Юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства

Розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.

До позовної заяви повинен бути доданий обгрунтований розрахунок суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

У вирішенні питання про відшкодування шкоди, заподіяної природному середовищу, господарському суду слід перевіряти, чи не є дане правопорушення наслідком діяльності або бездіяльності кількох підприємств. У разі коли з матеріалів справи вбачається, що шкоду заподіяно кількома підприємствами, господарський суд повинен визначити розмір відповідальності кожного з них, для чого у разі необхідності може бути призначена відповідна експертиза.

Якщо у процесі вирішення спору буде виявлено факт порушення природоохоронного законодавства, зумовленого недоліками у роботі проектувальної чи будівельної організації, у господарського суду немає підстав для задоволення позовних вимог. У такому випадку позивач, з урахуванням характеру і строків виявлення недоліків, не позбавлений права на звернення з позовом до згаданої організації.

Перебіг строку позовної давності у спорах, пов'язаних із стягненням завданої природі шкоди, починається з дня складання акта про відповідне порушення, а у разі несвоєчасного складання акту - з дня, коли цей акт відповідно до вимог законодавства мав бути складений.

У разі виникнення питання про підвідомчість спору господарському суду слід виходити з суб'єктного складу та характеру правовідносин.

Спори у галузі охорони навколишнього природного середовища, що виникають між підприємствами України та підприємствами інших країн, підлягають вирішенню спеціальними комісіями, утвореними на паритетних засадах з представників сторін, або третейським судом і отже господарському суду не підвідомчі.

Право звернення до суду спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та громадських об'єднань, яке передбачено Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" , не виключає можливості подання позовів про стягнення шкоди, завданої довкіллю, органами місцевого самоврядування, які мають власні самоврядні повноваження.

Розпорядження також регулює та уточнює питання, пов'язані з призначенням та проведенням екологічної експертизи, питання, пов'язані із стягненням зборів за спеціальне використання природних ресурсів та за забруднення навколишнього природного середовища, питання, пов'язані з порушенням законодавства про охорону та використання атмосферного повітря, пов'язані з порушенням лісового законодавства, водного, питання, пов'язані з порушенням законодавства про охорону, використання і відтворення об'єктів тваринного світу, питання, пов'язані з порушенням законодавства про охорону та використання земель.

Так, наприклад, у вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної лісопорушеннями, господарським судам слід враховувати, що розмір такої шкоди має обчислюватися згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству". Ці такси застосовуються також для обчислення шкоди, заподіяної знищенням, пошкодженням чи незаконною рубкою окремих дерев, груп дерев, чагарників на сільськогосподарських угіддях, садибах, присадибних, дачних і садових ділянках, що не належать до лісового фонду.

Підприємства, які здійснюють ведення мисливського і рибного господарства, відповідно до Закону України "Про тваринний світ" мають право оскаржувати у встановленому порядку рішення державних органів і посадових осіб, що порушують їх права на використання об'єктів тваринного світу. Отже вони вправі, зокрема, подавати до суду позови, пов'язані з охороною і використанням об'єктів тваринного світу, що знаходяться на території закріплених за ними мисливських угідь та лісогосподарських водойм[8].

З метою забезпечення правильного й однакового застосування законодавства у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля судами може застосовуватись постанова пленуму Верховного суду України від 10.12.2004 N 17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля».

У постанові вказується, що оскільки більшість статей, якими передбачено відповідальність за злочини й адміністративні правопорушення проти довкілля, є бланкетними, судам слід ретельно з'ясовувати, яким саме законодавством регулюються правовідносини, пов'язані з використанням та охороною відповідного природного ресурсу (землі, надр, вод, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу тощо).

При розгляді кримінальних справ про злочини проти довкілля судам належить встановлювати всі обставини, що підлягають доказуванню.

З'ясовуючи обставини вчиненого протиправного діяння, необхідно особливо ретельно перевіряти, чи є причиновий зв'язок між ним і фактом заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, чи не зумовлені шкідливі наслідки факторами, що не залежали від волі підсудного (стихійне лихо, пожежа тощо). Відповідальність за злочини проти довкілля настає і в тому разі, коли відповідні дії були вчинені у зв'язку з виробничою або іншою діяльністю[9].

Аналізуючи судову практику, можна сказати, що існують певні недоліки при вирішенні екологічних спорів. Допускаються помилки у застосуванні законодавства, спори вирішуються лише керуючись загальними нормами права, безпідставно зменшується розмір належної до відшкодування шкоди, суди не приділяють належної уваги виявленню причин і умов, які сприяли екологічним правопорушенням.

Висновок

Враховуючи сучасний розвиток нашого суспільства необхідно звернути увагу на питання щодо вирішення складних екологічних проблем, яких з кожним роком все більше і більше. Правовий нігілізм призвів до того, що все частіше заподіюється шкода навколишньому природному середовищу взагалі та окремим його природним компонентам, зокрема внаслідок забруднення довкілля у зв'язку з господарською діяльністю, або ж унаслідок стихійних явищ, викликаних значним техногенним впливом на довкілля.

Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Деякі вчені окремо виділяють ще екологічну відповідальність. Але, я не вважаю це доцільним, оскільки немає правових санкцій, які не охоплювалися б адміністративною, кримінальною, цивільно-правовою та дисциплінарною відповідальністю.

Юридична відповідальність, в свою чергу, є важливим засобом боротьби з порушеннями екологічного законодавства, формою застосування юридичних санкцій до правопорушників. Вона сприяє правовому забезпеченню раціональному природокористуванню, відновленню екологічних об'єктів і охорони довкілля.

Відповідальність у галузі екології - це особливий стан суспільних екологічних правовідносин, при якому правовими засобами забезпечується виконання відповідальними особами спеціальних обов'язкових вимог законодавства в галузі використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки.

Однією із загальних характеристик юридичної відповідальності за порушення вимог природоохоронного законодавства є те, що природоохоронні закони містять більш-менш повні переліки правопорушень, котрі об'єднані в спеціальних статтях у самостійному розділі, який присвячено відповідальності за порушення водного, лісового, земельного тощо, законодавства.

Отже, розглянувши питання про юридичну відповідальність за порушення норм екологічного права, можна дійти висновку, що законодавча база нашої держави досить детально регулює питання юридичної відповідальності. Однак, суспільство не досить добре усвідомлює і розуміє важливість даного питання. Так, чим більше порушується використання природних ресурсів, з метою задоволення власних потреб людини і суспільства, тим гірший якісний стан природного середовища, що знижує екологічні умови існування людини і суспільства.

Охорона навколишнього природного середовища і раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки суспільства і збереження природного середовища життєдіяльності населення є головними умовами стійкого економічного та соціального розвитку України. З цією метою держава самостійно здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження живої і неживої природи. Така політика спрямована на забезпечення гармонійної взаємодії суспільства і природи, раціонального використання, ефективної охорони і вчасного відтворення природних об'єктів. Закріплення цих вимог в екологічному законодавстві визначає правові, економічні та соціальні основи організації і здійснення охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутнього поколінь.

Ефективність правового інституту юридичної відповідальності обов'язково повинна підтримуватись правовою свідомістю кожного громадянина, який виступає суб'єктом використання природних ресурсів. Особа повинна усвідомлювати, що псуючи навколишнє природнє середовище в якому вона живе, вона завдає шкоду самій же собі. Тому необхідно берегти екологічний стан нашої країни та світу в цілому, і пам'ятати, що за кожну неправомірну дію, вона буде нести відповідальність відповідно до норм законодавства.

Список використаної літератури

8. Роз'яснення Вищого арбітражного суду N 02-5/744 від 27.06.2001 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища».

10.Екологічне право : [підруч.для студ.юрид.спец.вищ.навч.закл.]/ред.. А.П. Гетьмана.-Х.:Право, 2013.-432с.

11.Наукова стаття: Ільків Н.В. «Юридична відповідальність за екологічні правопорушення у системі юридичної відповідальності». Електронний ресурс.

12.Наукова стття: Герасименко Я. «Деякі проблеми юридичної відповідальності за порушення законодавства про природно-заповідний фонд». Електронний ресурс.

13. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. - К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2008. - 720 с.

14. Бабяк О. С., Біленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологічне право України: Навчальний посібник.-К.,2000.

15.Наукова стаття: Книш І.В. «Особливості адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення у галузі охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів». Електронний ресурс.

16.Наукова стаття: Корнєєв Ю. В, Бондаренко Р. С. «Особливості адміністративної відповідальності за вчинення екологічних правопорушень».Електронний ресурс.

17.Наукова стаття: Аземша І.Б. «Юридична відповідальність: сучасні погляди, дискусії та концепції». Електронний ресурс.

18.Наукова стаття: Ю.С. Петлюк «Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення. Окремі правові аспекти».

19.Наукова стаття: Костицький В.В. «Десять тез про юридичну відповідальність за екологічні правопорушення (Третя «опора» міжнародно-правового екологічного імперативу)». Електронний ресурс.

20. Кобецька Н.Р. Екологічне право України: навч. посібник // Н.Р. Кобецька. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - 352 с.

Размещено на Allbest.ru