Правове регулювання валютних відносин в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет державної податкової служби України

Ірпінь-2008

Дисертація є рукописом

Робота виконана на кафедрі адміністративного та фінансового права Національного університету державної податкової служби України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Савченко Леся Анатоліївна, Київський міжнародний університет, проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Алісов Євгеній Олександрович, Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого, декан господарсько-правового факультету, професор кафедри фінансового права кандидат юридичних наук Очкуренко Сергій Володимирович, Київський національний університет ім. Т. Шевченка, асистент кафедри конституційного і адміністративного права

Захист відбудеться «24» жовтня 2008 року о «12» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.855.02 у Національному університеті державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, 55.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська область, м. Ірпінь, вул. К. Маркса, 31.

Автореферат розісланий «23» вересня 2008 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.В. Коваль.

Актуальність теми. Членство в Світовій організації торгівлі та інтеграція України до Європейського Союзу передбачає здійснення комплексу заходів, які повинні бути спрямовані на розвиток ринкових відносин і вихід вітчизняних суб'єктів господарювання на міжнародні ринки, що змушує переглянути вітчизняне законодавство, яке регулює валютні відносини, у бік його лібералізації. Система валютного регулювання та валютного контролю, що існує в Україні, не відповідає вимогам та стандартам світового співтовариства. Валютна політика повинна ґрунтуватися на принципах вільного попиту і пропозиції валютних цінностей на валютному ринку та безперешкодному здійсненні резидентами та нерезидентами валютних операцій.

Дослідження валютних відносин в Україні проводили такі вчені-правовики: В.К. Васенко, Ж.В. Завальна, О.І. Кабанець, Є.В. Карманов, В.Д. Кольга, О.А. Костюченко, М.В. Старинський. Особливої уваги заслуговують праці Є.О. Алісова, який вперше проаналізував правові основи валютних відносин в Україні, та Л.М.Кравченко, яка розглядала правові засади валютного регулювання і валютного контролю в Україні. Правовому регулюванню валютних відносин також приділяли увагу зарубіжні юристи, такі як: М.М. Артьомов, Б.Ю. Дорофєєв, Н.Н. Земцов, О.Ю. Меркулов, С.І. Прокопчук, А.К. Пронін, В.О. Пушин, С.К. Осіпов, І.В. Хаменушко та інші. Особливий внесок у вивчення валютних відносин зробили вітчизняні та зарубіжні економісти, а саме: С.Я.Боринець, М.К. Бунін, А.С. Гальчинський, В.І. Міщенко, С.Р. Моісеєв, Б.П. Носко, І.М. Платонова, Ю.Ф. Сіміонов, В.А. Ющенко та багато інших науковців.

Разом з тим аналіз наукової літератури дає підстави стверджувати, що деякі питання правового регулювання валютних відносин лише частково були розглянуті вітчизняними та зарубіжними науковцями. Водночас процес інтеграції та адаптації національної валютної системи до європейської свідчить про необхідність перегляду завдань валютної політики держави, спрямованих на лібералізацію валютного режиму, з метою вільного руху капіталів та пожвавлення припливу іноземних інвестицій в економіку країни. Більшість нормативно-правових актів не повною мірою виконують поставлені завдання сучасної інтеграційної валютної політики, а тому потребують аналізу та удосконалення. Отже, на сьогодні правове регулювання валютних відносин в Україні потребує комплексного вивчення та детального дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження обрана з урахуванням сучасної інтеграційної валютної політики та відповідає Загальнодержавній програмі адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (затвердженої Законом України № 1629-IV від 18.03.2004), в якій встановлено механізм досягнення Україною відповідності третьому копенгагенському та мадридському критеріям отримання членства в ЄС, що передбачає адаптацію вітчизняного законодавства, в тому числі фінансового та валютного до вимог ЄС. Окремі результати дослідження щодо лібералізації валютних відносин підтверджено в проекті Закону України «Про валютне регулювання та валютний контроль в Україні» № 3043, який пройшов перше читання у Верховній Раді України та взятий за основу 11 квітня 2007 року.

Дисертаційна робота виконана в межах плану науково-дослідної роботи кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету державної податкової служби України - «Організаційно-правові аспекти правоохоронної діяльності у сфері оподаткування» (номер державної реєстрації 0105U000657). Тема затверджена Вченою радою Національної академії державної податкової служби України 30 січня 2003 року (протокол № 6) та уточнена Вченою радою Національного університету державної податкової служби України 25 січня 2008 року (протокол № 5).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу літературних джерел, чинних нормативно-правових актів, міжнародного досвіду розкрити сутність національної валютної системи та її складових і в цілому механізму правового регулювання валютних публічних відносин в Україні, а також сформувати пропозиції щодо його вдосконалення та лібералізації.

Поставлена мета досягається завдяки вирішенню таких завдань:

- з'ясувати об'єкти та суб'єкти валютних публічних правовідносин;

- розкрити зміст понять «валютне законодавство», «валютна політика», «валютна діяльність держави», «валютні обмеження», «публічний валютний контроль»;

- дослідити особливості становлення та розвитку валютного публічного права як підгалузі фінансового права;

- здійснити аналіз національної валютної системи та її складових;

- проаналізувати механізм здійснення валютної політики;

- охарактеризувати валютні обмеження та визначити шляхи їх лібералізації;

- дослідити зміст публічного валютного контролю та його організаційно-правові форми;

- визначити відповідальність за порушення валютного законодавства;

- розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства.

Об'єктом дослідження є валютні публічні правовідносини, які виникають у процесі здійснення державою валютної діяльності.

Предметом дослідження є теоретико-наукові джерела, нормативно-правові акти, які регулюють валютні публічні відносини.

Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використано сукупність дослідницьких методів сучасної гносеології. Методологічною основою дисертаційного дослідження є теорія пізнання спеціально-правових явищ, а також наукові принципи і концептуальні положення, розроблені спеціалістами в галузі валютних відносин.

У процесі дослідження використовувалися такі методи, як системний підхід, що дозволив встановити місце валютного публічного права у системі права (підрозділ 1.2), а також місце національної валютної системи в економічній системі України (підрозділ 2.1); діалектичний метод пізнання, за допомогою якого було виявлено об'єктивні передумови законодавчого закріплення поняття «національна валютна система» та її складових (підрозділ 2.1); логіко-семантичний метод, який дозволив сформулювати та уточнити дефініції «валютні публічні правовідносини», «валютне публічне право», «валютна політика», «валютне регулювання», «валютна діяльність держави», «валютні обмеження», а також встановити співвідношення між цими правовими категоріями (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 3.1, 3.2, 3.3); аналіз і синтез використовувалися дисертантом під час дослідження вітчизняного та зарубіжного законодавства; компаративний метод застосовувався при дослідженні зарубіжного досвіду в сфері лібералізації валютного режиму та валютної політики (підрозділи 2.2, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4). Також використовувалися статистичний метод (різноманітна статистична інформація) та метод опитування (анкетування).

Наукова новизна роботи полягає насамперед у тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є одним із перших в Україні комплексним дослідженням, присвяченим удосконаленню та лібералізації правового регулювання валютних публічних відносин в Україні. У результаті досліджено і сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, основними з яких є такі:

вперше:

– з'ясовано об'єкти та суб'єкти валютних публічних правовідносин;

- дано тлумачення понять «валютне публічне право», «Державний золотовалютний фонд України»;

– виділено валютне публічне право як окрему підгалузь фінансового права та охарактеризовано його зміст;

– досліджено особливості функціонування валютних фондів в Україні;

- аргументовано створення Державної фінансової контрольно-наглядової служби України, яка разом із Національним банком України повинна входити у структуру Міністерства фінансів України;

- з'ясовано сутність фінансово-економічної відповідальності за порушення валютного законодавства;

- акцентовано увагу на необхідності розроблення проекту Закону України «Про валютну систему України»;

набули подальшого розвитку:

- дослідження національної валютної системи та її складових (валютних відносин, валютних фондів, банківської та грошово-кредитної систем, валютної політики, валютного ринку, валютного курсу, її суб'єктів, участь у міжнародних валютно-фінансових організацій, публічного валютного контролю);

- поняття та зміст валютної політики як системи здійснюваних державними органами заходів, які відображаються в законодавстві, що регулює відносини, які виникають під час мобілізації, розподілу, контролю та використання валютних ресурсів з метою забезпечення економічної цілісності держави;

- питання внесення змін і доповнень до чинного законодавства України;

у новому аспекті:

- охарактеризовано особливості функціонування Державного валютного фонду України, валютних місцевих фондів, валютних фондів місцевого самоврядування;

- висвітлено необхідність зміни валютного режиму та лібералізації валютних обмежень, які діють в Україні;

уточнено:

- поняття «публічний валютний контроль», «валютне законодавство», «валютні обмеження».

Практичне значення одержаних результатів. Одержані в результаті дослідження висновки та пропозиції можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері - для подальших досліджень правового регулювання валютних публічних відносин, як інституту валютного публічного права;

- у сфері правотворчості - для внесення змін та доповнень до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», інших нормативно-правових актів, що регулюють публічну сферу валютних відносин, розроблення проекту Закону України «Про валютну систему України», а також вдосконалення норм законопроектів «Про валютне регулювання та валютний контроль»;

- у практичній діяльності органів, що визначають валютну та грошово-кредитну політику, а також здійснюють публічний валютний контроль;

- у навчальному процесі - під час викладання фінансового права, митного права, банківського права, валютного публічного права, а також при підготовці підручників і навчальних посібників із зазначених вище дисциплін.

Деякі положення та висновки дослідження використовувалися автором у навчальній і науковій діяльності на кафедрі адміністративного та фінансового права юридичного факультету Національного університету державної податкової служби України (акт впровадження № 1122/01-12 від 03.09.2007), в Науково-дослідному центрі з проблем оподаткування Національного університету ДПС України (акт впровадження № 1123/01-12 від 03.09.2007) та в Українському центрі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів лісового господарства (акт впровадження № 205 від 23.05.2008). Певні пропозиції реалізовані Інститутом законодавства Верховної Ради України під час здійснення аналізу законопроектів, що подавалися на розгляд до Верховної Ради України (довідка про реалізацію наукових досліджень № 22/292-1-20 від 26.06.2008).

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі адміністративного та фінансового права Національного університету державної податкової служби України. Основні висновки та узагальнення дисертаційного дослідження доповідалися автором на науково-практичних конференціях: «Бюджетно-податкова політика: теорія, практика, проблеми» (18-19 грудня, 2003, м. Ірпінь, тези опубліковані), «Розвиток грошово-кредитних відносин в Україні» (27 лютого, 2004, м. Київ, тези опубліковані), «Актуальні проблеми економічної безпеки України в умовах її інтеграції до світового співтовариства» (31 березня - 1 квітня, 2005, м. Дніпропетровськ, тези опубліковані), міжнародних науково-практичних конференціях: «Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці» (10 травня, 2003, м. Ірпінь, тези опубліковані), «Фінансово-правова доктрина постсоціалістичної держави» (22-24 вересня, 2003, м. Чернівці, тези опубліковані), «10 років Конституції Росії в дзеркалі юридичної науки і практики» (18-19 грудня, 2003, Російська Федерація, м. Москва, тези опубліковані), «Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу» (16 квітня, 2004, м. Ірпінь, тези опубліковані), «Державинські читання» (9-10 листопада, 2006, Російська Федерація, м. Москва, тези опубліковані); «Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права» (23-24 листопада, 2007, м. Ірпінь, тези опубліковані), на семінарі «Проблеми нормативно-правового забезпечення бюджетно-податкової політики держави» (22 листопада, 2002, м. Ірпінь) і під час круглого столу на тему «Федеральні і регіональні аспекти фінансового права» (2-3 жовтня, 2003, Російська Федерація, м. Саратов, тези опубліковані).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано чотирнадцять наукових праць, чотири з яких - наукові статті у фахових виданнях. валютний публічний правовий регулювання

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що поділені на дев'ять підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (272 найменування). Загальний обсяг роботи - 234 сторінки, з яких 199 - основний текст.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, вказується на зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначається мета й завдання дослідження, його об'єкт, предмет і методи, наукова новизна роботи, її практичне значення, подано відомості про апробацію, структуру та обсяг дисертації.

Розділ 1 «Теоретико-методологічні засади валютного публічного права України» складається з двох підрозділів та присвячений дослідженню сутності валютних публічних правовідносин і валютного публічного права України.

У підрозділі 1.1 «Особливості механізму публічно-правового регулювання валютних відносин в Україні» зазначається, що процес лібералізації валютних публічних правовідносин призводить до зміни завдань та цілей валютної діяльності держави. Досліджуючи існуючий механізм правового регулювання валютних відносин в Україні, дисертант робить висновок, що валютним відносинам притаманний комплексний характер. У роботі акцентовано увагу на співвідношенні грошових і валютних відносин. Оскільки, на думку дисертанта, термін «валюта» включає в себе термін «гроші», то зроблено висновок про те, що валютні відносини включають в себе грошові відносини. На сьогодні жоден нормативно-правовий акт в Україні не містить визначення терміна «валютні відносини», під якими слід розуміти суспільні відносини, пов'язані із мобілізацією, розподілом і використанням валютних ресурсів, здійсненням контролю та регулюванням порядку проведення операцій з валютними цінностями у процесі валютного обігу, а також відносини, які виникають у сфері валютної діяльності держави. Вказане поняття пропонується закріпити у законопроекті «Про валютну систему України».

Вважаємо, що до переліку валютних операцій потрібно відносити операції з національною валютою, тому що національна валюта є складовою валютних цінностей. А під поняттям «валютні цінності» необхідно розуміти сукупність валютних ресурсів, щодо яких виникають відносини права власності (право володіння, право користування та право розпорядження) на цінності, перелік яких чітко встановлений законом. З'ясування змісту вказаного поняття та видів валютних цінностей допомогло сформулювати пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства, зокрема до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», законів України «Про зовнішньоекономічну діяльність» і «Про Національний банк України».

Особливу увагу приділено поділу валютних правовідносин на публічні та приватні. Предметом дослідження цієї роботи є валютні публічні правовідносини, які раніше в науковій літературі не виділялися окремо. Досліджено об'єкти та суб'єкти валютних публічних правовідносин, які виділені автором.

Головною рисою валютних публічних правовідносин є їхній владно-майновий характер, а також імперативність норм правового регулювання. Таким чином, відносини, що виникають у процесі здійснення валютного регулювання та валютного контролю, можна об'єднати в одну групу - валютні публічні правовідносини, а відносини, які виникають у процесі валютного обігу, можна об'єднати в другу групу - валютні приватні правовідносини.

У підрозділі 1.2 «Становлення та розвиток валютного публічного права України як підгалузі фінансового права» визначено основні складові валютного публічного права, аналізується чинне валютне законодавство України. Наводяться різні точки зору щодо поняття «валютне законодавство», а також дається власне визначення цього терміна. Вказується на доцільності кодифікації валютного законодавства, зокрема розроблення Валютного кодексу України. Звертається увага на позиції вчених щодо визначення, появи та становлення валютного права, підходи вітчизняних та зарубіжних науковців щодо його предмета, об'єкта та методу правового регулювання. Пропонується розмежовувати валютне право на валютне публічне право як підгалузь фінансового права та валютне приватне право як інститут цивільного права. Зазначається, що предметом правового регулювання валютного публічного права є валютна діяльність держави, яка полягає у встановленні відповідного валютного режиму та здійсненні валютної політики, спрямованої на врегулювання питань валютної сфери.

Пропонується розробити проект Закону України «Про валютну систему України», який сприятиме реалізації найближчих планів України щодо вступу до ЄС, а також майбутній незмінній інтеграції до світового співтовариства. Відзначається, що вказаний законопроект має ґрунтуватися на принципах, які закріплені у законі Польщі про валютне право, а саме забезпечення вільного пересування капіталів, робочої сили, робіт, послуг. Він обмежить державне втручання у ринкові валютні відносини.

У другому розділі «Сучасний стан та перспективи трансформування валютної системи України» досліджено особливості валютної системи України та її складові.

У підрозділі 2.1 «Поняття валютної системи України та її структура» аналізуються підходи вітчизняних та зарубіжних науковців щодо сутності валютної системи та її структурних елементів. Автором пропонується застосовувати термін «національна валютна система» замість терміна «валютна система України». У роботі дається визначення поняття «національна валютна система» та досліджуються її основні елементи.

Традиційно національна валютна система вважається складовою національної грошової системи, однак, на нашу думку, перша включає в себе другу, а також банківську, кредитну та платіжну системи.

Суб'єктами національної валютної системи є резиденти та нерезиденти усіх форм власності, які здатні здійснювати та набувати суб'єктивні права і юридичні обов'язки, а також володіти, користуватися та розпоряджатися валютними цінностями; інші агенти валютного ринку, зокрема валютні біржі, валютні брокерські фірми, комерційні банки, а також державні органи, наділені повноваженнями у валютній сфері, та органи місцевого самоврядування.

Відзначається, що Україна визначила для себе пріоритет інтеграції до Європейського Союзу, що передбачає трансформацію її національної валютної системи до Європейської валютної системи.

У підрозділі 2.2 «Проблеми функціонування валютних фондів в Україні» висвітлені позитивні та негативні моменти інтеграції України до світової спільноти. Аналізується чинне валютне законодавство, яке потребує адаптації до норм ЄС. Приділяється увага нормативно-правовим актам, які врегульовували та регулюють на сьогодні механізм формування валютних фондів, вказується на їхні недоліки.

Акцентується увага на тому, що в Україні існують державний, місцеві та приватні валютні фонди, які в свою чергу є важливими елементами національної валютної системи та предметом вивчення валютного публічного права і валютного приватного права. У свою чергу, валютне публічне право України регулює питання формування та функціонування Державного валютного фонду України, валютних місцевих фондів та валютних фондів місцевого самоврядування, а валютне приватне право - приватних валютних фондів. Однак валютне публічне право як підгалузь фінансового також регулює деякі питання процесу мобілізації, розподілу, обміну, використання та контролю за приватними валютними фондами.

На нашу думку, сукупність усіх фінансових ресурсів, що належать державі та органам місцевого самоврядування, складають Державний золотовалютний фонд України. В Україні існують централізовані (державні) та децентралізовані (недержавні) валютні фонди. До централізованих валютних фондів належить Державний валютний фонд, а до децентралізованих - валютні місцеві фонди, валютні фонди місцевого самоврядування та валютні фонди юридичних осіб.

Дослідження проблем формування та функціонування валютних фондів України дозволило зробити висновок, що існує правова колізія щодо визначення їх поняття та структури. Пропонується законодавчо закріпити структуру валютних фондів України. Так, Державний золотовалютний фонд України включає в себе три ланки. До першої відносимо Державний бюджет України як Державний валютний фонд України; місцеві бюджети у формі валютних місцевих фондів; бюджети місцевого самоврядування у формі валютних фондів місцевого самоврядування. Друга ланка включає в себе золотий запас у формі золотого фонду, який перебуває у віданні Міністерства фінансів України і НБУ та який формує Державний фонд дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння. До третьої ланки належить Офіційний валютний резерв НБУ, до структури якого входять валютні цінності, спеціальні права запозичення, резервна позиція у Міжнародному валютному фонді, інші міжнародно визнані резервні активи.

У підрозділі 2.3 «Особливості становлення валютного ринку в Україні» зосереджується увага на нормативно-правових актах, що стосуються функціонування валютного ринку. Відмічається, що на сьогодні поняття «валютний ринок» та «валютний курс» не закріплені в чинному законодавстві. Вважаємо, що їхні визначення повинні міститися в Законі України «Про валютну систему України».

Науковці розрізняють особливості валютного ринку, але звужують предмет валютних операцій виключно до операцій, пов'язаних з іноземною валютою та вираженими в ній цінностями. На нашу думку, дана система відносин включає і валютні операції, пов'язані з національною валютою, і операції з іноземною валютою та іншими цінностями, вираженими в них. У зв'язку з тим, що грошова система є складовою валютної системи, а гроші - це складова валюти, то, відповідно, грошовий ринок є невід'ємним елементом валютного ринку.

Пропонується під валютним ринком розуміти сукупність відносин, які утворюють валютно-правовий механізм, за допомогою якого здійснюються операції із валютними цінностями стосовно переходу права власності. Валютно-правовий механізм може мати приватний, публічний або змішаний характер регулювання валютного ринку. На сьогодні в Україні існує змішаний валютно-правовий механізм регулювання валютного ринку, в основі якого лежить валютне публічне законодавство. Курс інтеграції України до Європейського співтовариства зумовить перехід національної валютної системи в цілому до валютно-правового механізму приватного характеру, що буде сприяти розвитку валютного ринку України, який буде ґрунтуватися на принципах вільного попиту та пропозиції купівлі та продажу усіх валютних цінностей без будь-яких обмежень.

Особливе місце у системі учасників валютного ринку належить Міжбанківській валютній біржі та фінансово-кредитним установам. З метою зміцнення конкуренції та підтримки попиту і пропозиції, а також прозорості і немонополізованості валютного ринку пропонується допустити інших учасників валютного ринку (юридичних та фізичних осіб). Така пропозиція матиме сенс лише за умови прийняття Закону України «Про валютну систему України» та відміни валютних обмежень, зокрема порядку ліцензування цих операцій.

Аналіз стану розвитку та функціонування валютного ринку в Україні вказує на те, що існуючий адміністративний валютний режим курсоутворення потребує зміни на ринковий валютний режим, який забезпечить вільний рух капіталів та робочої сили.

Висвітлення проблем становлення валютного ринку та валютного курсу в Україні дало можливість зробити висновок щодо необхідності існування у проекті Закону України «Про валютну систему України» окремого розділу «Валютний ринок України».

Третій розділ «Місце валютної політики у валютній системі України» присвячений дослідженню сучасного стану валютної політики України. У цьому розділі наголошується на потребі зміни валютного режиму та відповідного курсу зовнішньої та внутрішньої політики України.

У підрозділі 3.1 «Механізм здійснення валютної політики» аналізується механізм державного регулювання економіки на різних історичних етапах розвитку держави. Вказується на необхідність застосування в Україні на початку її незалежності жорсткого механізму валютного регулювання та валютного контролю з метою залучення валютних ресурсів та запобігання несанкціонованому їх вивезенню. Аналізуючи позиції вчених щодо поняття «валютна політика», дисертантом формулюється власне його визначення.

Валютна політика держави поділяється на внутрішню поточну та зовнішню перспективну. Внутрішня валютна політика країни формується на основі зовнішньої валютної політики та закріплюється у відповідних нормативних документах, зокрема в Основних напрямах валютної політики на відповідний рік; законі України про Державний бюджет України на відповідний рік та в інших національних нормативно-правових актах. Зовнішня валютна політика повинна відображати стратегічні партнерські відносини із відповідними міжнародними, регіональними фінансовими й іншими організаціями та закріплюватися у Законі України «Про зовнішню політику України на відповідний період часу», які потрібно розробити, а також у міжнародних угодах і відповідних програмах розвитку України на певний період.

Зазначається, що валютна діяльність держави - це сукупність дій, які відображають валютну політику країни із застосуванням відповідного валютного режиму. Валютна діяльність має двосторонній характер: з одного боку, існує валютна діяльність держави, а з іншого - валютна діяльність інших учасників валютних відносин (органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб). Зауважимо, що валютна діяльність інших учасників валютних відносин не є предметом нашого дослідження. Складовими валютної діяльності держави є валютне регулювання, грошово-кредитна політика та участь у міжнародних валютно-фінансових організаціях, які можуть змінюватися залежно від відповідного валютного режиму. Валютний режим - це форма валютної діяльності держави, яка реалізує встановлену валютну політику з метою підтримання стабільності у валютній сфері та орієнтована на лібералізацію чи монополізацію валютних відносин. Існуючий в Україні валютний режим потребує лібералізації.

Відзначається, що валютне регулювання - це особливий інститут валютного публічного права, що передбачає встановлення правового режиму здійснення валютних операцій, валютних обмежень, валютних інтервенцій, наявність публічного валютного контролю та відповідальності за порушення валютного законодавства, а також прав та обов'язків осіб, які беруть участь у цьому процесі. Акцентується увага на ототожненні термінів «внутрішньодержавне валютне регулювання» та «національне валютне регулювання» з терміном «валютне регулювання».

В Україні валютна політика проводиться неефективно, тому що в процесі її здійснення, у разі непередбачених явищ, відбуваються неконтрольовані дії, які негативно впливають на стан фінансової системи держави. З метою уникнення можливих негативних наслідків пропонується законодавчо визначити термін «валютне прогнозування», яке повинно бути запроваджено у державних установах, що беруть участь у формуванні фінансової та валютної політики країни. Пріоритетною установою, яка повинна здійснювати прогнозування у сфері фінансової, у тому числі валютної політики, має бути Міністерство фінансів України.

Аналізуючи економічні та адміністративні методи, заходи, форми та інструменти валютної політики, можна дійти висновку, що в Україні функціонує політика валютних обмежень, яка включає в себе сукупність заходів і правових норм, спрямованих на обмеження операцій з валютними цінностями.

У підрозділі 3.2 «Особливості функціонування та перспективи реформування валютних обмежень» аналізується чинна система валютних обмежень, які застосовуються в Україні. Наголошується на необхідності відміни валютних обмежень, що буде сприяти інтеграції України до міжнародної спільноти та створить сприятливий інвестиційний клімат для залучення іноземних інвестицій.

Аналіз тлумачення поняття «валютні обмеження», які дають науковці, дозволив сформулювати власне визначення цього терміна. Валютні обмеження - це сукупність адміністративних інструментів державного регулювання валютних відносин, що характеризуються прямим впливом на суб'єктів господарювання шляхом обмеження права володіння, користування та розпорядження валютними цінностями на території України, а також комплекс заходів заборонного характеру стосовно порядку здійснення валютних операцій з валютними цінностями на території України, які встановлюються валютним законодавством та гарантуються здійсненням публічного валютного контролю і застосуванням заходів впливу. Дисертантом наведено класифікацію системи валютних обмежень, які застосовуються на території України, зокрема такі: обмеження, пов'язані із правом володіння, розпорядження і користування резидентами та нерезидентами валютними цінностями на території України та за її межами (окремо для кожного елемента валютних цінностей); операцій з іноземним капіталом; у банківській сфері; що поширюються на фінансові установи; інші, що потребують лібералізації.

Інтеграція України до Європейського Союзу вимагає перегляду системи валютних обмежень у бік їхньої лібералізації або повної відміни. Відзначається, що передчасна відміна валютних обмежень може призвести до негативних наслідків для економіки держави, але поступова - матиме позитивні моменти. По-перше, так ми зацікавимо потенційних іноземних інвесторів, які не будуть боятися інвестувати українську економіку, що зумовить утворення нових робочих місць, збільшення податкових й інших надходжень, розвиток інфраструктури виробництва та інше. По-друге, з розвитком виробництва розшириться коло зовнішньоекономічних контрактів, що підвищить плюсове сальдо платіжного балансу України. З метою лібералізації валютних публічних відносин пропонується внести зміни до ряду чинних нормативно-правових актів.

У підрозділі 3.3 «Шляхи удосконалення здійснення валютного контролю» акцентується увага на законодавчому закріпленні категорії «публічний валютний контроль», а також подано модель розмежування компетенції державних органів у цій сфері.

Дисертантом виділяється два види валютного контролю: публічний та приватний. Оскільки предметом дисертаційного дослідження є валютні публічні правовідносини, то в роботі акцентовано увагу на публічному валютному контролі та виділено його організаційно-правові форми.

Процес інтеграції до ЄС передбачає відмову від публічного валютного контролю та переходу до валютного нагляду. Більше того, деякі вчені вважають, що існуючий валютний контроль необхідно називати валютним наглядом, бо контролюючі органи не вирішують питання цілеспрямованості підконтрольних операцій та не мають права втручатися в оперативну діяльність перевіряючих об'єктів. Поряд з цим термін «валютний контроль» є загальноприйнятим та використовується донині. Дисертант наголошує на тому, що терміни «валютний контроль» і «публічний валютний контроль» доцільно замінити на термін «валютний нагляд».

Відзначається, що уповноважені банки потрібно позбавити функції агентів публічного валютного контролю та встановити, що вони є фінансово-кредитними установами - підконтрольними суб'єктами. Оскільки на сьогодні право здійснювати публічний валютний контроль уповноважених банків надано виключно НБУ, то, враховуючи наші пропозиції щодо відміни публічного валютного контролю та позбавлення його здійснювати НБУ, пропонується закріпити за органами державної податкової служби функцію валютного нагляду за дотриманням валютного законодавства усіма суб'єктами валютних правовідносин - резидентами та нерезидентами (у тому числі фінансово-кредитними установами). Валютний нагляд буде здійснюватися такими методами: безвиїзний моніторинг звітної інформації, яка надходить від суб'єктів господарювання та інших державних органів; спостереження; аналіз та інспектування (застосовується у разі виявлення фактів очевидних правопорушень або недостовірної звітності). На нашу думку, валютний нагляд передбачає перехід від регулювання, контролю і обмеження до звітування суб'єктів валютних правовідносин про рух капіталів. Було б доцільно у законопроекті України «Про фінансовий контроль» окремий розділ присвятити питанням валютного нагляду.

Аналіз компетенції органів, що здійснюють публічний валютний контроль, дозволив зробити висновок щодо необхідності створення Державної фінансової контрольно-наглядової служби України.

У підрозділі 3.4 «Відповідальність за порушення законодавства в сфері валютних відносин та шляхи її лібералізації» характеризується фінансово-економічна відповідальність за порушення валютного законодавства та наголошується на перспективах її лібералізації.

Відмічається, що юридична відповідальність за порушення валютного законодавства передбачає застосування державою певних заходів примусу до суб'єктів, що вчинили валютне правопорушення. Вітчизняне та зарубіжне законодавство не містить визначення поняття «валютне правопорушення», що впливає на його неоднозначне розуміння. Пропонується під валютним правопорушенням розуміти винну, протиправну дію чи бездіяльність особи або осіб (фізичних та юридичних), яка спричинила порушення у порядку мобілізації, розподілу, використання валютних ресурсів, обміну, купівлі-продажу валютних цінностей, за яке передбачено відповідний вид юридичної відповідальності. Валютні правопорушення поділяються на два види: валютний злочин та валютний проступок. У свою чергу, валютний проступок може бути адміністративно-правовим, цивільно-правовим, господарсько-правовим, фінансово-економічним.

Обґрунтовується позиція стосовно того, що фінансова відповідальність повинна називатися так: «фінансово-економічна відповідальність». Така назва повністю розкриває її сутність, адже дії суб'єктів правопорушення спрямовані не тільки на посягання фінансової системи та безпеки, а й економічної. Аналіз чинного фінансового законодавства дозволив дійти висновку, що до суб'єктів господарювання застосовуються спеціальні санкції, які, з одного боку, є фінансовими, а з іншого - економічними, тому і повинні називатися фінансово-економічними санкціями.

Фінансово-економічні санкції застосовуються за порушення порядку отримання іноземних кредитів і позик, порядку здійснення експортно-імпортних операцій, порядку проведення експортно-імпортних бартерних операцій, правил розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, валютного законодавства у сфері митних правовідносин.

Узагальнюючи сферу застосування фінансово-економічної відповідальності, можна дійти висновку, що фінансово-економічні санкції та штрафи за порушення валютного законодавства підлягають поступовій лібералізації, а пізніше - і відміні, адже вони спрямовані на зменшення потоку іноземних інвестицій, обмеження вільних ринкових відносин і перешкоджають вступу України до Європейського Союзу.

Основною проблемою фінансово-економічної відповідальності за порушення валютного законодавства є те, що вона визначена у різних нормативно-правових актах: законах України, указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, постановах Правління Національного банку України, наказах, положеннях та листах державної податкової, митної, контрольно-ревізійної служб і т. д.

Висновки

У процесі дисертаційного дослідження здійснено аналіз правового регулювання валютних публічних відносин в Україні та запропоновано шляхи їх лібералізації. За допомогою сукупності методів сучасної гносеології досліджено особливості валютних публічних правовідносин, які виникають у процесі здійснення валютної діяльності, а також уточнено ряд ключових понять у цій сфері. Визначено існування валютного публічного права як підгалузі фінансового права, а також його предмет правового регулювання. Аналіз чинних нормативно-правових актів, міжнародного досвіду і літературних джерел дозволили розкрити сутність національної валютної системи та її складових. Досліджено сучасний стан механізму здійснення валютної політики в Україні. Запропоновано внести зміни та доповнення до чинних нормативно-правових актів у сфері врегулювання валютних публічних відносин. Доведено необхідність створення нового спеціального держаного органу у сфері фінансового контролю на базі існуючих. Запропоновано шляхи усунення існуючих недоліків у правовому регулюванні валютних публічних відносин та зроблено такі висновки:

1. Валютні публічні правовідносини є основним видом валютних правовідносин, що мають імперативний характер та ґрунтуються на методі владних приписів. Їхнім об'єктом є валютна діяльність держави, яка через систему уповноважених нею органів реалізовує валютну політику. Суб'єктами валютних публічних правовідносин є фізичні та юридичні особи, однак державі в особі уповноважених органів відведено особливе місце, бо вона встановлює та регламентує правила поведінки усіх суб'єктів валютних правовідносин.

2. Аналіз валютних публічних правовідносин дозволив зробити висновок про те, що в Україні доцільно ввести термін «валютне публічне право», яке включає в себе комплекс правових інститутів, які до цього часу розглядалися у фінансовому праві окремо, зокрема: банківське право, правове регулювання валютної та грошової системи, правове регулювання розрахунків, валютне регулювання та валютний контроль. Валютне публічне право - це підгалузь фінансового права, яке регулює валютні публічні відносини в сфері валютної діяльності держави шляхом впровадження валютної політики, а також встановлює спеціальну компетенцію органів державної влади, які мають право здійснювати публічний валютний контроль та застосовувати заходи впливу за порушення валютного законодавства.

3. Вивчення літературних джерел, нормативно-правових актів дозволило дати таке визначення поняття «валютне законодавство» - це сукупність правових норм, які регулюють валютну діяльність держави та інших суб'єктів господарювання, а також національну валютну систему в цілому.

Валютне законодавство, що регулює валютні публічні правовідносини, складається з великої кількості нормативно-правових актів, які видають різні органи державної влади і які іноді суперечать один одному або, навпаки, дублюють один одного. З метою удосконалення та адаптації вітчизняного валютного законодавства до норм ЄС пропонується його систематизувати та визначити загальні положення валютних публічних правовідносин у законопроекті «Про валютну систему України».

4. Важливе значення має визначення терміна «національна валютна система» - це сукупність валютних відносин, які утворюють систему, що ґрунтується на принципах, покладених в основу валютного законодавства, і які визначають відповідний тип валютного режиму, що впливає на процеси формування, використання, обміну валютних ресурсів та контролю за цими процесами. До основних елементів національної валютної системи належать: валютні відносини (приватно-правові, публічно-правові); валютні фонди - валютні цінності, золотий запас, офіційні валютні резерви; банківська система - грошово-кредитна система - платіжна система; валютна політика - валютне регулювання, валютні обмеження; валютний ринок; валютний курс; суб'єкти валютної системи, якими є резиденти та нерезиденти, що здійснюють валютні операції з валютними цінностями, а також відповідні органи, що здійснюють валютну діяльність, участь у міжнародних валютно-фінансових організаціях; публічний валютний контроль.

5. Одним із основних елементів національної валютної системи є її валютні фонди, які законодавчо невизначені. На думку дисертанта, Державний валютний фонд України не існує у формі накопичення валютних ресурсів, зокрема валютних цінностей у іноземній валюті з метою погашення зовнішнього боргу, як закріплено у вітчизняному законодавстві, а існує у форматі Державного бюджету України. Відповідно, валютні місцеві фонди - це сукупність фінансових ресурсів, які складають бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах. У свою чергу, валютні фонди місцевого самоврядування - це сукупність фінансових ресурсів, які складають бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їхніх об'єднань. Існують валютні фонди юридичних осіб - сукупність валютних цінностей підприємств, установ та організацій будь-якої форми власності (крім органів місцевого самоврядування), які мають на них право власності або право оперативного управління.

Сукупність усіх фінансових ресурсів, які належать державі та органам місцевого самоврядування, становить Державний золотовалютний фонд України. Вважаємо за необхідне закріпити у чинному законодавстві поняття «Державний золотовалютний фонд України».

6. Валютна політика - це система здійснюваних державними органами заходів, які відображаються в законодавстві, що регулює відносини, які виникають під час мобілізації, розподілу, контролю та використання валютних ресурсів з метою забезпечення економічної цілісності держави. Валютна політика включає грошово-кредитну та є складовою фінансової політики. У зарубіжних країнах функція формування і реалізації валютної політики закріплена за міністерствами фінансів, а грошово-кредитної політики - за центральними банками. Вважаємо, що було б доцільно підпорядкувати НБУ Міністерству фінансів України, а також закріпити за останнім повноваження з формування і здійснення валютної політики. У свою чергу НБУ буде забезпечувати процес формування і здійснення грошово-кредитної політики.

7. На сьогодні Україні притаманне пряме та побічне валютне регулювання, засноване на принципах державного валютного регулювання. Поступовий перехід від режиму валютного регулювання до режиму вільного здійснення валютних операцій з валютними цінностями, які будуть ґрунтуватися на принципах вільного попиту та пропозиції, кардинально змінить підходи щодо формування валютної політики, в основу якої буде покладено процес лібералізації валютних відносин. У зв'язку з цим необхідно розробити єдину комплексну державну довгострокову Концепцію валютної політики держави, яка повинна відображатися у щорічних Основних напрямах валютної політики.

8. Повернення валютної виручки посідає головне місце у системі валютного регулювання, адже за його рахунок держава намагається залучити іноземні ресурси та наповнити свої резерви. Саме це валютне обмеження гальмує процес подальшої лібералізації валютних відносин. Значна частина країн відмовилася від нього та залучає іноземні ресурси на основі ринкових методів. Наявність ліцензування та надання письмових дозволів на здійснення банківських операцій характеризує ступінь режиму державного валютного регулювання, який проявляється у застосуванні відповідних валютних обмежень. Вважаємо, що в період першого етапу удосконалення валютного законодавства України необхідно спростити процедуру ліцензування фінансових установ на здійснення банківських операцій, а пізніше взагалі відмовитися від ліцензування порядку проведення валютних операцій з валютними цінностями резидентами і нерезидентами та здійснити перехід до обов'язкового інформування НБУ, державної податкової служби України, Служби безпеки України та інших державних органів про проведення будь-яких фінансових операцій з метою запобігання відмиванню коштів, отриманих незаконним шляхом.

9. Важливу роль у забезпеченні фінансової дисципліни відіграє публічний валютний контроль - це діяльність спеціально уповноважених державою органів, які забезпечують дотримання валютного законодавства під час здійснення підконтрольними суб'єктами (резидентами і нерезидентами) внутрішньоекономічної та зовнішньоекономічної валютної діяльності, зокрема валютних операцій з валютними цінностями, та застосовують заходи впливу до них. Організаційно-правові форми публічного валютного контролю поділяються залежно від: суб'єктів валютного контролю (загальний, банківський та митний); функцій контролю (регулюючий, контролюючий чи обмежувально-втручальний); часу здійснення (попередній, поточний та наступний); термінів здійснення (постійний, вибірково-оперативний та періодичний); місця проведення (виїзний та невиїзний (камеральний); джерел інформації (фактичний і документальний); способу організації (плановий та позаплановий); обсягу перевірки (вибірковий, комплексний та тематичний).

10. Аналіз компетенції органів, що мають право здійснювати публічний валютний контроль, дозволив дійти висновку, що необхідно створити та віднести до складу Міністерства фінансів України Державну фінансову контрольно-наглядову службу України, структурними підрозділами якої мають бути митна, податкова служба, Державне казначейство України, державна контрольно-ревізійна служба і на яку буде покладено функцію фінансового контролю взагалі та валютного нагляду зокрема. Державна фінансова контрольно-наглядова служба України як державний орган буде здійснювати контрольно-наглядову діяльність під час мобілізації, розподілу, обміну та використання фінансових ресурсів з метою забезпечення фінансової безпеки держави. Державна фінансова контрольно-наглядова служба України буде єдиним органом фінансової системи України, що буде здійснювати функцію фінансового контролю, до якого належить податковий, бюджетний, митний контроль та валютний нагляд. У свою чергу, валютний нагляд будуть здійснювати виключно органи державної податкової служби та частково органи державної митної служби.

11. Системний аналіз літературних джерел, нормативно-правових актів щодо юридичної відповідальності за порушення валютного законодавства надав можливість виділити фінансово-економічну відповідальність за порушення валютного законодавства - вид юридичної відповідальності, що застосовується уповноваженими державою органами до порушників, у вигляді фінансово-економічних санкцій за порушення порядку мобілізації, розподілу, використання, обміну, купівлі-продажу валютних цінностей.

12. Дисертант вважає, що підвищення ефективності правового регулювання валютних відносин в Україні вимагає вдосконалення чинних нормативно-правових актів, зокрема викладення у новій редакції статей 14 та 15 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю».

«Стаття 14. Державний золотовалютний фонд України.

1. Державний золотовалютний фонд України - це сукупність усіх фінансових ресурсів, які належать державі та органам місцевого самоврядування.

2. Державний золотовалютний фонд України складається із Державного бюджету України у формі Державного валютного фонду України; місцевих бюджетів у формі валютних місцевих фондів; бюджетів місцевого самоврядування у формі валютних фондів місцевого самоврядування; золотого запасу та офіційних валютних резервів Національного банку України.

3. Золотий запас формується у Державному фонді дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння України, під яким розуміють усю сукупність дорогоцінних металів (монетарних металів) і дорогоцінного каміння, які перебувають у державній власності та відповідно до законодавства зараховані до нього і призначені для забезпечення державних виробничих, наукових, соціально-культурних та інших потреб, що фінансуються з державного бюджету.

4. Офіційні валютні резерви Національного банку України - це сукупність фінансових ресурсів у вигляді валютних цінностей (крім монетарних металів), які відображені у балансі Національного банку України, до яких включається іноземна і національна валюта та виражені в них інші ліквідні активи, визнані світовим співтовариством, та які призначені для здійснення міжнародних розрахунків, а також для підтримання стабільності національної одиниці шляхом проведення валютних інтервенцій.

Стаття 15. Офіційні валютні резерви Національного банку України.

1. Офіційні валютні резерви Національного банку України створюються з метою здійснення міжнародних розрахунків та утримання стабільності національної одиниці шляхом проведення валютних інтервенцій Національним банком України на валютному ринку, для попередження валютних коливань.

2. Утворення Офіційного валютного резерву Національного банку України здійснюється за рахунок власних коштів Національного банку України (прибутку) згідно з розподілом, затвердженим Правлінням банку, залучених коштів, одержаних згідно із затвердженою Верховною Радою України структурою розподілу валютних надходжень від приватизації державного майна, емісійних коштів у межах загального обсягу емісії, затвердженого Верховною Радою України за поданням Національного банку України і Кабінету Міністрів України, позичкових коштів згідно з угодами, укладеними Національним банком України і Кабінетом Міністрів України з Міжнародним валютним фондом та іншими міжнародними кредитно-фінансовими організаціями, інших надходжень.