологічна, інтегративна, моделювання, прогностична, прикладна, описова, пояснення, практично-організаторська. Охарактеризовано кожну з цих функцій. З урахуванням зарубіжного досвіду для підготовки суб'єктів управління національною безпекою обґрунтовується необхідність відпрацювання низки заходів: розроблення освітньо-кваліфікаційних характеристик та освітньо-професійних програм, централізованих програм підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації фахівців; розроблення та реалізація регіональних і галузевих програм підготовки фахівців з проблем національної та міжнародної безпеки в умовах глобалізації тощо.

У підрозділі 4.2. „Методологія моделювання системи управління національною безпекою” на підставі аналізу універсальних, загальнонаукових і спеціально-наукових методів сформовано методологічний інструментарій моделювання системи управління національною безпекою і зроблено наступні висновки. Застосування екзистенціального методу є корисним при розробленні питань управління системою національної безпеки. Комбінування позитивізму і волюнтаризму уможливило додатково аргументувати позицію, що система національної безпеки є найбільш дійовим інструментом реалізації національних інтересів. Використання концепції генеративної безпеки дало змогу стверджувати про рівність будь-якої нації у праві на забезпечення власної безпеки та висунути гіпотезу, що в спадковій природі нації закладено одвічне прагнення до національної безпеки. Політико-орієнтований метод дозволив визначити, що національна безпека є не стільки станом, скільки процесом, результатом подолання конструктивного над деструктивним, порядку над хаосом. Даний метод закладає основи для формування загальної теорії національної безпеки. У свою чергу, застосування критичного методу дозволило констатувати, що формування системи національної безпеки створює загрозу для тих, хто перешкоджатиме реалізації національних інтересів, а система національної безпеки інколи може слугувати засобом легітимації політичного панування та насильства як зсередини держави, так і в міжнародних відносинах. Розроблено алгоритм моделювання системи управління національною безпекою, який має містити такі взаємопов'язані елементи: система пріоритетних національних інтересів -- система загроз -- система заходів -- система органів.

Розділ 5 „Напрями удосконалення адміністративно-правового регулювання національної безпеки України” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 5.1. „Регулятивна роль адміністративного права у сфері національної безпеки” аргументується необхідність формування нових парадигмальних настанов, відповідно до яких предмет адміністративного права не обмежується лише владно-розпорядчими відносинами. Таке бачення відповідає погляду дисертанта на сутність процесу забезпечення національної безпеки, у якому беруть участь як державні, так і недержавні суб'єкти. Відтак, предметом адміністративно-правового регулювання у сфері національної безпеки виступають суспільні відносини, що формуються в ході забезпечення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування національної безпеки, а також у процесі державного і самоврядного управління у сфері національної безпеки.

Адміністративне право виступає дієвим інструментом, як забезпечення національної безпеки (зовнішній чинник), так і засобом оптимізації функціонування самої системи забезпечення національної безпеки зокрема (внутрішній чинник). Така двоякість адміністративного права зумовлює адекватну картину первинності формування впливу: коли йдеться про адміністративне право як зовнішній чинник, то право є похідним від інтересів нації, оскільки реалізація останніх має бути забезпечена органами державного управління і місцевого самоврядування. Якщо ж йдеться про оптимізацію функціонування самої системи національної безпеки, то останню слід розуміти як інструмент адміністративного права, оскільки організована сукупність органів державного управління і самоврядних органів, об'єднаних спільним завданням щодо забезпечення національної безпеки, може нормально функціонувати лише за наявності адміністративного права. Адже процес державного і самоврядного управління у сфері національної безпеки потребує не будь-якого, а саме адміністративно-правого регулювання.

У підрозділі 5.2. „Призначення відомчих нормативних актів” розглядається роль, яку відіграє відомча нормотворчість. Нормативну базу, якою керується система забезпечення національної безпеки, можна поділити на два рівні. На першому -- правова база створюється в межах системи національної безпеки і має загальнообов'язковий для всіх характер (Конституція України, закони та постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України). На другому -- створюється відомча нормативна база, яка уточнює і конкретизує функції та завдання кожного суб'єкта з урахуванням специфіки власної діяльності і завдань, що покладені на нього в процесі забезпечення національної безпеки.

Нормотворчість складає правову форму діяльності суб'єктів системи управління національною безпекою, яка здійснюється відповідно до їхньої компетенції, на основі й на виконання законів та підзаконних нормативних правових актів. Їхнє основне призначення полягає у створенні правових норм, які встановлюють, змінюють або відміняють правові відносини, визначають зміст діяльності щодо забезпечення національної безпеки і надають їм загальнообов'язкової сили. З'ясовується, що нормотворчість у системі управління національною безпекою слід розглядати як процес створення відомчих нормативних актів при відповідному забезпеченні технологій їхньої підготовки та прийняття. Нормотворча діяльність має на меті забезпечити: юридичне закріплення існуючих у сфері національної безпеки відносин та їхнє правове регулювання; формування нових безпекових відносин, відсутніх у поточний момент, але бажаних чи необхідних із погляду виконання перспективних завдань; ліквідацію відносин і ситуацій, що віджили та гальмують процес реалізації національних інтересів. У підрозділі 5.3. „Шляхи підвищення ефективності адміністративно-правового регулювання національної безпеки” досліджуються основні підходи до формування законодавства у сфері національної безпеки.

Зроблено висновок про необхідність визначення узагальненого погляду на національну безпеку, її сутність, зміст, характер та методи забезпечення. Таким документом має виступати Концепція національної безпеки України, що було підтримано 65 % опитаних. Пропонується її структура, яка передбачає: преамбулу; розкриття геостратегічної позиції держави у світі; визначення національних цілей та інтересів; окреслення союзників і партнерів; формулювання реальних і потенційних загроз та небезпек національній безпеці України; визначення механізму управління системою національної безпеки; визначення політики національної безпеки та основних напрямів її забезпечення; визначення статусу держави і загальної стратегії забезпечення національної безпеки (оборонна, активна оборонна, наступальна тощо). Подана модель класифікації концепцій національної безпеки за наступними критеріями: співвідношенням ідеалів та історичної дійсності (реакційні, консервативні, прогресивні); строками і способами досягнення (радикальні, помірні, агресивні, реформістські). Резюмується необхідність розроблення нової редакції Концепції національної безпеки України.

Важливим елементом системи нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері національної безпеки, є доктрина. Однією з причин існування різноманітних доктрин національної безпеки виступає необхідність ефективного забезпечення національної безпеки, зважаючи на специфіку конкретної сфери життєдіяльності. Подається авторське бачення структури доктрини, за яким вони покликані: розвивати Концепцію національної безпеки стосовно конкретної сфери життєдіяльності (екологічної, інформаційної, технологічної тощо); не суперечити Конституції України та Концепції національної безпеки України; передбачати видання законів і розроблення відповідних державних програм з метою реалізації першочергових заходів щодо забезпечення безпеки.

Наступним елементом даної системи є Закон України „Про основи національної безпеки України”, аналіз положень якого уможливив дійти висновку про чисельність недоліків у ньому, а також його нездатність вирішувати ті завдання, задля яких його було прийнято, що підтверджується даними проведеного анкетування, в якому 92 % опитаних вважають за необхідне повне перероблення даного закону. Детально характеризуються недоліки даного закону. Констатується необхідність прийняття пакета системного нормативно-правового забезпечення, що було підтримано 65 % опитаних, де ключовим має стати новий Закон України „Про національну безпеку України.

ВИСНОВКИ

У висновках викладено найбільш важливі наукові та практичні результати, одержані в роботі, які містять формулювання розв'язання наукової проблеми, її значення для науки і практики. Підкреслено, що в науці адміністративного права залишаються недостатньо вивченими концептуальні та методологічні засади адміністративно-правової природи національної безпеки, система управління й адміністративно-правовий статус її суб'єктів, здійснення державного контролю в цій сфері. Базовою методологічною основою дослідження є синергетичний підхід, за його допомогою обґрунтовано взаємозв'язок і взаємообумовленість соціальних процесів та суспільних явищ, а національна безпека розглядалася як відкрита динамічна нелінійна система, що характеризується механізмами самоорганізації. Наслідком проведеної роботи стало визначення підходів до формування нової адміністративно-правової парадигми забезпечення національної безпеки. Головним результатом роботи стало розроблення адміністративно-правових основ забезпечення національної безпеки України, формування на цій основі пропозицій теоретичного, методологічного та організаційно-правового значення, науково-обґрунтованих рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності адміністративно-правового регулювання національної безпеки України.

Основні наукові здобутки дисертанта, окрім тих, що висвітлені вище, відображено, зокрема, у наступних пропозиціях.

1. Розкриваючи зміст національної безпеки як об'єкта адміністративно-правової науки, автор здійснив спробу щодо визначення поняття та змісту національної безпеки з позицій адміністративного права, методології визначення загроз національній безпеці, системи національної безпеки. Національна безпека розглядається (крізь призму адміністративного права) як врегульована адміністративним правом діяльність суб'єктів національної безпеки зі створення сприятливих умов для реалізації національних інтересів. Зазначається, що головну небезпеку на даному етапі розвитку становлять не внутрішні, а зовнішні загрози, з урахуванням яких і має відбуватися формування Стратегії національної безпеки України, і на її основі відповідних доктрин і вже потім адекватного законодавства. Зокрема, лише 34 % респондентів висловилися за те, що нині найбільш небезпечними для України є внутрішні загрози, що зумовило необхідність розроблення типологічної моделі загроз національній безпеці.

2. Дослідження змісту та структури адміністративно-правових відносин у сфері національної безпеки дозволило дійти висновку, що характерними рисами даних відносин є: обов'язки і права суб'єктів і об'єктів відносин пов'язані з діяльністю органів державного управління; адміністративно-правові відносини у сфері безпеки є складовою відносин у сфері управління, вони виникають у повсякденній практичній реалізації завдань і функцій держави щодо забезпечення національної безпеки; у цих відносинах одним із суб'єктів виступає орган державного управління або громадська організація, які наділені державно-владними повноваженнями у сфері національної безпеки; дані відносини виникають з ініціативи об'єкта або суб'єкта і згода іншої сторони не є обов'язковою умовою для їх виникнення; адміністративно-правові відносини -- особливий зв'язок між їхніми учасниками, один з яких за даних обставин має право вимагати від іншого такої поведінки, що передбачена адміністративно-правовою нормою; суб'єкт управління безпекою зобов'язаний реалізувати власні матеріально-правові та процесуальні права, тобто право виступає одночасно і обов'язком суб'єкта адміністративно-правових відносин у сфері національної безпеки; у випадку порушення норм, що регулюють суспільні відносини у сфері національної безпеки, порушник несе відповідальність не перед іншою стороною, а перед державою; адміністративно-правові відносини у сфері національної безпеки не завжди є такими, які здійснюють за методом влади і примусу. Вони можуть реалізовуватися на основі як влади і підпорядкування, так і рівності сторін, коли кожна сторона має виконувати конкретні вимоги правової норми. Відтак, наявність взаємних прав і обов'язків є притаманною ознакою адміністративно-правових відносин у сфері національної безпеки, оскільки остання виступає як поліструктурний феномен, потребує об'єднаного єдиною спільною метою управління в різних сферах життєдіяльності, тобто міжгалузевого управління; санкції, що застосовуються до сторін адміністративно-правових відносин у сфері національної безпеки залежать від рівня суспільної небезпеки правопорушення, важливості (цінності) цих відносин для держави; суперечки, що виникають між сторонами, вирішуються як в адміністративних, так і в інших судах.

У той же час структуру адміністративних відносин у сфері національної безпеки становлять суб'єкти: державні органи (органи законодавчої, виконавчої та судової влади, прокуратури, адміністрації державних підприємств і установ); структурні підрозділи органів держави, їхні посадові особи; об'єднання громадян, органи самоуправління та самоорганізації населення, громадян України, іноземних громадян, апатридів, які відповідно до Закону України „Про основи національної безпеки України” є суб'єктами забезпечення національної безпеки; об'єкти: людина і громадянин -- їхні конституційні права і свободи; державо-утворюючий український народ -- його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси, традиції та уклад життя; держава -- її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність; юридичні факти, основною особливістю яких є здатність викликати правові наслідки.

3. Застосування структурно-функціонального методу при дослідженні стану та напрямів удосконалення системи управління національної безпеки дозволило проаналізувати сучасний стан її функціонування, виявити недоліки, а також накреслити шляхи її удосконалення. До основних недоліків функціонування системи управління належать: дублювання повноважень суб'єктів сил забезпечення національної безпеки; неадекватність організаційної структури управління національною безпекою пріоритетним національним інтересам; невідповідність функцій та завдань суб'єктів сил забезпечення національної безпеки загрозам і небезпекам, а також загальним завданням забезпечення національної безпеки; неадекватність зосередження уваги на управлінні національною безпекою в найбільш важливих сферах життєдіяльності прагненням і можливостям щодо їх втілення в життя; відсутність чіткого механізму прийняття, контролю та нагляду за виконанням рішень у сфері національної безпеки; нерозробленість питань спільних дій цих органів у випадку загрози національній безпеці, локального збройного конфлікту (конфлікту малої інтенсивності), війни, акту агресії, інших екстремістських дій; слабкі горизонтальні зв'язки між відомствами, які беруть участь у процесі забезпечення національної безпеки. Адекватними шляхами удосконалення функціонування є: проведення моніторингу чинного законодавства на предмет функцій та завдань сил забезпечення національної безпеки і усунення дублювання повноважень даних суб'єктів за умови збереження високого рівня національної безпеки в певній сфері життєдіяльності; приведення у відповідність законодавства, що регулює суспільні відносини у сфері національної безпеки, зокрема -- повноваження сил забезпечення національної безпеки і Закону України „Про основи національної безпеки України”; формування моделі структур управління у сфері національної безпеки по кожній сфері життєдіяльності з визначенням конкретного суб'єкта управління, відповідно до загальної мети функціонування системи національної безпеки; розроблення моделі системи органів державного управління національною безпекою, ґрунтуючись на принципі домірності заходів, які вживаються для забезпечення національної безпеки, змісту, характеру та масштабу загроз і небезпек на нинішньому етапі розвитку України, з урахуванням необхідності забезпечення пріоритетних національних інтересів та збереження балансу інтересів особи, суспільства і держави. Дана модель має бути динамічною і відповідати сучасному стану національної безпеки.

4. Визначення адміністративно-правового статусу суб'єктів забезпечення національної безпеки дозволило сформувати нами пропозиції щодо будови системи управління національною безпекою, яка нині має наступний вигляд: а) Верховна Рада України (Апарат Верховної Ради України, Комітети Верховної Ради, депутатські фракції, народні депутати України); б) Президент України (Секретаріат Президента, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим); в) Кабінет Міністрів України: ( міністерства; центральні органи виконавчої влади; Збройні Сили України, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України; Рада міністрів Автономної Республіки Крим; місцеві державні адміністрації); г) Рада національної безпеки і оборони України, Національний Банк України, Рахункова Палата; Центральна виборча комісія; д) Конституційний Суд України, інші суди, прокуратура; е) органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян (політичні партії, громадські організації); окремі громадяни. Акцентовано увагу на тій обставині, що ефективність управління даною системою зумовлена необхідністю формування єдиного центру управління національною безпекою -- Ради національної безпеки і оборони України, правовий статус якої має бути переглянутий. Автором показано, що проблеми управління системою національної безпеки пов'язані з необхідністю розроблення різних підходів до адміністративно-правового регулювання діяльності державних і недержавних суб'єктів.

5. Сформульовано адміністративно-правові закономірності формування системи національної безпеки. До основних із них належать: обумовленість формування певної сфери національної безпеки сферами життєдіяльності; похідний характер адміністративних правовідносин від формування певних сфер національної безпеки; взаємозалежність об'єктів та суб'єктів адміністративних правовідносин із об'єктами та суб'єктами забезпечення національної безпеки; корелятивний зв'язок пріоритетних національних інтересів і загроз із одного боку зі структурою суб'єктів державно-управлінських відносин -- з іншого; наявність вертикальних і горизонтальних відносин між суб'єктами адміністративних відносин у сфері національної безпеки; детермінованість основних напрямів адміністративно-правового регулювання національної безпеки національними інтересами та загрозами. Сформульовано важливий висновок про необхідність існування в складі системи забезпечення національної безпеки України двох взаємонеобхідних і взаємозалежних підсистем державного та недержавного забезпечення, окреслено коло суб'єктів даних підсистем, їхні повноваження, а також форми та методи взаємодії.

6. Обґрунтовано необхідність побудови загальної теорії національної безпеки, яка полягає у пануванні фрагментарного підходу до аналізу адміністративно-правового регулювання національної безпеки. Пропонується сформувати цілісну систему знань про національну безпеку -- загальну теорію національної безпеки (націобезпекознавство). Її основне теоретичне призначення вбачається в узагальненні та розвитку з синергетичних позицій різних напрямів дослідження сфер національної безпеки. Вона має виступати інтегральним виміром наукових напрямів про національну безпеку, а в більш абстрактному аспекті -- проблемоформуючим науковим напрямом, здійснюючи управління ними та прикладними теоріями національної безпеки. Практична значущість націобезпекознавства полягає в розробленні алгоритму щодо формування взаємопов'язаних концепцій і рекомендацій щодо забезпечення національної безпеки в різних сферах життєдіяльності на базі єдиних вимог і рішень. Сама ж теорія національної безпеки являє собою логічну взаємопов'язану і взаємообумовлену систему категорій, понять та принципів, які інтерпретують сутність національної безпеки України.

7. Визначено методологію моделювання системи управління національною безпекою через формування алгоритму моделювання системи управління національною безпекою, окреслення підходів до проектування структур управління, розкриття гносеологічних проблем і запропонування підходів до оцінки ефективності взаємовпливу структурних елементів та адміністративно-правового регулювання національної безпеки в цілому. З урахуванням специфіки дослідження приділено увагу розгляду спеціально-наукових методів. Одним із завдань роботи було показати, що забезпечення національної безпеки може бути реалізовано на основі синергетичного підходу, головним змістом якого є управління системою національної безпеки як відкритою, нелінійною, динамічною, здатною до самоорганізації, а важливим інструментарієм для такого управління виступає адміністративно-правове регулювання діяльності суб'єктів забезпечення національної безпеки України.

8. Проаналізовано стан адміністративно-правового регулювання національної безпеки. Останнім часом у нашій державі відбулося усвідомлення необхідності існування недержавної підсистеми забезпечення національної безпеки України, а також сталася зміна розуміння сутності розвідки. В результаті чого автором запропоновано власне бачення законопроектів: „Доктрини недержавного забезпечення національної безпеки України”, Законів України „Про недержавне забезпечення національної безпеки України”, „Про служби безпеки суб'єктів господарювання”, „Про кримінальну розвідку”. У забезпеченні національної безпеки мають бути задіяні усі сили та засоби як державних, так і недержавних суб'єктів забезпечення національної безпеки, за що висловилися 56 % опитаних. Більше того у Стратегії національної безпеки України знайшла відображення пропозиція автора щодо закріплення принципу адекватності: певній категорії національних інтересів відповідає певна інтенсивність заходів забезпечення, сил і засобів, що використовуються.

9. Намічено основні напрями удосконалення адміністративно-правового регулювання національної безпеки. До них належать: формування нової Концепції національної безпеки України, прийняття на її основі доктрин національної безпеки з усіх основних сфер життєдіяльності, відповідних законодавчих актів, котрі б регулювали суспільні відносини в тій чи іншій сфері, а на їх основі відповідної відомчої нормативної бази; приведення безпекового законодавства у відповідність до Конституції України, його гармонізація з відповідним європейським законодавством; законодавче закріплення адміністративно-правової компетенції суб'єктів у сфері забезпечення національної безпеки; подальший розвиток адміністративно-правових основ управління національною безпекою через розроблення об'єднаних спільною метою законів, концепцій, доктрин, стратегій і програм; розроблення та впровадження національних стандартів і технічних регламентів застосування інформаційно-комунікаційних технологій, гармонізованих із відповідними європейськими стандартами, у тому числі згідно з вимогами ратифікованої Верховною Радою України Конвенції про кіберзлочинність; удосконалення законодавства з питань соціального забезпечення персоналу суб'єктів забезпечення національної безпеки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

Ліпкан В. А. Адміністративно-правове регулювання національної безпеки України : [монографія] / В. А. Ліпкан. -- К. : Текст, 2008. -- 440 с.

Ліпкан В. А. Теоретико-методологічні засади управління у сфері національної безпеки України : [монографія] / В. А. Ліпкан. -- К. : Текст, 2005. -- 350 с.

Ліпкан В. А. Теоретичні основи та елементи національної безпеки України : [монографія] / В. А. Ліпкан. -- К. : Текст, 2003. -- 600 с.

Ліпкан В. А. Національна безпека України: нормативно-правові аспекти забезпечення : [монографія] / В. А. Ліпкан. -- К. : Текст, 2003. -- 180 с.

Ліпкан В. А. Боротьба з тероризмом : [монографія] / В. А. Ліпкан, Д. Й. Никифорчук, М. М. Руденко. -- К. : Знання, 2002. -- 254 с. (частка дисертанта -- 60%)

Ліпкан В. А. Тероризм і національна безпека України : [монографія] / В. А. Ліпкан. -- К. : Знання, 2000. -- 184 с.

Підручники, навчальні посібники, брошури

Ліпкан В.А. Національна безпека України : К. : КНТ, 2009. -- 576 с.

Ліпкан В. А. Теорія національної безпеки : [підручник] / В. А. Ліпкан. -- К. : КНТ, 2009. -- 631 с.

Ліпкан В. А. Національна безпека України : [навч. посіб.] / В. А. Ліпкан. -- К. : Кондор, 2008. -- 552 с.

Ліпкан В. А. Безпекознавство : [навч. посіб.] / В. А. Ліпкан. -- К. : Вид-во Європейського ун-ту, 2003. -- 208 с.

Ліпкан В. А. Управління системою національної безпеки України / В. А. Ліпкан. -- К. : КНТ, 2006. -- 68 с. -- (Серія: Національна і міжнародна безпека).

Ліпкан В. А. Національна безпека і національні інтереси України. -- К. : КНТ, 2006. -- 68 с. -- (Серія: Національна і міжнародна безпека).

Ліпкан В. А. Національна і міжнародна безпека у визначеннях та поняттях / В. А. Ліпкан, О. С. Ліпкан. -- [вид. 2-е доп. і перероб.]. -- К. : Текст, 2008. -- 400 с.

Теорія управління в органах внутрішніх справ : [навчальний посібник] ; за ред. В. А. Ліпкана. -- К. : КНТ, 2007. -- 884 с.

Ліпкан В. А. Національна безпека України: кримінально-правова охорона : [навчальний посібник] / В. А. Ліпкан, І. В. Діордіца. -- К. : КНТ, 2007. -- 292 с. -- (Серія: Національна і міжнародна безпека).(частка дисертанта -- 50%)

Ліпкан В. А. Концепція національної безпеки України: теоретико-правові аспекти зарубіжного досвіду / Я. Ю. Кондратьєв, В. А. Ліпкан. -- К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2003. -- 20 с.

Ліпкан В. А. Боротьба з тероризмом: теоретико-правові аспекти зарубіжного досвіду / В. А. Ліпкан, П. Я. Кондратьєв. -- К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2003. -- 20 с. (частка дисертанта -- 50%).

Ліпкан В. А. Інформаційна безпека України : [глосарій] / Л. С. Харченко, В. А. Ліпкан, О. В. Логінов. -- К. : Текст, 2004. -- 136 с. (частка дисертанта -- 40%).

Ліпкан В. А. Національна і міжнародна безпека у визначеннях та поняттях / В. А. Ліпкан, О. С. Ліпкан, О.О. Яковенко. -- К. : Текст, 2006. -- 256 с. (частка дисертанта -- 60%).

Ліпкан В. А. Керування транспортними засобами в екстремальних умовах : [навч.-наоч. посібник] / Б. В. Павленко, В. А. Ліпкан, М. О. Тарасюк. -- К. : КНТ, 2006. -- 96 с. --. (частка дисертанта -- 20 %).

Ліпкан В. А. Основи терорології (синергетична теорія тероризму) / В. А. Ліпкан. -- К. : КНТ, 2006. -- 84 с. -- (Серія: Національна і міжнародна безпека).

Ліпкан В. А. Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції : [навчальний посібник] / В. А. Ліпкан, Ю. Є. Максименко, В. М. Желіховський. -- К. : КНТ, 2006. -- 280 с. -- (Серія: Національна і міжнародна безпека). (частка дисертанта -- 40%).

Ліпкан В. А. Боротьба з міжнародним тероризмом : [нормативна база] / В. А. Ліпкан. -- К. : КНТ, 2007. -- 248 с. -- (Серія: Національна і міжнародна безпека).

Науково-практичний коментар до Закону України „Про боротьбу з тероризмом” / [В. А. Ліпкан, О. А. Івахненко, І. М. Рижов, В. В. Майоров]. -- К. : КНТ, 2009. -- 208 с. -- (Серія: національна і міжнародна безпека). (частка дисертанта -- 40%).

Статті в наукових фахових виданнях ВАК України

Ліпкан В.А. Закон України „Про Кабінет Міністрів України” : питання обсягу повноважень у сфері національної безпеки України / В. А. Ліпкан // Судова апеляція. -- № 3 (12). -- 2008. -- С. 6--11.

Ліпкан В. А. Адміністративно-правова природа національної безпеки / В. А. Ліпкан // Право України. -- 2007. -- № 3. -- С. 9--12.

Ліпкан В. А. Компетенція Кабінету Міністрів України у сфері національної безпеки / В. А. Ліпкан // Судова апеляція. -- 2007. -- № 2 (7). -- С. 97--102.

Ліпкан В. А. Загроза національній безпеці як критерій систематизації заходів адміністративно-правового примусу / В. А. Ліпкан // Юридична Україна. -- 2006. -- № 6. -- С. 19--25.

Ліпкан В. А. Стан адміністративно-правового регулювання у сфері національної безпеки / В. А. Ліпкан // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. -- 2006. -- № 3. -- С. 107--112.

Ліпкан В. А. Адміністративно-правові закономірності функціонування системи національної безпеки / В. А. Ліпкан // Підприємництво, господарство і право. -- 2006. -- № 10. -- С. 42--44.

Ліпкан В. Адміністративно-правові основи теорії національної безпеки / В. Ліпкан // Юридична Україна. -- 2006. -- № 11. -- С. 23--26.

Ліпкан В. А. Зміст і структура адміністративно-правових відносин у сфері національної безпеки / В. А. Ліпкан // Наук. вісник Нац. акад. Держ. подат. служби України (економіка, право). -- № 1 - 2 (33). -- 2006. -- С. 272--278.

Ліпкан В. Інтерпретаційні схеми розвитку систем безпеки / В. Ліпкан, О. Ліпкан // Юридична Україна. -- 2006. -- № 2. -- С. 12--18.

Ліпкан В. Проблеми боротьби з міжнародним тероризмом / В. Ліпкан, В. Майоров // Підприємництво, господарство і право. -- 2006. -- № 12. -- С. 88--90. (частка дисертанта -- 50%)

Ліпкан В. А. Державний суверенітет у контексті формування системи міжнародної безпеки / В. А. Ліпкан, О. В. Тюріна // Університетські наукові записки. -- 2005. -- № 3 (15). -- С. 17--23. (частка дисертанта -- 50%)

Ліпкан В. А. Проблеми формування і функціонування системи забезпечення національної безпеки України / В. А. Ліпкан // Міжнародне право і національне законодавство: Зб. наук. пр. профес.-виклад. складу кафедр правових дисциплін. -- К. : КиМУ, 2005. -- Вип. 4. -- С. 160--169.

Ліпкан В. А. Міждисциплінарний підхід до формування націобезпекознавства / В. А. Ліпкан // Право України. -- 2005. -- № 1. -- С. 94-- 99.

Ліпкан В. А. Современная парадигма терроризма / В. А. Ліпкан / Российская система противодействия тероризму: проблемы, механизмы реализации и перспективы развития: Материалы Всероссийской научно-практической конференции: В 2 ч. -- Челябинск: Челябинский юридический інститут МВД России, 2005. -- Ч. 1. -- С. 43--52.

Ліпкан В. А. Модель ієрархічної системи нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у сфері національної безпеки / В. А. Ліпкан // Вісник академії правових наук України. -- Х., 2004. -- Вип. 1 (136). -- С. 223--229.

Ліпкан В. А. Управлінський підхід до вивчення системи забезпечення національної безпеки України / В. А. Ліпкан // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією. -- 2004. -- № 9. -- С. 230--233.

Ліпкан В. А. Проблеми визначення функцій системи забезпечення національної безпеки України / В. А. Ліпкан // Підприємництво, господарство і право. -- 2004. -- № 2. -- С. 75--78.

Ліпкан В. А. Доктрина недержавного забезпечення національної безпеки України / В. А. Ліпкан // Недержавна система безпеки підприємництва як складова національної безпеки України.-- К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2004. -- С. 131--167.

Ліпкан В. А. Роль МВС України у боротьбі з тероризмом в контексті співробітництва з ЄС / В. А. Ліпкан // Тероризм та боротьба з ним: теоретико-практичний аспект : [монографія]. -- К. : НАСБУ, 2004. -- С. 245--258.

Ліпкан В. А. Поняття системи забезпечення національної безпеки України / В. А. Ліпкан // Право і безпека. -- 2003. -- № 2'4. -- С. 57--60.

Ліпкан В. А. Проблеми законодавчого забезпечення національної безпеки / В. А. Ліпкан // Українське право. -- 2003. -- № 1 (16). -- С. 107--120.

Ліпкан В. А. Екзистенціальне управління системою національної безпеки / В. А. Ліпкан // Держава і право. -- 2003. -- № 21. -- С. 473--479.

Ліпкан В. А. Теорія криз при дослідженні ролі біфуркацій в еволюції системи національної безпеки Держава і право. 2003. -- № 22. -- С. 61--68.

Ліпкан В. А. Концепція національної безпеки України: підходи до формування Вісник Прокуратури. -- 2003. -- № 10. -- С. 85--92.

Ліпкан В. А. Необхідність управління системою національної безпеки / В. А. Ліпкан // Додаток до журналу „Міліція України” Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених. -- 2003. -- № 16. -- С. 12--14.

Ліпкан В. А. Сутність та зміст управління системою національної безпеки / В. А. Ліпкан // Правова держава. -- 2003. -- Вип. 14. -- С. 257--266.

Ліпкан В. А. Українська національна ідея -- фундамент національної безпеки / В. А. Ліпкан // Вісник Національного університету внутрішніх справ. -- 2003. -- № 22. -- С. 299--305.

Ліпкан В. А. Необхідність формування системи національної безпеки / В. А. Ліпкан // Право і безпека. -- 2003. -- № 2'2. -- 21--25.

Ліпкан В. А. Синергетичний і гомеостатичний підходи до системи національної безпеки / В. А. Ліпкан // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. -- 2003. -- № 2. -- С. 104--111.

Ліпкан В. А. Доктрина національної безпеки: проблеми формування / В. А. Ліпкан // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. -- 2003. -- № 3. -- С. 195--198.

Ліпкан В. А. Спеціально наукові методи націобезпекознавства / В. А. Ліпкан // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. -- 2003. -- № 3. -- С. 63--73.

Ліпкан В. А. Загальнонаукові методи націобезпекознавства / В. А. Ліпкан // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. -- 2003. -- № 4. -- С. 26--33.

Ліпкан В. А. Націобезпекознавча парадигма / В. А. Ліпкан // Право України. -- 2003. -- № 2. -- С. 120--123.

Ліпкан В. А. Сучасний безпекоренесанс / В. А. Ліпкан // Держава і право. -- 2003. -- № 20. -- С. 216--219.

Ліпкан В. А. Поняття та зміст націобезпекознавства / В. А. Ліпкан // Право України. -- 2003. -- № 9. -- С. 114--118.

Ліпкан В. А. Предмет націобезпекознавства / В. А. Ліпкан // Держава і право. -- 2003. -- № 19. -- С. 39--44.

Ліпкан В. А. Національна безпека / В. А. Ліпкан // Міжнародна поліцейська енциклопедія: У 10 Т. ; відп. ред. Ю.І.Римаренко, Я.Ю.Кондратьєв, В.Я.Тацій, Ю.С.Шемшученко. -- К. : Концерн „Видавничий дім „Ін юре”, 2003. -- СС. 41--57, 404--415, 441--450, 1007--1037.

Ліпкан В. А. Складові національної ідеї / В. А. Ліпкан // Право і безпека. -- 2002. -- № 2. -- С. 182-- 83.

Ліпкан В. А. Сучасний зміст української національної ідеї / В. А. Ліпкан // Держава і право. -- 2002. -- № 17. -- С. 463--466.

Ліпкан В. А. Неопарадигма національної безпеки / В. А. Ліпкан // Право України. -- 2002. -- № 11. -- С. 19--23.

Ліпкан В. А. Правове забезпечення управління системою національної безпеки / В. А. Ліпкан // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. -- 2002. -- № 3. -- С. 19--24.

Ліпкан В. А. Методологія формування правового поля забезпечення національної безпеки України / В. А. Ліпкан // Держава і право. -- 2002. -- №18. -- С. 70--76.

Ліпкан В. А. Історичні передумови формування сучасної української національної ідеї / В. А. Ліпкан // Вісник Національного університету внутрішніх справ. -- 2002. -- № 19. -- С. 177--182.

Ліпкан В. А. Застосування положень тектології при побудові системи національної безпеки / В. А. Ліпкан // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ України. -- 2002. -- № 4. -- С. 128--132.

Ліпкан В. А. Об'єкт, предмет і структура націобезпекознавства / В. А. Ліпкан // Право і безпека. -- 2002. -- № 4. -- 26--29.

Ліпкан В. А. Системний підхід до побудови еталонної моделі системи забезпечення національної безпеки / В. А. Ліпкан // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. -- 2002. -- № 2. -- С. 19--24.

Ліпкан В. А. Окремі аспекти кримінологічної характеристики ювенотероризму (підліткового тероризму) / В. А. Ліпкан // Право України. -- 2002. -- № 4. -- С. 77--82.

Ліпкан В. А. Концептуальні засади побудови системи запобіжних заходів / В. В. Рожнова, В. А. Ліпкан // Право України. -- 2002. -- № 5. -- С. 21--26.

Ліпкан В. А. Концептуальні засади побудови антитерористичного законодавства України / В. А. Ліпкан // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. -- 2002. -- № 1. -- С. 66--73.

Ліпкан В. А. Національна безпека України у світлі теорії самоорганізації / В. А. Ліпкан // Держава і право. -- 2002. -- № 16. -- С. 142--148.

Ліпкан В. А. Аналіз стану оперативної обстановки як спосіб виявлення терористських груп / Д. Й. Никифорчук, Г. М. Бірюков, В. А. Ліпкан // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. -- К., 2002. -- № 1. -- Ч. 2. (частка дисертанта 50%).

Ліпкан В. А. Особливості запобігання злочинам, пов'язаним із захопленням заручників / Д. Й. Никифорчук, В. А. Ліпкан, В. Ф. Крашениця // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. -- 2002. -- № 5. -- С. 131--135. (частка дисертанта 50%).

Ліпкан В. А. Сучасні загрози національній безпеці України: доктрина пантуранізму / В. А. Ліпкан // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ України. -- 2002. -- № 3. -- С. 168--176.

Ліпкан В. А. Концептуальные основы формирования правового поля обеспечения национальной безопасности Украины / В. А. Липкан // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ: Збірник наукових праць. -- 2002. -- № 2 (8). -- С. 69--74.

Ліпкан В. А. Боротьба з тероризмом на сучасному етапі / В. А. Ліпкан // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. -- 2001. -- № 3. -- С. 233--236.

Ліпкан В. А. Кримінальний тероризм і система безпеки підприємництва / В. А. Ліпкан // Недержавна система безпеки підприємництва як суб'єкт національної безпеки України.-- К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2001. -- С. 8--17.

Ліпкан В. А. Питання демонтажу фінансового підґрунтя терористичних організацій / В. А. Ліпкан // Додаток до журналу „Міліція України” Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених. -- 2001. -- № 7. -- С. 10--15.

Ліпкан В. А. Недержавна система безпеки підприємництва. -- криміналістичний аспект / В. В. Юсупов, В. А. Ліпкан // Недержавна система безпеки підприємництва як суб'єкт національної безпеки України / Збірник матеріалів науково-практичної конференції 16 - 17 травня 2001 р., Київ.-- К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2001. -- С. 88--95. (частка дисертанта 50%).

Ліпкан В. А. Компаративний аналіз тероризму і злочинів терористичного характеру Актуальні проблеми держави та права: Зб. наук. праць. -- 2000. -- Вип. 8. -- Одеса: Юридична література. -- С. 224--230.

Ліпкан В. А. Про деякі аспекти вивчення особи-терориста / В. Ємельянов, В. Ліпкан // Вісник Академії правових наук України. -- 2000. -- № 1 (20). -- С. 166--170. (частка дисертанта -- 50%).

Ліпкан В. А. Відповідальність за тероризм як один з напрямків систематизації кримінального законодавства / В. А. Ліпкан // Додаток до журналу „Міліція України” Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених. -- 2000. -- № 2. -- С. 38--47.

Ліпкан В. А. Щодо поняття тероризму / В. А. Ліпкан // Право України. -- 2000. -- № 7. -- С. 66--69.

Ліпкан В. А. Тероризм і геополітика: гіпотетичний зв'язок // Правова держава. -- 2000. -- Вип. 11. -- С. 525--534.

Ліпкан В. А. Кримінологічна та кримінально-правова оцінка тероризму / В. А. Ліпкан // Додаток до журналу „Міліція України” Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених. -- 2000. -- № 4. -- С. 23--28.

Ліпкан В. А. Залучення населення до роботи міліції -- запорука взаємопорозуміння, співпраці та взаємодії органів охорони правопорядку у боротьбі з тероризмом / В. А. Ліпкан // Проблеми правознавства і правоохоронної діяльності. -- 2000. -- № 2. -- С. 76--79.

Ліпкан В. А. Особливості боротьби ОВС з тероризмом і бандитизмом / Д. Никифорчук, В. Ліпкан, В. Лебеденко // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ України. -- 2000. -- № 1. -- С. 225--231. (частка дисертанта -- 50%).

Ліпкан В. А. Характерні особливості боротьби з тероризмом і бандитизмом в Україні / Д. Й. Никифорчук, В. А. Ліпкан // Додаток до „Вісника ЛІВС МВС України” Актуальні проблеми оперативно-розшукової діяльності. -- 2000. -- Вип. 1. -- Луганськ. -- С. 52--62. (частка дисертанта -- 50%).

Статті, виступи, тези доповідей, які додатково відображають наукові результати дисертації

Ліпкан В. А. Правовий вимір Стратегії національної безпеки України / В. А. Ліпкан // Проблеми національної та міжнародної безпеки України: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Київ, 27 квітня 2007 р.) / Київ. нац. ун-т внутр. справ. -- К. : Текст, 2007. -- С. 5--7. -- (Серія: Національна і міжнародна безпека).

Липкан В. Параллельный мир: баланс безопасности или безопасный баланс / В. Липкан // Неизвестная разведка. -- 2007. -- № 1. -- С. 21--27.

Ліпкан В. А. Основні підходи до формування закону України „Про національну безпеку України” / В. А. Ліпкан // Проблеми національної та міжнародної безпеки: Матеріали науково-практичної конференції (Київ, 27 квітня 2007 р.) / Київ. нац. ун-т внутр. справ. -- К. : КНУВС, 2007. -- С. 29--36.

Липкан В. А. Нацбезопасность альтернативный взгляд / В. А. Липкан // Неизвестная разведка. -- 2006. -- № 3--4. -- С. 12--19.

Липкан В. А. Глобализация международного терроризма / В. А. Липкан // Предотвращение и борьба с преступлениями террористической направленности: Материалы международной научно-практической конференции (Кишинэу, 18 мая 200 года) / Академия полиции Молдовы. -- К., 2006. -- С. 65--73.

Ліпкан В. А. Алгоритм моделювання систем безпеки / В. А. Ліпкан // Актуальні проблеми забезпечення національної безпеки України: Матеріали науково-практичної конференції (Київ, 6 грудня 2005 р.) / Київ. нац. ун-т внутр. справ. -- К. : Текст, 2005. -- С. 5--10. -- (Серія: Національна і міжнародна безпека).

Липкан В. А. Абсурд в Законе или иллюзия безопасности / В. А. Липкан // Человек и закон. -- 2003. -- № 12. -- С. 42--45.

Ліпкан В. А. Організація недержавної системи безпеки : [дипломна робота] / В. А. Ліпкан / Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту та бізнесу. -- К., 2003. -- 110 с.

Ліпкан В. А. Глобальний тероризм в управлінні сучасною цивілізацією / В. А. Ліпкан // Тероризм і національна безпека України: Матеріали міжнар. конф. -- К. : Нац. акад.. внутр. справ України, 2003. -- С. 118--127.

Ліпкан В. А. Неопарадигма боротьби з тероризмом / В. А. Ліпкан // Збірник наукових праць Харківського Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні. Випуск сьомий. -- Х.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2003. -- С. 131--164.

Липкан В. А. Нужен ли Украине Закон „По борьбе с терроризмом” / В. А. Липкан // Бизнес и безопасность. -- 2002. -- № 2. -- С. 12--15.

Липкан В. А. Информационный фаст-фуд -- приятного аппетита / В. А. Липкан // Бизнес и безопасность. -- 2002. -- № 5. -- С. 4--5.

Закон України „Про недержавне забезпечення безпеки особи та підприємницької діяльності в Україні” / [І. І. Тимошенко, С. Г. Лаптєв, В. А. Ліпкан, Г. О. Онищенко // Недержавна система безпеки підприємництва як суб'єкт національної безпеки України.-- К. : Вид-во Європ. ун-та, 2001. -- С. 466--477. (частка дисертанта -- 40%).

Ліпкан В. А. Тероризм: юридична дефініція та зміст / В. А. Ліпкан // Тероризм і боротьба з ним. Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників / Під ред. А.І.Комарової, Ю.В.Землянського, В.О.Євдокімова та ін. -- К., 2000. -- Т. 19. -- С. 50--86.

АНОТАЦІЇ

Ліпкан В. А. Адміністративно-правові основи забезпечення національної безпеки України. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 -- адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. -- Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2008.

У дисертації проведено комплексне наукове дослідження адміністративно-правових засад функціонування системи національної безпеки України.

Обґрунтовано потребу у формуванні загальної теорії національної безпеки, з'ясовано її сутність та зміст. Визначені теоретичні проблеми формування загальної теорії національної безпеки та шляхи їх розв'язання: розкрито об'єкт, предмет, структуру, цілі, завдання та функції даної теорії. Визначено методологічний інструментарій, наведено обґрунтування необхідності застосування синергетичного підходу. Із позицій адміністративного права розкрито значення загроз для системи національної безпеки, причини утворення системи національної безпеки, визначені напрями організації управління загрозами національній безпеці. Охарактеризовано проблеми оптимізації формування та функціонування системи управління національною безпекою. Визначено поняття та зміст національних інтересів в епоху глобалізації, проблеми формування системи національної безпеки, проблемне поле національної безпеки. Окреслено типологічну модель загроз національній безпеці. Проведено дослідження шляхів удосконалення адміністративно-правового регулювання функціонування системи національної безпеки. Визначено недоліки законодавства про національну безпеку і сформульовано низку пропозицій щодо їх вдосконалення. Ключові слова: адміністративно-правові основи національної безпеки, загальна теорія національної безпеки, синергетика, управління національною безпекою, моніторинг, загроза, небезпека, система національної безпеки, національна безпека, адміністративно-правове регулювання національної безпеки.

Липкан В.А. Административно-правовые основы обеспечения национальной безопасности Украины. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора юридических наук по специальности 12.00.07 -- административное право и процесс; финансовое право; информационное право. -- Киевский национальный университет внутренних дел, Киев, 2008.

В диссертации проведено комплексное научное исследование административно-правовых основ функционирования системы национальной безопасности Украины. Применение современной парадигмы административного подхода позволило рассматривать национальную безопасность в качестве объекта административно-правой науки. Сформулированы и раскрыты ее основные признаки и сущность. Делается вывод о том, что национальная безопасность сквозь призму административного права может рассматриваться как урегулированная административным правом деятельность субъектов национальной безопасности по созданию благоприятных условий для реализации национальных интересов.

Предложена модель общей теории национальной безопасности. Обосновывается ее необходимость, сущность и содержание, объект, предмет и структура, понятийная система, место в системе наук и научных направлений. В соответствии с изложенным, определяются цели, задачи, система и структура курса „Общая теория национальной безопасности”.

Основное теоретическое предназначение общей теории национальной безопасности видится в обобщении с синергетических позиций разных направлений исследования сфер национальной безопасности. Она должна выступать интегральным измерением научных направлений про национальную безопасность, а в более абстрактном плане -- проблемообразующим научным направлением, осуществляя управление научными направлениями и прикладными теориями национальной безопасности. Практическая значимость данной теории состоит в разработке алгоритма формирования взаимосвязанных концепций и рекомендаций по обеспечению национальной безопасности в разных сферах жизнедеятельности на базе единых требований и решений. Сама же общая теория национальной безопасности определяется как общественное междисциплинарное научное направление, которое исследует общие и специфические проблемы, принципы и закономерности организации и функционирования системы национальной безопасности, разрабатывает на основе ее познания общие теоретические положения, направленные на повышение эффективности функционирования данной системы.

Обосновывается необходимость применения методологии административного права для исследования национальной безопасности. В рамках административно-правовой парадигмы национальной безопасности анализируются вопросы управления угрозами и опасностями национальной безопасности, формирования системы управления национальной безопасностью, участия негосударственных структур в обеспечении безопасности.

...