Грошові зобов’язання у цивільному праві

Щодо грошових зобов'язань законодавство містить обмеження максимального розміру пені, який може бути стягнений в разі прострочення. Так відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Тобто навіть в разі, якщо сторони в договорі передбачили більший розмір пені, стягненню підлягатиме пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК, є особливою мірою відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання і може застосовуватися незалежно від застосування кредитором інших видів відповідальності або інших забезпечувальних заходів, зокрема неустойки.

Водночас формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, показує компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних є складовою грошового зобов'язання і водночас особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс11).

Беручи до уваги подібність правової природи ст. 549 ЦК (щодо сплати пені) та ст. 625 ЦК (щодо сплати трьох процентів річних), передбачена цими статтями відповідальність може застосовуватись незалежно одна від одної. У чинному цивільному законодавстві відсутня заборона визначення сторонами в договорі різних видів забезпечення зобов'язань. У такому випадку нарахування та стягнення неустойки в разі прострочення виконання зобов'язання (ст. 549 ЦК) є правом кредитора, реалізація якого жодним чином не залежить від застосування інших видів цивільно-правової відповідальності, зокрема передбачених законом за порушення зобов'язання, а саме ст. 625 ЦК.

Отже, заходи, передбачені ст. 625 ЦК, та відповідальність за порушення грошового зобов'язання є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена (аналогічна позиція виражена в Постановах Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13).

Треба пам'ятати, що для стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК). Виходячи з того, відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК не є неустойкою, положення про скорочену позовну давність в один рік не може застосовуватися. У такому випадку застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК), який може бути збільшений за домовленістю сторін (ст. 259 ЦК).

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічно, оскільки ст. 625 не є неустойко, то зменшення розміру цієї відповідальності не передбачене законодавством.

При підрахунку розміру неустойки потрібно зважати, що, оскільки стягнення неустойки є самостійною мірою цивільно-правової відповідальності, то на суму неустойки не нараховуються проценти, передбачені ч. 2 ст. 550 ЦК. Боднар Т.В. Особливості виконання грошових зобов'язань у цивільному праві України. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Юридичні науки. 60-62/2004, ст. 111. Під процентами в цьому випадку слід розуміти проценти за користування чужими грошовими коштами, стягнення яких передбачене ст. 536 ЦК, та проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, які стягуються відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК.

2.3 Застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК, та процентів за правомірне користування грошовими коштами, передбачених ст. 536 ЦК

Властивістю грошей є їх абсолютна господарська корисність, що означає можливість завжди використовувати гроші як знаряддя обігу. На думку Л.А. Лунц, така властивість грошей зумовлює обов'язок сплатити проценти за користування чужими грошима для особи, яка користується ним користується. [118, с. 96]

Згідно з ч.1 ст.536 ЦК за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. "Користування чужими грошовими коштами" можна розуміти досить широко. Тобто це не тільки зобов'язання, основним предметом яких є надання грошових коштів у тимчасове використання (позика, кредит, банківський вклад тощо), але і випадки прострочення сплати грошей за будь-якими оплатними зобов'язаннями. Проценти, визначені ст. 536 ЦК, є самостійною цивільно-правовою категорією - платою за користування чужими коштами. Витрянский В.В. Проценты за пользование чужими денежными средствами // Хозяйство и право. - 1998. - №12. - С. 24-34 У цій правовій нормі відбивається економічна суть процентів за грошовим зобов'язанням - слугувати платою за користування чужими коштами.

В свою чергу, проценти річні за ч. 2 ст. 625 ЦК є формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання, тому що за своєю правовою природою відповідають всім ознакам цивільно-правової відповідальності і вимагають для свого застосування підстави цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань - прострочення грошового зобов'язання.

Таким чином потрібно розрізняти, що проценти, передбачені ст. 625 ЦК, за своєю природою відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування чужими грошовими коштами (ст. 536 ЦК). В разі виникнення спорів щодо стягнення процентів річних спочатку потрібно визначити, чи вимагає позивач сплати процентів за користування грошовими коштами, що були надані як позика, кредит, банківський вклад, чи зміст вимоги полягає саме в застосуванні відповідальності за порушення грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК).

Слід мати на увазі, що проценти, передбачені ст. 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК, є платою за користування чужими грошовими коштами, яка сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення, за відсутності іншої домовленості між сторонами. Лист Верховного Суду України від 01 липня 2014 року «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві» Водночас у випадку порушення виконання грошового зобов'язання на боржника покладається відповідальність, встановлена ст. 625 ЦК, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги різну правову природу процентів, передбачених статтями 536, 1048, 1056-1, 1061 ЦК, і процентів, що стягуються відповідно до ст. 625 ЦК, а також відсутність у чинному законодавстві обмежень, одночасне стягнення процентів, передбачених ст. 536 ЦК та іншими статтями, і відшкодування інфляційних збитків за весь час прострочення, а також сплата трьох процентів річних від простроченої суми, передбачених ст. 625 ЦК, є правомірним (за умов, що такі вимоги заявлені кредитором). Ця позиція узгоджена з практикою Верховного Суду України (постанова Верховного Суду України від 29 травня 2013 р. у справі № 6-39цс13), де вказується, що правильним є стягнення з відповідача на користь позивача процентів за банківськими вкладами за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів вкладнику, а також трьох процентів річних і суми відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК.

Проценти передбачені, ст. 536 ЦК можуть виключати застосування ст. 625 ЦК у тому випадку, коли ст. 536 ЦК застосовується за прямою вказівкою законодавця як спеціальна міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Витрянский В.В. Проценты по денежному обязательству как форма ответственности // Хозяйство и право. - 1997. - №8. - С. 54-73. Прикладом є вказівка, що міститься у ч. 3 ст. 693 ЦК (нарахування процентів на суму попередньої оплати товару у разі прострочення продавцем передачі товару), ч. 4 ст. 694 ЦК (у разі прострочення покупцем оплати товару), ч. 2 ст. 1214 ЦК (у разі безпідставно одержання чи збереження грошей) ЦК.

2.4 Співвідношення відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК та відшкодування збитків, передбачених ст. 611 та 623 ЦК.

Відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК, за своєю правовою природою також відрізняється від збитків, відшкодування яких у разі порушення зобов'язання передбачене статтями 611 та 623 ЦК. Стягнення збитків разом з неустойкою застосовується з урахуваннями ст. 624 ЦК. Стягнення сум на підставі ст. 625 ЦК не зменшує розміру збитків, до них не застосовуються положення ст. 624 ЦК щодо одночасного стягнення збитків і неустойки. Тому стягнення збитків можливе разом з стягненнями сум, на підставі ст. 625 ЦК.

Висновки

Отже, проведене дослідження особливостей виконання грошових зобов'язань у цивільному праві дозволило сформулювати наступні висновки:

Гроші є специфічним об'єктом цивільних прав, які належать до родових, замінних, подільних і споживних речей. Їх основна правова природа полягає у тому, що вони виступають загальним еквівалентом, що і спричинює наявність низки особливостей у виконанні грошових зобов'язань.

Хоча ЦК не містить визначення грошового зобов'язання, на доктринальному рівні його можна визначити, як цивільне правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Елементами грошового зобов'язання є суб'єкти (сторони (боржник, кредитор) і третя особа), об'єкт (поведінка боржника зі сплати на користь кредитора суми грошей) та юридичний зміст зобов'язання (суб'єктивні права та обов'язки їх учасників: право вимоги кредитора та обов'язок боржника по сплаті суми боргу як обов'язку виконання вимог кредитора).

Особливостями виконання грошового зобов'язання є особливий предмет виконання, яким є гроші; черговість погашення вимог у разі недостатності суми платежу; відсотки за користування чужими грошовими коштами; неможливість виконання не може мати місце як підстава припинення грошового зобов'язання; особливе місце виконання грошового зобов'язання; наявність права виконати грошове зобов'язання шляхом внесення боргу в депозит нотаріуса, в разі відсутності кредитора; неможливість виконання зобов'язання не може бути підставою припинення зобов'язання; особливе місце виконання грошового зобов'язання; особливий спосіб виконання грошового зобов'язання в разі відсутності кредитора - шляхом внесення боргу в депозит нотаріуса.

Проценти річні, встановлені ч.2 ст. 625 ЦК є формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання, оскільки за своєю правовою природою відповідають всім ознакам цивільно-правової відповідальності і вимагають для свого застосування підстави цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань - прострочення грошового зобов'язання. Особливістю цивільно-правової відповідальності, що настає в разі порушення грошових зобов'язань є співвідношення різних форм цивільно-правової відповідальності: 1) збитків, завданих простроченням грошового зобов'язання; 2) процентів річних за ч. 2 ст. 625 ЦК як законної неустойки; 3) збитків, заподіяних знеціненням національної валюти (як складової частини збитків, заподіяних простроченням грошового зобов'язання), - з процентами як платою за користування чужими коштами (ст. 536 ЦК).

Визначено, що проценти передбачені ст. 536 та ч. 2 ст. 625 ЦК мають абсолютно різну правову природу, а тому сплачуються незалежно один від одного: проценти за користування чужими коштами сплачуються за весь час користування коштами, незалежно від притягнення чи не притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання; проценти річні стягуються поряд зі сплатою процентів за користування чужими коштами, але незалежно від них в разі наявності підстав притягнення до цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

грошовий цивільний правовий

Список використаних джерел

1. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії ВРУ 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. -№ 30 (23.07.1996). - ст. 141.

2. Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV // Офіційний вісник України. - 2003. - №11 (28.03.2003). - ст. 461.

3. Цивільний кодекс Української РСР від 18.07.1963 р. № 1540-06. - К.: Видавництво „Право”, 1998. - 112 с.

4. Господарський Кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Офіційний вісник України. - 2003. - №11 (28.03.2003). - ст. 462.

5. Закон України "Про внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу України і Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за порушення законодавства про валютне регулювання (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, N 20, ст.114)

6. Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 31-32, ст.263)

7. Закон України "Про нотаріат" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 39, ст.383)

8. Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, N 31, ст.268)

9. Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992 р. № 2343-XII // Відомості Верховної Ради. - 1992. - № 31 (04.08.1992). - ст. 440.

10. Закон України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” від 05.04.2001 р. № 2346-III // Відомості Верховної Ради. - 2001. - № 29 (23.07.2001). - ст. 137.

11. Постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі №6-42цс11// Вісник господарського судочинства.

12. Постанова Верховного Суду України від 29 травня 2013 р. у справі № 6-39цс13// Вісник господарського судочинства.

13. Постанова Пленуму Вищого Господарського Суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.201

14. Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 17, ст.184)

15. Лист Верховного Суду України від 01 липня 2014 року "Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві"

16. Агарков М. М. Основи банковского права. - М., 1926;

17. Безклубий І. Про предмет грошового зобов'язання // Право України. - 2003. - №10. - С. 60-64.

18. Белов В.А. Денежные обязательства. - М.: АО "Центр ЮрИнфоР", 2001. - 237 с.

19. Боднар Т.В. Виконання договірних зобов'язань у цивільному праві: Монографія. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - 272 с.

20. Боднар Т.В. Особливості виконання грошових зобов'язань у цивільному праві України. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Юридичні науки. 60-62/2004, ст. 111.

21. Братусь С.Н. Юридична відповідальність і законність. - М.: Юридическая литература, 1976. - 216 с.

22. В. Н. Додонов, Е. В. Каминская, О. Г. Румянцев. Словарь гражданского права/ Под общей ред. д. ю. н. В. В. Залесского. - М.: ИНФРА-М, 1997. - С. 54; Большой юридический словарь/ Под ред. А. Я Сухарева, В. Е. Крутских. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М, 2000. - С. 149.

23. Верховець А.А. Про сплату процентів за ст. 625 ЦК України // Вісник господарського судочинства. - 2005. - №2. - с. 30-34

24. Витрянский В.В. Проценты за пользование чужими денежными средствами // Хозяйство и право. - 1998. - №12. - С. 24-34

25. Витрянский В.В. Проценты по денежному обязательству как форма ответственности // Хозяйство и право. - 1997. - №8. - С. 54-73.

26. Гражданское право: В 2 т. Том ІІ. Полутом 1: Учебник / Отв. ред. проф. Е.А.Суханов. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Изд-во БЕК, 2000, С.23;

27. Дзера О.В., Кузнєцова Н.С., Луць В.В. та ін. Зобовязальне право: теорія і практика: навч. посібник для студ. юрид.вузів і фак. ун-тів. / за ред. О.В.Дзери. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - с. 912.

28. Ельяссон Л. С. Деньги, банки и банковские операции. - М., 1926;

29. Иоффе О.С. Обязательное право. - М.: Юрид. лит., 1975. - С. 12-15.

30. Лунц Л. А. Деньги и денежньїе обязательства. - М.: Финансовое изд. НКФ СССР, 1927.

31. Лунц Л.А. Денежное обязательство в гражданском и коллизионном праве капиталистических стран. // Лунц Л.А. Деньги и денежные обязательства в гражданском праве. - М.: Статут, 1999. - С. 146-331.

32. Лунц Л.А. Деньги и денежные обязательства. Юридическое исследование. // Лунц Л.А. Деньги и денежные обязательства в гражданском праве. - М.: Статут, 1999. - С. 27-144.

33. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: (В 4 т.) / А.Г. Ярема, В.Я. Карабань, В.В. Кривенко, В.Г. Ротань. - Т. 2. - К.: А,С,К; Севастополь: Інститут юрид. досліджень, 2004. - 864 с.

34. О. Литовченко. Деньги в гражданском праве. - 1887.

35. Опадчий І.М. Грошові зобов'язання у приватному праві / Опадчий І.М.. - К.: Юстиніан, 2012. - С. 17.

36. Отраднова О.О. Неустойка в цивільному праві: Автореф. дис.. канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київ. нац. ун-т. - К., 2002. - 17 с.

37. П. Цитович. Деньги в области гражданского права. - К., 1873

38. Панченко М.І. Цивільне право України. - К.: Знання, 2005. - с. 258.

39. Примак В. Відповідальність як цивільно-правова санкція // Юридична Україна. - 2003. - №5. - С. 50-59.

40. Тарасенко Л.В. Цивільно - правова відповідальність за порушення грошових зобов'язань: дисертація: 12.00.03 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАНУ. - К., 2006. - 85 с.

41. Харитонов Є.О., Саніахметова Н.О. Цивільне право України: підручник. - К.: Істина, 2003. - С. 364.

42. Цивільне право України. Частина перша: [підручник для студ. юрид. спец. вищих закл. освіти / Ч.Н. Азімов, М.М. Сібільов, В.І. Борисова та ін]; За ред. проф. Ч.Н.Азімова, доц. С.Н. Приступи, В.М. Ігнатенка. - Х.: Право, 2000, с. 288.

43. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. - Т. 1. Загальна частина. - К.: Концерн “Видавничий Дім “Ін Юре”, 2003. - 520 с.

44. Цивільне право України: підручник: у 2 кн./ О.В. Дзера, Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В.

45. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. Кн.1 / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 720 с.

Размещено на Allbest.ru