Правова основа діяльності державної виконавчої служби

1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Проходження мною практики відбувалося у Відділі державної виконавчої служби Іванківського міжрайонного управління юстиції у Київській області. За час її проходження я ознайомилась з діяльністю, структурою, організацією та завданнями державної виконавчої служби Іванківського міжрайонного управління юстиції.

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" ( далі - Закону).

Основним завданням під час проходження практики є: узагальнення, систематизація, вдосконалення знань і навичок зі спеціальності, перевірка можливості самостійної роботи.

Також ознайомлена з діяльністю відділу державної виконавчої служби та оформлення документів, які має право видавати відділ.

Відділ ДВС знаходиться в приміщенні Іванківського управління юстиції у складі 14 чоловік:

Начальника ДВС;

1-го заступника начальника ДВС;

1-го головного державного виконавця;

2-х старших державних виконавців;

4-х державних виконавців;

1-го головного спеціаліста;

1-го спеціаліста ІІ категорії;

1-го оператоа компюторного набору;

1-го водія;

1-го прибиральника.

Відділ ДВС складає статистичну звітність до Головного управління юстиції у Київській області щомісячно, щоквартально, за півріччя та за рік про роботу відділу державної виконавчої служби.

Правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, Закон України «Про державну виконавчу службу», Закон України «Про виконавче провадження», Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції», Закон України « Про звернення громадян», Інструкція «Про проведення виконавчих дій», яка визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів, цивільно - процесуальний кодекс України, інші закони та підзаконні нормативно правові акти, що прийняті на їх виконання.

Завданням відділу державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. Державний виконавець, керуючись у своїй роботі Законом України "Про виконавче провадження", забов'язаний з власної ініціативи вживати всіх заходів до більш швидкого і реального виконання рішення та активно допомагати сторонам у захисті їх прав та законних інтересів.

В ході здійснення повного та реального вчинення своїх дій по виконавчому провадженню при виконанні рішень судів та інших органів, посадових осіб, державний виконавець потребує ознайомлення з відповідями державних органів та посадових осіб:

· Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Іванківського, Поліського районів та зони Чорнобильської АЕС при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, щодо зареєстрованого за боржником автотранспортних засобів (Додаток А);

· державної реєстраційної служби Іванківського МРУЮ, щодо зареєстрованого за боржником права власності на житлові приміщення та будівельні споруди (Додаток Б);

· АТ «Ощадний банк України» ТВБВ №10026-0726, щодо наявності у боржника грошових коштів на рахунках (Додаток В);

· Державної податкової служби України, щодо джерел отримання доходів боржників - Візичних осіб (Додаток Г);

· Пенсійного фонду України, щодо осіб - боржників які отримують пенсії (Додаток Д);

· Державної інспекції сільського господарства, щодо зареєстрованого за боржником сільськогосподарської техніки (Додаток Е);

· Управління держземагенства в Іванківському районі, щодо реєстрації державних актів про право власності на земельну ділянку;

· Управління державної міграційної служби України в Київській області, щодо інформації про отриманна закордонного паспорту;

· Сільської ради, щодо реєстрації та фактичного проживання за вказаною адресою.

Вимоги та запити державного виконавця є обов'язковими для всіх державних підприємств, установ, організацій.

Розділ 1

Характеристика органів державної виконавчої служби

Державна виконавча служба здійснює виконання рішень судів та інших органів (далі - рішень) відповідно до законів України.

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законодавством.

Правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, Закон України “Про державну виконавчу службу”, інші закони та підзаконні нормативно-правові акти, що прийняті на їх.

Органами державної виконавчої служби є:

· Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

· Головноге управління юстиції Міністерства юстиції України в, областях, м. Києві;

· Відділ держаної виконавчої служби районного, міського, міжрайонного та міськрайонного управління юстиції.

Виконання рішень, перелік яких встановлено законодавством, покладається на державних виконавців районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби.

Районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи державної виконавчої служби є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банків, гербову печатку.

1.1 Правовий статус державних виконавців

Відповідно до Закону України “Про державну виконавчу службу” державними виконавцями є: начальник, заступник начальника, головний держаний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець районного, міського відділу державної виконавчої служби.

Державний виконавець здійснює примусове виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснює добір кадрів, методичне керівництво діяльністю державних виконавців, підвищення їх професійного рівня, фінансове і матеріально-технічне забезпечення органів державної виконавчої служби, розглядає скарги на дії державних виконавців.

Головне управління юстиції Міністерства юстиції України, управління юстиції в областях, місті Києві організовують виконання законів і здійснюють керівництво відділами державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в обласних, міських управлінь юстиції, районними, міськими (міст обласного значення), районними у містах відділами державної виконавчої служби, координують і контролюють їх діяльність; організовують професійну підготовку і атестацію державних виконавців; розглядають скарги на дії державних виконавців; заохочують за успіхи в роботі і накладають стягнення за порушення трудової дисципліни; здійснюють матеріально-технічне забезпечення державної виконавчої служби.

Державні виконавці є державними службовцями.

Державним виконавцям видаються службові посвідчення єдиного зразка, який затверджується Міністерством юстиції України.

Державний виконавець під час виконання службових обов'язків носить формений одяг, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

Державний виконавець користується правами і виконує обов'язки, передбачені законодавством України.

Державним виконавцем може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, здатний за своїми особистими і діловими якостями виконувати покладені на нього обв'язки.

Начальником районного, міського (міста обласного значення), районного у місті відділу державної виконавчої служби призначається громадянин України з вищою юридичною освітою і зі стажем юридичної роботи не менше трьох років.

Не можуть бути призначеними на посаду державного виконавця особи, відносно яких існують обмеження, передбачені Законом України “Про державну службу”.

Державні виконавці призначаються на посаду, звільняються з посади начальниками Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в обласних управліннях юстиції за поданням начальників відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Начальники районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби призначаються на посаду та звільняються з посади Департаментом державної виконавчої служби з затвердженням обласної, міської, районної державної адміністрації.

Розділ 2

Характеристика виконавчих документів, які мають право видавати відділ державної виконавчої служби

Закон України “Про виконавче провадження” визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у даному Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та у межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню[ 2, ст.1].

Державний виконавець відкриває виконавче провадження:

за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, на підставі виконавчого документа;

за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави у суді;

в інших, передбачених законом випадках.

2.1 Вимоги до виконавчого документа

У виконавчому документі повинні бути зазначені:

· назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;

· дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

· повне найменування (для юридичних осіб) або імя (прізвище, ім"я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема дата народження боржника а та його місце роботи (для фізичних осіб), місце знаходження майна боржника, рахунки стягувача чи боржника тощо;

· резолютивна частина рішення;

· дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

· строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою (Додаток Є).

Законом можуть бути встановлені також інші вимоги до виконавчих документів.

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійного діючого органу або майна [2, ст. 18]

Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, провадиться державним виконавцем за місцем здійснення таких дій.

Якщо у процесі виконавчого провадження змінилися місце проживання чи місцезнаходження боржника, місце його роботи або з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє чи його недостатньо, державний виконавець негайно складає про це акт і не пізніше наступного дня надсилає виконавчий документ разом із копією цього акта до відділу державної виконавчої служби за новим місцем проживання боржника, місцем його роботи чи місцем знаходження майна боржника, про що одночасно повідомляє стягувача та орган, який видав виконавчий документ.

Якщо зволікання вчинення виконавчих дій створює загрозу невиконання рішення, державний виконавець має право вчиняти виконавчі дії на територію, на яку не поширюються його функції, або передати виконавчий документ відповідному підрозділу Державної виконавчої служби в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

2.2 Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання

1. Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

· посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

· інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

2. Строки, зазначені у частині першій цієї статті встановлюються для:

· виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення;

· виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення;

· інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

3. Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

4. Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання встановлюються для кожного платежу окремо.

По інших виконавчих документах строк пред'явлення їх до виконання встановлюється з наступного дня після їх видачі, якщо інше не встановлено законом.

Рішення про стягнення періодичних платежів (у справах про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, втратою годувальника тощо) можуть бути пред'явлені для виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання. 1. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:

1) пред'явленням виконавчого документа до виконання;

2) частковим виконанням рішення боржником;

3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення [2, ст.23].

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю повного або часткового рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після перерви встановлюється з дня повернення виконавчого документа стягувачу.

Державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого минув, про що виносить відповідну постанову .

Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву у 10-денний строк, якщо інше не встановлено законом.

По інших виконавчих документах пропущені строки поновленню не підлягають.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим вищевказаним Законом.

Державний виконавець у 3-денний строк із дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати десяти днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням із нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних із провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом (Додаток Ж).

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служби або до відділу суду у 10-денний строк.

2.3 Строки здійснення виконавчого провадження

Виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії, виконати рішення, не пов'язані з реалізацією майна боржника, не пізніше, ніж у двомісячний строкіз дня надходження виконавчого документа. Продовження зазначеного строку можливе лише у випадках, передбачених законодавством України.

Негайному виконанню підлягають рішення:

1) про стягнення аліментів, заробітної плати в межах платежів, вирахуваних за один місяць, а також про стягнення усієї суми боргу за такими виплатами, якщо рішенням передбачено її негайне стягнення;

2) про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника;

3) в інших випадках, якщо негайне виконання передбачено законом і про це зазначено у виконавчому документі. [2, ст.30]

У разі якщо рішення підлягає негайному виконанню, державний виконавець відкриває виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня після надходження документів, зазначених у статті 17 цього Закону, і невідкладно розпочинає його примусове виконання.

2.4 Відмова у відкритті виконавчого провадження

Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам,передбаченим статтею 18 цього Закону;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову протягом трьох робочих днів, а за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - не пізніше наступного робочого дня з дня надходження виконавчого документа і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові разом з виконавчим документом (Додаток З).

Постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служби або до відповідного суду у 10-денний строк із моменту її одержання [2, ст.26]

Державний виконавець у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 даного Закону, повертає виконавчий документ у 3-денний строк органу, який його видав, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження та повідомляє заявника.

У постанові зазначається, на якій підставі повертається виконавчий документ, і встановлюється строк для усунення порушень. Копія постанови надсилається заявнику та органу, який видав цей документ.

У разі усунення допущених порушень у встановлений строк виконавчий документ вважається поданим у день первісного надходження. Порушення встановленого строку не перешкоджає повторному направленню виконавчого документа державному виконавцю в загальному порядку.

2.5 Роз'яснення рішень, які підлягають примусовому виконанню

У разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення. У разі якщо зміст виконавчого документа є незрозумілим, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення змісту цього документа. Суд або орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у десятиденний строк з дня її надходження і у разі необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх редакції [2, ст.34].

2.6 Права і обов'язки сторін та інших осіб у виконавчому провадженні

Сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку його пред'явлення до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа [2, ст.12].

Сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належність майна і результати його оцінки, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами.

2.7 Добровільне виконання рішень

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (Додаток Ж).

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору (Додаток И), та витрат пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій (Додаток І), передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (Додаток Й), передбаченого статтею 25 цього Закону.

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем у робочі дні не раніше шостої години і не пізніше двадцять другої години. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається державним виконавцем. Сторони виконавчого провадження мають право пропонувати зручний для них час проведення виконавчих дій.

Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні, встановлені законодавством, допускається лише у випадках, коли зволікання неможливе або у разі, коли вони не можуть бути здійснені в інші дні з вини боржника, і лише за погодженням начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.

Проведення виконавчих дій у нічний час допускається з дозволу начальника відповідного відділу державної виконавчої служби і лише у випадках, коли невиконання рішень створює загрозу життю чи здоров'ю громадян.

2.8 Обставини, що зумовлюють зупиненення виконавчого провадження

Обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження 1. Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі: 1) смерті, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво; 2) визнання стягувача або боржника недієздатним; 3) проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях, якщо згідно з умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях; 4) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа; 5) прийняття судом до розгляду скарги на постанову органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення; 6) зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право; 7) зупинення судом реалізації арештованого майна; 8) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; 9) запровадження Національним банком України мораторію на задоволення вимог кредиторів банку, крім рішень щодо виконання зобов'язань, пов'язаних з обслуговуванням господарської діяльності банку, у тому числі з виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодуванням шкоди, завданої життю та здоров'ю працівників банку, а також вимог кредиторів щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальної допомоги в межах, установлених тимчасовим адміністратором лімітів; 10) сплати боржником або іншим гарантом у встановленому законодавством порядку (у тому числі за договорами про відшкодування ядерної шкоди) коштів на відшкодування ядерної шкоди, що дорівнюють або перевищують встановлену законом межу відповідальності оператора ядерної установки. Для обчислення сплачені кошти підлягають перерахуванню у Спеціальні права запозичення, що встановлюються Міжнародним валютним фондом, за офіційним курсом Національного банку України на день сплати; 11) прийняття судом до розгляду касаційної скарги прокурора на рішення суду; 12) звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п'ятою статті 8 цього Закону; 13) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення; 14) наявності коштів за договорами банківського рахунку або банківського вкладу, які боржник не має права вимагати до закінчення строку дії таких договорів, у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення; 15) внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" 2. Виконавче провадження на підставі, передбаченій пунктом 7 частини першої цієї статті, зупиняється лише в частині звернення стягнення на майно, реалізацію якого зупинено судом. 3. Виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 15 частини першої цієї статті, не зупиняється за рішеннями про виплату заробітної плати, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів. Право державного виконавця зупинити виконавче провадження: 1. Виконавче провадження може бути зупинено: 1) у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання; 2) у разі прохання боржника, який проходить строкову службу у складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань, якщо рішення неможливо виконати без його участі; 3) у разі перебування боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі, якщо рішення неможливо виконати без його участі; 4) у разі оголошення розшуку боржника - фізичної особи, транспортних засобів боржника або розшуку дитини; 5) за заявою стягувача у разі його перебування у відпустці за межами населеного пункту, де він проживає.

2.9 Закінчення виконавчого провадження

Виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону [2, ст.49].

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. (Додаток К).

2.10 Оголошення розшуку

У разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ (Додаток Л).

Розшук боржника - фізичної особи, дитини, розшук транспортних засобів боржника здійснюють органи внутрішніх справ, а розшук боржника - юридичної особи та іншого майна боржника організовує державний виконавець. Розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання, перебування, місцезнаходженням боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання (місцезнаходженням) стягувача.

Витрати органів внутрішніх справ, пов'язані з розшуком боржника - фізичної особи, дитини за виконавчими документами про відібрання дитини або транспортних засобів боржника, стягуються з боржника за ухвалою суду. Витрати, пов'язані з організацією розшуку боржника - юридичної особи або іншого майна боржника, стягуються з боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Незвернення державного виконавця до суду у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, а також інші дії та бездіяльність державного виконавця, пов'язані з розшуком боржника або його майна, можуть бути оскаржені у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом [2, ст.40].

Розділ 3

Характеристика кошторису відділу державної виконавчої служби іванківського районного управління юстиції

У відділі державного казначейства в с.м.т. Іванків для відділу державної виконавчої служби відкрито депозитний рахунок.

На цей рахунок перераховуються кошти, які сплачуються громадянами, підприємствами, установами як 10% виконавчого збору за невиконання рішень суду у добровільному порядку та витрати на проведення виконавчиї дій, з якого 100% перераховується на розрахунковий рахунок Управління державного казначейства у м. Києві.

Для відділу державної виконавчої служби не відкрито спеціальний реєстраційний рахунок і тому дана установа не має свого кошторису.

Користуватися коштами із депозитного рахунку відділ не має права.

Розділ 4

Аналіз організації охорони праці

В даному розділі представлені фактичні матеріали з бази практики, охарактеризований стан охорони праці у відділі державної виконавчої служби Іванківського міжрайонного управління юстиції, проаналізовано організацію охорони праці на базі стажування, а також вивчено внутрішню нормативну базу з цього питання, запропоновані шляхи вдосконалення проблемних питань та визначені рекомендації щодо покращення умов праці.

4.1 Внутрішня нормативна база щодо охорони праці, яка діє на базі стажування

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі праці [4, ст.1]

Правовою базою здійснення заходів з питань охорони праці у відділі ДВС Іванківського МРУЮ є комплекс нормативно-правових актів. Загальними законодавчими актами, що визначають основні положення щодо організації охорони праці є Конституція України, Кодекс законів про працю, Закони України ”Про охорону праці”, „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, „Про пожежну безпеку”, „Про державну таємницю” та ін.

Слід відмітити, що в процесі проходження практики в відділі ДВС Іванківського МРУЮ я з'ясував, що на базі проходження практики в повністю відсутня будь-яка внутрішня нормативна база з питань охорони праці, а також посадова особа, яка б здійснювала контроль за станом охорони праці на базі практики. Саме з відсутністю посадової особи, яка мала б відповідати за стан охорони праці пов'язується і відсутність будь-якої структури системи управління охороною праці в відділі ДВС Іванківського МРУЮ та планування робіт щодо охорони праці.

Саме тому першочерговим завданням є введення в штатний розпис посадової особи (бажано з відповідною освітою та досвідом роботи), яка б здійснювала контроль за охороною праці в відділі ДВС Іванківського міжрайонного УЮ та займалася, на початковому етапі розробкою внутрішньої нормативної бази з питань охорони праці. Приміщення відділу ДВС Іванківського МРУЮ являє собою двоповерхову будівлю розташовану в центрі міста де працює 16 державних службовців. З урахуванням цього введення однієї особи відповідальної за стан охорони праці в відділі ДВС Іванківського МРУЮ вважається мені достатнім. На мою думку, було б достатньо введення однієї особи, яка б займалася охороною праці за різними напрямками ( на початковому етапі, як уже зазначалося через цілковиту відсутність будь-якої внутрішньої нормативної бази ця робота повинна бути пов'язана з розробкою саме внутрішніх нормативних актів за всіма напрямками пов'язаними з охороною праці ( організація пожежної безпеки, електробезпеки, проведення інструктажів із роз'ясненням умов безпеки праці при використанні електронно-обчислювальної та іншої техніки з якою працюють службовці при здійсненні своїх прямих обов'язків та висвітленням інших питань, пов'язаних з охороною праці в відділі ДВС Іванківському МРУЮ)). Як видно з усього вищезазначеного, в відділі ДВС Іванківського МРУЮ до цього часу питанням охорони праці увага практично не приділялася в зв'язку з чим накопичився значний об'єм роботи для якісного виконання якої бажаним було б залучення одного працівника з відповідною освітою.

Отже, на даному етапі необхідно розробити і запровадити наступні внутрішні нормативно-правові акти:

Положення про систему управління охороною праці в відділі ДВС Іванківського МРУЮ;

Положення про службу охорони праці;

Положення про навчання, інструктажі та перевірку знань працівників з питань охорони праці;

Положення про порядок організації попереднього і періодичних медичних оглядів працівників;

Інструкція з охорони праці для працюючих з копіювальною технікою.

4.2 Структура системи управління охороною праці. Її завдання і функції.

Теоретично охорона праці займає одне з провідних місць у забезпеченні діяльності будь-якої установи чи організації, в тому числі і органах ДВС України. Проте, на практиці ми маємо протилежну картину, оскільки заходи, спрямовані на поліпшення стану охорони праці фінансуються за залишковим принципом. Такий стан речей не може бути задовільним ні в якому разі. Україна обрала стратегічний курс на набуття членства в ЄС, а однією з найперших умов цього процесу є створення безпечних умов праці. Розуміючи це, останнім часом державні чиновники почали приділяти охороні праці значно більше уваги.

Функції по охороні праці у відділі ДВС Іванківського МРУЮ повинно бути покладено на начальника відділу ДВС та на начальника Іванківського міжрайонного УЮ, які б організовували здійснення контролю щодо:

- дотримання чинного законодавства та інших нормативних актів, посадових інструкцій з питань охорони праці працівників відділу ДВС;

- відповідності нормативним актам про охорону праці обладнання, транспортних засобів, що експлуатуються;

- своєчасне проведення навчання та інструктажів працюючих з питань безпеки праці.

У відділі ДВС Іванківського МРУЮ відсутня система управління охороною праці. Система управління охороною праці в відділі ДВС Іванківського МРУЮ мала б виконувати наступні функції:

1) облік, аналіз та оцінка показників стану охорони праці;

2) організація і координація робіт в області охорони праці;

3) планування робіт щодо охорони праці;

4) контроль за станом охорони праці.

Одним з найважливіших елементів системи управління охороною праці є також трудовий колектив, який покликаний здійснювати нагляд за дотриманням і належним втіленням права працівників на безпечні і нешкідливі умови праці та у випадку порушення цього права вимагати від уповноваженої особи усунення виявлених порушень і вжиття невідкладних заходів.

4.3 Планування робіт щодо охорони праці. План заходів по покращенню умов і безпеки праці

На жаль, дана діяльність в відділі ДВС Іванківського МРУЮ не здійснюється на належному рівні переважно через причини, які були зазначені вище. В установі не існує ні поточного, ні перспективного, ні оперативного плану покращення умов праці і проведення санітарно-оздоровчих заходів. Це позбавляє діяльність у сфері забезпечення належних умов праці системності і послідовності, що надзвичайно негативно відображається на умовах праці службовців.

Отже, слід відміти, що відсутність у відділі ДВС плану покращення умов праці і проведення санітарно-оздоровчих заходів є порушенням умов охорони праці, що негативно впливає на діяльність працівників відділу.

4.4. Фінансування охорони праці

Кошти на фінансування по охороні праці відділ ДВС отримує з державного бюджету. Так, наприклад, на поточний рік встановлені такі основні статті зведеного кошторису щодо забезпечення відповідних умов праці як фінансування поточного ремонту обладнання, заходи з питань охорони праці (інструктажі, придбання протипожежного обладнання тощо). Слід зазначити, що ці відомості складають службову таємницю. Разом із тим, можна стверджувати про недостатній рівень фінансування заходів з питань охорони праці.

4.5 Відображення питаня охорони праці в колективному договорі

У відділі ДВС Іванківського МРУЮ не укладено колективний договір із трудовим колективом. Це значно обмежує можливості трудового колективу вимагати забезпечення належних соціальних гарантій у галузі охорони праці, досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці, виробничого середовища, запобігання випадкам травматизму і пожеж тощо. Позитивно вплинуло б на стан охорони праці і розмежування та закріплення обов'язків трудового колективу і роботодавця.

4.6 Відповідність робочих місць нормативним актам

Кабінет відділу ДВС, в якому я проходив стажування, не повністю відповідає вимогам нормативів. Це, перш за все, стосується площі приміщення, забезпечення відповідного мікроклімату і т.д. У робочому приміщенні температура в холодний період року складає приблизно 16-18 градусів, а в теплий - 20 - 21 градуси. Вологість у приміщенні складає приблизно 40 - 50 відсотків.

Діяльність працівників відділу тісно пов'язана з роботою за комп'ютером, що потребує значної розумової напруги та великої концентрації уваги.

Користувачі ПК не проходять інструктаж перед початком роботи (первинний інструктаж), а також через кожні 6 місяців (повторний інструктаж), у зв'язку із відсутністю у відділу Інструкції про охорону праці користувачів ПК, що є грубим порушенням вимог охорони праці.

Загальна площа приміщення кабінету № 4 складає близько 15 м2, де працюють 3 осіб, троє з них є користувачами ПЕОМ.

Відповідно, на одне робоче місце припадає трохи більше 5,3 м2.

Відстань між найближчими ВДТ повинна становити 2 м2 між задніми стінками та 1,5 м2.На двох вікнах, що розміщені у приміщенні, не висять жалюзі, що є порушенням умов охорони праці.

Згідно плану розташування ПК в кабінеті № 4, екран ПК (4) знаходиться напроти вікна і на відстані лише 1м, в той час, коли ця відстань не може бути меншою 1,5 м.

Розташований ВДТ так, що поверхня екрана знаходиться на відстані 500-600 мм від очей. Клавіатура розташована на робочих столах зручно, не допускаючи її хитання на відстані 100-300 мм від краю ближче до працюючого, що сприяє оптимальному режиму праці і відпочинку, зниженню втоми користувача.

Отже, в цілому, робочі місця співробітників відділу ДВС відповідає встановленим вимогам.

Приміщення достатньо освітлене як штучними, так і природними джерелами. Доречно зробити зауваження лише щодо робочого місця з ПК № 4 . З метою уникнення відблисків сонячного проміння на екрані можна запропонувати перемістити його за сусідній робочий стіл. Таким чином, спрямування сонячного проміння буде достатньо зміщене.

Робочі місця не всі оснащені сучасними ПК з плазмовими екранами, що негативно впливає на зір та здоров'я користувачів. Копіювальний прилад та принтери розташовані так, що доступ до нього користувача є зручним, відстань до них від клавіатури не перевищує довжину витягнутої руки.

Конструкція робочих столів забезпечує можливість оптимального розміщення на робочій поверхні обладнання, з урахуванням його кількості, розмірів, характеру роботи та ін. особливостей. Поверхні столів матові, з малим відбиттям.

Стільці дерев'яні, не регулюються по висоті та кутах нахилу спинки, що не сприяє підтриманню раціональної робочої пози, а також не дозволяє, за необхідності її змінити.

У приміщенні відсутній кондиціонер. В даний момент приміщення провітрюється за допомогою вікон.

4.7 Умови праці, небезпечні шкідливі чинники та організація охорони від них на робочому місці

Здійснимо аналіз умов праці у відділі ДВС Іванківського МРУЮ . Для цього треба по можливості максимально охарактеризувати усі чинники, фактори і обставини, які впливають на працівників виконавчої служби, в першу чергу - робоче місце, стан мікроклімату, освітлення, шум, електромагнітне випромінювання, психологічний клімат в колективі та інші фактори. Усе це впливає на стан самопочуття працюючих і, відповідно, на ефективність їх діяльності.

Будівля відділу ДВС Іванківського МРУЮ розміщується у центральній частині міста і представляє собою двоповерхову споруду та знаходиться біля автомобільної дороги. Таке розташування, логічно, створює великий рівень шуму, впливає на забрудненість атмосфери і запиленість повітря. На жаль, стан звукоізоляції у приміщеннях виконавчого органу залишає бажати кращого, оскільки не забезпечує достатній рівень захищеності працівника для його комфортної роботи.

У відділі ДВС працює 14 осіб, у кімнатах знаходиться по 3-4 працівників, які працюють на окремих власних робочих місцях. Площа, виділена для одного робочого місця працівника, фактично становить всього лише 4,1 м2 на кожного, а об'єм 11,2 м3 . згідно ж чинних вимог нормативно-правових актів з питань охорони праці ці показники мають становити відповідно 6 м2 і 20 м3 на одного працівника. Такі порушення суттєво впливають на самопочуття і рівень працездатності працівників, але усунення їх є доволі проблематичним з огляду на навіть теоретичну неможливість розширення приміщення.

Наступним пунктом нашого аналізу стане робоче місце працівника відділу ДВС. Згідно ДсанПІН 3.3.2.007-98 висота робочої поверхні столу повинна бути в межах 680 - 800 мм, ширина - 600 - 1400 мм, глибина - 800 - 1000 мм, передбачено необхідність наявності просмотру для ніг висотою не менше 600 мм, шириною - не менше 500 мм, глибиною на рівні колін - не менше 450 мм. У цілому, можна зазначити після встановлення рівня відповідності зазначеним вимогам, що робоче місце працівника відділу правового забезпечення задовольняє ці вимоги. Недоліками можна вважати зношеність робочого столу і відсутність підлокітників на робочому сидінні.

У кабінетах знаходиться по 2-3 комп'ютера. Наявність комп'ютерів свідчить про те, що у приміщенні є потужне джерело електромагнітного випромінювання. І однією з необхідних та нагальних вимог охорони праці є убезпечення здоров'я працівників від шкідливого впливу названого джерела, оскільки самі комп'ютери є доволі старими, а захисного екрану немає. Це призводить до швидкої втомлюваності очей і зниження загального рівня працездатності працівників.

Зупинимось більш детально на дослідженні умов роботи на комп'ютеризованому робочому місці у відділі ДВС Іванківському РУЮ. Робота виконавця тісно пов'язана з використанням та обробкою великої кількості документів та різноманітної інформації. Це створює доволі напружений ритм роботи і призводить до необхідності постійної концентрації уваги та великого розумового навантаження. Розвиток сучасних комп'ютерних технологій дозволив значно спростити і полегшити роботу виконавців. Проте, застосування комп'ютерної і копіювальних техніки має також і низку негативних чинників, одним з найважливіших серед них варто назвати шкідливий вплив на здоров'я і самопочуття користувачів.

Чинники, які впливають на працюючих, під час експлуатації електронно-обчислювальної техніки та копіювальних апаратів: електростатичні поля, електромагнітні хвилі різних діапазонів частот, шум, світлотехнічні показники, значення певних параметрів мікроклімату тощо. Діяльність службовців при використанні такої техніки супроводжується значним напруженням сенсорного апарату, вищих нервових центрів, що зменшує швидкість кровообігу і, відповідно, зменшується доступ кисню до мозку, що призводить до його кисневого голодування. Окремо варто відокремити напруження на здоровий аналізатор, яке часто стає причиною порушень зору.

Названі фактори призводять до порушень у функціонуванні серцево-судинної, нервової, імунної та статевої систем, зумовлюють появу захворювань шкіри і опорно-рухового апарату. У користувачів часто спостерігається передчасне стомлення, недомагання, головний біль, що звичайно, досить негативно впливає як на самопочуття, так і на працездатність людини.

Проведемо аналіз відповідності фактичного стану і нормативних вимог щодо організації роботи користувачів ПЕОМ. Площа, виділена для робочого місця з ПК, становить близько 4,1 м2 на одного працівника, об'єм - 11,2 м3 на одного працівника. Нормативні вимоги СанПІН3.3.2.007-98 надають значно більші значення мінімального об'єму і площі на одного користувача: відповідно 20 м3 та 6 м2, тобто відразу помітні порушення нормативних вимог. Робоче ж сидіння користувача ПК повинно містити наступні елементи: сидіння, спинку, підлокітники. Бути підйомно-поворотними; ширина та глибина сидіння мають бути не меншими 400 мм, а кут нахилу поверхні - від 75 град. вперед до 5 град. назад ; висота спинки видіння має становити приблизно 300 мм, а ширина - не менше 380 мм. Поверхня названих вище елементів має бути напівм'якою, з неслизьким, не наелектризовуючим, повітронепроникним покриттям та забезпечувати можливість чищення від бруду. У відділі ДВС Іванківського РУЮ сидіння користувача ПК представляє собою звичайний дерев'яний стілець з ребристою спинкою та напівм'яким сидінням. Підйомно-поворотний механізм та підлокітники відсутні, що підвищує статичне напруження на м'язи рук користувача і викликає деякі інші незручності, тобто робоче місце користувача ПК у відділі ДВС не відповідає нормативним вимогам.

Не можна визнати раціональним розташування екрану ПК та клавіатури у відділі, оскільки відстань від очей користувача має становити не ближче 600 мм до екрану монітору. Конструкція ж самого робочого місця користувача ПЕОМ в цілому відповідає встановленим вимогам.

Наведені дані змушують зробити висновок про неповну відповідність умов праці користувачів ПК нормативним вимогам документів із питань охорони і безпеки праці. Такий стан речей призводить до погіршення стану здоров'я і самопочуття працюючих та стає причиною значного зниження рівня ефективності і результативності діяльності працівників відділу ДВС Іванківського РУЮ.

З вищевикладеного ми маємо зробити висновки про нагальну необхідність поліпшення організації робочих місць користувачів ПК із метою усунення наявних негативних факторів. Як вже зазначалося робота відділу ДВС Іванківського РУЮ тісно пов'язана з використанням комп'ютерної техніки, а це в свою чергу, накладає певні зобов'язання на забезпечення і організацію належних умов праці користувачів, в тому числі відповідне освітлення, параметри мікроклімату, санітарно-гігієнічні вимоги тощо.

Щодо поліпшення організації умов роботи користувачів ПК можна віднести:

1) нижній кран екрана повинен бути на 20 см нижче від рівня очей, рівень верхньої кромки екрана повинен бути на висоті чола;

2) екран має бути встановлено на відстані 75 - 120 см від очей користувача ПЕОМ;

3) висота клавіатури повинна бути встановлена таким чином, щоб кисті рук користувача розміщувались прямо, щоб не було потреби далеко витягуватись;

4) спинка стільця повинна підтримувати спину користувача, кут між стегнами і хребтом має становити 90о;

...