Правове регулювання додаткового випуску акцій акціонерними товариствами

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

УДК 346.2: 336.76

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДОДАТКОВОГО ВИПУСКУ АКЦІЙ АКЦІОНЕРНИМИ ТОВАРИСТВАМИ

Спеціальність 12.00.04 - господарське право, господарсько-процесуальне право

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ФЕСЕЧКО Лідія Іванівна

Донецьк 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому національному університеті Міністерства освіти та науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент Грудницька Світлана Миколаївна, Інститут економіко-правових досліджень НАН України, старший науковий співробітник (м. Донецьк)

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України Бисага Юрій Михайлович, Ужгородський національний університет МОН України, завідувач кафедри (м. Ужгород)

кандидат юридичних наук, доцент Зельдіна Олена Романівна, Інститут економіко-правових досліджень НАН України, старший науковий співробітник (м. Донецьк)

Провідна установа - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого МОН України (м. Харків).

Захист відбудеться “ 12 ” жовтня 2006 р. о 15⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.02 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий “ 11 ” вересня 2006 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Грудницька С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з визначальних складових економічного розвитку на сучасному етапі є розвиток інвестиційної діяльності, де важливе місце відводиться залученню в економіку капіталу шляхом випуску акцій. Вирішити питання налагодження емісійного каналу надходжень інвестицій завдяки факторам суто зовнішнього впливу, як свідчить практика, неможливо: державні рішення щодо розвитку ринку цінних паперів наштовхуються на небажання суб'єктів господарювання виходити на ринок з пропозиціями купівлі їх акцій. Поширеними є випадки, коли інтереси акціонерних товариств (далі - АТ) щодо залучення додаткового капіталу, потрапляють у залежність від інтересів володільців контрольних пакетів акцій чи директорату, які блокують прийняття відповідних рішень, керуючись бажанням зберегти контроль над підприємством. Недостатній рівень розвитку фондового ринку та законодавства про цінні папери зумовлює складність залучення нових інвестицій у економіку. Це призводить до того, що знижується зацікавленість АТ у здійсненні додаткових випусків акцій. Вищевикладене свідчить про те, що проблема вдосконалення правового регулювання додаткового випуску акцій АТ з метою подолання розриву зв'язків між капіталом АТ і ринком капіталів не може бути вирішена без системного підходу.

Правове регулювання додаткового випуску акцій АТ здійснюється Господарським кодексом України, а також Цивільним кодексом України, Законом України від 19 вересня 1991 р. “Про господарські товариства”, Законом України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р., іншими законами і підзаконними актами, але існуюче правове регулювання не забезпечує належної емісійної поведінки АТ і потребує удосконалення. Не вирішує цієї проблеми і прийнятий 23 лютого 2006 р. Закон України “Про цінні папери і фондовий ринок”. Хоч він містить низку корисних нововведень, але залишає широкий простір для вдосконалення. Прогалини в законодавстві, неузгодженість правових норм не сприяють здійсненню додаткових випусків акцій та достатньому розвитку емісійної (інвестиційної) діяльності на ринку акцій.

Загальні питання вдосконалення корпоративного управління АТ досліджувалися у роботах О. Блюмхардта, О. Вінник, О. Кібенко, А. Онуфрієнка, І. Спасібо-Фатєєвої, О. Щербини, О. Янкової та інших, але автори торкалися лише окремих питань додаткового випуску акцій АТ. Комплексні дослідження останнього із обґрунтуванням напрямків удосконалення законодавства з метою активізації емісійної (інвестиційної) діяльності на фондовому ринку не проводилися.

Вищенаведене свідчить про актуальність і доцільність проведення дослідження за темою дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри конституційного і міжнародного права Донецького національного університету МОН України за темою “Зближення та гармонізація законодавства України з міжнародним та європейським правом” (держреєстрація № Г - 01/7 0101U005730), в якій дисертантка брала участь як співвиконавець, у межах якої авторкою було досліджено питання правового регулювання додаткового випуску акцій і обґрунтовані напрямки його удосконалення.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування пропозицій з удосконалення правового регулювання додаткового випуску акцій АТ з метою активізації емісійної (інвестиційної) діяльності на ринку акцій та підвищення ефективності господарювання АТ в Україні.

Відповідно визначеній меті були поставлені і вирішені наступні завдання:

визначення доцільних принципів правового регулювання додаткового випуску акцій АТ, здатних забезпечити розвиток емісійної (інвестиційної) діяльності на ринку акцій;

запропонування визначення поняття додаткового випуску акцій та його співвідношення з емісією;

формулювання пропозицій з удосконалення розмежування компетенції органів АТ з додаткового випуску акцій та її реалізації;

обґрунтування напрямків удосконалення порядку додаткового випуску акцій; акція емісійний дивіденд регулювання

запропонування шляхів удосконалення правових засобів стимулювання здійснення АТ додаткового випуску акцій;

обґрунтування необхідності розширення набору правових засобів захисту від небажаного перерозподілу контролю в АТ у процесі здійснення додаткового випуску акцій та формулювання відповідних пропозицій до законодавства;

визначення шляхів вирішення проблем невиплати дивідендів як фактору низької інвестиційної привабливості емітентів акцій.

Об'єктом дослідження є господарські відносини, що виникають у процесі додаткового випуску акцій АТ.

Предметом дослідження є правове регулювання додаткового випуску акцій АТ.

Методи дослідження. При здійсненні дослідницької роботи були застосовані діалектичний, аналітико-синтетичний, порівняльно-правовий, системно-структурний, формально-логічний, логіко-юридичний методи. Застосування діалектичного методу дозволило визначити основні напрямки удосконалення законодавства з метою створення передумов і стимулів для активізації емісійної (інвестиційної) діяльності на ринку акцій. За допомогою аналітико-синтетичного методу здійснено дослідження стану правового регулювання додаткового випуску акцій АТ та визначено напрями його вдосконалення. Порівняльно-правовий метод використано при дослідженні зарубіжного досвіду правового регулювання відповідних відносин та розробці пропозицій щодо його використання з метою вирішення існуючих в господарській практиці України проблем. Системно-структурний метод застосовано при визначенні принципів правового регулювання додаткового випуску акцій та розробці пропозицій щодо розподілу компетенції між органами товариства. Формально-логічний і логіко-юридичний методи використані для виявлення недоліків діючого законодавства щодо порядку додаткового випуску акцій та обґрунтування пропозицій з його удосконалення.

Теоретичну основу дослідження, крім вищезазначених авторів, склали роботи вітчизняних і зарубіжних вчених - юристів і економістів: В.К. Мамутова, Г.Л. Знаменського, О.О. Чувпила, В.М. Гайворонського, Ю.М. Бисаги, М.Л. Амігуда, А.М. Ройтер, Г.В. Пронської, В.С. Щербини, О.Р.Зельдіної, В.В. Хахуліна, В.В. Лаптєва, О.М. Олейник, Т.В. Кашаніної, О.Н. Сиродоєвої, В.А. Євтушевського, Л.А. Савельєва, С.М.Грудницької, Н.О. Орлової та ін.

Емпіричну базу дослідження склали нормативно-правові акти України та інших країн, статистичні матеріали, установчі документи та локальні акти АТ, матеріали розгляду господарських справ у судах.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному.

Уперше:

обгрунтовано доцільність використання принципів правового регулювання додаткового випуску акцій на сучасному етапі, застосування яких сприятиме вирішенню завдання активізації емісійної (інвестиційної) діяльності на ринку акцій: корпоративної демократії та забезпечення балансу інтересів в АТ, пріоритету інтересів АТ, стимулювання здійснення АТ додаткових випусків акцій, захисту від небажаного перерозподілу контролю в АТ у процесі здійснення додаткового випуску акцій, забезпечення інвестиційної привабливості АТ як емітентів акцій;

виявлено подвійність правової природи додаткового випуску акцій, яка є, з одного боку, корпоративною, з іншого - емісійною, з чим пов'язана подвійність поняття випуску як сукупності дій та сукупності цінних паперів;

сформульовано поняття додаткового випуску акцій як сукупності дій - складної юридичної конструкції, що включає в себе органічно пов'язані корпоративні та емісійні дії, що розпочинаються прийняттям рішення про додатковий випуск акцій та завершуються оформленням глобального сертифікату при бездокументарній формі випуску чи включенням особи до реєстру власників іменних цінних паперів при документарній формі випуску акцій;

виділено стадії корпоративних дій з додаткового випуску акцій: ухвалення рішення про збільшення статутного фонду АТ; реалізації акцій як частки в статутному фонді АТ; внесення змін у статут АТ і їхньої державної реєстрації; стадії емісійних дій: державної реєстрації рішення про додатковий випуск акцій; розміщення цінних паперів; державної реєстрації випуску цінних паперів.

Уточнено визначення поняття емісії цінних паперів з урахуванням, що вона є сукупністю юридичних дій емітента у встановленій законодавством послідовності по розміщенню цінних паперів на підставі відповідного дозволу уповноваженого державного органу.

Удосконалено теоретичне обґрунтування питань:

виникнення прав на акції та прав з них: запропоновано визначити в законі державну реєстрацію змін у статуті як момент виникнення зобов'язального права на частку в статутному фонді і корпоративних прав, що випливають з нього; державну реєстрацію розміщеного випуску акцій як момент виникнення прав власності на відповідні цінні папери;

кваліфікації дій емітента з розповсюдження інформації про здійснення підписки на акції: у випадках відкритої підписки на акції публікація проспекту емісії є офертою, за винятком випадків, встановлених у законі, в інших випадках - пропозицією до оферти, якщо проспект емісії не містить указівки на те, що є офертою; запропоновано розширити поняття публічного зобов'язання, закріплене в ст.178 ГК України, шляхом включення до нього відкритої (публічної) пропозиції цінних паперів;

визначення статутного фонду (капіталу) як реальної величини майна, внесеного учасниками в АТ в якості вкладу в його статутний фонд, з акцентуванням на тому, що і в активі, і в пасиві балансу враховується майно АТ в грошовому (вартісному) вираженні - в активі за видами майна, а в пасиві - за джерелами формування.

Дістали подальший розвиток теоретичні питання стосовно:

* компетенції органів АТ з додаткового випуску акцій, зокрема, запропоновано:

закріпити за спостережною радою, одночасно зі зміною формування її складу, повноваження з додаткового випуску привілейованих акцій та відповідно до нього внесення змін до статуту, визначення основних напрямків діяльності, затвердження внутрішніх локально-правових актів, що регулюють цей процес;

закріпити право загальних зборів акціонерів делегувати спостережній раді або правлінню повноваження: внесення змін до рішення про випуск акцій до його реєстрації з визначених в рішенні загальних зборів питань і за певних обставин; затвердження звіту про результати підписки на акції; затвердження рішення загальних зборів про збільшення статутного фонду чи постанову нового рішення за визначених загальними зборами обставин;

* порядку додаткового випуску акцій, зокрема, обґрунтовано доцільність:

розподілу державної реєстрації випуску акцій на два етапи - державну реєстрацію оголошеного випуску акцій на першій стадії емісії і розміщеного випуску акцій на останній;

вимоги попереднього одержання письмової відмови від переважного права купівлі акцій щодо категорії осіб, частка яких складає 5 і більше відсотків статутного фонду АТ, а щодо інших акціонерів - обов'язку емітента здійснювати рекомендованими листами повідомлення про їхнє переважне право на купівлю акцій;

обмеження підстав визнання емісії недійсною випадками порушень, що ввели інвесторів в суттєву оману, або здійснення емісії з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; обмеження підстав недійсності емісії після державної реєстрації змін у статуті АТ недійсністю змін у статуті;

визначення повного переліку термінів здійснення поетапних корпоративних та емісійних дій після закінчення розміщення акцій, загального терміну додаткового випуску акцій на підставі рішення про збільшення статутного фонду АТ з одночасним введенням поняття оголошеного капіталу АТ;

обмеження відчуження акцій (блокування) до їх повної оплати, а якщо оплата не проведена у передбачені умовами випуску строки - перехід права власності на цінні папери до АТ з їх наступною реалізацією або анулюванням;

* стимулювання додаткового випуску акцій, зокрема, запропоновано поширити правило невключення до складу валового доходу як суми коштів чи вартості майна, що надходить у вигляді прямих інвестицій чи реінвестицій у корпоративні права, емітовані такими платниками податків, що вносяться після державної реєстрації змін у статуті АТ, так і тих, що вносяться до цього моменту в рахунок майбутніх розрахунків за акції;

* захисту від небажаного перерозподілу контролю в АТ у процесі здійснення додаткового випуску акцій, зокрема, обґрунтовано доцільність:

застосування до угод про придбання додатково випущених акцій вимог, що висуваються до укладання значних угод та передбачають затвердження їх загальними зборами акціонерів, якщо це закріплено в статуті АТ;

зниження мінімального розміру пакету акцій, із заволодінням яким пов'язується обов'язок особи запропонувати іншим акціонерам викупити їхні акції, та надання товариству права встановлювати більш низький рівень у статуті;

створення в АТ фонду акціонування працівників підприємства (ФАПП), кошти якого можуть бути використані на придбання АТ власних акцій з наступним розміщенням їх серед своїх працівників;

* підвищення інвестиційної привабливості АТ як емітентів акцій, зокрема, обґрунтовано доцільність внесення до переліку обов'язкових відомостей, що повинні міститися в статуті АТ, даних про мінімальний розмір дивідендів у твердому відсотку до чистого прибутку та встановлення права міноритарних акціонерів вимагати у товариства викупу акцій, що їм належать, у випадку невиплати товариством дивідендів за наявності прибутку не менш установленого розміру.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені в ході дослідження наукові положення і пропозиції можуть бути використані в нормотворчій діяльності. Результати дослідження можуть використовуватись також у практичній діяльності при здійсненні додатковою випуску акцій АТ, розробці локальних нормативних актів в АТ, у науково-дослідницькій діяльності при проведенні подальших наукових досліджень, у навчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін „Господарське право”, „Корпоративне право”.

Окремі положення та висновки, сформульовані в дисертації, мають дискусійний характер і можуть бути основою для подальших наукових досліджень.

Положення і висновки дисертаційної роботи використовуються авторкою у навчальному курсі „Правознавство” за темою „Правове регулювання створення та діяльності господарських товариств” у Донецькому національному університеті МОН України (довідка №1549/23-37/05 від 13.01.2006 р.).

Результати дисертаційної роботи використовувались ВАТ „Донецький металургійний завод” при організації і проведенні правової роботи з акціонерами та при здійсненні додаткових випусків акцій (довідка № 17/149 від 16.01.2006 р.); ВАТ „Краматорський завод важкого верстатобудування” при удосконаленні положень статуту щодо компетенції органів управління з прийняття рішень про збільшення статутного фонду товариства (довідка № 53/110 від 19.01.2006 р.).

Особистий внесок здобувачки. У дисертації викладені наукові результати, які отримані особисто авторкою під час науково-дослідних робіт на основі аналізу законодавства щодо додаткового випуску акцій АТ та практики його застосування. Наукові результати дисертації одержані авторкою самостійно. Внесок у публікації, підготовлені у співавторстві, визначений у списку опублікованих за темою дисертації праць.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження обговорювалися на VII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта `2004” (Дніпропетровськ, 2004), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень `2004” (Дніпропетровськ, 2004), Міжнародній науково-практичній конференції „Еволюція цивільного законодавства: проблеми теорії і практики” (Київ, 2004), підсумковій науковій конференції Донецького національного університету за період 2003-2004 рр. (Донецьк, 2005), науково-практичній конференції „Реалізація чинних Цивільного та Господарського кодексів України: проблеми та перспективи” (Київ, 2006).

Публікації. Основні результати дослідження викладені в 12 наукових працях загальним обсягом 3,8 д.а., з яких 3,2 д.а. належать здобувачці особисто.

Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, що поєднують сім підрозділів, висновку. Загальний обсяг дисертації складає 194 сторінки комп'ютерного тексту. Робота містить також список використаних джерел із 171 найменування і додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. Правові засади додаткового випуску акцій АТ складається з трьох підрозділів, в яких розглядаються питання щодо необхідності удосконалення правового регулювання додаткового випуску акцій, визначення його поняття, основних принципів такого регулювання, аналізується законодавство інших країн.

У підрозділі 1.1. “Необхідність удосконалення правового регулювання додаткового випуску акцій” досліджується стан правового регулювання додаткового випуску акцій АТ, практика правозастосування, визначається необхідність їх удосконалення. Підкреслюється, що інвестування в акції, за умови більш досконалого правового регулювання, здатне забезпечувати більш високий рівень гарантій, ніж це має місце при інвестуванні за допомогою кредитування чи придбання облігацій.

Показано недоліки правового регулювання додаткового випуску акцій АТ - недостатньо розроблений порядок додаткового випуску акцій і терміни здійснення конкретних дій, не урегульовані належним чином питання підстав і моменту виникнення права на акцію і прав з акції, вимагає удосконалення порядок оплати додатково випущених акцій тощо. Вказано на те, що створений нормативний масив щодо додаткового випуску акцій майже не працює, додаткові випуски акцій здійснюються рідко, прогалини в законодавстві, неузгодженості правових норм не сприяють достатньому розвитку емісійної (інвестиційної) діяльності на ринку акцій.

Господарська практика свідчить про низьку емісійну активність АТ, ринок акцій працює в основному на забезпечення процесів перерозподілу власності. Аналіз потреб господарської практики та нормативно-правової бази свідчить про необхідність удосконалення законодавства для вирішення існуючих проблем з питань порядку додаткового випуску акцій, розмежування і реалізації відповідної компетенції органів АТ, правових засобів захисту від небажаного перерозподілу контролю в АТ у процесі додаткового випуску акцій, забезпечення інвестиційної привабливості АТ тощо. Як показує зарубіжний досвід, в умовах економічної кризи регулювання може і повинне бути зорієнтоване безпосередньо на стимулювання інвестицій. Виходячи з цього, підкреслюється, що в існуючих умовах України потрібно, насамперед, усунути перешкоди, що є на шляху прийняття рішень про додатковий випуск акцій. З цією метою необхідно вдосконалити законодавство на базі продуманих принципів правового регулювання додаткового випуску акцій, що вимагають теоретичного узагальнення.

У підрозділі 1.2. “Поняття додаткового випуску акцій і основні принципи його правового регулювання” розглядаються питання термінологічного характеру. Аналіз законодавства дозволяє виділити значення терміна “випуск акцій” як сукупності дій і як сукупності цінних паперів. У першому випадку термін “випуск” може вживатися в широкому (випуск і обіг) і вузькому (випуск і реалізація) значенні. Щодо останнього відзначається, що з урахуванням нововведень у законодавстві, пов'язаних з перенесенням етапу виготовлення сертифікатів цінних паперів на початок розміщення (відчуження) цінних паперів, виникає потреба в класифікації додаткового випуску акцій на оголошений і розміщений.

У роботі зазначається подвійність правової природи додаткового випуску акцій, яка є, з одного боку, корпоративною, з іншого - емісійною, та пов'язану з цим подвійність поняття випуску як сукупності дій та сукупності цінних паперів.

Якщо поняття випуску акцій як сукупності цінних паперів законодавчо визначено, то поняття випуску акцій як сукупності дій не має визначення в законодавстві. Це є причиною термінологічної плутанини. У законодавстві й у літературі поняття “випуск” і “емісія” часто використовується як взаємозамінні. Дисертантка акцентує увагу на тому, що термін “емісія” (випуск в обіг цінних паперів) входить у термінологічний апарат правового регулювання фондового ринку, тоді як випуск акцій більш ємне поняття, що включає в себе всю сукупність корпоративних і емісійних дій, необхідних для здійснення додаткового випуску акцій. Сформульовано поняття додаткового випуску акцій як сукупності дій.

Щодо поняття емісії відзначається, що емісія цінних паперів також має на увазі, насамперед, сукупність певних юридичних дій, а вже потім - їхню послідовність. Через це поняття емісії акцій у Законі України “Про цінні папери і фондовий ринок” від 23 лютого 2006 р. (далі - новий Закон) доцільно уточнити, виклавши в наступній редакції: “емісія цінних паперів - сукупність юридичних дій емітента у встановленій законодавством послідовності по розміщенню цінних паперів на фондовому ринку на підставі відповідного дозволу вповноваженого органа”.

У роботі окреслено основні принципи правового регулювання додаткового випуску акцій, покликані служити орієнтиром при удосконаленні законодавства і здійсненні діяльності АТ, серед яких виокремлено загальні та спеціальні принципи. До загальних принципів віднесено:

принцип корпоративної демократії, який полягає в залученні до процесу прийняття управлінських рішень АТ різних категорій зацікавлених осіб (як акціонерів, так і працівників, а також учасників зовнішніх відносин АТ) з метою збалансування різноманітних інтересів, задіяних в АТ;

принцип пріоритету інтересів АТ, який передбачає реалізацію зазначених збалансованих інтересів як інтересу АТ у пріоритетному порядку, порівняно з масивом інших, незбалансованих, інтересів зацікавлених осіб, що задіяні в АТ.

Дисертантка підтримує, з наданням додаткової аргументації, існуючі наукові розробки щодо забезпечення балансу інтересів в АТ шляхом зміни формування складу спостережної ради. Їх впровадження сприятиме подоланню негативної тенденції ігнорування фондових методів інвестування в АТ. Однак поряд з цим необхідна розробка достатнього набору інструментів захисту від небажаного перерозподілу контролю, що повинне мінімізувати відповідні ризики при здійсненні додаткових випусків акцій і, відповідно, сприяти їх проведенню. З іншого боку, потребує вирішення проблема низької інвестиційної активності на ринку акцій.

Тому, поряд із загальними, авторка пропонує такі спеціальні принципи правового регулювання додаткового випуску акцій, як принцип створення достатнього набору правових засобів захисту від перерозподілу контролю в АТ у процесі здійснення додаткового випуску акцій і принцип забезпечення достатнього рівня інвестиційної привабливості АТ як емітентів акцій. Реалізація цих принципів необхідна для комплексного вирішення практичних проблем, що перешкоджають здійсненню АТ додаткових випусків акцій. Крім того, для досягнення необхідної мети потрібне послідовне проведення принципу стимулювання здійснення АТ додаткових випусків акцій.

У підрозділі 1.3. “Зарубіжний досвід правового регулювання додаткового випуску акцій” проаналізовано норми законодавства інших країн (Франції, ФРН, Великої Британії, Бельгії, Російської Федерації, Естонії та ін.) щодо додаткового випуску акцій АТ.

Відмічено, що загальним напрямком розвитку корпоративного управління у інших країнах стає поступовий перехід до аутсайдерської моделі корпоративного управління, яка передбачає активне застосування механізмів фондового ринку у процесі залучення капіталу АТ, тобто додаткового випуску акцій.

Робиться висновок про розрізнення в законодавстві інших країн понять “випуск” і “емісія”. Наприклад, в англійській мові розрізняються адекватні цим значенням слова: issue - надходження, issued kapital - випущений акціонерний капітал; emission - випуск у обіг цінних паперів.

Емісія акцій вторинна відносно випуску акцій, при цьому вона вимагає спеціального дозволу уповноваженого державного органу. Наприклад, у США цінні папери, що пропонуються до публічного продажу, повинні бути зареєстровані відповідно до Закону “Про цінні папери” 1933 року шляхом представлення реєстраційної заявки і проекту проспекту емісії в КЦПБ. Передбачається спеціальна перевірка і затвердження проспекту емісії цим держорганом. Акції, що не пройшли таку перевірку і затвердження, розміщені по закритій підписці, не можуть відчужуватися 2 роки. Випуск оголошених акцій дозволяється лише найбільш надійним емітентам, акції яких обертаються на біржі.

Проаналізовано зарубіжний досвід розвитку програм акціонування працівників АТ та застосування цих механізмів для захисту АТ від перерозподілу контролю в АТ і зроблено висновок про доцільність використання цього досвіду.

Досліджено норми зарубіжного законодавства щодо розмежування компетенції органів АТ, відзначено зменшення ролі загальних зборів акціонерів у процесі збільшення статутного фонду АТ та відповідне підвищення ролі спостережної ради у цьому процесі.

Розділ 2. Основні напрями правового регулювання додаткового випуску акцій АТ включає два підрозділи, у яких розглянуто питання компетенції органів АТ з додаткового випуску акцій та порядку його здійснення.

У підрозділі 2.1. “Компетенція органів АТ з додаткового випуску акцій” аналізуються недоліки практики реалізації компетенції з додаткового випуску акцій. У даний час прийняття рішення про збільшення статутного фонду шляхом додаткового випуску акцій відноситься до компетенції загальних зборів акціонерів, однак через низку факторів (в основному, з мотивів утримання контролю над АТ володільцями контрольних пакетів акцій чи директорами при розпорошеній структурі капіталу) недостатньою є активність у використанні цього повноваження. Дисертантка бачить вирішення проблеми низької емісійної активності АТ у частковому перерозподілі відповідної компетенції на користь спостережної ради, організованої за принципом збалансування різних груп інтересів, задіяних в АТ (акціонерів, трудового колективу, інших), на засадах корпоративної демократії.

Повноваженнями додаткового випуску акцій у розмірі не більш як 1/3 статутного фонду АТ наділялося також правління АТ, що на практиці нерідко призводило до зловживань і розмивання часток акціонерів у статутному фонді та втрати ними контролю над підприємством. Для вирішення цієї проблеми в ЦК України закріплено відповідну компетенцію виключно за загальними зборами акціонерів. Таке вирішення проблеми не облишене негативних наслідків - АТ втратили важіль оперативного реагування на кон'юнктуру ринку акцій. В РФ це було компенсовано введенням інституту оголошених акцій, і такий досвід заслуговує на увагу і використання.

У роботі пропонується закріпити: за загальними зборами акціонерів повноваження з прийняття рішень як про збільшення статутного фонду шляхом додаткового випуску акцій, так і про розмір оголошеного капіталу; за спостережною радою - повноваження з додаткового випуску привілейованих акцій та розміщення оголошених акцій. В АТ, де не створено спостережної ради, повноваження з розміщення оголошених акцій потрібно закріпити за правлінням.

Повноваження спостережної ради з додаткового випуску акцій пропонується визначити імперативно щодо великих АТ, при цьому одночасно зі зміною формування складу такої ради, та диспозитивно - щодо інших АТ. Для забезпечення реалізації цього повноваження необхідно закріпити за спостережною радою також відповідні повноваження зі внесення змін до статуту, визначення основних напрямків діяльності в частині залучення додаткових фінансів через фондовий ринок, затвердження внутрішніх локально-правових актів, що регулюють цей процес.

З питання порядку додаткового випуску акцій є потреба в закріпленні у законодавстві права загальних зборів акціонерів делегувати спостережній раді або правлінню наступні повноваження:

внесення змін до рішення про випуск акцій з визначених у рішенні загальних зборів питань і за певних обставин (наприклад, стосовно початку підписки і строків її проведення), що можливо до моменту державної реєстрації рішення;

затвердження звіту про результати підписки на акції та рішення загальних зборів про збільшення статутного фонду чи постанову нового рішення за визначених загальними зборами обставин, наприклад, випуску акцій, не покритого підпискою до певних розмірів.

У підрозділі 2.2. “Порядок додаткового випуску акцій” досліджується порядок додаткового випуску акцій, спрямованого на залучення інвестицій через ринок цінних паперів, і формулюються пропозиції до відповідних нормативно-правових актів.

Проведено порівняльний аналіз діючого порядку додаткового випуску акцій і порядку емісії акцій, передбаченого новим Законом, на основі якого показано, що в ряді випадків діючі норми більш адекватні відносинам, що складаються на тих або інших етапах.

Акцентується увага на необхідності забезпечення адекватності порядку додаткового випуску акцій характеру відносин, що при цьому складаються. Відзначається дискусійність питання про природу відносин, що складаються між емітентом і особами, що набувають акції додаткового випуску. Дисертантка приєднується до точки зору, що договірні відносини між акціонерами й АТ мають подвійну природу установчого договору й договору купівлі-продажу цінних паперів: у ході приєднання до установчого договору, умови якого закріплені в законодавстві й статуті АТ, набуваються зобов'язальні права на частки в статутному фонді АТ (акції), а шляхом укладання договору купівлі-продажу цінних паперів набувається право власності на акції як цінні папери. Виходячи із цього, договір передплати на частки в статутному фонді є одночасно умовним договором купівлі-продажу відповідних цінних паперів.

На основі проведеного аналізу визначено, що в сукупності дій по додатковому випуску акцій можуть бути виділені два органічно пов'язаних ряди юридичних дій: корпоративних і емісійних. Корпоративні дії беруть початок із прийняття АТ рішення про збільшення статутного фонду шляхом додаткового випуску акцій. Емісійні дії з приводу додаткового випуску акцій мають на увазі випуск цінних паперів в обіг на фондовий ринок і беруть початок з державної реєстрації даного рішення. У корпоративних діях виділено стадії: ухвалення рішення про збільшення статутного фонду; реалізації акцій як часток у статутному фонді; внесення змін до статуту і їхньої державної реєстрації. В емісійних діях - стадії: державної реєстрації рішення про додатковий випуск акцій; розміщення цінних паперів; державної реєстрації випуску цінних паперів. Перший і останній етапи емісійних дій запропоновано позначити як реєстрацію оголошеного й розміщеного випуску акцій.

У роботі зазначається дискусійність питання щодо сутності статутного фонду (капіталу) як умовної (вартісної) величини чи реальної величини майна АТ. Дисертантка приєднується до точки зору, що статутний фонд - це реальна величина майна. За правилами бухгалтерського обліку (принцип подвійного запису) одне і те саме майно підприємства відбивається і в активі, і в пасиві балансу: в активі - за його видами, а в пасиві - за джерелами формування, при цьому в обох випадках у вартісному вираженні.

Визначено, що, виходячи з первинності реального капіталу (часток у статутному фонді) і вторинності фіктивного (цінних паперів), усі стадії емісії акцій, здатні вплинути на внесення змін до статуту АТ і їхню державну реєстрацію, включаючи реєстрацію звіту про розміщення акцій, повинні передувати цим завершальним корпоративним діям, а після реєстрації змін у статуті здійснюватися лише завершальні емісійні дії - реєстрація випуску цінних паперів з урахуванням зареєстрованих змін в статуті й видача свідоцтва про це, опублікування результатів емісії, оформлення глобального сертифіката або внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

З моментом державної реєстрації випуску акцій, що по суті є державною реєстрацією сукупності договорів купівлі-продажу акцій, доцільно пов'язувати виникнення права власності на акції, а з моментом державної реєстрації змін у статуті - зобов'язальні права на частку в статутному фонді АТ. Після державної реєстрації змін у статуті АТ з урахуванням зареєстрованої частки акціонера в статутному фонді АТ визначається кворум загальних зборів, в акціонера виникає право вимагати (поетапно) державної реєстрації випуску акцій, оформлення глобального сертифіката при бездокументарній формі випуску або включення до реєстру власників іменних цінних паперів при документарній формі випуску. Одночасно із зобов'язальними правами виникають корпоративні права, що випливають із них (на участь в управлінні, на дивіденди й ін.), однак їхня реалізація може бути обмежена законом до моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів. Даний підхід є доцільним, оскільки реєстру приділяється роль носія достовірної інформації про власників акцій. Але в законодавчому регулюванні потрібно враховувати більш ранній момент виникнення корпоративних прав і відповідно до цього формувати систему гарантій прав акціонерів.

У роботі проаналізовано також дискусійне питання юридичної кваліфікації дій емітента цінних паперів, що ініціює розміщення акцій, як оферти або запрошення до оферти. Визначено напрямки його врегулювання.

На основі зроблених теоретичних висновків сформульовані пропозиції з удосконалення законодавства.

Розглянуто етапи емісії акцій за новим Законом. Відповідно до нього емісія акцій бере свій початок з ухвалення рішення про розміщення акцій, що є невиправданим. Вихідним етапом додаткового випуску акцій є ухвалення рішення про додатковий випуск акцій, а емісія розпочинається з державної реєстрації рішення про додатковий випуск акцій, що фактично означає допуск емітента на ринок цінних паперів. Розміщення акцій розпочинається після держреєстрації рішення про додатковий випуск акцій ухваленням рішення про розміщення акцій уповноваженим на це органом.

З урахуванням того, що із часом зареєстровані дані про фінансовий стан емітента здатні втрачати свою вірогідність, запропоновано передбачити загальний строк додаткового випуску акцій (2 роки), а право розміщувати оголошені акції в невизначений термін надати тільки великим акціонерним товариствам як найбільш надійним емітентам, передбачивши право інших емітентів розміщувати акції в межах оголошеного капіталу тільки серед працівників підприємства за рахунок коштів ФАПП.

Запропоновано передбачити подання для реєстрації змін у статуті про оголошений капітал, крім відповідного рішення загальних зборів акціонерів, свідоцтва про держреєстрацію оголошеного випуску акцій, а для реєстрації змін у статуті про збільшення статутного фонду - свідоцтва про держреєстрацію розміщеного випуску акцій.

Підкреслено, що передбачене новим Законом затвердження звіту про розміщення акцій після внесення змін до статуту і їхньої реєстрації закладає зайві ризики в систему корпоративних відносин, які перебувають під загрозою недійсності через порушення при розміщенні, які можуть і повинні бути виявлені на попередньому етапі. На цьому ж етапі повинна припинятися можливість визнання емісії недійсною тим установленням, що на більш пізніх етапах вона може бути визнана недійсною лише по підставі недійсності змін у статуті.

У підставах визнання емісії недобросовісною запропоновано виділити підстави, з яких контроль і застосування наслідків здійснюється до реєстрації оголошеного випуску акцій і проспекту емісії: невідповідність поданих емітентом документів або відомостей, які в них утримуються, вимогам законодавства та/або переліку, визначеному ДКЦПФР; порушення порядку ухвалення рішення про відкрите (публічне) розміщення цінних паперів. Обґрунтовано пропозиції по звуженню підстав і встановленню судового порядку визнання емісії недійсною.

З урахуванням того, що Закон “Про цінні папери і фондовий ринок” вимагає узгодження із Законом “Про господарські товариства” (повинні бути погоджені корпоративний і емісійний аспекти додаткового випуску акцій), доцільно провести кодифікацію відповідних норм у ГК України шляхом визначення етапів додаткового випуску акцій з органічним урахуванням етапів емісії акцій. При цьому перелік етапів додаткового випуску акцій доцільно починати з ухвалення рішення про додатковий випуск акцій і закінчувати внесенням змін до реєстру власників іменних цінних паперів, щоб охопити повний цикл корпоративних і емісійних дій.

Розділ 3. Допоміжні засоби правового регулювання додаткового випуску акцій складається з двох підрозділів, у яких досліджуються питання стимулювання додаткового випуску акцій АТ та захисту інтересів АТ при його здійсненні, а також забезпечення інвестиційної привабливості АТ.

У підрозділі 3.1. “Стимулювання додаткового випуску акцій і захист інтересів АТ при його здійсненні” аналізуються питання удосконалення стимулювання додаткового випуску акцій АТ та розширення правових засобів їх захисту від недружнього поглинання у процесі вторинних емісій акцій.

На практиці підприємства зіштовхуються з проблемами, пов'язаними з оподатковуванням коштів, внесених в оплату за акції. Оскільки частина коштів у рахунок майбутньої оплати акцій надходить до реєстрації змін статутного фонду, ДПА України розцінює ці надходження як позареалізаційний доход, з якого стягується податок на прибуток. Проблему необхідно усунути шляхом внесення змін у п. 4.2.5 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, виклавши в наступній редакції: “суми коштів чи вартість майна, що надходять у виді прямих інвестицій чи реінвестицій у корпоративні права, емітовані такими платниками податків, у т.ч. суми, внесені до державної реєстрації змін в установчі документи у рахунок майбутніх розрахунків, не включаються до складу валового доходу”.

У роботі обґрунтована доцільність застосування такого засобу швидкого реагування на кон'юнктуру ринку у процесі здійснення додаткового випуску акцій, як використання коштів завчасно створеного ФАПП на придбання власних акцій товариства з наступним розміщенням їх серед своїх працівників. На законодавчому рівні доцільно передбачити створення подібного фонду та проведення закритої підписки на акції ВАТ у таких випадках.

З метою зняття зайвих загроз перерозподілу контролю в АТ, що є потенційною перешкодою для прийняття рішень про випуск акцій, доцільно переглянути норму закону, яка передбачає участь осіб, що підписалися на акції, у голосуванні на загальних зборах акціонерів і затвердженні результатів емісії акцій. Це є невиправданим через те, що допускає до участі в загальних зборах акціонерів осіб, що не є акціонерами, двостороння згода АТ і майбутнього акціонера досягається на етапі підписки на акції на умовах вторинної емісії, а доля надпланової підписки тим більше не повинна вирішуватися особами, що підписалися на акції.

Особливе значення для товариства і його акціонерів у плані побоювань виходу на фондовий ринок мають угоди про придбання значного пакету акцій. В проекті закону „Про акціонерні товариства” угоди, пов'язані з розміщенням товариством власних акцій, виключені з числа значних угод, щодо яких передбачається спеціальний порядок укладення. Такий підхід уявляється невиправданим, свідчить про упередженість у питанні придбання значного пакета акцій, спрямованість запроектованих норм на полегшення перерозподілу власності, у підсумку він не сприяє виходу АТ на фондовий ринок з пропозицією акцій, що додатково випускаються, а отже, вимагає коректування. З цього приводу необхідно передбачити, що поряд зі спеціальними нормами, які регулюють порядок випуску і розміщення товариством акцій у ході додаткової емісії, до угод про придбання значного пакету акцій застосовуються вимоги законодавства щодо порядку укладення значних угод. Це дозволить приймати гнучкі рішення в залежності від ситуації.

Передбачений проектом закону розмір пакета акцій, що зобов'язує запропонувати іншим акціонерам викупити їх акції (50%), доцільно понизити або надати АТ право встановлювати нижчий рівень у статуті, оскільки на практиці контроль над підприємством часто забезпечують пакети акцій меншого розміру.

У підрозділі 3.2. “Правові засоби забезпечення інвестиційної привабливості АТ як емітентів акцій” зазначено основні напрямки удосконалення законодавства з метою підвищення інвестиційної привабливості АТ як емітента акцій, а саме: забезпечення ефективної дивідендної політики, що стимулює потенційних інвесторів до придбання акцій, та необхідного мінімуму гарантій для інвесторів; забезпечення достатньої інформаційної прозорості на фондовому ринку з метою надання потенційним інвесторам можливості об'єктивної оцінки ситуації і перспектив.

Підкреслюється, що невиплата дивідендів не тільки позбавляє міноритарних акціонерів матеріальних вигод, але і не дозволяє їм вільно розпоряджатися акціями через фактичну неможливість їх відчуження. Окрім того, невиплата дивідендів зменшує інвестиційну привабливість емітентів акцій, що не сприяє здійсненню додаткових випусків акцій.

У літературі та проекті закону України “Про акціонерні товариства” пропонується встановити твердий відсоток відрахувань на виплату дивідендів. У роботі показано, що такий крок був би невиправданим: у силу різного економічного становища АТ рівні вимоги щодо розміру дивідендів будуть для одних неефективними, для інших економічно збитковими. У роботі пропонується інший підхід, який передбачає внесення в число обов'язкових відомостей, що мають міститися в статуті АТ, відомостей про мінімальний розмір дивідендів у твердому відсотку до чистого прибутку та встановлення права міноритарних акціонерів вимагати у товариства викупу акцій, що їм належать, у випадку невиплати товариством дивідендів за наявності прибутку не менш установленого розміру. Доцільно передбачити обов'язок опублікування статуту АТ у разі відкритого розміщення акцій.

Зауважується, що судова практика окремих країн виходить із права акціонерів вимагати в судовому порядку виплати дивідендів (навіть якщо вони не були оголошені) у тому випадку, коли діяльність корпорації приносить прибуток.

Для забезпечення мінімуму гарантій, що мають надаватися акціонерам, доцільним буде запровадження права вимагати викупу акцій у разі невиплати дивідендів, що передбачається в проекті закону „Про акціонерні товариства”. У дисертації підкреслюється, що право вимагати викупу акцій у встановлених законом випадках доцільно поширювати тільки на акціонерів, що не мають можливості фактично впливати на прийняття рішень на загальних зборах акціонерів, що вимагає визначення в законі поняття “міноритарні акціонери” (акціонери, що не мають визначального впливу на ухвалення рішення загальних зборів акціонерів, що означає у конкретному випадку, що рішення могло бути прийняте без їхньої участі в загальних зборах). Мажоритарні акціонери фактично визначають положення товариства, а отже, не мають потреби в захисті від власних рішень. Крім того, це може призводити до зловживань з їхнього боку.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і запропоноване нове вирішення наукової задачі, що полягає в обґрунтуванні напрямків удосконалення правового регулювання додаткового випуску акцій АТ. Дисертанткою підготовлено нові наукові положення та пропозиції з удосконалення законодавства з метою активізації емісійної (інвестиційної) діяльності на ринку акцій та підвищення ефективності господарювання АТ в Україні.

Основними науковими та практичними результатами дослідження є розробка теоретичних засад та пропозицій з удосконалення правового регулювання додаткового випуску акцій АТ, застосування яких здатне принести необхідний ефект на даному етапі. У дисертації:

1. Виявлено подвійність правової природи додаткового випуску акцій - корпоративної та емісійної, що зумовлює подвійність його поняття. Визначено поняття додаткового випуску як сукупності корпоративних та емісійних дій. Уточнено поняття емісії цінних паперів. Виділено стадії корпоративних дій з додаткового випуску акцій та емісійних дій. Доопрацьовано теоретичне обґрунтування питань виникнення прав на акції та прав з них, кваліфікації дій емітента з розповсюдження інформації про здійснення підписки на акції. Надано аргументи щодо визначення статутного фонду (капіталу) як реальної величини майна, внесеного учасниками в АТ як вклад в його статутний фонд. Зроблено інші базові висновки.

2. Визначено принципи правового регулювання додаткового випуску акцій АТ в існуючих умовах в Україні. Сформульовано пропозиції щодо розмежування компетенції з додаткового випуску акцій між органами АТ. Запропоновано усунути недоліки правового регулювання в питанні здійснення додаткових випусків акцій за напрямками стимулювання емісійної діяльності, захисту від небажаного перерозподілу контролю, підвищення інвестиційної привабливості АТ шляхом: удосконалення оподатковування інвестицій через придбання акцій; створення в АТ ФАПП; застосування до випуску і розміщення товариством акцій у ході додаткової емісії вимог, що висуваються до укладання значних угод; зниження мінімального розміру пакету акцій, із заволодінням яким пов'язується обов'язок особи запропонувати іншим акціонерам викупити їхні акції; встановлення права міноритарних акціонерів вимагати у товариства викупу акцій, що їм належать, у випадку невиплати дивідендів тощо.

3. Обгрунтовано пропозиції до нового Закону щодо переліку й черговості етапів, а також відповідних строків, переважного права на придбання акцій додаткового випуску й ін. Зокрема, запропоновано визначити склад необхідних для одержання дозволу на емісію документів, включаючи рішення про додатковий випуск акцій і документи, що підтверджують його правочинність, документи, що підтверджують реєстрацію й оплату раніше випущених акцій, документи фінансової звітності. Обґрунтовано доцільність заміни етапів реєстрації випуску акцій (на початку емісії) і одержання свідоцтва про реєстрацію випуску (наприкінці емісії) на реєстрацію оголошеного й розміщеного випуску цінних паперів. Підкреслено, що на майбутнє етапи подання звіту в ДКЦПФР і його реєстрації повинні передувати внесенню змін до статуту, як це передбачається діючим законодавством. Зазначено необхідність установлення повного переліку строків здійснення поетапних дій після закінчення розміщення акцій і сформульовані пропозиції до законодавства. Обґрунтовано доцільність установлення, що: для реєстрації змін у статуті АТ, пов'язаних зі збільшенням статутного капіталу, потрібно надати зареєстрований звіт про підсумки випуску цінних паперів; акції вважаються розміщеними з моменту державної реєстрації розміщеного випуску акцій. Сформульовано інші пропозиції до законодавства.

...