Особливості договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу

Споживач зобов'язаний дотримуватись передбаченого договором режиму використання енергетичних та інших ресурсів. Подібний обов'язок не характерний для інших видів договору купівлі-продажу. Його нормативне закріплення пояснюється специфікою суб'єктного складу і предмета аналізованого договору. Природа товару, яким є ресурси, така, що його належна якість залежить не тільки від постачальника, але і від дотримання абонентом режиму їхнього використання4. У свою чергу, ресурси поставляються споживачу через приєднану мережу, до якої можуть бути приєднані й інші абоненти. Таким чином, порушення споживачем режиму використання ресурсів може стати причиною невиконання постачальником свого обов'язку надати товар (ресурси) установленої якості й у визначеній кількості іншим абонентам. постачання газ правовий приєднаний

Споживач зобов'язаний забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання, для чого необхідно: підтримувати їх у належному технічному стані; вживати протиаварійних, протипожежних заходів та заходів щодо безпечної експлуатації власної мережі; узгоджувати з постачальником нові підключення до мережі з метою збільшення споживання енергетичних та інших ресурсів; дотримуватись правил техніки безпеки при користуванні енергетичним та іншим обладнанням.

Актами цивільного законодавства та договором можуть бути передбачені і додаткові обов'язки абонента, наприклад: забезпечувати збереження приладів обліку та повідомляти постачальника про недоліки в їх роботі; раціонально використовувати енергетичні та інші ресурси, не допускати неефективного їх використання та ін.

Розділ 3. Правові наслідки порушення умов договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу

3.1 Відповідальність сторін за порушення зобов'язання, породженого договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу

Перш за все необхідно зазначити, що сторони договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу несуть цивільно - правову відповідальність.У

5 глави 54 ЦК відсутні правила, що визначають відповідальність сторін за порушення зобов'язання, породженого договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу. Згідно з ч. 2 ст. 714 ЦК до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір постачання, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін[3,ст.7]. Спеціальним законом (Законом України "Про електроенергетику") регулюються відносини з постачання лише електроенергії. В інших випадках при порушенні зобов'язань з постачання інших видів ресурсів (крім електроенергії) підлягають застосуванню загальні положення про підстави й умови відповідальності за порушення цивільно-правового зобов'язання. Постачальник електроенергії відповідає насамперед за перерви в її подачі, за її невідпуск і за зниження якості ресурсу.

Логічним висновком буде твердження, що договір про постачання електричної енергії є видом цивільно-правового договору купівлі - продажу так як до першого в силу закону застосовуються правила купівлі-продажу. З огляду на це розглядувана постанова НКРЕ № 28 містить неправильний підхід до розуміння договору купівлі-продажу та постачання електричної енергії, покладаючи в основу розмежування критерій регульованого або нерегульованого тарифу[8,ст.4].

У галузі енергопостачання цивільно-правова відповідальність теж має свій суб'єктний склад. Такий суб'єктивний склад у будь-якому випадку відрізняється від суб'єктного складу публічно-правової відповідальності. У цивільному праві потерпілий, при порушенні його суб'єктивного права, як приватна особа, сам вирішує питання притягнення до відповідальності. Тобто саме йому, належить вольовий момент, який визначає відновлення його порушеного права (потерпілий самостійно вирішує чи застосовувати норми відповідальності до порушника). Так, наприклад, за договором на постачання електроенергією постачальник зобов'язується поставляти електроенергію абоненту, а абонент спожив певну її кількість, але сплатив за неї постачальнику визначену таким договором та встановленими тарифами суму грошей (ціну) з пропуском встановленого договором строку розрахунку. Відповідно до умов договору, за порушення строків розрахунку встановлювався штраф. Отже, маємо порушення суб'єктивного права постачальника електроенергії. Але лише постачальник, або у добровільному порядку абонент може ініціювати інструментарій відповідальності. Держава, у даному випадку, дає лише потенційну можливість захистити таке порушене право і не є суб'єктом на користь якого здійснюється стягнення санкцій, передбачених законом, або договором.

Досліджуючи питання цивільно-правової відповідальності у сфері електроенергопостачання, звичайно постає питання щодо її суті. Але суть відповідальності за договором на постачання електричною енергією, аж ніяк, не у покаранні винного у разі невиконання або неналежного виконання ним такого договірного зобов'язання, що має місце у кримінальному праві (мається на увазі покарання), а у компенсації (відновленні) порушеної майнової сфери контрагента, тобто сторони в договорі, чиї майнові інтереси та суб'єктивні права були порушені. "Мета цивільної відповідальності полягає у тому, щоб винагородити приватну особу за шкоду, заподіяну їй іншою особою. Цивільна відповідальність схиляється до сплати винагороди, еквівалентної заподіяній шкоді"[10,ст.309]. Тобто цивільно-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань у сфері постачання електроенергії має на меті відновлення майнової сфери потерпілої особи.

3.2 Юридичні наслідки порушення умов договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу

Виходячи з теорії цивільного права та переліку, який наведений ст. 16 ЦК України, можна зробити висновок, що засоби захисту цивільних прав та інтересів поділяються на спеціальні засоби захисту (визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідносин; припинення правовідносин; визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльність органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб) та засоби відповідальності (відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди та ін.). Правильним є залишення відкритого переліку засобів захисту в ст. 16 ЦК України: "Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом"[3,ст.6].

Як наслідок, відповідальність за порушення умов договору на постачання електроенергії певною мірою залежить від властивостей електроенергії як товару. Такими властивостями є: електроенергія при передачі споживається і не може бути повернута постачальнику; постачання електроенергії здійснюється тільки через приєднану мережу; електроенергію неможливо накопичувати і зберігати у значних кількостях; виробництво електроенергії тісно сполучено з її споживанням; для постачання електроенергії постачальнику та абоненту необхідно мати технічні прилади для підключення до енергомережі; безупинність виробництва і споживання електроенергії.

Вказані особливості електроенергії дають підстави зробити логічний висновок про те, що неможливо скористатись таким видом забезпечення виконання зобов'язання, як притримання у цивільному праві. Так, уразі порушення договірного зобов'язання абонентом постачальник не в змозі скористатись правом притримання.

Відповідно до ст. 594 ЦК України, "Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання". Проте особливістю договору купівлі-продажу є його специфічний об'єкт - електроенергія, яку неможливо притримати внаслідок її фізичних властивостей.

До специфічних особливостей у вказаній сфері належить також неможливість наявності в таких договорах умов терміну придатності товару, комплектності товару, тари і упаковки, гарантійних термінів, а отже, неможливості встановлення відповідальності у цих випадках.

Враховуючи ряд чинників, слід вказати, що договір на постачання електроенергії містить досить специфічний об'єкт - електроенергію. Також не варто забувати, що у такому договорі в силу об'єктивних причин відсутні деякі договірні умови, а це в свою чергу призводить до встановлення відповідальності певного роду.

Постачальник електроенергії відповідає насамперед за перерви в її подачі, за її невідпуск і за зниження якості ресурсу. Відповідно до частин 10,11 ст. 24 Закону України "Про електроенергетику": а) енергопостачальники несуть відповідальність перед споживачами електричної енергії в розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії в разі переривання електропостачання з вини енергопостачальника (згідно з умовами договору на користування електричною енергією); б) у разі відпуску електричної енергії, параметри якості якої перебувають поза межами показників, зазначених у договорі на користування електричною енергією, енергопостачальник несе відповідальність у розмірі 25 % вартості такої електроенергії[5,ст.1].

Таким чином, стягненням вказаних штрафів, що являють собою виключну неустойку, відповідальність постачальника електроенергії обмежується, а збитки, що виникають в абонентів у зв'язку з порушенням постачальником своїх основних договірних обов'язків, не відшкодовуються. Аналогічні правила про виключну неустойку закріплені й у підзаконних нормативно-правових актах.

Згідно з частинами 5,6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997 р. (із змінами і доповненнями): а) споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів 1-І V рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини; б) у випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності[5,ст.6].

Споживачі будь-яких видів ресурсів відповідають за несвоєчасну оплату поставленого товару у формі пені, розмір якої визначається за згодою сторін1 чи встановлюється в підзаконних нормативно-правових актах. Поряд зі стягненням пені постачальник вправі в односторонньому порядку припинити живлення споживача ресурсами до погашення заборгованості. Крім зазначеної підстави, припинення подачі енергетичних чи інших ресурсів абоненту, винятково після попереднього його повідомлення постачальником, допускається в таких випадках:

а) відсутності персоналу для обслуговування енергоустановок споживача;

б) зниження показників якості енергетичних та інших ресурсів з вини споживача до величин, які порушують нормальне функціонування енергоустановок постачальника та інших споживачів;

в) недопущення до засобів обліку та енергоустановок споживача уповноважених посадових осіб державних органів та (або) постачальника;

г) у разі незадовільного стану енергоустановок споживача та в інших випадках, передбачених підзаконними нормативно-правовими актами.

Висновки

Проаналізувавши вище сказане, можна дійти висновку щодо договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу наступне.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання[3]. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Незважаючи на певні технічні і правові відмінності у постачанні електричної і теплової енергії, з одного боку, енергії та газу - з другого, названі договори мають багато спільних рис, які об'єднують їх в один структурний тип до-говору і дають можливість відрізнити його від інших дого-ворів, зокрема договору поставки. Предметом цього дого-вору може бути лише електрична енергія у вигляді елек-тричного струму і теплова енергія у вигляді пари або гарячої води, які є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу. За договором на постачання газу спожи-вачам подається природний або штучний горючий газ. На відміну від договору поставки, енергія і газ передаються споживачеві через приєднану до постачальної організації мережу, внаслідок чого забезпечується безперебійне поста-чання ними споживачів. Електрична чи теплова мережа - це сукупність енергетичних і трубопровідних установок для пе-редачі та розподілу електричної енергії, гарячої води та пари.

За договором постачання енергетичних або інших ресурсів постачальна організація бере на себе обов'язок безперерв-но подавати споживачеві через приєднану мережу елект-ричну чи теплову енергію, газ або інші ресурси в обумов-леній кількості та якості, а споживач зобов'язується опла-чувати одержані ресурси за обумовленими цінами (тарифами), а також підтримувати у належному стані свою енергетичну чи газову мережу.

Регулювання відносин в електроенергетиці має свої особливості, обумовлені об'єктивними умовами функціо-нування цієї галузі, а саме постійним і безперервним зба-лансуванням виробництва і споживання електроенергії, для забезпечення якого встановлюється єдине диспетчер-ське (оперативно-технологічне) управління об'єднаною енергетичною системою України, а також централізованим теплопостачанням споживачів теплоелектроцентралями і котельнями, що входять до об'єднаної енергетичної системи.

Для укладення договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу необхідна наявність в абонента відповідних технічних засобів, що являють собою технічні передумови укладення договору: а) власна мережа (газопроводи, нафтопроводи, теплопроводи, електропроводи та ін.), приєднана до мережі постачальника;

б) прилади обліку споживаних ресурсів, регулююча апаратура, перетворюючі пристрої (трансформаторні підстанції та ін.);

в) споживаючі установки й агрегати.

Основними обов'язками постачальника є безупинне, з дотриманням погодженого режиму (графіка), надання абоненту енергетичних та інших ресурсів, передбачених договором, у визначеній кількості і встановленої якості.

У 5 глави 54 ЦК відсутні правила, що визначають відповідальність сторін за порушення зобов'язання, породженого договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу. Згідно з ч. 2 ст. 714 ЦК до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір постачання, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Постачальник електроенергії відповідає насамперед за перерви в її подачі, за її невідпуск і за зниження якості ресурсу. Відповідно до частин 10,11 ст. 24 Закону України "Про електроенергетику": а) енергопостачальники несуть відповідальність перед споживачами електричної енергії в розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії в разі переривання електропостачання з вини енергопостачальника (згідно з умовами договору на користування електричною енергією); б) у разі відпуску електричної енергії, параметри якості якої перебувають поза межами показників, зазначених у договорі на користування електричною енергією, енергопостачальник несе відповідальність у розмірі 25 % вартості такої електроенергії.

Таким чином, стягненням вказаних штрафів, що являють собою виключну неустойку, відповідальність постачальника електроенергії обмежується, а збитки, що виникають в абонентів у зв'язку з порушенням постачальником своїх основних договірних обов'язків, не відшкодовуються. Аналогічні правила про виключну неустойку закріплені й у підзаконних нормативно-правових актах. Крім зазначеної підстави, припинення подачі енергетичних чи інших ресурсів абоненту, винятково після попереднього його повідомлення постачальником, допускається в таких випадках:

а) відсутності персоналу для обслуговування енергоустановок споживача;

б) зниження показників якості енергетичних та інших ресурсів з вини споживача до величин, які порушують нормальне функціонування енергоустановок постачальника та інших споживачів;

в) недопущення до засобів обліку та енергоустановок споживача уповноважених посадових осіб державних органів та (або) постачальника;

г) у разі незадовільного стану енергоустановок споживача та в інших випадках, передбачених підзаконними нормативно-правовими актами.

Таким чином можна стверджувати, що договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу є дуже важливим договором, який забезпечує безперебійне регулювання постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу абонентам (фізичним та юридичним особам) і тому, порушення умов договору тягне за собою значну цивільно - правову відповідальність.

Список використаних джерел

1. Договір до Енергетичної Хартії та Заключний акт до неї ООН; Договір, Міжнародний документ від 17.12.1994, поточна редакція від 24.04.1998.

2. Конституція України прийнята Верховною Радою України; Конституція, Закон від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, поточна редакція від 15.05.2014.

3. Цивільний кодекс України прийнятий Верховною Радою України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 16.01.2003 № 435-IV, поточна редакція від 30.09.2015.

4. "Про енергозбереження" прийнятий Верховною Радою України; Закон від 01.07.1994 № 74/94-ВР, поточна редакція від 09.05.2015.

5. "Про електроенергетику" прийнятий Верховною Радою України; Закон від 16.10.1997 № 575/97-ВР, поточна редакція від 16.07.2015.

6. "Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання лічильників природного газу (будинкових або на групу будинків)" прийняте Кабінетом Міністрів України; Постанова, Положення від 16.05.2002 № 620, поточна редакція від 29.10.2003.

7. "Про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" прийнята Кабінетом Міністрів України; Постанова, Норми від 08.06.1996 № 619, поточна редакція -- Редакція від 06.05.2015.

8. "Про затвердження Правил користування електричною енергією" прийнята Нацкомелектроенергетики; Постанова, Правила, Договір від 31.07.1996 № 28, поточна редакція від 07.05.2010.

9. Алексеев С. С. Право: азбука - теория - философия: Опыт комплексного исследования. - С. 583.

10. Годэмэ Е. Общая теория обязательств: Пер. с фр. // Учен. тр. ВИЮН. - М.: Юриздат, 2013р. - Вып. ХІІІ. С. 309.

11. Грибанов В. П. Ответственность за нарушение гражданских прав и обязаностей. - М.: Изд-во "Знание", 2010. - С. 24-25.

12. Матвеев Г. К. Вина в советском гражданском праве. - К.: Изд-во КГУ, 2014. - С. 20.

13. Мамут Л. С. Проблема ответственности народа // Вопросы философии. - 2013. - № 8. -С. 19-28.

14. Мейер Д. І. Русское гражданское право.Ч. 1. - М.: Статут, 2009. - С. 264.

15. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права. -- М.: Статут, 2000. - С. 37.

16 С. Я. Вавженчук "К вопросу договорной ответственности за договорами на поставку электроэнергии". - стаття.

Размещено на Allbest.ru