Кримінальна відповідальність

У виховно-трудових колоніях неповнолітні відбувають покарання до досягнення ними вісімнадцятирічного віку, а потім переводяться дор виправно-трудових колоній для дорослих. Однак для досягнення мети виправлення, закінчення навчання закон допускає залишення особи, яка досягла вісімнадцяти років, у виправно-трудовій колонії до досягнення двадцятирічного віку.

Щодо таких видів покарань, як виправні роботи, штраф, кримінальний закон прямо не передбачає будь-яких обмежень при призначенні їх неповнолітнім, однак вони випливають з суті цих покарань. Так, виправні роботи можуть бути застосовані лише до неповнолітніх, які досягли п'ятнадцятирічного віку, тому що саме з цього віку особа може бути прийнята на роботу.

Оскільки і виправні роботи, і штраф пов'язані з матеріальними обмеженнями, то можливість призначення цих покарань неповнолітнім обмежується випадками, коли неповнолітні мають самостійний заробіток або майно.

Обмеження характеризують і такий вид покарання, як позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю. Вони випливають із змісту цього покарання. Оскільки неповнолітній вік пов'язаний переважно з процесом навчання, можливість займати певні посади або займатися певною діяльністю неповнолітнім - явище рідке і відноситься лише до старшого віку - сімнадцяти-вісімнадцяти років.

Без усяких обмежень до неповнолітніх може застосовуватись такий основний і найбільш м'який вид покарання, як громадська догана.

Що стосується додаткових покарань, то хоча закон не передбачає заборони на їх застосування до неповнолітніх, однак і тут такі обмеження випливають із суті покарання і специфіки віку неповнолітнього. Це стосується насамперед таких видів додаткових покарань, як позбавлення батьківських прав і позбавлення права займати певні посади або займатись певною діяльністю.

Призначення конфіскації майна неповнолітньому за законом є можливим, але практично вона не застосовується, оскільки неповнолітні лише у виняткових випадках мають відповідне майно.

5. Особливості є і при призначенні кримінального покарання неповнолітнім. Вони визначаються насамперед тим, що щодо них на перше місце серед мети покарання висувається мета виправлення. Як неодноразово зазначав у своїх постановах Пленум Верховного Суду України, 'суд при призначенні покарання зобов'язаний враховувати, що щодо неповнолітніх покарання в особливому ступені повинно бути підпорядковане меті виправлення'.

Крім того, суд зобов'язаний ураховувати вікові особливості неповнолітніх і умови їх життя, виховання та навчання, вплив дорослих, наявність або відсутність батьків, стан здоров'я та ін.

Урахування вікових особливостей передбачає встановлення не тільки того, що особа досягла віку кримінальної відповідальності, а й з'ясування всіх індивідуальних психофізичних властивостей, притаманних неповнолітнім певного віку. У зв'язку з цим практика йде шляхом виключення кримінальної відповідальності і покарання щодо тих неповнолітніх, які хоча й досягли віку відповідальності, однак відстають (не у зв'язку з психічним захворюванням) від того психічного розвитку, який є типовим для цього віку і визначає можливість усвідомлювати фактичні ознаки та суспільну небезпечність вчиненого. Тому можна сказати, що загальні засади призначення покарання щодо неповнолітніх застосовують з урахуванням специфіки їх вікового психофізичного розвитку.

6. Можливість відносно легко (порівняно з дорослими) змінити спрямованість у формуванні особи підлітків обумовлює й загальний напрямок у призначенні їм покарання - його пом'якшення.

Саме тому практика однозначно йде шляхом найбільш частого застосування до неповнолітніх таких пільгових інститутів, як призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 44), умовного засудження (ст. 45), відстрочення виконання вироку (ст. 46), звільнення від кримінальної відповідальності і покарання (ст. 50 КК).

Цим також обумовлено, що позбавлення волі як найбільш суворий вид покарання, що застосовується до неповнолітніх, може призначатися лише тоді, коли встановлено, що іншим видам покарання досягти мети покарання неможливо. Незалежно від тяжкості злочину і небезпечності особи, кількості судимостей до позбавлення волі неповнолітній не може бути визнаний особливо небезпечним рецидивістом з усіма суворими кримінально-правовими наслідками, що випливають з цього. Більш того, жодна судимість за злочин, вчинений у неповнолітньому віці, не може ураховуватись для визнання особи особливо небезпечним рецидивістом при вчиненні злочинів вже в повнолітньому віці (ст. 26 КК).

Певні особливості мають місце і в урахуванні обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність: усі пом'якшуючі обставини, як передбачені законом, так і не передбачені ним, обов'язково ураховуються судами при призначенні покарання неповнолітнім. Обтяжуючі ж обставини можуть і не враховуватись. Так, вчинення злочину з використанням підлеглого чи іншого залежного стану особи, щодо якої вчинено злочин (п. 3 ст. 41 КК), а також підмовлення неповнолітніх до вчинення злочину або залучення неповнолітніх до участі в злочині (п. 7 ст. 41 КК) розраховані лише на призначення покарання повнолітнім особам. Вчинення злочину особою, яка раніше вчинила злочин (п. 1 ст. 41 КК), і вчинення злочину особою, яка перебувала в стані сп'яніння (п. 11 ст. 41 КК), урахування яких закон передає на розсуд суду, значно більшою мірою, ніж при призначенні покарання дорослим, не ураховуються судом як обтяжуючі обставини при вчиненні злочину неповнолітнім.

Особливості звільнення неповнолітніх від відбування покарання

1. Стаття 53 КК прямо передбачає деякі особливості умовно-дострокового звільнення осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, і заміни їм покарання більш м'яким. Ці особливості стосуються підстави і правових умов умовно-дострокового звільнення цих осіб і заміни їм покарання більш м'яким.

2. Відповідно до цієї статті підставою умовно-дострокового звільнення і заміни покарання більш м'яким щодо осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, є наявність обставин, які свідчать про те, що засуджений довів своє виправлення зразковою поведінкою, чесним ставленням до праці і навчання.

Більш серйозні особливості стосуються правових умов умовно-дострокового звільнення і заміни покарання більш м'яким:

1) ці види звільнення застосовуються до осіб, які вчинили злочин в неповнолітньому віці, незалежно від віку, якого вони досягли на час їх звільнення;

2) умовно-дострокове звільнення можливо лише від двох видів покарання: позбавлення волі і виправних робіт, а заміна покарання більш м'яким - тільки при відбуванні позбавлення волі. Це обумовлено тим, що саме ці покарання можуть бути застосовані до неповнолітніх;

3) за загальним правилом для умовно-дострокового звільнення і заміни покарання більш м'яким за ст. 53 вимагає відбуття не менше однієї третини призначеного строку покарання (щодо повнолітніх за ст. 52 - не менше половини).

3. Залежно від характеру і тяжкості вчиненого злочину, а також від наявності рецидиву, ст. 53 КК вимагає відбуття не менше половини призначеного строку покарання у трьох випадках: при засудженні до позбавлення волі за умисний злочин на строк не нижче п'яти років; особам, які раніше відбували покарання у місцях позбавлення волі за умисний злочин і до погашення судимості знову вчинили у віці до вісімнадцяти років умисний злочин, за який вони засуджені до позбавлення волі; особам, які вчинили у віці до вісімнадцяти років під час відбування покарання в місцях позбавлення волі умисний злочин, за який вони засуджуються до позбавлення волі.

Якщо порівняти ці положення з аналогічними за ст. 52, тобто для осіб, які вчинили злочини в повнолітньому віці, то останнім необхідно відбути в цих випадках дві третини призначеного покарання.

4. Відповідно до ч. 6 ст. 53 ККУ передбачається найбільш тривалий строк фактично відбутого покарання (не менше двох третин) для осіб, які раніше засуджувалися до позбавлення волі за умисні злочини і були умовно - достроково звільнені чи їм замінилося покарання більш м'яким, якщо до досягання вісімнадцяти років і до закінчення невідбутої частини покарання вони знову вчинили умисний злочин, за який засуджується до позбавлення волі; засудженими за тяжкі і особливо тяжкі злочини, вичерпний перелік яких поданий в п. 2 ч. 6 ст. 53, наприклад, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (ст. 93 ККУ), особливо злісне хуліганство (ч.3 ст. 206 ККУ), зґвалтування при особливо обтяжуючих обставинах (ч.ч. 3,4 ст 117 ККУ) та ін.

Висновки

Вік - це чіткі координати життя, кількість прожитого часу (С. І. Ожегов). Розрізняють такі критерії віку: хронологічний (паспортний), біологічний (функціональний), соціальний (громадянський), психологічний (психічний). Російський законодавець, встановлюючи вік, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності, керувався психологічним критерієм.

Необхідність встановлення віку кримінальної відповідальності пов'язана зі здатністю особи розуміти характер і соціальну значимість своїх дій, співвідносити свої бажання і спонукання до вимог громадського заборони, з нормами поведінки, встановленими в суспільстві, і зі здатністю правильно сприймати кримінальну покарання.

Здатність пізнавати явища навколишнього світу, виявляти їх внутрішній зв'язок, оцінювати, робити вибір між різними спонуканнями виникає у людини не з моменту народження, а значно пізніше, у міру біологічного і соціального його розвитку, коли у нього з'являється певний рівень правової свідомості. Отже, і кримінальна відповідальність може наставати лише після досягнення особою цього віку.

Доктрина і кримінальне законодавство не завжди так однозначно і чітко вирішували питання про вік кримінальної відповідальності. Ні Руська Правда, ні закони Петра 1 не згадувала про мінімальний вік відповідальності за злочин. Лише починаючи з XVIII в. дане питання стало вирішуватися законодавчим шляхом. Граничний термін безумовної неосудності за віком постійно змінювався. Якщо звернутися до історії радянської держави, то ми побачимо, що цей вік був: у 1918 році - 17 років, в 1920 - 14 років, в 1929 - 16 років, в 1935 - 12 років, в 1941 - 14 років.

За чинним законодавством кримінальної відповідальності підлягає особа, яка досягла до часу скоєння злочину 16-річного віку. За найбільш тяжкі злочини, суспільна небезпека, шкідливість которих стає очевидна для всіх громадян значно раніше (вбивство, умисне заподіяння тяжкого і середньої тяжкості шкоди здоров'ю, викрадення людини, зґвалтування, насильницькі дії сексуального характеру, крадіжка, грабіж, розбій, вимагання, неправомірне заволодіння транспортним засобом, умисне знищення або пошкодження майна при обтяжуючих обставинах, тероризм, захоплення заручників, завідомо неправдиве повідомлення про акт тероризму, хуліганство при обтяжуючих обставинах, вандалізм, розкрадання і вимагання зброї, наркотичних і психотропних речовин , приведення в непридатність транспортних засобів або шляхів сполучення) кримінальна відповідальність настає з 14 років. За вчинення окремих злочинів встановлюється кримінальна відповідальність з 18 років (наприклад, військові злочини, деякі злочини проти правосуддя, втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність і т. п.) або з ще більшого вікової межі (наприклад, за винесення неправосудного вироку відповідальність може настати лише з 25 років).

Встановлення в законі строго формалізованої мінімальної вікової межі вимагає точного визначення віку особи, яка вчинила злочин (число, місяць, рік народження). Це питання вирішується на підставі відповідних документів (свідоцтво про народження, паспорт і т. п.). Вік визначається не початком дня народження, а його закінченням, тобто особа вважається досягли визначеного в законі віку на наступний день після дня народження. За відсутності документів, що засвідчують дату народження, вік встановлює судово-медична експертиза. У цьому випадку днем ??народження суб'єкта слід вважати останній день того року, який названий експертами, а при визначенні мінімального і максимального кількості років суду слід виходити з передбачуваного ними мінімального віку особи.

Життєві умови та обставини, в яких відбувається розвиток підлітків і їх формування, досить різноманітні - від найсприятливіших до таких, в яких дитині доводиться фактично виживати (соціально запущені сім'ї, в яких батьки зловживають спиртними напоями, наркотиками і абсолютно не займаються вихованням дітей, або далеко не елітні будинки дитини, дитячі будинки і т. п.). Не враховувати всі перелічені фактори при вирішенні питання, чи досяг дитина віку, з яким закон пов'язує можливість кримінальної відповідальності, неприпустимо. Подібна обстановка, в якій формувалося і розвивалося світосприйняття неповнолітнього, може призвести до того, що він буде психічно істотно відставати від своїх однолітків. Якщо неповнолітній внаслідок такого відставання не міг повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку свого діяння або керувати ним, він не підлягає кримінальній відповідальності. Встановити подібне суд зможе за допомогою психолого-психіатричної експертизи.

Підстави кримінальної відповідальності єдині для всіх вчинили злочин осіб, які досягли встановленого законом віку. Але при цьому не можна не враховувати, що у неповнолітніх поняття про добро і зло, допустимому і забороненому таки вкрай хисткі, характер їх знаходиться в зародковому стані: досить незначних спонукань, щоб захопити підлітка на злочинний шлях. Ця та інші особливості неповнолітніх не можуть не позначитися на характері застосовуваних до них заходів стягнення і покарання. Більш докладно ці особливості розглянуті в розділі V підручника 'Кримінальна відповідальність неповнолітніх'.

У законі не обмежений максимальний вік кримінальної відповідальності. Тому особи, які вчинили злочин у похилому віці, розглядаються в якості суб'єктів злочину. Але щодо цих осіб в КК існують певні рамки застосування окремих видів покарань. Так, смертна кара і довічне ув'язнення не застосовуються до чоловіків, які досягли до моменту винесення вироку 65 років, а обов'язкові роботи і обмеження свободи не застосовуються до жінок старше 50 і чоловікам - 60 років. Крім-того, їх вік може бути врахований судом як пом'якшувальну обставину при обранні виду та розміру покарання.

Список використаних джерел

1. Алексеев С.С. Право: азбука - теория - философия: Опыт комплексного исследования / С.С. Алексеев. - М. : 'Статут', 1999. - 709 с.;

2. Алексеев С.С. Общая теория права [В 2-х томах] / [Том 2]. - М. , 1982. - 359 с.

3. Берзін П.С. Злочинні наслідки: поняття, основні різновиди, кримінально-правове значення: vонографія / ПС. Берзін. - К. : Дакор, 2009. - 736 с.

4. Борисов В.І. Застосування кримінально-правових норм органами досудового слідства та прокурором: поняття, ознаки та стадії / В.І. Борисов, Л.М. Демидова, О.О. Пащенко // Питання боротьби зі злочинністю. Збірник наук.праць. Випуск 16 / [Ред. кол.: Ю.В. Баулін (голов.ред.) та ін.] - Х. : Вид-во 'Кроссроуд', 2008. - С. 3-18;

5. Благов Е.В. Применение уголовного права (теория и практика) / Е.В. Благов. - СПб. : Издательство Р. Асланова 'Юридический центр Пресс', 2004. - 505 с.;

6. Васильченко А.А. Система уголовно-правового регулирования общественных отношений / А.А. Васильченко // Уголовное право: стратегия развития в ХХІ веке : материалы Пятой Международной научно-практической конференции 24-25 января 2008 г. - М. : Проспект, 2008. - С. 77-81;

7. Грачева Ю.В. Структура уголовно-правовой нормы / Ю.В. Грачева // Уголовное право: стратегия развития в ХХІ веке : материалы Пятой Международной научно-практической конференции 24-25 января 2008 г. - М.: Проспект, 2008. - С.49-53;

8. Грачева Ю.В. Уголовно-правовая норма: понятие, структура, виды / Ю.В. Грачева // LexRussica. Научные труды Московской государственной юридической академии. - Том LXVII (№1) - 2008. - №1 (январь). - С. 22-39;

9. Грачева Ю.В. Виды уголовных правоотношений / Ю.В. Грачева // LexRussica. Научные труды Московской государственной юридической академии. - Том LXVII (№6) - 2008. - №6 (декабрь). - С. 1347-1369;

10. Жариков Ю.С. Уголовно-правовое регулирование и механизм его реализации / Ю.С. Жариков. - М. : ИД 'Юриспруденция', 2009. - 216 с.;

11. Звечаровский И.Э. Ответственность в уголовном праве / И.Э. Звечаровский. - СПб. : Издательство Р.Асланова 'Юридический центр Пресс', 2009. - 100 с.;

12. Кримінальне право України. Загал. частина : Підруч. для студентів юрид. вузів і фак. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.О. Беньківський та ін.; [За ред. П.С. Матишевського, П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка]. - К. : Юрінком Інтер, 1997. - 712 с.;

13. Кропачев Н.М. Уголовно-правовое регулирование. Механизм и система / Н.М. Кропачев - СПб., 1999. - 261 с.;

14. Уголовное право России: Общая часть: Учебник / [Под ред. Н.М. Кропачева, Б.В. Волженкина, В.В. Орехова]. - СПб. : Издательский Дом С.-Петерб. гос. ун-та, Издательство юридического факультета С.-Петерб. гос. ун-та, 2006. - 1064 с.;

15. Українське кримінальне право. Загальна частина: підручник / [за ред. В.О. Навроцького]. - К.: Юрінком Інтер, 2013. - 712 с.;

16. Фефелов П.А. Механизм уголовно-правовой охраны (основные методологические проблемы) / П.А. Фефелов. - М.: Наука, 1992. - 232 с.;

17. Фефелов П.А. Уголовно-правовая концепция борьбы с преступностью: основы общей теории / П.А. Фефелов. - Екатеринбург : Изд-во Урал.ун-та, 1999. - 252 с.;

18. Филимонов В.Д. Норма уголовного права / В.Д. Филимонов. - СПб. : Издательство Р. Асланова 'Юридический центр Пресс', 2004. - 281 с.;

19. Шапченко С.Д. Механізм кримінально-правового регулювання в правовій системі України: поняття та структура / С.Д. Шапченко // Вісник Київського національного університету. Юридичні науки. - Вип. 40. - 2000. - С. 63-67;

20. Шапченко С.Д. Механізм кримінально-правового регулювання в правовій системі України: основні режими функціонування / С.Д. Шапченко // Вісник Київського національного університету. Юридичні науки. - Вип. 47. - 2002. - С. 198-203;

21. Шапченко С.Д. Склад злочину як кримінально-правовий феномен: сутність та основні форми існування / С.Д. Шапченко // Вісник Академії адвокатури України. - К. : Видавничий центр АкадеміїадвокатуриУкраїни, 2009. - число 1. - С. 240-243;

22. Шапченко С.Д. Оценочные признаки в составах конкретных преступлений: Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук / Киевский государственный университет им. Т.Г. Шевченко / Шапченко Сергей Дмитриевич. - К., 1988. - 24 с.

Размещено на Allbest.ru