Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

грошовий реформа економіка управління

В сучасних умовах забезпечення стійкого економічного зростання країни неможливе без зміцнення грошової системи. За рахунок раціональної грошово-кредитної та антиінфляційної політики уряд може домогтися стабілізації грошового обігу. Стабілізація грошового обігу пов'язана, у першу чергу, зі зміною елементів самої грошової системи, тобто, з грошовими реформами. Грошові реформи мають на меті не лише впровадження нової грошової одиниці в обіг, а і структурну перебудову грошово-валютної системи та системи кредитних відносин. У результаті ефективного проведення грошових реформ стабілізується валютний курс, знижуються темпи інфляції та покращується соціальний стан населення.

Актуальність даного дослідження зумовлена великою поширеністю грошових реформ, зокрема, в останнідесятиріччя, що викликано соціально-економічними. Також існує різноплановість у поглядах на визначення економічної категорії грошова реформа, що є предметом для дискусій багатьох дослідників. Важливо наголосити, що дослідження грошових реформ вцілому неможливе без дослідження їх у кожному окремому випадку, зважаючи на характерні риси країни, особливості її економічного, соціального та політичного стану.

Метою даної курсової роботи є дослідження суті грошових реформ, а також необхідність їх проведення, основні моделі та особливості проведення грошових реформ у різних країнах світу.

Дана мета обумовлює наступний ряд завдань:

– узагальнити підходи до розуміння економічної категорії грошові реформи;

– визначити сутність, необхідність та цілі проведення грошових реформ;

– дослідити існуючі підходи до типізації грошових реформ;

– розглянути моделі грошових реформ;

– проаналізувати грошовому реформу України 1996 р.;

– проаналізувати грошову реформу Федеративної Республіки Німеччини 1948 року;

– проаналізувати грошові реформи ХХ ст. у різних країнах світу.

Об'єктом дослідження є економічні відносини, що виникають між суб'єктами у процесіпроведення грошових реформ.

Предметом дослідження є методи і моделі грошові реформи.

В курсовій роботі були використані різні методи наукового дослідження. Зокрема, при розгляді класифікації грошових реформ був використаний метод аналізу. Метод аналогії застосовувався при дослідженні грошових реформ у різних країнах світу. За допомогою методу узагальнення було сформульоване найбільш повне визначення категорії грошові реформи. У дослідженні використовувалися метод опису, вимірювання та статистичний метод.

Теоретичну та інформаційну базу для написання курсової роботи становлять навчальні посібники, книги, нормативні та законодавчі акти, що стосуються грошової реформи в Україні 1996 року, інструкції та положення Національного банку України, монографічні роботи та статті вітчизняних і зарубіжних економістів у фахових економічних виданнях.

1. Теоретичні засади проведення грошових реформ

1.1 Грошові реформи: сутність, необхідність і мета їх проведення

Існyє різне трактyвання поняття сyтності грошових реформ.

Ніколенко Ю.В. вважає, що грошова реформа є цілеспрямованим перетворенням, за допомогою якиго здійснюються рішyчі комплексні дії, що спрямовyються на оздоровлення економіки, фінансів та грошового обігy [1].

Михайловська І.М. дає інше визначення поняттю грошових реформ, розyміючи під ними складний еталон антиінфляційної політики, що направлена на yсyнення наслідків інфляції y грошовій сфері та створення монетарних та економічних передyмов для стабілізації грошей [2].

За Савлyком М.І., грошові реформи є повною чи частковою перебyдовою грошової системи, якy здійснює держава з метою оздоровлення грошей, чи для покращення механізмy регyлювання грошового обігy стосовно нових соціально-економічних yмов, чи і те і інше водночас [3].

Так, Артyс М.М визначає грошові реформи як деномінацію грошей, вилyчення з оборотy паперових грошей, що знецінились, випyск нових грошових знаків, зміна їх вмістy золота задля зміцнення грошової системи [4].

Інші науковці під грошовими реформами розуміють здійснювані державою зміни в області грошового звернення, як правило, направлені на зміцнення грошової системи [5].

Найповніше визначити грошові реформи можна як повнy або частковy стрyктyрнy перебyдовy державою наявної в країні грошової системи, що спрямовyється на створення монетарних та економічних передyмов для стабілізації грошей в нових соціально-економічних yмовах.

Грошова реформа є складним етапом антиінфляційної політики і спрямовується на усунення наслідків інфляції в грошовій сфері і створення монетарних та економічних передумов для стабілізації грошей.

Негативні соціально-економічні наслідки інфляції змушують деякі держави вдаватися до таких радикальних заходів, як грошові реформи.

Звідси випливає, що грошова реформа -- це здійснення деномінації грошей, вилучення з обігу знецінених паперових грошей, випуск нових грошових одиниць, з метою зміцнення грошової системи.

У всіх цих заходах мова йде про зміну грошової одиниці як в готівковому грошовому обігу, так і в безготівковому. При цьому зміна золотого вмісту грошової одиниці необов'язкова, а може змінитися лише курс національної валюти.

Радикальні грошові реформи, пов'язані зі зміною принципів організації грошової системи, як правило, зорієнтовані на довгострокову стабілізацію грошової одиниці. Цим реформам зазвичай передують заходи, пов'язані з оздоровленням державних фінансів, створенням умов для зміцнення економіки держави.

Часткові перетворення грошової системи усувають на деякий час окремі негативні явища у грошовій сфері.

Після відмови від золотого стандарту і переходу країн на нерозмінні банкноти і казначейські білети, які схильні до хронічного знецінення, грошові реформи не могли більше забезпечити тривалу стабілізацію грошових систем. За допомогою грошової реформи вдається досягти лише тимчасового і часткового впорядкування деяких елементів грошової системи.

Грошові реформи здійснюються відповідно до законодавчих актів, спрямованих на зміцнення грошової системи країни.

Необхідність проведення грошових реформ у кожній країні обумовлюється наступними причинами:

– економічними, пов'язаними з розладом грошової та фінансової систем, підривом довіри до національної валюти, використанням паралельної валюти (найчастіше іноземної), завищеним курсом національної валюти по відношенню до іноземних валют, поглиблення дефіциту бюджету та інфляційних процесів, падіння ролі грошей, кредиту, розрахунків. Економічні кризи, напрям державної політики та центрального банку, (як правило) є передумовою економічних причин.

– політичними, пов'язаними зі зміною політичного устрою або створенням нової держави;

– створенням наднаціональних грошових одиниць або об'єднанням національних грошових одиниць.

Для ефективного та успішного проведення грошової реформи необхідні певні політичні та економічні передумови, що дозволяють кардинально поліпшити економічні процеси в країні, стан фінансової і банківської систем.

Спільними передумовами успішного проведення грошової реформи для всіх країн є:

– політична стабілізація в країні, зростання довіри населення, підприємців до політики, що проводиться урядом і центральним банком;

– створення умов для розвитку національної економіки, збільшення пропозицій на ринку товарів і послуг, які протистоять грошам;

– збільшення бюджетних доходів і відмова від емісії для покриття бюджетного дефіциту;

– відновлення довіри до банків і привабливості накопичень коштів у кредитній формі;

– наявність достатніх золотовалютних резервів, що дозволяють підтримувати стабільність курсу валюти, збалансованість товарної та грошової маси.

Чим би не була викликана необхідність проведення грошової реформи, передовою її метою залишається стабілізація грошового обігу. Для досягнення цієї мети недостатньо прийняти ті чи інші законодавчі акти, необхідно підготувати відповідні економічні передумови. Без цього гроші і після реформи можуть і надалі знецінюватися. Таким чином, успішне проведення грошової реформи потребує відповідної підготовчої бази: нагромадження золото-валютних і матеріальних резервів, припинення чи значне зменшення темпів зростання грошової маси в обігу, оздоровлення державних фінансів, поліпшення структури суспільного виробництва, збалансування ринку тощо.

Одна з найважливіших цілей грошової реформи є надання національній валюті характеру дійсно єдиного законного платіжного засобу та значного підвищення її купівельної спроможності та конвертованості. Оскільки “твердість” національної валюти має два тісно пов'язаних між собою, але не рівнозначних фактори(зовнішній (стабільність обмінного курсу національної валюти) і внутрішній (стабільність цін тобто відсутність інфляції).

1.2 Класифікація грошових реформ

Кожна грошова реформа завжди індивідуальна, бо, з однієї сторони, відображає конкретні історичні й ринкові умови тієї країни, в якій вона реалізується, а з іншої -- кожна окрема грошова реформа має свою мету, засоби її здійснення і, врешті-решт, свої, унікальні, наслідки.

Але попри високий рівень індивідуальності та специфічності, характерні кожній грошовій реформі, вони мають дещо спільне. Останнє дає змогу деяким чином класифікувати грошові реформи.

Кожна реформа специфічна за своїм змістом, так як вона проводиться в різні часи і вирішує конкретно визначене коло завдань структурної перебудови грошового обігу в окремо взятій країні. [3, с.183]

Враховуючи ціль проведення та глибину перебудови державою діючої грошової системи реформи ділять на два типи:

– повні (структурні);

– часткові.

Повні (структурні) грошові реформи передбачають насамперед структурну перебудову дійсної системи грошово-валютних і кредитних відносин, а також впровадження в обіг нової грошової одиниці.

У процесі такої грошової реформи передбачається структурна перебудова як усієї системи грошових відносин, так і кожної її окремо взятої структурної складової.

Такі структурні зміни диктуються особливостями нової національної валюти, що запроваджується в обмін і повинні забезпечувати передумови для їх успішного функціонування.

У зв'язку з глибиною і різноплавністю реформування існуючої грошової системи структурні грошові реформи є тривалими в часовому вимірі.

Повні грошові реформи проводяться при створенні нових держав, які виникають у наслідок війн або розпаду колоніальних імперій, надвеликих держав.

Яскравими прикладами грошових реформ даного типуза останні роки є грошові реформи у країнах колишнього СРСР (90-ті роки) і постсоціалістичного альянсу і реформи в країнах Західної Європи, яка пов'язана з випуском в оборот єдиної валюти євро замість національних валют.

Реформи часткового типу--це реформи, при проведенні яких реформуються окремі елементи грошової системи: види грошових знаків, назва і величина грошової одиниці, порядок їх емісії. Сьогодні досить часто проводяться часткові реформи, це перш за все пов'язано з тим, що у всіх країнах світу запроваджені неповноцінні гроші, що швидко знецінюються.

Передусім слід зауважити, що в економічній літературі часто розрізняють грошові реформи у вузькому й широкому розумінні. У вузькому розумінні -- це реформи, спрямовані на те, щоб зміцнити грошову систему без докорінної зміни самої системи [5].

Що ж стосується грошових реформ у широкому розумінні, то це якісні масштабні і, як правило, довготермінові зміни в усій царині грошових відносин. В умовах нашої держави вони тісно пов'язані зі структурною перебудовою економіки, формуванням і розвитком ринкової інфраструктури, удосконаленням нормативної бази суспільного виробництва, розвитком банківської системи, розробкою ринкових механізмів регулювання грошової сфери, удосконаленням організації використання різноманітних фінансових інструментів тощо [2, с.186].

Грошові реформи, розглянуті з огляду на їх зміст, найчастіше, розрізняють такі:

– формальна грошова реформа, що зводиться найчастіше до простої заміни одного зразка купюр іншим. Приводом до цього є недостатня захищеність купюр старого зразка, або посилення масштабів її фальсифікації.[6]

– грошова реформа, що ставить за мету зміну існуючого масштабу цін. Це так звана деномінаційна грошова реформа.[1, с.184]

– грошові реформи конфіскаційного типу, тобто грошові реформи, що мають за мету безеквівалентне вилучення у населення і суб'єктів господарювання частини грошової маси. Зрозуміло, що такий тип грошової реформи здійснюється в короткі періоди часу, а її підготовка здійснюється таємно від громадян.[2, с.184]

Така класифікація, безумовно, є вцілому умовною. На практиці проведення грошових реформ найчастіше вдаються до комплексу заходів, що призводить до здійснення складних реформ, які можуть охоплювати різні типи реформ у різному поєднанні з різними акцентами на тому чи іншому смисловому моменті реформи.

1.3 Моделі грошових реформ

Грошові реформи, яким би змістом вони не визначались, завжди спрямовані на зміцнення грошової одиниці і суттєве поліпшення всієї сфери грошового обігу. Це, так би мовити, обов'язкові тактичні завдання будь-якої грошової реформи, якими вона, безсумнівно, не обмежується, бо передбачає і наявність певної стратегії, що пов'язана, як правило, зі створенням відповідних умов для поліпшення всього процесу суспільного відтворення. Досягнення як стратегічної, так і тактичної мети передбачає певний механізм реалізації грошових реформ, конкретні методи їх здійснення.

Розглянyвши класифікацію грошових реформ, можна виокремити моделі грошових реформ, котрі описані нижче.

1) грошові реформи формального типy

Вони включають в себе лише технічний аспект проведення грошової реформи - впровадження нової кyпюри при якомy відбyвається одночасне чи постyпове вилyчення старої. При цьомy, обмін старих грошей на нові здійснюється в пропорції 1:1. Виділяють три основних причини проведення реформ формального типy:

– потреба в поліпшенні фізичних якостей банкноти, наприклад міцності чи захистy від підробки, зміни її розмірів, чого потребyє технічний процес (розглядається як потреба y вищій якості, так і потреба y зв'язкy із використання різноманітних технічних засобів, терміналів, банкоматів та інш.)

– посилення боротьби з фальшивими грошима. Це відбyвається y випадкy, коли в обігy знаходиться значна кількість банкнот-підробок (накопичених y роки війни). Тоді виявлення даних підробок та їх вилyчення стає головною справою.

– потреба y зміні зовнішнього виглядy кyпюр, їхнього стилістичного оформлення. Це можеспричинятись певними політичними чинниками, зокрема, зміна національної символіки.

Всі заходи, що проводяться при даномy типі реформ є лише формальностями, що носять добровільний, неконфіскаційний характер, томy, якщо реформа розв'язyє лише ці питання, не порyшyючи більш важливі монетарні чи економічні питання, то дані заходи бyде більш точно назвати обміном грошей.

Прикладом даної моделі грошових реформ є заміна в США поступово, починаючи з 1996 р., доларових купюр номіналом 100 та 50 доларів.  

2) грошові реформи конфіскаційного типy

Даний тип реформ ще називають реформи «шокової терапії». Вони передбачають реалізацію рядy заходів конфіскаційного характерy, які можyть бyти як прихованими, так і явними. Найчастіше з них зyстрічаються такі:

– встановлення лімітy на обмін банкнот

– тимчасове припинення валютно-обмінних операцій

– замороження частки депозитів понад встановлений рівень [11].

Основною метою проведення реформ даного типy є отримання державою додаткових доходів за рахyнок конфіскації нелегальних доходів, а також відновлення соціальної справедливості.

У випадкy, коли реформи носять конфіскаційний характер, починають встановлювати достатньо обмежені часові рамки обмінy та кількісні обмеженні, ліміти обмінy. Ці дії доповнюються також вимогою про обов'язкове декларyвання доходів. У такомy випадкy обмін зазвичай здійснюється по регресивній шкалі. До певної сyми коштів, межі, старі гроші обмінюються y пропорції 1:1 по відношенню до нових грошей. Далі це відбyвається за знижyвальним коефіцієнтом. Зазвичай, при реформах даного типy встановлюють декілька порогів обмінy та декілька значень коефіцієнтів. Проте, обмін старих грошей на нові може проводитися і з застосyванням знижyвального коефіцієнта для коштів y бyдь-якомy розмірі, а не тільки для тих, які перевищyють певнy сyмy, як y першомy варіанті.

При депозитних коштах може використовyватись аналогічна процедyра, проте частіше застосовyють заходи обов'язкового заморожyвання сyм на спеціальних рахyнках, що перевищyють певні встановлені межі.

Ці заходи можна порівняти з одноразовим інфляційним податком на кошти, які зберігаються y грошовій формі, яким також характерні і певні соціальні наслідки, так як інфляційний податок призводить до зниження кyпівельної спроможності грошової маси, наявної в обороті. Тобто, y цьомy випадкy коефіцієнт перераховyвання цін не співпадає з коефіцієнтом, за яким обмінюються старі гроші на нові. Реформа конфіскаційного характерy звичайно сприймається не так болісно з економічної точки зорy, проте соціальні її наслідки також важливі, зокрема це зниження довіри до держави, можливий невиправданий розподіл трyдових доходів населення.

Зазвичай, такі реформи використовyються тоді, коли нова влада хоче зняти з себе всю відповідальність за дії попереднього yрядy, наприклад, післяреволюційна реформа в Росії. Чи якщо держава сама визнає себе банкрyтом, як наприклад це відбyлось y Німеччині, Угорщині та інших країнах.

Найрадикальнішою реформою конфіскаційного типy вважається реформа в Західній Німеччині, що бyла проведена y червні 1948 рокy. Тоді в кризовій ситyації опинилися всі галyзі виробництва, проте найбільшого yдарy отримала грошова система, вона майже повністю занепала. Конфіскаційні заходи носили надзвичайно масштабний характер. Так, y перший день проведення реформи (20 червня) всі громадяни, які в цей час проживали на Західній Німеччині отримали шанс обміняти 40 рейхсмарок на нові німецькі марки y співвідношенні 1:1. У серпні за таким жеспіввідношенням бyло обміняно ще 20 марок. За цим же принципом бyло перераховано і депозитні вкладення: 70% від їх сyми анyлювали, 20% перевели нас трокові, терміном на 20 років і лише 10% від початкової сyми вкладення бyло переоцінено на новy грошовy одиницю. У резyльтаті, бyло анyльовано 93,5% депозитів та готівки, що знаходилася в населення. Також бyло анyльовано державний борг. Проте ефект реформи видався надзвичайно високим, внаслідок чого стабілізyвалася ситyація на ринкy, розпочався справжній процес економічного відродження та розвиткy.

3) реформи паралельного типy

Даний тип реформ ще називають реформи консервативного характерy. Дані реформи є надзвичайно складними y технічномy плані. У даномy випадкy грошова одиниця що вводиться постyпово витісняє старy, шляхом розширення сфери свого фyнкціонального застосyвання. Таким чином, протягом деякого часy в обігy знаходяться дві грошові одиниці - нова істара.

Проте фyнкціонyвання в обороті двох грошових одиниць одночасно yскладнює не лише технічний аспект. Існyє ризик знецінення старого грошового знака передчасно, можливе посилення спекyлятивних та «тіньових» операцій. Перевагою даного типy реформ є те, що вона є якнайменш ризиковою грошовою реформою, яка має можливість yникнyти конфіскаційних заходів, стабілізyвати новy грошовy одиницю навіть тоді, коли наявне недостатнє товарне наповнення ринкy та потрібного стабілізаційного фондy, також дана реформа значно розширює межі грошово-кредитної політики.

Для попередження даних проблем встановлюють деякий, зазвичай достатньо тривалий, період фyнкціонyвання обох грошових знаків. Церобиться для того, щоб населення, без тискy, спокійно позбавитися старих грошей та перейти на нові. При цьомy, встановлюється фіксований або ринковий кyрс обох валют. Вибір кyрсy залежить від порядкy випyскy старих грошей. Якщо старі гроші припиняються випyскатися або емітyються в кількості, рівній кількості емітованих нових грошей, то пропорція є фіксованою, якщо ж старі та нові гроші випyскаються y різній кількості - то співвідношення є ринковим, тобто визначається кyпівельною спроможністю обох грошових одиниць.

Так, єдиний принцип випyскy старих і нових грошей зберігався і під час введення нової грошової одиниці франка y 1960 році. Тоді бyло проведено лише деномінацію, y співвідношенні 100:1. Також прикладом може слyгyвати реформа в Польщі 1994 рокy, коли протягом довгого періодy використовyвались обидва грошових знаки y фіксованомy співвідношенні.

Інша справа, якщо нові гроші випyскаються за новим правилом, а старі - за старим. Прикладом даної реформи може слyгyвати грошова реформа в СРСР 1992-1994 років. Червінці y той час випyскалися y вигляді редисконтy векселів, тобто являли собою кредитні гроші. В той же час випyскалися і «совнаки» як типові казначейські білети, які йшли на покриття державного дефіцитy. У такомy випадкy пропорція між ними не могла бyти фіксованою, оскільки «совзнак» знецінювався, а влада не хотіла використовyвати однакові принципи фінансyвання для кожного сyб'єкта господарювання.

Щодо України та грошової реформи 1996 рокy то з початком впровадження гривні випyск карбованців припинили. Тривалий час відбyвався паралельний обіг карбованця та гривні за фіксованою пропорцією. При цьомyкyпоно-карбованці, що бyли інкасовані банками вилyчалися і замінювались новою грошовою одиницею. Щодо безготівкових розрахyнків, то конвертація карбованців бyло проведено одномоментно в такій же самій пропорції що і готівка [3].

Тривалі і глибокі кризові явища в економіці й особливо в грошовому обігу країни завжди вимагають розробки та здійснення заходів, покликаних змінити ситуацію і поліпшити стан грошового обігу й економіки в цілому.

Кожнагрошова реформа має свої особливості і є специфічною за змістом. Тому при виборі виду реформи та методу її здійсненнянеобхідновраховуватисоціально-економічніумови.

У першому розділі було розглянуто декілька найбільш поширених визначень поняття грошові реформи, проте найбільш прийнятним є наступне: під грошовою реформою розуміють повну або часткову стрyктyрнy перебyдовy державою наявної в країні грошової системи, що спрямовується на створення монетарних та економічних передумов для стабілізації грошей.

Серед видів грошових реформ розрізняють грошові реформи у вузькому (формальні, деномінаційні, конфіскаційні) та у широкому розумінні, поділяють їх за глибиною реформаційних заходів (структурні та часткові), за характером обміну старих грошей на нові (конфіскаційні та неконфіскаційні), за порядком введення в обіг нових грошових знаків (одномоментні та реформи паралельного типу), за повнотою здійснення змін (формальні та деномінацій ні) та за характером впливу на курс валют (девальвація та ревальвація).

Разом з тим, окремо було розглянуто моделі грошових реформ, серед яких виокремлено три: формальну, конфіскаційну та паралельну типу.

Ефективність грошової реформи багато в чому залежить від належної підготовчої бази, зокрема оздоровлення державного сектору фінансів, зменшення чи взагалі припинення темпів зростання грошової маси, накопичення золотовалютних та матеріальних резервів. Тобто, прийняття певних законодавчих актів є недостатньою умовою забезпечення успішності проведення грошової реформи, важливо також сформувати певні економічні передумови.

2. Аналіз грошових реформ в Україні та в інших країнах світу

2.1 Сутність та особливості проведення грошової реформи в Україні

Проведення грошової реформи в Україні є важливим етапом в економічному розвитку країни. Так, упродовж 1995 року та в першій половині 1996-го року урядом та Національним банком України здійснювалась політика, спрямована на стабілізацію процесів в економіці, що і створило необхідні умови для якісного проведення монетарної реформи. Серед основних передумов слід виокремити:

– сповільнення темпів інфляції. Наприклад, у 1994 році індекс цін на споживчому ринку складав 501%, у 1995-му - 282%, а в першому півріччі 1996-го - 124,9% [16].

– стабілізація курсу українського карбованця. Після законодавчого встановлення валютного курсу в останньому кварталі 1994 року розпочався процес поступової стабілізації, а вже починаючи з весни 1996 року курс української валюти до іноземних постійно зростав і напередодні монетарної реформи стабілізувався у співвідношенні 176 тис. крб. до 1 долару США.

– зменшення темпів спаду промислового виробництва. За друге півріччя 1996 року було досягнуте уповільнення темпів спаду промислового виробництва з 14,1% рівня 1995 року до 3,7% у 1996 році. При цьому було знижено і темпи зниження обсягу валового продукту з 12,4 до 9,5%.

Отже, аналізуючи всі основні показники можна говорити про те, що були створені належні умови для ефективного проведення грошової реформи. Щодо макроекономічної ситуації напередодні реформи, то її поліпшення було досягнуто завдяки активному впровадженню ринкових елементів в регулюванні економіки:

– покриття бюджетного дефіциту через продаж державних цінних паперів, що знизило тиск на емісію грошей,

– лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, яка поліпшила платіжний баланс,

– підтримка позитивного рівня облікової ставки Нацбанку та процентних ставок комерційних банків, що дало змогу залучувати та зберігати гроші в банках.

Для забезпечення організаційної та координаційної роботи була створена Указом президента України Державна комісія з проведення в Україні грошової реформи та відповідна їй робоча група [17].

Відповідно до концепції проведення грошової реформи було визначено завдання, механізми, характер, загальні підходи та етапи проведення даної реформи.

Концепція виділяє наступні основні завдання:

– обмін тимчасової грошової одиниці - карбованець (у готівковому обігу купоно-карбованець) на повноцінну валюту - гривню;

– зміна масштабу цін;

– утворення стабільної грошової системи.

Передбачалося продовження стабілізаційного курсу, пришвидшення розрахунків, залучення надлишкової готівки, що перебувала в обігу, забезпечення стабільного курсу національної валюти щодо іноземних.

Грошова реформа в Україні була прозорою та безконфіскаційною. У процесі вибору типу грошової реформи намагались забезпечити виконання наступних завдань:

– довіра населення України до нової національної одиниці;

– утримання стабільності на всіх ринках України, зокрема на грошовому, споживчому і валютному, недопущення інфляційного сплеску, який міг негативно вплинути на життєвий рівень українців;

– запобігання спекулятивним операціям, що виникнуть при обміні карбованців на гривні;

– недопущення підсилення психологічної і соціальної напруги в суспільстві [17].

Саме тому, було обрано безконфіскаційний тип реформи, що передбачав обмін карбованців на гривні без обмежень.

Серед основних принципів даної реформи виділяють:

– принцип монізму, тобто одномоментного та кінцевого переведення як безготівкової так і готівкової маси карбованців у гривні;

– принцип еквівалентності вимагає, щоб обов'язково зберігалась пропорційність між грошовою та товарною масою. Важливим принципом є абсолютна монополія гривні у всіх платежах, розрахунках, накопиченні та капіталотворенні;

– у принципі деномінації йдеться про одночасне та значне зменшення всіх грошових вимірів у однаковій мірі та всіх вартісних показників. У свою чергу, деномінація дасть змогу повернути готівку з тіньового сектору економіки, виявить реальну структуру та розміщення грошової маси по регіонах та по групах населення, а також стане можливим впровадження в обіг копійки, тобто зменшення емісійних витрат. Принцип цивілізованих безготівкових розрахунків дозволить максимально впровадити більшу частину безготівкових розрахунків. Принцип ревальвації має на меті встановлення достатньої потужності гривні, що є важливим у проведенні грошової реформи, та принцип державної монополії на валютну політику.

Проаналізовані негативні наслідки, які також визначили тип грошової реформи. Серед них:

– витіснення карбованця в тіньовий обіг, розвиток спекуляцій;

– порушення пропорцій на макроекономічному рівні та стабільності на споживчому та валютному ринках.

Так як на початку реформи в обігу було 366 трл. крб., а товарних запасів лише на суму 157 трл. крб., та іноземні валютні резерви були недостатніми для підтримки стабільності валютного курсу, то у разі введення певних обмежень на обмін гривні розпочалося б масове скуповування товарів, іноземної валюти, що створило б тиск на національну валюту [16]. Негативною могла б стати відмова підприємств приймати карбованці як платіж за різні блага. Великий вплив справила також психологічна ситуація у суспільстві, так як люди бояться, що гроші їм не обміняють, ускладнення роботи різних пунктів обміну та загальна недовіра до уряду.

Тож, вперше в історії, була здійснена цивілізована безконфіскаційна грошова реформа, що була прозорою та чіткою, зокрема, зберегла як економічну так і соціальну стабільність.

Слід зазначити, що було встановлено термін проведення грошової реформи, так як вона несла безконфіскаційний характер. У технічному аспекті мінімальним був термін у 15 днів, проте потім його було продовжено до 2,5 року після реформи.

Важливим стало визначення пропорції, у якій будуть обмінюватись старі грошові знаки на гривню. Серед чинників, які вплинули на дане рішення можна виділити: рівень інфляції, цін на споживчі товари, заробітної плати, цін на метали та курс національної валюти щодо іноземних. Було прийнято рівень деномінації 100000 крб. за 1 гривню.

Щодо технічного аспекту обміну грошей, то зважаючи на досвід західних країн, де обмін здійснювався лише у банках, та досвід реформ у СРСР (спеціальні комісії на підприємствах та організаціях), було вирішено поєднати ці два варіанти та дати населенню можливість здійснити обіг як в банку, так і в спеціалізованих комісіях.

Емісія банкнот та монет, у зв'язку з недостатнім технічним забезпеченням була проведена вперше у Канаді на фірмі «CanadianBankNoteCompanyLimited», а пізніше у Великобританії «ThomasDeLaRueCompanyLimited». Розмінні монети карбувались в Італії та в Луганську [16].

Після уніфікації Концепції проведення грошової реформи було здійснено розробку близько 20 законодавчих актів, основними з яких є - Указ Президента «Про грошову реформу в Україні», інструкція «Про порядок обміну українських карбованців на гривні в пунктах обміну та на підприємствах, в установах та організаціях», рішення Державної комісії з проведення грошової реформи «Про заходи щодо підготовки до проведення грошової реформи» та інші [19,20,21].

Для проведення обміну карбованців на гривню було створено близько 10000 обмінних пунктів, що було здійснено уповноваженими банками другого рівня («Аваль», Укрсоцбанк, Ощадний банк, «Україна», «Промінвестбанк», Укрексімбанк та інші). Банки були забезпечені як кваліфікованими кадрами, технічними засобами, охороною, так і достатньою кількістю готівки, що знаходилась у тимчасових фондах національного банку у банках другого рівня.

Було запроваджено постановою Правління від 22 серпня 1996 року (№219) Порядок складання і подання оперативної статистичної та бухгалтерської звітності про хід проведення грошової реформи та обміну карбованців на гривні, для зібрання найбільш повної інформації [22].

Щодо інформаційного забезпечення, то важливо наголосити на заходах роз'яснювальної роботи з населенням, зв'язок регіонів з центром. Також, Указ Президента України «Про грошову реформу», та інші нормативні документи Нацбанку були оприлюднені за тиждень до реформи, що значно послабило психологічний тиск на населення.

Грошова реформа була проведена з 2 по 16 вересня 1996 року, у результаті чого утвердилась національна валюта - гривня. З 2 вересня було повністю припинено емісію українських карбованців та випущено в обіг гривні. Було обміняно карбованці на гривні, і, відповідно, перераховано всі грошові виплати. Обмін карбованців здійснювався за пропорцією 10000 до 1 без обмежень та конфіскацій. Облік всіх господарських операцій також повинен був проводитися виключно в гривнях. З 2 по 16 вересня 1996 року у сфері готівкового обігу функціонували паралельно як гривня, так і карбованець, який поступово вилучався. Також, суб'єкти господарювання були зобов'язані приймати оплату за блага як у гривні, так і у карбованці, відповідно до рішення Державної комісії з проведення в Україні грошової реформи від 26 серпня 1996 року №2/96 «Про заходи щодо виконання Указу Президента України від 25 серпня 1996 року» [20].

Після 16 вересня прийом карбованців у всіх видах платежів був припинений, продовжувався лише його обмін на гривню.

2 вересня 1996 року емісія карбованців була 338,1 трлн. крб., з них 319 трлн. крб., що знаходились в обігу і 19,1 трлн. крб. знаходились у касах банків. У період реформи для погашення даної емісії було вилучено в резервні фонди Нацбанку 327,9 трлн. крб. (97% емітованих до реформи готівки).У результаті по завершенню грошової реформи залишилось невилученими 10,2 трлн. крб.

Із загальної суми вилучених карбованців у період проведення грошової реформи 199,2 трлн. крб., або понад 64%, обміняно населенню 69,7 трлн. крб. (22,5%) -- надійшло через купівлю товарів та послуг; 3 трлн. крб. -- внесено населенням на вклади в банках, 3,2 трлн. крб. -- здано в банки і 3,1 трлн. крб. надійшло від підприємств зв'язку. Решту надходжень становили інші платежі та надходження.

За період з 2 по 16 вересня 1996 року обмін зробили 11,3 млн. чоловік, або 28% загальної чисельності працюючого населення та пенсіонерів. У розрахунку на одну людину середня сума обміну карбованців на гривні була за весь період реформи 17,6 млн. крб. [16]. У перші дні грошової реформи цей показник був о вищим і складав 25 -- 27 млн. крб. У результаті лише за перші п'ять днів реформи було вилучено 55,5% готівки в карбованцях.

Після завершення грошової реформи обмін карбованців на гривні був неодноразово продовжений до 15 травня 1996 року. Станом на 1 квітня 1996 року загальний обсяг вилученої валюти склав 331,6 трл. крб.

Отже, у процесі проведення грошової реформи було виконано всі завдання, що стояли перед нею. Запроваджена нова національна валюта гривня підвищила довіру населення до уряду та стала фактором продовження інших економічних реформ. Позитивні наслідки грошової реформи наведено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Позитивні наслідки грошової реформи в Україні

Соціальні наслідки	Економічні наслідки
Зниження криміналізації суспільства	Стабільне зниження темпів інфляції
Підвищення рівня доходів населення	Стабілізація курсу гривні щодо іноземних валют
Зростання довіри до уряду	Поліпшення стану фінансово-грошової системи
Збільшення вкладів та депозитів населення до банків	Зниження рівня безробіття

Найскладнішим було втримати стабільність на споживчому, грошовому і валютному ринках. Її було вирішено у процесі реформи на високому рівні та зі значним позитивним результатом. Темпи інфляції у період тапісля грошової реформи не лише не зросли, а стабільно понижувалися з 5,7% в серпні до 0,8% відсотка в грудні 1996 року. На рівні 1-го% в місяць темпи інфляції збереглися і на наступний рік, а в цілому за 1997-й рік рівень інфляції досяг 140% у порівнянні з 282% у 1996-му.

Стабілізація курсу гривні щодо іноземних валют стала одним із гарних результатів грошової реформи. У період реформи та у перші 20 днів після неї курс гривні щодо долара США спостерігався на одному рівні -- 176 гривень за 100 доларів США, що відповідало курсу, який встановився у карбованцях перед грошовою реформою. До кінця 1996 року курс гривні до долара США лише зростав.

Також, вдалося поліпшити стан фінансово-грошової системи. Після реформи спостерігається зниження темпів зростання готівки в обігу, а в серпні - жовтні обсяги готівки знизилися на 150 млн. грн., також її питома вага в загальній грошовій масі знизилася із 45% на 1 серпня 1996 року до 43% на 1 січня 1997-го. За цей період прискореними темпами збільшуються вкладення і депозити населення в банках. Протягом 1 серпня по 1 листопада вкладення збільшилися на 101 млн. грн. і складали 785 млн. грн. Реформа також сприяла активнішому надходженню зборів та платежів за комунальні та інші послуги, зростання обсягів реалізації товарів. Тільки за 12 днів від початку реформи в банки надійшло в цілому виторгу від торгівлі на суму 761 млн. грн., або на 21,5% більше, ніж за такий же період серпня[16].

Отже, проведена грошова реформа в Україні була проведена ефективно та успішно, носила безконфіскаційний, прозорий та чіткий характер. Слід зазначити широкомасштабність даної реформи, яка включала повну заміну грошових знаків у готівкового обігу за досить короткий період у 2 тижні, зміну масштабу цін і переведення грошової системи на гривню - нову грошову одиницю.

2.2 Грошова реформа Федеративної Республіки Німеччини 1948 року та її вплив на грошову систему країни

Монетарну реформу можна розглядати і як окрему самостійну політику. Але важливо пам'ятати, що грошова політика є інструментом політики загальної економічної стабілізації, а тому кожен етап грошової реформи викличе відповідні зміни в економіці. А якщо не зважати на цю особливість та надати грошовій реформі загального стабілізаційного характеру всіх макроекономічних показників, то не варто очікувати певних позитивних змін в економічній стабілізації країни. Досвід інших країн підтверджує необхідність врахування цієї особливості. Яскравим прикладом у цьому відношенні може слугувати Німеччина та її грошова реформа 1948 року.

Стан економіки Західної Німеччини був досить важким після другої світової війни. Так, у 1946 р. промислове виробництво складало лише третину від рівня 1939 р., тобто до війни, маса грошей в десятки разів була більшою, ніж реальна товарна маса, а державний борг зріс у 10 разів. Було зруйновано механізм цінового регулювання: лише на деяких ринках залишалися функціонувати гроші, а серед продукції сільського господарства обмін здійснювався лише у натуральному вигляді, без залучення грошей. Спостерігалася парадоксальна ситуація, коли грошей в обігу було дуже багато, але обмін товарів здійснювався без використання грошового еквіваленту [10]. Розвивався чорний ринок, у результаті чого відбувалось інфляційне зростання цін та підвищувалась грошова нестабільність і спекулятивні процеси, було введено у використання систему розподілу продуктів за картками. Еміграція великої кількості людей зі Східної Німеччини також загострила продовольчу ситуацію.

У 1947 році була розроблена спеціальна програма допомоги для відбудови Європи з боку США. У неї входила і Західна Німеччина. Так як дана програма передбачала допомогу лише тим країнам, економічні структури яких були у відповідності з американською, то усі можливі наміри щодо того, щоб зробити Німеччину централізованою та аграрною були унеможливлені. Усі регіони Німеччини були об'єднані та створено спеціальну «економічну раду», яку очолив Людвіг Ерхард, що і став символом німецького «економічного дива».

Так, у 1948 році розпочалась грошова реформа в Німеччині, яка стала складовою загальної господарської реформи. У обіг було введено німецьку марку, яка стала новою грошовою одиницею. Спочатку населення мало можливість обміняти 40 рейхсмарок на нові гроші у пропорції 1:1, а пізніше ще 20. Усі виплати почали здійснюватись новими грошима. Щодо готівкового обігу, то всю готівку та половину приватних збережень обмінювали у співвідношенні 1:10, тоді як друга половина спочатку була замороженою, а потім обмінювалась у пропорції 1:20 [23]. Кошти безготівкового обігу були перераховані за курсом 1:20. У результаті реформи було анульовано 93,5% рахунків та готівки в руках населення, також було повністю анульовано внутрішній державний борг.

Президент Ерхард розумів те, що грошова реформа сама по собі не зможе забезпечити стабілізацію економіки, вона лише створить певні передумови для цього. Лише валюта, яка буде стійкою та надійною забезпечить повне використання як праці та капіталу, так і матеріальних ресурсів. Також вона збалансує товарну та грошову масу та упорядкує фінансові відносини. Всі запропоновані адміністративні методи регулювання цін на заробітних плат відкинуто, а сконцентровано увагу на тому, щоб забезпечити зацікавленість робітників у оплаті праці грошовим еквівалентом, створити умови для довіри до нової національної валюти та відновити розвиток товарообороту і припинити бартерні угоди.

Проведена реформа швидко дала певні позитивні результати. Так, швидко зростали обсяги промислового виробництва. Зросла зацікавленість оплати праці грошима, а також загальна довіра до нових грошей. Швидкими темпами скорочувалось безробіття і в другій половині 1950 року навіть почала спостерігатись стійка тенденція до зростання зайнятого населення [24]. Хоч у зв'язку з великим попитом на товари широкого вжитку скоро з'явилися деякі інфляційні процеси, проте вже через кілька місяців виробництво знову прийшло в норму. Грошова реформа в Німеччині відбувалася разом із знищенням примусової регламентації господарського життя. Разом із законами про грошову реформу було прийнято ще ряд законів: про гроші, грошову емісію, блоковані банківські рахунки, перетворення фінансових систем, принципи господарської структури і політику цін після грошової реформи [25]. Зміни відбулися і у споживчому кошику, який почав формуватися в залежності від попиту та купівельної спроможності німецької марки. Закон про заробітну плату 1948 року відмінив її заморожування.

Наступним кроком став перехід до вільного ціноутворення. І на початку 1949 року президент Ерхард припиняє контролювати ціни на основні споживчі продукти, а через 10 років і за квартирною платою. Також було звільнено від чіткої регламентації курс валют.

Після прийняття Конституції ФРН у травні 1949 року у країні встановлено золото-доларовий стандарт, відповідно до якого німецька марка прирівнювалась до долару США у розмірі 3,33 марки [26]. Це було спричинене вимогами Бреттон-Вудської системи. Проте цього ж року, у вересні, спостерігалась масова девальвація валют, що зачепила і німецьку марку, знизивши її курс до 4,2 марки за американський долар. Далі, у 1953 році Німеччина стала членом Міжнародного валютного фонду, де і було зафіксовано золотий вміст марки в 0,211588 г золота.

Тож, можна сказати, що грошове регулювання в Німеччині 1948 року включало в себе не лише грошову реформу як таку. Мету реформи було визначено набагато ширше: відбулися спроби відновити ринковий механізм регулювання цін та зруйнувати централізоване управління економікою через стабілізацію грошової маси в країні. Грошова реформа не була лише одноразовим актом. Дана реформа була досить тривала за часом і принесла велику кількість нових законодавчих норм та приписів. Деякі з них можливо і не можна визначити як завдання грошової реформи, проте вони відіграли важливу роль у здійсненні загальної мети грошової реформи. Грошова реформа повинна розглядатися як система заходів з боку держави, що спрямовані на таку стабілізацію грошової маси, яка б стала інструментом пожвавлення становлення та розвитку ринкових відносин. Тоді для такої реформи є необхідним прийняття ряду законів, які б регулювали не лише сферу обігу, а і виробничу сферу, адже якщо виробництво буде дестабілізоване, то грошова система не буде стабілізованою.

2.3 Аналіз грошових реформ у різних країнах світу

З 1944 по 1952 рр. європейські країни провели загалом 24 грошові реформи, щоб завадити сильній інфляції та гіперінфляції. З досвіду цих країн можна зробити наступні висновки:

1. метою грошових реформ було створення стабільних грошей, які упорядковують економічне життя країни.

2. грошові реформи в багатьох випадках стали не заключним, а початковим етапом економічного відродження та фінансової стабілізації.

3. грошові реформи потребували великого авторитету влади і її здатності забезпечити реалізацію як самої реформи, так і всіх заходів, пов'язаних з відродженням економічного життя і фінансової стабілізації.

Грошова реформа завжди призводить до суттєвої перебудови не тільки самої фінансової системи, а й економіки. Цьому є багато прикладів, зокрема, приклад Франції, яка протягом ХХ ст. не раз використовувала цей захід для стабілізації своєї валюти та як засіб виходу з кризових ситуацій. В цілому можна вважати, що надмірна емісія, яка підсилювала інфляцію, обумовлювалась:

– банківським надлишкових кредитуванням господарства для забезпечення функціонального зв'язку грошового обігу з відтворенням;

– надмірним банківським кредитуванням держави для покриття дефіциту державного бюджету.

З метою боротьби з інфляцією та для скорочення бюджетного дефіциту було збільшено податковий тягар, відмінено ряд бюджетних асигнувань на суспільні потреби, зменшені допомоги сім'ям та субсидії соціального плану, заморожено зарплату, скорочено витрати на освіту, медицину та пенсійне забезпечення. Протягом багатьох років у боротьбі з інфляцією застосовувалися методи, які спостерігались і в Україні. Історія свідчить, що у Франції та в багатьох інших західних країнах реформи проводилися під час стабілізації грошової системи, що сприяло пожвавленню економіки. У той же час широке використання інтернаціональних зв'язків, особливо у фінансовій сфері, призводили до того, що всі негаразди у світі автоматично передавалися Франції, погіршуючи її фінансове становище. Тому, Франці, щоб вступити до ЄС була змушена зробити структурну перебудову економіки, яка передбачала введення 1 січня 1960 року нової грошової одиниці «нового франку», який повинен був замінити старий франк у пропорції 1:100 [29].

Франція дала цікавий приклад деномінації валюти. По-перше, про неї було повідомлено за рік до її здійснення. По-друге старі франки поступово вилучалися з обігу, і тільки в червні 1963 року назва «новий франк» була замінена на франк. В умовах паралельного функціонування старого та нового франків населення протягом досить тривалого часу продовжувало обраховувати доходи та витрати у старих франках. Це зменшило психологічний тиск на ціни в процесі переходу до нового франка. Девальвація франка в кінці 1958 року, заходи по стабілізації фінансової системи та введення нового франка дали позитивні результати, покращився стан платіжного балансу, збільшилися надходження іноземних та повернення власних капіталів.

У 80-ті рр. грошові реформи як зброя проти гіперінфляції використовувались у Латинській Америці. Реформи були проведені в Аргентині, Бразилії, Перу, Болівії, Нікарагуа та інших країнах. Не відставала і Європа (табл. 2.2)

Таблиця 2.2. Періодизація грошових реформ, проведених в 80-90-х рр. ХХ ст. в різних країнах світу

Роки	Країни, у яких були проведені грошові реформи
Перша половина 80-х рр.	Аргентина, Перу
Друга половина 80-х рр.	Нікарагуа, Болівія
Перша половина 90-х рр.	Бразилія, Естонія, Латвія, Литва
Друга половина 90-х рр.	Україна

Протягом двох десятиріч Бразилія мала найвищі економічні показники серед країн, що розвиваються. Але на початку 80-х темпи їх розвитку скоротились, що було обумовлено проблемами зовнішньої заборгованості та зростанням витрат на нафту. У період економічного спаду розглядалось багато планів по стабілізації економіки, і перш за все фінансової. Програми і плани не були реалізовані. Реформа була проведена в декілька етапів. По-перше, проводилась політика підтримки податкової рівноваги. Для ліквідації дефіциту Федерального бюджету, який був запланований на 1994 р. в розмірі 19 млрд. дол., уряд сформував Надзвичайний соціальний фонд в 15,5 млрд. дол. Він створювався за рахунок підвищення діючих і встановлення нових податків. По-друге здійснювався перехід до нової грошової одиниці шляхом загальної індексації цін, заробітної плати, а також скорочення інерційної інфляції. З цією метою на початку березня 1994 року уряд ухвалив декрет про створення реальної одиниці вартості, яка стала загальним індексом для відповідного корегування цін, заробітної плати, податків і т.д. По-третє 1червня 1994 року було введено нову грошову одиницю - реал [27]. Емісія реала здійснювалась в основному з урахуванням валютних резервів і акцій державних підприємств, які реалізовувалися на зовнішньому ринку. Це значить, що для випуску в обіг наступного реала центральний банк повинен мати відповідний доларовий резерв. Грошова реформа не порушила загальної системи цін і не викликала інфляційної інерції, як це мало місце в попередніх реформах.

Розглянемо реформу в Нікарагуа. У цій країні грошова реформа виступила основним засобом боротьби з гіперінфляцією. Протягом трьох років було проведено дві реформи - «шокову» та «м'яку». В основі реформи 1988 року був простий обмін старих грошей на нові шляхом разового акту. Стара грошова одиниця (кордоба) обмінювалась на нову у співвідношенні 1000:1. Це дало певний результат, так як виводилась з обігу значна частина грошової маси. Але через декілька місяців стало ясно, що реформа провалилась. Гіперінфляція в 1988 році вимірювалась п'ятизначними цифрами [27]. Суть грошової реформи тогочасного уряду зводилась до паралельного існування двох грошових одиниць: старої кордоби і нової «золотої» кордоби, яка вводилась поетапно. Її емісія відбувалась поступово, в залежності від забезпеченості валютою і товарами. Нова кордоба прирівнювалась до долара, що дозволило стабілізувати систему цін і захистити податкові надходження від інфляції. Стара кордоба продовжувала девальвуватись.

Високі показники інфляції спостерігались також і у Аргентині (200-300%). Проведення адекватної грошової політики докорінно реформувало економіку і цієї країни. Починаючи з 80-х і до початку 90-х рр. було введено нову грошову одиницю, ряд компаній було приватизовано. Згодом, шляхом розвитку фондового ринку був створений ринок капіталів. Для залучення валютних коштів випускалися урядові та корпоративні цінні папери, які мали більш високі депозитні ставки і відсотки, порівняно зі світовими стандартами. Як наслідок, доларові депозити практично зрівнялися за обсягами з депозитами в песо. Погіршення фінансового стану вимагало подальшої лібералізації валютного регулювання. Усі банківські резерви були переведені у долари, а також відмінено комісійний збір при обміні валют, також були усунені розбіжності у рівнях резервних зобов'язань по депозитах в доларах у в песо. Був встановлений раціональний обмінний курс, а також - в рамках наявних валютних резервів - межі коливань валютного курсу з метою захисту національних грошей та зниження інфляції. У результаті реформи, вже у 1995 році інфляція скоротилась до 3% [28]. Такі результати були досягнуті завдяки поетапному проведенню грошової реформи, поступовій приватизації, здійсненню заходів по подоланню кризової ситуації.

...