Розвиток теорії і практики функціонування механізмів державного управління колективними трудовими конфліктами

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

УДК 316.3

Спеціальність 25.00.02 - Механізми державного управління

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

доктора наук з державного управління

РОЗВИТОК ТЕОРІЇ І ПРАКТИКИ ФУНКЦІОНУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ КОЛЕКТИВНИМИ ТРУДОВИМИ КОНФЛІКТАМИ

Беззубко Лариса Володимирівна

Донецьк - 2006



Дисертація є рукописом.

Робота виконана в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Дорофієнко В'ячеслав Володимирович, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри менеджменту у невиробничій сфері

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, професор Корецький Микола Христофорович, Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління” (м. Запоріжжя), перший проректор;

доктор економічних наук, професор Борецька Наталя Петрівна, Донецький інститут ринку і соціальної політики (м. Донецьк), ректор;

доктор економічних наук, професор Гончаров Валентин Миколайович, Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ), начальник департаменту міжнародних зв'язків.

Провідна установа - Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, кафедра економічної теорії та фінансів (м. Харків).

Захист відбудеться “21“ березня 2006 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Автореферат розісланий 17 лютого 2006 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Клейнер Я.С. 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Колективні трудові конфлікти (КТК) являють собою складне соціально-економічне явище. Відсутність механізмів державного управління КТК приводить до виникнення деструктивних наслідків. Некеровані КТК наносять величезний матеріальний і моральний збиток розвитку всього суспільства, галузей, регіонів, підприємств, громадянам.

Питання вирішення КТК розглядалися відомими вітчизняними і зарубіжними вченими. Теоретичні питання конфліктів найбільш широко досліджувалися в працях зарубіжних вчених: К.Боулдінга, Р.Дарендорфа, Г.Зіммеля, Л.Козера, К.Маркса та інших. Останнім часом спостерігається підвищення інтересу вітчизняних учених і практиків до даної проблеми. Головним чином це пов'язано з процесами переходу від адміністративно-командної системи, де конфлікти в суспільстві здебільшого придушувалися, до демократичної держави, конфлікти в якій необхідно вирішувати цивілізованими шляхами відповідно до діючого законодавства. Проблемам трудових конфліктів присвячені роботи А.Андрющенко, Е.Бабосова, І. Бекешкиної , Ф. Бородкіна, Г.Козирєва, Н.Коряк, Н.Гришиної, О.Дмитрієва, О.Здравомислова, Г.Ложкіна, О.Новикової, Н.Повякель, В.Руденка, Е.Уткіна. Дослідження проблем удосконалення механізмів державного управління проведено в працях Н.Борецької, В.Гончарова, В.Дорофієнка, М.Корецького, О.Лебединської, В.Лобаса та інших.

Аналіз опублікованих праць, присвячених цій проблемі, показав наявність багатьох недосліджених теоретичних питань і невирішених практичних проблем. Насамперед, це відноситься до правомірності застосування для характеристики певного рівня соціально-трудових відносин понять: колективний трудовий конфлікт (КТК), колективний трудовий спір (КТС), колективний трудовий спір (конфлікт) (КТС(К)). Слід зазначити, що в нормативно-правових документах і статистичних матеріалах використовується більш поняття КТС(К). Але, поняття “конфлікт” є більш широким поняттям, ніж “спір”. Колективний трудовий конфлікт необхідно розглядати як специфічну область дослідження в теорії трудового конфлікту, що у свою чергу є частиною загальної теорії конфлікту.

Зараз в Україні є певні нормативно-правовий і організаційний механізми вирішення КТК; створюються економічний і соціальний механізми вирішення КТК. Слід зазначити, що ефективність їх функціонування багато в чому знижена через нерозв'язаність ряду практичних проблем, наявних недоліків в організації виконання їх функцій, недосконалість існуючого законодавства. Подальше удосконалення соціально-економічного розвитку країни вимагає здійснення переходу від системи вирішення конфліктів до створення системи державного управління колективними трудовими конфліктами, що являє собою принципово новий підхід до даної проблеми. У результаті впровадження такої системи повинні відбутися зміни в самій сутності механізмів державного управління, у ролі, місці, функціях і методах роботи органів державного управління на всіх рівнях. Необхідність розв'язання теоретичних і практичних питань створення і функціонування механізмів державного управління КТК визначило актуальність теми дисертації, її наукове й практичне значення. У зв'язку з цим у даному дослідженні здійснена розробка напрямків розв'язання як теоретичних питань, пов'язаних із створенням концепції державних механізмів управління КТК, так і практичних задач підвищення ефективності функціонування вже існуючих механізмів вирішення конфліктів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематики науково-дослідних робіт Донецької державної академії управління (ДонДАУ) (з 15.03.2004 р. Донецький державний університет управління (ДонДУУ)), зокрема, за темою “Підвищення ефективності використання виробничого потенціалу в соціальній сфері” (номер держреєстрації 0100U001294), з Договором про наукову і творчу співдружність між кафедрою менеджменту у невиробничій сфері ДонДУУ і кафедрою менеджмент організацій Донбаської національної академії будівництва і архітектури (ДонНАБА) в 1999-2005 роках, з науковим завданням “Управління трудовими конфліктами в регіоні” тем К1-03-01 “Організаційно-економічні аспекти стратегії і тактики управління будівельними організаціями регіону Донбасу в умовах ринку” (номер держреєстрації 0100U005543), К1-07-04 “Науково-теоретичні проблеми становлення й розвитку нових організаційних структур господарювання в Україні” ДонНАБА. У цих дослідженнях автором була обґрунтована концепція державного управління колективними трудовими конфліктами на рівні держави і регіону, розроблені теоретичні положення і практичні рекомендації, спрямовані на створення державних механізмів управління КТК на національному й регіональному рівнях.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є розробка теоретичних засад, практичних рекомендацій по створенню механізмів державного управління колективними трудовими конфліктами на національному і регіональному рівнях. Відповідно до мети наукового дослідження були поставлені і вирішені наступні задачі:

систематизовано й узагальнено результати досліджень КТК провідними представниками зарубіжної і вітчизняної науки;

проаналізовано вітчизняний і зарубіжний досвід вирішення КТК;

виявлено тенденції і особливості сучасного етапу вирішення КТК на національному і регіональному (Донецька область) рівнях;

здійснено оцінку існуючого нормативно-правового й організаційного механізмів вирішення КТК;

розроблено пропозиції по удосконаленню нормативно-правового, організаційного й економічного механізмів управління КТК;

визначено сутність колективного трудового конфлікту як об'єкта державного управління;

розроблено концепцію створення механізмів державного управління колективними трудовими конфліктами;

визначено основні елементи державного управління КТК;

визначено роль і місце органів державної влади і місцевого самоврядування, соціального партнерства в системі управління КТК;

розроблено підходи до здійснення прогнозування виникнення і розвитку КТК. державний колективний трудовий конфлікт

Об'єктом дослідження є процес державного управління колективними трудовими конфліктами.

Предметом дослідження є теоретичні й практичні питання створення механізмів державного управління колективними трудовими конфліктами.

Методи дослідження. Реалізація поставлених задач дисертації здійснювалася за допомогою таких методів: системно-структурного (при виявленні структури елементів управління КТК); статистичного й економічного аналізів (при аналізі тенденцій і закономірностей вирішення колективних трудових конфліктів у Донецькій області й в Україні в цілому); аналізу й синтезу (при вивченні понять “конфлікт”, “трудовий конфлікт” і “колективний трудовий конфлікт”); соціологічного методу (при проведенні експертних і соціологічних досліджень); порівняльного аналізу (при вивченні можливості використання в Україні передового закордонного досвіду).

Теоретичною основою дослідження були роботи зарубіжних і вітчизняних вчених щодо колективних трудових конфліктів. Нормативно-правову основу дослідження складали: Конституція України, укази Президента України, закони України, нормативно-правові документи, видані Національною службою посередництва і примирення (НСПП). Інформаційною основою дисертаційного дослідження є рекомендації і конвенції Міжнародної організації праці, статистичні матеріали Держкомстату України, Донецького обласного управління статистики, Національної служби посередництва і примирення України (НСПП), відділення НСПП у Донецькій області.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат роботи полягає в обґрунтуванні необхідності й можливості створення системи державного управління колективними трудовими конфліктами, складовими якої є сукупність нормативно-правового, економічного, організаційного та соціального державних механізмів, у розв'язанні теоретичних і практичних проблем їх впровадження на національному й регіональному рівнях. Як наслідок були отримані такі наукові результати:

уперше:

визначено сутність колективного трудового конфлікту як об'єкта державного управління;

обґрунтовано необхідність переходу від системи по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів) до системи по управлінню колективними трудовими конфліктами, що дозволяє не тільки вирішувати виникаючі конфлікти, а й прогнозувати їх виникнення, здійснювати профілактику і запобігання;

запропоновано концепцію створення механізмів державного управління КТК, що вдосконалює взаємодію державних органів влади й управління зі сторонами соціально-трудових відносин з приводу КТК;

розроблено модель державного управління колективними трудовими конфліктами на регіональному рівні;

запропоновано напрямки створення економічного механізму системи управління КТК, що дозволяє використовувати бюджетні й позабюджетні джерела коштів з метою управління КТК;

удосконалено:

визначення колективного трудового конфлікту, у якому розглядається його сутність як явища і процесу;

класифікації напрямків й етапів у вивченні конфліктів;

нормативно-правовий механізм державної системи вирішення КТК, що дозволяє підвищити ефективність його функціонування;

форми взаємодії державних органів у системі управління КТК, що підсилює керуючий вплив на об'єкт управління;

методи аналізу КТК, засновані на розробленій класифікації видів, причин і стадій конфліктів, що забезпечує більш комплексне і повне його здійснення;

класифікація причин виникнення КТК, заснована на виділенні їх об'єктивних і суб'єктивних причин;

підходи до створення системи моніторингу КТК у регіоні, форми і системи збору інформації про КТК, що призводить до більш повного виявлення тенденцій і напрямків їх подальшого розвитку;

методи прогнозування виникнення і розвитку КТК, засновані на аналізі запропонованих показників, що характеризують основні причини виникнення конфліктів.

одержали подальший розвиток:

характеристика основних елементів державного управління КТК;

визначення сутності соціально-трудових відносин у сучасному суспільстві як комплексу взаємин між найманими робітниками і роботодавцями або їх представниками за участю органів влади й самоврядування, спрямованих на розв'язання соціально-економічних питань з метою забезпечення високого рівня і якості життя людини, колективу і суспільства в цілому в умовах ринкової економіки;

напрямки оцінки і подальшого вдосконалення соціального механізму управління КТК;

визначення ролі й місця соціального партнерства в системі управління КТК, що дає можливість зменшити виникнення протиріч між найманими робітниками та роботодавцями в сучасних умовах;

напрямки профілактики виникнення КТК, що сприяє зменшенню їхньої появи на підприємствах найбільш великих галузей промисловості Донецької області.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення і висновки дисертаційної роботи доведено до рівня конкретних методичних рекомендацій і можуть бути використані державними і регіональними органами влади й управління, сторонами соціально-трудових відносин. До числа результатів, що мають найбільш практичне значення, належать пропозиції відносно:

аналізу колективних трудових конфліктів;

рекомендацій щодо удосконалення нормативно-правового, організаційного і економічного механізмів управління КТК;

визначення ролі і місця органів державної влади в стабілізації соціально-трудових відносин і управлінні КТК;

напрямків удосконалення роботи трудових арбітражів.

Матеріали дисертації враховувались під час вироблення й реалізації заходів внутрішньої політики, спрямованої на профілактику і вирішення колективних трудових конфліктів; положення роботи впроваджені в практику роботи міських і районних адміністрацій Донецької області (довідка № 412/78 від 21.01.2005 р.).

Ряд пропозицій і рекомендацій з регулювання й оптимізації соціально-трудових відносин між найманими робітниками і роботодавцями, профілактиці і вирішення колективних трудових конфліктів були використані на підприємствах машинобудування і радіоелектроніки Донецької області (довідка №33 від 01.06.2004 р.), використовуються в діяльності відділення Національної служби посередництва і примирення в Донецькій області в роботі з профілактики, прогнозування, аналізу і вирішення колективних трудових конфліктів (довідка № 06.10.05/07-57 від 25.08.2004 р.).

Концепція державного управління КТК була врахована при розробці стратегії соціально-економічного розвитку м. Макіївки до 2015 року, використовується в діяльності Макіївської міської ради (довідка № 14/712-178 від 08.02.2005 р.).

Пропозиції і рекомендації автора використані Комітетом Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці в роботі по удосконаленню законодавчого механізму вирішення конфліктів і створенню нормативно-правової основи по управлінню КТК в Україні (лист № 01-16/51 від 9.02.2005 р.). Пропозиції автора були використані при роботі над проектом Трудового кодексу України, при підготовці нової редакції Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”, нормативно-правових актів Національної служби посередництва і примирення України з питань примирних процедур по вирішенню КТС(К) (довідка № 12-01/22 від 29.03.2005 р.).

Теоретичні розробки автора, практичні висновки й пропозиції використовуються в навчальному процесі Донбаської національної академії будівництва і архітектури при викладанні таких курсів як “Конфліктологія”, “Економіка праці”, “Політика галузева” (довідка № 4/11-39 від 25.06.2005 р.). Підготовлені здобувачем навчальні посібники рекомендовані для студентів вищих навчальних закладів: “Вопросы трудовых отношений в условиях рынка” (рішення Міністерства освіти і науки України № 2/1859 від 24.11.2000 р.), “Управління трудовими конфліктами” (схвалено вченою Радою Міжрегіональної академії управління персоналом, протокол № 5 від 29.05.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки і висновки дисертаційного дослідження є підсумком особистих досліджень автора. Дисертант був відповідальним виконавцем і виконавцем науково-дослідних робіт із проблем удосконалення державного управління. Конкретний особистий внесок автора в колективні наукові праці зазначено у переліку основних опублікованих робіт за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати проведених досліджень, висновки і пропозиції доповідалися й одержали позитивні оцінки на міжнародних, національних і регіональних науково-практичних конференціях. Основні з них такі: Друга науково-практична конференція “Розвиток руху за продуктивність в Україні” (м. Краматорськ, 1995 р.), Друга міжнародна науково-практична конференція “Регіон: стратегія виживання і розвитку Донбасу” (м. Донецьк, 1996 р.), республіканська науково-практична конференція “Актуальні аспекти державотворення” (м. Запоріжжя, 1996 р.), міжнародний науково-практичний семінар “Економічні, організаційні і соціальні проблеми розвитку країн співдружності: продуктивність, оплата і ринок праці, зовнішньоекономічні зв'язки” (м. Донецьк, 1996 р.), Четвертий міжнародний конгрес “Ефективність реформування української економіки” (м. Київ, 1998 р.), Восьма міжнародна науково - практична конференція “Теорія і практика управління організацією: погляд тисячоріччя” (м. Київ, 2001 р.), міжнародна науково-практична конференція "Проблеми забезпечення економічної безпеки" (м. Донецьк, 2001 р.), Третя міжнародна науково - практична конференція “Методологічні проблеми розвитку бізнес-освіти” (м. Донецьк, 2002 р.), всеукраїнська науково - практична конференція “Менеджмент - освіта у вищих навчальних закладах України: підготовка, використання, роль і значення в соціально-економічному розвитку регіонів” (м. Слав'яногірськ, 2002 р.), Друга міжнародна науково - практична конференція “Динаміка наукових досліджень, 2003” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.), П'ята міжнародна науково - практична конференція “Бізнес-освіта як бізнес: якість послуг і соціальна відповідальність” (м. Харків, 2003 р.), міжнародний науковий семінар “Нова економіка і вища освіта” (м. Донецьк, 2003 р.), науково - практична конференція “Менеджмент у ХХІ столітті: розвиток організацій та управління персоналом” (м. Львів, 2004 р.), Третя Всеукраїнська науково-практична конференція: “Менеджмент - освіта в Україні: стан розвитку і шляхи удосконалення” (м. Слов'янськ, 2004 р.).

Публікації. Основні положення і результати дослідження опубліковано у 63 роботах, з яких 6 монографій, 2 навчальних посібника, 26 статей у наукових фахових виданнях, 13 робіт в інших наукових виданнях, 11 публікацій в матеріалах конференцій, 5 методичних рекомендацій. Загальний обсяг публікацій 128,9 д.а., із яких особисто авторові належить 68,3 д.а.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, шести розділів, висновків, які викладено на 362 сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 18 рисунків, 78 таблиць, які наведено на 54 сторінках, 7 додатків - на 7 сторінках. Список використаної літератури складається із 248 джерел, які наведено на 22 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Розділ 1. Теоретичні і практичні передумови створення державних механізмів управління колективними трудовими конфліктами. В основі розробки концепції створення і функціонування механізмів державного управління колективними трудовими конфліктами лежить осмислення і розвиток існуючих теорій конфлікту в зарубіжній і вітчизняній науці. У ході проведеного аналізу встановлено, що є певне відставання в рівні розвитку вітчизняної школи вивчення колективних трудових конфліктів від закордонної. Це було пов'язано з існуючою у СРСР негласною забороною на проведення досліджень по даній проблематиці, поширеністю в суспільстві марксистської теорії, відповідно до якої КТК мають антагоністичний характер, відбуваються тільки в суспільстві, де існують антагоністичні класи з протилежними інтересами.

Виходячи з аналізу вітчизняного досвіду вирішення КТК, зробленого на прикладі Донецької області, була запропонована класифікація конфліктів у залежності від їх основних причин і характеристик. Вирішення КТК до прийняття Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), відбувалося в основному в результаті здійснення процесів саморегуляції й самоорганізації цих конфліктів. Вимоги найманих робітників, висунуті у ході конфліктів, задовольнялися не в повному обсязі; підприємства, галузі і держава в цілому понесли величезні збитки в результаті страйків. Елементи стихійності, непогодженості дій значно знижали можливий позитивний ефект для найманих робітників від проведення страйків. Усе це вимагало розробки певних державних механізмів управління колективними трудовими конфліктами.

На основі узагальнення існуючих теорій, практики вирішення КТК запропонована класифікація етапів дослідження конфліктів: філософський, соціологічний, конфліктологічний, психологічний, економічний, математичний, правовий, управлінський. Сучасним етапом у розвитку теорії і практики КТК є управлінський, основний зміст якого - створення механізмів державного управління КТК у демократичній державі.

У роботі розглянута сутність колективного трудового конфлікту (КТК) як об'єкта державного управління, визначена роль і місце управління КТК у системі соціально-трудових відносин у сучасному суспільстві. Пропонується визначати КТК як особливий вид і форму соціально-трудових відносин, що виникають між роботодавцями і найманими робітниками та їх представниками, державою в особі її центральних, місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування. У свою чергу, соціально-трудові відносини пропонується розглядати як комплекс взаємин між найманими робітниками і роботодавцями (власниками) або уповноваженими ними представниками (органами), у яких беруть участь державні або місцеві органи влади, управління, самоврядування, спрямовані на вирішення соціально-економічних питань з метою забезпечення високого рівня і якості життя людини, колективу й суспільства в цілому в умовах ринкової економіки.

Установлено, що КТК необхідно розглядати, з одного боку, як явище, що представляє собою результат існування різних видів протидій особистостей і груп з приводу значимих для них цілей, інтересів, цінностей, установок у соціально-трудових відносинах, а, з другого боку, як процес - діяльність суб'єктів конфлікту, державних органів, які впливають на його розвиток на різних рівнях (на національному, галузевому, територіально-галузевому, територіальному, виробничому) і стадіях конфлікту (доконфліктна, предконфліктна, конфліктна, стадія вирішення конфлікту, післяконфліктна).

Розділ 2. Проблеми становлення і функціонування механізмів державного вирішення колективних трудових конфліктів. Характерною рисою сучасного етапу розвитку КТК в Україні, що почався з моменту прийняття в 1998 р. Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”, є перехід від стихійного вирішення конфліктів до цивілізованого, у рамках створеного нормативно-правового й організаційного механізмів. У ході проведеного аналізу виявлені основні тенденції й особливості сучасного етапу вирішення КТК в Україні:

1. Зменшення числа колективних трудових спорів (конфліктів), більшість яких відбувається на виробничому рівні (табл. 1).

Таблиця 1 - Динаміка колективних трудових спорів (конфліктів) в Україні

Показники	Роки
	1999	2000	2001	2002	2003	2004
1. КТС(К) усього,	421	588	554	409	244	222
у тому числі по рівнях: -на національному;	1	-	-	5	-	-
-на галузевому;	5	6	6	43	4	3
-на територіальному;	15	39	60	7	24	29
-на територіально-галузевому;	-	-	8	-	1	2
-на виробничому, усього,	400	543	480	309	215	188
у тому числі:-на рівні підприємств, установ, організацій;	380	527	411	39	166	137
-на рівні структурних підрозділів;	20	16	64	6	44	47
-на рівні окремих категорій найманих робітників	-	-	5	-	5	4

2. Діяльність Національної служби посередництва (НСПП) сприяє попередженню і вирішенню КТС(К) (табл. 2).

Таблиця 2 - Показники ефективності діяльності НСПП в Україні

Показники	2002 р.	2003 р.
1. Вирішено протиріч у соціально-трудових відносинах усього, у тому числі у % до загального числа	746 41,1	522 36,9
2. Попереджено виникнення КТС(К), одиниць	589	411

3. Основною причиною виникнення колективного трудового конфлікту у даний час є наявність заборгованості по зарплаті, її несвоєчасна виплата.

4. Відбувається зниження числа страйків ( табл. 3).

Таблиця 3 - Характеристика страйків по Україні

Показники	Роки
	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004
Кількість підприємств, працівники яких узяли участь у страйку, од.	687	212	76	31	19	15	4
Кількість учасників страйків, осіб.	98710	42029	20649	6776	9344	5448	997
Втрати робочого часу, усього, тис. людино-годин,	10489,4	3545,4	2244,3	294,5	128,3	420,5	66,4
у розрахунку на 1 страйкуючого, людино-годин.	106,2	84,4	106,8	43,3	13,8	76,4	67,0
Обсяг незробленої продукції, невико-наних робіт (оцінка), тис. грн.	122178,7	65209,6	32939,0	6281,3	1974,1	5290,4	430,2

5. На виникнення КТК впливають:

неприйняття власниками ефективних заходів із метою недопущення виникнення спірної або конфліктної ситуації;

нереагування або малоефективне реагування власників на вимоги найманих робітників;

нескладання колективних договорів;

невиконання колективних договорів і угод, графіків погашення заборгованості.

Установлено, що ефективність вирішення КТК знижується в результаті наявних недоліків у системі нормативно-правового й організаційного механізмів вирішення КТК, наявності ряду організаційних, нормативно-правових, економічних, психологічних проблем, що виникають при проведенні примирних процедур.

Виявлено, що до числа основних недоліків в існуючому нормативно-правовому механізмі вирішення КТК належать насамперед:

неточність використовуваних у законодавстві категорії й понять;

необов'язковість для сторін спорів виконання рішень трудового арбітражу;

недостатня ступінь відповідальності сторін соціально-трудових відносин за наслідки відхилення від участі в примирних процедурах, за невиконання обов'язкових рішень трудового арбітражу, за участь найманих робітників у страйку, визнаному у судовому порядку незаконним;

недостатність прав, обов'язків та гарантій: для сторін соціально-трудових відносин під час проведення примирних процедур, страйків; для членів примирних комісій, трудових арбітражів і незалежних посередників.

Організаційний механізм вирішення КТС(К) представлено підрозділами Національної служби посередництва і примирення. Він потребує подальшого вдосконалення в напрямку переходу від існуючої системи “вирішення конфліктів” до створення державної системи “по управлінню конфліктами”.

Існуючий економічний механізм вирішення КТК, заснований на фінансуванні примирних процедур сторонами конфлікту, суперечить Рекомендації Міжнародної організації праці № 92 “Про добровільне примирення і арбітраж”, яка відзначає, що процедура примирення повинна бути доступною, безоплатною і оперативною.

У результаті проведеного соціологічного дослідження проаналізовано соціальний механізм вирішення КТК, виявлено наявність наступних тенденцій у його розвитку:

більшість опитаних вважає страйки найбільш ефективним засобом захисту працюючими своїх прав, але як форму вираження протесту не дуже прийнятну через суспільну небезпеку, негативний вплив на розвиток економіки;

відбувається зменшення загального числа громадян, що підтримують проведення страйків. Страйк є крайньою мірою в боротьбі за інтереси працюючих, яка виникає через різке зниження рівня їхнього життя, неефективність існуючої системи економічного і соціального захисту.

Розділ 3. Створення системи державного управління колективними трудовими конфліктами. У роботі розроблена концепція створення механізмів державного управління колективними трудовими конфліктами, що розвиває і деталізує політику держави відносно КТК. Визначено, що система державного управління КТК повинна: сприяти підвищенню взаємодії державних органів із сторонами соціально-трудових відносин з приводу КТК, бути спрямована на профілактику, запобігання й вирішення конфліктів.

У роботі була представлена поняттєво-категоріальна схема опису сутності основних елементів системи державного управління КТК ( рис. 1).

Рис. 1. Поняттєво-категоріальна схема опису елементів управління КТК

У широкому розумінні слова державне управління КТК - це система цілеспрямованої діяльності, що здійснюється на основі визначених принципів, з метою забезпечення досягнення оптимального функціонування й розвитку соціально-трудових відносин. У вузькому розумінні слова державне управління КТК - діяльність спеціалізованих державних органів по управлінню КТК.

Пропонується розглядати КТК як об'єкт системи державного управління, складовими частинами якої є механізми, які впливають на взаємодію органів державної влади і місцевого самоврядування із сторонами соціально-трудових відносин з метою вирішення, профілактики й прогнозування КТК. Визначено такі особливості управління КТК: високий ступінь непередбачуваності розвитку конфліктів, пов'язаний з великим впливом на цей процес дії суб'єктивних чинників; необхідність урахування в процесі управління як інтересів безпосередніх учасників - суб'єктів конфлікту, так і національних, територіальних, галузевих інтересів. Виділено основні напрямки діяльності в системі державного управління КТК:

1) діяльність по запобіганню конфліктів, що здійснюється до наступу конфлікту. Вона включає у себе такі заходи:

моніторинг соціально-трудових відносин, прогнозування їх погіршення, виникнення і розвиток конфліктів;

превентивне вирішення конфліктної ситуації, що може призвести до виникнення КТС(К) (страйку);

підготовка найманих робітників до вступу в КТС(К) відповідно до існуючого нормативно-правового механізму, морально-етичних принципів і норм;

2) діяльність по вирішенню конфліктів у випадку їхнього виникнення, що включає в себе:

аналіз протиріч і причин конфлікту;

контроль над процесом і формами протікання конфлікту з метою мінімізації його витрат і максимізації позитивних результатів;

розробку заходів, спрямованих на його вирішення (згладжування, зм'якшення, регулювання);

3) діяльність на післяконфліктній стадії, що включає аналіз наслідків КТК; розробка заходів для профілактики виникнення конфлікту у майбутньому.

Запропонована система державного управління КТК представлена на рис. 2. 

Рис. 2. Система державного управління КТК

У системі державного управління КТК виділені наступні механізми:

1. Нормативно-правовий механізм, який представляє собою сукупність законів, правових норм, положень, присвячених розгляданню окремих питань КТК, що справляє на об'єкти і суб'єкти конфлікту нормативно-правовий вплив за допомогою регламентації відносин, що виникають у цій області.

2. Організаційний механізм, який представляє собою певну систему державних органів, що здійснюють управління КТК (вирішення, аналіз, контроль, прогнозування), справляють організаційний вплив на суб'єкти управління, котрий полягає в створенні умов для кращого виконання їх функцій.

3. Економічний механізм, який представляє собою сукупність економічних умов, що здійснюють економічний вплив на суб'єкти управління, котрий проявляється у виникненні в них матеріальній відповідальності і зацікавленості в реалізації вимог інших механізмів управління.

4. Соціальний механізм, який представляє собою сукупність психологічних установок, що характеризують відношення суспільства до конфліктів, до створення системи по управлінню КТК.

В роботі була здійснена класифікація стадій та видів колективних трудових конфліктів (рис. 3).

Рис. 3. Запропонована класифікація стадій і видів КТК

Розділ 4. Удосконалення механізмів і функцій державного управління колективними трудовими конфліктами. У ході дослідження зарубіжного досвіду вирішення КТК проаналізована діяльність існуючих органів посередництва і примирення, органів вирішення КТК, заснованих на використанні примирно-третейських процедур, спеціалізованих трудових судів.

З урахуванням наявного досвіду і необхідності реалізації концепції державного управління КТК запропоновано здійснити створення організаційного механізму на основі реорганізації існуючого організаційного механізму вирішення конфліктів (рис. 4).

Рис. 4. Запропонована структура організаційного механізму державного управління колективними трудовими конфліктами в Україні



У роботі були визначені основні напрямки створення нормативно-правового механізму управління КТК на основі удосконалення відповідного існуючого механізму вирішення конфліктів:

1. Здійснення переходу від рекомендаційного до зобов'язуючого трудового арбітражу, рішення якого будуть мати обов'язкову силу.

2. Надання трудовому арбітражеві контролюючих функцій по перевірці виконання його рішень. Роботу арбітражу варто вважати завершеною тільки після виконання сторонами КТК його рішень.

3. Удосконалення системи прав і обов'язків сторін під час колективного трудового спору, здійснення примирних процедур, проведення страйку.

4. Удосконалення системи прав і обов'язків членів примирної комісії, трудових арбітрів і незалежних посередників.

5. Посилення відповідальності сторін КТК за невиконання рішень примирних органів, за організацію страйку у випадку визнання його в судовому порядку незаконним.

6. Установлення мінімального обсягу робіт (послуг), що повинні надавати наймані робітники під час проведення ними страйку.

7. Установлення прав і обов'язків органів державної влади і управління під час КТК, здійснення примирних процедур, проведення страйку.

В роботі запропоновані основні напрямки створення економічного механізму державного управління КТК:

1. Удосконалення фінансування процесу управління КТК. В даний час роботу трудових арбітрів і незалежних посередників здійснюють сторони КТК, що є вкрай скрутним в умовах неплатоспроможності підприємств. Установлено, що 85-90% трудових спорів стосуються питань виплати заборгованості по заробітній платі. Пропонується ввести диференційований порядок фінансування примирних процедур з урахуванням рівня КТК, створити спеціальний фонд для фінансування примирних процедур (рис. 5).



Рис. 5. Порядок формування фонду примирення та вирішення КТК

2. Створення системи державного соціального страхування виникнення колективних трудових конфліктів (рис. 6).

3. Реформування системи оплати роботи трудових арбітрів і незалежних посередників - установлення мінімального розміру оплати праці їм за один день участі в роботі по вирішенню КТК.

4. Удосконалення методів аналізу КТК. Запропоновано в ході аналізу КТК визначати протиріччя і протилежності між сторонами конфлікту, які лежать в основі конфлікту; на основі розроблених класифікацій установлювати причини і вид конфлікту.

До чинників, що впливають на імовірність виникнення й розвитку КТК, відносяться:

ступінь виконання виробничої програми;

фінансовий стан, наявність фінансових заборгованостей;

рівень і стан виплати середньої заробітної плати, грошових виплат і компенсацій;

стан умов і охорони праці; утрати робочого часу.

розвиток колдоговірної діяльності, виконання колдоговорів і угод.

За результатами досліджень визначені напрямки удосконалення форми статистичної звітності, що характеризує розвиток КТК, системи збору інформації про конфлікти.

З метою розвитку соціального механізму управління КТК пропонується періодично здійснювати оцінку його рівня в результаті проведення соціологічних досліджень певної вибірки населення (учасників КТК) по наступним параметрам:

відношення до колективних трудових конфліктів;

оцінка ефективності різних форм вираження протесту;

відношення до страйків, що проводилися;

характеристика потенційної готовності до вступу в КТС(К) (страйк);

оцінка рівня конфліктності в країні (галузях, регіонах, підприємствах);

оцінка основних причин конфліктів (страйків);

оцінка наслідків КТС(К), страйків.

Розділ 5. Регіональні проблеми вирішення колективних трудових конфліктів (на прикладі Донецької області). У результаті аналізу були виявлені основні тенденції розвитку КТК, що виявляються в ході:

1. Виникнення конфлікту.

1.1. Прагнення сторін конфлікту вирішити соціально-економічні проблеми підприємства шляхом привертання уваги місцевих і центральних органів державної влади і самоврядування до розбіжностей і проблем, які виникли на підприємстві.

1.2. Прагнення найманих робітників у ході КТК одержати достовірну інформацію і розібратися в проблемах підприємства, причинах їхнього виникнення; здійснювати контроль і перевірку правомірності дій адміністрації щодо рішення проблем підприємства.

2. Вирішення конфлікту.

2.1. Збільшення числа звернення сторін соціально-трудових відносин за допомогою й одержанням консультації у Національну службу посередництва й примирення.

2.2. Збільшення числа вирішених КТК за допомогою трудового арбітражу.

2.3. Прагнення до вироблення і прийняття взаємно припустимого для сторін соціально-трудових відносин рішення.

У роботі проведено аналіз динаміки страйкового руху (табл. 4), стану колективної трудової конфліктності (табл. 5) у Донецькій області.

Таблиця 4 - Кількість страйків і їхні наслідки в Донецькій області

Показники	Роки
	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004
Кількість страйків, од.	344	64	35	32	13	-	1	-
Кількість працівників, що брали участь у страйках, осіб.	24564	26895	13025	12174	2665	-	520	-
Витрати роб. часу усього, тис. чол.-годин.	3811,2	2257,8	1379,9	1887,2	59,6	-	3210	-
Обсяг неодержаної продукції, невиконаних робіт (оцінка), тис. грн.	59767,0	33690,9	27240,0	27187,1	1788,5	-	499,1 млн. грн	-
Сума коштів, виплачених працівникам, що брали участь у страйках, тис. грн.	1,8	-	152,0	75,2	75,2	-	-	-
Кількість підприємств, що брали участь у страйках, од.	-	47	35	32	13	-	1	-

Таблиця 5 - Характеристика КТС(К) по Донецькій області

Показники	2003 р.	2004 р.
Кількість КТС(К) , од.	29	25
Кількість підприємств, працівники яких були учасниками КТС(К), од.	34	37
Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємств, на яких виникли КТС(К), осіб.	61176	85283

Були виявлені основні групи чинників, що впливають на виникнення колективних трудових конфліктів на підприємствах:

1) об'єктивні чинники:

недостатнє фінансування, відсутність прогресивного підходу при розподілі державної підтримки;

значні обсяги кредиторської і дебіторської заборгованості (у т.ч. простроченої);

прорахунки при впровадженні державного регулювання цін, тарифів або особливих умов порядку надання послуг і виконання робіт;

низький рівень технології й організації виробництва і роботи;

2) суб'єктивні чинники:

нереагування або несвоєчасне реагування роботодавців, органів державної влади на вимоги найманих робітників на передконфліктній стадії;

порушення графіків погашення заборгованості по заробітній платі, невиконання попередніх угод з найманими робітниками;

непредставлення соціально-економічного обґрунтування у випадку відмовлення задовольнити вимоги найманих робітників.

наявність значної заборгованості по заробітній платі;

невиплата компенсацій за несвоєчасну виплату заробітної плати;

низький рівень заробітної плати.

Проаналізовано розвиток колективних трудових конфліктів у найбільш великих галузях промисловості регіону - у машинобудуванні, вугільній промисловості, чорній металургії, хімічній промисловості. В результаті аналізу виявлені об'єктивні причини, специфічні для кожній галузі, які приводять до виникнення конфліктів. Так, основними причинами виникнення КТК є наступні:

у вугільній промисловості - недостатнє державне фінансування вуглевидобувних підприємств; зменшення обсягів видобутку вугілля; несвоєчасні розрахунки споживачів за відвантажену вугільну продукцію та ін.;

у металургії - використання давальницької схеми, бартерних розрахунків, необхідність утримування відомчих об'єктів соціальної сфери та ін.

Розділ 6. Основні напрямки розвитку регіонального управління колективними трудовими конфліктами. Обґрунтовано, що однією з умов зменшення рівня КТК є розвиток соціального партнерства, у результаті якого відбувається узгодження інтересів роботодавців, найманих робітників і держави. Розглянуто місце і роль сторін соціально-трудових відносин у системі управління КТК. Установлено, що органи державної влади в системі управління КТК є:

гарантом прав сторін соціально-трудових відносин;

регулятором системи соціально-трудових відносин у формі збалансування сил і інтересів;

учасником у переговорах і в консультаціях у рамках тристоронніх соціально-трудових відносин;

роботодавцем;

арбітром і посередником при вирішенні КТК за допомогою створення спеціальних органів примирення, посередництва;

законодавцем;

координатором у процесі розробки і реалізації угод (колдоговорів);

замовником проведення наукових досліджень з питань соціально-трудових відносин і КТК;

фінансистом соціально-економічних програм, спрямованих на поліпшення рівня життя, праці і побуту трудящих.

Розроблено регіональну модель управління колективними трудовими конфліктами (рис. 7).

Як основні функції державного управління КТК у регіоні виділено:

1. Підтримка сторін КТК, що прагнуть до конструктивного, ненасильницького і справедливого рішення конфлікту.

2. Участь у підготовці, організаційному, технічному й інтелектуальному забезпеченні проведення колективних переговорів, примирних процедур, посередництво в них.

3. Допомога сторонам КТК у реалізації досягнутих примирних угод.

4. Робота НСПП з органами влади і управління в системі управління КТК.

5. Розвиток соціального партнерства шляхом удосконалення переговорного і договірного процесів.

6. Моніторинг і аналіз чинників, що впливають на виникнення КТК.

Рис. 7. Регіональна модель управління КТК

Обґрунтовано необхідність підвищення ролі органів державної влади і місцевого самоврядування в стабілізації соціально-трудових відносин і вирішенні КТК. Виділено права й обов'язки органів влади і місцевого самоврядування під час КТК у залежності від їхнього місця і ролі в процесі спору.

Для цілей прогнозування ймовірності виникнення розвитку КТК запропоновано використовувати наступні методи.

Перший метод, заснований на розрахунку зведеного рейтингу, що представляє собою середню величину від суми часткових рейтингів таких показників, що найбільшою мірою впливають на виникнення і розвиток КТК: рівень промислового виробництва; фінансове становище, стан місцевого бюджету, заборгованість по заробітній платі, зайнятість, середня заробітна плата.

В основі другого методу покладено розрахунок зведеного рейтингу, рівного сумі рейтингів таких показників: питома вага працівників, яким не виплачена зарплата до загальної чисельності працівників і питома вага суми боргу по заробітній платі й інших виплатах у середньому одного працівника до середньомісячної заробітної плати за рік.

У результаті прогнозування виявлено найбільш потенційно конфліктогенні міста Донецької області.



ВИСНОВКИ

У дисертації вирішена наукова-прикладна проблема розвитку та функціонування механізмів державного управління колективними трудовими конфліктами шляхом створення системи державного управління КТК. На основі проведених досліджень сформульовано ряд висновків, основними з яких є:

1. Проблема створення системи державного управління колективними трудовими конфліктами є актуальною для країн, у яких здійснюється перехід від тоталітарної до демократичної, нормативно-правової держави.

2. В результаті систематизації й узагальнення досліджень КТК провідними представниками зарубіжної і вітчизняної науки зроблено висновок, що кількість наукових праць, присвячених даній проблемі, є недостатня. Теоретичні розробки науковців переважно розглядають лише окремі аспекти вирішення колективних трудових конфліктів. Недослідженість багатьох теоретичних питань не дає змоги здійснити ефективне вирішення практичних проблем, пов'язаних із створенням державних механізмів управління КТК.

Визначення основних характеристик таких елементів державного управління КТК як механізмів, об'єктів, суб'єктів, функцій, форм прояву, наслідків, стадій, дій, причин, видів, просторових і тимчасових характеристик конфліктів становить подальший розвиток теорії державного управління КТК.

3. На основі узагальнення існуючих теорій, практики вирішення КТК розроблено класифікацію напрямків й етапів у вивченні конфліктів. Обґрунтовано, що сучасним етапом у розвитку теорії і практики вирішення КТК є управлінський, характерною рисою якого є перехід від процесу вирішення конфліктів до процесу управління ними. Основним змістом цього етапу є створення системи державного управління КТК у демократичній державі.

У проблемі державного управління КТК відокремлено:

створення державних механізмів, спрямованих на вирішення КТК;

створення державних механізмів, спрямованих на управління КТК.

Зараз Україна перебуває на першому етапі розвитку державного управління КТК (створені нормативно-правовий і організаційний механізми вирішення КТК; економічний і соціальний механізми вирішення КТК потребують подальшого розвитку).

4. Установлення сутності колективного трудового конфлікту як можливого об'єкта державного управління дозволяє встановити роль і місце управління КТК у системі соціально-трудових відносин сучасного суспільства.

КТК необхідно розглядати як особливе явище і процес у розвитку соціально-трудових відносин між найманими робітниками і роботодавцями при участі держави. КТК як явище являє собою результат існування різних видів протидій особистостей і груп з приводу значимих для них цілей, інтересів, цінностей, установок у соціально-трудових відносинах; як процес - це діяльність суб'єктів конфлікту, державних органів, які здійснюють керуючий вплив на усіх рівнях і стадіях конфлікту.

5. Виявлені тенденції й особливості сучасного етапу вирішення КТК, основною з яких є зменшення кількості КТС(К), страйків у результаті діяльності Національної служби посередництва і примирення.

6. Установлено, що ефективність вирішення КТК знижується в результаті наявних недоліків у нормативно-правовому й організаційному механізмах, відсутності ефективного економічного й соціального механізмів вирішення КТК.

За результатами дослідження запропоновано конкретні заходи по удосконаленню нормативно-правового механізму вирішення конфліктів, основний зміст яких забезпечення переходу від рекомендаційного до зобов'язуючого трудового професійного арбітражу, рішення якого будуть мати обов'язкову силу.

Організаційний механізм управління КТК потрібно створювати на основі реорганізації існуючого організаційного механізму вирішення конфліктів, яка передбачає відділення в існуючій структурі Національної служби посередництва і примирення консультаційної служби, трудового арбітражу, служби по управлінню КТК. Повинні змінитися функції і задачі НСПП, підвиситься її місце і роль у системі регулювання соціально-трудових відносин.

Були розроблені напрямки створення економічного механізму, пов'язані з удосконаленням фінансування процесу управління КТК, реформуванням системи оплати роботи трудових арбітрів і незалежних посередників, створенням системи соціального страхування виникнення КТК.

До напрямків розвитку соціального механізму управління КТК відноситься визначення його рівня під час проведення соціологічних досліджень по запропонованим питанням, які характеризують відношення населення до КТС(К), страйків.

7. Запропонована концепція створення механізмів державного управління сприяє вдосконаленню взаємодії державних органів із сторонами соціально-трудових відносин з приводу КТК, спрямована на вирішення, профілактику і запобігання конфліктів.

8. Установлена необхідність підвищення ролі й місця органів державної влади в стабілізації соціально-трудових відносин і управління КТК.

Визначення головних напрямків роботи Національної служби посередництва і примирення України з органами державної влади і місцевого управління підсилить керуючий вплив на об'єкт управління - колективний трудовий конфлікт.

9. В сучасних умовах потрібно підвищувати роль соціального партнерства в системі управління КТК на основі координованості загальних зусиль, узгодженості інтересів роботодавців, найманих робітників і державних органів. Це дозволить зменшити можливість виникнення протиріч між сторонами соціально-трудових відносин.

10. Аналіз КТК потрібно здійснювати на основі розробленої класифікації видів, причин виникнення (об'єктивних і суб'єктивних), стадій конфліктів (доконфліктна, предконфліктна, конфліктна, стадія вирішення конфлікту, післяконфліктна), що приведе до більш комплексного його здійснювання.

11. Запропоновані підходи до створення системи моніторингу КТК у регіоні, визначення основних форм і систем збору інформації про КТК спрямовані на більш повне виявлення тенденцій і напрямків подальшого розвитку конфліктів.

12. Для цілей прогнозування імовірності виникнення й розвитку КТК запропоновано використати методи, засновані на аналізі показників, що характеризують основні причини виникнення конфліктів.

13. Розробка державного механізму управління КТК на регіональному рівні здійснювалася на прикладі Донецької області, яка відноситься до числа найбільш конфліктогенних областей України. Під час проведеного аналізу рівня колективної трудової конфліктності виявлена специфіка конфліктів, яка пов'язана з наявністю найбільш конфліктогенних галузей промисловості (вугільна промисловість, чорна металургія, хімічна промисловість і машинобудування).

В розробленій моделі управління КТК на регіональному рівні виділено права й обов'язки органів влади та місцевого самоврядування, можливі форми взаємодії державних органів у процесі державного управління КТК.

На основі аналізу факторів і причин, які викликають виникнення і розвиток КТК, розроблено напрямки профілактики виникнення конфліктів на підприємствах області.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Беззубко Л.В., Головко А.Н., Кирнос А.И. Теория и практика разрешения трудовых конфликтов.- Луганск: ЛФ ДонГАСА, 2002. - 219 с.

Особистий внесок здобувача: аналіз теоретичних досліджень в області конфліктів, дослідження КТК на підприємствах регіону.

2. Беззубко Л.В., Лобас В.М., Шушпанников О.Н. Социально-трудовые конфликты в Донецкой области: опыт отраслевого исследования. - Макеевка: ДонГАСА, 2003. - 219 с.

Особистий внесок: оцінка соціально-трудових відносин і трудової конфліктності на підприємствах машинобудування, металургії, хімічної і вугільної промисловості.3. Беззубко Л.В., Кирнос А.И. Основы управления социально-трудовыми отношениями в строительстве. - Макеевка: ДонГАСА, 2003. - 243 с.

Особистий внесок: розглянуто сутність і основні напрямки по управлінню і регулюванню соціально-трудових відносин; здійснено аналіз проблем КТК на підприємствах.

4. Беззубко Л.В. Управление социально-трудовыми отношениями и трудовыми конфликтами в строительном комплексе // Менеджмент в строительстве (региональный аспект).- Макеевка: ДонГАСА, 2004. - С. 88-129.

5. Беззубко Л.В., Головко А.Н., Шпарбер М.К. Особенности осуществления современной отраслевой политики. - Луганск: ЛФ ДонГАСА, 2004. - 246 с.

...