Взаємовідносини Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з органами місцевого самоврядування та шляхи їх вдосконалення

Зміст звітності за місяць, квартал і рік визначається питаннями, що вирішуються адміністрацією та її структурними підрозділами.

Звіт про результати діяльності адміністрації розміщується на її офіційному веб-сайті та у засобах масової інформації.

Організація роботи апарату адміністрації

23. Апарат адміністрації відповідно до покладених на нього завдань:

- опрацьовує документи, що надходять до адміністрації, готує до них аналітичні, довідкові та інші матеріали, а також проекти доручень голови і заступників голови адміністрації;

- здійснює опрацювання проектів розпоряджень; розробляє за дорученням голови адміністрації проекти розпоряджень з організаційних та кадрових питань;

- перевіряє за дорученням голови адміністрації виконання актів законодавства, доручень Прем'єр - міністра України, розпоряджень Київського міського голови, розпоряджень голови Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації територіальними органами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (з питань здійснення повноважень адміністрації), структурними підрозділами адміністрації; вивчає та узагальнює досвід роботи зазначених органів і надає практичну допомогу в розв'язанні складних проблем, розробляє пропозиції щодо удосконалення їх діяльності; здійснює контроль за своєчасним поданням доповідей, інформаційних та інших матеріалів з питань виконання актів законодавства, розпоряджень голови адміністрації;

- за дорученням голови адміністрації проводить аналіз роботи територіальних органів місцевого самоврядування у межах повноважень і в порядку, визначеному законодавством, надає методичну та іншу практичну допомогу з удосконалення організації їх роботи;

- здійснює правове забезпечення діяльності адміністрації, надає методичну та іншу практичну допомогу, спрямовану на правильне застосування, неухильне додержання актів законодавства структурними підрозділами, апаратом та посадовими особами адміністрації;

- готує аналітичні, інформаційні та інші матеріали з організаційних і кадрових питань, що розглядаються головою адміністрації;

- проводить разом із структурними підрозділами адміністрації, територіальними органами міністерств, інших центральних органів виконавчої влади аналіз соціально-економічного і суспільно-політичного становища на території району, розробляє та вносить голові адміністрації пропозиції щодо його поліпшення;

- забезпечує виконання Закону України "Про Державний реєстр виборців";

- здійснює матеріально-технічне і господарсько-побутове забезпечення діяльності адміністрації; забезпечує дотримання режиму роботи в адміністративних будинках адміністрації; забезпечує організацію приймання-передачі інформації засобами електронного зв'язку відповідно до вимог законодавства, належний протипожежний стан у приміщеннях адміністрації та дотримання правил охорони праці;

- проводить діяльність, пов'язану з державною таємницею, організовує та здійснює заходи щодо забезпечення режиму секретності та технічного захисту інформації відповідно до вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці та технічного захисту інформації;

- забезпечує висвітлення діяльності адміністрації;

- виконує відповідно до цього Регламенту інші функції.

24. Апарат адміністрації у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє із структурними підрозділами адміністрації з правом юридичної особи, апаратом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

25. Організація роботи апарату адміністрації здійснюється відповідно до цього Регламенту та положення про її апарат, що затверджується головою адміністрації.

Організація правового забезпечення діяльності адміністрації:

Правове забезпечення діяльності адміністрації, а також надання методичної та іншої практичної допомоги з правових питань здійснює юридичний відділ апарату адміністрації.

Юридичний відділ з питань правового забезпечення діяльності адміністрації підпорядковується голові адміністрації, а з питань організації роботи апарату адміністрації - керівнику апарату адміністрації.

У своїй діяльності юридичний відділ керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, та розпорядженнями голови адміністрації.

Основними завданнями юридичного відділу є:

- правове забезпечення діяльності Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації;

- організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування і неухильне додержання вимог актів законодавства структурними підрозділами, апаратом та посадовими особами адміністрації;

- підготовка інформаційних, довідкових та інших матеріалів з питань застосування законодавства.

Юридичний відділ відповідно до покладених на нього завдань:

- забезпечує відповідність законодавству проектів розпоряджень голови адміністрації, рішень колегії, а також інших актів адміністрації;

- проводить правову експертизу проектів розпоряджень голови адміністрації, готує висновки правової експертизи у разі їх невідповідності актам законодавства та подає пропозиції щодо приведення таких проектів у відповідність з вимогами законодавства;

- визначає, які розпорядження голови адміністрації є нормативно-правовими актами і підлягають державній реєстрації в районному управлінні юстиції, погодженню з відділом регуляторної політики, підприємництва та видачі документів дозвільного характеру, Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України.

3. Шляхи вдосконалення взаємовідносин районної в місті державної адміністрації з органами місцевого самоврядування

3.1 Механізми удосконалення та створення умов для розвитку взаємовідносин районної в місті державної адміністрації з органами місцевого самоврядування

Сфери взаємодії органів державного управління та місцевого самоврядування найрізноманітніші - економічні, соціальні, культурні, екологічні, релігійні, національно-побутові та інші. Однак проблема оптимізації відносин між органами державної управління та місцевого самоврядування досі є однією з найбільш гострих у вітчизняній правовій теорії і практиці управління, на чому неодноразово наголошувалося в наукових статтях, виступах фахівців на науково-практичних конференціях та в офіційних промовах керівників нашої держави.

Проте вивчення безпосередньо взаємодії місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування має фрагментарний характер.

Одним із важливих завдань у процесі побудови та зміцнення соціальної демократичної правової держави Україна є пошук оптимальних, виважених шляхів, передумов та механізмів взаємодії органів місцевого самоврядування з місцевими державними адміністраціями, проблематика розвитку й функціонування яких завжди була актуальною і в теоретичному, і в практичному плані. Але особливого значення вона набуває за нинішніх умов. Необхідним є подальше дослідження складного теоретичного питання про співвідношення соціальної єдності влади як вираження суверенітету народу і організаційно-правової системи поділу єдиної влади на різні її гілки, що реалізують специфічні функції та повноваження.

Набуття Україною незалежності та проголошення нею демократичних перспектив розвитку як ніколи активізувало питання про сутність і місце, роль і значення органів місцевого самоврядування в системі влади, управління державою і суспільством в цілому.

Погоджуючись у принципі з тезою про те, що в Україні сьогодні бракує розвинених засад та структур громадянського суспільства, які б могли протистояти авторитарним тенденціям влади, варто розглядати цю проблему не в контроверзійному плані (державні адміністрації чи органи місцевого самоврядування, держава чи громадянське суспільство), а в органічній єдності легітимних структур державної влади і так само схильних і захищених у правовому відношенні органів місцевого самоврядування.

Слід зазначити, що в системі органів місцевого самоврядування відбувається поєднання державних та самоврядних повноважень, громадсько-територіальних та державних інтересів. Адже, відповідно до ст. 5 Конституції України, народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Місцеві ради як органи самоврядування можуть мати свої органи, які здійснюють свої повноваження.

До того ж, щоб уникнути паралелізму та зайвої конфліктності, яка нерідко виникає при здійсненні владних повноважень, законодавство передбачає верховенство ради, як представницького органу, що втілює інтереси територіальної громади в цілому.

Доцільно з'ясувати етимологічне значення терміна "взаємодія", який означає як взаємний зв'язок двох явищ, так і взаємну підтримку. Це взаємодія, яка пов'язана із взаємною підтримкою будь-яких сторін при вирішені спільних завдань, що здійснюються як однією, так і другою стороною (в нашому випадку - органами місцевого самоврядування і місцевими державними адміністраціями).

Проблеми розмежування повноважень та питання взаємодії органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій в українській системі місцевої влади існують з часу заснування цієї системи, тобто ще з 1992 р. Саме у цьому році відбулося роздержавлення місцевих Рад народних депутатів, у результаті чого з'явились дві системи органів місцевої влади: органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації.

В Україні ж, як і в більшості посттоталітарних країн, для вирішення проблемних питань щодо взаємодії органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій потрібно прийняти окремий закон про розмежування завдань і повноважень між ними, закріплених у загальних законах. Так, з прийняттям Законів "Про місцеве самоврядування в Україні" 1997 р. та "Про місцеві державні адміністрації в Україні" 1999 р. проблеми законодавчого розмежування повноважень між органами місцевого самоврядування і місцевими державними адміністраціями у значній мірі вирішені. Однак вирішення деяких проблем законодавчого розмежування їх повноважень залишається відкритим. Для цього Україна повинна перейти до нового етапу адміністративної реформи, про який сьогодні багато говориться, але мало що для цього робиться.

Реалізація викладених особливостей правового статусу та повноважень сільських, селищних і міських рад у Конституції України та різних Законах України викликає чимало складнощів на практиці. Мова йде, зокрема, про значну концентрацію повноважень на центральному та обласному рівнях, недостатньо чітке розмежування повноважень органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування на місцевому рівні та про посилений контроль за органами місцевого самоврядування в тих сферах, де останні мали б працювати самостійно. Недостатньо чітко проводиться розмежування повноважень і між окремими рівнями місцевого самоврядування. Законодавство про місцеве самоврядування, адміністративно-територіальний устрій і виконавчу владу на місцях ще недостатньо відпрацьоване і не вирішує проблем практики. Недостатньо використовуються на місцях і передбачені законом демократичні форми вирішення місцевих справ (референдуми, органи самоорганізації населення, громадські слухання тощо).

Потребує вирішення також проблема об'єднання територіальних громад (оптимізація кількості громад), досягнення їх реальної фінансової, матеріальної та організаційної незалежності.

Очевидно, що конституційні спори стали невід'ємною складовою частиною діяльності двох систем місцевої влади, оскільки вони виконують різні функції та повноваження. Ці спори відображали реальний стан розмежування їх повноважень як всередині кожної системи влади, так і у відносинах між ними.

Однак у більшості випадків компетенційні спори в системі місцевої влади вирішуються не в установленому законом порядку через адміністративні чи судові органи, а позаправовими способами. Мова йде про різні політичні та інші угоди між органами місцевої влади, звичаї і традиції, успадковані ними від радянської командно-адміністративної системи тощо. Враховуючи специфіку перехідного етапу нашого суспільства, можна зазначити, що вітчизняне законодавство не досить чітко розмежовує повноваження органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій, коли на рівні областей і районів передбачається створення не виконавчих органів, а виконавчого апарату. Функції ж виконавчих органів цих рад, як це випливає зі ст. 118 чинної Конституції України, виконуватимуть відповідні місцеві державні адміністрації. На них покладається здійснення делегованих їм відповідними радами повноважень. Без перебільшення можна сказати, що "інститут делегованих повноважень" щодо органів місцевого самоврядування є ознакою перехідного суспільства.

Конституцією України (ст. 140) обласні та районні ради віднесені до органів місцевого самоврядування, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст. У законодавстві України, а саме в ст. 44 Закону "Про місцеве самоврядування України", розглядається питання делегування повноважень районних і обласних рад відповідним місцевим державним адміністраціям, надається їх перелік, але в цьому контексті слід вказати на те, що Закон не визначає умов делегування вказаних повноважень. Так, необхідно встановити порядок здійснення делегованих повноважень, порядок набрання чинності та введення в дію актів з питань делегованих повноважень, а також визначити систему контролю за рішенням з питань делегованих повноважень. Потрібно було б також законодавчо визначити види та обсяги відповідальності за невиконання або належне виконання делегованих повноважень, за делегування власних повноважень, яке спрямоване на ухилення від відповідальності за реалізацію цих повноважень.

Є проблема і в законодавчому визначенні принципів делегування повноважень, в тому числі таких, як законність, субсидіарність, добровільність прийняття до виконання делегованих повноважень, підконтрольність та підзвітність щодо здійснюваних повноважень.

Також серед нагальних проблем взаємодії органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій чільне місце належить і таким проблемам, як створення дієвих механізмів розмежування повноважень між різними рівнями органів місцевого самоврядування; засвоєння у практиці функціонування місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування конституційної концепції розподілу влад і автономності інституту місцевого самоврядування, одним із інструментів вирішення цієї проблеми є навчання виборних осіб (депутати рад, голови громад) і службовців місцевого самоврядування; проблема подальшої децентралізації державної влади за рахунок поширення самоврядування на рівень областей та районів; проблема посилення ролі місцевих державних адміністрацій в реалізації їх головної конституційної функції - забезпечення виконання Конституції та законів України.

Наведене обумовлює необхідність зміни підходів до створення організаційно-правових передумов розвитку місцевого самоврядування, а саме: головним завданням сучасного етапу формування правового поля українського місцевого самоврядування має стати всеохоплююче вдосконалення української моделі місцевого самоврядування з урахуванням узагальненого досвіду її реалізації та завдань державного будівництва на подальші часи незалежності.

Для вирішення проблемних питань необхідно: по-перше, застосування комплексного і послідовного підходу у правовому регулюванні місцевого самоврядування. Це передбачає відмову від внесення косметичних змін до базових законів про місцеве самоврядування та про місцеві державні адміністрації. Доцільне створення установчих актів, які визначатимуть систему місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій в цілому з урахуванням досвіду його становлення. По-друге доцільно забезпечити законодавче регулювання на різних рівнях місцевого самоврядування: щодо статусу районних і обласних органів місцевого самоврядування, щодо статусу територіальних громад та їх об'єднань, щодо здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень органів виконавчої влади і контролю за виконанням цих повноважень.

Таким чином, для розвитку місцевого самоврядування в Україні актуальним було і залишається питання балансу між владними повноваженнями центру і регіонів, державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування. Встановлення такої рівноваги є найголовнішим завданням на перехідний період в політиці демократичного державотворення, зокрема в Україні. Вирішальним на перехідному етапі є сприяння з боку держави становленню і зміцненню місцевого самоврядування.

Висновки та пропозиції

Виходячи із поставлених завдань у випускній роботі було виявлено найбільш оптимальні моделі взаємодії Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з органами місцевого самоврядування в процесі здійснення діяльності; визначено зміст, основних напрямів і методів удосконалення взаємовідносин Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з органами місцевого самоврядування, а також формування чинників, що забезпечать найбільш раціональну співпрацю; розкрито особливості взаємодії райдержадміністрацій та органів місцевого самоврядування та сформовано висновки та пропозиції щодо оптимізації взаємодії Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації з органами місцевого самоврядування.

Розглянуто особливості та актуальні проблеми взаємодії органів місцевого самоврядування з місцевими державними адміністраціями. Запропоновано комплексний і послідовний підхід до виконання цього завдання шляхом застосування законодавчого регулювання.

Сфери взаємодії органів державного управління та місцевого самоврядування найрізноманітніші - економічні, соціальні, культурні, екологічні, релігійні, національно-побутові та інші. Однак проблема оптимізації відносин між органами державної управління та місцевого самоврядування досі є однією з найбільш гострих у вітчизняній правовій теорії і практиці управління, на чому неодноразово наголошувалося в наукових статтях, виступах фахівців на науково-практичних конференціях та в офіційних промовах керівників нашої держави.

Слід зазначити, що місцеві держадміністрації - це "агенти держави на місцях. Система цих органів має ієрархічний характер. Це спеціально створені на місцях урядові органи, які наділені повноваженнями щодо здійснення державної влади"

Проте вивчення безпосередньо взаємовідносин районної в місті державної адміністрації з органами місцевого самоврядування має фрагментарний характер.

Набуття Україною незалежності та проголошення нею демократичних перспектив розвитку як ніколи активізувало питання про сутність і місце, роль і значення органів місцевого самоврядування в системі влади, управління державою і суспільством в цілому.

Погоджуючись у принципі з тезою про те, що в Україні сьогодні бракує розвинених засад та структур громадянського суспільства, які б могли протистояти авторитарним тенденціям влади, варто розглядати цю проблему не в контроверзійному плані (державні адміністрації чи органи місцевого самоврядування, держава чи громадянське суспільство), а в органічній єдності легітимних структур державної влади і так само схильних і захищених у правовому відношенні органів місцевого самоврядування.

Проблеми розмежування повноважень та питання взаємодії органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій в українській системі місцевої влади існують з часу заснування цієї системи.

Є проблема і в законодавчому визначенні принципів делегування повноважень, в тому числі таких, як законність, субсидіарність, добровільність прийняття до виконання делегованих повноважень, підконтрольність та підзвітність щодо здійснюваних повноважень.

Наведене обумовлює необхідність зміни підходів до створення організаційно-правових передумов розвитку місцевого самоврядування, а саме: головним завданням сучасного етапу формування правового поля українського місцевого самоврядування має стати всеохоплююче вдосконалення української моделі місцевого самоврядування з урахуванням узагальненого досвіду її реалізації та завдань державного будівництва на подальші часи незалежності.

Для вирішення проблемних питань необхідно: по-перше, застосування комплексного і послідовного підходу у правовому регулюванні місцевого самоврядування. Це передбачає відмову від внесення косметичних змін до базових законів про місцеве самоврядування та про місцеві державні адміністрації. Доцільне створення установчих актів, які визначатимуть систему місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій в цілому з урахуванням досвіду його становлення. По-друге доцільно забезпечити законодавче регулювання на різних рівнях місцевого самоврядування: щодо статусу районних і обласних органів місцевого самоврядування, щодо статусу територіальних громад та їх об'єднань, щодо здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень органів виконавчої влади і контролю за виконанням цих повноважень.

Таким чином, для розвитку місцевого самоврядування в Україні актуальним було і залишається питання балансу між владними повноваженнями центру і регіонів, державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування. Встановлення такої рівноваги є найголовнішим завданням на перехідний період в політиці демократичного державотворення, зокрема в Україні. Вирішальним на перехідному етапі є сприяння з боку держави становленню і зміцненню місцевого самоврядування.

Список використаних інформаційних джерел

1. Абалкин Л.И. Выбор стратегии и роль российских предпринимателей / Л.И. Абалкин // Проблемы экономики переходного общества: Сб. науч. тр. ученых России и Украины / Под ред. В.М. Гееца, Д.С. Львова. - Запорожье: ГУ ШЗИГМУШ, 2004. - С.16-22.

2. Биков Р.Ю. Ефективність приватизації державного майна в Україні / Р.Ю. Биков // Державне управління: удосконалення та розвиток. - 2009. - №. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http: // www.dy.nayka.com.ua

3. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 р. №697-XII зі змінами від 28 лютого 1995 р. №75/95-ВР, втратив чинність 20.06.2007: законодавча база Верховної Ради України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

4. Звіт про роботу Фонду Державного майна України та хід виконання Державної програми приватизації у 2007 році: офіційний сайт Фонду Державного майна України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.spfu.gov.ua/ukr/reports/spfu/200712.pdf.

5. Земельний кодекс України від 25.10.2001 №2768-III, ред. від 20.06.2007: законодавча база Верховної Ради України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

6. Кушлин В.И. Траектории экономических трансформаций / В.И. Кушлин. - М.: ЗАО ШИздательство ШЭкономикаШ, 2004. - 310 с. - Библиогр.: с. 299-304.

7. Логинов В.П. Возрождение экономики России: путь в XXI век / В.П. Логинов, И.Р. Курнышева, Ю.И. Соколов и др.; под ред. В.П. Логинова. - М.: Наука, 2000. - 270 с. - Библиогр.: с. 263-267.

8. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.

9. Семенюк В.П. Досягнення позитивного результату - головна мета Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації / В.П. Семенюк // Голос України. - 2003. - № 244 (3244). - С. 6.

10. Україна у вимірі економіки знань / За ред. акад. НАН України В.М. Гейця. - К.: Основи, 2006. - 592 с. - Бібліогр.: с. 547-570.

11. CalPERS Global Principles of Accountable Corporate Governance. - California: California Public Employees' Retirement System, 2007. - 24 p. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.calpers-governance. org/principles/international/global/page01.asp.

12. Адміністративно-територіальний устрій України. Шляхи реформування: Монографія / Яцуба В.Г., Яцюк В.А., Матвіїшин О.Я., Карпінський Ю.О., Куйбіда В.С, Негода В.А. та ін. К.: Геопринт, 2007. - С.15.

13. Адміністративно-територіальний устрій України. Шляхи реформування: Монографія / Яцуба В.Г., Яцюк В.А., Матвіїшин О.Я., Карпінський Ю.О., Куйбіда В.С, Негода В.А. та ін. К.: Геопринт, 2007. - 366 с.

14. Серьогін С. Структурні та компетенційні проблеми організації місцевого самоврядування в Україні. // Зб. наукових праць Державне управління та місцеве самоврядування. Випуск 1. Харків: Право, 2001. - С.102.

15. Глухачов Є. Правові проблеми формування системи влади та управління на рівні району у містах України // Актуальні проблеми державного управління: Науковий збірник. - X.: ХарРІ УАДУ, 2002. - №1 (12) - С.3.

16. Серьогін С. Структурні та компетенційні проблеми організації місцевого самоврядування в Україні. // Зб. наукових праць Державне управління та місцеве самоврядування. Випуск 1. Харків: Право, 2001. - С.106 - 108.

17. Адміністративно-територіальний устрій України. Шляхи реформування: Монографія / Яцуба В.Г., Яцюк В.А., Матвіїшин О.Я., Карпінський Ю.О., Куйбіда В.С, Негода В.А. та ін. К.: Геопринт, 2007. - 366 с.

18. Глухачов Є. Правові проблеми формування системи влади та управління на рівні району у містах України // Актуальні проблеми державного управління: Науковий збірник. - X.: ХарРІ УАДУ, 2002. - №1 (12) - С. 106 - 111.

19. Конституція України. Розділ VI (ст.113-120) - К.: вид-во Право., 1996. - С.63.

20. Закон України "Про місцеві державні адміністрації" від 4 березня 2004 року N 1577-IV

21. Конституційне право України: Підручник. - К: 2002. - 536 с.

22. В.В. Кравченко. Правознавство: навчальний посібник / За ред. В.В. Копєйчикова. - К.: 2001.

23. Закон України "Про місцеві державні адміністрації": 9 квітня 1999 року № 586-ХIV/ Україна. Закони //Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 20-21

24. Закон України "Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій"/ Україна. Кабінет Міністрів //Офіційний вісник України. - 2005. - № 11. - C. 17-18

25. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" // Відом. Верховної Ради України. - 1997. - № 24.

26. Асанов А. Місцеве самоврядування в концепції адміністративної реформи в Україні //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2000. - № 4. - C. 240-243.

27. Битяк Ю.П. Повноваження та організація діяльності місцевих державних адміністрацій, їх відносини з органами місцевого самоврядування // Державне будівництво та місцеве самоврядування. -X, 2002.-Вин. 4.-С. 3-14

28. Борденюк В. Деякі аспекти співвідношення державного управління та місцевого самоврядування в контексті реформи адміністративного права //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2000. - № 1 . - C. 209-216.

29. Бориславська О.М. Конституційно-правові засади місцевого самоврядування в Україні та їх реалізація: Автореф. канд. юрид. наук. - X., 2004. -20 с.

30. Власенкова О. Правове регулювання діяльності місцевих державних адміністрацій //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 1999. - № 3. - C. 199-205.

31. Єсипчук Н. Взаємодія місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування як умова ефективного функціонування механізму державного управління //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - 2004. - № 4. - C. 326-331.

32. Кампо В. Місцеві державні адміністрації як ланка системи органів виконавчої влади //Юридический вестник. - 1997. - № 4. - C. 63-70.

33. Кіцул Ю. Проблемні питання адміністративно-правового регулювання статусу місцевих державних адміністрацій //Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 11. - C. 79-82.

34. Комашко М. Особливості взаємовідносин між органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями: засади науково-правового тлумачення //Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 10. - C. 49-51

35. Кравченко В.В., Пітник М.В. Конституційні засади місцевого самоврядування в Україні (основи муніципального права): Навч. посіб. - К., 2001. - С. 176.

36. Крамчук О. Визначення правової природи повноважень органів місцевого самоврядування //Юридична Україна. - 2006. - № 1. - C. 23-28.

37. Манжула А. Адміністративно-правовий статус місцевих органів виконавчої влади щодо управління економікою в регіоні //Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 3. - С. 68-71.

38. Мельник Ю.В. До питання про правовий статус місцевих державних адміністрацій // Правове регулювання економіки. - К., 2006. -С. 191-199.

39. Мирка А. Місцеві державні адміністрації та розвиток суб'єктів господарювання //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 1999. - № 4. - C. 119-125

40. Нинюк І. Розвиток самоврядних структур та місцевої адміністрації - польський досвід //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2000. - № 2. - C. 379-391

41. Онупрієнко А. Місцеві державні адміністрації в системі виконавчої влади //Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 1. - C. 13-16

42. Портнов А. Про реалізацію права звернення до конституційного суду України органів місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій з питань офіційного тлумачення Конституції та законів України //Право України. - 2008. - № 10. - С.13-18.

43. Пухтинський М. Проблеми розвитку місцевого самоврядування в контексті адміністративної реформи та здійснення державної регіональної політики //Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2000. - № 3. - C. 20-22

44. Сінченко В. Мирний "державний переворот". Очікувані наслідки/ В. Сінченко //Віче. - 2009. - № 9. - C. 44-45

45. Тимощук В. Суперечливість статусу голів місцевих державних адміністрацій в Україні: наслідки та шляхи подолання проблеми/ Віктор Тимощук //Юридичний Вісник України. - 2007. - № 41. - C. 6-7

46. Шляхи впорядкування системи надання послуг органами державної влади та місцевого самоврядування //Пріоритети. - 2003. - № 6. - C. 4-11

Размещено на Allbest.ru