Методологічні засади регуляторної політики у сфері господарської діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут економіко-правових досліджень

УДК 346.5

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

Методологічні засади регуляторної політики у сфері господарської діяльності

Спеціальність 12.00.04 - господарське право, господарсько-процесуальне право

Юлдашев Олексій Хашимович

Донецьк - 2008

Дисертацією є рукопис політика господарський правовий

Робота виконана в Інституті права ім. Володимира Великого Міжрегіональної академії управління персоналом (м. Київ).

Науковий консультант - доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, академік АпрН України Цвєтков Віктор Васильович

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, академік АПрН України Сіренко Василь Федорович, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, головний науковий співробітник (м. Київ )

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Російської академії наук Клеандров Михайло Іванович, Конституційний суд Російської Федерації, суддя (м. Москва, Російська Федерація)

доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Замойський Ігор Євгенович, Донецький університет економіки та права, завідувач кафедри господарського права і процесу (м. Донецьк).

Захист відбудеться “28” травня 2008 року об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.02 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: вул. Університетська, 77, м. Донецьк, 83048.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: вул. Університетська, 77, м. Донецьк, 83048.

Автореферат розісланий “25” квітня 2008 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Грудницька С.М.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасні вимоги життя до законодавчого забезпечення державної економічної політики України обумовлюють необхідність вдосконалення правового регулювання господарських відносин, модернізації господарського законодавства. Аналіз практики нормотворчої діяльності свідчить про наявність у ній значних вад: прийняття нормативно-правових актів, що не є першочерговими, їх неякісність, недостатня ефективність, нерідко соціальна несправедливість, а також техніко-юридичні недоліки: множинність нормативно-правових актів (тільки за роки незалежності України прийнято понад три тисячі законів) при одночасній наявності прогалин в правовому регулюванні господарської діяльності, суперечливість, колізії між актами Кабінету Міністрів України і законами України, актами Президента України, втручання органів виконавчої влади у сферу виключно законодавчого регулювання економічних відносин і, навпаки, прийняття законодавчих актів з проблем, які мали б бути вирішені на рівні підзаконного їх урегулювання, дублювання норм права тощо.

Наявність цих проблем гальмує реалізацію конституційного принципу верховенства права, перешкоджає виконанню завдання реально забезпечити запровадження методологічно виваженого підходу до формування системи законодавства, і перш за все, господарського, ефективного застосування прийомів та засобів законодавчої техніки, її комп'ютеризації.

Питання нормотворчої діяльності отримали певне визначення у законодавстві. Завдання вдосконалення правового регулювання господарських відносин набуло такого рівня значущості, що законодавець, прийнявши Закон України від 11 вересня 2003 р. “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”, виділив це завдання у самостійну постійно здійснювану функцію держави, напрям державної політики - державну регуляторну політику. Характеризуючи правове забезпечення цієї політики, слід зазначити, що воно значно відстає за обсягом уваги законодавця від предметного вдосконалення правового регулювання господарських відносин. Юридично не закріплені механізми, які б перешкоджали прийняттю соціально несправедливих державно-політичних рішень. Немає достатньо повної нормативно-методичної регламентації засобів усунення прогалин, подолання суперечностей регуляторних актів, порядку їх офіційного тлумачення, систематизації та обліку. Недостатньо врегульовані питання планування нормотворчого процесу, підготовки концепцій, проектів зазначених актів, оцінки їх регуляторного впливу, моніторингу за ефективністю введених в дію норм права тощо.

Зазначені упущення у регуляторній політиці обумовлюються дефіцитом саме методологічних розробок і відповідного методичного її забезпечення. З цієї ж причини маємо вищезазначені недоліки господарського законодавства, що і викликає потребу у створенні науково обґрунтованих методологічних засад здійснення регуляторної політики. Дослідження цих засад відкриває можливість її вдосконалення та ефективного застосування, а отже і послідовної модернізації господарського законодавства.

Глибокі дослідження окремих аспектів методологічних засад та регуляторної політики проведені представниками теорії права, економічної науки, адміністративного та господарського права. Зокрема, це роботи О.І. Ющика, Р.Ф. Гринюка, В.Ф. Сіренка, В.М. Селіванова, В.В. Цвєткова В.В. Лаптєва, В.С. Бєлих, І.Є. Замойського та ін. Важливі розробки щодо науково обґрунтованого розвитку господарського законодавства, вдосконалення правового регулювання господарської діяльності, забезпечення системності правового регулювання в процесі законотворчої діяльності містяться у роботах В.К. Мамутова. Визначенню цілей і засобів вдосконалення господарського законодавства, його формуванню, програмуванню, перспективам розвитку, розкриттю методологічного потенціалу створення національного господарського права присвячені роботи Г.Л. Знаменського. Низка робіт присвячена методологічним засадам функціонування економічного судочинства, наявність якого є необхідною умовою чіткого застосування та засобом подальшого якісного вдосконалення господарського законодавства. Серед цих робіт особливо заслуговують на увагу праці М.І. Клеандрова, Б.М. Полякова, Д.Н. Притики та ін.

У той же час аналіз наукової юридичної літератури свідчить про те, що в ній звертається увага на недоліки, притаманні регуляторним актам і значно рідше - самій нормотворчій діяльності. Щодо останньої, то пропозиції одних авторів обмежуються лише постановкою завдань, вказівками на законодавчу неврегульованість тих чи інших етапів цієї діяльності, акцентуванням уваги на важливості вирішення відповідних питань тощо; інші ж автори занадто вербалізують проблему, розглядаючи нормотворчу діяльність лише через компетенцію відповідних органів державної влади або обмежують розгляд цієї діяльності рамками процедур розроблення відповідних проектів та прийняттям їх компетентним органом. Між тим практика здійснення нормотворчої діяльності свідчить про нагальну потребу у наукових працях, які б започатковували і надавали допомогу у визначенні філософсько-методологічних засад для підготовки регуляторних актів, містили б, у явному вигляді, соціально орієнтовану ідеологію розроблення і відповідно критерії оцінки цих актів, що відкривало б можливості для прийняття соціально несправедливих державно-політичних рішень; розвивали і охоплювали б усі процедури регуляторної діяльності, починаючи від формулювання законодавчих ідей, їх оцінки, планування розробки концепцій і підготовки проектів регуляторних актів, виміру прогнозованого і фактичного їх регуляторного впливу на відповідні відносини, закінчуючи моніторингом ефективності введених в дію норм, аналізом результатів, коректуванням тих чи інших правових рішень та їх систематизацією.

Таким чином, потреби практики, стан урегульованості у діючому господарському законодавстві та недостатність відповідних наукових досліджень обумовлюють актуальність цього дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності з комплексною темою Інституту права ім. Володимира Великого „Правове забезпечення управління персоналом”, яка розроблялася у 2003-2006 рр., а також з темою „Методичне, програмне та інформаційно-комп'ютерне забезпечення створення системи моніторингу фундаментальних та прикладних досліджень і розроблення рекомендацій щодо напрямків державного регулювання фундаментальних досліджень” (договір № 60 ДНДІІМЕ з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України від 1.06.2004 р.) та з темою „Розроблення системи таблиць індикаторів соціально-економічної безпеки України, визначення та обґрунтування їх порогових значень. Розроблення моделі розрахунку інтегрального індикатора за звітний період та прогнозних оцінок у середньостроковій перспективі” (договір № 7 ДНДІІМЕ з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України від 7.02.2004 р.). Дисертант приймав участь у розробці зазначених тем у якості співвиконавця, у їх рамках дисертантом досліджено проблеми щодо визначення цілей регуляторної політики і вимог до неї в умовах змішаної економіки, співвідношення централізації і децентралізації в управлінні економікою, сутності державної регуляторної політики як якісно нового напряму державного управління нормотворчою діяльністю у сфері економіки; зв'язку регуляторної політики із застосуванням та удосконаленням господарського законодавства; розробки теоретико-філософських засад правотворення у сфері господарювання; здійснення регуляторної політики, моніторингу регуляторних актів, підвищення якості господарсько-правових актів на основі новітніх інформаційних технологій та запропоновано комплексні заходи щодо вдосконалення методологічних засад у сфері господарської діяльності.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у проведенні наукового системного аналізу наявних теоретичних конструкцій щодо сутності та змісту регуляторної політики у сфері господарювання, її нормативної бази, практики здійснення, а також у розробці теоретико-методологічних засад, теоретико-практичних висновків стосовно вдосконалення цієї політики, підвищення результативності її впливу на регуляторну діяльність, якість та ефективність господарсько-правових актів.

Для досягнення цієї мети в дисертаційній роботі вирішувались наступні завдання:

визначення основних цільових аспектів державного регулювання економіки;

аналіз існуючих методологічних засад правотворення на предмет наявності власної ідеологічної бази та розробка потрібних філософських, ідеологічних засад правового регулювання у сфері господарювання;

виявлення зв'язку якості господарсько-правових актів з якістю методологічних засад, організації їх підготовки, прийняття та спостереження за результативністю;

аналіз та приведення у відповідність до наукових вимог формулювання деяких положень Господарського кодексу України (далі - ГКУ), зокрема, ст. 5 щодо “оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів”;

виявлення та систематизація факторів (чинників), які можуть суттєво впливати на якість регуляторних актів (їх проектів), розроблення класифікації такого роду чинників;

формулювання, із застосуванням положень загальної теорії систем, системного аналізу, вимог щодо якості (сукупності певних властивостей) як окремого акту, так і їх системи;

введення, з метою забезпечення можливості застосування для вдосконалення регуляторної політики, положень загальної теорії систем, системного аналізу, відповідних понятійних категорій;

обґрунтування впливу способу, технології підготовки проектів нормативно-правових актів на їх якість та ефективність таких актів;

дослідження і визначення загальної стратегії забезпечення відповідності регуляторних актів бажаним вимогам до них та розроблення пропозицій щодо визначення цих вимог для забезпечення бажаних властивостей регуляторних актів та спрямованості регуляторної діяльності на забезпечення цих властивостей;

аналіз етапів здійснення державної регуляторної політики відповідними регуляторними органами, аналіз діючої технології підготовки та прийняття регуляторних актів на предмет її повноти, достатності та формулювання необхідних пропозицій з метою отримання „на виході” якісних проектів регуляторних актів;

розроблення пропозицій щодо вдосконалення етапів здійснення регуляторної діяльності - підготовки проектів регуляторних актів, включаючи відстеження їх результативності та оцінки системності і узгодженості;

визначення філософсько-методологічних засад розробки господарського законодавства, спрямованих на запобігання зловживання правом, забезпечення відповідності регуляторних актів вимогам добросовісності, моральності і справедливості;

проведення експериментальних досліджень щодо моніторингу (спостереження за результативністю) регуляторних актів;

розроблення теоретико-методичних положень стосовно комп'ютеризації, застосування новітніх інформаційних технологій до здійснення регуляторної діяльності та регуляторної політики.

Об'єктом дослідження є існуюче нормативно-правове та нормативно-методичне забезпечення регуляторної політики і регуляторної діяльності та їх здійснення на сучасному етапі розвитку економічних відносин.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади регуляторної політики і регуляторної діяльності у сфері господарювання.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складали методи загальної теорії систем, логіка системного аналізу, сучасні принципи і методи аналізу і синтезу, які використовуються суспільними і точними науками. У роботі також використані методи соціології, системотехнічні методи, методи експертних оцінок (метод Дельфі), методи моделювання, кореляційно-регресивного аналізу, матричні моделі тощо.

Методи загальної теорії систем використовувалися у розробці теоретичних положень щодо створення бажаної системи господарського законодавства, визначенні бажаних властивостей цієї системи та засобів їх забезпечення, виходячи з принципу мінімальності і достатності.

Методи системного аналізу використовувалися при аналізі процесу нормотворення у сфері господарювання та його вдосконаленні, визначенні основних етапів цього процесу, побудові його у відповідності до етапів, що виділяються в рамках цих методів. Ці ж самі логіка і етапність методу системного аналізу використано при розробці теоретичних положень, а також методики з формування переліку проектів правових актів, що підлягають першочерговій розробці. Системний аналіз використано і при визначенні (з метою забезпечення повноти) переліку функцій моніторингу за ефективністю регуляторних актів, етапів підготовки їх концепцій та аналізу регуляторного впливу.

За допомогою методу системного аналізу проаналізовано організаційно-правове забезпечення процесу регуляторної діяльності, досліджено вплив цього забезпечення на якість і ефективність регуляторних актів, виявлено фактори, які можуть суттєво впливати на зазначені характеристики цих актів. За допомогою експертних оцінок (методу Дельфі) дана оцінка впливу виявлених факторів, проведено їх ранжування за значущістю кожного і на цій основі (завдяки методам кількісної оцінки) запропоновано їх класифікацію.

Методи прогнозування, різноманітні економічні моделі застосовувалися при визначенні очікуваних результатів прийняття регуляторних актів. При визначенні економічної ефективності цих актів використовувалися методи кореляційно-регресивного, факторного аналізу.

У формулюванні висновків щодо викладення текстів господарсько-правових актів застосовувалися методи лінгвістики.

Реалізація ряду етапів регуляторної діяльності, здійснення окремих функцій регуляторної політики, підготовка рекомендацій стосовно викладення тексту, систематизації та пошуку правових актів, орієнтовано на сучасні методи обробки і представлення інформації в рамках застосування новітніх інформаційних технологій.

Теоретичною основою дисертації стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем, що стосуються теми дослідження. При дослідженні поставленої проблеми дисертант спирався на поняття і категорії, розроблені господарсько-правовою наукою та загальною теорією і філософією права, звертався до наукових праць визначних представників філософської, соціологічної, економічної, юридичної думки, загальної теорії систем, що відносяться як до минулого, так і сучасного періодів, закордонних та вітчизняних правознавців: А. Маршалла, Аристотеля, М.А. Бердяєва, Л. Берталанфі, І.В. Блауберга, М. Вебера, Г.В. Вернадського, Г.Ф. Гегеля, Т. Гоббса, Г. Гроція, І.А. Ільїна, Дж. М. Кейнса, В.О. Ключевского, Дж. Локка, Б.А. Кистяківського, Ш.-Л. Монтескье, Г.І. Муромцева, П.І. Новгородцева, Л.І. Петражицького, К.Р. Поппера, В.М. Садовського, В.Д. Сорокіна, А. Файоля, Г.Ф. Дж. Фрідмана, Л. Харриса, П. Хейне, О. Хеффе, С.В. Мочерного, М.Г. Чумаченка, Г.Ф. Шершеневича, Й. Шумпетера, Е.Г. Юдіна та ін.

Під час роботи над дисертацією використовувалися також сучасні наукові дослідження, теоретичні положення наукових праць окремих вітчизняних і зарубіжних учених юристів і економістів: В.Б. Авер'янова, Т.Є. Абової, С.С. Алексєєва, В.К. Андрєєва, В.М. Андрієнко, М.О. Баймуратова, О.А. Беляневич, А.Г. Бобкової, С.Н. Братуся, В.М. Василенка, А.С. Васильєва, А.В. Венедиктова, О.М. Вінник, В.П. Вишневського, В.П. Грибанова, Ю.М. Грошевого, М.М. Дорогих, А.А. Жданова, В.М. Жуйкова, Д.В. Задихайла, І.М. Зайцева, З.М. Заменгоф, Г.Л. Знаменського, В.В. Зуй, О.С. Йоффе, Д.А. Керимова, О.Р. Кібенко, М.І. Клеандрова, Т.М. Кравцової, О.Д. Крупчана, Є.Б. Кубка, Л.М. Кузьменко, В.К. Мамутова, І.В. Мартем'янова, В.С. Нерсесянца, Н.Р. Нижник, М.В. Онищука, В.Ф. Опришка, О.П. Подцерковного, І.Г. Побірченка, Б.М. Полякова, Д.М. Притики, П.М. Рабіновича, Б.Г. Розовського, В.М. Самсонова, В.І. Семчика, О.Ф. Скакун, В.М. Скрипнюка, В.Я. Тація, Ю.О. Тихомирова, Р.О. Халфіної, О.І. Харитонової, Л.Г. Червової, В.М. Шаповала, Ю.С. Шемшученка, В.С. Щербини, Л.С. Явича та ін.

Нормативною базою дисертації є Конституція України, чинне національне господарське, господарсько-процесуальне, цивільне та інше матеріальне і процесуальне законодавство, міжнародні договори, деякі архівні законодавчі акти, методичні рекомендації, інструкції, вказівки та інші, що стосуються регламентації планування, організації та технології розробки господарсько-правових актів, їх експертизи, реєстрації, відстеження результативності тощо.

Емпіричною базою дисертації стали аналіз практики розробки правових актів, а також архіви міністерств і відомств щодо виконання вимог державної регуляторної політики та одержані дисертантом дані з моніторингу господарсько-правових актів, матеріали з проектування та функціонування окремих етапів регуляторної діяльності, здійснюваних за допомогою засобів комп'ютеризації та електронного урядування.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад, теоретико-практичних висновків стосовно вдосконалення регуляторної політики, підвищення результативності її впливу на регуляторну діяльність, якість та ефективність господарсько-правових актів і підтверджується наступними розробками, висновками, рекомендаціями та пропозиціями.

Вперше:

1. В рамках методологічного аспекту модернізації господарського законодавства:

запропоновано поняття нормативної моделі регуляторної діяльності (НМРД), яка представляється (моделюється) визначеною сукупністю затверджених у встановленому порядку нормативно-правових актів та інструктивно-методичних матеріалів, що визначають технологію розроблення, погодження, прийняття та моніторингу регуляторних актів;

обґрунтовано висновок про те, що якість господарсько-правових актів перебуває у прямій залежності від якості методологічних засад, організації підготовки, прийняття та спостереження за результативністю цих актів;

розроблено положення методологічних засад національної доктрини правового регулювання у сфері господарювання, вдосконалення цього регулювання. Складовими цієї доктрини є: 1) філософія, ідеологія правотворення, правового регулювання у сфері господарювання, яка має існувати у явному вигляді; 2) теоретико-методологічні концепції: а) правотворення у сфері господарювання і б) вдосконалення правового регулювання господарської діяльності;

виявлено та систематизовано фактори (чинники), які можуть суттєво впливати на якість регуляторних актів, запропоновано їх класифікацію, поділ на зовнішні (чинники зовнішнього середовища) та внутрішні (внутрішньосистемні, належні до системи економіки), а саме до зовнішніх факторів належать національні звичаї, в тому числі ділові, культурні традиції, панівна ідеологія в суспільстві (лібералістична, колективістська), загальноприйняті концепції права, релігійні доктрини, а також науковий апарат точних наук (системний інструментарій, методи моделювання тощо), до внутрішньосистемних - державна економічна політика, співвідношення державного регулювання економічних відносин з їх ринковою регуляцією, наявне господарське законодавство, рівень організації, технології регуляторної діяльності (ступінь регламентації порядку розроблення і прийняття проектів правових актів у сфері господарювання, відстеження за їх результативністю), обсяг знань і навичок суб'єктів регуляторної діяльності стосовно здійснення нормотворення тощо;

запропоновано нову теорію системної розробки автоматизованого пошуку правової інформації, яка може розглядатися як один із інструментів регуляторної діяльності та дозволяє здійснювати пошук не тільки потрібних господарсько-правових актів, але й окремих їх норм, використовувати розроблені класифікатори ознак нормативного висловлювання для створення відповідного Банку юридичної термінології, викладення тексту правових норм, а також і вдосконалення правового регулювання господарської діяльності: виявлення (з метою внесення змін і доповнень до діючого законодавства) дублювання цих норм, їх суперечливості тощо.

2. В рамках змістовного аспекту модернізації господарського законодавства:

запропоновано уточнення ч.1 ст. 5 ГКУ щодо “оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави”, визначивши критерії оптимальності цього поєднання, а саме: максимізація економічних функцій, що випливають з кейнсіанської моделі, моделі системного втручання держави в економіку;

розроблено концепцію переходу до інноваційної моделі економіки, впровадження якої має дозволити суттєво підвищити рівень конкурентоспроможності економіки України, реалізувати завдання переходу від економіки матеріального виробництва до економіки виробництва знань.

Удосконалено:

існуючу організацію забезпечення якості регуляторних актів, зокрема, запропоновано реалізацію, за допомогою новітніх інформаційних технологій, таких попередньо упорядкованих етапів процесу підготовки та спостереження за результативністю регуляторних актів як: 1) участь громадськості, наукових кіл у процесі підготовки, розміщення проектів регуляторних актів на відповідних сайтах органів влади й господарського управління для наступного обговорення цих проектів з використанням електронних (он-лайнових) технологій; 2) моніторинг, що включає постійне спостереження за результатами впровадження прийнятих актів, оцінку їхнього виконання, результативності, а також зворотний зв'язок між цими результатами й особами, відповідальними за їхню дію - суб'єктами регуляторної діяльності, коректування (у випадку потреби) відповідних господарсько-правових рішень;

діючий підхід до оцінки фактичної ефективності господарсько-правових актів шляхом обчислення фактичних або очікуваних значень оцінки впливу проектів регуляторних актів із застосуванням математичного інструментарію кореляційно-регресійного аналізу для того, щоб протягом певного часу (або стосовно декількох об'єктів) оцінити вплив дії правового акта, виявивши увесь спектр усталених чинників, які впливають на об'єкт, дослідження його поводження в умовах їх сталої дії, також визначення змін в об'єкті, спричинених усталеними чинниками без впливу регуляторного акта та з його впливом, що дасть змогу вирізнити ті зміни, які скориговані безпосередньо дією регуляторного акта;

визначення поняття дійсного регуляторного акту, під яким пропонується розуміти нормативно-правовий акт, що регулює економічні правовідносини, розроблений за відповідною процедурою, яка включає ряд обов'язкових етапів, серед яких значиться наступне відслідковування за його ефективністю з подальшим коректуванням;

інститут господарсько-правової відповідальності шляхом встановлення санкцій за порушення регуляторними органами порядку здійснення регуляторної діяльності та доповненням переліку підстав для настання зазначеної відповідальності такою новою підставою, як відмова в державній реєстрації (скасування цієї реєстрації) регуляторних актів у разі їх невідповідності принципам регуляторної політики, системної неузгодженості, відсутності аналізу регуляторного впливу, неоприлюднення проекту регуляторного акта або непогодження його з Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва (його територіальними органами).

Дістало подальший розвиток:

діючий порядок розроблення проектів регуляторних актів шляхом доповнення переліку стадій підготовки проектів регуляторних актів такими стадіями, як виявлення проблем у відповідних господарських відносинах, їх оцінка, відбір найголовніших проблем, встановлення причин їх виникнення, а також моделювання (підготовка альтернатив вирішення проблем), формулювання критеріїв вибору тої чи іншої альтернативи і вибір найкращої;

порядок проведення правової експертизи проектів господарсько-правових актів, який пропонується доповнити положеннями про необхідність встановлення відповідності проекту правового акта затвердженим планам нормотворчих робіт та концепції самого акта, а також несуперечливості діючому законодавству та законодавству ЄС;

вимоги до концепції нормативного акту, зокрема, пропонується перевіряти наявність у ній: а) чітко визначеної проблеми, яка потребує правового урегулювання, з оцінкою її важливості; б) конкретної (такої, що може бути виміряною за допомогою кількісної або якісної оцінки) мети правового акта; в) основних ідей щодо вирішення проблеми (досягнення мети правового регулювання); г) конкретної вказівки на потрібне (для реалізації акта) ресурсне забезпечення;

теоретико-методологічне обґрунтування доцільності застосування методів кореляційно-регресійного аналізу як при проведенні базового, так і повторного відстеження результативності акта з позначенням виду даних (статистичних, наукових досліджень або опитувань), які використовуватимуться для такого відстеження та порядку визначення осіб, що відбиратимуться для участі у відповідному опитуванні тощо;

положення про те, що завдання підвищення якості, вдосконалення господарського законодавства, розробки теоретико-методологічних та методичних засад цього вдосконалення мають визнаватися як пріоритетні у стратегії держави щодо економічного розвитку України, включатися у програми науково-технічного розвитку країни, плани НДР;

пропозиції щодо юридичного закріплення нормотворчої (правозастосовчої) діяльності органів державної виконавчої влади як окремого (неконфліктного) виду провадження шляхом закріплення в ГПК положення стосовно порядку здійснення підготовки та погодження проектів господарсько-правових актів у вигляді самостійного розділу “Порядок здійснення регуляторної політики і регуляторної діяльності” як окремого провадження, що здійснюється регуляторними органами;

теоретико-методологічні засади формування переліку проектів нормативно-правових актів, що підлягають першочерговій розробці, та розроблення концепцій проектів законодавчих актів, з урахуванням того, що основною відмінністю зазначених засад є те, що по перше, відповідні етапи регуляторної діяльності розглядаються як складові єдиної системи нормативної технології розроблення законодавчих актів, а, по друге, ці етапи орієнтовані на застосування наукового інструментарію і, перш за все, системного аналізу, методу експертних оцінок;

положення щодо забезпечення відповідності регуляторних актів вимогам їх системності шляхом внесення у Регламент Верховної Ради України положень про заборону вносити на розгляд парламенту законопроекти, що містять норми, які суперечать діючим законам без одночасного подання пропозицій про внесення відповідних змін до цих законів;

пропозиції теоретико-методологічного характеру щодо забезпечення системності регуляторних актів шляхом включення до Регламенту Верховної Ради України та Закону України від 11 вересня 2003 р. “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” вимог забезпечення відповідності планування нормотворчої діяльності таким ознакам, як: послідовність, взаємопов'язаність, наступність, відповідно до яких плани робіт з підготовки проектів регуляторних актів того чи іншого державного органу господарського управління мають корегуватися із планами нормотворчої діяльності Кабінету Міністрів України, а останні - мають відповідати планам законодавчих робіт;

перелік принципів, яким за Законом 11 вересня 2003 р. “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” має відповідати регуляторна політика шляхом його доповнення таким принципом, як спрямованість проектів господарсько-правових актів на вирішення відповідних проблем господарської діяльності;

положення щодо включення до основних завдань держави в галузі економіки завдання забезпечення справедливої конкуренції та підтримки національного товаровиробника шляхом здійснення результативної моральної регуляторної політики, з відповідним доповненням ст. 19 ГКУ;

визначення моніторингу ефективності регуляторних актів, під яким доцільно розуміти не тільки спостереження за фактичною ефективністю діючих регуляторних актів, але й співставлення одержаних даних фактичної ефективності з очікуваною, виявлення відповідних відхилень, проведення аналізу причин їх з'явлення та підготовку альтернатив з усунення цих відхилень.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції дисертації можуть бути використані для удосконалення чинного господарського законодавства, гармонізації положень ГКУ та ЦКУ, в тому числі для узгодження суміжних інститутів господарського, цивільного та адміністративного законодавства. Основні положення роботи можуть бути використані в практиці діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, навчальному процесі, при підготовці науково-практичних видань, підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій для народних депутатів, керівників і працівників регуляторних органів, розробників та експертів проектів правових актів, науковців, юристів-практиків, економістів, викладачів, аспірантів та студентів юридичних вузів.

Положення дисертації використані у навчальному процесі Інституту права ім. Володимира Великого при викладанні курсів “Господарське право України”, “Правове регулювання господарської діяльності” та ін. (довідка № 4137 від 11.09.2007р.).

Дисертантом підготовлено і направлено у Науково-методичний центр вищої освіти Міністерства освіти і науки перелік пропозицій щодо впровадження в освітянський процес християнських цінностей, які передані до Науково-методичної комісії для використання при розробці науково-методичних матеріалів для ВНЗ (інформаційних листів, рекомендацій, порад та ін., а також надіслані до робочої групи з розробки складових частин Держстандарту: освітньо-кваліфікаційної характеристики (ОКХ), освітньо-професійної програми - ОПП та засобів діагностики і оцінювання отриманих знань для використання пропозицій дисертанта при підготовці вищезазначених документів (лист Науково-методичного центру вищої освіти Міністерства освіти і науки від 18.05.2005 р. № 14/18.2-1117).

На науково-практичний твір „Концепція підвищення конкурентноздатності вищої освіти та науки в аспекті Болонського процесу” (щодо концепції переходу до моделі інноваційної економіки) здобувачем отримано Свідоцтво № 12410 про реєстрацію авторського права (дата реєстрації у Державному департаменті інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України 09.03.2005 р.).

Результати наукових розробок використовувались Державним науково-дослідним інститутом інформатизації і моделювання економіки (ДНДІІМЕ) у наукових дослідженнях, що пов`язані з питаннями проведення державної політики в галузі економіки (довідка № 127/3-7 від 04.08.2003 р.).

Результати дослідження можуть бути використані в процесі розробки методики моніторингу та забезпечення експлуатації комп'ютерної системи моніторингу державних заходів проведення макроекономічної політики, для підтримання прогнозно-аналітичних функцій Міністерства економіки у галузі макроекономічного регулювання.

Пропозиції дисертанта щодо вдосконалення етапів здійснення регуляторної діяльності - підготовки проектів регуляторних актів, включаючи відстеження їх результативності та оцінки системності і узгодженості, використані у відділі секторних досліджень та перегляду регуляторних актів Держпідприємництва (довідка № 97/14 від 15.04.2006 р.).

Підготовлено перелік пропозицій щодо вдосконалення юридичної регламентації порядку здійснення регуляторної політики в Україні, спрямованих на виявлення найпріоритетніших законодавчих ідей, розробку їх концепцій тощо, які можуть використовуватись Інститутом законодавства Верховної Ради України (довідка № 22/14а-11-15 від 12.01.2007 р.).

Основні положення і висновки дисертації можуть бути використані у роботі Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України у процесі наукової експертизи законодавчих актів (довідка № 16/3-849 від 17.09.2007 р.) та ін.

Висновки та пропозиції, що містяться у дисертації, можуть слугувати основою для подальших наукових досліджень проблематики методологічного забезпечення регуляторної політики у сфері господарювання, вдосконалення філософії, теорії і практики національного правотворення, забезпечення спрямованості теоретичних здобутків на розв'язання проблем практики.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною та завершеною науковою працею. У працях, опублікованих у співавторстві, авторові належить обґрунтування напрямів розроблення методологічних засад регуляторної політики у сфері господарювання, планування регуляторної діяльності, розробки та проведення експертизи господарсько-правових актів, пропозицій щодо упорядкування та систематизації господарського законодавства, визначення шляхів подальшого його вдосконалення.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертації докладалися на: засіданні вченої ради Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України (витяг з протоколу № 8 від 5 липня 2005 р.); X регіональній науково-практичній конференції „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львів, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції “Господарське законодавство України: практика застосування і перспективи розвитку в контексті європейського вибору” (Донецьк, 2004); науково-практичній конференції „Проблеми методичного забезпечення викладання цивільного і господарського права” (Івано-Франківськ, 2005); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми господарського права і методика його викладання” (Донецьк, 2006); Круглому столі „Інноваційна модель розвитку української науки та освіти: концептуальні засади та механізми взаємодії” (Київ, 2006); YI Міжнародній науково-практичній конференції викладачів та аспірантів УАЗТ „Зовнішньо-економічна політика України як механізм реалізації національних інтересів” (Київ, 2006); IY Всеукраїнській науково-практичній конференції „Інноваційні технології у наукових дослідженнях і навчальному процесі вищого закладу освіти” (Полтава, 2007); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми правового регулювання відносин у сфері господарювання в умовах ринкової економіки України” (Київ, 2007); тощо.

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 2 індивідуальні монографії загальним обсягом 37,08 д.а., 24 основні наукові праці у фахових виданнях, рекомендованих ВАК, загальним обсягом 11,3 д.а., із яких 10,7 д.а. належить особисто здобувачу. Результати дослідження висвітлено також в 10 додаткових друкованих наукових працях загальним обсягом 37,3 д.а., з яких 36,2 д.а. належить особисто здобувачу.

Структура і обсяг дисертації обумовлені метою і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, 5 розділів, 15 підрозділів, висновків. Загальний обсяг дисертації - 508 сторінок комп'ютерного тексту. Робота містить також список використаних джерел із 609 найменувань та додатки.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, проаналізовано стан її наукової розробки, визначена мета та завдання, наукова новизна і практична цінність дослідження, сформульовано положення, що подаються на захист.

Розділ 1. Цілі регуляторної політики та співвідношення централізації і децентралізації в управлінні економікою складається з трьох підрозділів: у яких формулюються цілі регуляторної політики і вимоги до неї в умовах змішаної економіки, розглядається співвідношення централізації і децентралізації в управлінні економікою та досліджується законодавча діяльність як головний засіб здійснення державного управління з єдиного центру.

Підрозділ 1.1. „Цілі регуляторної політики і вимоги до неї в умовах змішаної економіки” присвячений розгляду категорії „змішана економіка” (економіка країни, в якій поєднуються риси ринкової і централізованої економічних систем), а в рамках дослідженої тенденції якісного зростання ролі держави в ринковій економіці виявлено, що зростання ролі держави в ринковій економіці все більше проявляє себе як вираз суспільних потреб, тому подальший розвиток ринкової економіки значною мірою стає залежним не стільки від задоволення приватних інтересів, скільки від оптимального для кожного відрізка часу поєднання суспільних і приватних інтересів, що має враховуватися в процесі модернізації господарського законодавства. Обґрунтовано, що ця модернізація має два аспекти: 1) предметний (змістовний), який визначає “що” робити, які конкретні господарські відносини слід регламентувати або дерегулювати і 2) методологічний. У рамках другого аспекту вирішуються проблеми, як має здійснюватися нормотворчий процес, яким чином його побудувати, щоб результати цього процесу - регуляторні акти відповідали сучасним вимогам економіки. Аргументовано, що модернізація господарського законодавства включає не тільки його оновлення, вдосконалення з боку техніко-юрисдикційних аспектів, але й системну узгодженість, підвищення якості, ефективності господарсько-правових актів, тобто те, на що спрямована регуляторна політика. Обґрунтовується, що розробка методологічних засад регуляторної політики відкриває можливість її ефективного застосування до вдосконалення, а отже повної, якісної модернізації господарського законодавства.

У підрозділі 1.2. „Співвідношення централізації і децентралізації в управлінні економікою” досліджено, використовуючи методи узагальнення економічної думки, світового досвіду, а також методи системного аналізу, проблему оптимізації (з позицій максимізації національних інтересів) співвідношення централізованого господарського управління з економічною самостійністю господарюючих суб'єктів. Сформульовано необхідно достатній перелік функцій, які мають реалізовуватися в централізованому порядку, визначено “легітимну” зону правового регулювання у сфері господарювання.

Обґрунтовано, що визначення оптимального співвідношення централізованого господарського управління з економічною самостійністю господарюючих суб'єктів дозволяє визначити “легітимну” зону правового регулювання у сфері господарювання, вирішити проблему дерегулювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання, а також усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, тобто досягти цілей регуляторної політики держави. Викладено розроблену дисертантом концепцію переходу до інноваційної економіки, впровадження якої спрямоване на конкретизацію положень ч.1 ст. 5 ГКУ і, зокрема, реалізацію двох перших цілей кейнсіанської моделі системного втручання держави в економіку (усе заради виробництва; усе заради науково-технічного прогресу), що має дозволити суттєво підвищити рівень конкурентоспроможності економіки України, реалізувати завдання переходу від економіки матеріального виробництва до економіки виробництва знань (так званого “суспільства знань” - “Knowledge society, К-суспільства”). Суть концепції полягає у переході до державного системного інноваційного управління економікою шляхом оптимізації КПД двох ресурсних складових цього управління - науки та освіти.

У підрозділі 1.3. „Законодавча діяльність як головний засіб здійснення державного управління з єдиного центру” виявлені вади, притаманні законодавчій діяльності. Обґрунтовуються висновки щодо відсутності філософсько-методологічних засад, ідеології розроблення господарсько-правових актів; неповноти законодавчого закріплення нормотворчого процесу, підготовки, розгляду та обговорення проектів нормативних правових актів, їх прийняття і введення в дію, неповного врегулювання техніко-юридичних правил нормотворчої діяльності, регламентації засобів усунення прогалин, подолання суперечностей нормативно-правових актів, порядку їх офіційного тлумачення, систематизації та обліку.

У підрозділі викладено положення, які розвивають пропозиції щодо юридичного закріплення нормотворчої (правозастосовчої) діяльності органів державної виконавчої влади як окремого (неконфліктного) виду провадження. Пропонується закріпити у ГПК положення стосовно порядку здійснення підготовки та погодження проектів господарсько-правових актів у вигляді самостійного розділу “Порядок здійснення регуляторної політики і регуляторної діяльності” як окремого провадження, що здійснюється регуляторними органами.

Розділ 2. Сутність та характеристика господарського законодавства і державної регуляторної політики включає три підрозділи, в яких господарське законодавство розглядається як об'єкт вдосконалення (модернізації), досліджуються основні напрями вдосконалення правового регулювання господарської діяльності, аналізується сутність державної регуляторної політики та регуляторної діяльності і наводиться їх характеристика.

Підрозділ 2.1. „Господарське законодавство як об'єкт вдосконалення (модернізації)” містить аргументацію стосовно того, що особливості господарських відносин обумовлюють необхідність застосування спеціального регулятивного механізму, який би поєднував елементи публічно-правового і приватноправового регулювання. Констатується, що господарське законодавство настільки розгалужене та неосяжне, насичене такою великою кількістю законодавчих актів, що за відсутності кодифікованого акта у цій царині, по суті, унеможливлюється цілісне сприйняття порядку здійснення господарської діяльності. Досліджується історія кодифікації підприємницького права в Україні та робиться висновок про те, що першою і беззаперечною позитивною рисою ГКУ стало зведення воєдино законодавчих приписів у сфері господарювання. Обґрунтовується, що з введенням у дію ГКУ утворено чітку картину змісту та структури того правового поля, в якому мають діяти суб'єкти підприємництва на території України.

Підтримуються висловлені у багатьох наукових публікаціях думки про те, що у багатьох випадках ГКУ виправдав надії стосовно кодифікації господарського законодавства, яке стало значно простішим, що допомагає орієнтуватися в ньому не тільки українським підприємцям, але й іноземним інвесторам. Обґрунтовується недоцільність постановки питання про відміну ГКУ, а також доцільність консолідації, компактизації господарського законодавства, їх вдосконалення. Зроблено висновок про необхідність удосконалювати і поступово нарощувати ГКУ новими нормами, що довели свою ефективність, а не руйнувати створені стрижневі системоутворюючі законодавчі акти. Розглянуті переваги і особливості відповідності ГКУ принципам державної регулятивної політики, вимогам системності і узгодженості. Викладено основні положення системного інструментарію, що застосовується у розробці методологічних засад регуляторної діяльності.

У підрозділі 2.2. „Основні напрями вдосконалення правового регулювання господарської діяльності” обґрунтовується, що наявні недоліки господарського законодавства призвели до необхідності розвитку методологічного аспекту вдосконалення господарського законодавства як самостійного, нового напрямку в діяльності держави, формуванню її нової функції - регуляторної політики, предметом якої є нормотворчий процес, його вдосконалення, а завданнями - забезпечення реалізації принципів регуляторної політики, сукупність яких утворює якість регуляторного акта, їх системи - господарського законодавства. Аргументовано висновок, за яким якість господарського законодавства залежить, в значній мірі, від організації нормотворчої і правозастосовчої (регуляторної) діяльності, а отже і від ефективності державного управління нею - регуляторної політики. Обґрунтовується пропозиція про те, що якість господарського законодавства є одним з найважливіших чинників національної безпеки, забезпечення національних інтересів України, реалізації прав і інтересів суб'єктів господарювання, а тому завдання підвищення якості, вдосконалення господарського законодавства, розробки теоретико-методологічних та методичних засад цього вдосконалення мають визнаватися як пріоритетні у стратегії держави щодо економічного розвитку України, включатися у програми науково-технічного розвитку країни, плани НДР.

Підрозділ 2.3. „Сутність та характеристика державної регуляторної політики” присвячений розкриттю сутності і характеристиці державної регуляторної політики як провідного напряму діяльності держави. Наведено аналіз правового забезпечення регуляторної політики, висвітлено порядок її здійснення органами-суб`єктами регуляторної діяльності - органами державної влади, господарського управління та місцевого самоврядування. Введено поняття нормативної моделі регуляторної діяльності, яка являє собою визначену сукупність затверджених у встановленому порядку нормативно-правових актів та інструктивно-методичних матеріалів, які визначають (моделюють) технологію розроблення, погодження, прийняття та моніторингу регуляторних актів. Плідність цього поняття полягає у відкритті найширшої можливості застосування для вдосконалення правового регулювання вищезгаданої діяльності усього наукового апарату моделювання, апарату загальної теорії систем і системного аналізу.

У підрозділі обґрунтовується визначення поняття регуляторного акту, під яким пропонується розуміти нормативно-правовий акт, що регулює економічні правовідносини, розроблений за відповідною процедурою, яка включає ряд обов'язкових етапів, серед яких значиться відслідковування за його ефективністю з подальшим коректуванням.

Запропоновано розроблення теоретико-методологічних засад формування переліку проектів нормативно-правових актів, що підлягають першочерговій розробці та розроблення концепцій проектів законодавчих актів. Основною відмінністю зазначених засад є те, що по-перше, відповідні етапи регуляторної діяльності розглядаються як складові єдиної системи нормативної технології розроблення законодавчих актів, а по-друге, ці етапи орієнтовані на застосування наукового інструментарію і, перш за все, системного аналізу, методу експертних оцінок.

Розділ 3. Аналіз існуючого методологічного забезпечення регуляторної політики містить три підрозділи, в яких розглядаються питання планування діяльності з підготовки регуляторних актів та вироблення їх концепцій, аналізу регуляторного впливу, оприлюднення та погодження проектів регуляторних актів, їх затвердження, проведення експертизи і державної реєстрації.

У підрозділі 3.1. „Планування діяльності з підготовки регуляторних актів, аналіз їх регуляторного впливу та оприлюднення проектів регуляторних актів” обґрунтовується, що планування діяльності з підготовки регуляторних актів є одним з основних етапів здійснення регуляторної діяльності, процесу нормотворення. Доцільно вирізняти: 1) планування законодавчої діяльності, плани законодавчих робіт; 2) планування нормотворчої діяльності органів державної виконавчої влади, плани діяльності вищого, центральних та місцевих органів виконавчої влади з підготовки проектів регуляторних актів. Аналіз процесів планування нормотворчих робіт свідчить, що ці процеси у масштабі всієї держави ще достатньою мірою не регламентовано. Зроблено висновок про те, що така недостатня регламентованість і є однією з причин відсутності в Україні науково обґрунтованої, цілісної системи законодавства, некоординованості законотворчої діяльності суб'єктів права законодавчої ініціативи, а також певної безсистемності відомчої нормотворчості. Остання, в свою чергу, призводить до суперечливості відомчих нормативних актів законодавству, заурегульованості, прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, надмірного втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та створення перешкод для розвитку господарської діяльності.

Виходячи з результатів аналізу правового регулювання процесів планування нормотворчих робіт, пропонується розробити єдину систему планування нормотворчої діяльності в Україні, яка б включала розробку державних програм розвитку законодавства України, перспективних та поточних планів законодавчих робіт, плану діяльності Кабінету Міністрів України з підготовки проектів регуляторних актів та плани нормотворчих робіт інших регуляторних органів, які мають формуватися на підставі затвердженого плану діяльності Кабінету Міністрів України з підготовки проектів актів.

Розроблено рекомендації щодо методичного забезпечення розроблення порядку визначення найбільш пріоритетних законодавчих ідей. За цими рекомендаціями в процесі підготовки плану необхідно виявляти проблеми, задля вирішення яких розробляється той чи інший правовий акт, а також провадити “зважування” цих проблем для визначення найвагоміших з застосуванням методу експертних оцінок. Обґрунтовується, що це дозволить розробляти системно узгоджені плани законодавчих робіт, плани підготовки інших регуляторних актів, що приймаються на рівні уряду, органів господарського управління, які відповідатимуть вимогам включення до цих планів найбільш пріоритетних проектів. Запропоновано приблизний зміст вимог до концепції правового акту, з яких випливає технологія її розробки.