Сучасні тенденції регулювання юрисдикційних імунітетів у міжнародному приватному праві

5. Не пов'язана з суверенною (комерційна) діяльність держави тлумачиться досить широко та включає не лише класичну сферу торгівлі, а й угоди з постачання товарів та надання послуг, інвестування, будівництво, фінансові послуги, страхування, перевезення, концесії тощо. Оскільки жоден акт у сфері імунітету держави, у тому числі Конвенція ООН, не містить вичерпного загального визначення такої діяльності, то визначальним у практичному застосуванні теорії обмеженого імунітету є встановлення критеріїв розмежування комерційної та суверенної діяльності держави. Основними критеріями виступають природа та мета угоди, а переважна більшість країн схиляються до природи угоди. Разом із тим, відмова від використання критерію мети угоди або суттєве його обмеження не дозволяє у повній мірі реалізувати основне положення теорії обмеженого імунітету: розмежування acta jure imperii та acta jure gestionis. Оскільки до функцій держави взагалі не належить здійснення комерційної діяльності, то саме після з'ясування мети угоди можна дати обґрунтовану відповідь щодо характеру діяльності держави у конкретному випадку.

6. Забезпечення належного виконання винесеного проти держави рішення є «останнім кроком» на шляху до практичного застосування положень теорії обмеженого імунітету. Тому цілком обґрунтованим видається позиція, яку займає практика США та деяких європейських країн, відповідно до якої надання імунітету від примусових заходів знаходиться у зв'язку з вирішенням питання про наданням імунітету від юрисдикції. Примусові заходи можуть бути застосовані до власності іноземної держави, яка не використовується для виконання суверенних функцій, знаходиться на території держави суду та пов'язана з предметом позову. Певні види власності держави користуються абсолютним імунітетом від примусових заходів відповідно до норм міжнародного права, зокрема власність дипломатичних представництв та військова власність.

7. Сучасне законодавство України і надалі базується на теорії абсолютного імунітету держави, що очевидно не відповідає як сучасному розвиток приватних відносин за участю держави, так і новому приватному законодавству України, яке визначає державу лише одним із суб'єктів приватно-правових відносин, що діє на рівні з фізичним та юридичними особами. У зв'язку з цим, в Україні назріла необхідність врегулювати питання надання імунітету іноземній державі, виходячи з положень теорії обмеженого імунітету. Враховуючи відсутність будь-якого історичного досвіду, для України є доцільним піти шляхом країн англосаксонської системи права та прийняти спеціальний закон про імунітет іноземної держава. Це дозволить розмежувати компетенцію між судовими та виконавчими органами, зменшити політичний вплив виконавчої влади на прийняття судом рішення щодо надання імунітету іноземним державам. Крім того, з метою участі у процесі уніфікації норм про імунітет держави на світовому рівні та використання передового досвіду у цій сфері в національній практиці Україні необхідно приєднатися до Конвенції ООН. 

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Гіренко О. Право державної власності як основа участі держави в цивільних правовідносинах / О. Гіренко // Науковий вісник дипломатичної академії України / К., 2002. - Випуск 7. - С. 302-308.

2. Гіренко О. Майнова основа участі органів державної влади в цивільних відносинах / О. Гіренко // Персонал / К., 2004. - № 6. - С. 81-85.

3. Гіренко О. Використання юрисдикційних імунітетів держави та її власності в цивільних угодах за її участю / О. Гіренко // Науковий вісник дипломатичної академії України / К., 2004. - Випуск 10. - Частина ІІ. - С. 119-131.

4. Гіренко О. Застосування примусових заходів до іноземної держави у практиці національних судів країн Європи / О. Гіренко // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України ; збірник наукових статей / Івано-Франківськ, 2008. - Випуск ХХ. - C. 25-32.

АНОТАЦІЯ

Гіренко О.Т. Сучасні тенденції регулювання юрисдикційних імунтетів у міжнародному приватному праві. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук по спеціальності 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню сучасних підходів до надання іноземній державі юрисдикційних імунітетів у приватно-правових відносинах у законодавстві та практиці іноземних держав, міжнародних актах, передусім Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року, та теорії міжнародного приватного права, а також визначенню перспектив розвитку законодавства України у цій галузі. Особливу увагу присвячено визначенню кола осіб, які мають право посилатися на імунітет, підходам до розмежування acta jure imperii та acta jure gestionis, з'ясуванню умов, за яких державі надається імунітет від примусових заходів. Проаналізовано значення для подальшого розвитку теорії обмеженого імунітету та гармонізації практики країн прийняття Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року, яка є першим універсальним міжнародним актом у сфері юрисдикційних імунітетів держави. Враховуючи сучасні теоретичні основи надання імунітету державі у приватно-правових відносинах та останню практику держав, обґрунтовано необхідність переходу законодавства України до використання положень теорії обмеженого імунітету шляхом прийняття окремого закону про імунітет іноземної держави.

Ключові слова: держава, юрисдикційний імунітет, обмежений імунітет, міжнародне приватне право, Конвенція ООН, комерційна діяльність, суверенна діяльність, відмова від імунітету, суд, примусові заходи, судова практика.

АННОТАЦИЯ

Гиренко А.Т. Современные тенденции регулирования юрисдикционных иммунитетов в международном частном праве. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2009.

В диссертации на основе анализа иностранной судебной практики, международных актов и зарубежной доктрины комплексно исследована правовая природа юрисдикционных иммунитетов государства в международном частном праве, а также, исходя из положений теории ограниченного иммунитета государства, определены перспективы развития законодательства Украины в этой сфере. Проанализировано значение для теории ограниченного иммунитета и гармонизации соответствующей практики государств Конвенции ООН о юрисдикционных иммунитетах государств и их собственности 2004 года. Обоснованно, что дальнейшее развитие теории ограниченного иммунитета и применение её положений на практике связаны с более широким использованием, как основного инструмента, критерия разграничения действий государства на acta jure imperii и acta jure gestionis. При этом необходимо руководствоваться не только критерием природы сделки (хотя ему и отдаётся предпочтение в большинстве стран), а также широко использовать критерий цели сделки, поскольку, только определивши цель действия можно в полной мере выяснить, была ли сделка направлена на реализацию государством своих публичных функций. Исследован механизм предоставления государству иммунитета в частноправовых отношениях, который должен включать такие этапы, как: применение критерия разграничения деятельности государства на коммерческую и суверенную - как основной способ принятия решения о предоставлении иммунитета; использование - как дополнительного способа, перечня случаев, когда государство не имеет права ссылаться на иммунитет; проверка соблюдения государством правил отказа от иммунитета; рассмотрение вопроса о возможности применения правила об отказе от иммунитета, который подразумевается. Выявлена тенденция к сокращению практики установления на нормативно уровне перечня случаев, когда государство не имеет права ссылаться на иммунитет, ограничивши его трудовыми и корпоративными отношениями, деликтными обязательствами, отношениями, связанными с использованием прав интеллектуальной собственности и эксплуатацией суден. Исследована современная практика государств в области применения принудительных мер к иностранному государству и его собственности. Обоснована необходимость перехода законодательства Украины к использованию положений теории ограниченного иммунитета путём принятия специального закона об иммунитете иностранного государства, учитывая при этом положения Конвенции ООН о юрисдикционных иммунитетах государств и их собственности 2004 года и современную практику зарубежных государств. Принятие такого закона будет способствовать имплементации норм международного права в сфере иммунитетов государства, позволит чётко разграничить компетенцию судебных и исполнительных органов, а также активизировать процесс создания соответствующей судебной практики Украины. Обосновано, что с целью эффективного применения концепции ограниченного иммунитета государства в законе необходимо закрепить отдельное определение «коммерческой сделки», что позволит преодолеть существующие а украинском законодательстве противоречия между определением гражданской сделки и хозяйственной деятельности в гражданском и хозяйственном законодательстве. Ключевые слова: государство, юрисдикционный иммунитет, ограниченный иммунитет, международное частное право, конвенция ООН, коммерческая деятельность, суверенная деятельность, отказ от иммунитета, суд, принудительные меры, судебная практика.

ANNOTATION

Girenko Oleksandr. Modern trends in regulation of jurisdictional immunities in private international law. - Manuscript.

Thesis for the Candidate's Degree in Law in specialty 12.00.03 - civil law and civil procedure; family law; private international law. - Kyiv National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2009.

The thesis deals with the analysis of modern approaches to granting to a foreign state the jurisdictional immunities in the sphere of private legal relations in a legislation and in practice of foreign states, international documents, especially in the UN Convention on jurisdictional immunities of states and their property of 2004, the theory of international private law, and also to the determination of the prospects of development of the legislation of Ukraine in this sphere. The special attention is focused on the issue of the determination of persons, who are entitled to refer for such immunities, the approaches to distinguishing of «acta jure imperii» and «acta jure gestionis», determine the circumstances, under which the state gets immunity from enforcement measures.

The role of further development of the theory of the restrictive immunity and the harmonization in the practice of the states-members in UN Convention on Jurisdictional Immunities of States and Their Property, which are the first universal international instrument in the sphere of jurisdictional immunities of states, is examined. Taking into account the modern theoretical basis of granting the immunity to the state in the private legal relations and the latest practice of states, the necessity of changing the legislation of Ukraine for using the positions of the theory for restrictive immunities by adopting a special law on immunity of foreign state, is grounded.

Key words: state, jurisdictional immunity, restrictive immunity, private international law, UN Convention, commercial activity, sovereign activity, waiver of immunity, court, enforcement measures, court practice.

Размещено на Allbest.ru