Державна підтримка розвитку підприємництва в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві

1.1 Сутність підприємництва та його характерні риси

1.2 Суб'єкти та об'єкти підприємницької діяльності в ринковій економіці

1.3 Роль підприємництва в суспільстві

1.4 Свобода у здійсненні підприємницької діяльності

1.5 Логіка підприємницької діяльності

Розділ 2. Розвиток підприємництва в Україні

2.1 Загальні основи малого та середнього підприємництва

2.2 Проблеми і перспективи розвитку

2.3 Кредитування як інструмент фінансової підтримки

2.4 Спрощена система оподаткування в Україні

Розділ 3. Державна підтримка розвитку підприємництва в Україні

3.1 Механізм державної підтримки підприємницької діяльності

3.2 Державна політика підтримки підприємництва

3.3 Фінансові важелі державної підтримки розвитку підприємницької діяльності

Висновки

Список використаних джерел



Вступ

Дана тема курсової роботи є досить актуальною у наш час, адже формування ринкової системи в сучасних умовах безпосередньо пов'язане з розвитком підприємницької діяльності в усіх сферах економіки. Щоб підприємницька діяльність не суперечила закону, в деякій мірі її діяльність повинна регулювати держава. І тому моя тема широко розкривається в правовій літературі.

За останні роки в Україні відбулись якісно нові соціально-економічні і суспільно-політичні перетворення, які переслідують мету побудови суверенної, соціальної, правової демократичної держави, одним з важливих завдань якої має бути формування ефективного ринкового механізму господарювання. Перехід до сучасної моделі економічного розвитку України висуває на перший план проблему підприємництва, ефективного державного управління і державного регулювання у цій сфері. Разом з тим економіка України в умовах спаду виробництва і значної кількості невирішених соціальних проблем в суспільстві продовжує перебувати в системній кризі, яка викликана низкою відомих причин і факторів, в тому числі послабленням системи державно-правового регулювання, недосконалістю виконавчо-розпорядчої діяльності спеціально уповноважених органів та посадових осіб у сфері підприємництва, нерозвинутістю організаційно-правових механізмів державної підтримки і впливу на процеси формування підприємницького середовища та створення умов для розвитку малого і середнього бізнесу.

Предметом дослідження моєї теми являється висвітлення таких питань:

поняття державне регулювання підприємницької діяльності та підприємництва;

державно-правове регулювання підприємництвом;

реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності;

ліцензування підприємницької діяльності;

патентування;

квотування;

стандартизація та сертифікація;

ліцензійна палата;

перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами.

Структурно робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та використаних джерел.

сертифікація ліцензійний підприємницький державний



Розділ 1. Зміст підприємницької діяльності. Місце підприємництва в суспільстві

1.1 Сутність підприємництва та його характерні риси

Серед багатьох чинників соціально-економічного прогресу важливу роль відіграють підприємництво та суб'єкти, що його здійснюють - підприємці. З'ясуванню сутності підприємництва, основних рис підприємця світова економічна наука приділяє увагу протягом майже трьох століть. Проте поняття підприємництво (як і всі інші економічні категорії) постійно поповнюється елементами нового змісту, що зумовлює необхідність його системного вивчення.

Підприємництво є особливим новаторським, антибюрократичним стилем господарської поведінки керівника, в основі якого лежить творчий пошук нових можливостей господарювання, вміння залучати й використовувати в умовах конкуренції ресурси з найрізноманітніших джерел . Підприємництво означає персональну економічну відповідальність за результати роботи. Можна також сказати, що підприємництво - це здійснення творчої економічної діяльності, освоєння нових ринків, нових товарів та послуг, нових фінансових та матеріальних ресурсів, організаційних нововведень.

Як соціально-економічне явище, підприємництво включає в себе весь спектр суспільних відносин. Тут представлені і юридичні, і психологічні, і історичні моменти. Однак підприємницька діяльність тісно пов'язана в першу чергу з економічними умовами життєдіяльності.

Основні функції підприємництва:

Новаторська функція - сприяння процесу продукування нових ідей (технічних, організаційних, управлінських), здійснення дослідно-конструкторських розробок, створення нових товарів і надання нових послуг тощо.

Організаційна функція - впровадження нових форм і методів організації виробництва, нових форм заробітної плати та її оптимальне поєднання з традиційними, раціональне поєднання форм одиничного поділу праці, основних елементів системи продуктивних сил та контроль за її виконанням.

Господарська функція - найефективніше використання трудових, фінансових, інтелектуальних та інформаційних ресурсів.

Соціальна функція - виготовлення товарів і послуг, необхідних суспільству, відповідно до головної мети, вимог дїї основного економічного закону.

Особистісна функція - самореалізація власної мети підприємця, отримання задоволення від своєї роботи. Однак, відчути себе незалежним у підприємницькій діяльності можна лише за умов успішної роботи компанії, отримання відповідних прибутків.

Отже, підприємництво - це самостійне організаційно-господарське новаторство на основі використання різних можливостей для випуску нових товарів або старих новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту з метою отримання прибутку та самореалізації власної мети.

Поняття «підприємництво» не слід ототожнювати з поняттям «бізнес», яке є більш ємким і передбачає будь-який вид діяльності (навіть афери), що приносить дохід або особисту користь. Виходячи з цього, підприємцю мають бути притаманні певні риси, пов'язані з його відповідними функціями. Він повинен:

вбачати в людині головне джерело підвищення ефективності роботи підприємства;

вміти об'єднати людей для досягнення спільної мети;

бути професійно підготовленим для пошуку оптимальних варіантів розвитку підприємства, йти на розумний ризик;

постійно орієнтуватись на потреби споживачів, підвищення якості продукції та послуг, сплачувати податки;

діяти цілеспрямовано, енергійно, вірити в успіх справи.

Основними принципами, за якими здійснюється підприємництво є:

вільний вибір діяльності на добровільних засадах;

залучення до підприємницької діяльності майна і коштів юридичних осіб і громадян;

самостійне формування програми діяльності, вибір постачальників і споживачів виробленої продукції, встановлення цін відповідно до витрат виробництва ;

вільне наймання працівників;

залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових природних та інших ресурсів, використання яких не заборонене чи не обмежене законодавством;

вільний розподіл прибутку, який залишився після внесення платежів, встановлених законодавством ;

самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності;

використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на власний розсуд

Підприємництвом не вважають виконання будь-якого завдання, якщо виконавець не мав хоча б одного особистісного чинника і права на свободу такої діяльності.

Особистісні чинники підприємництва - особиста власність, фізичні, розумові здібності, знання і досвід, становище в суспільстві тощо.

1.2 Суб'єкти та об'єкти підприємницької діяльності в ринковій економіці

Суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути:

юридичні особи всіх форм власності;

фізичні особи - громадяни України, громадяни інших держав, які не обмежені законом у правоздатності і дієздатності.

В Україні суб'єкт підприємницької діяльності може бути зареєстрований у двох формах - як юридична чи фізична особа.

Фізичні особи (громадяни) організовують індивідуальне виробництво, де засоби виробництва належать організатору і використовується власна праця. Виробництво може здійснюватись фізичною особою із застосуванням найманої праці і капіталу.

Юридичні особи (товариства, акціонери, кооперативи, спільні підприємства, асоціації та об'єднання) як суб'єкти підприємницької діяльності здійснюють виробничу діяльність порівняно з індивідуальним підприємством у більших обсягах та із залученням найманої робочої сили. Юридична особа - це носій майнових прав і обов'язків. Вона займається підприємницькою діяльністю, існує незалежно від осіб, які входять до її складу, несе самостійну майнову відповідальність за зобов'язання, які бере на себе.

Чинним законодавством в Україні заборонено займатися підприємницькою діяльністю: військовослужбовцям, службовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Також не можуть бути зареєстровані як підприємці особи, котрі мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, та особи, яким суд заборонив займатися певною підприємницькою діяльністю з правом здійснення відповідного її виду до закінчення строку, встановленого вироком суду. Особи з непогашеною судимістю не мають права бути співзасновниками підприємницької організації, обіймати у підприємницьких товариствах та їх спілках або об'єднаннях керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.

Господарський кодекс України створює рівні правові умови для діяльності підприємств, незалежно від форми власності і визначає їхні права та відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини з іншими підприємствами і організаціями.

В ринковій економіці, серед суб'єктів підприємницької діяльності держава посідає особливе місце. Вона розробляє, приймає до виконання та контролює правила ведення підприємницької діяльності.

Підприємство - це основна організаційна ланка народного господарства, самостійний статутний об'єкт господарювання, який здійснює виробничу, науково-дослідну і колективну діяльність з метою одержання прибутку. Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням, а промислове підприємство - також і товарний знак.

Підприємство може бути створене за таких умов:

згідно з рішенням власників майна чи уповноваженими організаціями;

внаслідок примусового поділу іншого підприємства відповідно до антимонопольного законодавства;

в результаті виділення зі складу діючого підприємства чи організації одного або кількох структурних підрозділів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ним органу.

Підприємство набуває прав юридичної особи від дня його державної реєстрації. Майно підприємства становить основні фонди та оборотні кошти, вартість яких відображена в самостійному балансі підприємства.

Джерела формування майна підприємства: грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції та інших видів діяльності підприємства; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; надходження від роздержавлення і приватизації; придбання майна іншого підприємства; благодійні внески.

Управління підприємством здійснюється відповідно до статуту на основі поєднання прав власників майна і принципу самоврядування трудового колективу.

Вищим органом колективного підприємства є загальні збори власників майна, а трудовий колектив підприємства включає в себе всіх громадян, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору.

На відміну від юридичних осіб, громадянин України - суб'єкт підприємницької діяльності - не має відокремленого майна і несе повну відповідальність за свою господарську діяльність усім своїм майном.

На відміну від юридичних осіб, для фізичних осіб діє спрощена система оподаткування і звітності, немає обмеження щодо руху готівки, існує можливість охоплення різних категорій населення в процесі підприємницької діяльності. Але є негативні моменти: скромний початковий капітал для організації справи, труднощі у самостійній орієнтації з питань оподаткування, бухгалтерської звітності, нормативно-правової бази.

Об'єктом підприємництва є певна виробнича та невиробнича діяльність. Її особливість полягає в тому, що результати підприємництва матеріалізуються в виробленої продукції (послуги), а також у відповідному доході. Величина доходу залежить від організації діяльності, урахуванні всіх сукупних факторів. Сама організація діяльності залежить від характеру комбінації різних ресурсів. На початковому етапі необхідно провести оцінку можливості займатися бізнесом у певній сфері, спираючись на наявність ресурсів.

Підприємця від звичайного господарника відрізняє постійний пошук нових способів комбінації ресурсів. Таким чином, об'єктом підприємництва в реальній дійсності є здійснення комбінацій ресурсів.

Підприємці при здійсненні бізнесу мають справу з різними об'єктами: товарами народного споживання, матеріалами, сировиною, напівфабрикатами, обладнанням, транспортними засобами, будівлями, приміщеннями. Підприємець самостійно визначає, які саме об'єкти йому потрібні для створення власної справи та забезпечення нормального функціонування підприємства.



1.3 Роль підприємництва в суспільстві

В зв'язку з переходом до ринкової економіки все більшого значення набувають підприємницькі відносини.

У суспільстві підприємництво:

виступає діловою силою, що прискорює шлях до ринкових перетворень, подальше удосконалення законодавчо-нормативної бази;

забезпечує господарську незалежність суб'єктів ринку, створює сприятливе середовище для розвитку конкуренції;

стимулює ділову активність, сприяє оновленню технологічної бази і номенклатури продукції;

створює нові робочі місця;

проводить благодійну та спонсорську діяльність.

Підприємство - необхідна умова досягнення комерційного успіху на ринку товарів і послуг, прискорює рух економіки шляхом підвищення ефективності та постійного оновлення.

В Україні протягом останніх 20 років спостерігається процес формування ринкових відносин, у яких підприємництво відіграє основну роль.

Економіка України представлена системою підприємств, які визначаються як великі, середні та малі.

Великий бізнес визначає економічну та технічну могутність країни та має потяг до інтеграції, поглинаючи або контролюючи більш дрібних партнерів.

Середній бізнес зацікавлений у захисті на внутрішньому ринку, шляхом проведення протекціоністської державної економічної політики.

Мале підприємництво формує мережу підприємств, що працюють в основному на масового споживача товарів і послуг.

Для активізації розвитку підприємництва в Україні та підвищення його ролі в суспільстві слід забезпечити реалізацію організаційно-правових, фінансово-економічних та соціально-психологічних завдань.

Завдання	Дії
Правові	створення нових нормативно - правових актів сприяння підприємницькій діяльності, приватному і малому бізнесу, забезпечення їхньої стабільності
Організаційні	послідовне державне планування розвитку і підтримки підприємництва шляхом створення єдиної системи реєстрації та легалізації суб'єктів підприємництва, спрощення і здешевлення порядку відкриття фірми
Економічні	покращення загального стану економіки, створення умов для зростання платоспроможного попиту населення
Фінансові	удосконалення системи фінансування, кредитування, реформа оподаткування
Ресурсні	можливість формування капіталу для початківців, розвиток ринку нерухомості та лізингу
Соціальні	соціальне партнерство підприємництва з державними структурами та органами виконавчої влади

Отже, підприємництво відіграє важливу не лише економічну, а й соціальну роль в суспільстві. Воно є не тільки джерелом коштів для існування, а й способом розкриття та реалізації власного потенціалу особи, забезпечуючи зниження рівня безробіття і соціальної напруги, сприяючи зміні життєвих орієнтирів значної частини суспільства.

1.4 Свобода у здійсненні підприємницької діяльності

У внутрішньому та зовнішньому середовищі підприємці мають високий ступінь свободи у здійсненні бізнесу. Це відображається у визначенні прав, які їм надаються відповідно до чинного законодавства України. Суб'єкт підприємницької діяльності має такі права:

без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійну господарську діяльність;

самостійно обирати вид підприємства;

розробляти стратегію і тактику діяльності, обирати постачальників та покупців своєї продукції;

визначати асортимент товарів, послуг, встановлювати чисельність та склад працюючих, систему оплати праці;

формувати відносини з різнопрофільними підприємствами та організаціями;

самостійно здійснювати матеріально-технічне забезпечення власного виробництва;

відкривати банківський рахунок , брати кредит у банку;

розраховувати на економічну, правову, науково-технічну підтримку з боку держави;

продавати і передавати іншим підприємствам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно, в тимчасове користування чи позику належні йому будинки, устаткування, інвентар та ін. матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу;

використовувати за угодою сторін майно юридичних або фізичних осіб на умовах лізингу;

здійснювати зовнішньо - економічний напрямок бізнесу;

самостійно встановлювати системи і розміри оплати праці;

розпоряджатися прибутком згідно з законодавством України;

користуватись послугами систем державного соціального та медичного забезпечення;

проводити ліквідацію і реорганізацію підприємництва за рішенням власника;

оскаржувати у суді (арбітражі) не правові дії громадян, юридичних осіб, органів державного управління.

Держава гарантує:

рівні права всім підприємцям незалежно від організаційних форм підприємництва;

рівні можливості для доступу до ресурсів, що централізовано розподіляються державою за умови виконання робіт для державних потреб;

недоторканість майна, захист власності, прав та інтересів;

неможливість відмови у державній реєстрації підприємців за мотивами недоцільності;

рівні права доступу усіх підприємців на ринок, заборону монопольного становища та недобросовісної конкуренції.

Втручання в господарську діяльність підприємців з боку державних і громадських органів, політичних партій і рухів не допускається. У разі збиткової діяльності деяких підприємств держава, якщо вона визнає продукцію цих суб'єктів ринку необхідною, може надавати дотацію та пільги.

1.5 Логіка підприємницької діяльності. Мотивація підприємництва

Логіка підприємницької діяльності - це послідовність прийняття управлінських рішень, спрямованих на одержання прибутку.

Процес підприємницької логіки відбувається поетапно:

зародження ідеї;

обґрунтування та первісна оцінка ідеї;

визначення реальності впровадження ідеї в практику;

проведення розрахунків з метою виявлення можливого прибутку;

експертна оцінка одержаної інформації і результатів розрахунків;

прийняття підприємницького рішення.

Підприємницька ідея - це виявлений підприємцем загальний інтерес щодо створення нового товару, просування його на ринок, надання послуг. Особливістю є те, що ідея підприємця базується на інновації або включає раціоналізаторський момент.

Основними джерелами формування підприємницьких ідей є :

аналіз товарного ринку;

споживачі - на основі опитувань можна виявити незадоволені потреби покупців;

постачальники і посередники, які працюють у сфері комерційної діяльності;

фірми з проведення маркетингових досліджень;

спостереження за схожими товарами на виставках і ярмарках, в роздрібній та оптовій мережі;

журнали, газети, рекламні повідомлення.

Для пошуку підприємницьких ідей можуть використовуватись такі методи:

методи індивідуального творчого пошуку (аналогії, інверсії, ідеалізації);

методи колективного пошуку («мозкового» штурму, конференції ідей, метод колективного блокнота);

методи активізації пошуку ( контрольних запитань, морфологічного аналізу).

Мотивація підприємництва - це спонукання людини до проводження підприємницької діяльності.

Основними мотивами підприємницької діяльності є : матеріальна зацікавленість; прагнення до приватної власності та влади; можливість отримати достойну посаду, підвищити свій статус; незадоволеність роботою, яка була раніше ; потреба у спілкуванні з людьми , повазі, самовираженні.

У людських стосунках необхідно поєднувати у єдину систему три складові: керівництво з боку підприємця, спілкування та мотивацію праці.

У практиці менеджменту і бізнесу існують такі основні теорії мотивації трудової діяльності:

класична теорія мотивації;

ієрархія потреб за Маслоу;

теорія мотиваторів та гігієнічних факторів за Герцбергом;

теорія мотивації за Мак-Клелландом;

теорія очікування;

теорія справедливості.



Розділ 2. Розвиток підприємництва в Україні

2.1 Загальні основи малого та середнього підприємництва

У кожному суспільстві підприємництво передбачає функціонування поряд з великими цілої системи малих підприємств, у тому числі й таких, які базуються на індивідуальній трудовій діяльності окремих осіб або сімей. Ця форма господарської діяльності в нашій країні фактично не розвивалася. Проте перехід від командно-адміністративних до економічних методів господарювання створює реальні умови для розвитку малого і середнього бізнесу. Зауважимо, що бізнес означає підприємницьку діяльність, спрямовану на одержання прибутку.

Дрібне підприємництво немислиме без ринку. Адже воно безпосередньо не регулюється державою; економічні відносини між дрібними бізнесменами можуть здійснюватися лише через ринок. Крім того, індивідуальне дрібне підприємництво розвивається внаслідок дії ринкового механізму, який зумовлює виникнення певної кількості безробітних. Сфера дрібного бізнесу повинна вбирати в себе ту робочу силу, яка вивільняється з державних, а також інших підприємств.

Розвиток дрібного підприємництва забезпечується правом кожної людини займатися будь якою економічною діяльністю у межах законодавства України. Нині це право гарантується законодавче установленою приватною власністю громадян на певні засоби виробництва.

Приватна власність -- неодмінна умова дрібного підприємництва. Справа в тому, що цей вид діяльності має яскраво виражений трудовий характер. Тут прямо простежується взаємозв'язок між тим, хто виробляє, і тим, хто привласнює. Ніхто не може заперечувати того, що індивідуальне виробництво передбачає й індивідуальне привласнення. А це -- не що інше, як приватне привласнення. Без приватної власності дрібний бізнес неможливий.

Важливою передумовою дрібної підприємницької діяльності є визначення її сфери. Тут слід мати на увазі щонайменше два моменти. По-перше, необхідно вибрати таку сферу, яка найбільше відповідає нахилам і знанням підприємця, де на основі своїх здібностей, наукових та особистих прогнозів він може розраховувати на оптимальний підприємницький успіх. При цьому треба мати надійну інформацію про майбутній предмет діяльності. По-друге, надійною основою становлення власної справи могли б послугувати особисті «ноу-хау» або патенти на нові види продукції, технології з орієнтацією не лише на внутрішній, а й зовнішній ринок. Правовий захист своєї продукції, свого фірмового товарного знака має бути обов'язковим елементом підготовки майбутньої справи. Не виключена також організація власної справи спільно з автором перспективного винаходу.

Вибираючи вид діяльності, підприємець повинен чітко бачити своє місце на ринку. Вона має «вписуватися» у середній і великий бізнес, не дублюючи його. Доцільно зосередити увагу на таких видах робіт, які з точки зору великого бізнесу виконувати невигідно. Лише за таких умов установлюється співробітництво між різними формами підприємництва.

Така система досить поширена на Заході, особливо в торгівлі та сфері послуг. У ній велика головна фірма надає малому підприємству за плату виключне право використовувати свою торгову марку, в разі необхідності виділяє малому бізнесу кредит на пільгових умовах, надає різні консультаційні послуги, послуги з реклами тощо. Подібна система співробітництва вигідна як головній фірмі, так і малим підприємствам.

Поряд з цим підприємцю необхідно чітко визначитися з характером діяльності, аби вона не суперечила законам України. Для Цього необхідно ознайомитися з відповідними правовими актами чи звернутися до певних юридичних консультантів. Юридичну основу підприємницької діяльності становить законодавство про підприємства і підприємництво. Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Законодавчими актами установлені й конкретні обмеження підприємницької діяльності. Так, лише окремим державним підприємствам дозволяється виготовлення наркотичних засобів, зброї та вибухових речовин, а також випуск цінних паперів і грошей.

Без спеціального дозволу (ліцензії), що видається Кабінетом Міністрів

України або уповноваженим ним органом, не можуть здійснюватися:

- пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копалин;

- ремонт спортивної, мисливської чи іншої зброї;

- виготовлення та реалізація медикаментів і хімічних речовин;

- виготовлення пива й вина;

- виготовлення горілчаних, лікерних і коньячних виробів;

- виготовлення тютюнових виробів;

- медична практика;

- ветеринарна практика;

- юридична практика;

- створення та утримання ігрових закладів, організація азартних ігор;

- торгівля алкогольними напоями та ін.

Ліцензія видається за заявою суб'єкта підприємницької діяльності, до якої додаються копії засновницьких документів. Рішення про видачу ліцензії або відмову приймається не пізніше, ніж за 30 днів з дня одержання заяви і необхідних документів.

2.2 Проблеми і перспективи розвитку

Підтримка становлення та розвитку підприємництва в Україні є одним з визначальних пріоритетів державної політики з перших років економічних реформ. Вагома роль малих і середніх підприємств у забезпеченні конкурентного середовища, гнучкості національної економіки, зайнятості та доходів населення здобула широке визнання на всіх рівнях та знайшла свій вияв у здійсненні спеціальних заходів державної політики щодо підтримки розвитку підприємницької діяльності в Україні.

Підприємництво-це провідний сектор ринкової економіки, який забезпечує насиченість ринку товарами та послугами, сприяє здоровій конкуренції, створює новий прошарок-підприємець-власник.

Розвиток підприємництва в значній мірі залежить від зовнішнього середовища, а саме:

індивідуальна споживацька поведінка, яка проявляється у

диференціації попиту;

розвиток нових технологій, в першу чергу інформаційних і

комунікаційних;

глобалізація конкуренції.

Доступність значної кількості різноманітних товарів, ріст освітнього і культурного рівня, динамізм життя, підвищення інформованості знаходять відображення в різниці життєвих укладів і культури. Це в свою чергу приводить до суттєвої диференціації попиту, скорочує життєвий цикл товарів, змушує придавати виробам велику індивідуальність і скорочувати обсяги виробництва однотипних товарів. Таким чином, знижується виробництво стандартизованих товарів з певними характеристиками і збільшується виробництво товарів з особливими характеристиками, призначених для певної групи споживачів і здебільшого коротким життєвим циклом. Диференційовані вимоги споживачів примушують бізнес шукати нові підходи до спеціалізації, концентрації і кооперації виробництва.

Прогрес інформатизації суспільства визначив особливість зовнішнього оточення організації, коли будь-який індивід або організована група можуть в будь-якому місці і в будь-який час мати доступ через автоматизовані системи зв'язку до будь-якої необхідної для них інформації. Мінімізація і висока ефективність сучасних технологій дають широкий простір для їхнього застосування не тільки великими, але і середніми і малими підприємствами.

Третя домінуюча тенденція - загострення конкуренції в глобальному масштабі. Характерною тенденцією сучасності стає інтернаціоналізація ринків всезростаючої кількості товарів і послуг. При цьому на інтернаціональних ринках діють не тільки гігантські корпорації, але і середні і навіть малі компанії. Ключовими факторами успіху в конкурентній боротьбі стають детальне вивчення особливих запитів споживачів і специфіки різних регіонів господарювання, скорочення часу на розробку і просування товару на ринок.

В умовах ринкової трансформації економіки України розвиток підприємництва є основою економічного і соціального розвитку, вирішення соціальних проблем, подолання бідності та забезпечення високого рівня життя громадян. Вдосконалення законодавчої бази, поступове входження на світовий ринок, стабілізація економіки держави - все це впливає на діяльність як українських, так і закордонних підприємств, що працюють в Україні.

Основними тенденціями розвитку підприємництва в Україні є:

інтенсивне розширення підприємництва, що виявляється у територіальному охопленні сфери бізнесу, зростанні кількості юридичних осіб та індивідуальних підприємців;

відбувається інтеграція комерції з виробничою діяльністю, як результат з'являються складні організаційні утворення у формі корпорацій, концернів, асоціацій;

зрощення капіталу вітчизняних і зарубіжних підприємців шляхом створення спільних фірм;

інтенсивний розвиток комерційного посередництва при стриманому розвитку виробничого підприємництва;

розширення сфери послуг (юридичні, страхові, рекламні, мобільний зв'язок);

співробітництво великого та малого бізнесу.

Невід'ємними складовими сучасного підприємництва є малий та середній бізнес. Саме з малим підприємництвом держава пов'язує надію на швидкі позитивні структурні зміни в економіці, вихід з економічної кризи та створення умов для розширення впровадження ринкових реформ. Як зазначено в нещодавно прийнятому Верховною Радою закон: ” Про державну підтримку малого підприємництва ”, воно розглядається як “ провідна сила в подоланні негативних процесів в економіці та забезпеченні сталого позитивного розвитку суспільства, як одна із сфер забезпечення зайнятості населення, запобіганню безробіттю та створення нових робочих місць ”.

Перспективи малого і середнього бізнесу пов'язані і з його особливою роллю як в переході до ринкової економіки, так і в її становленні. Самостійне господарювання суб'єктів підприємницької діяльності активно впливає на формування конкурентного середовища.

Адже кожен підприємець старається зайняти свою нішу на ринку товарів чи послуг, прагне випускати потрібну і якісну продукцію, намагаючись тим самим привернути до себе споживача. Все це перетворює мале підприємництво у своєрідний соціальний двигун економічного розвитку, надає ринковій економіці необхідної гнучкості і спонукає до зростання.

Великою мірою роль малого підприємництва полягає у вирішенні питання зайнятості, що проявляється, насамперед, у здатності малого та середнього бізнесу створювати нові робочі місця і поглинати надлишкову робочу силу. Особливо це стосується нинішнього стану справ в Україні в цілому. Адже в той час, коли йде процес скорочення робочих місць на великих підприємствах, малі фірми не тільки зберігають, але й створюють нові робочі місця. З огляду на це, як, до речі свідчить і зарубіжна статистика, мале підприємництво є більшим стабілізуючим фактором, ніж велика індустрія.

Окрім вирішення проблем створення нових робочих місць, формування конкурентного ринкового середовища та відповідної кон'юнктури ринкової економіки, малі підприємства виконують ще ряд важливих функцій. Зокрема в країнах з ринковою економікою малі підприємства відіграють велику роль в стимулюванні технологічних інновацій, створюючи їх у 2-2,5 рази більше, ніж великі компанії.

Крім того, створення і діяльність великої кількості малих підприємств забезпечує стабільний розвиток регіональної економіки. Завдяки більш високій конкуренції вони краще забезпечують місцеві ринки товарами і послугами і в той же час значно менше дестабілізують ситуацію на ринку робочої сили при банкрутстві окремих з них в порівнянні з великими підприємствами .

Малі підприємства використовують здебільшого місцеві ресурси, міцніше прив'язані до місця свого розташування. Крім того вони є значним джерелом поповнення місцевих бюджетів, часто беруть участь у спонсоруванні місцевих програм, будучи зацікавленими в економічному розвитку території, на якій вони знаходяться.

Крім інших вищезазначених функцій підприємництва виділяються саме та, що воно виступає важливим джерелом фінансового та організаційного забезпечення соціального захисту, вносить визначальний внесок у зменшення соціальної напруги і демократизації ринкових відносин. Саме мале підприємництво своїми руками забезпечує свій рівень життя, воно є фундаментальною основою у формуванні середнього класу. Немаловажна роль малого підприємництва полягає і в тому ,що воно виступає інвестором вітчизняної економіки, а також сприяє розширенню експортних можливостей держави.

Аналіз стану малого підприємництва показує, що сектор малого бізнесу в Україні перебуває на початковому етапі розвитку і характеризується високим ступенем неефективності. За теперішньої ситуації розвиток малого бізнесу в Україні повинен стати вирішальним чинником для вдосконалення економічних механізмів: цей напрямок потребує ефективної державної підтримки, яка повинна бути спрямована на створення позитивного економічного та правового клімату. І це особливо потрібне тому, що малий бізнес пов'язаний із значним ризиком. Жорстока конкуренція, нестача початкового та обігового капіталу, підвищена чутливість до зовнішніх факторів можуть обернутись для будь-якої фірми крахом. Тому згубним для малого підприємництва є відсутність знань і досвіду в галузі фінансів, права, недостатня компетентність в управлінні фірмою. Як свідчить статистика ,тільки 5% з числа новостворених підприємств в Україні можна вважати успішними .35% зникають вже протягом першого року діяльності . Решта 60% ледве зводять кінці з кінцями.

У розвинутих країнах малому підприємництву приділяється першочергова увага з боку урядових органів, приватних структур, громадських організацій. Для них встановлені сприятливі законодавчі умови, відповідне інституціальне середовище. Через малі підприємства тут набагато легше впроваджувати нові технології у виробничо-промисловому комплексі, сільському господарстві, переробній промисловості та ін.

Незважаючи на ту велику роль, яка відводиться малому і середньому бізнесу, розвиток підприємництва як в Україні не відповідає вимогам часу.

Як стверджують самі підприємці ,найхарактернішими факторами, які гальмують цей розвиток є наступні:

Організаційно-правові труднощі започаткування бізнесу, особливо на стадії переходу від реєстрації до початку діяльності.

Недоступність кредитних ресурсів як для започаткування, так і для ведення бізнесу чи його відновлення, недостатні зв'язки міжнародними фінансовими організаціями по залученню інвестицій і грантів.

Переважно декларативний характер державної підтримки підприємства, неоднозначність та суперечливість чинної нормативно-правової бази.

Територіальні диспропорції, тобто концентрація малих підприємств довкола промислових центрів і майже відсутність їх у віддалених районах і селах.

Несприятлива (тобто фіскальна) податкова політика, непомірний тягар оподаткування (особливо в питаннях начислення на заробітну плату, що призводить до значної тінізації в малому бізнесі.)

Доволі громіздка система бухгалтерського обліку та

звітності.

Обмежені можливості для захисту від протиправних посягань.

Криза неплатежів та проблеми з формуванням нових взаємозв'язків, каналів збуту.

9. Слабкість інфраструктури малого підприємництва.

10. Недостатність професійних знань та досвіду тих, хто займається малим та середнім бізнесом.

2.3 Кредитування як інструмент фінансової підтримки

Однією з найвагоміших перепон на шляху розвитку малого бізнесу є відсутність фінансових ресурсів для інвестиційного розвитку, а значить і сповільнення розвитку інвестиційних процесів, які є рушійною силою економічного зростання .

В країнах з розвинутою економікою найбільш поширеною формою фінансової підтримки малого бізнесу (70%) є кредитні ресурси банків. Держава всіляко сприяє зацікавленості кредитним установам надавати пільгові кредити початківцям і залучає до цієї справи різні верстви населення. Для цього створюють спеціальні урядові програми для молоді, безробітних, непрацюючих жінок ,реалізація яких здійснюється через вибрані банки .З метою заохочення виконання таких програм держава формує систему мотивацій - виділення додаткових кредитних ресурсів, встановлення пільгової системи оподаткування для кредитодавця тощо. Банківська система є гнучкою, а тому має багато переваг. При банках видаються мікро кредити, створюються лізингові фірми, венчурні та інвестиційні фонди ,які в різних формах також мають пряме чи опосередковане відношення до реалізації подібних програм розвитку малого підприємництва. Однак в Україні за умови обмеженості кредитних ресурсів, високі ціни на гроші та великого ризику, процентні ставки є надто високими і не можуть бути джерелом інвестицій для малого бізнесу.

На сьогоднішній день комерційні банки надають кредити юридичним і фізичним особам 28-29% у гривнях. Ще більш жорсткими є умови кредитування з боку кредитних спілок, які надають кредити під 30-36% річних, до того ж у незначних обсягах. Таким чином, висока вартість кредитування робить банківські ресурси для малих підприємців невигідними. Серйозною проблемою для більшості малих підприємств є забезпечення кредиту, тобто застава. Аналіз показує, що переважна більшість малих підприємств не володіє достатньо ліквідним майном для застави. Тому в окремих випадках банки змушені зменшувати покриття кредиту до 50-70% від вартості майна забезпечення, підстраховуючи себе жорсткими умовами погашення. Крім економічних чинників, не останню роль відіграють організаційні фактори - складність здійснення з боку банків контролю за позичальниками, оскільки значна частина з них функціонує в «тіньовій» економіці і часто веде подвійну бухгалтерію. Недостатнім є професійно-кваліфікаційний рівень багатьох підприємців, що ускладнює розробку бізнес-плану, техніко-економічне обґрунтування проекту тощо.

У свою чергу, для суб'єктів малого підприємництва в Україні головними недоліками кредитів як джерела фінансування є банківська бюрократія, тривалий термін ухвалення рішення про надання кредитів, їх коротко - та середньостроковий характер, нестача інформації про кредитні ресурси, вимоги щодо розкриття інформації.

Із цього стає очевидним, що державна фінансова підтримка створення та розвитку малих підприємств ще недостатньо ефективна. Її вдосконалення вимагає вирішення трьох ключових проблем:

створення розгалуженої мережі малих кооперативних банків, які спеціалізуються на кредитуванні малих підприємств;

розширення бази кредитування малих підприємницьких структур та зниження процентних ставок за кредитами;

активізація співпраці з іноземними фінансовими інститутами, що функціонують у сфері малого бізнесу.

Необхідність формування розгалуженої мережі невеликих кооперативних банків зумовлена тим, що великі банківські установи не приділяють уваги малим підприємствам. В основному це пов'язано зі значними втратами часу на оформлення кредиту, великим кредитним ризиком та неспроможністю більшості малих підприємств нести фінансове навантаження щодо сплати відсотків за кредитами. Із цього слідує висновок про стимулювання розвитку малих банків, які зорієнтовані насамперед на кредитування та обслуговування малого бізнесу, суб'єкти якого, в свою чергу, повинні бути надійними і платоспроможними. Їх відсутність є чи не головною причиною зниженої уваги до кредитування фізичних осіб підприємців, які сьогодні формують ядро малого бізнесу на селі. Обсяг кредитів, наданих фізичним особам, в рази менший від обсягу кредитів, наданих суб'єктам господарювання.

Доцільно, щоб малі кооперативні банки здійснювали кредитно-розрахункове обслуговування малих підприємців, заставні операції з майном і землею та надавали їм такі основні види банківських послуг:

довгострокове іпотечне кредитування малих підприємств, що функціонують в аграрному секторі економіки, під заставу майна та земельних ділянок;

викуп майна, заставленого неплатоспроможними боржниками, комерційними банками;

довірче управління засобами виробництва та коштами слабких у фінансовому відношенні малих підприємств;

здійснення лізингових та факторингових операцій для малих господарських структур;

здійснення страхування майна, життя та фінансових ризиків сільських підприємців.

Для реалізації окресленого кола завдань вкрай важливим є зміна функціональних параметрів діяльності невеликих кооперативних банків. Зокрема, пристосування менеджменту та маркетингу їх діяльності до специфіки функціонування малих підприємницьких структур. Відповідно до цього повинні бути адаптовані банківські послуги та обсяги фінансових продуктів, що їх потребує малий бізнес. У контексті відміченого вкрай важливим є спрощення процедури та часового лагу опрацювання кредитних заявок. Особливої уваги потребує проблема розширення діапазону інформаційного забезпечення діяльності малих підприємств у площині мінімізації можливих ризиків.

Наявність розвинутої мережі малих кооперативних банків дозволить вести гнучку фінансову політику та максимально індивідуалізувати роботу з клієнтами. Саме цим можна пояснити значний їх розвиток у багатьох європейських країнах. Наприклад, у Польщі, кооперативні банки відіграють важливу роль у фінансуванні сільських територій й сільського господарства (через ці установи держава надає пільгові кредити для сільського господарства та здійснює виплати фермерам з фондів ЄС та національного бюджету). В Україні більшість банків зареєстровано в місті Києві, відповідно рішення щодо надання кредиту приймають центральні офіси. В таких умовах у банківських установах відсутній стимул співпрацювати з дрібними клієнтами.

Не перебільшуючи ролі малих кооперативних банків у фінансовій підтримці малого підприємництва, слід відмітити, що в більшості країн світу основним гравцем на ринку малого бізнесу є держава. Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить, що зусиллями лише центрального та комерційних банків неможливо розв'язати всі завдання фінансової підтримки середньострокового та довгострокового кредитування малого підприємництва. Для цього створюються дієві інституціональні інструменти, які реалізують програми сприяння за рахунок державних коштів, але через кооперативні банки. Така опосередкована діяльність дає змогу державі зменшити кредитні ставки шляхом їх розподілу між учасниками кредитного ланцюга, працювати у взаємодії та у кооперації з банківськими установами місцевого рівня.

В Україні існують спеціалізовані джерела підтримки малих підприємств-це державна фінансова допомога та міжнародна донорська допомога.

Державна фінансова допомога реалізується через Український фонд підтримки підприємництва, Український державний фонд підтримки фермерських господарств та державний інноваційний фонд. Але ці фонди не стали дійовим інструментом реалізації державної програми підтримки бізнесу, так як формуються з тих же обмежених інвестиційних ресурсів, які в державі відсутні.

Міжнародна донорська допомога здійснюється через міжнародні фінансові організації-Європейський банк реконструкції та розвитку, Американський фонд підтримки підприємництва в західних країнах, Німецький фонд сприяння підприємництву ,фонд Євразія, Каунтерпат, ПАУСІ тощо. Однак кошти надто малі для масового розвитку підприємництва, та й не завжди вони спрямовані на формування фінансової підтримки малого бізнесу.

Намагаючись якось вирішити проблему відсутності інвестиційних ресурсів, підприємці утворюють громадські організації-кредитні спілки та позичкові кола взаємного кредитування. Однак великого поширення такі форми ще не отримали і основна причина криється в таки же мізерних доходах, які отримують підприємці.

Звуження вказаних джерел інвестиційних ресурсів переносить центр ваги на власні кошти, яких є надто мало і тому процеси розвитку протікають надто повільно.

2.4 Спрощена система оподаткування в Україні

Податки - один із найважливіших важелів державного регулювання економіки. Через податкову політику держава може стимулювати або обмежувати обсяги національного виробництва, ступінь ділової активності, включаючи і такий сегмент економіки як мале підприємництво. Потужні можливості закладені в податковій політиці. Активна державна підтримка малого бізнесу проявляється у встановлених законодавчо податкових пільгах. Поширені твердження про надто великий податковий пресинг є дещо перебільшені. Податкова система цілком підходить середньому та великому бізнесу, але, безумовно, ускладнює започаткування та розвиток малого. Система оподаткування повних і командних товариств, приватних фірм малого підприємництва повинна бути наближена до оподаткування підприємців, які працюють без створення юридичної особи. Так працює весь світ. Маючи повну відповідальність перед кредиторами чи інвесторами, вони отримують від держави пільги стосовно оподаткування. Це дає змогу фірмі-початківцю утвердитись на ринку, накопичити запас капіталу, та захистити від вимивання обігових коштів .

Податкова політика повинна включати перевірену досвідом країн розвинутої економіки систему пільг: диференційована система оподаткування в залежності від величини обороту, - “податкові інвестиційні кредити ” на засоби ,що направляються на розширене виробництво за рахунок власних ресурсів, податкові скидки на прибуток, пільгове формування спеціальних цільових резервних фондів за рахунок неоподаткованого прибутку, пільгове оподаткування оновленого асортименту продукції, система стимулюючих заходів по потоку інвестицій в компанії, які спеціалізуються на фінансуванні невеликих фірм з інноваційними технологіями. Останні є надзвичайно важливим для нашої економіки, так як може стати стимулом до розвитку венчурного підприємництва в малому бізнесі та запровадження вітчизняного “франчайзигну”. Наприклад, Японія застосовує податок на прибуток в розмірі 42%,а для малого бізнесу-30%. Англія відповідно 35% і 29%. В США використовують диференційований підхід до оподаткування прибутку. Перші 50 тис. дол. прибутку обкладаються податком 15%, прибуток від 50 тис. до 75 тис. дол. - за ставкою 25%, прибуток більше 75 тис. дол. - 34%.У Франції протягом перших 5 років роботи фірми ставка податку зменшується на 50%. Вдвічі меншою є ставка податку для підприємців Німеччини, щорічний прибуток не перевищує 3 млн. марок. Уряд Японії і Швеції дозволяє компаніям створювати за рахунок неоподаткованого прибутку фонд спеціального призначення для фінансування майбутніх інвестицій. Шведські фірми мають змогу відкладати половину прибутку в такі фонди, зберігаючи ці кошти у формі безпроцентних вкладів в банку і використовуючи їх по мірі необхідності. Податкова політика Японії передбачає пільги не тільки на затрати ,але й на результати виробництва. Така продукція, як математичне забезпечення ЕОМ цілком не оподатковується. Товари-новинки впродовж 3 років після впровадження в обсязі 20% також звільняються від податку.

В Україні існує дві форми системи оподаткування - це загальна та спрощена системи оподаткування. Кожен підприємець може обирати для себе найбільш підходящу форму. Фізичні та юридичні особи, які перебувають на спрощеній системі оподаткування мають деякі обмеження щодо видів діяльності, чисельності робітників та доходах таких суб'єктів. Вони також мають відповідати деяким критеріям. Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подачі податкової звітності стосовно податку на прибуток, податку на прибуток фізичних осіб, земельного податку та інші.

Юридичні особи будь-якої організаційно-правової форми та форми власності можуть обирати спрощену систему оподаткування за умови, якщо:

середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві за рік не перевищує 50 осіб;

обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Якщо в ході діяльності виникла ситуація, що ваше підприємство вже не відповідає вищезазначеним вимогам для платників єдиного податку (перевищує кількість працюючих або обсяг виручки), то ви повинні перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Окрім того, не можуть бути платниками єдиного податку:

СПДЮО, на яких поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального патенту;

довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 %;

учасники спільної діяльності на підставі договору про спільну діяльність, визначеної пунктом 7.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Середньооблікова чисельність працюючих для суб'єктів малого підприємництва визначається за методикою, затвердженою органами статистики, з урахуванням усіх його працівників, у тому числі тих, що працюють за договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філіалів, відділень та інших відособлених підрозділів.

Підприємства, які працюють за спрощеною системою оподаткування, мають право застосовувати лише готівковий та безготівковий способи розрахунку коштами за відвантажену продукцію (не дозволяється застосовувати бартер, взаємозаліки тощо).

Суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа (СПДЮО), який працює за спрощеною системою обліку, може обрати одну з двох ставок єдиного податку:

6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору в разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість" (тобто СПДЮО сплачує ПДВ + 6 % виручки від реалізації);

10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, в разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку (тобто СПДЮО сплачує 10 % виручки від реалізації і не є платником ПДВ).

Для переходу із загальної на спрощену систему (сплату єдиного податку) необхідно подати письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації і зазначити, яку саме ставку єдиного податку підприємство бажає обрати (6 % + ПДВ або 10 %). Переходити з однієї системи оподаткування на іншу можна лише 1 раз за календарний рік.

У спрощеної системи оподаткування є свої переваги та недоліки (див. таб.1)

Таблиця 1 - Переваги та недоліки спрощеної системи оподаткування

Переваги	Недоліки
Простота нарахування єдиного податку. ...

Подобные документы

• Організація та припинення господарської діяльності

  Порядок і особливості проведення державної реєстрації суб’єктів господарської діяльності. Ліцензування суб’єктів хазяйнування та специфіка патентування форм підприємництва. Поняття та способи припинення функціонування підприємницької діяльності.
  
  контрольная работа [17,8 K], добавлен 28.10.2013
  

• Адміністративно-правове регулювання в сфері підприємницької діяльності

  Державне регулювання підприємницької діяльності: його поняття та проблемні моменти. Основні засоби регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів. Порядок та термін реєстрації, підстави для її скасування. Ліцензування, стандартизація та сертифікація.
  
  курсовая работа [36,0 K], добавлен 05.12.2009
  

• Свобода та межі підприємницької діяльності

  Поняття, свобода і риси підприємництва. Правове регулювання відносин, пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності. Порядок проведення державної реєстрації юридичної або фізичної особи. Обмеження на здійснення підприємницької діяльності в Україні.
  
  реферат [17,0 K], добавлен 25.02.2009
  

• Правові основи підприємницької діяльності

  Правове забезпечення розвитку підприємництва на сучасному етапі в Україні. Суб’єкти, об’єкти, ліцензування підприємницької діяльності. Дослідження організаційно-правових форм підприємств в Україні. Зміст та структура установчих документів підприємства.
  
  курсовая работа [49,6 K], добавлен 27.09.2010
  

• Фізичні особи-підприємці

  Поняття і характеристика правового статусу громадянина-підприємця. Державне регулювання процесу реєстрації та припинення діяльності суб’єктів підприємницької діяльності. Взяття на облік суб’єктів підприємницької діяльності в державних органах і установах.
  
  курсовая работа [54,4 K], добавлен 01.10.2011
  

• Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності

  Способи утворення юридичної особи як суб’єкта підприємницької діяльності. Поняття та характеристика державної реєстрації, її ознаки та порядок вчинення реєстраційних дій, надання ідентифікаційного коду. Суть правового режиму єдиного державного реєстру.
  
  курсовая работа [32,4 K], добавлен 12.03.2012
  

• Патентування окремих видів підприємницької діяльності

  Правові підстави патентування підприємницької діяльності. Поняття торгового патенту. Порядок його придбання, використання та реквізити. Суб’єкти і об’єкти патентування. Види патентів на здійснення підприємницької діяльності, їх вартість та строки дії.
  
  курсовая работа [38,2 K], добавлен 05.03.2013
  

• Суб'єкти підприємницької діяльності малого бізнесу: створення і порядок реєстрації

  Види патентів та сутність патентування. Порядок проведення державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності в органах виконавчої влади. Журнал обліку господарських операцій, спрощена форма бухгалтерського обліку, необхідні облікові регістри.
  
  контрольная работа [28,3 K], добавлен 13.07.2009
  

• Фізична особа-підприємець

  Підприємництво: сутність понять та ознаки. Види підприємницької діяльності суб'єктів господарського права - фізичних осіб та її обмеження, права і обов'язки; нормативне регулювання: порядок державної реєстрації, ліцензування, патентування і припинення.
  
  курсовая работа [43,9 K], добавлен 17.01.2011
  

• Державна реєстрація суб’єктів господарювання

  Загальна характеристика державної реєстрації суб’єктів господарювання. Торговельний патент на право здійснення підприємницької діяльності. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності. Строк державної реєстрації юридичної особи.
  
  контрольная работа [32,2 K], добавлен 19.09.2013
  

• Ліцензування діяльності в галузі технічного захисту інформації

  Аналіз системи ліцензування підприємницької діяльності в області технічного захисту інформації в Україні. Цілі сертифікації в галузі ТЗІ. Міжнародні стандарти в галузі безпеки інформаційних технологій та їх місце в розвитку стандартизації в країні.
  
  контрольная работа [19,5 K], добавлен 12.03.2013
  

• Сучасні проблеми організаційно-правових форм підприємництва в Україні

  Поняття підприємницької діяльності, характеристика головних ознак та принципів, організаційно-правових форм. Принципи господарської діяльності. Огляд особливостей розвитку цієї сфери в Україні. Роль підприємницьких договорів в регулюванні виробництва.
  
  курсовая работа [464,7 K], добавлен 24.10.2014
  

• Державна реєстрація юридичних та фізичних осіб

  Поняття, підстави і місце проведення державної реєстрації юридичних і фізичних осіб-підприємців, вимоги щодо оформлення документів. Законодавче регулювання державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності, перспективи і шляхи її вдосконалення.
  
  курсовая работа [48,6 K], добавлен 11.05.2011
  

• Правове регулювання зупинення підприємницької діяльності за ініціативою підприємця: досвід республіки Польща

  Розгляд досвіду Республіки Польща щодо правової регламентації зупинення підприємницької діяльності в контексті подальшої оптимізації регулювання відповідних відносин в Україні. Наявність негативних наслідків сучасного стану правового регулювання.
  
  статья [26,2 K], добавлен 11.09.2017
  

• Ліцензування підприємницької діяльності

  Поняття та юридичне значення ліцензування. Види діяльності, що потребують ліцензування та органи, що його здійснюють. Порядок одержання ліцензій. Призупинення та анулювання ліцензій.
  
  курсовая работа [29,7 K], добавлен 16.12.2002
  

• Охорона прав на засоби індивідуалізації суб'єктів господарської діяльності

  Історичні етапи розвитку інституту охорони прав на засоби індивідуалізації суб’єктів підприємницької діяльності. Правова охорона засобів індивідуалізації суб’єктів підприємницької діяльності в Україні. Відшкодування збитків як міра відповідальності.
  
  дипломная работа [71,8 K], добавлен 21.02.2014
  

• Економічні основи розвитку та сучасний стан підприємництва в Україні

  Поняття та основні риси адміністративно-командної системи, позитивні та негативні моменти, визначення головних проблем та напрямки їх вирішення в майбутньому. Економічні умови, які необхідні для підприємницької діяльності, їх формування в Україні.
  
  курсовая работа [50,2 K], добавлен 24.02.2015
  

• Особливості державної та підприємницької детективної діяльності

  Безпека як один із найважливіших факторів сталого розвитку суспільства. Знайомство з головними особливостями державної та підприємницької детективної діяльності. Загальна характеристика сучасного стану надання детективних послуг в Україні, аналіз проблем.
  
  курсовая работа [49,6 K], добавлен 04.04.2019
  

• Порядок створення підприємств в Україні

  Особливості управління підприємствами окремих видів (організаційних форм підприємств). Вимоги до змісту укладення колективних договорів. Правове регулювання створення та діяльності суб'єктів підприємницької діяльності в Україні. Ознаки юридичної особи.
  
  курсовая работа [92,4 K], добавлен 23.11.2014
  

• Державне регулювання розвитку автотранспортних підприємств та його консультаційне забезпечення

  Державна політика щодо забезпечення регулювання у сферi автотранспортних перевезень. Аналіз сучасного стану розвитку автотранспортних підприємств в Україні. Шляхи удосконалення консультаційного забезпечення розвитку підприємницької діяльності в Україні.
  
  дипломная работа [4,1 M], добавлен 16.02.2014
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам