Державна політика України в галузі охорони здоров’я: механізми формування та реалізації

У розділі обґрунтовується доцільність виділення медичного права України в окрему галузь права, як це вже зроблено у США, економічно-розвинутих країнах Європи та Росії. Аналіз зарубіжного досвіду переконливо свідчить, що медичні кодекси регламентують права громадян у галузі охорони здоров'я та професійну діяльність медичних працівників, передбачають чітку відповідальність за правопорушення у медичній сфері.

У дисертації зазначено, що на шляху створення якісної нормативно-правової бази в галузі охорони здоров'я України постає чимало перепон і труднощів, серед яких основними є такі: недостатньо виразна державна політика у сфері охорони здоров'я громадян, у тому числі її законодавче забезпечення; відсутність науково обґрунтованої стратегії законодавчої діяльності у сфері охорони здоров'я; низька законотворча активність суб'єктів законодавчої ініціативи; складність проходження законопроектів про охорону здоров'я у Верховній Раді України; відсутність спеціалістів, які б мали необхідний обсяг знань як у сфері юриспруденції, так і в медицині; неконсолідованість діяльності представників правової і медичної науки; недостатнє використання позитивного зарубіжного досвіду в регулюванні охорони здоров'я; правова база охорони здоров'я є дуже нечіткою, нерідко трапляються законодавчі колізії і ситуації, коли норми різних актів, що регламентують тією чи іншою мірою охорону здоров'я, суперечать один одному; надмірна розпорошеність норм, що стосуються охорони здоров'я, по всьому українському законодавству.

Серед найважливіших завдань державної політики України щодо правового регулювання медичної діяльності виокремлюється розробка Медичного кодексу України та адаптація нормативно-правових актів, які регулюють медичну діяльність у державі, до європейських та світових стандартів.

Обґрунтовано, що законодавство у сфері охорони здоров'я має свої особливості. Але за всієї специфічності широкої гами галузевого законодавства методологічні підходи до його формування повинні базуватися на концептуальних принципах законотворення, які мають передбачати: забезпечення наукової обґрунтованості законотворення, що досягається їх розробленням на основі загальновизнаної парадигми розвитку галузі; верифікацію актів законодавства шляхом проведення експертизи на стадії підготовки проектів актів, аналізу впливу впровадження прийнятих актів та відстеження їх результативності; відповідність законодавства загальновизнаним нормам міжнародного права, зокрема його адаптованість до європейського законодавства разом з урахуванням прогресивного зарубіжного законодавчого досвіду щодо розбудови національних систем охорони здоров'я; системність та узгодженість, що досягається запровадженням комплексного підходу до розвитку законодавства з метою забезпечення його внутрішньої упорядкованості, певної послідовності у законотворчому процесі, взаємозв'язку законодавчих актів, органічного поєднання функціонального і галузевого методів нормативно-правового регулювання; ревалентність до запитів врегулювання практики медичної діяльності, що досягається шляхом визначення її проблем та аналізу можливостей їх розв'язання законодавчим шляхом; соціальну доцільність, що передбачає при формуванні законодавства орієнтацію на загальнолюдські цінності, врахування соціальних пріоритетів, зокрема покращення умов праці, розвиток людського потенціалу, створення додаткових робочих місць, забезпечення екологічної безпеки та рівноваги довкілля; стабільність законодавства, що виключає хибну практику запровадження мораторію на певні норми медичного законодавства законами про державний бюджет України; «прозорість» законодавства, яка означає його інформаційну відкритість, прогнозованість, контрольованість на всіх його рівнях. Стабільне та розвинене законодавство, сформоване на вищезазначених принципах, є одним із визначальних факторів сталого розвитку держави. Саме тому формування, затвердження та введення в дію Медичного кодексу України - систематизованого законодавчого акта - має стати правовою основою державного регулювання діяльності національної системи охорони здоров'я.

Обґрунтовано, що в процесі розробки Медичного кодексу України повинні бути врегульовані: пріоритетні напрями державної політики в галузі охорони здоров'я та шляхи її реалізації; правові основи організації охорони здоров'я України; законодавче закріплення системи категорійно-понятійного апарату, методологічно правильно визначивши низку дефініцій, які використовуються в галузі охорони здоров'я для кваліфікування відповідних об'єктів на підставі висновків проведеної комплексної експертизи з використанням металогіки, що вивчає відношення виразів логічної мови до позначуваних ними об'єктів і змісту, який вони виражають; бюджетні та позабюджетні джерела фінансування національної системи охорони здоров'я; запобіжні механізми щодо нецільового використання державних коштів, виділених для медичної галузі; права та захист прав пацієнтів; права та юридична відповідальність медичних працівників; правове регулювання проведення (медичних експертиз, трансплантації органів і тканин людини, репродуктивних технологій, медичних експериментів), надання платних медичних послуг, надання психіатричної допомоги; надання медичної допомоги в контексті реалізації права людини на життя; правові засади функціонування єдиного медичного простору України; питання міжнародного співробітництва в галузі охорони здоров'я тощо.

Результатами дослідження доводиться, що головними перешкодами на шляху гармонізації законодавства України в галузі охорони здоров'я з нормативно-правовими актами ЄС є такі: невідповідність теоретико-методологічної бази; труднощі, які пов'язані з різним рівнем розвитку системи соціального захисту населення; недосконалість механізмів управління галуззю; недостатнє державне фінансування сфери охорони здоров'я та повільне залучення коштів приватних осіб до її фінансування; низька відповідальність громадян за своє здоров'я.

Узагальнені результати дослідження дають право стверджувати, що в Україні ще не створено дієвих правових механізмів щодо громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади в галузі охорони здоров'я та медичною діяльністю, незважаючи на те, що відповідні нормативно-правові акти вже видані: Указ Президента України «Про забезпечення умов для більш широкої участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» (2004) та Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» (2004). Саме цими та низкою інших нормативно-правових актів визначено, що суб'єкти управління та заклади охорони здоров'я повинні сприяти реалізації права громадян України на участь в управлінні охороною здоров'я й проведенні громадської експертизи з питань медичного забезпечення.

Матеріалами дослідження підтверджується, що на сьогодні в Україні відсутні закони щодо прав пацієнтів та медичних працівників. Частково зазначені права суб'єктів медичних правовідносин регулюються законами України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», «Про захист прав споживачів» та Цивільним кодексом України.

У розділі робиться висновок про те, що в Україні необхідно посилити увагу громадськості до державних та приватних медичних організацій, які здійснюють медичну практику, з метою забезпечення відповідності їх діяльності з вимогами доказової медицини та відповідних державних гарантій у галузі охорони здоров'я.

Матеріалами дослідження також встановлено, що медичне право - це комплексна галузь права, яка включає сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини в галузі медичної діяльності. Виділення медичного права в окрему галузь права України, розробка, затвердження на відповідному рівні та введення в практичну діяльність Медичного кодексу дозволить на більш високому рівні здійснювати розробку принципів (основних засад) державної політики в галузі охорони здоров'я, якісніше проробляти питання захисту права громадян при наданні медичної допомоги, детально визначити медичні правовідносини.

У четвертому розділі - «Дослідження психічного здоров'я населення як важливої характеристики людського потенціалу та чинника національної безпеки України» - розглядається психічне здоров'я населення як суттєвий компонент державної політики України в галузі охорони здоров'я в контексті концепції людського розвитку.

Проаналізовано функціональні елементи системи національної безпеки України (політична, економічна, військова, людська (демографічна) технологічна, інформаційна, екологічна) й обґрунтовано, що психічне здоров'я є важливим чинником людської (демографічної) безпеки та доведена необхідність розробки відповідних заходів щодо забезпечення права людини у сфері охорони психічного здоров'я.

Наголошується, що загальна урбанізація та посилення психоемоційного навантаження на людину через економічні й соціальні чинники призводять до погіршення як фізичного, так і психічного здоров'я населення, що в остаточному підсумку знижує якість життя, скорочує очікувану його тривалість і може бути вагомим фактором зниження рівня національної безпеки України.

Обґрунтовано, що психічне здоров'я слід розуміти як психічне благополуччя, що характеризується відсутністю прояву психічних захворювань та забезпечує адекватну регуляцію поведінки і діяльності в певних умовах. Це поняття відображає медичні та психічні критерії, що регламентують духовне життя.

Доведено, що в багатьох державах світу (особливо в колишніх республіках СРСР), які переживають етап історичного реформування та кризи, у населення спостерігаються серйозні проблеми з боку психічного здоров'я. Це, зокрема, проявляється у так званих «кризах ідентичності», що зазвичай визначаються як втрата відчуття самого себе, як неможливість пристосуватися до обставин, що змінюються, як розрив між вимогами, які висувають нові умови, і колишніми установками та поглядами.

Системний аналіз статистичних матеріалів дає право на висновок, що у 2005 р. серед показників захворюваності та інвалідності всього населення України зареєстровано 228,0 тис. звернень (484,0 на 100 тис. населення) з приводу вперше виявлених розладів психіки та поведінки. Загальний контингент хворих на вказану патологію становить 2 млн 230 тис. (4733,9 на 100 тис. населення), що відповідає 2,7% у структурі всіх зареєстрованих у населення хвороб, тобто кожен третій випадок зі ста виявлених - психічне захворювання.

Як свідчать результати дослідження (табл. 2), захворюваність на розлади психіки та поведінки, особливо на граничні стани, упродовж останніх п'яти років була найвищою за ступенем достовірності (р<0,001) у підлітків. Так, у 2005 р. цей показник був рівним 623,0 на 100 тис. визначеної групи населення.

охорона здоров'я державний

Таблиця 2. Рівень захворюваності (З) і поширеності (П) розладів психіки та поведінки серед населення України за період 2000-2007 років (на 100 тис. населення)

Групи населення	Показник	Роки (динаміка змін на 100 тис. населення)
		2000	2004	2005	2006	2007
Усе населення	П	4629,7	4703,6	4733,9	4741.5	4755.5
	З	492,1	487,0	484,0	461.6	473.7
Діти	П	3238,0	3437,0	3451,0	359,1	3351.9
	З	626,0	611,0	617,0	606,0	591.8
Підлітки	П	4244,0	4192,0	4227,0	4276,0	4308,2
	З	704,0	663,0	623,0	635,0	647,4
Населення працездатного віку	П	5740,1	5683,0	5703,9	5676.3	5679.5
	З	558,6	540,6	530	496.5	524.6
Населення непрацездатного віку	П	3290,5	3362,3	3376,8	3383,8	3379,3
	З	636,5	650,3	653,2	654,5	653,6

Обґрунтовано, що психічне здоров'я є різновидом особистого немайнового блага, яке є невіддільним від особи. Психічне здоров'я можна розуміти як динамічний процес психічної діяльності, якому властиві детерміновані психічні явища та адекватність реакцій на соціальні, біологічні та фізичні умови.

У розділі стверджується, що найбільш важливим правом людини є право на розпорядження фізичною особою своїм психічним здоров'ям. До основних критеріїв психічного здоров'я належать: відповідність суб'єктивних образів дійсності і характеру реакцій (дій) на зовнішні подразники та значення життєвих ситуацій; адекватний відносно віку рівень зрілості емоційно-вольової та пізнавальної сфер особистості; адаптованість щодо макро- і мікросоціальних умов; здатність самоуправляти поведінкою, свідомо планувати життєві цілі та підтримувати активність щодо їх досягнень.

Показано, що психічне здоров'я та психічний добробут є найважливішими складовими високого рівня якості життя. Вони дають можливість людині вважати своє здоров'я повноцінним та значущим, бути активним членом суспільства.

Обґрунтовано, що високий рівень психічного здоров'я, з одного боку, є важливим чинником соціальної єдності, продуктивності праці, соціального спокою та стабільності навколишнього середовища, що сприяє зростанню соціального капіталу. А з другого - високий рівень психічного здоров'я української нації значною мірою визначатиме рівень фізичного та психічного здоров'я нових поколінь наших співвітчизників, і саме тому його слід вважати важливим чинником національної безпеки України.

Дослідженням встановлено, що сьогодні в Україні, як і в усьому світі, відбувається процес активного переусвідомлення пріоритетів і цінностей у сфері психічного здоров'я людства. Змінюється сутність психіатрії, на перший план виходить необхідність об'єктивної оцінки таких чинників, як особистість пацієнта, його світоглядні позиції і настанови, релігійні погляди, соціокультурні особливості життєвого укладу, рівень соціальної адаптації, а проблема психічного здоров'я населення України визнана одним із провідних пріоритетів соціальної політики держави.

П'ятий розділ - «Модель механізму формування та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я» - присвячений обґрунтуванню складових інформаційно-аналітичної моделі формування та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я, в основу якої покладено принцип створення нормативно-правової бази щодо законодавчого забезпечення системи охорони здоров'я на підставі комплексного аналізу рівня динаміки та тенденцій зміни показників стану здоров'я населення, всебічного вивчення демографічної ситуації, належного ресурсного забезпечення, врахування регіональних особливостей, зарубіжного досвіду та думки громадських організацій (рис. 3).

Модель дозволяє адекватно відображати результативність державної політики, отримувати достовірні дані щодо показників здоров'я населення України й створює додаткові можливості для узгодження інтересів людини та суспільства в цілому шляхом широкої участі громадських лікарських організацій у процесі її формування та реалізації.

Вказана інформаційно-аналітична модель передбачає:

- здійснення комплексного аналізу передумов щодо необхідності розробки тих чи інших аспектів державної політики України в галузі охорони здоров'я;

- наукове обґрунтування місії державної політики в галузі охорони здоров'я;

- визначення принципів та ключових завдань державної політики в галузі охорони здоров'я;

- узгодження та взаємозв'язок інтересів населення та суспільства в цілому;

- своєчасне виявлення негативних тенденцій, які можуть впливати на рівень національної безпеки, через показники здоров'я, смертності та очікуваної тривалості життя;

- правове регулювання медичної діяльності.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Модель формування та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я

Дана модель являє собою форму державного управління як владний механізм впровадження державної політики України в галузі охорони здоров'я шляхом формування взаємодетермінацій різних аспектів політики держави із збереженням інтересів як суспільства в цілому, так і окремої людини зокрема.

Для забезпечення реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я авторкою дисертаційного дослідження пропонується використання алгоритму концептуального підходу щодо побудови механізму державного управління сферою охорони здоров'я (рис. 4).

Системний аналіз літературних джерел, що викладений у першому розділі дисертації, та власний практичний досвід роботи автора дисертаційного дослідження в органах управління системою охорони здоров'я дають підстави для висновку про те, що успішне вирішення багатьох проблем галузі потребує істотного розширення соціальної орієнтації при управлінні даною сферою, вимагає більш ефективного використання соціально-організаційних (конкурентність, активізація корисної діяльності, інновації) і соціально-психологічних чинників (захист прав пацієнтів і прав медичних працівників, мотивація).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Схема алгоритму реалізації концептуального підходу до побудови механізму державного управління системою охорони здоров'я

Викладене вище обумовлюється тим, що галузь охорони здоров'я - це відкрита динамічна система, що розвивається, складовими якої виступають: державні органи, на які покладаються повноваження з виконання завдань і функцій держави щодо підвищення рівня здоров'я і збереження генофонду українського народу, що їх реалізують медичні працівники; процеси та процедури, що пов'язані з функціонуванням та розвитком як системи охорони здоров'я в цілому, так і її елементів - лікувально-профілактичних закладів та нормативно-правовою регламентацією їх діяльності; медичні працівники, які є активними елементами цієї системи, та їх діяльність щодо реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я.

Доведено, що обґрунтована розробка та практична реалізація державної політики України в галузі охорони здоров'я стане можливою за умов перебудови організаційної структури державного управління галуззю на засадах єдиного медичного простору - системи організації надання медичної допомоги, яка заснована на єдиній правовій, соціально-економічній, технологічній, матеріально-технічній та інформаційній базах, що забезпечує доступність, якість та ефективність кваліфікованої допомоги всьому населенню держави, яка об'єднує всі медичні ресурси спільним управлінням та визначеним механізмом фінансування, місією якої є реалізація державної політики в галузі охорони здоров'я.

Обґрунтовано, що реалізація державної політики України у сфері охорони здоров'я пов'язана з удосконаленням системи підготовки та ефективним використанням медичних кадрів, яке полягає у виявленні реальних потреб у кадрах лікарів різних спеціальностей та інших працівників охорони здоров'я, визначенні порядку і механізмів формування державного замовлення на підготовку цих кадрів, переорієнтація додипломної освіти на підготовку лікарів загальної практики/сімейної медицини та інших фахівців первинної медико-санітарної допомоги, підготовці висококваліфікованих фахівців з організації та управління охороною здоров'я, здійснення стратегії інтеграції до Європейського Союзу, розширення і зміцнення міжнародних зв'язків.

У розділі робиться висновок про те, що тільки виконання комплексу перелічених вище загальнодержавних і галузевих заходів з використанням запропонованої автором інформаційно-аналітичної моделі дасть змогу у повному обсязі реалізувати державну політику України в галузі охорони здоров'я, досягти світових стандартів у рівнях фізичного, психічного і соціального благополуччя нашого суспільства.

Висновки

У дисертації наведено вирішення актуальної наукової проблеми, яка полягає в комплексному дослідженні механізмів формування та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я. Розроблено методологічні та науково-прикладні підходи, інформаційно-аналітичну модель, що забезпечують можливість їх упровадження в практичну діяльність суб'єктів управління охороною здоров'я.

Отримані в ході виконаного дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізована мета і завдання дослідження дають можливість зробити такі висновки й пропозиції.

1. Аналіз наукових праць за темою дисертаційного дослідження засвідчив, що проблема формування та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я в період суспільних реформ не досліджувалась як системний об'єкт управління. У працях вітчизняних науковців розглядаються різні аспекти теорії й практики державного управління системою охорони здоров'я, досліджуються окремі механізми її функціонування, однак наукова розробка проблеми щодо формування та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я є недостатньою. Саме тому надзвичайно актуальною є потреба створення оптимальної моделі формування та реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я, яка б забезпечила виведення вітчизняної охорони здоров'я з тривалої системної кризи та відповідала європейським стандартам щодо забезпечення якості життя населення України.

2. Встановлена неадекватність між рівнем державного управління охороною здоров'я, місією державної політики в даній галузі та рівнем здоров'я населення України, який сьогодні кваліфікується як незадовільний: в Україні впродовж останнього десятиріччя спостерігається зростання загальної смертності населення в межах 4%, тоді як у країнах Європи, навпаки, - відбулося її зниження на 4%, а середня тривалість очікуваного життя в державі на 5-10 років менша, ніж в економічно розвинутих європейських державах. За вказаний період загальна захворюваність в Україні зросла на 10,6%, поширеність хвороб - на 38,9%, природний приріст має від'ємний характер і коливається від -5,8 до -7,8 на 1000 осіб, загальна кількість населення скоротилася на 7,7%, що, очевидно, загрожує національній безпеці держави.

3. Виявлено, що в процесі реформування системи охорони здоров'я України виникла низка негативних факторів та їх наслідків, які обумовлюють наявність загальної проблеми щодо формування та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я, а саме суперечності між:

- обсягом фінансування з державного бюджету й місцевих бюджетів системи охорони здоров'я і потрібним обсягом інвестицій для розвитку галузі охорони здоров'я до рівня світових стандартів, що призводить до поступового руйнування наявної інфраструктури системи охорони здоров'я України;

- необхідністю правового регулювання суспільних відносин у галузі охорони здоров'я й відсутністю належної нормативної бази для інтегрування складових елементів галузі в єдиний медичний простір України, що призводить до нецілеспрямованого й безпланового розвитку складових галузі;

- ціноутворенням на медичні послуги і неспроможністю широких верств працюючого населення України споживати ці послуги внаслідок низького рівня оплати їх праці, що призводить до обмеження можливостей з відновлення здоров'я населення України і, як наслідок, стає однією з причин зниження рівня і середньої тривалості життя в Україні в умовах активного збільшення кількості людей пенсійного віку;

- потребою широкого розвитку в Україні приватного сектору охорони здоров'я та відсутністю відповідного правового поля для функціонування лікувально-профілактичних закладів приватної форми власності;

- необхідністю запровадження в Україні системи загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування й відсутністю належного законодавчого забезпечення для його введення.

4. Визначено, що «державна політика в галузі охорони здоров'я» - це стратегія і тактика політичного курсу, пов'язаного з діяльністю держави щодо збереження та зміцнення фізичного й психічного здоров'я та соціального благополуччя населення України як найважливішої складової її національного багатства, що втілені в законодавстві країни і виявляються у забезпеченні розвитку людського потенціалу українського народу.

Державна політика України в галузі охорони здоров'я базується на визнанні права кожного громадянина на охорону здоров'я, забезпеченні його захисту та гарантії усім громадянам реалізації їх прав на медичну допомогу.

5. Обґрунтовано, що державна політика відіграє надзвичайно важливу роль у суспільному житті: вона покликана своєчасно виявляти назрілі проблеми розвитку суспільства, аналізувати їх, встановлювати причини виникнення, складнощі, суперечності та знаходити шляхи розв'язання цих проблем. У сфері державної політики приймаються відповідні державно-політичні рішення, розробляється відповідний інструментарій, створюється механізм їх реалізації.

Серед основних домінант державної політики України в галузі охорони здоров'я виокремлено наступні: розробка загальнодержавних програм щодо попередження серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань, протидії захворюванню на туберкульоз, боротьби з онкологічними захворюваннями, розвитку сімейної медицини; створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги та інформатизації галузі; запровадження сучасних економічних механізмів у діяльність закладів охорони здоров'я, чіткого розмежування бюджетних асигнувань на первинну, вторинну та третинну лікувально-профілактичну допомогу; забезпечення діяльності закладів охорони здоров'я різних форм власності та різних відомств в єдиному медичному просторі держави; невідкладне здійснення комплексу заходів щодо підвищення рівня забезпечення населення медичною допомогою та лікарськими засобами, особливо в сільській місцевості, виділення приміщень для сільських лікарських амбулаторій та вдосконалення системи профілактичних медичних оглядів населення.

6. Доведено, що зацікавленість вітчизняних дослідників питаннями правового регулювання медичної діяльності в Україні пояснюється низкою ключових факторів, які й зумовлюють потребу українського суспільства у знаннях у сфері нормативно-правового забезпечення медичної діяльності, серед яких найважливішими є такі: зростання кількості нормативно-правових актів системи охорони здоров'я України; потреби практичної діяльності лікувально-профілактичних закладів, де найчастіше й виникають проблеми медико-правового характеру; запити юридичної практики, які свідчать про зростання ролі спеціальних знань, пов'язаних з особливостями правового регулювання медичної діяльності; підвищення правової грамотності населенні у сфері отримання медичних послуг, що проявляється і збільшенням кількості скарг та позовних вимог у випадку надання медичної допомоги незадовільної якості.

7. Обґрунтовано, що психічне здоров'я слід кваліфікувати як психічне благополуччя, що характеризується відсутністю прояву психічних захворювань, чим забезпечується адекватна регуляція поведінки і діяльності в певних умовах. Це поняття відображає медичні та психічні критерії, що регламентують духовне життя.

Психічне здоров'я є різновидом особистого немайнового блага, яке є невіддільним від особи. Психічне здоров'я слід розуміти як динамічний процес психічної діяльності, якому властиві детерміновані психічні явища та адекватність реакцій на соціальні, біологічні та фізичні умови. До основних критеріїв психічного здоров'я належать: відповідність суб'єктивних образів дійсності і характеру реакцій (дій) на зовнішні подразники та зміну і значення життєвих ситуацій; адекватний відносно віку рівень зрілості емоційно-вольової та пізнавальної сфер особистості; адаптованість щодо макро- і мікросоціальних способів; здатність самоуправляти поведінкою, свідомо планувати життєві цілі та підтримувати активність щодо їх досягнень.

Встановлено, що сьогодні в Україні відбувається процес активного переусвідомлення пріоритетів і цінностей у сфері психічного здоров'я населення. Змінюється сутність психіатрії, на перший план виходить необхідність об'єктивної оцінки таких чинників, як особистість пацієнта, його світоглядні позиції і настанови, релігійні погляди, соціокультурні особливості життєвого укладу, рівень соціальної адаптації, а проблема психічного здоров'я населення України повинна бути визнана одним з провідних пріоритетів державної політики, важливою характеристикою людського потенціалу та чинником національної безпеки.

8. Обґрунтована і побудована інформаційно-аналітична модель формування та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я. Основними складовими даної моделі є наступні елементи: комплексний аналіз показників здоров'я населення, у тому числі й показники психічного здоров'я; регіональні особливості території України; можливості ресурсного (передусім, фінансового та кадрового) забезпечення; належне правове регулювання медичної діяльності; результати наукових досліджень даної проблеми; активна участь громадських організацій у формуванні та експертизі держаної політики; врахування результатів виконання відповідних державних цільових програм на покращення здоров'я народу та зарубіжного досвіду з формування та реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я.

Розроблена у процесі дослідження інформаційно-аналітична модель формування та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я передбачає: наукове обгрунтування місії та комплексний аналіз усіх складових державної політки України у сфері охорони здоров'я; визначення її принципів та ключових завдань; узгодження та взаємообумовленість інтересів населення та суспільства в цілому; своєчасне виявлення негативних тенденцій, які можуть впливати на рівень національної безпеки, через аналіз показників стану здоров'я, смертності та очікуваної тривалості життя; правове регулювання суспільних відносин в галузі охорони здоров'я.

9. Складна та багатогранна проблема, що досліджується, не вичерпується аспектами, розглянутими в дисертації. Основними пріоритетними напрямами подальших досліджень державної політики в галузі охорони здоров'я з урахуванням ступеня розробленості даної проблеми можуть бути:

- виявлення особливостей при формуванні регіональних цільових програм на покращення здоров'я населення України;

- дослідження місця і ролі громадських, у тому числі й лікарських організацій у процесі формування та реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я;

- вироблення наукового підходу до питань правового механізму державного регулювання процесів формування та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я;

- виділенні медичного права в окрему галузь права України та створення Медичного кодексу;

- необхідність гармонізації національного законодавства України в галузі охорони здоров'я з правовими стандартами країн ЄС;

- створенні цілісної методології управління якістю в галузі охорони здоров'я.

10. Урахування основних наукових результатів виконаного дослідження, вітчизняного й зарубіжного досвіду та потреб сучасного стану системи охорони здоров'я дозволяють сформулювати та запропонувати для втілення в практичну діяльність галузі охорони здоров'я такі практичні рекомендації:

- внести необхідні зміни до законодавства України щодо вдосконалення нормативно-правової бази зі стандартизації медичної допомоги в Україні та її узгодження з міжнародними нормативно-правовими актами;

- прискорити прийняття Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування», нової редакції Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», законів України «Про права пацієнтів» та «Про права медичних і фармацевтичних працівників»;

- розробити національну програму безперервного підвищення якості медичної допомоги;

- розробити і прийняти Концепцію державної політики України у сфері охорони здоров'я з використанням результатів даного дослідження. Вказана Концепція має передбачати: визначення ролі держави в регулюванні усіх складових системи охорони здоров'я в єдиному медичному просторі України; створення завершеної вертикалі та ефективної організаційної структури управління галуззю охорони здоров'я, що включає лікувально-профілактичні заклади різних форм власності; внесення відповідних ініціатив органами державного управління галуззю щодо забезпечення балансу між попитом та пропозиціями на медичні послуги тощо;

- розробку національних і регіональних заходів щодо покращення здоров'я нації здійснювати на основі чітко сформульованої мети та завдань, ґрунтуючись на достовірних даних та з використанням передового зарубіжного досвіду;

- розробити, затвердити та запровадити у практичну діяльність охорони здоров'я типові форми договорів про надання платних медичних послуг та інформованої згоди пацієнта на медичне втручання.

Таким чином, дисертаційна робота є першим завершеним комплексним дослідженням механізмів формування та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Монографії

1. Кризина Н.П. Державна політика України в галузі охорони здоров'я : генезис, тенденції та закономірності розвитку : монографія / Н.П. Кризина. - К. : Вид-во НАДУ, 2007. - 368 с.

Статті в наукових фахових виданнях

2. Кризина Н. Право українського народу на фізичне й психічне здоров'я та його охорону : юридичні гарантії реалізації / Н.П. Кризина // Вісн. НАДУ. - 2004. - № 4. - С. 276-280.

3. Кризина Н. Нормативно-правові акти з регулювання питань охорони фізичного та психічного здоров'я / Н.П. Кризина // Вісн. НАДУ. - 2005. - № 1. - С. 251-256.

4. Кризина Н. Психічне здоров'я : сутність та критерії оцінки / Н.П. Кризина // Зб. наук. пр. НАДУ. - К. : Вид-во НАДУ, 2005. - Вип. 1. - C. 439-444.

5. Кризина Н. Індекс людського розвитку - інтегральний показник ефективності державної політики в галузі охорони здоров'я / Н. П. Кризина // Вісн. НАДУ. - 2005. - № 2. - С. 503-509.

6. Кризина Н. Рівень психічного здоров'я нації - важливий критерій ефективності соціальної політики в державі / Н.П. Кризина // Зб. наук. пр. ОРІДУ НАДУ. - О. : Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2005. - Вип. 2 (22). - С. 348-357.

7. Кризина Н.П. Державна політика України в галузі охорони здоров'я : оптимізація фінансування галузі / Н.П. Кризина // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. - Х. : Вид-во ХарРі НАДУ «Магістр», 2005. - № 3 (26). - С. 220-226.

8. Кризина Н. Проблеми глобалізації та їх вплив на розвиток державної політики України в галузі охорони здоров'я / Н.П. Кризина // Зб. наук. пр. НАДУ. - К. : Вид-во НАДУ, 2005. - Вип. 2.- C. 214-224.

9. Кризина Н. Основи державної політики України в галузі охорони здоров'я / Н. П. Кризина // Вісн. НАДУ. - 2006. - № 1. - С. 313-319.

10. Кризина Н. Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров'я населення України / Н. П. Кризина // Зб. наук. пр. НАДУ. - К. : Вид-во НАДУ, 2006. - Вип. 1. - C. 305-313.

11. Кризина Н. Категорійно-понятійний апарат державної політики України в галузі охорони здоров'я / Н. П. Кризина // Вісн. НАДУ. - 2006. - № 2. - С. 391-397.

12. Кризина Н. Сучасний стан нормативно-правової бази охорони здоров'я України // Ефективність державного управління / Н. П. Кризина // Зб. наук. пр. ЛРІДУ НАДУ / за заг. ред. А. О. Чемериса. - Л. : ЛРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 10. - С. 121-130.

13. Кризина Н. Питання державної політики та державного управління в галузі охорони здоров'я в зарубіжній літературі / Н. П. Кризина // Вісн. НАДУ. - 2006. - № 3. - С. 85-92.

14. Кризина Н. П. Принципи реформування галузі охорони здоров'я провідних зарубіжних країн в контексті політики Всесвітньої організації охорони здоров'я / Н. П. Кризина // Економіка і держава. - 2006. - № 12. - С. 72-74.

15. Кризина Н. П. Принципи захисту основних прав людини і принципи права на здоров'я / Н. П. Кризина // Економіка і держава. - 2007. - № 1. - С. 78-80.

16. Кризина Н. П. Становлення державної політики охорони здоров'я в Україні / Н. П. Кризина // Економіка і держава. - 2007. - № 2. - С. 64-67.

17. Кризина Н. П. Теоретико-історичні передумови становлення світової державної політики в галузі охорони здоров'я / Н.П. Кризина // Економіка і держава. - 2006. - № 3. - С. 55-58.

18. Кризина Н. П. Аналіз державної політики в галузі охорони здоров'я в працях українських учених / Н. П. Кризина // Державне управління : теорія та практика. - 2006. - № 1. - 6 с. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua. - Заголовок з екрана.

19. Кризина Н. П. Вітчизняні вчені про державну політику охорони здоров'я в Україні / Н. П. Кризина // Держава та регіони. - 2007. - № 1. - С. 78-82.

20. Кризина Н. П. Державна політика галузі охорони здоров'я в контексті Концепції розвитку охорони здоров'я населення України / Н. П. Кризина, Я. Ф. Радиш // Державне управління : теорія та практика . - 2005. - № 2. - С. 286-292. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua. - Заголовок з екрана. - Авторські с. 290-292.

Особистий внесок здобувача полягає у підборі та аналізі літературних джерел і формулюванні висновків. Авторські с. 290-292.

21. Радиш Я. Ф. Теоретичні проблеми державного управління системою охорони здоров'я в дисертаційних дослідженнях українських науковців (1998-2005 рр.) / Я. Ф. Радиш, Н. П. Кризина // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами : зб. наук. пр. ДонДУУ. - Т. VII. - Донецьк : ДонДУУ, 2006. - Вип. 61. - С. 3-21. - (Сер. «Державне управління»). - Авторські с. 14-20.

Здобувачеві належить ідея написання статті, збір матеріалу та підготовка статті друку. Авторські с. 14- 20.

22. Радиш Я. Ф. До проблеми психічного здоров'я в контексті державної політики України в галузі охорони здоров'я / Я. Ф. Радиш, Н. П. Кризина, Є. Б. Юр'єв // Держава та регіони. - 2005. - № 2. - С. 184-187. - Авторські с. 184-185.

Особистий внесок здобувача полягає у формулюванні висновків та підготовці статті до друку. Авторські с. 184-185.

Статті в інших наукових виданнях, виступи на конференціях

23. Орда О. М. Організаційні засади розбудови системи охорони здоров'я / О. М. Орда, Н. П. Кризина // Щорічна доповідь про стан здоров'я населення України та санітарно-епідеміологічну ситуацію, 2006. - К. : МОЗ України, Укр. ін-т громад. здоров'я, 2007. - С. 25-31.

24. Кризина Н. П. Обґрунтування напрямів гармонізації законодавства України в галузі охорони здоров'я до правових норм Європейського Союзу / Н. П. Кризина // Зб. наук. пр. - К. : Укр. ін-т громад. здоров'я, 2007. - Вип. 1. - С. 138-147.

25. Кризина Н. П. Проблеми психічного здоров'я у міжнародних нормативно-правових актах з питань охорони психічного здоров'я / Н. П. Кризина // Україна. Здоров'я нації. - 2007. - № 2. - С. 128-130.

26. Радиш Я. Ф. Проблема наукової парадигми психічного здоров'я в контексті державної політики України в галузі охорони здоров'я / Я. Ф. Радиш, Н. П Кризина // Психічне здоров'я / Mental Health, 2005. - № 3 (8). - С. 4-7.

27. Радиш Я. Ф. Психічне здоров'я як об'єкт наукових досліджень українських авторів / Я. Ф. Радиш, Н. П. Кризина, Г. В. Іванцова // Психічне здоров'я / Mental Health, 2005. - № 4 (9). - С. 4-12.

28. Мегедь В. П. Проблеми державного управління охороною здоров'я в дисертаційних дослідженнях, захищених у 2005 р. / В. П. Мегедь, Н. П. Кризина, Я. Ф. Радиш // Лікарська справа - Врачебное дело. - 2006. - № 3. - С. 75-81.

29. Радиш Я. Ф. Питання медичного права в дисертаційних дослідженнях українських авторів (2004-2006 рр.) / Я. Ф. Радиш, Н. П. Кризина // Лікарська справа - Врачебное дело. - 2006. - № 7. - С. 89-94.

30. Кризина Н. П. Заходи, спрямовані на збереження фізичного і психічного здоров'я населення України / Н. П. Кризина // Сучасні технології збереження і зміцнення здоров'я здорових : матеріали наук.-практ. конф., Київ, 27 жовт. 2005. - К. : ПП «ППНВ», 2005. - С. 104-107.

31. Кризина Н. Державна політика України з реформування охорони здоров'я : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 31 трав. 2006 р. : у 2 т. / за заг. ред. О. Ю. Оболенського, В. М. Князєва. - К. : Вид-во НАДУ, 2006. - Т. 2. - С. 424-426.

32. Кризина Н. Основні міжнародні нормативно-правові акти з питань охорони психічного здоров'я / Н. Кризина // Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 31 трав. 2007 р. : у 2 т. / за заг. ред. О. Ю. Оболенського, С. В. Сьоміна. - К. : Вид-во НАДУ, 2007. - Т. 4. - С. 190-192.

33. Кризина Н. Сучасний стан білетики в Україні / П. Кризина, Н. Кондратюк, М. Шемечко, О. Кризина // Третій національний конгрес з білетики за міжнародною участю, Київ, 8-11 жовт. 2007 р. - К., 2007. - С. 167.

Анотації

Кризина Н. П. Державна політика України в галузі охорони здоров'я: механізми формування та реалізації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Національна академія державного управління при Президентові України. - Київ, 2008.

У дисертації визначено теоретико-методологічні основи формування й реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я та розроблено її інформаційно-аналітичну модель. Опрацьована з використанням системного підходу дана модель передбачає включення до неї наступних елементів: комплексного аналізу показників здоров'я населення, у тому числі й показників психічного здоров'я; регіональних особливостей території України; можливостей ресурсного (передусім фінансового та кадрового) забезпечення; належного правового регулювання медичної діяльності; результатів наукових досліджень даної проблеми; активної участі громадських організацій у формуванні та експертизі державної політики та врахування зарубіжного досвіду.

У роботі розкрито сутність поняття «державна політика в галузі охорони здоров'я» - це стратегія і тактика політичного курсу, пов'язаного з діяльністю держави щодо збереження та зміцнення фізичного і психічного здоров'я та соціального благополуччя населення України як найважливішої складової її національного багатства, що втілені в законодавстві країни і виявляються в забезпеченні розвитку людського потенціалу українського народу.

За результатами дослідження сформульовані практичні рекомендації для органів державного управління.

Ключові слова: система охорони здоров'я, державна політика в галузі охорони здоров'я, інформаційно-аналітична модель, психічне здоров'я, медичне право, Медичний кодекс.

Кризина Н.П. Государственная политика Украины в системе здравоохранения: механизмы формирования и реализации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора наук государственного управления по специальности 25.00.02. - механизмы государственного управления. - Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. - Киев, 2008.

В диссертации определены теоретико-методологические основы формирования и реализации государственной политики Украины в здравоохранении и разработана её информационно-аналитическая модель. Выполненная с использованием системного подхода указанная модель предусматривает включение в её состав таких элементов: комплексного анализа показателей здоровья населения, в том числе и психического здоровья; региональных особенностей территории Украины; возможностей ресурсного и, прежде всего финансового и кадрового, обеспечения; надлежащего правового регулирования медицинской деятельности; использования результатов научных исследований данной проблемы; активного участия общественных медицинских организаций в формировании, экспертизе и реализации государственной политики; учета зарубежного опыта.

В диссертации указывается, что с целью обеспечения эффективного развития системы здравоохранения, сохранения генофонда нации, проведения глубоких структурных изменений в медицинской отрасли, внедрения европейских стандартов права населения на медицинскую помощь издан Указ Президента Украины «Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров'я населення» от 6 декабря 2005 г. № 1694/2005. Есть все основания утверждать, что данный документ и подготовленный руководством Министерства здравоохранения Украины Национальный план действий на исполнение Указа Президента Украины от 6 декабря 2005 г. № 1694/2005 «Про невідкладні заходи реформування системи охорони здоров'я населення» (Дорожная карта реформирования системы здравоохранения) - необходимо рассматривать как доминанты новой парадигмы государственной политики Украины в здравоохранении.

Среди основных доминант государственной политики Украины в здравоохранении в Указе Президента Украины от 6 декабря 2005 г. выделяются следующие: разработка общегосударственных программ с целью предупреждения сердечно-сосудистых и сосудисто-мозговых заболеваний; предупреждения заболеваний на туберкулёз; борьбы с онкологическими заболеваниями; развитие семейной медицины; создание единой системы оказания экстренной медицинской помощи; информатизация медицинской отрасли; внедрения современных экономических механизмов в деятельность лечебных учреждений отрасли; четкого разделения бюджетного финансирования на первичную, вторичную и третичную лечебно-профилактическую помощь; обеспечение деятельности лечебных учреждений разных форм собственности и разных ведомств в едином медицинском пространстве Украины; неотложного осуществления комплекса мероприятий с целью повышения уровня обеспечения населения медицинской помощью и лекарственными препаратами, особенно в сельской местности; выделение помещений для сельских врачебных амбулаторий и усовершенствования системы профилактических медицинских осмотров населения.

В диссертации делается вывод о том, что государственная политика Украины в медицинской отрасли основывается на признании права каждого гражданина на охрану здоровья, обеспечении его защиты и гарантий всем гражданам в реализации их прав на медицинскую помощь.

Исследованием доведено, что главной целью государственной политики в здравоохранении на современном этапе должно быть достижение позитивных изменений в отрасли, а именно: сохранение и улучшение здоровья всех слоев населения, повышение качества и эффективности медико-санитарной помощи, обеспечение социальной справедливости и прав граждан на её получение в условиях новых социально-экономических отношений за счет усовершенствования организации и финансирования отрасли и рационального использования ресурсов.

На основании полученных результатов автор исследования делает вывод о целесообразности выделения медицинского права в отдельную отрасль права.

Среди самых важных задач государственной политики относительно регулирования медицинской деятельности выделяются разработка Медицинского кодекса Украины и адаптация нормативно-правовых актов, что регулируют медицинскую деятельность, к европейским и мировым стандартам.

Автор подчеркивает, что в Украине необходимо усилить внимание общественности к государственным и частным медицинским организациям, осуществляющим медицинскую практику, с целью обеспечения их деятельности в соответствии к требованиям доказательной медицины и соответствующих государственных гарантий в медицинской отрасли.

В диссертации подчеркивается, что психическое здоровье - важный элемент государственной политики в здравоохранении и определяется как психическое благополучие, что характеризуется отсутствием проявлений психических расстройств, обеспечивает адекватное поведение и деятельность в определенных условиях.

В работе раскрывается сущность понятия «государственная политика Украины в отрасли здравоохранения» - это стратегия и тактика политического курса, связанного с деятельностью государства в отношении сохранения и укрепления физического и психического здоровья, социального благополучия населения Украины как важнейшей составляющей ее национального богатства, которые воплощены в законодательстве страны и проявляются в сохранении развития человеческого потенциала украинского народа.

Полученные результаты стали источником обоснования информационно-аналитической модели формирования и реализации государственной политики Украины в здравоохранении.

Ключевые слова: система здравоохранения, государственная политика в здравоохранении, информационно-аналитическая модель, психическое здоровье, медицинское право, Медицинский кодекс.

Kryzyna N. P. Ukraine state Policy the sphere of Public Health: mechanisms of forming and realizing. - Manuscript.

Thesis for the degree of, Doctor of science in state management in specialty 25.00.02 - mechanisms of State Management. - National Academy of State Management. Attached to the President of Ukraine. - Kyiv, 2008.

Theoretical and methodological basics of forming and realizing Ukrainian state policy in the sphere of public health have been identified as well as informational and analytical model has been worked out in the thesis. Using systemic approach the model foresees the inclusion the following, elements: the population's health parameters complex analysis including mental health parameters; regional peculiarities of Ukrainian territory, potentialities of resource (foremost, financial and personnel) providing I adequate legal medical activity regulation, the results of scientific investigations of the given problemiactive participation of communal, public organizations in forming and expertizingthe state policy as well as taking into consideration foreign experience.

The work covers the sense of the notion «state policy in the sphere of public health» - as a complex of adopted national resolutions or undertaken obligations regarding preserving and promoting physical and mental health and social welfare of the Ukrainian population as the most considerable of its national wealth by realizing the whole complex of political, organizational, economic, legal, social, cultural, scientific, prophylactic and medical measures for the purpose of preserving Ukrainian nation's gene pool, its humanitarian potential and taking into consideration requirements of current and future generations in the interests of both a concrete person (personality) and a society in generally.

As a result of the research practical guidelines for state management bodies have been formulated.

Key words: public health system, state policy in the sphere of public health, information and analytical model, mental health, medical law.

Підписано до друку 10.11.2008.

Формат 60 х 84 ¹/₁₆. Тираж 100 прим. Обл.-вид. арк. 2,36.

Ум.-друк.арк. 2,09. Гарн. Таймс.

Свідоцтво серії ДК № 1561 від 06.11.2003.

Віддруковано з оригінал-макета у видавництві Національної академії державного управління при Президентові України

03057, Київ-57, вул. Ежена Потьє, 20, тел. 456-67-93.

Размещено на Allbest.ru

...