Злочини вчинені з необережності та запобігання їм

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Юридичний факультет

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Злочини вчинені з необережності та запобігання їм»

Луцьк 2015

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДЛ 1. КРИМІНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ З НЕОБЕРЕЖНОСТІ

1.1 Необережність як основна форма вини у кримінальному праві

1.2 Кримінологічна характеристика злочинів, вчинених з необережності

1.3 Кримінологічна характеристика осіб, які вчиняють необережні злочини

РОЗДІЛ 2. ПРИЧИНИ ТА УМОВИ, ЩО ДЕТЕРМІНУЮТЬ НЕОБЕРЕЖНІ ЗЛОЧИНИ

2.1 Наявність обставин, що створюють можливість виникнення небезпечної ситуації

2.2 Умови, що сприяють вчиненню необережних злочинів

РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ З НЕОБЕРЕЖНОСТІ

3.1 Основні заходи запобігання злочинів, вчинених з необережності

3.2 Застосування загально-соціальних заходів запобігання злочинам, вчиненим з необережності

3.3 Спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинам, вчиненим з необережності

3.4 Індивідуальна та віктимологічна профілактика злочинів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

кримінальний право злочин

ВСТУП

Тема даної курсової роботи є досить актуальною, адже дослідженням питання вини у формі необережності займалось багато правознавців. Якщо ж зіставити загальні показники шкоди, що заподіюється від умисних злочинів, і тих, що заподіюються злочинами, вчиненими з необережності, то, за висновками В. Є. Квашиса, вони є порівнянними. Необережність передусім визначається ставленням до наслідків діяння, тому що суспільна небезпечність поведінки перебуває поза сферою свідомості винного.

Злочини, вчинені з необережності, складають об'єктивно притаманну суспільству частину загальної злочинності. Більш того, з розвитком науково-технічного прогресу питома вага цих злочинів, шкідливі наслідки їх вчинення неминуче зростають. Необережна форма вини є підставою для визнання вчиненого злочину необережним, і його розкриття необхідна досить повна кримінологічна характеристика злочинів, скоєних з необережності, а також знання шляхів їх попередження.

Об'єкт дослідження - злочини, що вчиняються з необережності.

Предметом дослідження є застосування спеціальних заходів для запобігання злочинів, вчинених з необережності.

Мета цієї роботи - проаналізувати основні кримінологічні особливості необережних злочинів.

Для вирішення поставленої мети в роботі ставляться наступні завдання:

розкрити поняття необережності скоєння злочинів;

проаналізувати види необережності скоєння злочинів;

виявити кримінологічні особливості необережних злочинів;

розкрити особливості необережного злочину;

розглянути основні причини і умови вчинення необережних злочинів та заходи їх запобігання.

Теоретичною та методологічною основою даного дослідження стали роботи вчених юристів, таких як: І.М. Даньшин, М.Ю. Валуйська, О.В. Лисодєд, С.Ю. Лукашевич, В.Ф. Оболенцев, О.Ю. Шостко, О.Ю. Юрченко, Б.М. Головкін, Ю.Ф. Іванов, О.М. Джужа та інші.

Методологічна основа: Зауважимо, що методологічною основою курсової роботи є сучасні методи наукового пізнання, застосування яких обумовлене змістом і метою поставлених завдань. Для цього у роботі було використано такі методи: порівняльно-правовий; діалектичний - при вивченні юридичної природи злочинів, вчинених з необережності; формально-логічний; формально-догматичний (юридичний) - при здійсненні тлумачення окремих термінів та понять.

Структура курсової роботи та послідовність її частин обумовлені об'єктом, метою та завданнями дослідження. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

РОЗДЛ 1. КРИМІНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ З НЕОБЕРЕЖНОСТІ

1.1 Необережність як основна форма вини у кримінальному праві

Перш за все, розпочинаючи дослідження теми даної курсової роботи, зазначимо, що необережність -- це основна форма вини у кримінальному праві. Необережна форма вини характерна для порушень правил безпеки руху та експлуатації транспорту, порушень вимог законодавства про охорону праці і безпеку виробництва, окремих службових злочинів. Не можна недооцінювати небезпеку необережних злочинів. Як свідчить практика, значна частина матеріальних збитків заподіюється необережними злочинами, котрі до того ж нерідко залишаються безкарними. Недисциплінованість окремих осіб, їх зневажливе ставлення до виконання своїх службових і професійних обов'язків в окремих випадках призводять до катастрофічних за своїми масштабами і тяжкістю наслідків. Прикладом тому є аварія на Чорнобильській АЕС.

У ч. 1 ст. 25 КК зазначені два види необережності: злочинна самовпевненість та злочинна недбалість.

Згідно з ч. 2 ст. 25 КК необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення.

За ч. З ст. 25 необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.

Аналіз статей Особливої частини КК показує, що в них у більшості випадків передбачена відповідальність за необережні злочини у зв'язку з настанням суспільно небезпечних наслідків (наприклад, статті 119, 286, 367). Ці норми сконструйовані за ознаками матеріального складу злочину. Із наведених вище визначень злочинної самовпевненості і злочинної недбалості випливає, що законодавець у ст. 25 якраз і сформулював ставлення особи до наслідків свого діяння, тобто дав ці визначення відповідно до матеріальних складів злочинів. Разом з тим окремі статті Особливої частини КК передбачають можливість відповідальності за самі дії (бездіяльність), вчинені з необережності. Наприклад, умисно або необережно можуть бути порушені правила охорони рибних запасів або диких водних тварин при проведенні вибухових робіт (ст. 250), правила міжнародних польотів (ст. 334). Ці норми сконструйовані за ознаками формального складу злочину. При визначенні ознак такого складу необхідно встановлювати форму вини щодо самого діяння (дії, бездіяльності). [8]

За ч. 3 ст. 25 необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільна небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити. [9]

Хоча злочини, вчинені з необережності, становлять лише 8-10% загальної кількості злочинів, увага до них з боку науковців останнім часом суттєво зросла. І це зрозуміло. Незважаючи на суттєво нижчий рівень суспільної небезпечності осіб, які вчиняють ці делікти, рівень суспільної небезпеки наслідків часто набагато перевищує той, яким характеризуються умисні злочини. Прикладами можуть бути трагедія Чорнобиля, загибель пароплава «Адмірал Нахімов» які трапились внаслідок злочинної поведінки відповідальних осіб, яка характеризувалась саме необережною формою вини. Якщо ж зіставити загальні показники шкоди, що заподіюється від умисних злочинів, і тих, що заподіюються злочинами, вчиненими з необережності, то, за висновками В.Є. Квашиса, вони є порівнянними.

Необережність передусім визначається ставленням до наслідків діяння, тому що суспільна небезпечність поведінки перебуває поза сферою свідомості винного. Це випливає із законодавчого визначення видів цієї форми вини, яке зафіксовано в ст. 25 КК. Вказана норма встановлює, що злочин вважається вчиненим з необережності, «якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення» - злочинна самовпевненість ст. 25 ч. 2 КК, а також тоді, «коли особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити» - злочинна недбалість ст. 25 ч. З КК. Як видно, усвідомлення суспільно небезпечного характеру поведінки та ставлення до неї перебуває поза законодавчою конструкцією видів необережної вини. Це дає підстави стверджувати, що ненастання наслідків виключає кримінальну відповідальність, незважаючи на те, що ставлення особи до них підпадає під характеристики, які визначають необережність. Це, у свою чергу, свідчить про неможливість притягнення до кримінальної відповідальності за незакінчений злочин (готування та замах), а також за співучасть у злочині.

Виходячи з нормативного визначення необережності слід зазначити, що ця форма вини є конструктивним елементом злочинів із матеріальним складом, тоді як формальним злочинам, в яких суспільно небезпечні наслідки виведені за межі складу злочину, вона, як правило, не притаманна.

Водночас у деяких випадках законодавець передбачає необережність і для формальних злочинів. Прикладом може бути злочин, передбачений статтями 272 ч. 1, 273 ч. 1, 274 ч. 1 та ін. у частині вчинення діянь, які створюють загрозу об'єктам кримінально-правової охорони.

Цей вид необережності, як і умисел, повинен аналізуватись з точки зору характеристики як інтелектуальної, так і вольової характеристики його складових. [10]

Злочинна недбалість відрізняється від інших видів вини (прямого і непрямого умислу, злочинної самовпевненості) тим, що особа не передбачає настання суспільно небезпечних наслідків. Для встановлення злочинної недбалості також необхідно проаналізувати її інтелектуальну і вольову ознаки. [7]

Законодавча конструкція злочинної недбалості свідчить, що її можна характеризувати виключно з позиції інтелектуальної ознаки. Вольова ознака, відсутня, оскільки обсягом свідомості злочинні наслідки не охоплюються. [8]

Законодавець, як і при описі самовпевненості, не вказує при недбалості на психічне ставлення суб'єкта злочину до своєї дії або бездіяльності, а лише говорить у ч. 3 ст. 25 КК про непередбачення особою настання суспільно небезпечних наслідків при наявності обов'язку та можливості такого передбачення. Це, однак, не означає, що тим самим у особи відсутнє взагалі будь-яке психічне ставлення до діяння, яке викликало суспільно небезпечні наслідки. У працях з психології та юриспруденції відзначається, що непередбачення наслідків свого діяння при наявності обов'язку і можливості їх передбачити -- це наслідок певного психічного процесу, який відбувається у свідомості особи. Займаючи пануюче становище, він нейтралізує (пригнічує) обов'язок і можливість передбачення суспільно небезпечних наслідків.

1.2 Кримінологічна характеристика злочинів, вчинених з необережності

Даючи кримінологічну характеристику необережній злочинності, слід вказати, що вона є складовою частиною загальної злочинності і містить сукупність передбачених чинним кримінальним законодавством злочинів, вчинених у результаті злочинної самовпевненості чи злочинної недбалості. Ці злочини посягають на різні суспільні відносини і вчиняються у багатьох сферах діяльності людини: на виробництві при роботі з машинами, механізмами та іншим устаткуванням підвищеної небезпеки; при експлуатації різноманітних транспортних засобів; у господарській діяльності під час виконання будівельних, вибухових та інших небезпечних робіт; при поводженні з небезпечними для здоров'я людини матеріалами і речовинами; при використанні і освоєнні природного середовища; у медичній і ветеринарній практиці; у різних сферах управлінської діяльності посадових осіб; у домашньому господарстві громадян при користуванні технікою побутового характеру тощо. У зв'язку з цим і їх кримінологічну класифікацію для більш ефективного попередження доцільно проводити за сферами діяльності, в яких вони були вчинені. На цій підставі необережні злочини традиційно поділяються на чотири основні групи: [11, с. 147]

1. Необережні злочини, вчинені у сфері дії або використання технічних засобів, машин, механізмів та інших джерел підвищеної небезпеки. До цієї групи слід відносити ті злочини, при яких необережні дії особи приводять до виходу техніки з-під контролю цієї особи. Це злочини проти безпеки руху та експлуатації різних видів транспорту: залізничного, водного, повітряного, автомобільного (статті 276, 286, 287 КК України); проти безпеки виробництва: порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК України), порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах (статті 272, 273 КК України) та деякі ін.

2. Необережні злочини, вчинені у сфері професійної діяльності. Це злочини, внаслідок яких шкода заподіюється у результаті неналежного виконання або невиконання особою своїх професійних обов'язків, установлених спеціальними правилами. Наприклад, неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим працівником своїх професійних обов'язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 131 КК України), порушення обов'язків щодо охорони майна (ст. 197 КК України), порушення різних правил охорони довкілля та робіт у природній сфері (глава VIII КК України), порушення правил поводження з різними небезпечними матеріалами та речовинами (статті 267, 320, 326 КК України), розголошення державної таємниці або втрата документів, що містять державну таємницю (статті 328, 329 КК України), та ін.

3. Необережні злочини, вчинені під час виконання посадових або управлінських функцій. Це такі злочини, як службова недбалість (ст. 367 КК України), певна частина військових злочинів (наприклад, недбале ставлення до військової служби (ст. 425 КК України) та деякі злочини проти довкілля.

4. Необережні злочини, вчинені у сфері побуту: вбивство через необережність (ст. 119 КК України), тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 КК України), зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби або венеричною хворобою (статті 130, 133 КК України), необережне знищення або пошкодження майна (ст. 196 КК України), недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів (ст. 264 КК України), порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 270 КК України) та деякі інші. [11, с. 148]

Таким чином, коло злочинів, що вчиняються з необережності, досить велике і визначити рівень необережної злочинності також досить складно. Не сприяє цьому і офіційна статистика, яка не розмежовує злочини за формою вини. Слід враховувати також і те, що деякі склади злочинів передбачають вчинення злочину як навмисно, так і з необережності (наприклад, передбачені статтями 267, 270, 320, 419 КК України та ін.), і тому навіть кваліфікація злочину не завжди може вказати на форму вини. Крім цього, багато необережних злочинів (порушення вимог законодавства про охорону праці, службова недбалість, окремі злочини проти довкілля та ін.) характеризуються високим коефіцієнтом латентності.

Результати ж вибіркових кримінологічних досліджень свідчать про те, що рівень навіть офіційно зареєстрованої необережної злочинності постійно збільшується. Якщо у 60-х рр. XХ ст. питома вага необережних злочинів у СРСР, у тому числі і в Україні, складала майже 5 %, то в 1980-х рр. вона вже досягла 12-15 %. Окремі кримінологи зазначають, що у сучасній Україні питома вага необережних злочинів у структурі зареєстрованої злочинності становить вже 16-17 %. Можна прогнозувати, що цей показник у зв'язку з постійним прогресом науки і техніки і надалі збільшуватиметься.

Кримінологічні дослідження показують, що у структурі необережної злочинності переважають злочини проти безпеки дорожнього руху й експлуатації автомобілів та інших механічних транспортних засобів, які становлять майже 75 % всіх злочинів, учинених з необережності.

Близько 10-15 % припадає на службову недбалість, 3-5 % -- на порушення законодавства про охорону праці, 3-4 % -- на вбивство через необережність. Решта -- це порушення спеціальних норм і правил, які призводять до аварій, катастроф, пожеж та інших техногенних катаклізмів, що виникають у процесі безвідповідального ставлення посадовими та іншими особами до виконання своїх професійних чи службових обов'язків. При цьому слід враховувати, що з розвитком виробничої і технічної інфраструктури, подальшою механізацією і автоматизацією виробництва, впровадженням нових сучасних технологій та, як правило, розширенням у КК України переліку складів злочинів, що передбачають необережну форму вини, структура необережної злочинності у подальшому буде змінюватися.

Офіційна статистика не містить також і повних даних про розмір шкоди, яку завдають злочини, що учиняються з необережності, суспільству і державі, і ціну таких злочинів можна визначити лише приблизно на підставі опублікованих відомостей щодо правопорушень в окремих сферах людської діяльності, які дуже часто вчинюються з необережності. Так, в Україні за останні 30 років тільки на виробництвах було травмовано близько 4 млн людей, тобто постраждав кожен третій працівник, зайнятий у виробничій сфері. За цей час загинуло майже 100 тис. працівників, з них понад 70 % -- люди віком до 40 років, які могли б дати ще чималу користь суспільству. Згідно зі статистичними даними державних органів охорони праці, щодня на підприємствах країни зазнають ушкоджень більше 100 працівників, 30 з них стають інвалідами, 5-6 гинуть. При цьому постійне зменшення останнім часом кількості загиблих і таких, що потерпіли на виробництві, пов'язано, у першу чергу, не із зменшенням зайнятих на виробництві, а з погіршенням умов роботи і техніки безпеки: на об'єктах суспільного виробництва експлуатується понад 800 тис. машин і механізмів, які не відповідають вимогам безпеки; близько 9 тис. виробничих споруд аварійні, в яких щодня знаходяться майже 40 тис. працівників; майже 80 % основних виробничих фондів не відповідають нормативним актам з охорони праці і є фізично зношеними. У спеціальній літературі наголошується, що ризик стати жертвою нещасного випадку або постраждати від професійного захворювання в Україні в 5-6 разів вище, ніж у розвинених країнах світу. Серед областей народного господарства за кількістю смертей на робочому місці лідером є вугільна промисловість, на підприємствах якої за останні 15 років загинуло майже 4 тис. людей і продовжують гинути. Значною кількістю потерпілих останнім часом вирізняються також підприємства металургійної, машинобудівної, хімічної промисловості, сільське господарство, сфери будівництва, транспорту, енергетики. [11, с. 148-149]

Слід також зазначити, що за останнє десятиліття на об'єктах, підконтрольних органам державного пожежного нагляду МНС України, відбулося понад 500 тис. пожеж, на яких загинуло понад 20 тис. людей, полум'ям знищено більше 100 тис. будівель і 12 тис. одиниць різної автомобільної техніки. В Україні у середньому щомісяця реєструється близько 3 тис. пожеж, понад 60 % з яких виникають у містах і селищах міського типу. [11, с. 149]

Щорічно в Україні відбувається також 30-40 тис. дорожньо-транспортних подій, під час яких гине від 5 до 6 тис. осіб різного віку, ще близько 40 тис. дістають травми різного ступеня тяжкості, а матеріальні збитки тільки від пошкодження транспортних засобів, за підрахунками спеціалістів, становлять 8-10 млрд. гривень. Вибіркові дослідження, проведені окремими авторами, показують, що злочинні порушення правил дорожнього руху складають 7 % від загального рівня злочинності в Україні, а питома вага діянь, які містять ознаки складів злочинів проти безпеки руху і експлуатації автотранспорту від усіх дорожньо-транспортних подій, становить майже 45 %.

Як вже зазначалося нами вище, до ціни злочинів, учинених з необережності, слід додати неліквідовані і донині наслідки катастрофи на Чорнобильській АЕС, збитки від постійних аварій і катастроф на залізничному, водному, повітряному, трубопровідному транспорті, які також спричиняють значні людські жертви, знищення або пошкодження майна, навколишнього середовища, викликають негативний суспільний резонанс. Окремі науковці і практики відзначають: шкода від злочинів, що здійснюються з необережності, у цілому є значно більшою за шкоду, яка заподіюється умисними злочинами. Втім не завжди є можливість визначити сумарну шкоду від того або іншого злочину, вчиненого з необережності, наприклад, від злочинів проти навколишнього середовища, якщо заподіюється невідновна шкода тваринному або рослинному світу, землі, надрам, водним або морським організмам. [11, с. 150]

Таким чином підкреслимо, що необережні злочини вчиняють у багатьох сферах суспільного життя. Шкода від таких злочинів (кількість травмованих і матеріальні збитки) дуже велика й перевищує шкоду від умисних злочинів. Необережні злочини пов'язані з порушенням певних правил поведінки, більшість з яких зафіксовані та регламентовані у відповідних законах і підзаконних нормативних актах, а також правил поведінки в побуті. [15, с. 248]

У загальній структурі злочинності необережна становить 10-15 %. Структура необережних злочинів така: порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту (до 80 %), порушення правил охорони майна, службова недбалість (близько 10 %), порушення правил охорони праці й техніки безпеки (5 %), необережні злочини проти особи (4 %). Окремі необережні злочини мають високу латентність. [2, с. 279]

1.3 Кримінологічна характеристика осіб, які вчиняють необережні злочини

При вчиненні необережних злочинів поведінку винного визначається його ставленням до навколишньої дійсності, до дотримання норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві.

Матеріали різних досліджень свідчать, що переважна більшість осіб, які вчинили необережні злочини, негативно ставляться до суспільних норм. Їх поведінка характеризується зневажливим ставленням до тих правил, які суспільство виробило для забезпечення своєї безпеки.

Для кримінологічної характеристики осіб, які вчинили необережні злочини, інтерес представляють такі їх ознаки, як стать, вік, освітній рівень, професійні навички і особливо морально-психологічні властивості.

Серед осіб, які вчинили необережні злочини, переважають чоловіки, що багато в чому пояснюється їх переважним участю у професійній діяльності, що передбачає використання технічних засобів, дотримання правил техніки безпеки і охорони природи.

Необережних злочинців відрізняє переважання серед них осіб середнього віку. Так, за віком засуджених за скоєння дорожньо-транспортних злочинів ці діяння розподіляються наступним чином: 14-17 років-близько 1%; 18-24 роки - 31,2%; 25-29 років - 23,6%; 30-49 років - 39,6%, 50 років і старше - 5,6%. Таким чином, найбільш криміногенної є група 30-49-річного віку. Таке становище пояснюється тим, що у людей, які досягли цього віку і що володіють досвідом водіння автомобіля, з'являються необгрунтована впевненість у можливості уникнути шкідливих наслідків при порушенні правил дорожнього руху, а часто і нехтування встановленими правилами.

Освітній рівень, сімейний стан та соціально-рольова характеристика осіб, які вчинили необережні злочини, не мають істотних відмінностей від відповідної характеристики осіб, які не притягувалися до кримінальної відповідальності.

Морально-психологічні властивості особистості необережних злочинців характеризуються недооцінкою нею суспільної небезпеки порушення існуючих правил, їх недотриманням, почуттям безвідповідальності. [13]

Особам, які вчинили необережні злочини, притаманні такі якості, як егоїзм, байдужість до соціальних наслідків своїх рішень і дій, якщо вони представляються особі вигідними чи зручними, формальне ставлення до правил професійної діяльності (у тому числі експлуатації джерел підвищеної небезпеки). Саме тому не можна розглядати необережні злочини як результат лише невмілих дій у складній ситуації. Звичайно, певна частина необережних злочинів пов'язана з незнанням (неповним знанням) правил безпеки професійної або побутової діяльності або з невмінням їх застосовувати в конкретній обстановці, наприклад, з-за недостатньої професійної підготовки, малого досвіду. Однак не менш 55-60% порушень цих правил відбуваються усвідомлено, у звичайній, а не екстремальній ситуації. У більшості необережних злочинців спостерігається розвиток зрушень та викривлень у ціннісно-нормативних орієнтаціях особистості. Констатуються пріоритетні орієнтації на легковажно-безвідповідальне (щодо безпеки інших осіб, майна) або егоїстично-споживчу поведінку (професійне та побутове) або на поєднання того й іншого. Так, вивчення справ про порушення правил техніки безпеки дозволило виявити наявність у винних явно легковажного, безтурботного ставлення до своїх обов'язків в 86% випадків таких порушень. Поширена також явно завищена самооцінка ними своїх можливостей і здібностей до безпечних дій у складних ситуаціях. Нерідкі злочини, вчинені в результаті щасливого кінця попередніх порушень, професійного невміння розпізнавати небезпечні ситуації та уникати їх.

Підтвердженням цьому можуть служити, зокрема, дані про те, що майже три п'ятих обстежених осіб, які вчинили необережні злочини, пов'язані з професійною діяльністю, раніше вже допускали подібні порушення правил обережності. Показово й те, що в багатьох випадках необережні злочини скоюються в нетверезому вигляді (наприклад, при скоєнні понад третини фактів необережного заподіяння смерті).

При цьому слід мати на увазі, що зрушення і спотворення морально-психологічних властивостей особистості необережних злочинців носять найчастіше локальний характер і проявляються саме в ситуаціях, де допускається зневажливе ставлення до правил безпеки, обережності. Вони поєднуються з позитивною в цілому професійної і побутової характеристиками більшості з цих осіб (тільки один з п'яти-семи винних мав негативну характеристику). Однак при систематично вчинюваних порушення не виключається поширення зневажливого ставлення до правил безпеки і на інші сфери регульованої правом діяльності. Сказане дозволяє виділити в контингенті необережних злочинців переважно ситуаційний і нестійкий типи, рідше - злісний тип порушників правил безпеки, обережності. Відзначимо, що останній з них являє собою результат подальшої деформації особистості порушників попередніх типів. [14]

Вибіркові кримінологічні дослідження свідчать, що в осіб, які учиняють злочини з необережності, не спостерігається яскраво вираженої антисоціальної спрямованості, що характерно для осіб, які вчиняють умисні злочини. Це можна пояснити специфікою злочинної необережної поведінки, у генезисі якої завжди є породжена неуважністю помилка особи, і механізм цієї поведінки, по суті, починається з останнього ланцюга -- з помилки у прийнятті рішення, що призводить до помилкових висновків і вчинення злочину. У більшості випадків, на відміну від навмисних злочинів, механізм необережної поведінки згорнутий, а іноді й імпульсивний.

Помилці при вчиненні злочину з необережності сприяють у більшості випадків негативні морально-психологічні риси особи. Для осіб, що вчиняють злочини з необережності, характерні не сформованість почуття обов'язку і відповідальності, які у свою чергу приводять до безтурботного, легковажного, недисциплінованого ставлення до соціальних норм, що регулюють поведінку членів суспільства, невміння або небажання правильно оцінити і спрогнозувати можливі наслідки своєї поведінки. [11, с. 150]

Залежно від виду необережності видається можливим вирізнити два типи осіб, що вчиняють необережні злочини: а) для осіб, дії яких кваліфікуються як злочинна самовпевненість, характерними є внутрішня недисциплінованість, хибне самоутвердження, кар'єризм, егоцентризм, безапеляційність, азарт, бравада, авантюризм, схильність до ризику, невиправдана завзятість; б) для осіб, дії яких є злочинною недбалістю, характерні неуважність, небажання адекватно оцінити свої можливості, зосередити свої інтелектуальні та вольові зусилля на аналізі ситуації, взяття на себе обов'язків, які їм не під силу виконати, тощо. З огляду на кримінологічну типологію таких осіб, як правило, за характером антигромадської спрямованості і мотивації відносять до необережного типу злочинців, а за глибиною і стійкістю -- до окремого типу ситуативного злочинця.

Дослідження свідчать, що викривлення ціннісних орієнтацій у осіб, які вчиняють злочини з необережності, ніколи не досягає такого рівня й інтенсивності, як у осіб, що вчиняють умисні злочини. Певні психологічні відхилення таких осіб поєднуються з орієнтацією на багато позитивних цінностей, що притаманні у цілому законослухняним членам суспільства, і майже 80 % таких осіб позитивно характеризуються за місцем роботи чи проживання. Крім цього, на відміну від учинення умисних злочинів, негативні стереотипи поведінки таких осіб здебільше прив'язані до виконання певних обов'язків у відповідній сфері діяльності і, як правило, мають локальний, а не глобальний характер. Але іноді безкарність за раніше вчинені правопорушення породжує установку на постійне порушення норм в окремих сферах діяльності (наприклад, у сфері безпеки дорожнього руху, охорони праці, довкілля та ін.). У такому разі можна говорити про стійкий тип необережного злочинця, а в деяких випадках навіть про злісний тип.

Соціально-демографічна характеристика осіб, що вчиняють злочини з необережності, свідчить про те, що більш ніж 90 % випадків таких злочинів учиняють чоловіки. Це пояснюється більшою пристрастю чоловіків до техніки, ризику, до надзвичайних і небезпечних ситуацій і відповідним розподілом праці між чоловіками і жінками.

Але останнім часом спостерігається підвищення питомої ваги жінок при вчиненні необережних злочинів, особливо у сфері безпеки дорожнього руху за рахунок збільшення кількості автомобілів, що перебувають у приватній власності. Втім, як правило, тяжкі наслідки від вчинення таких злочинів жінками значно менші. Дослідження свідчать, що смертність від дорожньо-транспортних пригод з вини чоловіків у 5-6 разів вище, ніж із вини жінок. [11, с. 151]

Серед осіб, що вчиняють необережні злочини, переважають особи віком від 20 до 40 років. Це пов'язано з тим, що перш ніж приступити до роботи у певній сфері діяльності, потрібно мати спеціальну або вищу освіту, відповідну кваліфікацію, а інколи ще й стаж роботи у відповідній галузі. Вікова характеристика осіб, що вчиняють злочини у сфері дорожнього руху, в зв'язку з тим, що керування мототранспортними засобами дозволяється з 16-річного віку, а автомобільним транспортом -- з 18-річного віку, більш низька -- 18-24 роки. Далі з віком спостерігається різке зменшення вчинення водіями транспорту необережних злочинів, що пов'язано з придбанням достатньої кваліфікації для керування транспортом і більш відповідальним ставленням до виконання своїх обов'язків. [11, с. 152]

Слабкий контроль і терпимість з боку суспільства до порушень, низька самодисципліна (коли неодноразово вчинені порушення не затавровуються) -- усе це вбирає в себе майбутній необережний злочинець. [2, с. 279]

РОЗДІЛ 2. ПРИЧИНИ ТА УМОВИ, ЩО ДЕТЕРМІНУЮТЬ НЕОБЕРЕЖНІ ЗЛОЧИНИ

2.1 Наявність обставин, що створюють можливість виникнення небезпечної ситуації

Загальні методологічні положення про детермінацію злочинності як негативного соціального явища повною мірою поширюються і на детермінацію злочинів, учинених з необережності. Проте детермінація цих злочинів має і певну специфіку -- як уже зазначалося, значну роль при їх вчиненні відіграє ситуація. У взаємодії негативних якостей особи, небезпечної ситуації, знарядь і засобів, якими користується або керує особа, і полягає причина необережних злочинів. Але слід зауважити, що на необережну злочинну поведінку особи впливає не сама ситуація, а її суб'єктивне усвідомлення і оцінка, які не є тотожними об'єктивному змісту і значенню ситуації. Жодна ситуація не може спричинити діяння без взаємодії з тими чи іншими якостями особи. Попри всю важливість ситуації як об'єктивного чинника, злочинна поведінка розпочинається з дії або бездіяльності особи.

Дані світової статистики свідчать, що, наприклад, з трьох пригод на транспорті дві обумовлюються людським фактором і протягом тривалого часу ця пропорція зберігається. Сприяти цьому можуть і психофізіологічні особливості особи (зниження рівня уваги, дефекти сприйняття, швидкість реакції і т. ін.). [11, с. 152]

Як зазначалося, до причин необережних злочинів належать егоїстично-споживацьке та легковажно-безвідповідальне ставлення до правил безпеки, необачність у професійній і побутовій діяльності.

Формування зазначеної мотивації зумовлюється негативними традиціями, несприятливою атмосферою сімейно-побутового і виробничого середовища; негативним прикладом і впливом осіб, які припускають відповідні порушення; тиском з боку вищестоящих посадових осіб, що вимагають розв'язання проблем "будь-якою ціною"; атмосферою невимогливості, негативного ставлення до виконання наказів, вказівок, розпоряджень; оцінкою ситуації як песимістичної, що притаманна частині населення; впевненістю, що за гроші можна "вирішити все". [2, с. 281]

Формуванню мотивації поведінки, що призводить до конкретного необережного злочину, сприяють неритмічна робота багатьох підприємств, установ, закладів, будівництв, транспортних вузлів тощо; технічні й технологічні недоробки виробництва, технічних комплексів, машин і механізмів; вкрай застарілий на багатьох підприємствах машинний, верстатний парк, порушення вимог настанов та інструкцій; неефективна діяльність контролюючих органів і інстанцій; низький професійний рівень працівників: операторів машин, механізмів, комплексів; порушення денного розпорядку і його подовженості у операторів; формальне ставлення частини службовців до контролю за безпекою на виробництві; приклади уникання відповідальності за діяння, що не потягли за собою особливо тяжких наслідків; поширення пияцтва і випадків вживання на виробництві і в побуті наркотиків і токсичних речовин.

У широкому розумінні необережні злочини зумовлюються суперечностями між суб'єктивними обставинами (особа, її цілі, наміри, поведінка) і об'єктивними (ситуація, знаряддя або засоби). При цьому зауважимо, що коли причиною конкретного злочину, вчиненого з необережності, є взаємодія особи з небезпечною ситуацією і засобами, то безпосередньо дефекти особи, небезпечні властивості ситуації, що призводить до кримінальної необережності, лежать у соціальних причинах і умовах.

Механізм вчинення необережного злочину полягає у створенні такої взаємодії суб'єктивного і об'єктивного, коли необережне заподіяння шкоди є результатом суперечностей між об'єктивними вимогами ситуації, що висуваються до особи, і неадекватним суб'єктивним сприянням особою цій ситуації, небажанням дотримуватись вимог цієї ситуації. [2, с. 282]

2.2 Умови, що сприяють вчиненню необережних злочинів

До загально-соціальних причин, які детермінують необережну злочинність, належать:

ускладнення технологічних процесів, автоматизація виробництва та побуту (науково-технічний прогрес);

послаблення контрольних функцій держави й суспільства (негативні соціально-політичні процеси);

кризові процеси в економіці;

негативні культурні тенденції (сприйняття свободи та демократії як вседозволеності).

До криміногенних умов і причин належать:

недбалий ремонт, використання деталей з технологічними характеристиками, що не відповідають стандартові, ремонтні роботи без зупинки машин, механізмів;

порушення нормальних умов експлуатації, що сприяють психологічній і операційній напруженості працівників;

недоліки технічної документації, інструкцій з експлуатації машин і механізмів, пам'яток з техніки безпеки;

відсутність, непридатність вимірювальної та контрольної апаратури;

допуск до експлуатації джерел підвищеної небезпеки
чи інших робіт, які вимагають особливої відповідальності осіб,
стан яких істотно обмежує ступінь їхньої обережності й уваги
(втома, хвороба, стан похмілля, стрес);

латентність або безкарність небезпечно-необережних професійних або побутових дій;

байдужість адміністрації, колег по роботі, громадян у побуті до фактів неодноразових порушень норм безпеки в поведінці певних осіб, поки це не призвело до тяжких наслідків.

Основні причини виробничого травматизму та професійних захворювань:

застарілість основних фондів і низьке технічне забезпечення технологічних процесів виробництва;

погіршення забезпечення засобами індивідуального захисту, порушення надійності роботи засобів і систем колективного захисту;

відсутність нормативної бази й інформації в деяких сферах;

масові порушення технологічної та виробничої дисципліни;

низький рівень культури виробництва, соціальної активності і професійної підготовки працівників;

зниження відповідальності, вимогливості й контролю за дотриманням норм і правил з охорони праці;

недотримання режимів праці та відпочинку, скорочення медичних оглядів. [15, с. 249-250]

РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ З НЕОБЕРЕЖНОСТІ

3.1 Основні заходи запобігання злочинів, вчинених з необережності

Попередження необережних злочинів потребує великих витрат з боку держави, організацій усіх форм власності й окремих громадян. Постійні витрати потрібні для поліпшення умов праці, удосконалення технологічних і технічних процесів, оновлення обладнання, охорони навколишнього середовища, підвищення кваліфікації кадрів, підготовки нових кадрів тощо.

Необхідно рішуче боротися з порушеннями на виробництві, що мають дисциплінарний і адміністративний характер, у сфері необережної поведінки, з пияцтвом на роботі й у побуті, з недоліками в підборі кадрів, "дрібними" порушеннями технологічної дисципліни тощо. [2, с. 282-283]

Зазначимо, що вчинення суспільно-небезпечних дій, в більшості випадків, спричиняють тяжкі наслідки здоров'ю та життю, значні матеріальні збитки. Тому проблема відпрацювання ефективних та дієвих заходів запобігання злочинів потребують нагального дослідження та розв'язання. [5, с. 391]

Багатопланова характеристика необережних злочинів вимагає і специфічної системи заходів їх запобігання. По-перше, на відміну від умисних діянь переважне значення в механізмі необережних злочинів мають ситуативні чинники, що припускає найбільш перспективний і значимий характер саме запобіжних заходів. По-друге, злочинній необережності властиві специфічні особливості злочинної діяльності, характерні для умисних злочинів. Зазначені обставини багато в чому зумовлюють специфіку форм і методів запобігання злочинів, вчинених з необережності.

Слід розрізняти такі заходи запобігання злочинності:

а) загально-соціальні;

б) спеціально-кримінологічні;

в) індивідуальні. [12, с. 400]

Крім того, окремим рівнем запобігання злочинності є віктимологічна профілактика.

3.2 Застосування загально-соціальних заходів запобігання злочинам, вчиненим з необережності

Запобігання злочинам, учиненим з необережності, як і іншим видам злочинів, повинно здійснюватися на двох взаємопов'язаних рівнях: загально-соціальному і спеціально-кримінологічному. При цьому пріоритет, безумовно, має належати заходам загально-соціального запобігання, спрямованим на удосконалення управління суспільством, розвиток науково-технічного прогресу, покращення умов і охорони праці, поліпшення техніки безпеки, впровадження сучасних засобів механізації, автоматизації, комп'ютеризації виробництва і до певної міри сфери побуту, укріплення соціальної, виробничої і технологічної дисципліни, виховання у населення почуттів громадянської відповідальності й обов'язків, екологічної правосвідомості тощо. Це різні за змістом заходи соціального, економічного, організаційно-управлінського, технічного та іншого характеру, що передбачені, як правило, у загальнодержавних соціальних програмах та інших не менш важливих документах вищих органів влади і управління і реалізація яких розрахована на тривалий строк. [11, с. 154]

В Україні сьогодні реалізуються, наприклад:

- Концепція розвитку паливно-енергетичного комплексу України до 2010 року, схвалена Постановою Верховної Ради України від 2 лютого 1994 р. № 3907-ХІІ;

- Основні напрями державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджені Постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 р. № 188/98-ВР;

- Основні напрями розвитку трудового потенціалу на період до 2010 року, схвалені Указом Президента України від 3 серпня 1999 р. № 958/99;

- Програма підвищення безпеки праці на вугільних шахтах, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 2002 р. № 939;

- Державна програма забезпечення безпеки руху на автомобільних дорогах, вулицях міст, інших населених пунктів і залізничних переїздах на 2003-2007 роки, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 56-р;

- Концепція Загальнодержавної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2006-2011 роки, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. № 269-р;

- Концепція розвитку вугільної промисловості, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 липня 2005 р. № 236-р;

- Загальнодержавна програма розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2010 року, затверджена Законом України від 22 лютого 2006 р. № 3458- IV;

- Загальнодержавна програма подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006-2010 роки, затверджена Законом України від 14 березня 2006 р. № 3522-IV;

- Галузева програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2007-2011 роки, затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28 грудня 2006 р. № 1217 та ін.

Успішне виконання заходів, передбачених цими документами, та інших заходів загально-соціального запобігання є запорукою зниження рівня необережної злочинності в Україні. Тим більше, що спеціально-кримінологічні заходи при запобіганні необережній злочинності мають певною мірою обмежений характер порівняно із запобіганням умисним злочинам. При вчиненні необережних злочинів відсутні підготовка до злочину або замах на злочин, співучасть, і тому неможливо застосувати деякі форми і методи, що характерні для запобігання умисним злочинам (наприклад, виявлення особи, що готується до злочину, та запобігання злочину, припинення розпочатих злочинів, встановлення співучасників, злочинної організованої групи тощо). Тому в системі заходів запобігання необережній злочинності питома вага зально-соціальних заходів є значно вищою. [11, с. 155-156]

Загально-соціальне запобігання злочинності спрямоване на здійснення заходів, здатних глобально впливати на явища і процеси, які детермінують прояви і цієї злочинності. Слід підтримати думку вчених, які стверджують, що загально-соціальне запобігання злочинності є і буде залишатися найважливішим аспектом соціальної політики держави. [4, с. 19]

Можна виділити такі загально-соціальні заходи запобігання злочинності:

1. Соціально-економічні. Такі заходи спрямовані на задоволення потреб населення: підвищення прожиткового мінімуму, пенсій, соціальних виплат; гарантування надання безкоштовної медичної допомоги; вирішення питання зайнятості молоді; забезпечення гідного фінансування державних медичних та освітніх закладів тощо.

2. Організаційно-технічні. До прикладу, в сфері автотранспортної злочинності це може бути поліпшення доріг: будівництво нових та якісний ремонт вже існуючих доріг загального користування державного та місцевого рівнів; поділ смуг зустрічного руху широкою смугою відчуження; нанесення дорожньої розмітки, встановлення відповідних знаків, огорож у місцях з великою інтенсивністю руху; організація постійного контролю за станом доріг і т.д. [6, с. 238-239]

3. Виховні, що передбачає формування у населення правильних ціннісних орієнтацій, ймовірнісного мислення, яке дозволяє аналізувати особистий досвід; профілактика пияцтва та наркоманії.

Характер порушень, допущених особами, які вживають спиртне, наркотики та інші одурманюючі засоби помітно відрізняється від тих же порушень, вчинених тверезими людьми. Вони більш злісні, а в кінцевому рахунку і найбільш суспільно небезпечні. Це пояснюється тим, що вживання спиртного та інших одурманюючих засобів стимулює такі стани при порушеннях, як загальна психічна дезорієнтованість, різного роду рухові розлади, це і призводить до подій з важкими наслідками. [3, с. 490]

Тому результати боротьби з алкоголізмом і наркоманією прямо пропорційно впливатимуть на рівень злочинів.

На думку В. А. Мисливого, найважливішим фактором у вирішенні проблеми забезпечення безпеки суспільсьва є підготовка його учасників. Від їхньої свідомості, організованості та дисципліни багато в чому залежить рівень злочинності. У цьому зв'язку потрібне постійне вдосконалення ідейно-виховної роботи в трудових колективах, навчальних закладах і за місцем проживання громадян. [16, с. 20]

Необхідна розробка і втілення в життя заходів впливу на особистість, причому першочерговим об'єктом запобігання повинні виступати саме ті групи осіб, які мають велику ймовірність опинитися учасниками злочину. Особлива увага повинна приділятися моральному формуванню особистості, виправлення тих дефектів, які сприяють порушенню правил безпеки - самовпевненості, переоцінки власних можливостей, безпечності і т.д., виховання почуття відповідальності та дисциплінованості тощо. [18, с. 21]

Отже, загально-соціальні заходи запобігання необережних злочинів повинні бути спрямовані на зменшення або усунення причин та умов її вчинення, що мають соціальний, економічний, культурно-виховний, організаційно-технічний та правовий характер. Заходи щодо запобігання цих злочинів здатні не тільки вдосконалити суспільні відносини, а й прискорить формування правової держави та виховання суспільства із новим мисленням.

3.3 Спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинам, вчиненим з необережності

Серед заходів же спеціально-кримінологічного запобігання злочинам, учиненим з необережності, домінуюче становище повинна займати профілактика, серед головних напрямів якої слід визначити такі.

Вплив на знаряддя і засоби виробництва, джерела підвищеної небезпеки. Цей напрямок передбачає розробку нових, максимально безпечних для людини і оточуючого середовища машин і механізмів; впровадження нових, особливо, екологічно чистих технологій; технічне удосконалення і підвищення надійності устаткування, що вже використовується на виробництві; поліпшення контролю за технічним станом знарядь і засобів, їх своєчасна діагностика; нейтралізація небезпечних факторів, властивих технічним системам, і зменшення можливої шкоди від їх експлуатації; наявність відповідної технічної документації на устаткування, чітка регламентація вимог його експлуатації і правил техніки безпеки при поводженні з ним; недопущення сторонніх або не проінструктованих належним чином осіб до експлуатації машин і механізмів, максимально можливе обмеження доступу до зони їх дії інших працівників; вилучення із побутового обігу небезпечних предметів (зброї, отруйних, вибухових речовин) та ін.

Вплив на криміногенну ситуацію. Цей напрямок передбачає забезпечення належного технічного стану об'єктів, що становлять або можуть становити підвищену небезпеку (дороги, шахти, цехи, технологічні лінії тощо); поступове скорочення, нейтралізацію і ліквідацію джерел підвищеної небезпеки залежно від об'єктивної можливості й економічної доцільності; виведення з експлуатації будівель і споруд, що перебувають в аварійному стані, зменшення кількості робочих місць з небезпечними, шкідливими та несприятливими умовами праці; встановлення надійного попереднього контролю за небезпечною ситуацією, виявлення різних відхилень устаткування від норми на ранніх стадіях; впровадження на виробництві, транспорті спеціальних пристроїв, що сигналізують про наявність небезпечної ситуації, або блокують неправильні дії особи; чітку регламентацію дій у типових небезпечних ситуаціях і відпрацювання стандартів поведінки в них та ін. [11, с. 156]

Вплив на особу. Цей напрямок передбачає належний підбір працівників для роботи, що пов'язана з джерелами підвищеної небезпеки, не тільки за професійним критерієм, а й з урахуванням психологічних та психофізичних якостей; встановлення і удосконалення контролю за діяльністю осіб, пов'язаною з підвищеною небезпекою, постійний огляд стану їх здоров'я, наукову організацію їх праці з урахуванням рекомендацій медицини і психології, обов'язковий інструктаж за спеціальними програмами; посилення відповідальності працівників за недотримання встановлених правил безпеки, а посадових осіб -- за порушення правил охорони праці; забезпечення реального відшкодування заподіяної шкоди або позбавлення особи можливості заподіяти шкоду (наприклад, позбавлення права на управління транспортним засобом); навчання правилам транспортної і пожежної безпеки, правилам експлуатації і використання побутової техніки та пожежо-небезпечних пристроїв, зброї, небезпечних, сильнодіючих на організм людини матеріалів, речовин, ліків; боротьбу з пияцтвом та загальне підвищення культури і дисципліни поведінки громадян, які можуть опинитися у небезпечних ситуаціях, та ін.

Певну специфіку мають заходи профілактики злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, які полягають у комплексному впливі на всі елементи «людина -- дорога -- транспорт». До таких заходів необхідно віднести постійний контроль за додержанням правил безпеки дорожнього руху всіма учасниками руху; своєчасне запобігання порушенням незлочинного характеру, які можуть перерости в злочини; виховний і правовий вплив на водіїв, обслуговуючий персонал, населення; вивчення та роз'яснення Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; підтримка в належному стані доріг і дорожнього господарства, технічного стану транспортних засобів; удосконалення діяльності державних органів безпеки руху тощо.

Усі заходи профілактики необережних злочинів мають схожість і можуть збігатися із заходами захисту від випадкового заподіяння шкоди, оскільки вони зорієнтовані не тільки на можливих правопорушників, але і на запобігання випадковій шкоді. Проте це не зменшує їх антикриміногенного впливу, через те що досягається та сама мета -- недопущення необережної злочинної поведінки особи. [11, с. 157]

3.4 Індивідуальна та віктимологічна профілактика злочинів

Індивідуальне запобігання - це конкретизація заходів спеціально-кримінологічного запобігання злочинності на індивідуальному рівні. Головним завданням такої діяльності є усунення загрози потенційного злочину.

Індивідуальні заходи запобігання злочинності залежно від стадії можна розподілити на такі види:

1. Рання профілактика. Це діяльність, спрямована на виховання громадян додержуватись закону, викорінення із їх свідомості принципу безкарності та вседозволеності, формування правильних суспільних установок тощо. Заходами ранньої профілактики можуть бути: проведення різноманітні бесід, лекцій у школах та вищих навчальних закладах; підвищення інформаційної обізнаності громадян із стану та кількості злочинів, вчинених з необережності, які призвели до тяжких наслідків і т.д.

...