Правові наслідки розірвання договору найму житла

Згідно з приписом ч. 2 ст. 816 ЦК України, особи, які проживають разом з наймачем, не несуть відповідальності за порушення умов договору; лише наймач за договором найму житла самостійно несе відповідальність за себе та за зазначених осіб. Тому в разі руйнування або псування житла незалежно від того, чи є це результатом дій самого наймача або будь-кого з громадян, що постійно проживають з ним, відшкодовувати шкоду доведеться наймачеві [22, с. 695].

Відповідно до ч. 4 ст. 825 ЦК України, якщо наймач житла або інші особи, за дії яких він відповідає, використовують житло не за призначенням або систематично порушують права та інтереси сусідів, наймодавець може попередити наймача про необхідність усунення цих порушень. Якщо наймач або інші особи, за дії яких він відповідає, після попередження продовжують використовувати житло не за призначенням або порушувати права та інтереси сусідів, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму житла.

Отже, третім правопорушенням, яке тягне розірвання договору найму (оренди) житла та виселення, є використання житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає, не за призначенням.

Згідно з ч. 1 ст. 815 ЦК України, наймач зобов'язаний використовувати житло лише для проживання в ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані. Для розірвання приватного договору найму житла та виселення наймача за зазначеною підставою необхідна наявність протиправної поведінки, що має вираження у використанні житла не за призначенням, причинного зв'язку та вини наймача. І хоч ЦК України в даному разі не згадує про шкоду, при цьому шкідливість таких дій не заперечується. В юридичній літературі під використанням житла не за призначенням розуміється використання житла для промислового виробництва, а також використання житла для інших цілей непромислового характеру, що порушує права та інтереси інших осіб. При цьому житло призначено виключно для проживання в ньому, тому в багатьох випадках його неможливо використовувати для промислових чи господарських цілей без переобладнання, наприклад, у склад або майстерню.

Для цієї підстави розірвання договору найму (оренди) житла законодавцем встановлено особливу процедуру. Якщо наймач ігнорує умову використання житла тільки для проживання в ньому, наймодавець може звернутися до наймача з попередженням про необхідність усунення порушень, що виявляються у використанні житла не за призначенням. У разі, якщо наймач або інші особи, за дії яких він відповідає, після попередження продовжують використовувати житло не за призначенням, наймодавець має право вимагати розірвання договору.

Розірвання договору найму (оренди) житла внаслідок систематичного порушення прав та інтересів сусідів, яке здійснюється в судовому порядку з послідуючим виселенням наймача та інших осіб, за дії яких він відповідає, є способом захисту цивільних прав наймодавця, що також передбачений ч. 4 ст. 825 ЦК України. Для дострокового розірвання договору та виселення правопорушників треба, щоб систематичне порушення прав та інтересів сусідів було виражено в активних умисних протиправних діях, що систематично, тобто два та більше разів, заподіюють шкоду сусідам або самому наймодавцеві, якщо предметом договору найму житла є частина будівлі або частина квартири, де проживає останній. У даному разі суб'єктами, права та інтереси яких порушуються, можуть бути як сусіди, так і сам наймодавець.

Задоволенню позову за цією підставою та виселенню передує необхідність вжиття низки попередніх заходів. Як вбачається із закону, спочатку наймодавець попереджає наймача про необхідність усунення порушень. У разі їх повторення після попередження наймодавець має право вимагати розірвання договору. Такі заходи становлять собою те, що наймодавець у разі систематичного порушення прав та інтересів сусідів може попередити наймача про необхідність усунення цих порушень. Якщо після такого попередження наймач або інші особи, за дії яких він відповідає, будуть продовжувати порушувати права та інтереси сусідів, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму житла.

Порушення прав та інтересів зазначених осіб як правопорушення необхідно розглядати в сукупності таких елементів, як протиправна поведінка у вигляді вчинення сварок, скандалів, з використанням лексики, що принижує гідність особи, навмисного спричинення тілесних ушкоджень, шкода, причинний зв'язок та вина. Систематичне порушення прав та інтересів сусідів визначають як умисне, винне порушення правил проживання, вчинення скандалів, завдання сусідам образ, побоїв, інших тілесних ушкоджень, грубе порушення вимог щодо дотримування тиші, особливо в нічний час, та інші дії, які свідчать про навмисність порушення правил проживання. При цьому систематичність характеризується як триваюча, антигромадська поведінка після попередження з боку наймодавця [5, с. 175]. Слід зазначити, що докази про здійснення протиправних дій наймача або інших осіб, за дії яких він відповідає, які порушують права та інтереси сусідів або самого наймодавця, повинен надати безпосередньо наймодавець. Такими доказами можуть бути офіційні підтвердження протиправних дій наймача або інших осіб, за дії яких він відповідає, а саме: акти, протоколи, рішення відповідних органів, судові рішення тощо. Якщо попередження наймодавця залишено наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає, без уваги й у наймодавця є докази (документальні підтвердження відповідних державних органів) систематичного порушення наймачем прав та інтересів сусідів, тільки тоді він має право вимагати розірвання договору найму житла в судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 825 ЦК України, договір найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця в разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї. Наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці. Метою розірвання договору найму (оренди) житла в даному разі є захист цивільних прав наймодавця шляхом припинення договірних правовідносин, що дасть можливість наймодавцеві-власнику житла використовувати його для особистого проживання. На нашу думку, законодавцем у ч. 3 ст. 825 ЦК України передбачені два шляхи захисту цивільних прав наймодавця. За наявності спору між сторонами, якщо наймач буде заперечувати проти розірвання договору за цією підставою, наймодавець може звернутися за захистом своїх цивільних прав до суду.

Законодавець для захисту цивільних прав наймача як слабкої сторони договору найму (оренди) житла не передбачає права наймодавця на односторонню відмову від договору. На відміну від наймодавця, наймач у будь-який час може відмовитися від договору, письмово попередивши про це наймодавця за три місяці (ч. 1 ст. 825 ЦК України). При цьому, на наш погляд, ч. 3 ст. 825 ЦК України надає право наймодавцеві відмовитися від договору, однак не в будь-який час, а за наявності поважної причини, якою є необхідність використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї. Враховуючи, що в тексті правової норми, яка розглядається, відсутня вказівка на судовий порядок, а саме зазначено, що «договір найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця», можна дійти висновку, що вимога наймодавця про розірвання договору може бути задоволена безпосередньо наймачем шляхом добровільного звільнення житла. При цьому розірвання договору за цією підставою - судового чи позасудового - вирішується за допомогою передбаченого законодавцем механізму попередження наймача не пізніше ніж за два місяці про бажання наймодавця розірвати договір. За цей строк наймач має визначитися: чи згоден він та особи, що постійно з ним проживають, на розірвання договору за цією підставою чи не згоден. Таким чином, за наявності поважної причини - потреби у використанні житла самим власником та членами його сім'ї, за наявності згоди наймача на розірвання договору та в разі його добровільного виселення у двомісячний строк з моменту попередження - у наймодавця відпадає потреба у зверненні до суду за захистом своїх цивільних прав. Отже, таке розірвання за умови добровільного виселення наймача можна вважати односторонньою відмовою наймодавця від договору. Слід звернути увагу на те, що ч. 1 ст. 825 ЦК України передбачено письмове попередження наймодавця про дострокову відмову наймача від договору, що є захистом цивільних прав наймодавця.

На жаль, одностороння відмова наймача від приватного договору найму житла, як свідчить судова практика, супроводжується лише звільненням житла за відсутності завчасного попередження наймодавця, без передання житла наймодавцеві, а також без зняття з реєстраційного обліку, що порушує права наймодавця як власника житла. Наприклад, у разі дострокової відмови наймача від договору та звільнення житла без попередження, наймодавець може тривалий час не знати про здійснення такого правочину наймачем та внаслідок цього зазнати майнових втрат. Отже, письмове попередження, з одного боку, це формальна дія, що не передбачає будь-яких значних зусиль з боку наймача; з іншого - це складовий елемент законодавчої процедури розірвання приватного договору найму житла шляхом односторонньої відмови. Таким чином, на наш погляд, звільнення житла наймачем без письмового попередження наймодавця можна вважати протиправною дією, порушенням законодавчої процедури розірвання приватного договору найму житла шляхом відмови наймача від договору.

Крім того, наймач може відмовитися від договору внаслідок того, що житло було зруйновано, зіпсовано або зазнало погіршень споживчого характеру в результаті його особистих протиправних дій або дій осіб, за дії яких він відповідає. Це доказується складанням акта прийому-передачі житла, підписаного сторонами, із зазначенням про відповідні погіршення. Цей акт прийому-передачі буде виступати доказом, на підставі якого наймодавець буде мати можливість вимагати відшкодування збитків чи відновлення житла з урахуванням нормального зносу або стану, який було обумовлено в договорі, за аналогією з ч. 1 ст. 785 ЦК України.

Якщо наймач звільнив житло без письмового попередження та без зняття з реєстраційного обліку, наймодавець має право вимагати плату за користування житлом за три місяці та зняття наймача з реєстраційного обліку. Наймач має право відмовитися від договору найму житла, якщо житло стало непридатним для постійного проживання в ньому».

Крім викладених захисних мір, наймодавець також має право оскаржити односторонню відмову наймача від договору найму (оренди) житла в судовому порядку, якщо вважає таку відмову неправомірною та такою, що порушує умови договору [17, с. 11].

3.2 Захист цивільних прав наймача та інших учасників договору найму (оренди) житла при його розірванні

Відповідно до ЦК України, положення щодо захисту прав власника поширюються і на не власників, осіб, які володіють житлом на законних підставах [8, с. 433]. Такими особами, що не є власниками, при цьому правомірно володіють житлом, є насамперед наймачі за договором найму (оренди) житла. Наймачем житла відповідно до чинного законодавства може бути як фізична, так і юридична особа. Однак у разі, якщо наймачем житла виступає юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання в ньому фізичних осіб.

Після укладення договору найму (оренди) житла наймач має зареєструватися за відповідною адресою, яка стає місцем його тимчасового проживання згідно зі ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Наймач має право за своїм бажанням обрати осіб, що будуть постійно з ним проживати в найнятому житлі, з обов'язковим зазначенням їх у договорі. Такі особи набувають рівних з наймачем прав та обов'язків щодо користування житлом, однак відповідальність перед наймодавцем за порушення умов договору зазначеними особами несе виключно наймач.

Однією з головних мір захисту прав наймача в договірних відносинах приватного найму житла є можливість дострокової односторонньої відмови наймача від договору в будь-який час його дії. Так, відповідно до ч. 1 ст. 825 ЦК України, наймач житла має право за згодою інших осіб, які постійно проживають разом з ним, у будь-який час відмовитися від договору найму, письмово попередивши про це наймодавця за три місяці. односторонню відмову від договору можна вважати встановленим законом способом самозахисту цивільного права особи. Тому розірвання договору найму (оренди) житла на підставі ч. 1 ст. 825 ЦК України слід розглядати як самозахист цивільного права наймача.

У літературі наводиться, якщо власник житла змінює на вхідних дверях у квартиру замок, це створює перешкоду для наймача житла в користуванні квартирою через відсутність ключа. У порядку самозахисту наймач може звернутись до власника з тим, щоб останній надав йому ключ від нового замка до вхідної двері квартири. Якщо власник надає наймачеві ключ, це усуває перешкоду в праві користування житлом для наймача і в інших засобах захисту немає потреби. Але якщо власник житла відмовить наймачеві, останній може звернутися з позовною заявою до суду за захистом свого порушеного права [23, с. 311]. Отже, вважаємо, що відмова наймача від договору на підставі ч. 1 ст. 825 ЦК України є однією з основних захисних мір цивільних прав наймача в договірних відносинах приватного найму житла.

Слід зазначити, що одна з основних проблем, яку намагається вирішити цивільне право, - це захист слабкої сторони в договірному зобов'язанні [24, с. 797]. Досліджуючи договір найму (оренди) житла, слід констатувати, що підтвердженням викладених положень є надання наймачеві як слабкій стороні договору виключного права в односторонньому порядку та в будь- який час відмовитися від даного договору. При цьому законодавець позбавив такої можливості наймодавця, що також є захистом цивільних прав наймача як слабкої сторони. Крім того, законодавець передбачив право наймодавця на розірвання договору найму житла на його вимогу в судовому порядку за вичерпним переліком підстав, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 825 ЦК України. Отже, наймодавець не має права розірвати договір найму житла на підставах, що не містить ст. 825 ЦК України, що безумовно є захистом цивільних прав наймача.

При цьому в договірних відносинах приватного найму житла передбачене законодавцем право наймача в будь-який час відмовитися від договору породжує для нього низку обов'язків, невиконання яких може призвести до негативних наслідків майнового характеру. Наймач житла має право в будь-який час відмовитися від договору лише за наявності згоди на такий правочин інших осіб, які постійно проживають разом з ним у житлі. У разі, якщо такої згоди наймач не отримав, тобто особи, які постійно проживають разом з ним у житлі, не бажають розривати договір та звільняти житло, останні мають право скористатися положеннями ст. 824 ЦК України.

Проте відмова від договору не звільняє від виконання обов'язків. Наймач зобов'язаний повернути житло в належному стані, оплатити користування житлом і комунальними послугами [25, с. 453]. Таким чином, договір не може бути розірваний негайно шляхом односторонньої відмови та негайного звільнення житла, а тому наймач повинен упродовж трьохмісячного терміну від дня повідомлення наймодавця про намір відмовитися від договору здійснювати плату за користування житлом з виконанням інших зобов'язань згідно з умовами договору. Наприкінці трьохмісячного строку наймач повинен передати наймодавцеві житло в належному стані, з урахуванням нормального зносу та звільнити житло.

Іншою, не менш важливою мірою захисту цивільних прав наймача в договірних відносинах найму житла є встановлене п. 3 ч. 1 ст. 825 ЦК України право наймача достроково відмовитися від договору найму житла, якщо житло стало непридатним для постійного проживання в ньому. Слід зазначити, що непридатність житла для постійного проживання є категорією оціночною, тому спір про визнання житла непридатним для постійного проживання підлягає розгляду в судовому порядку. У разі виникнення спору і встановлення судом непридатності житла для постійного проживання в ньому, у наймача відсутній обов'язок попередження наймодавця про розірвання договору за три місяці [12, с. 569].

Якщо житло за рішенням суду визнано непридатним для постійного проживання, наймач має право відмовитися від договору найму житла, без попередження наймодавця про розірвання договору за три місяці. Таку позицію висловили в літературі В. Я. Бондар, Т. М. Тилик, А. А. Фігель, які запропонували на законодавчому рівні передбачити можливість негайного розірвання договору найму житла наймачем без додержання строку попередження у випадках, коли проживання в помешканні загрожує життю та здоров'ю наймача або особам, які з ним проживають [26, с. 11; 27, с. 10; 28, с. 110].

Відповідно до ч. 2 ст. 825 ЦК України, договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду в разі невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази. Слід зазначити, що в період «перебудови» склалася судова практика, відповідно до якої при розгляді справи про розірвання соціального договору найму житла суди враховували поважність причини виникнення заборгованості по оплаті житла. Такими поважними причинами вважалися довгострокові затримки у виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, компенсацій, також безробіття, тяжка хвороба наймача тощо. Так, за наявності заборгованості по оплаті житла суди приймали рішення про стягнення заборгованості, при цьому в розірванні договору та виселенні відмовляли, що було очевидним захистом прав наймача. Тому в юридичній літературі висловлювалася думка про те, що при розгляді справи про розірвання приватного договору найму житла суд також може відмовити в позові, враховуючи поважність причини виникнення заборгованості по оплаті житла, якщо наймач внесе відповідну плату [5, с. 174].

З метою захисту суб'єктивних цивільних прав наймача та осіб, що постійно проживають разом з ним, у цій законодавчій нормі закріплено три засоби захисту цивільних прав наймача як слабкої сторони договору найму (оренди) житла. По-перше, руйнування або псування житла це правопорушення, цивільно-правовою відповідальністю за яке є виселення. По-друге, захист прав наймача виявляється в тому, що в разі не здійснення ним дій з відновлення житла протягом строку, наданого судом, останній приймає рішення про розірвання договору лише при повторному зверненні наймодавця з відповідними позовними вимогами. Таким чином, якщо наймач не відновить житло, а наймодавець повторно не звернеться до суду, договір найму житла буде залишатися чинним. По-третє, законом передбачено право наймача на відстрочення виконання рішення про розірвання договору найму житла не більше ніж на один рік. Договір найму житла в зазначеному випадку буде вважатись розірваним з моменту спливу відстрочки, тобто спливу строку в межах одного року з моменту набрання чинності рішенням суду про розірвання договору.

Як зазначалося вище, до суб'єктного складу договору найму (оренди) житла, крім сторін - наймодавця та наймача, належать інші учасники договору, які поділяються на осіб, що мають самостійне право користування житлом (особи, які постійно проживають разом з наймачем, інші особи, які мають право користування житлом; та осіб, що не мають самостійного права користування житлом (тимчасові мешканці, піднаймачі). У ст. 825 ЦК України законодавець об'єднав осіб, які постійно проживають разом з наймачем, інших осіб, які мають самостійне право користування житлом, тимчасових мешканців та піднаймачів спільним позначенням - особи, за дії яких відповідає наймач.

Основним способом захисту цивільних прав осіб, які постійно проживають разом з наймачем, є передбачене ч. 1 ст. 825 ЦК України право наймача відмовитися від договору найму житла лише за згодою цих осіб. Таким чином, якщо наймач бажає відмовитися від договору та залишити житло, а особи, що постійно з ним проживають, не бажають достроково розривати договір та звільняти житло, захист прав цих осіб забезпечується положеннями ст. 824 ЦК України.

Враховуючи викладені вище міркування, договір піднайму житла може бути розірваний на вимогу піднаймача, наймача та наймодавця. На наш погляд, піднаймач, як і наймач за основним договором найму житла, має право: 1) за згодою інших осіб, які постійно проживають разом з ним, у будь- який час відмовитися від договору піднайму, письмово попередивши про це наймача за три місяці; 2) відмовитися від договору піднайму, якщо житло стало непридатним для постійного проживання в ньому; 3) за рішенням суду отримати строк не більше року для відновлення житла, якщо ним або іншими особами, за дії яких він відповідає, житло було зруйновано або зіпсоване; 4) отримати відстрочку виконання рішення суду про розірвання договору піднайму не більше ніж на один рік. Захист цивільних прав піднаймача може бути здійсненим у судовому порядку або здійсненим піднаймачем на свій власний розсуд на будь-якій стадії договору піднайму житла.

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи викладене вище, можна дійти висновку, що:

1. Договір найму (оренди) житла - це цивільно-правовий договір, згідно з яким наймодавець надає у строкове платне користування придатне для проживання житло наймачеві, який зобов'язаний використовувати житло для проживання в ньому та сплачувати за це визначену договором плату. Після укладення договору найму (оренди) житла наймач має зареєструватися за відповідною адресою, яка стає місцем його тимчасового проживання, згідно зі ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

2. До суб'єктного складу договору найму (оренди) житла належать: сторони - наймодавець та наймач; інші учасники договору, яких поділено на два види: особи, що мають самостійне право користування житлом, та особи, що не мають самостійного права користування житлом. До осіб, що мають самостійне право користування житлом за договором найму (оренди) житла, належать особи, які постійно проживають разом з наймачем, інші особи, які мають право користування житлом; до осіб, що не мають самостійного права користування житлом, належать тимчасові мешканці та піднаймачі. Інших учасників договору найму (оренди) житла також визначено як осіб, за дії яких відповідає наймач.

У результаті дослідження встановлено, що сторони договору найму (оренди) житла - фізичні та юридичні особи - мають право захищати свої цивільні права: 1) у судовій формі за допомогою способів, передбачених ст. 16 ЦК України; 2) у позасудовій формі, використовуючи право на самозахист свого цивільного права; 3) за допомогою обраного ними уповноваженого органу, яким відповідно до ст.ст. 17, 18 ЦК України є Президент України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи нотаріату, а також за допомогою інших державних, громадських, міжнародних установ.

Способами захисту цивільних прав сторін договору найму (оренди) житла судом (ст. 16 ЦК України) можуть бути: визнання прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішень, дій і бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб і службових осіб.

3. Виселення можливо визначити як правовий наслідок розірвання договору найму (оренди) житла, який може здійснюватися шляхом добровільного звільнення житла та шляхом примусового звільнення житла як санкції житлового характеру на підставі рішення суду без надання іншого житла.

У результаті проведеного дослідження визначено місце розірвання договору найму (оренди) житла в механізмі захисту цивільних прав фізичних та юридичних осіб (сторін та інших учасників договору).

4. Розірвання договору найму (оренди) житла - це волевиявлення сторін, узгоджене з іншими учасниками договору, що виражається в діях, спрямованих на припинення між сторонами договірних правовідносин найму житла в передбаченому законом порядку.

У результаті проведеного дослідження було визначено, що розірвання договору найму (оренди) житла є способом захисту цивільних прав, а також те, що положення ч. 2 ст. 651 ЦК України щодо розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї сторони в разі істотного порушення договору іншою стороною є способом захисту цивільних прав у контексті п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України. Розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї сторони, коли це випливає із закону або договору, при цьому істотність цих порушень презюмується законом, можна також назвати способом захисту цивільних прав у контексті п. 7 ч. 2 ст. 16 ЦК України, оскільки мета та очікуваний результат розірвання єдиний - у судовому порядку припинити договірні зобов'язання, тим самим захистивши свої цивільні права від порушень.

5. Розірвання договору найму (оренди) житла на підставі ч. 3 ст. 825 ЦК України можна вважати способом захисту суб'єктивних цивільних прав за умови, якщо виникне спір, який буде вирішуватися в судовому порядку. У разі коли розірвання договору за цією підставою буде здійснено в позасудовій формі, таке розірвання можна вважати односторонньою відмовою від договору, за якої наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці. Розірвання договору найму (оренди) житла на підставі ч. 1 ст. 825 ЦК України слід розглядати як самозахист цивільного права наймача.

Розірвання договору найму (оренди) житла на підставі ч. 1 ст. 825 ЦК України слід розглядати як самозахист цивільного права наймача.

6. Захист цивільних прав фізичних та юридичних осіб - сторін та інших учасників договору найму (оренди) житла при його розірванні можна визначити як передбачені законом правомірні дії фізичних та юридичних осіб (сторін та інших учасників договору) на правопорушення або інші об'єктивні обставини, які виражені у здійснені правоприпиняючого юридичного факту.

У результаті проведеного дослідження здійснений аналіз захисту цивільних прав фізичних та юридичних осіб у контексті розірвання договору найму (оренди) житла.

7. При аналізі ст. 826 Цивільного кодексу України, ми дійшли такого висновку: якщо договір найму житла розривається, основним наслідком цього є обов'язок наймача та осіб, які проживають разом з ним, звільнити житло, оскільки у них зникає правова підстава користування житлом. В разі невиконання такого обов'язку в добровільному порядку, зазначені особи підлягають виселенню на підставі рішення суду. При цьому не має значення, чи є у наймача та осіб, що проживають разом з ним, інше житло, чи ні. Жодний із суб'єктів цивільних правовідносин не несе обов'язку надати їм інше житло.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України від 26 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003року // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40. - Ст. 356.

3. Житловий кодекс Української РСР // Відомості Верховної Ради України. - 1983. - № 28. - Ст. 573.

4. Гуляк Я. В. Договір найму (оренди) житла за цивільним законодавством України : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Я. В. Гуляк. - О., 2005. - 24 с.

5. Гуляк Я. В. Договір найму (оренди) житла за цивільним законодавством України : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Ярослава Володимирівна Гуляк. - О., 2005. - 204 с.

6. Житлове право України : навч. посіб. / за ред. Є. О. Харитонова. - К. : Істина, 2008. - 160 с.

7. Мічурін Є. О. Житлове право України : наук.-практ. посіб. / Є. О. Мічурін, С. О. Сліпченко, О. В. Соболєв. - Х. : Еспада, 2001. - 318 с.

8. Галянтич М. К. Житлове право України : навч. посіб. / М. К. Галянтич. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 528 с.

9. Омельчук О. С. Зміна договору найму (оренди) житла : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Олександр Сергійович Омельчук. - О., 2007. - 186 с.

10. Зобов'язальне право України : підручник / за ред. Є. О. Харитонова, Н. Ю. Голубєвої. - К. : Істина, 2011. - 848 с.

11. Саниахметова Н. А. Жилищное законодательство в вопросах и ответах / Н. А. Саниахметова, Е. О. Харитонов. - М. : Юрид. лит., 1991. - 320 с

12. Цивільний кодекс України : коментар / за ред. Є. О. Харитонова. - Х. : Одіссей, 2003. - 856 с.

13. Бородовський С. О. Укладення, зміна та розірвання договору у цивільному праві України : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / С. О. Бородовський. - Х., 2005. - 19 с.

14. Омельчук О. С. Зміна договору найму (оренди) житла : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / О. С. Омельчук. - О., 2007. - 19 с.

15. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України : у 2 т. / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця. - 5-е вид., перероб. і доп. - К. : Юрінком Інтер, 2013. - Т. ІІ. - 1120 с.

16. Односторонний отказ от исполнения обязательства : науч.-практ. исслед. / Е. В. Оболонкова. - М. : Контраст : Волтерс Клувер, 2010. - 144 с

17. Процьків Н. М. Правове регулювання розірвання цивільно-правових договорів за цивільним законодавством України : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Н. М. Процьків. - К., 2003. - 19 с.

18. Швидка В. Г. Расторжение договора найма (аренды) жилья как мера защиты гражданских прав / В. Г. Швидкая // Legea si Viata : міжнар. наук.- практ. правовий журн. - 2015. - № 4/2 (280). - С. 111-114

19. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2014 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http//reyestr.court.gov.ua/Review/39476260

20. Васильев Ю. С. Расторжение и изменение договора жилищного найма в судебном порядке : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Ю. С. Васильев. - М., 1961. - 16 с.

21. Договірне право України. Особлива частина : навч. посіб. / Т. В. Боднар, О. В. Дзера, Н. С. Кузнєцова [та ін.]. ; за ред. О. В. Дзери. - К. : Юрінком Інтер, 2009. - 1200 с.

22. Брагинский М. И. Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. - М. : Статут, 2000. - 800 с.

23. Галянтич М. К. Житлове право України : навч. посіб. / М. К. Галянтич. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 528 с.

24. Мічурін Є. О. Житлове право України : наук.-практ. посіб. / Є. О. Мічурін, С. О. Сліпченко, О. В. Соболєв. - Х. : Еспада, 2001. - 318 с.

25. Брагинский М. И. Договорное право. Книга первая: Общие положення / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. - 2-е изд. - М. : Статут, 2007. - 847 с.

26. Цивільне право України. Загальна частина : підручник / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Р. А. Майданика. - 3-є вид., перероб. і доп. - К. : Юрінком Інтер, 2010. - 976 с.

27. Бондар В. Я. Договір найму житла : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / В. Я. Бондар. - К., 2001. - 18 с.

28. Тилик Т. М. Припинення житлових правовідносин : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Т. М. Тилик. - К., 2010. - 18 с.

29.Фігель А. А. Цивільно-правовий захист житлових прав фізичних осіб : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / А. А. Фігель. - К., 2012. - 203 с.

Размещено на Allbest.ru