Джерела адміністративного права

Новітній етап, який характеризується кардинальним переглядом сутності, змісту та призначення адміністративного права, переходом від державоцентриського призначення адміністративного права та людиноцентриського із акцентом на особу як основного суб'єкта адміністративно-правових відносин та на призначення державних органів на створення необхідних умов для реалізації та захисту права, свобод та інтересів особи [12, с.8].

Адміністративне законодавство розвивалося шляхом видання законів та інших актів,що регулювали відносини в окремих сферах і галузях державного управління.

Адміністративно-правові норми містили Загальне положення про міністерства союзу РСР (1967р.),Положення про окремі міністерства та відомства, законодавство про місцеві Ради.

Адміністративні правовідносини регулювалися загальносоюзними статутами та кодексами: Повітряний кодекс СРСР (1961р.), Статут залізниць СРСР (1964р.), Митний кодекс СРСР (1964р.),Кодекс торгового мореплавства (1968р.) Ветеринарний Статут СРСР (1967р.).

Адміністративні норми містило законодавство УРСР про охорону здоров`я,про освіту, про охорону природи тощо.

13 жовтня 1980 р. уперше в історії радянського права були прийняті Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про адміністративні правопорушення.

Завданням законодавства Української РСР про адміністративні правопорушення визначалася охорона суспільного ладу УРСР, соціалістичної власності, соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого порядку управління, державного і громадського порядку, зміцнення соціалістичної законності. Кодекс складався з п`яти розділів: І. Загальні положення; ІІ. Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність; ІІІ. Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення; IV. Провадження у справах про адміністративні правопорушення; V. Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.

Адміністративним правопорушенням визнавалась протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, соціалістичну власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність. Кодекс визначав види адміністративних стягнень. Вік, після досягнення якого настає адміністративна відповідальність, встановлювався у 16 років. При цьому до осіб віком від 16 до 18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачалося застосування переважно заходів впливу (зобов`язання попросити вибачення у потерпілого, попередження, догана тощо [11, с.729].

Подальший розвиток адміністративного права відбувався як шляхом внесенням змін і доповнень до чинного адміністративного законодавства, так і прийняттям значної кількості законів та інших нормативно-правових актів, які містять адміністративно-правові норми.

Відповідно до Указу Президента України від 7 липня 1997 р. утворено державну комісію з проведення в Україні адміністративної реформи. Завданнями адміністративної реформи є поступовий перехід від галузевого до функціонального принципу побудови і діяльності міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, перебудова адміністративно- територіального устрою, спрощення і скорочення управлінських структур, удосконалення законодавчої основи адміністративних відносин, провадження ефективних адміністративних процедур.

Проте чинне вітчизняне адміністративне право поки що за змістом багато в чому є пострадянським і докорінно відрізняється від адміністративного права європейських країн. Якщо в Європі воно орієнтовано на забезпечення прав та інтересів людини в її стосунках з державою, то у нас - на задоволення потреб держави, державного управління. Реформування адміністративного права має перетворити його в провідну галузь правового забезпечення пріоритету прав людини у сфері публічної влади [11, с.825].

У системі джерел адміністративного права Конституція відіграє провідну роль, оскільки, маючи вищу юридичну силу, вони є базою для появи нових джерела зазначеної галузі права. ВИСНОВКИ

Джерела адміністративного права - це зовнішні форми відображення адміністративно-правових норм, закріплені в Конституції України, законодавчих актах, урядових постановах, рішеннях державних адміністрацій та інших нормативних актах державних органів.

Джерелами адміністративного права є прийняті уповноваженими органами акти правотворчості, які цілком складаються із адміністративно-правових норм чи місять хоча б одну з таких норм.

Різноманітність адміністративно-правових норм передбачає і різні джерела адміністративного права України.

Джерела адміністративного права, що базуються на нормах Конституції України та законах, мають вищу юридичну силу щодо інших підзаконних актів, прийнятих нижчестоящими органами виконавчої влади.

З огляду на численність джерел адміністративного права, є доцільним розділити їх на такі види:

1. Конституція України. Вона веде перед у системі джерел адміністративного права, є Основним Законом України. Закріплені в ній норми мають пряму адміністративно-правову спрямованість. Вони визначають основи формування та діяльності органів виконавчої влади, розмежовують повноваження між центральними й місцевими органами влади, закріплюють права і свободи громадян щодо здійснення ними державного управління, участь громадських організацій в управлінні державними та громадськими справами тощо.

2. Адміністративно-правові норми знаходять своє закріплення в законодавчих актах, що їх приймає Верховна Рада України. До найбільш актуальних законодавчих актів необхідно віднести Закони України "Про об'єднання громадян", "Про державну службу", "Про місцеве самоврядування" та ін.

3. Постанови Верховної Ради України, які охоплюють адміністративно-правові норми організаційного характеру.

4. Укази й розпорядження Президента України у сфері державного управління.

5. Нормативні постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України, а також затверджені ним положення, устави, правила, інструкції та інші кодифіковані акти. Нормативні постанови прийняті Кабінетом Міністрів України спільно з профспілковими організаціями.

6. Джерелами адміністративного права в міжгалузевому й галузевому масштабах виступають нормативні акти, що їх приймають міністерства, державні комітети і служби України.

7. Нормативні накази керівників міністерств, державних комітетів і служб. До цієї групи слід віднести положення, правила та інші акти, затверджені керівниками вищезгаданих інституцій.

8. Нормативні накази керівників державних підприємств, об'єднань та організацій (або акти їхніх колективних органів). Дії норм зазначених актів обмежені межами конкретного формування.

9. Джерелами адміністративного права можуть бути також нормативні акти представницьких і виконавських органів місцевого самоврядування.

10. Акти органів громадських організацій, якщо вони затверджені чи санкціоновані державними органами і містять правила, які регулюють будь-які аспекти адміністративного управління (скажімо, положення про ради громадськості мікрорайону).

Як свідчить проведений аналіз, джерелом адміністративного права виступає нормативний акт органу державної влади або управління, який криє в собі адміністративно-правові норми, що регулюють державно-управлінську діяльність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України:Закон України:від 28.06.1996 № 254к/96-ВР// Відомості Верховної Ради України, 1996, № 30

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення:Закон України:від 07.12.1984 № 8073-X//Відомості Верховної Ради Української РСР, 1984

3. Адміністративне право України; Підручник./ Колпаков В. К., Кузьменко О. В.- К.: Юрінком Інтер, 2003. - 544 с.

4. Административне право України : навчальний посібник/ під ред. Ю.П. Битяк, В.В. Зуй.--X., 1999.-- 224с.

5. Адміністративне право України : підручник для юридичних вузів і фак. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін. ; за ред. Ю.П. Битяка.-- X., 2000.-- 520с.

6. Адміністративне право України: Підручник: За заг.ред. д.ю.н., проф. Коломоєць Т.О. - Київ: „Істина”, 2008. -457 с.

7. Адміністративне право. Загальна частина. Навч. Посіб./ Алфьоров С. М., Ващенко С. В., Долгополова М. М., Купін А. П.. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 216 с.

8. Історія держави і права України : підручник. / В.М. Іванов - К. :КУП НАНУ, 2013. - 892с.

9. Курс адміністративного права і процесу / Ю.А. Тихомиров.-- М., 1998.-- 798с

10. Курс адміністративного права : в 3 т. / Ю.Н. Старилов.-- М., 2002.-- Т.1 : Історія. Наука. Предмет. Норми. Суб'єкти.-- 728с

11. Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Рсд. колегія: В. Б. Авер'янов (голова). -- К,: Видавництво «Юридична думка», 2004.- 584 с.

12. Правознавство: Підручник: За ред. В. В. Копєйчиков -Київ «Юрінком Інтер», 2003 - 413 с.

13. Предмет і об'єкт адміністративно го права України: Монографія./ Курінний Є. В.Дніпропетровськ: Ліра лтд, 2004. - 340 с.

14. Теорія держави і права: Підручник / Скакун О. Ф. Пер. з рос. - Харків: Консул, 2001. - 656 с.

15. Теорія держави і права : навч. посібник / К.Г. Волинка.-- К.,2003.-- 240с.

16. Характер предмета адміністра тивного права: уточнення доктринальної оцінки / Державне управління: проблеми адміністративно - правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер'янова. - К.: Факт, 2003. - 382 с.

17. Юридичні терміни. Тлумачний словник / В. Г. Гон чаренко, П. П. Андрушко, Т. П. Базова та ін.; за ред. В. Г. Гончаренка. - 2-ге вид., стереотипне. - К.: Ли - бідь, 2004. - 320 с.

18. Конституція України - головне джерело адміністративного права. Електронне джерело // Сайт «Юридичніпослуги онлайн» // Режим доступу: http://yuristonline.com/ukr/uslugi/yuristam/literatura/admin_pravo/007.php

19. Систематизація законодавства. Електронне джерело // Сайт «Юридичніпослуги онлайн» // Режим доступу: http://yurist-online.com/ukr/uslugi/yuristam/literatura/admin_pravo/007.php

Размещено на Allbest.ru