Розвиток системи державного регулювання інвестиційної діяльності малого підприємництва

Основний механізм реалізації економічної політики держави в інвестиційній сфері малого бізнесу. Стан фінансування регіональних програм підтримки малого підприємництва. Процес управління розміщенням інвестиційних ресурсів в малому підприємництві.

Рубрика Государство и право
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 28.09.2015
Размер файла 63,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Рада по вивченню продуктивних сил України

УДК 354:338.242:334.012.64

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Розвиток системи державного регулювання інвестиційної діяльності малого підприємництва

25.00.02 - механізми державного управління

Левицький Роберт Йосипович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Академії муніципального управління, м. Київ.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Дацій Олександр Іванович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, головний науковий співробітник відділу інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування.

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, доцент Карамишев Дмитро Васильович, Національний фармацевтичний університет, завідуючий кафедрою менеджменту;

кандидат наук з державного управління, доцент Горник Володимир Гнатович, Міністерство промислової політики України, директор Департаменту.

Захист відбудеться 10 грудня 2009 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.03 Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60, к. 302.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий 7 листопада 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради к.держ.упр., с.н.с. І.О. Драган

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Становлення та подальший розвиток інвестиційної діяльності малого підприємництва в Україні є необхідною умовою ринкової трансформації економіки, ефективної реструктуризації виробництва та підприємств, розв'язання проблем зайнятості, зростання рівня життя населення. Без розвитку малого підприємництва неможливе формування середнього класу, створення надійного фундаменту демократичного суспільства.

Світовий досвід трансформаційних процесів, глобалізації ринкового господарства, його адаптації до вимог постіндустріального суспільства на початку XXI століття наочно продемонстрував, що практично в усіх розвинених країнах та країнах із перехідною економікою держава бере активну участь у формуванні й розвитку підприємницької діяльності та підтримці найбільш доцільних і ефективних її напрямів, насамперед малого підприємництва. Постійне “культивування” конкурентного середовища, плюралізм і змагальність різних форм власності - запорука економічного зростання, раціонального й ефективного використання обмежених ресурсів, утвердження достатньої критичної маси перетворень. І навпаки: недосконалість державного регулювання малого підприємництва, відсутність системності у використанні регуляторних механізмів у сфері підприємницької діяльності здатні спричинити високий рівень тінізації суспільно-економічних відносин в цій сфері. Все це свідчить про необхідність формування і постійного удосконалення системи державного регулювання та інвестиційної підтримки сектора малого підприємництва.

Сучасна теорія підприємництва є результатом економічної думки не одного покоління вчених. Цю проблему досліджували: Р. Кантільон, А. Сміт, Д. Рікардо, Ж-Б. Сей, А. Маршал, М. Вебер, П. Друкер, В. Зомбарт, Й. Шумпетер, Ф. Хайєк та інші видатні дослідники.

Аналіз стану наукової розробки даної проблематики у вітчизняній літературі доводить, що українськими вченими створено підґрунтя для її подальшого плідного вивчення. Великий внесок у дослідження інвестиційної діяльності малого підприємництва та його державного регулювання зробили О. Барановський, М. Бутко, З. Варналій, Л. Воротіна, В. Горник, О. Дацій, І. Драган, О. Жук, Ю. Єхануров, Д. Карамишев, А. Кисельов, Ю. Клочко, Т. Ковальчук, М. Козоріз, М. Корецький, В. Кредісов, М. Крупка, О. Кужель, І. Кузнєцова, М. Латинін, Є. Панченко, С. Реверчук, В. Сизоненко, В. Узунов, Л. Хмелевська та ін.

З іншого боку, існують наукові праці, присвячені пошуку оптимальних меж державної підтримки і регулювання економічних процесів в умовах ринкової трансформації економіки, аналізу різнопланових моделей, напрямів, методів, інструментів державного коригування ринкових відносин. За цими напрямами слід відзначити роботи таких вчених, як В. Базилевича, О. Веклич, А. Гальчинського, В. Гейця, А. Гриценка, Б. Данилишина, М. Долішнього, П. Єщенка, Б. Кваснюка, С. Мочерного, В. Савчука, А. Чухна та ін.

Проте системне висвітлення проблем побудови ефективних взаємовідносин між державою та сектором малого підприємництва, визначення причин, які стримують прогресивне реформування державного регулювання малого підприємництва, і розробки методичних рекомендацій щодо їх усунення, на наш погляд, визначаються недостатньою теоретичною дослідженістю. Найбільш вразливими залишаються питання дослідження механізмів державного регулювання малого підприємництва, виявлення умов використання об'єктивно високого інвестиційного потенціалу малого підприємництва у сприянні вирішенню нагальних соціально-економічних проблем перехідної економіки України. Саме необхідність підвищення ефективності чинної системи державного регулювання малого підприємництва в Україні, а також практична відсутність фундаментальних досліджень з цього питання обумовили вибір теми, зміст дисертаційного дослідження та його структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Академії муніципального управління “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (номер державної реєстрації 0108U008164). Роль автора полягає у розробці та обґрунтуванні механізмів державної політики підтримки малого підприємництва.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка теоретичних, методичних засад та практичних рекомендацій щодо удосконалення системи державного регулювання інвестиційної діяльності малого підприємництва в Україні.

Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання:

- уточнити теоретичні засади державного регулювання інвестиційної діяльності малого підприємництва в процесі розширеного відтворення як в галузі матеріального виробництва так і у виробництві послуг;

- обґрунтувати методичні підходи щодо розвитку державної інвестиційної політики в малому підприємництві через визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування;

- удосконалити механізм реалізації економічної політики держави в інвестиційній сфері малого бізнесу;

- визначити стан та розробити напрями удосконалення державної фінансової підтримки малого підприємництва;

- проаналізувати стан фінансування регіональних програм підтримки малого підприємництва;

- обґрунтувати методи державного стимулювання інвестиційної діяльності малого підприємництва в ринкових умовах;

- розробити нові форми взаємовідносин держави і малих підприємств в інвестиційній сфері;

- удосконалити процес управління розміщенням інвестиційних ресурсів в малому підприємництві;

- розробити концепцію інвестиційної підтримки сфери малого підприємництва.

Об'єктом дослідження є державне регулювання розвитку окремих галузей і сфер суспільного життя України.

Предметом дослідження є розвиток системи державного регулювання інвестиційної діяльності малого підприємництва.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети було використано загальнонаукові та спеціальні методи. До основних загальнонаукових методів дослідження, слід віднести: методи теоретичних досліджень - ідеалізацію, гіпотези та припущення, історичний та логічний методи, системний підхід; методи, що використовуються як на емпіричному, так і на теоретичному рівнях досліджень - абстрагування, аналіз і синтез, індукцію та дедукцію; методи емпіричного дослідження - спостереження, порівняння, вимірювання. Із застосованих спеціальних методів можна зазначити: економіко-статистичні - зведення та групування даних, розрахунок узагальнюючих та синтетичних показників, вибіркові обстеження, методи інтерполяції та екстраполяції; економіко-математичні - табличний та графічний методи, моделювання та програмування; економічного аналізу - факторного аналізу, метод балансової ув'язки, евристичні прийоми економічного аналізу. Сполучення використаних спеціальних методів забезпечило цілісність проведеного аналізу стану та розвитку малого підприємництва, а також систем його державного регулювання в Україні та в інших країнах світу. Всі зазначені підходи застосовуються, доповнюють один одного в усіх компонентах основної частини роботи і в сукупності дозволяють всебічно розглянути предмет дослідження.

Інформаційною базою дослідження є нормативно-правові акти з питань розвитку малого підприємництва, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, міністерств і відомств, підприємств, організацій, різноманітних соціологічних центрів, а також монографії і наукові праці, видані в Україні та за кордоном.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

обґрунтовано методи державного стимулювання інвестиційної діяльності малого підприємництва в ринкових умовах через законодавче закріплення статусу малого підприємництва як невід'ємної складової загальної економічної системи і, при цьому, найслабкішої ланки в загальній системі економічної безпеки, що потребує розробки і підтримки програм поетапної його розбудови;

удосконалено:

механізм реалізації економічної політики держави в інвестиційній сфері малого бізнесу шляхом використання синергетичного ефекту від взаємодії елементів триланкової вертикально інтегрованої системи підтримки малого підприємництва, яка включає державний, регіональний і муніципальний рівні, має чітку організацію і технологію ухвалення рішень;

форми взаємовідносин держави і малих підприємств в інвестиційній сфері шляхом створення регіональної системи підтримки інвестиційної діяльності в малому підприємництві;

процес управління розміщенням інвестиційних ресурсів в малому підприємництві шляхом розробки моделі ресурсного управління державними інвестиціями та оцінки ризиків за відібраними проектами;

концепцію інвестиційної підтримки сфери малого підприємництва за напрямами: розробка чітко окреслених принципів, механізмів, інструментів і схем моніторингу; перенесення центру тяжіння процесу активізації інвестиційної діяльності в малому підприємництві на регіональний рівень; подальший розвиток прямих форм державного регулювання інвестиційної діяльності малих підприємств; розвиток перспективних методів економічного, фінансового і податкового стимулювання інвестиційної діяльності у сфері малого підприємництва; подальший розвиток банківської і фінансової системи в частині поліпшення доступу малих підприємств до інвестицій;

дістали подальший розвиток:

методичні засади державного регулювання інвестиційної діяльності малого підприємництва в процесі розширеного відтворення як в галузі матеріального виробництва так і у виробництві послуг шляхом врахування таких особливостей, як: різниці між інвестиційними товарами і споживчими; переважання реального інвестування; збільшення реального капіталу у інвестора; врахування певної частки спекуляцій на інвестиційному ринку;

методичні підходи щодо розвитку державної інвестиційної політики в малому підприємництві через визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування, які мають відповідати як довготривалим національним інтересам держави, так і тим невідкладним завданням, які випливають із сучасного стану малого підприємництва України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть виступати науковим підґрунтям удосконалення процесу формування регуляторної політики у сфері малого підприємництва в Україні. Основні положення та висновки роботи можуть бути використані Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, міністерствами та відомствами, органами місцевого самоврядування України для підвищення ефективності регулювання механізмів функціонування та розвитку сфери малого підприємництва. Також вони можуть використовуватися у процесі викладання цілого ряду навчальних дисциплін у ВНЗ та у подальших наукових дослідженнях.

Висновки, рекомендації щодо теоретико-методологічних оцінок та практичних аспектів державного регулювання малого підприємництва в Україні використані Міністерством регіонального розвитку та будівництва України при підготовці нормативно-правових актів та аналітичних матеріалів, у тому числі при підготовці проекту Державної стратегії регіонального розвитку України до 2011 року (довідка № 22-33/125 від 07.04.2009 р.); Комітетом Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва при підготовці Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15.05.2003 р. № 755-IV та Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності” від 11.09.2003 р. № 1160-IV (довідка № 834 від 13.02.2009 р.).

Наукові результати та рекомендації дисертаційного дослідження були впроваджені у методичній та науковій роботі Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України (довідка № 268 від 10.10.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. В дисертації не використовуються ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані наукові праці. Всі наукові положення, що виносяться на захист, являють собою особистий внесок здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові положення дисертації були апробовані у виступах на міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях, круглих столах, зокрема: “Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства” (м. Дніпропетровськ, 2008); “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2008); „Управління сьогодні та завтра” (м. Хмельницький, 2008); “Стратегія забезпечення сталого розвитку України” (м. Київ, 2008); “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 2008); “Інвестиційна складова сталого розвитку регіону” (м. Харків, 2008); “Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення” (м. Київ, 2009); „Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (м. Київ, 2009), „Фінансово-бюджетна політика в контексті соціального розвитку регіонів” (м. Дніпропетровськ, 2009).

Публікації. Основні результаті дисертації викладені автором у 16 наукових працях, загальним обсягом 5,4 обл.вид.арк., у тому числі 7 статей - у наукових фахових виданнях з державного управління.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 184 сторінки, з яких: 1 таблиця займає 1 сторінку, 13 рисунків - 10 сторінок, 5 додатків - 5 сторінок, список використаних джерел (249 найменувань) - 23 сторінки.

Основний зміст дисертації

У вступі розкрито актуальність теми, сформульовано мету і завдання, викладено методологію і методику дослідження, обґрунтовано наукову новизну і практичну значимість отриманих результатів дослідження і положень, що виносяться на захист.

В першому розділі “Теоретичні засади державного регулювання інвестиційної діяльності малого підприємства” розкрито сутність інвестицій як об'єкта державного управління та визначено особливості системи державного регулювання інвестиційної діяльності малого підприємництва.

Визначено, що для задоволення власних потреб приватні підприємства і акціонерні товариства прагнуть мати будівлі, машини і устаткування, комунікаційні, інформаційні системи для реалізації своїх виробничих цілей. Уряд задовольняє матеріальні потреби громадян своєї держави або, переслідуючи інші цілі, прагне будувати автомобільні і залізні дороги, лікарні, школи, стадіони, підтримувати армію і міліцію. Для здійснення цього необхідні ресурси, які запропоновано розділити на декілька категорій: інформаційні; матеріальні; людські.

На підставі проведених досліджень встановлено, що процес виробництва і накопичення засобів є інвестуванням. Уточнено наступні моменти: по-перше, інвестиційні товари відрізняються від споживчих товарів тим, що останні задовольняють потреби споживачів безпосередньо, а перші роблять це побічно, забезпечуючи виробництво споживчих товарів; по-друге, термін «капітал» не має на увазі гроші: реальний капітал - інструменти, машини і інші засоби і предмети праці - це економічний ресурс, який надається споживачеві в обмін на грошовий дохід; по-третє, інвестор (юридична або фізична особа, яка здійснює інвестиції) передає свої права на гроші і взамін набуває прав на майбутній дохід, тобто реалізує свою кінцеву мету - збільшення реального капіталу.

Слід зазначити відмінності між зрівнюваними спекуляціями і інвестиціями. По-перше, це ступінь ризику, який при інвестуванні збалансується очікуваним доходом, а спекуляція не має межі ризику, вона припускає відсутність жорсткого зв'язку між майбутнім доходом і ризиком. По-друге, мета інвестицій - майбутній дохід стабільний і достатньо високого рівня. Спекуляція ж не має мети в майбутньому прибутку, її рушійним мотивом є ринковий рух цін, тобто купити дешевше, продати дорожче. По-третє, різниця в тимчасовому періоді, тривалий період вкладення грошей означає, що вони інвестовані, спекуляція ж припускає отримання прибутку в короткостроковому періоді. Через високий динамізм інвестиційних ресурсів як в тимчасовому аспекті, так і за економічним змістом, а цей очевидний факт, пов'язаний, по-перше, з циклічним розвитком економіки, її підйомами і спадами, по-друге, із зміною рівнів прибутковості різних її сфер, необхідний чіткий економічний механізм управління і регулювання інвестиційної діяльності, сприяючий стимулюванню економічного зростання, створенню сприятливого інвестиційного клімату.

Встановлено, що державне регулювання інвестиційної діяльності охоплює регулювання умов останньої, а також пряме управління державними інвестиціями за допомогою системи податків з диференціацією об'єктів і суб'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг. Для регулювання інвестиційного попиту може вводитися диференційований податок на інвестиції; здійснюватись спеціальна амортизаційна політика, у тому числі з прискореною амортизацією основних фондів. При цьому пільги щодо амортизації можуть встановлюватися диференційовано для окремих галузей і сфер економіки, елементів основних фондів, видів устаткування шляхом надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв; здійснення кредитної політики; впровадження державних норм і стандартів, антимонопольних заходів; приватизації державної власності, включаючи незавершене будівництво; здійснення політики ціноутворення; створення певних умов користування землею та іншими природними ресурсами; експортування інвестиційних проектів.

Державними інвестиціями безпосередньо управляють державні органи. Таке управління охоплює планування, визначення умов і здійснення конкретних заходів щодо інвестування коштів бюджету і позабюджетних фондів, а також інших коштів, залучених на добровільних засадах.

Визначено, що головним питанням державної інвестиційної політики є встановлення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування, які мають відповідати як довготривалим національним інтересам держави, так і тим невідкладним завданням, які випливають із сучасного стану та структури економіки України. У державній програмі визначено основні пріоритетні сфери інвестиційної діяльності: агропромисловий комплекс (високопродуктивні агротехнології, модернізація підприємств переробної та харчової промисловості, виробництво тари, сільськогосподарське машинобудування, міні-цехи фермерських господарств, хімічні засоби захисту рослин); медична та мікробіологічна промисловість; легка промисловість; лісо- промисловий комплекс; машинобудування; транспортна інфраструктура тощо. Проте, хоч які важливі є ці пріоритети, однак вони створюють враження вибраних випадково, незрозумілим є загальний критерій їх визначення. На думку багатьох українських економістів наведений перелік є необґрунтованим, занадто деталізованим, розгалуженим, складним для практичної реалізації. Саме тому інвестиційна політика, що проводилась у державі, досі не дала позитивних результатів щодо трансформації структури економіки України.

Зроблено висновок, що для забезпечення інвестиційної діяльності малого підприємництва з урахуванням суспільних інтересів у масштабі країни спроможна лише держава, як виразник таких інтересів. У зв'язку з цим українським законодавством передбачається державне регулювання інвестиційної діяльності малого підприємництва.

Визначено, що система державного регулювання інвестиційної діяльності малого підприємництва є сукупністю наступних елементів: органів законодавчої і виконавчої влади; створених органами влади підприємств, організацій, установ; громадських організацій з надання підтримки суб'єктам малого підприємництва, які на основі чинного законодавства беруть участь у виробленні і реалізації управлінських рішень як рівноправні партнери державних органів; крупного бізнесу, який бере участь в заходах, які ініціюються державою, щодо розвитку малого підприємництва.

В ході дослідження визначено, що слабкий розвиток системи державного економічного регулювання інвестиційної діяльності малих підприємств був обумовлений: існуючою практикою отримання кредитів і інвестицій; сильним податковим тягарем, відсутністю надійних правових гарантій і нестабільністю законодавства; тиском кримінальних структур; адміністративними бар'єрами для розвитку малого підприємництва в регіонах; нерозвиненістю ринку різного роду фінансово-кредитних послуг; браком кваліфікованих кадрів, недостатньою їх соціальною захищеністю.

Встановлено, що основною метою системи державного економічного регулювання інвестиційної діяльності на новому ступені розвитку малих підприємств було створення сприятливого інвестиційно-фінансового клімату для створення і підвищення стійкості і динамічного розвитку малого бізнесу. Завданням структурної перебудови і економічного зростання економіки країни, повинен бути розроблений ефективний механізм реалізації економічної політики держави в інвестиційній сфері малого бізнесу.

Ефективність означає, що механізм націлений на використання синергетичного ефекту від взаємодії елементів триланкової вертикально інтегрованої системи підтримки малого підприємництва, яка включає державний, регіональний і муніципальний рівні, має чітку організацію і технологію ухвалення рішень, створені управлінські ланки, утворені «вертикалі» і «горизонталі» по ухваленню і виконанню управлінських рішень, розроблені норми, внутрішні стандарти і інша нормативна документація для управління і так далі. На всіх рівнях управління (державному, регіональному і муніципальному) забезпечено узгодження інтересів держави і малих підприємств.

В другому розділі “Розвиток державного регулювання і методів економічного стимулювання інвестиційної діяльності малого підприємництва” здійснено аналіз сучасного стану системи державного регулювання інвестиційної діяльності малого підприємництва, розглянуто методи державного стимулювання та форми державного регулювання системи інвестиційної діяльності малого підприємництва.

Визначено, що державна фінансова підтримка малого підприємництва на сьогодні залишається більше декларативною, ніж реальною. Не враховуючи 2003 рік, коли фінансування було на рівні 80%, в усі інші роки, з 2001 по теперішній час, фінансування заходів Програми складало від 0 до 18% від загальної потреби, що звичайно вплинуло на якість її результатів. У 2007-2008 роках - це 1,8-2 млн. грн., що складає лише 1% від необхідної суми. У 2009 році в умовах фінансової кризи, коли при належній підтримці з боку держави саме розвиток малого підприємництва може забезпечити робочими місцями мільйони вивільнених працівників і при незначних фінансових вливаннях створити умови для поповнення бюджетів усіх рівнів, Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» на фінансування заходів Національної програми взагалі передбачено лише 400 тис. грн. (рис. 1).

Адже в усіх програмах Уряду, Указах Президента, законодавчих актах, програмах політичних партій мале підприємництво визначається пріоритетом розвитку української економіки. Але в реальності усе виглядає інакше.

Тобто, крім заходів, які реалізуються традиційно, Держкомпідприємництвом необхідно зосередити увагу на таких основних напрямах, як: полегшення доступу малих та середніх підприємств до фінансових ресурсів; приєднання України до Європейської хартії для малих підприємств; участь в Робочій групі з питань розвитку малого і середнього бізнесу та підприємництва Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР); підвищення конкурентоспроможності продукції українського товаровиробника, забезпечення інноваційного розвитку малого бізнесу та підтримка його експортного потенціалу.

Рис. 1. Фінансування Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, тис. грн.

Доведено, що основними проблемами доступу підприємців до фінансово-кредитних ресурсів є високі відсоткові ставки і низька вірогідність отримання кредитів без наявності ліквідної застави або тривалого досвіду підприємницької діяльності. Для їх вирішення, по-перше, доцільно розширювати надання часткового відшкодування відсоткових ставок за кредитами на реалізацію інвестиційних проектів та запроваджувати відповідні програми щодо компенсації лізингових платежів та інших форм фінансової підтримки підприємництва, а по-друге, створити фонди для надання гарантій та порук.

Встановлено, що головною метою програм підтримки малого підприємництва є формування сприятливого бізнес-середовища в регіонах, створення нових робочих місць, подолання диспропорцій в економічному розвитку територій, збільшення експортної спроможності малих підприємств, спрощення доступу малого підприємництва до сучасних інноваційних технологій тощо.

Проаналізувавши стан фінансування регіональних програм підтримки малого підприємництва, зазначено, що відповідно до Бюджетного кодексу України регіональні та місцеві програми підтримки малого підприємництва не відносяться до переліку видатків місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, а відносяться до «інших програм». Отже, обсяги цих видатків знаходяться у прямій залежності від політичної волі місцевих органів виконавчої влади та органів самоврядування, а також усвідомлення ними соціально-економічної місії малого бізнесу, його місця і ролі в процесах розвитку територій та країни в цілому. економічний інвестиційний фінансування підприємництво

Визначено, що основним напрямом інтеграції інтересу малого бізнесу і банківського сектора сучасної України повинне стати зміцнення їх відносин на двосторонній основі. Всі інші чинники, починаючи від централізованої державної підтримки до діяльності добровільних об'єднань малих підприємств, здатні забезпечити тільки зовнішнє середовище, яке сприяє рішенню основного завдання. Встановлено, що в Україні, при дуже низьких темпах капіталізації економіки в цілому, в секторі малого підприємництва такі показники здебільшого відсутні. Це є віддзеркаленням обтяжливих умов щодо отримання кредитів на розбудову власної справи. Мале вітчизняне підприємництво майже не з'являється на європейському та світовому ринках через невідповідність якості його продукції сучасним вимогам різних програм ISO - Міжнародної організації зі стандартизації. Все це вимагає концентрації значних державних і бюджетних коштів у напрямі багатовекторної програми підтримки малого підприємництва і, не в майбутньому, а вже сьогодні.

Вирішення цих питань перетинається із багатьма аспектами сучасної фінансово-кредитної системи, які на сьогодні є певною перешкодою для загальнодержавного стимулювання інвестиційної діяльності малого підприємництва, а саме: недостатність у малих підприємств ліквідного забезпечення; жорсткі нормативні вимоги НБУ до комерційних банків, щодо формування значних резервів при видачі кредитів малому підприємництві у зв'язку із підвищеним рівнем ризиків; відносна висока вартість кредитів для малих підприємств порівняно із середніми та, особливо, з великими.

В ході дослідження встановлено, що закони ринкового саморегулювання самі по собі не в змозі створити преференційні пільгові умови розвитку як для тієї чи іншої форми власності, так і для різних за масштабами підприємств. Зокрема це стосується й такого аспекту ринкового механізму, як економічні відносини в кредитно-фінансовій сфері між суб'єктами підприємництва і банками.

Накопичений світовий досвід дає підстави для широкого використання методів державного стимулювання інвестиційної діяльності малого підприємництва в ринкових умовах. Обґрунтовано методи державного стимулювання інвестиційної діяльності малого підприємництва в ринкових умовах через законодавче закріплення статусу малого підприємництва як невід'ємної складової загальної економічної системи і, при цьому, найслабкішої ланки в загальній системі економічної безпеки, що потребує розробки і підтримки програм поетапної його розбудови.

В третьому розділі “Вдосконалення системи державного регулювання інвестиційної діяльності малого підприємства” запропоновано напрями вдосконалення системи державного регулювання інвестиційної діяльності малого підприємства.

Запропоновано такі напрями стратегічного партнерства інвестора і малого підприємства, як: мале підприємство зберігає повну юридичну і господарську самостійність і добровільно передає інвесторові лише ті управлінські функції, які він здатний реалізувати ефективніше, за рахунок наявності в нього кваліфікованих фахівців, інформації, інших ресурсів; інвестор не намагається перетворити мале підприємство на дочірню структуру і будує свої фінансові відносини з ним на умові не пайової участі у прибутку, а рентабельного вкладення засобів або надання послуг; мале підприємство не має права порушити довіру інвестора, поставивши під загрозу його фінансові інтереси шляхом реалізації неузгоджених господарських рис «стратегічного» характеру.

Стратегічне партнерство може бути реалізоване шляхом створення регіональної системи підтримки інвестиційної діяльності в малому підприємництві. Формування і розвиток регіональної системи підтримки інвестиційної діяльності в малому підприємництві необхідне для досягнення наступних цілей: підвищення інвестиційної активності у сфері малого підприємництва на території регіону; сприяння створенню конкурентноздатних малих підприємств через розвиток ефективних форм інвестиційної підтримки суб'єктів малого підприємництва; сприяння формуванню середнього класу і зростання внеску малих підприємств у виробництво валового регіонального продукту.

Узагальнюючи досвід роботи у сфері підтримки інвестиційної діяльності малих підприємств, було відзначено, що на рівні регіону доцільне утворення регіонального інвестиційного центру підтримки малого підприємництва. Схема контактів центру підтримки малого підприємництва з державними і недержавними структурами на регіональному рівні зображена на рис. 2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Схема контактів регіонального інвестиційного центру підтримки малого підприємництва з державними і недержавними структурами на регіональному рівні

Одним з найважливіших завдань формування і розвитку системи державного економічного регулювання інвестиційної діяльності в малому підприємництві є ефективне розміщення ресурсів для інвестування проектів, розроблених у сфері малого підприємництва. В ході дослідження визначено важливість методичного обґрунтування підходів до управління розміщенням інвестиційних ресурсів у малому підприємництві, що, у свою чергу, забезпечує державне регулювання обставин і умов виділення різних видів інвестиційної підтримки, а також відбір об'єктів, на які ця підтримка може бути орієнтована.

Запропоновано виділити два основні критерії державного регулювання інвестиційного процесу в малому підприємництві: по-перше, досягнення максимального кумулятивного ефекту сукупних, приватних і з державною участю інвестицій відповідно до бажаних структурних змін; по-друге, досягнення максимального ефекту від самих інвестицій, які фінансуються державою.

Узгодження цих в принципі двох конфліктних критеріїв можливо тільки при виборі компромісних інвестиційних рішень. Визначено, що система державного регулювання інвестиційної діяльності, яка існує нині в малому підприємництві, не охоплює компоненти ефективного розподілу засобів, які інвестуються між проектами. Додавши такі компоненти, можна отримати цілісну модель ресурсного управління державними інвестиціями, яка забезпечувала б ефективне використання засобів, які інвестувалися в кожному конкретному інноваційному проекті і ефективний розподіл засобів в межах групи відібраних проектів. Для цього нами було розглянуто п'ять етапів процесу ресурсного управління державними інвестиціями, які утворюють замкнутий, циклічний процес, в якому оцінка ефективності може приводити до коректування цілей, політики, стратегії і структури інвестиційного портфеля.

Таким чином, процес управління розміщенням інвестиційних ресурсів в малому підприємництві повинен складатися з двох етапів: на першому етапі здійснюється конкурсний відбір інноваційних проектів, а на другому - обґрунтовується модель ресурсного управління державними інвестиціями.

Для дослідження і пошуків раціонального розміщення державних ресурсів, коли інвестором виступає держава, запропоновано використовувати портфельну теорію. Сформульовано основні положення, на яких ґрунтується використання портфельної теорії: існує кінцеве число інструментів інвестування, прибутковості яких для заданого періоду вважаються випадковими величинами; інвестор (держава) в змозі, наприклад, виходячи із статистичних даних, отримати оцінку очікуваних (середніх) значень доходностей і їх попарних коваріацій - ступенів можливості диверсифікації ризику; інвестор (держава) може формувати будь-які допустимі (для даної моделі) портфелі, прибутковості портфелів є також випадковими величинами; порівняння вибраних портфелів ґрунтується тільки на двох критеріях - середній прибутковості і ризику; інвестор (держава) не схильний до ризику в тому сенсі, що з двох портфелів з однаковою прибутковістю він обов'язково віддасть перевагу портфелю з меншим ризиком.

Визначено, що для подальшого розвитку і вдосконалення механізму економічного регулювання і оптимізації розміщення інвестиційних ресурсів в малому підприємництві необхідно: затвердження єдиних загальних правил поведінки господарюючих суб'єктів; встановлення різних економічних і правових режимів для господарюючих суб'єктів; використання індивідуальних адміністративних актів управління.

Удосконалено концепцію інвестиційної підтримки сфери малого підприємництва за напрямами: розробка чітко обкреслених принципів, механізмів, інструментів і схем моніторингу; перенесення центру тяжіння процесу активізації інвестиційної діяльності в малому підприємництві на регіональний рівень; подальший розвиток прямих форм державного регулювання інвестиційної діяльності малих підприємств; розвиток перспективних методів економічного, фінансового і податкового стимулювання інвестиційної діяльності у сфері малого підприємництва; подальший розвиток банківської і фінансової системи в частині поліпшення доступу малих підприємств до інвестицій.

Висновки

В дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання розробки теоретичних, методичних засад та практичних рекомендацій щодо удосконалення системи державного регулювання інвестиційної діяльності малого підприємництва в Україні. Основні висновки та рекомендації, які отримані в процесі дослідження, зводяться до наступного:

1. На підставі проведених досліджень уточнено теоретичні засади інвестування в процесі розширеного відтворення як в галузі матеріального виробництва так і у виробництві послуг. Визначено, що специфіка державного регулювання інвестиційної діяльності малого підприємництва передбачає, по-перше, різницю між інвестиційними товарами і споживчими, оскільки останні задовольняють потреби споживачів безпосередньо, а перші роблять це побічно, забезпечуючи виробництво споживчих товарів. По-друге, в більшості випадків в цій сфері відбувається реальне інвестування. По-третє, інвестор (юридична або фізична особа, що здійснює інвестиції) передає свої права на гроші і у якості заміни набуває прав на майбутній дохід, тобто реалізує свою кінцеву мету - збільшення реального капіталу. Крім того специфіка передбачає врахування певної частки спекуляцій на інвестиційному ринку. Це вимагає урахування ступеня ризику, ринкового руху цін, отримання прибутку в короткостроковому періоді. Через це необхідний чіткий механізм державного регулювання інвестиційної діяльності, який буде сприяти стимулюванню економічного зростання, створенню сприятливого інвестиційного клімату в малому підприємництві.

2. Встановлено, що головним питанням державної інвестиційної політики в малому підприємництві є визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування, які мають відповідати як довготривалим національним інтересам держави, так і тим невідкладним завданням, які випливають із сучасного стану малого підприємництва України. В більшості своїй у визначених державою пріоритетних сферах здійснюють свою діяльність малі підприємства. При цьому, хоч які важливі є ці пріоритети, однак вони створюють враження вибраних випадково, незрозумілим є загальний критерій їх визначення. Наведений перелік є необґрунтованим, занадто деталізованим, розгалуженим, складним для практичної реалізації. Саме тому інвестиційна політика, що проводилась у розвитку малого підприємництва, досі не дала позитивних результатів щодо трансформації структури економіки України. Визначено, що пріоритетними сферами інвестиційної діяльності малого підприємництва можуть бути: агропромисловий комплекс; медична та мікробіологічна промисловість; легка промисловість; впровадження енерго- і ресурсозберігаючих технологій; транспортна і соціальна інфраструктура.

3. Доведено, що основною метою державного регулювання системи інвестиційної діяльності на новому ступені розвитку малих підприємств є створення сприятливого інвестиційного клімату для підвищення стійкості і динамічного розвитку малого бізнесу. Для цього повинен бути розроблений ефективний механізм реалізації економічної політики держави в інвестиційній сфері малого бізнесу. Ефективність означає, що механізм націлений на використання синергетичного ефекту від взаємодії елементів триланкової вертикально інтегрованої системи підтримки малого підприємництва, яка включає державний, регіональний і муніципальний рівні, має чітку організацію і технологію ухвалення рішень, створені управлінські ланки, утворені «вертикалі» і «горизонталі» по ухваленню і виконанню управлінських рішень, розроблені норми, внутрішні стандарти і інша нормативна документація для управління і так далі. На всіх рівнях управління (державному, регіональному і муніципальному) забезпечено узгодження інтересів держави і малих підприємств.

4. Визначено, державна фінансова підтримка малого підприємництва на сьогодні залишається більше декларативною, ніж реальною. Крім заходів, які реалізуються традиційно, необхідно розвинути такі основні напрями, як: полегшення доступу малих та середніх підприємств до фінансових ресурсів; приєднання України до Європейської хартії для малих підприємств; участь в Робочій групі з питань розвитку малого і середнього бізнесу та підприємництва Організації економічного співробітництва та розвитку; підвищення конкурентоспроможності продукції українського товаровиробника; забезпечення інноваційного розвитку малого бізнесу та підтримка його експортного потенціалу.

5. На підставі проведеного аналізу показано, що на цей час в усіх регіонах України впроваджуються регіональні та місцеві програми підтримки малого підприємництва. Аналізуючи стан фінансування регіональних програм, зазначено, що відповідно до Бюджетного кодексу України регіональні та місцеві програми підтримки малого підприємництва не відносяться до переліку видатків місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, а відносяться до «інших програм». Отже, обсяги цих видатків знаходяться у прямій залежності від політичної волі місцевих органів виконавчої влади та органів самоврядування, а також усвідомлення ними соціально-економічної місії малого бізнесу, його місця і ролі в процесах розвитку територій та країни в цілому.

6. Накопичений світовий досвід дає підстави для широкого використання методів державного стимулювання інвестиційної діяльності малого підприємництва в ринкових умовах: слід законодавчо закріпити, що мале підприємництво є невід'ємною складовою загальної економічної системи і, при цьому, найслабкішою ланкою в загальній системі економічної безпеки, що потребує розробки і підтримки програм поетапної його розбудови; доцільно визначити національні кількісні параметри щодо підтримки суб'єктів малого підприємництва, які б відповідали європейським стандартам; визначити державну інституцію «Національна агенція розвитку малого підприємництва», яка буде розробляти та надавати на затвердження Уряду загальні щорічні плани-заходи щодо підтримки малого підприємництва, проводити поточний моніторинг виконання прийнятих програм; законодавчо спростити адміністративні бар'єри, що перешкоджають швидкому входженню підприємця в мале бізнес-середовище та заважають становленню нового підприємства; чітко визначити законодавчо пільгові механізми підтримки малого підприємництва; узгодити національні кількісні показники щодо обсягів реалізації товарів і послуг з європейськими; законодавчо закріпити право обласних і місцевих органів самоврядування на створення цільових майнових фондів для розвитку малого підприємництва.

7. Визначено, що стратегічне партнерство держави і малих підприємств в інвестиційній сфері може бути реалізоване шляхом створення регіональної системи підтримки інвестиційної діяльності в малому підприємництві. Такою структурою може стати регіональний інвестиційний центр підтримки малого підприємництва, який повинен: брати участь в обговоренні і формуванні інвестиційної програми регіону; брати участь в інвестиційних конкурсах, які проводяться в регіоні, тендерах, аукціонах, ярмарках; отримувати інформацію від органів державної влади по питаннях, які пов'язані з інвестиційною діяльністю; акумулювати і розміщувати засоби різних інвесторів у відібрані проекти. Регіональний інвестиційний центр підтримки малого підприємництва дозволить здійснити стратегічне партнерство за наступними напрямками: стратегічне планування розвитку малого підприємництва; формування маркетингової політики підприємств; оперативне управління фінансовими ресурсами малих підприємств; інвестиційна діяльність малих підприємств у вигляді вкладень у власний капітальний розвиток і портфельного інвестування; внутрішньофірмовий менеджмент тощо.

8. Встановлено, що система державного регулювання інвестиційної діяльності, яка існує нині в малому підприємництві, не охоплює компоненти ефективного розподілу засобів, які інвестуються між проектами. Запропоновано такі етапи процесу управління розміщенням інвестиційних ресурсів в малому підприємництві як: здійснення конкурсного відбору інноваційних проектів; обґрунтування моделі ресурсного управління державними інвестиціями; оцінка ризиків за відібраними проектами, яку доцільніше проводити після процедури розподілу коштів між проектами. Представлений процес управління розміщенням інвестиційних ресурсів в малому підприємництві дозволить найефективніше використовувати державні кошти, які направляються на інвестування в ініціативні проекти малих підприємств, розробити механізм координації інвестиційної діяльності, який діє у сфері малого підприємництва адекватним реаліям, які склалися.

9. Неоднозначність ситуації з інвестиціями для малих підприємств вимагає розробки такої концепції інвестиційної підтримки сфери малого підприємництва, при якій розміщення інвестиційних ресурсів в малому підприємництві буде оптимально доцільним. Для реалізації цієї концепції запропоновано виділити декілька основних напрямів: розробка чітко окреслених принципів, механізмів, інструментів і схем моніторингу; перенесення центру тяжіння процесу активізації інвестиційної діяльності в малому підприємництві на регіональний рівень; подальший розвиток прямих форм державного регулювання інвестиційної діяльності малих підприємств; розвиток перспективних методів економічного, фінансового і податкового стимулювання інвестиційної діяльності у сфері малого підприємництва; подальший розвиток банківської і фінансової системи в частині поліпшення доступу малих підприємств до інвестицій.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Левицький Р.Й. Бюджетна політика як інструмент реалізації інвестиційного розвитку держави / Р.Й. Левицький // Наук. вісник Академії муніц. управління : Серія “Управління” [зб. наук. пр.] / [За заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка]. Вип. 1 (7). Державне управління та місцеве самоврядування. - К.: ВПЦ АМУ, 2009. - С. 195-201.

2. Левицький Р.Й. Вплив регіональної інвестиційної політики на розвиток виробничого потенціалу промисловості регіону / Р.Й. Левицький // Держава та регіони : Серія “Державне управління”. - 2008. - № 3. - С. 117-121.

3. Левицький Р.Й. Державна інвестиційна політика в умовах стабілізації ринкових відносин в Україні / Р.Й. Левицький // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління “Державне управління інноваційним розвитком” : Серія “Державне управління” [зб. наук. пр.]. Т. ІХ. Вип. 105. - Донецьк: ДонДУУ, 2008. - С. 62-70.

4. Левицький Р.Й. Державне сприяння розвитку інвестиційних процесів / Р.Й. Левицький // Наук. вісник Академії муніц. управління : Серія “Управління” [зб. наук. пр.] / [За заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка]. Вип. 3 (5). Державне управління та місцеве самоврядування. - К.: ВПЦ АМУ, 2008. - С. 199-202.

5. Левицький Р.Й. Засади державної політики в сфері іноземного інвестування / Р.Й. Левицький // Теорія та практика державного управління [зб. наук. пр.]. Вип. 1 (24). - X.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2009. -- С.359-365.

6. Левицький Р.Й. Комплексний механізм залучення іноземних інвестицій / Р.Й. Левицький // Економіка та держава. - 2008. - № 12. - С. 84-85.

7. Левицький Р.Й Побудова дієвого механізму регулювання інвестиційних процесів / Р.Й. Левицький // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління “Державне регулювання розвитку країни, регіону, галузі” : Серія “Державне управління” [зб. наук. пр.]. Т. ІХ. Вип. 114. - Донецьк: ДонДУУ, 2008. - С. 81-89.

8. Левицький Р.Й. Державне регулювання інвестиційного процесу в Україні / Р.Й. Левицький // Інвестиційна складова сталого розвитку регіону: наук.-практ. конф., 10 груд. 2008 р.: тези допов. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2009. - С. 114-116.

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.