Торгівля людьми

- глобалізація економіки і підвищення трудової мобільності населення;

- ріст попиту на послуги сексуального характеру в розвинутих країнах;

- високий рівень безробіття серед жінок і поступове збільшення числа дітей-сиріт та соціальних сиріт;

- збільшення числа користувачів мережі Internet (щодо дитячої порнографії).

В сучасний період збільшується кількість випадків торгівлі дітьми, вчиненої з метою використання їх в порнобізнесі (ч. 1 ст.149 КК). Під останнім розуміється повністю чи частково дозволений в даній країні, або ж заборонений, вид підприємництва, пов'язаний зі звідництвом для проституції, сутенерством, утриманням будинків розпусти, виготовленням, збутом і розповсюдженням предметів порнографічного характеру.

Найчастіше торгівля дітьми здійснюється з метою подальшого їх залучення і використання у виробництві порнографічних матеріалів. Порнографічними матеріалами визнають такі, що містять наступні ознаки:

- становлять собою матеріальний носій інформації (фільми, кліпи, фото продукція, картини тощо);

- інформація, яку вони містять, у грубій натуралістичній формі зображає статеве життя людей у різних його формах, в тому числі і в нетрадиційних та неприродних (статеві органи, сексуальні відносини між особами однієї чи різних статей);

- мають своїм призначенням збудження статевої пристрасті інших осіб, провокування їх статевої агресії.

Торгівля дітьми з метою подальшого їх використання у виробництві порнографічних матеріалів, як правило, здійснюється добре організованим злочинними групами. У більшості випадків ті, хто працює над створенням порносайту, не знають організаторів даного злочину.

Основною метою торгівлі людьми, зокрема жінками та дітьми, є їх сексуальна експлуатація, яку слід розуміти як вид експлуатації праці в особи в галузі проституції.

Проституція -- це систематичне надання сексуальних послуг за гроші чи іншу матеріальну винагороду. До сексуальної експлуатації відноситься також примушування до надання разових сексуальних послуг (разовий комерційний статевий акт), до співжиття з метою отримання сексуального задоволення та інше.[42]

Першою ланкою в цьому процесі виступають вербувальники, тобто особи які "рекламують" прекрасні "місця роботи" (для молодих жінок) чи шляхом умовлянь, подарунків, обіцянок гарного одягу тощо, заманюють в свої тенета неповнолітніх. Як правило, вербувальниками виступають особи тієї ж національності, що і діти яких прагнуть продати. У деяких випадках ними можуть виступати навіть родичі дитини. Шляхи заманювання дітей різноманітні: від обіцянок подарунків, грошей, їжі, власного даху над головою до виїзду за кордон начебто для відпочинку чи на навчання. Вербувальниками дітей для заняття проституцією часто виступають туристичні агентства. Частіше всього вербувальники працюють у тісному зв'язку з особами, що утримують будинки розпусти, вони організують і оплачують проїзд майбутніх жертв за кордон. Полегшує їх діяльність і високий рівень корумпованості державних службовців, працівників правоохоронних органів, міграційних служб, митних органів, консульств і дипломатичних представництв.

Наступними виступають перевізники -- це особи, відповідальні за процес перевозу дітей за кордон до країни-реципієнта. Вони відповідають за охорону "товару", шляхом чинення різних дій (підкупу, обману тощо) забезпечують проходження митного контролю чи знаходить шляхи його уникнення. Перевізники відповідають і за "доставку" дітей до місця призначення.

Третьою ланкою у цьому злочинному ланцюгу можна виділити сутенерів. Це особи, які вживають заходів до того, щоб продані для заняття проституцією діти "сумлінно працювали". Як правило, саме вони повинні роз'яснити жертвам їх обов'язки, контролювати процес їх експлуатації в сексуальній сфері, слідкувати за сплатою клієнтами винагороди та забезпечувати те, щоб їх "підопічні" не втекли з нічного клубу чи будинку розпусти.

Завершують цей ланцюг замовники. У більшості випадків це власники нічних клубів чи борделів. Саме вони і організовують весь процес торгівлі людьми хоча організація дій на кожному окремому етапі може бути довірена й іншим особам, відповідальним за нього.

Як бачимо, торгівля з метою сексуальної експлуатації це- добре організований злочинний бізнес, який дає колосальні прибутки. Як правило, вона здійснюється добре організованими злочинними угрупованнями.

Проте, як і у випадках з торгівлею дітьми з метою використання їх у порнобізнесі, складність полягає в доказуванні інтелектуальної ознаки умислу вербувальників, а саме усвідомлення ними того, з якою метою здійснюється процес вербування.[12]

Торгівля неповнолітніми з метою їх сексуальної експлуатації набуває все більш загрозливого характеру. Серед українських дівчат, яких відправляють за кордон для занять проституцією, зустрічаються навіть 12-літні.

Усиновлення, як форми торгівлі дітьми, то найбільшим "попитом" українські немовлята користуються серед громадян США, Італії, Ізраїлю, Канади, Німеччини, Іспанії та країн СНД.

Для торговців дітьми Україна як донор являє собою невичерпне джерело. Для обґрунтування цього варто лише сказати, що до потенційних жертв торгівлі людьми в нашій державі можуть бути віднесені від 556 тисяч до 1 мільйона і тисячі жінок у віці від 15 до 19 років, а від 100 до 200 тисяч українських дітей постійним місцем свого проживання і праці сміливо можуть назвати вулицю.

Фахівці, серед причин масового вивезення дітей за кордон називають поширення такого соціального явища, як дитяча бездоглядність.

Влада каже, що офіційно в Україні зареєстровано понад 100 тис. сиріт, які в першу чергу потрапляють під тягар торгівлі

Структуру організації дій з торгівлі дітьми з метою усиновлення іноземцями, спираючись на факти, можна представити так: вербувальники переважно це посадові особи, працівники пренатальних центрів, які мають безпосередній доступ до інформації про дітей-сиріт. Саме вони і "виставляють товар на продаж". Як правило, продажу підлягають діти, позбавлені батьківського піклування. Проте події 90-х рр. ХХ ст. в Україні свідчать, що сирітство є необов'язковою умовою. Було вивезено 130 дітей, виявлено факти обдурення батьків щодо смерті новонароджених, фальсифікації відмови матерів від своїх дітей.

Посередники - це переважно колишні директори дитячих будинків, які спираючись на досвід попередньої роботи і використовуючи різноманітні шляхи в обхід закону, знаходять доступ до цих дітей. До їхніх обов'язків входить: виявити дітей, які можуть бути замовленні, "узгодити" цей список з місцевою владою і адміністрацією дитячих закладів; доповісти про це організації, що займається торгівлею дітьми. Якщо йдеться про випадки усиновлення новонароджених, то посередники повинні вийти на вербувальників (переважно це лікарі пренатальних центрів) і узгодити з ними кількість, вік, строки передачі "живого товару";

Торговці - це організації чи окремі особи, які займаються торгівлею дітьми. Ці люди організовують торгівлю дітьми, підбирають "товар". Слідству майже ніколи не вдається вийти на організаторів всеукраїнського бізнесу на дітях. Вони завжди захищені корумпованими зв'язками з представниками державної влади.

Іноді у цьому так званому ланцюзі присутній перевізник стороння особа, яка за плату перевозить дітей за кордон.

З іншого боку в цьому ланцюзі перебувають замовники особи, для потреб яких і привозиться дитина.

Ще однією серйозною проблемою є проблема торгівлі дитячими органами. Ось доказ. "За оцінкою Ради Європи, в українських шпиталях крадуть новонароджених дітей та використовують їх для трансплантації органів. Я переконана, що в Україні були факти викрадення дітей", повідомила доповідач Парламентської асамблеї Ради Європи Рут-Габі Вермот під час візиту до Києва у 2005 році. Про такі випадки надходили повідомлення з багатьох міст України. У 2001-2003 роках лише у Харкові з однієї клініки зникло до 300 немовлят". Пані Вермот нарікала також на те, що деякі з чиновників, з якими вона мала розмову, зокрема з МВС, недостатньо серйозно сприймають цю проблему. Раніше Міністерство внутрішніх справ та Генпрокуратура повідомляли про те, що підтверджень фактів торгівлі дітьми в Україні не виявлено [11]. Чимало таких випадків відбувається якраз під час міжнародного усиновлення.

Отже, ми бачимо, що торгівля дітьми є найпоширенішим мінусом усиновлення українських дітей іноземними громадянами.

2. Соціально-педагогічна робота з профілактики торгівлі людьми

2.1 Нормативно-правове забезпечення протидії торгівлі людьми

Вивчення проблеми запобігання торгівлі людьми в Україні було ініційоване ще в 1994-1998 рр. Це було пов'язано з виявленням масових випадків незаконного усиновлення українських дітей-сиріт іноземними громадянами. Для розслідування цих фактів Верховною Радою України було створено тимчасову спеціальну слідчу комісію, до складу якої увійшли народні депутати України тринадцятого скликання. Підсумком роботи цієї комісії стало порушення низки кримінальних справ за фактами зловживань при усиновленні дітей-сиріт іноземними громадянами в ряді регіонів України, зокрема у Львові, Одесі, Тернополі, Києві, Донецьку. Як було встановлено парламентською комісією, незаконні дії щодо усиновлення дітей-сиріт по суті фактично мали характер завуальованої торгівлі ними. На міжнародному рівні протягом XX століття була прийнята ціла низка конвенцій, спрямованих на боротьбу та запобігання цьому явищу. В останні роки відбулися представницькі конференції, прийняті декларації та комюніке, започатковане формування міжнаціональних та національних програм боротьби з цим явищем.

Підготовка відповідних змін до чинного законодавства тривала не один рік. Надзвичайно важливо, що при його розробці було враховано міжнародні стандарти, зокрема Конвенції ООН, спрямовані на припинення торгівлі жінками (1904 р., 1910 р., 1921 р., 1926 р., 1933 р.), а також Конвенція ООН про заборону торгівлі людьми і експлуатацію проституції третіми особами 1949 р.[46]. Україна є стороною більшості цих міжнародно-правових документів, проте їх норми практично не застосовувалися в правовому полі країни, оскільки не були належним чином імплентовані в національне законодавство.

24 березня 1998 р. Кримінальний кодекс України був доповнений статтею 1241 "Торгівля людьми". Ці зміни були ініційовані Уповноваженим з прав людини Н.Карпачовою. Після прийняття зазначеного закону активізувалася діяльність правоохоронних органів щодо кримінального переслідування та покарання осіб, причетних до торгівлі людьми.

З 1998 року кількість кримінальних справ, порушених за статтею 149 Кримінального кодексу відділами боротьби з торгівлею людьми ДКР МВС України, сягнула 1546. Якщо у 1998 році їх було лише дві, то в 2006 році - 258. За цією статтею передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 20 років.

Важливим кроком уперед у розробці ефективних механізмів боротьби з торгівлею людьми в Україні та припинення подальшого поширення цього виду злочину стало проведення 16 грудня 1998 р. спеціального засідання Координаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України. З доповіддю про проблеми боротьби з торгівлею жінками та дітьми в Україні виступила на цьому засіданні Уповноважений з прав людини Н.Карпачова [48].

За результатами обговорення доповіді Уповноваженого з прав людини було прийнято рішення про невідкладні заходи щодо посилення боротьби з використанням жінок і дітей у кримінальному бізнесі за кордоном.

На сьогодні такі законодавчі документи регулюють питання торгівлі людьми:

Стаття 149 Кримінального кодексу України "Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини";

Стаття 301 Цивільного Кодексу України "Право на особисте життя та його таємницю";

Стаття 307 Цивільного Кодексу України "Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото, кіно, теле, та відео зйомок";

Стаття 308 Цивільного кодексу України "Охорона інтересів фізичної особи, яка зображена на фотографіях та в інших художніх творах";

Програма запобігання торгівлі жінками та дітьми, затверджена Постановою Кабінету міністрів України № 1768 від 25 вересня 1999 року;

Державна програма протидії торгівлі людьми на період до 2010 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007р. №410; а також додаток до Програми: План заходів щодо протидії торгівлі людьми на період до 2010 року.

Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності (15.11.2000 р.);

Декларація з питань запобігання та боротьби з торгівлею людьми (18-20.09.2003 р.);

Декларація ООН про попередження насильства щодо жінок (1994 р.).

Отже, і вітчизняне законодавство, і законодавство деяких інших країн передбачають відповідальність за торгівлю людьми. З одного боку, чинні правові норми спрямовані на боротьбу з цим суспільно небезпечним явищем, а з іншого - є відповіддю на міжнародно-правові документи з питань боротьби з торгівлею живим товаром. Для ефективної протидії торгівлі людьми, на думку автора, необхідно вдосконалювати чинне законодавство. Варто якомога ширше визнати наявні міжнародно-правові документи і застосувати міжнародно-правові норми з цього питання у внутрішньому правопорядку всіх країн.

2.2 Профілактична робота в навчальних закладах з дітьми, молоддю та батьками

З метою попередження насильства над дітьми і підлітками ми проводили профілактичні роботи з батьками у різних формах.

* Батьківські збори. Під час зборів зручно проводити анкетування після якого організовується перегляд фільму " Станція призначення Життя ". Тоді подальшу роботу можна пов'язати з аналізом результатів опитування як самих батьків, так і учнів класу (наприклад, всі батьки погоджуються, що проблема торгівлі людьми актуальна для нашої країни. Але лише 30% вказали, що (ситуація) ризикована щодо потрапляння в торгівлю людьми тощо). Це допоможе додатково звернути увагу батьків на прогалини у власних знаннях та уявленнях дітей і підвищить ефективність засвоєння інформації, викладеної в фільмі.

* Батьківські конференції. Підготовка до конференції може включати попереднє опитування батьків і дітей (наприклад, під час батьківських зборів). Добре, якщо є можливість організувати перегляд фільму і подальше обговорення. Таку конференцію можна підготувати, використовуючи матеріали посібника для тренера " Як підвищити рівень усвідомлення проблеми торгівлі людьми". Наприклад, конференція " Ні! - рабству XXI століття" може включати теми (в дужках вказано сторінки посібника тренера, які містять потрібну інформацію): " Що таке торгівля людьми і чому вона продовжує існувати" (с. 14-21, с. 57-59), " Знаємо свої права" (с.45-50), "Методи і засоби вербування" (с. 22-23, с. 38), " Наслідки торгівлі людьми" (с. 24-26, історії потерпілих - с. 51-55), " Куди звернутись за кордоном?" (с. 30-32, с. 37, с. 41-42), [14] ." Легальне працевлаштування - шлях до безпеки" (с. 39-40) тощо. На такі конференції доречно запрошувати представників місцевих громадських організацій, партнерів МОМ.

* Перегляд фільму (наприклад, "Станція призначення - ЖИТТЯ") з анкетуванням чи без нього. Може поєднуватись з батьківськими зборами, передувати залученню до оцінювання учнівських творчих робіт, бути частиною конференції.

* Залучення до оцінювання конкурсу творчих робіт (див, наприклад, конкурс плакатів). Це опосередкована форма роботи з батьками з метою зацікавити та підвищити поінформованість щодо проблеми торгівлі людьми. До оцінки робіт батькам можна продемонструвати фільм та роздати оцінні форми і інформаційні матеріали, які допоможуть зорієнтуватись в темі робіт.

Форми проведення профілактичної роботи з дітьми та молоддю

Традиційні форми навчання

Лекція - найшвидший спосіб надання інформації. В лекційній формі засвоюється лише 5% від наданого обсягу інформації, оскільки учень є пасивним слухачем, працює тільки слуховий аналізатор. Інформація, яку подає викладач, нашаровується на попередні установки і вже сформовані цінності і може суперечити їм. Якщо інформація узгоджується з досвідом учня, він не знаходить в лекції нічого нового і відволікається від слухання. Коли інформація суперечить досвіду, це викликає внутрішній опір, бажання посперечатись. Незадоволення цієї потреби викликає роздратування, негативізм. На фоні такого емоційного стану інформація швидше буде відторгненою як така, що не укладається в " модель світу" учня.[39]

Читання дає можливість засвоїти 10% інформації, оскільки читач є активним суб'єктом, може вибрати в тексті потрібне, повернутися до незрозумілого, пропустити відомі частини.

Демонстрація відеоматеріалів підвищує ступінь засвоєння матеріалу до 20%, бо узгоджено працюють два сенсорних канали: аудіальний і візуальний. Наприклад, демонстрація навчального фільму " Станція призначення - "ЖИТТЯ".

Активні форми навчання

Активні способи пізнання спонукають молодь приймати відповідальність за власну обізнаність. Визначити цінність набутого досвіду повинен сам учень. Обов'язок викладача - створити атмосферу, яка сприятиме засвоєнню матеріалу.

Найкраще (до 90%) інформація засвоюється під час практичних занять, коли учні безпосередньо можуть використати отримані знання. Матеріал швидко опановується, коли є нагода одночасно з отриманням інформації задавати питання і обговорювати неясні моменти. Тому для ефективної роботи необхідно навчитися використовувати активні форми проведення занять, такі як мозковий штурм, рольові ігри, групова робота, тренінги.

Важливо, щоб діти самі брали участь в підготовці подібних заходів. По-перше, їм це цікаво. По-друге, коли діти, молодь самостійно готують інформацію по заданій проблематиці, ставлення до даного питання стає осмисленішим. По-третє, діти більш дбайливо і з патетикою ставляться до зробленого власноруч.

"Мозковий штурм" є чудовим засобом швидко включити всіх членів групи в роботу на основі вільного висловлення своїх думок. Може використовуватись на початку роботи з метою виявлення прогалин у знаннях, викривлених уявлень, міфів та суперечливих установок у ставленні до проблеми торгівлі людьми. Мозковий штурм є ефективним методом стимулювання невпевнених учнів до участі в обговоренні, збору великої кількості ідей протягом короткого періоду часу, наприклад, що таке "торгівля людьми"? (" Мозковий штурм у малих групах", посібник тренера, с. 15).[65]

1. Учням пояснюють, що вони не повинні обґрунтовувати свою відповідь або пояснювати, чому так вважають. Це метод, при якому приймається будь-яка відповідь, яка має відношення до питання, що обговорюється.

2. Ведучий (вчитель, учасник -" секретар") задає питання і записує всі відповіді без коментарів. Важливо не давати оцінок, а приймати і записувати думку кожного на дошці (аркуші паперу), не пропустити і не перекрутити жодної пропозиції! Адже коли людина, здолавши сором'язливість, висловлюється, а її не помічають, вона замикається, бо вважає, що з нею не хочуть рахуватись, її " ігнорують".

3. Після завершення мозкового штурму (повинен займати небагато часу) необхідно дати час для узагальнення висловлених ідей.

Рольові ігри - це невеликі, довільного характеру сценки, що окрім зав'язки, не мають сценарію і відтворюють варіанти життєвих ситуацій, як то варіанти заманювання " жертв", "я збираюсь їхати вчитись/працювати за кордон" тощо, (посібник тренера, с. 38 /Спростування міфів та стереотипів"/) [13].

Рольова гра є дуже ефективним методом, яким непросто оволодіти, оскільки вона потребує фантазій і активності учасників. Щоб зробити цей метод більш ефективним:

- виберіть добровольців або балакучих і енергійних учнів;

- якщо включаєтесь у гру, візьміть собі одну з провідних ролей (зможете " стимулювати гру, якщо учасники уникатимуть проблемних ситуацій";

- розкажіть учням, в якому напрямі вони повинні діяти або запропонуйте сценарій, щоб вони могли розпочати;

- використайте " реквізит";

- розбийте весь клас на пари, і нехай кожна пара розігрує ролі, щоб уникнути збентеження, викликаного необхідністю постати перед класом.

Інша корисна сторона рольової гри - тренування варіантів поведінки в тих ситуаціях, в яких можуть опинитися учасники. Підготовка молоді до зустрічі з подібними ситуаціями в житті дозволить їм наперед виробити ряд навичок, які допоможуть не потрапити в ситуацію торгівлі людьми чи зменшити негативні наслідки такого потрапляння.

Граючи, важливо не перестаратися:

- Після гри " акторів" необхідно виводити з " ролі", " повертати" до реальності, нагадуючи, що це була тільки гра.

- Не дозволяти одним і тим же учасникам кілька разів поспіль грати однотипні ролі, щоб не залишатися цим " персонажем" в очах товаришів.

- Встановлювати ліміт часу на гру, втручатися або припиняти її, якщо щось пішло не так і може нашкодити групі або конкретному учаснику.

Групова робота. Активно використовується під час тренінгів, але може значно " оживити" традиційний урок. Сучасна молодь володіє значною інформацією і певним життєвим досвідом. Не слід всю роботу зводити до передачі інформації. Прагніть допомогти розібратися в ній для того, щоб кожний міг зробити правильний вибір.

Молодій людині легше осмислювати матеріал, коли є можливість висловити свої думки і погляди і отримати відповіді на запитання. Групова робота сприяє обміну ідеями і взаємному збагаченню досвідом. Викладач, який вирішив таким чином оптимізувати навчально-профілактичну роботу, може скористатися наведеними нижче рекомендаціями та матеріалами відповідних тем в посібниках тренера і учасника " Як підвищити рівень усвідомлення проблеми торгівлі людьми". Багато видів діяльності передбачають роботу з маленькими групами. Якщо ви вирішите працювати з невеликими групами, зауважте деякі рекомендації:

- Краще почати роботу в парах або в групах, що складаються з трьох або чотирьох чоловік. Так учасникам легше подолати збентеження. З часом кількість учнів в групах можна збільшити.

- Стежте, щоб учні мінялися і працювали в різних парах. Краще не довіряти учням формування груп, оскільки учні, яких не виберуть, почуватимуться приниженими і нікому не потрібними. Іноді важливо формувати різностатеві групи.

- Підкресліть важливість підходу "тонути або плисти разом". Успіх групи у вирішенні задачі залежить від внеску кожного.

Тренінги - активна форма навчання і отримання знань, яка не сприймається як заняття в школі або лекція. Тренінгу властива неформальна обстановка спілкування, яку забезпечує ведучий. Він спілкується на рівних з учасниками, він - член групи. Наступною характеристикою, що відрізняє тренінг від традиційних занять, є незвичайне розташування учасників в аудиторії, - вони сідають по колу. Коло є необхідною умовою таких занять. Коло забезпечує довірливу атмосферу, дозволяє всім учасникам бачити інших, вільно спілкуватися один з одним і з ведучим. Це достоїнства тренінгу. Проте є і недоліки. Передусім, великі витрати часу; обмежене число учасників тренінгу (якщо, наприклад, профілактичну лекцію можна прочитати за одну годину і при цьому охопити велику кількість учасників, то на тренінгу за одну годину обговорити цю проблему з такою кількість людей неможливо), потреба в спеціальній підготовці ведучого. Ведучий повинен не тільки володіти інформацією, але і уміти працювати з аудиторією, володіти навичками ведення дискусії [16].

"Над завданням" профілактичної роботи є створення, особливо у учнівської молоді, власної моделі безпечної поведінки, з низьким ризиком потрапляння в ситуацію торгівлі людьми. Педагог має привернути увагу учнів до проблеми, надати переконливу інформацію про ступінь ризику, висунути аргументи на користь безпечної поведінки, допомогти виробити навички такої поведінки, створити ситуацію психологічного комфорту й захищеності.

Педагогічним працівникам, котрі проводять профілактичну роботу, потрібно оволодівати новими формами профілактичної роботи або використовувати традиційні, надаючи їм ознак, які відповідали б інтересам і потребам молоді, спонукали осмислено діяти, сприяли формуванню особистої позиції щодо проблеми.

Форми організації у школі виховної роботи з проблеми запобігання торгівлі людьми

Наведені нижче форми профілактичної роботи будуть найбільш ефективними, якщо використати їх на етапі закріплення знань і відпрацювання навичок чи як повторення вивченого (на заняттях, під час тренінгу " Як підвищити рівень усвідомлення проблеми торгівлі людьми", після перегляду фільму тощо).

Однією з важливих форм є театралізовані форми

Це найскладніші й найцікавіші форми, які розкривають тему за допомогою художніх образів, засобів театралізації, використання творчих здібностей учнів (студентів). Є формою поширення засвоєної інформації за межі цільової групи. Для написання сценарію можна скористатися матеріалами додатків із посібників тренера чи учасника " Як підвищити рівень усвідомлення проблеми торгівлі людьми".[27]

Вистави можуть бути показані багаторазово, що дає можливість працювати з великою і різноманітною аудиторією. Дані форми позакласної роботи потребують від учителя режисерських здібностей.

Літературно-музична композиція - це подання літературного матеріалу (у нашому випадкові - необхідної інформації) у музичному оформленні. Спробуйте використовувати сучасні технічні засоби (епізоди із фільму), художнє освітлення.

Концерт - поєднання різних за жанром художніх номерів у одній програмі. Концерт може завершувати тиждень, присвячений темі торгівлі людьми, чи бути фінальним заходом у рамках одноденної акції. У такому разі на концерті доречно підбити підсумки роботи, нагородити переможців різноманітних конкурсів, наприклад, конкурсу плакату чи творчих робіт, театральних постановок тощо.

Публіцистична вистава (раніше дана форма роботи називалась агітбригадою) - цей жанр народився як можливість вести агітаційну роботу сценічними прийомами. Ознаки жанру - віршовані тексти (створені учасниками конкурсу творчих робіт чи під час занять, на яких розглядались питання торгівлі людьми), використання прийому "апорт" (яскраві словесні заклики, звернення до глядача), театралізовані мініатюри.

Театралізована вистава - на відміну від рольової гри, потребує певного сюжету (сценарію), де дійові особи є носіями певних характерів, учинків. Цей жанр часто підсумовує роботу в певній групі. У профілактичній роботі дає змогу донести не стільки важливу інформацію, скільки нюанси теми, вплинути на емоційну сферу. Сюжетом такої вистави може бути реальна історія якоїсь людини, що потрапила в рабство, чи вигадана історія (посібник тренера, додатки). Це може бути також і притча, де розмова про біле рабство ведеться в алегоричній формі (старшокласники і студенти полюбляють такий " філософський " підхід).

Пластично-хореографічна вистава - вистава, де основним засобом вираження є пластика: рухи тіла, міміка, жест. Вона ведеться мовою символів і потребує виразних костюмів, музичного супроводу, яскравих атрибутів (свічки, тканини, стрічки тощо). Дійовими особами такої вистави можуть бути як люди, так і герої-символи: гроші, душа, хвороба тощо [18].

Не менш цікавою роботою є інтерактивні ігрові форми

Інтерактивні форми ("іпіегасйоп" - взаємодія) передбачають включення аудиторії, яка стає учасником дійства, і потребують від глядача певних дій, знань, учинків. Інтерактивні форми дають змогу одночасно як подавати інформацію й формувати певні навички, так і перевіряти наявний рівень знань та вмінь.

Гра станціями - жанр, де учасникам пропонується рухатися між "станціями" які за темами відповідають різним аспектам проблеми торгівлі людьми (підказкою є посібник учасника, посібник тренера, - зміст), і, зупиняючись, отримувати чи демонструвати свої знання чи певні навички. Особливо доречна в теплу пору року, оскільки може проводитись на повітрі, що прихильно сприймається учнями. Доречно застосовувати для закріплення знань, а також як форму підведення. Інтелектуально-пізнавальні форми

Частіше за все - це варіанти телевізійних програм: "Що? Де? Коли?", тощо. Можна створити авторську програму. Основа змісту - " запитання - відповіді " (використайте, анкету чи епізоди фільму " Станція призначення -"ЖИТТЯ", наприклад " Які помилки допущені в продемонстрованому сюжеті?"). Хочемо порадити вам бути винахідливими й у постановці запитань (запитання може містити в собі часткову інформацію, бути поставлене у формі малюнка, пантоміми)

Також Художньо-прикладні форми

Це конкурси малюнків, виставки квітів тощо. Ці форми впливають на свідомість образотворчими засобами, адресовані великій аудиторії.

Конкурс плакатів є цікавою робою для дітей та батьків

Ідея конкурсу дуже проста. Буває так, що учень єдиний, хто може вплинути на однолітка чи на дорослого, і йому потрібно допомогти, створити умови для такого впливу. Можна проводити конкурс не тільки плакатів, але і літературних робіт: віршів і прози. Тоді багато малюнків згодом можна буде підписати відповідними рядками.[33]

Технологія конкурсу. Визначтеся, кого ви хочете бачити в ролі конкурсантів. В оголошенні про конкурс можна дати класифікацію, наприклад, плакати, направлені на: причини чи наслідки торгівлі людьми; безпосередні недоліки ризикованої поведінки і переваги безпечної (учня відштовхує не те, що небезпечно, а те, що викликає у нього неприйняття, навіть огиду); захист від ризиків потрапляння в ситуацію торгівлі людьми (наприклад, " Зупинись! Це може бути небезпечно!", " Гроші і брязкальця не замінять здоров'я і самоповаги"). Якщо ви хочете підійти до оголошення конкурсу ґрунтовно, треба провести підготовчу бесіду (щоб учасники зрозуміли, про що можуть бути їх роботи), допомогти знайти свою ідею. Щоб уникнути штампів, розбийте тему на підтеми (номінації). Наприклад, " Доброзичливість може бути оманливою", " Безпечність - шлях до біди", " Коли зваблюють заробітком" тощо. Тоді учні уявляють напрям своєї творчості і зосереджуються на ближчій для них темі. Для оголошення конкурсу, використовуйте комунікативні структури школи (дошки оголошень, шкільну раду чи самоврядування, класних керівників і вчителів, особливо балакучих учнів, місця, облюбовані учнями школи). Тоді учні зможуть одержувати інформацію не тільки по вертикалі - від вчителя до учня, але і від своїх однолітків.

Оцінка ресурсів. Про безліч талановитих і активних школярів можуть знати і просто класні керівники, і шкільний актив. Не перетворіть конкурс (добровільний!) на зразковий відкритий урок, коли всім доведеться виписувати і вимальовувати щось.

Час початку конкурсу. До визначеної дати у організаторів має залишатися в запасі тижнів два. Добре оголосити конкурс після канікул, коли у учнів накопичилося багато емоцій, які добре вкладаються в концепцію будь-якої творчості, уроків задають зовсім мало, немає атестацій і контрольних робіт [19].

Призи і додаткова мотивація. Цінність призів полягає в тому, що вони є символом визнання досягнень. Щоб розбудити емоції, іноді достатньо запропонувати щось зробити, наприклад, взяти участь в конкурсі, а конкурс вже передбачає якусь боротьбу за визнання, сам по собі є стимулом, хоча і результат теж важливий. Результатом може бути наявність візуального матеріалу, на який можна буде опиратися в профілактичній роботі.

Терміни конкурсу і його початок. Для школи оптимальний термін - 2 тижні (плюс два-три тижні). Іноді роботи приходять протягом двох місяців, бо хтось не встигатиме і схоче передати роботу пізніше. Тому не варто поспішати з підведенням підсумків. Але так, щоб не погасити інтерес.

Оголошення конкурсу. Потенційним учасникам необхідно повідомити, які і куди вони повинні приносити роботи. Слід підготувати реєстраційні форми, де вказати: прізвище, ім'я, вік, школа, клас, тема, назва роботи, вид роботи (малюнок, вірш, розповідь, і т.д.), можливо, адреса, телефон. Ці формальності можна прописати і в самому оголошенні про конкурс.

Підведення підсумків. Проведіть виставку, запросивши до перегляду і оцінки робіт батьків. Цьому можуть передувати тематичні батьківські збори і перегляд фільму " Станція призначення - "ЖИТТЯ". Розробіть оціночні форми чи роздайте інформаційні матеріали з питань протидії торгівлі людьми. Всім пропонується поставити свою одну помітку за роботу, яка їх вразила чи найбільше відповідає темі конкурсу. Кожному (і вчителям), дається один голос, який не можна віддавати собі. В результаті можна вибрати по декілька дійсно кращих плакатів в номінації або темі.

Нагородження. Найпростіше видати дипломи. За підтримки спонсорів - додати листівки, футболки із символікою для авторів найпопулярніших робіт.

Завданням профілактичної роботи є не тільки викладання необхідної інформації, а постійне розширення уявлень учнів щодо проблеми. Пропонуйте зацікавленим учням самостійну роботу, звертайтеся за допомогою до спеціалістів, залучайте батьків. Пам'ятайте, що профілактика потребує певної системності й розвитку.

2.3 Механізм допомоги потерпілим від торгівлі людьми і підготовка спеціалістів, що працюють з ними

Влітку, а саме 23 серпня, в світі відзначали Міжнародний день відміни рабства. Цьому дню надавали особливе значення, оскільки ООН оголосила 2004 рік Роком пам'яті жертв работоргівлі. Україна приєдналася до усесвітнього проведення цього року у зв'язку з ратифікацією у Верховній Раді в лютому протоколу Палермо ООН про запобігання, припинення торгівлі людьми і покаранні торговців. Але принаймні до кінця року наша держава не може стояти в стороні від прийняття важливих міжнародних документів і зобов'язань, які переслідують мету зробити ефективнішою глобальну боротьбу з сучасною формою рабства торгівлею людьми. Ця форма стає найприбутковішим нелегальним бізнесом, тоді як недостатність механізмів захисту потерпілих від вказаного беззаконня викликає серйозну стурбованість.

Оскільки у жертв торговців людьми відсутній достатній захист, боротьба з торгівлею людьми в Східній Європі втрачає свою ефективність. Таким був один з виводів недавнього звіту, над яким працювали ЮНІСЕФ і ОБСЄ, вивчаючи ситуацію з торгівлею людьми в Центральній і Східній Європі.

Хоча країни Європи і Центральної Азії не увійшли до числа держав з найбільш важким положенням відносно торгівлі людьми, в щорічній доповіді Державного департаменту США "Про торгівлю людьми" за 2009 рік виражається серйозна заклопотаність з приводу 28 країн регіону. Дев'ять з них включені в "контрольний список 2-го рівня" або зважаючи на багаточисельні жертви, або тому, що ці країни не в змозі довести, що приймають заходи по боротьбі з найтяжчими формами торгівлі людьми.

Дуже важливим є забезпечення прав жертв, щоб вони самі брали участь у притягненні злочинців до відповідальності. Потерпілим слід гарантувати права на компенсацію матеріальної і моральної шкоди, на надання безпечного проживання і на психомедичну допомогу, що є вкрай необхідним не лише для жертв сексуальної, а й трудової експлуатації.

У вересні 2008 року центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді започатковано облік жертв торгівлі людьми для надання їм комплексної допомоги. Спільно з Міністерством освіти і науки України підготовлено методичні рекомендації для вчителів шкіл щодо проведення уроків з протидії торгівлі людьми - з 1 вересня вони будуть обов'язковими у навчальних закладах [52].

Увага громадськості - ключ до успіху руху проти торгівлі людьми. Її жертви не зрідка тримають в ізоляції, і часто їх звільнення залежить від "добрих самаритян" які повідомляють про випадки торгівлі людьми органи правопорядку. Такі соціально незахищені особи, як бідняки, що шукають роботу за кордоном, також повинні знати про систему торгівлі людьми, щоб не стати її жертвами.

Залежно від масштабів заподіяних потерпілим страждань, їх реабілітація може розтягнутися на роки; тому, окрім термінової допомоги, необхідно розробляти і здійснювати довгострокові плани реабілітації. Часто насущні потреби задовольняються місцевими некомерційними громадськими організаціями по місцю мешкання постраждалих, які полегшують реінтеграцію жертв торгівлі людьми в суспільство. Їм забезпечується професійне вчення, вивчення мови країни перебування або початкове вчення, якщо йдеться про підлітків, що не закінчили школу. Часто їм потрібна юридична допомога в сферах законодавства про імміграцію, родинного права або цивільних прав. Оскільки часто вони не в змозі сплатити юридичні послуги, обслуговуючі їх організації запрошують юристів для безкоштовної для потерпілих або дешевої консультації; згодом ці юристи виступають як законні представники потерпілих в державних установах і судах, забезпечуючи повноцінний захист їх прав.[28]

Неурядові організації грають життєво важливу роль в боротьбі проти торгівлі людьми: вони володіють автономією і досвідом по залученню уваги громадськості до цього питання, вони добиваються змін в політиці властей і турботи з їх боку про жертви торгівлі людьми. Не дивлячись на відмінності в стратегії і ідеології, у всіх НВО одна мета: покласти край торгівлі людьми. Лише шляхом співпраці в сферах політики, законодавства і безпосередньої допомоги потерпілим можна комплексно і стабільно вирішити проблему цього кричущого порушення прав людини.

Фахівці гарячої лінії Програми "Ла Страда" надають консультації по питаннях безпечного виїзду за рубіж, а також надають екстрену консультаційну допомогу постраждалим від торгівлі людьми. Фінансова підтримка, що надається проектом, забезпечить безперебійну роботу гарячої лінії, а також буде направлена на розширення консультування через Інтернет.

В рамках проекту фахівцям гарячої лінії буде надана можливість підвищити свій професійний рівень, ознайомиться з сучасною практикою консультаційної і профілактичної роботи, пройти вчення на спеціалізованих тренінгах і семінарах. Участь фахівців гарячої лінії в тренінгах і семінарах проекту дозволить не лише підвищити їх професійні знання у сфері профілактики торгівлі людьми і надання соціальної допомоги і реінтеграційних послуг постраждалим, але також сприятиме зміцненню професійних зв'язків і партнерських стосунків з фахівцями зацікавлених громадських, державних і міжнародних організацій з метою підвищення оперативності і достовірності консультацій, що надаються. Для обміну досвідом і розвитку співпраці до участі в семінарах запрошуватимуться фахівці, що працюють у сфері запобігання, боротьби і мінімізації соціальних наслідків в області торгівлі людьми, зокрема, представники МВС, соціальних служб, юристи, психологи.

За підтримки проекту для фахівців гарячої лінії і реабілітаційного притулку будуть організовані повчальні поїздки за рубіж з метою вивчення сучасних методів роботи за поданням реабілітаційної і реінтеграційної допомоги постраждалих від торгівлі людьми [39]. У Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності говориться, що "торгівля людьми" це здійснювані в цілях експлуатації вербування, перевезення, передача, приховування або здобуття людей шляхом загрози силоміць або її вживання або інших форм примусу, викрадання, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю положення, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для здобуття згоди особи, контролюючої іншу особу. Експлуатація включає, як мінімум, експлуатацію проституції інших осіб або інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю або послуги, рабство або звичаї, схожі з рабством, підневільний стан або витягання органів. Тут в наявності, що обман не є кваліфікуючою ознакою, тому при наданні послуг і допомоги жертвам слід приділяти увагу тим, хто випробовує особливі потреби, обумовлені

захисту населення в соціальній та ін. сферах життя населення призвели до збільшення кількості потерпілих від торгівлі людьми з числа європейців. Можна відслідкувати транснаціональні канали, по яких здійснюються поставки дітей. Щодо Європи, рух "живого товару" здійснюється зі сходу на захід: з Російської Федерації, України, Білорусії дітей, в основному, вивозять до Польщі, Угорщини, країн Балтії і столиць західноєвропейських держав

Дослідження, проведені Міжнародною організацією з міграцій та іншими міжнародними організаціями, встановили декілька ключових маршрутів транспортування "живого товару". Автор вважає доцільним навести ті з них, в яких фігурує Україна:

1) Балтійський маршрут через Литву користується найбільшою популярністю серед работоргівців. З Білорусії, Російської Федерації та України через польсько-литовський кордон (який пересікається надзвичайно легко, в порівнянні з іншими) сучасні раби потрапляють до Німеччини, Скандинавії, США, деякі ж залишаються "працювати" в Польщі;

2) Грузинський транзитний маршрут. З України жінки та діти перевозяться до Тбілісі (Грузія), а звідти - в Туреччину, Грецію та середземноморські країни. Діти знаходяться в особливій небезпеці через махінації з паспортами. У паспортах містяться імена дітей, які подорожують разом з гаданими батьками; останні ж потім "гублять" документи, разом з якими втрачається й ідентифікація дітей. Таких дітей у подальшому можна безкарно продати;

3) Словенський маршрут, в якому Україна фігурує як країна-донор і країна-транзит. З Росії, Білорусії, Молдавії дітей привозять до Києва з підробленими документами. Як правило, формується "туристична група" під наглядом декількох дорослих. З Києва через Любляну діти потрапляють до Трієста, а звідти - до Мілану. На відрізку шляху Любляна - Трієст дітей розподіляють на маленькі групи без нагляду дорослих і без документів. У Трієсті таких дітей "підбирають" або ж благодійні організації (такі як "Карітас") та поліція, або ж работоргівці, які заздалегідь чекають на прибуття майбутнього "живого товару".

Транснаціональний характер торгівлі людьми значно ускладнює процедуру розслідування цього злочину для українських правоохоронних органів. Відсутність відповідних договорів між Україною та іншими країнами-транзитами - з одного боку, і країнами-реципієнтами - з іншого, унеможливлює проведення необхідних слідчих дій. Про це свідчать факти: із п'ятдесяти п'яти порушених по торгівлі людьми кримінальних справ до суду дійшло лише три [24, с.6]

Основними країнами-реципієнтами "живого товару" з України є країни Західної Європи (Німеччина, Італія, Іспанія, Бельгія), а також Туреччина, Греція, Ізраїль, США, Об'єднані Арабські Емірати та ін. Останнім часом неухильно зростає потік громадянок України, що різними шляхами виїжджають до Австралії.

Щодо усиновлення, як форми торгівлі дітьми, то найбільшим "попитом" українські немовлята користуються серед громадян США, Італії, Ізраїлю, Канади, Німеччини, Іспанії та країн СНД.

Для торговців дітьми Україна як донор являє собою невичерпне джерело. Для обґрунтування цього варто лише сказати, що до потенційних жертв торгівлі людьми в нашій державі можуть бути віднесені від 556 тисяч до 1 мільйона і тисячі жінок у віці від 15 до 19 років, а від 100 до 200 тисяч українських дітей постійним місцем свого проживання і праці сміливо можуть назвати вулицю.

Допомога червоного хреста, особам які постраждали від торгівлі людьми, поради як запобігти рабства (див додаток 2)

Висновки

Щорічно Державний Департамент США на виконання національного акту по боротьбі із торгівлею людьми готує доповіді про стан протидії торгівлі людьми в усіх країнах світу. Збираючи та аналізуючи інформацію, Держдепартамент розділяє країни на три групи - першу, другу та третю відповідно рівня реалізації політики протидії торгівлі людьми.

Україна, яка найчастіше потрапляла до другої групи, в минулому році була віднесена до так званого "листа очікування" другої групи і має ризик потрапити до третьої групи. Основна критика на адресу політики України концентрувалася навколо проблем координації зусиль різних структур, недостатнього судового переслідування злочинців та фактичної відсутності можливостей надання допомоги потерпілим. Протягом 2007 р. ситуація не була покращена, а навіть погіршилися. Статистика Міністерства внутрішніх справ та громадських організацій свідчить про негативну стабілізацію цього явища в Україні, коли цифри кількості розкритих справ або потерпілих, яким надана допомога, залишаються на одному рівні, або навіть мають динаміку зростання [52].

Торгівля людьми сьогодні пов'язана не стільки з сексуальним бізнесом, а перш за все з трудовою експлуатацією і різними формами насильства під час праці. У Донбасі ця проблема існує вже багато років саме для чоловіків, коли через закриття шахт вони втратили свій традиційний статус годувальника сім'ї і погоджуються на будь-яку роботу за кордоном. Як правило, чоловіки виїжджають на заробітки до Росії, працюють там без захисту і підписання контрактів. Порушення трудового законодавства і шахрайство особливо виявилося під час кризи і на внутрішньому ринку праці.

Наслідки сексуального рабства - не лише в економічній та емоційній площині. Вони нерідко торкаються серйозних проблем для здоров'я та чимало коштують для суспільства в цілому. Швидке поширення СНІДу є ще одним додатковим трагічним елементом комплексної проблеми торгівлі людьми. Існуюча інформація стосовно кількості жінок, що стали жертвами торгівлі людьми, примусової проституції, сексуальної та іншої експлуатації, є неповною. Дані українського бюро Інтерполу свідчать, що число жінок, експортованих щороку до Європи, сягає від 50 до 100 тисяч. Більшість з них походять зі Східної та Центральної Європи. Це підтверджується даними Міжнародної організації міграції [53, С. 29].

Торгівля живим товаром, яка набирає щораз широких масштабів і дедалі жорстокіших форм охопила більшість країн світу. Торгівля людьми стала злочинним бізнесом, який посідає третє місце за рівнем прибутковості, поступаючись лише торгівлею зброєю та наркотиками. На жаль, не оминуло це лихо й Україну, яка є сьогодні і країною-донором, і країною транзиту. До рук сучасних работоргівців потрапили тисячі українських громадян: вони зазнають нещадної експлуатації і принижень, їх калічать морально і фізично, навіть позбавляють життя.

Такий стан речей є незадовільним і потребує для виправлення рішучих зусиль Уряду та громадськості.

Комплексність та складність проблеми протидії торгівлі людьми вимагає концентрування на основних обраних цілях, досягнення яких допоможе вивести боротьбу з торгівлею людьми на новий якісний рівень.

Література

1. Проф. Кулигин В.В. Актуальні проблеми юридичної науки, професійної підготовки і правозастосування: Сб. матєїал. междунар. научно-практ. конференції / Хабаровськ: РІЦ ХГАЕП, 2007. З. 227-230.

2. Елионский В.А. Заохочувальні норми кримінального права: Навчальний посібник. - Хабаровськ: ХВШ МВС СРСР, 1984. - З. 56.

3. Буряк М.Ю. Торгівля людьми і боротьба з нею: Монографія. - Владивосток, 2006. З. 114-115.

4. Топчій А. Нелегальна трудова міграція та торгівля людьми. Висвітлення проблеми у ЗМІ. - Київ, 2008. - С. 99

5. Запобігання домашньому насильству і торгівлі людьми. - Київ, 2001, 193с., 199с.,251с.

6. Міжнародна угода "Про боротьбу з торгівлею жінками і дітьми" від 30 вересня 1921 р.

7. Торгівля людьми (історія, сучасність) Посилання http://www.justinian.com.ua/article.php?id=3116

8. Горячева С.П. Причини виникнення, умови і наслідки.. Доповідь на відкритих парламентських слуханнях на тему: "Соціально - правовий захист дітей від сексуальної експлуатації і насильства". Державна Дума. 4 лютого 2002 р.

9. Тюрюканова Е.В. Огляд і аналіз поточної ситуації з проблеми торгівлі людьми в Російській Федерації / Дослідження виконане спільно з фондом "Інститут економіки міста" для робочої групи агенств ООН і Міжнародної організації міграції (МОМ) з проблем торгівлі людьми. - М., 2005. - С. 41.

10. Абрамова С.Р., Усанов И.В. Розкриття і розслідування злочинної торгівлі неповнолітніми. - Москва,Э "Юрлітінформ", 2009, 143с.

11. Конвенція про права дитини (прийнята 20.11.1989 Резолюцією 44/25 Генеральною Асамблеєю ООН) // Збірка міжнародних договорів СРСР. - 1993. - Випуск XLVI. - С. 242-257 12.

12. Стокер С. Організаційна злочинність як чинник зростання числа випадків торгівлі людьми // Організаційна злочинність і корупція. 2000. № 1. З 58.

13. (посібник тренера, с. 38 /додаток 2/; с. 39 /Додаток 3/; с. 28 /"Спростування міфів та стереотипів"/).

14. Куди звернутись за кордоном?" (с. 30-32, с. 37, с. 41-42),

15. Злочин і поневолення: Доповідь Усесвітньої мережі за виживання. Вашингтон, 1997. С.17

16. Торгівля людьми: социокриміналістичний аналіз. - Москва, 2002, 6с.

17. Боротьба і запобігання торгівлі живим товаром і захист прав мігрантів // Trends in Organized Crime. 1996.

Додаток 1

Країни лідери які найбільше постраждали від торгівлі людьми.

Додаток 2

Допомога червоного хреста, особам які постраждали від торгівлі людьми

Поради червоного хреста як запобігти рабства:

Запам'ятайте і розкажіть своїм рідним та друзям про 10 правил безпеки:

Не вірте рекламі фірми, яка не відповідає вимогам законодавства України (не вказує повної назви фірми, її адреси, номеру ліцензії та органу ліцензування, що її видав). Торгівці людьми можуть ввести вас в оману, використовуючи:

Різноманітні фірми - посередники з працевлаштування за кордоном

Туристичні, шлюбні та модельні агенції, служби знайомства, агенції шоу бізнесу

Оголошення, рекламу в ЗМІ та Інтернеті

Незнайомих людей, а часом навіть Ваших родичів, друзів, сусідів, знайомих.

Не ведіть переговори про навчання, працевлаштування чи шлюб наодинці з агентом

Запросіть взяти участь у переговорах довірену особу - це може бути Ваш юрист або хтось із Ваших близьких.

Перевірте, чи має фірма ліцензію на надання відповідних послуг (навчання, працевлаштування за кордоном). Таку інформацію Ви можете отримати в Державному центрі зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України.

Зв'яжіться з Посольством країни, куди Ви плануєте подорож та дізнайтесь про правила щодо працевлаштування або навчання іноземців.

Особисто оформлюйте пакет документів та самі сплачуйте за послуги. Це не дасть можливості торгівцям людьми втягнути Вас у боргову залежність або вчинити злочин стосовно інших осіб за Вашими документами. Не користуйтеся послугами незнайомих осіб, які пропонують Вам допомогу в оформленні виїзних документів, продовженні терміну перебування на території іноземної держави. [60].

Майте на увазі:

* Термін перебування у іноземній країні зазначено у візі.

* Туристична чи гостьова віза не дають право на легальне працевлаштування. Це незаконно.

Обов'язково укладайте відповідний контракт, складений зрозумілою для Вас мовою у двох примірниках, один з яких залишається у Вас.

За жодних обставин нікому не довіряйте документів, що засвідчують Вашу особу.

Обов'язково залиште рідним ксерокопію свого паспорта громадянина України, закордонного паспорта, візи, контракту про навчання чи працевлаштування, свідоцтва про народження, проїзних документів та нещодавно зроблені фотографії, а також номер телефону й адресу, де Ви збираєтеся зупинитися.

...